Експериментальне вивчення бортництва у Північній експедиції. Життя бджіл та сутність бортного промислу
Статтю з циклу публікацій про експериментальні студії Північної експедиції Інституту археології НАН України присвячено дослідам із виготовлення аналогічних середньовічним (у стовбурах дерев та відокремлених) бортей, розведення бджіл та відтворення можливої форми рецепту питного меду давньоруського ч...
Saved in:
| Date: | 2008 |
|---|---|
| Main Authors: | , , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2008
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5280 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Експериментальне вивчення бортництва у Північній експедиції. Життя бджіл та сутність бортного промислу / І.А. Готун, О.А. Коваль, А.В. Петраускас // Археологія. — 2008. — № 4. — С. 76-86. — Бібліогр.: 59 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859810501436899328 |
|---|---|
| author | Готун, І.А. Коваль, О.А. Петраускас, А.В. |
| author_facet | Готун, І.А. Коваль, О.А. Петраускас, А.В. |
| citation_txt | Експериментальне вивчення бортництва у Північній експедиції. Життя бджіл та сутність бортного промислу / І.А. Готун, О.А. Коваль, А.В. Петраускас // Археологія. — 2008. — № 4. — С. 76-86. — Бібліогр.: 59 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | Статтю з циклу публікацій про експериментальні студії Північної експедиції Інституту археології НАН України присвячено дослідам із виготовлення аналогічних середньовічним (у стовбурах дерев та відокремлених) бортей, розведення бджіл та відтворення можливої форми рецепту питного меду давньоруського часу. У першій частині статті схарактеризовано бджолину сім’ю та бортний промисел як специфічну галузь господарської діяльності.
Статья, продолжающая цикл работ по экспериментальному изучению Северной экспедицией Института археологии НАН Украины средневековых объектов, процессов и технологий, посвящена опытам по воссозданию бортного промысла. В первой части работы охарактеризован такой специфический объект исследований, как пчелиный рой, а также особенности промысла по литературным и археологическим источникам. Проанализированы история развития и усовершенствования древнего пчеловодства, технические и технологические его особенности, специфика сооружений. Привлечение летописных сведений и средневековых юридических памятников демонстрирует значение этой отрасли в жизни древнерусского общества.
The article continues the cycle of works on experimental study of mediаeval objects, crafts, and technologies by the Northern Expedition of the Institute of Archaeology NAS of Ukraine. It is devoted to experiments on reconstruction of bee industry. The first part of the work characterizes such specific research object as bee swarm and also the peculiarities of industry based on literature and archaeological sources. The history of development and improvement of ancient apiculture, its technical and technological peculiarities, and building specifics are analyzed. The use of information gained in chronicles and sources of mediаeval law demonstrates the significance of this field in the life of the Ancient Rus society.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:19:13Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 4 76
Про дослідження з експериментальної архе-
ології Північної експедиції ІА НАН України,
що за організаційного та фінансового спри-
яння Науково-виробничого об’єднання «Буд-
проектінвест» і підприємства «Хутір Яс-
ний» 2 вела роботи біля с. Ходосівка Києво-
Святошинського р-ну, вже повідомлялося (Го-
тун, Коваль, Петраускас 2005, с. 334—341; Го-
тун, Петраускас 2005, с. 243—252 та ін.; Готун,
Петраускас А., Петраускас О. 2005а, с. 70—79;
2005б, с. 52—65). Роботам експедиції з натур-
ного моделювання давніх процесів і технологій
у галузі гончарного виробництва, чорної ме-
талургії, лісохімічних промислів було присвя-
чено численні публікації та доповіді на науко-
вих конференціях різних рівнів. Нині експери-
ментальний майданчик експедиції набув само-
достатнього значення у просвітницькій роботі.
У літературі відзначалося, що в результаті ши-
рокомасштабних досліджень останніх десяти-
річ минулого століття було нагромаджено до-
сить репрезентативний матеріал щодо серед-
ньовічних пам’яток. Особливо це стосується
характеристики давньоруського села, над ви-
вченням якого багато років працював очолюва-
ний О.П. Моцею великий колектив науковців.
Масив отриманих даних дає змогу не лише ро-
бити широкі узагальнення, а й моделювати пев-
ні структурні елементи щодо об’єктів вивчен-
ня. Проте якщо давні споруди залишили після
© І.А. ГОТУН, О.А.
КОВАЛЬ, А.В. ПЕТРАУСКАС, 2008
І.А. Готун, О.А. Коваль, А.В. Петраускас
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИВЧЕННЯ
БОРТНИЦТВА ПІВНІЧНОЮ ЕКСПЕДИЦІЄЮ 1.
Життя бджіл та сутність бортного промислу
Статтю з циклу публікацій про експериментальні студії Північної експедиції Інституту археології НАН України
присвячено дослідам із виготовлення аналогічних середньовічним (у стовбурах дерев та відокремлених) бортей,
розведення бджіл та відтворення можливої форми рецепту питного меду давньоруського часу. У першій частині
статті схарактеризовано бджолину сім’ю та бортний промисел як специфічну галузь господарської діяльності.
1 Низку положень статті викладено у доповіді авторів
«Розвиток бортництва у слов’янських народів» на
Міжнародній науковій конференції «Слов’янство і
національно-культурні процеси XXI ст.» (м. Київ,
24—25 березня 2006 р.).
2 Користуючись нагодою, висловлюємо щиру вдячність
П.Т. Куцому, В.В. Сіненку, С.Г. Євдоченку та іншим
співробітникам зазначених організацій за постійне
сприяння вивченню пам’яток археології на території
Ходосівського археологічного комплексу.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 4 77
себе певний слід, за яким можна реконструю-
вати відсутні частини зі значним ступенем імо-
вірності; то відносно давніх процесів і техно-
логій ситуація складніша. Перед сучасними до-
слідниками, які мають справу з кінцевим про-
дуктом, тобто з тим, що виробляли, давно вже
порушено питання, як виробляли; адже лише за
умови відповіді на нього можна дійти висновку
про рівень соціально-економічного ладу дослі-
джуваного суспільства (Очерки ... 1997, с. 3).
Зважаючи на це, наукові експерименти залиша-
ються основним засобом пізнання досліджу-
ваних явищ на новому ступені наближення до
об’єкта вивчення.
Автори цієї праці та учасники експеримен-
тального дослідження в зазначеній сфері не є
першовідкривачами; до цього часу нагромадже-
но значний досвід подібних робіт. Результати
численних досліджень у цьому напрямку, часто
з детальною фіксацією процесу експерименту,
введено в науковий обіг. У цьому контексті вар-
то відзначити працю чеських науковців Ренати
Малінової та Ярослава Маліни (Malinovi R. a J.
1982; Малинова, Малина 1988), у яких висвіт-
лено результати студіювання керамічного та
металургійного виробництв, отримання дерев-
ного вугілля та дьогтю, що дають відповіді на
цілу низку актуальних питань археології. Крім
того, значний інтерес становлять досліджен-
ня британських, німецьких і бельгійських уче-
них з моделювання сиродутного процесу, поль-
ських дослідників — від добування сировини
до отримання заліза, російських фахівців — з
відтворення всіх ланок чорної металургії, ки-
ївських та ульянівських спеціалістів — зі спо-
рудження горен та ін. Дослідам із чорномета-
лургійного моделювання з широким екскурсом
в історію питання було присвячено спеціальну
публікацію (Колчин, Круг 1965, с. 198—209).
Відоме виготовлення експериментальної реплі-
ки ковальського горна (Город Болгар ... 1996,
с. 96), повідомлялось про роботи з пробного
збагачення руди, ковальського зварювання (Гу-
рин 1982, с. 15—17), проковування виявлених
розкопками середньовічних криць (Город Бол-
гар ... 1996, с. 95), спостереження за діючим
залізоробним об’єктом (Колчин, Круг 1965,
с. 202). Серед новітніх розробок привертає ува-
гу експериментальна діяльність з фізичного
моделювання металообробного виробництва
доби бронзи та ін. (Саврасов 2003а, с. 69—72;
2003б, с. 177—180; 2006, с. 189—192). Було
звернено увагу й на поєднання дослідження
та експонування давніх об’єктів у системі ар-
хеопарків, скансенів, археодромів. Показови-
ми в цьому аспекті є металургійний осередок
на археологічному фестивалі в Біскупіні, ди-
тячий табір первісності «Алтаміра» з гончар-
ною майстернею, кузнею, металургійною спо-
рудою тощо (Відейко 2002, с. 92; Кепін 2002,
с. 82, 83). Цінність зазначених розробок по-
лягає насамперед в отриманні позитивних ре-
зультатів, що переконує в правильності й до-
цільності цього напряму робіт. З огляду на це
до планової теми відділу давньоруської і серед-
ньовічної археології Інституту археології НАН
України було включено проблематику з натур-
ного моделювання давніх споруд (І. Готун) та
давніх процесів і технологій (А. Петраускас),
що мала б ґрунтуватися на конкретному матері-
алі з південноруських земель. Через відсутність
бюджетного фінансування перший етап зазна-
чених робіт було організовано на базі Північ-
ної експедиції інституту, що проводила дослі-
дження біля с. Ходосівка Києво-Святошинсько-
го р-ну.
У планах експедиції паралельно з розкопка-
ми та обробкою отриманих матеріалів, роботою
зі створення охоронюваної археологічної тери-
торії та музеєфікації досліджуваної пам’ятки
було передбачено експериментальне вивчен-
ня гончарного (спорудження горна, круга; ви-
готовлення і випал посуду) та металургійно-
го (будівництво агломераційної печі та горна;
збагачення руди і виплавка заліза) виробництв,
лісохімічних промислів (добування деревного
вугілля, смоли, дьогтю). Незважаючи на знач-
ний обсяг розкопок, у кожному із напрямів вда-
лося досягти позитивних результатів. Відповід-
но, набутий досвід дав змогу розширити сферу
експериментальних студій.
Одним із нових предметів вивчення стало
аналогічне середньовічному бортництво. Цей
напрям було вибрано не випадково. З одного
боку, він зумовлений роллю і місцем зазначе-
ної галузі в економіці середньовіччя (в літопи-
сах неодноразово згадано про цінність меду і
воску: «Игоръ же оутвърдивъ миръ съ Гръкы,
отпусти слы одаривъ скорою и челядью и вос-
ком» (945 р.), «яко аще възврыщюся в Русь
многы дары послю ти, челядь и воскъ и скору»
(964 р.), «хочю жити в Переяславци в Дунаи,
яко то есть среда земли моеи, яко ту вся бла-
гая сходять, от Гръкы паволокы, золото, вино,
и овощи разноличънии и и Щеховъ, и изъ Оугоръ
серебро и комони, изъ Руси же скора, и воск, и
медъ и челядь» (969 р.) (ПСРЛ, 1908, т. 2, стб.
42, 51, 55) та ін.), з іншого — специфічним ти-
пом досліджуваної експедицією пам’ятки, про
що йтиметься нижче. Виконання робіт у галу-
зі бортництва передбачало два основні аспекти.
Перший полягав в експериментальному відтво-
ренні бортницької системи господарства, дру-
гий, розпочатий у 2006 р., — у регулярних спо-
стереженнях за бортним промислом, що досі
функціонує у межах Житомирського Полісся.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 4 78
Нами було проведено експериментальне від-
творення типів бортей, які могли існувати у пе-
ріод Київської Русі, спостереження за життєді-
яльністю роїв у подібних пристосуваннях, осо-
бливостями догляду за ними та обслуговування,
а також роботи з відтворення можливої форми
давньоруського питного меду. Крім того, А. Пе-
траускасом отримано надзвичайно важливі для
натурного студіювання дані про архаїчні фор-
ми сучасного бортного бджолярства. Зупини-
мось детальніше на результатах, розпочавши з
характеристики бджіл та історії бджільництва.
Склад бджолиної сім’ї. Бджола звичайна
(Apis mellifera) належить до роду Перетинчас-
токрилих надродини бджолиних (Брем 2004,
с. 35). Сім’я бджіл складається з матки, робо-
чих бджіл і трутнів. Жодна з особин окремо
жити і розвиватися не може. За класичним ви-
значенням «рій — община бджіл, трутнів і ро-
бочих, при матці, які живуть особняком, своїм,
окремим господарством, або такий же повний
виводок, що відродився від корінного» (Даль
2003, с. 567).
Матка — самка, яка не має пристосувань для
збору нектару, пилку, виділення воску, будуван-
ня стільників та виконання будь-яких інших ро-
біт, властивих бджолам. Вона має дуже розви-
нені статеві органи, внаслідок чого значно дов-
ша, більша і важча від робочих бджіл і легко
відрізняється від них. Матка живе у бджолиній
сім’ї близько п’яти років, нормальну яйцеклад-
ність зберігає близько двох років. Без бджіл
вона може прожити не більше трьох днів. Мат-
ка — родоначальник сім’ї, дає початок жит-
тя кожній особині зокрема і сім’ї загалом. Від
умов, за яких зростає матка, залежить її життєді-
яльність, здатність до відкладання яєць, а отже,
кількість і сила всієї сім’ї, адже великі бджоли-
ні сім’ї завжди продуктивніші, ніж малі. Мат-
ки відкладають яйця у весняно-літній сезон,
іноді восени. За добу матка відкладає близько
1500—2000 яєць, іноді і 3000, із яких народжу-
ються всі особини бджолиної сім’ї. У бджолиній
сім’ї може бути тільки одна матка і лише у ви-
няткових випадках — дві: коли одна вже стара,
і замість неї бджоли виводять молоду. При цьо-
му співіснування старої і нововиведеної маток
триває недовго: як тільки вони зустрічаються,
більш енергійна молода вбиває стару (Давидов,
Черкасова, Горницька та ін. 1992, с. 97; Осо-
бенности ... 2000, с. 275—282; Тетюшев 1980,
с. 7—8; Цветков 1976, с. 8—10; Шевчук 1974,
с. 5—6).
Робочі бджоли — найменші, але основні
особини, від яких залежить життєдіяльність
бджолосім’ї. Вони створюють усі види продук-
ції та виконують роботу як у вулику, так і поза
ним. Робочі бджоли поділяються на вуликових
(домашніх) та польових (льотних). Домашніми
бджоли бувають близько 14—20 днів, вони бу-
дують стільники, вигодовують та обігрівають
розплід усіх особин, підтримують відповідну
вологість та температуру в гнізді, чистять ко-
мірки, вулик, охороняють гніздо, годують мат-
ку, випаровують зайву вологу з нектару і пе-
реробляють його на мед, запечатують його в
комірки, принесений квітковий пилок переро-
бляють у пергу і готують її до тривалого збе-
рігання. У період виконання цих робіт у теплі
погожі дні молоді бджоли вилітають із вули-
ка, знайомляться з місцем розташування свого
житла. Після домашнього періоду життя бджо-
ли переходять на збір нектару та пилку. За пев-
них змін умов життя сім’ї молоді бджоли мо-
жуть переходити на льотну роботу, минаючи
домашню, так само, як і старі бджоли за потре-
би повертаються до виконання домашніх робіт
і навіть будування стільників. Кількість робо-
чих бджіл у сім’ї може коливатися протягом
року приблизно від 10 тис. у зимовий період
до 60—80 тис. улітку. Неоднаковий і вік бджіл
у різні пори року. Так, літом, у період інтен-
сивної роботи й активного життя вони живуть
30—50 днів, а в малодіяльний осінньо-зимовий
період — 7—8 місяців і більше.
Робочі бджоли — самки, що в процесі ево-
люції втратили здатність паруватися. Якщо в
сім’ї є матка, то робочі бджоли виконують зви-
чайні, властиві їм роботи. За відсутності матки
і молодих личинок у гнізді для виведення нової
матки деякі робочі бджоли починають краще
харчуватися і відкладати у бджоляні комірки
незапліднені яйця, з яких розвивають трутні-
карлики. Такі бджоли називаються бджолами-
трутовками (Давидов, Черкасова, Горницька та
ін. 1992, с. 98—99; Особенности национально-
го пчеловодства ... 2000, с. 282—284; Тетюшев
1980, с. 8—11; Цветков 1976, с. 11—12; Шев-
чук 1974, с. 6—7).
Трутні — сезонні жителі сім’ї — з’являються
навесні і влітку, після закінчення медозбору
бджоли виганяють їх з вулика. Якщо матка в
сім’ї дефектна або її немає, бджоли залишають
трутнів на зиму. За зовнішнім виглядом від мат-
ки і робочої бджоли трутень відрізняється біль-
шою і круглішою головою з випуклими очима,
міцними грудьми, коротшим, ніж у матки, ши-
роким тупим чорним черевцем, повністю за-
критим, дуже розвиненими крилами. Трутень
не здатний виконувати роботи, єдине його при-
значення в сім’ї — парування з маткою. Процес
проходить далеко від вулика, в польоті. Вліт-
ку бджоли безборонно пропускають трутнів
до вулика, з якої б сім’ї вони не були (Дави-
дов, Черкасова, Горницька та ін. 1992, с. 99;
Особенности ... 2000, с. 284—285; Тетюшев
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 4 79
1980, с. 11—12; Цветков 1976, с. 10—11; Шев-
чук 1974, с. 7—8).
Влаштування гнізда бджіл, особливості
життя сім’ї. Місце, де бджоли живуть, вихову-
ють розплід і зберігають кормові запаси, при-
йнято називати гніздом. Його основа — стільни-
ки, які бджоли будують із воску. Стільники скла-
даються з шестигранних комірок — бджолиних,
трутневих та перехідних, що відрізняються за
розміром і формою. В одному стільнику одно-
часно може бути розплід, мед і перга. Розміщу-
ються ці компоненти в певному порядку: в се-
редній частині рамки — розплід, у верхній —
мед, у деяких комірках між розплодом — перга.
У вулику розплід розміщується на середніх
стільниках гнізда, навпроти льотка. Пергу бджо-
ли складають у перших рамках за розплодом з
обох боків, а мед — у крайніх стільниках гнізда
(Шевчук 1974, с. 8). У «дикому» стані бджоли
вибудовують стільники, прикріплюючи їх звер-
ху вниз до стелі житла. Подібне явище можна
спостерігати й у вулику, коли не вистачає рамок
або коли їх видалити. Однак порядок розміщен-
ня розплоду, перги і меду зберігається.
З настанням холодів виведення молоді при-
пиняється. Зі зниженням температури до 8 °С
бджоли починають збиратися у щільну гру-
пу — клуб, у якому їм легше підтримувати ста-
лу температуру і переживати зиму. На почат-
ку весни, коли температура у гнізді підніма-
ється до 33—35 °С, матка починає відкладати
яйця. З настанням тепла і першим весняним
обльотом кількість відкладених яєць поступо-
во збільшується. З початком весняного взятку
й упродовж літа кількість розплоду регулюєть-
ся пропорційно взятку. Інстинкт розмноження
змушує бджіл створювати нові сім’ї. Цей про-
цес називається роїнням. В умовах Середнього
Подніпров’я це відбувається у червні—липні.
Крім природного інстинкту причинами роїн-
ня може стати різке зменшення взятку в приро-
ді, малий об’єм житла, коли бджолам стає тіс-
но, деякі інші обставини (Давидов, Черкасова,
Горницька та ін. 1992, с. 96—103, 190—195,
243—244, 268—269). Передумовами роїння є
виведення трутнів та закладання бджолами ма-
точних мисочок. Проте за наявності трутнів і
маточних мисочок сім’я може ще довго не рої-
тися або й зовсім цього не робити. Безпосеред-
ня підготовка настає з відкладення маткою яєць
у маточні мисочки. Після цього вона зменшує,
а згодом і зовсім припиняє відкладання яєць у
бджолині комірки, менше годується, тоншає,
стає легшою та рухливішою. Перший рій ви-
ходить, коли у гнізді запечатано перші маточ-
ники. Відразу після виходу рій сідає неподалік
на дереві і висить нерухомо, допоки бджоли-
розвідниці не оберуть нового місця для житла.
Найчастіше після виходу першого рою бджо-
ли втрачають ройовий стан і після народження
першої матки розгризають всі інші маточники,
а маток в них убивають. Однак можливий вихід
ще й другого рою, третього і т. д. Проте наступ-
ні рої виходять слабшими за попередні (Шев-
чук 1974, с. 32—33).
Житло бджіл. Протягом свого існування
бджоли жили в дуплах, тріщинах у скелях, ін-
ших сприятливих місцях. Ставлячи бджільни-
цтво собі на службу, людина виготовляла жит-
ло для бджіл у деревах, створюючи нові дупла
або пристосовуючи вже наявні, робила дупла в
колодах, які вішала на дерева, а пізніше — ста-
вила на землю, на пеньки чи підставки (Вовк
1995, с. 50). Відомі вулики з глини, лози, соломи
(так звані сапетки). У 1814 р. пасічник із Чер-
нігівщини П.І. Прокопович сконструював роз-
бірний рамковий вулик. З того часу було ство-
рено понад 600 різних систем вуликів. В Укра-
їні на сьогодні набули поширення п’ять видів
рамкових вуликів: стояки — багатокорпусний,
двокорпусний і 12-рамковий з напіврамковими
магазинними наставками; лежаки — типовий
та український.
Вулик як оселя для бджіл і об’єкт праці па-
січника має відповідати певним вимогам. Його
об’єм має створювати умови для життєдіяль-
ності рою — він не має бути надто тісним. У
конструкціях сучасних вуликів об’єм розра-
ховано за допомогою наукового вивчення по-
ведінки бджіл, у давнину пасічник-бортник
опирався на власні спостереження. Обсяг ву-
ликів поширених в Україні конструкцій ста-
новить від 0,09 до 0,169 м3, іноді трохи біль-
ше (Давидов, Черкасова, Горницька та ін. 1992,
с. 100—103; Шевчук 1974, с. 203—207).
Розвиток бджолярства. За даними палеон-
тології, бджоли існували вже в третинному пе-
ріоді. Їх еволюція закінчилася задовго до по-
яви людини. Це дуже суттєвий факт для екс-
периментальних досліджень з відтворення
бортництва. Оскільки порівняно з давньорусь-
ким часом природні умови життя бджіл зміни-
лися мало, а внаслідок завершеності еволю-
ційного процесу їх соціальна організація зали-
шилась на тому самому рівні, для проведення
експерименту можна використовувати бджіл,
які в наш час побутують на території Середньо-
го Подніпров’я.
Найпростіша форма бортництва виникла ще
за часів первісного ладу (ймовірно, відразу
після знайомства первісної людини з бджола-
ми) і полягала у збиранні «дикого» меду. Во-
на проіснувала до ХХ ст. й спорадично трап-
ляється навіть нині. У літературі свідчення
про бджільництво та його продукцію — мед і
віск — наводилися починаючи з кількох тися-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 4 80
чоліть до н. е. Відомий малюнок кам’яної доби
на стіні печери в Іспанії, де зображено оточену
роєм людину, яка дістає мед (Халимончук 2006,
с. 60). Показово, що під час вибору правителя
одного з африканських етносів, крім належнос-
ті до групи потенційних претендентів, кандидат
повинен був мати якості, які б сприяли процві-
танню одноплемінників. Зокрема, це авторитет-
ність, володіння знаннями у такій важливій га-
лузі традиційного господарства, як полювання
та збір меду, а згодом і в караванній торгівлі. Ав-
торитет претендент мав заслужити до вступу на
посаду вождя (Гиренко 1991, с. 271).
Матеріали, що вказують на розвиток збиран-
ня меду, мають також єгипетське, вавилонське,
ассирійське, грецьке, римське походження; тра-
пляються в текстах Старого Заповіту (Особен-
ности ... 2000, с. 25—26). На початку X ст. араб-
ський письменник і мандрівник Абу-Алі Ахмед
бен Омар так схарактеризував слов’ян: «земля
слов’ян є рівнина лісиста; в лісах вони і жи-
вуть; із дерева виробляють вони вид посудин,
які є вуликами для бджіл і в яких мед бджоли-
ний зберігається» (Халимончук 2006, с. 60).
Якісно новий рівень розвитку бортництва на
теренах України пов’язаний з утворенням Дав-
ньоруської держави: з’явилися нові, ефективні-
ші способи отримання меду, виділилися соці-
альні прошарки фахівців цього напряму, про-
мисел всіляко підтримувала держава і суворо
оберів закон. Бортництво стало одним із най-
важливіших промислів, суть якого полягала в
збиранні меду бджіл із природних чи штучно
виготовлених дупел дерев або пересувних бор-
тей. Основні аспекти проблеми висвітлено в
спеціальній праці (Петраускас 2003, с. 38—42),
але з розвитком експериментального вивчення
південноруського села на базі Північної екс-
педиції зазначене питання можна розглянути з
новим ступенем наближення до проблеми.
Величезні масиви лісів у Південно-Західній
Русі, особливо у Поліській зоні з широкими річ-
ковими заплавами (у Житомирському та Київ-
ському Поліссі — з вересковими полями), ство-
рювали сприятливі умови для розвитку борт-
невого бджільництва. Топоніми «Бортничі»,
«Варовичі» та інші відбивають місця поширен-
ня стародавнього бортництва: бортники — на-
селення, що обслуговувало борті; вари — міс-
ця виготовлення медового напою (Аристов 1866,
с. 31—40). Показовим у цьому аспекті є ма-
теріал народознавчих студій регіону ХIХ ст.
(рис. 1, 2), що міститься в «Альбомах» помічни-
ка головного хірурга імператорської гвардії На-
полеона, а згодом доктора медицини, члена Ім-
ператорської Московської медико-хірургічної
академії, Імператорського медичного Вілен-
ського і Київського товариств, лікаря держав-
них маєтностей Домініка П’єра Де ля Фліза (Де
ля Фліз 1996, т. 1, с. 240; 1999, т. 2, с. 504). За
вітчизняними літописними джерелами, перші
згадки про цей промисел датовано Х ст. (Мальм
1956, с. 13—131). Цілком очевидно, що збирати
мед диких бджіл і джмелів почали набагато ра-
ніше, і, ймовірно, це пов’язано з освоєнням лю-
диною зазначеного регіону. Зауважимо, що до-
бування джмелиного меду й воску (іноді навіть
у значних кількостях) зафіксовано і на початку
ХХ ст. Проте його не накопичували, а з’їдали
на місці. Часто цим займалися діти. Джмели-
ний віск використовували лише з магічною ме-
тою (Сержпутовский 1914, с. 4; Заглада 1930,
с. 64; Кобільник 1937, с. 8). Мед та віск бджіл
дуже цінували, часто вони фігурували як пред-
мети данини та зовнішньої торгівлі Київської
Русі. За спостереженнями А.В. Арциховського,
епізод такої торгівлі (рис. 3) відбито в літопис-
ній мініатюрі (Арциховский 1944, с. 95).
Продукцію бджолярства княжа влада нако-
пичувала у величезній кількості в «медушах»
та «медвьницах» (Срезневский 1989, с. 119—
121). Назви цих споруд згадано в давньорусь-
ких літописах: «шедше в медушю и пиша вино,
сотона же веселяшеть ъ в медуши, и слу-
жа имъ невидимо поспевая и кръпя ъ, яко же
ся ему объщали бяхуть, и тако оупившеся ви-
ном, поидоша на съни» (ПСРЛ, 1908, т. 2, стб.
586), «и нашед лукно мед(у) въ кн(я)жои меду-
ши» (ПСРЛ, 1989, т. 38, с. 57) та ін., а їх решт-
ки виявлено під час розкопок міських центрів
(Рыбаков 1964, с. 21—23; Коваленко, Куза,
Моця 1983, с. 269—270; Археология Украин-
ской ССР ... 1986, с. 295—299). Крім того, у
пам’ятках давньоруської писемності зафіксо-
вано навіть відповідну посаду: «посла по нихъ
Желислава, же, Степана Медоушника» (ПСРЛ,
1908, т. 2, стб. 855).
Сутність бортного промислу. Найпростіша
форма бортництва, що проіснувала до ХХ ст.,
полягала у збиранні дикого меду. В лісі відшу-
кували дерева з бджолами. Навесні, коли ще не
зійшов сніг, їх легко можна було помітити за ха-
рактерним сміттям, викинутим бджолами з ду-
пла (Сержпутовский 1914, с. 7; Зеленин 1991,
с. 108). На дереві при цьому залишали відпо-
відний знак власності, який охоронявся зако-
ном: «Аще кто борть раззнаменает, то 12
гривне продажи» (Правда Русская 1947, с. 434).
Подібні знаки на нових знайдених бортях біло-
руси використовували навіть на початку ХХ ст.
(Сержпутовский 1914, с. 7). Наступним ета-
пом було вилучення меду, яке могло відбува-
тися зі збереженням рою або його знищенням
(роєбійний промисел). В останньому випадку
«бортник» не дбав про подальшу долю бджоли-
ної сім’ї, вибирав увесь взяток і жодних робіт
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 4 81
щодо природної борті не проводив. Такий про-
цес можна цілком ототожнювати з бортництвом;
певною мірою, це примітивне збиральництво.
«Роєбійний» промисел у Чернігівському Поліс-
сі, віддалених районах Білорусі та Литви був
поширений до початку ХХ ст. (Сержпутовский
1914, с. 4; Заглада 1930, с. 43). Лише у випад-
ку збереження рою, для якого лишали частину
стільників із запасами меду в бджолиному гніз-
ді, людина починала дбати про належне оформ-
лення борті. Бджіл за такого розвитку подій піс-
ля виявлення не турбували, доки вони не збира-
ли достатнього запасу.
Мед збирали наприкінці літа, найчастіше —
в серпні. Щоб дістатися дупла, розташованого
високо над землею у старому товстому дере-
ві, могли використовувати спеціальне присто-
сування: довгі шнури, плетені з ременя, пліть
із прикріпленою до неї дошкою-«кріслом» та
закріпленим на одному кінці пліті гаком (у бі-
лорусів це знаряддя називається «лезиво», чи
«астрога»). Подібні знаряддя відомі за мате-
ріалами розкопок Новгорода (Древняя Русь …
1985, с. 240). Крім того, використовували роз-
ташоване поруч молоде гнучке дерево потріб-
ної висоти, з якого перелазили до бортного і
кріпили там пліть. Його могли також підрубати
й завалювати в потрібному напрямку, щоб ви-
користовувати як драбину. Іноді дерево з роєм
валили на землю (Сержпутовский 1914, с. 7).
Щоб дістатися дупла, могли застосовувати й
інші пристосування, подібні до зафіксовано-
го О.В. Сєровим у матеріалах Віти Поштової
«залізного шипа на розкованій пластині», який
могли застосовувати для «древолазання» (Се-
ров 1989/207, с. 14). За своїми ознаками це зна-
ряддя дуже подібне до відповідних пристро-
їв з інших регіонів Давньої Русі (Мальм 1956,
с. 133).
Діставшись дупла, льоток затуляли і за до-
помогою інструменту (іноді звичайної сокири,
стамески, свердла, пилки) виготовляли продов-
гуватий отвір — довж, через який витягували
стільники, не зачіпаючи бджолиного гнізда,
що розміщувався зверху. Вважається, що мед
виймали з бортей за допомогою спеціальних
лопаточок-ножів трапецієподібної форми з ко-
лінчастим руків’ям — медорізок. Так інтерпре-
товано вироби з селищ Криниця (Живці), Кло-
нів, Ліскове та ін. (Шекун 1995, с. 11; 1987/47,
с. 20; 1989/90, с. 21; Шекун, Веремійчик 1999,
с. 53). Могли застосовувати і звичайні ножі.
За поширеною в літературі думкою, для по-
дальшого використання отвір у борті затуля-
ли щільно підігнаною дошкою — «довженем
(должея)», яку зверху додатково закривали
берестою або закріпленою дошкою — сніт-
тю, щоб уберегти бджолину сім’ю від зимово-
го холоду (Сержпутовский 1914, с. 7; Загла-
да 1930, с. 45). Слід зазначити, що всі вказані
деталі борті мають спільну назву в усіх трьох
східнослов’янських народів, що підтверджує
висловлене припущення відносно архаїчнос-
ті цього промислу та основних конструктивних
елементів борті. Це збігається і з висловленою
дослідниками думкою про можливість багатора-
зового використання бортей, що підтверджуєть-
ся відзначенням борті за доби Давньої Русі зна-
ками власності. Крім того, у писемних джерелах
розрізняються бджоли, з яких уже збирали мед
і з яких ще не збирали (Древняя Русь … 1985,
с. 233). Так, за знищення чи крадіжку борті по-
карання було суворішим (3 гривни проти 10
кун), аніж за сам мед із неї (Правда Русская
Рис. 2. Селяни з представником типової для регіону га-
лузі — бортником (за Д.П. Де ля Флізом)
Рис. 1. Бортництво на Київщині (за Д.П. Де ля Флізом)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 4 82
1940, с. 434). Відзначимо, що високий попит на
продукти бортництва зумовив встановлення у
давньоруський час покарання навіть за знищен-
ня дерева, придатного для виготовлення борті:
«Аже борть подотнет, то 3 гривны продаже,
а за дерево пол гривны». Подібне трактування
збігається із забороною рубати «бортного де-
рева и холосцов (порозжих деревьев), которые
впредь в бортне пригодятся», відзначеною се-
ред чувашів, у яких бортництво було основною
галуззю господарства (Никольский 1929, с. 62).
Практично ідентичний за змістом документ се-
редини XIV ст. наведено М. Арістовим: «а хто
бортное дерево зрубит без пчел, то полугривны
заплатитъ» (Аристов 1866, с. 37). Згадані до-
кументи свідчать про ймовірність існування
бортей, виготовлених у стовбурах живих де-
рев, починаючи з давньоруського часу, а ана-
логи наведеній статті Правди Руської у законах
Литовського князівства та Російської держави
вказують на безперервний розвиток цього яви-
ща та державну політику з цього приводу. За
спостереженнями П.Н. Анпілогова, постано-
ви Руської Правди щодо бортництва і бортних
знамен відбито в Статутах Великого князівства
Литовського 1529 і 1588 рр. шляхом передба-
чення поділу бортних угідь на князівські, бояр-
ські та шляхетські, якими ці феодали розпоря-
джалися на правах власності. Розгляд бортних
знамен дав змогу стверджувати, що їх не можна
ототожнювати з іншими юридичними знаками,
оскільки вони так само, як і землі, були влас-
ністю феодалів, а не бортників-першозаймачів,
які наклали на бортні дерева зображення своїх
знамен (Анпилогов 1964, с. 153, 155).
Штучні борті для бджіл почали виготовляти
внаслідок недостатньої кількості у лісі придат-
них дупел. На вибраному дереві розширювали
природну чи вирубували штучну борть, у якій
вирізали льоток і довж. Процес трудомісткої
підготовки тривав близько двох тижнів. Оформ-
лені у такий спосіб борті мало відрізнялися від
звичайних вуликів-колод. Застосовували й інші
способи: наприклад, у придатного дерева зру-
бували верхівку (це водночас слугувало своє-
рідним знаком власності на борть) і вибирали
зверху в стовбурі заглиблення, щоб там збира-
лася вода й вигнивала середина. Через кілька
років серцевину вичищали, видовбували льо-
ток і довж, верхній отвір закладали берестою і
товстими дошками (Сержпутовский 1914, с. 8;
Полесье … 1988, с. 166; Зеленин 1991, с. 108).
Дикі рої оселялися в штучних бортях і почина-
ли будувати стільники, не витрачаючи часу на
підготовку та очищення дупла. Безпосередніх
свідчень виготовлення за давньоруської доби
штучних бортей немає. Проте величезна кіль-
кість продуктів бортництва, зафіксована літо-
писами, розроблена система покарань право-
порушень у цій галузі, можливо, розмежування
бортних угідь, використання меду й воску як
засобу сплати данини, вивезення їх на зовніш-
ній ринок вказують на високий рівень розвитку
бортництва та існування в суспільстві значного
попиту на ці продукти, що мало інтенсифікува-
ти їх отримання. На це вказує і знахідка на од-
ній із давньоруських пам’яток спеціальної со-
кири для вирубування штучних бортей (Мальм
1956, с. 132).
Переносні борті, або вулики-колоди, мали
таку саму конструкцію, як і влаштовані у са-
мому дереві. Якщо дерево з бортю зрубували,
її, відокремлювали від стовбура дерева і виго-
товляли колоду. Це, можливо, відбиває перехід-
ну форму до виготовлення переносних вуликів;
під час падіння важкого трухлявого дерева на
землю борть часто розколювалась, і рій гинув.
Більш ефективним способом було відшукуван-
ня в лісі дерева з напіввигнилою серединою,
розрізування його на окремі колоди, з яких по-
тім виготовляли борті.
На намаганні бджіл жити над землею ґрун-
тується звичай підвішувати порожню борть на
дереві, щоб у ній розмістився домашній або ди-
кий рій. Цей принцип відловлювання «нічий-
них» роїв у лісі набув значного поширення й
використовується деякими пасічниками доте-
пер. Для ефективнішого приманювання бджіл
усередину готової борті чи пастки для рою кла-
Рис. 3. Торгівля воском і медом на літописній мініатю-
рі (за А.В. Арциховським)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 4 83
ли мелісу, шматочки старих стільників, інші
бджолині принади (Сержпутовский 1914, с. 9—
10; Заглада 1930, с. 43; Полесье … 1988, с. 168).
Виготовлені і встановлені в такий спосіб коло-
ди було легше захищати від нападу ведмедів,
можна було розмістити значно більшу їх кіль-
кість на меншій площі, розташовувати ближ-
че до оселі. Безпосередніх писемних свідчень
цього способу в давньоруський час немає, про-
те згадка в Руській Правді «межі бортної» та
високого штрафу за її порушення — 12 гри-
вень — відбиває формування бортних угідь, на
що вже звертали увагу (Правда Русская 1940,
с. 434; Древняя Русь … 1985, с. 219—233). Зва-
жаючи на спільну власність на більшість лісо-
вих угідь у давньоруський час, у цьому випад-
ку, ймовірно, йдеться про територію з великою
кількістю бортей і сприятливими умовами для
бджільництва, інакше б вистачило знаменуван-
ня окремих бортей без відмежування. Подібні
віддалені від житла лісові пасіки зафіксовано у
білорусів («поцераби») та мордви (Сержпутов-
ский 1914, с. 16; Никольский 1929, с. 62). До по-
чатку ХХ ст. вулики-колоди становили основ-
ну масу в бджільництві, що, ймовірно, поясню-
ється простотою їх виготовлення і майже по-
вною відповідністю природним умовам, необ-
хідним для життєдіяльності бджолиного рою
(Александрович 1917, с. 26). Аналогічні підві-
шені на деревах колоди широко застосовує су-
часне населення Житомирського та Київського
Полісся.
Отже, можна припустити, що вже в давньо-
руський час існувала борть у формі відділеної
від стовбура дерева колоди. На користь цього
може свідчити однакова для всіх груп слов’ян
назва головного пристосування стародавніх
«бджолярів», помешкання рою (борті: bъrtь/
bъrtъ). Слід також відзначити, що спільні назви
для деяких груп східних та західних слов’ян
мають і окремі конструктивні елементи бор-
ті (Этимологический словарь ... 1976, с. 134,
135). Загалом бортництву слов’янських наро-
дів притаманна низка специфічних рис, що ви-
діляють його з-поміж інших етнічних угрупо-
вань. На користь висунутого припущення свід-
чить ще одна обставина: М. Арістов на основі
дослідження цих писемних джерел появу па-
сік на території Південно-Західної Русі аргу-
ментовано відносить до XIV ст. (Аристов 1866,
с. 32). Отже, між цією формою бджільництва та
виготовленням бортей безпосередньо в стовбу-
рі дерев серед лісу (іноді розташованому за де-
сятки кілометрів від оселі) мали бути перехід-
на форма та досить великий проміжок часу для
її розвитку. Саме її формування має припадати
на давньоруський час — Х—ХІІІ ст., а можли-
во, і на більш ранній період.
У поліській зоні бортнева система бджіль-
ництва проіснувала у найархаїчнішому вигляді
майже до сьогодення. Натомість, на територіях
з малими від природи чи штучно знищеними
лісовими масивами (Лісостеп та частина По-
лісся) для пізнішого часу характерне повне чи
переважне панування пасічного бджільництва
(Шафонский 1851, с. 20, 228, 239). Подібну си-
туацію зафіксовано для мешканців білорусь-
ких лісових районів, де поширення більш ін-
тенсивних способів бджільництва пов’язане зі
зведенням лісів. Напевно, саме в цій зоні впер-
ше почали розташовувати борті ближче до осе-
лі, й саме тут зародилося примітивне пасічне
бджільництво. Припущення щодо побутуван-
ня останнього у давньоруський час деякі до-
слідники висловлювали на підставі знахідки на
Райковецькому городищі дерев’яних дошок зі
стільниками (Гончаров 1950, с. 76; Мальм 1956,
с. 132). Водночас опис не має чітких ознак для
визначення їх як частини вулика, відтак, їх мож-
на інтерпретувати як рештки дерев’яного при-
стосування для зберігання стільників. Дещо
пізнішим часом датовано більш конкретні вка-
зівки на розвиток галузі: в Лучеську бджіль-
ництвом займались навіть власники будівель у
багатих кварталах середмістя, що засвідчують
знахідки вуликів-дуплянок у спорудах першої
половини XV ст. (Терський 2006, с. 132).
За аналогіями з етнографічними даними,
вирізані стільники з медом зберігали в кераміч-
ному чи дерев’яному посуді (діжці чи видовба-
ній посудині), а відціджений через сито мед —
у дерев’яній чи керамічній посудині в коморі
(Сержпутовский 1914, с. 18; Гончаров 1950,
с. 76 та ін.; Звиздецкий, Петраускас 2004, с. 60).
Віск очищали за допомогою перетоплювання та
фільтрування через полотняну торбинку. Мед у
чистому вигляді і в стільниках був найулюбле-
нішими ласощами. Його використовували для
приготування культових страв (кутя, коливо,
сочиво, узвар та ін.), які супроводжували най-
важливіші події життя людини, та багатьох ін-
ших страв і напоїв, а також як ліки (окремо чи
як складова). Медом сільське населення часто
сплачувало податки. Із поширенням християн-
ства віск почали використовувати для виготов-
лення свічок, з лікувальною метою, для воро-
жіння та ін. Зафіксовано випадки, коли розви-
нене бортневе бджільництво було головним
заняттям населення лісової смуги: на мед і віск
вимінювали всі потрібні товари та продукти
харчування (Сержпутовский 1914, с. 3, 18—21;
Никольский 1929, с. 63).
Значення бортництва підтверджують суво-
рі покарання за нанесене пошкодження: штраф
за роззнаменення борті й перетинання бортної
межі становив 12 гривень і відповідав штрафу за
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 4 84
вбитого холопа (Правда Русская 1940, с. 71—72).
У деяких місцевостях зафіксовано випадки, коли
пасіки залишали без догляду, оскільки видиран-
ня бджіл вважалося настільки страшним гріхом,
що злодії не наважувалися їх чіпати. Можливо,
це пояснюється значно суворішими (часто на
смерть) покараннями за подібні злочини порів-
няно з іншими крадіжками. Іноді такі покарання
були занадто жорстокими: злодію розрізали жи-
вота й ганяли його, доки він не вмирав (Бутурли-
новка Б/Р, с. 59; Зеленин 1991, с. 113). Про важ-
ливість бджільництва свідчить згадка в Правді
Руській не лише бортей, що належали смердам,
а й княжих; штраф за пошкодження останньої
значно перевищував ціну за борть смерда — 12
проти 3 гривень (Правда Русская 1940, с. 339).
Цілком імовірно, що княжі борті обслуговувала
окрема категорія населення — бортники, що у
XIV ст. було поширеним явищем. Серед бортни-
ків були вільні та залежні особи. В будь-якому
випадку представники цієї професії належали
до сільських мешканців, чого не можна впев-
нено стверджувати стосовно «медоварів», які,
ймовірно, лише епізодично виїздили до певного
місця для виготовлення медового напою чи збо-
ру сировини (Аристов 1866, с. 32—33).
Александрович Г.С. Опыт истории древодельных промыслов Подольской губернии. — Відбиток з журналу
«Экономическая жизнь Подолии», 1917.
Анпилогов П.Н. Бортные знамена как исторический источник (по Путивльским и Рыльским переписным матери-
алам конца XVI — 20-х годов XVII вв.) // СА. — 1964. — № 3. — С. 151—169.
Аристов Н. Промышленность Древней Руси. — СПб., 1866.
Археология Украинской ССР / В.Д. Баран, Р.С. Орлов, П.П. Толочко и др. — К., 1986. — Т. 3.
Арциховский А.В. Древнерусские миниатюры как исторический источник. — М., 1944.
Брем А. Життя тварин. — Харків, 2004.
Бутурлиновка Воронежской губернии. Окремий відбиток. — Б/М, Б/Р. — С. 59—64.
Відейко М.Ю. Заповідник та археологічний фестиваль в Біскупіні (Польща) // Ржищівський археодром. Археоло-
гічні дослідження та експериментальні студії 2000—2001 років. — К., 2002. — С. 89—94.
Вовк Х.К. Студії з української етнографії та антропології. — К., 1995.
Гиренко Н.М. Социология племени. Становление социологической теории и основные компоненты социальной
динамики. — Л., 1991.
Гончаров В.К. Райковецкое городище. — К., 1950.
Город Болгар: Ремесло металлургов, кузнецов, литейщиков. — Казань, 1996.
Готун І.А., Коваль О.А., Петраускас А.В. Експериментальна модель гончарного горну типу Малополовецького //
Проблеми археології Середнього Подніпров’я: До 15-річчя заснування Фастівського державного краєзнав-
чого музею. — Київ; Фастів, 2005. — С. 334—341.
Готун І.А., Петраускас А.В. Експериментальна археологія в роботі Північної експедиції // Наук. зап. з укр. істо-
рії: Зб. наук. ст. — Переяслав-Хмельницький, 2005. — Вип. 16. — С. 243—252.
Готун І.А., Петраускас А.В., Петраускас О.В. Експериментальна археологія у роботі Північної експедиції. До-
слідження в галузі гончарства // Археологія. — 2005а. — № 2. — С. 70—79.
Готун І.А., Петраускас А.В., Петраускас О.В. Моделювання чорнометалургійних та лісохімічних процесів за ма-
теріалами Північної експедиції // Археологія. — 2005б. — № 3. — С. 52—65.
Гурин М.Ф. Древнее железо белорусского Поднепровья (I тысячелетие н. э.). — Минск, 1982.
Давидов В.Д., Черкасова А.І., Горницька І.П., Тонконоженко А.М., Гуляєв А.Г. У саду, на городі, пасіці ... — К.,
1992.
Даль В.И. Толковый словарь русского языка. Современная версия. — М., 2003.
Де ля Фліз Д.П. Альбоми. Сер. етногр.-фольклорна. — К., 1996. — Т. 1.
Де ля Фліз Д.П. Альбоми. Сер. Етнографічно-фольклорна спадщина. — К., 1999. — Т. 2.
Древняя Русь. Город. Замок. Село / Г.В. Борисевич, В.П. Даркевич, А.Н. Кирпичников и др. — М., 1985.
Заглада Н. Відділ монографічного дослідження села (село Старосілля). — К., 1930.
Звиздецкий Б.А., Петраускас А.В. Об одной категории находок из летописного Возвягля // Причерноморье, Крым,
Русь в истории и культуре. Материалы II Судак. междунар. конф. — Киев; Судак, 2004. — С. 57—62.
Зеленин Д.К. Восточнославянская этнография. — М., 1991.
Кепін Д.В. «Археопарки»: проблеми та перспективи // Ржищівський археодром. Археологічні дослідження та екс-
периментальні студії 2000—2001 років. — К., 2002. — С. 78—89.
Кобільник В. Матеріяльна культура села Жукотина Турчанського повіту. — Самбір, 1937.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 4 85
Коваленко В.П., Куза А.В., Моця А.П. Работы Новгород-Северской экспедиции // АО 1981 г. — М., 1983. —
С. 269—270.
Колчин Б.А., Круг О.Ю. Физическое моделирование сыродутного процесса производства железа // Археология и
естественные науки. — М., 1965. — С. 196—209.
Малинова Р., Малина Я. Прыжок в прошлое. Эксперимент раскрывает тайны древних эпох. — М., 1988.
Мальм В.А. Промыслы древнерусской деревни // Очерки по истории русской деревни X—XIII вв. // Тр. ГИМ. —
1956. — Вып. 32. — С. 106—138.
Никольский Н.В. Краткий курс по этнографии чуваш. — Чебоксары, 1929.
Особенности национального пчеловодства и медолечения / Под ред. В.Н. Еремина. — М., 2000.
Очерки по истории древней железообработки в Восточной Европе / Н.Н. Терехова, Л.С. Розанова, В.И. Завьялов,
М.М. Толмачева. — М., 1997.
Петраускас А.В. Бортництво сільського населення давньоруського часу на Середньому Подніпров’ї // УІЖ. —
2003. — № 3. — С. 38—42.
Полесье. Материальная культура / В.К. Бондарчик, И.Н. Браим, Н.И. Бураковская и др. — К., 1988.
Правда Русская. — М.; Л., 1940. — Т. 1.
Правда Русская. — М.; Л., 1947. — Т. 2
ПСРЛ. Ипатиевская летопись. — СПб., 1908. — Т. 2.
ПСРЛ. Радзивиловская летопись. — Л., 1989. — Т. 38.
Рыбаков Б.А. Любеч — феодальный двор Мономаха и Ольговичей // КСИА. — 1964. — Вып. 99. — С. 21—23.
Саврасов А.С. Экспериментальные исследования археологов Воронежского университета и перспективы научно-
го поиска // Проблеми гірничої археології (матеріали I Картамиського польового археологічного семінару). —
Алчевськ, 2003а. — С. 69—72.
Саврасов А.С. Сопла эпохи бронзы Евразии — источник для реконструкции технологии металлопроизводства //
Проблеми гірничої археології (доповіді II Міжнар. картамис. польового археол. семінару). — Алчевськ,
2003б. — С. 177—180.
Саврасов А.С. Экспериментальные исследования плавки металла (по материалам эпохи средней бронзы Днепро-
Донского междуречья) // Археологическое изучение Центральной России: Тез. междунар. науч. конф., посв.
100-летию со дня рождения В.П. Левенка (13—16 нояб. 2006 г.) — Липецк, 2006. — С. 189—192.
Сержпутовский А. Бортничество в Белоруссии // Из второго тома «Материалов по этнографии России». — СПб.,
1914.
Серов О.В. Отчет об охранных археологических исследованиях археологической экспедиции Киевского област-
ного управления культуры в Киевской области в 1989 г. // НА ІА НАНУ. Ф. експ. 1989/207.
Срезневский И.И. Словарь древнерусского языка. — М., 1989. — Т. 2. — Ч. 1.
Терський С.В. Лучеськ X—XV ст. — Львів, 2006.
Тетюшев В.М. В помощь пчеловоду. — Л., 1980.
Халимончук Ю. Есть лет, будет и мед! // Геосфера. Вокруг света. Украина. — 2006 (декабрь). — С. 54—69.
Цветков И.П. Пасека пчеловода-любителя. — М., 1976.
Шафонский А.Ф. Черниговского наместничества топографическое описание ... — К.; М., 1851. — Ч. 2.
Шевчук М.К. Пасіка, бджоли, мед. — Ужгород, 1974.
Шекун А.В. Отчет. Охранные археологические исследования в зоне строительства газопровода к г. Славутич в
1987 году. // НА ІА НАНУ. Ф. експ. 1987/47.
Шекун А.В. Отчет «Охранные раскопки на поселении IV—V вв., Х—ХІ вв. Криница (Живцы) у с. Н. Белоус Чер-
ниговского р-на Черниговской обл. в 1989 г.» // НА ІА НАНУ. Ф. експ. 1989/90.
Шекун О.В. Матеріальна культура сільської округи Чернігова // Слов’яно-руські старожитності Північного Ліво-
бережжя: Матеріали істор.-археол. семинара, присвяч. 60-річчю від дня народження О.В. Шекуна. — Черні-
гів, 1995. — С. 9—12.
Шекун О.В., Веремейчик О.М. Давньоруське поселення Ліскове. — Чернігів, 1999.
Этимологический словарь славянских языков. Праславянский лексический фонд. — М., 1976. — Вып. 3.
Malinovi R. a J. Vzpomínky na minulost aneb Experimenty odhalují taemství pravěku. — Ostrava, 1982.
Одержано 22.11.2007
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 4 86
И.А. Готун,
А.А. Коваль, А.В. Петраускас
ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЕ ИЗУЧЕНИЕ
БОРТНИЧЕСТВА В СЕВЕРНОЙ ЭКСПЕДИЦИИ.
Жизнь пчел и сущность бортного промысла
Статья, продолжающая цикл работ по экспериментальному изучению Северной экспедицией Института археологии
НАН Украины средневековых объектов, процессов и технологий, посвящена опытам по воссозданию бортного про-
мысла. В первой части работы охарактеризован такой специфический объект исследований, как пчелиный рой, а так-
же особенности промысла по литературным и археологическим источникам. Проанализированы история развития и
усовершенствования древнего пчеловодства, технические и технологические его особенности, специфика сооружений.
Привлечение летописных сведений и средневековых юридических памятников демонстрирует значение этой отрасли в
жизни древнерусского общества.
I.A. Hotun,
O.A. Koval, A.V. Petrauskas
EXPERIMENTAL STUDY OF
APICULTURE IN THE NORTHERN EXPEDITION.
Bees Life and the Substance of Bee Industry
The article continues the cycle of works on experimental study of mediаeval objects, crafts, and technologies by the Northern
Expedition of the Institute of Archaeology NAS of Ukraine. It is devoted to experiments on reconstruction of bee industry.
The fi rst part of the work characterizes such specifi c research object as bee swarm and also the peculiarities of industry based
on literature and archaeological sources. The history of development and improvement of ancient apiculture, its technical and
technological peculiarities, and building specifi cs are analyzed. The use of information gained in chronicles and sources of
mediаeval law demonstrates the signifi cance of this fi eld in the life of the Ancient Rus society.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-5280 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0235-3490 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:19:13Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Готун, І.А. Коваль, О.А. Петраускас, А.В. 2010-01-13T17:26:09Z 2010-01-13T17:26:09Z 2008 Експериментальне вивчення бортництва у Північній експедиції. Життя бджіл та сутність бортного промислу / І.А. Готун, О.А. Коваль, А.В. Петраускас // Археологія. — 2008. — № 4. — С. 76-86. — Бібліогр.: 59 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5280 Статтю з циклу публікацій про експериментальні студії Північної експедиції Інституту археології НАН України присвячено дослідам із виготовлення аналогічних середньовічним (у стовбурах дерев та відокремлених) бортей, розведення бджіл та відтворення можливої форми рецепту питного меду давньоруського часу. У першій частині статті схарактеризовано бджолину сім’ю та бортний промисел як специфічну галузь господарської діяльності. Статья, продолжающая цикл работ по экспериментальному изучению Северной экспедицией Института археологии НАН Украины средневековых объектов, процессов и технологий, посвящена опытам по воссозданию бортного промысла. В первой части работы охарактеризован такой специфический объект исследований, как пчелиный рой, а также особенности промысла по литературным и археологическим источникам. Проанализированы история развития и усовершенствования древнего пчеловодства, технические и технологические его особенности, специфика сооружений. Привлечение летописных сведений и средневековых юридических памятников демонстрирует значение этой отрасли в жизни древнерусского общества. The article continues the cycle of works on experimental study of mediаeval objects, crafts, and technologies by the Northern Expedition of the Institute of Archaeology NAS of Ukraine. It is devoted to experiments on reconstruction of bee industry. The first part of the work characterizes such specific research object as bee swarm and also the peculiarities of industry based on literature and archaeological sources. The history of development and improvement of ancient apiculture, its technical and technological peculiarities, and building specifics are analyzed. The use of information gained in chronicles and sources of mediаeval law demonstrates the significance of this field in the life of the Ancient Rus society. uk Інститут археології НАН України До історії стародавнього виробництва Експериментальне вивчення бортництва у Північній експедиції. Життя бджіл та сутність бортного промислу Экспериментальное изучение бортничества в Северной экспедиции. Жизнь пчел и сущность бортного промысла Experimental study of apiculture in the Northern Expedition. Bees life and the substance of bee industry Article published earlier |
| spellingShingle | Експериментальне вивчення бортництва у Північній експедиції. Життя бджіл та сутність бортного промислу Готун, І.А. Коваль, О.А. Петраускас, А.В. До історії стародавнього виробництва |
| title | Експериментальне вивчення бортництва у Північній експедиції. Життя бджіл та сутність бортного промислу |
| title_alt | Экспериментальное изучение бортничества в Северной экспедиции. Жизнь пчел и сущность бортного промысла Experimental study of apiculture in the Northern Expedition. Bees life and the substance of bee industry |
| title_full | Експериментальне вивчення бортництва у Північній експедиції. Життя бджіл та сутність бортного промислу |
| title_fullStr | Експериментальне вивчення бортництва у Північній експедиції. Життя бджіл та сутність бортного промислу |
| title_full_unstemmed | Експериментальне вивчення бортництва у Північній експедиції. Життя бджіл та сутність бортного промислу |
| title_short | Експериментальне вивчення бортництва у Північній експедиції. Життя бджіл та сутність бортного промислу |
| title_sort | експериментальне вивчення бортництва у північній експедиції. життя бджіл та сутність бортного промислу |
| topic | До історії стародавнього виробництва |
| topic_facet | До історії стародавнього виробництва |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5280 |
| work_keys_str_mv | AT gotunía eksperimentalʹnevivčennâbortnictvaupívníčníiekspedicíížittâbdžíltasutnístʹbortnogopromislu AT kovalʹoa eksperimentalʹnevivčennâbortnictvaupívníčníiekspedicíížittâbdžíltasutnístʹbortnogopromislu AT petrauskasav eksperimentalʹnevivčennâbortnictvaupívníčníiekspedicíížittâbdžíltasutnístʹbortnogopromislu AT gotunía éksperimentalʹnoeizučeniebortničestvavsevernoiékspediciižiznʹpčelisuŝnostʹbortnogopromysla AT kovalʹoa éksperimentalʹnoeizučeniebortničestvavsevernoiékspediciižiznʹpčelisuŝnostʹbortnogopromysla AT petrauskasav éksperimentalʹnoeizučeniebortničestvavsevernoiékspediciižiznʹpčelisuŝnostʹbortnogopromysla AT gotunía experimentalstudyofapicultureinthenorthernexpeditionbeeslifeandthesubstanceofbeeindustry AT kovalʹoa experimentalstudyofapicultureinthenorthernexpeditionbeeslifeandthesubstanceofbeeindustry AT petrauskasav experimentalstudyofapicultureinthenorthernexpeditionbeeslifeandthesubstanceofbeeindustry |