Як дорости Україні до сталого розвитку?
Обгрунтовано необхідність орієнтування на сталий розвиток, способи, методи і засоби його досягнення. Наголошено, що основою цього стану економіки є постіндустріальне суспільство з переходом в інформаційне та його вищу форму - суспільство знань. Акцентовано на тому, що фундаментом економіки буде інте...
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2007
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/552 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Як дорости Україні до сталого розвитку? / Ж. Поплавська, В. Поплавський // Вісн. НАН України. — 2007. — N 9. — С. 8-14. — Бібліогр.: 3 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860264501134229504 |
|---|---|
| author | Поплавська, Ж.В. Поплавський, В.Г. |
| author_facet | Поплавська, Ж.В. Поплавський, В.Г. |
| citation_txt | Як дорости Україні до сталого розвитку? / Ж. Поплавська, В. Поплавський // Вісн. НАН України. — 2007. — N 9. — С. 8-14. — Бібліогр.: 3 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| description | Обгрунтовано необхідність орієнтування на сталий розвиток, способи, методи і засоби його досягнення. Наголошено, що основою цього стану економіки є постіндустріальне суспільство з переходом в інформаційне та його вищу форму - суспільство знань. Акцентовано на тому, що фундаментом економіки буде інтелектуальний капітал, який є складовою льдського.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:59:05Z |
| format | Article |
| fulltext |
8 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 9
Ж. ПОПЛАВСЬКА, В. ПОПЛАВСЬКИЙ
ЯК ДОРОСТИ УКРАЇНІ ДО СТАЛОГО РОЗВИТКУ?
Сталий (відтворювальний) розвиток — це
такий, що забезпечує передачу у спад-
щину нащадкам усіх компонентів навко-
лишнього природного середовища у стані не
гіршому за той, який існує нині. Це фактич-
но продовження концепції ноосфери, сфор-
мульованої академіком В.І. Вернадським ще
на початку ХХ ст. Вона виявилася необхід-
ною платформою для напрацювання теорії
триєдиного еколого-соціально-економічного
розвитку. Її суть — обов’язкова узгодженість
економічного, екологічного та людського
розвитку таким чином, щоб від покоління
до покоління не зменшувалися якість і без-
пека життя людей, не погіршувався стан
дов кілля, а забезпечувався соціальний про-
грес у своїй сталості і гармонійності.
Для України важливо не припускатися
помилок, бо легше віддати перевагу еконо-
мічному розвитку без урахування в цілісній
моделі екологічної і соціальної сфер, ніж
ХХ століття характеризувалося нестримним прагненням людства до еко-
номічного зростання і бурхливим технологічним розвитком. Успіх цього
процесу вимірювався, та й вимірюється і нині, темпами збільшення ВВП.
Вважалося, що це сприятиме підвищенню добробуту народу. Але ж такий
«прогрес» за рахунок нещадної експлуатації природних ресурсів має наслід-
ком руйнацію довкілля як основи існування людини, її зовнішнього і внутріш-
нього середовищ. Сучасний світ зіштовхнувся з глобальними проблемами: го-
лодом, екологічними кризами, деградацією моралі, наростанням регіональних
та міжетнічних конфліктів, тероризмом тощо.
Ці обставини змусили людство шукати вихід з глухого кута розвитку
цивілізації. Так було започатковано новий підхід до розв’язання глобальних
проблем — сформульовано ідеологію сталого розвитку. Наскільки ефектив-
ною може бути її реалізація в Україні? Чому ця ідеологія ще не стала в на-
шій державі керівництвом до дії? На жаль, тут більшість запитань залиша-
ються риторичними.
© ПОПЛАВСЬКА Жанна Василівна. Доктор економічних наук. Завідувачка кафедри Національного
університету «Львівська політехніка».
ПОПЛАВСЬКИЙ Василь Григорович. Доктор економічних наук. Професор Львівського державного
аграрного університету. 2007.
сповідувати цю тріаду. Тим паче, що реалі-
зація концепції сталого розвитку не гаран-
тує швидкого зростання добробуту, а потре-
бує напруженої, копіткої роботи, консоліда-
ції зусиль політиків, юристів, управлінців,
науковців, всієї української громади.
Формуючи стратегію розвитку економі-
ки держави, ми поки що не можемо відмо-
витися від ресурсозатратних галузей. Але
при цьому слід пам’ятати про обмеження з
огляду на необхідність збереження довкіл-
ля і гуманітарні принципи розвитку сус-
пільства. У державі має функціонувати
взаємопов’язаний і взаємозалежний трикут-
ник — мережа наукових установ, великі та
малі підприємства, активний бізнес. Еконо-
мічний підхід до втілення концепції стало-
го розвитку полягає в оптимальному вико-
ристанні обмежених ресурсів та інтенсивно-
му впровадженні природо-, енерго- і матері-
алозберігальних технологій для створення
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 9 9
потоку сукупного доходу, який би забезпе-
чував, принаймні, збереження сукупного ка-
піталу (фізичного, природного, людського).
Відправною точкою стратегії сталого
розвитку має бути зміна економічної орієн-
тації. Найперше — це відмова від енергоєм-
них й екологічно небезпечних виробництв
і перехід до інноваційних та постіндустрі-
альних технологій. Цей перехід мав би здій-
снюватися на основі незалежної експертної
оцінки інвестиційної привабливості тих
чи інших проектів. Для цього варто було б
створити правила гри, за якими приймати
об’єктивні рішення було б простіше і вигід-
ніше, ніж суб’єктивні. Так, підприємства,
котрі налагоджують нові високотехноло-
гічні лінії, за свій рахунок готують і пере-
кваліфіковують персонал, слід матеріально
заохочувати. Податкова і кредитна системи
мають спонукати підприємців вдоскона-
лювати стиль господарювання, акцентую-
чи їхню увагу на продукуванні виробів, ви-
готовлених з високою доданою вартістю за
порівняно низьких енерговитрат.
Для практичної реалізації відтворюваль-
ного розвитку насамперед потрібен закон
про екологічні паспорти, за яким усі під-
приємства необхідно екологічно паспорти-
зувати й атестувати. Для цього потрібно за-
конодавчо запровадити підвищувальні кое-
фіцієнти до тарифів зборів за забруднення
довкілля залежно від класу екологічної не-
безпеки: щонебезпечніше підприємство, то
вищий скоригований коефіцієнтом тариф,
вища плата за забруднення.
А щоб цей механізм запрацював, потріб-
но прийняти закон «Про екологічну пас-
портизацію»; підготувати й ухвалити по-
станову Кабінету Міністрів «Про поря-
док складання і використання екологічних
паспортів»; розробити державні стандарти
України «Екологічний паспорт підприєм-
ства»; внести відповідні зміни до методики
визначення параметрів і розмірів збору. Ці
заходи вже самі по собі сприятимуть поліп-
шенню стану довкілля.
Для розширеного відтворення виробни-
цтва недостатньо отримувати високі показ-
ники ефективності, коли кожна одиниця
ресурсу, вкладеного у справу, має не лише
повернутися, а й принести певний прибу-
ток. Тут важливо створювати умови для по-
дальшого фінансово-економічного сталого
розвитку 1. Саме він здатний підтримува-
ти оптимальну пропорційність у відтворю-
вальному процесі на рівні окремого підпри-
ємства, регіону, країни.
Якщо за часів СРСР існувала добро віль-
но-примусова кооперація з іншими союз-
ними республіками, то тепер більша части-
на цих технологічних ланцюгів цілком сві-
домо розірвана. Нині Україну по-новому
потрібно вписати у міжнародний розподіл
пра ці. Економічне співробітництво може
набагато результативніше зблизити нашу
країну, скажімо, з Росією, ніж пишномов-
ні заяви політиків. Наприклад, нині Росія
починає велику програму з відновлення ве-
ликотоннажного флоту. Як можливий під-
рядник розглядається і Миколаївський ко-
раблебудівний завод. Російській Федерації
потрібні і потужні трактори, які продуку-
ються Харківським тракторним, тощо.
Екологічна складова сталого розвитку має
забезпечити цілісність біологічної та фізич-
ної природних систем, їх життєздатність, бо
від цього залежить глобальна стабілізація
всієї біосфери. Тут дуже істотним є само-
оновлення й адаптація до різних змін дов-
кілля, зокрема кліматичних. У цьому зв’яз ку
надзвичайно важлива правильна орієнтація
на розвиток енергетичної стратегії України,
яка є потужним вузлом транзиту елект-
ричної енергії та енергоносіїв. І з погляду
захисту природи цей напрям набагато чисті-
1 У 1987 р. голова Міжнародної комісії з питань дов-
кілля та розвитку Гро Харлем Брутланд у доповіді
«Наше спільне майбутнє» вперше ввела поняття
«сталий розвиток» як такий, за якого задоволення
потреб нинішніх поколінь не має ставити під загрозу
можливості майбутніх поколінь задовольняти свої
потреби.
10 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 9
ший, аніж розвиток атомної енергетики
(особливо щодо планів побудувати додатко-
во 22 блоки). Нам доцільно розвивати ті на-
прями енергетики, які сповідує європейська
спільнота. Так, водневі технології і паливні
елементи мали б допомогти в цьому.
Соціальною складовою сталого розвитку є
соціальна політика, зокрема страхування. Але
засадничий його недолік — нерозвиненість
страхових інститутів, їхня недоступність і не-
довіра до них громадян. Тут дуже важливе пи-
тання гарантій, які мала б надавати держава.
Наприклад, коли йдеться про пенсійне забез-
печення, у людини має бути ви бір і можли-
вості диверсифікувати свої вкладення. На-
приклад, частину — у державний пенсійний
фонд, частину — в недержавний з високою
ліквідністю, а ще частину — у фонд з меншою
ліквідністю, а то й венчурний.
Істотною проблемою на шляху втілення
концепції сталого розвитку є формування
системи вимірів для кількісного і якісного
оцінювання цього процесу. Головними вимо-
гами тут виступають інформаційна пов нота
й адекватність представлення вза ємо по в’я-
заної тріади складових сталого розвит ку.
Сталість — це такий якісний стан со-
ці ально-економічної системи, у якій під
впливом як внутрішнього, так і зовнішньо-
го середовища не порушуються раціональ-
ні комбінації між наявними ресурсами і
зростаючими потребами. Отже, динамічно-
прогресуючий розвиток підприємств забез-
печується лише за досягнення розширено-
го відтворення як у кожному структурному
підрозділі, галузі, підприємстві, так і на ре-
гіональному чи державному рівні.
Основою формування майбутнього люд-
ства є еколого-економічне зростання, як це
підкреслено у висновках конференції ООН
у Ріо-де-Жанейро (1992 р.), тобто сталий
(збалансований, стійкий, екологозрівно-
важувальний) розвиток — досягнення рів-
новажного стану в доволі складній систе-
мі «природа — економіка — соціум». Схва-
лений конференцією «Порядок денний
на ХХІ століття» констатує, що економіч-
не зростання країн світу без жорсткого до-
тримання вимог ресурсо-екологічної безпе-
ки може призвести до повної деградації та
знищення як природи, так і людського ка-
піталу. Такий напрям поступу людства зу-
мовлений стрімким розвитком науково-
технічного прогресу, в результаті чого до
матеріального виробництва залучається де-
далі більше невідновлюваних і вичерпува-
них природних ресурсів. Сталий збалансо-
ваний розвиток визнаний світовою спіль-
нотою держав домінантною ідеологією
людської цивілізації у ХХІ столітті, стра-
тегічним напрямом матеріального, соціаль-
ного і духовного прогресу суспільства.
Основний принцип сталого розвитку
фор мулюється так: швидкість, із якою люд-
ство використовує природні ресурси, не
має перевищувати швидкості їх поновлен-
ня. У цьому зв’язку важливе місце нале-
жить біоенергетиці.
Подолання існуючих і запобігання май-
бутнім екологічним кризам неможливі без
застосування екобіотехнологій — для очи-
щення стічних вод, біосорбції важких мета-
лів зі стоків, знешкодження промислових
відходів, газових викидів, біодеградації на-
фтових забруднень, підвищення ефектив-
ності біологічного відновлення забрудне-
них ґрунтів, заміни низки агрохімікатів на
біопрепарати тощо. В Україні, з її залеж-
ністю від імпортованих енергоносіїв, над-
звичайно важливо створювати техноло-
гії отримання біогазу і водню з органічних
відходів, яких наш аграрно-промисловий
комплекс виділяє аж надто багато. Адже
прагнення забезпечити високі темпи еко-
номічного зростання часто пов’язане з під-
вищенням ресурсоємності та економією на
екологічних затратах. Так, упродовж остан-
ніх років минулого століття рівень падіння
ВВП в Україні виявився нижчим від кри-
тичного. Водночас рівень викидів і ток-
сичних відходів у розрахунку на одиницю
ВВП не зменшився, оскільки темпи їх ско-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 9 11
рочення були нижчими, ніж темпи спаду
виробництва. Це означає, що спад вироб-
ництва стався аж ніяк не за рахунок ресур-
соємних і забруднювальних галузей. Отже,
частка останніх у загальному обсягу сукуп-
ного продукту відносно зростає.
Сталий розвиток передбачає збереження
біорізноманіття, високої якості води, пові-
тря, ґрунту і, як підсумок, — здоров’я людей.
А для цього необхідно, щоб під час розроб-
ки планів розвитку держав (міст, сіл, при-
ватних підприємств, господарств тощо) вра-
ховувалися не лише економічні, а й соці-
альні та екологічні характеристики. Це за-
безпечить гармонізований поступ, у якому
добробут людей, стан довкілля, природних
ресурсів та людський капітал втілені у до-
сягнення науки, освіти, проривні техноло-
гії та високі моральні цінності громадського
суспільства. Тому для розв’язання нагаль-
них проблем сталого економічного зростан-
ня необхідні знання і досвід усіх зацікавле-
них сторін: науковців, виробничників, неу-
рядових організацій, громадськості тощо. А
оскільки прийняття рішень на всіх рівнях
потребує високої кваліфікації, навичок ви-
явлення і врахування інтересів різних сус-
пільних груп, поєднання економічних, еко-
логічних і соціальних чинників, то на сучас-
ному ринку праці виникає попит на новий
тип менеджерів, які хочуть і можуть працю-
вати відповідно до умов сталого розвитку.
Як економічний розвиток, так і соціаль-
ний прогрес мають забезпечуватися до-
сконалою правовою базою та механізмами
їх реалізації. Будь-яка програма, незалеж-
но від рівня її розробки, залишиться лише
декларацією, якщо немає механізмів її вті-
лення. Так, реалізація програми сталого
розвитку регіону чи держави залежить від
обґрунтованості й ефективності оператив-
них рішень, що приймаються керівниками
виконавчих органів влади на основі аналі-
зу здійснення програмних заходів. Модель
сталого розвитку передбачає перехід від
парадигми охорони природи до парадигми
підпорядкування соціально-економічного
розвитку вимозі дотримуватися законів як
суспільства, так і природи, сприймати об-
меження, що визначаються цими законами,
в усіх сферах діяльності людства.
Стратегія сталого розвитку потребує ді-
лового партнерства національного уряду,
регіональної та місцевої влади, товариств і
громад, які працюють на спільну мету еко-
номічного зростання. Уряд відіграє важли-
ву роль у тому, що можна назвати створен-
ням сприятливого середовища, але чекати
від нього відповідей на всі випадки життя
не слід: люди мають брати на себе більше
відповідальності за свій добробут, водно-
час одержуючи необхідну для цього свобо-
ду дій і державну підтримку.
Сьогодні існує низка концепцій сталого
розвитку. Всі вони постановочного харак-
теру і визначають стратегічні завдання на
макроекономічному рівні, тим часом осно-
вою втілення такої стратегії є розв’язання
проблем на мікрорівні. Ефективні моделі
сталого розвитку мають базуватися на гли-
бокому фаховому аналізі зв’язку суспіль-
ного прогресу з особливостями викорис-
тання національного природно-ресурсного
потенціалу. А це потребує формування но-
вого світогляду, а саме — гармонізації взає-
модії людини з навколишнім середовищем.
Так, говорячи про інтенсифікацію лісороз-
робок в українських Карпатах (на Львів-
щині), австрійці запевняють, що вестимуть
господарство «за принципами стійкого роз-
витку» 2. Слід зауважити, що «стійкий роз-
виток» — досить масштабне поняття, і зреа-
лізувати його у будь-якій окремо взятій га-
лузі неможливо. Це можна здійснити лише
за умови системного взаємозв’язку між усі-
ма блоками (економічним, соціальним, де-
мографічним, культурологічним, техноло-
гічним, технічним, транспортним, екологіч-
2 Оновлені австрійські пропозиції — «Основи пере-
говорів щодо створення модельного підприємства
«Карпатиленд».
12 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 9
ним тощо) кожної цілісної районної, облас-
ної чи державної геосоціосистеми.
Дехто з економістів вважає, що в Україні
можна розвивати ділову активність навіть
за відсутності капіталовкладень — шляхом
завантаження існуючих виробничих по-
тужностей, які тривалий час простоювали.
Цю тезу легко спростувати, оскільки зазна-
чені резерви не придатні для виготовлення
сучасної конкурентоспроможної продукції
з огляду на їх моральне та фізичне спрацю-
вання. Крім того, запуск застарілого облад-
нання також потребує додаткових коштів, а
потенційний ефект ледве дотягує до 8–12%
ВВП. Отже, без активної інвестиційної по-
літики неможливо забезпечити сталий еко-
номічний розвиток.
Сягнувши високого рівня пізнання і роз-
витку, людство створило реальну загрозу
своєму існуванню. Впровадження екологіч-
но чистих технологій спроможне лише за-
гальмувати негативні процеси в навколиш-
ньому середовищі, але їх недостатньо, щоб
зупинити виснаження природних ресурсів,
забруднення довкілля, поглиблення прір-
ви між бідними і багатими, деградацію усіх
сфер суспільного буття.
Екологічна історія розвитку людства, тоб -
то хронологія ведення господарства, харак-
теризується чітко виокремленими трьома
фа зами. Перша, найдовша, має ознаки доаг-
рарного й аграрного суспільства. Друга фаза
позначена створенням парової машини, пер-
ших видів механічного транспорту, відкрит-
тям електрики — це індустріальне суспіль-
ство. Третя фаза відзначається опануванням
новими видами енергії, розробкою матеріа-
лів з програмованими властивостями, ство-
ренням надшвидкого транспорту, завоюван-
ням космосу тощо. Ця фаза вже наближує
індустріальне суспільство до кризи.
Парадигма індустріального суспільства
полягає в тому, що розвиток надпотужної
техніки і відповідних технологій, який пев-
ною мірою був збалансований з енергетич-
ними і природними ресурсами Землі, пере-
став спрацьовувати: людство усвідомило,
що запаси органічних видів палива, корис-
них копалин далеко не безмежні; матері-
альні ресурси мають цілком реальну межу
зростання і динаміку споживання.
Поява нових технологій і ринків призве-
ла до того, що сьогодні в усьому світі еконо-
мічне зростання вимірюється часткою про-
дукції та обладнання, які втілюють прогре-
сивні знання та рішення, тобто включають
інтелектуальний капітал. Багатство сус-
пільства значною мірою залежить від суми
знань та вміння їх творчо використовувати.
Адже нині найціннішим товаром на ринку
виступають ідеї, інтелект, людський капі-
тал, тим паче, що інтелектуальні можливос-
ті людини — безмежні. Найновіші техноло-
гії у розвинених країнах забезпечують 80–
90% економічного приросту. Тут первинним
вважається якість національної еліти, вихо-
ваність і рівень освіти населення.
У фаховій літературі цей процес характе-
ризується як перехід від індустріальної еко-
номіки до постіндустріальної, що базується
на знаннях і домінуватиме у ХХІ столітті.
Якщо в індустріальній економіці переважа-
ли галузі, які виробляли продукцію з вели-
кою часткою сировини, енергії, матеріаль-
них і трудових затрат (металургія, машино-
будування тощо), то основу постіндустрі-
альної економіки становлять галузі, де
надзвичайно висока частка людського інте-
лекту (інформатика, біотехнологія, мікро-
електроніка, нанотехнології). Знання й ін-
формація стають головним ресурсом усіх
форм сучасного виробництва. Інформаційні
ресурси, як і зиски від людського капіталу,
практично безмежні.
Постіндустріальна економіка має свої осо-
бливості. Серед них — сповільнення темпів
зростання продуктивності праці за стрімкої
появи нових технологій і прискорення тем-
пів науково-технічного прогресу, невідповід-
ність балансової та ринкової вартості акти-
вів суб’єктів господарювання. А посилення
розриву між ринковою і балансовою вартіс-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 9 13
тю пояснюється зростанням ролі нематері-
альних активів (інтелектуальний капітал,
репутація, незавершені науково-до слідні
розробки тощо). Отже, мініатюризація та де-
матеріалізація виробництва — найхарактер-
ніші ознаки нашого часу. З на станням пост-
ін дуст рі ального періоду у сфері економіки
від будуться істотні зміни, які супроводжува-
тимуться фундаментальними трансформа-
ційними бізнес-процесами і системами.
Початок цим змінам поклало винайдення
комп’ютера, відтак — створення глобальної
інформаційної мережі — Інтернету. Це яви-
ще отримало назву інформаційної револю-
ції, яка стала можливою лише завдяки збігу
кількох факторів: появи цифрових способів
обробки інформації; бурхливому розвитку
електроніки; завоюванню космосу і створен-
ню супутникових технологій зв’язку.
Це дало змогу нагромаджувати і переда-
вати у будь-які куточки світу величезні об-
сяги інформації з колосальними, непоміт-
ними для людини швидкостями та з дуже
низькими затратами (в десятки тисяч ра-
зів меншими, ніж 15 років тому). Інтернет
об’єднав десятки держав, однак, попри це,
відмінності в рівнях їх розвитку нерідко
становлять цілі історичні епохи.
Більшість наших громадян воліла б жити
в країні з середнім рівнем достатку, серед-
нім рівнем соціальної захищеності, гаран-
туванням демократичних свобод. Для цього
нам потрібно витворити свій власний шлях
розвитку. Гадаємо, Україні варто виступити
з ініціативою проведення на початку ново-
го десятиліття у Києві Всесвітнього самі-
ту ООН з питань сталого розвитку. А для
того, щоб саміт завершився ухваленням до-
кументів принципово нового концептуаль-
ного змісту, їх основою має бути фізична
економія. Вона є новітньою світовою нау-
ковою школою, спрямованою на подолання
наслідків руйнівного господарювання. Про
це ще на початку індустріального розвитку
наголошував знаний український еконо-
міст Сергій Подолинський.
З огляду на екологічні проблеми багатьом
вітчизняним підприємствам необхідно змі-
нювати пріоритети. Ними можуть бути ті, які
надають позитивних імпульсів розвитку еко-
номіки та соціальної сфери, облаштуванню
території на основі екологозбалансованого
господарювання. І єдиним розумним кроком,
який допоміг би підприємству втриматися на
ринку, є фінансування охорони навколиш-
нього середовища у системі першо чергових
заходів. Окрім того, використання цього ін-
струментарію поступово стає імперативним
як для просування нової продукції на міжна-
родні ринки, так і для збереження вже заво-
йованих позицій у світовій економіці.
Сталий розвиток — це такий, який спри-
яє не тільки економічному зростанню, а й
справедливому розподілу його результа-
тів, розширенню можливостей людей, під-
вищенню їхнього добробуту. Одне з магі-
стральних завдань для України — це при-
скорене подолання розриву в обсягах ВВП
у розрахунку на душу населення між на-
шою країною та державами — членами ЄС.
Для цього конче потрібна структурна пе-
ребудова вітчизняної економіки. Тобто замі-
на традиційних галузей, які не потребують
висококваліфікованої робочої сили (взут-
тєва, текстильна, легка тощо), а також сиро-
винно орієнтованого виробництва (металур-
гія) на новітні продукуючі сфери з високими
технологіями. При цьому революційно зрос-
те продуктивність праці, підвищиться квалі-
фікація працівників, активізуються процеси
міжгалузевої міграції: зменшиться чисель-
ність зайнятих у виробничо-сировинній га-
лузі і збільшиться — у сферах високих тех-
нологій та послуг. У ВВП переважатиме
частка промислового виробництва. Частка
витрат на оплату праці у ВНП зростатиме.
У структурі експорту збільшиться кількість
високотехнологічної продукції, готової до
безпосереднього споживання, а матеріало- й
енергоємність різко зменшаться.
За часів СРСР весь економічний аналіз і
статистика працювали на завищення еконо-
14 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 9
мічних параметрів. Головною була тенден-
ція до віртуального поліпшення реальної
дійсності, «неухильного підвищення д об-
робуту радянського народу». Цифрами і
фак тами треба було доводити переваги жит-
тя за соціалістичного ладу. Навіть голова
тодішнього Держкомстату СРСР В. Ки ри-
ченко відкрито визнавав, що методологічні
основи статистичних розрахунків «підла-
штовувалися» під політичні завдання, а го-
ловною метою узагальнюючих показників
було демонстрування успіхів розвинутого
соціалізму у змаганні з найбільшими капі-
талістичними державами світу.
У зв’язку з цим професор Міжнародно-
го Соломонового університету Олександр
Розенфельд, опрацювавши велику кіль-
кість спеціальної літератури, припускає,
що ВВП України у 1990 році було завище-
но на 20%. Отже, його падіння за роки не-
залежності було істотно меншим, ніж вва-
жають, — через завищення бази порівнян-
ня. Це означає, що вектор приписок змінив
напрям на протилежний, і всі статистичні
показники почали погіршуватися. Але на
тлі офіційних чи напівофіційних виступів з
приводу зниження падіння життєвого рів-
ня населення України спостерігаються не-
збагненні явища — немає товарного дефі-
циту, рівень споживання зростає.
У рамках модернізації українського сус-
пільства тип соціально-економічного роз-
витку міг би бути різним: еволюційним, до-
ганяючим, випереджальним. Україна, як і
всі країни СНД, обрала доганяючий. Лише
тепер окремі українські економісти і полі-
тики, критично осмисливши невдалий до-
свід таких перегонів, пропонують переста-
ти наздоганяти, а зосереджуватися на мак-
симумі — «випереджати, не наздоганяючи».
Це єдина альтернатива відставанню Украї-
ни у світових перегонах на виживання.
Безперечно, повільним, але надійним для
України мав би бути еволюційний шлях
розвитку. Рух цим шляхом дає змогу міні-
мізувати негативні зовнішні впливи і мак-
симально задіяти всі складові національ-
ного капіталу, насамперед людський та
природно-ресурсний потенціал. Та хоч би
який шлях розвитку обрала Україна, успіху
можна досягти лише за умови, що запро-
поноване буде схвально сприйняте на всіх
рівнях українського соціуму.
Україна має реальні можливості посту-
пу на засадах сталого розвитку, тобто мож-
ливості забезпечити високу якість життя
нинішнього і майбутнього поколінь свого
народу. Майбутнє України — у відкритос-
ті, розбудові правової держави, ринкового
господарства і громадянського суспільства
з консолідованою нацією, але з неодмін-
ним захистом економічного суверенітету,
вітчизняного виробника й цінностей наці-
ональної культури.
1. Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Теория эко но-
мического анализа. — М., 2001. — 160 с.
2. Баканов М.Н., Шеремет А.Д. Теория эко но ми-
ческого анализа. — М.: Финансы и статистика,
2001. — 416 с.
3. Минаев М.Ф. Стратегия устойчивого разви-
тия агропромышленного комплекса // АПК:
экономика, управление. — 2004, № 9.
Ж. Поплавська, В. Поплавський
ЯК ДОРОСТИ УКРАЇНІ ДО СТАЛОГО РОЗВИТКУ?
Р е з ю м е
Обґрунтовується необхідність орієнтування на сталий
розвиток, способи, методи і засоби його досягнення.
Наголошується, що основою цього стану економіки є
постіндустріальне суспільство з переходом в інформа-
ційне та його вищу форму — суспільство знань. Акцен-
тується на тому, що фундаментом економіки буде інте-
лектуальний капітал, який є складовою людського.
Zh. Poplavska, V. Poplavsky.
HOW WILL UKRAINE GROW TO STEADY DEVELOPMENT?
S u m m a r y
The necessity to orient on steady development, ways,
methods and means how to achieve it is substantiated. It’s
stressed that the basis of this economics state is postin-
dustrial society with its transfer into information society
and its top form — knowledge society. It’s highlighted that
intellectual capital that is a part of human capital will be
economics basis
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-552 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:59:05Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Поплавська, Ж.В. Поплавський, В.Г. 2008-04-23T18:34:16Z 2008-04-23T18:34:16Z 2007 Як дорости Україні до сталого розвитку? / Ж. Поплавська, В. Поплавський // Вісн. НАН України. — 2007. — N 9. — С. 8-14. — Бібліогр.: 3 назв. — укp. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/552 The necessity to orient on steady development, ways,
 methods and means how to achieve it is substantiated. It’s stressed that the basis of this economics state is postindustrial society with its transfer into information society and its top form — knowledge society. It’s highlighted that intellectual capital that is a part of human capital will be economics basis. Обгрунтовано необхідність орієнтування на сталий розвиток, способи, методи і засоби його досягнення. Наголошено, що основою цього стану економіки є постіндустріальне суспільство з переходом в інформаційне та його вищу форму - суспільство знань. Акцентовано на тому, що фундаментом економіки буде інтелектуальний капітал, який є складовою льдського. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України №9 С. 8-14 Статті та огляди Як дорости Україні до сталого розвитку? How will Ukraine Grow to Steady Development? Article published earlier |
| spellingShingle | Як дорости Україні до сталого розвитку? Поплавська, Ж.В. Поплавський, В.Г. Статті та огляди |
| title | Як дорости Україні до сталого розвитку? |
| title_alt | How will Ukraine Grow to Steady Development? |
| title_full | Як дорости Україні до сталого розвитку? |
| title_fullStr | Як дорости Україні до сталого розвитку? |
| title_full_unstemmed | Як дорости Україні до сталого розвитку? |
| title_short | Як дорости Україні до сталого розвитку? |
| title_sort | як дорости україні до сталого розвитку? |
| topic | Статті та огляди |
| topic_facet | Статті та огляди |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/552 |
| work_keys_str_mv | AT poplavsʹkažv âkdorostiukraínídostalogorozvitku AT poplavsʹkiivg âkdorostiukraínídostalogorozvitku AT poplavsʹkažv howwillukrainegrowtosteadydevelopment AT poplavsʹkiivg howwillukrainegrowtosteadydevelopment |