Життєзабезпечення населення України за часів П. Куліша

У статті розповідається про життєвий рівень населення України за часів П. Куліша. На основі аналізу джерел та наукової літератури доводиться, що добробут інтелігенції та держслужбовців був набагато кращим порівняно з іншими верствами населення. The article tells about the living standards of Ukra...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Історіографічні дослідження в Україні
Дата:	2011
Автор:	Молчанов, В.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2011
Теми:	Проблемна історіографія
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/54697
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Життєзабезпечення населення України за часів П. Куліша / В. Молчанов // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 21. — С. 211-237. — Бібліогр.: 54 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859649112604934144
author	Молчанов, В.
author_facet	Молчанов, В.
citation_txt	Життєзабезпечення населення України за часів П. Куліша / В. Молчанов // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 21. — С. 211-237. — Бібліогр.: 54 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Історіографічні дослідження в Україні
description	У статті розповідається про життєвий рівень населення України за часів П. Куліша. На основі аналізу джерел та наукової літератури доводиться, що добробут інтелігенції та держслужбовців був набагато кращим порівняно з іншими верствами населення. The article tells about the living standards of Ukraine’s population in P. Kulish’s time. Analyzing the source and scientific literature the author proves that the intelligentsia’s and state clerks’ well-being was fur better as compared to that of another strata of the population.
first_indexed	2025-12-07T13:31:27Z
format	Article
fulltext	211 Володимир Молчанов ЖИТТЄЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ ЗА ЧАСІВ П. КУЛІША Знаковою постаттю українського національного відрод- ження ХІХ ст. постає непересічна особистість видатного україн- ського письменника, політичного і громадського діяча, автора першої української граматики яку український народ в честь її автора з любов’ю назвав «кулішівкою», Пантелеймона Куліша. Сучасні вітчизняні дослідники постійно звертаються до його творчої наукової спадщини. Водночас, якщо життєвому шляху, громадській і політич- ній діяльності та науковим досягненням цієї видатної особисто- сті присвячена значна увага дослідників, то відповідні особли- вості тієї історичної епохи в якій жив Пантелеймон Куліш, за- звичай, залишались поза увагою переважної більшості авторів. У зв’язку з цим, на нашу думку, дослідження історичних умов життя та діяльності П.Куліша дасть можливість більш багато- гранно підійти до творчого аналізу його наукових і громадсько- політичних досягнень. Важливим фактором, який визначає атмосферу тих часів коли жив і творив мислитель є його життєвий рівень та широких верств людей котрі оточували П.Куліша впливаючи на форму- вання його громадсько-політичних поглядів, творчості та науко- вої діяльності. Зважаючи на той факт, що в умовах нинішньої глобальної економічної кризи проблема життєзабезпечення ши- роких верств населення України має неабияку актуальність, за нашим переконанням, дослідження динаміки життєзабезпечення різних категорій людей в минулі часи дасть можливість відсте- жити з точки зору історичної ретроспективи як змінювався жит- тєвий рівень населення України під впливом різних політичних, економічних і соціальних змін які відбувалися на території під- російських земель України протягом «довгого» ХІХ ст. 212 На сучасному етапі життєзабезпечення людей науковці тіс- но пов’язують з поняттям життєвого рівня. Останнє є доволі складним і містить у собі низку різноманітних показників. Зага- лом життєвий рівень розглядають як соціально-економічну кате- горію, котра характеризує ступінь задоволення фізичних, духов- них та соціальних потреб людей. Він передбачає не лише задово- лення потреб фізичного життя, а й потреб, народжених певними суспільними умовами, за яких люди перебувають та виховуються. Цей рівень визначається, з одного боку, ступенем розвитку самих потреб людей, з іншого – кількістю і якістю життєвих благ та по- слуг, призначених для їхнього задоволення. Він пов’язаний з від- творенням головної виробничої сили суспільства – населення. Життєвий рівень є відображенням соціального стану суспільства і характеризується системою кількісних і якісних показників: зага- льним обсягом споживчих благ, реальними доходами населення, рівнем споживання продовольчих та непродовольчих товарів і послуг, обсягами заробітної плати, громадських фондів спожи- вання, умовами праці, тривалістю робочого дня та вільного часу, житловими умовами, розвитком освіти, охорони здоров’я та ін. Його динаміка та диференціація обумовлені ступенем розвитку виробничих сил та пануючих виробничих відносин. На життєвий рівень вирішальний вплив мають політика та ідеологія, а також рівень розвитку виробництва предметів споживання. Крім того, він визначається обсягами національного багатства та залежить від накопиченого особистого майна людей. Негативний вплив на рівень життя населення має безробіття та аграрне перенаселення1. Зважаючи на вищесказане, метою даного повідомлення необхідно вважати вивчення динаміки основних показників життєвого рівня як П.Куліша так і представників інших соціаль- них груп на території підросійських земель України в ХІХ ст. Поза всяким сумнівом, ґрунтовне вивчення життєзабезпечення певних категорій населення за часів П. Куліша вимагає більш ретельного вивчення, однак, брак джерел та не розробленість цієї теми у вітчизняній історіографії наштовхує на думку про здійснення такого роду наукової розвідки лише по певних вияв- лених нами фактах. 213 Якщо торкнутися життєзабезпечення П.Куліша, слід ска- зати, що: «Матеріяльне положення Куліша, що від катастрофи в 1847 р. ніколи не було світле, з кінцем 1863 р. стало майже без- вихідне. Спроби з хутірним хазяйством, упадок з трудом при- дбаної друкарні, в котру вложив чимало гроша, а також деякі видавництва, загнали його в довги, яких не було чим сплачува- ти. Згадуючи свої переживання в пізнішім листі до одного зі своїх приятелів, Куліш писав: «В 1864 році я находився в поло- женню невиплатного довжника, почасти ізза захоплення україн- ською ідеєю до величезного ентузіязму. З сього прикрого й без- вихідного положення спас мене Мілютін...». Не було іншого ви- ходу, як шукати урядової посади, котра дала би йому спромогу до дальшого існування, заспокоєння своїх вірителів, а може й виконання деяких плянів, з котрими від довшого часу носився, от хоч би видавання українського журналу»2. У пошуках заробітку і для того, щоб розрахуватися з бор- гами та покращити своє матеріальне становище Куліш приїхав до Санкт-Петербургу де була можливість обійняти високоопла- чувану посаду на державній службі. «Були се значні, керівничі та при сім добре платні посади, бо призначували їм по 300 карб. річної платні, а крім сього по 1000 карб. на обۥїздки. Для порі в- няння згадати б, що гімназійні вчителі побирали тоді по 600−800 р. річно»3. Разом з тим, П.Куліш не погоджувався на такі посади і шукаючи більш високооплачувану службу в Російській імперії приїжджає до Варшави: «Про сю свою кандидатуру Куліш пи- сав Д.С.Каменецькому пізніше, вже після приїзду до Варшави: «Проти назначення мене директором один «чин» спротивився тому, що він поручав двох своїх директорів, але їх не прийняли на тій підставі, що їх не знають особисто. А що мене також не знали особисто, то великий чин побідив малого чина його ж оружієм, відказуючися затвердити моє назначення. Я й радий сьому, бо у Варшаві місце вже віддане, а на провінцію мені від- сіля не хотілося б їхати більше, ніж із Петербурга. Служба на провінції була би для мене дуже утяжлива навіть при найліпших матеріальних умовах»4. 214 Як видно зі слів Куліша, він не бажав втрачати можливість перебування у вирі соціально-політичного життя і прагнув отримати службу в одному із значних адміністративних центрів Російської імперії. Таким місцем виявилася столиця Польщі: «В Варшаві справа швидко прийняла корисний оборот і Куліш мав незабаром можливість навіть вибирати між двома добре платними посадами. З одного боку Арцімович, котрий улашто- вував своє бюро, жертвував йому місце в кодифікаційній комісії з платнею в 3000 карб. в рік. З другого боку була спромога при- міститися в тім уряді, до котрого Куліша спрямував Мілютін, а саме в установчім комітеті5. Таким чином П. Куліш отримав можливість навіть вибира- ти між двома високооплачуваними державними посадами кра- щу: «А що Арцімович запрошував Куліша на посаду з платнею 3000 карб. в рік, то Соловйову не випадало давати йому менше, тому предложив 3600 карб. річно, платних від 1 грудня 1864 р. Куліш волів остати в установчім комітеті і прийняв запрошення Соловйова. Запевнившися згодою з боку намісника, Соловйов вніс справу на засідання установчого комітету, котрий на зсі- данню 5 (17) січня 1865 р. прийняв до відома, що губернський секретар Пантелеймон Олександрович Куліш на підставі апро- бати намісника з 23 грудня (4 січня) 1864 р. став приділеним до установчого комітету («состоящим при комитетъ») з платнею 300 карб. місячно. Особливо радувала його та обставина, що як урядовець до окремих доручень не був зв’язаний канцелярськи- ми приписами і не мусів відсиджувати урядових годин у бюрі, а виконував поручені йому роботи дома і тільки двічі в тиждень являвся у начальника для усного обговорення ділових справ»6. Крім основного заробітку П. Куліш мав можливість ще й підробляти та отримувати матеріальну допомогу від відомих меценатів: «Арцімович задумав видати збірник матеріялів для устрою місцевої адміністрації в російськім перекладі і Куліш перебрав на себе редакцією, за що діставав окрему винагороду 1500 карб. річно.... За протекцію кн. Черкаського дістав 27 марта 1866 р. одноразову підмогу 1200 карб.»7 215 Як свідчать вищенаведені дані після довгих поневірянь П.Кулішу все ж доля посміхнулась і він отримав високооплачу- вану посаду державного чиновника з якнайкращими умовами праці. Просування по службі не заставило довго себе чекати: «Незабаром указом з Царського Села 26 червня (10 липня) 1866 р. цар іменував Куліша директором відділу духовних справ у Польськім Королівстві, а 19 (31) липня Куліш перебрав вже свій новий уряд. Платню тепер йому підвищено на 5062,5 карб., так, що разом з винагородою за редагування «Сборника» діста- вав 6562,5 карб. річно»8. Проте, згодом П.Кулішу довелося відмовитися від цієї посади: «Він вернув на своє попереднє місце з підвищеною на 900 карб. платнею й разом з винагородою за редагування «Сборника» мав 6000 карб. річного доходу, тоб-то тільки на 562,5 карб. менше ніж за піврічний час виснажуючого його фі- зично й морально директорування, котрого сам хотів збутися»9. Разом з тим, через хворобу П.Кулішу невдовзі довелося залишити службу. При виході у відставку «...окремим встанов- ленням намісник поручив виплатити йому на відхідне за попе- редні праці окремий додаток у висоті цілорічної платні, тобто 4500 карб.; при сім поручив папери й урядування передати своєму наслідникові Ревякіну». Крім того, після закінчення роботи над «Сборником» при віддані його до друку П.Куліш отримав окрему нагороду: «...За се крім звичайної редакційної платні дістав після закінчення ви- давництва окремо 2000 карб. нагороди»10. Оскільки П.Куліш займався активною видавничою діяльністю викликає інтерес прибутковість видавничої справи в ті часи. У зв’язку з тим, що фінансових документів по здійсненню видання праць П.Куліша за його життя не залишилось звернімося до подібної документа- ції інших авторів. Особливе зацікавлення представляє «Пере- писка С.М.Ходецкого с книжными магазинами Д.Е.Кожанчико- ва, А.Смирдина, И.Глазунова, Салаева и др. о продаже его книги «Уроки естественной истории для учащихся девиц и юношества, письмо художника Петрова об издании атласа для нее и др. ма- териалы. 1859−1861 гг.»11. 216 Зі сторінок цієї справи дізнаємося, що «Расходы по изда- нию «Уроков естественной истории»« які здійснювалися у м. Києві мали такий вигляд: «5-го сентября дано смотрителю Шпрангеру для покупки в лавке Кочубея 24 стоп бумаги по 5 руб. стопа −120 руб. 15 сентября дано наборщику − 1 руб. 7 октября дано наборщику − 1 руб. 25 октября дано наборщику − 1 руб. 30 октября дано типографському мальчику − 15 к. 8 ноября дано наборщикам − 2 руб. 4 декабря дано Шпрангеру еще на 2 стопы бумаги − 10 руб. 22 декабря дано наборщикам − 3 руб. Типографским мальчикам на новый год − 40 коп. 15 января остальным наборщикам согласно обещания − 1 руб. 50 коп. На водку палитурщику и извозчику за доставку книг − 1 руб. 40 коп. Уплочено в типографи − 198 руб. 67,5 коп. Всего расходов по типографии − 340 руб. 12,5 коп. (Общин расходы) Печатание − 240 руб. 12,5 коп. Пересылка − 61 руб. 3 коп. Мелочи − 9 р. 64 коп. Всего − 418 р. 36,5 коп. Еще − 7 р. 57 коп. Всего продано 510 екз. Виручено − 776 руб. 65 коп. Доход − 358 р. 28,5 коп.»12 Як видно з вищенаведених даних, друкування і продаж своїх творів науковцями та викладачами у середині ХІХ ст. у м. Києві було доволі прибутковою справою, яка в досить корот- кий період давала високий доход. Тим більше, що такий вид ді- яльності, як свідчить калькуляція, не підлягав оподаткуванню з боку держави. Узагальнюючи вищенаведені факти можна стверджувати, що П.Кулішу вдалося знайти високооплачувану державну служ- 217 бу при доволі сприятливому режиму роботи який дозволяв віль- но працювати над різними проектами маючи побічні джерела доходів. До того ж завдяки натхненній кропіткій праці П.Куліш почав поступово просуватися по службовій драбині отримуючи вищі управлінські посади які, відповідно, передбачали підвище- не грошове утримання. П.Куліш міг отримувати і доходи від публікації власних творів. Однак, важкий стан здоров’я П.Кулі- ша не дав змоги йому продовжити кар’єру чиновника і він був змушений вийти у відставку. Окремим рядком слід сказати про рівень споживання П.Кулішем різноманітних благ. Безперечно, що поки він не мав постійного доходу рівень його споживання залишав бажати на краще. Проте, після стабілізації його фінансового становища у цій сфері намітилися позитивні зрушення. Так, після переїзду до Варшави: «З початком 1865 р. найшов вигідне мешкання в домі графині Бромірської на Мазовецькій вул. ч.1346, отже в самім осередку міста за 500 карб. в рік. Свій спосіб життя й бюджет своїх видатків з того часу подає в листі до Хильчевського: «Чи знаєш ти, що коштує мій обід ? − 21,5 коп. Припустім, що кава ранком і чай вечером коштують стільки ж. Ось тобі 50 коп. З візником etc. на круглий рахунок вийде мені на 1 карб. Я не курю, горілки не пۥю, тільки чарку і то не завсіди. Але кожної суботи обідаю ex officio в клюбі. Се мені коштує в місяць 20 карбованців. Разом 50. Таким чином витрачую на себе в рік 600 карб. та на одіж etc. 400=1000. Все ж таки багацько! Але ос- танок значний також ! Виділивши з нього 1000 карб. на Олекса- ндру Михайлівну і 500 карб. на квартиру, у мене останеться 4000 карбованців. Сьогодні обідаю в клюбі за 5 карб. (з вином), а завтра за 21,5 коп. з чаркою горілки − і не находжу великої різниці».13 На помірні витрати киян на купівлю комунальних вигод за часів П.Куліша вказує в своїх публікаціях А.Макаров: «Во что же реально обходились в конце 1870-х годов дро- ва конкретному жильцу недорогой квартиры доходного дома ? Скажем, учителю школы. Получая на руки чуть более 500 руб- лей в год, он платил хозяину дома за отопление своей двухком- 218 натной квартиры около 20 рублей. И это составляло около четы- рех процентов его годового заработка (или восемь-десять про- центов от заработка в течение всего отопительного сезона)»14. Складне становище за часів П.Куліша було у сфері водо- постачання міст. А.Макаров відмічає: «В старом Киеве каждое лишнее ведро15 воды, каждая стирка превращалась в проблему. В достатке была лиш известковая и невкусная вода из колодцев. Для стирок собирали в бочках дождевую воду, бучили (заливали кипятком с золой и отбивали скалкой) белье дома, а полоскать носили на Днепр. Такая стирка считалась наиболее гигиенич- ной. Состоятельные люди отдавали белье прачкам и за каждую выстиранную и выглаженную рубашку платили 10 копеек, что в доводопровдные времена (в 1860-х годах) составляло прилич- ную сумму (грузчик в порту получал за день 75 копеек). Ари- стократы посылали свои кружева и шелка, рубахи и простыни из дорогого полотна на стирку в Голландию. Нетрудно предста- вить, во что обходились подобные услуги»16. Не кращою булла ситуація з питною водою: «Можно было купить днепровскую воду у водовозов. Она стоила две копейки за ведро, и не всем было это по карману. Бедные мещане уже с утра ломали голову над дилеммой: купить ведро воды за две копейки, чтобы пригтовить чай, борщ и другую еду, или же по- есть хлеба на эти деньги (килограмм хлеба в 1866 году стоил около двух копеек)»17. Разом з тим, розвиток науково-технічного прогресу пози- тивно впливав на вдосконалення задоволення споживачів побу- товими вигодами. Так, після офіційного відкриття київського водогону 1 березня 1872 р. вартість водопостачання істотно зменшилась: «Первые коммунальные тарифы появились в на- шем городе вместе с водопроводом. Их ввело основанное Аман- дом Струве Киевское общество водоснабжения. Расценки вод- ников поразили киевлян своей дешевизной. Коммунальная вода продавалась из расчета одна копейка за четыре ведра, что в во- семь раз дешевле, чем у водовозов. (С 9 июля 1890 года цена упала еще ниже, и за одну копейку можно было купить уже шесть ведер фильтрованной воды). За бочку в 40 ведер у водо- 219 разборных кранов и фонтанов брали всего 9 копеек (0,22 ко- пейки за ведро). Из такого же расчета отпускали воду оптом и частным лицам и учреждениям − по 30−40 рублей в год. Цены от- личались стабтльностью, и в 1880-х годах хозяин усадьбы по Рей- тарской, 19, где кстати, в одной из шести квартир жил знаменитый композитор Николай Лысенко, платил за воду 47 рублей 61 копей- ку. При желании каждый домовладелец имел право установить в своей усадьбе водомер. Первые приборы считали воду ведрами, и частники платили по тарифу 20,3 копейки за 100 ведер»18. Якщо побіжно проаналізувати бюджет П.Куліша під час його служби у Варшаві то можна дійти висновку, що його саль- до мало позитивний баланс, а це у свою чергу дало можливість митцю поступово розрахуватися з кредиторами. Споживання житлових послуг, побутових вигод, харчових продуктів та одягу і взуття було на достатньому рівні і через розвиток науково– технічного прогресу невпинно покращувалось, що відповідало вимогам тогочасної пристойності. Транспортні витрати були незначними. Про задоволення П.Кулішем своїх інтелектуальних, соціа- льних та духовних потреб збереглося небагато фактів. Однак, слід вказати, що: «Маючи тепер більше гроша, Куліш забажав виїхати на якийсь час у подорож за кордон. Вже в квітні 1865 р., пишучи до Костомарова, пригадував їхню спільну прогульку по Німеччині і над Середземне море, яку відбули в 1861 р. і заохо- чував приїхати до Варшави, щоби відсіля вкупі з ним виправи- тися в Париж, Лондон і на Рівۥєру ».19 З вищенаведеного видно, що П.Куліш при наявності до- статніх фінансових ресурсів не відмовляв собі у задоволенні здійснювати подорожі і мандрівки у якості туриста до різних країн Європи. Представляє істотний науковий інтерес життєзабезпечення студентів університету Св.Володимира у м. Києві за часів П.Ку- ліша. З віднайдених нами документів видно, що: «Тодішні сту- денти Київського університету були зовсім розрізненими, бо статут університету 1867 року скасував об’єднання студентів, що існувало на підставі попереднього статуту університетів. По 220 цьому попередньому статуту студенти були членами корпорації університетської, що охоплювала всі галузі життя студентів, а інтернат, що тоді існував при київському університеті, ще більш скріпляв об’єднання студентів, бо там як в центрі звичайно зби- рались не лише ті студенти, що жили в інтернаті, а й ті що жили на квартирах. За статутом 1863 р. в університеті був свій Суд, але йому підсудні були лише події студентів, що сталися в сті- нах університету й не було підсудні загальним судам»20. Далі автор розповідає про специфіку тогочасного студент- ського буття: «Життя в Києві за моїх часів було недорого, кімнату для студента можна було дістати за 4–6 карбованців на місяць. Я один раз в 1869 році знайшов кімнату за 2 крб. на міс, це було в маленькій низенькій хатині, господиня якої розділила досить ве- лику кімнату дошками на 4 частини й здавала їх студентам. Коли я прожив тут один місяць, то завважив що мені стало трудно ди- хати бо прострінь моєї кімнати була дуже невеличка й на другий місяць найняв просторнішу кімнату за 4 крб. на місяць. Найбільш популярною їдальнею між студентами була їда- льня Пілецької на Владимирській вулиці, не далеко від універ- ситету. Тут обід з трьох півпорцій страв коштував 4 крб. на мі- сяць... і можна було зекономити по 20 коп. за 130 карток що да- вало економію за ті дні коли студент не обідав. Ця їдальня притягала до себе студентів тим, що хліба дава- ли вволю і він завжди стояв на столі в час обіду, треба було знай- ти вільне місце за столом і тоді можна було їсти хліба без обме- ження. Цим часто користувалися бідніші студенти, бо купивши одну порцію страви, можна було доповнити споживання хлібом. В їдальні що утримували самі студенти обід з двох страв кошту- вав 6 крб. на місяць і окремої одної страви не можна було дістати, а також хліб до обіду давали лише в певній порції. Через це їда- льнею студентів користувалися лише заможніші студенти. Велика більшість студентів за моїх часів була дуже бідна, репетиції (навчання чужих дітей по домах) були єдиним спосо- бом заробітку для студентів, але вони оплачувалися дуже деше- во й їх трудно було знайти, бо Київ тоді був, як зазначено мною вище, малолюдним містом і студенти найбідніші буквально жи- 221 ли на гроші. Не мало було студентів що не мало й пальта й в хо- лодну пору, замість пальта, вживали ковдри та інші сурогати теплого одягу. Мій земляк із Поділля, студент медичного факу- льтету, мав репетицію на Печерську у підполковника Микитина, а сам жив недалеко єврейського базару і щоденно ходив для на- вчання трьох дітей за що одержував платню 5 крб. на місяць. Таких репетицій було більшість. Пам’ятаю в газеті «Киевский телеграф» надруковано було запрошення на репетицію студента для навчання п’яти дітей, з яких троє вчились в гімназії, а двоє треба було підготовити до гімназії вдома. За цю роботу призна- чені були лише харчі та приміщення в кімнаті разом з дітьми й додано було, що студент може іноді їздити до університету, ко- ли діти їхатимуть до гімназії у власному екіпажі. На цю репети- цію знайшлось чимало студентів, що згоджувались бути репети- тором, при чому виявилось, що запрошення на репетицію було надруковане якимось службовцем інтендантові. Скоро після цього в газеті «Киевлянин» надруковано було запрошення слу- жника до їдальні студентів за платню в десять крб. на місяць й пояснено було, що служник повинен від першої до п’ятої годи- ни дня подавати в їдальні обіди відвідувачам їдальні. З приводу цих двох запрошень один студент надрукував в «Кивлянине» статтю, в якій зазначив як заможні інтелігентні люди цінують інтелектуальну працю бідноти, а редакція «Кивлянина», в пере- довій статті звернула увагу спільноти на таке сумне явище . Ці статті зробили велику сенсацію в Києві, але, розуміється це не допомогло підвищенню платні за репетиції. Стипендій в університеті було небагато й вони переважно призначені були для студентів медичного та філологічного фа- культетів, для математичного факультету – дуже мало, а для юридичного зовсім не було стипендій. Крім стипендій універси- тет видавав одноразові допомоги від 40 до 70 крб. на рік, але – лише тим студентам, що склали задовольняючі твори на теми, оголошені університетом та представили свідоцтво про свою бідність. Існувало також при університеті «Попечительство о недостаточных студентах», як приватна організація, членами якої були професори університету та сторонні особи, фонди 222 цього попечительства збиралися з членських внесків та з прибу- тків від балів, що їх Попечительство утворювало раз або два на рік на користь студентів. Попечительство це видавало дріб’яз- кові одноразові грошові допомоги, клопотало в університеті про звільнення бідних студентів від плати за навчання, а часами й само платило до університетської каси гроші за навчання. Але всі ці заходи попечительства охоплювали лише маленьку части- ну бідного студентства. Платня була 40 крб на рік за навчання, її треба було платити по півріччях по 20 карб, кожного півріччя університет виключав більш-меншу частину студентів за неви- плату грошей за навчання, але й між тими студентами, що не були звільнені з університету багато було нужденних студентів. В 1870 чи 1871 р. студент медицини Сікорський опубліку- вав в «Киевлянине» статтю в якій звернув увагу, що частина студентів маючи достатні засоби для утримання, одержували допомогу від Університета та «Попечительства о недостаточных студентах» в якості бідних виправляли собі офіційні посвідчен- ня про свою бідність і тим плямуючи усіх студентів, які байдуже ставляться до таких вчинків і позбавляючи дійсно бідних змоги дістати допомогу. Пам’ятаю, що Сікорський у тій статті висло- вився, що таке ганебне поводження заможних студентів базу- ється на відомій поговірці «чому не вкрасти того, що можна», що одержану допомогу вони витрачають на подарунки знайо- мим в той час, коли значна частина їх товаришів голодує. Стаття створила сенсацію між студентами й ми стали викривати таких заможних студентів через що, при наступній роздачі допомоги, не було скарг на неправильне призначення допомог»21. Як видно з вищенаведених споминів про життя студентів університету св.Володимира добробут української учнівської молоді за часів П.Куліша не можна вважати достатнім. Заробіт- ки студентів були мізерні, вони погано харчувались, не мали можливості пристойно одягатися, проживали у скрутних житло- вих умовах. Разом з тим, найкращим студентам окремих факультетів університет виплачував стипендії. Важливу роль у життєзабез- печенні незаможного студентства виконувало «Попечительство 223 о недостаточных студентах» яке надавало матеріальну допомогу та підшуковувало заробіток для студентської молоді. Крім того, слід вказати, що плата за навчання в університеті була помір- ною, а ректорат за письмовим проханням бідного студента нері- дко звільняв від неї на певний термін. Окремим рядком слід згадати і про життєзабезпечення як лікарського складу так і господарського персоналу медичних установ на території підросійських земель України за часів П.Куліша. Так, у Російській імперії всі військові госпіталі діли- лись на 5 класів. Відповідно до класу призначався і обсяг фінан- сування цієї медичної установи. Зокрема, приміром, величина фінансування Київського військового госпіталю 4-го класу в середині ХІХ ст. становила 14496 руб. 25 коп. на рік, а Сімферопольського 3-го класу − 9768 руб. 26 коп. Найменшим було державне фінансування Камۥя нець-Подільського військового госпіталю 2 класу − 5711 руб. 60 коп. на рік22. Обсяги грошового утримання медичного персоналу Пере- копського військового лазарету в 1867 р. можна показати такою таблицею. Штат місцевих лазаретів23 Таблиця 1 Річне утримання Кла- си по- сад Жалування Столове утрим. Найменування чинів медичного розряду Число чинів Основне Посил. Основне Посил. Старший лікар 1 1 414 621 165 8 Молод.лікар 1 333 498 129 9 Ст.аптечн.фельдлшер 1 1 60 90 Фельдшер ст. 1 1 60 90 Фельдшер мол. 2 1 36 54 Господарського розряду Офіцер завідуючий лазаретом 1 По чину 200 Писар старший 1 36 54 Писар молодший 1 24 36 224 Лазаретний наглядач 1 24 36 Лазаретних служите- лів по 1 на 8 хворих 2 70 5 25 Кухарі, пекар хлібу та чорнороб 4 3 2 70 5 25 Як видно з таблиці, величина грошового жалування ліка- рів та молодшого медичного персоналу напряму залежала від класу посади, яку вони обіймали. Крім того, до основного жалу- вання прибавляли ще й столові гроші які обраховувались окре- мою статтею витрат. До того ж грошове утримання лікарів було двох видів − основне та посилене. Посилене утримання призна- чалось на випадок військових дій та епідемій. Діапазон обсягів грошового утримання медичного персоналу лазаретів був до- сить значний. Представляє науковий інтерес і грошове утримання госпо- дарського персоналу військових госпіталів. За віднайденими нами архівними документами можна побудувати таку таблицю підвищення грошового утримання господарського персоналу військових госпіталів у 1867 р. Розрахунок витрат на прибавку утримання чинам господарського розряду24 Таблиця 2 Посада № класу За проектованим штатом призначе- но На засіданні 21 жовтня передбаче- но призначити Більше проти попе- реднього утримання Утри- мання Столо- вих Утри- мання Столо- вих Утримання Столо- вих Смотри- телям IV 700 540 1000 1400 300 860 III 550 540 900 1200 350 660 II 400 420 800 1000 400 580 I 400 300 700 800 300 500 Комісарам IV 400 300 550 400 150 100 III 400 300 550 400 150 100 II 400 180 550 400 150 220 I 350 144 550 400 200 256 Бухгалте- рам IV 400 300 700 300 300 III 400 200 700 300 300 100 225 II 400 200 700 300 300 100 I 400 200 700 300 300 100 Письмо- водителям IV 350 150 400 150 50 III 350 150 400 150 50 Як свідчать вищенаведені дані, грошове утримання чинів господарського розряду військових госпіталів було вищим порі- вняно з жалуванням медичного персоналу військових лазаретів. До того ж передбачалось його істотне збільшення. За часів П.Куліша основну масу населення тогочасної України складало селянство. То ж дослідження життєзабезпе- чення саме цієї верстви населення має неабиякий науковий інте- рес. Добробут селянських сімей напряму залежав від наявності орної землі та урожайності основних сільськогосподарських культур. Особливістю життєзабезпечення сільського населення бу- ло те, що воно ведучи переважно натуральний спосіб господа- рювання споживало зазвичай лише продукти власного вироб- ництва. Разом з розвитком товарно-грошових відносин асорти- мент споживання харчових продуктів селянами все більше урізноманітнювався, оскільки їх господарства все більше втягу- валися в орбіту ринку і поступово їх виробництво все більше набирало товарного характеру. Крім того, на споживання селя- нами харчових продуктів, безпосередньо впливали економічні кризи урожайність та наявність у них землі. Згідно тверджень І.Ігнатовича у першій половині ХІХ ст. на 9 урожайних років припадав 1 неврожайний, крім того 2 рази на 10 років в окремих місцевостях траплявся частковий неврожай. З 1830 по 1845 рр., практично, 8 років підряд були погані врожаї по всій Росії. Саме тому у 1833–1834 рр. та 1839–1840 рр. уряд був вимушеним витратити на народне продовольство 75,5 млн. руб. За часів ца- рювання Миколи І голодними були 1833 р., 1839–1840 рр., част- ково з 1844 по 1847 рр. та 1851 р.25. Стосовно ж економічних криз, то на думку О.Ф.Яковлєва загального перевиробництва, як масового явища в дореформе- ний період ще не відмічалось26. За його твердженням перша циклічна криза, яка негативно вплинула на добробут всього на- 226 селення Росії відбулася в 1857–1858 рр.27. Під час неврожаїв се- лянам доводилось обмежувати себе в харчуванні і, нерідко, го- лодувати. Для уникнення голоду селяни робили громадські оранки, створювали запасні «Магазини»28. При дослідженні якості та раціонів харчування представ- ляє суттєвий інтерес хоча й побічний, але такий важливий по- казник як вартість продуктів. У зв’язку з цим доцільно просте- жити коливання ціни на головні зернові культури як у всій Ро- сійській імперії так і в центральній частині українських земель. Динаміка ціни на четверть жита в губерніях підросійської України в 1846–1855 рр. (у коп. сріблом)29 Таблиця 3 № п/п Губернії 1846 1847 1848 1849 1850 1851 1852 1853 1854 1855 1 Волинська 250 256 285 294 234 285 250 420 518 721 2 Подільська 238 282 317 354 294 358 311 313 366 450 3 Київська 190 217 242 245 201 262 152 199 282 443 4 Чернігівська 269 218 269 291 215 169 163 246 311 395 5 Полтавська 170 179 280 273 234 188 135 164 229 365 6 Харківська 200 250 310 420 245 259 179 211 215 353 7 Херсонська 288 347 381 400 293 310 264 250 337 432 8 Таврійська 255 336 357 463 319 395 295 309 229 544 9 Катеринославська 175 218 365 430 411 430 211 208 221 338 Як видно з таблиці, найвищою середня ціна на жито була в Подільській губернії, а найнижчою – на Київщині. Це зумовлю- валось урожайністю регіонів. Протягом року найнижчою, як пра- вило, ціна була восени відразу після жнив. Взимку вона поступо- во зростала і досягала найвищої межі навесні під час посівної. Узагальнюючи вищенаведені дані відзначимо, що хліб по- ступово дорожчав. Причинами подорожчання хліба сучасники вважали: а) поступове збільшення державних податків; б) зростання міст і розширення прав міщан на промисли; в) характер тодішньої торгівлі (практика відкупів, пере- продаж зерна, страйки торгівців, зростання державних закупі- вель) зростання вивозу хліба на ін.30. 227 Для більш повної картини споживання селянами продуктів харчування доцільно навести бюджет витрат селянської сім’ї. Так, за даними І.Фундуклєєва в 1846 р. в Чигиринському повіті Київської губернії протягом року селянська сім’я споживала в середньому наступну кількість продуктів: Річне споживання продуктів харчування однієї селянської сім’ї у Чигиринському повіті Київської губернії у 1846 р.31 Таблиця 4 № п/п Назва про- дукту Кількість спожи- тих припасів Міра ваги чи об’єму Вартість в руб. № п/п Назва продук- ту Кількість спожи- тих припасів Міра ваги чи об’єму Вартість в руб. 1 Жито 15 чет- верть32 27,2 11 Пшоно 5–3 чет- верть 19,2 2 Гречка 6 чет- верть 12,12 12 Просо 3–4 пуд33 5,67 3 Горох 2 чет- верть 4 13 Ячмінь 6–2 пуд 9,2 4 Карто- пля 11–7 чет- верть 9 14 Буряки 40 відро 2,4 5 Морква 3,5 чет- верть 15 Капуста 15 відро 1,5 6 Квасо- ля 3 чет- верть 16 Огірки 8 відро 0,8 7 Цибуля 1,5 пуд 0,45 17 Сіль 6 пуд 3,6 8 Риба 1,7 пуд 2,8 18 Сало 3 пуд 9 9 Олія 6 кварта34 1 19 Ялови- чина і свіже м’ясо 3 пуд 3,3 10 Хлібне вино 3,5 відро 6,12 20 Домашні птахи і поросята 20 шт. 4 Всього 121,36 З даних таблиці видно, що головним предметом спожи- вання все ж таки залишалось жито. На моркву і квасолю автор не вказав ціни, вважаючи що їх селяни вирощують на присадиб- них ділянках. Цікаво те, що у споживанні селянської сім’ї дослідник не зафіксував ніяких дорогих продуктів (маку, цукру, меду, перцю та ін.). Якщо селянська сім’я у середньому нараховувала 4 осіб з яких лише двоє були працездатними то виходить, що в середнь- 228 ому вартість харчування одного селянина на рік становила 27,84 руб. Необхідно врахувати, що вказана сума була в асигнаціях, то в срібних рублях вона мала б бути, відповідно до курсу значно нижчою. Дійсно, далі автор пише, що замість 10 руб. сріблом на душу переважна частина селянських госпо- дарств витрачає продуктів не більше, як наполовину35. Дослідники відзначають, що селянці на харчування завжди планували на ¼ менше ніж працюючому селянину, а саме – 8,385 руб. Двом непрацюючим разом припадало у півтори рази проти одного чоловіка – селянина – 16,5825 руб. Таким чином, бюджет витрат на харчування однієї сім’ї в рік становив 36,6525 руб.36 Очевидно, що ця сума наведена в сріблі. Узагальнюючи наведені нами факти по забезпеченню сільського населення України в першій половині ХІХ ст. слід привести думку сучасника тих часів: «…до прокладення заліз- ничних шляхів, місцеве виробництво направлялось виключно на задоволення місцевих потреб. Гроші і залізниці, пробивши собі шлях в яку-небудь віддалену місцевість, відразу піднімають ціни, як на предмети першої необхідності (хліб та ін.), так і на ті товари, котрі задовольняють трошки більш розвинені потреби і споживання яких виражає певну достатність, як, приміром, на рибу, м’ясо, яйця, дичину, фрукти та ін. Останні, як більш до- ступні, потроху зовсім зникають з місцевого споживання. Проте, цього мало: перестаючи задовольняти місцеві потреби, їх ви- робництво може розвиватися, а відповідно, позбувшись місцево- го збуту, продукти все більше віддаляються від виробників… Життєві припаси, майже постійно підвищувались у ціні, тоді як ціни на предмети мануфактурної промисловості і такі товари, як бавовник, цукор, кава та ін. надзвичайно дешевшають… арти- шоки, спаржа та ін. є порівняно дешевшими ніж харчові продук- ти першої необхідності»37. Не менш радикально критикував розвиток ринку і інший сучасник І.Кашкаров доводячи, що: «…картопля (яка набувала все більшого поширення в Україні) викликає малокров’я»38. На думку сучасників на скорочення споживання продуктів харчу- вання селянами вплинули: зростання населення, збільшення 229 експорту зернових, розвиток банків39. Вплив розвитку товарно- грошових відносин на загальне споживання І.Кашкаров комен- тував так: «… на скільки не є еластичним функціонування шлунку, але й цій здатності є певні межі; споживання досягає «minimuma», нижче котрого воно опуститися не може, проте, під час боротьби шлунок віддав значну частину поля битви гро- шам, а останні, раз завоювавши що-небудь вже не відступ- лять»…40. Зі щемом у серці він констатував: «Виродження мож- на визначити як поступову зміну будови, при якій організм стає здатним пристосовуватися до все меншої кількості змін жит- тєвих умов, до того ж до умов меншої складності»41. Підсумовуючи сказане, слід відзначити, що за часів П.Ку- ліша, як обсяги споживання харчових продуктів сільським насе- ленням України, так і його асортимент поступово суттєво зміню- валися. Разом з розвитком товарно-грошових відносин в раціонах харчування селян все більше місце посідали нові продукти котрі пропонувалися в ті часи ринком (картопля, чай). Через зростання експорту зернових, їх продукти у селянському харчуванні посту- пово зменшувались. Разом з зростанням майнової диференціації сільського населення, більш заможні люди мали змогу більш повно і якісно задовольняти потребу у продовольчих продуктах. Ті ж, хто був незаможний не мали змогу здійснювати своє харчу- вання повною мірою. Крім того, цей фактор підсилювало праг- нення нижчих верств сільських мешканців до грошової форми багатства, що призводило до скорочення споживання якісних продуктів. Негативно позначалося на загальному добробуті селян зростання задоволення квазіпотреб, тобто вживання алкоголю та тютюну. У цілому ж харчування населення погіршувалось під час неврожаїв, війн (коли держава здійснювала масові закупівлі про- довольства) та ін. Крім продуктів харчування, важливим показником життє- забезпечення сільського населення за часів П.Куліша було спо- живання одягу та взуття, що, фактично, є другою потребою лю- дини серед загального переліку. Величина споживання одягу та взуття сільськими жителями залежала від таких факторів як вік, стать, соціальний стан, національність та ін. Безперечно, що 230 жінки споживали вищеназвані товари в більшій мірі, ніж чоловіки. На одяг дітей та людей похилого віку видатки були значно нижчими через те, що він був дешевшим. Сировиною для матеріалів, з яких виготовляло одяг селянство у першій половині ХІХ ст., були рослинні волокна та шкіри тварин (з хутром або без нього). Саме в цей час в Україні на ринку з’являються фабричні тканини, та все ж частка домотканого одягу у споживанні сільського населення залишалась доміную- чою. Дорогі фабричні тканини купували насамперед найзамож- ніші селяни, як правило, на ярмарках та базарах котрих було вдосталь в містах України. За підрахунками І.О.Гуржія напере- додні реформи 1861 р. у містах України налічувався 1241 базар (1 раз на тиждень у 34 містах, 2 рази – 41 місті, 3 рази – 13 міст, щоденно – 9 міст)42. Переважна частина сільського населення носила відповідний український етнічний костюм, який був помітно диференційований у соціальному відношенні. Незаможні селяни влітку, як правило, ходили босими. З настанням холодів взували постоли, котрі плели з липового або дубового лика. Більш заможні носили черевики, чоботи або валянки. У середині ХІХ ст. забезпеченість одного селянина одягом була такою: Витрати на забезпечення українського селянина одягом та взуттям в середині ХІХ ст.43 Таблиця 5 Назва Період експлуатації у роках Вартість у руб. Кожух 3 6 Свита 2 3 Білизна 1 1 Нижня білизна 1 0,75 Чоботи (1 пара та 1 пара головок) 1 1,5 Шапка, рукавиці, пояс 3 0,55 Всього: 12,8 Як видно з таблиці найдорожчим був верхній одяг та взут- тя, які найдовше експлуатувались. 231 Узагальнюючи вищенаведені дані, варто зауважити, що забезпеченість селян одягом була набагато біднішою, порівняно з купцями та ремісниками. Разом з тим, сільські жителі витрача- ли на одяг та взуття набагато менше грошей, оскільки користу- валися одягом домашнього виробництва, а ткацький верстат був майже в кожній селянській родині. Крім того, характерною особливістю споживання одягу селянами було те, що поступово все більшої популярності набували мануфактурні та фабричні вироби. Сучасник тих часів про це говорив так: «…місцями дівчата стидаються кружка водити, якщо у них немає шовкового або вовняного сарафану, а хлопці не йдуть гуляти, якщо не мо- жуть придбати собі сюртука та жилета з тонкого сукна…»44. Загальна картина життєзабезпечення сільського населення була б не повною якщо не згадати про житло. Так, згідно даних І.Фундуклєєва, селянські будівлі складалися з хати для прожи- вання, стодоли, хліву та клуні. Так, згідно кошторису витрати на будівництво селянської хати становили 20,95 руб. Якщо додати витрати на перевезення матеріалів сума без врахування вартості перевезеного лісу, становитиме 32,99 руб.45 У цілому ж вартість спорудження всіх господарських будівель тяглого селянського господарства становила 91,21 руб.46. Надзвичайно складно визначити доходність селянських господарств. Однак, за допомогою статистичних даних та побіч- них джерел спробуємо реконструювати загальну картину. Перш за все, слід відзначити, що різні види сільськогосподарських робіт мали різну вартість. Крім того, визначення доходів селян ускладнюється ще й тим, що левова частина розрахунків за виконані роботи здійснювалась натуральними продуктами. Так, за даними І.Фундуклєєва в Київській губернії в 1846 р. один день роботи коштував: чоловіка з парою волів або конем влітку – 23 коп., а взимку – 18 коп.; жіночої влітку – 9 коп., а взимку – 7 коп. Вартість обробітку 1 десятини зерна разом із збиранням та обмолотом становила 5 руб. 54,5 коп.47. У серед- ньому по губернії витрати на обробіток 1 десятини становили 17,81 руб.48 У період проведення реформи 1861 р. на Київщині вартість обробітку 1 десятини озимого хліба становила 13,41 232 руб., а ярового – 7,35 коп. Чистий доход з 1 десятини озимої пшениці становив 11,5 руб., ярової – 3 руб., а жита – 2,5 руб.49. Загалом, ті селяни які наймалися працювати до господаря отримували близько 15 руб. сріблом на рік. З цієї суми 5 руб. йшло на податки, а відкладаючи 10 руб. сріблом щороку селя- нин пропрацювавши 7 років міг обзавестись власним господар- ством50. Представляє значний інтерес вартість різних сільського- сподарських робіт. Приміром, день роботи пішого сіяча кошту- вав 20–30 коп.; косаря – 40; молотника – 20 взимку і 40 влітку. Жіноча робота цінилася нижче. Так, один жіночий день випо- лювання бур’янів цінився в 15–30 коп.; жати зернові – 40; в’язати снопи 0–3051. Робота пасічника по обслуговуванню 200 колод крім натурального утримання та харчів цінилася в 10 руб. сріблом на рік52. В цілому за 60 літніх днів чоловічої роботи піший селянин міг заробити 18 руб., а за 90 зимової – 16,2 руб. Селянка за 100 літніх днів могла заробити 25 руб., а за 50 зимових – 7,5 руб. Таким чином, селянська сім’я з двох працездатних осіб протя- гом року і середині ХІХ ст. могла заробити 62,7 руб.53. Узагальнюючи вищенаведені дані по життєзабезпеченню українських селян за часів П.Куліша слід сказати, що ціни на продукти харчування поступово зростали, але раціон харчування сільського населення значною мірою урізноманітнювався. Вартість предметів широкого вжитку та товарів довгострокового використання поступово знижувалась. Справа в тому, що саме в цей період в Україні відбувся технічний переворот який зумовив зростання використання у промисловості машин і запровадження масового фабричного виробництва, що в свою чергу призвело до поступового здешевлення фабричних товарів. Аналіз житлового забезпечення сільського населення свідчить, що сільське житло не було занадто дорогим, проте будувалося воно досить довго, адже крім хати ще зводились господарські будівлі. Загальна картина життєзабезпечення була б не повною якщо не згадати про транспортне забезпечення. У цьому плані слід вказати, що за часів П.Куліша між містами здійснюється 233 регулярне диліжансне сполучення. Так, у другій половині ХІХ ст. вартість проїзду у диліжансі сполученням Київ–Чернігів у І класі становила 4 руб., у ІІ – 3 руб., а за кожний пуд поклажі треба було платити 50 коп. Аналогічне сполучення було встано- влено і м. Києва з м. Житомиром. За цим маршрутом вартість проїзду у І класі була 3 руб. 50 коп., у ІІ – 2 руб. 50 коп. та за поклажу треба було платити по 40 коп. за 1 пуд. Значною піль- гою у диліжансному сполученні було безкоштовне провезення ½ пуда поклажі на кожний куплений білет54. Починаючи з другої половини ХІХ ст. розпочинається бу- дівництво залізничної мережі. Разом з її розвитком зростало і забезпечення споживачів у потребах пересування між містами та країнами. Залізничний транспорт відразу почав набувати по- пулярності серед пасажирів, оскільки він був більш швидким, ефективним і дешевшим порівняно з гужовим. Свої інформаційні потреби за часів П.Куліша споживачі задовольняли переважно друкованою продукцією. Її ринок по- ступово зростав і розширювався. На першому місці в цьому плані перебували газети, адже їх кількість і обсяги їх тиражів протягом ХІХ ст. зростала високими темпами. Разом з розвит- ком книгодрукування і зростанням пропозиції ринок друкованих видань самого різноманітного ґатунку поступово насичувався. Узагальнюючи вищенаведений матеріал у якості висновку нашого дослідження хотілось би виділити наступні моменти. По-перше, життєзабезпечення П.Куліша протягом його життя було різним. За нашим переконанням, коли мислитель переживав матеріальну скруту йому доводилось скорочувати обсяги свого споживання. Проте, після зайняття ним високих посад в управлінському апараті Російської імперії в Польщі рі- вень його доходів істотно зріс, що дозволило йому не лише по- ступово розрахуватися зі своїми кредиторами, а й вийти на до- статній рівень споживання. По-друге, детальне вивчення матеріального становища студентів та лікарів за часів П.Куліша засвідчує ту закономір- ність, що представники студентської молоді нерідко проживали у доволі скрутних матеріальних умовах, однак як благодійні ор- 234 ганізації так і адміністрація навчальних закладів намагалися по- ліпшити їх життєзабезпечення. В галузі оплати праці медичних працівників спостерігались істотні зрушення. Справа в тому, що диференціація заробітної плати була доволі значною, адже утримання вищого персоналу медичних установ у сотні разів перевищувало доходи допоміжного персоналу. Крім основного грошового жалування вони в залежності від обійманої посади отримували доплати у вигляді столових грошей. Поступово, разом з розвитком медичного забезпечення заробітна плата всіх категорій медперсоналу зростає. По-третє, ретельний аналіз динаміки сфери життєзабезпе- чення сільського населення засвідчує, що разом із зростанням ринкових відносин ситуація помітно покращувалась. Поступово вдосконалювалось харчування. Зростало споживання цукру, картоплі, делікатесів, приправ та ін. Разом із соціальними та економічними змінами, які були спричинені промисловим пере- воротом, відбувалось поліпшення споживаного одягу та взуття. Ціни на ці вироби були прийнятними оскільки розвиток машин- ного виробництва спричинив до впровадження великих масшта- бів випуску товарів масового споживання. Разом із зростанням науково-технічного прогресу у галузі транспортного забезпечення відбувалась заміна гужових пере- сувних засобів на механічні, а користування ними було більш дешевим і якісним. __________ 1 Зкономическая энциклопедия. − М.,1980. − С. 238. 2 Кордуба М. Причини до урядничої служби Куліша (від губернського секретаря до надворного радника). − Вирізка б.м., б.р. − С. 327−328. 3 Там само − С. 332. 4 Там само − С. 333. 5 Там само − С. 334. 6 Там само − С. 335. 7 Там само. 235 8 Там само − С. 349. 9 Там само − С. 353. 10 Там само − С. 355. 11 ІР ЦНБ. − Ф. 51. − Спр. 345−385 (Переписка С.М.Ходецкого с книж- ными магазинами Д.Е.Кожанчикова, А.Смирдина, И.Глазунова, Салаева и др. о продаже его книги «Уроки естественной истории для учащихся девиц и юношества, письмо художника Петорва об издании атласа для нее и др. мате- риалы. 1859−1861 гг.) − 91 арк. 12 Там само. − Спр. 345 (Расходы по изданию «Уроков естественной ис- тории») − Арк..1, 2 об. 13 Кордуба М. Назв. праця. − С. 341. 14 Макаров А. За отопление двухкомнатной квартиры школьный учи- тель платил хозяину дома около 20 рублей, что составляло четыре процента его годового заработка. В старину киевляне предпочитали кирпичные дома деревянным, в которых легче было переносить морозы // Факты − 2009. − 13 октября, вторник. − С. 12. 15 Відро, російська дометрична міра об’єму рідин = 12,3 л// Советский энциклопедический словарь. – М., 1981. – С. 202. 16 Макаров А. Бедные киевляне с утра ломали голову над вопросом: ку- пить ведро воды за две копейки, чтобы приготовить чай или борщ, или же поэсть хлеба на эти деньги ? Первые коммунальные тарифы появились в горо- де после открытия водопровода. Вода стала стоить в восемь (!) раз… дешевле, чем во времена частных водовозов // Факты − 2009. − 26 мая, вторник. − С. 10. 17 Там же. 18 Там же. − С. 14. 19 Кордуба М. Назв. праця. − С. 346. 20 ІР ЦНБ. − Ф. Х.− Спр. 18193 («Спомини про Київський університет 1868−1872 роки» Машиноп. 20 арк.) − Арк. 9. 21 Там само − Арк. 14−17. 22 Там само. − Ф. 198, № 39. Об издержках на содержание военного гос- питаля. Доклад. − Арк.6 обор. 23 Там само − Арк. 11, 11 обор., 12. 24 Там само − Арк. 8. 25 Игнатович И.И. Помещичьи крестьяне накануне освобождения. – М., 1910. – С.6; Яковлев А.Ф. Экономические кризисы в России. – М., 1955. – 236 С. 15; Егунов А.Н. О ценах на хлеб в России и их значении в сфере отечест- венной промышленности. – М. 1855. – С. ХІІ. 26 Яковлев А.Ф. Экономические кризисы в России. – М., 1955. – С. 15. 27 Там само. – С. 31. 28 Игнатович И.И. Названа праця. – С. 7, 9. 29 Побудовано на основі: Егунов А.Н. Названа праця. – С. 41; Коваленко Н.Д., Милов Л.В. Всеросийский аграрный рынок XVІІІ – начало ХХ века (опыт количественного анализа). – М., 1974. – С. 394–395. (Варто відзначити, що наведені в цих роботах ціни за 1847–1853 рр. є різними і не відповідають одні одним. Оскільки робота Єгунова є більш ранньою по часу створення, маємо схильність стверджувати, що його показники є більш вірогідними. – В.М.) 30 Николай Он. Очерки нашего пореформенного общественного хозяй- ства. – Спб, 1893. – С. 38; Егунов А.Н. Названа праця. – С. VIII. 31 Взято з: Фундуклеев И. Статистическое описание Киевской губер- нии. Ч. ІІ. – СПб., 1852. – С. 384. 32 Четверть = 6 пудів, або =209,91 л //Советский энциклопедический словарь. – М., 1981. – С. 1093. 33 1 пуд = 40 фунтів=16,38 кг// Советский энциклопедический словарь. – М., 1981. – С. 1093. 34 Кварта (від лат.gurta (pars) – четверть) − одиниця об’єму. У Польщі кварта – 1 л // Большой энциклопедический словарь. Т. 1. – М., 1991.– С. 199. 35 Фундуклеев И. Указ. соч. – С. 385. 36 Воейков Д., Загоскин В. Киевская губерния. Статистические сведе- ния о распределении землевладений о ценности имений и о крестьянском деле. – Спб., 1867. – С. 69. 37 Николай Он. Указ. соч. – С. 57–58. 38 Кашкаров И. Нужды русского народа. – СПб., 1880. – С.58. 39 Николай Он. Указ. соч. – С. 38. 40 Кашкаров И. Указ. соч. – С. 62. 41 Там же. 42 Гуржий И.О. Сельские и городские базары на Украине в конце XVІІІ – первой половине ХІХ вв. и их роль в развитии товарного производства // Вопросы истории сельского хозяйства и революционного движения в России (Сборник статей к 75-летию ак. Н.М.Дружинина). – М., 1961. – С. 101. 43 Складено на основі: Воейков Д., Загоскин В. Указ. соч. – С. 70. 237 44 Николай Он. Указ. соч. – С. 39. 45 Там само. 46 Там само. 47 Фундуклеев И. Указ. соч. – С. 45. 48 Там само. – С. 59. 49 Воейков Д., Загоскин В. Указ. соч. – С. 55–56. 50 Фундуклеев И. Указ. соч. – С. 382. 51 Воейков Д., Загоскин В. Указ. соч. – С. 71. 52 Фундуклеев И. Указ. соч. – С. 86. 53 Воейков Д., Загоскин В. Указ. соч. – С. 73. 54 Киевский листок объявлений. – 1877. – № 19. – С. 3.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-54697
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	XXXX-0023
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T13:31:27Z
publishDate	2011
publisher	Інститут історії України НАН України
record_format	dspace
spelling	Молчанов, В. 2014-02-03T21:31:45Z 2014-02-03T21:31:45Z 2011 Життєзабезпечення населення України за часів П. Куліша / В. Молчанов // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 21. — С. 211-237. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. XXXX-0023 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/54697 У статті розповідається про життєвий рівень населення України за часів П. Куліша. На основі аналізу джерел та наукової літератури доводиться, що добробут інтелігенції та держслужбовців був набагато кращим порівняно з іншими верствами населення. The article tells about the living standards of Ukraine’s population in P. Kulish’s time. Analyzing the source and scientific literature the author proves that the intelligentsia’s and state clerks’ well-being was fur better as compared to that of another strata of the population. uk Інститут історії України НАН України Історіографічні дослідження в Україні Проблемна історіографія Життєзабезпечення населення України за часів П. Куліша The life secure of Ukraine’s population in P. Kulish’s time Article published earlier
spellingShingle	Життєзабезпечення населення України за часів П. Куліша Молчанов, В. Проблемна історіографія
title	Життєзабезпечення населення України за часів П. Куліша
title_alt	The life secure of Ukraine’s population in P. Kulish’s time
title_full	Життєзабезпечення населення України за часів П. Куліша
title_fullStr	Життєзабезпечення населення України за часів П. Куліша
title_full_unstemmed	Життєзабезпечення населення України за часів П. Куліша
title_short	Життєзабезпечення населення України за часів П. Куліша
title_sort	життєзабезпечення населення україни за часів п. куліша
topic	Проблемна історіографія
topic_facet	Проблемна історіографія
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/54697
work_keys_str_mv	AT molčanovv žittêzabezpečennânaselennâukraínizačasívpkulíša AT molčanovv thelifesecureofukrainespopulationinpkulishstime

Життєзабезпечення населення України за часів П. Куліша

Репозитарії

Схожі ресурси