Депутатські значки в системі фалеристичних джерел (спроба дослідження візуальних персоніфікованих комунікативних значків за регіонами)

Стаття присвячена проблемі необхідності всебічного вивчення такого виду фалеронімів як депутатські значки. У дослідженні розглядаються питання історії та класифікації фалеронімів з найдавніших часів і до сьогодення. Автор вперше здійснив спробу поставити питання і дослідити окремі етапи історії та...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Історико-географічні дослідження в Україні
Date:	2004
Main Author:	Омельченко, М.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут історії України НАН України 2004
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/53826
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Депутатські значки в системі фалеристичних джерел (спроба дослідження візуальних персоніфікованих комунікативних значків за регіонами) / М. Омельченко // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2004. — Вип. 7. — С. 267-289. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859631786351394816
author	Омельченко, М.
author_facet	Омельченко, М.
citation_txt	Депутатські значки в системі фалеристичних джерел (спроба дослідження візуальних персоніфікованих комунікативних значків за регіонами) / М. Омельченко // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2004. — Вип. 7. — С. 267-289. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Історико-географічні дослідження в Україні
description	Стаття присвячена проблемі необхідності всебічного вивчення такого виду фалеронімів як депутатські значки. У дослідженні розглядаються питання історії та класифікації фалеронімів з найдавніших часів і до сьогодення. Автор вперше здійснив спробу поставити питання і дослідити окремі етапи історії та процеси становлення візуальних комунікативних значків в Україні як особливого різновиду історичних джерел. The article is dedicated to the necessity of comprehensive study of deputy insignia. The questions of history and classification of insignia from the ancient times till the present is also examined in the article. The author tried to investigate the processes of creation of visual communicative insignia, a special kind of historical sources, in Ukraine.
first_indexed	2025-12-07T13:11:39Z
format	Article
fulltext	267 УДК 93 / 929. 71 (477). Микола Омельченко ДЕПУТАТСЬКІ ЗНАЧКИ В СИСТЕМІ ФАЛЕРИСТИЧНИХ ДЖЕРЕЛ (спроба дослідження візуальних персоніфікованих комунікативних значків за регіонами) Стаття присвячена проблемі необхідності всебічного вивC чення такого виду фалеронімів як депутатські значки. У дослідженні розглядаються питання історії та класифікації фалеронімів з найдавніших часів і до сьогодення. Автор вперше здійснив спробу поставити питання і дослідити окC ремі етапи історії та процеси становлення візуальних комуC нікативних значків в Україні як особливого різновиду істоC ричних джерел. І сторія нашої держави у радянський її період відбилася у численних документах, великих джерельних комплексах, які зберігають в хронологічній послідовності інформацію щодо життєдіяльності країни, її громадян у найрізноманітні8 ших її проявах. Одночасно, поряд з численними джерелами, історичні відомості та численні факти несуть речові пам’ятки історії. Їх достатньо велика кількість зафіксована в інформації таких надзвичайно цікавих фалеристичних джерел, як ордени, пам’ятні, ювілейні, нагородні медалі та знаки, а також знаки вирізнення1 та знаки, або як ще їх називають у побуті – знач8 ки2. Це, перш за все, зазвичай стосується джерел такої важли8 вої складової фалеристичної науки, як нагородна система. Якщо використовувати вартісну шкалу фалеронімів3, то у дореволюційний період (з петровських часів до 1917 р.) їх можна представити та вивчати за такими видами: 1.Орденські знаки; 2.Нагородні портрети; 3.Нагородні хрести; 4.Знаки від8 значення та вирізненння4. Отже, саме тоді закладено основу для появи різного ступеня 268 і суспільного значення знаків – значків, що стали носіями ін8 формації щодо окремої особи, її приналежності до правлячого класу, організації, стану. До фалеристичного джерельного ма8 теріалу слід включити також носія знаку – нагородну зброю. Досліджуються прикріпленні до неї орденські відзнаки (нап8 риклад, шпага з хрестом Ордена св. Георгія IV cтупеня, з 1913 р. – Георгіївська зброя). У пореволюційні роки з вже перелічених вище видів нагород в якості окремої підгрупи виділяють знаки особливої відзнаки – медаль «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу, золота ме8 даль «Серп і Молот» Героя Соціалістичної Праці, знаки лауре8 атів Ленінської і Державної премії5, а також Почесну револю8 ційну зброю із знаком Ордена Червоного Прапора на ефесі6. На це ми вказуємо у зв’язку з тим, що вони пізніше стали скла8 довими знакової системи багатьох значків. У відповідності до Закону України «Про Державні нагороди України»7, поряд з орденами, враховано й інші особливі групи фалеронімів: знак особливого відзначення – медаль «Золота Зірка» Героя України, знаки до почесних звань України. Прикладом іншої класифікації першої з груп нагородного комплексу орденів є групування нагород СРСР в «Загальному положенні про ордени, медалі і почесні звання СРСР» (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 3 червня 1979 р.)8. Тут ви8 ділено медалі для нагородження за трудові та воєнні заслуги, за вирішення важливих народногосподарських завдань СРСР, для багатодітних матерів, за заслуги при виконанні громадян8 ського та службового обов’язку і т. д9 Відповідні символи з цих відзнак знайшли своє застосуван8 ня у ювілейних випусках значків, пам’ятних їх різновидах з певною модифікацією. В залежності від завдання дослідження науковці можуть обирати в загальному блоці численних фалеронімів окремий їх різновид, скажімо службові знаки, до яких належать знач8 ки депутатів рад всіх рівнів, починаючи від значків депутатів Верховної Ради, службові значки та значки – візитки, які свідчать про отриману освіту. Однак, при цьому необхідно 269 брати до уваги той факт, що принципи та засоби класифікації та групування за окремими видами завжди повинні бути доб8 ре вмотивовані та обґрунтовані. Дослідження нагрудних зна8 ків відбувається за формальною ознакою (зовнішній вигляд, форма, контур: зірка, прапор, хрест, ромб, стрічка певних ко8 льорів тощо); за металом виготовлення (золото, срібло, ла8 тунь, бронза тощо), за способом і правилами їх кріплення до одягу (на колодці, стрічці, штифті, лівому чи правому боці грудей або на лацкані і т. д) – все це передбачає доскіпливе вивчення як всіх знаків, включених до комплексу, так і обґ8 рунтування хронологічних меж її дослідження з розмежуван8 ням його на окремі періоди. Методика фалеристичного дослідження вимагає не тільки вивчення знаку як такого. Йдеться про його форму, розшиф8 ровку і пояснення, передану графікою символіки, хто, коли і для відзначення якої події їх випустив (місце карбування) або який суспільний чи службовий статус особи, яка його носить. Супутні документи до відзнак (матеріали про проведення кон8 курсу на кращий знак, ескізи, описи, статути) надають науков8 цям інформацію вагомого значення. Цей матеріал дозволяє робити висновки щодо появи різновидів відзнак, про їх зов8 нішні видозміни, сферу застосування та функціонування, вик8 ликані часом та змінами в суспільстві, що особливо важливо. Дослідникам фалеронімів часто доводиться зустрічатися з нерозумінням колег8істориків щодо важливості об’єкту їх дос8 ліджень. Відсутність фундаментальних та навіть популярних праць, обмаль представлених у вигляді статей досліджень з фалеристики – все це спричиняє зниження інтересу до опра8 цювання нагородних та представницько8знакових комплексів, не кажучи вже про велику кількість різних знаків (значків). Останні в силу обставин, виконавши свою місію, були заміне8 ні іншими, популярнішими різновидами, і перетворилися на пам’ятки історії, доля яких через особливість форми та малий розмір, здебільшого виявилася безжальною. Пішли у безвість унікальні знаки, виготовленні в обмеженій кількості для службового користування або нагородно8ювілейні. Наприк8 270 лад, «Красная гвардия СРД» – Одеса, 1917 р.; «Герою Рев. Движения» – 208ті р. «Честному воину Карельского фронта» – два різновиди: бронзовий – рядовим бійцям, командуванню – срібний; «Учаснику восстания на заводе «Арсенал» к X8ле8 тию Октября», «Партизану8красноармейцу» – 208ті р. «Смерть контрреволюции – красногвардейцу к 108ой годов8 щине революции». Це тільки надзвичайно малий, обмежений перелік знаків, отримати які вважалося колись великою чес8 тю, а поява їх на лацкані одягу дорівнювала майже ордену. Зміна поколінь, для яких такі знаки були віхами життя, орієн8 тація суспільства на нові цінності перетворили цих свідків іс8 торії на речі зайві і вони, приречені на забуття, частково потра8 пили до музеїв та зібрань колекціонерів. А ці невеликі металеві вироби несуть у собі відбитки лако8 нічного поєднання певної ідеї, вираженої через новітні симво8 ли чи знак, засвідчують про здобутки та розвиток ювелірно8 прикладного мистецтва в його оригінальному виразі. Їх яскра8 ві кольори, влучність, своєрідність вираження, вдале компону8 вання ряду символів, покликаних до життя епохою, під час якої їх створено і коли вони функціонували, як невід’ємний атрибут буття та кріпилися до одягу. Вони можуть розповісти чимало фахівцям8фалеристам про особу, яка носила знак, уточнити віхи її біографії, скласти уявлення щодо орієнтації влади на впровадження через знак свого ставлення до засобів впливу на маси. Зібрані, класифіковані та атрибутовані знаки8значки, опи8 сані неупереджено, без зайвої політичної акцентації, склада8 ють самі по собі цілісну картину життя суспільства. Вона у свій спосіб, через знак, оповідає про досить цікаві явища в іс8 торичному поступі країни, відкриває можливості ще раз, без зайвих посилань на зафіксовані писемними джерелами фак8 ти, наочно підтвердити ті визначальні віхи у житті країни, які складали моральну цінність епохи. Одночасно кожний знак втілив, уособив, так би мовити, подію – факт, з розмаїття та суми яких складається історичне тло і, зрештою, біографія ці8 лого покоління. 271 Фотодокументи минулих років часто фіксують певних осіб з відзнаками на грудях. Розшифрувати їх значення можуть тіль8 ки фалеристи, знавці з сутності їх систем та появи різних зна8 ків у певний історичний період. Кожна історична епоха додала від себе щось своє до ме8 даль’єрного мистецтва – створення унікальних мініатюр у ме8 талі для вирізнення осіб візуально. Нові технології, досконала техніка, зокрема у мистецтві ви8 готовлення мініатюри на металі, дозволили сьогодні створю8 вати нагрудні знаки чудової якості на високому технологічно8 му рівні. Однак при цьому варто наголосити на дбайливе збе8 рігання традицій, які прийшли до нас з епохи візантійських емалей, здобутки київських золотарів, що дали неперевершені зразки поєднання у творах малих форм кольору, дизайну, ма8 люнку і художнього смаку. Тож дослідження комплексів фале8 ронімів різних епох – важлива і актуальна для науки тема, яка досі ще майже не опрацьована, оскільки вимагає від фахівців широких знань історії конкретного періоду, фалероніми якого вивчаються, особливостей появи використаної символіки та емблематики, а також занурювання у предмети дослідження інших дисциплін, до яких відноситься навіть металознавство і металоекспертиза. Як не прикро констатувати, але досі існує тільки кілька невеликих каталогів, в яких зосереджено відо8 мості про знаки військових та цивільних відомств на українсь8 ких землях, перелік знаків випускників вищих учбових закла8 дів. Куці відомості з енциклопедій становлять дороговказ для вивчення цієї частки фалеронімів у минулому. Кожний різно8 вид знаків мав свою історію появи, якій передували певні по8 дії. Отже, вивчення знаків необхідно здійснювати обов’язково в історичному контексті. Революційне мистецтво радянського періоду від самого по8 чатку вимагало появи нових форм і художнього вираження, позначених новою ідеологію, відмови від звичних символів та емблем. На мініатюрних знаках з’явилися цілі картини – сим8 воли відмінно нового суспільства, яскраво виражених праг8 нень і цінностей. Відбувався настирливий пошук поєднання 272 нової форми і нового змісту, які мусили затьмарити всі попе8 редні знакові системи, відіграти в суспільстві особливу роль: вирізнити серед маси тих осіб, яких варто відзначити за щось особливе. Врешті знак констатував приналежність до певної групи людей, чимось відмінних від інших громадян. Держава, проголосивши рівність, скасувавши стани, виділя8 ла відразу серед своїх громадян робітників, військових і трудо8 ве селянство. Їм і були адресовані перші знаки вирізнення в державі. Так, для прикладу, на знаках 208х8308х рр. є зображен8 ня залізничних колій з поїздами, заводських будівель, гребель, плугів, молотів, навіть лісоповалу, що символізували ентузі8 азм мас, прагнення молодої республіки до відбудови зруйно8 ваного війною народного господарства. А дещо пізніше на зна8 ках популярними стали зображення літаків, парашутів, дире8 жаблів, аеростатів, оскільки країна будувала свій повітряний флот. Тож знаки видозмінювали т. з. зоровий ряд символів, прив’язуючи їх до подій та визначних фактів, що постійно від8 бувалися. Звідси бере початок і унікальна система знаків8на8 город, що виготовлялися малими тиражами. Вони майже не відомі широкому загалу, оскільки стосувалися подій місцевого маштабу. Відомі гравери, медаль’єри, художники прилучилися до створення знаків епохи соціалізму. На превеликий жаль, їх імена залишилися, так би мовити, за кадром. І тільки, в окре8 мих випадках нам відомі прізвища авторів ескізів, дизайну або медаль’єрів8граверів, які створювали дивовижну мозаїку із знаків – велику і унікальну спадщину металевих мініатюр. Кожна країна, відповідно до своїх ідеологічних засад та пос8 тулатів, вводить власну систему символіки нагород та заохо8 чувань у відповідності з існуючими поглядами суспільства на високу мораль, подвиг, героїчний вчинок, вірність вітчизні, за8 хист прав і свобод громадян. Виникає і цілісний інститут дер8 жавних знаків вирізнення службовців, відомчих відзнак, гра8 мот з речовим супроводом у вигляді значків. Не вдаючись зараз до викладу історії появи різних видів фалеронімів, тільки зазначимо, що велика кількість їх різних 273 типів вже давно потребує чіткої класифікації. Залишаючи для наших колег8істориків висновки та узагальнення віднос8 но перебігу історичних подій, пов’язаних з трансформаціями в системі визначальних символів, що суттєво вплинули на символіку, зупинимося виключно на одній із зовсім не роз8 роблених проблем фалеристики – значках, як застиглих в металево8емалевому штампі подій нашої історії. Використає8 мо при цьому для означення комплексу досліджуваних фале8 ронімів поняття «нагрудний знак» та «нагрудний значок», як предметно – речових джерел візуальної комунікації. Оскіль8 ки термін «фалера» має важливе значення в понятійному апараті наукової історичної дисципліни, дозволимо собі пев8 ний відступ, щоб прослідкувати його трансформацію від наз8 ви металевої прикраси до означення нагородного знаку ви8 різнення та значків всіх видів, об’єднаних в узагальнене по8 няття – «фалероніми». З глибин віків, часу античності дійшов до наших днів звичай відзначати металевими, блискучими бляхами – прикрасами певної форми (т. з. фалерами) військових за їх подвиги, виріз8 няти осіб. Давня Греція і Рим залишили нам у спадщину речові та пи8 семні докази їх широкого вжитку. Геродот у своїй знаменитій «Історії» твердить, що бачив їх у скіфів, де предмети виготов8 ляють «із золота і міді», «з міді роблять вони нагрудні панци8 рі для коней, вудила і фалери виготовляють із золота»10. Дав8 ньогрецький історик Ксенофонт відзначив свого сина Фар8 набада двома розкішними фалерами, знявши їх з грудей ко8 ня11. У Римі в IV ст. до н., одночасно із золотим кільцем (об8 ручем) для покладення на голову та на шию, використовува8 ли невеликі фалери – маленькі щитки для ознаки вершницт8 ва. Потім вони перетворилися в інший різновид невеликих металевих мініатюр – основні знаки вирізнення сенаторсько8 го стану. Форма у фалер здебільшого була круглою або овальною (розмір від 4 до 7 см у діаметрі). Метал – бронза, золото, скло, дорогоцінні метали та коштовне каміння. Так звані «портретні 274 фалери», які можна вважати праобразом сучасних нагород, яким присвоєно власні імена, зафіксовані у I ст. до н.е. Так, Септимій Север звелів зобразити свій портрет на фалері трі8 умфальної арки м. Холмса, у Лівії. Зображення фалер зберег8 лися на надгробках, стелах на честь центуріонів. Їх кількість сягає там часом дев’яти. Музеї Європи дбайливо зберігають колекції фалер12. Фалери з кільцем для підвішування на шиї чи застібці є в музеї Вати8 кана (а також з «вушком» для носіння). Зібрання фалер у ко8 лекції інталій і камей Державного Ермітажу Російської Феде8 рації мають екземпляри з кріпленням для носіння на доспіхах. Але коріння відзначення предметами сягає ще більш давніх часів, коли певні знаки поваги до сміливців, їх подвигів, були скромнішими. Це – шматки тканини в родових кольорах пра8 вителя, гілки дерев, які вважали священними – лавру, оливи, дуба, пальми, пізніше – вінки з них. Давні речові фалероніми нас можуть безпосередньо цікавити способами кріплення, ос8 кільки їх видозміни свідчать про вибір оптимальних зразків застібок, їх модифікації. Структурна фалеристика, як вже відзначалося, складається з систем державних і різного виду відомчих відзнак, зокрема військових структур і деяких законодавчих та правничих інс8 титуцій. У цьому зв’язку варто згадати такий факт з історії: за Петра I для офіцерів піхоти було затверджено обов’язковий знак вирізнення – металева пластина у формі півмісяця з усі8 ченими кінцями. У центрі зображався герб чи вензель. Плас8 тину – видозмінену частину лицарського нагрудника – носи8 ли на грудях, під коміром. Обер8офіцери мали срібні їх зразки із золотою окрайкою, а штаб8офіцери – золоті із зображенням царської корони та Андріївського хреста. Обер8офіцери Пре8 ображенського і Семенівського полків за мужність і героїзм у битві під Нарвою 19 листопада 1700 р. отримали нагрудні зна8 ки з датою бою. Звідти, можна вважати, потім взяла початок ідея відзначення «відбірного війська» – гвардії. Отже, з’явилася колективна відзнака – вид своєрідного ви8 різнення військових частин, а також офіцерів з означенням на 275 знаку пам’ятної дати. Подібних випадків в історії світової фа8 леристики до того часу не зустрічається. За аналогією наведе8 мо приклад з часів Великої Вітчизняної війни, коли народила8 ся радянська гвардія, а бійці гвардійських підрозділів з 1942 р. почали носити спеціальний знак, дещо схожий на орден Чер8 воного прапора з словом «Гвардія» на червоному емалевому полотнищі 13. Опис і кольорове зображення нагрудних знаків до 1917 р. подано у «Каталозі вітчизняних орденів, медалей та нагрудних знаків Артилерійського історичного музею» (Л., 1962), тому дослідники можуть звернутися за матеріалом до чудово ілюс8 трованого видання. Однак, на жаль, і воно не містить всіх ви8 дів існувавших тоді знаків вирізнення, не кажучи вже про по8 яву нових різновидів. Наш вступ до теми, що порушується в статті, дозволить чи8 тачам уявити історичний поступ різновидів нагрудних знаків візуальної комунікації, і, відтак, орієнтуватися у «безмежно8 му морі» металевих мініатюр, якими зарясніли у післярево8 люційні роки груди громадян СРСР. Сьогодні на часі стоїть питання про необхідність їх дослідження, як історико8мис8 тецьких пам’яток епохи, комплексів візуальної комунікації. Серед цих нагрудних знаків своє місце займає такий різно8 вид, як депутатські значки, які засвідчують про приналеж8 ність особи до виборних законодавчих органів держави. Вив8 чення трансформування форми знаків, інформації, яку несуть написи, зафіксовані дати, а також клейма, супутні документи творців ескізів, виробників (поява значків, їх подальше функ8 ціонування завжди пов’язані з численними правничими акта8 ми), дає підставу для використання їх даних в історичних дос8 лідженнях, як предметно, так і для атрибутування іконогра8 фічних джерел. Фалеристичне надбання суспільства пов’язане з історією мистецтва та техніки, оскільки значки – то вироби декоратив8 но8прикладного його виду. Це не важко помітити, коли порів8 няти офіційно затверджені нагрудні знаки для депутатського корпусу різних рівнів. 276 Для того, щоб з’ясувати, до якого різновиду належать депу8 татські значки, необхідно розрізняти їх за усталеною схемою класифікації, тобто визначити їх місце в системі графічних об’єктів, що за призначенням несуть ту чи іншу інформацію. За призначенням знаки поділяються на такі групи: 1. Нагородні – їх надають за визначні певні успіхи праці у суспільно–політичній діяльності, на військовій службі, охоро8 ні правопорядку, за видатні досягнення в усіх суспільно–ко8 рисних видах діяльності, спорті тощо. 2. Службові – їх призначення – вирізнити представників різних державних відомств, військових чинів та підрозділів, посадовців (об’єднують великі групи знаків – від депутатсь8 ких до знаків листонош, водіїв таксі, тощо). 3. Академічні – знаки вузів, які видають разом з дипломами при закінченні вищих та середніх державних спеціальних та відомчих навчальних закладів, від недавнього часу – знаки НАН України та інших національних та відомчих академій, тощо. 4. Членські – свідчать про членство у творчих спілках, полі8 тичних партіях, союзах, клубах, національно8культурних, спортивних, молодіжних товариствах, тощо. 5. Ювілейні – присвячені ювілеям різних визначних подій, річницям пам’ятних дат і видатним людям – представникам національної та світової еліти. 6. Сувенірні – це велика група значків, присвячених краї8 нам, містам, гербам, проведенням свят, фестивалів, олімпіад, Днів культури і мистецтва. Виготовляють знаки з найрізноманітніших матеріалів. Най8 більш поширені металеві – з латуні, алюмінію, бронзи, міді, трапляються серед них срібні та золоті. Здебільшого знаки ви8 готовляють з різних металевих сплавів. Всі ці дані можуть роз8 повісти про час та спонукальну причину їх створення, про лю8 дей – творців мініатюр, їх знання, смаки, майстерність. Для прикрас знаків використовують гарячу емаль, визолочення, сріблення, чернення тощо. Малюнок знаку завжди несе вели8 ке змістове навантаження. При цьому важливо пам’ятати, що 277 багато8які з нагрудних знаків мають не тільки історичну, але й художню вартість. Система так званих «обслуговуючих зна8 ків» – це комплекси візуальної комунікації спеціального приз8 начення. Вони займають свою нішу серед історичних і матері8 альних джерел. Проходять роки і нагрудні знаки стають історичними релік8 віями. Загальну кількість знаків, випущених в Україні з 1917 р. до нашого часу, встановити просто не можливо. Їх об8 лік ніхто не вів14. Струнка систематизація та опис різновидів нагрудних знаків – одне з важливих завдань вітчизняної фале8 ристики. Окремі загальні відомості щодо депутатських значків за8 фіксували тільки кілька видань15. Однак, вперше велике роз8 маїття депутатських значків та їх особливості відмітив та ві8 добразив через рисунки у своїй праці В.Д. Кривцов. Він видав каталог для колекціонерів та практичного значення роботу, що давали змогу звернутися до цих видань за інформацією. Відразу зауважимо, що відомості щодо випусків знаків депу8 татів Верховної Ради СРСР там дуже обмежені. Так, в праці В.Д. Кривцова спочатку перелічено 110 різновидів знаків де8 путатів Верховних Рад союзних та автономних республік. У наступній праці автор дав відомості ще додатково про 118 значків16. Наведена у довіднику В. Кривцова систематизація значків певною мірою за обсягом наданого матеріалу може за8 довольнити потреби колекціонерів, але не вчених – дослідни8 ків фалеронімів. Автор систематизує знаки, наводить їх чор8 но8білі зображення, вказує на рік функціонування. Саме це заслуговує на увагу науковців, які вивчають комплекси служ8 бових фалеронімів. Причин того, що досі депутатські значки не досліджено, чимало. Одна з них та, що вони виявилися розрізненими предметами і тільки частина з них потрапила до музеїв. Ви8 готовляли значки для службового користування спочатку на різних підприємствах. Коли справу замовлень владнали і почали карбування на монетних дворах, то саме тоді в Сою8 зі, в унікального значення центрах – в Москві та Ленінграді 278 – концентруються найбільш повні колекційні добірки. Пильна увага до них колекціонерів теж спричинила їх роз8 порошення. Через невеликі тиражі та високу художню цінність значки, виконані у важких металах і вкриті гарячою емаллю, стали частиною колекцій як цінні експонати, а, відтак, виявилися не8 доступними науковцям. У додатку «Депутатские знаки» до роботи І. І. Лихицького17 під №№ 636–788 наявні уривчасті ві8 домості щодо окремих значків для депутатів Верховної Ради СРСР та союзних республік. Однак ці дані вибіркові, тому становлять тільки пізнавальний інтерес і можуть слугувати виключно для ознайомлення. Увага до значків депутатів з боку колекціонерів цілком зро8 зуміла і через те, що вони складають цінність, оскільки виго8 товлені із срібла. Рідкісність знаків стає цілком зрозумілою, якщо проаналізувати кількісні склади обраних до рад депу8 татів, для яких їх виготовляли. Так, кількість обраних до Вер8 ховних Рад СРСР у різні періоди нашої історії не була ста8 лою. За останні роки до депутатського корпусу СРСР обрано 2250 осіб. У союзних та автономних республіках ця цифра, як мінімум, у два рази менша. Навіть якщо врахувати, що для депутатів виготовляли ще запасні варіанти – дублікати, то загальне число значків для обранців одного скликання скла8 дають мізерний тираж. Для республік він становив 600 – 700 екземплярів. Виготовлення службових та ювілейних значків у радянські часи доручали в країні тільки кільком підприємствам. Серед них провідним був Митищинський завод дослідних та суве8 нірних виробів у Підмосков’ї. Підприємство виготовляло на8 городні види знаків та значків на замовлення ЦК КПРС, Вер8 ховної Ради СРСР, союзних республік, керівництва профспі8 лок тощо. Однак, як то не дивно, на підприємстві, в якому по8 бував автор статті, в архівах не збереглися документи і систе8 матизовані дані щодо карбування значків для УРСР. Вдалося встановити, що, наприклад, у січні 1982 р. завод виготовив на замовлення УРСР для депутатів Рад різних рівнів значки за8 279 гальним тиражем 441 580 одиниць. У 1984 р. загальний тираж замовлень з республіки склав 609 630 одиниць. У жовтні 1986 р. тираж знаків становив 260 тис., а у першому півріччі 1987 р. – понад 360 тис. Останнє замовлення від УРСР надій8 шло 1990 р. До виборів, що відбулися у березні, завод вигото8 вив спочатку 282 310 екземплярів, а у березні – надіслав 10913518. Для України підприємство виготовляло значки у вигляді прапора, витягнутого по вертикалі, у кольоровій гамі держав8 ного прапора Української РСР. Металом слугував алюміній, анодований під золото, вкритий емаллю. На звороті значка знаходиться кріплення у вигляді шпильки. Там само завод проставив і свій фірмовий знак. Написи на значках відповідали статусу депутата в Раді (об8 ласна, міська, районна, селищна і т.д.) і виконані українською мовою. Підприємства, які виготовляють значки, зазвичай мають свої клейма. При класифікації знаків всіх видів у науковій лі8 тературі для визначення місця виготовлення знаків застосо8 вують терміни «монограми», «клеймо» (тавро), «вензель»19. Ці поняття означають двома або більше літерами, які часто поєднано в один знак чи переплетено у загальний малюнок. Трапляється, що такі монограми називають ще словом «шифр». Монетні двори використовують клейма у вигляді монограми, які складають початкові літери назви підприємст8 ва – «ММД», «ПМД» – відомі в Росії монетні двори Москви і Петербурга. Саме наявність клейма дає підставу дослідни8 кам для означення місця карбування значків. Для знаків з до8 рогоцінних металів проставляють ще пробірні клейма Дер8 жавних пробірних установ. Оскільки зібрати та проаналізувати в ретроспекції всі відо8 мості щодо випусків значків депутатів Рад в Україні справа ду8 же складна і потребує великої пошукової роботи та зусиль, складання каталогу, створення колекції, зупинимося на тих з них, які вдалося автору встановити особисто. Тривалий час керівником Секретаріату Верховної Ради 280 України працював Л. Горєвий. На нього покладалося завдання забезпечити виготовлення значків для депутатів. Саме від ньо8 го автором отримано відомості щодо процесу введення в Укра8 їні нового знаку для депутатів Верховної Ради після проголо8 шення незалежності20. Спочатку запасу значків вистачало, щоб задовольнити запи8 ти візуальної комунікації для депутатів. Централізовано виго8 товлені значки зберігалися у запасниках секретаріату Верхов8 ної Ради. Депутатам 128го скликання видавали їх (у червоно8 лазурному варіанті у вигляді прапорця) з відповідною загаль8 ною нумерацією. Однак, на цей час припадає відозміна кольо8 рової гами тла знаку на синьо8жовту. Проблеми з карбуванням знаку тоді ще не виникало, оскільки замовлення на карбуван8 ня розміщували у Москві (ММД). На виготовлення знака йшло 11 г срібла, 0,1 г золота та емаль. Виготовляли значки з розрахунку два знака на одного депутата з урахуванням мож8 ливого повторного видання значка при його втраті. Відразу зазначимо, що пізніше виникла проблема – відсутність жовто8 гарячої емалі. У поточному архіві Верховної Ради є докумен8 ти, що засвідчують про придбання 28х її кілограмів в Австрії. Завідувачу сектором організації діловодства загального відді8 лу апарату Верховної Ради України В. А. Степаненку тоді до8 ручили забезпечити випуск нового зразка значка. Саме на ньо8 го поклали відповідальність за вчасне їх надходження та вида8 чу депутатам. Одночасно, як то стверджували представники апарату у роз8 мові з автором, у голови Верховної Ради І. С. Плюща виникла ідея видозмінити дизайн та форму знака. Замість прапора спробували ввести овал з новою символікою кольорів. Було навіть відповідне замовлення художникам. Створили ескіз, потім було виготовлено пробний зразок. Але до його введення справа не дійшла. Значок депутата – персонофікована ознака візуальної кому8 нікації особи, тому їх відповідно нумерували. 128го скликання перенумеровано на 18е скликання, 138го – на 28е; 148го на 3 –е. Оригінали і дублікати значків (з кріпленням) мають відповід8 281 ні гравіровані позначки на звороті. З вересня 1994 р. по сер8 пень 1996 р. депутатам довелося видати додатково, на заміну втрачених, 135 значків. Це викликало необхідність мати у ре8 зерві в середньому додатково до 38х знаків на особу з складу Ради на місяць. Значки виготовляли в Україні на Київській ювелірній фаб8 риці, як вироби спеціального замовлення. Їх супроводжувала обов’язкова бірка – підвіска з написом «Київський ювелірп8 ром» (срібло 925. Арт. 3098169727). Знаки депутатів 148го скликання виготовляла вже і фірма «Ольга» (Київ). Вони за якістю гірші, ніж попередні зразки. Видавали депутатам значки у спеціальній упаковці для юве8 лірних виробів, а частину у пакетах. Замовлення склало 900 штук для 148го скликання, виготовили тільки 750. Нами вста8 новлено відмінності у значках різних скликань. Так, у першій партії виробів 148го скликання номер скликання і номер від8 повідно до посвідчення депутата гравірували виробники. На8 далі технологія змінилася: номер за посвідченням проставля8 ли на підставі замовлення виключно секретаріату Верховної Ради. Дублікати значків на заводі, крім номерів скликання і посвідчення, містять літеру «Д» (дублікат). Врешті механізм нумерації знаків дещо удосконалили. Після видачі Центральною Виборчою Комісією депутатського пос8 відчення з відповідним номером, апарат ВР видає значок депу8 тату з присвоєним порядковим числом. Вивчити та дослідити всі видозміни та історію знаків депу8 татів вищого органу законодавчої влади видається важливим і через те, що в складі депутатів відбувалися зміни. Окремі осо8 би переходили на постійну роботу в державний апарат, склада8 ли повноваження. Знаки втрачали власника, номер його нас8 тупника в Раді змінювався. Додатково обиралися і нові члени депутатського корпусу. Це траплялося в разі смерті депутата. Попередня алфавітність нумерації, яка існувала раніше, взага8 лі втратила сенс. При цьому вступили в силу документи, які різнилися від попередньо прийнятих способом видачі номера знаку та його дублікатів тощо. 282 Всі процеси, які стосувалися змін системи виробів депутатів (змішана система, за округами, згідно проходження в парла8 мент депутатів за партійними списками) позначилися і на функціонуванні та особливостях обліку та нумерації депу8 татських значків. Нагрудний значок депутата ВР – один із зовнішніх атрибу8 тів приналежності до законодавчої гілки влади, персонофіко8 ваний знак вирізнення. Він містить чимало інформації для фа8 леристів, яка може в разі її систематизації та оприлюднення, дати історикам, що досліджують парламентську систему, біог8 рафії окремих осіб чимало додаткових даних. Як фалероніми ці значки повинні обов’язково стати предметом особливої ко8 лекції Національного музею історії України. Це важливо ще й тому, що жодна установа не має досі всіх зразків знаків депута8 тів за період, починаючи з 208х р. Колекціонерам досі теж не вдалося зібрати більш8менш повну колекцію. Тому на часі створення фундаментального каталогу значків депутатів, по8 чинаючи з 1922 р. Не краще стоїть справа із зберіганням та функціонуванням значків депутатів інших рівнів Рад. Окремі вибіркові дані що8 до випуску значків містяться у поточних архівах обласних, міських та районних рад. Зібрати відомості по регіонах і склас8 ти загальну картину процесу – одне з складних завдань, яке під силу здійснити тільки колективно. Інакше загальне уяв8 лення щодо всього комплексу значків буде завжди далеко не повним. У 1997–1998 рр. Асоціація міст України, до якої входять майже 300 населених пунктів, займалася збором інформації про депутатські значки міських та районних рад. Оскільки всі міста на той час виготовляли значки самостійно, АМУ запро8 понувала їх виготовляти одночасно на одному підприємстві. Київський завод «Динамо» виборов право (за тендером і вра8 хуванням співвідношення невисокої ціни і доброї якості) на карбування значків. Саме тоді виготовлено 2000 різних моди8 фікацій значків (ціна 1 знаку – 9 гривень), але чимало міст са8 мі забезпечили свої потреби на місцевих підприємствах. 283 Як же стояла справа з виготовленням значків на місцях? Так, 1998 р. на місцевому підприємстві Луганська на замов8 лення обласної та міської рад розробили дизайни знаків. Вра8 ховували побажання замовників, які забажали бачити значок для депутата області у формі прапорця в кольорах обласного прапора, для міста обрали кольори державного прапора із зоб8 раженням затвердженого герба міста Луганська. Тираж знаків для депутатів обласної ради склав – 150, для міста – 100 зна8 ків. Виготовили їх з латуні з шпильовим кріпленням. Знак депутата обласної ради являє собою витягнутий по горизонталі прапор області з написом «Депутат /Лугансь8 кої/ обласної/ ради» (у чотири рядки). Знак депутата міськ8 ради відповідає подібністю варіанту знаку часів радянської влади, але з новою символікою: витягнутий по вертикалі Державний прапор України, на синій частині якого (з висту8 пом на жовтий) накладено герб міста Луганська. Під гербом відповідний напис у 3 рядки: «Депутат Луганської /міської/ ради». Знаки для депутатів районних Рад виконано у класичному стилі значків періоду незалежності – Державний прапор Укра8 їни з тризубом біля древка у верхній частині з написом у 3 ряд8 ки: «Депутат» (на синьому тлі) «районної / ради» (на жовто8 му тлі). Всі варіанти значків виготовлено з латуні та алюмінію, кріплення шпильове. Автору відомо, що частина тиражу виго8 товлялася підприємством із срібла за спецзамовленням (штифт і вся система кріплення теж срібна з клеймом заводу та пробірним визначенням металу – срібло 925°). Це – єдиний випадок за всі роки існування аналогічних значків, коли на них вперше виявлено пробірне клеймо. У колекції автора є в наявності кілька варіантів значків рай8 рад, які різняться розмірами літер у словах. Факт використан8 ня різних металів для виробів із срібла та з нейзильберу підт8 верджено і особливостями самих знаків при їх безпосередньо8 му візуальному дослідженні. Того ж 1998 р. виготовлено значки для депутатів Харківської облради (100 знаків), 10 з яких – срібні. На тлі прапора Укра8 284 їни напис у 4 рядки: «Депутат /Харківської /обласної/ ради» (два слова на синьому тлі, два – на жовтому). Угорі, біля древ8 ка – тризуб. Значки з нейзильберу мають шпильове кріплен8 ня, срібні – гвинтове. На звороті клеймо заводу і проба срібла – 925°. На Харківському ювелірному заводі розроблено дизайн і 1999 р. виконано замовлення на виготовлення значків для се8 лищних і сільських Рад. Вони подібні до описаних поперед8 ньо. Написи розміщено у три рядки. Метал – нейзильбер, частина значків – срібна, з гвинтовим кріпленням, позначен8 ням проби металу. Розміри значків кожної групи замовлень різний. 2000 р. завод виготовив за представленим ескізом з міськра8 ди значки для її депутатського корпусу. Ескізи розроблено на Малому комунальному підприємстві – в Бюро реклами, ін8 формації та благоустрою міського середовища. Знак являє со8 бою витягнутий і дещо вигнутий по горизонталі прапор м. Харкова: на зеленому тлі розмішено герб міста, над гербом напис – «Харків», праворуч від герба у 3 и рядки слово: «Де8 путат /міської/ ради». Особливість технології виготовлення цих значків полягає в тому, що він складається з 28х частин. Перша – основа знаку, вкрита темно8зеленою емаллю. На ній – написи, а на звороті – система кріплення до одягу. Друга час8 тина – герб міста, який за допомогою двох штифтів прикріпле8 но до основи. Значок виглядає красиво і різниться від інших подібних знаків візуальної комунікації саме зображенням символу міста, його герба. Як і у попередніх випадках, частина тиражу – срібна. Клейма заводу і державне пробірне простав8 лені на звороті. Значки для депутатів міськради м. Львова (1998 – 2002 рр.) виготовляло Львівське державне спеціалізоване бюро «То8 паз». Чимось особливим вони не різняться від вже згаданих. Особливістю значка є тільки його малий розмір, тому він скромно виглядає. Застібка на звороті системи «карабін». Починаючи з 2000 р. замовлення на значки депутатів для всіх рівнів Рад західного регіону в основному розміщують на 285 Львівському державному заводі акціонерної компанії «Укра8 їнські поліметали». Інформація щодо значків до 1996 р. відсут8 ня, але наявні дані про виконання замовлень навіть з Полтав8 щини та Чернігівщини. Значки для депутатів міських, район8 них та обласних Рад виготовляли з латуні, вкритої емаллю. Кріплення – застібка «карабін», а з 2000 р. – «кліпса». Особ8 ливістю значків є те, що клеймо виготовника визначається чіт8 ко, як рекламний носій інформації: «Львів / ювелір.» Цікава деталь: на Львівському підприємстві 1999 р. на за8 мовлення депутатської фракції КПУ у Верховній Раді України виготовлено значок у вигляді червоного прапора з написом: «Комуністична партія України». Наводимо цей приклад для того, щоб відзначити, що це – спеціального призначення пар8 тійний депутатський знак, а не значок члена партії21. Значки депутатів Київради за радянських часів виготовляли на виробництві, що підпорядковувалося Товариству охорони пам’яток історії та культури УРСР. Знак являв собою витягну8 тий по вертикалі злегка зігнутий стилізований прапор УРСР. На тлі прапора розміщено напис у 3 рядки: «Депутат /Київсь8 кої/ міськради». Два слова на червоному, третє – на лазурово8 му тлі. Метал – латунь, на звороті – відчутний рельєфний від8 биток лицевого боку. Ширина значка – 24 мм; висота прапора у древка – 29 мм. Кріплення – штифт з гайкою, трапляється і шпильовий різновид. Призидія Київміськради у вересні 1991 р. затвердила «По8 ложення про нагрудний знак депутата Київської міської Ради народних депутатів»22 На оргвідділ Ради покладено відпові8 дальність за виготовлення знаків. У Положенні відзначено, що «знак виготовляється із спеціального сплаву металу і являє собою прямокутник у вигляді прапора розміром: висота 20 мм і ширина 40 мм». Полотнище прапора нагрудного знаку двоко8 льорове – синьо8жовте, «колір полотнища займає верхню час8 тину знаку висотою 10 мм». На середній частині нагрудного знаку є напис золотистого кольору. «Народний депутат Ки8 ївської міськради». У верхній лівій частині знаку розміщено національний герб України23 – Тризуб золотистого кольору. У 286 положенні вказувалося, що депутати можуть носити значки старого зразка до їх заміни на новий варіант. Значок виготовили 1992 р. Але напис різнився від затверд8 женого в описі положення. Слово «народний» випустили, за дизайном і формою значок мав «радянський» вигляд. За період 1994–1998 рр. депутати отримали два різновиди значків (розмір 21 на 30 мм та 25 на 35 мм). Виготовляли знач8 ки на Київському заводі «Динамо». Спосіб кріплення – «кара8 бін». Значок 1998 р. за дизайном нагадує знак народного депу8 тата України. II сесія XXIII скликання Київради розглянула у квітні 1998 р. новий проект знаку депутата і доручила апарату Ради вирішити питання про його виготовлення24. Серед документів архіву зберігається кольоровий рисунок автора ескізу Ю. Со8 ломенського25, де знак зображено у натуральну величину. Ви8 готовлений у «МАК – центрі» м. Києва значок став дещо мен8 ший за розміром, напис залишився у 28ва рядки без змін. Спо8 сіб кріплення – «цанга», клейма на звороті відсутні. Розглянуті нами значки депутатів Рад різних рівнів – то тільки незначна частина сучасних різновидів фалеронімів ві8 зуальної комунікації подібного профілю службових знаків. Вони складають один з різновидів у системі значків, який ще чекає на дослідження. Завдання науковців, які розробляють і вивчають сучасну символіку – поставити питання про збір повної колекції та реєстр значків депутатів у наш час. Перші кроки в цьому напрямку зробив «Фонд муніципальних ре8 форм «Магдебургське право», який у квітні 2000 р. надіслав запит Радам всіх областей26. Таким чином зібрано досить знач8 ний довідковий матеріал про депутатські значки Рад різних рівнів, з їх описом, технічними параметрами тощо. Автор стат8 ті зібрав самостійно колекцію значків, але вона ще далеко не повна. В Україні є ряд колекціонерів, що зібрали колекції заз8 наченої тематики. На черзі перед фалеристами стоїть питання про збір відповідного фалеристичного матеріала та супровід8 них документів для ретельного дослідження значків і введен8 ня їх до наукового обігу в комплексі. 287 1. Бурков В. Г. Фалеристика: Учеб. пособие. – М., 2000. С. 41; Дмит8 рієнко М. Ф., Іщенко Я. О. Походження та побутування в науці тер8 мінів «фалера», «фалеристика», «фалеронім»: теорія та історіографія // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство. Міжвідомчий зб. наук. пр. – К., 2001. – Вип. 4. С. 329–338. 2. Терміни «знак» і «значок» словники тлумачать без особливої різниці. Однак, словосполучення «знак розрізнення», «знак відріз8 нення», «знак відмінності» ми використовуємо у статті у відповід8 ності до пояснення російського аналогу «знаки различия», «знаки распознания», «отличительный знак», і «значок» – стосовно різно8 виду знаків в системі комунікативних фалеронімів – (Див.: поси8 лання 3) – депутатських знаків (значків), тобто в розумінні «від8 різняти», «відрізнити», «виділити», розпізнати серед інших подіб8 них джерел візуально. //Див.: Русско8украинский словарь: В 3 – х т. – К., 1968. – Т. 1. – С. 460, 461. Терміни «знак відзнаки» більше підходить до поняття «відзнака – нагорода». Розпізнавальний знак», «відмітний знак», «характерний знак» вважаємо в даному випадку не зовсім прийнятними. //Див.: Там само. – Т. 2. – С. 314; Новий російсько8український словник. – К., 1996. – С. 145, 284; Военный энциклопедический словарь. – М., 1983. – С. 1409; Супе8 ранская А. В. Общая теория имени собственного. – М., 1973. – С. 204–205. 3. Термін «фалеронім» введено до термінологічних словників впер8 ше у 1973 р. Обгрунтовано нову дифініцію наявністю основного по8 няття «фалера». Тому назва будь8якого знаку відмінності чи нагоро8 ди може бути передана через узагальнююче власне ім’я – «фалеро8 нім». Ця назва створена у відповідності до моделі ономастичного тер8 міна з латинським терміноелементом. Див.: Побольская Н. В. Сло8 варь русской ономастической терминологии. – М., 1978. – С. 155. Те8 рмін закріплено і в інших ономастичних працях. Див.: Теория и мето8 дика ономастического исследования/ Под ред. А. П. Неподкупного. – М., 1986. – С. 200. 4. Зауважимо, що класифікаційні схеми знакових систем, ще не розроблено остаточно. 5. Григорьев В. Для любителей фалеристики // Сов. спорт. – 1966. №6. – С. 32. 288 6. Саукке М. Фалеристы // Филателия СССР. – 1967. – № 9. – С. 43; Ильинский В. Н. Знаки и их коллекционирование. – М., 1979. 7. Закон України «Про державні нагороди України» // Голос Укра8 їни. 2000. 18 квіт. – № 69 (2316). – С. 3. 8. Мякушев С. Д. Фалеристика и изучение истории советского об8 щества //Источниковедение и историография: Спец. истор. дисцип8 лины: Сб. ст. Моск. гос. ист.8арх. института. – М., 1980. – С. 1 – 5. 9. Бурков В. Г. Историографические аспекты отечественных фале8 ронимов и фалеристики. (1710–1993 гг): Автореф. ... докт. ист. наук. – М., 1995. – С. 4. 10. Вспомогательные исторические дисциплины: Историография и теория. – К., 1988. – С. 71; Вспомогательные исторические дисципли8 ны // Тез. докл. и сооб. конф. М., 27 – 25 янв. 1994 г.). – М., 1994. – С. 66. 11. Геродот. История: В 4 т. – М., 1887. – Т. 1. – С. 111; Ксенофонт. Греческая история. – Л., 1932. – С. 76 12. Enciclopedia Italiana. – Rome, 1932. – V.XIV. – Р. 743, 13. Вльня. Рождение гвардии. – М., 1975; Кузьмичов А. П. Совет8 ская гвардия. – М., 1969. 14. Лихицкий И. И. Искусство русской миниатюры в металле. Ка8 талог нагрудных знаков. 1917 – 1991. – Львов, 1995. – С. 7. 15. Там само. С. 26–28; Круглов П. Е. Что такое фалеристика. – Минск, 1982. – С. 9–21. Тематические разработки и отдельные знаки. С. 61 – 63; Кривцов В. Д. Практическое руководство для коллекцио8 неров // Аверс, 1995. – № 1 Его же. Советские знаки и ордена. Ката8 лог для коллекционеров // Аверс, 1996. – № 2. 16. Кривцов В. Д. Практическое руководство для коллекционеров // Аверс, 1995. № 1. – С. 3 – 14. 17. Лихицкий И. Вказ. пр. – С. 26 – 28. 18. Поточний архів Митищенського заводу. Фонд: замовлення та виготовлення. № 1616 – 82; 1318 – 84; 1460 – 90. 19. Робинсон Д. В. Монограммы, инициалы, клейма в советском медальерном искусстве. 1917 – 1991. – Спб., 1994. – С. 3 – 9. 20. Поточний архів апарату Верховної Ради України. Вихідні доку8 менти. Добірка: Секретаріат: 198981996 рр. № 1663: Незасвідчена ко8 пія. – С. 1208144. 289 21. Відомості щодо випуску всіх значків на Львівському підприєм8 стві отримано від начальника цеху їх виготовлення А. В. Навогольни8 ка (згідно до документів). – Авт. 22. Поточний архів Київської міської Ради народних депутатів. Президія. Рішення № 110 від 06. 09. 91 р. – С. 3 – 11. 23. Тризуб – основний знак Малого Державного герба України. Див.: Конституція України, прийнята на V сесії Верховної Ради Укра8 їни 28 червня 1996 року. – К., 2001. – С. 20. 24. Поточний архів Київради… С. 4. 25. Там само. Рішення II сесії Київради. Ч. 1. 1998. К.: «ДКПП» Ти8 раж, 1998. – С. 12 – 15. 26. Лист Фонду муніципальних реформ «Магдебургське право» № 18. Від 3. 04. 2000 р. Засвідчена копія / Колекція автора./ Mykola Omelchenko DEPUTY INSIGNIA IN THE STRUCTURE OF HISTORICAL SOURCES(THE ATTEMPT OF VISUAL COMMUNICATIVE INSIGNIA INVESTIGATION) The article is dedicated to the necessity of comprehensive study of deputy insignia. The questions of history and classifiC cation of insignia from the ancient times till the present is also examined in the article. The author tried to investigate the processes of creation of visual communicative insignia, a speC cial kind of historical sources, in Ukraine.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-53826
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	XXXX-0022
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T13:11:39Z
publishDate	2004
publisher	Інститут історії України НАН України
record_format	dspace
spelling	Омельченко, М. 2014-01-28T15:41:54Z 2014-01-28T15:41:54Z 2004 Депутатські значки в системі фалеристичних джерел (спроба дослідження візуальних персоніфікованих комунікативних значків за регіонами) / М. Омельченко // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2004. — Вип. 7. — С. 267-289. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. XXXX-0022 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/53826 УДК: 93 / 929. 71 (477). Стаття присвячена проблемі необхідності всебічного вивчення такого виду фалеронімів як депутатські значки. У дослідженні розглядаються питання історії та класифікації фалеронімів з найдавніших часів і до сьогодення. Автор вперше здійснив спробу поставити питання і дослідити окремі етапи історії та процеси становлення візуальних комунікативних значків в Україні як особливого різновиду історичних джерел. The article is dedicated to the necessity of comprehensive study of deputy insignia. The questions of history and classification of insignia from the ancient times till the present is also examined in the article. The author tried to investigate the processes of creation of visual communicative insignia, a special kind of historical sources, in Ukraine. uk Інститут історії України НАН України Історико-географічні дослідження в Україні Депутатські значки в системі фалеристичних джерел (спроба дослідження візуальних персоніфікованих комунікативних значків за регіонами) Deputy insignia in the structure of historical sources(the attempt of visual communicative insignia investigation) Article published earlier
spellingShingle	Депутатські значки в системі фалеристичних джерел (спроба дослідження візуальних персоніфікованих комунікативних значків за регіонами) Омельченко, М.
title	Депутатські значки в системі фалеристичних джерел (спроба дослідження візуальних персоніфікованих комунікативних значків за регіонами)
title_alt	Deputy insignia in the structure of historical sources(the attempt of visual communicative insignia investigation)
title_full	Депутатські значки в системі фалеристичних джерел (спроба дослідження візуальних персоніфікованих комунікативних значків за регіонами)
title_fullStr	Депутатські значки в системі фалеристичних джерел (спроба дослідження візуальних персоніфікованих комунікативних значків за регіонами)
title_full_unstemmed	Депутатські значки в системі фалеристичних джерел (спроба дослідження візуальних персоніфікованих комунікативних значків за регіонами)
title_short	Депутатські значки в системі фалеристичних джерел (спроба дослідження візуальних персоніфікованих комунікативних значків за регіонами)
title_sort	депутатські значки в системі фалеристичних джерел (спроба дослідження візуальних персоніфікованих комунікативних значків за регіонами)
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/53826
work_keys_str_mv	AT omelʹčenkom deputatsʹkíznačkivsistemífalerističnihdžerelsprobadoslídžennâvízualʹnihpersonífíkovanihkomuníkativnihznačkívzaregíonami AT omelʹčenkom deputyinsigniainthestructureofhistoricalsourcestheattemptofvisualcommunicativeinsigniainvestigation

Депутатські значки в системі фалеристичних джерел (спроба дослідження візуальних персоніфікованих комунікативних значків за регіонами)

Institution

Similar Items