Розвиток музейної справи на теренах Києво-Печерської лаври в 1918 – 1926 рр.
Дослідження присвячено еволюції музейної справи на території Києво-Печерської лаври в першій чверті ХХ ст. Наукова розвідка авторів є спробою переосмислити й осягнути, як музейна справа на лаврських теренах переросла від безсистемного нагромадження експонатів в один із найбільших музейних комплекс...
Saved in:
| Published in: | Історико-географічні дослідження в Україні |
|---|---|
| Date: | 2005 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2005
|
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/54043 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Розвиток музейної справи на теренах Києво-Печерської лаври в 1918 – 1926 рр. / Р. Качан, С. Хведченя // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2005. — Число 8. — С. 37-49 — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859680100336795648 |
|---|---|
| author | Качан, Р. Хведченя, С. |
| author_facet | Качан, Р. Хведченя, С. |
| citation_txt | Розвиток музейної справи на теренах Києво-Печерської лаври в 1918 – 1926 рр. / Р. Качан, С. Хведченя // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2005. — Число 8. — С. 37-49 — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Історико-географічні дослідження в Україні |
| description | Дослідження присвячено еволюції музейної справи на території Києво-Печерської лаври в першій чверті ХХ ст. Наукова
розвідка авторів є спробою переосмислити й осягнути, як
музейна справа на лаврських теренах переросла від безсистемного нагромадження експонатів в один із найбільших музейних комплексів сучасної України. Запропонована стаття
аналізує перший етап цього багаторічного розвитку.
The article tells about foundation of Lavra’s museum. Authors research
first stage creation of museums exposition in 1918 – 1925 years.
|
| first_indexed | 2025-11-30T17:21:05Z |
| format | Article |
| fulltext |
37
УДК 908 (477): 726.5
Роман Качан
Сергій Хведченя
РОЗВИТОК МУЗЕЙНОЇ СПРАВИ
НА ТЕРЕНАХ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ
ЛАВРИ В 1918 – 1926 рр.
Дослідження присвячено еволюції музейної справи на тери-
торії Києво-Печерської лаври в першій чверті ХХ ст. Наукова
розвідка авторів є спробою переосмислити й осягнути, як
музейна справа на лаврських теренах переросла від безсис-
темного нагромадження експонатів в один із найбільших му-
зейних комплексів сучасної України. Запропонована стаття
аналізує перший етап цього багаторічного розвитку.
Н
аціональний Києво-Печерський історико-культурний
заповідник є одним з найбільших і найвидатніших му-
зеїв України. Створений на території славетної Києво-
Печерської лаври, і на основі зібрань лаврської різниці, музей
згодом ввібрав в себе зібрання інших монастирів та церков, а
також, частково, колекції інших музеїв. Натомість, фондові ко-
лекції заповідника стали основою, або суттєво поповнили фон-
ди інших музеїв.
Запропонована стаття присвячена першому періоду істо-
рії музею, періоду коли він ще тільки формувався, коли була
зібрана, а іноді фактично врятована, більша частина довоєн-
них фондів. Перший період історії музею характеризується
постійною боротьбою за збереження багатовікового культур-
ного надбання Лаври. На початку 20-х років ХХ ст. на тери-
торії Лаври розміщувалось багато сторонніх організацій (вій-
ськові частини, Інвалідне містечко, хлібозавод, протезний
завод, гуртожитки заводу «Арсенал»), які не тільки не збері-
гали пам’ятки архітектури Лаври, але й всіляко їх руйнува-
ли. Тільки наприкінці 20-х років завдяки зусиллям музейних
38
працівників, більша частина цих організацій була відселена.
Весь цей період музей зазнав чисельних реформувань.
Розпочавши своє існування на основі цінної, але невеликої
за обсягом лаврської ризниці, музей поступово взяв під свою
охорону всю територію Лаври, а також земляні вали навколо
неї. Нарешті Постановою ВУЦВК і РНК УРСР від 29 вересня
1926 року територія Києво-Печерської лаври була оголошена
Державним історико-культурним заповідником з метою ство-
рення в ньому Всеукраїнського музейного містечка.
ЛАВРСЬКА РИЗНИЦЯ
Ризниця Києво-Печерської лаври з давніх давен була місцем
де зберігались багаточисельні мистецькі скарби. Тут зберігались
речі як культового, так і світського характеру, серед яких виді-
лялись: митри Петра Могили і Зосими Валькевича, ризи, по-
даровані Олексієм Михайловичем та Єлизаветою Петрівною,
хрест Івана Мазепи, чаші Анни Іоанівни, Івана Мазепи, Стефана
Яворського, різноманітні потири, оклади, фельдмаршальський
жезл П.Румянцева-Задунайського, а також фрагменти давніх
мозаїк, плінфи та багато інших раритетів. Проте це зібрання,
не зважаючи на своє багатство, не було музеєм в сучасному ро-
зумінні слова, оскільки головною метою ризниці, в основному,
було зберігання речей повсякденного ужитку, а не їх досліджен-
ня та показ. Доступ до цих скарбів мали лічені особи.
За неперевіреними даними до 1917 р. частина ризниці
Успенського собору була відкрита для масового огляду, про що
свідчили оголошення в пресі. Але ці відомості ще вимагають до-
кументального підтвердження.
КОЛЕКЦІЇ МИТРОПОЛИТА ФЛАВІАНА
Першими зібраннями музейного типу на території Лаври
можна вважати колекції портретів та порцеляни митрополита
Флавіана /Городецького/ (митрополит Київський у 1903 – 1915
роках). На протязі 10 років свого перебування в Китаї він зібрав
велику колекцію китайських та японських вжиткових і культо-
вих речей, яку і перевіз до Києва. Вона налічувала 164 предмети,
що знаходились в одному з залів бібліотеки, заснованої самим
39
митрополитом (корпус №5). Ця колекція була науково опра-
цьована, описана, був виданий спеціальний каталог*. Зазначені
в ньому предмети розподілялись на 8 тематичних відділів1. Крім
того, в залах бібліотеки розміщувалась художня галерея з пор-
третами видатних церковних осіб, письменників, діячів культу-
ри тощо. В 1910 році ця галерея налічувала 592 портрети, і, як
писав сам Флавіан, не вистачало ще 952. Щоправда вони були
невисокої мистецької цінності, й невеликої вартості. Проте й ці
зібрання не мали широкого доступу.
ЛАВРСЬКИЙ МУЗЕЙ СТАРОЖИТНОСТЕЙ
Першим справжнім музейним закладом на терені Лаври
можна вважати Лаврський музей старожитностей, який був
заснований приблизно у 1918 – 1919 роках. Він розміщував-
ся в Успенському соборі. Точніше, це була частина його риз-
ниці, відкрита для огляду. Мабуть, перше повідомлення про
цей музей знаходиться в брошурі І.Свенцицького «Про музеї
і музейництво. Нариси і замітки», що вийшла у Львові в 1920
році. Перераховуючи київські «мало доступні» музеї, автор
називає його одним словом – «Лаврський»3, більше нічого про
нього не говорячи. Ще одну згадку про цей музей можна зна-
йти в спогадах священика Сергія Сидорова, який у 1919 – 19-
21 роках був співробітником («вченим спеціалістом») релігій-
ної секції, а деякий час завідуючим ПОЛІРУ**. Його підпис
зберігся на багатьох описах київських церков, зроблених в цей
період. Саме він разом з А.А.Гамалеєю зробив описи майже
всіх лаврських церков у 1919 році, і перевірив наявність за-
значених в них речей влітку 1920. В його службові обов’язки
входила охорона Лаврської ризниці від реквізицій та нападів
* В архівних документах та працях різних дослідників цей музей на-
зивають по різному: то Музеєм Культів та Побуту, то Музеєм Культу та
Побуту; але оскільки з даного документу чітко видно, що назва музею
попервах стосувалась лише Лаври, вважаю більш правильним вжива-
ти другий варіант назви.
** ПОЛІРУ – Под’отдел по Ликвидации имущества религиозных
установлений.
40
солдатів*. В своїх спогадах він пише, що часто бував у Лаврі
«спочатку як завідуючий музеєм і співробітник ПОЛІРУ, а по-
тім як священик»4. Але що це був за музей С.О.Сидоров не
уточнює.
Архівні документи дещо проливають світло на історію ство-
рення Лаврського музею старожитностей. В «Акті обслідування
Лаврського музею Культів та Побуту» за 1926 рік зазначається:
«На протязі 1919 – 1920 років Київським комітетом по охо-
роні пам’яток мистецтва (КОПМИС) зроблено обрахунок
пам’яток старовини по Київських музеях і в тому числі і в
Лаврі з виділенням цих пам’яток в окремі музеї при церквах і
манастирях. При Лаврі в верхній ризниці, таким чином утво-
рено Музей лаврської старовини, а старовинна церква взята
на обрахунок.
В порядку вилучення церковних цінностів і їх художніх вар-
тостів означені речі перейшли у власність держави по НКО
(відділ Політосвіти). Так виник Музей НКО в Лаврі»5.
Дещо доповнює і уточнює цей документ записка П.П.Курінного
датована 23 червня 1942 року. Він писав:
«1917 – 1919 рр. з метою охорони пам’яток культури у м.
Києві при кожній церкві були засновані місцеві музеї цієї церк-
ви. Речі історичного і художнього значіння передано на перехо-
вання відповідальним особам релігійних громад»6.
* Цікаві спогади С. Сидорова про вилучення в Лаврі наводить його
дочка – В.С. Бобринська. Як згадував її батько, якось ігумен та казна-
чей Лаври попросили його допомогти зняти і заховати у тайник Чу-
дотворний образ Божої Матері, що висів над царськими вратами Ве-
ликої церкви. Образ зняли і замінили копією. Але С. Сидорову чомусь
не спалось. Він вийшов на подвір’я, де зустрів казначея. Через деякий
час до них вийшов схвильований ігумен і розповів, що йому щойно
наснилась Богородиця і наказала повернути її образ до собору: «Хочу
постраждати». Ікону повісили на місце і вона пропала під час Великої
Вітчизняної війни. (Записки священника Сергия Сидорова, с прило-
жением его жизнеописания, составленного дочерью, В.С. Бобринской.
– М., 1999. – С. 187–188.)
41
Тобто музеями були оголошені ризниці найбільших монасти-
рів і церков, в яких зберігались цінні, як з мистецького, так і
з історичного боку предмети. При цьому самі предмети зали-
шались при церквах. Як зазначає П.П.Курінний далі, на 1919
рік окрім Церковно-Археологічного музею при КДА, музеї іс-
нували ще при 32 монастирях і окремих церквах, в тому числі
і в Лаврі7.
Таким чином, аналізуючи подані вище свідчення, можна
зробити висновок, що Лаврський музей старожитностей дій-
сно був заснований у 1919 році (очевидно в квітні – липні), за
сприянням українських мистецтвознавців та пам’яткоохорон-
ців з метою охорони художніх та історичних цінностей Лаври
від реквізицій.
Створення цього музею відповідало і прагненням самого ду-
ховенства. Ще 25 лютого 1918 року виконуючий обов’язки на-
місника Лаври архімандрит Климент /Жеретієнко/ звернув-
ся до Духовного собору з пропозицією заснувати при Лаврі
Церковно-археологічний музей. До цього музею, на його думку,
можна було б передати різноманітні залишки давніх лаврських
споруд у вигляді надгробків, шиферних дощок і таке інше, дру-
карські гравюри – металеві, кам’яні та дерев’яні, найбільш давні
й чудові пам’ятки лаврського письма і друкарства. Сюди ж мо-
гло б бути виділено давнє убрання, що вийшло з ужитку, і взага-
лі «чудові в науковому й археологічному відношенні предмети
церковного вжитку»8. Очевидно, що в 1919 році спільні ідеї ду-
ховенства та пам’яткоохоронців і знайшли своє втілення в ство-
ренні Лаврського музею.
Проте, ні в 1919, ні в 1920 році Лаврський музей старо-
житностей не отримав подальшого розвитку. Це пов’язано,
в першу чергу, з тим, що в країні вирувала громадянська ві-
йна, панували голод, розруха. Київ постійно переходив з рук
в руки ворогуючих сторін. Було багато інших, більш насущ-
них проблем. Крім того, Губсоцзабез, у віданні якого знаходи-
лась Лавра, мав своє бачення подальшого її використання. В
обов’язки Губсоцзабезу входило піклування за всіма знедоле-
ними: інвалідами, біженцями, погромленими і т. п. верствами
42
населення. Їм необхідно було дати притулок, нагодувати, за-
безпечити якоюсь роботою. Використання Лаври з її великою
кількістю житлової площі, наявності значного числа майсте-
рень з різноманітним обладнанням та матеріалами могло ви-
рішити усі ці питання. Тому влітку 1920 року Губсоцзабез не-
одноразово обговорював питання про концентрацію в Лаврі
всіх київських інвалідів з метою кращого за ними догляду і
використання їхньої праці в лаврських майстернях. 20 лип-
ня Губсоцзабез вийшов з такою пропозицією до Губревкому9.
І вже 23 липня Губревком виніс постанову про створення ко-
місії по розподілу майна Лаври між зацікавленими устано-
вами.10 Але вирішення питання комісією затягувалось, тому
Губревком 2 серпня нагадав про необхідність терміново вирі-
шити питання розподілу11. 17 серпня таке засідання нарешті
відбулось. До складу комісії ввійшли: від Губсоцзабезу – за-
відуючий ПОЛІРУ Сидоров, від Губземвідділу – Биховський,
від Губнарпросу – Маргулєвський. На цьому засіданні кожен з
представників зацікавлених відомств висловив свої пропозиції
щодо подальшого використання майна монастиря. Биховський
заявив, що Губземвідділ претендує виключно на майно сіль-
сько-господарчого призначення. За словами Маргулєвського,
Губнарпрос претендує тільки на майно, яке має чисто наукове
значіння (не пояснивши при цьому, що він вкладає в це визна-
чення), а також на бібліотеку. Крім того він просив в разі не-
обхідності допускати представників Губнарпросу для вивчен-
ня і зняття копій з цих пам’яток. Щодо всього іншого майна,
яке знаходиться в Лаврі, то його відомство більше ніяких пре-
тензій не має. Сидоров докладно описав, яке майно знаходить-
ся в монастирі, якими виробничими і житловими потужнос-
тями він володіє і наполягав на тому, що все майно повинно
перейти Губсоцзабезу. Комісія одноголосно вирішила переда-
ти всю територію Лаври у відання виключно соцзабезу12. 18
серпня 1920 року завідуючий Губсоцзабезом Алексєєв доповів
Губревкому про рішення комісії передати все майно Лаври (за
виключенням друкарні, переданої тресту «Бумполіграф») соц-
забезу13. Таким чином, перша спроба розгортання музейної ро-
43
боти на теренах Лаври через несприятливі економічні та полі-
тичні умови виявилась напів-успішною: музей був створений,
але подальшого розвитку не отримав.
Питання подальшого розгортання Лаврського музею старо-
житностей, в зв’язку з реорганізацією колишнього Церковно-
археологічного музею, підняв в липні 1921 року голова
Археологічного комітету академік Ф.І.Шміт.
У грудні 1921 року був ліквідований Головмузей – управлен-
ня Наркомосу, яке займалось музейними справами. Всі музей-
ні установи якими він опікувався вирішено було поділити між
двома іншими управліннями Наркомосу – Головполітосвітою
(музейно-виставочно-екскурсійний підвідділ відділу пропа-
ганди) і Головпрофосвітою (науковий комітет). Повстало пи-
тання: що робити далі з Лаврським музеєм і до якого відомства
він має увійти.
МУЗЕЙ КУЛЬТУ ТА ПОБУТУ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ
Незалежно від цього, ще на початку грудня інструктор-екс-
перт Губкопмиса Ф.М.Морозов отримав мандат на право обсте-
ження та взяття на облік усього художнього та історико-архі-
тектурного майна Лаври, що знаходиться в ризниці, церквах та
інших помешканнях монастиря14. І вже 1 березня 1922 року ін-
структори-експерти Губкопмиса Ф.М.Морозов та Ф.Л.Ернст за
участю членів церковної общини Лаври склали акт про взяття
на облік і виділення для створення Музею Культу та Побуту
Києво-Печерської лаври (виділено нами) предметів, що мають
історичне або художнє значення. Відібрані для музею речі були
складені на хорах Великої церкви в окремому приміщенні та за-
печатані печаткою Губкопмису15. Існують також акти складені
Ф.Л.Ернстом про взяття на облік предметів з ризниці Дальніх
печер (94 од.) та Хрестовоздвиженської церкви на Ближніх (55
од.)16. Причому, в акті на предмети з Дальніх печер вказуєть-
ся, що вони також відібрані для створення Музею Культу та
Побуту Києво-Печерської лаври, складені в окремій шафі і за-
печатані печаткою Губкопмису.
Одним з наслідків цих обстежень стала доповідна записка
44
подана до Київського Губкопмису академіком Ф.І.Шмітом і
Ф.М.Морозовим 29 січня 1922 року. В цій записці вони обґрун-
тували необхідність створення музею в Лаврі, а також запропо-
нували його приблизну структуру. За задумом авторів записки,
музей мав складатись з наступних відділів:
1) живописний;
2) художньо-промисловий;
3) друкарський;
4) історичний;
5) фотографічний.
Розмістити музей пропонувалось у Митрополичих покоях,
але ця будівля знаходилась у підпорядкуванні Губсоцзабезу і
необхідно було ще домогтись звільнення її від Інвалідного бу-
динку вчених.17 В середині лютого академік Ф.І.Шміт в листі
до наркома освіти Г.Ф.Гринька, описуючи плачевний стан ки-
ївських музеїв, просить його допомогти з організацією музею
в Лаврі. На листі є схвальна резолюція наркома про виділення
грошей в розпорядження Ф.І.Шміта18.
Весною 1922 року пройшла чергова кампанія по вилученню
церковних цінностей. На цей раз під приводом боротьбі з го-
лодом. В Державному архіві Київської області зберігається де-
кілька документів, пов’язаних з вилученнями в Лаврі. В двох
актах, складених 3 і 8 квітня, чітко сказано про вилучення саме
з музею. А сам музей названий «Музеем Культа и Быта при
Киево-Печерской Успенской лавре», причому Ф.М.Морозов
значиться в актах як завідуючий музеєм19. Але документів
які б свідчили про подальшу діяльність музею у 1922 р. авто-
рам поки що не відомо. Тобто новий музей вже наче б то існу-
вав, але скоріше за все тільки на папері, оскільки не отримав
ані окремого приміщення, ані необхідного штату працівників.
Таким чином, і 1922 рік не став роком перебудови музейної
справи на терені Лаври.
Велике значіння для розвитку музейної справи на терені
Лаври мала постанова Першого Відділення ВУАН від 3 травня
1923 року Цією постановою Археологічному комітету ВУАН
доручалося взяти на себе всі питання організації музею в ко-
45
лишній Києво-Печерській лаврі. При цьому ВУАК отримав
наступні інструкції:
1. Розробити загальний науковий план перегрупування му-
зейних матеріалів, які знаходяться в історичних, художніх та ет-
нографічних зібраннях м. Києва, незалежно від того, кому нале-
жать або в чийому віданні знаходяться до цих пір ці зібрання.
2. Включити до плану музейної сітки, як самостійний музей,
– Музей історії культури території України, основу якого пови-
нні скласти зібрання (Першого) Державного Музею, і до якого
повинні бути передані відповідні предмети з інших зібрань.
3. Розподілити скарби Музею колишньої Духовної Академії
по вже існуючим музеям або додати до нього інші зібрання, як
знадобиться, з метою систематизації колекцій20.
Як бачимо, тут йдеться про докорінну перебудову всієї сис-
теми музеїв: перерозподіл музейних фондів, заснування нових
музеїв і відновлення тих, які існували раніше.
Виконуючи покладені на нього завдання, ВУАК в своїх засі-
даннях 4 і 9 травня прийняв ряд рішень щодо організації му-
зею в Лаврі. Перше з них, на нашу думку, пояснює чому Музей
Культу та Побуту так і не розгорнув свою діяльність ні в ІІ по-
ловині 1922, ні в І половині 1923 років:
«1. Визнати розгортання музеїв, бібліотек та архівів ВУАН в
Лаврі неприпустимим, доки вся верхня частина Лаври не буде
передана до відання ГубВНО для устрою Музейного містечка,
оскільки лише таким шляхом можуть бути створені надійні га-
рантії для безпеки зібрань»21.
Таким чином, саме існування Інвалідного містечка з його хи-
жацьким ставленням до культурного надбання Лаври і було го-
ловною перепоною для розгортання музейної діяльності.
Інші рішення ВУАКу були направлені на виправлення цього
становища. Серед них:
– повністю звільнити від установ Губсоцзабезу будинки, які
планувалось використати під музей (митрополичий будинок,
Трапезна, Економічний корпус, бібліотеку, палітурню);
– домогтись виділення помешкань для музейного складу та
ремонтної майстерні (живописна майстерня);
46
– вимагати передачі Управлінню музеями фотографічної май-
стерні;
– домогтись виділення квартир для музейних та бібліотечних
працівників;
– домогтись передачі Управлінню музеями митрополичого
саду;
– просити Наркомпрос клопотатися перед Раднаркомом
про видання особливого декрету про перетворення Лаври на
Музейне містечко22.
На своєму засіданні від 9 травня 1923 року президія науко-
вого комітету Головпрофосвіти розглянула питання охорони
Києво-Печерської лаври. Доповідач відмітив, що володіння
Лаврою Губсоцзабезом згубно позначається на збереженос-
ті її пам’яток, оскільки останній не приділяє ніякої уваги їх
збереженню. Президія постановила поставити питання перед
Головпрофосвітою про передачу Лаври в відання Наркомпросу,
для здійснення над нею «художнього контролю»23. Справу між-
відомчого розмежування було покладено на спеціальну комісію
Губвиконкому, яка 27 липня провела розподіл лаврських будин-
ків між Губсоцзабезом та Губполітосвітою. Остання отримала у
своє розпорядження 10 будинків, в тому числі і Митрополичі
покої. За Губсоцзабезом залишився 61 будинок.
Нарешті Музей отримав помешкання і почав концентрувати
музейні фонди24. На протязі 1923 року в Лаврі були зосередже-
ні предмети з різниць 33 київських монастирів та церков, кіль-
кох музеїв та приватних колекцій. На 1925 рік Музей Культу
та Побуту став одним з провідних музеїв України. Його фон-
ди налічували понад 82 тисячі експонатів. Незважаючи на свій
невеликий штат – 7 науковців – музей здійснив велику роботу
по інвентаризації, описуванню, реставрації музейних предметів.
Співробітники Музею провели декілька відряджень до інших
музеїв. В цей період були видані «Словарь украинских граве-
ров», «Указатель отдела культов» тощо25.
Але подальшому розгортанню роботи Музею заважало
Інвалідне містечко. І Музей розпочав наполегливу боротьбу за
його виселення з Лаври. Нарешті на 1 квітня 1926 року було
47
призначено повну ліквідацію Інвалідного містечка. Дізнавшись
про це його адміністрація прискореними темпами почала роз-
продувати залишки монастирського майна, вселяти нових
жильців, відкрила гуртожиток для «протезників»26. Музей від-
повів численними зверненнями до різних інстанцій з прохання-
ми прискорити виселення інвалідних установ.
Для остаточного вирішення питання про подальшу долю
Лаври, Мала Президія ВУЦВК своєю постановою від 10 серпня
1926 року доручила НКВС, НКО та Київському Окрвиконкому
провести обстеження стану монастиря і розробити план ви-
користання приміщень, охорони історичних пам’яток, а та-
кож перевірити факти «безгосподарного використання майна
Лаври установами, які зараз існують в будівлях Лаври»27. Вже
18 серпня Київський Окрвиконком прийняв постанову №595
про передачу Верхньої лаври в підпорядкування Наркомосу. А
з 22 по 28 вересня спеціальна комісія провела ревізію діяль-
ності Інвалідного містечка. Під час її роботи була виявлені чи-
сельні факти хижацького ставлення до пам’яток монастиря.
Серед іншого комісія зазначила, що: 1) було повністю зруй-
новано 5 кам’яних корпусів та 2 кам’яних будинки, а також 2
дерев’яні споруди, багато будинків попсовано, обдерті цінні
образи на стінах, здерті покриття фортечних мурів та 40 ме-
трів ринв; 2) в багатьох місцях зруйновано мостову, пішохід-
ні доріжки та водоводи, що спричиняє до розмиву ґрунту; 3)
незадовільний санітарний стан; 4) майно колишніх 8 майсте-
рень в більшості розкрадене; 5) старовинні меблі зникли в біль-
шості без сліду; 6) релігійна громада без відому музею прода-
ла 18 історичних дзвонів та 1500 пудів чавунних плит і т.п.28
Наслідком роботи Комісії стало прийняття Постанови ВУЦВК
та РНК УРСР від 29 вересня 1926 року «Про визнання колиш-
ньої Києво-Печерської лаври історико-культурним заповідни-
ком і про перетворення її на Всеукраїнське музейне містечко».
Цією Постановою вся територія колишнього монастиря пере-
давалась під управління Наркомосу. Відтепер питання охоро-
ни та збереження пам’яток Лаври вирішувались на державному
рівні. Був також розроблений проект Постанови ВУЦВК про
48
заходи щодо організації та охорони Всеукраїнського музейно-
го містечка.
Проголошення території Києво-Печерським лаври істори-
ко-культурним заповідником відкрило новий етап розвитку її
музеїв. Наступні періоди еволюції музейної справи на теренах
Національного Києво-Печерського історико-культурного запо-
відника будуть розглянуті авторами в подальших статтях.
1. Венок на могилу Высокопреосвященного митрополита Флавиана.
(под ред. Ф.Титова). –К., 1915. – С.133–134.
2. Там само. – С.141.
3. Свенцицький І. «Про музеї і музейництво. Нариси і замітки». –
Львів, 1920. – С. 16.
4. Записки священника Сергия Сидорова, с приложением его жиз-
неописания, составленного дочерью, В.С. Бобринской. – М., 1999. – С.
27.
5. Центральний державний архів вищих органів влади і управління
України (далі УДАВО). – Ф. 166. – Оп. 6/ІV.– Спр. 6131.– Арк. 98.
6. Державний архів Київської області (далі ДАКО).– Ф. 2412.– Оп.
2.– Сп. 263.– Арк. 3.
7. Там само.– Арк. 1.
8. Крайній К.К. Київське Церковно-історичне та археологічне това-
риство 1872 – 1920. // Лаврський альманах.2001 Вип. 4.– Спецвип. 1.
– К., 1. – С. 29.
9. Там само. – Ф. Р-862.– Оп. 1.– Спр. 165.– Арк. 21. (Машиноп.)
10. Там само. – Ф. Р-1. – Оп. 1. –Спр. 108. –Арк. 13. (Копія, маши-
ноп.)
11. Там само. – Арк. 65. (Оригінал, рукоп).
12. Там само. – Ф. Р-862. – Оп. 1. –Спр. 165. –Арк. 22. (Копія, ма-
шиноп.)
13. Там само. – Ф. Р-1. – Оп. 1. –Спр. 108. –Арк. 155. (Оригінал, ма-
шиноп.)
14. Там само. – Ф. Р-4156. – Оп. 1. –Спр. 10. –Арк. 91. (Копія, ма-
шиноп.)
15. Там само. – Ф. Р-4156. – Оп. 1. –Спр. 15. –Арк. 202. (Оригінал,
рукоп.)
49
16. Там само. – Ф. Р-4156. – Оп. 1. –Спр. 15. –Арк. 203-203 зв. (Ори-
гінал, рукоп.)
17. Там само. – Ф. Р-4156. – Оп. 1. –Спр. 11. –Арк. 11. (Копія, ма-
шиноп.)
18. УДАВО. – Ф. 166. – Оп. 3. –Спр. 413. –Арк. 1-1 зв. (Оригінал,
машиноп.)
19. Там само. – Ф. 2412. – Оп. 2. –Спр. 16. –Арк. 41, 43. (Копія, ма-
шиноп.)
20. Там само. – Ф. 166. – Оп. 2. –Спр. 456. –Арк. 91. (Оригінал, ма-
шиноп.)
21. Там само. – Арк. 91. Оригінал, машинопис.
22. Там само. – Арк. 91–91 зв.
23. Там само. – Арк. 89. (Копія, рукопис).
24. ЦДАВО. – Ф. Р-166. – Оп. 2.– Спр. 456. –Арк. 126–126 зв.
25. Очерки истории Киево-Печерской лавры и Заповедника. – 1992.
–С. 110–111.
26. ЦДАВО. – Ф. Р-166. – Оп. 6. –Спр. 6128. –Арк.12–12 зв.
27. ЦДАВО. – Ф. Р-166. – Оп. 6. –Спр. 6234. –Арк. 3.
28. Там само. – Арк. 3 – 3 зв.
Roman Kachan
Serhiy Khvedchenia
STAGES OF EVOLUTION MUSEUMS
OF KIEVO-PECHERSKAYA LAVRA
The article tells about foundation of Lavra’s museum. Authors re-
search first stage creation of museums exposition in 1918 – 1925 years.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-54043 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0022 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-30T17:21:05Z |
| publishDate | 2005 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Качан, Р. Хведченя, С. 2014-01-29T21:04:37Z 2014-01-29T21:04:37Z 2005 Розвиток музейної справи на теренах Києво-Печерської лаври в 1918 – 1926 рр. / Р. Качан, С. Хведченя // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2005. — Число 8. — С. 37-49 — Бібліогр.: 28 назв. — укр. XXXX-0022 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/54043 908 (477): 726.5 Дослідження присвячено еволюції музейної справи на території Києво-Печерської лаври в першій чверті ХХ ст. Наукова розвідка авторів є спробою переосмислити й осягнути, як музейна справа на лаврських теренах переросла від безсистемного нагромадження експонатів в один із найбільших музейних комплексів сучасної України. Запропонована стаття аналізує перший етап цього багаторічного розвитку. The article tells about foundation of Lavra’s museum. Authors research first stage creation of museums exposition in 1918 – 1925 years. uk Інститут історії України НАН України Історико-географічні дослідження в Україні Розвиток музейної справи на теренах Києво-Печерської лаври в 1918 – 1926 рр. Stages of evolution museums of Kievo-Pecherskaya lavra Article published earlier |
| spellingShingle | Розвиток музейної справи на теренах Києво-Печерської лаври в 1918 – 1926 рр. Качан, Р. Хведченя, С. |
| title | Розвиток музейної справи на теренах Києво-Печерської лаври в 1918 – 1926 рр. |
| title_alt | Stages of evolution museums of Kievo-Pecherskaya lavra |
| title_full | Розвиток музейної справи на теренах Києво-Печерської лаври в 1918 – 1926 рр. |
| title_fullStr | Розвиток музейної справи на теренах Києво-Печерської лаври в 1918 – 1926 рр. |
| title_full_unstemmed | Розвиток музейної справи на теренах Києво-Печерської лаври в 1918 – 1926 рр. |
| title_short | Розвиток музейної справи на теренах Києво-Печерської лаври в 1918 – 1926 рр. |
| title_sort | розвиток музейної справи на теренах києво-печерської лаври в 1918 – 1926 рр. |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/54043 |
| work_keys_str_mv | AT kačanr rozvitokmuzeinoíspravinaterenahkiêvopečersʹkoílavriv19181926rr AT hvedčenâs rozvitokmuzeinoíspravinaterenahkiêvopečersʹkoílavriv19181926rr AT kačanr stagesofevolutionmuseumsofkievopecherskayalavra AT hvedčenâs stagesofevolutionmuseumsofkievopecherskayalavra |