Малюнок із німецької брошури 1684 р.
У замітці йдеться про виявлений автором у польських архівосховищах цікавий історичний малюнок, опублікований 1684 р. в Німеччині, на якому зображено страту великого візира Кара-Мустафи-паши, що відіграв неґативну роль в українській історії другої половини XVII ст. Notes the author found devoted to P...
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5239 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Малюнок із німецької брошури 1684 р. / Ю.А. Мицик // Укр. іст. журн. — 2009. — № 5. — С. 214-217.— укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-5239 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Мицик, Ю.А. 2010-01-13T15:56:33Z 2010-01-13T15:56:33Z 2009 Малюнок із німецької брошури 1684 р. / Ю.А. Мицик // Укр. іст. журн. — 2009. — № 5. — С. 214-217.— укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5239 У замітці йдеться про виявлений автором у польських архівосховищах цікавий історичний малюнок, опублікований 1684 р. в Німеччині, на якому зображено страту великого візира Кара-Мустафи-паши, що відіграв неґативну роль в українській історії другої половини XVII ст. Notes the author found devoted to Polish Archives interesting historical figure, published in 1684 in Germany, which depicts the execution of the great vizier Kara Mustafa Paşa, who played a negative role in Ukrainian history, second half XVII. uk Інститут історії України НАН України Методологія, історіографія, джерелознавство Малюнок із німецької брошури 1684 р. Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Малюнок із німецької брошури 1684 р. |
| spellingShingle |
Малюнок із німецької брошури 1684 р. Мицик, Ю.А. Методологія, історіографія, джерелознавство |
| title_short |
Малюнок із німецької брошури 1684 р. |
| title_full |
Малюнок із німецької брошури 1684 р. |
| title_fullStr |
Малюнок із німецької брошури 1684 р. |
| title_full_unstemmed |
Малюнок із німецької брошури 1684 р. |
| title_sort |
малюнок із німецької брошури 1684 р. |
| author |
Мицик, Ю.А. |
| author_facet |
Мицик, Ю.А. |
| topic |
Методологія, історіографія, джерелознавство |
| topic_facet |
Методологія, історіографія, джерелознавство |
| publishDate |
2009 |
| language |
Ukrainian |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| description |
У замітці йдеться про виявлений автором у польських архівосховищах цікавий історичний малюнок, опублікований 1684 р. в Німеччині, на якому зображено страту великого візира Кара-Мустафи-паши, що відіграв неґативну роль в українській історії другої половини XVII ст.
Notes the author found devoted to Polish Archives interesting historical figure, published in 1684 in Germany, which depicts the execution of the great vizier Kara Mustafa Paşa, who played a negative role in Ukrainian history, second half XVII.
|
| issn |
0130-5247 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5239 |
| citation_txt |
Малюнок із німецької брошури 1684 р. / Ю.А. Мицик // Укр. іст. журн. — 2009. — № 5. — С. 214-217.— укр. |
| work_keys_str_mv |
AT micikûa malûnokíznímecʹkoíbrošuri1684r |
| first_indexed |
2025-11-26T18:30:20Z |
| last_indexed |
2025-11-26T18:30:20Z |
| _version_ |
1850768391498891264 |
| fulltext |
214 Ю.А.Мицик
34 Штыхов Г.В. Древний Полоцк IХ–ХIII вв. – Минск, 1975. – С.31.
35 Пріцак О. Указ. праця. – Т.2. – С.271.
36 Зверинский В.В. Материал для историко-топографического исследования о право-
славных монастырях в Российской империи, с библиографическим указателем. – Санкт-
Петербург, 1897. – Т.III: Монастыри, закрытые до царствования императрицы Екате-
рины II. – С.74.
37 Белоруссия в эпоху феодализма. – Минск, 1959. – Т.1. – С.109.
38 Раппопорт П.А. Русская архитектура X–XIII вв. – Ленинград, 1982.
39 Катлярчук А. Торвальд Вандроўнік: Дзе пахаваны наш першы сьвяты? // Наша
ніва. – 2005. – №30.
40 Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. – Т.6. – Кн.1. – Мінск, 2001. – С.516.
41 Сапунов А.П. Сказания исландских или скандинавских саг о Полоцке, князьях
полоцких и р.Западной Двине // Полоцко-витебская старина. – Витебск, 1916. – Т.IV. –
Вып.3. – С.1–33.
42 Ушинскас В. О древнем Браславе // К 1125-летию Полоцка: Конференция «История
и археология Полоцка и Полоцкой земли». – Полоцк, 1987. – С.71–72.
43 Алексеев Л.В. Полоцкая земля в IX–XIII вв. (Очерки истории Северной Белорус-
сии). – Москва, 1966. – С.173.
44 Глазырина Г.В. Древнерусские города в древнескандинавской письменности. –
С.105; Дучиц Л.В., Мельникова Е.А. Надписи и знаки на костях с городища Масковичи
(Северо-Западная Белоруссия) // Древнейшие государства на территории СССР. 1980. –
Москва, 1981. – С.185–216; Дучиц Л.В. Городище Масковичи (к вопросу о порубежных
пунктах Полоцкого княжества) // Труды V Международного конгресса славянской архео-
логии. – К., 1988. – Вып.2. – С.243.
45 Енциклопедія історії України. – К., 2004. – Т.2. – С.462.
46 Í fótspor Þorvaldar víðförla // Morgunbladid. – 1.X.2006. – Р.10–13.
The article tells about the trip Iceland Evangelist Þorvaldur Koðránsson through
«a Varangian the Greeks» Kyiv and Jerusalem, which he made at the beginning of XI
century. There is an attempt to determine the location of the monastery established by
Þorvaldur on the territory of Rus’. Examples of other Varangians participation in
public and political life of Ukraine-Rus’ XI.
Ю.А.Мицик*
МАЛЮНОК ІЗ НІМЕЦЬКОЇ БРОШУРИ 1684 р.
У замітці йдеться про виявлений автором у польських архівосховищах ціка-
вий історичний малюнок, опублікований 1684 р. в Німеччині, на якому зображено
страту великого візира Кара-Мустафи-паши, що відіграв неґативну роль в укра-
їнській історії другої половини XVII ст.
Під час наукового відрядження до Польщі мені до рук потрапила видана у
1684 р. невелика («у четвірку») анонімна німецька брошура під заголовком
«Радісна звістка всьому християнству…» («Der ganzen Christenheit erfreuliche
Nachricht…»). Вона зберігається у відділі стародруків бібліотеки Вроцлавського
університету під шифром 4 F.2019 a adl.21, а я використав її мікрофільм №45886
із відділу мікрофільмів Національної бібліотеки у Варшаві. Дана брошура містить
тексти листів із Риму, Венеції, Кракова, «з Польщі» з описом здебільшого двох
головних і актуальних подій.
Одна з них стосувалась успішних дій українських козаків на чолі з гетьманом
Стефаном Куницьким проти Османської імперії, зокрема відзначалось, що козаки
* Мицик Юрій Андрійович – д-р іст. наук, професор кафедри історії Національного
університету «Києво-Могилянська академія» (Київ).
215Малюнок із німецької брошури 1684 р.
216 Ю.А.Мицик
спустошили татарські кочів’я у 50 милях від Кам’янця-Подільського і збираються
дійти аж до Адріанополя. Про цей похід С.Куницького, що мав на меті розвинути
успіх у боротьбі проти турків, досягнутий військами християнської Священної
ліґи в битві під Віднем 12 вересня 1683 р., досить багато писалося у тогочасній
пресі. Відомо, що похід спочатку був дуже вдалим, але згодом козаки були зму-
шені відступити під тиском переважаючих сил супротивника, а сам С.Куницький
за втечу з поля бою був страчений (на його місце обрали Андрія Могилу).
Друга подія – це вбивство турками свого великого візира Кара-Мустафи
Кепрюлю. Про цю особу слід згадати докладніше. Турецький рід Кепрюлю
відігравав велику роль при османському дворі вже від середини ХVІІ ст., а у другій
половині XVII – на початку XVIII ст. п’ятеро його представників були великими
візирами (Мегмед у 1656–1661 рр.; Фазил-Агмед у 1661–1676 рр.; Кара-Мустафа
в 1676–1684 рр.; Фазил-Мустафа у 1689–1691 рр. і Гусейн у 1697–1703 рр.).
У 1656 р. по смерті великого візира група впливових турецьких сановників
вчинила тиск на матір султана Мегмеда ІV (правив у 1648–1687 рр.) – Турхан. Нам
уже доводилося писати про цю неординарну жінку, дружину султана Ібрагіма, що
була українкою за походженням і допомагала повстанцям Богдана Хмельни-
цького (див.: Мицик Ю. Ще одна Роксолана // Жовтень. – 1985. – №3. – С.135–
136). 26 жовтня 1656 р. вони поставили перед Турхан, яка зберігала вплив на
свого 16-річного сина, ультиматум – або новим візиром буде Мегмед-паша Кеп-
рюлю, або проти султана спалахне повстання. Турхан погодилася і з того часу до
1661 р. державою керував Мегмед. Потім великими візирами ставали його син –
Фазил-Агмед-паша Кепрюлю й онук – Кара-Мустафа-паша Кепрюлю. Усі вони
сповідували політику «твердої руки», тож і заходилися зміцнювати дисципліну
серед сипахів та яничарів, нещадно придушили опозицію та підняли на щит гасло
«священної війни» мусульман проти християн (походи на Крит, яким володіла
Венеція, і у Центрально-Східну Європу).
Кара-Мустафа («тиран», як відгукувався про нього король Речі Посполитої Ян
ІІІ Собеський) наполіг на походах у Східну Європу. Саме він, командуючи війська-
ми султана Мегмеда ІV, оволодів Кам’янцем-Подільським (1672 р.), знищив
Ладижин та Умань (1674 р.), штурмом узяв Чигирин (1678 р.). Хоча Кара-Мустафа
до певної міри підтримував Правобережну Гетьманщину, навіть виявив у ході пере-
говорів із польськими дипломатами розуміння українського питання, однак усе це
зумовлювалося державними інтересами Османської імперії (прагнення перетворити
Україну на турецьку автономію). Жорстокі розправи над українським населенням,
спустошення міст і сіл красномовно свідчили про істинні наміри великого візира.
Улітку 1683 р. турецькі війська під орудою Кара-Мустафи взяли в облогу
Відень, але вирішальну битву під стінами столиці багатонаціональної держави
австрійських Габсбурґів було програно (12 вересня 1683 р.), причому сам великий
візир не виявив належного полководницького хисту. Віденська перемога Священ-
ної ліґи, в якій брали участь і українські козаки, набула всеєвропейського розго-
лосу, назавжди поклавши край завойовницьким війнам турків в Європі. Уже тоді
стало зрозуміло, що Османська імперія ввійшла у смугу затяжної кризи, з якої
вже так і не зможе вийти.
Звичайно, вороги великого візира не подарували Кара-Мустафі катастрофи
під Віднем і, скориставшись слушним моментом, здійснили державний переворот.
Після цього не забарилася й розправа – Кара-Мустафу за наказом командира яни-
чарів було задушено шовковим шнуром, за кінці якого тягнули кілька людей. Тоді
ж стратили й 36 його однодумців. Саме момент убивства великого візира Осман-
ської імперії й було зображено на малюнку, опублікованому у 1684 р. в анонімній
німецькій брошурі «Радісна звістка всьому християнству…». Напис на малюнку
перекладається з німецької так: «Достовірне зображення того, яким чином було
217Рецензії
задушено турецького великого візира Кара-Мустафу-пашу і страчено 36 головних
пашів у лютому 1684 року».
Таким чином, маємо унікальне зображення страти людини, яка відіграла
важливу, але радше неґативну роль в українській історії. Сподіваємось, публіка-
ція буде корисною для дослідників козацької доби.
Notes the author found devoted to Polish Archives interesting historical figure,
published in 1684 in Germany, which depicts the execution of the great vizier Kara
Mustafa Paşa, who played a negative role in Ukrainian history, second half XVII.
РЕЦЕНЗІЇ
Бездрабко В.В.
Документознавство в Україні: інституціоналізація та сучасний
розвиток. – К.: Четверта хвиля, 2009. – 720 с.
Для історика завжди будуть важливими знання про джерела, і ефективність їх вико-
ристання лише зростатиме при врахуванні обставин, що вплинули на їх появу. Як і про-
блема достовірності документів, їх точності, того, що змушує дослідника відсіювати, пере-
віряти, підраховувати, звіряти, виявляти чинники, які вплинули на створення документа,
наміри його авторів і т.ін. Це – лише видима частина того, що можна знайти в рецензованій
капітальній монографії про документознавство – наукову дисципліну, покликану так чи
інакше співпрацювати з істориками. Не дуже помилюся, якщо відразу зазначу – далеко не
всім наукам пощастило мати таку сумлінну історію, як документознавству. Як не можна не
зауважити, навіть побіжно, що перебіг становлення і розвитку науки в порубіжні десяти-
ліття ХХ–ХХІ ст. промовисто увиразнив складність внутрішніх і зовнішніх процесів
розвит ку документознавства у межах пострадянського простору. Відтак праці, які вдало
демонструють традиційні й новаторські дослідницькі артикуляції, надзвичайно цінуються
за вдалу спробу подолати хаотичну зміну парадигми наукових знань, деструктивну опози-
ційність у науковому світі, урешті за можливість залишитися вірним класичним цінностям
дослідницької роботи. Ось чому знаковою для українського документознавства подією став
вихід у світ першого фундаментального комплексного історичного дослідження – «Доку-
менто знавство в Україні: інституціоналізація та сучасний розвиток», автором якого є зна-
ний у колах спеціалістів фахівець, кандидат історичних наук Валентина Василівна
Бездрабко.
Попри значну кількість публікацій із документознавства, що вийшли протягом остан-
ніх двох десятиліть, глибокі та змістовні історичні розвідки про цю наукову дисципліну є
досить рідкісним явищем, не кажучи вже про те, що комплексно розвиток документознав-
ства в Україні досі взагалі не розглядався. Саме цю прогалину заповнює монографія
В.В.Бездрабко. Автор, аналізуючи всі напрями розвитку науки, не віддає (на відміну від
більшості сучасних дослідників у галузі документознавства) переваги жодному з них, що
вигідно вирізняє рецензовану працю. У монографії досить точно визначено основні чинни-
ки, які вплинули на потужний розвиток наукової дисципліни в останні десятиріччя, серед
яких і потреба ефективного державного управління, котре здійснювалося через документ.
За природою історіографічного жанру рецензія завжди існує винятково у просторі дис-
кусії. При найбільшому прагненні до об’єктивності її зміст залишається суб’єктивним і
завжди може бути заперечений. Для продуктивного наукового діалогу між автором книги і
читачем віддавна існують прийоми вербального домовляння щодо ключових аспектів напи-
сання – прочитання наукового тексту. Відтак особливе значення для розуміння наукових
ідей і позиції автора має пролог. У передмові до книги також знаходимо набір типових для
цієї частини наукового видання сюжетів – актуальність, мету, завдання, об’єкт, предмет,
хронологічні межі дослідження, його зовнішня апробація (с.5–16), які виписано абсолютно
|