Світові та українські музеї в умовах інформаційно-комп’ютерного суспільства

У статті розглядаються передумови створення комп’ютерних інформаційних систем музеїв України (українського музейного сегмента в Інтернет) наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст....

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2004
Main Author:	Черченко, О.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут історії України НАН України 2004
Series:	Історико-географічні дослідження в Україні
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/53821
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Світові та українські музеї в умовах інформаційно-комп’ютерного суспільства / О. Черченко // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2004. — Вип. 7. — С. 146-160. — Бібліогр.: 28 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-53821
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-538212025-02-09T21:05:09Z Світові та українські музеї в умовах інформаційно-комп’ютерного суспільства Historical prerequisites of the creation of Ukrainian museums system in internet (at the end of the XX – at the beginning of the XXI centuries) Черченко, О. У статті розглядаються передумови створення комп’ютерних інформаційних систем музеїв України (українського музейного сегмента в Інтернет) наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. The prerequisites of the creation of computer informational system of Ukrainian museums (Ukrainian museum segment in Internet) at the end of the XX – at the beginning of the XXI centuries are examined in the article. 2004 Article Світові та українські музеї в умовах інформаційно-комп’ютерного суспільства / О. Черченко // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2004. — Вип. 7. — С. 146-160. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. XXXX-0022 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/53821 069.533:004.738.5(477) uk Історико-географічні дослідження в Україні application/pdf Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
description	У статті розглядаються передумови створення комп’ютерних інформаційних систем музеїв України (українського музейного сегмента в Інтернет) наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст.
format	Article
author	Черченко, О.
spellingShingle	Черченко, О. Світові та українські музеї в умовах інформаційно-комп’ютерного суспільства Історико-географічні дослідження в Україні
author_facet	Черченко, О.
author_sort	Черченко, О.
title	Світові та українські музеї в умовах інформаційно-комп’ютерного суспільства
title_short	Світові та українські музеї в умовах інформаційно-комп’ютерного суспільства
title_full	Світові та українські музеї в умовах інформаційно-комп’ютерного суспільства
title_fullStr	Світові та українські музеї в умовах інформаційно-комп’ютерного суспільства
title_full_unstemmed	Світові та українські музеї в умовах інформаційно-комп’ютерного суспільства
title_sort	світові та українські музеї в умовах інформаційно-комп’ютерного суспільства
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2004
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/53821
citation_txt	Світові та українські музеї в умовах інформаційно-комп’ютерного суспільства / О. Черченко // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2004. — Вип. 7. — С. 146-160. — Бібліогр.: 28 назв. — укр.
series	Історико-географічні дослідження в Україні
work_keys_str_mv	AT čerčenkoo svítovítaukraínsʹkímuzeívumovahínformacíinokompûternogosuspílʹstva AT čerčenkoo historicalprerequisitesofthecreationofukrainianmuseumssystemininternetattheendofthexxatthebeginningofthexxicenturies
first_indexed	2025-11-30T18:18:02Z
last_indexed	2025-11-30T18:18:02Z
_version_	1850240339202277376
fulltext	146 УДК 069.533:004.738.5(477) Олександр Черченко СВІТОВІ ТА УКРАЇНСЬКІ МУЗЕЇ В УМОВАХ ІНФОРМАЦІЙНОC КОМП’ЮТЕРНОГО СУСПІЛЬСТВА У статті розглядаються передумови створення комп’ютерC них інформаційних систем музеїв України (українського муC зейного сегмента в Інтернет) наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. Я к відомо, прагнення гармонійного синтезу в сфері ду8 ховного існування людини отримало свою яскраву ре8 алізацію в ідеї давньогрецького музейону – «Храмі усіх мистецтв». Кожна муза символізувала окрему сферу творчої діяльності. Музейон відображав загально грецьку концепцію культури роздрібнених поміж собою багаточисле8 них полісів. І хоча подальший рух концепції музейону відз8 начився похилом у бік спеціалізації музеїв за багатьма нап8 рямами, ідея єдності етнокосму як образу, на базі музею є ак8 туальною і сьогодні. Особливої уваги ідея синтезу мистецтв набула в умовах пе8 реходу суспільства до цивілізації постіндустріального або ін8 формаційного типу. Бурхливий розвиток інформаційних тех8 нологій, комп’ютерної техніки, поява Інтернет значно вплину8 ли майже на всі сфери діяльності людини. Відтепер поряд з ре8 альним, утворився так званий масмедійний простір – новий, окремий вимір людського буття. На ринку інформаційної про8 дукції з’явилися магнітні диски, безпрецедентні за можливос8 тями носії інформації. На одному такому диску можна розміс8 тити значний обсяг аудіовізуальних матеріалів (таблиці, гра8 фіки, карти, картини, слайди, кіноплівки, відеоплівки, звуко8 запис, кіно та телефільми, моделі, зразки). Поступово продукт інтелектуальної праці людини переходить з паперового до електронного вигляду. У нових умовах фахівці за будь8якою 147 спеціалізацією отримали потужний інструмент професійного вдосконалення. Історична наука не може далі залишатися поза процесами, що відбуваються в сфері нових інформаційних технологій. У зв’язку з цим надзвичайно актуальною проблемою є осмис8 лення можливостей та перспектив техніко8технологічних но8 вацій сучасного світу. Наука потребує не тільки історико8 культурологічних ретроспекцій до таких явищ як комп’ютер, Інтернет, віртуальний музей, кібер8простір і т. ін., але також ретельного вивчення методів їх застосування в науково8істо8 ричній (зокрема в музейній) практиці. Наукова новизна статті обумовлена вибором теми, яка ще не знайшла вичерпного висвітлення у вітчизняній історичній лі8 тературі. Вона полягає в розкритті нових аспектів у взаємовід8 ношеннях історичної науки України та інформаційного сус8 пільства. Вперше здійснена спроба аналізу перехідного етапу національної музейної мережі від традиційного до інновацій8 ного способу існування й розвитку. Якщо не враховувати футурологічні дослідження, встанов8 лено, що наукова думка (американська, західноєвропейська) за даною тематикою бере свій початок з 808х рр. ХХ ст., з мо8 менту широкого розповсюдження глобальної мережі. В Украї8 ні, відповідно, дослідження та практичне застосування Інтер8 нет у музейній справі починаються в 908ті рр. ХХ ст. В статті показаний прямий зв’язок характеру досліджень з етапами розвитку й вдосконалення нових інформаційних тех8 нологій на світовому ринку. Як допоміжну інформацію висвіт8 лено особистий внесок українських радянських вчених у ство8 ренні комп’ютерної, телекомунікаційної техніки. Визначено місце українського музеєтворення на світовому інформаційному ринку в глобальній мережі. Показано віднос8 ну залежність як на теоретичному, так і на практичному рівнях національної інформаційно8культурної політики від кон’юнк8 тури техніко8технологічного прогресу у світі. Доведено, що розробка концепції існування національного музеєтворення в глобальній мережі знаходиться на початково8 148 му рівні і потребує комплексного підходу фахівців багатьох профілів. Порушено комплекс проблем, пов’язаних з існуванням кіль8 кох головних бар’єрів економічного, кадрового, психологічно8 го та іншого характеру, що стримують модернізацію музейно8 го сектора в державі. Виявлено й проаналізовано головні етапи розвитку музей8 ної діяльності в Україні в сфері нових інформаційних техноло8 гій. Запропоновано й обґрунтовано таку хронологічну послі8 довність процесу: 1. З часу проголошення незалежності України на початку 908х рр. ХХ ст. відбувається початок переходу музейного сек8 тору держави до світових стандартів правового, техніко8техно8 логічного, методологічного характеру. 2. На протязі 908х рр. ХХ ст. найбільш розвинені музеї в дер8 жаві проводять комп’ютеризацію своєї роботи на рівні обліку і наукової обробки музейних предметів. Здійснюється посту8 пова перебудова форм і методів роботи музейних працівників з урахуванням розвитку нових інформаційних технологій. 3. Наприкінці ХХ – початку ХХІ ст. на фоні широкого роз8 повсюдження Інтернет в Україні відбувається стрімкий про8 цес інтеграції національної історико8культурної спадщини в глобальну мережу. В задачі даного дослідження входить проведення ретроспек8 тивного аналізу названих аспектів з точки зору їх відношення до музейної справи України; характеристика сучасного стану української музейної мережі, можливості та перспективи по8 дальшого розвитку. Серед методів, окрім ретроспективного аналізу, застосовані такі: синтез, порівняння, короткий історичний екскурс, сис8 темний підхід, абстракція, узагальнення, класифікація та інші. Метою дослідження є ґрунтовне доведення і пропаганда те8 зи про необхідність державної та суспільної підтримки прог8 рам розвитку нових інформаційних технологій (далі скоро8 чення – НІТ) в культурно8освітньому (в тому числі музейно8 му) секторі держави. 149 На шляху до інформаційного суспільства Пам’ять про яскраві події у житті людини, сім’ї, роду, племе8 ні, етносу, народу стикалася на перехресті часу та простору з технологіями фіксації, збереження, відображення інформації. Піктографія, клинопис, ієрогліфіка, алфавітне письмо, фіксую8 чи історичну пам’ять, залишали по собі такі матеріальні об’єк8 ти як: глиняна табличка, різного роду свитки (папірусові, пер8 гаментні, берестяні та ін.), книга з багатьма її модифікаціями (газета, брошура, журнал) і т.д. З кінця ХІХ ст. і по сьогодніш8 ній день відбувається справжній бум в сфері вдосконалення носіїв інформації – фото8кіно8аудіо8відео плівка (перше фото – 1839 р., перші кінокадри – 1895 р., перший відеозапис – дру8 га пол. ХХ ст.), перфокарти ручного і машинного використан8 ня, комп’ютерні магнітні дискети та диски і т.д. Навколо носіїв історичної пам’яті зростали стіни різноманітних закладів: біб8 ліотек, пінакотек, архівів, музеїв, кіно8відеотек, комп’ютерних баз даних і т. ін. В 608х рр. ХХ ст. отримали статус історичного джерела кінофотовідеодокументи, тобто документальні фотог8 рафії або світлини, хронікальна кінозйомка та відеозапис, що з’явилися внаслідок технічного прогресу. Виникає нова, моло8 да спеціальна історична дисципліна – кінофотовідеодокумен8 тознавство1. Так, поступово матеріальна субстанція джерела втрачала своє значення, бо народжувався світ нової реальності, світ, у якому панує влада цифрованої інформації. Наприкінці 608х – початку 708х рр. ХХ ст. значний резонанс одержала концепція інформаційного суспільства. Авторство терміна належить Ю. Хаяши, професору токійського техноло8 гічного інституту, а також ряду організацій, що працювали на японський уряд. Автори нової концепції пророкували: «Вироб8 ництво інформаційного продукту, а не продукту матеріального буде рушійною силою розвитку суспільства»2. На сьогоднішній день в основі керування багатьох музеїв лежать автоматизова8 ні комп’ютерні системи, бази даних у в цифровому форматі, створюються програми дистанційного навчання, електронні версії музеїв на магнітних дисках і в Інтернет і т.п. Все це підт8 верджує актуальність концепції інформаційного суспільства. 150 У руслі даної концепції радянський академік Р.Ф. Абдєєв на8 зиває наступні етапи еволюції людства з погляду зміни значи8 мості інформації в життєдіяльності людей і внаслідок появи нових технологій обробки інформації: – винахід писемності, що дало можливість передавати ін8 формацію і знання між людьми від покоління до покоління; – винахід друкарства в середині XVII ст., коли виникла нова культура (література), формувалося індустріальне суспільство; – освоєння наприкінці ХІХ ст. електрики і кардинально но8 вих технологій передачі інформації: телеграф, телефон, радіо. Дані технології дали можливість оперативно передавати і на8 копичувати інформацію у великих обсягах; – винахід мікропроцесорної технології і поява персонально8 го комп’ютера, комп’ютерних мереж, комунікації, заснованої на електронних, а не механічних і електричних засобах перет8 ворення інформації, програмно8керованих пристроях3. Сьогодні вже практично можливо перевести більшу частину історичного інформаційного скарбу у форму цифрової ком8 п’ютерної пам’яті. Сучасні технології дозволяють так би мовити згорнути цілий заклад (наприклад, музей) у крихітну форму пластикового диску. Більш того, є можливість відправити той же музей у подорож по безмежному простору глобальної мере8 жі Інтернет, що являє собою центр світової комунікації. Історія розвитку комп’ютерної техніки, виникнення та роз8 повсюдження Інтернет у світі питання досить вивчені в науко8 вій літературі. Для нас викликає інтерес та наукова ділянка, де питання науково8технічного прогресу знаходять своє сполу8 чення з музейною теорією та практикою. Широке поширення комп’ютера, глобальних сітьових технологій дозволяє по8ново8 му глянути на масштаби і на подальшу трансформацію понят8 тя музейної комунікації в умовах інформаційного суспільства. Традиційно до техніки в музеї відносилося вивчення таких питань як: – проектування музейних будинків; – музейне обладнання; – техніка експонування різних типів музейних матеріалів; 151 – технічні засоби передачі інформації; – транспортні засоби; – техніка дослідження фізичного стану музейних предметів, їхня реставрація і консервація4. Безумовно, цей перелік, взятий з учбового посібника по му8 зеєзнавству 1988 р., не відповідає сьогодні реаліям початку третього тисячоліття. Наприклад комп’ютерна техніка, якщо віднести її до графи «технічні засоби передачі інформації», містить в собі набагато більший обсяг різноманітних функцій. Це може бути: обробка, збереження, демонстрація, відтворен8 ня інформації. Тобто, має відношення до мультимедіа – комп’8 ютерної системи і технології, що «забезпечує можливість ство8 рення, збереження та відтворення різнорідної інформації, а са8 ме – текст, звук і графіку (в тому числі рухомі зображення і анімацію)»5. Програмно8апаратні засоби здатні сьогодні ство8 рювати так званий кіберпростір (cyberspase) – «цифрове сере8 довище для розміщення об’єктів та дій»6. Стрімкий розвиток НІТ змінив характер, форми, методи майже у кожній окремій сфері професійної діяльності людини. Зосередимось на головних моментах в історичному процесі взаємодії музейної сфери та НІТ у світі. Моменту, коли почав8 ся так званий «музейний бум в Інтернет» і для тисяч музеїв сві8 ту відкрилася нова, цифрова, або електронна ера, передував досвід кількох ініціатив, що з романтичного ентузіазму оди8 ниць згодом перетворився на світову практику. Ми залишимо поза увагою кіно та телеверсії музейного напряму, розглядаю8 чи цей продукт як матеріал для створення віртуального музею. Наприкінці 708х рр. ХХ ст. в Америці, Англії, Франції поча8 лась розробка онлайнових музейних систем інформації. В лис8 топаді 1977 р. відбулась перша експериментальна демонстра8 ція потенціалу телетексту служби англійського Лестерширсь8 кого (Leicestershire) музею в радіомовленні серії новин Бі8Бі8 Сі (BBC). Через 6 років працівники того ж музею в співпраці з компанією British Telecom на основі системи PRESTEL ство8 рили перший інтерактивний музей, що містив приблизно 20 регулярно модифікованих сторінок музею, пам’яток, виставок 152 (куди входив і показ кінофільму), рекламу та резервну програ8 му для запитів на додаткову інформацію. В тому ж 1983 р. у Франції виникає перший масштабний музейний сітьовий ін8 формаційний сайт на базі французької системи MINITEL. З середини 19808х рр. почалась співпраця інформаційної ка8 надської мережі зі спадщини (CHIN) з мережею по збережен8 ню інформації (CIN). Поступово зростає інтерес до викорис8 тання все більшого обсягу Інтернет ресурсів серед штатних співробітників університетських музеїв, що мають академіч8 ний доступ до глобальної мережі. Приблизно з 1988 р. Французьке Міністерство Культури іні8 ціює експерименти з інтерактивною системою інформації (ос8 нованої на відео8диску) музеїв Loire Valley, демонстрацією пам’яток для усіх сервісних областей на авто8маршруті по Аквітанії. В 1989 р. подібна система музейної сітьової інфор8 мації стала доступна туристам по штату Коннектикут і автост8 радам узбережжя Род8Айленда через туристичні інформаційні термінали, з інформацією місцевого характеру про США. В 1990 р. у європейському дослідницькому центрі CERN бу8 ла розроблена система WWW (World Wide Web, у перекладі з англійської «всесвітня павутина»). Важливо відзначити, що саме впровадження в Інтернет системи WWW на початку 908х рр. ХХ ст. призвело до виникнення в Інтернет величезних за обсягом інформаційних ресурсів музейного характеру, вивело музейну комунікацію на глобальний рівень. Особливо інтен8 сивним у даному сенсі виявися 1994 р., коли відбувся справж8 ній скачок у розвитку музейних сітьових інформаційних сис8 тем, який супроводжувався зростанням ефективності графіч8 них програм перегляду на системах гіпертексту Всесвітньої павутини, що у першу чергу стосується таких програм як Mosaic і Netscape. У вересні 1994 р. вийшла на ринок віртуальна бібліотека Джонатана Боуена «Музейні сторінки», зроблена на базі Оксфордського університету, що містила найбільший індекс адрес музеїв та культурних ресурсів в Інтернет. За перші 6 мі8 сяців роботи бібліотеки число її відвідувань досягло 250 тис. У 153 квітні 1995 р. до світового ринку інформації вийшли Інтернет8 сайти Міжнародної Ради Музеїв (ICOM), Міжнародного Ко8 мітету з Документації (CIDOC) та інших офіційних музейних структур і організацій національного й міжнародного характе8 ру. За останні 5 років ХХ ст. тисячі музеїв світу створили свої цифрові версії, більшість яких приєдналися до мережі Інтер8 нет. Це могли бути рекламна Web8сторінка або Web8сайт в Інтернет будь8якого музею; пошуковий музейний каталог в Інтернет; електронна брошура музею; віртуальна колекція у цифровому варіанті за окремо взятим автором, напрямом, жанром мистецтва та ін. На ринку мультимедійної продукції культурного характеру було представлено CD8ROM, DVD та інші версії провідним музеїв світу чи окремої частини фонду одного або декількох музеїв одразу. Українські музеї в умовах інформаційного суспільства Сьогодні дуже важко дати максимально об’єктивне визна8 чення місця українського музеєтворення на світовому інфор8 маційному ринку глобальної мережі. За останні десять років, від початку «музейного буму» в Інтернет на початку 908х рр. ХХ ст. і донині, до глобальної мережі приєдналося близько сотні українських музейних закладів. На жаль, більшість з цих адрес не претендують бути так званими «віртуальними музея8 ми», а є лише стислими, текстовими рекламно8інформаційни8 ми сторінками в мережі. Варто зазначити, що деякі українські електронні музейні версії, наприклад – Музей історії Києва7, Києво8Печерська Лавра8, Віртуальний музей історії комп’ютерної науки й техні8 ки9, та деякі інші, виконані на високому професійному рівні. Привертають увагу такі українські культурні сайти як, нап8 риклад, – www.antiq.com.ua, на якому його організатори про8 понують проект: «Всі музеї України в Інтернет», що передбачає можливість безкоштовного розміщення інформації про будь8 який музей України. Подібні проекти додають оптимізму, хоча в цілому ми знаходимось тільки на початку процесу модерніза8 ції музейного сектору держави. Чому? – питання риторичне. 154 Слід згадати, що саме Україна була першою державою в кон8 тинентальній Європі, де під керівництвом академiка Сергiя Олексiйовича Лебедєва була створена перша ЕОМ. Наукова школа Лебедєва стала головною в колишньому СРСР та по своїм результатам успiшно суперничала з вiдомою амери8 канською фiрмою IBM. Пiд керiвництвом Лебедєва були ство8 ренi i переданi для серiйного випуску 15 типiв високопродук8 тивних, найбiльш складних ЕОМ. Крім того, організація робо8 ти по створенню в музеях автоматизованих інформаційних систем (АІС) почалась у нас ще за радянських часів. Більш то8 го, в СРСР була поставлена задача створення загальносоюзної АІС, яка мала охопити усі нерухомі пам’ятки і музейні предме8 ти. У розвитку комп’ютерної техніки, засобів комунікації віт8 чизняна наука за багатьма параметрами випереджала амери8 канську, доки не розпалась радянська держава. Отже, відста8 вання має, перш за все, політико8економічні корені. Сьогодні в Україні телекомунікаційну сферу регулюють більш ніж 200 законодавчих, правових актів. Це – яскраве свід8 чення про масштаби й значення проблем, що стосуються роз8 витку ринку нових інформаційних технологій в державі. Вже давно назріла потреба у скороченні, уніфікації цієї маси доку8 ментів. В законодавчому, а точніше законотворчому полі закони чи інші правові акти торкаються насамперед таких питань як: – порядок підключення до глобальних мереж передачі даних; – порядок обігу дисків для лазерних систем зчитування; – порядок присвоєння спеціального ідентифікаційного коду для оптичних дисків для лазерних систем зчитування; – легалізація програмного забезпечення та боротьба з неле8 гальним його використанням; – порядок виробництва, зберігання, продажу контрольних марок та маркування примірників аудіовізуальних творів чи фонограм; – проблеми виробництва, експорту, імпорту дисків для ла8 зерних систем зчитування та інші питання, спрямовані насам8 перед на адаптацію українського ринку до міжнародного зако8 нодавчого простору в даній сфері. 155 Що стосується підтримки з боку держави у справі імплемен8 тації НІТ в музейний сектор, то треба згадати «Програму роз8 витку музейної справи на період до 2005 року», затверджену постановою Кабінету Міністрів у березні 2002 р.10. В даному документі дуже чітко визначено коло задач та проблем націо8 нальної музейної мережі. Серед багатьох задач ми бачимо і та8 ку як впровадження в діяльність музеїв сучасних автоматизо8 ваних інформаційних технологій. Згаданий пункт програми підкріплюють конкретні заплановані засоби, а саме: – створення комп’ютерної бази даних для проведення рес8 тавраційної наукової експертизи; – забезпечення комп’ютеризації музейних фондів Харківсь8 кого національного університету імені В.Н. Каразіна; – створення електронної бази даних фондової колекції му8 зею етнографії та художнього промислу11. Звернемося до аналізу українського музейного сегмента в Інтернет як одного з головних джерел даного дослідження. По перше, слід зазначити, що конкурентноздатний вітчизняний програмний продукт в Інтернет з’явився відносно недавно, а саме наприкінці 908х рр. ХХ ст. Мова йде про українські пошу8 кові системи в глобальній мережі, такі наприклад як МЕТА (meta8ukraine.com) й інші. Українська пошукова система МЕТА призначена для пошуку по українських серверах, а та8 кож серверам з українською тематикою в усьому світі. Офіцій8 не відкриття сервера відбулося в листопаду 1998 р. Унікальна особливість даної системи, що виділяє її з ряду подібних, по8 лягає в наявності підтримки пошуку з урахуванням морфоло8 гії української мови. Основне призначення системи МЕТА – бути надійним і високопрофесійним провідником по українсь8 ких ресурсах Інтернет. Звернемося безпосередньо до вищезга8 даних ресурсів в історико8музеєзнавчому аспекті. Музеї по всьому світу використовують мережу Інтернет, насамперед, як комунікативний засіб: поширення інформації про колекцію, експозиції музею, тематичні екскурсії, лекції, роботу з відвідувачами та ін. Мережа дає змогу підтримувати постійний зв’язок з міжнародними музейними організація8 156 ми, у першу чергу з IKOM (Міжнародна рада музеїв), яка функціонує під егідою ЮНЕСКО12. Важко уявити сьогодні історичну дослідницьку діяльність без використання інфор8 маційних сайтів Міжнародного комітету історичних наук13, Українського міжмузейного центру14, Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України15 та ін. Одним з найбільших українських культурологічних ресур8 сів в Інтернеті можна вважати сайт, створений у 1999 р. під назвою «Пам’ятки України», що діє сьогодні під назвою «Українська спадщина», присвячений питанням культури, іс8 торії, архітектури, мистецтва та ін.16. Каталог «Ресурси Українського Інтернет» дозволяє не тіль8 ки знайти необхідну інформацію, але і розмістити дані про ваш сайт. Усі дані будуть ретельно оброблені і використані для випуску чергового друкованого видання17. Офіційний сайт Фундації «Культурна спадщина України» містить віртуальний музей історії трипільської культури, вис8 тавку експонатів музею. Він розповідає про відомих художни8 ків минулого і сучасності, містить біографії, галереї, картини з приватних колекцій. Діяльність Фундації спрямована на: реа8 лізацію суверенних прав України в галузі культури; відроджен8 ня і розвиток культури української нації та культур національ8 них меншин, які проживають на території держави18 та ін. Сайт «Україна – Русь» присвячений історії Русі8України і містить у собі сучасні дослідження з історії батьківщини, геог8 рафічні карти, історію розвитку грошей на Русі й ін.19. Полтавський музейний сайт20 зберігає масу цікавої інформа8 ції з можливостями доступу в музейні пошукові системи, гале8 рею закордонних музеїв з підключенням до списку розсилан8 ня свіжої музейної інформації. Крім того, на сайті розташова8 ні посилання на сервера вузів і музеїв України, доступні всі музеї світу, усі напрямки образотворчого і прикладного мис8 тецтва всіх часів і народів. Серед відомих зразків такого продукту назвемо український пошуковий каталог з мистецтва «Брама»21, інформаційний 157 сайт з сучасного українського мистецтва «Генератор»22, сайт мистецтва Слобожанщини23. Звичайно, мабуть кожен український музей прагне зайняти своє почесне місце у всесвітній інформаційній мережі. Але треба зазначити, що даний процес в Україні відбувається вкрай повільно з економічних причин, хоча і підтвердив у сві8 ті свою перспективність. За останні десять років, від початку «музейного буму» в Інтернет 1992–93 рр., і донині до глобаль8 ної мережі приєдналося близько сотні українських музейних закладів. На жаль, більшість з цих адреса не претендують бути так званими «віртуальними музеями», а є лише стислими, тек8 стовими рекламно8інформаційними сторінками в мережі. Безумовно, досліджуючи таке нове явище культури як «вір8 туальний музей», ми повинні мати на увазі відомі світові зразки цифрового музеєтворення, наприклад: Ермітаж24, Лувр25, Метрополітен8музей26, тобто дуже коштовний продукт зусилля кращих спеціалістів, результат державної фінансової підтримки. Виникає запитання – чи здатна сьогодні держава в достатньому обсязі профінансувати сучасні потреби музеїв в сфері НІТ? Наприклад, якщо підрахувати собівартість такої роботи як науково8обліковий опис музейних предметів Укра8 їни, що має за індексом близько 10 млн. одиниць, для елект8 ронного каталогу (за різними оцінками собівартість такої ро8 боти з одним музейним предметом коштує від 5 до 30 гри8 вень), то вийде астрономічна сума в десятки, навіть сотні млн. гривень. До того ж заходи, передбачені для вирішення невід8 кладних проблем, значно перевищують за своїми масштабами все інше. Вражаюча більшість програмних засобів, обсяг фінансуван8 ня знаходиться поза розвитком НІТ в музейній сфері. Це на8 самперед: – ремонтно8реставраційні роботи; – реконструкція системи освітлення, кондиціювання, венти8 ляції приміщень музеїв; – реставрація та музеєфікація пам’яток церкви, археології; – технічне переоснащення музейних і реставраційних закладів; 158 – удосконалення охоронно8пожежних систем; – оснащення фондосховищ; – придбання систем аварійного живлення і т. ін. Окрім цього, більшість приміщень і будівель не придатні для зберігання музейних колекцій. Статистика говорить, що понад 40% загальної кількості музейних предметів потребу8 ють негайного реставраційного втручання27. Таким чином, ви8 ходячи з національного інтересу, держава спрямовує зусилля насамперед на збереження так би мовити фізичного стану своєї музейної мережі. Щодо модернізації музеїв із застосу8 ванням передових технологій, зусиль однієї держави недостат8 ньо. Але про важливість таких зусиль свідчить, наприклад, той факт, що за результатами дослідження компанії ММІ Ukraine кількість користувачів Інтернет в Україні на листопад 2002 р. складала більш ніж 2,5% усіх жителів держави. Причому ця кількість зростає на 30–40% щороку28. Отже, треба бути дуже обережним у прийнятті стратегічних рішень техніко8технологічного напряму, особливо коли мова йде про історичну спадщину, методи її збереження, обробки та демонстрації. Тому, оптимальні рішення для програмістів, істориків, музеєзнавців, та інших спеціалістів у справі імпле8 ментації в систему історичної науки здобутків НТП, а саме нових інформаційних технологій, мають бути виваженими й далекоглядними. Зважаючи на попередні характеристики, назріла необхід8 ність створити в Україні спеціальний загальнодержавний му8 зейний орган, що має поєднати в собі функції науково8дослід8 ницької, маркетингової, координуючої діяльності. Мова йде про налагодження довгострокових стосунків музеїв з предс8 тавниками ділових кіл, сфери туризму та освіти, різними зак8 ладами, представниками влади, вченими, митцями, колегами з закордону і т.д. Дійсно, існує вражаючий дисбаланс між ситуацією з музей8 ними цінностями в Україні та можливостями НІТ. Яскравий приклад – Національний художній музей України з найбіль8 шим і найповнішим у світі зібранням українського образот8 159 ворчого мистецтва демонструє свої фонди лише на 1,2%. Та8 ким шляхом більшість відвідувачів ніколи не побачить біль8 шості робіт в той час, коли мультимедійні технології дозволя8 ють сьогодні перетворити закритий фонд будь8якого музею в інтерактивну експозицію. Отже, задля вирішення задач, які постали сьогодні перед історичною наукою, особливо в музей8 ному напрямі, вкрай потрібна увага до таких проблем як: 1. Імплементація комунікаційних методів та технологій в музейну практику; 2. Уніфікація законодавчих документів, що регулюють ри8 нок НІТ; 3. Централізована координуюча система у справі побудови національної музейної мережі в Інтернет; 4. Розповсюдження та поширення цифрових музейних вер8 сій в освітній практиці України. Безумовно, попереду вирішення багатьох проблем економіч8 ного, юридичного, організаційного та ін. характеру. Але, немає сумніву, що застосування техніки і технології інформаційного суспільства в музейній теорії та практиці нададуть музеям плідного оновлення та перспективи. 1. Програма розвитку музейної справи на період до 2005 року. Затв. постановою КМ. України від 30 берез. 2002 р. № 442 //Офіц. вісн. України. – 2002. – № 14. – С. 194–208. 2. Hudson K. A Social History of Museums (What the Visitors Thought). – London, 1975. – P. 29. 3. Абдеев Р.Ф. Философия информационной цивилизации. – М.: ВЛАДОС, 1994. – C. 6. 4. Маркітан Л.П. Інформаційний потенціал кінофотовідеодокумен8 тів як історичного джерела //Укр. іст. журн. – 2002. – № 5. – С. 35–36. 5. Воройский Ф.С. Информатика. Новый систематизированный толковый словарь8справочник. – М.: Либерия. – 2001. – C. 291. 6. Вказ. пр. – С. 331. 7. url – http://win.www.virtual.kiev.ua 8. url – http://www.lavra.kiev.ua 160 9. url – http://www.icfcst.kiev.ua 10. Програма розвитку… – С. 194 – 208. 11. Там само. – С. 198. 12. url – http://www.icom.org 13. url – http://www.cish.org/GB/Members 14. url – http://www.museum.org.ua 15. url – http://www.gilan.uar.net 16. url – http://www.heritage.com.ua 17. url – http://www.ipages. katalog com.ua 18. url – http://www.fnd.ukr.net 19. url – http://www.ukrayinarus.cjb.net 20. url – http://www.unitop.poltava.ua 21. url – http://www.brama.com 22. url – http://www.generator.kiev.ua 23. url – http://www.artcross.com.ua 24. url – http://www.hermitage.ru 25. url – http://www.mistral.culture.fr/louvre.html 26. url – http://www.metmuseum.com 27. Програма розвитку… – С. 195. 28. url – http://www.ain.com.ua Oleksandr Cherchenko HISTORICAL PREREQUISITES OF THE CREATION OF UKRAINIAN MUSEUMS SYSTEM IN INTERNET (AT THE END OF THE XX – AT THE BEGINNING OF THE XXI CENTURIES) The prerequisites of the creation of computer informational system of Ukrainian museums (Ukrainian museum segment in Internet) at the end of the XX – at the beginning of the XXI centuries are examined in the article.

Світові та українські музеї в умовах інформаційно-комп’ютерного суспільства

Institution

Similar Items