Пріоритетні напрями регулювання рентних відносин в умовах системного реформування адміністративно-територіального устрою України
Проаналізовано особливості розвитку земельних відносин в Україні. Виявлено основні засади регулювання ринку землі у промислово розвинених країнах та запропоновано їх використання у вітчизняній практиці. Обґрунтовано напрями регулювання рентних відносин в умовах реформування адміністративно-територіа...
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут регіональних досліджень НАН України
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5461 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Пріоритетні напрями регулювання рентних відносин в умовах системного реформування адміністративно-територіального устрою України / А.О. Двігун // Регіон. економіка. — 2008. — № 4. — С. 81-86. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860044156162801664 |
|---|---|
| author | Двігун, А.О. |
| author_facet | Двігун, А.О. |
| citation_txt | Пріоритетні напрями регулювання рентних відносин в умовах системного реформування адміністративно-територіального устрою України / А.О. Двігун // Регіон. економіка. — 2008. — № 4. — С. 81-86. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | Проаналізовано особливості розвитку земельних відносин в Україні. Виявлено основні засади регулювання ринку землі у промислово розвинених країнах та запропоновано їх використання у вітчизняній практиці. Обґрунтовано напрями регулювання рентних відносин в умовах реформування адміністративно-територіального устрою
Проанализированы особенности развития земельных отношений в Украине. Виявлены основные принципы регулирования рынка земли в промышленно развитых странах и предложено их использование в отечественной практике. Обоснованы направления регулирования рентных отношений в условиях реформирования административно-территориального устройства.
The features of development of the land relations in Ukraine have been analysed. Basic principles of land market adjusting in the industrially developed countries have been and it is offered to adopt them in domestic practice. Directions of the rent relations adjusting in the conditions of administrative-territorial system reform have been substantiated.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:57:37Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1562-0905 Ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà 2008, ¹4 81
УДК 336.68: 352/354(477)
А.О. Дв³ãуí
Пріоритетні напрями регулювання рентних
відносин в умовах системного реформування
адміністративно-територіального устрою України
Проаналізовано особливості розвитку земельних відносин в Україні. Виявлено основні
засади регулювання ринку землі у промислово розвинених країнах та запропоновано їх
використання у вітчизняній практиці. Обґрунтовано напрями регулювання рентних
відносин в умовах реформування адміністративно-територіального устрою.
Ключові слова: рентні відносини, земельні відносини, реформування адміністративно-
територіального устрою.
1 Важливим завданням регіональної політики є вирівнювання соціально-
економічних стандартів життя населення в різних регіонах, що потребує гармо-
нізації міжбюджетних відносин і поступальної реорганізації адміністративно-
територіального устрою України. Складність розробки реалізації вдосконалення
рентних відносин вимагає врахування державно-інституціонального, нормативно-
правового та системно-податкового аспектів.
Загалом ринковим засадам регулювання земельних відносин присвячено
багато ґрунтовних наукових досліджень як у вітчизняній, так і в зарубіжній
літературі. Зокрема вчені-економісти Т. Дудар, І. Кобута, Р. Купман, Є. Орел,
П. Саблук, Л. Худолей акцентують увагу на підсумках перетворень і перспек-
тивах розвитку аграрного сегмента економіки та створенні відповідної інфра-
структури ринку землі; у працях російських вчених Ю. Бобилева, К. Гофмана,
М. Лук’янчікова, І. Ніколаєва, Є. Шарипової, І. Черкашина досліджені основні
тенденції запровадження природної ренти та її взаємозв’язку з охороною навко-
лишнього середовища.
Оскільки система економічного регулювання земельних відносин і управління
земельними ресурсами в умовах реформування адміністративно-територіального
устрою України зазнає частих змін, то проблеми переходу землі до ефективних
власників і землекористувачів, удосконалення платності землекористування,
систематизації оцінки землі, оподаткування земельних ділянок, розвитку іпотеки
потребують ґрунтовних досліджень, особливо у контексті забезпечення стабілі-
зації економічного зростання в Україні. Метою даної публікації є дослідження
напрямів удосконалення рентних відносин та можливостей розвитку ринку землі
в Україні.
Сучасна регіональна політика потребує формування ефективної системи пу-
блічних послуг, сприяння ресурсному забезпеченню розвитку регіонів, стимулю-
ванню регіональної інтеграції, створення ефективних механізмів представництва
на загальнонаціональному рівні інтересів територій, а на регіональному – інтересів
громадян. Про недосконалість територіального устрою свідчать проблеми бюджет-
ного забезпечення: у більшості міст здійснюються бюджетні вилучення, натомість
90% сільських громад дотаційні, а точніше, – 80% є глибоко дотаційними [1].
Поступальний розвиток державної регіональної економіки з урахуванням
реформування адміністративно-територіального устрою має визначити наступні
пріоритети: формування нормативно-правової бази, зокрема прийняття закону
© А.О. Дв³ãуí, 2008.
82 ISSN 1562-0905 Ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà 2008, ¹4
А.О. Дв³ãуí
про засади державної регіональної економіки; оптимізацію територіальної основи
публічної влади та проведення адміністративно-територіальної реформи з чіт-
ким розподілом сфери повноважень між органами місцевого самоврядування та
місцевими органами виконавчої влади; подолання міжрегіонального відчуження
та інтеграцію регіональних інформаційних просторів, узгодження соціальних
стандартів. Дієвість регіональної політики потребує зваженого моніторингу за
фінансово-економічним забезпеченням, підвищенням конкурентоспроможності
територій, інформаційним забезпеченням, інтеграцією регіонів та партнерства.
Реалізація запропонованих окремих напрямів має супроводжуватися прийняттям
важливих законодавчих актів у сфері рентних відносин.
Державне регулювання рентних відносин у сфері використання природних
ресурсів має забезпечувати: збільшення надходжень до державного та місцевих
бюджетів за рахунок рентних платежів; рентабельність діяльності суб’єктів під-
приємницької діяльності, які здійснюють спеціальне використання природних
ресурсів; оптимізацію розподілу природних ресурсів між суб’єктами господарю-
вання за критерієм досягнення максимуму економічного ефекту; гарантування
належного фінансування природоохоронних заходів.
Удосконалення економіко-інституційного регулювання потребує прийняття і
впровадження виваженої державної рентної політики. Ефективність функціону-
вання центральних органів державної виконавчої влади залежить від належної
правової і науково-методичної підтримки. З таких позицій програми діяльності
державних інституцій мають передбачати розробку низки заходів щодо: запрова-
дження оподаткування підприємств-монополістів природно-експлуатуючої сфери;
ведення реєстрів нерухомості для визначення об’єктів оподаткування; розробки і
ведення комплексних регіональних кадастрів природних ресурсів; економічного
обґрунтування оцінки проектних робіт і їх впливу на навколишнє середовище;
перегляду нормативів і стандартів у системі оцінки розмірів відшкодування збит-
ків, заподіяних порушенням природоохоронного законодавства, а також введення
відповідних штрафних санкцій.
Важливим завданням державного регулювання є внесення відповідних змін
до ресурсних кодексів та деяких галузевих законодавчих актів з метою узго-
дження економічних інтересів учасників рентних відносин через впровадження
відповідних економічно-організаційних механізмів. Удосконалення державного
регулювання повинно мати системний характер щодо конкретних сфер природо-
користування: сільськогосподарської, гірничовидобувної та лісової. Створення
ефективних інститутів регулювання рентних відносин має супроводжуватись
адміністративно-територіальним реформуванням і формуванням відповідних
управлінських структур. Поділяємо точку зору вченого-економіста П. Петренко,
який зауважує, що державні програми не мають цільової орієнтації як комплек-
су заходів на забезпечення кінцевого результату; програми не мають системного
характеру, в силу чого кожна з них не охоплює всього комплексу робіт, ресур-
сів, організаційних ланцюгів, усі види політичного, адміністративно-правового,
планово-аналітичного, бюджетно-фінансового, матеріально-технічного, організа-
ційного, мотиваційного, інформаційного забезпечення, необхідного для досягнення
кінцевої мети [2].
У сучасних умовах господарювання техніко-технологічний рівень вироб-
ництва у сфері природокористування перебуває в процесі модернізації, а тому
оптимізація рентної складової доходів у багатьох випадках сприяє підтримці
конкурентоспроможності.
ISSN 1562-0905 Ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà 2008, ¹4 83
Пр³îритåтí³ íàпряìи рåãуëювàííя рåíтíих в³дíîсиí
Частка надходжень до бюджету України від платежів за природокористування
є порівнянною з відповідною часткою екологічних податків у країнах – членах
Європейського Союзу, яка в 2001 р. становила 238 млрд. євро або 2,7% валового
внутрішнього продукту країн ЄС, а в 2006 р. – близько 8% сумарних податкових
надходжень ЄС.
Як свідчить практика країн ОЕСР, плата за землю і користування міне-
ральними ресурсами, рентні платежі не є складовими екоресурсних платежів.
Природні ресурси присутні в структурі екоплатежів, головним чином, у частині,
що стосується впливу їх експлуатації чи споживання на стан навколишнього
природного середовища.
Досвід промислово розвинених країн свідчить про доцільність застосування
спеціального оподаткування добувних компаній, диференційованих рентних пла-
тежів, земельного оподаткування, експортного мита тощо. Також використову-
ються опосередковані податки, за допомогою яких вилучається надмірний дохід,
отриманий за рахунок перерозподілу ренти споживачами природно-сировинних
ресурсів. Зауважимо, що рентна політика щодо природних ресурсів значною мірою
трансформується саме в політику обмеження надприбутків. Державне регулювання
засад рентних відносин в умовах ринкових відносин потребує обліку і реєстрації
нерухомості, біржової діяльності, оподаткування гірничої сфери.
Земельний фонд України характеризується наявністю високого біопродуктив-
ного потенціалу, і в його структурі переважають землі з родючими ґрунтами. За
оцінками фахівців частка земельних ресурсів у складі продуктивних сил держави
становить у середньому понад 40%, за рахунок використання земельних ресурсів
країни формується близько 95% обсягу продовольчого фонду та 2/3 фонду товарів
споживання. Середньозважена землезабезпеченість основних видів економічної
діяльності є достатньою для їх нормального функціонування і розвитку. Водно-
час продуктивність використання сільськогосподарських земель у розрахунку на
кожного мешканця України в три – шість разів нижча, ніж аналогічний показник
стосовно мешканця країн Центральної та Західної Європи.
Основоположні конституційні принципи визначають: земля України є осно-
вним національним багатством народу і перебуває під особливою охороною держави
(ст. 14); гарантування права власності на землю (ст. 14); земля – матеріальна і
фінансова основа місцевого самоврядування (ст. 142) [3]. Відповідно земельна полі-
тика повинна бути побудована на засадах збалансованості соціально-економічного
розвитку регіонів з урахуванням закономірностей та суперечностей історичних,
економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, а також
етнічних і культурних традицій. Впровадження ефективної земельної політики
має реалізуватися як на землях сільськогосподарського, так і несільськогосподар-
ського призначення (на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного,
історико-культурного тощо).
Незбалансованість порядку сільськогосподарського землекористування
зумовлює нерегульованість цінових параметрів платності землекористування,
призводить до неефективного перерозподілу земельної ренти і втрати її значної
частки. Диференційований споживчий попит населення обумовлює зростання
стихійного ринку продажу земельних ділянок органами місцевого самовряду-
вання, що призводить до загострення земельних конфліктів. Земельну реформу
доцільно розглядати не лише з позиції використання землі як аграрного ресурсу,
а також як соціально-економічну, так і екологічну складову розвитку земельних
відносин в Україні.
84 ISSN 1562-0905 Ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà 2008, ¹4
А.О. Дв³ãуí
Зважаючи на це, основні напрями розвитку земельних відносин мають по-
лягати в наступному: створенні і веденні автоматизованої системи державного
земельного кадастру та реєстрації прав власності на нерухоме майно; розмежуванні
державної власності на землю та формуванні земель комунальної власності; лі-
бералізації ринків землі; відтворенні родючості ґрунтів; удосконаленні платності
землекористування. У Порядку продажу у 2008 р. державними органами прива-
тизації земельних ділянок державної власності, на яких розташовані об’єкти, що
підлягають приватизації, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від
22 лютого 2008 р. ¹ 110, вказано, що у процесі підготовки до продажу земельної
ділянки у складі об’єкта аукціону державні органи земельних ресурсів мають
забезпечувати: визначення та закріплення межовими знаками межі земельної
ділянки в натурі; організацію проведення її експертної грошової оцінки; виготов-
лення технічного паспорта земельної ділянки; проведення державної експертизи
документації із землеустрою [10].
Важливим чинником сталого економічного зростання є розмежування земель
за принципом надання земель у межах території відповідної ради у комунальну
власність, за винятком земель приватної форми власності та земель державної
власності, що не підлягають роздержавленню і приватизації. Це дозволить тери-
торіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах повноцінно реалізувати
право володіння, розпорядження і користування такими землями з метою зба-
лансованого адміністративно–територіального розвитку. До державної власності
варто віднести найбільш цінні землі та землі стратегічного значення.
У вказаному аспекті варто наголосити, що реалізація політики розвитку
ефективних ринків земель несільськогосподарського і сільськогосподарського
призначення має супроводжуватися створенням конкурентного ринкового серед-
овища, забезпеченням прозорої і доступної інформації про земельні трансакції,
а також подоланням адміністративних бар’єрів. Щодо становлення ринку земель
сільськогосподарського призначення, то серед першочергових заходів доцільно
опрацювати повноцінну інституціонально-правову базу регулювання земельного
ринку, в концепції якої повинні бути враховані як реальна економічна ситуація,
так і особливості землі як поліфункціонального ресурсу природи.
При визначенні концептуальних засад регулювання земельного ринку вар-
то акцентувати увагу на наступних аспектах: по–перше, створенні доступної і
повноцінної системи моніторингу ринку землі, що включатиме: інформацію про
об’єкти нерухомості, ціни купівлі–продажу, відомості про земельні аукціони,
дані про оренду земельних ділянок і орендну плату; по–друге, перегляді системи
трансакційних витрат у сфері земельних відносин, спрощенні процедури оформ-
лення земельних трансакцій, включаючи перегляд послуг нотаріусів, витрат на
проведення землевпорядних робіт, плату і терміни щодо отримання правовстанов-
люючих документів, здійснення реєстрації трансакцій із об’єктами нерухомості;
по–третє, створення відповідної інфраструктури ринку землі (земельних аукціонів,
іпотечних установ, рієлторських компаній).
Цілком очевидно, що відтворення родючості ґрунтів має бути забезпечено
шляхом реалізації загальнодержавних та регіональних цільових програм щодо
раціонального використання і охорони земель. Такі програми повинні бути спря-
мовані на вирішення екологічних проблем у сфері землекористування і стати
невід’ємною складовою загальнодержавної економічної та екологічної політики в
різних сферах життєдіяльності, а також передбачати проведення низки структур-
них реформ. Економічно-правове та інституціональне забезпечення раціонального
використання і охорони земель потребує: визначення стратегії в царині прийняття
ISSN 1562-0905 Ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà 2008, ¹4 85
Пр³îритåтí³ íàпряìи рåãуëювàííя рåíтíих в³дíîсиí
державних програм використання і охорони земель, резервування охоронних те-
риторій, консервації сільськогосподарських земель; опрацювання регіонального
механізму використання, охорони та рекультивації земель, вкладення інвестицій
у розвиток сільських районів; задіяння економічних стимулів для раціоналізації
використання земель і підвищення родючості ґрунтів у сільських регіонах.
Системне реформування земельних відносин потребує здійснення державної
кадастрової оцінки землі і переходу на систему земельних платежів, що форму-
ються виходячи з рентної вартості землі. Зауважимо, що земельними платежами
охоплено менше третини земельного фонду; встановлені низькі ставки платежів;
існує велика кількість пільговиків, звільнених від платежів тощо. Вважаємо, що
доцільно забезпечити здійснення наступних комплексних заходів, спрямованих
на удосконалення системи земельних платежів в Україні: ставки земельних пла-
тежів повинні бути економічно зваженими і відповідати рентній прибутковості
відповідної земельної ділянки; пільгове оподатковування має регулюватися роз-
мірами і термінами сплати платежів і зборів; система платежів за землю повинна
включати також і одноразові платежі за зміну цільового використання сільсько-
господарських угідь, а також збори від трансакцій із землею.
Варто зупинитися на проблематиці попередження втрати міжнародної скла-
дової ренти стосовно найважливіших сировинних товарів та енергоресурсів. Нині
недостатнім є митне регулювання експорту потенційно рентоносних видів сировини
і продукції. Власне доцільно впроваджувати зважену тарифну політику, задіяти
митні механізми вилучення ренти, удосконалення інфраструктури експорту і
контролю за ним.
У рамках реалізації політики розвитку земельного ринку, регулювання рент-
них відносин в умовах реформування адміністративно-територіального устрою
доцільно, на наш погляд, виділити наступні напрями:
пî-пåршå, розвиток земельних відносин в Україні є довготерміновим динаміч-
ним процесом в умовах становлення ринкової економіки і земельна реформа має
визначати умови, вимоги та обмеження щодо реформування рентних відносин,
встановлювати їх пріоритети та стратегію реалізації;
пî-друãå, потребує наукового обґрунтування виокремлення у складі земельного
фонду адміністративно–територіальних утворень країни земель загальнодержав-
ного стратегічного призначення, а також забезпечення управління ними і збору
відповідних платежів у державний бюджет;
пî-трåтє, стратегічною метою земельної політики у довгостроковій перспек-
тиві є створення високоефективної територіально збалансованої системи землеко-
ристування та високоякісного середовища життєдіяльності населення;
пî-чåтвåртå, розвиток земельних відносин має бути спрямований на: забезпе-
чення продовольчої безпеки і матеріально-фінансової стабільності територіальних
громад; підвищення продуктивності використання земель до середньоєвропей-
ського рівня; екологоорієнтований розвиток землекористування і формування
ефективних ринків землі;
пî-п’ятå, реформування нормативно-правових механізмів регулювання ринку
землі потребує опрацювання кадастру і реєстрації прав власності, порядку ви-
купу землі для державних потреб, визначення земельної ренти, орендної плати,
податків на землю тощо.
Підсумовуючи зазначимо, що національна модель розбудови та подальшого
розвитку держави має забезпечувати інституційно-правову основу здійснення
рентної політики з урахуванням можливостей ефективного управління природ-
ними ресурсами як державною власністю і повноцінного використання переваг
86 ISSN 1562-0905 Ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà 2008, ¹4
А.О. Дв³ãуí
України щодо наявності та забезпечення виробництва власними природними
сировинними ресурсами.
Список використаних джерел
Бородюк Н. Центр і території: конструктивний діалог цивілізованих парт-1.
нерів / Н. Бородюк, І. Нагребецька // Урядовий кур’єр. – 2008. – № 43. –
5 березня. – С. 6–7.
Петренко П. Шляхи модернізації бюджетного процесу / П. Петренко // 2.
Урядовий кур’єр. – 2008. – № 46. – 12 березня. – С. 8.
Конституція України // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – 3.
С. 141.
Двигун А.А. Приоритетные направления регулирования рентных отношений в условиях системного
реформирования административно-территориального устройства Украины.
Проанализированы особенности развития земельных отношений в Украине. Виявлены основные
принципы регулирования рынка земли в промышленно развитых странах и предложено их
использование в отечественной практике. Обоснованы направления регулирования рентных
отношений в условиях реформирования административно-территориального устройства.
Ключевые слова: рентные отношения, земельные отношения, реформирование административно-
территориального устройства.
Dvigun A.О. Key Directions of Rent Relations Regulation in the Conditions of System Reform of Ukrainian
Administrative-Territorial System.
The features of development of the land relations in Ukraine have been analysed. Basic principles of
land market adjusting in the industrially developed countries have been and it is offered to adopt them in
domestic practice. Directions of the rent relations adjusting in the conditions of administrative-territorial
system reform have been substantiated.
Key words: rent relations, land relations, reformation of administrative-territorial system.
Надійшло 30.09.2008 р.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-5461 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0905 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:57:37Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Інститут регіональних досліджень НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Двігун, А.О. 2010-01-22T12:08:20Z 2010-01-22T12:08:20Z 2008 Пріоритетні напрями регулювання рентних відносин в умовах системного реформування адміністративно-територіального устрою України / А.О. Двігун // Регіон. економіка. — 2008. — № 4. — С. 81-86. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 1562-0905 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5461 336.68: 352/354(477) Проаналізовано особливості розвитку земельних відносин в Україні. Виявлено основні засади регулювання ринку землі у промислово розвинених країнах та запропоновано їх використання у вітчизняній практиці. Обґрунтовано напрями регулювання рентних відносин в умовах реформування адміністративно-територіального устрою Проанализированы особенности развития земельных отношений в Украине. Виявлены основные принципы регулирования рынка земли в промышленно развитых странах и предложено их использование в отечественной практике. Обоснованы направления регулирования рентных отношений в условиях реформирования административно-территориального устройства. The features of development of the land relations in Ukraine have been analysed. Basic principles of land market adjusting in the industrially developed countries have been and it is offered to adopt them in domestic practice. Directions of the rent relations adjusting in the conditions of administrative-territorial system reform have been substantiated. uk Інститут регіональних досліджень НАН України Регіональні проблеми природокористування Пріоритетні напрями регулювання рентних відносин в умовах системного реформування адміністративно-територіального устрою України Приоритетные направления регулирования рентных отношений в условиях системного реформирования административно-территориального устройства Украины Directions of Rent Relations Regulation in the Conditions of System Reform of Ukrainian Administrative-Territorial System Article published earlier |
| spellingShingle | Пріоритетні напрями регулювання рентних відносин в умовах системного реформування адміністративно-територіального устрою України Двігун, А.О. Регіональні проблеми природокористування |
| title | Пріоритетні напрями регулювання рентних відносин в умовах системного реформування адміністративно-територіального устрою України |
| title_alt | Приоритетные направления регулирования рентных отношений в условиях системного реформирования административно-территориального устройства Украины Directions of Rent Relations Regulation in the Conditions of System Reform of Ukrainian Administrative-Territorial System |
| title_full | Пріоритетні напрями регулювання рентних відносин в умовах системного реформування адміністративно-територіального устрою України |
| title_fullStr | Пріоритетні напрями регулювання рентних відносин в умовах системного реформування адміністративно-територіального устрою України |
| title_full_unstemmed | Пріоритетні напрями регулювання рентних відносин в умовах системного реформування адміністративно-територіального устрою України |
| title_short | Пріоритетні напрями регулювання рентних відносин в умовах системного реформування адміністративно-територіального устрою України |
| title_sort | пріоритетні напрями регулювання рентних відносин в умовах системного реформування адміністративно-територіального устрою україни |
| topic | Регіональні проблеми природокористування |
| topic_facet | Регіональні проблеми природокористування |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5461 |
| work_keys_str_mv | AT dvígunao príoritetnínaprâmiregulûvannârentnihvídnosinvumovahsistemnogoreformuvannâadmínístrativnoteritoríalʹnogoustroûukraíni AT dvígunao prioritetnyenapravleniâregulirovaniârentnyhotnošeniivusloviâhsistemnogoreformirovaniâadministrativnoterritorialʹnogoustroistvaukrainy AT dvígunao directionsofrentrelationsregulationintheconditionsofsystemreformofukrainianadministrativeterritorialsystem |