Проблеми історичної географії у висвітленні праць відділу спеціальних історичних дисциплін Інституту історії України НАН України (1994–2003 рр.)

Стаття присвячена аналізу наукової діяльності відділу спеціальних історичних дисциплін Інституту історії України НАН України у галузі дослідження питань історичної географії. The article dedicated to scientific effort of the Special Historical Disciplines Department of Institute of History of Ukrain...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Історико-географічні дослідження в Україні
Дата:	2004
Автори:	Дмитрієнко, М., Попельницька, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2004
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/53779
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Проблеми історичної географії у висвітленні праць відділу спеціальних історичних дисциплін Інституту історії України НАН України (1994–2003 рр.) / М. Дмитрієнко, О. Попельницька // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2004. — Число 7. — С. 5-28. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-53779
record_format	dspace
spelling	Дмитрієнко, М. Попельницька, О. 2014-01-27T17:31:36Z 2014-01-27T17:31:36Z 2004 Проблеми історичної географії у висвітленні праць відділу спеціальних історичних дисциплін Інституту історії України НАН України (1994–2003 рр.) / М. Дмитрієнко, О. Попельницька // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2004. — Число 7. — С. 5-28. — укр. XXXX-0022 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/53779 911.3.94 (477) Стаття присвячена аналізу наукової діяльності відділу спеціальних історичних дисциплін Інституту історії України НАН України у галузі дослідження питань історичної географії. The article dedicated to scientific effort of the Special Historical Disciplines Department of Institute of History of Ukraine of NAS of Ukraine. Authors analysed the investigations, which were made in the field of historical geography. uk Інститут історії України НАН України Історико-географічні дослідження в Україні Проблеми історичної географії у висвітленні праць відділу спеціальних історичних дисциплін Інституту історії України НАН України (1994–2003 рр.) The investigating of problem of historical geography by special historical disciplines department of institute of history of Ukraine of NAS of Ukraine (during 1994–2003) Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Проблеми історичної географії у висвітленні праць відділу спеціальних історичних дисциплін Інституту історії України НАН України (1994–2003 рр.)
spellingShingle	Проблеми історичної географії у висвітленні праць відділу спеціальних історичних дисциплін Інституту історії України НАН України (1994–2003 рр.) Дмитрієнко, М. Попельницька, О.
title_short	Проблеми історичної географії у висвітленні праць відділу спеціальних історичних дисциплін Інституту історії України НАН України (1994–2003 рр.)
title_full	Проблеми історичної географії у висвітленні праць відділу спеціальних історичних дисциплін Інституту історії України НАН України (1994–2003 рр.)
title_fullStr	Проблеми історичної географії у висвітленні праць відділу спеціальних історичних дисциплін Інституту історії України НАН України (1994–2003 рр.)
title_full_unstemmed	Проблеми історичної географії у висвітленні праць відділу спеціальних історичних дисциплін Інституту історії України НАН України (1994–2003 рр.)
title_sort	проблеми історичної географії у висвітленні праць відділу спеціальних історичних дисциплін інституту історії україни нан україни (1994–2003 рр.)
author	Дмитрієнко, М. Попельницька, О.
author_facet	Дмитрієнко, М. Попельницька, О.
publishDate	2004
language	Ukrainian
container_title	Історико-географічні дослідження в Україні
publisher	Інститут історії України НАН України
format	Article
title_alt	The investigating of problem of historical geography by special historical disciplines department of institute of history of Ukraine of NAS of Ukraine (during 1994–2003)
description	Стаття присвячена аналізу наукової діяльності відділу спеціальних історичних дисциплін Інституту історії України НАН України у галузі дослідження питань історичної географії. The article dedicated to scientific effort of the Special Historical Disciplines Department of Institute of History of Ukraine of NAS of Ukraine. Authors analysed the investigations, which were made in the field of historical geography.
issn	XXXX-0022
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/53779
citation_txt	Проблеми історичної географії у висвітленні праць відділу спеціальних історичних дисциплін Інституту історії України НАН України (1994–2003 рр.) / М. Дмитрієнко, О. Попельницька // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2004. — Число 7. — С. 5-28. — укр.
work_keys_str_mv	AT dmitríênkom problemiístoričnoígeografííuvisvítlennípracʹvíddíluspecíalʹnihístoričnihdisciplínínstitutuístorííukraíninanukraíni19942003rr AT popelʹnicʹkao problemiístoričnoígeografííuvisvítlennípracʹvíddíluspecíalʹnihístoričnihdisciplínínstitutuístorííukraíninanukraíni19942003rr AT dmitríênkom theinvestigatingofproblemofhistoricalgeographybyspecialhistoricaldisciplinesdepartmentofinstituteofhistoryofukraineofnasofukraineduring19942003 AT popelʹnicʹkao theinvestigatingofproblemofhistoricalgeographybyspecialhistoricaldisciplinesdepartmentofinstituteofhistoryofukraineofnasofukraineduring19942003
first_indexed	2025-11-25T21:12:13Z
last_indexed	2025-11-25T21:12:13Z
_version_	1850552651123523584
fulltext	УДК 911.3.94 (477) Марія Дмитрієнко, Олена Попельницька ПРОБЛЕМИ ІСТОРИЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ У ВИСВІТЛЕННІ ПРАЦЬ ВІДДІЛУ СПЕЦІАЛЬНИХ ІСТОРИЧНИХ ДИСЦИПЛІН ІНСТИТУТУ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ НАН УКРАЇНИ (1994–2003 рр.) Стаття присвячена аналізу наукової діяльності відділу спеC ціальних історичних дисциплін Інституту історії України НАН України у галузі дослідження питань історичної географії. 12 травня 1994 р. у Інституті історії України НАН Укра8 їни згідно з наказом директора Інституту, академіка В.А.Смолія, сектор історичної географії та картогра8 фії відділу джерелознавства та допоміжних історичних дис8 циплін був реорганізований у відділ спеціальних історичних дисциплін (СІД). З того часу бере відлік власна історія відді8 лу, що прямо пов’язана з тими вимогами й завданнями, які бу8 ли поставлені перед колективом співробітників Інституту в зв’язку з набуттям Україною статусу суверенної держави, що здобула незалежність у серпні 1991 р. Народу потрібна справ8 жня історія, вільна від численних перекручень, «білих» плям, замовчувань видатних подій, позбавлена викреслених з неї прізвищ визначних державних та політичних діячів, учених і представників національної культури. Розкріпачена історична наука, без ідеологічного нагляду та диктату, шовіністичних пе8 рекручень і міфів, якими щедро рясніли сторінки численних праць, що вихваляли на всі лади соціалістичний устрій, відте8 пер здобула в Україні прав громадянства. 5 Дослідження у галузі СІД (яких налічується до 808и) поча8 ли надавати інформацію, яку годі було знайти в наукових роз8 робках попередніх років: про формування території держави та її кордонів в різні історичні епохи, наявність власних гро8 шових знаків – національної валюти, зокрема, їх місцевих різ8 новидів, створення за часів української революції й національ8 но8визвольних змагань державних нагород та військових відз8 нак, вітчизняної символіки та емблематики, прапорництва. Одним з пріоритетних напрямів діяльності відділу стало вивчення питань, пов’язаних з такими дисциплінами СІД як історична географія та картографія України. Проте, слід зазна8 чити, що дослідженням цієї проблематики наукові співробіт8 ники тоді ще відділу джерелознавства і допоміжних історич8 них дисциплін займалися ще з початку 19708х рр. Причиною таких зрушень став розвиток історико8картогра8 фічних досліджень у рамках академічних інститутів і вузів України. У той час почали проводити конференції картогра8 фів, наукові симпозіуми, друкувати перші наукові збірники. Ці дослідження відкривали можливість для комплексного підходу при вивченні питань наслідків взаємодії природного середовища та людського суспільства на різних етапах його розвитку. На сторінках «Українського історичного журналу» відбува8 лося обговорення дискусійних питань щодо структури і спис8 ку карт історичного тому атласу. В дискусіях брали участь уче8 ні з Росії, Молдови, України. 1978 р. перший том Атласу було надруковано. Це стало визначною подією в житті республіки, оскільки картографічна інформація такої насиченості, компе8 тентності й повноти подавалася вперше. Певною мірою в під8 готовці його матеріалів брали участь і науковці інституту. Головні напрями діяльності наукових працівників спеціаль8 но створеної групи фахівців були пов’язані з виконанням важ8 ливої державної програми – створенням підготовчих матеріа8 лів для національного «Атласу Української РСР» у трьох то8 мах. Перший том мали присвятити природнім умовам і ресур8 сам України, другий – економіці та культурі. Третій том по8 6 винні були створити історики, оскільки його картографічні матеріали відтворювали історію України з найдавніших часів до сьогодення та історію її народу. Тривали і дослідження важливих проблем і питань вітчизня8 ної історичної географії. Їх результати незабаром були відоб8 ражені у фахових збірках наукових праць. Перше число періо8 дичного видання, присвяченого історико8географічним дос8 лідженням в Україні, побачило світ у 1971 р. Перш, ніж збірка у 1992 р. одержала назву «Історико8географічні дослідження в Україні» (під якою вона видається і сьогодні), її числа мали назви «Український історико8географічний збірник» (1971, 1972 рр.), «Історичні дослідження. Вітчизняна історія» (1981–1986 рр.), «Історико8географічне вивчення природних та соціально8економічних процесів на Україні» (1988 р.) та «Географічний фактор в історичному процесі» (1990 р.). У 1970–19808х рр. у збірнику друкувалися статті, присвяче8 ні питанням соціальної історії та демографії населення Украї8 ни, географії економічних зв’язків українського населення з іншими країнами, адміністративному поділу території Украї8 ни у різний час. Багато уваги автори статей приділили вивчен8 ню історичних джерел, як картографічних, так і писемних, що мають відношення до історичної географії. Багато уваги авто8 ри і редактори різних чисел збірок приділили висвітленню етапів роботи співробітників Інституту історії України над першим вітчизняним фундаментальним «Атласом історії Української РСР» (назва якого в процесі його підготовки та створення неодноразово змінювалася) в трьох томах: перший присвячувався природним умовам і ресурсам, другий – еконо8 міці й культурі, третій – історії України та українського наро8 ду з найдавніших часів і до сьогодення. Історична географія за своєю сутністю має міждисциплінар8 ний характер й охоплює широке коло питань, пов’язаних з фі8 зичною, соціально8політичною, економічною, етнічною геог8 рафією і розвитком культури етносів, які населяють ту чи ін8 шу країну. Саме багатоаспектність історичної географії повин8 на була знайти якомога повне відображення в «Атласі історії 7 Української РСР». Створення історичної карти – справа не з легких. Фахівці8картографи повинні були попередньо отрима8 ти для роботи достатньо розроблені та детально опрацьовані формуляри для кожної з понад 3008т визначених для історич8 ного атласу карт. Тому до роботи над атласом залучили всіх провідних учених інституту, викладачів вузів, дослідників ок8 ремих історичних періодів і важливих тем з регіонів. Визначальна роль в історичній географії належить методо8 логії й методиці дослідження, джерельній базі, які забезпечу8 ють комплексним картографічним матеріалом конкретні регі8 они, віднесені до певного історичного періоду. Тому вчені зосе8 редили увагу на пошуку історико8географічних фактів, які стали визначальними в обґрунтуванні змісту «Атласу» та виз8 наченні назв карт, сформованих за хронологією у певних роз8 ділах, що склали врешті й структурну основу «Атласу історії Української РСР». Складність дослідницької роботи полягала в тому, що землі українського етносу впродовж століть перебували у складі різних державних утворень. Навіть при наявності державнос8 ті назва «Україна» не поширювалася на всі етнічні землі укра8 їнців. Неодноразові зміни кордонів з суміжними державами внаслідок численних війн, підписаних угод та інших дипло8 матичних документів, визначених міжнародним правом, призводили до змін приналежності українських теренів. Це суттєво впливало на соціально8економічний, суспільний і культурний розвиток цілих регіонів, які потрапляли під юрисдикцію інших держав. Навіть у часи існування держав8 ності далеко не всі етнічні українські землі вдавалося об’єдна8 ти в єдиній державі, а прикордонні терени періодично става8 ли предметом суперечок. При створенні оригінальних карт адміністративно8територі8 ального поділу та населення на певний хронологічний період часто важко знайти такі джерела, які б піддавались співстав8 ленню у часі. Це стосується, зокрема, переписів мешканців і населення, що, крім з’ясування демографічних питань, несуть інформацію щодо національного складу, освіти та соціального 8 статусу. Крім того, давні джерела здебільшого були на інозем8 них мовах: польській, німецькій, угорській, румунській. В один і той саме історичний період були різними за назвою або міняли підпорядкування одиниці адміністративно8територі8 ального поділу тих українських земель, що входили до могут8 ніх держав8сусідів. Отже, вченим довелося негайно братися за розробку малодослідженої тематики, одночасно вирішуючи численні проблеми, які пов’язані з необхідністю навчитися мислити, як того вимагала історична географія і її категорії, а картографам – опановувати історію. У перші роки проводилася велика організаційна, координа8 ційна (в рамках СРСР, України, Інституту історії України) й науково8методична робота по визначенню структури «Атласу історії Української РСР», його авторського колективу, розроб8 ки формулярів та численних джерел, розроблялися принципи укладання, створення списку карт, їх оформлення, підготовки картографічної основи і програми для складання авторських ескізів та багато чого іншого. У 1979 р. у відділі джерелознавства й допоміжних історич8 них дисциплін Інституту історії України НАН України (зав. відділом д.і.н., проф. П.Калениченко) була створена група іс8 торичної географії та картографії, очолювана член8кором. АН УРСР, д.і.н., проф. Ф.Шевченком. У її складі були с.н.с., к.т.н. О.Маркової, с.н.с., к.і.н. О.Молодчикова, м.н.с., к.і.н. Т.Балабу8 шевич, м.н.с. Є.Степанович і ст. інженер Л.Пономаренко. У 1979–1984 рр. співробітники групи працювали над науковою темою «Історична географія і картографія», що мала загально8 державне значення й була включена до народногосподарсько8 го плану згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 19 травня 1979 р. та розпорядженням Президії АН УРСР від 5 червня 1979 р. Співробітники групи не тільки редагували оригінали ав8 торських формулярів карт «Атласу», а й самі їх розробляли. У вересні 1979 р. до групи залучено випускників Київського дер8 жавного університету ім. Тараса Шевченка – стажистів8дос8 лідників Н.Білокінь (Пасюк) та В.Суховій, які почали роботу 9 над створенням авторських ескізів карт під керівництвом О.Маркової, котра, як фахівець з історичної географії, розроб8 ляла картографічні формуляри і легенди карт. Співробітники групи публікували чимало матеріалів про ре8 зультати своїх досліджень. Група одночасно з основною темою здійснила підготовку 101 карти для багатотомної «Історії УРСР». У 1980 р. продовжувалася робота по підготовці формулярів і ескізів карт (більшість з яких були оригінальними), вивчали8 ся особливості їх складання, а також архівні, картографічні та інші джерела інформації. У цей час групу історичної географії й картографії поповнили дві випускниці КДУ, стажисти8дос8 лідники В.Гирявенко (Петрунькіна) і Н.Скрябінська (Грехо8 ва) та старший інженер8картограф О.Білоцерківський – фахі8 вець з військової картографії. Впродовж 1981 р. співробітники групи в складі відділу дже8 релознавства та допоміжних історичних дисциплін (зав. відді8 лом – д.і.н., проф. А.Санцевич) постійно виступали з доповідя8 ми на наукових конференціях, симпозіумах (Ф.Шевченко, О.Маркова), де оприлюднювали свої досягнення, пов’язані з створенням перших оригінальних карт, читали лекції, присвя8 чені 15008річчю Києва (Є.Степанович, Л.Пономаренко). У цей час до складу групи увійшов м.н.с. Ф.Шабульдо. Цього самого року вийшли друком два підготовлені групою збірки «Історичні дослідження. Вітчизняна історія». Вип. 7 та 8, відповідальним редактором якого був Ф.Шевченко. В них висвітлено ряд питань історичної географії та картографії Ук8 раїни з давніх часів, джерелознавства, історичної та соціально8 економічної географії. Значна увага приділялася матеріалам, присвяченим створенню «Атласу історії Української РСР» (тоді він носив назву «Історико8географічний атлас УРСР»): змісту картографічних і історико8географічних дефініцій, ме8 тодиці складання карт з історії України XVIII–XIX ст., прин8 ципам упорядкування карт «Атласу» тощо. 5 травня 1982 р. за Постановою Бюро відділення історії, фі8 лософії й права АН УРСР від 17 лютого 1982 р. на базі групи 10 організовано сектор історичної географії й картографії у скла8 ді відділу джерелознавства та допоміжних історичних дисцип8 лін, ним продовжував керувати член8кор. АН УРСР, д.і.н. Ф.Шевченко. До сектора ввійшли 13 співробітників: 6 науков8 ців різного фаху, 6 картографів і лаборант. На той час наукова розробка карт та створення авторських оригіналів становила майже 50% усього обсягу «Атласу історії Української РСР». Співробітники сектора Т.Балабушевич, Є.Степанович вис8 тупали на конференціях та проводили лекційну роботу. Ф.Шевченко та О.Маркова як постійні члени брали участь в роботі Міжнародного комітету славістичних досліджень (Па8 риж, 1982 р.) та Комітету створення національних атласів (Москва, 1982 р.). З 6 жовтня 1982 р. Н.Грехова і В.Гирявенко були переведені на посади інженерів8картографів. Постановою Президії АН УРСР від 25 листопада 1983 р. на8 укову роботу над «Атласом» віднесли до категорії тематика за8 гальнодержавного значення. Тривала робота і над картами до колективної монографії «История УССР». У травні співробітниками сектора проведе8 но представницький науковий семінар з історичної географії й картографії. В ньому брали участь понад 150 фахівців з Києва, Львова, Дніпропетровська, Москви, Ленінграда, Кишинева та інших міст Радянського Союзу й України. Науковці сектору доповіли про результати роботи над створенням «Атласу істо8 рії Української РСР». На семінарі було однозначно вказано на високу результативність їх праці, підкреслено небувалий доти рівень розвитку історичної географії в Україні. На 1984 р. співробітники сектору склали понад 100 коменто8 ваних карт за темою «Карти подій і явищ на українських зем8 лях з давніх часів до початку ХХ ст.» для першої частини «Атласу історії Української РСР». До комплекту карт увійш8 ли: «Старовинні карти», «Природні явища», «Первісний і ра8 бовласницький устрій», «Східні слов’яни і зародження фео8 дальних відносин», «Україна в ІХ–XVIII ст.», «Україна в пері8 од кризи феодально8кріпосницької системи і розвитку капіта8 лізму», «Україна 1800 – початку ХХ ст.». Кожному з п’яти роз8 11 ділів «Атласу» передували пояснювальні тексти й численний ілюстративний матеріал, підготовлений для посилення інфор8 мативності «Атласу». У 1984–1987 рр. співробітники сектору працювали над но8 вою темою – «Історико8географічні дослідження України», мета якої – створення капітальної картографічної праці з істо8 рії України, присвяченої закономірностям розвитку радянсь8 кого суспільства, а також передача на виробництво першої частини «Атласу» з відповідною документацією: програмами, макетом компонування, редакційними примітками, формуля8 рами, списком умовних позначень. Карти першої частини «Атласу історії Української РСР» бу8 ли направлені на рецензування в провідні наукові установи країни: в Київський та Московський державні університети, Інститут марксизму8ленінізму при ЦК КП України (Київ) та Інститут суспільних наук АН УРСР (Львів), Інститут історії АН СРСР та Інститут військової історії (Москва). Всі рецен8 зенти відзначили високий науковий та картографічний рівень складених історичних карт і висловилися за необхідність їх публікації після виправлення ряду зауважень. 1985 р. була затверджена нова тема відділу СІД «Допоміжні історичні дисципліни. Історіографія і теорія». Співробітники групи продовжували роботу над другою частиною «Атласу іс8 торії Української РСР», присвячену історії радянського сус8 пільства. Підготовку та редагування формулярів, складання карт й їх рецензування проводили науковці Ф.Шевченко, О.Маркова, Т.Балабушевич, М.Дмитрієнко (в секторі з жовт8 ня 1985 р.), Є.Степанович, картографи В.Гирявенко, Н.Пасюк, Н.Грехова, О.Ковальчук. До 1985 р. вийшли друком три збірки наукових статей «Істо8 ричні дослідження. Вітчизняна історія». Вип. 9–11. У них на ос8 нові значного фактичного матеріалу висвітлено ряд питань со8 ціально8політичного та культурного розвитку України, адмініс8 тративно8територіального устрою окремих її регіонів. Основ8 ний акцент зроблено на проблемах історичної картографії. 1986 р. на картографічну фабрику (м. Вінниця) було переда8 12 но 101 карту з коментарями та ілюстраціями першої частини науково8довідкового комплексного «Атласу історії Українсь8 кої РСР». Науковці почали копітку координаційну роботу з фахівцями картографічної фабрики, які займалися створен8 ням оригіналів карт, а також по рецензуванню та коректурі їх у Києві. Як виявилося, передача «Атласу» на виробництво до Вінниці було великою помилкою через те, що в редакторів і картографів цього закладу не було достатнього досвіду скла8 дання історичних карт, що призвело до багатьох помилок. Всі численні намагання дирекції Інституту історії України переда8 ти друкування «Атласу» на Київську картографічну фабрику відкидалися Москвою, що виділяла кошти на підготовку «Атласу». 1987 р. співробітники сектора завершили наукову розробку 150 унікальних за значенням й інформацією карт для другої частини атласу «Україна. Початок ХХ ст. – 908ті роки», кіль8 кість яких після 1991 р. скоротився до 93. «Атлас» попередньо мав складатися з 5 хронологічних розділів (1917–1920; 1921–1941; 1941–1945; 1945–1960 та 1960–19908ті рр.), а у ме8 жах періоду матеріали класифікувалися за темами. У картах другої частини знайшли відображення боротьба українського народу за незалежність, національно8визвольні змагання, входження західно8українських земель до складу УРСР, роз8 виток економіки і культури; участь населення республіки у Другій світовій війні, відбудові народного господарства в піс8 лявоєнні роки, будівництві БАМу, створенні Тюменського нафтогазового комплексу, освоєнні цілинних земель. Зміни, що сталися в українському суспільстві, закономірно визначали напрямки додаткової роботи над вступними текста8 ми, які передували розділам. Вони вплинули на зміст відповід8 них коментарів до окремих оригінальних карт. Тому саме на цьому зосередилася увага науковців сектора. До другої части8 ни атласу підготовлено макет компонування, програму, редак8 ційні зауваження до формулярів та карт. Співробітники роз8 почали доопрацювання окремих карт першої частини «Атла8 су» вже на стадії штрихових і кольорових проб, що було зу8 13 мовлено появою нових матеріалів. Науковці також здійснили коректуру штрихових проб першої частини «Атласу», які над8 ходили з фабрики з численними помилками. У цей час науковці брали участь у роботі редколегії по підго8 товці до друку праць Географічного товариства УРСР, в засі8 даннях Наукової ради з історичної географії й картографії СРСР (Ф.Шевченко, О.Маркова). Як фахівця вищої кваліфі8 кації О.Маркову було обрано секретарем Наукової ради з кар8 тографії при Президії АН УРСР. 4 жовтня 1987 р. відділ джерелознавства і допоміжних істо8 ричних дисциплін очолив д.і.н. Ю.Пінчук. Член8кор. АН УРСР Ф.Шевченка затверджено на посаді провідного науко8 вого співробітника. 1988 р. згідно з Постановою Президії АН УРСР від груд8 ня 1987 р. на 1988–1990 рр. сектору визначена для розробки нова наукова тема – «Дослідження проблем історичної геогра8 фії й створення учбових атласів України». Її виконавцями ста8 ли науковці Ф.Шевченко, М.Дмитрієнко, О.Маркова, О.Мо8 лодчиков, Т.Балабушевич, Є.Степанович та картографи В.Ги8 рявенко, Н.Грехова, Н.Пасюк, О.Ковальчук. Мета нового нау8 кового проекту полягала в розробці учбових атласів з історії України для середньої школи, а також у дослідженні проблеми адміністративно8територіального устрою українських земель в окремі періоди, стану економіки та культурних процесів. 1988 р. дирекцією інституту прийнято рішення про видання другої частини «Атласу» окремими випусками, що мало прис8 корити вихід унікального видання в світ. Першим передбача8 лося опублікувати випуск «Адміністративно8територіальний поділ українських земель. 1917–19908ті рр.» (47 стор., 22 кар8 ти з текстами, ілюстраціями та коментарями), який у заверше8 ному вигляді перебував на Вінницькій картографічній фабри8 ці. Дане видання мало на меті показати залежність змін адмі8 ністративно8територіального поділу України від авторитарної політики центру й адміністративно8командної системи, що призводила до перерозподілу етнічних територій без науково8 го обґрунтування і врахування історичного досвіду, зокрема 14 віками складених національно8територіальних традицій та економічних зв’язків. Науковці сектору підготували та видали збірник наукових праць «Історико8географічне вивчення природних і соціаль8 но8економічних процесів на Україні» (К.: Наук. думка, 1988. – 110 с.). Відповідальний редактор – Ф.Шевченко. Матеріали збірки присвячено питанням відображення засобами історич8 ної географії соціально8економічних, суспільно8політичних і культурних процесів на теренах України від найдавніших ча8 сів до сьогодення. Співробітники сектора Ф.Шевченко, О.Маркова, Т.Балабу8 шевич, Є.Степанович та О.Молодчиков брали участь у напи8 санні 3–5 та 138го розділів колективної монографії відділу «Вспомогательные исторические дисциплины: историогра8 фия и теория» (К.: Наук. думка, 1988. – 278 с.). У 1988–1990 рр. науковці продовжували вивчати питання історичної картографії, пов’язаних зі створенням учбових іс8 торичних атласів УРСР для шкіл. Було розроблено плани8 проспекти атласів з історії України для 7–9 класів та «Атласу історії для середньої школи», концепцію якого узгоджено з Міністерством освіти України (27 карт з ілюстраціями і текс8 тами). У останньому були простежені зміни адміністративно8 го поділу українських земель від часів Київської Русі до 808х років ХХ ст., що дозволило здійснити комплексне досліджен8 ня їх політичного підпорядкування та адміністративного поді8 лу в складі різних держав. Проте, спроба надрукувати назва8 ний «Атлас» у Тернополі за браком коштів лишилася нездійс8 ненною. 1990 р. вийшов друком збірник наукових праць «Географіч8 ний фактор в історичному процесі» (К.: Наук. думка, 1990. –178 с.)., підготовлений науковцями сектора. У ньому розгля8 далися питання історичної географії й картографії УРСР, здійснювався аналіз, методика створення історичного атласу, розробка конкретних карт за представленою інформацією з публікацією авторських оригіналів, досліджувалися історичні міста та оборонні споруди ХVІІ–ХVІІІ ст., історичні й картог8 15 рафічні джерела – основа для створення карт регіонів. Осно8 вою цієї збірки, як і попередньої, стали наукові публікації ав8 торів, що працювали над створенням «Атласу історії Українсь8 кої РСР» – статті В.Бузало, О.Данильченка, М.Дмитрієнко, Л.Ковтуна, С.Кульчицького, М.Литвина, О.Маркової, Г.Пар8 хоменко, Н.Пасюк. Науково8дослідна тема опрацювання співробітниками сек8 тора у 1991–1993 рр. – «Дослідження проблем історичної геог8 рафії та картографії. Адміністративно8територіальний поділ України» передбачала вивчення історичної демографії й ряду конкретних питань історичної географії. Нові розробки мали забезпечити фактичним матеріалом окремі теми атласу. Про8 довжувалася робота над коректурою кольорових проб першої частини «Атласу історії України», яка уповільнилася через нестачу коштів. 24 серпня 1991 р. Україна спеціальним Актом проголосила свою незалежність. Почався новий етап розвитку СІД, оскіль8 ки відтепер на джерела можна було звертати увагу без огляду на ідеологічну упередженість. Суттєво пожвавилися роботи в галузі досліджень з історичної географії, демографії, картогра8 фії та інших спеціальних історичних дисциплін за рахунок ве8 ликого ентузіазму вчених, які прагнули опанувати, оприлюд8 нити та дослідити джерельні комплекси, на які доти було нак8 ладено «табу». У секторі історичної географії й картографії (який з травня 1990 р. очолила д.і.н. М.Дмитрієнко) працювали наукові співро8 бітники О.Маркова, Т.Балабушевич, Є.Степанович та картогра8 фи Н.Пасюк, В.Гирявенко і Н.Грехова. Вони вивчали адмініст8 ративний поділ України кінця ХІХ – кінця ХХ ст., етнічний склад й зміни населення в Україні за переписами 1897, 1926, 1959 й 1989 рр. й відповідні корегування кордонів держави. У 1992 р. внаслідок інтенсивної роботи над плановою темою науковці змогли поглиблено вивчити територіальні зміни і кордони України. Оскільки дана проблема стала чи не провід8 ною в засобах масової інформації й громадськість потребувала нагального роз’яснення цілого ряду питань, пов’язаних з при8 16 належністю українських земель до інших держав, науковці сектора М.Дмитрієнко, О.Маркова, Т.Балабушевич, В.Бузало (з травня 1990 р.) за участю співробітників інших відділів інс8 титуту (В.Боєчко, Б.Захарчук) провели у прямому ефірі Укра8 їнського радіо цикл авторських передач «Формування терито8 рії й кордонів України». Одночасно вони прочитали курс лек8 цій з даної тематики в керівних структурах СБУ, МВС, для ке8 рівників підрозділів військ Комітету охорони державного кор8 дону та у частинах Збройних сил України. У 1992 р. побачив світ черговий випуск збірки наукових праць співробітників сектору «Історико8географічні дослід8 ження в Україні», у якому опубліковані розробки з ряду важ8 ливих тем історичної географії, зокрема адміністративно8те8 риторіального устрою УРСР з 1917 по 19808ті рр. (історико8 картографічний аспект), розкрито зміст давніх історичних карт Східного Поділля, зокрема їх інформацію про флору, на8 явну геральдику й іконографію, досліджено картографічний літопис Лаврських печер, історію м. Батурина – гетьманської столиці, проблеми історії формування території козацької дер8 жави тощо. Оскільки сектор традиційно продовжував дослідження у га8 лузі історичної географії, то на 1994–1996 рр. для нього було визначено тему «Картографія в розвитку історичних дослід8 жень». Її виконавці – науковці М.Дмитрієнко, О.Маркова, С.Хведченя (в секторі з 1 березня 1993 р.) і картографи Н.Па8 сюк і Н.Грехова. 12 травня 1994 р. на базі сектора історичної географії й кар8 тографії створено відділ спеціальних історичних дисциплін у складі: завідуючої М.Дмитрієнко, науковців В.Бузало, С.Хве8 дчені та О.Маркової, картографів Н.Грехової та Н.Пасюк. Од8 ночасно визначено основні напрямки роботи відділу: дослід8 ження історії спеціальних історичних дисциплін, ступінь вив8 чення кожної з них, особливості методичних прийомів та ме8 тодології, історіографія проблеми, з’ясування цілої низки тео8 ретичних питань, пов’язаних з термінологією СІД, узагальнен8 ням на науковому рівні всього, що зроблено в їх галузі в Укра8 17 їні, не залишаючи осторонь і світовий досвід. Передбачалося, що відділ видаватиме серію монографічних досліджень, а нау8 кові розробки передбачалося публікувати у започаткованому періодичному виданні «Спеціальні історичні дисципліни: пи8 тання теорії й методики» та збірці наукових статей «Історико8 географічні дослідження в Україні», а також у інших фахових виданнях, часописах та періодиці. Перша науково8дослідна планова тема відділу – «Картогра8 фія й її вплив на розвиток історичних досліджень» (1994– 1996 рр.), яка мала метою узагальнити результати багаторіч8 них досліджень, що проводилися в секторі історичної геогра8 фії та картографії. Передбачалося здійснити наукову розробку комплексу навчальних карт з історії України; дослідження іс8 торії адміністративно8територіального поділу і розміщення населення, зокрема іноетнічних меншин в Україні, науково8 дослідницьке й організаційне забезпечення підготовки до ви8 дання науково8довідкового «Атласу історії України» (частина ІІ, вип.1). Основним науковим інструментарієм дослідження теми пе8 редбачалося синтетичне поєднання історико8картографічного, аналітичного та порівняльно8історичного методів. Розділ теми «Атлас історії України» (частина ІІ, вип. 2) було виконано від8 ділом у повному обсязі. Авторські оригінали карт передані на виробництво до Вінницької картографічної фабрики. Вперше в українській картографії розроблено серію карт, що відбивають основні зміни у політико8адміністративному уст8 рої України впродовж ХХ ст. Карти даного випуску наочно по8 казують залежність змін територіального поділу українських земель від політичної ситуації, що склалася у період радянсь8 кої адміністративно8командної системи, яка проводила пере8 розподіл території без наукових обґрунтувань і врахування іс8 торичного досвіду минулих століть, зокрема національно8те8 риторіальних традицій та економічних зв’язків. На жаль, в 1995 р. роботу над «Атласом» було припинено через брак кош8 тів у НАН України. На замовлення Міністерства освіти України науковці й кар8 18 тографи відділу підготували 10 навчальних стінних карт з іс8 торії України, три з яких – «Найдавніше минуле України» (58й клас), «Національно8визвольна війна 1648–1657 рр. під про8 водом Богдана Хмельницького» (58й і 88й класи) видано у 2000 р. Карти, створені на підставі багаторічних наукових дос8 ліджень фахівців відділу, наочно показали в ретроспекції про8 цес формування сучасної державної території України та шлях її народу до незалежності, історію її соціально8економічного й культурного розвитку. 2000 р. побачила світ електронна версія Національного атла8 су України (Інститут географії НАНУ, Інтелектуальні систе8 ми), в якому до вступного розділу включено історичні карти, розроблені співробітниками відділу. 1994 р. науковці відділу оприлюднили свої розробки у збір8 ці «Історико8географічні дослідження в Україні», де вміщено наукові статті з питань адміністративно8територіального уст8 рою українських земель та інших питань з історичної географії й картографії. Черговий випуск збірки наукових статей «Історико8геогра8 фічні дослідження в Україні», що побачив світ у 1998 р., нау8 ковці присвятили пам’яті члена8кореспондента НАН України Ф.Шевченка, який тривалий час був мудрим наставником і колегою співробітників відділу, багато зробив для розвитку різних галузей СІД. Відповідальний редактор збірки – д.і.н. М.Дмитрієнко. 1997 р. для «Малого словника історії України» М.Дмитрієн8 ко, Я.Дзира, Л.Маркітан, С.Хведченя та О.Пархоменко напи8 сали 45 статей з історії окремих регіонів і міст України. Виконання науково8дослідної теми «Спеціальні історичні дисципліни. Питання розвитку спецдисциплін: історична рет8 роспекція, джерела та бібліографія» у 2000–2002 рр. забезпе8 чували всього 16 співробітників віддлу, два доктори і шість кандидатів наук, картографи і інженери: керівник НДТ, заві8 дуюча відділом д.і.н., проф. М.Дмитрієнко, п.н.с., д.і.н., проф. І.Войцехівська (з 10.10.2000 р.), с.н.с., к.г.н. С.Хведченя, с.н.с., к.філол.н. Я.Дзира, с.н.с., к.і.н. Ю.Савчук, с.н.с., к.і.н. 19 Л.Маркітан, н.с., к.і.н. О.Попельницька (з 15.09.2001 р.), н.с. к.і.н. В.Перкун (з 15.11.2001 р.), м.н.с. Я.Іщенко (з 05.02. 2000 р.), м.н.с. Д.Тоїчкін (з 21.03.2002 р.), пров. інженер. Н.Па8 сюк (до 01.09.2001 р.), ст. інженер Н.Грехова (до 21.03.2002 р.), інженер О.Пархоменко (до 28.11.2000 р.), ст.лаб. Ж.Возне8 сенська (з 10.12.2001 р. до 25.11.2002 р.), ст.лаб. Ю.Винокуров (з 27.10.2000 до 01.08.2001), ст.лаб. О.Співак (до 25.11.2002 р. – у декретній відпустці). Науковими здобутками відділу стали збірки наукових праць «Історико8географічні дослідження в Україні». Числа 5 та 6. Виходячи з необхідності вирішувати актуальні проблеми сьогодення, які стосуються історії проживання на українських землях представників різних народів, націй й етнічних груп, науковці відділу видали колективну працю «Греки на укра8 їнських теренах: нариси з етнічної історії. Документи, матеріа8 ли, карти» (К.: Либідь, 2000. – 488 с.). Авторський колектив в складі: М.Дмитрієнко (керівник), В.Литвин, В.Томазов, Л.Яковлєва, О.Ясь. Науково8допоміжну роботу виконували Я.Іщенко, Л.Маркітан, Н.Грехова, О.Співак. У монографії розкриваються основні проблеми, з якими зіт8 кнулася в Україні грецька еміграція впродовж різних історич8 них періодів, роль античної спадщини й візантійського куль8 турного впливу на український історичний і культурний про8 цес, висвітлюється діяльність грецьких громад. Подано відо8 мості про грецькі аристократичні роди в Україні, видатних ук8 раїнських греків, які зробили свій внесок у науку й культуру другої батьківщини, сприяли її розвитку. Вміщено чимало вперше виявлених і опублікованих документів та матеріалів, складено ґрунтовну бібліографію, подано понад 140 ілюстра8 цій, та, що особливо важливо, 12 оригінальних карт, складено великий довідковий апарат. Слід зазначити, що за короткий термін відділ зумів налаго8 дити співробітництво з вченими з Москви, Петербурга, Поль8 щі, Білорусі. Результати співпраці проявились у вигляді обмі8 ну науковою літературою, статтями для публікації у збірни8 ках. Оскільки збірник «Історико8географічні дослідження в 20 Україні» здобув визнання у науковців України і переріс межі фахового інститутського видання, у ньому постійно вміщу8 ються праці вчених з різних регіонів України. Співробітники відділу спеціальних історичних дисциплін, що вивчають різні аспекти історичної географії України, реалі8 зують результати своєї наукової діяльності в публікаціях у фа8 хових виданнях (зокрема, «Українському історичному журна8 лі», «Київській старовині») та збірці наукових праць відділу «Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методи8 ки» та написанні монографій. Слід відзначити наукові розробки с.н.с., к.г.н. С.Хведчені, професійного географа і картографа, який вже багато років досліджує картографічні матеріали, пов’язані з забудовою і плануванням одного з найбільших і найстарших православних монастирів – Києво8Печерської Лаври. За темою дослідження ним створено ряд статей, опублікованих як у збірниках відді8 лу СІД, так і у різноманітних періодичних виданнях: «Укра8 їнські православні монастирі: деякі аспекти заснування» (2000 р., у співавторстві з Р.Качаном), «Билинний епос Ки8 ївської русі як джерело для історичної географії»(2001 р.). С.Хведченя є автором трьох монографічних досліджень: «Тай8 ны Киево8Печерской Лавры» (два видання – 2001, 2004 рр.) «Святые и святыни Киево8Печерской Лавры» (2001 р.), «Та8 ємниці лаврських святинь» (2004 р.). О.Попельницька захистила кандидатську дисертацію «Ки8 ївський Поділ XVII–XVIII» ст.» (2002 р.) та видала моногра8 фію «Історична топографія київського Подолу XVII – почат8 ку XIX століття» (2003 р.), присвячену питанням історичної топографії Києва. За цією ж проблематикою у 2001–2003 рр. вона опублікувала цілу низку статей: «Джерела до історії ки8 ївського Подолу XVII–XVIII ст.», «Історичний розвиток ки8 ївського Подолу (XVII – початок XIX ст.)», «Найбільші зем8 левласники і підприємці київського Подолу XVII–XVIII ст.: історико8топографічний та генеалогічний аспекти», «Маєтнос8 ті католицької церкви XVI–XVII ст. на київському Подолі», «Грецька колонія на київському Подолі у XVII–XVIII ст.», 21 «Опис Київського замку 1552 р. як джерело з історичної то8 пографії київського Подолу XVI–XVII ст.», «Цивільні садиби і будівлі київського Подолу XVIII – початку XIX ст.», «Кар8 тографічні матеріали як інформаційне джерело з історичної топографії київського Подолу XVII – XIX ст.». Зав.відділу д.і.н. М.Дмитрієнко у 2003 та 2004 рр. опубліку8 вала в «Українському історичному журналі» статтю «Перетво8 рення адміністративно8територіального устрою в Україні в 1919–1920 рр.» (№№ 6 та 1). Матеріали останніх збірок «Історико8географічні дослід8 ження в Україні» (2001–2002 рр., числа 5 та 6) продовжують і взаємодоповнюють публікації іншого видання відділу СІД – «Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методи8 ки». Адже з часу започаткування у збірці «Історико8географіч8 ні дослідження в Україні» знаходять відображення проблеми багатьох галузей спеціальних історичних дисциплін, вивчен8 ням яких і займається відділ, зокрема, статті з історичної кар8 тографії і топографії, ономастики, топонімії, історичної еконо8 мічної географії, джерелознавства, регіоналістики, сфрагісти8 ки, геральдики, фалеристики, вексилології, що так чи інакше мають пряме відношення до вивчення вітчизняної історичної географії. Науковці відділу СІД Інституту історії України залучають до співпраці колег8істориків з багатьох регіонів нашої держа8 ви, тому збірка має справді «географічне» спрямування. У статтях збірки усі читачі, хто прагне збільшити коло своїх знань у галузі історичної географії, можуть знайти інформа8 цію, відсутню у наукових розробках попередніх років: про формування території держави та її кордонів в різні історичні епохи, поширення власних грошових знаків, місцевих емісій національної валюти, локалізацію певних топографічних істо8 ричних об’єктів, природні умови різноманітних українських регіонів у часи середньовіччя. Збірки «Історико8географічні дослідження в Україні»(числа 5 та 6) у порівнянні з попередніми аналогічними виданнями створені на якісно вищому рівні. У них відсутні ідеологічна за8 22 ангажованість, притаманна виданням 1970–19808х рр., та уни8 кання розгляду «гострих» питань вітчизняної історії. Цілком усвідомлюючи той факт, що впродовж понад 70 ро8 ків історична наука в Україні, знаходячись на узбіччі суспіль8 ного життя, розвивалася, відчуваючи постійний ідеологічний тиск з боку партійних органів, які, власне, й визначали «акту8 альність» досліджень з провідної наукової тематики, перші числа збірки «Історико8географічні дослідження в Україні» також не уникла цього пресингу. Однак, видання збірки, що побачили світ після 1991 р., коли Україна здобула незалеж8 ність, вже позбавлені «тягаря минулого». Звільнення від цен8 зури відкривало перспективу введення до наукового обігу кар8 тографіних матеріалів, які залишалися доти незайманими з міркувань їх «націоналістичного» походження, а якщо і згаду8 валися, то з відповідним політичним коментарем. Хоча всім та кожному відомо: джерел зі знаком «мінус» не існує, всі вони, створені в певний час (хронологічна ознака), у визначеному місці (історико8географічна ознака), з певною метою (ознака наявності інформації певного рівня спрямування й насиченос8 ті), окремою владною структурою, організацією, установою чи особою (ознака приналежності за походженням) несуть ін8 формацію про плин історичного процесу, фіксують багатогра8 нне і різнопланове життя суспільства, його громадян за допо8 могою фактів, які розкривають зміст подій та явищ, властивих кожному з етапів розвитку цивілізації, та їх значення. Відповідальним редактором збірок є завідувачка відділом, д.і.н., проф. М.Дитрієнко, його заступником – н.с., к.і.н. О.По8 пельницька, відповідальним секретарем збірок – с.н.с., к.г.н. С.Хведченя. У збірках представлені як статті співробітників, аспірантів та пошукачів відділу СІД (І.Войцехівської, Я.Дзири, М.Дмит8 рієнко, О.Ждановича, Я.Іщенко, В.Коваля, Л.Маркітан, М.Омельченка, В.Перкуна, О.Попельницької, Є.Славутича, О.Суховарової8Жорнової, Д.Тоїчкіна, С.Хведчені), так і нау8 ковців інших відділів Інституту історії України НАНУ (Я.Верменич, О.Реєнта, Є.Степанович, П.Тронька, О.Цере8 23 нюк, Т.Чухліба), представників різних наукових центрів регіо8 нів України – викладачів вищих учбових закладів міст Дніп8 ропетровська, Донецька, Кам’янця8Подільського, Києва, Кре8 менчука, Одеси, Сум, Тернополя, Чернігова, Чернівців; нау8 ковців Інституту археології НАН України та фахівців з різних галузей СІД Національного музею історії України. Спектр проблем, що розглядається у публікаціях цих збірок, досить широкий: це – питання вітчизняного краєзнавства та регіоналістики, соціальної та етнічної історії, дослідження оригінальних писемних і картографічних джерел, формування територіально8адміністративних одиниць у різні часи, геогра8 фія поширення паперових і металічних грошей у межах Укра8 їни, уточнення локалізації топографічних об’єктів на території певних місцевостей і населених пунктів. Підсумком наукових пошуків, які тривають понад тридцять років, стали публікації співробітників та аспірантів відділу спеціальних історичних дисциплін та постійних дописувачів збірки «Історико8географічні дослідження в Україні», що вис8 вітлюють широке коло питань: екології України: Р.Бондаренко «Проблемы сохранения исто8 рической среды в городах Украины (по материалам Житоми8 ра и Бердичева)», Р.Худяк «Охорона вод в Українській РСР»; демографії, етнічної і соціальної історії: В.Гаврилов «Пересе8 лення селян Північного Лівобережжя до Криму після депор8 тації кримських татар», А.Заец «Динамика численности го8 родских поселений Волынского воеводства XVI – первой по8 ловины XVII ст. (1566–1648)», О.Лугова, Я.Бойко «Розмі8 щення селян8переселенців на Півдні України в 60–80 рр. ХІХ ст.», О.Попельницька «Грецька колонія на київському Подолі XVII–XVIII ст.», П.Сіреджук «Народонаселення Північного Прикарпаття третьої чверті XVII ст.» (1988 р.), Є.Степанович «Розміщення та діяльність вищих спеціальних навчальних закладів України наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.», В.Шандра «До історії створення та діяльності Київського уч8 бового округу в 30–60 рр. ХІХ ст.», Ф.Шевченко «Формуван8 ня Сербського, Угорського та Молдавського гусарських пол8 24 ків на Україні в XVIII ст.» та «Російські воєводи в Києві у дру8 гій половині XVII ст.»; історичного джерелознавства: В.Анісімов «Київська Русь: військовий костюм давньоруського воїна ІХ–ХІІІ ст.», І.Вой8 цехівська «Географія джерельної бази до вивчення життєвого шляху військового міністра УНР Всеволода Петріва», І.Дзира «Критика джерел у «Короткому описі Малоросії» і «Лизогу8 бівському літописі», Я.Дзира «Тарас Шевченко і три столиці Української Гетьманської держави: Чигирин, Батурин і Глу8 хів», М.Дмитрієнко «Паперові гроші місцевих та приватних емісій як історичне джерело. 1917–1920 рр.», В.Звягельський «Географія «Руської землі» у «Слові о полку Ігоревім», Я.Іщенко «Зображення в міських гербах України предметів побуту: регіональний аспект» та «Орден св. Іоанна Ієруса8 лимського – Мальтійський хрест: історія та побутування на теренах Російської імперії», А.Кику «Актовые книги как ис8 точник историко8географических исследований», О.Климен8 ко «Підпільні друкарні ОУН на Тернопільщині у 1941– 1952 рр. та їх участь у виготовленні бофонів», В.Коваль «Пів8 денні напрями гітлерівської стратегії 1941 р. (Україна, Балка8 ни)», М.Корінний «До питання про час появи християнства в пізньоантичних містах Північного Причорномор’я», Л.Маркі8 тан «Пам’ятки церковної архітектури XI–XIII ст. Чернігівсь8 кої землі у фотодокументах» та «Оспівана М.Гоголем Пол8 тавська земля у кінофотодокументах», О.Огуй «Позначення золотих монет у молдавсько8буковинських документах кінця XVI–XVII ст.. (регіональний аспект)», М.Омельченко «Окре8 мі аспекти атрибутики Донеччини», В.Перкун «Невідома пе8 чатка із села Стрижака Київської області», Є.Степанович «М.Костомаров – дослідник Волині», О.Суховарова8Жорнова «Географія походження та придбання портретів Національно8 го музею історії України», С.Хведченя «Билинний епос Ки8 ївської Русі як джерело для історичної географії», С.Хведченя, Д.Тоїчкін «Останні штрихи до історичного портрета Іллі Му8 ромця, святого Києво8Печерської Лаври», Т.Чухліб «Наказ8 ний гетьман Правобережної України Григорій Іванович 25 (Гришко) та формування антитурецьких планів «Священної ліги»; регіоналістики: О.Бачинська «Формування території Ду8 найського (Новоросійського) козацького війська та його особ8 ливості», С.Белоконь «Православне епархии Украины 1917–1941 гг.», М.Корінний «Природні умови Переяславської землі в Х–ХІІІ ст.», В.Ричка «Історико8географічні передумо8 ви формування Київської землі», В.Сергийчук «Формирова8 ние территории козацького государства»; історичної топографії: Н.Герасименко «Батурин – резиден8 ція гетьманов Левобережной Украины», Я.Іщенко «Феофанія: історико8географічний опис», Л.Маркітан «Полтавщина у кі8 нофотодокументах», В.Перкун «Конфесійні печатки Правобе8 режної України як топонімічне джерело», В.Пірко «Оборонні споруди XVII–XVIII ст. та їх значення в заселенні Південно8 Східної України», Л.Пляшко «Деякі історико8географічні ас8 пекти дослідження міст Лівобережної України XVIII ст.», Л.Пономаренко «Вулиці, площі, провулки Києва», О.Попель8 ницька «Локалізація «Біскупщини» та «Біскупського містеч8 ка» на планах Подолу 1695 та 1803 рр.», П.Тронько, Я.Верме8 нич «Дослідження історії міст і сіл в історичному краєзнавст8 ві України: здобутки і проблеми»; історичної економічної географії: Т.Балабушевич «Торговель8 ні зв’язки українських земель із Росією у другій половині XVIII ст. Спроба узагальнення» та «Територіальний поділ пра8 ці в ремеслах та промислах України в XV–XVIII ст.», М.Дмит8 рієнко «Картографування відомостей по темі «Паперові гроші на території України у другій половині XVIII–XX ст.», Т.Кома8 ренко «Волынь в торговых связях Украины и России в первой половине ХІХ ст.», В.Пірко «Географія збуту донецької солі в XVII–XVIII ст.», О.Сидоренко «До питання про географію ук8 раїнсько8російських торговельних зв’язків у другій половині XVI – першій половині XVII ст.», М.Стрішенець «Джерела про розміщення промислів на території північної Буковини у XVI–XVIII ст.», Д.Тоїчкін «Дослідження центрів виробництва холодної січної зброї в Україні XVII ст.»; 26 картографії: Т.Балабушевич, О.Маркова «Історія України мовою картографії», І.Гирич, Т.Гирич «План Києва 1786 р. як історико8топографічне джерело», Я.Дашкевич «Україна на картах XIV–XV ст.», «Східне Поділля на картах XIV ст.» та «Восточное Подолье на картах XVI ст. (Флора, аннотации, иконография, источниковедческое значение)», О.Діденко «Уманщина на картах Г.Боплана», А.Жданович «Карты бело8 русских и украинских городов Речи Посполитой в Internet8эн8 циклопедии», Л.Руденко «Розвиток картографічного методу в географічних дослідженнях Української РСР», С.Хведченя «Картографическая летопись Лаврських пещер»; адміністративно�територіальному поділу України: Г.Боряк «Акти адміністративних межувань кінця XIV – середини XVI ст. і реконструкція адміністративно8територіального поділу українських земель» та «Ревізії та люстрації українських ста8 роств кінця XV – середини XVI ст. (в аспекті історико8геогра8 фічної джерельної цінності)», С.Бутко «Україна і Росія в гео8 політичних побудовах ОУН у міжвоєнний період», М.Дмитрі8 єнко, О.Маркова «Административно8териториальное деление Украинской ССР с 1917 г. по 808е годы ХХ ст. (Историко8кар8 тографический аспект)», М.Крикун «Кордони й повітовий по8 діл Волинського воєводства в XVI – XVIII ст.» та «Волостное деление Киевского воєводства в последней трети XVI– XVII ст.», А.Михненко «Зміни в адміністративно8територі8 альному складі Донбасу та діяльність органів місцевої влади (1920–1938 рр.)»; рецензії: М.Дмитрієнко, І.Войцехівська «Фундаментальне дослідження з проблем вітчизняної регіоналістики. Рецензія на монографію Ярослава Верменич. Теоретико8методологічні проблеми історичної регіоналістики в Україні. – К.: Інститут історії України НАНУ. 2003. – 516 с», М.Дмитрієнко, О.По8 пельницька «...Як тебе не любити, Києве мій!». Рецензія на книгу Пономаренко Л., Різник О. Київ. Короткий терміноло8 гічний довідник. Довідкове видання. – К.: Павлім, 2003. – 124 с., іл.», Я.Іщенко «Історія міст та поселень княжої Русі в кон8 тексті історичної географії». Рецензія на книгу Сергій Федька. 27 «Землі і міста княжої України8Русі (Нарис історичної геогра8 фії). – Ужгород: Вид8во В.Падяка, 2002. – 135 с.». Запропонована на розгляд читачів чергова збірка наукових праць «Історико8географічні дослідження в Україні. Число 7» створена за сприяння та активної участі співробітників відді8 лу спеціальних історичних дисциплін Інституту історії Украї8 ни НАН України. Її публікації продовжують традиції поперед8 ніх збірок у вивченні цілого ряду актуальних проблем вітчиз8 няної історичної науки. Maria Dmytrienko Olena Popelnytska THE INVESTIGATING OF PROBLEM OF HISTORICAL GEOGRAPHY BY SPECIAL HISTORICAL DISCIPLINES DEPARTMENT OF INSTITUTE OF HISTORY OF UKRAINE OF NAS OF UKRAINE (DURING 1994–2003) The article dedicated to scientific effort of the Special Historical Disciplines Department of Institute of History of Ukraine of NAS of Ukraine. Authors analysed the investigaC tions, which were made in the field of historical geography. 28

Проблеми історичної географії у висвітленні праць відділу спеціальних історичних дисциплін Інституту історії України НАН України (1994–2003 рр.)

Репозитарії

Схожі ресурси