«Руська» термінологія в Київському та Галицько-Волинському літописних зводах

Зіставлено тексти двох літописних зводів, що дало змогу простежити розширення зони використання «руської» назви із земель Середнього Подніпров’я до Прикарпаття.

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Моця, О.П.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут археології НАН України 2009
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5284
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	«Руська» термінологія в Київському та Галицько-Волинському літописних зводах / О.П. Моця // Археологія. — 2009. — № 1. — С. 7-16. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-5284
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-52842025-02-09T13:49:47Z «Руська» термінологія в Київському та Галицько-Волинському літописних зводах «Русская» терминология в Киевском и Галицко-Волынском летописных сводах «Ruthenian» question in Kyiv and Halych-Volyn annalistic codes Моця, О.П. Статті Зіставлено тексти двох літописних зводів, що дало змогу простежити розширення зони використання «руської» назви із земель Середнього Подніпров’я до Прикарпаття. В статье рассмотрен вопрос об использовании названий «Русь»/«Русская земля» в двух источниках ХІІ и ХІІІ вв. - Киевском и Галицко-Волынском летописных сводах, которые формировались в центрах Среднего Поднепровья и карпатском регионе соответственно. В результате было установлено, что первоначально Галич не входил в историко-территориальную «русскую зону» (как и северные, а также поволжские регионы восточнославянского мира). Только со времен Романа Мстиславича и Данила Романовича ситуация кардинально изменилась и «русское» название надолго укрепилось в карпатском регионе. The article views the issue of usage of names Rus/Rus Land in two sources of the 12th and the 13th centuries — Kyiv and Halych-Volyn annalistic codes, developed correspondingly in the centres of the Middle Dnipro River region and the Carpathian region. As a result of carried out work it was established that initially Halych did not belong to the historic and territorial «Ruthenian zone» (as well as the Northern and the Volga River regions of the Eastern Slav world). Only since the time of Roman Mstyslavovych and Danylo Romanovych the situation radically changed, and the «Ruthenian» name for long became customary in the Carpathian region. 2009 Article «Руська» термінологія в Київському та Галицько-Волинському літописних зводах / О.П. Моця // Археологія. — 2009. — № 1. — С. 7-16. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5284 uk application/pdf Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Моця, О.П. «Руська» термінологія в Київському та Галицько-Волинському літописних зводах
description	Зіставлено тексти двох літописних зводів, що дало змогу простежити розширення зони використання «руської» назви із земель Середнього Подніпров’я до Прикарпаття.
format	Article
author	Моця, О.П.
author_facet	Моця, О.П.
author_sort	Моця, О.П.
title	«Руська» термінологія в Київському та Галицько-Волинському літописних зводах
title_short	«Руська» термінологія в Київському та Галицько-Волинському літописних зводах
title_full	«Руська» термінологія в Київському та Галицько-Волинському літописних зводах
title_fullStr	«Руська» термінологія в Київському та Галицько-Волинському літописних зводах
title_full_unstemmed	«Руська» термінологія в Київському та Галицько-Волинському літописних зводах
title_sort	«руська» термінологія в київському та галицько-волинському літописних зводах
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Статті
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5284
citation_txt	«Руська» термінологія в Київському та Галицько-Волинському літописних зводах / О.П. Моця // Археологія. — 2009. — № 1. — С. 7-16. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT mocâop rusʹkatermínologíâvkiívsʹkomutagalicʹkovolinsʹkomulítopisnihzvodah AT mocâop russkaâterminologiâvkievskomigalickovolynskomletopisnyhsvodah AT mocâop ruthenianquestioninkyivandhalychvolynannalisticcodes
first_indexed	2025-11-26T12:31:01Z
last_indexed	2025-11-26T12:31:01Z
_version_	1849856119218896896
fulltext	ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 1 7 Статті Проблема появи та використання термінів «Русь»/«Руська земля» в середовищі східних слов’ян середньовічних часів залишається од- нією з актуальних тем сучасної медієвістики. Під час вивчення різних процесів цієї істо- ричної епохи досить успішним виявився роз- гляд тогочасної інформації не лише в цілому, а й окремо — з погляду літописців, які прожи- вали в найбільших урбаністичних центрах пер- ших століть ІІ тис. н. е. і, звичайно, насампе- ред фіксували деталі світосприйняття різних прошарків місцевого люду (феодальної вер- хівки, купців, духовенства і т. п.). Подавали вони й власне територіальне розуміння проце- сів у межах усієї східнослов’янської ойкумени (Моця 2007). На наш погляд, прикладом такого місце- вого сприйняття тогочасних реалій, зокре- ма взаємин між двома основними градами на шляху «із варяг у греки» — Києвом та Нов- городом, стала характеристика контактів та процесів не очима київських «імперських», а новгородських літописців у часи феодаль- ної роздробленості ХІІ—ХІІІ ст. (Толочко 2008, с. 248—257). У згаданому випадку взаємини між відоми- ми центрами розглядалися в меридіонально- му плані (північ—південь), але не менш важ- ливим є вивчення таких взаємних контактів у часи феодальної роздробленості на Русі в ши- ротному аспекті (схід—захід). Для цього іс- нує відповідна джерельна база — Київський та Галицько-Волинський літописні зводи ХІІ і ХІІІ ст. Ми свідомо виводимо з аналізу «По- вість минулих літ» кінця ХІ — початку ХІІ ст., оскільки вона стала основою практично всіх наступних літописних зводів і значною мірою відбиває весь «колорит» процесів у ранньофео- дальній імперії, тому місцеві тенденції у ній ві- діграють другорядну роль. Дещо по-іншому виглядають «фундаменти» пізніших зводів, навіть у територіальному зна- ченні. Київський літописний звід кінця ХІІ ст., складений ігуменом київського Видубецько- го монастиря Мойсеєм, — це сукупність літо- писів, написаних різними авторами для різних замовників (неперервного великокнязівського літопису ХІІ ст., чернігівського літопису Пере- яслава Руського — до 1175 р., літопису Воло- димира Глібовича Переяславського — 1176— 1187 рр., а також сімейної хроніки Рости- славичів, також підготовленої Мойсеєм). На сьогодні важко визначити, як до цих текстів потрапила «Повість про вбивство Андрія Бо- голюбського», найвірогіднішим автором якої є Кузьмище Киянин. Можна лише до певної міри упевнено зазначити, що київські літопис- ці не були причетними до її складання і редагу- вання (Толочко 2005, с. 135—184). Хронологічно текст Київського зводу охо- плює понад 80-річний період історії Київської Русі — з 1118 р. по 1199 (можливо, 1198) рік. Як випливає із авторського переліку, основ- ні блоки цього зводу створювалися у палацах та келіях міст середньодніпровського регіо- ну, тобто «Руської землі» у вузькому значенні цього терміну — давнього політичного, еко- номічного та культурного основного осеред- ку східнослов’янського світу, де державотворчі процеси сягали ще часів останньої чверті І тис. н. е. (рис. 1). Щодо місця підготовки Галицько-Волин- ського зводу слід відзначити, що і Волинсь- ка, й особливо Галицька землі сформували- ся відносно пізніше, ніж деякі інші держав- ні території південноруських земель. За ча- сів існування централізованої монархії кінця ІХ — початку ХІІ ст. ці землі перебували на © О.П. МОЦЯ, 2009 О.П. Моця «РУСЬКА» ТЕРМІНОЛОГІЯ В КИЇВСЬКОМУ ТА ГАЛИЦЬКО- ВОЛИНСЬКОМУ ЛІТОПИСНИХ ЗВОДАХ Зіставлено тексти двох літописних зводів, що дало змогу простежити розширення зони використання «руської» назви із земель Середнього Подніпров’я до Прикарпаття. ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 1 8 певній периферії давньоруського політичного життя. В XI ст. Волинь почала поступово пере- творюватися на домен київських великих кня- зів, у який вона остаточно оформилася в пері- од феодальної роздробленості, коли нею заво- лоділи нащадки Мстислава Великого. Що ж до Галичини, то політичне життя тут розпочало- ся лише наприкінці ХІ ст., коли на її держав- ній території утворилися Перемишльське, Те- ребовльське й Звенигородське князівства. А власне Галицька обласна територія склалася навколо міста, якому вона й зобов’язана сво- єю назвою. Сам Галич уперше згадано в Іпаті- ївському літописі під 1140 р. Саме з того часу місто почало набувати дедалі більшого полі- тичного значення (Котляр 2002, с. 9—11). Слід зазначити, що в окремих елементах матеріальної культури перших століть ІІ тис. н. е. західний регіон південноруської зони мав свої відмінності. Передусім це стосується гон- чарної кераміки: на Галичині разом зі звични- ми давньоруськими валикоподібними вінцями часто трапляються горщики з кутоподібним моделюванням вінця, здебільшого з широким зрізом по верхньому краю, нерідко профільо- ваному борозенками або жолобками. Окрім того, на цілій низці пам’яток у верх- ніх течіях Західного Бугу і Дністра в культур- ному шарі ХІ ст. знайдено глечики та корча- ги з горловинами, повністю гофрованими із зовнішнього боку кількома концентровани- ми потовщеннями. Наявність на території су- часних західноукраїнських областей горщиків із прямою горловиною пояснюється проник- ненням гончарних традицій із сусідніх райо- нів Польщі, де керамічні вироби з аналогічною циліндричною горловиною (наприклад, у Ма- зовії) протягом раннього середньовіччя були більш поширеними. Слід відзначити, що останнім часом ана- логічні гончарні вироби виявлено (щоправ- да, в меншій кількості) і на середньодніпров- ських археологічних пам’ятках. Окрім того, для Галицько-Волинських земель та Західної Київщини характерні глеки з валиком по гор- лу. Такий валик обабіч мав прорізи, в які вдя- гався шнур або ремінець, яким перев’язували горловину для підвішування посудини — гле- ки були пристосовані для перенесення. Дату- ють такі глеки кінцем ХІ—ХІІІ ст. На Воли- ні в той самий час побутували невеликі низь- кі глеки з вузьким горлом та двома отворами обабіч, у відігнутих вінцях. Кінці шнура, яким прив’язували шийку, проходили через отвори у вінцях (Кучера 1986, с. 450). Насамперед слід зауважити, що Київський звід формувався з кількох складових, а Галиць- ко-Волинський — зі зводу Літописця Данила Галицького (1205—1258 рр.) та Волинського лі- топису (1259—1290 рр.). Заключна частина Київського літопису ХІІ ст. і розповідь про перші п’ять років ХІІІ ст. у Га- лицько-Волинському не збереглися. Перший, по суті, закінчується 1198 р. (під 1199 і 1200 рр. вміщено лише похвалу київському князю Рю- рику Ростиславичу). У другому викладено по- дії, що сталися після загибелі князя Романа Мстиславича 1205 р. й у подальші роки ХІІІ ст. (факти перших років зазначеного століття ре- конструйовано за іншими джерелами). Сучас- на наука визнає 1199 р. роком смерті князя Во- лодимира Галицького, що зазначено в пізньо- му (ХVІІ ст.) й компілятивному Густинському літописі. Після смерті Володимира Ярослави- Рис. 1. «Руська земля» у вузькому значенні терміну: 1 — за П.П. Толочком; 2 — за А.М. Насоновим; 3 — за Б.О. Рибаковим ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 1 9 ча, який не мав законних спадкоємців, динас- тія галицьких Ростиславичів урвалася. Тому од- разу після його смерті Роман вокняжився в Галичі, об’єднавши під своєю рукою Галичи- ну і Волинь у Галицько-Волинське князівство (Котляр 2002, с. 14). П’ятдесяті роки ХІІІ ст. стали часом найвищого піднесення цього кня- зівства, очолюваного тоді Данилом Романови- чем (рис. 2). Розглянемо літописні тексти в контексті по- рушеного у назві праці питання. Для цього вико- ристаємо академічне видання Іпатіївського лі- топису, до якого разом із «Повістю минулих літ» увійшли Київський та Галицько-Волинський літописні зводи (Ипатьевская летопись 1962). Певною мірою це буде вибірковий аналіз ін- формації: у наведених фактах висвітлювати- муться найзнаковіші події для розкриття теми дослідження. У Київському зводі висвітлено історичний епізод 1140 р., коли Всеволод Ольгович, сівши у Києві, забажав, щоб Андрій Володимирович, який тоді князював у Переяславлі Руському, пе- редав місто його брату Святославу, а сам пере- йшов до менш престижного Курська. Переяс- лавський володар, провівши нараду зі своїм ото- ченням, відмовився від цієї пропозиції, мотиву- ючи своє рішення так: «… хочю на своеи отчи- не смерть прияти». До того ж він ще й закинув Всеволоду: «Оже ти брат не досити волости всю землю Роускоую дьржачи. а хочеши сея волости. а оубивъ мене. а тобе волость». З цього начебто ви- пливає, що Русь розташовувалася лише на пра- вому березі Дніпра, в межах літописної Київської землі. Можливо, цю думку можна підтвердити й тим, що сам Всеволод Ольгович сидів у Києві, в Чернігові — Володимир Давидович, а в Переяс- лавлі — Андрій Володимирович, тобто терито- рію старої «Руської землі» було чітко розподіле- но між цими трьома володарями. Наступного року Святослав Ольгович втік до свого брата Всеволода, який сидів у Києві, із Великого Новгорода — «в Русь». Після пере- мовин поблизу Стародуба (нині Брянська обл. у Росії) північний втікач осів у Курську, маючи владу і в Новгороді-Сіверському. Рис. 2. Володимирська і Галицька землі ХІІ—ХІІІ ст. (за А.М. Насоновим) ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 1 10 Цікавою є інформація під 1145 р. Поль- ський князь Владислав осліпив і відрізав язи- ка за якусь провину своєму мужу Петрку, після чого його з дружиною та дітьми було відправ- лено «в Русь». Під 1146 р. повідомлено, що піс- ля смерті у Києві Всеволода на великокнязів- ському столі спочатку сів його брат Ігор. Однак втручання в події й прибуття з Переяслава Ізя- слава Мстиславича призвело до відомих чвар у столиці, що скінчилися вбивством Ігоря. Для припинення міжусобиць до Суздаля на Волзі було відряджено послів із проханням до Юрія Володимировича Долгорукого: «… поиди в Ро- ускоую землю» (тобто в Середнє Подніпров’я). 1147 р. також був неспокійним для централь- ного регіону Південної Русі. Тоді до Поволжжя «… прибегоша из Роуси децкы» з поганими но- винами. Почалися міжкнязівські консульта- ції, які завершилися зустріччю в прикордон- ному містечку Москва Юрія Долгорукого та Святослава Ольговича, хоча цим конфлікт не було вичерпано. Тим часом у Києві: «Поста- ви Изяславъ митрополитомъ Клима Смолятича выведъ изъ Заруба. бе бо черноризечь скимникъ и бы книжникъ. и философь. такъ якоже в Роускои земли не бяшеть». Це була вже певною мірою заключна части- на цього досить насиченого подіями історич- ного періоду. Ростислав Юрійович 1148 р., яко- му батько не дав волості в Суздальській землі, прибув до Ізяслава у Київ з проханням: «… за Рускую землю хочю страдати и подле тебе езди- ти». Йому у владу було надано міста Божзький, Меджибож, Котельниця в басейнах Південно- го Бугу і Тетерева, а також ще два гради. Після цього «… рец Изяславъ Ростиславоу. Гюргивичу иди въ Божьскыи. и пребоуди же тамо. доколе я схожю на отца твоего. а любо с нимъ мир възмоу. пакыли. а како ся с ним оулажю. а ты постерези земле Роускои отоле». Так визначав Ізяслав Мстиславич оборон- ну лінію в цій частині південноруського при- кордоння перед походом коаліційних сил на Волгу — на свого супротивника Юрія Долго- рукого. Сам же він вирушив до Смоленська на об’єднання із силами свого брата Ростислава. Після доброзичливої зустрічі зі смолянами вони з братом обмінялися подарунками: «Изяславъ да дары Ростиславоу что от Рускыи земле и о всих цесарьских земль. а Ростиславъ да дары Изясла- воу что от верьхнихъ земль. и от Варяг». Наголосимо, що це відбувалося перед по- ходом об’єднаних сил на Юрія Володимиро- вича. Відомо, що «верхньою землею» тради- ційно називали Новгородську землю, а «цісар- ські землі» — землі, що належали цесареві (так тоді іноді називали великого князя київсько- го); «варязькі землі» — це, очевидно, землі, де колись почали володарювати варяги (Літопис Руський ... 1998, с. 71, 219). З огляду на це Смо- ленщина була контактною зоною між власне Руссю в географічному значенні й північними східнослов’янськими територіями. Проте на цій акції у верхів’ях Дніпра об’єднавча ініціатива Ізяслава не завершила- ся. Він рушив до Великого Новгорода, де під час віча закликав присутніх до походу з ним на Юрія, оскільки і сам він «… оставя Роусоую зем- лю» вирушив у похід. Новгородці й псковичі ви- ступили разом із київськими та смоленськими військами на поволзького супротивника. Під 1149 р. у Київському зводі висвітлено поточні події. Коли Ізяслав після проведення військової операції повернувся до Києва, йому доповіли, що Ростислав агітував проти нього берендеїв і киян. Князю на острові проти Ми- хайлівського Видубецького монастиря довело- ся нагадувати своєму родичу-підлеглому про свій наказ оберігати Руську землю, перебуваю- чи у Бозьку: «… и волость ти есмь далъ. яко ни отець того вдалъ. что я тобе вдалъ. и еще есмь и Рускои земли приказалъ стеречи тобе. о то ти есмь реклъ се я брате идоу на отца твоего. и на своего стрыя. а ты постерези Рускои земли». Не прийнявши пояснень, Ізяслав відправив Ростислава до батька в Суздальську землю. У відповідь Ростислав, прибувши до Юрія, зая- вив: «… хощеть тебе вся Роуская земля. и Черныи Клобукъ». Після такої заяви один із синів Мо- номаха знайшов привід для протистояння Ізя- славу, оскільки не було йому та його дітям частки в Руській землі. Покликавши на допо- могу половців, він рушив на середньодніпров- ські території, пояснюючи: «… сыновець мои Зяславъ на мя пришедъ волость мою повоевалъ. и пожеглъ. и еще и сына моего выгналъ из Рус- кои земли. и волости ему не далъ. и соромъ ня мя възложилъ». Події почали розвиватися не на користь київського князя — його було вигнано з міс- та. У 1150 р. він звернувся до сина Юрія, Ан- дрія, який тоді сидів у Пересопниці на Волині, щоб той замовив за нього перед батьком слово. Звернувся він до «представника нової влади» із такими словами: «… мне отцины въ Оугрехъ не- туть. ни Ляхомъ токмо въ Рускои земли». По- просивши собі у володіння Погориння, він не отримав нічого — Юрій категорично йому від- мовив. З гіркотою «Изяславъ же реч стрыи ми волости не дасть. не хочеть мене в Рускои зем- ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 1 11 ли» і звернувся до своєї військової дружини зі словами: «… вы есте по мне из Рускы земли вышли своих селъ и своихъ жизнии лишився. а азъ пакы. своея дедины и отчины не могу перезрети. но любо голову свою сложю. пакы ли отчину свою налезу. и вашю всю жизнь». На боці Юрія Долгорукого та його синів ви- ступив і Володимир Галицький, який поспів- чував Андрію Юрійовичу, коли дізнався, що Ізяслав знову зайняв Київ, а батько перебрав- ся до Городця Остерського. З досадою він кон- статував, що їхній спільний ворог «… вьехавъ въ всю Рускую землю». Сам же він повернувся до Галича, оскільки не бачив реальної можливості змінити ситуацію, що склалася. У 1151 р. відбулася ще одна рокіровка: у Києві почали правити разом (після поразки Юрія Долгорукого) Вячеслав та Ізяслав «како ны Богъ помоглъ. и пакы како ся по нас яла Рус- кая земля вся и Черныи Клобуци». Осілі кочо- вики проживали у Пороссі. Звертаючись до Ростислава у Смоленськ, Вячеслав констату- вав: «… а се пакы добыв Рускои земли. и на мне честь положилъ. и посади мя в Киеве». Ізяслав до цього додав, що його самого та їхнього дядька «Богъ привелъ мя в Рускую землю. и добылъ есмь стрыя своего и твоег. Киеве. тебе деля и всея деля Рускыя земля». Ситуація для «поволзької коман- ди» в Середньому Подніпров’ї того року скла- лася несприятливо, тому син Долгорукого Ан- дрій «… испроси оу отца на перед Суждалю река се намъ оуже отце зде оу Рускои земли ни рати ни чтож а за тепла оуидемъ». 1152 р., коли об’єднані поволзькі сили ру- шили відновлювати на Середньому Дніпрі вла- ду Юрія Долгорукого, до них знову вирішив приєднатися й володар Галича Володимир- ко Володаревич: «Володимиръ же слышавъ оже идеть сватъ его Дюрги в Русь. поиде из Калича Киеву. Изяславъ же поиде противу Володимеру. Володимиръ же возвратися в Галич. Гюргеви же идущю в Русь. пришедъ и ста оу Глухова». Тривожні події відбувалися і в західному ре- гіоні півдня країни. Там Ізяслав був змушений протистояти разом із угорським королем Во- лодимирку на р. Сян поблизу Перемишля (су- часний Пшемисль у Польщі). Він звернувся до свого війська зі словами: «Богъ всегда Рускы земле. и Руских сынов въ бещестьи не полошил есть». Отже, Галич був за межами власне Русі. Після виграної битви король домовився з Ізяс- лавом, що пораненого галицького князя вони помилують, натомість той мав повернути ки- ївському володарю захоплені руські міста. Ізя- слав противився цьому і заявив, що «… любо голову сложю любо налезу Галичьскую землю». Проте компроміс було знайдено, і переможці посилали до переможеного своїх мужів із ви- могою: «… волости подъ тобою не отимаевъ но на том целовати хрестъ што Рускои земли во- лости. то ти възвороти все. и Изяслава ти не олучити. но на всих месте с ним быти». Дещо пізніше король і київський князь ще раз нага- дали Володимирку, що той їм цілував чесний хрест і обіцяв повернути завойовані ним руські гради. Отже, Русь і Галич, що в той час активно розвивався на тлі старих центрів прикарпат- ського регіону (Звенигорода, Перемишля, Те- ребовля), не становили єдиного цілого. Після обіцянок Володимира король виру- шив додому, а Ізяслав «оу Рускую землю». Вже з домівки він послав свого посадника до тих міст, що за попередньою домовленістю йому слід було повернути, — до Божезька, Шум- ська, Тихомля, Вигошева, Гнойниці, що на те- риторії Волинської та Київської земель у ба- сейні Західного Бугу та Погоринні, однак «не да ихъ Володимеръ». Слід зауважити, що райо- ни на північніч від Галича все ж до Русі нале- жали. Пізніше Ізяслав направив до Володи- мирка свого боярина Петра Бориславича і че- рез нього нагадав про хресне цілування: «… на томъ яко что Рускои волости. то ти все вороти. и того еси всего не оуправилъ». Володимир від- мовився зробити це, а коли Петро від’їжджав з його двору, ще й глузував: «поеха мужь Рускои оубимавъ вся волости», тобто він не усвідомлю- вав себе частиною «руського» простору. У 1154 р. ситуація у протистоянні між лі- дерами Поволжя й Подніпров’я повторилася: «Томъ же лете. поиде Дюрги с Ростовци и съ Суж- дальци и съ всими детьми в Русь». Однак один із головних учасників конфлікту, Ізяслав Мсти- славич, помер: «… и плакася по немъ вся Руская земля. и вси Черныи Клобуци». Після деяких пе- рипетій, уже наступного року «И тако Дюрги благодаря Бога вниде в Киевъ. выиде противу ему множьство народа и седе на столе отць своихъ и дедъ. и прия с радостью вся земля Руская. тогды же седъ раздая волости детемъ. Андрея посади Вышегороде. а Бориса Турове. Глеба в Переяслав- ли. а Василкови да Поросье». Династичні чвари за землі та волості про- довжувалися й 1174 р. і вилилися в суперечки між Андрієм Юрійовичем Боголюбським та Романом Ростиславичем (останній сидів у Ки- єві). Амбітний поволзький володар в ультима- тивній формі вимагав від свого супротивника територіальних змін: «… не ходиша в моеи воли съ братьею своею. а поиди с Киева. а Давидъ исъ ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 1 12 Вышегорода. а Мстиславъ из Белогорода. а то вы Смоленскъ. а темъ ся поделите. и пожалиша- ся велми. Ростиславичи. оже ихъ лишаетъ Рус- кои земли брату своему Михалкови даетъ Кыевъ». Отже, виходить, що територіально Смоленськ до Русі не належав, що підтверджується й сло- вами літописця: коли Ростиславичі з цього при- воду звернулися до Андрія, але не отримали від- повіді від нього: «… а се ныне брата нашего Ро- мана вывелъ еси исъ Кыева, а намъ путь кажеши и изъ Рускои земли без нашее вины». Андрій Юрійович продовжував власну те- риторіальну політику «виштовхування» Рос- тиславичів і виступив проти самого Рюрика, який тоді сидів у Києві: «… ти же Рюриче пои- ди въ Смоленскъ. къ брату во свою отчину а Дви- дови рци а ты поиди въ Берладь. а в Рускои зем- ли не велю ти бити. а Мьстиславу молви в тобе стоить. все. а не велю ти в Рускои земли быти». З цієї інформації випливає, що й подунайські землі до Русі тоді не належали. Далі перемовини перейшли у військове про- тистояння. Війська Андрія зайняли Київ, а проти Мстислава, який зачинився у Вишго- роді і під час переговорів з Андрієвим послан- цем вистриг тому бороду й голову, виступив Святослав Всеволодович: «Стослав же сь бра- тьею и Михалко съ братомъ сь Всеволодомъ. и со сыновци. и Кыяны совокупивше. и Берендече и Поросье. и всю Рускую землю. полкы поидоша от Кыева къ Вышегороду». Активна міжкнязівська боротьба за столицю Русі тривала. Тепер вже до Андрія Боголюбсько- го звернулися Ростиславичі з проханням від- дати це місто Романові. У відповідь Андрій за- явив, що слід трохи почекати: «… послалъ есмь къ братьи своеи в Русь. какъ ми весть будеть от них. тогды ти дамъ ответь». Однак невдовзі у Бо- голюбові під Володимиром на Клязьмі 1175 р. Андрія Боголюбського було вбито. Першим до померлого кинувся Кузьмище Киянин, який, зокрема, згадував, що небіжчик до збудованої ним церкви водив багатьох людей: «… иногда бо аче и гость приходилъ из Царягорода и отъ иныхъ странъ. изъ Рускои земли и. аче Латиномъ». Після цього вбивства з’їхалися до Воло- димира ростовці, суздальці, переяславці (за- ліські), а також велика і мала дружини Ан- дрія і констатували під час вибору кандидату- ри нового регіонального лідера: «… князь нашь оубиенъ а дете оу него нетуть. сынокъ его малъ в Новегороде. а братья его в Руси. по кого хочемь послати въ своихъ князехъ». Незабаром до поволзького міста Володи- мира прибув Михалко Ірієвич й закрився там. Однак супротивники його оточили, і в місті почався голод. Володимирці не бажали терпі- ти це заради зайди й запропонували Михалко- ві розв’язувати проблему самотужки, з чим він погодився: «… прави есте ци мене деля хочете погубити. поеха в Русь». Висвітлено в Іпатієвському літописі й події 1177 р.: «Приидоша Половци на Роускоую землю … взяша 6 городов Береньдичь и поидоша к Рос- товцю». Згадане місто розміщувалося на ліво- му березі р. Роставиця в с. Белілівка, що в Ки- ївській землі (Іванченко 2005, с. 193). Тоді русів було розбито. Того ж року, під час протистоян- ня, захопленого у полон Гліба Ростиславича із сином Романом було посаджено у Володимирі на Клязьмі в поруб, а згодом вирішено: «Оже поустить Глеба в Роусь». У 1178 р. новгородці прислали до Мстисла- ва Ростиславича своїх мужів із запрошенням на князювання у них. Він володів Білгородом Київським і «… не хотяще ити из Рускои зем- ли». Проте його вмовили, і на прощання князь заявив: «… не могоу никакого же. Рускои зем- ле забыти». 1179 р. «приидоша иноплеменьници на Роускоую землю». Кочові орди хана Кончака грабували навколо Переяславля Руського (нині Переяслав-Хмельницький). Ще один міжкнязівський конфлікт, який слід розглядати в контексті теми цього дослі- дження, відбувся 1180 р.: князь Всеволод захо- пив сина Святослава Всеволодовича, Гліба, й відіслав його до Володимира. Батько розгнівав- ся, але стримався: «… яко мьстилъся, быхъ Всево- лодоу. но не лзе Ростиславичи. а те ми во всемь пакостять в Роускы земле». Незабаром на ло- вах на Дніпрі Святослав на човнах зустрів Дави- да Ростиславича і вирішив: «Давида имоу. а Рю- рика выженоу изъ земле и приимоу єдинъ власть Роускою и с братьєю. и тогда льшуся Всеволодоу. обиды свое». 1184 року хан Кончак знову прийшов на Русь. Він підійшов до державного кордону, став на р. Хорол — правій притоці Псла. 1185 року війська Ігоря Святославича вирушили в по- хід на половців й програли основну битву. Ки- ївський князь Святослав, дізнавшись про ни- щівну поразку «… слышав и вельми воздохноувъ. оутеръ слезъ и реч. о люба моя братыа. и снове и моуже земле Руское дал ми Богъ притомити поганыя. но не воздержавше оуности отвориша ворота на Роуськоую землю». Святослав Все- володович, великий князь київський, послав своїх синів Олега і Володимира у Посейм’я для захисту кордону зі Степом. Сам звернувся до Давида Ростиславича у Смоленськ із прохан- ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 1 13 ням оберігати Руську землю. Війська стали біля Треполя на Дніпрі нижче Києва. Володи- мир Глібович обороняв Переяслав. Контруда- ром проти половецьких орд став випад співп- равителів Святослава і Рюрика в степову зону за Дніпро, а Давид повернувся до Смоленська. Натомість хан Кончак підступив до Переясла- ва, а хан Коза — до Путивля. Після розв’язання цього землеробсько- кочівницького конфлікту у 1187 р. Всеволод Юрійович видав заміж свою доньку за Ростис- лава Рюриковича, який тоді сидів у Білгоро- ді Київському, а тому «… отпусти и в Роусь ве- ликою любовью». Весілля відбулося в Білгороді (нині с. Білогородка Києво-Святошинського р-ну), розмах котрого «… яка же несть бывала в Роуси». Після цього свята до Суздаля повер- нувся сват «Ияковъ приеха из Руси». 1189 р. Галич знову виокремлено з «руської зони», коли перед походом на його володіння вже проводився розподіл територій: «Свтославъ же даяшеть Галичь Рюрикови. а собе хотящеть всея Руоскои земли. около Киева». Повідомлення Київського зводу під 1190 та 1192 рр. пов’язані з ім’ям торчеського «князя» Контувдея, який був «… моужь дерзнъ и надо- бенъ Руси». Спочатку ситуація складалася досить мирно. Святослав зі своїм сватом Рюриком за- спокоїли землю Руську й примирили половців. Однак арешт Контувдея знову загострив ситуа- цію. Знатний торк не міг вибачити такої наруги й перейшов на бік ворогів руських князів. «По- ловци же обрадовася емоу. и почаша с нимъ доу- мати. когда бы имъ выехати. в Роускоую землю» і напали на місто Чюрнаєв, розташоване в Київ- ській землі на кордоні зі Степом (поки не лока- лізоване). Рюрик, йдучи до Овруча, в Торчесь- ку на р. Гороховатка в Пороссі (нині с. Шарки Рокитнянського р-ну Київської обл.) (Іванчен- ко 2005, с. 193) залишив там свого сина Рости- слава, оскільки дізнався про наміри кочовиків на чолі з Контувдеєм «воевати Роусь» і зрозумів, що той мститиметься Святославу за свій сором. Рюрик попередив про це Святослава, за- пропонувавши йому залишити свого сина з полком. Пізніше вони об’єднали свої сили та братів і стояли біля Канева все літо «стерегоу- чи земли Роуские». Згодом, під час перемовин із половцями, Рюрик обдарував їх та відпустив з миром, а Контувдея залишив у себе, надавши йому у володіння пороське місто Дверен «Ро- уское земле деля» (заради загального спокою). Це місто поки не локалізовано. Цікавою з історично-географічного погля- ду є інформація 1193 року, згідно з якою Свя- тослав відмовив Рюрика від походу на Литву: «… язъ пакы идоу за Днепрь своихъ дела ороудеи. а в Роскои земле кто ны ся останеть». Отже, Руссю знову визначено лише Дніпровське Правобе- режжя, можливо, тільки Київську землю. Згодом руські князі захопили за Россю поло- вецьку сторожу і дізналися, що їхні вежі й отари перебувають «… по сеи стороне Днепра по Рускои». Отже, це повідомлення корелюється з попере- днім щодо вузької локалізації руської території лише на правому березі середнього Дніпра. По- ловців було розбито в степу, а багато з них взято в полон військом Ростислава Рюриковича. Кочо- вики після невдалого бою рушили за ним у пів- нічному напрямку, але пересувалися на відстані, побоюючись руських сил. Вони «… ехаша по ни до Роуси. Ростиславъ же приехаша в Торьскии». Отже, Торчеськ у Пороссі — це вже була Русь. Далі Свя- тослав послав Рюрика в Овруч і поінформував, що його син воює з кочовиками: «… а ты хочешь ити инамо а свою землю оставивъ. а ныне поиди в Роусь со всими своими полкы». Правобережна Ки- ївщина трактувалася як Руська земля. У 1194 р. після смерті Святослава Рюрик став київським князем, чому «… обрадовася вся Роуская земля. о княженьи Рюрикове. кыяне и крестьяни и погании». 1195 року Рюрик запропонував своєму бра- тові Давиду в Смоленську: «… се брате се въс- талася. стареиши всехъ в Руска земле. а поеди ко мне Кыевоу что боудеть. на Роускои земле доумы и о братьи своеи о Володиме племени». Давид на човнах прибув до Вишгорода, де брати і зустрі- лися, а потім рушив до свого небожа Ростис- лава у Білгород. Там вони з братом обговорили проблеми Руської землі, й далі він повернувся до Смоленська. Проте найскладнішими для київського пра вителя виявилися проблеми з іншого гео- графічного боку. Всеволод Юрійович, прави- тель суздальський, надіслав до нього посоль- ство з ультиматумом: якщо його визнали ста- рійшим і найавторитетнішим у «Володимерові племені», йому потрібні й відповідні володін- ня в Руській землі. Київський володар, на його думку, вчинив неправильно, передавши її час- тини молодшим родичам. Отже, нехай вони і захищають Київ і всю Руську область. Всево- лод вимагав у Рюрика Торчеськ, Треполь, Кор- сунь, Богуслав, Канів на Дніпровському Пра- вобережжі. Цей конфлікт було розв’язано на користь поволзького зверхника, хоча міжкня- зівські чвари тривали й далі. З Рюриком та Давидом пов’язана ще одна згадка 1197 р. Перед смертю у Смоленську Да- ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 1 14 вид передав князівську владу своєму небожу Мстиславу, а сина свого Костянтина відіслав до брата Рюрика в Русь. Отже, і в цьому випадку місто у верхів’ях Дніпра до Русі не належало. Розглянемо повідомлення Галицько-Волин- ського літописного зводу. 1223 р. після поразки від ударного корпусу монголо-татар до руських князів за допомогою звернулися половці. Ті, у свою чергу, зібрали на князівський з’їзд: «Тогда беахоуть. Мстислав Романовичъ в Киеве. а Мстиславъ в Козельске и в Чернигове. а Мсьтиславъ Мстиславичь в Галиче. а то беахоу старшины в Рускои земли. Юрья же князя великого Соуждальского. не бы в томъ све- те. се же пакы млади князи. Данилъ Романовичь. Михаилъ Всеволодичь Всеволодъ Мьстиславичь. Кыескыи. инии мнози князи. тогда же великыи князь Половецкыи крстися Басты. Василка же не бе. бо в Володимере млад». Галицький володар виступив у складі пів- денноруських сил (хоча битву на р. Калка й було програно). Проте навіть 1231 року Гали- чина ще виокремлюється з «руської зони». Так, коли після бойових дій у Галицько-Волинській Русі князь Данило Романович передавав сво- їм молодшим родичам торчеські міста у Подніпров’ї: «Даниилъ жь из Рускои земля. взя собе часть. Торцькии. и пакы да и детемь. Мстиславлим». У 1237 (насправді 1239) р., взявши Козельськ і вирізавши його мешканців, хан Батий пі- шов у землю Половецьку, а вже звідти: «… поча посылати на град Роусьскые. и взять Переяс- лавль копьемь. изби всь». Наступного 1240 р. монголо-татари підійшли до Києва й оточили місто: «… и бе исполнена. земля Роуская ратных». Похід на захід тривав, а Дмитро — київський тисяцький Данила Галицького, який, власне, і керував обороною столиці Русі «… види бо зем- лю гибнощоу Роускоую. от нечестивого. Батыи же послоуша свет Дмитрова. иде Оугры». Під 1240 р. (насправді це відбулося 1241 р.) Данило Галицький вів переговори з переможе- ними кочовиками угорського короля Бели, які стали безрезультатними (можливо, угри дові- далися про «консультації» Батия з тисяцьким Дмитром у його подальшому пересуванні). Князь хотів повернутися в Холм (нині Хелм у Польщі), але довідавшись про велику кількість постраждалих від нападників «… воротися на- зад Оугры. не може бо проити Руское земли. зане мало бе с ним дружины». Князю довелося йти до Польщі, а в Судомирі «… слыша о брате си и о детех. и о гнягини своеи. яко вышли соуть из Ро- уское земле. в Ляхы. предъ безбожными Татары» зустрілися на р. Полиця і «… жалишаси о победе земле Руское и о візатьи градъ от иноплеменьник множьства». Тут вже Русь є підвладною тери- торією Данила. Визначний державний діяч вів власну полі- тику щодо монголо-татарських завойовників, а 1250 р. (насправді 1246 р.) перебував у ставці Ба- тия з метою безконфліктного вирішення питан- ня безпеки свого князівства. Він прийняв міс- цевий «дипломатичний етикет», але літописець розкрив справжні його емоції: «О злее зла. чсть Татарьская. Данилови Романовичю. князю бывшоу великоу. обладавшоу Рускоу землею. Кыевом и Володимеромъ. и Галичемъ. со братомъ си инеми странами. ныне седить. на коленоу. и холопомъ называется. и дани хотять. живота не чаеть. и грозы приходять. о злая чсть Татарская. егож отць бе царь в Роускои земли. иже страны все». Взагалі всі згадки в літописах про самоназ- ву населення південно-західних земель і похід- них від неї вказують на входження цього регіо- ну в «руську зону»: «Роусь», «Роуси», «брань Ро- уская», «крепость Роуская», «обычаю Роускоу», «обычаемь Роускимь», «устремленье Роуское», «Роуская рать». Про те, що йдеться саме про карпатський регіон як «руський», вказує й ви- користаний принцип «ми — вони» в етнічному значенні: «Роусь и Оугры и Ляхы», «на Оугры. и на Роусь», «Ляхы. а Роуси», «гнаша Роусь. и Ляхо- ве», «Роусь и Половце», «Роусь и Ятвязе», «Немце и Роусь». У деяких випадках такі сполучення неодноразово зафіксовано під різними рока- ми. Прикладом спільного проживання пред- ставників різних етносів є політика Данила під час будівництва його останньої столиці — міста Холма. Під 1259 р. повідомлено: «… созда градъ иныи. его же Татарове не возмогша прияти. егда Батыи всю землю Роускоую поима…видивъ же се кнзь Данило яко Боу поспевающоу местоу то- моу нача призывати. приходяе Немце и Роусь, иноязычники. и Ляхы идяхоу днь и во днь и онуты. и мастере всяции бежахоу ис Татаръ». Аналогічна картина вимальовується й під час характеристики феодальної верхівки ХІІІ ст.: «Бысть снемъ. Роускимъ княземъ. и с Лядскимъ княземъ» (1262 р.); «князи Русцеи» (1274 р.); «по- идоша князи Роусции на Литвоу» (1277 р.). Те- риторіально про цей регіон йдеться як про «земле Русцеи» (1254 р.), де перебуває «митро- полье Рускои» (1250 р.), що відмежовується від сусіднього — «землю Роускоую и Лядьскоую» (1262 р.). Щодо території розселення одного із ви- щезгаданих сусідів — «ляхів» (сучасні поляки), то щодо жителів їхньої східної зони під 1268 р. ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 1 15 використано назву «Ляхове Оукраиняне» (тоб- то окраїнні). Іноді сусіди перелічені разом. Так сталося в 1272 р., коли «Голод быс. по всеи зем- ле. и в Роуси и в Ляхох. и в Литве и въ Ятвязехъ». «Окраїнні» назви трапляються й під час опису ді- янь нащадків Данила Галицького — князів Лева та Володимира. В першому випадку під 1280 р. повідомлено: «Посем же Левъ восхоте собе час- ти в земле Лядскои. города на Вкраини», а в дру- гому, під 1282 р.: «… вспомяноу Володимеръ. оже преже того Лестко. поставъ Люблинець взялъ бя- шеть оу него. село на Вкраини именемъ Воинь». Проте «українське питання» — тема для ок- ремого дослідження, тому підіб’ємо підсумки лише з «питання руського». Згадуючи рішення Любецького князівсько- го з’їзду 1097 р., зафіксоване у «Повісті мину- лих літ», можна відзначити, що тодішні «руські» територіальні кордони продовжували фіксува- ти і на сторінках Київського зводу. Нагадаємо, що тоді за Святополком Ізяславичем було за- кріплено Київ і всі землі, що до нього нале- жали; за Володимиром Мономахом — усі во- лості Всеволода Ярославича (Переяславська й Ростово-Суздальська землі); за чернігівськими князями Давидом, Олегом і Ярославом — Чер- нігівська та Новгород-Сіверська землі; за Да- видом Ігоревичем — Володимир-Волинський; за Володарем Ростиславичем — Перемишль, а його братом Васильком — Теребовль. Із цих зе- мель у ХІІ ст. лише Поволжя та Галич територі- ально не сприймалися як «Русь». Залучення галицького територіального осе- редку до сфери «руської зони» на межі ХІІ— ХІІІ — в перші десятиліття ХІІІ ст. все ж не сприяло перенесенню туди основного політич- ного центру, як здається деяким сучасним нау- ковцям та аматорам. Окрім традиційної столи- ці на середньому Дніпрі, що не перетворила- ся на ординарне містечко, та самого Галича, на півдні східнослов’янського світу почав форму- ватися ще один осередок державності — Чер- нігівське князівство, володарі якого виступали проти експансіоністських планів володимиро- суздальських та смоленських князів (Ковален- ко 1994, с. 20). Однак і на території карпатського регіону не все було так стабільно щодо єдиного центру. Зо- крема, слабкий рівень символічного наповнен- ня у давньоруському літописанні образу Галича як стольного й царственого граду Південно-Західної Русі, зумовлювався ступенем його пре тензій на спадкоємність щодо Києва, який у тогочасній книжності декларувався як «Другий Єрусалим». Між тим, формула «Галич — другий Київ», яку так і не змогли чітко сформулювати га- лицькі книжники середньовічних часів, набу- ла завершеної форми лише в середині ХХ ст. А в тридцяті роки ХІІІ ст. в цьому районі по- чав формуватися новий центр — Холм, в яко- му Данило Галицький вбачав нову царствен- ну столицю Русі. Високий соціальний статус і майбутнє призначення цього міста засвід- чують і слова галицько-волинського книж- ника про те, що Холм «бысть создан Божиим вєлєньємъ». Цілком можливо, що амбіції Да- нила Романовича були спрямовані саме на пе- ретворення його останньої столиці на другий Київ, а не лише на основну оборонну фортецю Забужжя (Ричка 2005, с. 227—229). На нашу думку, серед причин перенесен- ня столиці Галичини, можливо, слід зазначити й постійний сепаратизм місцевого боярства, з яким довелося боротися Данилу (як і його батькові) під час непростого ствердження на місцевому князівському столі. Про це він мав пам’ятати ще з дитячих років. У новому столь- ному граді, вірогідно, йому було спокійніше жити і правити, не маючи реальних супротив- ників у своєму оточенні. Між Карпатами та Дніпром інтенсифікува- лися й міграційні процеси, які також сприяли поширенню «руської» назви у західному на- прямку, де вона потім найдовше і збереглася. Досить значними стали й імпульси з півдня на північний схід східнослов’янської ойкумени, але «поволзьке питання», як і «українське», не є темою цієї праці. Іванченко Л.І. Пороська оборонна лінія Південної Русі // Нариси з воєнної історії давньої України. — К., 2005. — С. 193—198. Ипатьевская летопись // Полное собрание русских летописей. — М., 1962. — Т. 2. — 938 стлб. Коваленко В. Чернігово-Сіверська і Галицько-Волинська землі у ХІІ—ХІІІ ст. (До питання про перші осередки української державності) // Другий міжнародний конгрес україністів (Львів, 1994, 22—28 серпня 1993 р.): Доп. і повідомл. Історія. — Львів, 1994. — Ч. 1. — С. 20—23. Котляр М.Ф. Галицько-Волинська Русь 2-ї половини ХІІ—ХІІІ ст. // Галицько-Волинський літопис. Досліджен- ня. Текст. Коментар. / За ред. чл.-кор. НАН України М.Ф. Котляра. — К., 2002. — С. 9 — 28. Кучера М.П. Керамика // Археология Украинской ССР. — К., 1986. — Т. 3. — С. 446—455. ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 1 16 © Т.О. РУДИЧ, 2009 Літопис Руський за Іпатіївським списком / Пер. Л. Махновця. — К., 1988. Моця О.П. Південна «Руська земля». — К., 2007. Ричка В. «Київ — другий Єрусалим» (з історії політичної думки та ідеології середньовічної Русі). — К., 2005. Толочко П.П. Давньоруські літописи і літописці Х—ХІІІ ст. — К., 2005. Толочко П.П. Киев и Новгород ХІІ — нач. ХІІІ вв. в Новгородском летописании // Толочко П.П. Київ і Русь. Ви- брані твори 1998—2008 рр. — К., 2008. — С. 248—257. Одержано 10.04.2008 А.П. Моця «РУССКАЯ» ТЕРМИНОЛОГИЯ В КИЕВСКОМ И ГАЛИЦКО-ВОЛЫНСКОМ ЛЕТОПИСНЫХ СВОДАХ В статье рассмотрен вопрос об использовании названий «Русь»/«Русская земля» в двух источниках ХІІ и ХІІІ вв. — Киевском и Галицко-Волынском летописных сводах, которые формировались в центрах Среднего Поднепро- вья и карпатском регионе соответственно. В результате было установлено, что первоначально Галич не входил в историко-территориальную «русскую зону» (как и северные, а также поволжские регионы восточнославянского мира). Только со времен Романа Мстиславича и Данила Романовича ситуация кардинально изменилась и «рус- ское» название надолго укрепилось в карпатском регионе. O.P. Motsya «RUTHENIAN» QUESTION IN KYIV AND HALYCH-VOLYN ANNALISTIC CODES The article views the issue of usage of names Rus/Rus Land in two sources of the 12th and the 13th centuries — Kyiv and Halych-Volyn annalistic codes, developed correspondingly in the centres of the Middle Dnipro River region and the Carpathian region. As a result of carried out work it was established that initially Halych did not belong to the historic and territorial «Ruthenian zone» (as well as the Northern and the Volga River regions of the Eastern Slav world). Only since the time of Roman Mstyslavovych and Danylo Romanovych the situation radically changed, and the «Ruthenian» name for long became customary in the Carpathian region. Т.О. Рудич ПРО АНТРОПОЛОГІЧНИЙ СКЛАД НАСЕЛЕННЯ СЕРЕДНЬОГО ПОДНІПРОВ’Я ДОБИ ПІЗНЬОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ Статтю присвячено аналізу антропологічного складу населення, поховання якого виявлено на пізньосередньовічному могильнику у Вишгороді. Значення кожної нової антропологічної серії як післямонгольської, так і козацької доби важ- ко переоцінити. Аналіз краніологічних матері- алів дає змогу простежити генетичні зв’язки між популяціями території України пізнього середньовіччя й групами слов’янства часів Ки- ївської Русі та їхніх сусідів, а також зафіксувати окремі міграції. Однак якщо антропологічний склад давньоруського населення неодноразо- во був предметом наукових досліджень, то до більш пізнього матеріалу науковці зверталися епізодично. Це пов’язано насамперед із відсут- ністю в колекціях вибірок кістяків другої по- ловини XIII ст. — XVIII ст., що суттєво галь- мує вирішення низки питань, передусім щодо формування фізичного типу українців. << /ASCII85EncodePages false /AllowTransparency false /AutoPositionEPSFiles true /AutoRotatePages /None /Binding /Left /CalGrayProfile (Dot Gain 20%) /CalRGBProfile (sRGB IEC61966-2.1) /CalCMYKProfile (U.S. Web Coated \050SWOP\051 v2) /sRGBProfile (sRGB IEC61966-2.1) /CannotEmbedFontPolicy /Error /CompatibilityLevel 1.4 /CompressObjects /Tags /CompressPages true /ConvertImagesToIndexed true /PassThroughJPEGImages true /CreateJobTicket false /DefaultRenderingIntent /Default /DetectBlends true /DetectCurves 0.0000 /ColorConversionStrategy /CMYK /DoThumbnails false /EmbedAllFonts true /EmbedOpenType false /ParseICCProfilesInComments true /EmbedJobOptions true /DSCReportingLevel 0 /EmitDSCWarnings false /EndPage -1 /ImageMemory 1048576 /LockDistillerParams false /MaxSubsetPct 100 /Optimize true /OPM 1 /ParseDSCComments true /ParseDSCCommentsForDocInfo true /PreserveCopyPage true /PreserveDICMYKValues true /PreserveEPSInfo true /PreserveFlatness true /PreserveHalftoneInfo false /PreserveOPIComments true /PreserveOverprintSettings true /StartPage 1 /SubsetFonts true /TransferFunctionInfo /Apply /UCRandBGInfo /Preserve /UsePrologue false /ColorSettingsFile () /AlwaysEmbed [ true ] /NeverEmbed [ true ] /AntiAliasColorImages false /CropColorImages true /ColorImageMinResolution 300 /ColorImageMinResolutionPolicy /OK /DownsampleColorImages true /ColorImageDownsampleType /Bicubic /ColorImageResolution 300 /ColorImageDepth -1 /ColorImageMinDownsampleDepth 1 /ColorImageDownsampleThreshold 1.50000 /EncodeColorImages true /ColorImageFilter /DCTEncode /AutoFilterColorImages true /ColorImageAutoFilterStrategy /JPEG /ColorACSImageDict << /QFactor 0.15 /HSamples [1 1 1 1] /VSamples [1 1 1 1] >> /ColorImageDict << /QFactor 0.15 /HSamples [1 1 1 1] /VSamples [1 1 1 1] >> /JPEG2000ColorACSImageDict << /TileWidth 256 /TileHeight 256 /Quality 30 >> /JPEG2000ColorImageDict << /TileWidth 256 /TileHeight 256 /Quality 30 >> /AntiAliasGrayImages false /CropGrayImages true /GrayImageMinResolution 300 /GrayImageMinResolutionPolicy /OK /DownsampleGrayImages true /GrayImageDownsampleType /Bicubic /GrayImageResolution 300 /GrayImageDepth -1 /GrayImageMinDownsampleDepth 2 /GrayImageDownsampleThreshold 1.50000 /EncodeGrayImages true /GrayImageFilter /DCTEncode /AutoFilterGrayImages true /GrayImageAutoFilterStrategy /JPEG /GrayACSImageDict << /QFactor 0.15 /HSamples [1 1 1 1] /VSamples [1 1 1 1] >> /GrayImageDict << /QFactor 0.15 /HSamples [1 1 1 1] /VSamples [1 1 1 1] >> /JPEG2000GrayACSImageDict << /TileWidth 256 /TileHeight 256 /Quality 30 >> /JPEG2000GrayImageDict << /TileWidth 256 /TileHeight 256 /Quality 30 >> /AntiAliasMonoImages false /CropMonoImages true /MonoImageMinResolution 1200 /MonoImageMinResolutionPolicy /OK /DownsampleMonoImages true /MonoImageDownsampleType /Bicubic /MonoImageResolution 1200 /MonoImageDepth -1 /MonoImageDownsampleThreshold 1.50000 /EncodeMonoImages true /MonoImageFilter /CCITTFaxEncode /MonoImageDict << /K -1 >> /AllowPSXObjects false /CheckCompliance [ /None ] /PDFX1aCheck false /PDFX3Check false /PDFXCompliantPDFOnly false /PDFXNoTrimBoxError true /PDFXTrimBoxToMediaBoxOffset [ 0.00000 0.00000 0.00000 0.00000 ] /PDFXSetBleedBoxToMediaBox true /PDFXBleedBoxToTrimBoxOffset [ 0.00000 0.00000 0.00000 0.00000 ] /PDFXOutputIntentProfile () /PDFXOutputConditionIdentifier () /PDFXOutputCondition () /PDFXRegistryName () /PDFXTrapped /False /CreateJDFFile false /Description << /CHS <FEFF4f7f75288fd94e9b8bbe5b9a521b5efa7684002000410064006f006200650020005000440046002065876863900275284e8e9ad88d2891cf76845370524d53705237300260a853ef4ee54f7f75280020004100630072006f0062006100740020548c002000410064006f00620065002000520065006100640065007200200035002e003000204ee553ca66f49ad87248672c676562535f00521b5efa768400200050004400460020658768633002> /CHT <FEFF4f7f752890194e9b8a2d7f6e5efa7acb7684002000410064006f006200650020005000440046002065874ef69069752865bc9ad854c18cea76845370524d5370523786557406300260a853ef4ee54f7f75280020004100630072006f0062006100740020548c002000410064006f00620065002000520065006100640065007200200035002e003000204ee553ca66f49ad87248672c4f86958b555f5df25efa7acb76840020005000440046002065874ef63002> /DAN <FEFF004200720075006700200069006e0064007300740069006c006c0069006e006700650072006e0065002000740069006c0020006100740020006f007000720065007400740065002000410064006f006200650020005000440046002d0064006f006b0075006d0065006e007400650072002c0020006400650072002000620065006400730074002000650067006e006500720020007300690067002000740069006c002000700072006500700072006500730073002d007500640073006b007200690076006e0069006e00670020006100660020006800f8006a0020006b00760061006c0069007400650074002e0020004400650020006f007000720065007400740065006400650020005000440046002d0064006f006b0075006d0065006e0074006500720020006b0061006e002000e50062006e00650073002000690020004100630072006f00620061007400200065006c006c006500720020004100630072006f006200610074002000520065006100640065007200200035002e00300020006f00670020006e0079006500720065002e> /DEU <FEFF00560065007200770065006e00640065006e0020005300690065002000640069006500730065002000450069006e007300740065006c006c0075006e00670065006e0020007a0075006d002000450072007300740065006c006c0065006e00200076006f006e002000410064006f006200650020005000440046002d0044006f006b0075006d0065006e00740065006e002c00200076006f006e002000640065006e0065006e002000530069006500200068006f006300680077006500720074006900670065002000500072006500700072006500730073002d0044007200750063006b0065002000650072007a0065007500670065006e0020006d00f60063006800740065006e002e002000450072007300740065006c006c007400650020005000440046002d0044006f006b0075006d0065006e007400650020006b00f6006e006e0065006e0020006d006900740020004100630072006f00620061007400200075006e0064002000410064006f00620065002000520065006100640065007200200035002e00300020006f0064006500720020006800f600680065007200200067006500f600660066006e00650074002000770065007200640065006e002e> /ESP <FEFF005500740069006c0069006300650020006500730074006100200063006f006e0066006900670075007200610063006900f3006e0020007000610072006100200063007200650061007200200064006f00630075006d0065006e0074006f00730020005000440046002000640065002000410064006f0062006500200061006400650063007500610064006f00730020007000610072006100200069006d0070007200650073006900f3006e0020007000720065002d0065006400690074006f007200690061006c00200064006500200061006c00740061002000630061006c0069006400610064002e002000530065002000700075006500640065006e00200061006200720069007200200064006f00630075006d0065006e0074006f00730020005000440046002000630072006500610064006f007300200063006f006e0020004100630072006f006200610074002c002000410064006f00620065002000520065006100640065007200200035002e003000200079002000760065007200730069006f006e0065007300200070006f00730074006500720069006f007200650073002e> /FRA <FEFF005500740069006c006900730065007a00200063006500730020006f007000740069006f006e00730020006100660069006e00200064006500200063007200e900650072002000640065007300200064006f00630075006d0065006e00740073002000410064006f00620065002000500044004600200070006f0075007200200075006e00650020007100750061006c0069007400e90020006400270069006d007000720065007300730069006f006e00200070007200e9007000720065007300730065002e0020004c0065007300200064006f00630075006d0065006e00740073002000500044004600200063007200e900e90073002000700065007500760065006e0074002000ea0074007200650020006f007500760065007200740073002000640061006e00730020004100630072006f006200610074002c002000610069006e00730069002000710075002700410064006f00620065002000520065006100640065007200200035002e0030002000650074002000760065007200730069006f006e007300200075006c007400e90072006900650075007200650073002e> /ITA <FEFF005500740069006c0069007a007a006100720065002000710075006500730074006500200069006d0070006f007300740061007a0069006f006e00690020007000650072002000630072006500610072006500200064006f00630075006d0065006e00740069002000410064006f00620065002000500044004600200070006900f900200061006400610074007400690020006100200075006e00610020007000720065007300740061006d0070006100200064006900200061006c007400610020007100750061006c0069007400e0002e0020004900200064006f00630075006d0065006e007400690020005000440046002000630072006500610074006900200070006f00730073006f006e006f0020006500730073006500720065002000610070006500720074006900200063006f006e0020004100630072006f00620061007400200065002000410064006f00620065002000520065006100640065007200200035002e003000200065002000760065007200730069006f006e006900200073007500630063006500730073006900760065002e> /JPN <FEFF9ad854c18cea306a30d730ea30d730ec30b951fa529b7528002000410064006f0062006500200050004400460020658766f8306e4f5c6210306b4f7f75283057307e305930023053306e8a2d5b9a30674f5c62103055308c305f0020005000440046002030d530a130a430eb306f3001004100630072006f0062006100740020304a30883073002000410064006f00620065002000520065006100640065007200200035002e003000204ee5964d3067958b304f30533068304c3067304d307e305930023053306e8a2d5b9a306b306f30d530a930f330c8306e57cb30818fbc307f304c5fc59808306730593002> /KOR <FEFFc7740020c124c815c7440020c0acc6a9d558c5ec0020ace0d488c9c80020c2dcd5d80020c778c1c4c5d00020ac00c7a50020c801d569d55c002000410064006f0062006500200050004400460020bb38c11cb97c0020c791c131d569b2c8b2e4002e0020c774b807ac8c0020c791c131b41c00200050004400460020bb38c11cb2940020004100630072006f0062006100740020bc0f002000410064006f00620065002000520065006100640065007200200035002e00300020c774c0c1c5d0c11c0020c5f40020c2180020c788c2b5b2c8b2e4002e> /NLD (Gebruik deze instellingen om Adobe PDF-documenten te maken die zijn geoptimaliseerd voor prepress-afdrukken van hoge kwaliteit. De gemaakte PDF-documenten kunnen worden geopend met Acrobat en Adobe Reader 5.0 en hoger.) /NOR <FEFF004200720075006b00200064006900730073006500200069006e006e007300740069006c006c0069006e00670065006e0065002000740069006c002000e50020006f0070007000720065007400740065002000410064006f006200650020005000440046002d0064006f006b0075006d0065006e00740065007200200073006f006d00200065007200200062006500730074002000650067006e0065007400200066006f00720020006600f80072007400720079006b006b0073007500740073006b00720069006600740020006100760020006800f800790020006b00760061006c0069007400650074002e0020005000440046002d0064006f006b0075006d0065006e00740065006e00650020006b0061006e002000e50070006e00650073002000690020004100630072006f00620061007400200065006c006c00650072002000410064006f00620065002000520065006100640065007200200035002e003000200065006c006c00650072002000730065006e006500720065002e> /PTB <FEFF005500740069006c0069007a006500200065007300730061007300200063006f006e00660069006700750072006100e700f50065007300200064006500200066006f0072006d00610020006100200063007200690061007200200064006f00630075006d0065006e0074006f0073002000410064006f0062006500200050004400460020006d00610069007300200061006400650071007500610064006f00730020007000610072006100200070007200e9002d0069006d0070007200650073007300f50065007300200064006500200061006c007400610020007100750061006c00690064006100640065002e0020004f007300200064006f00630075006d0065006e0074006f00730020005000440046002000630072006900610064006f007300200070006f00640065006d0020007300650072002000610062006500720074006f007300200063006f006d0020006f0020004100630072006f006200610074002000650020006f002000410064006f00620065002000520065006100640065007200200035002e0030002000650020007600650072007300f50065007300200070006f00730074006500720069006f007200650073002e> /SUO <FEFF004b00e40079007400e40020006e00e40069007400e4002000610073006500740075006b007300690061002c0020006b0075006e0020006c0075006f00740020006c00e400680069006e006e00e4002000760061006100740069007600610061006e0020007000610069006e006100740075006b00730065006e002000760061006c006d0069007300740065006c00750074007900f6006800f6006e00200073006f00700069007600690061002000410064006f0062006500200050004400460020002d0064006f006b0075006d0065006e007400740065006a0061002e0020004c0075006f0064007500740020005000440046002d0064006f006b0075006d0065006e00740069007400200076006f0069006400610061006e0020006100760061007400610020004100630072006f0062006100740069006c006c00610020006a0061002000410064006f00620065002000520065006100640065007200200035002e0030003a006c006c00610020006a006100200075007500640065006d006d0069006c006c0061002e> /SVE <FEFF0041006e007600e4006e00640020006400650020006800e4007200200069006e0073007400e4006c006c006e0069006e006700610072006e00610020006f006d002000640075002000760069006c006c00200073006b006100700061002000410064006f006200650020005000440046002d0064006f006b0075006d0065006e007400200073006f006d002000e400720020006c00e4006d0070006c0069006700610020006600f60072002000700072006500700072006500730073002d007500740073006b00720069006600740020006d006500640020006800f600670020006b00760061006c0069007400650074002e002000200053006b006100700061006400650020005000440046002d0064006f006b0075006d0065006e00740020006b0061006e002000f600700070006e00610073002000690020004100630072006f0062006100740020006f00630068002000410064006f00620065002000520065006100640065007200200035002e00300020006f00630068002000730065006e006100720065002e> /ENU (Use these settings to create Adobe PDF documents best suited for high-quality prepress printing. Created PDF documents can be opened with Acrobat and Adobe Reader 5.0 and later.) >> /Namespace [ (Adobe) (Common) (1.0) ] /OtherNamespaces [ << /AsReaderSpreads false /CropImagesToFrames true /ErrorControl /WarnAndContinue /FlattenerIgnoreSpreadOverrides false /IncludeGuidesGrids false /IncludeNonPrinting false /IncludeSlug false /Namespace [ (Adobe) (InDesign) (4.0) ] /OmitPlacedBitmaps false /OmitPlacedEPS false /OmitPlacedPDF false /SimulateOverprint /Legacy >> << /AddBleedMarks false /AddColorBars false /AddCropMarks false /AddPageInfo false /AddRegMarks false /ConvertColors /ConvertToCMYK /DestinationProfileName () /DestinationProfileSelector /DocumentCMYK /Downsample16BitImages true /FlattenerPreset << /PresetSelector /MediumResolution >> /FormElements false /GenerateStructure false /IncludeBookmarks false /IncludeHyperlinks false /IncludeInteractive false /IncludeLayers false /IncludeProfiles false /MultimediaHandling /UseObjectSettings /Namespace [ (Adobe) (CreativeSuite) (2.0) ] /PDFXOutputIntentProfileSelector /DocumentCMYK /PreserveEditing true /UntaggedCMYKHandling /LeaveUntagged /UntaggedRGBHandling /UseDocumentProfile /UseDocumentBleed false >> ] >> setdistillerparams << /HWResolution [2400 2400] /PageSize [612.000 792.000] >> setpagedevice

«Руська» термінологія в Київському та Галицько-Волинському літописних зводах

Institution

Ähnliche Einträge