Історія Наукової бібліотеки Інституту археології НАН України
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автори: | , , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5277 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Історія Наукової бібліотеки Інституту археології НАН України / В.А. Колеснікова, Н.Р. Михайлова, І.В. Черновол, Н.В. Науменко // Археологія. — 2008. — № 4. — С. 104-111. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860084108951027712 |
|---|---|
| author | Колеснікова, В.А. Михайлова, Н.Р. Черновол, І.В. Науменко, Н.В. |
| author_facet | Колеснікова, В.А. Михайлова, Н.Р. Черновол, І.В. Науменко, Н.В. |
| citation_txt | Історія Наукової бібліотеки Інституту археології НАН України / В.А. Колеснікова, Н.Р. Михайлова, І.В. Черновол, Н.В. Науменко // Археологія. — 2008. — № 4. — С. 104-111. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-07T17:18:25Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 4 104
В.А. Колеснікова, Н.Р. Михайлова, І.В. Черновол, Н.В. Науменко
ІСТОРІЯ НАУКОВОЇ БІБЛІОТЕКИ
ІНСТИТУТУ АРХЕОЛОГІЇ НАН УКРАЇНИ
© В.А. КОЛЕСНІКОВА, Н.Р. МИХАЙЛОВА,
І.В. ЧЕРНОВОЛ, Н.В. НАУМЕНКО, 2008
Одним із найбагатших і найзмістовніших фа-
хових зібрань гуманітарного профілю в Україні
є наукова бібліотека Інституту археології НАН
України. Історію бібліотеки неможливо розгля-
дати окремо від історії становлення Інституту,
який було засновано майже одночасно з Акаде-
мією наук України.
У 1919 р. у межах Академії було організо-
вано Комісію зі складання археологічної карти
України. Водночас у Києві працювало Україн-
ське наукове товариство, яке 1921 р. було вклю-
чено до Академії наук. На базі цих двох уста-
нов було створено Археологічну комісію (Істо-
рія Академії наук 1993). За статутом Академії
«при відділах, при наукових установах Акаде-
мії та при окремих катедрах» мали бути орга-
нізовані відповідні бібліотеки (Історія Академії
наук 1993, с. 177). З огляду на це вже на пер-
шому засіданні ради Археологічної комісії 22
серпня 1921 р. серед інших питань було ухва-
лено створення при комісії бібліотеки та за-
тверджено посаду її завідувача з обов’язками
каталогізатора (НА ІА НАНУ, ф. ВУАК, спр. 3).
У 1921 р. Російська Академія історії матеріаль-
ної культури надіслала Археологічній комісії
свої наукові видання. Тоді ж свої видання пере-
дав комісії і Ермітаж.
У 1922 р. завдання та функції Археологіч-
ної комісії перебрав на себе Археологічний ко-
мітет на чолі з академіком Ф. Шмідтом. Під-
порядковувався комітет Першому історично-
філологічному відділу Академії наук. У червні
1924 р. він отримав статус Всеукраїнського ар-
хеологічного комітету (ВУАК) і з того часу став
центром координації, організації та планування
пам’яткоохоронних студій в Україні. Головою
Комітету було обрано О. Новицького, заступ-
ником — Д. Щербаківського, секретарем —
М. Рудинського (НА ІА НАНУ, ф. ВУАК, спр.
21). ВУАК спромігся об’єднати провідних уче-
них, поступово зростала кількість членів ко-
мітету і наукових шкіл, які вони представля-
ли. Дійсними членами ВУАК було затверджено
М. Еберта (Берлін), А. Тальгрена, Ю. Айліо
(Гельсінки), С. Гамченка (Житомир), Д. Явор-
ницького (Дніпропетровськ) та ін.
Одразу ж після створення ВУАК розпочав
плідну видавничу та популяризаторську діяль-
ність. За нетривалий час свого існування ВУАК
надрукував надзвичайно змістовні видання, які
не втратили наукового значення й нині. Біль-
шість із цих раритетів посідають почесне міс-
це у сучасній бібліотеці Інституту археології.
Це часописи «Короткі звідомлення ВУАК» за
1925 та 1926 рр.; «Записки ВУАН», т. 1, 1930
(1931) р.; «Хроніка археології та мистецтва»,
ч. 1 (1926), ч. 2 (1930), ч. 3 (1931).
Значний інтерес становить «Збірник Істо-
рично-філологічного відділу Української Ака-
демії наук». Найбільшою увагою дослідників
користується примірник часопису за номером
40, що містить колективну монографію за ре-
дакцією В. Козловської та П. Курінного «Три-
пільська культура на Україні».
Одночасно з ВУАК існувала інша, не менш
значна науково-дослідна археологічна уста-
нова Академії наук України — Антрополого-
етнологічний музей ім. Ф. Вовка. Оскільки саме
бібліотека цього закладу (після злиття низки
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 4 105
установ у 1930-х рр.) стала основою книжково-
го зібрання бібліотеки Інституту археології, є
сенс окремо зупинитися на його історії 1.
Ще в 1918 р. відомий український учений-
філолог С.О. Єфремов та письменник і політик
П.Я. Стебницький — душоприказники видат-
ного українського вченого, антрополога, етно-
графа і археолога, професора Федора Кіндра-
товича Вовка (1847—1918) — звернулися до
комісії з утворення Української академії наук
із проханням прийняти, згідно із заповітом не-
біжчика, його наукову спадщину, зокрема руко-
писні матеріали і книжки з антропології, архео-
логії, історії, етнографії та фольклору. Для збе-
реження спадщини видатного вченого в гідних
умовах було запропоновано створити особли-
вий кабінет ім. професора Вовка.
У 1921 р. учень Ф.К. Вовка О.Г. Алешо з не-
ймовірними труднощами перевіз архів і колек-
ції Ф.К. Вовка з Петрограда до Києва. Саме цей
самовідданий учений-етнограф став першим
керівником новоствореного Антропологічно-
етнологічного музею ім. Ф.К. Вовка. Однак важ-
кий тритижневий переїзд у неопалюваних ва-
гонах під час лютих морозів мав для О.Г. Але-
шо трагічні наслідки. Він тяжко застудився і
наступного, 1922 р., помер від туберкульозу.
Керівником музею став інший учень Ф.К. Вов-
ка — А.З. Носов.
У стінах Антрополого-етнологічного му-
зею, розташованого по вул. Жертв (Героїв) ре-
волюції (нині Трьохсвятительська), розміщува-
лася бібліотека, якою від початку її заснування
керував Є.О. Дзбановський. Згідно із записом
у трудовій книжці останнього, його було прий-
нято на роботу до Музею антропології і етно-
логії ім. Ф. Вовка ВУАН 01.07.1921 р. на посаду
бібліотекаря-консерватора за рішенням загаль-
них зборів ВУАН.
У Звідомленні Всеукраїнської академії на-
ук за 1923 р. міститься така характеристи-
ка цієї бібліотеки: «Бібліотека Антрополого-
етнологічного музею ім. Вовка у своїй підвалині
має неабияку, а справді позначну, книгозбірню
покійного проф. Хведора Кіндратовича Вов-
ка. Вона, відколи її подаровано Академії наук,
перебувала увесь час під керуванням Євг. Ол.
Дзбановського. 1922 р. збагатилася вона ще
на книгозбірню Ол. Гавр. Алешо, подарунок
од дружини незабутнього небіжчика, що сво-
їм життям заплатив за перевіз дорогоцінного
Музею Хведора Вовка з Петербурга на Вкраї-
ну, до Києва. За 1923 рік вступило до бібліо-
теки 97 назв в числі 122 томів <...> За 1923 р.
1 У бібліотеці ІА зберігається чимало книжок з екс-
лібрисом Ф. Вовка, проте, на жаль, їх не зібрано в
окрему колекцію, і вони розпорошені по фонду.
число одвідувань бібліотеки Музею ім. Вовка
було — 148; число книжок, що видано для чи-
тання — 480. Користуються бібліотекою пе-
реважно спеціялісти-вчені, особи, що зайня-
ті педагогічною працею, а також учні вищих
шкіл <...> Штатний співробітник для біблі-
отеки був лиш один — Є.О. Дзбановський» (Іс-
торія Академії наук 1993, с. 377).
У подальшому фонди бібліотеки продов-
жували поповнюватися, хоча переважно лише
випадковими виданнями. Проте за 1924 рік
«... вступило 220 назв в 286 томах. Бібліотека
отримувала книжки і мала постійний зв’язок
з ВУАН, Російською академією історії матері-
яльної культури, етнографічним відділом Росій-
ського музею в Ленінграді, отримувала книж-
ки від різних краєзнавчих організацій; <...> до
неї вступали і невеличкі підібрані колекції кни-
жок (від В.О. Караваєва описання різних кра-
їн і мандрівки — 20 номерів; від акад. Д.І. Ба-
галія — книжки про Слобожанщину — 6 номе-
рів; від В. Козловської — серія археологічних
праць — 7 номерів; із збірки української ста-
ровини Г. Львовича — 38 номерів; з бібліогра-
фічного покажчика М. Опоки — етнографіч-
ні та історичні книжки — 43 номери) і окремі
книжки (від Сільськогосподарського науково-
го комітету; Інституту наукової мови; акад.
М.В. Птухи; проф. С.А. Таранушенка; проф.
Б.М. Базилевича; М.В. Шарлеманя; О.Б. Кури-
ло; В. Вінницького; В.П. Петрова; Д. Саливо-
на і співробітників комітету). Книжки всту-
пали до бібліотеки почасти в порядку обміну,
але більшість — як дар …». Великою вадою
була відсутність нових надходжень відповідної
фахової іноземної літератури, і лише у 1924 р.
«уперше пощастило налагодити зв’язок з Пра-
гою і отримати від проф. Матейки часопис
«Antropologie», 4 номер за 1923 рік. Окрім того,
за списком, поданим од Кабінету ім. Ф. Вов-
ка, Всенародня бібліотека виписувала протя-
гом року <...> періодичні видання» (Історія
Академії наук 1998, с. 82—83).
Кабінет антропології та етнології ім. Ф. Вов-
ка (так згодом почав називатися музей) мав
власний друкований орган — журнал «Антро-
пологія», який видавали у 1928—1931 рр. На-
явність свого журналу давала змогу дещо по-
жвавити обмін літературою. «Кабінет антро-
пології <...> надсилає Вам в порядку обміну
«Антропологію» річник кабінету ...», — чита-
ємо в офіційному листі до В.Ю. Данилевича (ІР
НБУВ, ф. XXIX, од. зб. 542). Згодом «Кабінет
антропології висловлює щиру подяку за переда-
чу йому від В.Ю. Данилевича 7 різних назв кни-
жок» (ІР НБУВ, ф. XXIX, од. зб. 543).
Отже, протягом 1920-х — на початку 1930-х рр.
наукова археологічна робота в Україні як і нау-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 4 106
кова археологічна література) зосереджувалась
переважно в двох організаціях — ВУАК та Кабі-
неті антропології ім. Ф. Вовка.
З кінця 1920-х рр. в Академії наук почались
репресії. На визначних українських учених, які
мужньо перенесли жах революції, громадян-
ської війни та воєнного комунізму, не полиша-
ючи своєї роботи в роки голоду і руйнації, че-
кали фантасмагоричні «чистки», арешти і за-
слання. Знищувались книги, рукописи, архіви
і картотеки.
Насамперед репресії торкнулися історично-
філологічного відділу Академії наук як найбільш
«схильного» до буржуазного націоналізму. Були
заборонені будь-які зв’язки із закордонними ко-
легами, отже, припинилися надходження від них
іноземної літератури. Книжкові фонди також не-
одноразово підлягали «чистці» на предмет вилу-
чення з них літератури «ворожого» спрямуван-
ня. В архіві бібліотеки Інституту археології збе-
рігся примірник документа такого змісту:
УСРР До всіх керівників уста-
Київська Міськрада нов учбових закладів та
Відділ Наросвіти зав. бібліотек
13/ХІ-34р.
Міськвідділ Наросвіти при цьому надсилає
зведений список № 1 на літературу, що підля-
гає вилученню з бібліотек та учбових закладів.
Пропонуємо негайно цю літературу вилучи-
ти та, виділивши комісію, скласти на вилуче-
ну літературу акт, розірвати її на чотири час-
тини, здати до Укрутилю та копію акта наді-
слати до Бібсектору МіськВНО.
Вилученню підлягає лише література, що
її зазначено в цьому спискові, всі інші книжки
повинні бути повернуті на полки. Якщо та чи
інша книжка, що не входить до цього списка,
викликає сумнів, на такі книжки складаєть-
ся список, який надсилається до Бібсектору
ОблВНО.
Для одержання додаткових розпоряджень
про вилучення політично-шкідливої літерату-
ри пропоную всім зав.бібліотек з’являтися 1,
2, та 21 числа кожного місяця до Бібсектору
МіськВНО /вул. 25-го Жовтня, № 2, кімн. 6/ від
10 до 4 год.
Попереджую, що винних у невиконанні цієї
директиви буде притягатись до суворої судо-
вої відповідальності як за поширення контрре-
волюційної літератури.
Тир. 600
ДИРЕКТОР БІБЛІОТЕК /РЕЙНІШ/
На щастя, далеко не завжди таку літературу
знищували, здебільшого вона потрапляла у так
звані спецхрани, що давало змогу зберегти її до
кращих часів.
У 1930 р. було проведено злиття відділів іс-
торично-філологічних і соціально-економічних
наук у єдиний соціально-економічний відділ
Академії, який отримав номер «Другий». Згідно
з документами, у той час інтенсифікувався про-
цес створення бібліотек при окремих установах
ВУАН. «Бібліотека ВУАН складається зі спеці-
альних бібліотек 1-го та 2-го Відділів та під-
ручних бібліотек при окремих установах Від-
ділів ВУАН (підручні бібліотеки бібліотечного
штату не мають). Тому потрібно «провести
після набору бібліотечного персоналу формуван-
ня підручних бібліотек при наукових установах
ВУАН; доручити зав. бібліотекою <...> скласти
проект інструкції формування підручних бібліо-
тек та взагалі порядку комплектування акаде-
мічних бібліотек» (Архів Президії, пр. № 2 від
13.01.31 та пр. № 9 від 2.04.31).
1933 р. з метою «корінної реконструкції ряду
академічних установ, що попередня їхня діяль-
ність здебільшого була хибною й навіть клясо-
во ворожою пролетаріятові» було організовано
Секцію історії матеріальної культури (СІМК) як
тимчасову перехідну структуру перед створен-
ням інститутів. Основне приміщення Секції пе-
редбачалося по вул. Короленка, 54 (нині Володи-
мирська), кімн. 2 (НА ІА НАНУ, пр. засід СІМК
від 10.04.33 р.). СІМК було створено на базі Все-
українського археологічного комітету, Кабіне-
ту антропології і етнології ім. Ф. Вовка, Музею
археології, Етнологічного музею, Етнографіч-
ної комісії (Архів Президії, пр. № 9 від 5.05.33).
Директором новоствореної установи було при-
значено Ф.А. Козубовського. Напевно, справж-
ньою метою реконструкції підрозділів Акаде-
мії було бажання влади створити чітку ієрархіч-
ну та контрольовану організацію замість слабко
структурованих та досить незалежних інститу-
цій. Цікаво, що створена у 1930-х рр. структура
Академії досі є незмінною.
Серед організаційних питань на одному з
перших засідань новоствореної секції йшлося
про те, що «для праці співробітників мусять
бути утворені відповідні умови — обстанова
та бібліотека» (НА ІА НАНУ, пр. засід. СІМК
від 13.04.33 р.). Про необхідність облаштуван-
ня приміщень для бібліотеки йшлося й у листі
СІМК до Президії ВУАН «… потрібно перед-
бачити звільнення приміщень 2-го поверху (по
вул. Жертв Революції. — В.К.) під 〈...〉 кімнати
для бібліотеки» (НА ІА НАНУ, ВУАК-СІМК,
№ 452). На одному з перших засідань Прези-
дії СІМК було укладено план видавничої діяль-
ності, який включав як фундаментальні праці,
періодичні видання, так і науково-популярні
праці.
Документів, які б підтверджували, що біб-
ліотека СІМК об’єднала бібліотечні зібрання
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 4 107
всіх установ, що увійшли до її складу, віднайти
не вдалося. Проте наявність у фонді бібліотеки
Інституту археології видань зі штампом ВУАК,
Археологічного музею, Кабінету антропології та
інших свідчить на користь цієї думки. Комплек-
тування бібліотечних фондів у той час переваж-
но продовжувалося традиційним способом —
завдяки подарункам та обміну. Комплектуван-
ня закордонною літературою відбувалося через
бібліотеку ВУАН. «Запропонувати Секрета-
рям циклів до 14/Χ подати т. Борисенко (зав.
бібліотекою ВУАН. — В. К.) остаточно скла-
дені списки на закордонну літературу (НА ІА
НАНУ, ВУАК-СІМК, № 542, арк. 12). Про ці-
леспрямоване фінансування на придбання літе-
ратури по окремих установах ВУАН йдеться у
кошторисній заявці на IV кв. 1933 р. за підпи-
сом Ф.А. Козубовського (який водночас вико-
нував обов’язки вченого секретаря 2-го Відді-
лу ВУАН):
«2. Бібліотечні справи.
1. На періодичну літературу: … б/. Ін-т іс-
торії мат. культ. 1000
2. Придбання монограф. літератури…б/.
Ін-т історії матер. культ. 500» (НА ІА НАНУ,
ВУАК-СІМК, № 542, арк. 28).
З кінця 1933 р. реорганізацію ВУАН було
продовжено. Основною структурною одини-
цею в Академії став інститут. На базі СІМК
було створено Інститут історії матеріальної
культури (ІІМК), який функціонував під та-
кою назвою до 1938 р. (Архів Президії, пр. № 1
від 14.01.34 р.). Спочатку склад новоствореної
установи був невеликим: «… Нижчезазначе-
них наукових робітників колишнього 1 та 2 від-
ділів ВУАН призначити на посади н. с. таких
інститутів:
6/. До ІІМК: Козубовського, Мовчанівсько-
го, Рудинського, Макаренка, Петрова, Масло-
ва, Моргилевського, Коршака, Магуру, Загладу,
Дзбановського, Гавриленка.
... Всіх н. с., які не ввійшли до зазначених ін-
ститутів. — звільнити.
... Призначити директором ІІМК — т. Ко-
зубовського.
… Призначити на посаду вченого секрета-
ря ІІМК — т. Мовчанівського» (Архів Президії,
пр. № 6 засід. від 13.02.34 р.).
Бібліотека ВУАН складалася з двох час-
тин — фундаментальної бібліотеки і фахових
бібліотек науково-дослідних установ ВУАН,
що були філіями фундаментальної бібліотеки
(Історія Академії наук 2003, с. 147).
Формування фонду бібліотеки регулювала
бібліотека ВУАН. Зокрема, література з-за кор-
дону та інших установ Радянського Союзу над-
ходила до Відділу обміну бібліотеки ВУАН і
потім розподілялась по інститутах.
ІІМК мав своє періодичне видання — «За-
писки ІІМК» (було випущено 5 книжок). На-
явність свого видання давала змогу публікува-
ти оперативну інформацію та обмінювати її на
іншу літературу.
Подальша доля більшості зі співробітни-
ків новоствореного інституту була трагічною.
Насамперед постраждав М.О. Макаренко.
У 1934 р. його було заарештовано та вислано
до Казані. У 1936 р. його було знову заарешто-
вано і в січні 1938 р. розстріляно у Томській
в’язниці. Бібліотека М. Макаренка (зокрема
значна частина тиражу монографії «Марію-
пільський могильник» (1933)) потрапила до
фондів бібліотеки Інституту археології.
У 1934 р. було вислано до Архангельсь-
кої області відомого дослідника первісності
М.Я. Рудинського. Директор СІМКу та ІІМК
Ф.А. Козубовський у 1934 р. після смерті ко-
лишнього президента ВУАН М.С. Грушевсько-
го необережно надрукував у академічному ча-
сописі некролог на опального академіка. За це
його було звільнено з роботи та заарештовано.
У 1937 р. розстріляно дослідника трипільської
культури С.С. Магуру та вченого секретаря
ІІМК Т.М. Мовчанівського. У 1938 р. розстрі-
ляно етнографа Л.Б. Загладу.
Водночас на тлі цих жорстоких історичних
катаклізмів продовжувалося формування но-
вої археологічної бібліотеки, яка відтоді стала
структурним підрозділом інституту. У 1935 р.
завідувачем бібліотеки ІІМК було призначено
Є.О. Дзбановського, який опікувався нею до
1954 р.
Після знищення «ворогів народу», тобто май-
же всього первинного складу ІІМК, у 1938 р.
установу було реорганізовано в Інститут архео-
логії АН УРСР (Архів Президії, пр. № 18 від
14.05.38 р.).
Після арешту директора ІІМК Ф.А. Козубов-
ського його обов’язки до 1940 р. перейшли до
відрядженого з Москви М.І. Ячменьова — ви-
пускника Ленінградського комвузу та курсів Ін-
ституту червоної професури — людини, дале-
кої від науки, яка навряд чи розумілася на тому,
чим і ким керувала: «Есть еще один сотруд-
ник Петров, о котором нужно еще подумать.
Он по специальности доктор литературы. Из
беседы с ним у меня складывается впечатление,
что с него толка не будет и, по-видимому, при-
дется его уволить» (Архів Президії, пр. № 30
від 22.09.38 р.). Так характеризував М.І. Ячме-
ньов відомого вченого В.П. Петрова на засідан-
ні Президії Академії наук.
На посаді директора Інституту археології
М.І. Ячменьов був лише до 1940 р., відтоді до
1946 р. цю посаду обіймав Л.М. Славін (заступ-
ник директора з наукової частини з 1938 р.).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 4 108
Штатний склад Інституту археології з 1938 р.
невпинно зростав. Якщо у 1938 р. налічувалось
30 наукових співробітників та 7 осіб адмініс-
тративно-господарського персоналу, то в 1940 р.
«всього в Ін-ті археології налічується 66 спів-
робітників (наукові, тех. персонал, сумісники,
аспіранти, працюючі в інших містах)» (Архів
Президії, спр. № 24, Список ...).
Серед 66 співробітників Інституту археоло-
гії у 1940 р. було два співробітники бібліоте-
ки — вже згадуваний завідувач Є.О. Дзбанов-
ський та випускниця Київського педінституту
Р.І. Шифріна.
Під час Великої Вітчизняної війни Інсти-
тут археології було евакуйовано до Уфи, де він
увійшов до складу Інституту суспільних наук
АН УРСР (утворений 15 липня 1941 р.). Інсти-
тут складався з восьми відділів: економіки, іс-
торії і археології, мовознавства, історії літе-
ратури, фольклору, художньої літератури, му-
зичного мистецтва, образотворчого мистецтва
(Славін 1942, с. 55). В середині 1942 р. було ви-
окремлено Інститут історії та археології.
На жаль, з’ясовуючи долю бібліотечного
фонду під час війни, ми можемо користувати-
ся лише фрагментарними даними. Докумен-
тальних свідчень про евакуацію фонду до Уфи,
хоча б його частини, не існує. Найімовірніше,
він залишився у Києві.
Восени 1941 р. співробітники, які залишили-
ся в окупованому Києві, намагалися відновити
Академію наук України. 20 жовтня відбулося за-
сідання Академії під керівництвом О.П. Оглоблі-
на. Серед відновлених установ був і Археологіч-
ний інститут, який тимчасово очолила професор
Н.Д. Полонська-Василенко (Верба 1995). Спів-
робітники Інституту прагнули продовжувати на-
укову діяльність у новоствореному закладі, по-
при складні фінансові, організаційні та побуто-
ві умови. Приміщення гуманітарних інститутів
не опалювали. Зважаючи на це, частина інсти-
тутів, зокрема Археологічний, переїхали з буль-
вару Шевченка, 14 (де вони розміщувалися до
війни) до приміщення по вул. Фундуклеївській,
15. «Холодні приміщення, зруйновані ляборато-
рії, спустошені бібліотеки, перекидання інсти-
тутів з одного помешкання до другого, коли на-
уковці примушені були самі переносити майно
інститутів: книжки, експонати, музеї <...> —
все це не сприяло науковій праці» (Полонська-
Василенко 1993, с. 64). Нові установи функціо-
нували недовго — до середини 1942 р., коли
Українська Академія наук практично припинила
своє існування.
У той час будівлю інституту, що на бульва-
рі Шевченка, 14, було повністю пограбовано
окупантами. Під час окупації на території Ки-
єва діяв оперативний штаб Розенберга та інші
формування, які займалися обстеженням уста-
нов, вилученням з них цінної літератури і виве-
зенням її до Німеччини. Книжки, які не стано-
вили інтересу для німецької нації, надсилали в
БАН. Саме туди, як свідчать архівні матеріали,
частково потрапили фонди бібліотеки Інститу-
ту археології (ЦДАВО України, ф. 3206, оп. 2,
спр. 67).
Як свідчить «Акт об ущербе, причиненном
немецко-фашистскими захватчиками Инсти-
туту археологии АН УССР», значну частину
книжкового фонду бібліотеки було вивезено до
Німеччини, а саме — понад 7 тис. примірни-
ків книг археологічного змісту, 500 книг з хі-
мії (причому було вивезено майже всю цінну
монографічну й періодичну літературу), гео-
графічні та історичні карти України XVI—
XVIII ст. Вивезенням археологічних колекцій,
літератури та наукового архіву керував німець-
кий археолог д-р Рудольф Штампфусс (НА ІА
НАНУ, оп. 1, спр. 3).
Після звільнення території України від фа-
шистів постановою Ради народних комісарів
УРСР за № 810 від 17 липня 1944 р. Інститут
археології АН УРСР було поновлено (Вісті
1944, с. 5). Проте ще до поновлення інститу-
ту як самостійної установи після повернення
з евакуації його співробітники (а їх на той час
було лише шестеро) здійснювали розшук і по-
вернення матеріалів, поступово доводили до
ладу приміщення.
До структури поновленого інституту було
включено бібліотеку разом із архівом у скла-
ді двох співробітників — завідувача бібліоте-
ки і архіву Е.О. Дзбановського та бібліотекаря-
архіваріуса С.А. Гельфенбейн (згодом до них
приєдналась бібліограф М.С. Тимашева). Інсти-
туту пощастило розшукати і перенести до свого
приміщення частину бібліотеки й наукового ар-
хіву. «Протягом другого півріччя 1944 року було
проведено велику роботу по впорядкуванню по-
вернених книжкових і архівних фондів. Інсти-
тут вживав заходів до поповнення книжкових
фондів археологічними виданнями через звернен-
ня до низки наукових закладів і видавництв (пе-
реважно до Москви, а також обласних цент-
рів УРСР)» (Дзбановський 1947, с. 186).
У 1948 р. відбулася значна подія: в порядку
реституції з Німеччини було повернуто вивезе-
ну під час війни 5141 книжку 2. Отже, загаль-
на кількість бібліотечних книг збільшилась до
26 тис. одиниць. Завідувачем бібліотеки було
2 У 1995 р. до бібліотеки Інституту археології повер-
нулася ще частина книг (157 примірників) з тих, що
були вивезені до Німеччини під час Другої світової
війни. Книги було знайдено в Пфальбауммузеєумі
та повернено його директором д-ром Г. Шебелем.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 4 109
складено список з 116 наукових установ для об-
міну літературою. На прикладі звіту за 1948 р.
ми можемо уявити собі роботу бібліотеки:
«— Видано для користування — 9914 кн.
од. На міжбібліотечний абонемент іншим на-
уковим установам — 142 кн. од. Відвідувань —
4469.
— Бібліотека одержувала 44 радянських
журнали, передплачено на 1949 р. — 42 радян-
ські журнали, через Державну публічну бібліо-
теку УРСР передплачено іноземні журнали (24
найменування). Проводились виставки нових
надходжень, тематичні виставки.
— Протягом 1948 року бібліотека поповни-
лась на 1007 кн. од. (не враховуючи повернені за
реституцією книги).
— Бібліотека одержала по обміну низку ви-
дань: від Державного Ермітажу, ІІМК СРСР,
Музею образотворчих мистецтв ім. Пушкіна,
Інституту музейної і краєзнавчої роботи, Бі-
лоруської АН, Академії Архітектури Узбецької
РСР, Молдавської бази АН СРСР, Державного Іс-
торичного Музею, Вірменського, Саратовсько-
го університетів, Познанського Товариства
передісториків та ін. Значним надходженням
стали серія «Записки Одесского Общества
Истории и Древностей» (17 томів), отрима-
на від Одеського археологічного музею і 16 книг
«Przeglad Archeologiczny» (НА ІА НАНУ, оп. 1,
спр. 73).
У подальшому бібліотечний фонд поповню-
вався через «Академкнигу», букіністичні мага-
зини, відділ іноземного комплектування Дер-
жавної публічної бібліотеки, обмін з іншими
установами (Ермітажем, ІІМК АН СРСР, АН
Узбецької РСР, Середньоазіатським державним
університетом, Інститутом історії, мови і літе-
ратури Молдавії, Академією архітектури УРСР
та ін.). Були й надходження безпосередньо з-за
кордону. Наприклад, судячи зі звіту за 1951 р.,
бібліотека отримала 15 книг серії «Archaeologia
Hungarica» від Угорського національного істо-
ричного музею, що повністю доукомплекто-
вували цю серію. Цікаво, що наприкінці
1940-х — на початку 1950-х рр. бібліотека ін-
ституту отримувала від Московської та Київ-
ської міськдовідок газетні вирізки, присвячені
археологічним експедиціям, розвідкам, знахід-
кам, роботі наукових установ і музеїв у галузі
археології та після закінчення експедиційного
сезону влаштовувала виставку «Археологічної
інформації в пресі» про експедиції інституту,
інших наукових установ і музеїв (НА ІА НАНУ,
оп. 1, спр. 155).
У 1954 р. завідувач бібліотеки О.Є. Дзбанов-
ський раптово помер, і його місце посів колиш-
ній завідувач бібліотеки Інституту історії АН
УРСР Ф.І. Чеусов, який пропрацював на цій
посаді до 1957 р. Після його виходу на пенсію
беззмінною завідувачкою бібліотеки на дов-
гі роки стала Катерина Семенівна Корнієнко,
яка почала працювати в бібліотеці інституту на
посаді бібліотекаря ще 1955 р.
За бібліотечними документами (звітами,
копіями актів тощо), в 1950-х рр. інтенсивно
переформовували фонди академічних та му-
зейних бібліотек спорідненого профілю. Пе-
редавали непрофільну та дублетну літературу
як із бібліотеки Інституту археології, так і до
неї. Наприклад, звіт за перше півріччя 1955 р.
повідомляє про передачу до Публічної бібліо-
теки та бібліотек інститутів АН УРСР понад
2500 примірників книжок (НА ІА НАНУ, оп. 1,
спр. 264).
У той час в бібліотеці тривала інтенсивна
внутрішня робота: окрім «опрацювання нових
вступів», написання карток для каталогів тощо
йшла поточна переінвентарізація літератури,
часткова перестановка книжок, робота зі скла-
дання списків дублетної літератури, було ви-
ділено та систематизовано книги для резерв-
ного фонду, започатковано картотеку статей з
археології, картотеку видань інституту. Постій-
но здійснювалася робота з оправлення кни-
жок (наприклад, за 1951 р. було оправлено 203
книжки) (НА ІА НАНУ, оп. 1, од. зб. 15, 130,
264, 392, 423).
У повоєнні часи, як і перед війною, Інсти-
тут археології та його бібліотека містилися у
будинку на бульварі Шевченка, 14. Приміщень
не вистачало, до того ж у 1950-х рр. частину
приміщень під кімнати для проживання займа-
ли співробітники інституту з сім’ями.
У 1960 р. Інститут археології, як і деякі інші
академічні інститути гуманітарного профілю,
переїхав до новозбудованої будівлі по вул. Кі-
рова, 4 (сучасна Грушевського). Звісно, пере-
їхала і бібліотека інституту. Тоді ж, як свідчить
звіт про роботу бібліотеки за 1960 р., в ній було
створено відділ підручної літератури, до якого
увійшли археологічні видання, що користува-
лися найбільшим попитом.
1960-ті — початок 1990-х рр. були часом
найбільш регулярного, цілеспрямованого та
систематичного поповнення фонду бібліотеки
Інституту археології. Досить стабільним і до-
статнім було фінансування на придбання лі-
тератури й передплату періодичних видань.
Це можна простежити на прикладі кошторису
адміністративно-господарчих витрат за 1963 р.,
де було заплановано:
На передплату вітчизняних періодичних
видань . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 0,4 тис. крб.
На придбання наукової літератури . . . . . . . . . 1,4 тис. крб.
Палітурні роботи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 0,5 тис. крб.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 4 110
Витрати по книгообміну . . . . . . . . . . . . . . . 0,1 тис. крб.
Придбання бібліотечної техніки . . . . . . . . . 0,1 тис. крб.
Р а з о м . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2,5 тис. крб.
Зважаючи на рівень тогочасних цін, таке фі-
нансування здається досить задовільним.
Систематичне і цілеспрямоване комплекту-
вання можливе було і завдяки існуванню мере-
жі — бібліотечного колектора «Академкниги»,
центрального бібліотечного колектора, комп-
лектування іноземною літературою через Цент-
ральну наукову бібліотеку, розгалужену мере-
жу книгообміну тощо.
Окрім бібліотеки інституту, її завідувачка
К.С. Корнієнко приділяла велику увагу бібліо-
течним підрозділам відділу археології Криму
(у складі Інституту археології з 1956 р.) та за-
повідника «Ольвія» (у складі інституту — з
1938 р.). Провадилась робота з комплектування
цих бібліотек, велася паралельна документація,
надавалася методична допомога. Нині ці біб-
ліотеки функціонують як підрозділи Кримсько-
го філіалу Інституту археології та Національно-
го історико-археологічного заповідника «Оль-
вія» і мають самостійне фінансування.
У 1974 р. Інститут археології і бібліотека
вчергове переїхали на нове місце — понад 20
років вони розміщувалися в будівлях колиш-
нього Видубицького монастиря (вул. Видубиць-
ка, 40). Бібліотеці, книжковий фонд якої на той
час становив понад 60 тис. основного та понад
20 тис. обмінного фонду, не вистачало місця у
приміщенні, свого часу спеціально добудова-
ному до дзвіниці під монастирську бібліотеку,
тому в ньому розмістився основний фонд, там
проводилась видача літератури на абонемент, а
читальна зала з підручним фондом, обмінний
фонд та відокремлена згодом через брак місця
дублетна література розташувалися в іншому
корпусі. Це створювало певні незручності як в
обслуговуванні читачів, так і у внутрішній ро-
боті бібліотеки.
За часи завідування К.С. Корнієнко бібліо-
тека Інституту археології перетворилась в одну
з найкращих у Радянському Союзі бібліотек ар-
хеологічного профілю. Було проведено велику
роботу з поповнення втраченого під час війни
фонду через букіністичні магазини Москви,
Ленінграда і Києва. Придбано 16 особистих бі-
бліотек видатних учених-археологів. Мужнім
вчинком завідувачки стало збереження нею на-
укових видань 1920-х рр., зокрема літератури з
бібліотеки Ф. Вовка, які свого часу могли бути
знищені як ідеологічно ворожі. К.С. Корнієн-
ко плідно працювала на посаді завідувачки до
свого виходу на пенсію у 1991 р.
Нині колектив бібліотеки складається із за-
відувачки та трьох співробітників. Нинішньо-
му складу бібліотеки довелося взяти участь в
останньому переїзді, що відбувся у 1997 р. під
час переміщення Інституту археології з Виду-
бицького монастиря до будівлі на пр. Героїв
Сталінграда, 12. Сьогодні бібліотека розташо-
вується на третьому поверсі цього будинку. Тут
розмістилися просторий читальний зал з під-
ручним фондом та приміщення для основно-
го фонду бібліотеки, який структурно поділено
на вітчизняний та іноземний фонди, які, в свою
чергу, розподілено на фонди монографічних та
періодичних видань. На жаль, приміщення, в
яких розмістилася бібліотека, не повністю від-
повідають умовам збереження її фонду. Крім
того, практично відсутні вільні площі, призна-
чені під збільшення фонду.
Серед найцінніших видань бібліотеки ІА
НАН України слід відзначити такі серії: «Ар-
хеологическая летопись Южной России»
(1899—1905), «Древности. Труды Московско-
го археологического общества» (1865—1917),
«Записки Одесского Общества историии древ-
ностей» (1865—1919), «Известия Тавричес-
кой ученой архивной комиссии» (1867—1920),
«Известия Императорской археологической
комиссии (1901—1916), «Труды археологи-
ческих съездов» (1871—1916). Крім того, збе-
рігаються повні комплекти періодичних архе-
ологічних видань: «Археологія», «Российская
(советская) археология», «Вестник древней
истории» тощо.
До послуг читачів довідково-бібліографіч-
ний апарат бібліотеки: алфавітний та система-
тичний каталоги, близько 20 картотек, серед
яких картотеки статей з археології та давньої
історії, праць співробітників інституту та ви-
дань Інституту археології, рецензій, вітчизня-
ної та іноземної періодики, колекцій, україніс-
тики, античних авторів, «Праць Археологічних
з’їздів», статей деяких дореволюційних часо-
писів тощо. До послуг читачів електронний ка-
талог, що відбиває масив літератури, отриманої
бібліотекою з 1997 р.
Вже від початку існування бібліотеки тема-
тичне спрямування її фондів було досить ши-
роким. Вони складалися з археологічної, ант-
ропологічної, етнографічної, історичної, мис-
тецтвознавчої і природничої літератури. Також
було представлено літературу з філософії, релі-
гії, культури, філології, довідкові видання. Всі
ці розділи наявні як у вітчизняному, так і за-
кордонному фондах. За часи існування бібліо-
теки всі розділи поповнювалися та внутрішньо
структурувалися.
Регулярно (майже щомісяця) у приміщен-
ні читального залу бібліотеки влаштовуються
виставки нових надходжень, що користують-
ся великим попитом у читачів. Традиційними
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 4 111
є тематичні книжкові виставки, що готуються
до ювілеїв, пам’ятних дат, конференцій тощо.
Останнім часом бібліотека започаткувала тра-
дицію влаштування у читальному залі фото-
виставок.
Однією з головних проблем останніх років
є відсутність цілеспрямованого систематично-
го комплектування книжкового фонду. Основ-
ними джерелами надходжень переважно є об-
мін та подарунки. Щоправда, у такий спосіб
вдається отримати чималий обсяг літератури
(500—600 примірників на рік). Особливо важ-
ко задовольнити потребу у фаховій літературі із
близького зарубіжжя через брак як коштів, так і
систематичної інформації. Значну кількість іно-
земних видань (переважно періодичних) біб-
ліотека традиційно отримує через Національ-
ну бібліотеку України ім. В. Вернадського НАН
України.
Згадуваний великий обмінний фонд — не
лише джерело для обміну науковою літерату-
рою. Час від часу інститут та його бібліотека
підтримують літературою зі свого обмінного
фонду вищі навчальні заклади та інші профільні
установи (як київські, так і регіональні).
Останнім часом завдяки поліпшенню тех-
нічного оснащення інформаційні можливості
бібліотеки розширилися. На часі розвиток і ви-
дозмінення форм і методів інформаційного об-
слуговування. Запровадження у бібліотеці Ін-
тернету, розвиток електронних інформаційних
ресурсів, ефективних інформаційних техноло-
гій сприятимуть її перетворенню на сучасний
бібліотечно-інформаційний центр.
Таку роботу планується вести в кількох на-
прямах. Перший полягає у наданні читачам до-
ступу до інформаційних ресурсів, що перебува-
ють за межами бібліотеки. Таке обслуговування
можливе відразу після підключення бібліотеки
до мережі Інтернет. Джерела електронної ін-
формації — це сучасний напрям у системі ін-
формаційного забезпечення науковців. Бібліо-
течні працівники надаватимуть консультації з
пошуку у мережі, допомагатимуть у викорис-
танні ресурсів інших бібліотек, користуванні
реферативними і повнотекстовими базами да-
них наукових установ, інформаційних центрів.
Завдяки таким заходам буде посилено роль бі-
бліотеки як інформаційного посередника.
Другий напрям — презентація у мережі влас-
них інформаційних ресурсів. У планах створен-
ня сторінки на веб-сайті Інституту, на якій буде
розміщено інформаційні ресурси бібліотеки,
електронний каталог і повні тексти деяких елек-
тронних документів.
Мріємо про впровадження системи елект-
ронної доставки документів, коли розділи книг
і статей з фондів бібліотеки надсилатимуться
віддаленим користувачам за їхньою вимогою в
електронній формі.
Наш колектив продовжує роботу над ство-
ренням електронних каталогів поточних надхо-
джень, планує роботу над ретроспективним елек-
тронним каталогом, розпочавши з розділу «Архе-
ологія», займається автоматизацією бібліотечних
процесів, створенням фонду електронних до-
кументів, пошуком нових методів бібліотечно-
бібліографічної та інформаційної роботи.
Архів Президії НАНУ. Протоколи засідань Президії ВУАН 1931—1938 рр.
Архів Президії НАНУ. Список особового складу науково-дослідних Інститутів та установ АН УРСР. Станом на
15.01.1940. — кн. 1.
Інститут рукопису НБУВ. — Ф. XXIX. — од. зб. 542.
Науковий архів Інституту археології НАН України. Фонд ВУАК.
Науковий архів Інституту археології НАН України. ВУАК-СІМК.
Науковий архів Інституту археології НАН України. Оп. 1, спр. 3, 15, 73, 130, 155, 264, 392, 423.
ЦДАВО України ф. 3206, оп. 2, спр. 67.
Верба І. Спроба відновлення української Академії наук у Києві (кінець1941 — середина 1942 рр.) // Український
історик. — Нью-Йорк; Торонто; Київ; Львів; Мюнхен. —1995. — Т. 32. — С. 87—99.
Вісті АН УРСР. — 1944. — № 3—4.— С. 5—7.
Дзбановський Є.О. Інститут археології АН УРСР у 1944 році // Археологія. — 1947. — № 1. — С. 183.
Історія Академії наук України 1918—1923. Документи і матеріали. — К., 1993.
Історія Національної Академії наук України 1924—1928. Документи і матеріали. — К., 1998.
Історія Національної Академії наук України 1934—1937. Документи і матеріали. — К., 2003.
Кононенко Ж.О. Із небуття // Археологія. — 1992. — № 1. — С. 103—108.
Нестуля С. Становлення Всеукраїнського Археологічного комітету ВУАН (середина 1920-х років). — Полтава,
1997.
Полонська-Василенко Н.Д. Українська Академія наук. Нарис історії. — К., 1993.
Одержано 15.05.2008
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-5277 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0235-3490 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:18:25Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Колеснікова, В.А. Михайлова, Н.Р. Черновол, І.В. Науменко, Н.В. 2010-01-13T17:24:59Z 2010-01-13T17:24:59Z 2008 Історія Наукової бібліотеки Інституту археології НАН України / В.А. Колеснікова, Н.Р. Михайлова, І.В. Черновол, Н.В. Науменко // Археологія. — 2008. — № 4. — С. 104-111. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5277 uk Інститут археології НАН України Хроніка Історія Наукової бібліотеки Інституту археології НАН України Article published earlier |
| spellingShingle | Історія Наукової бібліотеки Інституту археології НАН України Колеснікова, В.А. Михайлова, Н.Р. Черновол, І.В. Науменко, Н.В. Хроніка |
| title | Історія Наукової бібліотеки Інституту археології НАН України |
| title_full | Історія Наукової бібліотеки Інституту археології НАН України |
| title_fullStr | Історія Наукової бібліотеки Інституту археології НАН України |
| title_full_unstemmed | Історія Наукової бібліотеки Інституту археології НАН України |
| title_short | Історія Наукової бібліотеки Інституту археології НАН України |
| title_sort | історія наукової бібліотеки інституту археології нан україни |
| topic | Хроніка |
| topic_facet | Хроніка |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5277 |
| work_keys_str_mv | AT kolesníkovava ístoríânaukovoíbíblíotekiínstitutuarheologíínanukraíni AT mihailovanr ístoríânaukovoíbíblíotekiínstitutuarheologíínanukraíni AT černovolív ístoríânaukovoíbíblíotekiínstitutuarheologíínanukraíni AT naumenkonv ístoríânaukovoíbíblíotekiínstitutuarheologíínanukraíni |