Екологічна Конституція Землі: від ідеї до практичного втілення
Запропонована Конституція може вирішити низку важливих для світової спільноти і кожного її члена загальних проблем: сформувати систему екологічних прав людини і закріпити її право на безпечне навколишнє середовище; визначити напрями світової екологічної політики, а також екологічного співробітництва...
Gespeichert in:
| Datum: | 2007 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2007
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/551 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Екологічна конституція Землі: від ідеї до практичного втілення / Ю. Шемшученко // Вісн. НАН України. — 2007. — N 9. — С. 3-7. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859828963402055680 |
|---|---|
| author | Шемшученко, Ю.С. |
| author_facet | Шемшученко, Ю.С. |
| citation_txt | Екологічна конституція Землі: від ідеї до практичного втілення / Ю. Шемшученко // Вісн. НАН України. — 2007. — N 9. — С. 3-7. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| description | Запропонована Конституція може вирішити низку важливих для світової спільноти і кожного її члена загальних проблем: сформувати систему екологічних прав людини і закріпити її право на безпечне навколишнє середовище; визначити напрями світової екологічної політики, а також екологічного співробітництва держав та міжнародних організацій; заповнити прогалини у міжнародно-правовому регулюванні екологічних відносин та зробити системнішою галузь міжнародного екологічного права; утворити додаткові міжнародні організаційно-правові та судові гарантії забезпечення екологічного правопорядку у світі; сприяти узгодженому розвитку національних систем екологічного законодавства.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:31:01Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 9 3
СТАТТI ТА ОГЛЯДИ
Ю. ШЕМШУЧЕНКО
ЕКОЛОГІЧНА КОНСТИТУЦІЯ ЗЕМЛІ:
ВІД ІДЕЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ВТІЛЕННЯ
Iсторія міжнародно-правових актів приро-
доохоронного характеру сягає своїм ко-
рінням другої половини ХІХ століття. Од-
ним з перших документів у цій сфері вва-
жають міжнародну Угоду про охорону мор-
ських котиків, яка була підписана у 1879 р.
Далі у зв’язку з ускладненням і заго-
стренням екологічних проблем спостеріга-
Сьогодні загальновизнано, що подальше поглиблення екологічної кризи здат-
не привести до глобальної катастрофи, яка становитиме загрозу для самого
існування людства. Однак заходи, що вживаються для протидії цій небез-
пеці, залишаються недостатньо ефективними і нескоординованими у між-
державних відносинах, загалом неадекватними.
Як же змінити цю ситуацію? Причому радикально, адже ми вже під-
ступаємо до межі, за якою деградація довкілля може набути незворотного
характеру. Суттєво допомогти тут міг би міжнародний правовий акт, який
забезпечуватиме і гарантуватиме узгодження практики господарювання із
законами природи. Понад п’ятнадцять років тому українські науковці ініці-
ювали розробку і прийняття такого акту, який названо Екологічною консти-
туцією Землі. Істотний внесок зробили вітчизняні вчені в наукове обґрунту-
вання цієї унікальної ідеї, про що розповідалося на сторінках нашого видання
у статті «Екологічна Конституція Землі: сутність і концептуальні засади»
(«Вісник НАН України», 2005, №11, с.32-42). На часі — узагальнення теоре-
тичних наробок і практичні кроки з метою введення в дію цього потрібного
всьому людству документу. Ця тема порушена у запропонованій статті,
автор якої брав участь в українській делегації, яка на початку 1992 року на
конференції у Нью-Йорку вперше виступила з ідеєю створення Екологічної
конституції Землі.
© ШЕМШУЧЕНКО Юрій Сергійович. Академік НАН України. Директор Інституту держави і права
ім. В. М. Корецького НАН України (Київ). 2007.
лося поступове нарощування масиву як на-
ціонального, так і міжнародного екологіч-
ного права. Особливо це стало помітно у
другій половині ХХ століття. Після Сток-
гольмської конференції ООН з навколиш-
нього середовища (1972 р.) людство у пра-
вовій сфері перейшло з концепції «охорони
природи» на концепцію «охорони навко-
4 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 9
лишнього середовища». Було також запо-
чатковано міжнародну організацію — Про-
грама ООН з навколишнього середовища
(ЮНЕП).
Станом на 2003 р. список міжнародних
багатосторонніх договорів екологічного ха-
рактеру, який веде ЮНЕП, налічує 238 назв.
Крім того, діє кілька тисяч двосторонніх
угод та угод, якими регулюються екологіч-
ні суспільні відносини.
На жаль, розширення сфери міжнарод-
ного екологічного права адекватно не від-
бивається на стані навколишнього середо-
вища. Глобального характеру зараз набули
проб леми зміни клімату, руйнування озо-
нового шару Землі, вирубки тропічних лі-
сів, опустелювання, збереження мігруючих
видів тва рин, риб та птахів, транскордон-
ного забруднення води й атмосферного по-
вітря, сти хійних природних лих, збережен-
ня біологіч ного різноманіття та природної
спадщини людства. За умов загального
зростання населення Землі викликає три-
вогу зростання темпів вичерпування непо-
новлюваних природних ресурсів як в окре-
мих ре гіонах, так і в глобальному вимірі за-
галом.
У високоякісному навколишньому се-
редовищі, дбайливому використанні при-
родних ресурсів і справедливому розподілі
доходів у галузі природокористування за-
цікавлена кожна людина світу. Проте чинне
міжнародне екологічне право не є достат-
ньо досконалим засобом для розв’язання
відповідних проблем. Воно, зокрема, на-
лежним чином не систематизоване і не ко-
дифіковане. У його системі відсутній базо-
вий правовий акт, який би цементував цю
правову нішу і забезпечував комплексний
підхід в екологічній сфері.
Означену проблему не вирішують чин-
ні міжнародно-правові акти загального ха-
рактеру — Стокгольмська декларація з на-
вколишнього середовища, Декларація Ріо-
де-Жанейро з навколишнього середови-
ща і розвитку (1992 р.), Всесвітня хартія
природи (1982 р.). Ці документи не мають
обов’язкової юридичної сили і не є систе-
моутворювальними для міжнародного еко-
логічного права.
Інші міжнародні еколого-правові акти не
мають універсального характеру. Вони при-
ймалися у різний час, різними суб’єктами і
містять чимало прогалин. Нерідко докумен-
ти мають декларативний характер, є супе-
речливими між собою і не базуються на су-
часній міжнародно-правовій доктрині роз -
витку екологічного права.
Міжнародна спільнота, таким чином, пі-
дійшла до необхідності розробки і при-
йняття головного для галузі міжнародно-
го екологічного права акту. Це може бути
Екологічна конституція Землі, відповід-
ний Кодекс чи Конвенція ООН з безпеки
навколишнього середовища. Ми віддаємо
перевагу Конституції як актові політико-
правового характеру і правовій формі за-
кріплення екологічних прав людини.
Пріоритет в ініціюванні розробки і при-
йняття Екологічної конституції Землі на-
лежить українським ученим. Уперше та-
ка ідея була офіціалізована україн ською
делегацією (Ф. Бурчак, М. Кости цький,
С. Кравченко, Ю. Туниця, Ю. Шем шу чен-
ко) на Міжнародній науковій конференції
з проблем федералізму у нью-йорк ському
уні верситеті «Хофстра» (1992 р.). Тут при-
йнято резолюцію «Про створення нових
організаційних структур міжнародного еко-
логічного співробітництва». Конференція
також підтримала ідею прийняття на рів-
ні ООН Всесвітньої екологічної консти-
туції.
У червні 1997 року з трибуни 19-ї спе-
ціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН
фактично про це говорив і тодішній Пре-
зидент України Л. Кучма: «Вже сьогодні
слід починати розробку глобального між-
народно-правового акта, покликаного га-
рантувати екологічну безпеку всіх країн
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 9 5
світу. Такого акта, який би визначав допус-
тимі норми екологічної поведінки усіх дер-
жав в інтересах виживання й процвітання
цивілізації у ХХІ-му столітті»*.
Ідею прийняття відповідної Конституції
нещодавно підтримав і міністр закордон-
них справ України А. Яценюк, виступаючи
на сесії Генеральної Асамблеї ООН.
На користь прийняття Екологічної кон-
ституції Землі у липні 2007 року на слу-
ханнях проблем змін глобального кліма-
ту у штаб-квартирі ООН висловився го-
лова Національного агентства екологічних
інвестицій України В. Нахлупін. На його
думку, у цій Конституції мають бути уза-
гальнені і систематизовані усі раніше при-
йняті угоди у сфері захисту навколишньо-
го середовища і сталого розвитку.
В Інституті держави і права ім. В.М. Ко-
рецького НАН України проведені теоретич-
ні дослідження концептуальних засад Еко-
логічної конституції Землі. Про деякі з них
мова піде нижче. Вони можуть бути покла-
дені в основу майбутньої концепції відпо-
відного міжнародно-правового акту**.
1. Насамперед принагідно застерегти
від надмірної деталізації Конституції і на-
магання врегулювати нею усе різноманіт-
тя екологічних відносин. Міжнародний до-
свід (зокрема, кодифікації міжнародного
морського права) свідчить, що такого роду
акти, як правило, мають рамковий харак-
тер. У цьому зв’язку майбутня Екологіч-
на конституція Землі повинна закріпити
основні, принципові засади, що стосують-
ся міжнародного співробітництва держав у
відповідній сфері суспільних відносин.
2. Ключовою ідеєю для визначення зміс-
ту і структури Конституції, на наш погляд,
має стати доктрина про право людини на
безпечне навколишнє середовище. Спра-
ва у тому, що про це право нічого не ска-
зано ні в Загальній декларації прав люди-
ни (1948 р.), ні у Європейській конвенції
про захист прав і основних свобод людини
(1905 р.), ні у міжнародних Пактах про гро-
мадянські, політичні, економічні, соціальні
та культурні права (1966 р.). Тільки побіч-
но йдеться про це право у Стокгольмській
декларації з навколишнього середовища та
Декларації Ріо-де-Жанейро з навколиш-
нього середовища та розвитку. Оминули це
питання і в інших міжнародно-правових
ак тах екологічного характеру.
Національний досвід в даному випадку
виявився попереду досвіду міжнародного.
Концепція права людини і громадянина на
безпечне (сприятливе) навколишнє сере-
довище теоретично була розроблена у 70—
80-х роках минулого століття пра во знав ця-
ми-екологами Росії, України, Білорусії та
Казахстану. Після розвалу СРСР концеп-
ція отримала практичну реалізацію. Зараз
право людини і громадянина на безпечне
навколишнє середовище включене до но-
вих конституцій держав, що виникли на
пострадянському просторі, а також низки
країн Середньої і Східної Європи.
Право людини на безпечне навколишнє
середовище є відправною точкою для фор-
мування усіх інших екологічних прав лю-
дини, а його забезпечення — головною ме-
тою міжнародного екологічного співробіт-
ництва держав. Виходячи з цього, дане пра-
во має знайти належне відображення саме
в Екологічній конституції Землі.
3. Слідом за ним доцільно закріпити й ін-
ші екологічні права людини: здійснення за-
гального і спеціального використання при -
родних ресурсів; вільний доступ до інформа-
ції про стан навколишнього сере довища та
вільне отримання відповідної інформації;
* Див.: Виступ Президента України Л. Кучми на 19-й
спеціальній сесії Генеральної Асамблеї ООН для
всебічного огляду та оцінки ходу здійснення «По-
рядку денного на 21-е століття» // Урядовий кур'єр.
— 1997. — 26 червня.
** Див.: Екологічне право України. Академічний курс /
За ред. Ю.С. Шемшученка. — К., 2005. — С. 763.
6 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 9
участь у прийнятті рішень з екологічних пи-
тань та участь у проведенні екологічної екс-
пертизи на національному і міжнародному
рівнях; одержання екологічної освіти тощо.
4. На забезпечення цих прав має бути
спрямована екологічна політика держав та
світової спільноти в цілому. Ефективність
цієї політики багато в чому залежатиме від її
універсальних принципів. Зараз вони «роз-
кидані» по різних міжнародно-правових ак-
тах і належним чином не класифіковані.
В Екологічній конституції Землі слід за-
кріпити систему відповідних принципів, а
саме: раціонального і бережного викорис-
тання ресурсів; неприпустимості забруд-
нення навколишнього середовища і комп-
лексної оцінки його стану; забезпечення
екологічної безпеки та сталого розвитку
економіки; обов’язкової екологічної екс-
пертизи проектів будівництва; збережен-
ня біологічного різноманіття; заборони во-
єнного або будь-якого іншого ворожого ви-
користання засобів впливу на навколиш-
нє сере довище; співробітництва держав в
екологічній сфері; вільного обміну еколо-
гічною інформацією; запобігання екологіч-
ної шкоди та вирішення еколого-правових
спорів мирними засобами; застосування
міжнародно-правової відповідальності дер-
жав за завдану екологічну шкоду і пору-
шення права людини на безпечне навко-
лишнє середовище тощо. Важливими та-
кож є принципи регіоналізму при вирішен-
ні регіональних відповідних екологічних
проблем і питань, що стосуються «загаль-
ної спадщини людства» (морів та океанів
за межами національної юрисдикції, кос-
мічного простору, природної спадщини).
5. Під кутом зору підвищення ефектив-
ності міжнародного екологічного співробіт-
ництва на особливу увагу заслуговують ви-
значені Конституцією форми і методи та-
кого співробітництва за конкретними його
видами. Кожному з цих видів доцільно
присвятити окремий розділ. Ідеться, зокре-
ма, про міжнародне співробітництво дер-
жави щодо: узгодження планів і проектів
природокористування, наприклад, що сто-
суються природних ресурсів, які поділяють
дві і більше держав; узгодження заходів,
пов’язаних із попередженням забруднен-
ня навколишнього середовища, ліквідацією
природних і техногенних катастроф, забез-
печенням безпечного для життя і здоров’я
людини навколишнього середовища; оцін-
ки стану навколишнього середовища та
проведення екологічної експертизи проек-
тів господарського будівництва; здійснен-
ня екологічного моніторингу та контролю;
обміну екологічною інформацією; реаліза-
ція спільних навчальних і наукових про-
грам екологічного характеру тощо.
6. Окремо слід виділити міжнародне
співробітництво в галузі розвитку міжна-
родного і національного екологічного пра-
ва. Йдеться, зокрема, про: уніфікацію еко-
лого-правової термінології; опрацювання
міжнародних і узгоджених з ними націо-
нальних стандартів якості навколишнього
середовища; гармонізацію міжнародного і
національного екологічного права; вивчен-
ня практики досвіду реалізації екологічних
міжнародних договорів та відповідних ак-
тів національного законодавства тощо.
7. Не менш важливим є питання органі-
заційних механізмів забезпечення реалі-
зації Екологічної конституції Землі. Фор-
мально цю функцію можна було б поклас-
ти на ЮНЕП. Але сьогодні ця організація
переживає серйозну кризу. Про недостатню
ефективність її діяльності неодноразово го-
ворилося на різних екологічних форумах і
з трибуни ООН.
У цьому зв’язку обговорюється питання
про зміну формату цієї міжнародної органі-
зації чи створення замість неї нового відпо-
відного органу. Зокрема, на вже згадуваній
19-й спеціальній сесії Генеральної Асамблеї
ООН було оголошено спільну заяву Брази-
лії, Німеччини, Сінгапуру і Південної Аф-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 9 7
рики. У ній міститься заклик радикально
реформувати і посилити екологічну про-
граму ООН та утворити новий орган ООН
з питань навколишнього середовища.
На наш погляд, таким органом могла б ста-
ти Рада Екологічної Безпеки на зразок Еко-
номічної і Соціальної Ради ООН для еко-
номічної та соціальної сфери. Цю Раду мож-
на було б утворити шляхом реформування
теперішнього ЮНЕП. Раді Екологічної Без-
пеки доцільно було б надати статус міжна-
родної спеціалізованої організації, на ді лив-
ши її широкими повноваженнями із забезпе-
чення безпечного навколишнього середови-
ща, координації міжнародного еко ло гічного
співробітництва, а також контролю за вико-
нанням Екологічної конституції Землі.
Складовою частиною механізму забезпе-
чення реалізації Конституції має стати її су-
довий захист. Зараз міжнародні судові спо-
ри екологічного характеру розглядаються
переважно загальними судами. Це, зокре-
ма, Міжнародний суд ООН, Міжнародний
арбітражний суд, Європейський суд з прав
людини. Діють також деякі спеціалізовано-
галузеві судові органи — Міжнародний три-
бунал з морського права, Міжнародний
морський і річковий арбітражний суд.
У 1994 р. була зроблена спроба утворення
Міжнародного екологічного суду. З ініціа-
тиви вчених-екологів на міжнародній ус та-
новчій конференції у Мехіко було заснова-
но судовий орган під назвою «Міжнародний
суд екологічного арбітражу та примирення».
До його складу увійшли вчені-екологи з 24
країн.
Але з цього нічого не вийшло. Суд фак-
тично виявився бездіяльним. Проте ідея
залишилася. Її реалізація зараз пов’язана
зі створенням спеціалізованого Міжнарод-
ного екологічного суду під егідою ООН. Це
сприяло б підвищенню ефективності засто-
сування міжнародної відповідальності за
екологічні правопорушення, в тому числі і
за порушення вимог Екологічної конститу-
ції Землі.
Таким чином, пропонована Конституція
може вирішити низку важливих для світо-
вої спільноти і кожного її члена загальних
проблем: сформувати систему екологічних
прав людини і закріпити її право на без-
печне навколишнє середовище; визначи-
ти напрями світової екологічної політики,
а також екологічного співробітництва дер-
жав та міжнародних організацій; заповни-
ти про галини у міжнародно-правовому ре-
гулюванні екологічних відносин та зробити
системнішою галузь міжнародного еколо-
гічного права; утворити додаткові міжна-
родні організаційно-правові та судові га-
рантії забезпечення екологічного правопо-
рядку у світі; сприяти узгодженому роз-
витку національних систем екологічного
за конодавства.
Україна не повинна втратити ініціати-
ву у цьому питанні. Нам слід домагатися
скликання у рамках ООН спеціальної між-
народної конференції для розробки і при-
йняття Екологічної конституції Землі. Це
не абстрактна ідея, а реальна відповідь на
екологічні виклики ХХІ століття, з якими
пов’язана подальша доля всього людства.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-551 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:31:01Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Шемшученко, Ю.С. 2008-04-23T18:30:28Z 2008-04-23T18:30:28Z 2007 Екологічна конституція Землі: від ідеї до практичного втілення / Ю. Шемшученко // Вісн. НАН України. — 2007. — N 9. — С. 3-7. — укp. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/551 Запропонована Конституція може вирішити низку важливих для світової спільноти і кожного її члена загальних проблем: сформувати систему екологічних прав людини і закріпити її право на безпечне навколишнє середовище; визначити напрями світової екологічної політики, а також екологічного співробітництва держав та міжнародних організацій; заповнити прогалини у міжнародно-правовому регулюванні екологічних відносин та зробити системнішою галузь міжнародного екологічного права; утворити додаткові міжнародні організаційно-правові та судові гарантії забезпечення екологічного правопорядку у світі; сприяти узгодженому розвитку національних систем екологічного законодавства. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України №9 С. 3-7 Статті та огляди Екологічна Конституція Землі: від ідеї до практичного втілення Ecological Constitution of Earth: from Idea to Practical Implementation Article published earlier |
| spellingShingle | Екологічна Конституція Землі: від ідеї до практичного втілення Шемшученко, Ю.С. Статті та огляди |
| title | Екологічна Конституція Землі: від ідеї до практичного втілення |
| title_alt | Ecological Constitution of Earth: from Idea to Practical Implementation |
| title_full | Екологічна Конституція Землі: від ідеї до практичного втілення |
| title_fullStr | Екологічна Конституція Землі: від ідеї до практичного втілення |
| title_full_unstemmed | Екологічна Конституція Землі: від ідеї до практичного втілення |
| title_short | Екологічна Конституція Землі: від ідеї до практичного втілення |
| title_sort | екологічна конституція землі: від ідеї до практичного втілення |
| topic | Статті та огляди |
| topic_facet | Статті та огляди |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/551 |
| work_keys_str_mv | AT šemšučenkoûs ekologíčnakonstitucíâzemlívídídeídopraktičnogovtílennâ AT šemšučenkoûs ecologicalconstitutionofearthfromideatopracticalimplementation |