В.В.Бездрабко. Документознавство в Україні: інституціоналізація та сучасний розвиток
Рецензія на книгу: Бездрабко В.В. Документознавство в Україні: інституціоналізація та сучасний розвиток. – К.: Четверта хвиля, 2009. – 720 с.
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5238 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | В.В.Бездрабко. Документознавство в Україні: інституціоналізація та сучасний розвиток / В.С. Шандра // Укр. іст. журн. — 2009. — № 5. — С. 217-219. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859671141751193600 |
|---|---|
| author | Шандра, В.С. |
| author_facet | Шандра, В.С. |
| citation_txt | В.В.Бездрабко. Документознавство в Україні: інституціоналізація та сучасний розвиток / В.С. Шандра // Укр. іст. журн. — 2009. — № 5. — С. 217-219. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | Рецензія на книгу: Бездрабко В.В. Документознавство в Україні: інституціоналізація та сучасний розвиток. – К.: Четверта хвиля, 2009. – 720 с.
|
| first_indexed | 2025-11-30T13:56:13Z |
| format | Article |
| fulltext |
217Рецензії
задушено турецького великого візира Кара-Мустафу-пашу і страчено 36 головних
пашів у лютому 1684 року».
Таким чином, маємо унікальне зображення страти людини, яка відіграла
важливу, але радше неґативну роль в українській історії. Сподіваємось, публіка-
ція буде корисною для дослідників козацької доби.
Notes the author found devoted to Polish Archives interesting historical figure,
published in 1684 in Germany, which depicts the execution of the great vizier Kara
Mustafa Paşa, who played a negative role in Ukrainian history, second half XVII.
РЕЦЕНЗІЇ
Бездрабко В.В.
Документознавство в Україні: інституціоналізація та сучасний
розвиток. – К.: Четверта хвиля, 2009. – 720 с.
Для історика завжди будуть важливими знання про джерела, і ефективність їх вико-
ристання лише зростатиме при врахуванні обставин, що вплинули на їх появу. Як і про-
блема достовірності документів, їх точності, того, що змушує дослідника відсіювати, пере-
віряти, підраховувати, звіряти, виявляти чинники, які вплинули на створення документа,
наміри його авторів і т.ін. Це – лише видима частина того, що можна знайти в рецензованій
капітальній монографії про документознавство – наукову дисципліну, покликану так чи
інакше співпрацювати з істориками. Не дуже помилюся, якщо відразу зазначу – далеко не
всім наукам пощастило мати таку сумлінну історію, як документознавству. Як не можна не
зауважити, навіть побіжно, що перебіг становлення і розвитку науки в порубіжні десяти-
ліття ХХ–ХХІ ст. промовисто увиразнив складність внутрішніх і зовнішніх процесів
розвит ку документознавства у межах пострадянського простору. Відтак праці, які вдало
демонструють традиційні й новаторські дослідницькі артикуляції, надзвичайно цінуються
за вдалу спробу подолати хаотичну зміну парадигми наукових знань, деструктивну опози-
ційність у науковому світі, урешті за можливість залишитися вірним класичним цінностям
дослідницької роботи. Ось чому знаковою для українського документознавства подією став
вихід у світ першого фундаментального комплексного історичного дослідження – «Доку-
менто знавство в Україні: інституціоналізація та сучасний розвиток», автором якого є зна-
ний у колах спеціалістів фахівець, кандидат історичних наук Валентина Василівна
Бездрабко.
Попри значну кількість публікацій із документознавства, що вийшли протягом остан-
ніх двох десятиліть, глибокі та змістовні історичні розвідки про цю наукову дисципліну є
досить рідкісним явищем, не кажучи вже про те, що комплексно розвиток документознав-
ства в Україні досі взагалі не розглядався. Саме цю прогалину заповнює монографія
В.В.Бездрабко. Автор, аналізуючи всі напрями розвитку науки, не віддає (на відміну від
більшості сучасних дослідників у галузі документознавства) переваги жодному з них, що
вигідно вирізняє рецензовану працю. У монографії досить точно визначено основні чинни-
ки, які вплинули на потужний розвиток наукової дисципліни в останні десятиріччя, серед
яких і потреба ефективного державного управління, котре здійснювалося через документ.
За природою історіографічного жанру рецензія завжди існує винятково у просторі дис-
кусії. При найбільшому прагненні до об’єктивності її зміст залишається суб’єктивним і
завжди може бути заперечений. Для продуктивного наукового діалогу між автором книги і
читачем віддавна існують прийоми вербального домовляння щодо ключових аспектів напи-
сання – прочитання наукового тексту. Відтак особливе значення для розуміння наукових
ідей і позиції автора має пролог. У передмові до книги також знаходимо набір типових для
цієї частини наукового видання сюжетів – актуальність, мету, завдання, об’єкт, предмет,
хронологічні межі дослідження, його зовнішня апробація (с.5–16), які виписано абсолютно
218 Рецензії
коректно та з глибоким знанням наукових ідей своїх попередників. Ознайомлення з ними
переконує нас у прийнятності та раціональній обґрунтованості виробленої автором структу-
ри праці, а назви розділів ілюструють упривілейовані увагою В.В.Бездрабко теми студію-
вання. Так, у першому розділі монографії – «Передумови формування теоретичних засад
документознавства в Україні (1960–1980-ті рр.)» (с.17–170) – розглядаються наукові
напрями досліджень, що представляли історичні студіювання різних характеристик доку-
мента, і які передували формуванню теорії науки. Певно, кожен автор, який навіть най-
менше долучився до даної проблеми, був зауважений дослідницею, не говорячи вже про
тих, хто стояв біля витоків цілих напрямів та шкіл наукового документознавства.
Другий розділ книги – «Становлення наукової й освітньої інфраструктури українсько-
го документознавства в 1990–2000-х рр.» (с.171–304) – презентує результати аналізу про-
цесів становлення документознавчих наукових центрів, фахової періодики, мережі нав-
чальних закладів, що спеціалізуються на підготовці кадрів із документознавства та інфор-
маційної діяльності, стан навчально-методичного забезпечення спеціалізованої освіти та
розвитку однойменної наукової спеціальності. Третій розділ монографії – «Розвиток основ-
них напрямів теорії документознавства» (с.305–451) – присвячено переосмисленню й уточ-
ненню окремих положень теорії, виконаної у руслі традиційного документознавства, та
його «нової версії» – документології. Завершує рецензовану працю розділ про сучасні доку-
ментознавчі дослідження та перспективи їх еволюції (с.452–675).
Слід указати на концепційну спрямованість автора при характеристиці чинників, які
сприяли формуванню українського документознавства. Вони виразно асоціюються з тими
науковими напрямами, які представляли перші світові дослідження інформаційної та
матеріальної складової документа, проваджені науковцями в галузі дипломатики, сфрагіс-
тики, палеографії, текстології, історичного джерелознавства тощо. В.В.Бездрабко цілком
справедливо визнає особливе значення генези та розвитку документознавства тих сфер, які
відображають процеси організації роботи з документами. Ідеться передусім про діловодство
й архівну справу, зокрема реалізацію у межах української республіканської архівної систе-
ми проектів, пов’язаних із розробленням та впровадженням Єдиної державної системи
діловодства (с.17–58). На відміну від загальноприйнятих міркувань про винятково інфор-
маційну чи книгознавчо-бібліотечну сутність документознавства, автор замислюється і
стосовно залежності розвитку документознавства від спеціальних історичних дисциплін
(с.58–170), що звільняє нас від постулювання однозначної істини в науці. Чи не вперше в
українській архівістиці знайшлося місце для розгорнутого висвітлення історії та ролі в
укоріненні історико-документознавчих студій постійного семінару з архівознавства та
допоміжних історичних дисциплін при Центральному державному історичному архіві
України у м. Львові (с.139–170). Не зайвим буде згадати, що ці семінари користувалися
надзвичайною популярністю і тематика кожного із них знаходила жвавий відгук у колі
архівістів.
Відзначимо також достатньо повне представлення діяльності в Україні наукових,
освітніх інституцій, що провадять документознавчі дослідження, як-то Український нау-
ково-дослідний інститут архівної справи та документознавства, інститути рукопису й архі-
вознавства Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського та ін. Послуговуючись
наукознавчими підходами, В.В.Бездрабко вдало охарактеризувала основні напрями їх
діяльності та здобутки у царині документознавства. Водночас, на нашу думку, можна було
б більше уваги приділити історії відділу наукової організації управлінської праці та діло-
водства Українського філіалу науково-дослідного інституту планування і нормативів при
Держплані СРСР у м. Києві, діяльність якого була провісником документознавчих дослід-
жень в Україні.
Цінним із методологічного погляду є зміст третього розділу, де автор розглянула
теоретичні засади сучасного документознавства в Україні, представлені двома концепція-
ми. Безумовним успіхом В.В.Бездрабко є вдало реалізоване прагнення розкрити систему
наукових поглядів основоположників дисципліни – К.Ґ.Мітяєва (с.331–352), П.Отле
(с.352–374), а також новітні інтерпретації сучасних вітчизняних і зарубіжних дослідни-
ків – В.Д.Банасюкевича, Н.Б.Зинов’євої, М.В.Комової, С.Г.Кулешова, Н.М.Кушнаренко,
М.В.Ларіна, Ю.І.Палехи, Є.О.Плешкевича, М.С.Слободяника, А.М.Сокової, Г.М.Шве-
цової-Водки та ін. В.В.Бездрабко не тільки детально проаналізувала систему ідей, що
побутують у модерному науковому просторі, але й відстежила їх походження, історію
розгортання і перетікання в межах різних наук, вдало висвітлила особливості міжособо-
219Рецензії
вої комунікації та спілкування через формальні інституції. Не може не імпонувати те, що
автор монографії, будучи прихильником класичної версії документознавства, не нехтує
раціональними ідеями документології, декларуючи певні позитивні моменти комунікацій-
них підходів у документознавстві.
Звернімо увагу на ще одну обставину, яка дозволяє позитивно відгукнутися про рецен-
зовану працю. В.В.Бездрабко засвідчує високий рівень обізнаності щодо змісту напрямів
документознавчих студій, які провадяться у сучасній Україні. Автор детально окреслює
низку перспективних документознавчих тем (термінологія науки, класифікація, уніфіка-
ція документів, керування документаційними процесами, організація електронного доку-
ментообігу, історичне документознавство і т.д.), що є актуальним і має цілком реальні
підстави для розроблення та впровадження у життя. Високий теоретичний рівень розумін-
ня концепційних проблем українського документознавства є ще одним вагомим приводом
для особливого поцінування рецензованої монографії.
При написанні книги автор залучила матеріали, що зберігаються у провідних архівах
нашої країни, зокрема у Центральному державному архіві вищих органів влади та управлін-
ня України, Центральному державному історичному архіві України у м. Львові. Бездоганно
володіючи методами архівної евристики, В.В.Бездрабко вдалося віднайти унікальні, рідкісні
документи з досліджуваної тематики, репрезентувавши їх науці та широкому загалові.
Склад, зміст архівних документів, залучених при написанні книги, є досить різноманітним,
що сприяє уникненню однобічного розкриття теми дослідження. Особливе поцінування
знайшли й історіографічні джерела, а загальний список наукової літератури, використаної
при розробленні теми, складається з понад 1700 одиниць. Це дозволяє стверджувати про
високий ступінь арґументованості запропонованих автором висновків (с.675–687).
Крім основного тексту монографії особливо варто поцінувати, так би мовити, «марґі-
нальні» тексти – кінцеві посилання, довідки, покажчик імен (с.688–711), що налічує
близько 1300 позицій, список скорочень (с.712–716), які доповнюють і розширюють мож-
ливості розуміння авторських ідей. Відзначимо, що В.В.Бездрабко пише легко, цікаво,
вільно оперуючи опрацьованим джерельним та історіографічних матеріалом. Автору вда-
лося уникнути надмірного перевантаження тексту монографії іншомовною лексикою (чим
доволі часто «грішать» сучасні дослідники), а також складних для сприйняття багаторівне-
вих граматичних конструкцій. Усе це значно полегшує читання книги, присвяченої такій
далеко непростій темі. Зауважимо також, що монографія вийшла в гарному поліграфічно-
му виконанні, а її художнє оформлення вдало гармоніює зі змістом, позитивно впливаючи
на сприйняття складного наукового твору.
Монографія В.В.Бездрабко «Документознавство в Україні: інституціоналізація та сучас-
ний розвиток» належить до фундаментальних документознавчих досліджень і, безумовно,
стане у пригоді не тільки фахівцям – документознавцям, архівознавцям, представникам
наук документально-комунікаційного напряму, але також буде корисною всім, хто цікавить-
ся питаннями історії й теорії вітчизняного документознавства, сучасного його розвитку.
Таким чином, можемо зробити закономірний висновок, що із виходом у світ праці Валентини
Бездрабко суттєво доповнилася парадигма історичного студіювання документознавства,
зміст якої полягає в новому прочитанні й осмисленні його як процесу пізнання.
В.С.Шандра (Київ)
Гелей С.Д.
Львівська комерційна академія: Нарис історії. – Л.: Вид-во Львівської
комерційної академії, 2008. – 624 с.
Після відновлення незалежності України 1991 р. у вітчизняній історичній науці поси-
лилося зацікавлення минулим науково-дослідних інститутів, вищих навчальних закладів
тощо. Зокрема за останнє десятиріччя з’явилися монографії, нариси, статті, присвячені
Інституту історії України НАНУ, Інституту українознавства ім. І.Крип’якевича НАНУ,
Києво-Могилянській академії, Національному університетові «Львівська політехніка»,
Національному лісотехнічному університету й ін. Однак поза увагою вчених залишалося
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-5238 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-30T13:56:13Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Шандра, В.С. 2010-01-13T15:56:26Z 2010-01-13T15:56:26Z 2009 В.В.Бездрабко. Документознавство в Україні: інституціоналізація та сучасний розвиток / В.С. Шандра // Укр. іст. журн. — 2009. — № 5. — С. 217-219. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5238 Рецензія на книгу: Бездрабко В.В. Документознавство в Україні: інституціоналізація та сучасний розвиток. – К.: Четверта хвиля, 2009. – 720 с. uk Інститут історії України НАН України Рецензії В.В.Бездрабко. Документознавство в Україні: інституціоналізація та сучасний розвиток Article published earlier |
| spellingShingle | В.В.Бездрабко. Документознавство в Україні: інституціоналізація та сучасний розвиток Шандра, В.С. Рецензії |
| title | В.В.Бездрабко. Документознавство в Україні: інституціоналізація та сучасний розвиток |
| title_full | В.В.Бездрабко. Документознавство в Україні: інституціоналізація та сучасний розвиток |
| title_fullStr | В.В.Бездрабко. Документознавство в Україні: інституціоналізація та сучасний розвиток |
| title_full_unstemmed | В.В.Бездрабко. Документознавство в Україні: інституціоналізація та сучасний розвиток |
| title_short | В.В.Бездрабко. Документознавство в Україні: інституціоналізація та сучасний розвиток |
| title_sort | в.в.бездрабко. документознавство в україні: інституціоналізація та сучасний розвиток |
| topic | Рецензії |
| topic_facet | Рецензії |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5238 |
| work_keys_str_mv | AT šandravs vvbezdrabkodokumentoznavstvovukraíníínstitucíonalízacíâtasučasniirozvitok |