Іконографічні розвідки родинних портретів Рєпніних з Яготина (На матеріалах колекції Національного музею історії України)

Іконографічні розвідки родинних портретів Рєпніних з Яготина (На матеріалах колекції Національного музею історії України)

Статтю присвячено дослідженню родинних портретів князів Рєпніних з яготинського маєтку в Національному музеї історії України. Портрети становлять важливе іконографічне джерело XVII – XX ст. в системі історичних дисциплін....

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2005
Автор: Суховарова-Жорнова, О.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2005
Назва видання:Історико-географічні дослідження в Україні
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/54063
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Іконографічні розвідки родинних портретів Рєпніних з Яготина (На матеріалах колекції Національного музею історії України) / О. Суховарова-Жорнова // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2005. — Число 8. — С. 280-291 — Бібліогр.: 28 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-54063
record_format dspace
spelling nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-540632025-02-23T17:25:26Z Іконографічні розвідки родинних портретів Рєпніних з Яготина (На матеріалах колекції Національного музею історії України) The researches of iconography the family a portraits of the Repnin from Jagotin. Суховарова-Жорнова, О. Статтю присвячено дослідженню родинних портретів князів Рєпніних з яготинського маєтку в Національному музеї історії України. Портрети становлять важливе іконографічне джерело XVII – XX ст. в системі історичних дисциплін. The article is dedicated to research family portraits of the Repnin а princes from Jаgotinscka palace in The National museum of history of Ukraine. The portraits become are important iconography source XVII–XX cent. in the system historical branches of science. 2005 Article Іконографічні розвідки родинних портретів Рєпніних з Яготина (На матеріалах колекції Національного музею історії України) / О. Суховарова-Жорнова // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2005. — Число 8. — С. 280-291 — Бібліогр.: 28 назв. — укр. XXXX-0022 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/54063 930.1 : (477) «Репнін» uk Історико-географічні дослідження в Україні application/pdf Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description Статтю присвячено дослідженню родинних портретів князів Рєпніних з яготинського маєтку в Національному музеї історії України. Портрети становлять важливе іконографічне джерело XVII – XX ст. в системі історичних дисциплін.
format Article
author Суховарова-Жорнова, О.
spellingShingle Суховарова-Жорнова, О.
Іконографічні розвідки родинних портретів Рєпніних з Яготина (На матеріалах колекції Національного музею історії України)
Історико-географічні дослідження в Україні
author_facet Суховарова-Жорнова, О.
author_sort Суховарова-Жорнова, О.
title Іконографічні розвідки родинних портретів Рєпніних з Яготина (На матеріалах колекції Національного музею історії України)
title_short Іконографічні розвідки родинних портретів Рєпніних з Яготина (На матеріалах колекції Національного музею історії України)
title_full Іконографічні розвідки родинних портретів Рєпніних з Яготина (На матеріалах колекції Національного музею історії України)
title_fullStr Іконографічні розвідки родинних портретів Рєпніних з Яготина (На матеріалах колекції Національного музею історії України)
title_full_unstemmed Іконографічні розвідки родинних портретів Рєпніних з Яготина (На матеріалах колекції Національного музею історії України)
title_sort іконографічні розвідки родинних портретів рєпніних з яготина (на матеріалах колекції національного музею історії україни)
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2005
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/54063
citation_txt Іконографічні розвідки родинних портретів Рєпніних з Яготина (На матеріалах колекції Національного музею історії України) / О. Суховарова-Жорнова // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2005. — Число 8. — С. 280-291 — Бібліогр.: 28 назв. — укр.
series Історико-географічні дослідження в Україні
work_keys_str_mv AT suhovarovažornovao íkonografíčnírozvídkirodinnihportretívrêpnínihzâgotinanamateríalahkolekcíínacíonalʹnogomuzeûístorííukraíni
AT suhovarovažornovao theresearchesoficonographythefamilyaportraitsoftherepninfromjagotin
first_indexed 2025-11-24T03:30:22Z
last_indexed 2025-11-24T03:30:22Z
_version_ 1849640901363630080
fulltext 280 УДК 930.1 : (477) «Репнін» Олена Суховарова-Жорнова ІКОНОГРАФІЧНІ РОЗВІДКИ РОДИННИХ ПОРТРЕТІВ РЄПНІНИХ З ЯГОТИНА (На матеріалах колекції Національного музею історії України) Статтю присвячено дослідженню родинних портретів кня- зів Рєпніних з яготинського маєтку в Національному музеї іс- торії України. Портрети становлять важливе іконографічне джерело XVII – XX ст. в системі історичних дисциплін. Н аціональний музей історії України продовжує дослі- дження родинних портретів зі своєї збірки. Попередні спроби дослідження родинних портретів Вишневецьких, Полуботків, Розумовських, Потоцьких поповнили іконографію видатними діячами Української держави. Родинні портретні збірки в якійсь мірі заміняли за своїм утилітарним призначен- ня фотопортрет. Їхнім призначенням було прикрашати вітальні, кабінети і навіть спальні. З ХVІІ ст. відмічається особлива за- цікавленість своїми генеалогіями. Розвиток портретного живо- пису у цей час, опанування нових технологій живопису надало змогу художникам створювати реалістичні історичні постаті на полотні. Козацька старшина, міщани та інші представники за- можних верств населення намагалися увічнити себе в портре- тах. Вони замовляли в свої маєтки цілі портретні галереї роди- чів та близьких знайомих. Поруч з родинними портретними галереями з маєтків інших маг- натів та козацької старшини, зокрема, Полуботків, Милорадовичів, Галаганів, Безбородків, Ханенків, портрети Рєпніних з яготин- ського маєтку становлять значну історичну та художню цінність. Збиралися портрети представників роду з різних міст, а через не- можливість придбати даний твір, писалися копії портретів на за- мовлення. Портрети є ілюстрацією генеалогії родини. 281 Вивчення княжих портретів Рєпніних з яготинського маєтку виділило їх в окрему групу. На сьогодні уся портретна колекція Рєпніних розпорошена по музеях України та Росії. Перша спро- ба об’єднати в одне ціле, відтворити по можливості уявлення про цю портретну збірку була зроблена на науковій конферен- ції в Музеї мистецтв ім. Богдана та Варвари Ханенків в 2004 р.1 Рід Рєпніних був одним з відомих заможних родів Російської імперії. Згідно історичних переказів та свідчень енциклопедичних видань2 він походив від св. Михайла, князя Чернігівського. Після смерті генерал-фельдмаршала кн. Миколи Васильовича Рєпніна в 1801 р. рід припинився. За спеціальним дозволом імператора Олександра І Микола Григорович, онуку Миколи Васильовича, надано право на подвійне прізвище Рєпнін-Волконський. Збірка Національного музею історії України включає низ- ку родинних портретів Рєпніних. Нами виявлено 11 живопис- них та 7 гравірованих портретів, як оригінальних, так і копій- них. Два портрети ранніх представників роду Рєпніних – братів Афанасія Борисовича /1619 – 1653/ (Інв. № М–113. П., о., 89 х62 см) та Івана Борисовича /1615 – 1697/ (Інв. № М–112. П., о., 89х63 см) з яготинського маєтку, згідно з написами на зворотному боці, знаходилися в опочивальні старого князя [М.Репніна]. Вони виконані в площинній манері, і є копіями ХІХ ст. з парадних портретів ХVІІ ст. Їх оригінали зберігаються в Державному Російському музеї в Санкт-Петербурзі. Іван Борисович Рєпнін був воєводою в 1655 – 1656 рр., 1659 – 1660 рр. у Могилеві та Полоцьку. Портретознавець П.Білецький припускає, що портрет І.Б.Рєпніна написаний саме в цей пері- од життя польським художником,3 прізвище якого не встанов- лено. Можна також припустити, що даний портрет створений пізніше. Написи на портреті дозволяють датувати його остан- нім роком життя портретованого – 1697 р., коли І.Рєпнін пере- був у Сибіру на посаді судді та начальника сибірського прика- зу. Відтак можна погодитися з твердженням Е.С.Овчиннікової, яка проводить аналоги цього полотна з полотнами, виконани- ми в Палаті зброї Московського Кремля4 Майстри Палати ро- били замовлення на парадні портрети царських та княжих осіб 282 Російської імперії. Отже, портрет І.Б.Рєпніна міг бути викона- ний там на замовлення родини Рєпніних. Парадний портрет сина Івана Борисовича Рєпніна – князя, ге- нерал-фельдмаршала Микити Івановича /1668 – 1726/ (Інв. № М–1289. П., о. 131х99 см), виходячи з написів на зворотному боці, прикрашав робочий кабінет «старого князя». Портретований зо- бражений в латах, червоній мантії, в довгій перуці, з жезлом в пра- вій руці. На його грудях орденська стрічка Андрія Первозванного та зірка ордена Олександра Невського. У лівому куті зображено герб родини Рєпніних з девізом: «За веру и верность»5. Портрет є копією ХІХ ст. з прижиттєвого портрета 1724 – 1726 рр. невідо- мого художника (Я.Аргунов ?) з колекції Ермітажу, створеного з нагоди надання Микиті Івановичу звання фельдмаршала. Більшість портретів з колекції Рєпніних мають камерний ха- рактер. Вони могли розміщуватися в кабінеті або інших кімна- тах палацу. Це поясні зображення у військових мундирах з наго- родами. Портрети генерал-фельдмаршала, Василя Микитовича /1695 – 1748/ (Інв. № М–163, П.о., 71х53,5 см) та генерал- фельдмаршала Миколи Васильовича /1734 – 1801/ (Інв. № М– 167, П.о., 76х60,5 см) є копіями ХІХ ст.6 (останній з пор- трета роботи Петра Крафта). У ХІХ ст. в магнатських родинах було досить поширеним явищем тримати кріпака-художника при своєму палаці. В яготинській садибі Рєпніних діяв обдаро- ваний маляр-самоук, кріпак Варвари Олексіївни Рєпніної, Іван Усенко,7 який, достеменно відомо, міг робити копії розглянутих портретів. Неабияку зацікавленість викликають портрети Миколи Гри- горовича Рєпніна – Волконського та Микити Григоровича Вол- конського, синів члена Державної Ради кн. Григорія Семеновича Волконського. Постать генерал-ад’ютанта Миколи Григоровича Рєпніна- Волконського /1778 – 1845/, широко відомого, як прообраз Андрія Болконського в романі Л.М.Толстого «Війна і мир», представлена на трьох портретах. Микола Григорович був ви- значним державним діячем: брав участь в битві під Аустерліцем 1805р., у 1813 – 1814 рр. виконував обов’язки генерал-губерна- 283 тора Саксонії, у 1816 – 1834 рр. займав посаду малоросійського військового губернатора. В Україні намагався впроваджувати ідеї раціональної просвітницької держави, започаткував кадет- ський корпус у Полтаві. М.Г.Рєпнін відстоював перед централь- ним урядом інтереси місцевого населення, виступав проти по- силення гніту кріпацтва. За дорученням М.Г.Рєпніна Д.Бантиш – Каменський, його канцелярист, написав «Историю Малой России».8 Яготинський маєток Микола Григорович Рєпнін- Волконський успадкував від Розумовських в 1820 р.,9 як посаг за дружиною – Варварою Олексіївною Розумовською, донькою князя Олексія Кириловича Розумовського. Один з портретів Миколи Григоровича Рєпніна-Волконського, створений про- вінційним майстром Лівобережної України у кін. ХVІІІ – на по- чатку ХІХ ст. (Інв № М–66. П.,о. 67 х 54). Тут портретований зображений на тлі пейзажу, в перуці, парадному генеральському камзолі, з орденською стрічкою св. Анни та з орденом та зіркою ордена св. Володимира І ступеня. Згідно з написами на зворот- ному боці портрет походить з приватної збірки В.Н.Бутовича – художника-колекціонера. Крім цього портрету М.Г.Рєпніна в музейній колекції є ще два ідентичних портрети з його зображенням: перший – з колек- ції В.М. Бутовича (Інв № М–349, п.о. 66 х 61 см.), другий – з Яготинського зібрання (Інв. № М– 185, п.о., 70 х 62 см.).10 Вони є копіями з портрета 1825р англійського живописця Д.Доу (ори- гінал зберігається в Ермітажі), написаного, в час, коли Микола Григорович саме перебув на високій посаді генерал-губернатора Малоросії.11 Знатні особи робили для своїх родинних збірок ко- пії з портретів Військовій галереї Зимового палацу в Петербурзі (Ермітаж), які виконували учні Д.Доу.12 Отже, один з цих пор- третів М.Г.Рєпніна міг бути виконаний там на замовлення для яготинського маєтку (Див. Ілюстрацію №2). Серед представлених портретів з яготинської збірки є портрет генерал-фельдмаршала Петра Христиановича Вітгенштейна /1769 – 1843/ (Інв № М–205). Як і портрет Миколи Григоровича Рєпніна-Волконського, він є копією з портрета Д.Доу 1820-х рр. (оригінали знаходяться в Ермітажі). Зображення 284 Петра Христофоровича Вітгенштейна, головнокомандувача Другою російською армією, в яготинському маєтку було неви- падковим. Микола Григорович Рєпнін на згадку про події під Аустерлицем замовив в Петербурзі одночасно свій портрет та портрет свого головнокомандуючого – П.Х.Вітгенштейна. Пензлю самого Д.Доу належить портрет генерал-майора Микити Григоровича Волконського /1781-1844/ (Інв. № М– 200. П., о. 68 х 56). Свою кар’єру кн. Микита Григорович розпо- чав прапорщиком в 1792р. в гвардії Ізмайлівського полку і дослу- жився до чина полковника (1807р.) в дніпровській армії проти турків на чолі з генералом І.І.Міхельсоном. За дорученням імпе- ратора Олександра І Микита Волконський в 1808р їздив з осо- бливим дорученням-листом до імператора Наполеона. Своєю чемністю у поводженні, дипломатичним етикетом він заслужив у нього довіру та прихильність. На згадку про свою симпатію до Микити Григоровича Наполеон подарував йому перстень. Такий подарунок з маленьким діамантиком видався образли- вим Микиті Волконському, і він віддаровує його французькому жандармові «на згадку про російського офіцера». Дізнавшись про такий жест Микити Григоровича, імператор Наполеон був дуже обурений. Микита Григорович постійно супроводжу- вав Олександра І в походах та був учасником численних ба- талій 1812-1814 рр. Князь Микита Григорович Волконський одружився в 1810 р. з княгинею Зінаїдою Олександрівною Білосельською-Білозерською, від якої мав сина Олександра. Волконські жили порізно, через те, що «княгиня Зінаїда» меш- кала в Римі. Микита Григорович помер під час однієї із своїх поїздок до Італії до дружини в місто Ассізє в 1844р. Він похо- ваний в Римі, в церкві св. Вінсентія та Анастасії.13 На портреті князь Микита Григорович Волконський зображений в парад- ному генеральському мундирі поч. ХІХ ст., з еполетами, знаком ордена св. Анни на грудях. Це один з найкращих портретів ан- глійського портретиста Д.Доу. Він вдало передає психологіч- ний стан портретованого, його риси доброї, водночас вольової, впевненої в собі людини. Реалістично зображені риси обличчя: крупний ніс, пишні вуста. Чому саме цей портрет не розміщено 285 в Військовій галереї Зимового палацу? Можна припустити, що його викуплено Миколою Григоровичем. Д.Доу продавав свої роботи особливо знатним та багатим особам, а його майстри по- винні були робити відповідні копії для галереї.14 З яготинської збірки походять зображення батьків дружини Миколи Григоровича Рєпніна, Варвари Олексіївни – Олексія Кириловича та Варвари Петрівни (уродж. Шеремєтєвої) Розумовських. Олексій Кирилович Розумовський /1748 – 1822/ (Інв.№ М– 204. П.,о 68 х 60 см.) був старшим сином Кирила Григоровича Розумовського та Катерини Іванівни Наришкіної. Є відомос- ті, що після смерті свого батька, Олексій деякий час мешкав в яготинському маєтку.15 Він отримав освіту у Страсбурзькому університеті. Зарозумілий та гордовитий Олексій Кирилович з 1769 р. був придворним Катерини ІІ, у 1786 – 95 рр. сенато- ром, у 1810 – 16 рр. міністром народної освіти. Крім цього, він відомий, як член масонської ложі та в свій час віце-президент Російського Біблійного товариства. Після відставки мешкав у Підмосков’ї, де був закладений за його ініціативою великий ботанічний сад. В останні роки життя О.К.Розумовський меш- кав в Україні у м. Почепі Глинського повіту на Стародубщині та займався вихованням своїх «приймаків».16 Там він кожного тижня та на свята відвідував храм та вимагав це робити своїх оточуючих. Олексій Кирилович мав владний, імпульсивний ха- рактер, був людиною недовірливою та страждав нападами сплі- ну. На портреті відтворено погрудне зображення вже немоло- дого, однак красивого сивочолого чоловіка з темними бровами, виразними рисами обличчя: великими блакитними очима, пря- мим носом, тонкими губами. Одягнений в білу сорочку з висо- ким коміром, з хусткою на шиї у вигляді жабо, чорний камзол, через плече – червоно-чорна орденська стрічка св. Володимира. Професійність майстра дозволила передати неспокійний пси- хологічний стан портретованого через пильний погляд, зво- рот голови, кожну зморшку на обличчі. Щоб підкреслити емо- ційність, внутрішню енергію експресією, майстер зображує Олексія Кириловича на тлі пурпурової тканини. 286 Напис на зворотному боці портрета вказує на авторство Джорджа Доу. Однак, порівнюючи портрет О.К. Розумовського з іншими портретами пензля Д.Доу, ми схиляємося до думки, що він є копією, хоча і дуже вдалою, що передає в деталях осо- бливості оригіналу. Можна припустити, що портрет викона- но одним із помічників Д.Доу – Олександром Васильовичем Поляковим або Василем Олександровичем Голіке.17 В музейній колекції зберігаються живописний (Інв. № М–472) та ідентичний йому літографічний (Інв. № ГРЛ-3714/102) пор- трети дружини Олексія Кириловича Розумовського – Варвари Петрівни /1750 – 1824/, доньки графа Петра Борисовича Шеремєтєва. Батько Олексія – Кирило Розумовський сам їх одружив 1774 р. На той час Варвара Петрівна Шереметєва була найбагатшою російською нареченою. Живописний портрет Варвари Петрівни написаний у 1824 р. відомим українським майстром Яковом Івановичем Аргуновим (1750 – 1824), сином та учнем видатного майстра пензля І.П.Аргунова.18 На відміну від свого різкого та черствого чоло- віка, дружина мала дуже покірний та врівноважений характер, який швидко набрид Олексію Кириловичу.19 Він настільки її по- неволив, що коли наказав одного дня зібрати речі і піти з дому, Варвара Петрівна змушена була це зробити, хоча їй важко було розлучатися з дітьми. У Москві Варвара Петрівна купила зем- лю та побудувала собі будинок, в якому жила одна з челяддю і не зустрічалася з чоловіком. Однак, зі своїми дітьми – Петром, Кирилом, Варварою та Катериною вона бачилася часто і, на- віть брала активну участь у їх вихованні і допомагала, як могла. Після смерті чоловіка, Варвара Петрівна пробачила йому усі кривди, які він їй заподіяв. З портрета Я.І.Аргунова дивиться жінка похилого віку з ледь приспущеними повіками та легкою посмішкою. На ній блакитна в цяточку сукня та біла прозора шаль. У портреті вже яскраво відчувається відхід від усталених в портретному живописі барокових моментів ХVІІІ ст. Перед нами типовий живопис ХІХ ст. Живописну колекцію родинних портретів Рєпніних завер- шує парадний портрет великого князя, обер – гофмейстра, 287 губернського предводителя київського дворянства Миколи Васильовича Рєпніна /1834-1918/ (Інв. № М-227. п.о., 106х75 см.). В Яготині Микола Васильович жив з 1866р., коли маєток придбала його дружина Софія Дмитрівна Рєпніна, уроджена Волконська. Микола Васильович дуже любив Яготин. Він упо- рядкував робочий архів, бібліотеку та мистецьку збірку. Один із сучасників Миколи Васильовича в 1914 р. відмічав, що в жод- ному знаменитому маєтку улюбленців Імператриці не зберегло- ся такої бібліотеки, картинної галереї, гравюр, зібрання з брон- зи, меблів, як в Яготині.20 Є відомості, що Микола Васильович активно займався громадськими справами, виступав благодій- ником, дбаючи про освіту, розвиток культури та науки. Саме кн. Микола Васильович Рєпнін в 1908 р. першим порушив пи- тання про створення Всеросійської виставки в Києві, на якій була представлена сільськогосподарська, промислова та ужит- кова продукції. З відкриттям виставки, М.В.Рєпнін став її го- ловою та опікуном.21 У «Художественно – иллюстрированом альбоме» Всеросійської виставки за 1913 р. міститься фотогра- фія М.В.Рєпніна,22 яка дає змогу атрибутувати портрет з колек- ції НМІУ. Портрет виконаний в 1901 р. київським живописцем Тимофієм Сафоновим (1873 – 1930).23 Зображення більш ніж поясне, подане в овалі. Портретований похилого віку, одягне- ний в мундир обер-гофмейстра, гаптований золотом, з муаро- вою блакитною стрічкою ордена Андрія Первозванного через плече та низкою нагород на грудях: орден св. Станіслава, орден св. Володимира, медалі «За бездоганну службу», «За 15 років служби», «300–річчя дому Романових» та ін. Серед гравірованих портретних зображень з Яготинської ко- лекції представників родини Розумовських є портрет (Інв.№ ГРЛ–3714/97) брата Олексія Кириловича – Петра Григоровича /1751-1823 рр./ – Петербурзького предводителя дворян- ства (1801–1805), дійсного таємного радника, обер-камергера (1814 р.) роботи французького гравера Пьєра Одуена (1768 – 1822 рр.), учня Боверлє24 з портрета англійського живописця Л.Гутербруна, який тривалий час мешкав в Росії, був почесним членом Петербурзької Академії мистецтв.25 На зворотному боці 288 гравюри є підпис завідуючого відділом мистецької збірки му- зею в кін. 20 – поч. 30 рр. ХХ ст. Федора Ернста, який вказує на приналежність портрета саме до родинної збірки Репніних. З Яготинської колекції походять ще декілька гравірова- них портретних зображень: генерал-майора Безбородька Олександра Андрійовича /1747 – 1799/ (Інв. № Грл–2346. 17- 91р.) та генерал-майора Потьомкіна – Таврійського Григорія Олександровича /1739 – 1791/ (Інв. № Грл–3714/93., 1789р.), гравіровані Джеймсом Уолкером (Валькером)26 для «Сборника биографий кавалергардов» під редакцією П.Брікнера 179- 2р.27 Цю серію продовжують гравюри генерал-аншефа Орлова – Чесменського Олексія Григоровича /1737 – 1807/ (Інв № 3714/101, 1783р.) англійського гравера С.Таунлейма, генера- ла Вітгенштейна Петра Християновича /1769 – 1843/ (Інв. № Грл–3714/15) та генерал-ад’ютанта Іларіона Васильовича Васильчикова /1776 – 1847/ (Інв. № Грл–3714/16), зображені з живописних оригіналів Д.Доу. 28 Рєпніни з повагою ставилися до свого минулого та до вивчен- ня своєї генеалогії. Замовлення родинних портретів та зняття копій для власних маєтків на той час було звичним явищем у середовищі аристократії. Оскільки фотографії тоді ще не існу- вало, її функції виконували саме живописні портрети. Портрети замовляли майже усі соціальні верстви – від магнатів до мало- заможних козаків. Родини Рєпніних зібрали прекрасну колек- цію живописних та гравірованих творів, яка нині, як вже вка- зано вище, зберігається в розпорошеному вигляді по різних музеях: Національному музеї історії України, Національному художньому музеї України, Національному музеї Т.Г.Шевченка, Київському музеї російського мистецтва та інших збірках. Портрети представляють самих визначних представників роду Репніних, які старанно служили на благо Вітчизни. Поява їх зображень в історичному музеї є закономірною справою: Репніни зробили вагомий внесок в суспільно – політичний та культурний розвиток не тільки Росії, а й України. Живописні портрети є ілюстраціями декількох поколінь Рєпніних з ХVІІ до поч. ХХ ст. На них одночасно прослідко- 289 вується розвиток живопису від площинного до реалістичного. Частина них є копіями ХІХ ст., однак, збірка не втрачає своєї мистецької цінності. Графічні твори також становлять інтерес як з мистецького, так і з історичного аспекту. Так, Микола Васильович Рєпнін, певно, зібрав гравюри своїх співвітчизників, які жили та тво- рили історію в один із ним часовий відмір (ІІ пол. ХVІІІ ст.): портрети Безбородька О.А., Потьомкіна-Таврицького Г.О., Ор ло ва – Чесменського О.Г. Зображення Вітгенштейна П.Х., Ва сильчи кова І.В. були, безперечно, придбані Миколою Гри- горовичем Рєпніним – Волконським, на згадку про війну 1812 р. з Наполеоном. Колекція портретів з яготинської збірки становить невизначе- ну цінність та представляє гордість Національного музею історії України. Портрети, як іконографічні джерела, виступають зна- чними історичними джерелами в СІД. Вони займають гідне міс- це в іконографічній низці таких відомих родів, як Полуботки, Кочубеї, Розумовські, Забіли тощо. При вивченні портретної збірки Рєпніних застосовувалися такі історичні дисципліни та їх методи, як генеалогія, геральдика, фалеристика та медальєри- ка, уніформування. Збірка унікальна тим, що представляє де- кілька поколінь роду Рєпніних ХVІІ – ХХ ст., отже представля- ють різний часовий вимір та художні школи. Вони заповнюють ще одну прогалину в іконографії портретного живопису та ви- ступають історичними ілюстраціями української історіографії. 1. Ханеківські читання. Ма-ли наук.-практич. конф. – К., 2004. 137 с. 2. Энциклопедический словарь.– СПб.,: Изд-во Брокгауза Ф.А., Еф- рона И.А.– 1899. – Т. ХХVІ. – С. 599; Гербовник А.Т. Князева 1785. – СПб. 1912. – С.127. 3. Белецкий П. А. Украинская портретная живопись ХVІІ–ХVІІІ вв. – Л., 1981. – С. 84. 4. Овчинникова Е.С. Портрет в русском искусстве ХVІІ века. – М., 1955 – С. 113–114. 5. Герб Рєпніних перетятий та напів розтятий (на три частини): Зо- браження Архангела Михаїла подано у верхньому лівому куті на чер- 290 воному тлі і вказує на Київське походження роду. Зображення одно- главого орла з хрестом – на Чернігівське походження. Зображення двох птахів з людськими головами вказує на родинні зв’язки з кн Обо- ленським. К.І. / Гербовник А.Т. Князева 1785. – СПб. 1912. – С.127 6. Відомо, що в Яготині в маєтку кн М.В.Рєпніна (кінець ХІХ ст.) зберігалося кілька портретів Миколи Васильовича Рєпніна. / Русские портреты XVIII и ХІХ ст.– СПб., 1909. – Т.V. – С. 120. 7. Щербаківський Д.М., Ернст Ф.Л. Український портрет ХVІІ – ХХ ст. – К., 1925. – С. 29 8. Шандра В., Підкова І. Рєпнін Микола Григорович /Довідник з іс- торії України. – К., 2001. – С. 653. 9. Історія міст і сіл УРСР: У 26 т. Київська область. – К.: Ін-т історії АН УРСР, Гол. ред. УРЕ АН УРСР 1971. – С. 730. 10. Є відомості, що копії портрета М.Г.Рєпніна-Волконського робили відомі живописці В.Л.Боровиковський та Т.Г. Шевченко // Щербаків- ський Д., Ернст Ф. Український портрет ХVІІ – ХХ ст. – К., 1925. – С. 30; Георгіевскій В. Яготин. //Столица и усадьба.– 1914. – №3. – С. 4. 11. Глинка В.М. Военная галерея Зимнего дворца. – Л., 1981. – С.159. 12. Доу Д. (1781 – 1829) розпочинав свою художню діяльність спо- чатку як гравер, але з 1811 р., після вручення йому золотих медалей за його роботу, з 1814 р. став членом Лондонської академії. У 1819 р. на запрошення імператора Олександра І він прибув до Петербурга і на протязі 9 років виконав понад 400 портретів російських генералів, що брали участь у війні з Наполеоном у 1812 –1814 рр. та інших осіб з кола військових / Энциклопед. словарь. – СПб.: Изд-во Брокгауза Ф.А., Ефрона И.А. – 1899. – Т. ХХVІ. – С. 202. 13. Русские портреты XVIII и ХІХ ст. – СПб., 1906. – Т.ІІ. – С.98. 14. Глинка В.М. Указ. соч.. – Л., 1981. – С. 15. 15. Синицький Л. Малороссия по рассказам путешественников кон- ца прошлого и начала нынешнего столетия. //Киев. старона.– К., 1892. – № 2. – С. 226. 16. Крім рідних дітей Олексій Кирилович мав ще п’ятьох так зва- них «вихованців»Пєровських / Модзолевський В.Л. Малороссійскій родословник.– К., б/р. – Т. 4. – С. 231. 17. Глинка В.М. Указ. соч.. – Л., 1981. – С. 13. 18. У 1816 р. його звільнили з кріпацтва, після чого він став відо- 291 мим портретистом своєї доби /Мистецтво України.– К., 1995. – Т. 1. – С. 76. 19. Русские портреты ХVIII – XIX.– СПб., 1905. – Т.3. – С.109. 20. Георгиевский В. Яготин. // Столица и усадьба.– 1914. – № 3. – С. 2. 21. Художественно-иллюстрированный альбом. – К., 1913. – С. 17– 18. 22. Там само. 23. Тимофій Сафонов отримав освіту в Петербурзькій Академії мис- тецтв, у 1904–1918 рр. викладав малювання в Кременецькому комер- ційному училищі, у 1915–18 рр.– у Ромнах, у 1930–30 рр. у Київсько- му педагогічному технікому /Словник художників України. – К., 1973. – С.204 24. Иллюстрированная энциклопедическая библиотека. – М., 1996. – С.175 25. Ровинский Д.А. Подробный словарь русских граверов ХVI – ХIX вв. – СПб. 1895. – Т.І. – С. 501; Подробный словарь русских гравирова- ных портретов. – СПб., 1889. – Т.ІІ. – С.101. 26. Русская портретная галлерея. Собрание портретов замечатель- ных русских людей, начиная с ХVІІІ ст. с краткими их биографиями. – СПб., 1887. – С. 37. 27. Русский биографический словарь. – СПб., 1905. – С. 156. 28. Гравюри з картин Джоржа Доу створені братом майстра – Генрі Доу та зятем Томасом Райт /Художественно-иллюстрированный аль- бом. – К., 1913. – С. 11. Olena Suhovarova-Zhornova THE RESEARCHES OF ICONOGRAPHY THE FAMILY A PORTRAITS OF THE REPNIN FROM JAGOTIN. The article is dedicated to research family portraits of the Repnin а princes from Jаgotinscka palace in The National museum of history of Ukraine. The portraits become are important iconography source XVII– XX cent. in the system historical branches of science.

Схожі ресурси