Слава і гордість вітчизняної науки
22 червня ц. р. наукова громадськість відзначить 125-річчя від дня народження геніального вченого-природо знавця, філософа і мислителя Миколи Григоровича Холодного (1882—1953)....
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2007
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/528 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Слава і гордість вітчизняної науки / К. Ситник // Вісн. НАН України. — 2007. — N 5. — С. 35-43. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860221961531031552 |
|---|---|
| author | Ситник, К.М. |
| author_facet | Ситник, К.М. |
| citation_txt | Слава і гордість вітчизняної науки / К. Ситник // Вісн. НАН України. — 2007. — N 5. — С. 35-43. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| description | 22 червня ц. р. наукова громадськість відзначить 125-річчя від дня народження геніального вченого-природо знавця, філософа і мислителя Миколи Григоровича Холодного (1882—1953).
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:18:52Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 5 35
ПостатI
К. СИТНИК
СЛАВА І ГОРДІСТЬ ВІТЧИЗНЯНОЇ НАУКИ
22 червня ц. р. наукова громадськість відзначить 125-річчя від дня наро-
дження геніального вченого-природо знавця, філософа і мислителя Мико-
ли Григоровича Холодного (1882—1953).
© СИТНИК Костянтин Меркурійович. Академік НАН України. Почесний директор Інституту ботаніки
НАН України ім. М.Г. Холодного (Київ). 2007.
М.Г. Холодний — один з найбільших наших біологів.
В.І. Вернадський
іапазон наукових інтересів М.Г. Хо-
лодного був надзвичайно широким.
Йому належать фундаментальні праці
в галузі мікробіології, фізіології та екології
рослин, біофізики, біогеохімії, філософії
природознавства. Його монографії «Фіто-
гормони» і «Залізобактерії» стали класич-
ними ще за життя автора. Він був бли ску-
чим майстром популяризації наукових до-
сягнень, автором чудових книг «Серед при-
роди і в лабораторії», «Думки натураліста
про природу і людину». Талановитий дослід-
ник, наділений глибоким розумом і даром
тонкого експериментатора, винятково спос-
тережливий природознавець, принциповий
і мужній, скромний і працелюбний, мудрий
учитель молоді, — таким знали Миколу Гри-
горовича радянські і зарубіжні біологи. Та-
ким запам’ятали М.Г. Холодного мої чис-
ленні друзі й колеги з нашої Академії, яким
пощастило працювати разом з ним і під
його керівництвом і які чимало розповіда-
ли мені про цю велику людину. Гадаю, що
на часі підготовка і видання ґрунтовної на-
укової біографії Миколи Григоровича Хо-
лодного.
Слід підкреслити, що вчений, котрий був
насамперед фітофізіологом, збагатив мік-
робіологію оригінальними дослідженнями
залізобактерій, ґрунтових мікроорганізмів,
розвинув екологічний напрям у цій галузі
та запропонував прості і плідні методи вив-
чення мікроорганізмів і водоростей. Ми-
кола Григорович сформулював оригіналь-
ні ідеї про передбіологічну еволюцію орга-
нічних сполук та виникнення первинних
ор ганізмів. Власне М.Г. Холодний збагатив
життєдайними ідеями майже всі галузі за-
гальної біології.
Робочим місцем для справжнього нату-
раліста і природознавця є не тільки лабо-
раторія, а й навколишня природа — ліси,
луки, водойми, ріки. Найулюбленішою ла-
бораторією на лоні природи для Миколи
Д
36 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 5
Григоровича впродовж 1918—1952 років
була Дніпровська біологічна станція, роз-
міщена в урочищі Гористе, поблизу сели-
ща Старосілля, що під Києвом. Мальовничі
високі піщані дюни на лівому березі Дніп-
ра, вкриті сосново-дубовим лісом, трохи
вище того місця, де впадає Десна. Тут були
широкі заплавні луки, болота, північніше,
за два кілометри, — величезний лісовий
масив, що тягнувся до Чернігова. Навкру-
ги в заплаві Дніпра багато озерець та озер.
Для натураліста кращого не придумаєш...
На цій станції започаткувалися тривале на-
укове співробітництво і дружба М.Г. Хо-
лодного з В.І. Вернадським. Двох учених
об’єднували обопільна увага до еволюцій-
ної теорії та її взаємодії з різними галузя-
ми біології, тривога за збереження природ-
ного середовища, глибока відданість науці,
її високим ідеалам, дивовижна невтомність
у дослідженнях.
Микола Григорович виявляв значний ін-
терес до праць В.І. Вернадського, сприймав
його підходи до вивчення природи, високо
оцінював талант натураліста-мислителя.
Таке ставлення М.Г. Холодного до В.І. Вер-
надського склалося ще в 1909 р. на ХІІ з’їзді
російських природознавців та лікарів, де
Володимир Іванович виступив з доповіддю
«Парагенезис хімічних елементів у земній
корі». На той час Микола Холодний був ще
ученим-початківцем, асистентом Київсько-
го університету, але багато положень тодіш-
ньої доповіді В.І. Вернадського визначили
напрям його власних досліджень. З особли-
вою теплотою згадував Микола Григорович
свої зустрічі з творцем учення про біосфе-
ру, які відбувалися в Гористому, на біоло-
гічній станції, де працювало кілька київ-
ських біологів. Там В.І. Вернадський про-
вів значну частину літа 1919 року. Про той
час М.Г. Холодний пізніше писав: «Усі ми
жили тісною і дружною сім’єю, вели спільне
господарство, зустрічались і розмовляли не
лише в лабораторії за роботою, а й у вільні
від роботи години. Нерідко здійснювали і
сумісні експедиції, в котрих Володимир Іва-
нович також брав участь. У цих умовах ми
мали можливість впродовж короткого часу
близько пізнати і полюбити чудового учено-
го й чарівну людину».
В Гористому М.Г. Холодний працював
експериментально, виконав багато еколо-
гічних та мікробіологічних досліджень, на
які його надихнув В.І. Вернадський. Саме
Володимир Іванович звернув увагу Ми-
коли Григоровича на помічений ним факт
наявності нитчатих водоростей у колодя-
зях, вода яких була насичена залізом. По-
дальше дослідження цього явища привело
М. Холодного до надзвичайно важливого
наукового відкриття — встановлення сим-
біозу залізобактерій із зеленими водорос-
тями. В.І. Вернадський з великим зацікав-
ленням спостерігав за цією роботою Ми-
коли Григоровича. А сам він тоді перей-
мався водоростями, зокрема діатомовими,
у зв’язку з розпадом силікатів.
Полишивши Київ, Володимир Івано-
вич, однак, не припиняв дружніх зв’язків
з М.Г. Холодним, — учені обмінювалися
листами. Коли В. Вернадський у 1926 р.
повернувся до Ленінграда, після науково-
го відрядження до Парижа, Микола Григо-
рович вітав його такими словами: «Усі Ва-
ші київські друзі з радістю дізналися про
Ваше повернення з тривалого відряджен-
ня. Шкодуємо лише, що Ви будете працю-
вати не в Києві, який багато чим Вам зо-
бов’язаний. Коли прочитаєте мою книжку
про залізобактерії, не відмовте поділитися
своїми зауваженнями».
М.Г. Холодний постійно інформував
В.І. Вер надського про виконувані ним дослі-
дження, ідеї, покладені в їх основу, і здобуті
результати. Так, зокрема, він повідомляв
про хід пізнання процесів подразнення рос-
лин та їх гормональної регуляції.
Як відомо, Володимир Іванович най-
біль ше цікавився проблемами біогеохімії,
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 5 37
з’я совував роль живої речовини в міграції
хімічних елементів у біосфері. У цих робо-
тах він виступав за порівняльно-філогене-
тичний і порівняльно-екологічний методи
дослідження, застосовував їх для вивчення
хімічного складу організмів. М.Г. Холодний
також користувався порівняльно-фізіоло-
гічним методом, обох учених єднало праг-
нення до розвитку еволюційного напряму у
біохімії.
Принципи еволюційної біохімії були бли-
зькі В.І. Вернадському. Більше того, він вва-
жав важливим урахування хімічних власти-
востей організму в систематиці, де, на його
думку, поряд з морфологічними і фізіоло-
гічними ознаками, слід вивчати і біохіміч-
ні. М.Г. Холодний розвинув та обґрунту-
вав ці думки В.І. Вернадського у теоретич-
ній праці «Дарвінізм і еволюційна фізіоло-
гія», яка побачила світ 1943 року, а 14 жовтня
1944-го Володимир Іванович повідомляв її
авторові: «Днями одержав Вашого листа від
30/ІХ. Дістав я другу Вашу брошурку по
дарвінізму. Напишу Вам, як тільки прочи-
таю. Але зараз у мене на черзі Ваші фіто-
гормони, які я недочитав раніше і які вхо-
дять в коло моїх інтересів». Очевидно, йшло-
ся про монографію М.Г. Холодного «Фіто-
гормони», опубліковану ще у 1939 р.
Глибокий інтерес обидва вчені виявляли
і до проблеми походження життя. На дум-
ку Миколи Григоровича, котрий спирав-
ся на фактичні дані з астрономії, колоїдної
хімії та ґрунтової мікробіології, поперед-
никами живих організмів були архебіон-
ти. Автор гіпотези кілька разів звертався
до В.І. Вернадського з проханням вислови-
ти свої міркування стосовно його концеп-
ції про виникнення життя на Землі. Між
ученими відбувався жвавий обмін думками
щодо процесів взаємодії «косної» матерії з
живою речовиною, і не завжди їхні погляди
збігалися. Так, у 1944 р. М.Г. Холодний пи-
сав В.І. Вернадському: «Я не поділяю Вашої
основної ідеї — про відсутність генетичного
зв’язку між косною і живою матерією й не-
можливістю експериментального перетво-
рення першої в другу. Усі Ваші докази гово-
рять лише про своєрідність стану матерії у
живих організмах».
Погляди Миколи Григоровича на похо-
дження первинних організмів викликали
інтерес у багатьох науковців. В.І. Вернад-
ський, зокрема, присвятив їх досліджен-
ню спеціальну статтю, в якій дав глибокий
аналіз бачення українським ученим при-
роди первісних організмів і дійшов такого
ви сновку: «Мені здається, що можна роз-
глядати як робочу гіпотезу викладені ака-
деміком М.Г. Холодним положення в його
надзвичайно цікавій роботі». Володимир
Іванович схвально висловлювався в лис-
тах до Миколи Григоровича про його пра-
ці, присвячені «повітряним вітамінам» і
питанням живлення мікроорганізмів лет-
кими органічни ми речовинами, які виді-
ляються в атмо сфе ру вищими рослинами.
Ці речовини, або, як їх називав М.Г. Хо-
лодний, повітряні вітаміни (атмовітамі-
ни), на його переконання, можуть засвою-
ватися не лише мікроорганізмами, а й тва-
ринами та людиною.
Двох великих учених-біологів об’єд ну вав
ще й інтерес до історії науки, філософії
природознавства, світосприйняття, взає мо-
дії Людини і Природи. Це легко підтвер-
дити, якщо назвати такі світоглядні праці
В.І. Вер надського, як «Роздуми натураліс-
та», «Про науковий світогляд» і філософ-
ські речі М.Г. Холодного — «Дарвінізм і ево-
лю ційна фізіологія», «Думки дарвініста про
природу і людину».
Володимира Івановича і Миколу Григо-
ровича єднало, насамперед, спільне служін-
ня біології. Вони не тільки збагатили її
власними геніальними працями, а й були
поборниками наукової істини, пристрасни-
ми захисниками вільної наукової думки від
цькування і свавілля можновладців. Ось
конкретний приклад, який підтверджує
38 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 5
справедливість цих тверджень. Ще далеко
до сумнозвісної сесії ВАСГНІЛ 16 вересня
1944 р. В.І. Вернадський писав М.Г. Холод-
ному про невдоволення — уже тоді — стано-
вищем генетичної науки в країні: «На жаль,
у нас знищені всі центри наукової роботи з
генетики». А вже за чотири роки брутально
і зухвало почала утверджуватися лисенків-
щина, яка, власне, руйнувала не лише кла-
сичну генетику, а й всю тогочасну біологію.
То були тяжкі для радянської біології часи:
ігнорування наукової етики, псевдонауко-
ва демагогія, узурпація і монополія вла-
ди в науці, адміністративний і партійний
тиск, наклепницькі політичні доноси. І, на-
решті, зрадництво окремими вченими і на-
уки, і своїх колег, рідше — зі страху, а часті-
ше — з користолюбства, кар’єрних мотивів.
На превеликий жаль, серед них були й ша-
новані вчені, з високим соціальним стату-
сом і високими званнями. Мені особисто
доводилося зустрічатися в 40—50-ті роки
ХХ століття з особами лисенківських пере-
конань, які викликали глибоку гидливість.
Але боротьба з проявами лисенківщини у
багатьох напрямах біології виявила також
людей, котрі захоплювали своєю мужніс-
тю, принциповістю, готовністю жертовно
втратити благополуччя і навіть життя зара-
ди захисту істини в науці.
Дуже важливо знати, що в найважчі для
біології роки не все було пройнято безпро-
світним мороком. Було багато світлого, ге-
роїчного, шляхетного. Відважним борцем
за правду, пристрасним захисником висо-
ких ідеалів науки тоді виступив М.Г. Хо-
лодний.
1982 року вийшла у світ автобіографіч-
на праця Миколи Григоровича «Воспоми-
нания и мысли натуралиста». Особисто
я вважаю цей твір класикою вітчизняної і
світової біології, національним надбанням
великої історичної, наукової та культурної
цінності. У 1994 р. я порівняв цю книгу з
рукописом, який зберігається у Відділі ру-
кописів Національної бібліотеки України
ім. В.І. Вернадського.
Порівняння виявило надто багато цен-
зурних купюр. Усі ці вилучення цікаві не
тільки своїм змістом, належністю перу ве-
ликого вченого, а й, передовсім, тим, що да-
ють змогу нинішньому і прийдешнім по-
колінням науковців —природознавців і сус-
пільствознавців — краще пізнати історію
науки, час, у який жив і творив М.Г. Холод-
ний, його громадянську позицію, оцінки,
погляди і переконання.
Вилучені цензурою сторінки автобіогра-
фічної книги ідейно репресованого вчено-
го належать до надзвичайно складного пе-
ріоду в житті нашого народу, його культу-
ри, освіти, науки. Тоді, в часи сталінського
мракобісся, майже одночасно відбували-
ся дискусії і «дискусії», присвячені проб-
лемі виду і видоутворення, питанням мо-
вознавства, фітогормональній теорії та ін-
шим концепціям природо- і суспільство-
знавства.
То був переломний етап у житті суспіль-
ства. Досить сказати, що в одному й тому
ж номері «Ботанічного журналу» (1953,
Бюст М.Г. Холодного, встановлений у
м. Києві на фасаді будинку Інституту
ботаніки НАН України
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 5 39
№ 1) вмістили некролог на смерть Сталі-
на і публікацію М.Г. Холодного «З приво-
ду статті С.І. Лебедєва про фітогормони».
А «Ботанический журнал СССР» надру-
кував статтю Миколи Григоровича «В за-
щиту учения о гормонах растений» лише в
№ 3 за 1954 рік.
Коли читаєш нині наукові праці біоло-
гів — учасників згаданих дискусій, то пе-
реживаєш бентежні, дуже складні почуття,
бо знаєш той час, його суперечності, темні
й світлі сторони. Бажання жити і працюва-
ти змушувало вчених, як і багатьох інших
творчих людей, озиратися на цензурні та
інші заборони, водночас наукове сумління,
чесність і порядність не дозволяли їм грі-
шити проти фактів науки, своїх переконань
і добутих власними руками експеримен-
тальних даних. Коли, скажімо, Т.Д. Лисен-
ко або С.І. Лебедєв заперечували сам факт
існування генів, фітогормонів чи внутріш-
ньовидової конкуренції, то М. Холодний
не міг змиритися з цим і сміливо виступав
проти сміховинних силкувань «гормоно-
борців» чи «геноборців» обґрунтувати свої
обвинувачення справжніх учених у «мета-
фізиці», «прагматизмі», «ідеалізмі», «вейс-
манізмі» та інших «ізмах».
Дискусія щодо питань фітогормоноло-
гії відбувалася, власне, паралельно з дис-
кусією стосовно проблем виду і видоутво-
рення. В обох випадках опоненти лисен-
ківських спотворень науки спокійно і пе-
реконливо показували, що, на превеликий
жаль, упродовж багатьох років у біологіч-
ній літературі (та й філософській, науко-
во-популярній, у засобах масової інфор-
мації, у практиці викладання біологічних
дисциплін, у програмах і навчальних пла-
нах тощо) погляди Т.Д. Лисенка вважали
останнім словом біологічної науки, безза-
перечною істиною. Широко, беззастереж-
но, некритично популяризувалися «теорії»
його «школи». Відбувалося ганебне цьку-
вання «антимічуринців»: їх звільняли з ро-
боти, жорстоко ображали в газетах і журна-
лах, знищували морально і фізично. Зро-
зуміла річ, і в академічних біологічних ус-
тановах знаходилися люди, які з кар’єрних
міркувань підтримували офіційну, держав-
ну політику щодо «вчення» Т.Д. Лисенка.
Але я хочу підкреслити: як свідок й учас-
ник тих подій, добре знаю, що більшість
українських біологів не зганьбила вітчиз-
няної науки. Біологічні дискусії у союзно-
му та українському ботанічних журналах
показали: майже всі їхні учасники не поді-
ляли поглядів лисенківців, вважали їх хиб-
ними, необґрунтованими, ненауковими.
1938 року на сесії Академії наук УРСР,
у дебатах по доповіді М.Г. Холодного,
Т.Д. Лисенко, за свідченням доповідача, ки-
нув такий докір: «Лаври генетиків не дають
спати фізіологам: генетики вигадали гени,
а фізіологи — гормони рослин». С.І. Лебе-
дєв, єдиний серед учасників дискусії, вже
в 1952 р. писав: «Існування фітогормонів не
доведене, а гормональні теорії виявилися не-
спроможними, нежиттєвими, такими, що
хибно відображають дійсність. Учення про
фітогормони — це прагматизм, метафізи-
ка, різновид вейсманізму-морганізму у фізіо-
логії рослин. Радянські фізіологи-мічуринці
відкинули ці метафізичні теорії та концеп-
ції про фітогормони як хімічні регулятори,
як організатори життєдіяльних процесів
у рослинному організмі». З цього приводу
М.Г. Холодний відповів: «Маю зізнатися,
що для мене і дотепер залишається таєм-
ницею, у яких «ідеалістичних концепціях» я
був винен. Скоріш можна сказати, що в оче-
видний і справді «махровий» ідеалізм впада-
ють ті, хто стверджує, що існування фіто-
гормонів не доведено».
Щоб читач купюрних сторінок зі спо-
гадів Миколи Григоровича краще зрозу-
мів позицію українських фітофізіологів у
фітогормональній дискусії, вважаю за до-
цільне навести ще й висловлювання відо-
мого вченого, фізіолога і біохіміка рослин
40 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 5
А.С. Оканенка: «Причиною, яка гальмує
розвиток фізіології рослин як науки за ос-
танні 30 років, на нашу думку, є не поши-
рення уявлень про фітогормони, як вважає
С.І. Лебедєв, а, навпаки, відсутність гли-
боких досліджень процесів росту і впливу
стимулюючих речовин з метою глибшого
пізнання біохімічної суті взаємодії організ-
му та оточення».
Ще раз наголошую: кожному неупере-
дженому читачеві зрозуміло, що автори,
які брали участь у фітогормональній дис-
кусії, висловлюючи певні критичні заува-
ження щодо уявлень про регуляцію рос-
ту і розвитку рослин, загалом підтримува-
ли і захищали ідеї і теоретичні положен-
ня М.Г. Холодного. На жаль, усі ці статті
Микола Григорович не зміг прочитати —
4 травня 1953 р. його серце перестало би-
тися, не витримало цькувань і натиску
тодішніх несправедливих, злостивих «кри-
тиків від науки».
На неопублікованих сторінках «Воспо-
минаний и мыслей натуралиста», крім пи-
тань, пов’язаних з фітогормонами, М.Г. Хо-
лодний висвітлює також дискусію, яка роз-
горнулася довкола його рукопису «Мысли
натуралиста о природе и человеке», завер-
шеного взимку 1946—1947 рр. У цій неве-
ликій книжці Микола Григорович розвивав
думки, викладені у брошурі «Мысли дарви-
ниста о природе и человеке», що була вида-
на на правах рукопису 1944 року в Єревані
й отримала схвальні відгуки академіків
О.Є. Ферсмана та О.О. Богомольця.
У квітні 1947 р. М.Г. Холодний передав
рукопис «Мыслей натуралиста о природе
и человеке» голові відділення біологічних
наук АН УРСР Д.К. Третьякову, котрий
уже другого дня надіслав авторові листа, в
якому, зокрема, писав: «Я із захватом про-
читав Вашу статтю, відчуваючи у ній но-
вий крок оптимістичної філософії... Я від-
чуваю законну гордість, що ще раз, послі-
довно і переконливо, в російській науці фор-
мулюється сучасний високий гуманізм, що
в цьому формулюванні поняття природи і
любов до природи відіграють провідну роль.
Стиль викладу блискучий, логіка — просто
підкорює... Не сумніваюся, що після опублі-
кування Ваша праця буде справедливо оці-
нена як видатне явище в радянській літера-
турі. Видання Вашої праці вважаю справою
честі Української Академії...».
Але на той час ці слова академіка
Д.К. Третьякова були, здається, останніми,
де праця М.Г. Холодного оцінювалася так,
як вона того заслуговує.
Той, хто прочитає і сам твір Миколи Гри-
горовича, і неопубліковані його сторінки,
матиме насолоду поспілкуватися з вели-
ким ученим, мудрим мислителем, чесною,
порядною, інтелігентною, сміливою і муж-
ньою Людиною.
На неопублікованих сторінках «Мыслей
натуралиста о природе и человеке» йде ть-
ся про критику цієї книги М.Г. Холодного
радянськими філософами та офіційними
особами. Зокрема, Президія АН УРСР 14
листопада 1947 року по доповіді заступни-
ка директора академічного Інституту фі-
лософії М.Е. Овандера ухвалила таку пос-
танову:
1. Визнати книгу дійсного члена АН
УРСР М.Г. Холодного «Мысли натуралис-
та о природе и человеке» реакційною й ан-
тимарксистською та осудити її як виступ
ученого, ворожого радянському народу.
2. Запропонувати дійсному члену АН
УРСР М.Г. Холодному приїхати до Києва,
щоб узяти участь в обговоренні його книги
і дати свої пояснення.
3. Поставити на вид проф. М.Е. Оме-
ляновському, що він, будучи знайомий з
книгою М.Г. Холодного, своєчасно не по-
відомив Президента АН УРСР академіка
О.В. Палладіна про її шкідливість.
На цю постанову Президії АН УРСР, на-
діслану М.Г. Холодному в Сочі наприкінці
грудня 1947 року, він ніяк не відреагував,
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 5 41
бо вважав безглуздими пропозиції «дати
свої пояснення» після того, як його книга
була засуджена в такій категоричній формі.
Того ж листопада в журналі «Большевик
Украины» з’явилася стаття з різкою кри-
тикою та злісною обмовою, яку зводили на
Миколу Григоровича доморослі філософи-
наклепники.
Але всього цього для вороже налашто-
ваних чиновників від науки було, очевид-
но, замало. Влітку 1947 р. на прохання
О.В. Палладіна М.Г. Холодний написав
статтю «Ендокринологія рослин в Акаде-
мії наук України» для ювілейного збірни-
ка, присвяченого 30-річчю Жовтневої ре-
волюції. Стаття була схвалена до друку і
набрана, але в збірнику ... не з’явилася.
Ще жахливіша історія сталася з брошу-
рою Миколи Григоровича «Самозароджен-
ня й початок життя на Землі», виданою де-
сятитисячним накладом, який просто зни-
щили.
Навесні 1948 року М.Г. Холодний повер-
тається до України, знову мешкає в Горис-
тому, в «експериментальному будинку»,
щоб продовжувати розпочаті раніше дослі-
дження. Незабаром його відвідав віце-пре-
зидент АН УРСР М.О. Лаврентьєв зі спе-
ціальним дорученням від секретаря ЦК
КП(б)У К.З. Литвина — запропонувати ака-
демікові покаятися у пресі чи усно, з виз-
нанням помилок, яких він начебто при-
пустився в своїй книзі. Микола Григоро-
вич відповів: «Цього від мене не дочекають-
ся. Мені дуже прикро і гірко, що Президія
Академії підтримала людей недалеких, але
мене тішить, що громадська думка Ака-
демії явно на моєму боці». М.О. Лаврентьєв,
у свою чергу, також зайняв принципову і
чесну позицію: коли К.З. Литвин висловив
свої судження про дискусію з приводу кни-
ги Миколи Григоровича, М.О. Лаврентьєв,
за його словами, відповів: «Холодний сорок
років думав над питаннями, про які йде ться
в книзі, а його опоненти чи й узагалі думали
над ними. За таких умов ясно, на чиєму боці
буде перемога».
Звісно, М.Г. Холодний побоювався, що
відмова від «покаяння» принесе йому нові
утиски і неприємності. Так воно й сталося:
«Коли після серпневої сесії ВАСГНІЛ скрізь
і всюди розпочалась чистка біологічних кад-
рів, мене повідомили — в списку жертв, при-
речених на страждання, моє ім’я стоїть на
одному з перших місць».
У травні 1949 р. Гористе двічі відвідав
академік-секретар АН УРСР М.П. Симе-
ненко. Результатом цих візитів було роз-
порядження, за яким згорнули основну бо-
танічну лабораторію біологічної станції і
надали її приміщення під дачу для родини
Симененків.
Отже, поле наукової роботи М.Г. Холод-
ного в Києві звузилося до невеличкої кім-
нати в «експериментальному будиночку»
в Гористому. Брати будь-яку участь у дослі-
дженнях відділу фізіології рослин, очолю-
ваного С. Лебедєвим, він не вважав за мож-
ливе і наприкінці 1949 р. змушений був по-
дати заяву про звільнення з Інституту бо-
таніки АН УРСР.
Дещо раніше, у вересні 1949 р., Микола
Григорович звертався із заявою до відділу
науки ЦК КП(б)У. Вважаю цю заяву над-
звичайно цікавою для сучасного читача і
тому наведу її повністю.
«Близько чверті століття тому праця-
ми декількох радянських і зарубіжних уче-
них була закладена основа нової науки — ен-
докринології рослин або вчення про гормо-
ни рослинного організму (фітогормони). За
короткий час молода наука досягла великих
успіхів у вивченні хімічної природи і фізіо-
логічної ролі цих речовин. Деякі з них були
виділені й одержані у вигляді хімічно чистих
препаратів. Це дало можливість перейти
до синтезування хімічних сполук, схожих з
природними фітогормонами за своєю актив-
ністю, але таких, які в рослинах не зустрі-
чаються. Ці так звані синтетичні ростові
42 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 5
речовини швидко знайшли собі застосування
у практиці рослинництва — при черенкуван-
ні деревних порід, які важко вкорінюються,
для одержання безнасіннєвих плодів, для ре-
гуляції цвітіння і плодоношення деяких пло-
дових культур, для боротьби з бур’янами
й інших цілей. Усі ці успіхи спонукали Раду
Міністрів СРСР прийняти в грудні 1947 р.
постанову, яка рекомендувала широке роз-
гортання робіт з ростових речовин у науко-
во-дослідних установах Міністерства сіль-
ського господарства, що пізніше дало пош-
товх масовому виробництву ростових речо-
вин.
Після серпневої сесії ВАСГНІЛ 1948 р. ста-
новище в цьому розділі радянської науки
круто змінилось. У багатьох вищих науко-
во-дослідних установах нашої країни (нап-
риклад, в АН УРСР) це вчення було оголоше-
но антимічуринським й ідеалістичним, усу-
переч не лише здоровому глузду, а й думці
самого І.В. Мічурина. З тематичних планів
трьох інститутів АН УРСР були виключе-
ні всі теми, присвячені фітогормонам та їх
замінникам. Друкування робіт з питань ен-
докринології рослин також стало тепер у
нас неможливим…
Природно поставити питання, чим же
по яснюється різкий поворот у ставленні
керівництва наукових кіл СРСР до однієї з
найбільш актуальних проблем сучасної біо-
логії.
Я вважаю, що це питання слід поставити
у зв’язок з тими поглядами на вчення про
фітогормони, яке приписують, можливо, го-
лові радянської агробіології Т.Д. Лисенку…
На моє глибоке переконання, ненормаль-
не становище, яке склалося в цій галузі ра-
дянської науки на основі якихось непорозу-
мінь, шкідливо впливає на розвиток біоло-
гії в нашій країні. Тому я звернувся до ЦК
ВКП(б) з проханням вжити заходів щодо
виправлення такого становища й дати мож-
ливість тим науковим працівникам, які об-
рали своєю спеціальністю ендокринологію
рослин та її застосування у сільському гос-
подарстві, спокійно працювати…».
На цього листа, втім, як і на всі поперед-
ні, М.Г. Холодний жодної відповіді не одер-
жав. Ці листи свідчать, що за високим мо-
ральним авторитетом, громадянською по-
зицією він був і завжди залишиться совіс-
тю української академічної науки. Микола
Григорович твердо відстоював свої ідеї, пе-
реконання, погляди, виявляючи стійкість і
мужність, причому він не зважав на те, яку
посаду обіймав його опонент. Наприклад,
він так оцінював роль академіка П.А. Вла-
сюка у вирішенні його наукової долі: «В
яко сті головного прокурора на розширено-
му засіданні Президії Академії наук висту-
пив П.А. Власюк, людина з великим запасом
енергії, але з малими здібностями до нау-
кової роботи, неосвічений і недалекий, він
зумів за допомогою самореклами та мітин-
гових виступів заручитись у високих сфе-
рах. Зрозуміло, що така людина повинна
була виявити особливе завзяття і запал у
викоріненні біологічної крамоли».
М.Г. Холодний самовіддано боровся про-
ти нищення науки як соціального інсти-
туту. Уроки його діяльності на захист біо-
логії і вільнодумства, вважаю, надзвичай-
но актуальні й сьогодні, коли ми є свідками
недооцінки науки з боку вітчизняних мож-
новладців, що гальмує її справжнє відро-
дження.
Усіх учених хвилює проникнення в на-
уку халтури, псевдоакадеміків і псевдопро-
фесорів. Уже багато років точаться розмо-
ви, йдуть дискусії про шляхи розвитку нау-
кової сфери в Україні, проблеми її органі-
зації і роль в житті суспільства. У зв’язку з
цим нагадаю, що питання організації науки
постійно цікавили М.Г. Холодного. Діяль-
ність керівника наукової установи він
порівнював з роботою диригента оркест-
ру, який мусить володіти не лише знання-
ми і досвідом, а й тонким відчуттям, умін-
ням визначити природний дар, інтереси і
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 5 43
особливості інтелектуального потенціалу
кожного співробітника. Переконаний, що
багато чого з досвіду, поглядів, уміння і рис
натураліста і глибокого експериментатора
М.Г. Холодного слід запозичити нинішньо-
му поколінню науковців.
Микола Григорович не раз повторював:
наука — духовна галузь людської твор-
чості, яка у своїй основі вічна, могутніша і
глибша, ніж будь-які соціальні форми жит-
тя. Вона самодостатня. Вона вільна і жод-
них рамок не визнає, бюрократичним обме-
женням не підкоряється. Тому потрібна не
державна організація науки, а державна до-
помога науковій творчості нації.
Повністю поділяючи ці погляди і поло-
ження свого Учителя, я вважаю, що нау-
кова сфера України, в першу чергу Націо-
нальна академія наук, у своїй діяльності
має відгукуватися на всі потреби суспіль-
ства. Потрібно, щоб пульс її життя бився
в унісон з духовними і матеріальними ви-
могами людей, яким може стати у пригоді
наукова думка. У цьому контексті істо-
ричний пошук розглядається не як само-
ціль — воскрешаючи минулі сторінки віт-
чизняної науки, можна вийти на нові шля-
хи розв’язання сучасних проблем, знайти
витоки нових досягнень. Ось чому нау-
кові, науково-організаційні, етичні і ду-
ховні традиції, закладені М.Г. Холодним,
мають, на мій погляд, неминуще значення
і цінність для сучасного покоління нау-
ковців України.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-528 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:18:52Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ситник, К.М. 2008-04-23T14:48:49Z 2008-04-23T14:48:49Z 2007 Слава і гордість вітчизняної науки / К. Ситник // Вісн. НАН України. — 2007. — N 5. — С. 35-43. — укp. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/528 22 червня ц. р. наукова громадськість відзначить 125-річчя від дня народження геніального вченого-природо знавця, філософа і мислителя Миколи Григоровича Холодного (1882—1953). uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України №5 С. 35-43 Постаті Слава і гордість вітчизняної науки Pride and Glory of the National Science Article published earlier |
| spellingShingle | Слава і гордість вітчизняної науки Ситник, К.М. Постаті |
| title | Слава і гордість вітчизняної науки |
| title_alt | Pride and Glory of the National Science |
| title_full | Слава і гордість вітчизняної науки |
| title_fullStr | Слава і гордість вітчизняної науки |
| title_full_unstemmed | Слава і гордість вітчизняної науки |
| title_short | Слава і гордість вітчизняної науки |
| title_sort | слава і гордість вітчизняної науки |
| topic | Постаті |
| topic_facet | Постаті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/528 |
| work_keys_str_mv | AT sitnikkm slavaígordístʹvítčiznânoínauki AT sitnikkm prideandgloryofthenationalscience |