Святкові заходи як патріотично-виховна робота за ініціативою громадськості Таврійської губернії у період з 1873 до 1916 року
Мета статті є вивчення практики впливу на громадську думку і патріотичне виховання населення за допомогою святкування історичних подій та уславлення імен видатних діячів державного і місцевого рівнів....
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/52251 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Святкові заходи як патріотично-виховна робота за ініціативою громадськості Таврійської губернії у період з 1873 до 1916 року / С.О. Шукліна // Культура народов Причерноморья. — 2011. — № 206. — С. 30-33. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859986612205649920 |
|---|---|
| author | Шукліна, С.О. |
| author_facet | Шукліна, С.О. |
| citation_txt | Святкові заходи як патріотично-виховна робота за ініціативою громадськості Таврійської губернії у період з 1873 до 1916 року / С.О. Шукліна // Культура народов Причерноморья. — 2011. — № 206. — С. 30-33. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура народов Причерноморья |
| description | Мета статті є вивчення практики впливу на громадську думку і патріотичне виховання населення за допомогою святкування історичних подій та уславлення імен видатних діячів державного і місцевого рівнів.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:28:55Z |
| format | Article |
| fulltext |
Шукліна С.О.
СВЯТКОВІ ЗАХОДИ ЯК ПАТРІОТИЧНО-ВИХОВНА РОБОТА ЗА ІНІЦІАТИВОЮ ГРОМАДСЬКОСТІ
ТАВРІЙСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ У ПЕРІОД З 1873 ДО 1916 РОКУ
30
Шукліна С.О. УДК 572.026:348.413:37.035.6”1873-1916”(477.75)
СВЯТКОВІ ЗАХОДИ ЯК ПАТРІОТИЧНО-ВИХОВНА РОБОТА ЗА ІНІЦІАТИВОЮ
ГРОМАДСЬКОСТІ ТАВРІЙСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ У ПЕРІОД З 1873 ДО 1916 РОКУ
Історію культурного життя Таврійської губернії у другій половині 19 – на початку 20 століття
неможливо собі уявити без численних релігійних, державних і місцевих свят за ініціативою центральних і
місцевих органів влади і громадських організацій, але така цікава сторінка суспільного життя не була
досліджена істориками. Питання про форми і методи культурно-освітніх ініціатив уряду і громадськості є
важливою складовою частиною нашого знання про внутрішню політику у Російській імперії у певний
період часу. Святкування як феномен культури і одна із сторін способу життя мешканців є предметом
нашого дослідження. Головна мета дослідження є вивчення практики впливу на громадську думку і
патріотичне виховання населення за допомогою святкування історичних подій та уславлення імен видатних
діячів державного і місцевого рівнів. У рамках мети поставлені завдання : вивчення форм і методів
культурно-просвітницької роботи, дослідження змісту урядових ініціатив і підтримки їх на місцевому рівні,
зясування можливостей і взаємодії урядових і місцевих органів самоврядування. В межах цього
дослідження були задіяні архівні і маловідомі опубліковані документи, які свідчать про систематичне
використання урядом такої форми як свята з метою соціокультурної інтеграції суспільства. Висновком
дослідження є припущення про активну співпрацю урядових установ і органів місцевого самоврядування у
проведенні внутрішньої політики на зменшення напруги у стосунках з населенням, поліпшенням
соціального клімату і досягнення суспільної злагоди.
У числі культурних ініціатив громадськості Таврійської губернії, які одержали розголос, однією з
перших було святкування 900-літнього ювілею від часу хрещення святого Рівноапостольного князя
Володимира – це святкування повністю було організовано силами Севастопольської міської думи,
Таврійської губернської земської управи, сімферопольського Володимиро-Олександро-Невського Братства.
У липні 1888 року в Херсонесі відбулося святкування освячення нового храму на місці колишнього
храму Різдва Пресвятої Богородиці – будівництво церкви на місці легендарної події в ранній історії слов'ян
було задумане ще імператором Олександром I і закладено в 1861 році Імператором Олександром II.
Громадськість в особі піклувальника Одеського навчального округу, ректора і трьох деканів
Новоросійського університету, представників Одеського Товариства історії й стародавностей,
Московського та Петербурзького Історичного й Археологічного Товариства, директорів й інспекторів
народних училищ, директорів гімназій, реальних училищ і начальників інших навчальних закладів,
губернський Проводир дворянства та представники земств при участі вихованців місцевих навчальних
закладів зробили хресний хід із мощами Рівноапостольного князя Володимира й були присутні на
богослужінні – у пам'ять про цю велику історичну подію до високоурочистого дня його учасники одержали
книги “Житіє Святого Рівноапостольного Князя Володимира” (1 тис. екз.), “Херсонес Таврійський,
хрещення в ньому Святого Рівноапостольного Великого Князя Володимира й Херсонеський монастир” (2
тис. екз.) і “Херсонеський монастир” (2 тис. екз.)
Із цього дня таврійські жителі й численні паломники особливо часто відвідували монастир і чудовий
храм; у той же рік у Сімферополі вийшла книга «Опис колишнього 15 липня 1888 року в Херсонесі
Таврійському святкування 900-літнього ювілею з часу хрещення Святого князя Володимира й Російського
народу», що поклала початок низці видань, присвячених ініціативам місцевих жителів у сфері культури.
Видання на кошти спілок і приватних осіб були і є джерелами свідчень про справи та події в
культурному житті губернії.
Особливість громадської свідомості населення Таврійської губернії залежала від його
багатонаціонального складу, різної конфесіональної приналежності, що робило можливим відхід у «свої»
цінності – релігію, уклад, історію.
Культурна політика уряду, підтримана громадськими організаціями, традиційно орієнтувалася на
православне населення. Велика виховна роль, відведена націоналізму, повинна була стати засобом для
здійснення соціальних і культурних цілей російського уряду. Патріотичні почуття, виховані в дітях-учнях
початкової школи, повинні були протистояти поширенню соціалістичних ідей у суспільстві. Патріотичний
настрій у середовищі учнів створювався за допомогою таких акцій, як святкування православних свят і дат,
пов'язаних із подіями в родині Романових, із військовими перемогами та подіями загальнонаціонального
значення; виділення стипендій від громадських організацій імені помітних державних діячів і місцевих
лідерів; доброчинна діяльність від імені членів імператорської родини та діячів губернського й повітового
земства; позашкільна робота з дітьми й діяльність громадських організацій дорослого населення з дозволу
та схвалення імператора. Треба відзначити, що близькість літньої резиденції в Ялті створювала чимало
ситуацій для особистих контактів громадських діячів губернії з імператорською родиною, як наприклад,
відбулося 1 листопада 1909 року на прийомі у Лівадії, і в 1911 році із приводу новосілля в новому палаці
царської родини в Лівадії, а також щоразу під час подорожей родини по Криму.
Зовнішні форми вираження вірнопідданих почуттів планомірно організовувалися й знаходили
підтримку серед громадських діячів – організаторів патріотично спрямованих заходів у культурній і
просвітительській роботі. У цих акціях знайшла вираження теорія малих корисних справ у межах особистих
можливостей як одна з ціннісних орієнтацій земського діяча.
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ
31
Значною подією у культурному житті Таврійської губернії було святкування в 1883 році сторіччя
приєднання Кримського ханства до Російської Імперії, коли було прийняте рішення встановити в міському
саду Сімферополя монумент Катерині Другій і відкрити однокласне початкове училище імені Імператриці.
Саме святкування протривало три дні за участю місцевої влади, представників дворянства, міщанських
старостів і представників цехів, вихованців і вихованок навчальних закладів, представників міського й
земського громадських управлінь і супроводжувалося народними гулянками, службами в церквах і головної
соборної мечеті в Сімферополі; при перенесенні привезених із херсонеського монастиря часток мощів
рівноапостольного князя Володимира відбувся хід численного духовенства. Незабаром після подій вийшла
книга, присвячена обставинам і вигодам придбання Таврійського краю для Імперії, в якій автор А.Г.
Завадовський торкнувся питань благоустрою краю та культурного життя корінного населення – кримських
татар і переселенців з інших губерній [1].
Організацією цього й наступних свят займалися спільно установи місцевого самоврядування та
громадські (неурядові) організації, представники дворянства й губернатор.
Сімферопольська міська Дума з ініціативи гласних систематично виступала з культурними ініціативами
щодо проведення свят. Такі події в родині Романових, як одруження Миколи Олександровича та
народження Спадкоємця Цесаревича і Великого Князя Олексія, були відзначені заснуванням безкоштовних
міських училищ у Сімферополі. Одне з перших ремісничих училищ було відкрито в 1879 році за рішенням
Думи в ознаменування 25-літнього славного царювання імператора Олександра Другого. Із іменами
імператора Олександра Третього й імператриці Марії Федорівни було пов'язано введення п'ятдесятьох
стипендій для найбідніших вихованців усіх станів при чоловічій гімназії та чотирикласному училищі в
Сімферополі в 1891 році [2].
У пам'ять трьохсотріччя родини Романових на російському престолі у 1912 році в Таврійській губернії,
як і по всій імперії, були створені комітети, що повинні були організувати учнів і влаштувати живі картини,
спектаклі, бесіди й читання на теми історичного характеру, конкурс творів із опублікуванням кращих,
екскурсії в місцевості, пов'язані з іменами Романових, а також роздати учням початкових училищ брошури
й улаштувати поліпшений сніданок [3].
Сторіччя від дня народження А.С. Пушкіна земства Таврійської губернії відзначили панахидою,
врученням гостинців і друкованих видань великого поета учням початкових шкіл; були виконані твори
поета й «туманні картини», кілька училищ у Сімферополі, Бердянську та Ялті одержали найменування
Пушкінських [4]. Органи місцевого самоврядування переслідували в культурно-просвітній роботі мету
патріотичного виховання, коли відзначали такі ювілеї, як сторіччя з дня народження Н.В. Гоголя, ювілей
Кольцова, двохсотліття Полтавської битви, сто років із дня розгрому військ Наполеона в Росії,
п'ятдесятиліття з дня звільнення селян-кріпаків у 1861 році, трьохсотріччя царювання родини Романових у
1913 році.
Сімферопольська Міська управа прийняла на себе витрати за сплату книгарні «Народная польза» за 325
книг і стільки ж картин для роздачі учням у трьох безкоштовних початкових школах м. Сімферополя в
пам'ять столітньої річниці від смерті князя Італійського А.В. Суворова-Римнікського [5]. Події Вітчизняної
війни 1812 року стали темою читань у школах із роздачею брошур учням і вчителям; в увічнення пам'яті
В.А. Жуковського було вирішено відкрити безкоштовну бібліотеку-читальню його імені в Сімферополі [6].
Усі учні початкових шкіл Таврійської губернії одержали портрети імператора Олександра I, а ім'я князя
М.І. Кутузова одержали знову побудована земська Сакська школа й одна із заново створених земством
стипендій у вузі – усякий раз, коли розглядалася подібна пропозиція, громадськість підтримувала її й вона
фігурувала в звітах як колективна ініціатива, будь то міські чи земські управи. У звіті Євпаторійських
земських зборів за 1912 рік знайшли задоволення прохання про допомогу товариств на будівлю Грецької
церкви, на утримування мусульманського медресе, лютеранському церковно-парафіяльному училищу, на
будівлю Расс-Балатчинської церкви й про внесок на будівлю храму в пам'ять 300-річчя царювання
Романових.
Якщо уряд у своїй культурній політиці обходив питання етно-конфесійного змісту, то в інтересах
місцевої громадськості було рішення цих проблем як нагальних. Більшість подій набувало ознаки місцевих
свят і публічного схвалення, коли мова йшла про взаємодопомогу: Феодосійське повітове земство знайшло
можливим надати підтримку відомому суспільному діячу Ісмаїлу Гаспринському – видавцю газети
«Терджиман» («Перекладач»), з огляду на, що він постійно протягом року публікував повідомлення й
постанови земства з 1884 по 1897 роки і зобов'язався переводити на кримсько-татарську мову відомості про
заразні хвороби й заходи проти шкідливих комах, а також видання посібників з городництва, бджільництва
й шовківництва [7]. У практиці органів місцевого самоврядування знайшла широке застосування така
ініціатива як установлення стипендій у допомогу незаможним усіх станів, причому, якщо на початку
існування земств це були разові акції за особистою ініціативою, те згодом цей досвід знайшов широку
підтримку в середовищі заможних людей, і кількість дітей, що одержували матеріальну допомогу,
планомірно росла, а сам факт призначення стипендії набував значення і розголосу й пов'язувався з ім'ям
якого-небудь громадського діяча або святкування визначної події.
В ознаменування сорокаліття звільнення селян від кріпацької залежності коштами губернського
земства було засновано вісім стипендій імені Олександра Другого для дітей селян Таврійської губернії (по 1
від кожного з повітів) на навчання у вищих навчальних закладах, і особливо – п'ять стипендій для навчання
в Санкт-петербурзькому жіночому медичному інституті і в Харківському університеті – особиста стипендія
імені почесного судді О.О.Дуліна, який на той час помер [8]. Колишній міський голова Сімферополя М.Д.
Шукліна С.О.
СВЯТКОВІ ЗАХОДИ ЯК ПАТРІОТИЧНО-ВИХОВНА РОБОТА ЗА ІНІЦІАТИВОЮ ГРОМАДСЬКОСТІ
ТАВРІЙСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ У ПЕРІОД З 1873 ДО 1916 РОКУ
32
Раков був визнаний гідним особливої познаки уваги Думи – йому було надане право (довічне) призначення
двох стипендій і піднесена фотографічна група з адресом [9].
Помітна подія в житті Таврійської губернії – завершення будівлі нової царської резиденції в Криму –
була відзначена призначенням стипендій при Училищі живопису, ваяння й зодчества Московського
художнього товариства: стипендії імені придворного архітектора М.П. Краснова призначалися з відсотків
капіталу, пожертвуваного його співпрацівниками по будівлі палацу в Ліва дії [10].
Як приклад ділового підходу до питання заохочення учнів можна відзначити постанову Євпаторійських
повітових земських зборів від 24 вересня 1911 року про установу в пам'ять померлих Голови Ради Міністрів
П.А. Столипіна й Таврійського губернатора В.В. Новицького двох стипендій для селянських дітей у
сільськогосподарських навчальних закладах вищого типу: «...земська управа зустріла труднощі в
упровадженні в життя зазначеної постанови, тому що не можна не визнати, що в середовищі селянського
населення навряд чи виявляться кандидати зі спеціальною підготовкою для вступу в сільськогосподарський
навчальний заклад вищого типу, і в такий спосіб проектовані земством стипендії виявляться недоступними
для селянських дітей... Виходячи з вищенаведених розумінь і маючи на увазі, що постійною турботою
покійних П.А. Столипіна і В.В. Новицького було підняти добробут селянського населення насадженням у
середовищі його сільськогосподарських знань, а також беручи до уваги, що зазначені адміністратори багато
сприяли заснуванню в Євпаторійському повіті Каратобінського нижчого сільськогосподарського училища,
чому і вирішено було заснувати стипендії в цьому Училищі...» [11].
Показово, що в той рік було засновано кілька стипендій ім. Столипіна, вони «...надаються дітям
місцевих селян, що успішно закінчили курс у народних училищах Євпаторійського повіту, причому вибір
стипендіатів належить Євпаторійським земським зборам» [12].
Ялтинські земські збори в 1913 році зверталися до Таврійського губернатора з проханням про
присвоєння заснованим земським стипендіям імен П.А. Столипіна та графа Л. Толстого, на що губернатор у
листі до міністра освіти відгукувався негативно відносно Л.Толстого [13].
Генічеський міський голова звертався в цей же час із проханням про дозвіл присвоїти
чотирьохкласному училищу імені трьохсотріччя царювання Романових [14]. Товариство «Освіта»
клопоталося про присвоєння імені імператора Олександра Першого вибудованому в м. Карасубазарі
Народному домі [15]; Бахчисарайська міська Дума просила затвердити своє рішення про обрання графа
П.М. Апраксіна почесним громадянином м. Бахчисарая на подяку за вибудований ним фонтан із питною
водою у дворі Бахчисарайського палацу [16].
Імена місцевих добродійників, піклувальників земських училищ в Алушті й Симеїзі Д.І. Тихомирова й
графа Д.І. Мілютіна Ялтинські повітові земські збори клопотали присвоїти школам, якими вони
опікувались [17].
Політичне підґрунтя в подібних рішеннях земств не применшують їхнього практичного значення, як і в
тих випадках, коли призначалися з приводу патріотичних свят стипендії сиротам і хворим для навчання в
училищі глухонімих у Катеринославі – таким чином відбувалася добровільна заміна земствами функцій
держави, що давало можливість турбуватися про незахищених громадян приватній ініціативі й
громадським організаціям, які таким чином набували авторитет серед мешканців.
Широкий розголос одержало перебування імператорської родини в Євпаторії в травні 1916 року з
відвідуванням православного собору, мусульманської мечеті й караїмської кенаси, санаторію, заснованого
імператрицею Олександрою Федорівною для поранених воїнів, і земської повітової лікарні. Громадськість
міста Євпаторії постаралася використати цю подію з виховною метою, щоб «...зберегти в населенні
постійну живу пам'ять про пережите щастя встановлення семи стипендій імен усіх Найясніших членів
Імператорської родини для повного виховання сиріт і дітей полеглих й поранених воїнів Великої Війни.
Кожна стипендія сумою 500 карбованців повинна видаватися на виховання й навчання стипендіата з
раннього віку й до закінчення Вищого навчального закладу на розсуд Міської Думи без обмеження статей і
національності...» [18].
Наведені факти сприяють поширенню обріїв історичного уявлення про форми культурно-просвітньої
діяльності органів місцевого самоврядування, неурядових організацій і приватних осіб у Таврійській
губернії, яка була далекою окраїною імперії, але суспільство якої намагалося створити умови для розвитку
культурного середовища. Важливо відновити у пам’яті імена офіційних осіб і благодійників, пов’язаних з
ініціативами, що приносили святковий настрій і необхідне почуття єдності у життя людей, що стали
сьогодні важливими фактами історії. Органи місцевого самоврядування – управи й земства, громадські
організації і приватні особи шукали й знаходили свої можливості співпраці з суспільством, свої форми
самоствердження і самовираження, способи впливу на громадську думку. Наведені мотиви співучасті в
спільній справі, що заслуговують на наше схвалення, пошуки шляхів і форм впливу на громадську
свідомість породили цікаві громадські ініціативи й принесли об'єктивно користі результати у справі
створення культурного середовища у Таврійській губернії.
Джерела та література:
1. Завадовский А. Г. Сто лет жизни Тавриды. В память празднования столетнего юбилея присоединения
Крыма к России 8 апреля 1783-1883 : сб. / А. Г. Завадовский. – Симферополь, 1885. – Вып. 1.
2. Систематический свод постановлений Симферопольской городской Думы (Далі - ССПСГД) :
т. 1-2. –
Симферополь, 1912-1914 гг. – Док. № 5969.
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ
33
3. Державний архів Автономної Республіки Крим (Далі - ДААРК). – Ф. 63. –
Оп. 1. – Д. 898. –
Л. 24, 43.
4. Дьяконов А. Общий очерк состояния народных училищ Таврической губернии, Севастопольского и
Керченского градоначальств за 1898-99 уч. год / А. Дьяконов. – Симферополь, 1915. – С. 113.
5. ССПСГД.
– Док. № 5699.
6. Там само. – Док. № 6136.
7. Систематический свод постановлений Феодосийского земского уездного собрания. – Феодосия, 1914. –
С. 408-409.
8. Отчёт о деятельности Губернской земской Управы за 1911 год. – Симферополь, 1912.
9. ССПСГД. – Док. № 60008.
10. Хронологический указатель к собранию узаконений и распоряжений правительства, издаваемому при
Правительствующем сенате за 1912 год. – СПб., 1913. – С. 121.
11. Постановления Евпаторийского уездного земского собрания (Далі -ПЕУЗС
) за 1912 г. – С. 365.
12. Там само. – С. 367-369.
13. ДААРК. – Ф. 42. – Оп. 1. – Д. 521.
14. Там само. – Д. 587.
15. Там само. – Д. 714.
16. Там само. – Д. 715.
17. Там само. – Д. 509, 510.
18. Я люблю Евпаторию. – Евпатория : Южногородские ведомости, 1996. – С. 130.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-52251 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:28:55Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Шукліна, С.О. 2013-12-29T09:37:44Z 2013-12-29T09:37:44Z 2011 Святкові заходи як патріотично-виховна робота за ініціативою громадськості Таврійської губернії у період з 1873 до 1916 року / С.О. Шукліна // Культура народов Причерноморья. — 2011. — № 206. — С. 30-33. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/52251 572.026:348.413:37.035.6”1873-1916”(477.75) Мета статті є вивчення практики впливу на громадську думку і патріотичне виховання населення за допомогою святкування історичних подій та уславлення імен видатних діячів державного і місцевого рівнів. uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Святкові заходи як патріотично-виховна робота за ініціативою громадськості Таврійської губернії у період з 1873 до 1916 року Праздничные мероприятия как патриотично-воспитательная работа по инициативе общественности Таврической губернии в период с 1873 до 1916 года The history of the holidays as the education of patriotic senses on the initiative of the community in Tavrida province (1873-1916) Article published earlier |
| spellingShingle | Святкові заходи як патріотично-виховна робота за ініціативою громадськості Таврійської губернії у період з 1873 до 1916 року Шукліна, С.О. Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| title | Святкові заходи як патріотично-виховна робота за ініціативою громадськості Таврійської губернії у період з 1873 до 1916 року |
| title_alt | Праздничные мероприятия как патриотично-воспитательная работа по инициативе общественности Таврической губернии в период с 1873 до 1916 года The history of the holidays as the education of patriotic senses on the initiative of the community in Tavrida province (1873-1916) |
| title_full | Святкові заходи як патріотично-виховна робота за ініціативою громадськості Таврійської губернії у період з 1873 до 1916 року |
| title_fullStr | Святкові заходи як патріотично-виховна робота за ініціативою громадськості Таврійської губернії у період з 1873 до 1916 року |
| title_full_unstemmed | Святкові заходи як патріотично-виховна робота за ініціативою громадськості Таврійської губернії у період з 1873 до 1916 року |
| title_short | Святкові заходи як патріотично-виховна робота за ініціативою громадськості Таврійської губернії у період з 1873 до 1916 року |
| title_sort | святкові заходи як патріотично-виховна робота за ініціативою громадськості таврійської губернії у період з 1873 до 1916 року |
| topic | Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| topic_facet | Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/52251 |
| work_keys_str_mv | AT šuklínaso svâtkovízahodiâkpatríotičnovihovnarobotazaínícíativoûgromadsʹkostítavríisʹkoígubernííuperíodz1873do1916roku AT šuklínaso prazdničnyemeropriâtiâkakpatriotičnovospitatelʹnaârabotapoiniciativeobŝestvennostitavričeskoiguberniivperiods1873do1916goda AT šuklínaso thehistoryoftheholidaysastheeducationofpatrioticsensesontheinitiativeofthecommunityintavridaprovince18731916 |