Основні напрямки роботи з охорони культурної спадщини в Криму в 20-і рр. ХХ ст.
На підставі комплексу раніше невідомих джерел до наукового обігу вводиться інформація щодо становища охоронної діяльності в Криму. Розглянуті основні форми роботи по
 каталогізації, обліку та збереженню пам’яток. On the basis of unknown sources the information concerning a state of
...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Історико-географічні дослідження в Україні |
|---|---|
| Дата: | 2009 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2009
|
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/54230 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Основні напрямки роботи з охорони культурної спадщини в Криму в 20-і рр. ХХ ст. / О. Хлівнюк // Історико-географічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2006. — Число 9. — С. 400-408. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860246958643347456 |
|---|---|
| author | Хлівнюк, О. |
| author_facet | Хлівнюк, О. |
| citation_txt | Основні напрямки роботи з охорони культурної спадщини в Криму в 20-і рр. ХХ ст. / О. Хлівнюк // Історико-географічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2006. — Число 9. — С. 400-408. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Історико-географічні дослідження в Україні |
| description | На підставі комплексу раніше невідомих джерел до наукового обігу вводиться інформація щодо становища охоронної діяльності в Криму. Розглянуті основні форми роботи по
каталогізації, обліку та збереженню пам’яток.
On the basis of unknown sources the information concerning a state of
protecting activity in Crimea was introduced into scientific application.
The fundamental principles of activity in cataloging, registration and preservation
of places of historical and cultural interests have been viewed.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:37:45Z |
| format | Article |
| fulltext |
400
УДК 930:39 (477.75) 1921-1930
Олександр Хлівнюк
ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОБОТИ
З ОХОРОНИ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ
В КРИМУ В 20-і рр. XX ст.
На підставі комплексу раніше невідомих джерел до нау-
кового обігу вводиться інформація щодо становища охорон-
ної діяльності в Криму. Розглянуті основні форми роботи по
каталогізації, обліку та збереженню пам’яток.
У
Криму в роки революційної чехарди досить швидко роз-
вивалися музейна справа та краєзнавство взагалі. У цьо-
му заслуга численних представників інтелігенції, серед
яких були відомі фахівці в галузі археології, історії, етнографії,
які згодом зробили величезний внесок у розвиток пам’ятникоо-
хоронної справи й фактично врятували в Криму на початку 20-
х років від розгарбування численні художні цінності.
Багато діячів вітчизняної науки та культури входили до скла-
ду основних на той час краєзнавчих товариств Криму – РТВК
і ТТІАЕ. РТВК – Російське товариство з вивчення Криму, ви-
никло в Москві й займалося дослідженням усього, що стосува-
лося історії, економіки, культури Криму. Товариство випуска-
ло журнал «Крым», редактором якого був керівник Головнауки
РСФСР Ф.М.Петров. На сторінках цього видання були опублі-
ковані чисельні ґрунтовні розвідки відомих вчених і музейних
працівників, які писали про пам’ятки й про проблеми охорони
культурної спадщини, а саме О.С.Башкирова, Г.А.Бонч-Осмо-
ловського, К.Е.Гриневича, Б.М.Засипкіна та інших.
Іншим відомим кримознавчим центром було – Таврійське то-
вариство історії, археології та етнографії (ТТІАЕ), створене в
1923 р. на ґрунті Таврійської вченої архівної комісії, що існува-
ла ще за дорадянських часів. Ця організація випускала «Извес-
тия» ТТІАЕ, на сторінках якого також були опубліковані мате-
ріали щодо музейної справі й охороні пам’яток. Керував ТТІАЕ
401
один з найвідоміших кримських краєзнавців кінця XIX ст. –
поч. XX ст. Арсеній Іванович Маркевич.
Не можна не згадати й про значення для пам’яткоохоронної
роботи загальнокримських конференцій, які відбулися з 1922
по 1930 рр., а також і про загальнокримські музейні з’їзди, що
задавали визначений напрямок у діяльності Крим Охрису. Зна-
чний вплив на охорону античних і середньовічних пам’яток
Криму здійснили дві всесоюзні археологічні конференції в Ке-
рчі і Севастополі, що відбулися в 1926–1927 рр.
Масове відчуження пам’яток минулого та необхідність поста-
вити їх під контроль органів охорони, що формувалися, зовсім
по-новому, у порівнянні з дорадянським періодом, порушували
питання про суворий облік пам’яток. Розвиток структури орга-
нів охорони пам’яток у 20 рр. ХХ ст. в значній мірі залежав від
державної політики в цій галузі. Юридичною основою для об-
ліку, охорони пам’яток став Декрет Раднаркому від 5 жовтня
1918 р. «Про реєстрацію, прийом на облік і охорону пам’яток
мистецтва та старовини, що знаходяться у володінні приватних
осіб, товариств і установ». Декрет вимагав провести державну
реєстрацію всіх монументальних і речових пам’яток, а потім усі
переміщення, переробки, ремонт робити тільки з дозволу Коле-
гії зі справ музеїв.
У 1924 р. вийшла затверджена Президією ВЦВК інструк-
ція щодо обліку та охорони пам’яток мистецтва, старовини,
побуту і природи. Відповідно до неї необхідно було охороня-
ти пам’ятки від знищення та перебудов приміщень, що зміню-
ють внутрішній чи зовнішній вигляд, а також від зведення но-
вих споруджень, які загороджуватимуть пам’ятку. Інструкцією
не допускався й ремонт, крім експлуатаційно-господарського.
Цікава примітка до цього документа, відповідно до якої ґрунто-
ві пам’ятки підлягали охороні в цілому, на всій займаній ними
площі, включаючи й захисну (згодом перетвориться в охорон-
ну) зону, якщо така встановлена. Також в Інструкції вперше
говорилося про охорону паркових садів історико-художнього
значення і пам’яток природи. Ця частина інструкції була дуже
актуальною для Криму.
402
Про підрозділ пам’яток за їхньою значимістю в інструкції не
говорилося, але пропонувалося диференціювати їх за можли-
вим використанням, а саме:
1. Пам’ятки музейно-показові, але не здатні бути використа-
ними в практичних цілях: тріумфальні арки, стародавні форте-
чні стіни, монументи, художні огорожі, мости, фонтани, надгро-
бні пам’ятки тощо.
2. Пам’ятки, які можна використовувати без «особливого зби-
тку для їх збереження та без порушення їхньої історико-худож-
ньої цінності»1, розміщуючи в них музеї чи колекції, надаючи ці
пам’ятки в користування установам, громадським організаціям
та окремим особам.
3. Пам’ятки, які не можна використовувати ніяк, крім як для
цілей наукових чи музейно-показових, зберігаючи їхній «худо-
жньо-історичний зовнішній вигляд, обстановку та внутрішнє
оздоблення (музеї-палаци, музеї-церкви, музеї-монастирі, бу-
динки і приміщення, пов’язані з історичними особистостями і
т.д.)»2. Право відносити пам’ятки до однієї із зазначених кате-
горій належало Головмузею.
Ідея ранжирування пам’яток, у прихованому виді, що містить-
ся в наведеній класифікації, вимагала, однак, свого більш чіткого
вираження. На засіданні комісії Вченої Ради Головнауки 26 люто-
го 1925 р. в доповіді І.Е.Грабаря вперше було обнародувано нову
систему розподілу пам’яток на 4 категорії (в основному, вона сто-
сувалася пам’яток архітектури): світового рівня чи значення за
категорією; всеросійського; обласного чи місцевого значення; без
чи категорії, які не мають історичної цінності. Цю систему кла-
сифікації було затверджено Методичною комісією Головнауки
в 1926 р. і докладно описано в статті Б.М.Клушанцева «Охоро-
на пам’яток у Москві і Московській губернії» (1928 р.)3. Подіб-
на система ранжирування пам’яток була й у Криму. Так у списку
пам’яток, затвердженому постановою Президії Крим ЦВК від 20
листопада 1926 р. й доповненому в 1928 р., вони були розділені
на 4 категорії: вищу, першу, другу і третю.4
Розробка системи обліку й охорони пам’яток не означала, од-
нак, її практичної дієвості. Фахівцям в галузі охорони пам’яток
403
протистояли ідеологія та менталітет адміністраторів, господар-
ників. Не говорячи вже про питання господарсько-економічних,
дуже гострих у перше післяреволюційне десятиліття, варто зга-
дати, що в це десятиліття й особливо перші післяреволюційні
роки проблеми охорони й використання пам’яток були пов’яза-
ні, головним чином, із покинутими чи реквізованими палацами
та садибами, що містили, як правило, багате художнє оздоблення
й обстановку, що припускали спосіб життя, немислимий у нових
умовах. Перші досвіди заселення нових мешканців у такі ком-
плексні пам’ятки показали всю утопічність ідеї включення па-
лаців, як житлових комплексів, у новий побут. Єдино можливим
способом збереження палаців разом із оздобленням, колекціями,
бібліотеками була їх музеєфікація. Однак, як ні збільшувалася
кількість відразу після революції всіляких музеїв, з їхньою до-
помогою можна було зберегти лише незначну частку пам’яток.
Виявилося необхідним вивозити з чисельних кримських палаців
усе коштовне в централізовані сховища. Досить часто влада, ба-
жаючи поправити фінансове становище, вдавалася до продажу
націоналізованих цінностей, нерідко вони просто розтаскували-
ся чи виявлялися в руках місцевих Рад чи інших установ.
Частина колишніх землевласників Криму не емігрувала, а
продовжувала жити у своїх будинках і садибах, підтримуючи й
охороняючи їх, як би оберігаючи для майбутніх нестатків держа-
ви. Таким власникам видавалися охоронні грамоти. Як приклад
можна навести Охоронну грамоту, видану Червоноармійським
(Ялтинським) повітово-міським Ревкомом на дачу А.П.Чехова
9 квітня 1921 р. Цим документом Червоноармійський повітово-
міський революційний комітет визначив, що через «виняткову
увагу російського пролетаріату до праць і літературних заслуг
померлого письменника Антона Павловича Чехова, дачу його
в місті Красноармійську по Аутській вулиці взяти під своє спо-
стереження з метою повної охорони й недоторканності та вну-
трішнього розміщення обстановки, у якій письменник провів
свої останні роки»5. Дача А.П.Чехова не підлягала ущільненню
шляхом вселення в неї нових мешканців, предмети внутрішньої
обстановки дачі не підлягали ніякій реквізиції та вилученню, не
404
допускалися обшуки без відома представників Ревкому, а також
арешт чи затримка проживаючих на дачі А.П.Чехова його сест-
ри М.П.Чехової та брата письменника – І.П.Чехова без санкції
Ревкому. Догляд за схоронністю внутрішнього розпорядку до-
ручався М.П. та І.П.Чеховим на умовах, вироблених місцевим
відділом народної освіти.
Питання про поліпшення умов збереження картин І.К.Айва-
зовського та відкриття картинної галереї розглядалося на за-
сіданні повноважної комісії ВЦВК і РНК РРФСР по справах
Криму 26 липня 1921 р.6 Як випливає з протоколу засідання,
комісія ухвалила звільнити будинок І.К.Айвазовського від при-
ватних мешканців, складів і інших установ, як військових, так і
цивільних, для того, щоб використовувати цей будинок для ці-
лей винятково художньо-наукового призначення. Відновлення
галереї доручалося Феодосійському Ревкому, оригінали картин
І.К.Айвазовського, які знаходилися як у приватних осіб, так й у
власності різних установ, підлягали обліку, для чого створюва-
лася спеціальна комісія. Картини передбачалося вивезти в без-
печне приміщення до остаточного ремонту будинку І.К.Айва-
зовського чи до особливого розпорядження Центру.
На жаль, охоронні грамоти не завжди могли захистити від
свавілля місцевої влади і, звичайно, від грабіжників. Дома та
садиби, що втратили коштовне оздоблення, найчастіше викори-
стовувалися як рядові спорудження, у них розміщалися устано-
ви чи житлові квартири. При цьому внутрішній простір дроби-
вся за допомогою додаткових перегородок.
Не можна не відзначити організовану державою експедицій-
ну діяльність, спрямовану на виявлення, вивчення, збереження
пам’яток історії та культури. У 1923–1924 рр. Кримський ЦВК
і Наркомосвіти організували низку таких експедицій: Г.А.Бонч-
Осмоловського й О.Н.-А.Акчокракли, а також Б.Ф.Добриніна,
метою яких було обстеження пам’яток, розташованих на тери-
торії населених пунктів Бахчисарайського і Судацького повітів,
а також експедиції 1924–1925 рр., проведені під керівництвом
директора Державного палацу-музею тюрко-татарської культу-
ри в Бахчисараї У.А.Боданинського, у деяких районах Криму,
405
завдяки яким було врятовано й зафіксовано багато пам’яток з
історії Криму7.
У січні 1924 р. вийшов Декрет про облік і охорону пам’яток
мистецтва, старовини і природи, який підтвердив, що дозволи
на ремонт, реставрацію, переробку, руйнування й використання
пам’яток могли видаватись відділом зі справ музеїв Головного
управління наукових установ Академічного центру Народного
комісаріату освіти (Головнауки). Новим декретом з цього часу
обов’язок фактичної охорони пам’яток покладалася на виконко-
ми губернських і обласних рад за участю місцевих підвідділів у
справах музеїв.
У 1925–26-х рр. функції нагляду за збереженням пам’яток були
покладені на музеї. Рішенням IV музейної конференції Крим
було розділено на 7 районів, кожен з яких було закріплено за му-
зеєм, «…які зобов’язувалися зробити облік пам’яток у своєму ра-
йоні, організувати їхню охорону та вести дослідницьку роботу»8.
Архітектором П.І.Голландським для дослідників була розробле-
на інструкція з фіксації й обмірювань пам’яток, а сам він провів
замальовку низки пам’яток Євпаторії, Карасубазара, а також ар-
хітектурних споруд Східного Криму. Подібну роботу робив та-
кож відомий художник К.Ф. Богаєвський.9 В його графічних і
акварельних роботах зафіксовано найбільш значні пам’ятки Фе-
одосійського та Бахчисарайського районів. Було сфотографова-
но й більшість пам’яток археології міст Севастополя та Ялти.
У 1924 р. на базі реставраційного підвідділу Головмузею
та Всеросійської комісії зі справ реставрації було створено
Центральні державні реставраційні майстерні (ЦДРМ), дире-
ктором яких було призначено І.Е.Грабаря. ЦДРМ містили в
собі 5 відділів – обліку пам’яток, архітектури, скульптури, жи-
вопису, декоративного мистецтва. Під час організації ЦДРМ у
них працювали такі визначні фахівці-реставратори, як Б.М.За-
сипкін, П.Д.Барановський, І.В.Рильськ. Перші роки існування
ЦДРМ були цілком сприятливими для роботи. Саме в цей пері-
од ЦДРМ посилають до Криму своїх представників. До Криму
відряджають відомого архітектора-реставратора Б.М.Засипкі-
на. Разом з У.А.Боданинським та іншими музейними працівни-
406
ками він докладно знайомиться зі станом кримських пам’яток.
Результатом цього відрядження стали більш ніж 300 фотогра-
фій, на яких було зафіксовано пам’ятки, а також зроблені до-
кладні технічні описи стану пам’яток.
Після кількох місяців, у квітні-травні 1927 р. ЦДРМ провели
в Криму експедицію, яку очолив особисто І.Е.Грабарь. Разом із
працівниками кримських музеїв співробітники експедиції огля-
нули християнські та мусульманські пам’ятки Бахчисараю, Ка-
расубазара, Керчі, Судака, Феодосії, Інкерману, Херсонесу, пе-
черні міста.
Завдяки активній діяльності ЦДРМ, а також проведених нею
заходів, у Криму, починаючи з 1926 р., було відремонтовано й
відреставровано багато об’єктів культурної спадщини. Першим
був Ханський палац у Бахчисараї. На його реставрацію в 1926 р.
було виділено 9 тисяч карбованців. Після кримського землетру-
су 1927 р. низку об’єктів культурної спадщини було пошкодже-
но. У зв’язку з цим 1928 р. пройшов під знаком відновлення
пам’яток. 1927–1928 р. – роки значних за обсягом ремонтно-
реставраційних робіт у Криму. Із числа найбільш авторитет-
них столичних і кримських учених було сформовано спеціаль-
ну комісію, яка розробила план реставрації найбільш відомих
пам’яток, таких як Ханський, Воронцовський палаци, мавзоле-
їв Чуфут-Кале, пам’яток Євпаторії, Феодосії, Старого Криму, а
також Південного берегу. У роботі цієї комісії брали участь та-
кож такі відомі архітектори, реставратори, музейні працівники,
як Ю.В.Готьє, Б.М.Засипкін, П.І.Голландський, О.С.Башкиров,
О.О. Фомін, У.А.Боданинський та ін.
Роботи з обстеження і реставрації пам’яток у 1927–1928 рр.,
проведені ГДРМ, а також Російською академією історії матері-
альної культури (імператорська Археологічна комісія 18 квітня
1919 р. була перетворена в Академію історії матеріальної куль-
тури), Державним історичним музеєм у Москві, дозволили збе-
регтися багатьом об’єктам культурної спадщини.
Наприкінці 20-х рр. ХХ ст. сформувалося чітко негативне від-
ношення правлячої комуністичної влади до пам’яток культури.
Старожитності починають помітно заважати навіть як музейні
407
експонати. Починаються перші досвіди знищення значних архі-
тектурних і історичних пам’яток. Тим самим перевірялася реакція
суспільства, відпрацьовуються механізми впливу на суспільну ду-
мку. З 1928 р. звертають свою діяльність як центральні, так і міс-
цеві органи охорони пам’яток, скорочуються засоби на виробниц-
тво реставраційних робіт, знижуються асигнування на утримання
музеїв і експедиційну діяльність. Починається ліквідація місце-
вих органів охорони пам’яток. Формується вороже й зневажли-
ве відношення до спадщини. Було об’явлено війну релігії. В цих
умовах особливо постраждали культові пам’ятки та спорудження
– православні храми, мечеті, синагоги. Міняються експозиції му-
зеїв. Переглядаються списки пам’яток, їх кількість, перелік об’єк-
тів, які знаходилися на державному обліку. У 1927 р. розформову-
ється Крим Охрис – основний гарант збереження пам’яток.
У 1929 р. скорочуються штати в Головмузеї. Були скасовані
підвідділи обліку й реєстрації, а потім і сам Головмузей. Його
функції переходять у ЦДРМ. У 1930 р. в Наркомосвіті керу-
вання Головнауки було ліквідовано. Його замінив Сектор нау-
ки. У 1932 р. замість нього було створено Міжвідомчий комітет
із охорони пам’яток революції і культури при Президії ВЦВК
РРФСР, який мав координувати дії з охорони пам’яток. У його
юрисдикції знаходилися питання використання, реставрації, і,
що набуло особливої актуальності, зносу пам’яток. Вище керів-
ництво охорони культурної спадщини було вилучено з рук про-
фесіоналів, що полегшило процедуру їхньої перебудови, дефо-
рмації та знищення.
Пізніше, у 30-і рр., були видані окремі законодавчі акти орга-
нів влади Криму, які стосувалися охорони пам’яток. Але в сфо-
рмованих умовах неприйняття культурної спадщини минулих
століть вони носили поверховий, суто політичний характер. Та-
кою була постанова Крим ЦВК від 20.11.1932 року, де регла-
ментувалися питання збереження тільки пам’яток революції та
Громадянської війни.
Таким чином, в історії охорони культурної спадщини в 20-і
роки ХХ ст. можна прослідити взаємопроникнення різних про-
цесів, та визначити періодизацію подій: 1917–1921 рр., 1921–
408
1922 рр., 1923–1928 рр., 1928–1934 рр. Кожен хронологічний
відрізок відзначений своїм відношенням до культурної спадщи-
ни, і в кожному з цих періодів почувалася заклопотаність, голо-
вним чином, одним: пошуками мотивації охорони об’єктів куль-
турної спадщини, як і пошуками мотивації їхнього зносу.
1. Центральний муниципальний архив Москвы. – Ф. – Р. 1. – Оп. 1. – Д.
53. – Л. 12; Д. 54. – Л. 5; Д. 51. – Л. 15.
2. Там же.
3. Клушанцев Б.М. Охрана памятников в Москве и Московской губер-
нии // Москов. краевед. – 1928.– Вып. 7/8.– С.61–63.
4. Полканов А.И. Охрана и изучение памятников материальной куль-
туры в Крыму за Советский период // Проблемы истории докапиталисти-
ческих обществ. – 1934. – № 9/10. – С. 190.
5. Ревкомы Крыма. – Симферополь, 1968. – С. 156.
6. Там же. – С. 158–159.
7. Див. докладніше: Непомнящий А.А. Арсений Маркевич: Страницы
истории крымского краеведения. – Симферополь, 2005. – Вып. 3.– 432 с.–
(Биобиблиография крымоведения).
8. Полканов А. И. Охрана и изучение памятников материальной куль-
туры...– С. 189.
9. Держархів в Автономній Республіці Крим. – Ф. Р-663. – Спр. 321. –
Арк. 4.
Alexander Hlivnyuk
THE FUNDUMENTAL VECTORS OF ACTIVITIES
ON PROTECTING THE PLACES OF CULTURAL INTERESTS
IN CRIMEA IN 1920-s.
On the basis of unknown sources the information concerning a state of
protecting activity in Crimea was introduced into scientific application.
The fundamental principles of activity in cataloging, registration and pres-
ervation of places of historical and cultural interests have been viewed.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-54230 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0022 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:37:45Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Хлівнюк, О. 2014-01-30T21:37:37Z 2014-01-30T21:37:37Z 2009 Основні напрямки роботи з охорони культурної спадщини в Криму в 20-і рр. ХХ ст. / О. Хлівнюк // Історико-географічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2006. — Число 9. — С. 400-408. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. XXXX-0022 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/54230 930:39 (477.75) 1921-1930 На підставі комплексу раніше невідомих джерел до наукового обігу вводиться інформація щодо становища охоронної діяльності в Криму. Розглянуті основні форми роботи по
 каталогізації, обліку та збереженню пам’яток. On the basis of unknown sources the information concerning a state of
 protecting activity in Crimea was introduced into scientific application.
 The fundamental principles of activity in cataloging, registration and preservation
 of places of historical and cultural interests have been viewed. uk Інститут історії України НАН України Історико-географічні дослідження в Україні Основні напрямки роботи з охорони культурної спадщини в Криму в 20-і рр. ХХ ст. The fundumental vectors of activities on protecting the places of cultural interests in Crimea in 1920-s. Article published earlier |
| spellingShingle | Основні напрямки роботи з охорони культурної спадщини в Криму в 20-і рр. ХХ ст. Хлівнюк, О. |
| title | Основні напрямки роботи з охорони культурної спадщини в Криму в 20-і рр. ХХ ст. |
| title_alt | The fundumental vectors of activities on protecting the places of cultural interests in Crimea in 1920-s. |
| title_full | Основні напрямки роботи з охорони культурної спадщини в Криму в 20-і рр. ХХ ст. |
| title_fullStr | Основні напрямки роботи з охорони культурної спадщини в Криму в 20-і рр. ХХ ст. |
| title_full_unstemmed | Основні напрямки роботи з охорони культурної спадщини в Криму в 20-і рр. ХХ ст. |
| title_short | Основні напрямки роботи з охорони культурної спадщини в Криму в 20-і рр. ХХ ст. |
| title_sort | основні напрямки роботи з охорони культурної спадщини в криму в 20-і рр. хх ст. |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/54230 |
| work_keys_str_mv | AT hlívnûko osnovnínaprâmkirobotizohoronikulʹturnoíspadŝinivkrimuv20írrhhst AT hlívnûko thefundumentalvectorsofactivitiesonprotectingtheplacesofculturalinterestsincrimeain1920s |