Колективна публікація в академічному виданні: проблемні аспекти у площині творчості та етики
Saved in:
| Published in: | Наука України у світовому інформаційному просторі |
|---|---|
| Date: | 2013 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2013
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/52471 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Колективна публікація в академічному виданні: проблемні аспекти у площині творчості та етики / О.М. Ренн // Наука України у світовому інформаційному просторі. — Вип. 8. — К.: Академперіодика, 2013. — С. 107-115. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859666533853167616 |
|---|---|
| author | Ренн, О.М. |
| author_facet | Ренн, О.М. |
| citation_txt | Колективна публікація в академічному виданні: проблемні аспекти у площині творчості та етики / О.М. Ренн // Наука України у світовому інформаційному просторі. — Вип. 8. — К.: Академперіодика, 2013. — С. 107-115. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Наука України у світовому інформаційному просторі |
| first_indexed | 2025-11-30T11:23:32Z |
| format | Article |
| fulltext |
107
О.М. Ренн, канд. наук із соціальних комунікацій
Асистент Української академії друкарства
КОЛЕКТИВНА ПУБЛІКАЦІЯ
В АКАДЕМІЧНОМУ ВИДАННІ: ПРОБЛЕМНІ
АСПЕКТИ У ПЛОЩИНІ ТВОРЧОСТІ ТА ЕТИКИ
До поширених етичних проблем, що стосуються авторства, таких
як плагіат і недобросовісне цитування, належать також специ-
фічні проблеми, що виникають виключно за умови колективно-
го авторства. Насамперед, маємо на увазі незаслужене співавтор-
ство, почесне авторство, псевдоавторство. Звичайно ж, питання
етики авторства далеко не нові, вони були актуальними і в радян-
ські часи [2, 9], залишаються важливим і в наші дні, як в Україні
[1, 8], так і за кордоном [7, 10, 11, 13], тож можна вважати, що
вони належать до традиційних у науковій сфері. Та традиційно
їх часто вважають другорядними, несуттєвими, адже діє потуж-
не "звичаєве право" з радянським шлейфом, коли етичні пору-
шення (особливо почесне авторство) порушеннями не вважали.
Сьогодні акценти дещо змістилися – і сумнівними підставами
для включення у список авторів все частіше стають фінансова
допомога, надання грантових коштів, обладнання, дозволу на
використання програмного забезпечення тощо. Природно, для
того, щоб відбувалися зміни у сфері наукової етики, має пройти
час. І що насправді може принести користь у сучасних умовах,
то це поступове, крок за кроком, інформування про етику ав-
торства, що матиме виховне значення передовсім для молодих
дослідників. До слова, про це йдеться і у роздумах Н. Воронцова
[2], який понад 30 років тому говорив про важливість морального
клімату в науці і особливе його значення для молоді. Складність
проблеми полягає у тому, що етика авторства для різних людей
може мати різний зміст. Д. Дубов називає розуміння соціаль-
но-етичних норм колективної наукової творчості "інтуїтивно-
суб’єктивним" [4, с. 29]. Частково це відповідає дійсності, і все ж
таки існують орієнтири для вирішення етичних питань у контек-
сті авторства і співавторства – це публікаційні принципи Elsevier
та Publishing Ethics Resource Kit, і Норми наукової етики, ухвале-
ні Сенатом спільноти Макса Планка (2000 р.), Етичний кодекс
ученого України (2010 р.), а також принципи співавторства, при-
йняті комітетом з етики Гарвардського університету (1999 р.) та і,
зрештою, як цілком доречно вважає О. Сичивиця [8], загально-
108
О.М. РЕНН
людські моральні норми і цінності, такі, як відкритість, демократія, тради-
ції, повага до внеску інших осіб, спадкоємність тощо.
Позитивним процесом у царині наукової етики я вважаю появу цілої
низки етичних кодексів українських наукових журналів, а до слова, ще 8—10
років тому їх було значно менше. Так, у Інтернеті можна ознайомитись із
кодексами юридичного журналу "Право України", "Українського журналу
нефрології та діалізу", "Вісника Київського національного університету тех-
нології та дизайну", "Вісника Донецького національного університету еко-
номіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського", "Наукового вісника
Національного гірничого університету", "Економічного часопису ХХІ". Такі
етичні кодекси не тільки реалізують виховну функцію, вони також відігра-
ють іміджеву роль для видань, створюючи образ соціально відповідального
видання, та віддзеркалюють зарубіжну практику, адже закордоном кожне
солідне видання, як і кожен солідний вищий навчальний заклад, має влас-
ний етичний кодекс. Треба сказати, що перегляд вищезазначених кодексів
засвідчив – норми, зафіксовані у них, близькі за змістом і ґрунтуються на
засадах чесності та справедливості, як правило, охоплюють питання роботи
редколегії, рецензентів, авторів та співавторів. Утім є і незначні відміннос-
ті у формулюваннях і акцентах. Спільною рисою етичних кодексів україн-
ських наукових журналів є деяка узагальненість щодо питань колективно-
го авторства. Тож у цій статті хотілося б розглянути, насамперед, можливі
порушення етики у колективі авторів, деталізувати критерії співавторства,
розглянути особливості оформлення авторського списку.
У відомій праці Г. Сельє "От мечты к открытию: Как стать ученым" [6]
вміщено метафоричну типологію наукових працівників, серед яких Г. Сельє
виокремлює прототипи, які насправді не мають стосунку до наукової твор-
чості, зокрема, серед цих прототипів є "великий бос", для якого важливий
"успіх заради успіху" [6, с. 40] та "першостатейна акула", чиє завдання вста-
вити своє прізвище в якомога більше число публікацій [6, с. 42]. Справді,
попри те, що нині до уваги все більше береться частота цитування тої чи ін-
шої праці, що дозволяє оцінити значимість наукового дослідження, тради-
ційний кількісний показник публікаційної активності не втрачає і не втра-
чатиме свого значення і надалі, тож, мабуть, завжди будуть ті, хто у гонитві
за кількістю будуть вдаватись до зловживань. Аналіз вітчизняних [1, 2, 4, 8]
та зарубіжних джерел [5, 7, 9, 10, 11, 13] засвідчив, що умовних авторських
ролей у порушенні етики співавторства є більше, ніж зазначив Г. Сельє: по-
чесний автор, автор-спонсор, заавтор, "автор-гість". На поданій нижче схе-
мі (рисунок) можна побачити нашу спробу узагальнити різноманітні типи
порушень.
Очевидно, найбільше питань викликає пункт "незаслужене співавтор-
ство", адже у ньому зазначається, що співавтор таки брав участь у роботі. Тут
доцільно детальніше розглянути критерії співавторства, що визначаються
характером участі співавторів у роботі або стосунками у колективі. Колекти-
вові авторів можуть бути притаманні зв’язки різного характеру: формальні
109
Колективна публікація в академічному виданні: проблемні аспекти у площині творчості та етики
К
л
а
с
и
ф
ік
а
ц
ія
п
о
р
у
ш
е
н
ь
п
ід
ч
а
с
в
и
зн
а
ч
е
н
н
я
а
в
т
о
р
ів
п
у
б
л
ік
а
ц
ії
110
О.М. РЕНН
та неформальні, зовнішні та внутрішні, творчі та організаційні тощо. І спів-
авторство може відображати взаємини, що не стосуються творчої участі
в роботі над публікацією. Саме тому попри те, що авторство є наслідком
творчості, колективну творчість і колективне авторство не варто завжди
ототожнювати. Найбільш повно, на наш погляд, питання критеріїв висвіт-
лено у статті А. Шафранського [9], за якою подаємо їх тут.
Перша група критеріїв "співавтор брав участь у роботі" (критерії, що ха-
рактеризують різний ступінь участі співавтора у роботі або підготовці руко-
пису до публікації):
1) участь у роботі на всіх її стадіях, враховуючи підготовку авторського
оригіналу до друку;
2) співавтор давав цінні поради, критичні зауваження, співавтор пере-
робив або суттєво доопрацював авторський оригінал;
3) автор у своїй роботі використав матеріали, які зібрав співавтор;
4) співавтор виконав розрахунки, графіки, схеми під керівництвом ав-
тора;
5) автор поклав в основу своєї роботи і розвинув ідеї, які раніше опублі-
кував співавтор (у цьому випадку йдеться про неправильне розуміння прав
на співавторство і нерозуміння ролі та значення посилань та цитування);
6) епізодичні консультації співавтора в процесі написання тексту публі-
кації;
7) співавтор надав епізодичні наукові консультації в процесі виконання
науково-дослідної роботи;
8) співавтор зробив лише непринципові зауваження, переглядаючи
рукопис.
Усі вісім наведених критеріїв засвідчують певну участь співавтора у ро-
боті. Та, безперечно, міра цієї участі різна. І на наш погляд, лише крите-
рії 1–4 можна вважати справжніми критеріями співавторства, адже вони є
інтелектуальними критеріями авторства. У критеріях 1–2 співавторство у
публікаціях ґрунтується на рівноправному творчому партнерстві, а в кри-
теріях 3–4 – відображається наявність керівника, основного автора, який
проаналізував та узагальнив певний фактичний матеріал співавтора. Крите-
рії 5–8 означають радше не співавторство, а допомогу у підготовці роботи.
У цьому випадку доцільною є згадка і оцінка роботи претендента у вступних
елементах публікації. В описах критеріїв 6–8 уживання слів "епізодичний",
"непринциповий" підкреслюють те, що участь претендента на співавтор-
ство не мала вирішального значення для публікації. Критерій 5, звісно ж,
спірний, адже за законодавством з авторського права захищається матері-
альне втілення ідеї, а не сама ідея, тож саме лише подання ідеї, фактично, не
є достатньою підставою для співавторства (разом з тим, іноді подання ідеї
має вирішальне значення для усього дослідження; а також не варто забувати
про принципові відмінності в науковій творчості у різних галузях знань).
Цей принцип є ключовою відмінністю між правовими режимами захисту
об’єктів промислової власності та об’єктів авторського права. Авторським
111
Колективна публікація в академічному виданні: проблемні аспекти у площині творчості та етики
правом охороняється лише конкретний текст, у якому описано певний спо-
сіб, метод тощо. Якщо зазначений спосіб відповідає ознакам патентоздат-
ності, особа, що його винайшла, може отримати на нього патент. Очевидно,
що питання про включення в перелік авторів автора ідеї кожний колектив
вирішує по-своєму, але відповідно до законів і норм, прийнятих у сучас-
ному суспільстві, логічніше буде висловити подяку авторові ідеї на початку
видання.
Друга група критеріїв "співавтор не брав участь у роботі" (співавтор має
опосередковане відношення до роботи або не має взагалі):
1) співавтор – науковий керівник автора;
2) співавтор – керівник відділу, підрозділу тощо, де працює автор;
3) від співавтора залежить можливість публікації;
4) залучення до кола співавторів – товариська підтримка менш здібного
співробітника;
5) взаємовигідна домовленість співробітників у процесі спільної роботи
про почергове включення одне одного у співавтори своїх робіт.
Якщо йдеться про ситуацію, коли співавтори не брали участі у роботі,
розуміємо, що це співавторство ґрунтується на стосунках різного характеру
і рівня (1–3 – пряма службова чи наукова залежність автора від співавтора;
4, 5 – товариські послуги).
Окрім вищеназваних критеріїв варто враховувати і те, яку саме роботу
виконували співавтори. Члени колективу можуть виконувати роботу різно-
го характеру: це може бути розподіл праці, коли кожен має свої чітко визна-
чені завдання (збір фактів або їх інтерпретація, створення гіпотез, прове-
дення експериментів тощо), це може бути і кооперація, тобто усіма членами
колективу здійснюються аналогічні спостереження, дослідження – але на
різних об’єктах. Достатньою підставою для включення у список авторів у
іноземних дослідженнях вважаються: критична перевірка рукопису; визна-
чення плану, створення концепції проекту; збирання даних; аналіз та інтер-
претація результатів. Це підтверджують і Норми наукової етики, ухвалені
Сенатом Товариства Макса Планка. Відповідно до цього документа, якщо
декілька вчених брали участь у науковому дослідженні і результат цієї ро-
боти втілюється у публікацію, співавторами можуть вважатися лише ті, хто
зробив значний внесок у розробку плану досліджень чи експериментів, роз-
рахунки, розгляд та інтерпретацію даних і підготовку рукопису, причому
вони також мають дати згоду на публікацію. Автори мають спільну відпо-
відальність за зміст публікації; "почесне авторство" не припустимо.
У випадках епізодичної участі у творчій роботі або організаційної чи
фінансової допомоги осіб, які її надали, до списку авторів не включають, –
їм висловлюють подяку на початку чи наприкінці публікації. Таким чином,
включення до переліку авторів людей, які не брали участі в роботі, є не-
правомірним і суперечить етиці професійних авторів. До співавторів, як
правило, не зараховують осіб, що надавали епізодичні консультації, нео-
публіковані дані, а також технічних виконавців окремих ланок роботи: ін-
112
О.М. РЕНН
женерів, техніків, лаборантів (вони часто роблять специфічний внесок у
дослід ження з природничих, технічних наук). Не є підставою для співав-
торства фінансування дослідження чи видання, надання лабораторних
площ чи обладнання.
За кожну частину тексту, що має вагоме значення для розкриття теми та
формулювання висновків, хоча б один зі співавторів має бути відповідаль-
ним. Вивчаючи зарубіжний досвід, О. Сичивиця наводить ще одну вагому
проблему співавторських робіт: "дифузію відповідальності" [8, с. 51], коли
жоден зі співавторів не бере на себе повну відповідальність за зміст твору
загалом. Саме з огляду на цю проблему важливо, щоб кожен зі співавто-
рів був добре ознайомлений з цілим твором, а не лише знав свою частину.
Це, звісно ж, більшою мірою стосується публікацій великого обсягу або се-
рії публікацій, хоча з огляду на те, що часто дослідження здійснює кілька
співавторів, а текст опрацьовує хтось один – порада цілком слушна. Отже,
усі члени авторського колективу повинні бути поінформовані щодо роботи
своїх співавторів і мають брати активну участь у перевірці цілого твору, що
підвищить рівень особистої відповідальності авторів.
Узурпація наукового авторства чи співавторства, необґрунтоване їх
присвоєння, претензії на співавторство з іншою особою без її згоди, спі-
вавторство у фальсифікованих публікаціях входять до переліку вчинків, що
кваліфікуються як порушення наукової етики (відповідно до Норм наукової
етики Товариства Макса Планка). Це означає, що і до невинних, на перший
погляд, пропозицій співавторства науковцеві слід ставитися дуже обережно
і добре перевіряти такі пропозиції, щоб не брати участі в сумнівних чи слаб-
ких публікаціях.
Питання критеріїв співавторства тісно пов’язане з іншими проблема-
ми етичного характеру, які нерідко виникають у колективі. У багатьох пу-
блікаціях [7, 10, 11] виняткова увага приділена проблемі порядку подання
імен авторів у колективному виданні. Відомо, що цей порядок для багатьох
авторів є принциповим питанням, а читачі сприймають автора, чиє ім’я
вказується першим, як головну особу в колективі, людину, яка зробила най-
більший внесок до загальної роботи. Крім того, провідні видання з науко-
вого цитування, наприклад, Science Citation Index, побудовані за принципом
обліку цитування саме першого автора. Відповідно до негласних етичних
норм перше місце у списку належить істинному лідеру публікації (хоча іс-
нує і традиція "останнього автора", коли список авторів замикає справжній
керівник і натхненник роботи). Порядок подання імен авторів має значен-
ня ще й тому, що за українським стандартом щодо складання бібліографіч-
ного опису, коли авторів двоє чи троє, у заголовку подають ім’я лише одного
автора, а прізвища інших наводять після навскісної риски. Якщо ж авторів
більше, то четвертий, п’ятий і наступні автори часто "ховаються" за скоро-
ченням "та ін.". Відповідно до зарубіжної практики, у ситуаціях, коли пере-
лік авторів налічує десятки, а то і сотні осіб, результати досліджень публі-
куються від імені установи, що, безперечно, справедливо. Якщо говорити
113
Колективна публікація в академічному виданні: проблемні аспекти у площині творчості та етики
про книжкові видання, то можна рекомендувати вміщувати до колектив-
ної праці деталізований список авторів, де б зазначалися прізвища та імена
авторів, короткі відомості про них і стислий опис внеску кожного з них у
роботу. Такий список робить авторство "прозорим", дає хоча б найменшу
захищеність від зловживань, адже якщо особа не зробила жодного внеску
в твір, за такої конкретизації їй буде складніше просто "приписатися" до
списку авторів. Безперечно, деталізований список авторів є корисним для
читача, якому простіше буде визначити спеціалізацію автора, його наукові
зацікавлення тощо. З допомогою такого списку можна також виявити за-
авторство. Підставою підозрювати це зловживання є відсутність у списку
певної суттєвої ланки дослідницької роботи чи підготовки авторського ори-
гіналу. Звісно ж, така рекомендація є не цілком дієвою для наукової статті,
хоча в окремих випадках можна розписати внесок співавторів у вступних
елементах публікації.
Існують такі варіанти подання імен авторів: алфавітний; "по старшин-
ству" (йдеться про посаду, авторитет); довільний; залежно від обсягу роботи
і часу, присвяченого підготовці видання. Практика надавати перевагу на-
уковому статусу, коли першими в списку авторів ставлять прізвища академі-
ків, професорів, заслужених діячів науки у вітчизняній науці, є поширеною,
майже традиційною. О. Сичивиця вважає, що в такому разі "ми стаємо ледь
не на один щабель з ідеєю почесного авторства й пов’язаної з ним неспра-
ведливості" [8, с. 54]. Хоча зрозуміло, що часто звинувачення у почесному
авторстві можуть бути безпідставними, і саме відомий і досвідчений учений
є лідером публікації. Так звані демократичні підходи до списків авторів –
довільне та алфавітне розташування співавторів – лише на перший погляд
спрощують ситуацію: вони не відображають жодних зв’язків у авторсько-
му колективі, але й не виділяють особливого внеску провідних авторів. Ал-
фавітний і список у довільному порядку є прийнятними для тих колектив-
них творів, де кожен співавтор здійснив однаковий за значенням і обсягом
внесок у роботу. В інших випадках найбільш справедливим можемо вважати
порядок зазначення імен авторів відповідно до вагомості внеску.
Ще однією суттєвою етичною проблемою саме колективного авторства
вважаємо те, що у колективному творі значно легше замаскувати сліди пла-
гіату та компіляції. Характерними ознаками компіляції є непослідовність і
хаотичність викладу, певні частини тексту написані слабше за інші, відріз-
няються за стилістикою, фрагменти роботи мають різне оформлення та
форматування тощо. Утім, названі ознаки різною мірою можуть бути прита-
манні колективному твору, де немає жодних етичних порушень. Редактора
має насторожити цілковита відсутність цитат, посилань на першоджерела,
відсутність бібліографічного списку взагалі або окремих ключових для про-
блеми позицій списку літератури, наявність фрагментів тексту із "чужорід-
ними" – нетиповими для автора мовними одиницями та синтаксичними
конструкціями. Редактор, який працює із виданнями певного напрямку,
по-перше, орієнтується в бібліографії цього напрямку, а по-друге, має про-
114
О.М. РЕНН
фесійну інтуїцію, що ґрунтується на відчутті тексту та авторської індивіду-
альності, це і може допомогти виявляти вади тексту, зумовлені етичними
зловживаннями.
Мусимо визнати, що видавець і редактор прямо не впливають на дотри-
мання етичних норм, а порушення етики авторства часто доволі складно
виявити, адже природно, що будь-які зловживання недобросовісні автори
намагаються ретельно приховати. І якщо недобросовісне співавторство є
взаємовигідним для реальних і псевдоавторів, велика імовірність того, що
факт зловживань залишиться у таємниці. Саме тому сьогодні можемо лише
орієнтувати авторів у питаннях дотримання етики авторства, допомагати їм
належним чином оформляти авторські списки, присвяти та подяки. Склад-
но не погодитись з тим, що "дотримання етичних норм є не тільки запору-
кою взаємної довіри вчених один до одного, а й важливим чинником довіри
суспільства до надійності наукових результатів" [4, с. 30]. Отже, завдання
видавничих працівників – по можливості вміщувати у виданнях інформа-
цію про співавторів та внесок кожного з них у твір (обсяг і деталізація такої
інформації залежатимуть від конкретного авторського колективу та виду ви-
дання), що одночасно вшановуватиме авторів, підкреслюватиме їхню роль
у колективній творчій роботі та буде корисним як додаткова інформація для
читача. Хотілося б лише, щоб і такого роду інформація не ставала об’єктом
фальсифікації.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Воробйов К.П. Формат сучасної журнальної публікації за результатами клінічного до-
слідження. Частина 5. Авторство [Електронний ресурс] / К.П. Воробйов // Український
медичний часопис. – № 2 (70). – 2009. – Режим доступу: http://www.umj.com.ua/ukr/
archive/70/1401.html (дата звернення: 06.06.2013).
2. Воронцов Н.Н. О соавторстве и соавторах [Текст] / Н.Н. Воронцов // Химия и жизнь. –
1980. – № 11. – С. 18–22.
3. Гудстейн Д. Обман в науці [Електорнний ресурс] / Д. Гудстейн // Морфологія. – 2007. –
1, № 4. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/Morphology/2007-01-04/
07redoun.pdf (дата звернення: 03.05.2013)
4. Дубов Д. Специфічні особливості управління діяльністю науково-дослідних колек-
тивів [Текст] / Д. Дубов // Вісник книжкової палати. – 2003. – № 7. – С. 27–30.
5. Нормы научной этики: Приняты Сенатом Общества Макса Планка 24 ноября 2000 г.
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nsc.ru/HBC/2002/n04-05/f17.html
(дата звернення 25.05.2013).
6. Селье Г. От мечты к открытию: Как стать ученым [Текст] / Г. Селье ; пер. с англ.
Н.И. Войскунской. – М. : Прогресс, 1987. – 368 с.
7. Сергеев Н.М. Этика соавторства и этика цитирования [Електронний ресурс] // Росийс-
кий химический журнал. – № 6. – 1999. – Режим доступу: http://vivovoco.rsl.ru/VV/
PAPERS/ECCE/ETHICS/SERG.HTM (дата звернення 25.05.2013).
8. Сичивиця О. Авторство і псевдоавторство в науці. Стаття перша. Критерії авторства і
проблеми співавторства [Текст] / О. Сичивиця // Соціогуманітарні проблеми люди-
ни. – 2006. – № 2. – С. 47–55.
9. Шафранский А.В. О коллективном авторстве научных публикаций [Текст] / А.В. Шаф-
ранский // НТИ. Сер. 1. – 1973. – № 11. – С. 3–7.
115
Колективна публікація в академічному виданні: проблемні аспекти у площині творчості та етики
10. Bhandari M., Einhorn T.A., Swiontkowski M.F. et al. Who did what? (Mis)perceptions about
authors’ contributions to scientific articles based on order of authorship. [Електронний
ресурс] / M. Bhandari, T.A. Einhorn, M.F.Swiontkowski et al. – Режим доступу: http://
jbjs.org/article.aspx?articleid=26046 (дата звернення: 03.05.2013)
11. Garfield E. More on the ethics of scientific publication: abuses of authorship attribution and
citation amnesia undermine the reward system of science. [Електронний ресурс] / E. Gar-
field // Essays of an information scientist. Режим доступу: http://www.garfield.library.up-
enn.edu/essays/v5p621y1981-82.pdf (дата звернення 16.04.2013).
12. Luey B. Multiauthor Books and Antologies [Текст] / B. Luey // Handbook for Academic
Authors. – [2nd ed.] – Cambridge University Press, 1994. – P. 105–121.
13. Smith J. Gift authorship: a poisoned chalice? [Електронний ресурс] / J. Smith // BMJ. –
1994. – vol. 309. – Режим доступу: http://www.bmj.com/cgi/content/full/309/6967/1456
(дата звернення 25.05.2013).
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-52471 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0077 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-30T11:23:32Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ренн, О.М. 2014-01-02T23:23:35Z 2014-01-02T23:23:35Z 2013 Колективна публікація в академічному виданні: проблемні аспекти у площині творчості та етики / О.М. Ренн // Наука України у світовому інформаційному просторі. — Вип. 8. — К.: Академперіодика, 2013. — С. 107-115. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. XXXX-0077 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/52471 uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Наука України у світовому інформаційному просторі Сучасне наукове інформаційне середовище Колективна публікація в академічному виданні: проблемні аспекти у площині творчості та етики Article published earlier |
| spellingShingle | Колективна публікація в академічному виданні: проблемні аспекти у площині творчості та етики Ренн, О.М. Сучасне наукове інформаційне середовище |
| title | Колективна публікація в академічному виданні: проблемні аспекти у площині творчості та етики |
| title_full | Колективна публікація в академічному виданні: проблемні аспекти у площині творчості та етики |
| title_fullStr | Колективна публікація в академічному виданні: проблемні аспекти у площині творчості та етики |
| title_full_unstemmed | Колективна публікація в академічному виданні: проблемні аспекти у площині творчості та етики |
| title_short | Колективна публікація в академічному виданні: проблемні аспекти у площині творчості та етики |
| title_sort | колективна публікація в академічному виданні: проблемні аспекти у площині творчості та етики |
| topic | Сучасне наукове інформаційне середовище |
| topic_facet | Сучасне наукове інформаційне середовище |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/52471 |
| work_keys_str_mv | AT rennom kolektivnapublíkacíâvakademíčnomuvidanníproblemníaspektiuploŝinítvorčostítaetiki |