Тенденція до палаталізації в історії фонологічної системи праслов'янської мови (лінгвоісторіографічний аспект)
Проведён лингвоисториографический анализ историко-фонологических исследований, посвящённых изучению процессов смягчения согласных в праславянском языке. Рассмотрены традиционные взгляды языковедов на процессы палатализации в праславянском языке, а также интерпретации праславянских процессов смягче...
Saved in:
| Published in: | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Date: | 2007 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2007
|
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/55086 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Тенденція до палаталізації в історії фонологічної системи праслов'янської мови (лінгвоісторіографічний аспект) / А.С. Орел // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 110, Т. 2. — С. 82-84. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-55086 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Орел, А.С. 2014-02-05T16:39:45Z 2014-02-05T16:39:45Z 2007 Тенденція до палаталізації в історії фонологічної системи праслов'янської мови (лінгвоісторіографічний аспект) / А.С. Орел // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 110, Т. 2. — С. 82-84. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/55086 Проведён лингвоисториографический анализ историко-фонологических исследований, посвящённых изучению процессов смягчения согласных в праславянском языке. Рассмотрены традиционные взгляды языковедов на процессы палатализации в праславянском языке, а также интерпретации праславянских процессов смягчения в свете современных историко-фонологических теорий. Обоснована важность исследования особенностей праславянских палатализаций и йотаций для дальнейшего изучения фонологических систем современных славянских языков. Подано лінгвоісторіографічний аналіз історико-фонологічних досліджень, присвячених вивченню процесів пом'якшення приголосних у праслов'янській мові. Розглянуто традиційні погляди мовознавців на процеси палаталізації в праслов'янській мові, а також інтерпретації праслов'янських процесів пом'якшення у світлі сучасних історико-фонологічних теорій. Визначено цінність досліджень особливостей праслов'янських палаталізацій та йотацій для подальшого вивчення фонологічних систем сучасних слов'янських мов. The article dwells on the linguistic and historiographical analysis of historical and phonological investigations devoted to the study of processes of palatalization of consonants in the Proto-Slavonic language. The traditional views of linguists on the process of palatalization in the Proto-Slavonic language as well as the interpretation of Proto-Slavonic process of palatalization within the framework of modern historical phonological theories are analyzed by the author. The significance of research of phonological system of modern Slavic languages has been proved in the article. uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Тенденція до палаталізації в історії фонологічної системи праслов'янської мови (лінгвоісторіографічний аспект) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Тенденція до палаталізації в історії фонологічної системи праслов'янської мови (лінгвоісторіографічний аспект) |
| spellingShingle |
Тенденція до палаталізації в історії фонологічної системи праслов'янської мови (лінгвоісторіографічний аспект) Орел, А.С. |
| title_short |
Тенденція до палаталізації в історії фонологічної системи праслов'янської мови (лінгвоісторіографічний аспект) |
| title_full |
Тенденція до палаталізації в історії фонологічної системи праслов'янської мови (лінгвоісторіографічний аспект) |
| title_fullStr |
Тенденція до палаталізації в історії фонологічної системи праслов'янської мови (лінгвоісторіографічний аспект) |
| title_full_unstemmed |
Тенденція до палаталізації в історії фонологічної системи праслов'янської мови (лінгвоісторіографічний аспект) |
| title_sort |
тенденція до палаталізації в історії фонологічної системи праслов'янської мови (лінгвоісторіографічний аспект) |
| author |
Орел, А.С. |
| author_facet |
Орел, А.С. |
| publishDate |
2007 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Культура народов Причерноморья |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| format |
Article |
| description |
Проведён лингвоисториографический анализ историко-фонологических исследований, посвящённых изучению процессов смягчения согласных в праславянском языке. Рассмотрены традиционные взгляды языковедов на процессы
палатализации в праславянском языке, а также интерпретации праславянских
процессов смягчения в свете современных историко-фонологических теорий.
Обоснована важность исследования особенностей праславянских палатализаций и йотаций для дальнейшего изучения фонологических систем современных славянских языков.
Подано лінгвоісторіографічний аналіз історико-фонологічних досліджень,
присвячених вивченню процесів пом'якшення приголосних у праслов'янській
мові. Розглянуто традиційні погляди мовознавців на процеси палаталізації в
праслов'янській мові, а також інтерпретації праслов'янських процесів
пом'якшення у світлі сучасних історико-фонологічних теорій. Визначено цінність
досліджень особливостей праслов'янських палаталізацій та йотацій для подальшого вивчення фонологічних систем сучасних слов'янських мов.
The article dwells on the linguistic and historiographical analysis of historical and
phonological investigations devoted to the study of processes of palatalization of
consonants in the Proto-Slavonic language. The traditional views of linguists on the
process of palatalization in the Proto-Slavonic language as well as the interpretation
of Proto-Slavonic process of palatalization within the framework of modern historical
phonological theories are analyzed by the author. The significance of research of
phonological system of modern Slavic languages has been proved in the article.
|
| issn |
1562-0808 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/55086 |
| citation_txt |
Тенденція до палаталізації в історії фонологічної системи праслов'янської мови (лінгвоісторіографічний аспект) / А.С. Орел // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 110, Т. 2. — С. 82-84. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT orelas tendencíâdopalatalízacíívístoríífonologíčnoísistemipraslovânsʹkoímovilíngvoístoríografíčniiaspekt |
| first_indexed |
2025-11-27T02:51:10Z |
| last_indexed |
2025-11-27T02:51:10Z |
| _version_ |
1850795437555974144 |
| fulltext |
82
Bruscon: Das dachte ich mir / daß den Text verhustet / hat sie denn die Antihustenpillen nicht genommen
Sarah: Doch
Bruscon: Warum hustet sie dann / Ein so schöner Text / eine solche herrliche Passage / und sie verhustet alles /
Aber wir dürfen der Gewöhnlichkeit / nicht entgegenkommen [6: 57-58]
Ототожнення класів різних об'єктів лише за однією ознакою – також може в змістовному плані
служити джерелом святенництва. У згаданому прикладі з п'єси «Лицедії» йдеться про ознаку «зіпсувати
текст на сцені», за яким Брюскон ототожнив клас заурядностей з класом хворих (дружина що кашляє).
Святенницький висновок: нездорова дружина = буденність.
До описаних концептів можна було б додати й інші, виражені в текстах п'єс Т.Бернгарда РПП
(«ненависть до природи» і «ворожість до колег-письменників», «іронічність», «інформативність»), аналіз яких
може стати предметом подальших досліджень. Однак три описані вище концепти – «професіоналізм»,
«домінування» і «святенництво» виражають, на наш погляд, головні інтенції автора: висміяти саме ці
властивості людей, притаманні в значній мірі зображуваному ним суспільству. Дослідження текстів п'єс
Т. Бернгарда показує, що мовлення його персонажів дійсно «розшаровується», розподіляється за РП, що
створює ці три концепти.
Література
1. Красных В. В. Основы психолингвистики и теории коммуникации: Курс лекций. – М.: ИТДГК «Гнозис», 2001. – 270 с.
2. Купряшкина С. В. Управление речевыми действиями собеседника в диалоге // Вестник Киевского ун-та романо-герм. філол.. – 1988. – № 22.
– С. 27-30.
3. Моль А. Искусство и ЭВМ. – М.: Мир, 1975. – 556 с.
4. Bernhard T. Stücke 2. Der Präsident. Die Berühmten. Minetti. Immanuel Kant. – Frankfurt am Main: Suhrkamp Verlag, 1988. – 339 s.
5. Bernhard T. Stücke 3. Vor dem Ruhestand. Der Weltverbesserer. Über allen Gipfel ist Ruh. Am Ziel. Der Schein trügt. – Frankfurt am Main: Suhrkamp
Verlag, 1988. – 462 s.
6. Bernhard T. Stücke 4. Der Theatermacher. Ritter, Dene, Voss. Einfach kompliziert. Elisabeth II. – Frankfurt am Main: Suhrkamp Verlag, 1988. – 355 s.
Орел А. С.
ТЕНДЕНЦІЯ ДО ПАЛАТАЛІЗАЦІЇ В ІСТОРІЇ ФОНОЛОГІЧНОЇ СИСТЕМИ ПРАСЛОВ’ЯНСЬКОЇ
МОВИ (ЛІНГВОІСТОРІОГРАФІЧНИЙ АСПЕКТ)
Пошуки загальних тенденцій розвитку праслов’янської мови було відбито у фундаментальних ідеях
історичної фонетики та фонології. Мовознавці відзначають тезу О. О. Шахматова про взаємодію приголосних і
голосних у межах складу (послідовні палаталізації та лабіовелярізації), ідею І. О. Бодуена де Куртене про
«м’якісну кореляцію складів» у праслов’янській мові, визначені Н. Ван Вейком основні тенденції розвитку
праслов’янської фонологічної системи (які були прийняті Р. Нахтігалом, А. Вайаном, А. Мартіне, Ф. П. Філіним
тощо), гіпотезу Р. Якобсона про складовий сингармонізм у праслов’янській мові та ін. [9, с. 105-107; 7, с. 33; 6,
с. 468-469; 4, с. 163]. Отже, однією з основних тенденцій розвитку праслов’янської фонологічної системи, як
свідчить аналіз низки історико-фонологічних досліджень, є тенденція до палаталізації.
Незважаючи на високий рівень досліджуваності зазначеного питання (Н. Ван Вейк, Р. Нахтігал,
Ф. П. Філін, В. М. Чекман та ін.), актуальною залишається проблема встановлення кількості, якості
праслов’янських палаталізації та йотацій, їх хронологічної послідовності. Слід відзначити, що у світлі сучасних
історико-фонологічних теорій традиційні питання праслов’янської фонології розглядаються інакше. На особливу
увагу заслуговують роботи В. М. Чекмана [11], В. К. Журавльова [7], Ю. Я. Бурмистровича [1]. Проте
лінгвоісторіографічний аналіз цих праць проводився непослідовно, чим зумовлюється актуальність обраної теми.
Отже, метою статті є лінгвоісторіографічний аналіз історико-фонологічних досліджень, присвячених
вивченню процесів пом’якшення приголосних у праслов’янській мові.
Для досягнення мети, поставленої в роботі, передбачається розв’язання таких завдань: 1) аналіз
традиційних поглядів на процеси палаталізації в праслов’янській мові; 2) дослідження праслов’янських процесів
пом’якшення у світлі сучасних історико-фонологічних теорій; 3) вивчення праслов’янських йотацій та явища
м’якісної епентези в дослідженнях сучасних фонологів; 4) визначення перспектив подальшого дослідження.
Актуальною для сучасної історичної фонології є проблема визначення кількості палаталізацій, які мали
місце в праслов’янський період. Більшість учених, зокрема Ф. П. Філін, В. В. Іванов, В. О. Колесов,
В. К. Журавльов тощо, першою праслов’янською палаталізацією називають процес пом’якшення задньоязикових
приголосних г, к, х в позиції перед голосними переднього ряду та j, в результаті чого задньоязикові приголосні
змінили свою якість, перетворившись на середньоязикові ж, ч, ш [9, с. 104-105]. Другою (регресивною)
праслов’янською палаталізацією (другим пом’якшенням) задньоязикових вважається процес, в результаті якого г,
к, х перейшли до свистячого ряду дз (> з), ц, с [там же, с. 105].
Питання про виділення третьої палаталізації задньоязикових у традиційній лінгвістиці вирішується
неоднозначно, з огляду на непослідовність її рефлексів у слов’янських мовах. Так, третьою палаталізацією
задньоязикових деякі вчені (В. В. Іванов) називають зміну г, к, х у дз (> з), ц, с після і, ь, ę, ьr°, якщо
задньоязиковий не стояв перед голосним (прогресивна палаталізація) [9, с. 105]. Встановлюючи хронологічну
послідовність між регресивною та прогресивною праслов’янськими палаталізаціями, більшість вчених, за
винятком К. Кнутсона та Р. Екблома [там же, с. 106], вважають, що прогресивна палаталізація задньоязикових
проходила пізніше регресивної [там же].
Виділення трьох палаталізацій задньоязикових приголосних у праслов’янській мові довгий час залишалося
традиційною, загальноприйнятою точкою зору (Г. Шевельов, С. Б. Бернштейн та ін.). Однак з розвитком
історичної фонології, типології, історичної діалектології традиційна класифікація праслов’янських палаталізацій
переглядалася й вдосконалювалося. Цьому сприяло, по-перше, докладна розробка питань, пов’язаних із
83
виділенням різних типів твердості/м’якості приголосних та фонологічна інтерпретація цих типів, по-друге,
розрізнення відповідних фонологічних процесів в історії праслов’янської мови (палатації, палаталізації тощо).
Продовжуючи розпочаті ще в історичній фонетиці (О. Брок, О. І. Томсон) дослідження із встановлення різних
ступенів твердості/м’якості приголосних, В. М. Чекман, М. А. Кузнецова створюють розширені класифікації
фонетичних та фонологічних характеристик твердих та м’яких приголосних [11, с. 44-54; 8, с. 172-174]. Щодо
фонетичних характеристик приголосних, у роботах В. М. Чекмана, М. А. Кузнецової виділяються такі основні класи
твердих та м’яких приголосних фонем: веляризовані тверді, невеляризовані тверді, палаталізовані, палаталізовані
африковані, палаталізовані африкати, краєпалатальні (або передньопалатальні), палатальні неафриковані,
задньопалатальні [11, с. 48-49; 8, с. 68-76, с. 116-131]. На думку В. М. Чекмана, ряд приголосних від веляризованих
до задньопалатальних «можна розглядати як типологічне поле «палаталізацій», тобто як типологічну множину їх
можливих результатів» [11, с. 49]. Дослідник виділяє також і відповідні фонетичні процеси: палаталізації,
палатації, веляризації, лабіалізації тощо [там же, с. 49-50].
Послідовне розрізнення палатальних, палаталізованих фонем та відповідних процесів палатації та
палаталізації проводили М. С. Трубецькой, Р. О. Якобсон, Б. Калеман, В. М. Чекман, В. В. Колесов,
Ю. Я. Бурмистрович тощо. Про те, що в праслов’янській мові мали місце як палаталізації, так і палатації, писали
В. М. Чекман, Ю. Я. Бурмистрович [11, с. 54-61, с. 100-110; 3, с. 19-22].
Так, спираючись на дані типології та діалектології, В. М. Чекман вважає, що перше пом’якшення
задньоязикових приголосних перед голосними переднього ряду та ị в праслов’янській мові правильніше буде
визначити як процес палатації [11, с. 54-55]. На думку дослідника, в результаті позиційного пом’якшення
приголосних палаталізованість як фонемна ознака може закріпитися тільки за умови позиційної палаталізації
приголосних хоча б двох локальних рядів, чого в праслов’янській мові не було [там же]. У той же час «позиційне
пом’якшення приголосних, що належать до одного локального ряду (в праслов’янській мові це ряд
задньоязикових приголосних. – А. О.), спричиняється до їх палатації, тобто до виникнення палатальних
«приголосних» [11, с. 56].
Інтерпретуючи другу й третю «палаталізації» задньоязикових у праслов’янській мові як палатації,
В. М. Чекман враховує перш за все особливості діалектної диференціації. Роблячи висновки щодо процесів другої
(регресивної) та третьої (прогресивної) «палаталізацій», В. М. Чекман висловлює такі тези: 1) одночасність
здійснення другої й третьої палаталізацій задньоязикових (про «часткове накладання» цих процесів писав
Г. Ю. Шевельов), свідченням чого є збіг рефлексів зазначених процесів в усіх слов’янських мовах [11, с. 106];
2) нестійкість палатальних рядів, які утворилися в результаті другої й третьої палатацій (для окремих діалектних
груп), їх подальша депалатація [там же, с. 108].
З тенденцією до палаталізації в праслов’янській мові пов’язані й процеси пом’якшення приголосних перед
j або ị. Найхарактернішою рисою йотаціонних процесів, з фонетичної точки зору, вважає В. М. Чекман, є їх
поетапність [11, с. 71]. Відмінності в етапах йотаціонних процесів (виникнення гемінат або глайдів) залежать від
фонологічного трактування йотових звуків (j або ị) [там же, с. 68-69]. Спираючись на погляди О.Брока, на думку
якого для слов’янських мов основним йотовим звуком є ị, а також на результати досліджень проблеми появи l-
епентези в праслов’янській мові, В. М. Чекман робить висновок щодо відсутності j у праслов’янській
фонологічній системі [там же, с. 68, 92, 116]. Слід відзначити, що в дослідженнях Ю. Я. Бурмистровича j
реконструюється для раннього праслов’янського періоду, в той час як ị (нескладовий голосний переднього ряду)
перейшов до праслов’янської фонологічної системи з протослов’янського діалекту [1, с. 70-71, с. 75-76]. Отже,
В. М. Чекман відзначає, що, залежно від якості йотової фонеми (j або ị), йотація може бути асимілятивною (з j)
або глайдовою (з ị) [11, с. 68-70]. Для східнослов’янської групи праслов’янських діалектів характерною є
глайдова йотація.
З проблемою йотації тісно пов’язане виникнення l епентетичного в діалектах праслов’янської мови. Так, у
випадку випадіння ј(ị), що (за теорією В. К. Журавльова) знаходився в групофонемі після проривного
приголосного, з’являється епентетичний l, який, на думку В.М.Чекмана, спочатку був палатальним (пор.: рос.
земля, укр. земля) [5, с. 94;11, с. 89]. В. М. Чекман вважає, що «доля сполучень Lị пов’язана з розвитком
протиставлення за твердістю/м’якістю» [11, с. 83]. Крім того, з типологічної точки зору, розвиток м’якісної
епентези можливий тільки за умов існування в мові інших палатальних звуків, тобто після процесів палатації або
паралельно з ними [там же, с. 89]. У зв’язку з тим, що для групи праслов’янських діалектів, які лягли в основу
східнослов’янських мов, характерними були депалатації рефлексів другої й третьої палатацій, а також розвиток
тембрової кореляції твердості/м’якості, закономірним буде висновок про депалатацію рефлексів праслов’янських
епентетичних приголосних з подальшим їх переходом у палаталізовані.
Особливий інтерес становить встановлення хронологічної послідовності та фонологічних характеристик
основних рефлексів праслов’янських процесів пом’якшення приголосних для групи діалектів, які лягли в основу
східнослов’янських мов. Так, до специфічних рис групи східнослов’янських діалектів праслов’янської мови
В. М. Чекман відносить, по-перше, послідовність йотаціонних процесів з подальшим збігом результатів йотації з
результатами першої палатації; по-друге, здійснення йотації раніше другої палатації; по-третє, послідовність
депалатації рефлексів другої і третьої палатацій, в результаті чого з’явилися палаталізовані приголосні, що у свою
чергу зумовило становлення тембрової кореляції твердості/м’якості в давньоруській мові [11, с. 106-111, 118].
Ідею про зв’язок розвитку кореляції за твердістю/м’якістю в давньоруській мові з переходом праслов’янських
палатальних приголосних в палаталізовані висловлював А. Фурдаль [10, с. 114].
Результатом праслов’янських йотацій, за словами В. М. Чекмана, є виникнення палатальних приголосних
[11, с. 68-70]. Палаталізовані рефлекси йотаціонних процесів для праслов’янської мови реконструюють
Е.Кошмидер, Є.Курилович. Найцікавішим є те, що дослідники реконструюють одразу й опозиції за твердістю /
м’якістю, тобто припускають можливість існування кореляції за твердістю/м’якістю ще в праслов’янський період
[там же, с. 115].
84
Спираючись на теорію групофонем В. К. Журавльова, Ю. Я. Бурмистрович сутність праслов’янських
процесів пом’якшення визначає як перерозподіл тембру між сусіднім приголосним та голосним. На думку
Ю. Я. Бурмистровича, встановлення палатальних рефлексів як результатів всіх процесів, що проходили в
підсистемі задньоязикових приголосних праслов’янської мови, є помилковим [2, с. 12-13]. Фактично це виглядає
як проста заміна «терміна палаталізація терміном палатація» [там же]. Обгрунтованим, на наш погляд, є висновок
Ю. Я. Бурмистровича про те, що «процеси, які торкнулися задньоязикових у праслов’янській мові, ніяк не
вкладаються в прокрустово ложе трьох палаталізацій» [там же, с. 21]. Сутність позиції дослідника можна
сформулювати у вигляді двох тез: 1) розрізнювати палатальні та палаталізовані фонеми, слід «чітко розрізнювати
й процеси, які їх породили, вважаючи, що палатальні звуки породжуються палатаціями, а палаталізовані –
палаталізаціями» [там же, с. 14]; 2) і палатації, і палаталізації «можуть бути як перехідними, тобто з переходом
звуків за іншими, крім тональності, ознаками в іншу якість, так і неперехідними, тобто без переходу звуків за
іншими, крім тональності, ознаками в іншу якість» [там же, с. 20]. Спираючись на ці висновки,
Ю. Я. Бурмистрович створює нову класифікацію зазначених процесів для праслов’янської мови:
Палатації:
Перша перехідна: h° + ·ī1 →’(š»ī1).
Друга перехідна: h° + ·ī2 →’(š»ī2).
Палаталізації:
Перша неперехідна: h° + ·(r···ī1) →·(h·r··ī1).
Друга неперехідна: h° + ·ī2 →·(h··ī2).
Перша перехідна: h° + ·ī2 →·(s··ī2).
Друга перехідна: ·ī1 + h° →·ī1s·,
де ī1 – ī первинне, тобто монофтонгічного походження; ī2 – ī вторинне, тобто дифтонгічного походження
[3, с. 21].
Таким чином, тенденція до палаталізації зумовила виникнення в праслов’янській фонологічній системі
таких явищ, як палатації та палаталізації задньоязикових, йотації приголосних та виникнення l епентетичного.
Встановлення особливостей праслов’янських процесів пом’якшення з урахуванням діалектної диференціації
праслов’янської мови дозволяє глибше дослідити специфічні особливості різних діалектних груп після розпаду
спільної прамови. Насамперед це стосується розвитку тембрової кореляції твердості/м’якості в східно-
слов’янських мовах та встановлення палатальних рядів приголосних в інших слов’янських мовах.
Література
1. Бурмистрович Ю. Я. Историческая фонемология последовательного ряда или цепи славянских языков, связанных отношениями «предок –
потомок», от праиндоевропейского в лице его протославянского диалекта до русского. – Абакан: Издательство Хакасского гос. ун-та
им. Н. Ф. Катанова, 2001. – 227с.
2. Бурмистрович Ю. Я. Найти пропавший век!: Очерки по истории славянского исторического языкознания: Учебное пособие для филологов
высших учебных заведений. – Абакан: Изд-во Хакасского государственного ун-та, 2006. – 59 с.
3. Бурмистрович Ю. Я. Палатации и палатализации заднеязычных согласных в праславянском языке // Памяти П. Я. Черных: К 100-летию со
дня рождения (1897-1997): Материалы межвузовской научной конференции 20-21 февраля 1996 г. – Магнитогорск, 1997. – С. 19-22.
4. Глущенко В. А. Принципи порівняльно-історичного дослідження в українському і російському мовознавстві (70-і рр. ХІХ ст. – 20-і рр.
ХХ ст.) / НАН України, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; відп. ред. О. Б. Ткаченко. – Донецьк, 1998. – 222 с.
5. Журавлев В. К. Группофонема как основная фонологическая единица праславянского языка // Исследования по фонологии. – М.: Наука,
1966. – С. 79-96.
6. Журавлев В. К. Наука о праславянском языке: эволюция идей, понятий и методов // Бирнбаум Х. Праславянский язык: Достижения и
проблемы в его реконструкции / Общ. ред. В. А. Дыбо и В. К. Журавлева. – М.: Прогресс, 1987. – С. 453-493.
7. Журавлев В. К. Формирование группового сингармонизма в праславянском языке // Вопр. языкознания. – 1961. – № 4. – С. 33-45.
8. Кузнецова М. А. Разновидности способа образования согласных в русских говорах // Экспериментально-фонетические исследования в
области русской диалектологии. – М., 1977. – 186 с.
9. Филин Ф. П. Образование языка восточных славян. – М.; Л.: АН СССР, 1962. – 294 с.
10. Furdal A. Rozpad języka prasłowiańskiego w świetlt rozwoju głosowego.– Wrokław, 1961. – 114 р.
11. Чекман В. Н. Исследования по исторической фонетике праславянского языка: Типология и реконструкция. – М.: Наука и техника, 1979. – 216 с.
Панова К. Н.
О СИНОНИМАХ ЛЕКСЕМ, ФОРМИРУЮЩИХ ПОНЯТИЕ «ДРУЖБА» В НЕМЕЦКОЯЗЫЧНОЙ
ЛИТЕРАТУРЕ XX В.
Слово «синоним» происходит от древнегреческого syn – ‛с’, ‛совместно’ – и ‛onoma’ – имя, то есть
дословно «синонимия» обозначает «соименность» [6, c. 96]. Обычно принято считать, что синонимами являются
близкие или одинаковые по смыслу слова. Согласно более широкой дефиниции, предложенной О. О. Тараненко
[7, с. 539], синонимами являются слова или их отдельные значения, а также устойчивые словосочетания или
синтаксические конструкции с тождественными или близкими значениями при полном или частичном различии
форм. Именно тождество или близость лексического значения являются основным критерием синонимичности
[5, с. 13; 8, с. 763].
Вопросы понимания лексических синонимов вытекают из понимания сущности и структуры лексического
значения [3, с. 16]. Но вопрос исследования синонимов не так прост, как может показаться на первый взгляд. В
лингвистике существует множество научных работ, посвященных проблемам синонимии. Практически, в
каждой из них лингвисты заявляют о недостаточной изученности данной проблемы [ср.: 2, с. 11; 4, c. 7].
Ю. Д. Апресян, называя лексические синонимы одной из наиболее хорошо изученных семантических категорий,
скорее всего, имеет в виду количество попыток исследовать данное явление и наличие множества точек зрения
[1, с. 216]. Ведь синонимия, являясь едва ли не самой древней и давно исследуемой лексикологической
проблемой, в теоретическом плане остается изученной на недостаточном уровне [2, с. 11]. Множество
существующих концепций различаются в главных вопросах: в определении синонимии, ее видах, объеме
явлений, которые включены в ее сферу.
|