Терміни на позначення понять з галузі літератури та науки про літературу в працях Михайла Грушевського
Метою дослідження є аналіз літературознавчих термінів праць М. Грушевського як органічної частини термінологічної системи української мови на важливому етапі її історичного розвитку....
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Datum: | 2011 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2011
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/55466 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Терміни на позначення понять з галузі літератури та науки про літературу в працях Михайла Грушевського / О.С. Масликова // Культура народов Причерноморья. — 2011. — № 199, Т. 1. — С. 122-125. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859793009285005312 |
|---|---|
| author | Масликова, О.С. |
| author_facet | Масликова, О.С. |
| citation_txt | Терміни на позначення понять з галузі літератури та науки про літературу в працях Михайла Грушевського / О.С. Масликова // Культура народов Причерноморья. — 2011. — № 199, Т. 1. — С. 122-125. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура народов Причерноморья |
| description | Метою дослідження є аналіз літературознавчих термінів праць М. Грушевського як органічної частини термінологічної системи української мови на важливому етапі її історичного розвитку.
|
| first_indexed | 2025-12-02T12:11:43Z |
| format | Article |
| fulltext |
Масликова О.С.
ТЕРМІНИ НА ПОЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ З ГАЛУЗІ ЛІТЕРАТУРИ ТА НАУКИ ПРО ЛІТЕРАТУРУ
В ПРАЦЯХ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО
122
Масликова О.С. УДК 81’373.4=161.2 (043.3)
ТЕРМІНИ НА ПОЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ З ГАЛУЗІ ЛІТЕРАТУРИ ТА НАУКИ
ПРО ЛІТЕРАТУРУ В ПРАЦЯХ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО
Актуальність дослідження визначається відсутністю спеціальних праць, присвячених термінології
праць М.С. Грушевського для називання важливих понять з галузі літератури та науки про літературу.
В дослідженні проблемним питанням є опис та відповідний аналіз термінів та номенклатур, пов’язаних
із дослідженням літератури.
Предметом дослідження є літературознавчі терміни, зафіксовані в працях М. Грушевського.
Об’єктом дослідження є проблеми розвитку та становлення літературознавчої термінологічної
системи.
Метою дослідження є аналіз літературознавчих термінів праць М. Грушевського як органічної частини
термінологічної системи української мови на важливому етапі її історичного розвитку.
Завданням дослідження є аналіз термінів з галузі літератури та порівняння їх із відповідними
термінами сучасної української мови.
У першій половині ХІХ ст. , а також у 60 – 70-х роках для позначення сукупності писаних творів, у
тому числі й художніх, уживалися синонімічні назви: писемство, письменность, письменство, словесность
і література [20, с. 41]. Проте на відміну від російської мови, де лексема словесность зазнала дальшого
семантичного розвитку і почала означати “сукупність усіх писаних творів” (а не лише художніх, як раніше),
в українській мові вживання цього слова занепало, лише зрідка відновлюючись у разі потреби вжити
синонім до слова література [18, с.109].
З 70-х років ХІХ ст. починає активізуватися слово письменство як абсолютний синонім до слова
література [16, с.576]. При виразній активності цього слова фіксуються й інші утворення; окремі з них
мають до певної міри індивідуальний характер і співвідносяться з іншими, ніж письменство, твірними
основами: письменництво (від письменник), письмовість (від письмовий).
Отже, слово письменство звужує свій семантичний обсяг до значення, аналогічного значенню слова
“література”, а письменність – до значення “грамотність” [18, с.109].
Тематична група “художня творчість” представлена такими термінами: писемство, письменность,
письменство, словесность і література [1, с. 06-113], гіперонімом яких став термін література,
активізований у другій чверті ХІХ ст. Відомими на той час були такі терміни: словесність, [14, с. 130],
словесність народна [14, с.128], література [14, с.173], критика літературна [13, с.231], письменство [13,
с. 66, 80, 84], письменство красне [13, с. 231]. Визначні діячі кінця ХІХ – початку ХХ століття досить часто
у своїх працях паралельно послуговувались термінами красне письменство і література, які засвідчуємо,
наприклад, у Михайла Коцюбинського: “Вихований на кращих зразках сучасної європейської літератури,
такої багатої не лиш на теми,.. наш інтелігентний читач має право сподіватися й од рідної літератури
ширшого поля обсервації, вірного малюнку різних сторін життя усіх, а не одної якої верстви суспільності,
бажав би зустрітись в творах красного письменства нашого з обробкою тем філософічних, соціальних,
психологічних, історичних і т. ін.” [15, с. 271].
Широта історико-культурних і літературно-художніх інтересів ученого зумовила великий діапазон і
часту вживаність філологічних термінів, які за значенням, охопленням проблем та явищ можна поділити на
декілька функціонально-тематичних груп.
Все, що пов’язане з літературою та наукою про літературу, знайшло відображення у працях М.С.
Грушевського. Термін література досить часто вживається у працях вченого [17, с. 115]. Цим терміном
вчений називає сукупність писаних і друкованих творів певного народу, а також літературу як різновид
мистецтва: “В міру, як писана література розвивається і захоплює все ширші верстви й інтелектуально
сильніші елементи входять в круг її впливів, користають з неї, послуговуються нею, – так усна продукція
спадає все нижче і вартість її маліє” [2, с. 58].
Досить часто термін література входить до складу номенклатур, яких засвідчено у творах М.
Грушевського понад 50 [17, с. 116 – 117]. Найчастіше вживаною є номенклатура українська література.
Вона зафіксована більш як 500 разів: “Коли ж моя робота над моїм курсом припинилась, – з початком
війни, я став думати над виданням окремого огляду української літератури” [2, с. 236].
Близько 30 разів вживається номенклатура великоруська література, (у значенні російська
література): “Так само як великоруську літературу ХIХ – ХХ вв. не можна дробити на літературу
петербурзьку, московську, рязанську, а українську – на київську, полтавську, катеринославську і т.д., не
годиться се робити і для ХІІ – ХІІІ в.”[3, с. 58]. Лише декілька разів вчений, уточнюючи на основі
літературного матеріалу історичні відомості, вживає номенклатуру середньовічна література: “Широко
доводиться на підставі легенди про Кирила й Мефодія, проложних житій, “росских” літописів і різної
середньовічної літератури, що не тільки Русь, але й Угорщина, Чехія, Польща спочатку прийняли
християнство із Сходу і словенські книги – наводяться на доказ згадка про слов’янську Біблію королеви
Софії (жінки Казимира Ягайловича) і Фіолеві друки, мовляв, споряджені для вжитку краківських і празьких
бенедиктинів”[5, с. 216].
Термін література функціонує у таких терміносполуках: агіографічна література [6, с. 194], анонімна
література [3, с. 7], антична література [6, с. 241], героїчна література [3, с. 7], билинна література [5,
с. 57], біблійна література [3, с. 213], богословська література [10, с. 77], великоруська література [3, с.
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ
123
58], героїчна література [3, с. 58], гномічна література [4, с. 201], дидактична література [3, с. 34],
дружинна література [4, с. 13], друкована література [10, с. 22], західноєвропейська література [6, с. 30],
історична література [4, с. 76], книжна література [2, с. 244], легендарна література [5, с. 180],
лицарська література [4, с. 69], моралістична література [5, с. 180], наукова література [3, с. 165],
новітня література [2, с. 265], новіша література [2, с. 170], оригінальна література [3, с. 51], паломнича
література [3, с. 95], панегірична література [6, с. 213], перекладна література [3, с. 28], писана
література [3, с. 5), письменна література [2, с. 169), повістева література [3, с. 43], поетична
література [4, с. 76], покаянницька література [6, с. 224], проповіднича література [12, с. 482],
псевдографічна література [3, с. 7], релігійна література [4, с. 76], релігійно-віршова література [9, с. 81],
релігійно-моралістична література [4, с. 68], романтична література [3, с. 43], світова література [4, с.
236], світська література [4, с. 183], святоотецька література [3, с. 34], середньовічна література [5, с.
216], слов’янські літератури [11, с. 10], стара література [2, с. 170], усна література [5, с. 220],
християнська література [3, с. 43], церковна література [9, с. 40], церковно-релігійна література [4, с.
68], шкільна література [2, с. 116].
Синонімом до лексеми література в працях вченого виступає термін словесність. Іноді, говорячи про
літературу, М. Грушевський розрізняє писану і усну словесність: “… за краще вважаю переглядати по змозі
паралельно, в порядку еволюції, різні цикли тої і другої – писаної і усної словесності” [2, с. 170].
На позначення поняття художня література вчений вживає термінологічну назву красна словесність
[2, с. 50].
Говорячи про фольклор, М. Грушевський вживає термін народна словесність: “Тип романсового попа
або дяка давно став улюбленим мотивом народної словесності, відси перейшов до творів Котляревського
та Квітки й досі повторюється українськими драматургами” [6, с. 30].
Термін словесность, яким досить часто послуговується у своїх літературно-громадських джерелах
Михайло Драгоманов, у працях вченого не зафіксовано. У цьому виявляється прагнення вченого до
вживання термінів у такому фонетико-морфологічному оформленні, яке відображає норми сучасної
української літературної мови.
Поряд із терміном словесність у М. Грушевського для називання сукупності літературних творів
вживаються паралельні термінологічні назви словесне мистецтво, словесна творчість, словесні твори,
словесний текст. Наприклад: “Впливи сі, одначе, не змінили основних прикмет ні змісту ні форми нашого
словесного мистецтва…” [2, с. 130]. “За поміччю і посередництвом тої нижчої духовної верстви за сеї
доби така маса нового влилася з нею разом між люд, до сфери народної уяви, чуття і гадки, означивши
дальший напрям словесної творчості…” [6, с. 7]; “…позволю намітити кілька таких загальних тез щодо
християнізації народного обряду і зв’язаних з ним ідей та словесних творів” [6, с. 8]; “З другого боку, ще
більше значення мало для їх заховання, що в сім циклі особливо живо і нерозривно заховалась в’язь
словесного тексту, пісні з мелодією і ритмом…” [2, с. 119]. Утворений від іменника словесність
прикметник словесний функціонує у терміносполуках типу: словесний образ, словесний репертуар [17, с.
217].
Для називання писаних і друкованих творів частіше, ніж термін словесність, у працях М. Грушевського
виступає термін письменство. Його зафіксовано близько 50 разів. Він починає активізуватися як
абсолютний синонім до лексеми література з 70- х років ХIX ст. і функціонує у працях І. Франка та М.
Драгоманова паралельно з терміном література .
Термін письменство у працях М. Грушевського співіснує лише як вторинний до лексеми література.
Засвідчуємо його у таких синонімічних терміносполуках: анонімна література і анонімне письменство;
історична література і історичне письменство; книжна література і книжне письменство; оригінальна
література і оригінальне письменство. Наприклад: “… такі твори мали шанси на поширення між різною
анонімною або псевдографічною літературою” [3, с. 7], і “Деякі з них заховали імена своїх авторів… інші
розпалися в морі анонімного письменства, де кінець кінцем незвичайно трудно буває їх відрізнити від
аналогічних перекладних, перероблених або принесених з Болгарії писань” [3, с. 51]; “В порівнянні з
такими визначними і багатими останками дружинної літератури – поетичної й історичної – релігійна
література сього століття представляється далеко скромніше…” [4, с. 76] і “В сім взагалі секрет краси і
експресії нашого історичного письменства…” [2, с. 99]; “Сі ж цикли дружинної поезії, які стикаються з
нашою старою книжною літературою … притягли до себе передусім увагу наших старих фольклористів та
були ними оброблені з історичного і почасти – історично-літературного становища” [2, с. 224] і
“…наприклад новіший автор популярного підручника «русскої літератури» Келтуяла, з початку пішовши за
старою схемою, в новім виданні поставив огляд усної словесності після письменства книжного…” [2, с.
170]; “… переважна більшість сеї оригінальної літератури все зістається «під підозрінням» під
можливістю бути признаною за перерібку, тільки більш або менш не оригінальну, якихось візантійських
творів чи їх компіляцію…” [3, с. 51], і “по-друге, величезна більшість сього оригінального письменства
має дуже мало претензій на літературність…” [3, с. 51]. Зрідка вживається М. Грушевським
словосполучення красне письменство, що в другій половині ХIХ ст. продуктивно вживалося українськими
критиками та публіцистами. Ця термінологічна назва функціонує із значенням «художня література»: “Тим
старі історичні писання ріжняться від теперішніх, бо тепер те, що брали на себе старинні історики,
полишається красному письменству” [11, с. 28].
У працях вченого фіксуються й інші терміни, які були загальноприйнятими у літературознавстві в
другій половині ХIХ століття для називання художніх творів. Так, зокрема, Михайло Грушевський досить
активно послуговується терміном писання на позначення літературних творів: “Але як твори українських
Масликова О.С.
ТЕРМІНИ НА ПОЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ З ГАЛУЗІ ЛІТЕРАТУРИ ТА НАУКИ ПРО ЛІТЕРАТУРУ
В ПРАЦЯХ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО
124
письменників, продукти української школи і культури, звернені також до вчорашніх українців, такі
писання мусять трактуватися в органічнім зв’язку з іншою українською творчістю доби…” [8, с. 281].
Часто М. Грушевський поєднує слово писання з релігійно-дидактичними поняттями: християнські писання
[3, с. 37], апостольські писання, монаші писання [10, с. 143], єретичні писання [10, с. 90], писання канонічні
й апокрифічні [6, с. 22], писання релігійно-легендарного змісту [7, с. 118] тощо. Інколи у писаннях
відображається значення художніх творів за національною ознакою: польські писання [10, с. 101], єврейські
писання [10, с. 87], болгарські писання [3, с. 48], грецькі писання [8, с. 52]. В окремих випадках писання
вказують на авторську належність творів: писання Златоустого [4, с. 82], писанія Мелетія [10, с. 36],
писання Могили [10, с. 199], Клірикові писання [8, с. 177], писання Петрарки [8, с. 177], писання
Смотрицького [10, с. 84] тощо. Часом писанням вчений називає тематичну об’єднаність творів: писання
філософського, астрономічного, ворожбитського змісту [8, с. 87], писання релігійно-легендарного змісту
[7, с. 118], полемічні писання [8, с. 47] і т. ін.
Говорячи про способи відображення і передавання літературних матеріалів, М. Грушевський у своїх
працях розрізняє писану (письменну) літературу та усну літературу: “...писана література сих часів – се
тільки невеличкий сегмент, який відбиває ... настрої й гадки невеличких гуртків інтелігенції” [3, с. 5]; “Тим
часом як старіші історики літератури цілу старшу традицію трактували як вступ до письменної
літератури, напр. новіший автор популярного підручника «русскої літератури» Келтуяла, спочатку
пішовши за старою схемою, в новім виданні поставив огляд усної словесності…” [2, с. 170]; “Так що нема
сумніву щодо широкої популярності сеї повісті, часто, очевидно, перероблюваної і доповненої різним
матеріалом: історичними образами, зачерпненими з книжної й усної літератури” [5, с. 220].
Літературну творчість епохи середньовіччя вчений передає такими термінологічними назвами: шкільна
література [2, с. 116]; шкільна словесність [5, с. 7]; шкільна творчість [9, с. 33]. Попередники
М. Грушевського не вживали ці назви. Так, Іван Франко, наприклад, звертається лише до назви
окремого різновиду літературного твору цієї епохи, вживаючи словосполучення шкільна драма [19, с. 269].
На позначення сукупності писаних або друкованих творів М.Грушевський використовував також
термін письменність: “Цілий ряд течій – повівів, рефлексів світового життя пройшло над нашим
громадянством... і викликало відгомони в житті і письменності” [7, с. 104]. Вживався цей термін вченим із
суфіксом – ість, який функціонує у сучасній українській мові, на відміну від часто вживаного у ХIХ
столітті терміна письменность, утвореного за допомогою дуже продуктивного для абстрактно-книжної
лексики суфікса – ость, вживаного ще в давньоруськоукраїнській, а також в російській мові. Вживання
М.Грушевським терміна письменність може свідчити про прагнення вченого до встановлення єдиних норм
термінології української мови.
Запозичення з французької мови терміна белетристика відбулося до зародження диференційних
процесів у семантиці слова література. Термін белетристика поступово перебирає на себе одне із значень
слова література, а саме – художня проза: романи, повісті, оповідання [17, с. 22]. За літературою ж
закріплюється більш загальне значення – “все, що написане, надруковане для читання”. Термін
белетристика не відзначається частотою вживання у творчості М. Грушевського. Він засвідчений на
сторінках його праці “Історія України”, зокрема, у вступній частині, де вчений подає автобіографічні
відомості: “В тифлиській гімназії, куди віддано мене в р. 1880, я з запалом читав все, що міг дістати з
історії, з історії літератури й етнографії України, і скріпивши книжними джерелами те знання української
мови, яке виніс з дому, став пробувати свої сили в белетристиці – прозі і віршах” [11, с. 9]. Можемо
припустити, що в найпізнішій своїй праці, присвяченій історії української літератури, вчений все-таки
надає перевагу терміну література. Поряд з терміном белетристика у працях М.Грушевського функціонує
словосполучення белетристичний твір, яке вживається на позначення поняття “твір художньої прози”:
“Але властиво ніщо не перешкоджало б прийняти сю його заяву про участь в берестейських подіях і за
просто літературну фікцію – вона була б цілком можлива в наскрізь белетристичнім творі – памфлеті …”
[8, с. 220].
Важливою складовою частиною системи термінів, які вживаються для відображення загальної картини
літературного процесу, є термін критика [19, с. 117;] та номенклатури, з якими він утворює тематичне
гніздо. Слово критика, яке і на той час було полісемічним, у працях
М. Грушевського вживається з різними значеннями. Взагалі у творах вченого нами виявлено понад 30
його фіксацій. Використано цей термін у значенні, яке вказує, що сферою його номінативного застосування
є одна із галузей літературознавства, завдання якої полягає в оцінці літературних явищ: “Я ні на хвилю не
переставав слідити за її новинами, поступами в її обробленні, багато віддавав часу реферуванню, критиці,
бібліографії української і світової літератури...” [2, с. 38].
Часто термін критика у творах М. Грушевського вживається на позначення праць, статей конкретного
автора, або групи авторів, присвячених розгляду, тлумаченню й оцінці художніх творів, творчого процесу
взагалі: “Дослідники не раз спинялись над питанням, чому сю критику Вишенський написав псевдонімом,
а не дійсним іменем, як попередні писання...” [8, с. 238].
Термін критика в інтерпретації М. Грушевського має також узагальнювальний характер. Цим терміном
автор називає спільність людей, які займаються літературно-критичною справою: “Критикою була
виявлена безпідставність сеї гіпотези і висловлений інший здогад, що Вишенський виписав чи переробив
готову повість...” [8, с. 160].
У М. Грушевського слово критика вживається також у значенні “аналіз, тлумачення та оцінка
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ
125
літературних, мистецьких або наукових творів”. Він пише: “Продовжив її Франко, що також сильно
інтересувався історією релігійних ідей. В сам рік смерті Драгоманова (1895) предложив він Львівському
Науковому Товариству план видання корпусу апокрифів і легенд з українських рукописів і потім займавсь
сею працею дуже енергійно аж до повної утрати здібності до праці і встиг видати п’ять чималих томів, що
при деяких хибах, піднесених критикою, дали в кожнім разі багатий і цінний матеріал” [5, с. 187].
Термін критика М. Грушевський вводить у ряд терміносполук, що конкретизуюють його зміст:
релігійна критика [8, с. 27], протестанська критика [8, с. 49], католицька критика [8, с. 36], радикальна
критика [8, с. 40], літературна критика [2, с. 31], критика руської церкви [7, с. 64] тощо.
Слово критика дало похідне утворення критичний, яке, виступаючи означенням до різних за
семантикою слів, разом з ними утворювало словосполучення, що означали літературознавчі поняття:
критичний метод, критичний екскурс тощо. Наприклад: “Щодо форми брошура поділена на 12 маленьких
розділів – критичних екскурсів, присвячених, зокрема, осібним питанням чи тезам «Апології»” [10, с. 78].
Основне вчення про літературу в ХIХ столітті іменувалось терміносполукою історія літератури [19, с.
101]. Від цього словосполучення творилися похідні поняття: історія великоруської літератури, історія
романських літератур, історія слов’янських літератур, історія української літератури, історія чеської
літератури, історія южноруської літератури [19, с. 100–102]. У працях М. Грушевського також
зафіксовано цей термін. Учений, як і його попередники, вживає його на позначення науки, яка вивчає
літературу в її історичному розвитку: “А без того для народу, у котрого усна творчість грала таку
переважаючу роль, історії літератури, властиво, нема…”[5, с. 9]. Іноді цей термін вживається в значенні
літературної праці, в якій ведеться історичний опис розвитку літератури. Наприклад: “Було кілька корисних
оглядів студій билинної традиції та їх вислідів; такий перегляд подав в своїй історії етнографії Пипін,
спеціально обробив Лобода, перегляд результатів, кінчаючи 1890 – ми роками, дав чеський дослідник
Махаль і трохи згодом Владимиров в своїм вступі до історії літератури…”[5, с. 28].
М. Грушевський згадує про історію французької літератури ХVIII в. [2, с. 46], східнослов’янську
історію літератури [2, с. 46], історію російської літератури [2, с. 47], історію старої нашої літератури
[2, с. 47] тощо. Термін історія літератури найчастіше пов’язується з поняттям історія української
літератури. Як ось: “ Але наша історія літератури, і так само література деяких інших народів, які
розвивалися в подібних історичних умовах, менше відповідає сьому звичайному розумінню, тому що
мусить особливо широко розкривати місце «літературі не писаній»” [2, с. 43].
Таким чином, тематична група “терміни для називання літератури та науки про літературу” охоплює як
лексеми, що закріпилися з літературознавчим значенням у попередні періоди розвитку наукової думки, так і
терміни, які входили в українську мову кінця ХIХ – початку ХХ століття. Деякі з них набули в наш час
ознак історизмів: паломнича література, святоотецька література, апостольські писання, красне
письменство тощо. У переважній більшості терміновживань ці слова реалізують своє значення у
номенклатурах, вживаних і сучасним літературознавством.
Джерела та література:
1. Быстрова Е. А. Термины литература, словесность и письменность / Е. А. Быстрова // Современная
русская лексикология. – М. : Наука, 1996. – С. 106-113.
2. Грушевський М. Історія української літератури / М. Грушевський. – К. : Либідь, 1993. – Т. 1.
3. Грушевський М. Історія української літератури / М. Грушевський. – К. : Либідь, 1993. – Т. 2.
4. Грушевський М. Історія української літератури / М. Грушевський. – К. : Либідь, 1993. – Т. 3.
5. Грушевський М. Історія української літератури / М. Грушевський. – К. : Либідь, 1994. – Т. 4, кн. 1.
6. Грушевський М. Історія української літератури / М. Грушевський. – К. : Либідь, 1994. – Т. 4, кн. 2.
7. Грушевський М. Історія української літератури / М. Грушевський. – К. : Либідь, 1995. – Т. 5, кн. 1.
8. Грушевський М. Історія української літератури / М. Грушевський. – К. : Либідь, 1995. – Т. 5, кн. 2.
9. Грушевський М. Історія української літератури / М. Грушевський. – К. : Либідь, 1996. – Т. 6, кн. 1.
10. Грушевський М. Історія української літератури / М. Грушевський. – К. : Либідь, 1996. – Т. 6, кн. 2.
11. Грушевський М. Історія України / М. Грушевський. – К. : Освіта, 1991. – 271 с.
12. Грушевський М. Історія України-Руси : в 11 т., 12 кн. / М. Грушевський. – Репринт. – К. : Наук. думка,
1993. – Т. 3.
13. Жовтобрюх М. А. Мова української періодичної преси (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) / М. А.
Жовтобрюх. – К. : Наук. думка, 1970. – 303 с.
14. Жовтобрюх М. А. Мова української преси (до середини 90-х років ХІХ ст.) / М. А. Жовтобрюх. – К. :
Вид-во Академії наук Української РСР, 1963. – 415 с.
15. Коцюбинський М. Твори : у 6 т. / М. Коцюбинський. – К. : АН УРСР, 1961-1962. – Т. 2-3.
16. Кримський А. Розвідки, статті та замітки. І – ХХVІІ. Укр. Акад. Наук / А. Кримський // Зб. іст.-філ.
відділу. – № 57 – К., 1928; Кримський А. Вибрані твори/ А. Кримський. – К. : Дніпро, 1965. – 576 с
17. Масликова О. С. Словник філологічної термінології та номенклатури творів М. С. Грушевського / О. С.
Масликова. – Сімферополь, 2002. – 256 с.
18. Муромцева О. Г. Розвиток лексики української літературної мови у другій половині ХІХ – на початку
ХХ ст. / О. Г. Муромцева. – Харків : Вища школа, 1985. – 152 с.
19. Пінчук С. П. Словник літературознавчих термінів Івана Франка / С. П. Пінчук, Є. С. Регушевський. – К.
: Наук. думка, 1966. – 271 с.
20. Словник української мови : в 11-ти т. – К. : Наук. думка, 1970-1980. – Т. 1-11.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-55466 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T12:11:43Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Масликова, О.С. 2014-02-08T13:11:55Z 2014-02-08T13:11:55Z 2011 Терміни на позначення понять з галузі літератури та науки про літературу в працях Михайла Грушевського / О.С. Масликова // Культура народов Причерноморья. — 2011. — № 199, Т. 1. — С. 122-125. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/55466 81’373.4=161.2 (043.3) Метою дослідження є аналіз літературознавчих термінів праць М. Грушевського як органічної частини термінологічної системи української мови на важливому етапі її історичного розвитку. uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Терміни на позначення понять з галузі літератури та науки про літературу в працях Михайла Грушевського Термины на обозначение понятий с области литературы и науки о литературе в трудах Михаила Грушевского Terms for naming literature and science about literature af М.S. Grushevsy’s works Article published earlier |
| spellingShingle | Терміни на позначення понять з галузі літератури та науки про літературу в працях Михайла Грушевського Масликова, О.С. Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| title | Терміни на позначення понять з галузі літератури та науки про літературу в працях Михайла Грушевського |
| title_alt | Термины на обозначение понятий с области литературы и науки о литературе в трудах Михаила Грушевского Terms for naming literature and science about literature af М.S. Grushevsy’s works |
| title_full | Терміни на позначення понять з галузі літератури та науки про літературу в працях Михайла Грушевського |
| title_fullStr | Терміни на позначення понять з галузі літератури та науки про літературу в працях Михайла Грушевського |
| title_full_unstemmed | Терміни на позначення понять з галузі літератури та науки про літературу в працях Михайла Грушевського |
| title_short | Терміни на позначення понять з галузі літератури та науки про літературу в працях Михайла Грушевського |
| title_sort | терміни на позначення понять з галузі літератури та науки про літературу в працях михайла грушевського |
| topic | Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| topic_facet | Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/55466 |
| work_keys_str_mv | AT maslikovaos termíninapoznačennâponâtʹzgaluzílíteraturitanaukiprolíteraturuvpracâhmihailagruševsʹkogo AT maslikovaos terminynaoboznačenieponâtiisoblastiliteraturyinaukioliteraturevtrudahmihailagruševskogo AT maslikovaos termsfornamingliteratureandscienceaboutliteratureafmsgrushevsysworks |