Апелятиви середньоанглійської мови, реконcтруйовані на матеріалах історичної антропонімії (композити з другим компонентом – man)
Названия фамильного типа сохраняют в своих основах утерянные на сегодняшний день слова или значения слов. На материале названий фамильного
 типа среднеанглийского периода реконструируются более двух десятков утерянных апеллятивов-названий людей по профессии и занятию, по своей структуре явля...
Saved in:
| Published in: | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Date: | 2007 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2007
|
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/54914 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Апелятиви середньоанглійської мови, реконcтруйовані на матеріалах історичної антропонімії (композити з другим компонентом – man) / О.Я. Добровольська // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 110, Т. 1. — С. 161-164. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860267274862067712 |
|---|---|
| author | Добровольська, О.Я. |
| author_facet | Добровольська, О.Я. |
| citation_txt | Апелятиви середньоанглійської мови, реконcтруйовані на матеріалах історичної антропонімії (композити з другим компонентом – man) / О.Я. Добровольська // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 110, Т. 1. — С. 161-164. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура народов Причерноморья |
| description | Названия фамильного типа сохраняют в своих основах утерянные на сегодняшний день слова или значения слов. На материале названий фамильного
типа среднеанглийского периода реконструируются более двух десятков утерянных апеллятивов-названий людей по профессии и занятию, по своей структуре являющиеся композитами со вторым компонентом -man.
Назви прізвищевого типу зберігають у своїх основах втрачені на сьогодні
слова або значення слів. На базі назв пізвищевого типу середньоанглійського
періоду реконструюються понад два десятки втрачених апелятивів-назв людини за професією та заняттям, що є за своєю структурою композитами з другим
компонентом -man.
Bynames reflect the vocabulary which served the basis of their formation. The
article deals with more than twenty of such words, which were lost in the course of
time. These words are compouds with the second element -man, and belong to the
lexico-semantic group of professional names.
|
| first_indexed | 2025-12-07T19:02:16Z |
| format | Article |
| fulltext |
161
Ірвінг та По, автори XIX століття, Драйзер, Рід, Андерсон, Хемінгуей, Фолкнер, Паркер, Бенет та Мальц,
автори XX століття, використовували реалії для створення реалістичних творів. Реальність, яка їх оточувала, була
описана з гумором – яскравим та іронічним. Зв'язок дійсності та реалій з Біблії або міфології створює
гумористичний ефект. Мова реалій поєднує у собі декілька культур, мов та країн одночасно. Саме вживання
реалій, у деяких випадках, є тонким натяком на якусь подію. Американські автори XX століття зробили реалії ще
й асоціативними – описуючи якусь політичну подію, автор не має права говорити про неї відкрито (наслідки
можуть бути дуже несподівані та жорстокі для нього самого), тому реальні події описувались за допомогою
міфологічних та біблійних реалій. Це був натяк, одразу виникали асоціації з реальними подіями. За допомогою
реалій інших культур, епох, країн можна було говорити правду про дійсність того часу.
Гумору американських письменників – кілкому, іноді отрутному, з великою часткою сарказму, – була
очевидна безглуздість і хибність розважальної літератури, що існувала. Ведучою темою в літературі США стає
трагізм американської дійсності. Усе це передається читачу в жартівливому тоні, з гумором, іронією. Без
використання алюзій і реалій в них досягти подібного гумористичного ефекту було б неможливо.
Вивчивши взаємодію реалії в інтертекстах алюзії, можна сказати, що такі з'єднання роблять текст не тільки
інтертекстуальним, але й інтеркультурним, і навіть, інтерчасовим. Реалії й алюзії з'єднують воєдино кілька
текстів, культур і часів, переплітаючи їх між собою, якби створюючи деякий макротекст і макрокультуру в
макрочасі.
Таким чином, вивчення інтертекстуальності в різних сферах комунікації поглиблює уявлення про текст не
тільки як про лінгвістичне, але й соціокультурне явище. Крім того, теорія інтертекстуальності дозволяє пояснити
іманентну якість тексту – здатність до прирощення змісту, генерування нових смислів через взаємодію з іншими
смисловими системами [1, с. 108].
Література
1. Стилистический энциклопедический словарь русского языка / Под ред. М. Н. Кожиной. –М.: Флинта: Наука, 2003. – 696 с.
2. Шонь О. Б. Мовностилістичні засоби відображення реалій життя американського Півдня у творчості Фланнері О’Коннор // Мова і культутра
(Науковий журнал). – К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2007. – Вип 9. – Т. ІІІ (91). Лінгвокультурологічна інтерпретація тексту. – С. 155-162.
Добровольська О. Я.
АПЕЛЯТИВИ СЕРЕДНЬОАНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ, РЕКОНCТРУЙОВАНІ НА МАТЕРІАЛАХ
ІСТОРИЧНОЇ АНТРОПОНІМІЇ (КОМПОЗИТИ З ДРУГИМ КОМПОНЕНТОМ -MAN)
Відапелятивна антропонімія завжди вважалася цінним джерелом вивчення мовних фактів попередніх
епох. Антропоніми, зокрема відапелятивні прізвиська та прізвища, що постали пізніше на їх основі, відтворюють
ті лексеми, що послужили базою для їх виникнення, тому зберігають маловживані чи навіть утрачені слова або
значення слів, які змінилися або зникнули упродовж розвитку мови.
Як відзначають дослідники англійської антропонімії, середньовічні прізвиська були офіційними
неспадковими найменуваннями і базувалися на основі реальних ознак їх носіїв [1, с. 6], причому дуже
поширеним в той час було викориcтання в якості прізвиськ назв професійного заняття людини [2, с. 23]. На
початку XII століття прізвиська в Англії почали успадковуватися , а час стабілізації цього процесу припадає на
XV століття. Прізвиська, що виникали у цей період активного формування прізвищевої системи, несуть цінну
інформацію про пласти лексики, що лягли в основу творення назв прізвищевого типу (які перетворювалися
згодом на офіційні, спадкові і незмінні прізвища). Метою нашого дослідження є виявлення в основах
антропонімів тих лексем, які були втрачені упродовж історії мови, тобто вийшли з ужитку і не знайшли свого
відображення у словниках англійської мови.
Об'єктом вивчення послужили назви прізвищевого типу середньоанглійського періоду, які за своєю
структурою є композитами з другим компонентом -man. Лексема man є носієм лише загальнокатегоріального
значення особи, а інколи прирівнюється навіть до напівсуфікса [3], [4], тому встановлення предикатних зв’язків
між оcобою (об’єктом номінації) та предметом (ознакою номінації) базується, за відсутності словотвірних
паралелей (на апелятивному і ономастичному рівнях лексики), тільки на концептуальних знаннях дослідника.
Значно утруднює справу реконструкції семантики непрозорість для сучасного дослідника істинних мотивів
номінації, що особливо відчутно у разі багатозначності або омонімічності лексем, на основі яких тлумачаться
похідні слова.
Для реконструкції семантики цілого ряду композит з другим компонентом -man (*dikeman, *dekeman,
*fissheman, *hunteman, *cocheman, *gosman, *noteman, *parcman, *parkeman, *spureman, *staneman, *todman,
*trusseman) ми використовували наявні в англійській мові, хоч інколи і з хронологічним зсувом, апелятиви-
словотвірні дублети досліджуваних слів [5]. Виявлено також понад два десятки незафіксованих історичними
словниками англійської мови апелятивів-антропооснов назв прізвищевого типу середньоанглійського періоду,
що є композитами з компонентом man, для тлумачення семантики яких вирішальну роль відіграють їх
словотвірні дублети, що також не зафіксовані в лексикографії і знайдені тільки в якості антропооснов назв
прізвищевого типу: *bakman, *bakeman, *butterman, *botreman, *cheseman, *chesman, *chusman, *chisman,
*flourman, *lekman, *mustardman, *saltman, *wigman, *wygeman, *burelman, *sakeman, maderman, *busselman,
*wexman, *loceman, *lockeman, *sleman, *scleyman, *besteman, *bukkeman, *buleman, *boleman, *bullokman,
*coltman, coltmon, *gateman, *gooteman, *kideman, *kydeman, *loceman, *lockeman, *bureman, *boreman,
*bourman, *burman [ 6 ].
Понад двадцять апелятивів (з їх фонографічними варіантами), що є композитами з другим компонентом
-man, які не мають словотвірних дублетів ні серед апелятивної, ні серед онімічної лексики, відтворюються в
антропоосновах середньовічних назв прізвищевого типу. У зв’язку з непрозорістю на сьогодні мотивів номінації
семантика розглядуваних апелятивів може вважатися лише імовірною і в багатьох випадках неоднозначною.
Відомий факт тісного зв'язу між багатьма сферами людської діяльності в Англії періоду середньовіччя [7; 8; 9;
162
10; 11; 12; 13; 14] утруднює проведення чіткої границі між середньоанглійськими мовними найменуваннями
людей за їх професією та заняттям.
Фонографічні варіанти *belman, *beleman закладені в антропоосновах назв прізвищевого типу в
антропоформулах середньоанглійського періоду William Belman 1300 Crowland; Katerina Beleman 1327 SRC;
Gilbert Beleman 1398 Black. Лексема bellman (also belman) (from bell + man) у значенні «1. a man who rings a bell;
esp. a man employed to go round the streets of a town and make public announcements, to which he attracts attention by
ringing a bell; a town-crier (formerly a bellman announced deaths, and called on the faithful to pray for the souls of the
departed; a bellman also acted as night-watchman, and called the hours) «(1391 NED) тлумачить антропооснову
власної назви Belman, однак не виправдовує медіальне –е в середньоанглійській прізвищевій назві Beleman, а
також новоанглійських прізвищах Beleman, Belleman, Belliman (1585-1606), Billeman (1776), Billyman (1784)
(Denham Parish Register (Suffolk)) та Billeman, Billerman (1760, 1791) (Rushbrook). Очевидно, в середньо-
англійському періоді побутувала лексема beli-man (<ME beli ‘bellows’ + man) із семантикою ‘bellows-blower’.
Лексема belly фіксується в таких формах: bali, balye, bale, bely, bylly, bally, bealye, bellye, bellie, belly, ME bali, bely,
OE bæliʒ, bęliʒ, earlier bælʒ, bęlʒ у значенні‘bag, skin, envelope, hull (of beans and peas)’. The same word of which
the plural appears as bellows . The sense ‘belly» did not exist in OE. The history of the differentiation of belly and
bellows is complicated (NED).
Bellows (bæly, belʒ, beliʒ, bylʒ, byliʒ, beli, bely, buly) «an instrument or machine constructed to furnish a strong
blast of air» (a 800). Now used only in plural: the sing. was still in use in 15th c., and still later in compounds. In the 11th c.
the simple belʒ, bylʒ, byliʒ «bag» occurs in this sense in glossaries. Thence the ME beli, bely, buly (ü), really the same
word as belly, under which see the remote etymology. In the sense ‘bellows’, bely was still used in the sing. by Chaucer,
but after 1400 we find this only with the sense «belly» (NED).
Фонографічні варіанти *cademan, *cademon послужили основою для назв прізвищевого типу в
антропоформулах середньоанглійського періоду Robert Cademan (1279 RH C); Geoffrey Cademon (1327 SRDb).
Тлумачимо їх як агентивні назви, похідні від cade «1. a cask or barrel (1387 NED); 2. a barrel of herrings (1337
NED)», із значенням «a maker or seller of barrels».
Агентивна назва *charman (William le Charman 1293 AssSt; Adam le Charman 1310 LLB) в
середньовічному періоді служила на позначення візника або ремісника, що виготовляв вози, карети (char ‘1. A
chariot; a cart, wagon (1300 NED); 2. A cart-load (1550 NED)’.
Сердньоанглійська лексема *scheldman відтворюється в назви прізвищевого типу в антропоформулі Adam
Scheldman 1327 SRSf. Очевидно, вона є синонімом середньоанглійської лексеми *schyldwyrhta і служила на
позначення зброяра «a maker of schields» (OE (*scield) sceld, ME seld, schylde, schelde (NED)».
Агентивна назва *barlyman відтворюється в антропооснові назви прізвищевого типу середньо-
англійського періоду Peter Barlyman (1332 MEOT), мотивується словом barley (OE bærlic, ME barly) і позначала
особу, що вирощувала або продавала зерно, зокрема ячмінь.
Фонографічні варіанти *beman, *bemon, що лежать в основі назв прізвищевого типу в антропоформулах
R. Beman (1283 SRSf); William le Bemon (1324 LaCt), мотивуються лексемою bee (ME bee, by, be, bey).
Історичний словник англійської мови подає такі композити-агентивні назви з першим компонентом bee: bee-herd
1483, bee-ward 1500, bee-master 1866, bee-mistress 1859, bee-hunter 1776, bee-keeper 1839, bee-owner, bee-
shepherd, bee-woman 1833. Вважаємо, що розглядувані діалектні варіанти середньоанглійської мови *beman,
*bemon служили професійною назвою бджоляра – «a keeper of bees, an apiarian».
Апелятиви *pyrman, *perman (Robert Pyrman 1296 SRSx; Gilbert Perman 1376 LLB), що є фонографічними
варіантами середньоанглійської мови (pear, OE pere, peru (1000), ME pere, pyre, per та ін.) вважаємо агентивними
назвами на позначення людини, що займалася садівництвом або реалізацією фруктів (зокрема, груш).
Лексему *wurtman, що лежить в основі назви прізвищевого типу в антропоформулі Simon Wurtman (1297
MinAcctCo), можна тлумачити як похідну від іменника wort [OE wyrt ‘root, plant’, ME wurt... ] ‘1. A plant, herb, or
vegetable, used for food or medicine (825); 2. A general name for any plant of the cabbage kind, genus Brassica; colewort
(1340); 3. (pl.) = Pottage (1400)’. Звідси семантика композита *wurtman, очевидно, ‘a seller of vegetables’.
Лексему *capelman (Walter Capelman 1327 SRSx) ми схильні вважати похідною від caple, capul, [ME
capel] ’A horse: in ME chiefly poetical; now only dial. (c1290)’, і звідси семантика її – «one who looks after horses».
Не є цілковито виключеною можливість тлумачення цієї лексеми на основі слова chapel (capell, cappell < ME
chapele) ‘A sanctuary or place of Christian worship (1225)’, і мотивування семантики розглядуваної антропооснови
як «one who lives near or is employed at the chapel» (пор. Templeman). Однак композит chapel-man фіксується лише
в новоанглійському періоді три століття пізніше першої фіксації цієї лексеми в якості наведеної вище
антропооснови (Chapel-man ‘one of the clergy or officials of the chapel’. 1663 Spalding Troub. Chas.I (1829)61
*Chapel men who have countenanced the chapel ceremonies and novations’NED). Вважаємо малоімовірним, що назва
на позначення церковної особи була б саме в середньовічний період забута аж на три століття, чи фіксувалася б
виключно в одній прізвищевій назві. Тому відносимо композит *capelman до агентивних назв на позначення
пастуха або конюха.
На основі назв прізвищевого типу реконструюються кілька апелятивів на позначення слуг, що є
композитами з другим компонентом -man: *castelman ‘one employed at a castle’ (Castelman 1327 SRSo. ME, ONFr
castel ‘castle’ (а1000 NED); ME *inman (William Inman 1379 PTY. Inn (in) <OE inn ‘1. A dwelling-place, habitation,
abode, lodging; a house (1000); ME *celereman «a worker in the cellar»(John Celereman 1332 SRCu. AFr celer, OFr
celier «a cellar» (а1225 NED), «a stone-house or stone-room for provisions; a granary or pantry»; ME *celererman
«servant of the celarer» (Patric Celererman 1332 SRCu. ME, AFr celerer (a1300 NED) was the officer of a monastery,
etc., who had charge of the cellar and provisions. Later, it was used of a taverner).
Кілька реконструйованих апелятивів позначають виробників чи продавців продуктів харчування, зокрема
*graysman, *gresman (Walter Graysman 1297 MinAcctCo; Mable Gresman 1319 SR Ess). Grease (gres, greis, greys)
163
[OF graisse, greisse, gresse... mod.F. graisse] ‘1.The fat part of the body of an animal; also, corpulence, fatness (1340
NED); 2. The melted or rendered fat of animals, esp. when it is a soft state (1290 NED)’. ME *elyman, *ulemon,
*olmon ‘a maker or seller of oil’ (Thomas Elyman 1377 MESO; Etheldreda Elyman 1381 SRSf; John le Ulemon 1275
SRWo; Richard Olmon1297 SRY. OE œle, ME oli, oyle, uile, OFr oile, uille ). Пор. Roger le Elymaker 1344 MESO.
Семантика середньоанглійської лексеми *kydelman (Katharine Kydelman 1327 SREss) виводиться на
основі значення лексеми-першого компонента композита kiddle (kydell, kidel) < AF kidel, kydel ‘1. A dam, weir, or
barrier in a river, having an opening in it fitted with nets or other appliences for catсhing fish b. An arrangement of stake-
nets on the sea-beach for the same purpose’ (1215 NED). Отже, значення апелятива, можливо, – ‘one in charge of a
fishing-weir’. Аналогічно будуємо припущення щодо семантики апелятива ME *steweman –‘one in charge of a
stew’ (William le Steweman 1327 SRSf. Stew (stewe) < OF. estui (mod. F. étui ‘case, sheath, also tub for keeping fish in
a boat’) ‘A pond or tank in which fish are kept untill needed for the table’ (1387 NED).
Синонімом лексеми hawker у значенні ‘one who tends or trains hawks’ (975 NED) та пізнішої лексеми
falconer у значенні ‘a keeper and trainer of hawks’ (1440 NED), за нашими припущеннями, виступає середньовічна
лексема *meweman, засвідчена в якості антропооснови назви прізвищевого типу в антропоформулі William
Meweman 1279 RH. Mew (mewe) < F. mue ‘1. A cage for hawks, esp. when ‘mewing’ or moulting (13.. NED); 2. A
coop or cage in which animals, esp. fowls, were confined for fattening’ (1386 NED).
Давньоанглійська лексема OE spilere ‘A player, jester’ перестала побутувати в середньоанглійський період,
натомість власні назви фіксують у своїх основах апелятив *spileman (Goduine filius Spilemanni c1095 Bury (Sf);
Spileman c1095 Bury (Sf), c1160-65 NthCh (Nth), 1166 P(Nf); Edwine Spileman 1103-15 OEByn; William Spileman
1167 P (Ha); Swayn Spileman 1204 AssY; William Spileman, Speleman 1221 Cur(Ha)), що є, на нашу думку, його
синонімом який так само виник на основі дієслова spile [OE spilian] (spilian, spelien, spilen, spylen) ‘1. To sport or
play; to rejoice (1000); 2. To say; to speak (1205)’, або іменника spile [Related to Spile v.] ‘Sport, play (1205 NED)’.
Лексема *spitelman, зареєстрвоана в якості антропооснови назви прізвищевого типу в антропоформулі
середньоанглійського періоду Adam Spitelman (1176 P), що мотивується іменником spittle (spitel) [ME spitel,
spittel, etc.] ‘1. A house or place for the reception of the indigent or diseased (1225 NED)’, можливо, позначала в
середньовіччі медика.
Найменування з другим компонентом –man не експлікують у своїй зовнішній структурі відношення особи
до предмета, що послужив ознакою для номінації. Відношення між особою (об’єктом номінації) та предметом
виражається багатьма можливими предикатами: «виробляти», «вирощувати», «продавати», «доглядати»,
«пасти», «розводити», «дути, надувати», «управляти (везти)», «грати», «служити», «працювати». Розглянуті нами
іменники з компонентом –man реалізовували такі ономасіологічні категорії: 1) категорію носія агентивного
відношення до результату (продукту) праці ; 2) категорію носія агентивного відношення до засобів праці;
3) категорію агентивного відношення до умов (місця) праці; 4) категорію носія агентивного відношення до
предмета праці (предмета догляду).
Реконструкція апелятивів, здійснювана на основі семантичного аналізу закладених в антропоосновах назв
прізвищевого типу середньоанглійського періоду, збагачує наші відомості про лексичний склад середньо-
англійської мови, зокрема, про лексико-семантичну групу назв людей за професією та заняттям, надаючи цінний
матеріал для подальших досліджень у галузях історичної лексикології, морфології, словотвору, фонетики,
графіки, діалектології.
Джерела
AD Catalogue of Ancient Deeds (in progress).
AssEss (Assize Rolls) E.C.Furber. Essex Sessions of the Peace, 1953.
AssSt Assize Rolls. Selden Soc. 59, 1940.
AssY Assize Rolls. Yorks Arch. Soc. 44, 1911.
Black G.F.Black. Surnames of Scotland, New York, 1946.
BuryS Kalendar of Abbot Samson (Camden 3rd Ser. 84), 1954.
Crowland F. M. Page. Estates of Crowland Abbey. Cambridge, 1934.
Cur Curia Regis Rolls. Pipe Rolls Soc. 14, 24.
LoCt Calendar of Early Mayor’s Court Rolls, ed. A.H. Thomas, 1924.
LLB Letter Books of the City of London, 11 vols., 1899-1912.
MEOT B.Thuresson. Middle English Occupational Terms. Lund, 1950.
MESO G.Fransson. Middle English Surnames of Occupation.
MinAcctCo Ministers’ Accounts of the Earldom of Cornwall (Camden 3rd Ser. 66, 68. 1942-5).
NED A New English Dictionary. Oxford, 1988-1933.
OEByn G/Tengvik. Old English Bynames. Uppsala, 1938.
P Pipe Rolls. Rec. Comm., 3 vols., 1833-44. Lund, 1935.
PTY Yorkshire Poll Tax Returns. Yorks Arch. Journal , 1379.
RH Rotuli Hundredorum, 2 vols., 1812-1818.
SRC J.J.Muskett and C.H.Evelyn White. Lay Subsidy of 1 Edw III, Cambs.
SRCu J.P.Steel. Cumberland Lay Subsidy (6 Edw III), Kendal, 1912.
SRD Subsidy Rolls. Transactions. Derbyshire Arch. Soc. 30, 1908.
SRSo Subsidy Rolls.Somerset Rec. Soc. 3., 1889.
SRSx Subsidy Rolls. Sussex Records Society,10, 1900.
SRWo Subsidy Rolls. Worcs Hist. Soc., 4 vols., 1893-1902.
SRY Yorks Arch. Soc., Rec. Ser. 16, 21, 74, 1894-1929.
SRSf E.Powell. A Suffolk Hundred in 1283, Cambridge, 1910.
Література
1. Reaney P. H. The Origin of English Surnames. Routledge and Kegan Paul. London, 1980.
2. Гусынина Е. Б. Становление английской фамильной системы (По матеріалам источников VII-XVII вв.). Диссертация на соискание ученой
степени к. ф. н. Л., 1982.
3. Бартков Б. И. О статусе словообразовательных морфем типа -monger, -smith, -wright, -proof, -tight в английском языке //Словообразование и
его место вкурсе обучения иностранному языку. Владивосток. 1978, Вып. 6, с. 42-51.
4. Буранов Дж. Просхождение и развитие полусуффикса -man в английском языке: Автореф. дис. … канд. филол. наук. – Л., 1963. – 20.
164
5. Добровольська О. Я. Реконструктивні можливості середньоанглійської антропонімії (доповідь на XVI Міжнародній науковій конференції ім.
проф. Сергія Бураго 25-29.06.2007) (у друці). Видавничий Дім Дмитра Бурого (www.burago.kiev.ua)
6. Добровольська О. Я. Реконструкція семантики апелятивів середньоанглійської мови на основі даних історичної антропонімії //Науковий
вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. Філологічні науки. № 4. – Луцьк, 2007. – С. 14-19.
7. Левицкий Я. А. Города и городское ремесло в Англии в Х-ХII вв. – М.-Л.: Изд- во АН СССР, 1960. – 298 с.
8. Штокмар В. В. История Англии в средние века. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1973. – 184 с.
9. Fransson G. Middle English Surnames of Occupation. Lund, 1935.
10. Lipson E. The Economic History of England. – London, 1956. – 696 p.
11. Morton A. L. A People’s History of England. –Berlin: Seven Seas Publishers, 1974.
12. Myers A. R. England in the late Midle Ages. – Harmondsworth, 1978. – 285 p.
13. Otto G. Die Handwerkernamen im Mittelenglischen. – Bottrop, 1938. – 99 p.
14. Thrupp S. L. The merchant class of Medieval London (1300-1500). – Chicago, 1948.
Долгополова Л. А.
ИНФИНИТИВ В СОСТАВНОМ СКАЗУЕМОМ С МОДАЛЬНЫМИ ГЛАГОЛАМИ SCULAN И WELLEN
В ДРЕВНЕВЕРХНЕНЕМЕЦКОМ ЯЗЫКЕ
Изучение истории языковых явлений продолжает оставаться в центре лингвистических исследований,
утверждая мысль о том, как постепенная эволюция языка привела, в конечном счете, к его современному
состоянию. Известно, что особенно чутко на все новое реагирует словарный состав языка, однако постоянные
сдвиги наблюдаются и в области грамматики, которые, накопляясь, приводят время от времени к
принципиальным изменениям в системе.
Развитие грамматического строя языка представляет собой сложный процесс, в который включены
единицы разных уровней. Наряду с разработкой общетеоретических проблем исторического языкознания
необходимость углубленного исследования языка вызывает потребность изучения отдельных языковых единиц с
учетом их специфики.
Актуальность данной работы обусловлена постоянно растущим интересом к изучению эволюции языка и
установлению основных тенденций дальнейшего его развития.
Новизна нашего исследования заключается в комплексном анализе инфинитива древневерхненемецкого
периода, что до настоящего времени не являлось предметом отдельных лингвистических исследований.
Объектом изучения являются структурные, семантические и функциональные особенности инфинитива в
сочетании с модальными глаголами в древневерхненемецком языке.
Целью исследования является комплексный анализ сложного сказуемого, в состав которого входят
модальные глаголы и инфинитив, что предусматривает решение таких задач:
• анализ структурных особенностей инфинитива древневерхненемецкого периода;
• установление функциональных особенностей сложного сказуемого с модальными глаголами sculan и
wellen и инфинитивом.
Источниками фактического материала послужили языковые памятники древневерхненемецкого периода
(VIII-IX вв.), представляющие собой преимущественно тексты религиозного характера (молитвы, притчи,
евангелие), а также заговоры, отрывок эпической песни о Хильдебранде, надписи. В языковом отношении
анализируемые нами рукописи проявляют разнообразие форм, поскольку написаны на разных диалектах
(баварский, среднефранкский, рейнскофранкский, алеманнский).
Инфинитив рассматривается нами как грамматическая форма глагола, обладающая как глагольными, так и
именными свойствами. На современном этапе развития немецкого языка именные признаки инфинитива
проявляются, прежде всего, в выполнении им определенных синтаксических функций. В то же время, инфинитив
не способен участвовать в предложении в роли сказуемого, характерной для финитной формы глагола.
Глагольными признаками инфинитива считают его семантическую основу (категориальное значение процесса
или состояния), а также сохранение таких глагольных категорий, как категория залога и времени.
Двойственный характер инфинитива заложил основу неоднозначного подхода к установлению его статуса
в современной лингвистике. В истории изучения инфинитива можно выделить два основных подхода:
инфинитив рассматривается как именная форма глагола или переходная форма глагола в существительное.
Изучение эволюции инфинитива отдельно взятого языка не претендует на полное решение вопроса о глагольном
или именном статусе инфинитива, но поможет высветлить некоторые моменты названной проблемы.
Немецкий язык входит в группу западногерманских языков индоевропейского происхождения. Согласно
традиционной периодизации, предложенной Якобом Гримом, эпохой начала формирования немецкого языка
принято считать V-VIII вв. Этот период, длившийся до XI столетия, получил название древневерхненемецкий
(Althochdeutsch) период. В лингвистической литературе он также известен как ранненемецкий (Frühdeutsch) [7],
немецкий язык раннего средневековья (Deutsch des Frühmittelalters) [8].
Лингвисты признают тот факт, что инфинитив существовал уже в индоевропейском языке. Вместе с
причастием он образовывал группу инфинитных (неличных) форм глагола.
Исследования германских языков, проводимые ведущими советскими лингвистами (М. М. Гухман,
В. М. Жирмунский, Э. А. Макаев, В. Н. Ярцева) во второй половине ХХ века, показали, что система именных форм
германского глагола была представлена «одним инфинитивом и двумя причастиями. Сам состав неличных форм
предполагал… совершенно иное распределение грамматических категорий, чем в личных формах» [6, с. 271].
Учеными были сделаны следующие выводы, которые легли в основу нашего дальнейшего исследования:
• общегерманская форма инфинитива представляет собой генетически отглагольное имя с огласовкой
презентной основы и суффиксом -no-;
• германский инфинитив нейтрален в залоговом и временном отношении;
• инфинитив является результатом включения в глагольную систему одной из существовавших моделей
отглагольных имен;
http://www.burago.kiev.ua)
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-54914 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T19:02:16Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Добровольська, О.Я. 2014-02-04T21:19:11Z 2014-02-04T21:19:11Z 2007 Апелятиви середньоанглійської мови, реконcтруйовані на матеріалах історичної антропонімії (композити з другим компонентом – man) / О.Я. Добровольська // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 110, Т. 1. — С. 161-164. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/54914 Названия фамильного типа сохраняют в своих основах утерянные на сегодняшний день слова или значения слов. На материале названий фамильного
 типа среднеанглийского периода реконструируются более двух десятков утерянных апеллятивов-названий людей по профессии и занятию, по своей структуре являющиеся композитами со вторым компонентом -man. Назви прізвищевого типу зберігають у своїх основах втрачені на сьогодні
 слова або значення слів. На базі назв пізвищевого типу середньоанглійського
 періоду реконструюються понад два десятки втрачених апелятивів-назв людини за професією та заняттям, що є за своєю структурою композитами з другим
 компонентом -man. Bynames reflect the vocabulary which served the basis of their formation. The
 article deals with more than twenty of such words, which were lost in the course of
 time. These words are compouds with the second element -man, and belong to the
 lexico-semantic group of professional names. uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Апелятиви середньоанглійської мови, реконcтруйовані на матеріалах історичної антропонімії (композити з другим компонентом – man) Article published earlier |
| spellingShingle | Апелятиви середньоанглійської мови, реконcтруйовані на матеріалах історичної антропонімії (композити з другим компонентом – man) Добровольська, О.Я. |
| title | Апелятиви середньоанглійської мови, реконcтруйовані на матеріалах історичної антропонімії (композити з другим компонентом – man) |
| title_full | Апелятиви середньоанглійської мови, реконcтруйовані на матеріалах історичної антропонімії (композити з другим компонентом – man) |
| title_fullStr | Апелятиви середньоанглійської мови, реконcтруйовані на матеріалах історичної антропонімії (композити з другим компонентом – man) |
| title_full_unstemmed | Апелятиви середньоанглійської мови, реконcтруйовані на матеріалах історичної антропонімії (композити з другим компонентом – man) |
| title_short | Апелятиви середньоанглійської мови, реконcтруйовані на матеріалах історичної антропонімії (композити з другим компонентом – man) |
| title_sort | апелятиви середньоанглійської мови, реконcтруйовані на матеріалах історичної антропонімії (композити з другим компонентом – man) |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/54914 |
| work_keys_str_mv | AT dobrovolʹsʹkaoâ apelâtiviserednʹoanglíisʹkoímovirekonctruiovanínamateríalahístoričnoíantroponímííkompozitizdrugimkomponentomman |