Девіантна поведінка радянського населення в світлі наукової літератури та джерел 1920-х років
В статті розглядаються основні публікації з історії, соціології, кримінології та права, що побачили світ у 1920-х роках. Виявляється специфіка означених публікацій, коло обговорюваних на той час в науці проблем та процес ідеологізації знання про соціальні девіації. The article considers the main p...
Saved in:
| Published in: | Історіографічні дослідження в Україні |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/54703 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Девіантна поведінка радянського населення в світлі наукової літератури та джерел 1920-х років / О. Міхеєва // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 21. — С. 278-296. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-54703 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Міхеєва, О. 2014-02-03T21:48:23Z 2014-02-03T21:48:23Z 2011 Девіантна поведінка радянського населення в світлі наукової літератури та джерел 1920-х років / О. Міхеєва // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 21. — С. 278-296. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. XXXX-0023 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/54703 В статті розглядаються основні публікації з історії, соціології, кримінології та права, що побачили світ у 1920-х роках. Виявляється специфіка означених публікацій, коло обговорюваних на той час в науці проблем та процес ідеологізації знання про соціальні девіації. The article considers the main publications on history, sociology, criminology and law that appeared in the 1920-ies, reveals the specific of the mentioned publications, the circle of the problems discussed by science at that time as well as the process of the deideologization of the social deviations knowledge. uk Інститут історії України НАН України Історіографічні дослідження в Україні Проблемна історіографія Девіантна поведінка радянського населення в світлі наукової літератури та джерел 1920-х років The deviant behavior of the soviet population in the light of the scientific literature and sources of the 1920-ies Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Девіантна поведінка радянського населення в світлі наукової літератури та джерел 1920-х років |
| spellingShingle |
Девіантна поведінка радянського населення в світлі наукової літератури та джерел 1920-х років Міхеєва, О. Проблемна історіографія |
| title_short |
Девіантна поведінка радянського населення в світлі наукової літератури та джерел 1920-х років |
| title_full |
Девіантна поведінка радянського населення в світлі наукової літератури та джерел 1920-х років |
| title_fullStr |
Девіантна поведінка радянського населення в світлі наукової літератури та джерел 1920-х років |
| title_full_unstemmed |
Девіантна поведінка радянського населення в світлі наукової літератури та джерел 1920-х років |
| title_sort |
девіантна поведінка радянського населення в світлі наукової літератури та джерел 1920-х років |
| author |
Міхеєва, О. |
| author_facet |
Міхеєва, О. |
| topic |
Проблемна історіографія |
| topic_facet |
Проблемна історіографія |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Історіографічні дослідження в Україні |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
The deviant behavior of the soviet population in the light of the scientific literature and sources of the 1920-ies |
| description |
В статті розглядаються основні публікації з історії, соціології,
кримінології та права, що побачили світ у 1920-х роках. Виявляється
специфіка означених публікацій, коло обговорюваних на той час в науці проблем та процес ідеологізації знання про соціальні девіації.
The article considers the main publications on history, sociology,
criminology and law that appeared in the 1920-ies, reveals the specific of
the mentioned publications, the circle of the problems discussed by science
at that time as well as the process of the deideologization of the social deviations
knowledge.
|
| issn |
XXXX-0023 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/54703 |
| citation_txt |
Девіантна поведінка радянського населення в світлі наукової літератури та джерел 1920-х років / О. Міхеєва // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 21. — С. 278-296. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT míheêvao devíantnapovedínkaradânsʹkogonaselennâvsvítlínaukovoílíteraturitadžerel1920hrokív AT míheêvao thedeviantbehaviorofthesovietpopulationinthelightofthescientificliteratureandsourcesofthe1920ies |
| first_indexed |
2025-11-26T20:01:00Z |
| last_indexed |
2025-11-26T20:01:00Z |
| _version_ |
1850772373259681792 |
| fulltext |
278
Оксана Міхеєва
ДЕВІАНТНА ПОВЕДІНКА
РАДЯНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ
В СВІТЛІ НАУКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ТА ДЖЕРЕЛ 1920-х РОКІВ
Історіографія про стан та динаміку асоціальних дій на тере-
нах Російської імперії, а згодом – більшовицької держави очевид-
но повинна б мати певний водорозділ, яким стала революція 1917
року. Однак таке розмежування наукових джерел на дореволю-
ційні та постреволюційні є спрощенням та не може бути так од-
нозначно сформульоване. У вивченні соціальних відхилень про-
тягом 1920-х років можна побачити тяглість та нерозривну єд-
ність з попереднім розвитком науки. Фахівці, які займалися озна-
ченою проблематикою до революції, продовжують цю тематику і
надалі, навіть розширюючи свої можливості за рахунок новацій-
них революційних рішень більшовицької влади у галузі криміна-
лістики та права. Створене на підставі Декрету СНК від 25 липня
1918 р. «Про державну статистику» Центральне статистичне
управління було покликане показати життя новоствореної країни
в цифрах, не нехтуючи інформацією про протиправні дії. Однак
не оминав цієї статистики й Центральний статистичний комітет
Міністерства внутрішніх справ Російської імперії. Зібрані ними
дані були доступні дослідникам та їх накопичування створювало
умови для осмислення відхильної поведінки не як індивідуальної
траєкторії поведінки, залежної від психічних особливостей люди-
ни, а як соціального явища. У другій половині ХІХ ст. було роз-
почато низку антропологічних та психологічних досліджень, про-
водилися опитування повій (у Санкт-Петербурзі (1889 р.)1, у Ни-
жньому Новгороді (1894 р.), Казані (1895 р.), Харкові й Одесі
(1907 р.), Києві (1913 р.)2. Після революції, у 1923 р. в Москві бу-
ло здійснене безперцендентне до того часу за своїми масшта-
бами вивчення «населення» арештних будинків3 (хоча сама ідея
цього визрівала ще до революції, – вже у 1902 р. академіком
279
В.М.Бехтеревим була заснована та діяла спеціальна комісія з екс-
периментально-психологічного дослідження злочинців)4, у 1926–
27 рр. проводилося опитування серед повій в Харкові. Тож бачи-
мо, що 1920-ті роки стали логічним продовженням тієї плідної
роботи, що зароджувалася наприкінці ХІХ ст. Більшість дослід-
жень, здійснених на межі століть, були революційними за своєю
сутністю та часто не мали рівних в Європі. Однак вже на кінець
1920–х років ця плідна робота згортається через несумісність
отриманих результатів з настановами пануючої ідеології.
На початку 1920-х рр. було започатковано практику ство-
рення кабінетів та клінік, що займалися вивченням злочинності та
злочинця, передусім концентруючи увагу на індивідуальних ха-
рактеристиках правопорушників, спираючись здебільшого на пра-
ці відомого італійського кримінолога та соціального філософа
Ч.Ломброзо (який обстоював біологічний підхід щодо вивчення
злочинця, та вважав, що схильність до злочинів зумовлена врод-
женими біологічними та психічними чинниками)5. Це «неоломб-
розіанство» породило згодом низку наукових дискусій, що закін-
чилися доволі трагічно для розвитку радянського наукового
знання про злочин. Сфера дослідження проблем відхильної пове-
дінки з плюралістичної на кінець 1920-х років перетворилася на
моністичну. Наукові дискусії поволі були згорнуті, й домінуючим
підходом стало розуміння негативної девіації як вади поперед-
нього, капіталістичного ладу через його конфліктну природу.
Вважалося, що за умов соціалізму суспільні конфлікти мусять
припинитися, тож відхильну поведінку можна розглядати як ціл-
ком викорінюване явище, яке можна остаточно подолати за умов
соціалістичної реальності. Панування ідеологізованого бачення
проблеми призвело до втаємничення реального стану справ. На
початку 1930-х років було засекречено «моральну статистику»
(статистичні дані про стан та динаміку злочинності), на підставі
звинувачень у «неоломброзіанстві» почали згортати діяльність
кабінетів та клінік6, наука про злочини ідеологізувалася та дог-
матизувалася, висунувши на перші місця ідею боротьби з «воро-
гами народу»7.
280
Означене вище робить історіографію проблеми відхильної
поведінки 1920-х років надзвичайно цікавим об’єктом дослід-
ження, бо дослідниками цього часу був накопичений величез-
ний емпіричний та теоретичний матеріал. Праці, написані в цей
час є важливими для сучасних дослідників ще й тому, що це,
фактично, останній сплеск вивчення соціальних відхилень у ра-
дянській державі перед тривалою перервою панування ідеолог-
гічного бачення протиправної поведінки. При цьому означена
література є не тільки джерелом статистичних даних та ґрун-
товних висновків щодо причин та наслідків подібних дій, вона є
також цікавою ілюстрацією «зміни ідеології» – докорінної
трансформації світогляду радянської людини, її ставлення до
проблеми злочину, покарання та особи злочинця.
Політизація та ідеологізація розуміння злочину призвела
до того, що ціла низка людських дій, які до того розглядалися
лише як асоціальні дії, набувають значення злочину проти сус-
пільства. Обґрунтовуючи це, науковці 1920-х років намагаються
довести шкідливість цих дій для суспільства та необхідність по-
карання їх носіїв. Передусім мова іде про проституцію, гомосек-
суалізм, самогубства та дітовбивства.
Питання проституції активно починає обговорюватися в
Російській імперії у другій половині ХІХ ст. разом з активізацією
дій щодо обмеження цього явища. У науковому дискурсі того
часу домінували два основні напрями – антропологічний та соціо-
логічний. Перший був представлений доктором медичних наук
В.М.Тарновським8, який вважав, що основу проституції форму-
ють вроджені повії із ознаками дегенерації. Він погоджувався із
тим, що не можна у з’ясуванні причин проституції нехтувати со-
ціальними чинниками, однак останні, на його думку, виступали
як підсилювач біогенетичної схильності певних жінок до такого
способу життя. Інший напрямок, соціологічний, був реалізований
у низці опитувань повій для виявлення загального характеру про-
ституції та причин, що її викликають. Глибоким аналізом відріз-
нялися в цьому відношенні праці П.Є.Обозненка9.
На початку 1920-х років активно дискутується проблема
суспільного ставлення до проституції. Емансипаційні настанови
281
революції 1917 р. призвели до юридичної рівності жінок і чоло-
віків. Однак практична реальність виявилася відмінною від
юридичної. Тяглість традицій призводила до глибинного конф-
лікту між революційними настановами щодо статевої рівності та
суспільним ставленням до можливих виявів цієї рівності. Не на
користь жінок була й економічна ситуація. Більшість з них в си-
лу свого залежного стану не мали професійної освіти, тож не
могли претендувати на кваліфіковані види робіт. Здебільшого
вони ж (а також підлітки) програвали у конкуренції з чоловіками
за умов скорочень та мали відчутно менші можливості праце-
влаштуватися. Заробітна плата чоловіка була вдвічі більшою від
жіночої за ту ж саму роботу. Цим комплексом чинників Л.Ератов
пояснював розповсюдження проституції, що значно посилилася
за умов нової економічної політики через розширення кола по-
тенційних клієнтів та зростання попиту на означені послуги, а
також тимчасової зміни самого режиму життя суспільства (якщо
за часів воєнного комунізму та централізованого розподілу благ
проституція стала майже неможливою через відсутність клієнта,
здатного платити за послуги, то нова економічна політика навпа-
ки, створила усі умови для розквіту цього явища).
Тематика, яку обирає автор, сфокусована на ідеології
сприйняття та розуміння проституції. Чи є вона злочином і, від-
повідно, чи повинно суспільство (та судова система, якій деле-
говані відповідні повноваження) карати жінку за цей злочин.
Автор слушно зауважує, що якщо виникає питання щодо того,
карати повію чи ні, то вочевидь суспільство це робить. Суди ка-
рають повій і це вступає у протиріччя з настановам нової влади.
На думку автора головний акцент у методах щодо обмеження
масштабів цього явища повинен бути перенесений на превен-
тивні заходи – треба на практиці реалізувати слова про «нову
мораль», створивши відповідні позитивні умови для потенційно
можливих жертв політико-економічної ситуації. Освіта, праце-
влаштування, обмеження щодо звільнення певних категорій жі-
нок, культурно-просвітницька робота в жіночому середовищі –
це основний комплекс заходів, які б могли зробити протидію
проституції результативною.
282
Цікавою з точки зору розуміння ідеологічних настанов но-
вої влади є і надана автором «порівняльна» характеристика ста-
влення до проституції у дореволюційний період та після, що ви-
будовувалося на оригінальній трактовці злочину як такого:
«Злочин, у кінцевому підсумку, визначається як порушення,
применшення чи ухилення від досягнення тих наявних ідеалів,
які в даний час керують суспільною думкою та організовують
суспільство у його прогресивному (для відповідної епохи) ру-
сі»10. Відповідно до такого трактування злочину, наведеного ав-
тором статті, царська Росія, що була орієнтована на дотримання
священного права кожної людини на приватну власність, не роз-
глядала проституцію як дію, що порушує моральні ідеали суспі-
льства. У радянському суспільстві за ідеал правив принцип сус-
пільно-цінної, суспільно-необхідної, суспільно-корисної праці,
до якої доволі складно зарахувати проституцію. Тож, на думку
автора, остання без сумніву є злочином, подолання якого пови-
нно починатися з превентивних дій і вести до покарання там, де
ці заходи не спрацювали через те, що подібний злочин фактично
є замахом на суспільні ідеали.
Певним підсумком тривалої дискусії з приводу ставлення
до проституції стала книга В.М.Броннера та А.І.Єлістратова
«Проституція в Росії»11. Книгу поділено на два логічних блоки –
«Проституція в Росії до революції 1917 р.» (проф. А.І.Єлістра-
тов) та «Боротьба з проституцією в РСФСР» (проф. В.М.Броннер).
Книга містить ґрунтовний аналіз статистичних даних та
даних опитувань повій, що мали місце в дореволюційні роки.
Особливий акцент робиться на проведеному 1 серпня 1889 р. за
ініціативою Центрального статистичного комітету Міністерства
внутрішніх справ Росії обслідуванні піднаглядної проституції.
Дослідження проводилось по опитувальниках, складених цент-
ральним статистичним комітетом спільно з медичним департа-
ментом. Сприяли заповненню органи санітарно-поліцейського
нагляду. Усього було опитано 17.603 повії12.
Таке широкомасштабне опитування дозволило з’ясувати
низку важливих моментів, які, за оцінками автора, заперечува-
лися дореволюційною історіографією, однак були надзвичайно
283
важливими та показовими для нового постреволюційного ба-
чення ситуації. Автор доводить хибність заперечень дореволю-
ційних криміналістів щодо наявності зв’язку між бідністю (зли-
денністю) та проституюванням. Навпаки, бідність, злиденність,
відчай, відсутність роботи та неможливість її знайти, необхід-
ність годувати близьких, родину тощо, – все це називалося пові-
ями як головні причини їхнього стану на момент опитування.
Важливим для автора з ідеологічної точки зору було і доведення
того, що приниження подібною роботою переживали найбідніші
представниці робочого класу, які в силу складних умов життя
зверталися до проституції ситуативно, однак стиль контролю,
що був обраний в царській Росії, примушував вчорашню робіт-
ницю стати повією назавжди. За попередньою професійною
приналежністю більшість повій були з домашньої прислуги, зай-
малися ремеслами (передусім швачки, оскільки власниці майс-
терень розпоряджалися на свій розсуд із підлеглими, в тому чис-
лі виступаючи звідницею), жінки, що працювали на фабриках
та, окремо, папіросчиці (заробітна плата жінок, що працювали
на цигаркових фабриках, була найнижчою).
Аналізуючи отримані під час опитування дані, В.М.Брон-
нер показує прямий зв'язок між здоровим родинним життям й
моральною поведінкою. Більшість опитаних повій були відірва-
ні від родини – з батьками або рідними до свого звернення до
проституції жило лише 22,7% опитаних; 18,5% на момент опи-
тування не моли родичів взагалі. Заміжні жінки складали мен-
шість серед повій (4,4%), решта – це або вдови (30,2%), або не-
заміжні жінки (29,3%). Як показувала дійсність певні «охорон-
ні» властивості щодо проституювання мали шлюб (про що свід-
чив низький відсоток заміжніх жінок серед повій) та наявність
професії, що забезпечувала хоча б прожитковий мінімум (і в та-
кий спосіб рятувала від заняття проституцією).
Особливий акцент був зроблений автором на дореволю-
ційній формі контролю за проституцією. Надавши доволі розло-
гу та деталізовану характеристику самій проституції, автор звер-
тається до сутності системи лікарсько-поліцейського нагляду
за повіями в Російській імперії. Повії (навіть ті, що зверталися
284
до цього виду підробіток нерегулярно, в період фінансових
утруднень та сезонного безробіття) підлягали реєстрації. У жі-
нок, що були зареєстровані, відбирали вид на проживання, замі-
нюючи його медичним білетом (який у побутовому мовленні
називали «жовтим білетом»). Останнє суттєво утруднювало по-
дальше працевлаштування жінки, утримуючи її в такій спосіб у
лавах повій. Зареєстровані повії були зобов’язані проходити ме-
дичний огляд (який був розрахований на найнижчі верстви на-
селення, тож і проводився у відповідних умовах – в оглядових
кімнатах, у нашвидку облаштованих приміщеннях при поліцей-
ських дільницях, та носив формальний характер через відсут-
ність добрих умов для фахового медичного огляду). У випадку
виявлення захворювання жінку примусово відправляли на ліку-
вання, де починалося нове коло знущань. За браком місць не всіх
повій могли прийняти на лікування по місцю проживання, могли
або розмістити на ліжку в коридорі, або вкладали по дві на одно-
му ліжку. Часто виписували недолікованими. Що стосується умов
«лікування», автором процитована доповідь естляндського лікар-
ського інспектора на протисифілітичному з’їзді 1897 р.: «У Ревелі
сифілітичне відділення на десять ліжок для повій та інших жінок
розміщувалося в одній жалюгідній кімнаті, погано освітленій
денним світлом, вкрай брудної й настільки просоченої кіптявою
від ламп і всілякими випарами, що сторонньому відвідувачу не-
можливо залишитися тут хоча б на декілька хвилин»13.
Були певні обмеження для повій стосовно права вибору
місця проживання. Без дозволу санітарного комітету власник не
мав право здати повії в найм житло. Самим повіям дозволялося
жити не в борделях, однак не більше, ніж по одній, що з огляду
на злиденність фактично позбавляло жінку такої можливості.
Якщо на приватних квартирах в жінки залишалася можливість
суміщати роботу за фахом з проституцією, то від того моменту,
як жінка потрапляла в бордель, проституція ставала її основною
та єдино можливою роботою. Роботу з нагляду за повіями по-
кладали на нижчі чини поліції, які часто вступали з повіями у
змову, отримуючи останніх них відступні за можливість продов-
жувати заняття проституцією. У разі необхідності показати
285
статистику боротьби з проституцією, зверталися до практики
облав, забираючи в дільницю усіх самотніх жінок, знайдених по
вулицях поза центральною частиною міста після одинадцятої
години вечора.
В цілому ж основним завданням автора даного матеріалу
було намагання довести, що вся політика щодо обмеження прос-
титуції в Російській імперії була спрямована проти жінки-
робітниці, здатної утримувати себе, однак в силу певних життє-
вих обставин та самої імперської політики, поставленої в такі
умови, що робота повії під наглядом у будинку розпусти ставала
єдиним виходом з цієї ситуації. Така ж ідеологічна лінія витрима-
на і у розгляді винних у дефлорації майбутніх повій. На статистич-
ному матеріалі, зібраному Карлом Нетцелем під час обслідування
мінських та московських будинків розпусти, доводиться, що бі-
льшість цих чоловіків були не з робочого середовища. Це – чино-
вники, адвокати, інженери, офіцери, ті, в кого та чи інша жінка
працювала як прислуга або підлегла. «На долю привілейованих
класів суспільства припало більше 64% усіх випадків дефлорації
дівчат, що потрапили згодом до будинків розпусти»14.
Надавши доволі ґрунтовний статистичний матеріал, що
був наведений для ілюстрації російсько-імперського ставлення
до жінки-трудівниці, бідної жінки як до знаряддя задоволення
потреб привілейованих шарів суспільства, у другому розділі,
присвяченому вивченню боротьби з проституцією в РСФСР
професор В.М.Броннер ґрунтовно зупиняється на аналізі зако-
нів, постанов та декретів про новий стан жінки у країні рад та
політиці убезпечення її від хибного шляху повії.
Автор засвідчив декілька тенденцій, характерних для но-
вого стану ставлення до цього виду соціальних відхилень. З по-
чатком нової економічної політики відбулося остаточне юри-
дичне та політичне зрівняння чоловіка та жінки в Радянській
країні. Однак економічна рівність, не дивлячись на прийняття
Кодексу Законів про Працю, за яким жіноча заробітна плата му-
сила б зрівнятися із чоловічою, залишалася в мріях. Певною мі-
рою усіх зрівняла політика воєнного комунізму з її розподіль-
чим характером та відсутністю товарно-грошових відносин.
286
З введенням непу жінка знов потрапляє у групу ризику – «зрос-
таюче безробіття починає бити в першу чергу по жінці. Голо-
вний контингент безробітних припадає на чорноробів, з яких 2/3
складають жінки. Ще більша частина безробітних припадає на
жінок інтелігентної праці. Складаються передумови для прости-
туції. Й ми бачимо, що проституція, після появи непу починає
швидко зростати, набуваючи значних розмірів»15.
Професор В.М.Броннер описує нову практику боротьби з
хворобами у вигляді створення профілакторіїв для повій та надає
детальну характеристику особового складу одного з таких профі-
лакторіїв. Наведені ним цифри звертають увагу читача на декіль-
ка моментів (на яких сам автор не наголошує). По-перше, серед
повій збільшується кількість одружених, що може говорити про
нове ставлення до шлюбу, який вже не убезпечував жінку від по-
дібних занять (4,4% заміжніх серед повій до революції змінилося
на 17% – після). Змінюється і їх соціальний склад – тепер біль-
шість з них є вихідцями з селянських домогосподарств.
Відбулися зміни у розвитку проституції і з точки зору
місць зараження клієнтів венеричними хворобами. Заборона на
будинки розпусти призвела до розпорошування повій та усклад-
нення виявлення можливих місць, відведених для розпусти. Ни-
ми могли бути номера в готелях, ресторани, кафе та пивні бари
(в яких передбачені окремі кабінети), вокзали та привокзальні
сквери, сімейні бані. Останні викликали особливу увагу право-
охоронних органів, оскільки набули значної ролі у якості борде-
лів. Відповідно зараження з простору борделю та приватних
квартир, де жили повії (в дореволюційні часи), переноситься на
вулицю, у прямому сенсі цього слова, через житлову кризу.
Місцями заражень венеричними хворобами стають сади, поля,
сквери, а також ті самі сімейні бані. Хоча значною залишається і
доля заражень, що відбулися на приватних квартирах жінок, що
займаються проституцією.
Аналізуючи соціально-психологічні характеристики пост-
революційних повій, автор показує, що більшість їх складають
діти селян та робітників, що зіштовхнулися з проблемами бід-
ності та раннього сирітства, з 17 років мали статеве життя, роз-
287
почали кар’єру повії у 18–19 років та пережили перше заражен-
ня венеричною хворобою вже у перший рік роботи. За психіч-
ними характеристиками всі вони подаються як люди з яскраво
вираженими психічними відхиленнями (хоча автор уникає зага-
льного висновку з цих цифр, посилаючись на занадто малу вибі-
ркову сукупність розглянутих). Однак ця думка в подальшому
набуватиме обертів, бо стане зручним поясненням того, що зі
зміцненням радянської влади не зникають суспільні вади. Тож,
відповідно, починають декларувати, що злочини можуть здійс-
нюватися лише людьми, що мають певні відхилення у психіці.
Не менш цікаві висновки наводить автор, цитуючи резуль-
тати роботи науково-дослідницької комісії щодо вивчення чин-
ників та побуту проституції за 1924 р., організованої відомим до-
слідником, професором МГУ М.Н.Гернетом. Цією комісією було
опитано 618 московських повій. З них лише 54 мали в дитинстві
окрему кімнату. Решта не тільки не мали окремої кімнати, а ще й
були змушені спати в одному ліжку не лише з родичами, а й сто-
ронніми людьми. Спали в окремому ліжку в дитинстві лише 107 з
опитаних повій. Від усіх опитаних 170 відповіло, що втратило
цноту раніше, ніж досягли статевої зрілості. Згідно даних, отри-
маних під час опитування, більшість повій регулярно вживали
алкогольні напої (86,3%) та наркотики (71,5%). Більшість з них по-
чали вживати алкоголь та наркотики тоді, коли вже були повіями.
Серед причин цього називали наступне: пошуки втечі від реаль-
ності та докорів совісті; штучне збудження; наслідування дій ін-
ших; фізичний біль; примушення клієнтом та інші. На жаль, на-
ведені дані можуть лише засвідчувати загальні тенденції, оскіль-
ки автор постійно плутається в цифрах (загальні суми опитаних
не збігаються з розподілом відповідей)16.
Соціологічний напрямок в Україні реалізував А.Н.Федо-
ровський, що оприлюднив дані опитувань повій у Харкові в
1926–1927 рр.17. Отримані тут дані в цілому збігаються з резуль-
татами російських досліджень. В Харкові було опитано 177 по-
вій, з яких більшість складали доволі молоді жінки (основні ка-
тегорії: 15–19 років – 27,7%, від 20 до 29 років 59,9%). Тут повії
виявилися навіть молодшими ніж в Москві у 1924 р. (молодші
288
за 18 років тут склали 9,9%, 18–29 років – 58,4%). Однак таке порі-
вняння даних носить відносний характер через нерепрезентатив-
ність обох вказаних вище досліджень. Переважаюча більшість
опитаних в Харкові повій були малоосвіченими (неписьменні –
15,8%, малоосвічені – 37,8%, з нижчою освітою – 33,9% і лише
12,7% – із середньою освітою). Заміжні тут складали 9% (що так
само перевищує показники одружених повій у дореволюційній Ро-
сії). Більшість повій були приїжджими (64,4%), з яких 24,4% скла-
дали ті, що переїхали з інших областей України, решта – мігранти з
РСФСР та інших регіонів. Перший сексуальний контакт відбувся у
67,8% повій Харкова у неповнолітньому віці. Алкогольні напої
приймали усі 100%, а наркотики – 76,3% опитаних повій.
Але так чи інакше, наведені дані свідчили, що причини ра-
дянської проституції були набагато глибшими, ніж їх намагали-
ся подати зрештою у висновках.
Приміром в процитованій вище книзі В.М.Броннера та
А.І.Єлістратова проституція царських часів подавалася як «не-
змінна супутниця капіталізму» та «породження правового й
економічного тиску щодо жінки», у той час як радянська прос-
титуція мала під собою лише одну вагому причину – безробіття,
із подоланням якої ця проблема, як масове явище, зникне. Однак
професор В.М.Броннер визнавав, що не можна сподіватися на
повне викорінювання проституції, однак з тими повіями, що за-
лишаться незважаючи на «зростання радянського господарства»
слід буде боротися так, як свого часу в перші роки після перемоги
Великого Жовтня, боролися з трудовими дезертирами: «Прости-
туції не повинно бути в трудовій державі… І її не буде у ті часи,
коли ми, покінчивши з безробіттям, зможемо знов кинути своє
гасло з днів воєнного комунізму «непрацюючий най не їсть»18.
Соціальна практика показала, що все виявилося не так
просто з викорінюванням проституції. Профілакторії для повій
лише на початку свого існування зберігали добровільність, на-
бувши згодом характеру примусового лікування та утримання.
Серед повій зростала кількість робітниць, що розглядали озна-
чене заняття як додатковий заробіток для покращення сімейного
бюджету19. А формування ставлення до повії як до людини з
289
психічними вадами обмежувало можливості дійсно наукового
вивчення причин цього явища. Перехід на кінець 1920-х – на
початку 1930-х років до репресивної практики стосовно повій
означав, по-суті, провал радянської політики у намаганнях по-
долати це явище.
Гомосексуалізм
За часів Петра І у світських законах вперше з’являються
статті про злочини, спрямовані проти природи, однак вони тор-
калися в першу чергу чоловіків. Кримінальне право Росії не міс-
тило спеціальних норм для лесбійок. На кінець ХІХ ст., у межах
біологічного та психологічного підходів, починають звучати
наукові виправдання означених дій, пригортається увага до цієї
категорії населення з точки зору правомірності застосування
покарання стосовно хворих людей із вродженими вадами. Росій-
ський дерматовенеролог В.М.Тарновський запропонував розріз-
няти вроджений та набутий гомосексуалізм (останній розгляда-
вся як результат зовнішніх впливів)20.
Сексуальна свобода, пропагована більшовиками, зіграла
свою роль – одразу ж після революції було скасовано криміна-
льну відповідальність за гомосексуальні дії. Не була вона перед-
бачена і у Кримінальних кодексах РСФСР 1922 р. та 1926 р. та
УСРР 1922 р. та 1927 р. Однак тональність обговорювання озна-
ченої проблеми засвідчувала пошуки можливого засудження
подібних дій. Зрештою, на початок 1930-х рр. у кодифіковане
право повертається кримінальна відповідальність за чоловічій
гомосексуалізм (карався ув’язненням на строк від 3 до 8 років).
Тож 1920-ті роки в радянській державі були «легальним кори-
дором» існування одностатевих стосунків. Революційні настрої
певною мірою легалізували в суспільстві подібні дії та сприяли
демонстративній поведінці одностатевих партнерів. З іншого
боку, означені зміни спровокували наукове обговорення означе-
них питань – на початку 1920-х років у коло уваги радянських
правників потрапляє проблема, пов’язана з одностатевими сто-
сунками, носії яких намагалися їх унормувати (тобто закріпити
офіційним шлюбом). Подібні дії описувалися як шкідливі, за-
грозливі для суспільства через їх розбещувальний характер для
290
молодих та нестійких осіб, а також через загрозу перенесення
гомосексуальних смаків та дій на широку публіку. Однак голов-
ною проблемою стало те, що попри означення шкідливості пуб-
лічного характеру гомосексуальних зв’язків, ним не було що
протиставити, крім суспільного засудження, оскільки в Кримі-
нальному кодексі цей момент був проігнорований.
У статті «Процеси гомосексуалістів» наведені декілька ка-
зусів, що правили за приклад складності кваліфікації цих дій.
Перший процес розпочався в Петрограді, коли працівники Над-
звичайної Комісії (далі – НК) зацікавилися регулярними збора-
ми на приватній квартирі доволі значної кількості людей, біль-
шість з яких складали військові моряки. Зайшовши у квартиру
під час одного з цих зібрань, працівники НК побачили мирну
картину сімейного свята з нареченою та нареченим, гостями у
парадних сукнях та костюмах. Зрештою з’ясувалося, що жінок у
приміщенні немає. Усі присутні – чоловіки, що збиралися для
задоволення гомосексуального потягу, а квартира була для них
своєрідним клубом за інтересами. У другому випадку мова йшла
про невеличке повітове містечко, в якому жінка-службовець пе-
реодяглася в чоловіче вбрання, виправила в документах ім’я Єв-
генія на Євгеній та по всіх правилах уклала шлюб із своєю ко-
лежанкою-службовицею та почала з нею жити як чоловік із жін-
кою. На вимогу керівництва установи розірвати шлюб та «при-
пинити скандал» вони відповіли відмовою, пославшись на те,
що ніхто не має права втручатися у їх інтимне життя. Невдалим
виявилося і звинувачення та кваліфікація їх дій як «злочин про-
ти природи», який виявилося легко оскаржити.
Обидві ситуації виявилися складними з точки зору звину-
вачення та засудження, ґрунтованого на Кримінальному кодексі.
В першому випадку покараними могли бути лише утримувачі
квартири на підставі статті 171 (звідництво, утримання притонів
розпусти), а в другому – можна було інкримінувати лише підро-
бку документів. Для усіх інших Кримінальний Кодекс не давав
навіть приблизних варіантів покарання.
Описування цих ситуацій для автора стало виявленням
ставлення до подібних дій, які потрактовувалися як злочин пе-
291
ред суспільством через його вплив на свідомість, потенційно
можливе втягування передусім молоді у подібні стосунки через
цікавість чи з інших мотивів. І оскільки такі дії загрожують сус-
пільству то, на думку автора, їх треба визначити як злочин та
підібрати статті КК, які б дозволили підібрати відповідне пока-
рання. Можливий вихід з цієї ситуації автор вбачив у ст.176 (ху-
ліганство, тобто пустотливі, безцільні, сполучені із очевидним
проявом неповаги до окремих громадян та суспільству в цілому,
– карається позбавленням волі на строк до одного року)21.
В цілому ж засвідчимо, що означена проблема залишалася
недостатньо висвітленою в науковій літературі 1920–х років.
Домінуючими були психологічний та юридичний аспекти ба-
чення та трактування гомосексуалізму. Сама ж проблематика
вивчається не окремо, а здебільшого як складова досліджень, що
націлені на вивчення закритих одностатевих спільнот (вважало-
ся, що довге утримування людини в такому середовищі стабіль-
но веде до виникнення гомосексуальних зв’язків).
Самогубства
Ще одна з проблем, яку не могли оминути фахівці 1920–х
років – це проблема самогубств. В науковій літературі останні
розглядалися не як вияв індивідуальної волі (як, приміром, це
звучить в періодичній пресі у вигляді ледь не щоденних повід-
омлень про окремі випадки самогубств із зазначенням можли-
вих мотивів)22, а як соціальне явище. Такий погляд на самогубс-
тва в науковій літературі був ґрунтовно викладений у відомій
праці французького соціолога Е.Дюркгайма23. Його визначна
праця була відома і фахівцям з Російської імперії, які продовжу-
вали свою кар’єру за нової влади. Фахівці намагалися встанови-
ти зв'язок між такими характеристиками як стать, вік, соціальне
походження, освіта, стан здоров'я тощо та схильністю до само-
губств. Однак попри таке, цілком соціологічне бачення пробле-
ми, виявлені реальні чинники не бралися до уваги. Населення
намагалися запевнити, що так вчинити з собою могли лише не-
повноцінні у психічному відношенні люди24, бо соціалістична
дійсність не могла викликати в людей таких почуттів за своїм
визначенням.
292
В Царській Росії самогубства визнавалися антисоціальни-
ми явищами. За церковними настановами самогубць не можна
було ховати за церковним обрядом й на звичайному цвинтарі. За
невдалу спробу самогубства людину могли покарати ув’язнен-
ням в тюрмі, не вважалися правомірними пункти заповіту, скла-
деного самогубцем. З 1930-х років про самогубства перестають
писати.
Одним з прикладів радянських публікацій з означеної те-
ми є стаття доктора Я. Лейбовича «До характеристики сучасних
самогубств в Радянській країні»25. Із посиланнями на Е. Дюрк-
гайма, він наголошує на соціальному характері самогубств, од-
нак звертає увагу на певні специфічні риси, притаманні само-
губствам цього часу. Так, приміром, цілком слушним і для Ра-
дянської країни виявилося спостереження щодо того, що періо-
ди війн, революцій та інших соціальних потрясінь характеризу-
ються зниженням кількості самогубств, оскільки призводять до
посилення почуття колективізму, підвищують згуртованість су-
спільства. Так само підтвердилася і думка про те, що пожвав-
лення соціально-політичної активності жінки веде до збільшен-
ня самогубств по цій групі. Натомість, там де жінка прив’язана
до дітей, кухні та домогосподарства, де її правовий статус є
низьким – кількість жіночих самогубств меншає. Емансипована
революцією, жінка починає займати активну політико-економіч-
ну позицію у житті нової держави що, відповідно, веде до збі-
льшення кількості жіночих самогубств.
Критичним у сенсі самогубств для чоловіків був вік 28–38
та 50–59 років, для жінок – до 20-ти років та 20–30 років, що не
співпадало з західноєвропейськими тенденціями. Певні розбіж-
ності були виявлені і стосовно взаємозалежності сімейного ста-
ну та схильності до самогубств. На підставі західноєвропейсь-
ких статистичних даних було виявлено, що до самогубств у
найбільшій мірі схильні вдові та розлучені, а сімейне життя
вполовину зменшує подібний ризик. Статистичні дані в Радян-
ській державі показали приблизно рівну кількість як одружених,
так і неодружених самогубць, та незначний їх відсоток серед
вдових, однак ці дані неможливо співвіднести з розподілом на-
293
селення за сімейним станом через відсутність даних щодо цього
у переписі від 28 серпня 1920-го року. Автор зробив припущен-
ня, що шлюб, через його нестійкість, втратив тут свою охоронну
функцію у сенсі убезпечення людини від самогубства. Ще од-
ним підсилюючим чинником виявилася освіта – серед самогуб-
ців освічених людей було в 3–4 рази більше, ніж неосвічених.
Певну складність викликало встановлення залежності професій-
ного статусу та схильності до самогубств через те, що категорія
«місце останньої роботи» не співпадало ані з отриманою освітою,
ані з професійними навичками, отриманими на дореволюційній
роботі. Тож, для встановлення цього зв’язку намагалися порівня-
ти між собою тип заняття перед революцією та останню роботу та
узгодити їх між собою. Результатом став розподіл кількості само-
губств за професійними групами (дані щодо чоловіків та жінок
подавалися окремо), який, на жаль, не можна співвіднести з
об’ємом тієї чи іншої професійної групи в суспільстві, однак в
середині групи самогубць бачимо, що найбільше серед чоловіків
хлібопашців, робітників фізичної праці та представників невідо-
мих професій, а серед жінок – селянок, канцеляристок, домогос-
подарок, домашньої прислуги, сестер милосердя.
Певні зміни проявилися й у виборі способу переривання
життя. Якщо до війни найбільш розповсюдженими були самогубс-
тва через повішання, втоплення та отруєння, то після війни чолові-
ки стали більше вішатися або стрілятися, а жінки – вішатися та
труїтися. Утоплення, яке займало як в європейській, так і в росій-
ській імперській статистиці друге місце, відходить на другий план.
Головними мотивами самогубств для чоловіків були мате-
ріальні проблеми (втрати, голод, злидні тощо), образи від ото-
чуючих (сімейні негаразди) та фізичні страждання (невиліковні
хвороби). У рейтингу «жіночих» мотивів на перших місцях опи-
нилися нерозділене кохання, ревнощі, покинутість чоловіком,
образи від оточуючих, матеріальні негаразди та загальне розча-
рування життям. Хоча при цьому найбільшу групу як серед жі-
нок, так і серед чоловіків складали алкоголіки-самогубці, люди
із вираженими психічними вадами, що по-суті не є мотивом, а
скоріше є чинником подібних дій. Реальні мотиви людей подіб-
294
ної категорії здебільшого залишалися невідомими дослідникам.
У подальшому влада перейшла до практики фіксації самогубств
та подальшого контролю за самогубцями-невдахами.
В цілому ж можемо зазначити наступне. Наукова літера-
тура (психологічна, юридична, історична, кримінологічна) 1920-
х років була своєрідним продовженням роботи, розпочатої у
другій половині ХІХ ст., коли означена тематика актуалізувала-
ся у науковому дискурсі. Протягом 1920-х років, хоч і не в пов-
ній мірі, зберігаються започатковані до революції наукові тра-
диції дослідження соціальних відхилень. Видання подібного
плану містять розмаїті статистичні дані щодо тих чи інших ви-
дів протиправних дій. Хоча здебільшого ці дані не є репрезента-
тивними (особливо це стосується опитувань повій, які охоплю-
вали передусім низову, зареєстровану злочинність), тож, відпо-
відно, і порівнюваними між собою. Це добре усвідомлювали і
фахівці 1920-х, які з обережністю переходили до висновків, що,
виходячи з цифр, здавалися немов би очевидними.
Певну цінність мають ці видання і з точки зору ренонс-
трукції тогочасного наукового та побутового ставлення до озна-
чених людських дій, формування певної ідеології у розумінні
злочину та кари. Здебільшого автори схилялися до характерис-
тики злочинності та її окремих видів як явища чужого для ра-
дянської системи, викликаного поточними негараздами, з усу-
ненням яких як причини буде ліквідований і наслідок – тобто
сама злочинність. Формується і образ нової радянської людини,
інтегрованої в систему, в суспільну активність та взаємодію, не
схильної до протиправних дій. Лише людина з психічними ва-
дами могла залишатися злочинцем в країні, що стає все більш
усталеною та робить очевидні успіхи на шляху побудови соціа-
лістичного суспільства. Такі настанови звужували можливості
спеціалістів щодо встановлення комплексу причин та чинників,
що сприяли розповсюдженню того чи іншого виду протиправ-
них дій, примушували оминати питання соціального статусу
засуджених, створили зрештою умови для застосування репре-
сивних заходів до людей, поведінка яких носила, з точки зору
влади, асоціальний характер.
295
1 Броннер В.М., Елистратов А.И. Проституция в России / Вольф Мои-
сеевич Броннер, Аркадий Іванович Елистратов. – М.: Изд-во наркомздрава
РСФСР, 1927. – С. 8.
2 Див. детальныше: Меликсетян А.С. Проституция в 20-е годы / Алек-
сандр Сергеевич Меликсетян // Социологические исследования. – 1989. – № 3.
– С. 71–75.
3 Гернет М. Предисловие к работе «Преступный мир Москвы» / Михаил
Николаевич Гернет // Гернет М.Н. Избранные произведения. М„ 1974. С. 407.
4 Штесс А. Криминально-психологические исследования при тюрьме /
Альфред Штесс // Еженедельник советской юстиции. – 1922. – № 21–22. –
С. 12 (11–12)
5 Див., приміром: Ломброзо Ч. Гениальность и помешательство / Чеза-
ре Ломброзо / Общ. ред., предисл. проф. Л.П.Гримака. – М.: Республика, 1995.
– 398 с.
6 Даньшин И.Н. Из истории криминологических учреждений в Укра-
инской ССР в 20-е – 30-е гг. // Вопросы борьбы с преступностью. Вып. 32. –
М.: Юрид. лит., 1980. – С.68.
7 Девиантность и социальный контроль в России (ХІХ–ХХ вв.): тен-
денции и социологическое осмысление / Научное издание. – СПб.: Алтейя,
2000. – С.87. (384 с.)
8 Тарновский В.М. Проституция и аболиционизм / Вениамин Михай-
лович Тарновский. – СПб.: Изд-во К. Риккера, 1888. – 261 с.
9 Обозненко П.Е. Поднадзорная проституция Санкт–Петербурга по
данным Врачебно–Полицейского Комитета и Калинкинской больницы / Петр
Евграфович Обозненко. – СПб.:Надежда, 1896. – 108 с.
10 Эратов Л. Наказуема ли проституция? / Л.Эратов // Еженедельник со-
ветской юстиции. – 1922. – № 4. – С. 4–6 (С.5).
11 Броннер В.М., Елистратов А.И. Проституция в России / Вольф Мои-
сеевич Броннер, Аркадий Іванович Елистратов. – М.: Изд-во наркомздрава
РСФСР, 1927. – 108 с.
12 Див. детальніше: Обозненко П.Е. Поднадзорная проституция Санкт-
Петербурга по данным Врачебно-Полицейского Комитета и Калинкинской
больницы. – СПб.:Надежда, 1896. – 108 с.; Броннер В.М., Елистратов А.И.
Проституция в России / В.М.Броннер, А.И.Елистратов. – М.: Изд-во наркомзд-
рава РСФСР, 1927. – С. 8.
13 Броннер В.М., Елистратов А.И. Проституция в России / В.М.Броннер,
А.И.Елистратов. – М.: Изд-во наркомздрава РСФСР, 1927. – С.29.
296
14 Броннер В.М., Елистратов А.И. Проституция в России / В.М.Броннер,
А.И.Елистратов. – М.: Изд-во наркомздрава РСФСР, 1927. – С. 12.
15 Броннер В.М., Елистратов А.И. Проституция в России / В.М.Броннер,
А.И.Елистратов. – М.: Изд-во наркомздрава РСФСР, 1927. – С. 41.
16 Див.: Броннер В.М., Елистратов А.И. Проституция в России /
В.М.Броннер, А.И.Елистратов. – М.: Изд-во наркомздрава РСФСР, 1927. –
С. 66–68.
17 Федоровський А.Н. Современная проституция: Опыт социально–
гигиенического исследования / А.Н.Федоровский // Профилактическая меди-
цина. – 1928. – № 9–10. – С.154–169.
18 Броннер В.М., Елистратов А.И. Проституция в России / В.М.Броннер,
А.И.Елистратов. – М.: Изд-во наркомздрава РСФСР, 1927. – С. 69.
19 Лебина Н.Б. Теневые стороны жизни советского города 20–30-х годов
/ Н.Б.Лебина // Вопросы истории. – 1994. – № 2. – С. 30–42.
20 Девиантность и социальный контроль в России (ХІХ–ХХ вв.): тен-
денции и социологическое осмысление / Научное издание. – СПб.: Алтейя,
2000. – С. 75.
21 Сборник документов по истории уголовного законодательства СССР
и РСФСР (1917–1952) / Под ред. И.Т.Голякова. – М.: Гос.издат.юрид.лит.,1953.
– С. 136.
22 Коммунист. Орган ЦК и Харьковского окружкома КП(б)У. – 1921–
1928.
23 Дюркгейм Э. Самоубийство: Социологический этюд / Эмиль Дюрк-
гейм / Пер, с фр. с сокр.; Под ред. В. А. Базарова. – М.: Мысль, 1994. – 399 с.
24 Лебина Н.Б. Теневые стороны жизни советского города 20–30–х го-
дов / Н.Б.Лебина // Вопросы истории. – 1994. – № 2. – С. 36.
25 Лейбович Я. К характеристике современных самоубийств в Совет-
ской России / Я. Лейбович // Еженедельник советской юстиции. – 1923. –
№ 14. – С. 315–317.
|