Iнституційна система державної підтримки інвестиційних процесів у харчовій промисловості
Метою статті є дослідження інституційної системи державної підтримки інвестиційних процесів у харчовій промисловості України з метою виявлення основних її складових та ролі кожного із них....
Saved in:
| Published in: | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/55400 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Iнституційна система державної підтримки інвестиційних процесів у харчовій промисловості / О.В. Майборода // Культура народов Причерноморья. — 2011. — № 207. — С. 115-117. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859478052064460800 |
|---|---|
| author | Майборода, О.В. |
| author_facet | Майборода, О.В. |
| citation_txt | Iнституційна система державної підтримки інвестиційних процесів у харчовій промисловості / О.В. Майборода // Культура народов Причерноморья. — 2011. — № 207. — С. 115-117. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура народов Причерноморья |
| description | Метою статті є дослідження інституційної системи державної підтримки інвестиційних процесів у харчовій промисловості України з метою виявлення основних її складових та ролі кожного із них.
|
| first_indexed | 2025-11-24T11:50:42Z |
| format | Article |
| fulltext |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
115
Майборода О.В. УДК 334.7
ІНСТИТУЦІЙНА СИСТЕМА ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ ІНВЕСТИЦІЙНИХ
ПРОЦЕСІВ У ХАРЧОВІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ
Постановка проблеми. Важливість регулювання інвестиційної діяльності в продовольчій сфері
обумовлена тим, що в умовах ринку, що формується, необхідна підтримка конкурентного середовища,
забезпечення ефективної інвестиційної політики, згладжування циклічних коливань, реалізація системи
антикризових заходів, введення механізму протекціонізму і захисту вітчизняних товаровиробників,
введення правових і соціально-економічних обмежень. Державна підтримка харчових підприємств
особливо актуальна в силу їх надзвичайної важливості, оскільки вони забезпечують продовольчу безпеку
країни. Тому тема дослідження є актуальною.
Аналіз останніх наукових досліджень та публікацій. Вагомий внесок у розроблення теоретичних і
методичних проблем розвитку та практичних аспектів регулювання розвитку економічних систем зробили
вітчизняні і зарубіжні вчені: Геєць В.М., Гурвіц Л., Дубровіна Н.А., Іванов В.В., Ізмалков С., Кігель В.Р.,
Клебанова Т.С., Радзієвський А.І., Сонік К., Ставицький А.В., Хомяк О.В., Черняк О.І., Шумпетер Й.,
Юдкевич М., Біла І.П., Давиденко І.В., Ібрагімов Е.Е., Кендюхов О., Ліманський А., Ройтмак О.О. та ін.
Конкретні напрямки формування стратегій і механізмів розвитку продовольчого сектору розглядали у своїх
роботах Костюченко Т.І., Крисанов Д.Ф. Могильний О.М., Мостенська Т.Л., Пархомець М.К., Сидлецька
О.С., Топіха В.І., Чорна І.О., Шаповалова І.О., Яценко В.М. та ін.
Разом з тим деякі питання з зазначеної проблематики носять дискусійний характер і потребують більш
ширшого дослідження.
Метою статті є дослідження інституційної системи державної підтримки інвестиційних процесів у
харчовій промисловості України з метою виявлення основних її складових та ролі кожного із них.
Виклад основного матеріалу дослідження. Взаємодія з харчовими підприємствами поєднано з
істотною часткою ризику для кредиторів, що пов’язано з великою залежністю харчового виробництва, що
використовує сільськогосподарську сировину, від природних умов, із крайньою нестійкістю цін на
сільськогосподарську продукцію й економічною слабкістю більшості підприємств. Основна маса позик в
Україні видається під забезпечення, що досягається за рахунок застави майна, вартість якого, як правило,
перевищує одержуваний кредит. Як не парадоксально, в українському законодавстві пропорції
застава/кредит не обумовлюються.
Звичайно забезпеченням для харчового підприємства служить застава майна, а по короткострокових
кредитах як заставу використовуються товари, що мають порівняно стійку ціну (з урахуванням фактору
схоронності).
У СРСР практикувалося доведення до підприємств контрольних цифр по закупівлях продукції, що
визначалися виходячи з нормативів, що враховують економічну оцінку землі, забезпеченість виробничими
ресурсами. У нинішніх умовах підприємства можуть прибігати до таких операцій у разі потреби при
несприятливому з їх погляду стану ринку. Державні заставні операції забезпечуються і підтримуються в
наступних формах:
- пряме бюджетне фінансування (у тому числі безпроцентні позики);
- виділення поворотних ресурсів відповідно до пільгового порядку;
- виділення бюджетних асигнувань або кредитів безпосереднім заставоутримувачам для компенсації
витрат по збереженню і переробці продукції.
Як видно з перерахованого вище, даний тип операцій має безпосереднє відношення до пільгового
кредитування харчових підприємств, що переробляють сільгосппродукцію.
Проведення державних заставних операцій є також способом регулювання ринку: при його
несприятливій кон'юнктурі, держава збільшує обсяг закупівель, що вилучає частину продукції з ринку, тим
самим стабілізуючи ціни і полегшуючи реалізацію іншої продукції. При різкому підвищенні цін і
загостренні дефіцитності ринку, держава зменшує обсяги операцій і проводить при необхідності товарні
інтервенції за регульованими цінами.
Товарні інтервенції дозволяють, таким чином, підтримувати умови нормальної конкуренції і
компенсувати недостатню розвиненість інфраструктури не перешкоджаючи ринкової діяльності.
Для держави такі операції цікаві тим, що кредити є забезпеченими ліквідними ресурсами. Регулює
загальні правові й економічні принципи розміщення і виконання державних договорів пов'язаних із
закупівлею продовольства для державних потреб. При цьому гарантується авансова оплата не менш 50%
від вартості обсягу постачань.
У випадку невиконання договірних зобов'язань винна сторона сплачує неустойку від вартості
недопоставленої (не прийнятої) продукції. За несвоєчасну оплату продукції й авансування покупки
сплачують пеню за кожний день прострочення платежу, а при простроченні більш 30 днів стягнення
відбувається в безакцептному порядку. Ми вважаємо, що всі проблеми наявні при здійсненні державних
закупівель тут вирішені "de yare", але виникають щораз "de facto" – при недостатності засобів у відповідних
бюджетах.
З темою державних заставних операцій тісно пов'язане поняття договору контрактації, досить глибока
розробка положень якого здійснена Є.В. Руднєвою, що відзначає, що принципово новим є те, що
контрактація характеризується не як самостійний договір, а як один з організаційних різновидів договору
купівлі-продажу з втратою планового характеру й обов'язкової допомоги контрагента у виробництві
Майборода О.В.
ІНСТИТУЦІЙНА СИСТЕМА ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У ХАРЧОВІЙ
ПРОМИСЛОВОСТІ
116
продукції. Варто вказати на це, як на явний недолік: найчастіше підприємства потребують допомоги
заготівника в організації виробництва, транспортування продукції (цілком можливо, на нашу думку, у
конкретних договорах передбачити такі обов'язки заготівників – державних агентів).
Виробник, що не виконав зобов'язання, або виконав його неналежним чином, несе відповідальність
тільки при наявності його провини: такий підхід є відступом від загального порядку на користь
товаровиробників, як найбільш слабкої сторони договору.
Наявність методики визначення цін на харчову продукцію і сировину за цільовими цінами, що
розраховується на основі співвідношення цін 1990 р. (як року максимального рівня рентабельності)
дозволяє обґрунтувати рівень дотацій, що ми вважаємо за можливе застосовувати для визначення суми
застави. Однак, несвоєчасність розрахунків стає головною причиною небажання підприємств поставляти
продукцію по державних контрактах, незважаючи на більш високі ціни.
Ми також підкреслюємо, що заставні операції вимагають непомірно більше засобів держави, ніж
пільгове кредитування і, найближчим часом навряд чи будуть масово здійснюватися.
У систему економічного стимулювання входить страхування, розглянуте нами як один з реальних
факторів зниження ризиків структур, взаємодіючих з агропродовольчим сектором. Страхування ризиків, у
першу чергу, пов’язаних з невиконанням або неналежним виконанням цивільно-правових договорів, має
особливе значення в харчовій галузі. Відповідно до світової практики, описуваний нами ризик відноситься
до категорії страхуємих ризиків (іnsurable rіsk), тобто піддається досить точному опису, з можливістю
розрахунку його імовірності. Пошуки заходів для запобігання настання збитків привели до широкого
поширення системи, іменованої "управління ризиком", до якої відносять його оцінку, а також превентивні
заходу.
Розглядаючи тему державного регулювання економіки, не можна не торкнутися проблеми зниження
ризиків структур, що кореспондуються з харчовим сектором по лінії кредитування, тому що на
сьогоднішній день ризик цей у чистому виді надмірно великий, що не дозволяє реально сподіватися на
участь у даному процесі комерційних установ. Щоб підсилити зацікавленість останніх, необхідне надання
додаткових гарантій, у тому числі частково за рахунок бюджетних засобів.
Одним зі способів захисту від виникаючого ризику (зменшення, усунення) є страхування кредитів, що
виникло як специфічний вид діяльності в міжнародній практиці в XІ в. і прийняло сучасні форми тільки
після другої світової війни. По характеристиці об'єкта воно відноситься до страхування ризиків
відповідальності. Звернемо увагу на те, що після виплати страхового відшкодування до страховика
переходять у межах понесеного збитку усі права кредитора до страхувальника в порядку регресу (що
повинне служити позитивним зв'язком з його бажанням здійснення даного виду страхування).
Межа відповідальності страховика може складати 50-90% суми непогашеного кредиту і відсотків по
ньому. У СРСР тарифна ставка складала 1,8%-3,5% від страхової суми (при термінах кредитування
відповідно від 1 до 12 і більш місяців), що загальному відповідає світовим стандартам. Виходячи зі ступеня
ризику в кожному конкретному випадку ставки могли бути знижені (збільшені) шляхом застосування
коефіцієнтів (від 0,2 до 1,0 чи від 1,0 до 5,01).
В Україні проблема страхування кредитів полягає в тому, що комерційні банки не можуть
використовувати його без побоювань, тому що відсутність ефективного страхового аудиту і широкого
висвітлення балансів страхових компаній, ставить під сумнів їх платоспроможність. Не на останньому місці
стоїть тут і вплив складності українського арбітражного процесу.
Окремим питанням при гарантіях кредиторів є проблема страхування інвестицій. При аналізі ризику
кожного з учасників проекту використовуються критерії, запропоновані відомим американським експертом
Б. Берлімером:
- втрати від ризику незалежний друг від друга;
- втрати по одному напрямку "портфеля ризиків" не обов'язково передбачають втрати по іншому (за
винятком форс-мажорних обставин);
- максимальний збиток не повинен перевищувати можливостей учасника.
Складність ситуації в харчовій промисловості і для вигоди набувача за договором страхування, і для
страховика полягає в тривалості інвестиційних процесів і непередбачуваності впливу природних явищ на
сировинну базу. Як об'єкт, у відношенні якого повинні бути надані гарантії, інвестиції є сукупністю різних
майнових інтересів, а отже необхідний захист від різних за характером і впливом ризиків. Інвестиції,
здійснені в основні або оборотні кошти повинні бути захищені, насамперед, від їх фактичної втрати або
нанесення збитку, тобто набору ризиків, що індивідуально або в сукупності традиційно кваліфікують як
страхові.
Як додаткову гарантію страховику в харчовій промисловості ми можемо визначити одночасне
укладання договору застави майна позичальника з договором страхування кредиту (хоча за умовами
українського законодавства цього не потрібно).
Товаровиробникам продовольства непосильно регулярно сплачувати великі суми страхових платежів.
Тому доцільно, щоб страхові платежі за них не менш, ніж на 1/4 сплачувала держава. Необхідно
враховувати і психологічні особливості мотиваційного процесу керівників підприємств, що вважають
витрати на страхування зайвими (причому, не завжди безпідставно).
Вищеописаний вид страхування ефективний для банків, однак, через значні ризики, на нього
погоджуються не всі страхові організації. Тому можливий варіант, коли банк обмежує свій ризик тільки
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
117
прийняттям у заставу майна позичальника, що, у свою чергу, страхується (маються на увазі і можливі
майбутні втрати через зниження попиту на продукцію); термін дії страхового поліса повинен перевищувати
термін дії кредитного договору не менш, ніж на 5-10 днів.
При страхуванні продукції як необхідна умова виступає дотримання підприємствами основних
технічних вимог по виготовленню продукції. Основними принципами даного виду страхування є тісний
зв'язок з результатами діяльності підприємства (розмір страхового забезпечення залежить від розміру
запасів продукції) і його універсальність – охоплення практично всіх стихійних лих.
Визначення збитку передбачає порівняння обсягів виробництва продукції поточного року із середнім
рівнем виробництва, що підприємство одержувало в попередні роки (з базовим показником). Можливе
використання так званого, очікуваного (нормативного) обсягу продукції, що був би отриманий при
відсутності страхової події.
Переходячи безпосередньо до питання державного регулювання економіки при здійснення
страхування, ми відзначаємо, що формально, у харчовій галузі необхідно передбачити державне
регулювання страхування.
До 1992 р. централізований фонд формувався на основі обов'язкового страхування, перерахування в
нього включалися в собівартість продукції. З переходом на ринкові умови господарювання обов'язкове
страхування було замінено добровільним, але, багатьом підприємствам нині непосильно витрачати на нього
значні засоби. Тому можливе створення державно-комерційного фонду, за допомогою діяльності якого
можна забезпечувати державну підтримку страхування, укладати і реалізовувати генеральні угоди з
надійними страховиками. Даний фонд доцільно формувати за рахунок централізованих ресурсів держави
(70-80%) і засобів підприємств (20-30%).
Також має потребу в перегляді і політика формування комерційних страхових тарифів: їх необхідно
диференціювати по різних природно-економічних зонах з урахуванням об'єктивних умов господарювання.
Щоб підвищити зацікавленість роботи на продовольчому ринку, необхідно створити страховикам
умови, у яких вони мали би об'єктивну інформацію про нормативну і фактичну продуктивність кожного
страхованого підприємства, про точну величину понесеного їм збитку.
Вивчивши роботу Р.А. Славюка, ми виділяємо твердження, що відшкодування страхових платежів
(цілком або частково) з бюджету не суперечить принципам комерційного розрахунку: втрати
товаровиробників зараз відшкодовуються шляхом списань або відстрочок непогашеної позикової
заборгованості і відсотків по ній. Але це здійснюється спонтанно, збиток відшкодовується не в повному
обсязі і не завжди підприємствам, що зазнали дійсних втрат.
Усе це характеризується загальним поняттям "відсутність страхової культури" і відноситься не тільки
до держави і страхувальників, але і до страховиків (тому що відсутні гарантії, що при настанні страхової
події буде зроблена адекватна збитку виплата навіть при наявності достатніх засобів).
При розгляді ефективності державної підтримки страхування в харчовому секторі ми відзначаємо, що
ціль економічної безпеки сьогодні не може бути досягнута через недостатність засобів.
Говорячи про перспективи страхування в харчовому секторі, як зниження ризиків кредиторів,
необхідно відзначити, що його розвиток буде прямо пропорційно дії перерахованих вище державних
гарантій. Іншими словами, для припливу капіталу в галузь на державному рівні необхідний зсув акценту зі
страхування продукції на страхування кредитних ризиків, тому що від нього будуть прямо залежати
можливості пільгового кредитування підприємств галузі.
Висновки. Таким чином, інституціональна система державної підтримки харчової промисловості в
умовах ринкової економіки знаходиться в Україні на початковому етапі становлення, її перспективи
залежать від цілого ряду факторів і, у першу чергу, від стабілізації економіки. Досвід показує, що прагнення
держави безпосередньо брати участь у процесі виділення позик найчастіше приводить до негативних
результатів: доцільніше надання гарантій і субсидій структурам, що намагаються працювати на цьому
ринку. Саме так держава, з одного боку, змогла б зняти із себе вантаж неефективного субсидування даної
сфери економіки, а, з іншого, - підтримати ініціативи інститутів харчової промисловості і недержавних
комерційних структур, у тому числі і банківської системи.
Джерела та література:
1. Витлинский В. В. Риски в менеджменте / В. В. Витлинский, С. И. Наконечный. – К. : ТОВ «Борисфен-
М», 1996. – 336 с.
2. Лисецький А. С. Продовольча безпека України : теорія, методологія, емпіричний аналіз /
А. С. Лисецький. – К. : Оріони, 2005.
3. Масюк Ю. В. Економіко-математична модель оновлення технологій виробництва молока за багатьма
критеріями / Ю. В. Масюк // Економіка : проблеми теорії та практики : зб. наук. Праць : в 4-х т. –
Дніпропетровськ : ДНУ, 2005. – Вип. 202. – Т. I. – С. 75-80.
4. Руднева Е. В. Целевые комплексные программы : организационно-экономический механизм /
Е. В. Руднева. – М. : Наука, 1989. – 216 с.
5. Слюсар В. Интенсификация производства в пищевой промышленности Украины / В. Слюсар //
Экономика Украины. – 1996. – № 2. – С. 57-64.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-55400 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-24T11:50:42Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Майборода, О.В. 2014-02-08T11:13:36Z 2014-02-08T11:13:36Z 2011 Iнституційна система державної підтримки інвестиційних процесів у харчовій промисловості / О.В. Майборода // Культура народов Причерноморья. — 2011. — № 207. — С. 115-117. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/55400 334.7 Метою статті є дослідження інституційної системи державної підтримки інвестиційних процесів у харчовій промисловості України з метою виявлення основних її складових та ролі кожного із них. uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Iнституційна система державної підтримки інвестиційних процесів у харчовій промисловості Институционная система государственной поддержки инвестиционных процессов в пищевой промышленности Institutional system of public support for investment processes in the food industry Article published earlier |
| spellingShingle | Iнституційна система державної підтримки інвестиційних процесів у харчовій промисловості Майборода, О.В. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| title | Iнституційна система державної підтримки інвестиційних процесів у харчовій промисловості |
| title_alt | Институционная система государственной поддержки инвестиционных процессов в пищевой промышленности Institutional system of public support for investment processes in the food industry |
| title_full | Iнституційна система державної підтримки інвестиційних процесів у харчовій промисловості |
| title_fullStr | Iнституційна система державної підтримки інвестиційних процесів у харчовій промисловості |
| title_full_unstemmed | Iнституційна система державної підтримки інвестиційних процесів у харчовій промисловості |
| title_short | Iнституційна система державної підтримки інвестиційних процесів у харчовій промисловості |
| title_sort | iнституційна система державної підтримки інвестиційних процесів у харчовій промисловості |
| topic | Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| topic_facet | Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/55400 |
| work_keys_str_mv | AT maiborodaov institucíinasistemaderžavnoípídtrimkiínvesticíinihprocesívuharčovíipromislovostí AT maiborodaov institucionnaâsistemagosudarstvennoipodderžkiinvesticionnyhprocessovvpiŝevoipromyšlennosti AT maiborodaov institutionalsystemofpublicsupportforinvestmentprocessesinthefoodindustry |