Проблематика походження козацької зброї в українській історіографії
Стаття присвячена історії дослідження козацької зброї в українській історичній науці з другої половини ХІХ ст. до наших днів. Простежено розвиток наукових поглядів на цю проблему у процесі становлення українського зброєзнавства. Окреслено сучасний стан та сформульовані актуальні наукові завдання...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Історіографічні дослідження в Україні |
|---|---|
| Дата: | 2010 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/54663 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Проблематика походження козацької зброї в українській історіографії / Д. Тоїчкін // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 20. — С. 322-341. — Бібліогр.: 51 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859584745329917952 |
|---|---|
| author | Тоїчкін, Д. |
| author_facet | Тоїчкін, Д. |
| citation_txt | Проблематика походження козацької зброї в українській історіографії / Д. Тоїчкін // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 20. — С. 322-341. — Бібліогр.: 51 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Історіографічні дослідження в Україні |
| description | Стаття присвячена історії дослідження козацької зброї в
українській історичній науці з другої половини ХІХ ст. до наших
днів. Простежено розвиток наукових поглядів на цю проблему у
процесі становлення українського зброєзнавства. Окреслено
сучасний стан та сформульовані актуальні наукові завдання
вітчизняного зброєзнавства, намічені шляхи їх вирішення.
The article is dedicated to the history of studies in the Cossack
armaments in Ukrainian historical science from the 19-th century till
present. The author watches the development of scientific views on
this problem in connection with the formation of Ukrainian historical
studies of arms. The actual tasks of national studies have also been
determined.
|
| first_indexed | 2025-11-27T10:03:17Z |
| format | Article |
| fulltext |
Денис Тоїчкін
ПРОБЛЕМАТИКА ПОХОДЖЕННЯ
КОЗАЦЬКОЇ ЗБРОЇ
В УКРАЇНСЬКІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ
Наукові праці, присвячені озброєнню козацтва, почали з’явля -
тися ще наприкінці ХІХ ст. Від того часу вчені неодноразово
зверталися до цієї проблематики у спеціальних, військово- та
загальноісторичних дослідженнях.
Перші вагомі наукові розвідки, присвячені комплексу козаць -
кого озброєння та його окремих різновидів, віднаходимо серед
праць видатних українських вчених та колекціонерів — О. Лаза -
ревсь кого, Д. Яворницького, В. Тарновського, О. Поля, Т. Легоць-
кого та інших.
Зброєзнавчий доробок знаменитого історика, етнографа, фольк -
лориста і археолога Д. Яворницького пов’язаний з його діяльністю
як етнографа та збирача козацьких старожитностей. Ще у 1888 р.
у першій частині своєї праці «Запорожье в остатках старины и
преданиях народа» він виконав декілька зброєзнавчих описів
окремих зразків козацьких шабель, а деякі навіть проілюстрував1.
Втім одну з перших в історії зброєзнавства спроб науково
дослідити цілий комплекс козацького озброєння вчений здійснив
у першому томі своєї знаменитої «Історії запорозьких козаків»2.
Ставши класичним цей опис досі не втрачає акту аль ності навіть
незважаючи на те, що частина наукової інформації в ньому вже
застаріла.
При вивченні гармат Д. Яворницький приділяє увагу кла си -
фікації (за матеріалом виготовлення та конструкцією), конст -
рукції та розмірам відомих йому зразків. Переходячи до історії
артилерії, вчений приймає усталену в ті часи думку про появу
гармат на Україні від XV ст., вважаючи їх польськими, турець -
кими, генуезькими та російськими за походженням. Ним також
уперше опубліковано статистику наявності та надходження
артилерії на Запоріжжя у другій половині XVII ст.
323
При описі ручної вогнепальної зброї вчений приділив підви -
щену увагу термінам, що зустрічаються в писемних джерелах
для її визначення (рушниця, самопал), способу носіння та
загальному стилю оздоблення, традиціям, пов’язаним з викорис -
танням зброї, нарешті документальним свідченням її застосу -
вання, проте повністю оминув проблему класифікації. Те ж
стосується холодної та метальної зброї, зокрема списів і шабель,
келепів, а також луків зі стрілами. Їхня конструкція та різновиди
описані лише в загальних рисах.
Д. Яворницький також приділяє увагу іншим елементам
озбро єння та оснащення козаків — якірцям, порохівницям,
кінському убору. Наприкінці розділу вчений висловлює деякі
міркування стосовно тактичних переваг козацького озброєння у
порівнянні з західноєвропейським.
В цілому, незважаючи на невеликий обсяг дослідження вико -
нане на високому для того часу науковому рівні, спираючись на
усні, писемні та речові джерела, роботи провідних істориків та
фахівців-зброєзнавців свого часу.
Науковий доробок інших відомих збирачів козацької давнини
представлений переважно у каталогах що стали першими де -
таль ними описами їх зібрань, найвизначніші з яких пізніше
пере творилися на музейні колекції3. Так в основу колекцій
Черні гівського обласного історичного музею покладено збірку
В. Тарновського, Дніпропетровського історичного музею —
О. Поля та Д. Яворницького, Мукачівського історико-археоло -
гічного музею — Т. Легоцького тощо. На жаль більшість із цих
давніх каталожних описів виконано занадто спрощено, навіть
фрагментарно. У результаті атрибутувати за ними реальні експо -
нати здебільшого неможливо. Втім трапляються й інші прикла -
ди, коли автори каталогу відзначають надзвичайно характерні
притаманні зразку прикмети, які важко сплутати з чимось
іншим, зрідка тексти навіть супроводжуються ілюстраціями.
Звичайно, наприкінці ХІХ — початку ХХ ст. існувало чимало
менш відомих колекцій про склад та власників яких до нашого
часу збереглись лише окремі згадки4.
Серед професійних істориків-теоретиків козацькою зброю
вивчав О. Лазаревський. У величезне коло наукових інтересів
324
видатного вченого потрапляли джерела різного походження,
серед яких було чимало речових. Він — один з перших
українських дослідників, який описував окремі зразків зброї,
віднаходив місця зберігання раритетів5 та вводив у науковий обіг
документи, що стосувалися комплексу козацького озброєння
першої половини XVIII ст., оснащення та складу окремих
військових підрозділів.6
Блискучий науковий рівень описів зброї О. Лазаревського
справляє враження не лише на тлі недосконалої зброєзнавчої
методології свого часу. Маючи можливість порівняти один з них
із сучасним аналізом того самого зразка (шаблі, що нині збері -
гається в Державному Ермітажі, м. Санкт-Петербург, Росія Інв.
№ 30-6986)7 приходимо до висновку про надзвичайну ретель -
ність та високу компетентність вченого в питанні загальної
характеристики речових джерел.8 Залишається лише пошкоду -
вати, що частка наукових праць, спеціально присвячених про бле -
мам козацького озброєння в науковій спадщині О. Лаза ревсь кого
просто мізерна.
Зрідка інформація щодо козацького озброєння з’являлася у
періодичних виданнях тогочасних наукових товариств. Так у
доповідях «Исторического общества Нестора-летописца (1873–
1917) р. неодноразово публікували спогади сучасників давніх
подій зокрема й фрагментарні згадки про козацьку зброю.9 Ця
традиція збереглась й у подальших дослідженнях10.
Незважаючи на окремі розвідки, зброєзнавча проблематика
так не набула великої популярності серед українських істориків
початку ХХ ст. Так в одинадцятитомній епохальній праці
М. Грушевського у чималих і надзвичайно докладних розділах,
присвячених матеріальній культурі й побуту населення Укра -
їни,11 зброї присвячено лише декілька рядків.12 І це при тому, що
знаний вчений мав за плечима фахові дослідження у царині
археологічного зброєзнавства13 та підтримку всієї наукової
потуги Наукового товариства ім. Шевченка (далі — НТШ).
У 20-х рр. ХХ ст. вийшло друком чимало праць з історії
України, присвячених історії козацтва. Втім дослідники й надалі
оминали зброєзнавчу проблематику. Епізодично згадували про
зброю лише при аналізі документів, що стосувались ремісничого
325
виробництва міських цехів. Саме тоді історики вперше заціка -
вилися професійним інвентарем ремісника-коваля14. Незадовго
перед цим в Записках Всеукраїнської Академії Наук вийшла дру -
ком стаття В. Модзалевського присвячена історії українського
ливарництва, зокрема гарматного15 (історією української артиле -
рії вчений цікавився й раніше16). Ці праці заклали фундамент
майбутніх спеціальних історичних досліджень зброярських
технологій на Україні.
Підсумовуючи праці ХІХ — першої чверті ХХ ст. слід відзна -
чити, що їх навряд чи можна назвати зброєзнавчими з погляду
сучасної джерелознавчої методології, яка у ті часи тільки почи -
нала формуватись. І все ж, найбільше значення праць з вивчення
зброї розглянутого періоду полягає насамперед у зібранні й
упорядкуванні джерельних матеріалів. Надзвичайно цінною є
також джерельна інформація різного походження прискіпливо
зібрана першими науковцями в кінці ХІХ — поч. ХХ ст. тобто у
ті часи коли ще не було остаточно втрачений живий зв’язок між
дослідниками та поколінням справжніх козаків й їх прямих на-
щадків. Саме такі відомості досі часто стають єдиним ключем до
атрибуції заново віднай дених раритетів.
Напочатку ХХ ст. на Україні бракувало зброєзнавців такого
рівня як у «сусідніх» Санкт-Петербурзі й Москві не кажучи вже
про країни Європи. На жаль ця тенденція зберігалась і пізніше.
Протягом наступних років — до початку Другої Світової війни,
трохи покращували ситуацію хіба що праці західноукраїнських
істориків, які працювали в незалежній від російських урядів
структурі НТШ (заснованого ще у 1873 р.). Незадовго до лікві -
дації цього наукового осередку радянською владою у «Записках
НТШ» вийшла велика стаття І. Карпинця, де були докладно
проаналізовані чисельність, розташування, кількісний та якіс -
ний склад продукції рудень та рудницьких кузень у західних
областях України протягом XVIІI–XIX ст.17 Чималу увагу автор
також приділив аналізу сировини та реконструкції рудницького
виробничого процесу. Ця праця надала важливі матеріали для
продовження роботи з вивчення зброярських технологій, ставши
першим етапом дослідження сировинної бази місцевого вироб -
ництва зброї.
326
Суто зброєзнавчі дослідження 1930-х рр., отримали розвиток
в національних студіях військово-історичної спрямованості.
У 1936 р. вийшла друком видатна двотомна праця І. Крип’яке вича
та Б. Гнатевича «Історія Українського війська», де автори вперше
зробили спробу простежити історію розвитку національ ної
військової справи та озброєння від часів Київської Русі. Основну
увагу в роботі дослідники сконцентрували на системі організації
та забезпечення війська, тактичній й стратегічній концепції веден -
ня бойових дій, нарешті історії військових кампаній. Самій же
козацькій зброї присвячено лише декілька сторінок18. Її досліджен -
ня ґрунтується на писемних джерелах (згадках сучасників) та ілю -
ст ративних матеріалах, передруко ва них з праць попередників. При
аналізі зброї дослідників здебіль шого цікавлять історичні назви
холодних й вогнепальних різновидів, їх місце в комплексі озброєн -
ня тощо. На жаль недостатньо уваги приділено речовим джерелам,
що проана лізовані дуже поверхово, на основі чужих описів та ілю -
страцій. Єдине зауваження щодо місцевого виготовлення зброї —
згадка про «село Кубиче коло Башлі на Слобожанщині»19 де нібито
виготовляли «чудові яничарки» на жаль не підкріплена жодним
аргументом. Інша гіпотеза авторів виникла очевидно під впли вом
свідчень наведених у Д. Яворницького та інформації писем них
джерел, де згадана «козацька шабля». Автори вважають, що цій
клинковій зброї відповідає певний морфологічний тип «на жаль
досі основно не просліджений», і характеризують її як «шаблі...
доволі тонкі та легкі, ручку мали оздобну, похви при крашені
різьбою»20. Інші відомості, що стосуються козаць кого озброєння
запозичені авторами у різних дослідників, найбільше звичайно у
Д. Яворницького. І все ж, незважаючи на просто неймовірну
кількість недоліків, проаналізована праця залишила слід в історії
національного зброєзнавства як спеціальне дослідження війсь -
ково-історичної спрямованості в якому автори вперше приділили
окрему увагу проблемі козацького озброєння.
У 1940–50-х рр. військова проблематика фрагментарно висвіт -
лю валась тільки в межах праць, присвячених загальній історії ко -
зач чини21. У нечисленних спробах проаналізувати комплекс
козацької зброї, в українській історіографії того періоду можна
спостерігати лише наукову деградацію порівняно з працями почат -
327
ку ХХ ст. Це тим більш прикро, оскільки в науко вих центрах Мос -
кви та Ленінграду ще з 1930-х р. розпо чався процес інтенсифікації
зброєзнавчих та археолого-зброє знавчих досліджень, що продов -
жу вали активно розвиватись у повоєнні роки. Позитивні моменти
стосуються загального підви щення якісного рівня досліджень
матеріальної культури в радянській історичній науці, що відобра -
зи лося у дослідженнях ремісничого виробництва середньовічних
українських міст. Зокрема продовжувалося вивчення української
металургії22, також вперше було опубліковано та проаналізовано
інвентарний опис інструментів львівського цехового майстра-
мечника23.
Одним із серйозних військових істориків який спробував під -
дати ручну козацьку зброю типологічному аналізу був Ю. Тис-
Крохмалюк. Початок цієї роботи був покладений ним ще до
Другої Світової війни, за часів перебування вченого на Західній
Україні.24 Втім найбільш вагомий внесок зроблено ним вже в
еміг рації, у роботі, присвяченій військовим походам Б. Хмель -
ниць кого.25 У невеликому підрозділі, характеризуючи комплекс
козацького озброєння, вчений вперше звернув увагу на цінність
майнових описів українських замків для пояснення давніх назв
ручної вогнепальної зброї.
Слідом за попередниками Ю. Тис-Крохмалюк підхоплює
зруч ну гіпотезу про оригінальний морфологічний тип «козацької
шаблі», втім він перший намагається її науково обґрунтувати.
Незважаючи на закономірну на нашу думку невдалість цієї
спроби (передусім через відсутність дослідницької бази речових
джерел) у роботі вченого читач вперше зустрічає і коректні
зауваження щодо морфологічних особливостей турецького та
угорського типів шабель.
Іншим науковим досягненням у праці є виокремлення групи
селянської зброї, саме бойових кіс, на основі одного тільки
аналізу писемних джерел.
60-ті рр. ХХ ст. стали знаменними для зброєзнавства України.
Цей період відзначений найвідомішими працями О. М. Апано -
вич та В. О. Сидоренко, дослідниками, що по суті стали фунда -
то рами сучасного українського зброєзнавства як спеціальної
історичної дисципліни.
328
Знаменита дослідниця козацької давнини О. М. Апанович
впер ше створила національну історичну концепцію Збройних
сил України XVII — першої половини ХVIII ст. Нею детально
проаналізовано принципи комплектування, організації, забезпе -
чен ня, військової тактики, мобілізації українського козацтва,
його бойове і фортифікаційне мистецтво26. Її перу також нале -
жить перший у вітчизняній історичні науці аналіз історіогра -
фічної бази військово-історичних досліджень у попередні
часи27.
Незважаючи на фактичну відсутність у працях дослідниці
зброєзнавчої конкретики саме її роботи стали основним теоре -
тичним підґрунтям як подальших численних військово-історич -
них студій так й досліджень у галузі зброєзнавства.
У напрямі історико-зброєзнавчої класики працював знаний
фахівець, досвідчений музейний працівник В. О. Сидоренко.
Саме йому належить перша в українській історичній науці
характеристика зброєзнавства як спеціальної історичної дисцип -
ліни28. Окрім теорії науки дослідник розробляв проблеми озбро -
єння козацької піхоти середини XVII ст. та виробництва зброї на
Україні29. Комплексно досліджуючи військову справу козацтва,
вчений характеризує вогнепальну та холодну зброю, детально
пояснюючи, які саме різновиди криються за історичними
наз вами в писемних джерелах, а також розглядає її технічні
особли вості. Так вченим проаналізовані типи замків ручної
вогне паль ної зброї поширеної на Україні та основні форми
шабельних клинків. Ним також залучені писемні джерела з ме -
тою більш детальної реконструкції зовнішнього вигляду та мате -
рі алів застосованих при виробництві окремих старшинсь ких
шабель. Вчений виокремив у документах т. зв. «сабли черкас -
ского дела», обґрунтував їх українське походження та одним із
перших зробив зауваження щодо їх художнього оздоблення. На
жаль у невеликій загалом науковій спадщині науковця ми так і
не знаходимо відповіді на питання автентичності морфології
холодних й вогнепальних різновидів козацької зброї.
При дослідженні місцевого виробництва зброї В. О. Сидорен -
ко переосмислює та зводить докупи розпорошений матеріал,
присвячений цеховому виробництву зброї в українських містах.
329
Вчений вперше серед істориків зброї широко залучив у свої
дослідження іноземну (зокрема польську) історіографію де
класична зброєзнавча проблематика була вже на той час ґрун -
товно розроблена.
Аналізуючи писемні джерела, В. О. Сидоренко вперше залу -
чає матеріали майнових описів українських замків для зброє -
знав чих досліджень. Започаткована вченим робота пізніше
призвела до значних досягнень його наступниками у вивченні
вогнепальної та холодної козацької зброї.
У цей же період 1960-х рр., з розривом у кілька десятиліть,
від нов люються дослідження сировинної бази металообробки,
цього разу на Лівобережній Україні. Зауважимо, що книга
П. К. Федо ренка30 залишається чи не єдиною відомою розроб -
кою у своїй галузі яку й досі активно використовує не одне
покоління військових істориків. В цій монографії не лише
реконструйовано процес виробництва заліза на руднях, але й
виявлено розташу вання більшості з них, з’ясовані власники
залізорудних заводів (Генеральна військова канцелярія, приватні
особи тощо), вироб ничий асортимент, врешті показано як
козацьке військо забезпе чувалося зброєю та боєприпасами.
Розвиток цієї ж теми військового забезпечення але вже в
галузі селітроваріння на Україні продовжив О. І. Пономарьов31.
Своєрідний розвиток зброєзнавство отримало в мистецтво -
знавчих працях П. М. Жолтовського та М. Петренко, присвя -
чених історії золотарства та художнього лиття на Україні32.
Окрім продовження вивчення зброярських технологій (саме
лиття гармат) ці роботи вперше внесли відсутній у попередніх
працях елемент мистецтвознавчого аналізу без якого будь-яке
серйозне дослідження зброї просто неможливе.
Бурхливий розвиток військово-історичної тематики 1970–
80-х рр. пов’язаний передусім з підвищенням військової скла -
дової в археологічних дослідженнях СРСР. У наукових колах
стають відомими праці українських археологів які вивчали
військову справу та металообробні технології давнього населен -
ня України — Є. В. Черненка, С. А. Скорого, А. В. Симоненка,
Б. А. Шрамко, Г. О. Вознесенської та ін. На жаль у цей період
українськими вченими не було створено помітних праць,
330
присвячених військовому мистецтву козацтва та його зброї. Втім
на фоні загальних успіхів зброєзнавства ця тема не могла довго
бути залишеною напризволяще.
Відтак напочатку 1990-х р. зусиллями українських архео -
логів, насамперед І. К. Свєшнікова відбувся справжній прорив у
вивченні козацької зброї. Почавши з розкопок на місці битви
1651р. під Берестечком (перша розвідувальна експедиція була
організована ще у 1970 р.) у процесі широкомасштабних, майже
чвертьсотлітніх досліджень, вчений вийшов далеко за межі суто
археології, створивши цілу низку наукових праць, увінчаних
знаменитим археологічним, військово-історичним й зброєзнав -
чим дослідженням «Битва під Берестечком»33.
У цій роботі докладно проаналізований потужний корпус
дже рел різних типів — писемних та іконографічних із залу -
ченням великого обсягу документів та художніх творів різних
країн. Втім беззаперечний пріоритет І. К. Свєшніков відводить
речовим джерелам. Сам вчений наголошує, що вперше у вітчиз -
няній науці середньовічна битва вивчається ним археологічними
методами. Завдяки такому підходу ми отримали новаторську
працю, що вивела українське зброєзнавство на недосяжний для
попередніх досліджень рівень наукової інтеграції.
У роботі вперше виділено та досліджено групу т. зв. селянсь -
кої зброї.
Докладно аналізуючи комплекс віднайденої холодної та
метальної зброї, вчений звертає особливу увагу на шаблі, навіть
робить чергову у вітчизняній історіографії спробу виділити
оригінальний морфологічний тип «козацької шаблі».
Велику увагу приділено науковцем вогнепальній зброї. При
розкопках козацької переправи під Берестечком виявлено
більшість типів ручної вогнепальної зброї першої половини
XVII ст. і, таким чином, підтверджено їх використання в
козацькому війську. Вчений розширює археологічну характе рис -
тику знахідок історичною інформацією щодо розвитку окре мих
різновидів вогнепальної зброї.
Загальним недоліком розділів, присвячених зброї є, на відмі -
ну від попередників, недостатня увага дослідника до історичних
назв зброї, що зазвичай згадуються в документах. Втім він
331
виглядає органічним для науковця який звик послуговуватися
археологічними методам.
Окремі розділи книги присвячені козацьким амуніції, осна -
щенню, навіть обладнанню бойового коня. Загалом величезна
кількість залучених речових джерел уперше відкрила можли -
вість для виконання цілісної повноцінної реконструкції збройо -
вого комплексу українського козака, на жаль, так і не виконаної
в монографії.
Доволі проблематичним є поділ знайденої зброї на групи за їх
національною приналежністю — всього виділені речі українців,
поляків, донців та московитів. Автор сам зізнається, що такі
висновки не можуть бути остаточними. До цих же проблем,
пов’язаних з обмеженою джерельною базою, відносяться окремі
гіпотези вченого щодо оригінальних типів козацької зброї.
Навряд чи їх можливо підтвердити на матеріалі тільки однієї
збірки.
Незважаючи на неминучі для роботи такого масштабу недо -
ліки, праця І. К. Свєшнікова й досі залишається невичерпним
джерелом для численних наукових та псевдонаукових розвідок.
Вона фактично стала першим в Україні серйозним зброєзнавчим
дослідженням, в якому не тільки впроваджено в науковий обіг
величезну кількість нових археологічних артефактів, але й про -
ведено чималу роботу з українізації зброєзнавчої термінології.
Праця І. К. Свєшнікова сприяла інтенсифікації вивчення
козацького озброєння у наукових працях, присвячених широкій
проблематиці військової історії України.
Серед помітних досліджень 1990-х рр. побудованих на основі
писемних та щойно введених в науковий обіг речових джерел
варто згадати праці І. С. Стороженка та В. І. Сергійчука, що
з’яви лися у 1996 р. практично одночасно і стали логічним
продовженням праці попередників вже на новому науковому
рівні.
І. С. Стороженко присвячує окремий розділ комплексу озбро -
єння українських козаків часів Хмельниччини з метою не лише
детальної реконструкції загальної тактичної схеми бойових дій
козацького війська, але й визначення конкретного місця в ній
груп вояків, озброєних однотипними різновидами ручної зброї34.
332
Праця В. І. Сергійчука35 присвячена тому ж таки хроноло -
гічному періоду — середині XVII ст. Аналіз козацького озбро -
єння, що переважно ґрунтується на матеріалах І. К. Свєшнікова
і доповнений відомостями українських та іноземних дослід -
ників, навряд чи може розширити висновки попередників.
Справжня зброєзнавча новизна роботи полягає у матеріалі, що
вперше опублікований у розділі, присвяченому виробництву
зброї на Україні. Це зокрема архівні матеріали, що стосуються
місцевого (українського) виготовлення гармат й пороху, а також
велика дослідницька робота з пошуку та відбору матеріалів
(у тому числі у зарубіжній історіографії) щодо процесів видо -
бування й обробки сировини, самого виробництва зброї й
амуніції в українських містах та на Січі.
З середини 1990-х рр. також значно пожвавилася практична
музейна робота, що проводилася в державних та приватних
колекціях зброї. Це відобразилося насамперед в різкому зростан -
ні присвячених зброї публікацій у збірниках наукових праць та
матеріалах науково-практичних конференцій. Так у Наукових
записках Львівського історичного музею вийшла праця
хранителя фондів зброї Б. В. Мельника, який у свій час активно
сприяв дослідженням І. К. Свєшнікова. Стаття вперше повністю
присвячена проблематиці козацької шаблі. Цей вчений зробив
внесок й у вивчення міського зброярського виробництва36.
У Харківському історичному музеї холодну й вогнепальну
козацьку зброю досліджує старший науковий співробітник
Д. В. Бадаєв, чималий науковий доробок якого з року в рік
активно поповнюється37.
На новий науковий рівень виходить справа реставрації та
реконструкції комплексів давнього озброєння, вперше у повному
обсязі відображена в монографії знаного фахівця Національного
музею історії України О. І. Мінжуліна.38 Звичайно, що прийоми
та напрацювання в галузі дослідження давніх технологій швидко
вийш ли за вузькі межі музейної роботи й нині активно викорис -
то вуються у зброєзнавстві.
Ознакою живої наукової роботи стали конференції спеціаль -
но присвячені військовій історії, започатковані зусиллями
центральних та регіональних музеїв, державних та недержавних
333
установ та організацій. Так з 1995 р. й донині в Луцьку щорічно
проводиться спеціалізована наукова конференція «Сторінки
воєнної історії Волині» де опубліковано чимало зброєзнавчих
матеріалів.
Напочатку нового тисячоліття проблематику козацького
озброєння традиційно намагалися вивчати у межах військово-
історичних досліджень втім з набагато нижчою за попередніх
дослідників науковою ефективністю.
Так у монографії В. М. Заруби, що в цілому вирізняється
достатньо високим науковим рівнем у короткій характеристиці
козацької зброї автор у загальних рисах повторивши висновки
попередників, доповнює їх вельми полемічними тезами, зокрема
щодо місцевого виробництва шабель «сферичної форми з
важким клинком», низької якості сталі, яку можна виготовити з
болотної руди, а також шабель турецького типу з єлманню, які
він називає ятаганами (очевидно сплутавши їх із кіліджами)39.
Відомий фахівець з історії охотницького війська XVII–
XVIII ст. О. Сокирко у своїй монографії приділяє окремий розділ
озброєнню. Віддаючи належну шану фахівцю, який залучивши
чимало джерел різного походження вперше виконав детальну
реконструкцію одягу, озброєння та спорядження українського
найманця зауважимо, що при характеристиці окремих предметів
озброєння ним висловлено низку сумнівних, іноді відверто
хибних, на наш погляд, суджень40.
Надміру скромні результати вивчення козацької зброї
остаточно засвідчили про назрілу потребу історичних дослі -
джень у більшій спеціалізації, взагалі притаманній глобальній
науці ХХІ ст. Стало неможливим ефективно працювати за ста -
рою схемою, намагаючись в межах загальних військово-історич -
них досліджень вирішувати ще й завдання джерелознавства.
Нестача спеціальних зброєзнавчих досліджень стала гостро
відчутною на черговому етапі упорядкування речових джерел в
музейних колекціях, коли виникла потреба на сучасному
нау ковому рівні атрибутувати предмети озброєння. Відтак у
бага тьох новітніх каталогах продовжували фігурувати сотні
неперевірених застарілих атрибуцій, іноді виконаних більш ніж
півстоліття тому41. Особливо невигідно виглядали такі невідпо -
334
відності на тлі високого рівня розвитку зброєзнавства не лише у
сусідніх західних країнах де він завжди залишався високим, але
й на сході — в Росії.
Отже бурхливий розвиток історичного джерелознавства остан -
ньої декади ХХ ст. призвів до встановлення нових стандартів у
зброєзнавстві, підвищивши вимоги до сучасного дослідження з
урахуванням новітніх інтеграційних тенденцій у цій спеціальній
історичній дисципліні. Адже зброя як історичне джерело
при ховує неоднорідний інформаційний масив. Його сучасне
дослі дження передбачає використання різноманітних методик
гуманітарних й точних наукових дисциплін, залучаючи їх у
відповідності з ретельно розробленим теоретико-методологічним
планом послідовного вирішення поставлених наукових завдань.
Відповідаючи назрілим вимогам, в Україні нового тися чо -
ліття формується цілком новий тип зброєзнавчих досліджень.
Яскравим прикладом систематичної роботи став цикл інова -
ційних праць Олега Мальченка, присвячених вивченню серед -
ньо вічної артилерії. Після проведення зброєзнавчої типо ло гі зації,
докладної характеристики морфологічних типів холодної й вог -
не пальної зброї українських замків та їх історичного розвит ку42,
науковець звернувся до актуалізації іншого масиву джерель ної
інформації та розділив подальші дослідження за геохроно -
логічним принципом. Наступна праця стосувалася символіки,
геральдики та орнаментації гармат у Гетьманщині за часів Івана
Мазепи43. Третя й остання книга цієї серії повністю присвячена
історії виробництва та орнамен ту вання гармат Правобережної
України44. Наукова новизна та сучасність праць О. Мальченка45
полягає не тільки в обсязі й складі корпусу залучених джерел,
але й новому концепту альному рівні опра цювання матеріалу, що
є унікальним для зброєзнавства та систе ми вітчизняних спе ці -
альних історичних дисциплін загалом. Нарешті маємо не просто
розрізнені роботи, але перший справжній цикл новітніх наукових
праць з предмету, де зброя розглядається як комплексне джерело,
різним аспектам вивчення якого присвячене окреме завершене
дослідження. Таке явище в сучасному українському зброєзнав -
стві стало першою ластівкою поетапного, фундаментального у
найглибшому розумінні цього слова дослідження відомих і
335
маловідомих речових джерел нашої історії, наукове систематичне
вивчення яких розпочинається лише зараз.
На основі вивчення широкого комплексу джерел (з пріо ри -
тетом основних для зброєзнавства речових) та залученням
методів суміжних дисциплін побудовані новітні зброєзнавчі
дослідження Д. В. Тоїчкіна46, В. М. Гуцула47, В. В. Добрянсь -
кого48 та інших дослідників.
Новітні тенденції торкнулися й військово-історичних дослі -
джень, в яких військову історію почали вивчати із викорис -
танням джерелознавчих розробок.
Так в роботі В. М. Гуцула, присвяченій середньовічним мілі -
тарним технологіям України, зброєзнавча джерельна база та
методологія займають важливе місце у дослідженні зв’язків між
людиною і зброєю як технічним та культурологічним фено -
меном свого часу49.
Зауважимо, що окрім зброєзнавчих залучають також здобутки
й методи інших спеціальних історичних дисциплін — уніфор -
мології (проблематику якої розробляють Є. Славутич50,
О. Сокирко) вексилології (Ю. Савчук), сфрагістики (Ю. Перкун,
О. Однороженко) та інших. Набув популярності навіть новий
тип історичних праць цілком присвячених окремим групам речо -
вих джерел, що досліджуються джерелознавчими методами51.
Відтак одночасно можемо спостерігати дві тенденції у
сучасній українській історіографії, присвяченій козацькому
озброєнню — появу окремих спеціалізованих досліджень та
інтеграцію готових зброєзнавчих розробок в історичні праці
задля підсилення аргументації та обґрунтування наукових
поглядів авторів.
Результатом розвитку зброєзнавства й одночасно новим
поштовхом до подальших студій над козацькою зброєю стали
наукові та науково-популярні періодичні видання. Так почина -
ючи із 2000-го р. у збірнику наукових праць «Спеціальні історич -
ні дисципліни: питання теорії та методики» започатковано
рубрику «Зброєзнавство». Цього ж року Центральний музей
Збройних Сил України заснував спеціалізований часопис «Вій -
сь ково-історичний альманах» в якому дослідженням козацького
озброєння незмінно приділяють пильну увагу.
336
З 2002 та відповідно 2003 р. в Україні почали виходити
науково-популярні часописи «Воєнна історія» та «Клинок», що
зробили досі вузькопрофільну зброєзнавчу проблематику над -
бан ням широкого загалу науковців, колекціонерів, всіх зацікав -
лених у розвитку науки про зброю. Ці видання стали основним
місцем публікації як популярних так й серйозних матеріалів, що
через різні обставини не були надруковані в наукових виданнях.
Серед авторів — фахівці-реставратори, ковалі, металознавці,
засновники приватних музеїв та відомих колекцій зброї.
До нашого часу невирішеними залишається чимало питань,
що стосуються як походження й розвитку так і поширення
прийнятих у козацькому середовищі зразків озброєння. Зокрема
досі не створено наукової праці, присвяченої еволюції комплексу
козацького озброєння. Залишається незаповненою лакуна спеці -
альних досліджень, присвячених окремим різновидам козацької
зброї, а величезна кількість їх зразків, розпорошених по
музейних колекціях України потребують сучасної атрибуції.
Нині в українській історичній науці не тільки створена
достатня теоретична, методична та методологічна база, але й
зроблені перші практичні кроки в напрямі комплексного
вирішення актуальних проблем зброєзнавства на сучасному
науковому рівні. Очевидно у найближчі роки маємо очікувати
значно більше ґрунтовних наукових досліджень, що охоплять
більшість основних питань, пов’язаних з розвитком озброєнь та
військової справи на Україні.
1 Эварницький Д. И. Запорожье в остатках старины и преданиях народа:
У 2-х ч. — СПб, 1888. — Ч. 2. — С. 25, 46, Рис. 7.
2 Яворницький Д. І. Історія запорізьких казаків: у 3-х т. / 3-е видання. —
К., 1990. — Т. 1, 1892. — С. 164–168.
3 Див. напр. Каталог украинских древностей коллекции В. В Тарно -
вского. — К., 1898. — 86 с.; Каталог коллекции древностей А. Н. Поль, в
Екатеринославе / Составила К.Мельник — К., 1893.
4 Эварницкий Д. И. Запорожье в остатках старины... — Ч. 2. —
С. 102–103, 134–135.
337
5 Лазаревський А. Булава гетмана Тетери. // Киевская старина, 1901. —
№ 4. Документы, известия и заметки. — С. 9.
6 Його ж. Походное вооружение гетманского казака... // Киевская ста -
рина, 1901. — № 2. Документы, известия и заметки. — С. 78.; Гетманская
надворная корогва. // Киевская старина, 1901. — № 9. Документы, известия
и заметки. — C. 78.
7 Wojciech Zablocki. Cięcia Prawdziwą Szablą. — Warsaw, 1989. —
p. 248–249.
8 А. Л. [Лазаревський О.] Сабля Мазепы. // Киевская старина, 1883. —
№ 1. Известия и заметки. — С. 213.
9 Див. напр. А. В. Стороженко. К истории Войска Запорожского при
Сагайдачном. // Чтения в историческом обществе Нестора-летописца,
1910. — Кн. 21 — Вып. ІІІ. — С. 102.
10 Див. напр. Записки Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка, 1937. —
T. CLIV. — C. 55.
11 Михайло Грушевський. Історія України-Руси: в 11 т., 12 кн. — Київ-
Львів, 1907. — Т. 7. — С. 280–313. (Репринт / К., 1991.); Там само. Т. 6. —
С. 109–412.
12 Там само. — Т. 6. — С. 386–387.
13 Грушевський М. С. Бронзові мечі з Турецького повіту. // Розвідки і
матеріали до історії України-Руси. — Львів, 1902. — Т. 4. — С .4.
14 Лазаревська К. Київські цехи у другій половині ХVІІІ та на початку
ХІХ ст. // Київ та його околиця в історії та пам’ятках. — К.: 1926. —
С. 276.
15 В. Модзалевський. До історії українського ліярництва. — Збірник
секції мистецтв ВУАН. — № 1. — К., 1921. — С. 6–7.
16 Його ж. Дело об увольнении Ивана Забилы от уряда хорунжего гене -
ральной войсковой артиллерии (1734–1735 гг.); Судьба малороссийских
пушкарей; К истории кампанейских полков. — Труды Черниговской
ученой архивной комиссии. — Чернигів, 1915. — Вип. 11.
17 Іван Карпинець. Галицькі залізні гути та їх продукція в рр. 1772–1848.
// Записки Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка, 1937. — T. CLIV. —
C. 141–182.
18 Крип’якевич І., Гнатевич Б. Історія Українського війська: У 2 т. /
Львів, 1936 (Репринт / К., 1992). — Т. 1. — С. 257–260; 270–272.
19 Там само. — С. 258.
20 Там само. — С. 259.
338
21 Див. Голобуцький В. О. Запорозьке козацтво. 2-ге вид. — К., 1994. —
539 с.; Крип’якевич І. П. Богдан Хмельницький. — К., 1954. — 536 с.
22 Гнип П. Розвиток металургії на Україні в XVII I XVIII ст. // Нариси з
історії техніки. — К., 1956. — С. 78–80.
23 Білецький С. Т. Розвиток ремесла і промислів в місті Львові в середи -
ні XVIІ ст. // З історії західноукраїнських земель: У 3 т. / АН УРСР — К.,
1957. — Т. 2. — C. 17.
24 Тис-Крохмалюк Юрій. Воєнний похід Сагайдачного на Москву. —
Львів, 1936. — С. 9.
25 Його ж. Бої Хмельницького (військово-історична студія), Мюнхен,
1954.
26 Апанович О. М. Збройні сили України першої половини XVIII ст. —
К., 1969. — 224 с.
27 Її ж. Збройні сили України першої половини XVIII ст. в українській
та російській історіографії // УІЖ. — 1971. — № 11. — С. 21–38.
28 Сидоренко В. О. Зброєзнавство як історична дисципліна. // Історичні
джерела та їх використання. — К., 1966. — Вип. 2. — С. 75–80.
29 Його ж. З історії селянсько-козацької артилерії часів визвольної
війни українського народу 1648–1654 рр. // Праці Київського державного
історичного музею. — К., 1958. — Вип. 1; Вогнепальна зброя селянсько-
козацької піхоти XVI–XVII ст. // Український історичний журнал. — 1965. —
№ 9. — С. 114–118; Військові реліквії. // Архіви України. — 1967. — № 3;
Зброя XVI–XVII століть на Україні — памятка історії та мистецтва. — К.,
1970 — 20 с.; Козацька піхота та її озброєння під час Визвольної війни
українського народу 1648–1654 рр. // Історичні джерела та їх використан -
ня. — К., 1972. — Вип.7. — С. 161–169; Виробництво зброї на Україні у
XVI–XVII ст. // Середні віки на Україні. — К.,1973. — Вип. 3. — С. 26–42;
Зброя місцевого виробництва на Україні епохи визвольної війни. // Укра -
їнський історичний журнал. — 1978. — № 9. — С. 75–81.
30 Федоренко П. К. Рудни Лівобережной Украины XVII–XVIIІ ст. — М.,
1960. — 263 с.
31 Пономарьов О. І. Розвиток капіталістичних відносин у промисловості
України у XVIII ст. — Львів, 1971.
32 Жолтовський П. М. До історії художнього лиття металу на західних
землях України в XIV–XVII ст. // Матеріали з етнографії та художнього
промислу. — К., 1957. — № 3; Його ж. Художній метал. Історичний нарис. —
К., 1972. — 112 с.; Його ж. Художнє лиття на Україні в XIV–XVIII ст. —
К., 1973. — 132 с.; Петренко М. З. Українське золотарство XVI–XVIII ст.
— К., 1970. — 208 с.
339
33 Свєшніков І. К. Битва під Берестечком. — Львів, 1992. — 304 с. Див.
також фотопутівник «Музей-заповідник Козацькі могили» — Львів, 1990.
34 Стороженко І. С. Богдан Хмельницький і воєнне мистецтво у виз -
вольній війні українського народу середини XVII ст. Книга перша: Воєнні
дії 1648–1652 рр. — Дніпропетровськ, 1996. — С. 47–72.
35 Сергійчук В. І. Армія Богдана Хмельницького. — К., 1996. — 254 с.
36 Мельник Б. В. Шабля. // Львівський історичний музей. Наукові
записки — Львів, 1994. — Вип. 2–3. — C. 252–281; Львівські зброярі. //
Наукові записки / Львівський історичний музей. — Львів, 1999–2001. —
Вип. 8–10.
37 Див. Бадаєв Д. В. Холодна зброя як елемент козацького комплексу
озброєння у колекції Харківського історичного музею. // Нові дослідження
пам’яток козацької доби в Україні. — Вип. 13. — К., 2004 — С. 127–131;
Ручна зброя козацької доби (XVI–XVIII ст.) на Слобожанщині (за мате -
ріалами музейних колекцій) // «Київська старовина», 2004. — № 2 —
С. 115–118; До питання про списи козацької доби (за матеріалами колекції
Вінницького краєзнавчого музею). // Нові дослідження пам’яток козацької
доби в Україні. — К., 2005. — Вип. 14. — С. 114–118; Сабля с острова
Чертомлык из коллекции Харьковского исторического музея. // Сборник
докладов научно-практической конференции, посвящённой 90-летию дня
открытия Бахчисарайского музея. — Симферополь, 2007. — С. 21–26;
Оружие эпохи русско-турецкой войны 1877–1878 г. в коллекции Харь -
ковского исторического музея. // Дриновський збірник. — Т. III — Харків-
Софія, 2008 — С. 423–426 та ін.
38 Мінжулін О. Реставрація творів з металу. — К., 1998. — 232 с.
39 Заруба В. М. Українське козацьке військо в російсько-турецьких
війнах останньої чверті XVII ст. — Дніпропетровськ, 2003. — С. 146.
40 Олексій Сокирко. Лицарі другого сорту. Наймане військо лівобе -
режної гетьманщини 1669–1726 рр. — К., 2006. — С. 228–235.
41 Див напр. Недяк В. В. Україна — козацька держава. — К., 2005;
Національний музей історії України. Науково-популярний фотоальбом. —
К., 2001.
42 Олег Мальченко. Арсенали українських замків XV — середини
XVII ст. — К., 2004. — 398 с.
43 Його ж. Художнє лиття гармат у Гетьманщині за часів правління
Івана Мазепи. — К., 2007. — 160 с.
44 Його ж. Орнаментовані гармати на Правобережній Україні (XV–
XVIII cт.). — К., 2009. — 284 с.
340
45 Детальніше див.: Денис Тоїчкін. Українське зброєзнавство: досвіди
системних досліджень. Рецензія на книгу: Олег Мальченко. Орнаментовані
гармати на Правобережній Україні (XV–XVIII cт.). — К., 2009. — 284 с. //
Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. — К., 2009. —
Число 16. — С. 253–262.
46 Денис Тоїчкін. Козацька шабля XVII–XVIII ст.: історико-зброєзнавче
дослідження. — К., 2007. — 368 с.
47 В. Гуцул. Бойові мечі з музейного зібрання Ужгородського замку. —
Львів, 2008. — 74 с.
48 Див. В. Добрянський. Про деякі аспекти атрибуції польських бойових
наголів’їв козацької доби.//Музейний вісник. — Запоріжжя, 2007. — № 7;
Про «сарматський слід» в польськ. захисн. обладункові козацького часу
(за матеріалами фондів зброї Національного заповідника «Хортиця»). Мат.
наук.-практичн. конференції. Запоріжжя, 2008 та ін.
49 Гуцул В. М. Рицарська мілітарна технологія у Києво-Руській і
Польсько-Литовській державі у ХІІІ–XVI ст. Дисертація канд. іст. наук.:
Рукопис. — Національний університет «Києво-Могилянська академія»,
2010.
50 Славутич Є. Військовий костюм в гетьманщині: історико-уніформо -
логічне дослідження. Дисертація канд. іст. наук.: Рукопис. — Інститут
історії України НАНУ, 2008.
51 Савчук Юрій. Гетьманські клейноди та особисті речі Богдана
Хмельницького у колекціях музеїв Європи (пошук, знахідки, атрибуція). —
К., 2006. — 96 с.
341
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-54663 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0023 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-27T10:03:17Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Тоїчкін, Д. 2014-02-03T19:36:33Z 2014-02-03T19:36:33Z 2010 Проблематика походження козацької зброї в українській історіографії / Д. Тоїчкін // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 20. — С. 322-341. — Бібліогр.: 51 назв. — укр. XXXX-0023 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/54663 Стаття присвячена історії дослідження козацької зброї в українській історичній науці з другої половини ХІХ ст. до наших днів. Простежено розвиток наукових поглядів на цю проблему у процесі становлення українського зброєзнавства. Окреслено сучасний стан та сформульовані актуальні наукові завдання вітчизняного зброєзнавства, намічені шляхи їх вирішення. The article is dedicated to the history of studies in the Cossack armaments in Ukrainian historical science from the 19-th century till present. The author watches the development of scientific views on this problem in connection with the formation of Ukrainian historical studies of arms. The actual tasks of national studies have also been determined. uk Інститут історії України НАН України Історіографічні дослідження в Україні Проблемна історіографія Проблематика походження козацької зброї в українській історіографії The problem of origin of Cossack armament in Historiography of Ukraine Article published earlier |
| spellingShingle | Проблематика походження козацької зброї в українській історіографії Тоїчкін, Д. Проблемна історіографія |
| title | Проблематика походження козацької зброї в українській історіографії |
| title_alt | The problem of origin of Cossack armament in Historiography of Ukraine |
| title_full | Проблематика походження козацької зброї в українській історіографії |
| title_fullStr | Проблематика походження козацької зброї в українській історіографії |
| title_full_unstemmed | Проблематика походження козацької зброї в українській історіографії |
| title_short | Проблематика походження козацької зброї в українській історіографії |
| title_sort | проблематика походження козацької зброї в українській історіографії |
| topic | Проблемна історіографія |
| topic_facet | Проблемна історіографія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/54663 |
| work_keys_str_mv | AT toíčkínd problematikapohodžennâkozacʹkoízbroívukraínsʹkíiístoríografíí AT toíčkínd theproblemoforiginofcossackarmamentinhistoriographyofukraine |