Метафора як когнітивний механізм номінації та її роль у мовній картині світу
Лексические единицы, образованные путем метафоризации, исследуются с точки зрения когнитивной лингвистики как языковые репрезентации продуктов концептуализации и категоризации социокультурной действительности сознанием человека. Объект исследования проанализирован в границах антропоцентричной пара...
Saved in:
| Date: | 2007 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2007
|
| Series: | Культура народов Причерноморья |
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/54447 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Метафора як когнітивний механізм номінації та її роль у мовній картині світу / Г.М. Шиманович // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 107. — С. 35-38. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-54447 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-544472025-02-09T20:47:02Z Метафора як когнітивний механізм номінації та її роль у мовній картині світу Шиманович, Г.М. Проблемы современного языкознания Лексические единицы, образованные путем метафоризации, исследуются с точки зрения когнитивной лингвистики как языковые репрезентации продуктов концептуализации и категоризации социокультурной действительности сознанием человека. Объект исследования проанализирован в границах антропоцентричной парадигмы с применением компонентного, семантического и концептуального анализа. Важливим чинником актуальності дослідження є виявлення особливостей лінгвокреативної діяльності людини, відображення її сучасного світобачення, що проявляється у вербалізації та категоризації набутого нею досвіду і знань про навколишню дійсність. Вивчення когнітивних механізмів номінації, а саме процесів метафоризації з точки зору когнітивної лінгвістики, є актуальним аспектом вивчення мовного матеріалу. Застосований в роботі когнітивний підхід до вивчення процесів метафоризації дозволив прослідкувати процес формування нового значення слова, встановити ті фрагменти знань і досвіду людини, які отримали своє позначення в актах номінації за допомогою семантичної деривації. The semantic derivation is the main object of the article. The research of metaphor from the point of view of cognitive linguistics is actual in modern scientific linguistic schools. The research focuses on cognitive mechanisms of new words coinage, on their correlation with cognitive structures, on verbalization of relevant cognitive structures. The emphasis is laid upon the metaphor as a cognitive mechanism of nomination. The method of the conceptual analysis and componential analysis are the major methods of the research. 2007 Article Метафора як когнітивний механізм номінації та її роль у мовній картині світу / Г.М. Шиманович // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 107. — С. 35-38. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/54447 uk Культура народов Причерноморья application/pdf Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Проблемы современного языкознания Проблемы современного языкознания |
| spellingShingle |
Проблемы современного языкознания Проблемы современного языкознания Шиманович, Г.М. Метафора як когнітивний механізм номінації та її роль у мовній картині світу Культура народов Причерноморья |
| description |
Лексические единицы, образованные путем метафоризации, исследуются с
точки зрения когнитивной лингвистики как языковые репрезентации продуктов
концептуализации и категоризации социокультурной действительности сознанием человека. Объект исследования проанализирован в границах антропоцентричной парадигмы с применением компонентного, семантического и концептуального анализа. |
| format |
Article |
| author |
Шиманович, Г.М. |
| author_facet |
Шиманович, Г.М. |
| author_sort |
Шиманович, Г.М. |
| title |
Метафора як когнітивний механізм номінації та її роль у мовній картині світу |
| title_short |
Метафора як когнітивний механізм номінації та її роль у мовній картині світу |
| title_full |
Метафора як когнітивний механізм номінації та її роль у мовній картині світу |
| title_fullStr |
Метафора як когнітивний механізм номінації та її роль у мовній картині світу |
| title_full_unstemmed |
Метафора як когнітивний механізм номінації та її роль у мовній картині світу |
| title_sort |
метафора як когнітивний механізм номінації та її роль у мовній картині світу |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Проблемы современного языкознания |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/54447 |
| citation_txt |
Метафора як когнітивний механізм номінації та її роль у мовній картині світу / Г.М. Шиманович // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 107. — С. 35-38. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT šimanovičgm metaforaâkkognítivniimehanízmnomínacíítaíírolʹumovníikartinísvítu |
| first_indexed |
2025-11-30T15:51:04Z |
| last_indexed |
2025-11-30T15:51:04Z |
| _version_ |
1850231088278929408 |
| fulltext |
Проблемы современного языкознания
35
13. Hove I . Die Aussprache der Standardsprache in der deutschen Schweiz (Texte und Untersuchungen zum
gesprochenen Deutsch; zur Aussprachenorm – S. 18–26) // Herausgegeben von K. Ehlich, W. Kallmeyer. –
Tübingen: Max Niemeyer Verlag, Band 47, 2002. – 197 S.
14. Сухарева Е.Е. Дифференциальные признаки завершенности и вопросительности в интонационной
системе английского языка (в сопоставлении с русским): Дис. … канд. филол. наук: 10.02.04. –
Воронеж, 2003. – 187 с.
15. Стериополо Е.И. Методы фонетического анализа устной речи. Анализ текстов различных жанров //
Методы экспериментально-фонетического исследования звучащей речи. – К.: КГПИИЯ, 1991. – С. 38-
54.
16. Großes Wörterbuch der deutschen Aussprache (GWdA). – Leipzig, 1982.
17. Duden. Aussprachewörterbuch: Wörterbuch der deutschen Standardaussprache. Bd. 6., 4. Aufl., Dudenverlag.
– Mannheim, 2000.
18. Klausmann H., Kunze K., Schrambke R. Kleiner Dialektatlas: Alemannisch und Schwäbisch in Baden-
Württemberg. – Bühl/Baden: Konkordia Verlag, 1993.
19. Wängler H.-H. Atlas deutscher Sprachlaute. – Berlin: Akademie-Verlag, 1974.
20. Лабов У. Отражение социальных процессов в языковых структурах // Новое в лингвистике. Вып. 7. –
М.: Наука, 1975. – С. 320-336.
21. Eigler F. Frauen und Männer im Gespräch. Eine empirische Untersuchung des Kommunikationsverhaltens von
nordamerikanischen Studentinnen und Studenten. – Marburg: Tectum Verlag, 2002. – 338 S.
Шиманович Г.М.
МЕТАФОРА ЯК КОГНІТИВНИЙ МЕХАНІЗМ НОМІНАЦІЇ ТА ЇЇ РОЛЬ У
МОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ
У формуванні мовної картини світу важливу роль грає семантичне словотворення, оскільки це та сфера,
в якій найбільшою мірою виявляється взаємозв’язок між мовою та свідомістю. Актуальність роботи
зумовлена загальною спрямованістю сучасних лінгвістичних досліджень на врахування ролі когнітивних
структур у словотворчих процесах, а також необхідністю вивчення засобів вербалізації різноманітних
когнітивних структур.
Мета роботи полягає у встановленні ролі метафори в номінативних процесах сучасної англійської мови.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань: проаналізувати різноманітні концепції
щодо механізму утворення метафори; дослідити метафору з точки зору когнітивної лінгвістики як
концептуальне явище; розглянути найбільш продуктивні моделі метафоричного переносу. Методи
дослідження включають метод концептуального аналізу, компонентного аналізу, а також лексикографічний
аналіз словникових дефініцій.
При дослідженні картини світу, яка закріплена в мові, в тієї її частині, яка представлена семантичними
запозиченнями та їх семантичними потенціями, необхідно враховувати існування зв’язку між мовою та сві-
домістю, що важливо для аналізу механізмів формування та інтерпретації значень лексичних одиниць, ког-
нітивного осмислення всіх процесів, які мають місце в лексичній системі мови [6, с. 145].
Вирішення цієї проблеми стає можливим із застосуванням підходів когнітивної семантики.
Концептуальна система знань про світ, яка формується на основі досвіду людини, є основою семантики
мови і знаходить своє відображення в процесі переосмислення значень. Існування певних закономірних
зв’язків мовної форми з чисельними функціями, які вона виконує, пояснюється з точки зору когнітивної
теорії, як зв’язок між певною лінгвістичною формою та ментальним образом.
Оскільки у носія тієї чи іншої мови є обмежений інвентар лексичних засобів, то для найменування того,
що ще не отримало номінації в мові, або для вторинної номінації вже існуючого в мові поняття або
концепта, мовець досить часто використовує основні засоби формування нових значень, найбільш
значущим серед яких є метафора.
Проблема метафори з давніх часів привертає увагу дослідників. У сучасній лінгвістиці проблема мета-
фори розглядається в декількох параметрах, зокрема як стилістичний засіб або художній прийом, як засіб
номінації та як засіб створення мовної картини світу. В останні десятиріччя інтерес до метафори значно
зріс, що пов’язано зі “зміною наукової парадигми гуманітарного знання, у центрі якого опинилася діяль-
ність людини, що забезпечує їй орієнтацію у світі, його практичне засвоєння, пізнання і розуміння процесів,
що відбуваються у зовнішньому та внутрішньому для неї світі” [5, с. 3]. Традиційне пояснення метафори
через зміну диференційної семи потенційною не задовольняє потреби сучасної семасіології. У сучасній лін-
гвістиці метафора отримала розуміння, перш за все, як когнітивний феномен, могутній інструмент мислен-
ня, фундаментальний прийом пізнання та концептуалізації дійсності. В когнітивній лінгвістиці метафора
розглядається не просто як троп, риторичний механізм прикрашення мовлення, а як фундаментальний ког-
нітивний агент, що організує наші думки, оформлює судження та структурує мову, “це специфічний мис-
леннєвий процес в якому ми розуміємо одну сферу досвіду в поняттях іншої сфери” [9, с. 317]. Отже, не ви-
падково у метафорі вбачають ключ до розуміння основ мислення та процесів створення не тільки націона-
льно-мовного світобачення, але й його універсального образу.
Головна проблема теорії метафори полягає у визначенні механізму її утворення. Серед численних кон-
цепцій можна виділити такі:
Шиманович Г.М.
МЕТАФОРА ЯК КОГНІТИВНИЙ МЕХАНІЗМ НОМІНАЦІЇ ТА ЇЇ РОЛЬ У МОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ
36
1) інтеракціоністську у двох різновидах: психолінгвістичному (І. Річардс) і логічному (М. Блек, Т. Віа-
ну) – перший репрезентує поєднання при метафоризації двох думок про різні речі, на основі якого створю-
ється референція та новий смисл про новий об’єкт; другий пояснює метафору як взаємодію двох різних ре-
ферентів – “гетерогенність цих референтів і супутні асоціатівні комплекси дають змогу виходити за їхні
межі і створювати принципово нову інформацію” [8, с. 33];
2) асоціативну як відсутність алгоритму переносу: метафора виникає через дифузне асоциативне
поєднання двох понять, предметів (Дж. Серл);
3) концептуально-антропоцентричну (Ф. Мур, Р. Туранго): метафора грунтується насамперед на
інтенції, меті, мотиві суб’єкта;
4) тричленну механістичну (Х. Деламар): метафора є перенесенням значення від вихідного слова на
результуюче через суміжне поняття;
5) можливих світів (К.К. Жоль): при перенесенні відбувається зіткнення смислів як можливих
фіктивних понять;
6) антропометричну (В.М. Телія): від задуму, мети, наміру людини, що створюють допоміжне поняття
на основі асоціативних комплексів (ореолів) – енциклопедичного, раціонально-культурного, особистісного
знання – виникає припущення щодо подібності; контекст здійснює фокусування; результатом є фільтрація –
поєднання нових ознак із старим значенням і формування нового концепту [2, с. 37].
Серед великої кількості теорій метафори, найбільше розповсюдження отримала когнітивна теорія кон-
цептуальної метафори [4]. Когнітивне пояснення метафори задано її антропометричністю. Мовна метафора,
творення якої спонтанно відбувається у мисленні, грунтується на здатності людини вловлювати та форму-
вати асоціативні зв’язки між поняттями [8, с. 81]. Ця теорія розглядає метафору перш за все як когнітивну
операцію над поняттями і бачить в ній засіб концептуалізації, що дозволяє осмислити ту чи іншу область
дійсності в термінах понятійних структур, що первинно склалися на базі досвіду, отриманого в інших обла-
стях. Як зазначає Лакофф, ”метафора пронизує все наше повсякденне життя і проявляється не лише в мові,
а в мисленні та дії. Наша побутова понятійна система, в рамках якої ми мислимо і діємо, метафорична за
своєю сутністю” [14, с. 12]. На думку Лакоффа, метафори полегшують процес мислення, дають нам емпіри-
чні рамки, всередині яких ми можемо опановувати отримані абстрактні концепти.
Отже, за найбільш загального підходу когнітивну метафору можна визначити як одну із форм концеп-
туалізації, що полягає в баченні однієї сутності через іншу. Метафора за своєю природою – не мовне, а кон-
цептуальне явище [13, с. 355]. Таким чином, метафора є одним з основних засобів пізнання об’єктів дійсно-
сті, їх найменування, створення художніх образів та утворення нових значень, що виконує номінативну, ко-
гнітивну, художню та смислоутворюючі функції [1, с. 15]. Метафора грунтується на семантичних і концеп-
туальних знаннях людини, на знаннях людини про навколишній світ, а також на категориальних і соціаль-
них знаннях людини.
Оскільки всі типи метафоризації засновані на асоціативних зв’язках досвіду людини, метафора за своєю
природою є антропометричною. Антропометричність є одним з найбільш продуктивних механізмів форму-
вання мовної картини світу, оскільки антропометричність – це усвідомлення людиною себе як “міри всіх
речей” [5, с. 22]. “Введення до моделі метафори параметру антропометричності зобов’язує розглядати ме-
тафоричний процес як діяльність певної мовної особистості, яка зіставляє себе і світ у діапазоні особистіс-
ного тезаурусу, який і є індивідуальною картиною світу” [9, с. 41]. Ця мовна особистість здійснює свій вла-
сний вибір допоміжних для метафори засобів та на свій лад інтерпретує новий зміст у рамках старого знан-
ня. “Вибір тієї чи іншої метафори пов’язаний не лише із суб’єктивним наміром мовця, а й з тим чи іншим
його світорозумінням і зіставленням із системою стереотипних образів та еталонів, що належать його кар-
тині світу” [9, с. 189].
Таким чином, метафора є своєрідним ключем до розуміння основ мислення й процесів утворення
ментальних уявлень про світ. Відповідно, вона займає одне з центральних місць в мовній картині світу, що
є історично укладеною в пересічній свідомості певного мовного колективу та відбитою у мові сукупністю
уявлень про світ та певним способом концептуалізації дійсності.
Семантична деривація внаслідок вторинного використання найменування для номінації понять, що
пов’язані в нашій свідомості певними концептуальними відношеннями, веде до утворення полісеманта.
Внутріслівні семантичні зв’язки у структурі полісемантичного слова виступають засобом організації та фік-
сації концептуальних структур свідомості, що дозволяє розглядати їх як окремий вид когнітивних, концеп-
туальних зв’язків, які мають місце як на знаковому, так і на дознаковому рівнях. Традиційно змістові внут-
рислівні зв’язки в семантичній структурі полісеманта описують у термінах метафори, яку доповнює мето-
німія як ще один тип семантичних змін. Отже, метафоричне переосмислення є основою чисельної кількості
явищ полісемії, і, фактично, не тільки мова, але й наша свідомість функціонують метафорично. Активне ви-
користання метафори підтверджує думку дослідників у сфері когнітивної лінгвістики про те, що людська
концептуалізація і, тим самим, мовна семантика, має, переважно, метафоричний характер, тобто осмислен-
ня людиною більш чи менш складних об’єктів грунтується на переосмисленні базових понять людського
досвіду [7, с. 145].
З точки зору сучасних підходів, метафора, як правило, має відношення не до окремих ізольованих
об’єктів, а до складних розумових просторів (а саме, до сфер чуттєвого та соціального досвіду). В процесі
пізнання ці складні розумові простори, що безпосередньо не спостерігаються, зіставлені через метафору з
більш простими розумовими просторами, що безпосередньо спостерігаються і знаходяться на поверхні. У
процесі метафоризації відбувається перенесення розумового простору, що спостерігається, на той, що без-
Проблемы современного языкознания
37
посередньо не спостерігається, останній у цьому процесі концептуалізується і залучається до загальної кон-
цептуальної системи певної мовної спільноти [3, с. 55].
Семантична деривація є могутнім джерелом поповнення словникового складу сучасної англійської
мови і, за нашими спостереженнями, поступається лише перед такими провідними способами
словотворення, як словоскладання і афіксація. Результатом семантичної деривації є семантичні неологізми,
які утворюються на основі вже існуючих одиниць і додаються до вже наявних лексико-семантичних
варіантів цих лексичних одиниць. Метафоричний перенос можна демонструвати на прикладі багатьох назв
осіб, наприклад, hawk – a person who favours war or advocates military solutions in a conflict. Аналогічно був
утворений неологізм dove – a person who is opposed to war or to confrontation of force; a person who seeks
accommodation with an enemy instead of making war. Обидва неологізми виникли в мові публіцистики і
завдяки засобам масової інформації отримали через калькування поширення в багатьох мовах. Модель
метафоричного переносу Nzool > Npers досить продуктивна. Утворення нових предикатних лексико-
семантичних варіантів здійснюється шляхом метафоричних переносів і відбувається на основі асоціативних
уявлень про характер і звички тварин, а також їх зовнішній вигляд. Нові лексико-семантичні варіанти
містять оцінку людини за характером: cow – an objectionable person; за розумовими здібностями, наприклад,
goat – a silly person, a fool [16]; за зовнішністю, наприклад, bird – an attractive woman [15].
Певні лексичні одиниці – назви тварин – концентруються навколо сфер, пов’язаних з фінансами, з
поглинанням інших компаній. Наприклад, слово shark позначає “людину, яка прагне захопити
підприємство, часто за допомогою неетичних та нелегальних методів”. Іншим прикладом є складне слово
killer-bees, яке отримує нове значення “спеціалісти, які допомогають компанії захиститися від спроби
небажаного захоплення (поглинання) компанії”.
Отже, сама людина як один з об’єктів пізнання мислиться й концептуалізується за допомогою таких
концептуальних метафор, як people are animals (chicken – a coward person; mule – smb. Employed as a courier
to smuggle illegal drugs into a country [15]. На основі метафоричного значення лексичної одиниці animal, яка
втратила свій зв’язок з первинним референтом, утворилася низка складних лексем, в яких компонент animal
має значення “ентузіаст, прихильник чого-небудь”, наприклад, political animal, party animal, heavy metal
animal, skiing animal [7, с. 147]. Конкретні елементи зооморфного коду можуть виступати класифікаторами,
що умовно-символічно описують людей. Наприклад, лексеми wolf, tiger та lion уособлюють силу, незалеж-
ність та швидкість реакції. Усі ці якості хижої тварини переносяться на сильних і владних політиків [12, с.
8]. Метафоричні назви тварин поєднують і виражають дві реальності – природу та людину – в одному обра-
зі. Вони приписують людині етичні, психічні або соціальні властивості та характеристики поведінки.
Низка неологізмів – назв осіб утворена за моделлю Nobj > Npers, наприклад, flivver – a small cheap
usually old automobile > a person who has a damaging or deleterious influence; cube – the regular solid of six
equal square sides > an extremely conventional or conservative person, а також showboat (slang) – a person who
seeks or attracts public attention, flake (slang) – a very unconventional or eccentric person; garden tool (slang) – a
prostitute [15]. Семантичний неологізм blanked утворився на новій концептуальній метафорі person is space
– людина, яку ігнорують, ніби вона не існує, тим самим вона – пусте місце (blank space).
Для метафоричної номінації етнічної та групової приналежності людини використовуються назви
продуктів харчування. Так, наприклад, лексична одиниця white bread співвідноситься з метафорічним
концептом “представник білої раси”. Номінативна одиниця coconut співвідноситься з метафорічним
концептом “представник темношкірої раси, який переймає стиль життя й поведінки білого населення”. Ця
метафора грунтується на порівнянні зовнішньої темної шкаралупи кокоса та його білого нутра і має
дерогативне забарвлення, оскільки демонструє негативне ставлення чорношкірого населення до тих із них,
хто готовий примиритися з домінуючим становищем представників білої раси. Представники корінного
населення Америки та азіати, які живуть відповідно до норм білого населення, концептуалізуються
відповідно як apples і bananas [15].
Слова в процесі метафоризації отримують значення не випадково, про що свідчать вищенаведені
приклади. Даний вибір має під собою певні когнітивні підстави, оскільки при метафоризації ми маємо
справу з процесом категоризації на когнітивному рівні, при якому відбувається модифікація концептів
через взаємодію мотивуючої та мотивованої категорій. Категоризація соціально значущого об’єкта
екстралінгвістичної дійсності завжди пов’язана як з раціональними, так і з емоціонально-оцінними
асоціаціями, які формують певну концептуальну модель, що відповідає уявленням про цей об’єкт в певному
мовному колективі. Раціональні й емоційно-оцінні асоціації співвідносяться на семантичному рівні
значення мовної одиниці з денотативним і конотативним значеннями, які є основними складовими
концепту.
Оскільки метафора – це уніфікована когнітивна структура, яка поєднує ментальні репрезентації з чут-
тєвою й емпіричною основою, концептуальні проекції спрямовуються з абстрактної сфери, яка чуттєво не
сприймається, у сферу, підвладну чуттєвому й конкретному сприйняттю. Тому роль метафори є найбільш
значущою у відображенні тих фрагментів дійсності, які не дані нам у безпосередніх відчуттях, у формуван-
ні абстрактних понять і в позначенні нових реалій. Процес утворення нових метафор відображає зміни у
відношенні людей до того, про що вони думають і говорять, і робить можливим побачити це дещо у новому
світлі. Так, картина світу не є дзеркальним відображенням дійсності, а лише інтерпретацією і залежить від
призми, через яку відбувається світосприйняття. Процес метафоризації може виступати в якості такої при-
зми і дозволяє забезпечувати розглядання того, що знов пізнається через те, що є вже пізнаним і зафіксова-
ним у вигляді значення мовної одиниці.
Дослідження метафори набуває когнітивної, етнопсихолінгвістичної та комунікативної орієнтації. Пер-
Шиманович Г.М.
МЕТАФОРА ЯК КОГНІТИВНИЙ МЕХАНІЗМ НОМІНАЦІЇ ТА ЇЇ РОЛЬ У МОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ
38
спективою подальших досліджень уважаємо дослідження універсального та національно-специфічного ха-
рактеру метафор, їхнього сприймання у процесі мовлення, онтогенези тощо.
Джерела та література
1. Антонюк М.О. Метафора та її роль в мовній картині світу// Мовні і концептуальні картини світу: Збір-
ник наукових праць. – К., 2002. – № 7. – С. 15–19.
2. Жаботинская С.А. Концептуальная модель частеречных систем. – Черкассы, 1998. – С. 54–55.
3. Краткий словарь когнитивных терминов / Сост. Е.С. Кубрякова, В.З. Демьянков, Ю.Г. Панкрац; под
общ. ред. Е.С. Кубряковой. – М., 1996. – 245 с.
4. Лакофф Дж., Джонсон М. Метафоры, которыми мы живем // Язык и моделирование социального взаи-
модействия // Под ред. В.М. Сергеева, П.Б. Паршина. – М., 1987. – С. 126–172.
5. Мазепова О.В. Метафора як засіб створення мовної картини світу // Мовні і концептуальні картини сві-
ту: Збірник наукових праць. – К., 2004. – Книга 2, № 12. – С.21–27.
6. Метафора в языке и тексте. Отв.редактор В.Н. Телия. – М., 1984.
7. Рубцов И.В. Модификация концептов в современном студенческом сленге США в процессе метафори-
зации // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. – Харків: Константа, 2003.
–№ 586. – С. 145-148.
8. Селіванова О.О. Актуальні напрями сучасної лінгвістики (аналітичний огляд). – К., 1999. – 148 с.
9. Телия В.Н. Метафоризация и ее роль в создании языковой картины мира // Роль человеческого фактора
в языке. Язык и картина мира. – М., 1988. – С. 173–204.
10. Телия В.Н. Метафоризация как модель смыслопроизводства и ее экспрессивно-оценочная функция //
Метафора в языке и тексте., 1988. – С. 26–52.
11. Толстова О.Л. Проблема механізмів розуміння метафори у прагматичній та когнітивній теоріях // Мовні
і концептуальні картини світу: Збірник наукових праць. – К., 2004. – Книга 2, № 12. – С. 315–319.
12. Худолій А.О. Динаміка функціональних змін у мові американської публіцистики кінця ХХ – початку
ХХІ століття: Автореф. дис.канд.філол.наук: 10.02.04. – К., 2004. – 20 с.
13. Ченки А. Семантика в когнитивной лингвистике // Фундаментальные направления современной амери-
канской лингвистики. – М.: Изд-во МГУ, 1997. – С. 340-369.
14. Lakoff G. Women, Fire and Dangerous Things. What categories reveal about mind. – Chicago; L.: University
of Chicago Press, 1987. – 614 p.
15. Ayto J. Oxford Dictionary of Modern Slang. – New York, 1996.
16. Wehmeier S. Oxford Advanced Learner’s Dictionary of Current English (the 6th edition). – Oxford University
Press, 2000.
Храбскова Д.М.
ДО ПИТАННЯ ПРО МАТЕРІАЛИ НАВЧАННЯ ІСТОРИЧНОЇ ФОНЕТИКИ
ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ: НІМЕЦЬКІ ЗАПОЗИЧЕННЯ ПОВНОЇ ЛЕКСИКАЛІЗАЦІЇ
Історичний розвиток будь-якої природної мови складає наслідок безпосереднього контакту з порубіж-
ними в часовому та географічному просторі комунікативними кодами (мовами, діалектами, соціолектами
тощо). При контактуванні двох чи декількох комунікативних систем неминучим є процес перенесення фак-
тів однієї системи в іншу, тобто запозичення. Безпосередньо запозиченими можуть бути морфологічні, лек-
сичні та синтаксичні одиниці. Фонетичні елементи здатні інтегрувати окремо лише в екзоглосній мовній
ситуації, котра має охоплювати всю територію розповсюдження мови-реципієнта. Французька мова, що за
соціолінгвістичною класифікацією є національною мовою, в першу чергу розглядається як комунікативний
код французів-монолінгвів. Зі вказаної точки зору безпосереднє інтегрування фонетичних елементів будь-
якої мови до фонологічної системи французької мови вважається неможливим. Водночас при фонетичному
засвоєнні морфологічних та лексичних запозичень поряд з інтерференцією-трансферацією спостерігається
процес власне фонетичної інтерференції, в одному з двох різноспрямованих проявів – запозиченні або кон-
вергенції. Останній зумовлюється низкою фонетичних змін.
З об’єктивних причин (наявності лексичного значення) лексичні одиниці запозичуються значно часті-
ше, ніж системні елементи інших рівнів мови. Саме тому актуальним стає навчання историчних процесів
на фонетичному рівні мови шляхом аналізу інтеграції лексичних запозичень (під лексичними запозичення-
ми розуміються будь-які лексичні одиниці, що надійшли до мови-реципієнта з інших мов, включаючи суб-
стратні та суперстратні явища). Вказана інтеграція, котру відносно до лексичних одиниць можна назвати
лексикалізацією, поділяється на повну, неповну та початкову [5, 123]. Повна лексикалізація передбачає ор-
фографічне та орфоепічне нормування запозичення відповідно до вимог системи мови-реципієнта, а також
вільне вимовляння носіями-монолінгвами. Відсутність другого фактору вказує на неповну лексикалізацію, а
отже, потребує звернення мовців до орфоепічних словників. На початковій стадії лексикалізації запозичен-
ня зберігає орфографію та фонетику мови-джерела, не є складовою системи мови-реципієнта та може бути
взагалі відторгненим. Здебільшого про повну лексикалізацію йдеться у випадках субстратних та суперстра-
тних запозичень.
|