Проблема визначення статусу резидента в Україні при укладенні міжнародних угод про уникнення подвійного оподаткування
Gespeichert in:
| Datum: | 2012 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2012
|
| Schriftenreihe: | Культура народов Причерноморья |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/55391 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Проблема визначення статусу резидента в Україні при укладенні міжнародних угод про уникнення подвійного оподаткування / А. Ковальчук // Культура народов Причерноморья. — 2012. — № 220. — С. 41-44. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-55391 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-553912025-02-23T19:43:51Z Проблема визначення статусу резидента в Україні при укладенні міжнародних угод про уникнення подвійного оподаткування Проблема определения статуса резидента в Украине при заключении международных соглашений об избежании двойного налогообложения The problem of determining the status of a resident in Ukraine at the conclusion of international agreements on avoidance of double taxation Ковальчук, А. Пронь, В. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 2012 Article Проблема визначення статусу резидента в Україні при укладенні міжнародних угод про уникнення подвійного оподаткування / А. Ковальчук // Культура народов Причерноморья. — 2012. — № 220. — С. 41-44. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/55391 339.92 uk Культура народов Причерноморья application/pdf Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| spellingShingle |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Ковальчук, А. Пронь, В. Проблема визначення статусу резидента в Україні при укладенні міжнародних угод про уникнення подвійного оподаткування Культура народов Причерноморья |
| format |
Article |
| author |
Ковальчук, А. Пронь, В. |
| author_facet |
Ковальчук, А. Пронь, В. |
| author_sort |
Ковальчук, А. |
| title |
Проблема визначення статусу резидента в Україні при укладенні міжнародних угод про уникнення подвійного оподаткування |
| title_short |
Проблема визначення статусу резидента в Україні при укладенні міжнародних угод про уникнення подвійного оподаткування |
| title_full |
Проблема визначення статусу резидента в Україні при укладенні міжнародних угод про уникнення подвійного оподаткування |
| title_fullStr |
Проблема визначення статусу резидента в Україні при укладенні міжнародних угод про уникнення подвійного оподаткування |
| title_full_unstemmed |
Проблема визначення статусу резидента в Україні при укладенні міжнародних угод про уникнення подвійного оподаткування |
| title_sort |
проблема визначення статусу резидента в україні при укладенні міжнародних угод про уникнення подвійного оподаткування |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/55391 |
| citation_txt |
Проблема визначення статусу резидента в Україні при укладенні міжнародних угод про уникнення подвійного оподаткування / А. Ковальчук // Культура народов Причерноморья. — 2012. — № 220. — С. 41-44. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT kovalʹčuka problemaviznačennâstatusurezidentavukraínípriukladennímížnarodnihugodprouniknennâpodvíjnogoopodatkuvannâ AT pronʹv problemaviznačennâstatusurezidentavukraínípriukladennímížnarodnihugodprouniknennâpodvíjnogoopodatkuvannâ AT kovalʹčuka problemaopredeleniâstatusarezidentavukraineprizaklûčeniimeždunarodnyhsoglašenijobizbežaniidvojnogonalogoobloženiâ AT pronʹv problemaopredeleniâstatusarezidentavukraineprizaklûčeniimeždunarodnyhsoglašenijobizbežaniidvojnogonalogoobloženiâ AT kovalʹčuka theproblemofdeterminingthestatusofaresidentinukraineattheconclusionofinternationalagreementsonavoidanceofdoubletaxation AT pronʹv theproblemofdeterminingthestatusofaresidentinukraineattheconclusionofinternationalagreementsonavoidanceofdoubletaxation |
| first_indexed |
2025-11-24T17:32:25Z |
| last_indexed |
2025-11-24T17:32:25Z |
| _version_ |
1849693878945316864 |
| fulltext |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
41
образуются ключевые моменты (факторы) воспроизводства регионального социума. Становится понятным,
что приоритетным является выделение факторов воспроизводства социума, направленных на равновесно-
положительное развитие системы и повышение качества жизни, отклонение от которого чревато
процессами деструктуризации. Общество в такой системе имеет аномальные перекосы в распределении
социальных прослоек, а индивидам характерна аномия (негативное отношение к нормам и ценностям
общества, моральный вакуум). Предложенная модель задает определенную систему координат,
позволяющую оценивать направления текущих изменений и результаты социально-воспроизводственных
процессов, а также их отдельных составляющих.
Источники и литература:
1. Барбашин М. Ю. Теоретические аспекты трансформации культур (социологические подходы к
транзитивности / М. Ю. Барбашин // Южнороссийское обозрение Центра системных региональных
исследований и прогнозирования ИППК РГУ и ИСПИ РАН. – Ростов н/Д. : Изд-во СКНЦ ВШ, 2004. –
Вып. 23. – С. 26.
2. Бойченко Е. Б. К вопросу о теоретических основах диагностики регионального социума /
Е. Б. Бойченко // Экономика и право. – 2010. – № 2. – С. 17-20.
3. Дергало А. А. Социология региональных трансформаций : монография : т. 1 / А. А. Дергало,
В. И. Ульяновский. – Архангельск : Северный (Арктический) федеральный ун-т, 2010. – 493 с.
4. Плеханов Г. В. Избранные философские произведения : т. 2 / Г. В. Плеханов. – М., 1956. – С. 155.
5. Putnam Robert. Making Democracy Work: Civic Traditions in Modern Italy / Robert Putnam. – Princeton :
Princeton University Press, 1993.
6. Румянцева Е. Е. Нравственные законы экономики / Е. Е. Румянцева. – М. : Инфра-М, 2010. – 96 с.
7. Симонян Р. Х. Концепция мезоуровня применительно к региону / Р. Х. Симонян // Социологические
исследования. – 2010. – № 5. – С. 52-61.
8. Степаненко А. Онтологія соціальної географії як науки / А. Степаненко // Часопис соціально-
економічної географії. – 2011. – Вип. 10 (1). – С. 16-17.
9. Fukuyama Francis. Trust: The Social Virtues and the Creation of Prosperity / Francis Fukuyama. – N. Y. : Free
Press, 1995.
10. Шастико А. Е. Модели человека в экономической теории / А. Е. Шастико. – М. : Инфра-М, 2011. – 142
с.
Ковальчук А., Пронь В. УДК 339.92
ПРОБЛЕМА ВИЗНАЧЕННЯ СТАТУСУ РЕЗИДЕНТА В УКРАЇНІ
ПРИ УКЛАДЕННІ МІЖНАРОДНИХ УГОД ПРО УНИКНЕННЯ ПОДВІЙНОГО
ОПОДАТКУВАННЯ
Подвійне оподаткування, в широкому розумінні, – це дворазове чи багаторазове оподаткування
податком чи податками одного і того ж об’єкта оподаткування. За більш детального розгляду подвійним
оподаткуванням варто вважати явище, за якого відбувається оподаткування визначеного об’єкта
оподаткування в окремого платника податку більш ніж один раз за ідентичний проміжок часу в межах однієї
чи кількох податкових юрисдикцій.
Один з випадків, в яких виникає явище подвійного оподаткування, є оподаткування доходів, які
отримані резидентами за кордоном. Така ситуація виникає, коли особа (як фізична, так і юридична), будучи
резидентом однієї держави, отримує доходи (прибуток) від господарської діяльності, яку вона здійснює на
території держави, де вона вважається нерезидентом. Обов’язковим в такому випадку є те, що резидент
повинен сплатити податки на території держави фактичного здійснення своєї господарської діяльності. Крім
того, така особа повинна підлягати оподаткуванню і в країні свого резидентства. У цьому випадку вирішити
перелічені суперечності можливо на підставі спеціальних міжнародних угод, відповідно до яких
оподатковування відбувається в одній з держав, або в рамках національного законодавства країни [3].
Проблемою подвійного оподаткування резидентів займаються такі українські та зарубыжны вчені як
М.П. Кучерявенко, Я.В. Литвиненко, С.Ф. Сутиріна, О.І. Погорлецький і т.д.
Загальновідомо, що при визначенні податкового статусу конкретного платника враховуються два
критерії: резидентство й територіальність. Різне об’єднання цих критеріїв породжує неоднаковий
податковий режим і часто є основою проблеми подвійного оподаткування. Деякі країни за основу беруть
критерій резидентства (Великобританія, США, Росія, Україна); інші − переважно критерій територіальності
(Франція, Швейцарія, країни Латинської Америки). Принцип резидентства (постійного місцеперебування)
розділяє всіх платників на дві групи: а) резиденти – особи, які мають постійне місце проживання або
місцезнаходження в даній державі й доходи яких підлягають оподаткуванню із всіх джерел (несуть повну
податкову відповідальність); б) нерезиденти – особи, які не мають постійного місцеперебування в державі і
у яких оподатковуються лише доходи, отримані ними на даній території (несуть обмежену податкову
відповідальність). Принцип територіальності визначає національну залежність джерела доходу. При цьому
оподатковуванню в даній країні підлягають тільки доходи, отримані на її території, у той час як будь-які
доходи, отримані за її межами, звільняються від податків у даній країні.
Ковальчук А., Пронь В.
ПРОБЛЕМА ВИЗНАЧЕННЯ СТАТУСУ РЕЗИДЕНТА В УКРАЇНІ ПРИ УКЛАДЕННІ МІЖНАРОДНИХ УГОД
ПРО УНИКНЕННЯ ПОДВІЙНОГО ОПОДАТКУВАННЯ
42
Для дослідження правової природи методів уникнення міжнародного подвійного оподаткування, в
першу чергу, важливим є встановлення місця останніх у системі уникнення міжнародного подвійного
оподаткування. Домінуюча позиція дослідників проблеми подвійного оподаткування з цього питання
передбачає, що податкові угоди встановлюють трьохрівневу систему усунення подвійного оподаткування.
Саме на першому етапі усувається подвійне оподаткування резиденства та джерела доходу. З цією
метою угоди включають статті про усунення подвійного резиденства і статті, що встановлюють виключне
право однієї із сторін на оподаткування кожного виду доходу. На другому етапі усувається подвійне
оподаткування, що залишається з причин колізії між принципом резиденства і принципом джерела доходу
(територіальності).
Таке усунення, як правило, вже забезпечується певною мірою внутрішніми нормами кожної країни.
Тому метою податкової угоди є приведення внутрішніх норм кожної країни в цій сфері у відповідність одна
одній (наскільки це можливо) або, рідше, встановлення в договірному порядку нового режиму усунення
подвійного оподаткування [4].
Як приклад, можна розглянути Конвенцію між Кабінетом Міністрів України і Урядом Алжирської
Народної Демократичної Республіки про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та
попередження податкових ухилень. Згідно неї термін «резидент Договірної Держави» (Стаття 4) означає
наступне (виділимо три особливості):
1. Особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця
проживання, постійного місця перебування, місцезнаходження керівного органу, місця реєстрації або
іншого аналогічного критерію. Цей термін, разом з тим, не включає особу, яка підлягає оподаткуванню в
цій Державі тільки щодо доходів, одержаних з джерел у цій Державі, або стосовно майна, що в ній
знаходиться;
2. Якщо згідно з положеннями попереднього пункту цієї статті фізична особа є резидентом обох
Договірних Держав, її статус визначається відповідно до таких правил:
a) вона вважається резидентом Договірної Держави, де вона має у своєму розпорядженні постійне
житло; якщо вона має у своєму розпорядженні постійне житло в обох Договірних Державах, вона
вважається резидентом тієї Договірної Держави, де вона має більш тісні особисті й економічні зв'язки
(центр життєвих інтересів);
b) якщо Договірна Держава, в якій вона має центр життєвих інтересів, не може бути визначена або
якщо вона не має у своєму розпорядженні постійного житла в жодній з Договірних Держав, вона
вважається резидентом тієї Договірної Держави, де вона звичайно проживає;
c) якщо вона звичайно проживає в обох Договірних Державах або якщо вона звичайно не проживає в
жодній з них, вона вважається резидентом тієї Держави, національною особою якої вона є;
d) якщо вона є національною особою обох Договірних Держав або якщо вона не є національною
особою жодної з них, компетентні органи Договірних Держав вирішують питання оподаткування такого
резидента за взаємною згодою;
3. У разі, коли відповідно до положень пункту 1 цієї статті особа, що не є фізичною особою, є
резидентом обох Договірних Держав, вона вважається резидентом тієї Договірної Держави, в якій міститься
її фактичний керівний орган.
На сьогодні статус резидента встановлюється законодавством відповідної країни за нормами, що
відрізняються стосовно громадян (фізичних осіб) і корпорацій (юридичних осіб). Однак, поняття
резиденства не залежить від громадянства фізичної особи чи національної приналежності юридичної особи.
Резидент цієї юрисдикції визначається з погляду постійного місця перебування для цілей оподаткування.
Для визнання юридичної особи, платника податків резидентом потрібно встановити наявність певних ознак
− податкового доміціля (fiscal domicile). Така ідея знаходить підтримку і у вітчизняних дослідників, які
звертають увагу на різницю в оподаткуванні, яка є визначальною у разі стягнення податків саме керуючись
наявністю податкового доміціля, який розподіляє платників податків на резидентів та нерезидентів [3].
Отож резиденти зобов’язані сплачувати усі податки своєї юрисдикції, хоча можуть мати великі пільги
як суб’єкти цієї національної економіки, а нерезиденти можуть бути звільнені від сплати податків у цій
юрисдикції, оскільки право на оподаткування за принципом резидентства випливає з податкового
суверенітету країни.
Загалом для юридичних осіб ознаками податкового доміціля можуть бути: місцезнаходження органу
управління фірмою, фактичне місце управління компанією, місце реєстрації (інкорпорації), наявність у цій
юрисдикції «резиденції», тобто службового приміщення на правах власності чи законного володіння, яке
використовується постійно. Перш ніж перейти до аналізу вітчизняної практики застосування необмеженого
податкового обов’язку для юридичних осіб, варто звернути увагу на світовий досвід визначення
податкового доміціля для таких суб’єктів.
Як відомо, з метою врегулювання питання резиденства, окрім актів національного законодавства,
застосовуються норми двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів про уникнення подвійного
оподаткування доходів і капіталу. При цьому такі договори укладають на основі типових моделей
конвенцій чи договорів про уникнення подвійного оподаткування, серед яких Типова конвенція ОЕСР про
уникнення подвійного оподаткування доходів і капіталу від 1963 р. (в останній редакції 2003 року), Типова
конвенція ООН про усунення подвійного оподаткування доходів і капіталу від 1980 р., Типовий договір
США про уникнення подвійного оподаткування.
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
43
На основі аналізу вказаних документів можна зробити наступні висновки:
1. Перша модель, Типова конвенція ОЕСР, беручи за основу оподаткування принцип резиденства,
визначає для юридичних осіб такі критерії резидентсва, як місцезнаходження керівного органу, місце
реєстрації або інший аналогічний критерій. При цьому визначальною ознакою для встановлення
необмеженого податкового обов’язку для юридичної особи у разі можливості надання резидентства обох
договірних держав є критерій розміщення фактичного керівного органу. Зазначимо, що на сьогодні саме ця
модель покладена в основу проекту Конвенції про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та
запобігання ухиленням від сплати податку, розроблену Міністерством фінансів України, який відповідно до
Постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.1993 р. № 921 «Про організацію роботи щодо підготовки
міжнародних договорів і майна та запобіганням ухиленням від сплати податку» повинен використовуватися
під час проведення переговорів та підготовки текстів відповідних міжнародних договорів України.
2. Друга модель, яка визначена у Типовій конвенції ООН 1980 р., ширше застосовує для оподаткування
принцип територіальності, при цьому в основу Конвенції покладено критерій «постійного ділового
закладу» («постійного місцеперебування»), відповідно до якого більшість доходів корпорацій, отриманих за
кордоном, обкладаються податком у джерела, тобто у країнах-імпортерах капіталу.
3. Типовий договір США про уникнення подвійного оподаткування, на підставі якого можливе
укладення двосторонніх договорів про уникнення подвійного оподаткування із цією державою, є третьою
альтернативною моделлю встановлення взаємовідносин з приводу уникнення подвійного оподаткування.
Зокрема, резидентство юридичних осіб за цією моделлю можливо встановити на підставі критерію «місце
корпоратизації», або за взаємною домовленістю договірних держав [3].
Отже, виходячи з аналізу вищевказаних моделей конвенцій та договорів про уникнення подвійного
оподаткування, можна зазначити, що в Україні при визначенні статусу резидента застосовується
здебільшого перша модель, тобто Типова конвенція ОЕСР. На нашу думку, до уваги потрібно брати також
й принцип територіальності, в тому випадку коли неможливо визначити статус резидента.
У чинному законодавстві України питання визначення статусу резидентства юридичної та фізичної осіб
врегульовано Податковим Кодексом України. Згідно Податкового Кодексу України (статті 14 підпункту
14.1.213), резиденти – це:
а) юридичні особи та їх відокремлені особи, які утворені та провадять свою діяльність відповідно до
законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами;
б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за
кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет;
в) фізична особа – резидент – фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
Згідно того ж Кодексу (статті 14 підпункту 14.1.122), нерезидентами вважаються:
а) іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані
(акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші
відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України;
б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і
міжнародних організацій в Україні;
в) фізичні особи, які не є резидентами України [1].
Розмежування фізичних осіб на резидентів і нерезидентів в Україні здійснюється на основі трьох
принципів: 1) постійного місцезнаходження на території держави (найчастіше закріплюється кількісний
критерій – 183 календарних дні); 2) джерела отриманих доходів; 3) межі податкової відповідальності
(обов’язку): повної або обмеженої. Деякі країни періодом для визначення резидентства вважають не
календарний, а податковий рік, що може й не збігатися з календарним. На наш погляд, для України це поки
не є актуальним.
Податковими резидентами України визнаються фізичні особи, які фактично перебували на території
України не менше 183 днів (цілісно або сумарно) у будь-якому послідовному дванадцятимісячному строку,
що починається або закінчується в податковому періоді. Днем перебування в Україні є будь-який
календарний день, у який фізична особа фактично перебувала на території України, незалежно від
тривалості цього перебування.
При визначенні резидентства юридичних осіб-платників податків використовуються кілька підстав, а
саме:
1. Місце реєстрації. Підприємство вважається резидентом, якщо воно засновано в державі для
здійснення на його території діяльності у формі певної організаційної структури. Усі підприємства в Україні
є резидентами, якщо вони зареєстровані тут, незалежно від місця здійснення діяльності.
2. Місцем управління підприємством вважається місце здійснення повноважень вищим органом
управління (відповідно до уставу або установчих документів).
3. За критерієм місця діяльності виділяється як резидент особа, що здійснює основний обсяг операцій
на території країни. Філії і представництва юридичних осіб розглядаються податковим законодавством як
самостійні платники податків тільки в тому випадку, якщо на них покладений обов’язок сплачувати
конкретні податки.
Тобто податкове законодавство, якщо брати в цілому, має міжнародний характер, тому що включає і
діяльність фірм та підприємств інших держав. Особливо це стосується держав Західної Європи, де
поширена міграція населення, вільний ввіз та вивіз капіталу. Тому ці підприємства та окремі громадяни
додатково потрапляють під дію законодавств інших держав. У цьому випадку особливе значення мають
Ковальчук А., Пронь В.
ПРОБЛЕМА ВИЗНАЧЕННЯ СТАТУСУ РЕЗИДЕНТА В УКРАЇНІ ПРИ УКЛАДЕННІ МІЖНАРОДНИХ УГОД
ПРО УНИКНЕННЯ ПОДВІЙНОГО ОПОДАТКУВАННЯ
44
двосторонні угоди, які укладаються між державами і які регулюють податкові стосунки і дають можливість
уникнути подвійного оподаткування.
Особливе значення цей розподіл має при оподаткуванні доходів підприємств та громадян. Якщо
підприємство є резидентом якоїсь держави, то оподаткуванню підлягають усі його доходи, які отримані як
на території держави, так і за її межами. Тобто в цьому випадку до уваги береться виключний характер
перебування на національній території держави платника податку.
Нерезидент, навпаки, сплачує податки тільки з доходів, які отриманні на території держави, або з
джерел, які розташовані на її території. Всі доходи, які отримані за межами території держави, від сплати
податкових платежів звільняються (але тільки в цій державі). Тобто збирання податків відбувається за
принципом національної належності платника податкового платежу.
Розподіл платників податкових платежів за цим принципом дає можливість уникнути подвійного
оподаткування, але в цій проблемі стикуються національні інтереси різних країн. Так, держави, в яких
підприємства та громадяни отримують більшість доходів від діяльності за кордоном та від капіталів, які
також розташовані за межами держави, зацікавлені в розмежуванні юрисдикцій за критерієм резидентства.
Держави, в економіці яких найбільша питома вага належить іноземним капіталам, більш зацікавлені в
критерії юрисдикції на принципах нерезиденства.
В сучасних умовах у деяких державах є різниця в правилах визначення резидента для різних компаній.
У більшості випадків ці негаразди усуваються за допомогою такого критерію, як визначення місця
розташування центру фактичного керівництва. Навіть коли підприємство є резидентом у своїй державі, а
більшість своїх активів має за кордоном і там здійснює їх керівництво, то і в цьому випадку можуть
надаватися різні пільги у вигляді відстрочки сплати податкового платежу на ті доходи, які отримані за
кордоном. Причому ця відстрочка може бути надана на досить тривалий час (до 5–10 років), що практично
дорівнює взагалі звільненню від сплати податку.
Отже, в Україні при визначені статусу резидента, для усунення подвійного оподаткування,
використовують принцип розмежування фізичних осіб на резидентів та нерезидентів, а при визначенні
резиденства юридичних осіб використовують принцип територіальності. В сучасних умовах, між Україною
та іншими державами можуть укладатися угоди, які створюють податкові пільгові умови для підприємств,
які не діють в офшорних зонах. Деякі держави прийняли законодавства, які спрямовані на переміщення
капіталів підприємств з офшорних зон, а також такі, які не впливають на діяльність юридичних та фізичних
осіб у своїй державі. Це також сприяє розміщенню капіталів підприємств у своїй державі.
Джерела та література:
1. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями від 01 січня
2011 року : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17
2. Литвиненко Я. В. Інтеграція податкової системи України з податковими системами інших країн
Європейського співтовариства / Я. В. Литвиненко // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2006. – №
5 (28). – С. 115-120.
3. Демянчук Ю. Г. Особливості визначення статусу резидента для юридичних осіб з метою застосування
міжнародних угод про уникнення подвійного оподаткування / Ю. Г. Демянчук // Вісник Львівського
університету. Серія юрид. Видань. – 2010. – Вип. 51. – С. 126-132.
4. Демянчук Ю. Г. Методи уникнення міжнародного подвійного оподаткування / Ю. Г. Демянчук //
Часопис Національного університету «Острозька академія». Серія: Право. – 2011. – № 1 (3).
Кондрашова Г.П. УДК 332.72 Укр
СКОЛЬКО СТОИТ КВАРТИРА В КРЕДИТ В УКРАИНЕ?
Введение. О сущности и эффективности ипотечного кредитования покупки жилья существуют
многочисленные научные исследования украинских и зарубежных специалистов. Это работы Гринько О.Л.
[1], Коваленко Л.О.[2,3], Копышинской Н.В. [4], Лагутина В.Д. [5], Лыс И. [6], Матияш П. [7], Меньшикова
С. [8], Михалиной И.Г. [9], Мищенко В. [10], Осадченко И.В. [11], Палывода К.В. [12,13], Пескуревой А.А.
[14], Погорельцевой Н. [15], Ревуцкой Н. [16], Румянцевой С.В.[17], Савич В.И. [18,19], Сердюк А.В. [20] и
других авторов.
Один и тот же процесс, в нашем случае это ипотечное кредитование покупки жилой недвижимости,
может быть эффективным или неэффективным для потенциального покупателя в зависимости от
варьирования условий предоставления ипотеки на покупку жилья. Многочисленные условия
предоставления ипотечного кредита на покупку жилой недвижимости в Украине, а именно: высокая
процентная ставка по ипотечному кредиту, высокие комиссионные и иные дополнительные платежи за счет
средств заемщика, сопровождающие получение и обслуживание ипотечного кредита, высокий
минимальный обязательный первоначальный взнос и другие - в значительной мере увеличивают конечную
стоимость для покупателя приобретенной в кредит квартиры или домовладения. Учитывая тот факт, что
жилье в Украине и так роскошь не из дешевых, а финансовое положение среднестатистического украинца
более, чем скромное (об этом свидетельствует уровень минимальной заработной платы по Украине,
установленный в Законе о государственном бюджете Украины на 2011 год, равный 941-1004 гривны, и
|