Питоме і чуже в термінології: гармонія чи конфлікт?
Показано співвідношення власних та іншомовних елементів в українській термінології. Обгрунтовано необхідність критично ставитися до надмірних запозичень та активніше послугуватися питомими ресурсами у процесі створення нових наукових термінів....
Saved in:
| Date: | 2007 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2007
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/555 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Питоме і чуже в термінології: гармонія чи конфлікт? / П. Селігей // Вісн. НАН України. — 2007. — N 9. — С. 20-28. — Бібліогр.: 6 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860079599656894464 |
|---|---|
| author | Селігей, П.О. |
| author_facet | Селігей, П.О. |
| citation_txt | Питоме і чуже в термінології: гармонія чи конфлікт? / П. Селігей // Вісн. НАН України. — 2007. — N 9. — С. 20-28. — Бібліогр.: 6 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| description | Показано співвідношення власних та іншомовних елементів в українській термінології. Обгрунтовано необхідність критично ставитися до надмірних запозичень та активніше послугуватися питомими ресурсами у процесі створення нових наукових термінів.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:15:25Z |
| format | Article |
| fulltext |
20 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 9
МОВНЕ ПИТАННЯ
© СЕЛІГЕЙ Пилип Олександрович. Кандидат філологічних наук. Старший науковий співробітник Інституту
мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України (Київ). 2007.
Науковий стиль, як жоден інший, бага-
тий на слова іншомовного походжен-
ня. І це зрозуміло: наука — явище міжна-
родне, тож вони є одним із найважливіших
джерел поповнення термінології (електрон,
синус, вітамін, монтаж, реакція, автаназія).
Друге важливе джерело — терміни, утворе-
ні на власній основі (корінь, пізнання, коло,
тиск, вісь, теплообмін, жаротривкість).
Тобто, в науковій лексиці співіснують чуже
й питоме, інтернаціональне й національне.
Перший складник єднає її з міжнародни-
ми стандартами, другий виявляє її самобут-
ність, зберігає народний характер. Доведе-
но, що для повноцінного розвитку терміно-
логії важливо дотримуватися рівноваги цих
двох складових, тобто враховувати як зару-
біжні здобутки, так і національні традиції.
Отже, в українській мові на рівноправних
засадах мають побутувати терміни як запо-
зичені із західноєвропейських мов чи утво-
рені з греко-латинських елементів, так і по-
сталі на ґрунті питомих (слов’янських) сло-
вотвірних засобів. Нехтування тієї чи іншої
складової може зашкодити усталенню тер-
мінології, порушити її органічність, загаль-
мувати розвиток наукового стилю.
Утім, і без спеціальних підрахунків не-
важко бачити, що сучасні наукові публіка-
ції переобтяжено невиправданими терміно-
логічними запозиченнями. Інтернаціональ-
на складова в них надмір переважає, а то й
витісняє національну.
Один із виявів цього — свідома заміна за-
гальновживаної слов’янської лексики не-
сло в’янськими відповідниками. Питомі сло-
ва, що раніше займали в мові науки своє
природне місце, нині виштовхуються до па-
сивного словника: обмежувати лімітува-
ти; продовжувати пролонгувати; мітка,
показник маркер; однорідний гомоген-
ний; доречний, слушний, істотний, прита-
манний релевантний; часовий темпо-
ральний; прихований імпліцитний; явний,
виражений, висловлений експліцитний;
довільний арбітрарний; усувати елімі-
нувати; причиновий каузальний; виража-
ти артикулювати; висловлювати вер-
балізувати; виявляти маніфестувати;
осмислювати концептуалізувати; мож-
ливий евентуальний; змінний, мінливий
варіабельний; сприйняття рецепція; роз-
поділення стратифікація.
Другі слова видаються органічними для
англійського тексту, де їхні корінь і лек-
сичне значення здебільшого прозорі. Але
живосилом притягнуті в українську мову,
вони втрачають цю органічність і набира-
ють вигляду «стороннього тіла». Читаче-
ві доводиться подумки перекладати ці тер-
П. СЕЛІГЕЙ
ПИТОМЕ І ЧУЖЕ В ТЕРМІНОЛОГІЇ: ГАРМОНІЯ ЧИ КОНФЛІКТ?
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 9 21
міни рідною мовою, тобто виконувати ро-
боту за автора. Тим-то сучасний науковий
жаргон за його лексичне наповнення жар-
тома (але небезпідставно) називають ла-
тинським діалектом української мови або
ж «українглішом».
Деякі фахівці, вичитавши в іноземній лі-
тературі нові терміни, не обтяжують себе
пошуками рівнозначників у рідній мові, а
починають штучно переносити слова з од-
нієї мови в іншу. Ніж розбудовувати пито-
му термінологію, гадають вони, простіше
ви ко ристати готові англійські слова, злег-
ка їх слов’янізувавши (тут, як видно, відбу-
вається своєрідне заощадження розумових
зусиль, простіше кажучи, розумові лінощі).
І виринають в українському тексті: локуція
(тобто розмова), мутуальний (взаємний, обо-
пільний), облігаторний (обов’язковий), еві -
дентний (очевидний), партисипатор (учас-
ник), акцептант (приймач), перпетуаль-
ний (вічний, безконечний), посибілятивний
(мож ливий), пробабілятивний (імовірний),
сти пу лятивний (обумовлений, причиновий),
суплетивний (додатковий), субтрак ція (від-
няття, відбирання, видалення), ін теракція
(взаємодія), девайс (пристрій), інжиніринг
(розробка). Чи стануть ці словеса окрасою
нашої наукової мови — дуже сумнівно, зате
безсумнівно, що вони розхитують літера-
турну норму і посилюють термінологічний
різнобій.
Чому лавина запозичень дедалі сильніше
захльостує українську наукову мову?
Коли для запровадження чужих термінів є
вагомі підстави? Чому іншомовні слова де-
кому видаються зручнішими за питомі?
Насамперед слід визнати, що англомовна
термінологія є міжнародною, узвичаєною
серед зарубіжних фахівців. Цей довід особ-
ливо важить тепер, коли постколоніальна
Україна усвідомлює себе частиною Євро-
пи, наздоганяє цивілізовані країни в еконо-
міці й культурі, переймає в західних наро-
дів їхні науково-технічні здобутки. Дедалі
більше співвітчизників отримує доступ до
новітніх інформаційних технологій. І те,
що наша наукова мова вирівнюється за
міжнародним стандартом, а чимало про-
галин у її терміносистемах заповнюється
шля хом запозичень, на перший погляд, ви-
дається цілком закономірним.
Чуже слово однозначне, його семантика
конкретніша і чіткіша, воно вносить новий
смисловий відтінок, який важко передати
питомим аналогом. Наприклад, процес пе-
реведення військових підприємств на ви-
пуск цивільних виробів у економічній нау-
ці зветься конверсією. Якщо замість нього
вживати іменники перетворення чи зміна
(відповідники лат. con versio), то зникне
спеціалізований відтінок значення, адже
семантика сло в’ян ських слів ширша і роз-
митіша. Отже, запозичення усувають син-
кретичні зна чен ня, дають змогу відмежову-
вати наукову думку від ненаукової.
Раціональне зерно тут є, але, гадаємо, йо-
го не варто перебільшувати. Насамперед
тому, що наукова думка має сама себе відме-
жовувати — не стільки зовнішньою формою,
скільки внутрішнім змістом, не так лексич-
ною оболонкою, як глибокою науковою сут-
ністю. Інша річ, коли цієї сутності бракує,
тоді й справді стає зручно приховувати ба-
нальності в малозрозумілій термінології.
Відмову від питомого термінотворення
часто пояснюють і тим, що слов’янський ко-
рінь своїм прозорим походженням викликає
непотрібні асоціації. Тоді як не слов’янський
корінь, маючи неясне походження, жод-
них семантичних зв’язків за собою не тягне,
в утвореному на його основі терміні немає
зай вих смислових чи образних нашарувань
(пор. ворожнеча — антагонізм, зубожіння —
пауперизація, невиплата — дефолт, обмацу-
вання — пальпація). Тобто, латинські й ан-
глійські слова деяким нашим ученим зда-
ються більш ученими, ніж українські.
Проте ці побоювання здебільшого безпід-
ставні й надумані. У науковому контексті
питомі слова автоматично сприймаються у
своєму другому — термінологічному — зна-
ченні (пор. численні приклади: безхребет-
22 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 9
ні, білок, відміна, вузол, гніздо, ключ, кри-
ва, крило, матерія, міхур, палець, прокат,
речовина, ринок, родина мов, ссавець, тіло,
тканина, хвиля тощо). Коли науковці вжи-
вають термін у фаховому спілкуванні, по-
бічні асоціації для них просто не існують.
Метафора не тільки не перешкоджає функ-
ціонуванню терміна, а, навпаки, здатна кра-
ще передати суть поняття, робить терміни
зрозумілішими і полегшує сприйняття фа-
хової літератури.
Про марність цих побоювань свідчить і
той очевидний факт, що самі англомовні
науковці воліють не вдаватися до запози-
чень, а утворюють нові терміни переважно
на базі внутрішніх засобів, дарма що неоло-
гізми зовні збігаються з розмовною лекси-
кою. Так, у свідомості англомовного вчено-
го мирно співіснують два значення іменни-
ка verification — загальномовне «перевірка»
і термінологічне «підтвердження (фактами,
практикою)». Американській пси хології аж
ніяк не заважає те, що назва одного з чіль-
них її напрямів behaviorism буквально озна-
чає «поведінкознавство». Англомовні еко-
номісти зовсім не сприймають термін
marketing як «базарювання», хоча в іменни-
ку market первісним значенням є саме «ба-
зар, ринок», а «продаж, збут» — похідні.
Природно сприймаються в науковому тек-
сті такі, наприклад, прозорі за походжен-
ням терміни, як ap pro xi mation «апроксима-
ція» (букв. «наближення»), liquid «ліквід-
ний» (букв. «рідкий, текучий»), diffusion
«дифузія» (букв. «поширення»), grаnt «нау-
кова субсидія» (букв. «дарунок»). Англо-
мовних користувачів обчислювальної тех-
ніки нітрохи не бентежить, що в їхній мові
computer має пряме значення «лічильник,
об числювач», scan ner — «пильний споглядач»,
server — «подавальник; таця», site — «міс це;
будмайданчик», driver — «водій, кучер; ру-
шій», chip — «тріска», display — «показ, ви-
ставка», chat — «балачка», «Windows» — «ві-
кна», «Word» — «слово», «Fine Reader» —
«хороший читач». (Так само й українці ні-
коли не сплутають значення слів миша,
собака, вікно, вірус, папка, кошик, меню,
ключ, провідник, робочий стіл, завантажу-
вати, зависати, коли їх ужито в ком п’ю-
терному контексті.) Цей перелік неважко
продовжити на матеріалі будь-якої термі-
носистеми. Тож не дивно, що в галузях, які
нині бурхливо розвиваються (молекулярна
біологія, генетика, електроніка й обчислю-
вальна техніка, інформатика, авіація, соціо-
логія, економіка та фінанси, когнітивна і
соціальна психологія), англійська мова роз-
виває власну термінологію.
Стилістичний аналіз окремих наукових
текстів показує, що вживання чужих слів
часто-густо випливає не з потреби точ-
но передати наукові істини, а набуває са-
модостатнього характеру — запозичен-
ня задля самого запозичення. Такі автори
не вміють чи не хочуть перекладати, цура-
ються питомої лексики, хочуть показати
свою «оригінальність». У науковому жар-
гоні непотрібні запозичення надають ви-
кладові штучної наукоподібності. Будучи
заполоненим якоюсь англоманією, дехто з
науковців мислить словами рідної мови, а
пишучи, нашпиговує текст англіцизмами.
Практика постійних замін узвичаєних слів
чужими наводить на хибну думку, ніби ан-
глійська — найдосконаліша й найкультур-
ніша мова, ніби сучасні ідеї можна вислов-
лювати тільки нею.
До зайвих запозичень учені та культур-
ні діячі різних народів ставилися загалом
неприхильно. Вони підкреслювали інте-
лектуальну залежність любителів чужо-
земного, їхнє невміння думати самостійно,
брак критичності та творчого підходу. Ось
лише деякі оцінки. Український економіст
К. Воблий: «У молодих авторів спостеріга-
ється інколи намагання насичувати свою
мову іншомовними словами. Цим гадають
надати своїй праці «ученості». Це глибоко
помилковий погляд» [1]. Український фі-
зик А. Наумовець: «На жаль, ми є свідка-
ми бездумного й масованого впроваджен-
ня іншомовних (переважно англійських)
термінів навіть у тих випадках, коли для
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 9 23
них було б зовсім неважко знайти прості
й точні вітчизняні відповідники. […] З по-
гляду іноземців це може розглядатися як
фактичне визнання меншовартості, нероз-
виненості української мови. Прикро, що
філологічна наукова спільнота (і не тільки
вона, звичайно), на мій погляд, дуже слаб-
ко протидіє цьому ганебному явищу» [2].
Російський логік С. Поварнін: «Чим біль-
ше хтось говорить без потреби іноземні
слова, тим імовірніше, що він не здатен до
самостійного мислення» [3]. Польський
прозаїк Я. Парандовський любителів за-
позичень називав «герольдами загального
занепаду інтелектуальної культури» [4], а
його співвітчизник С. Лєц, відомий май-
стер афоризму, запропонував одинадцяту
заповідь — «не чужослов!».
Сильного англомовного впливу зазнають
тепер майже всі стилі української мови, але в
науковому він відчувається чи не найбільше.
Співвідношення чужих і питомих термінів
стрімко змінюється не на користь останніх.
Словники не встигають фіксувати нові
запозичення, і коли читач, який не знає до-
бре англійської, натрапляє в українському
тексті на незрозумілі терміни, він опиня-
ється у безвиході.
Нині економіка й культурне життя
України, як і решти країн, невідво-
ротно глобалізуються. Ці процеси підтри-
мують поступ української мови, розширю-
ють її інформативні потужності, але водно-
час — розхитують літературну норму й дес-
табілізують мовне життя. Українська мова
починає розвиватися ніби «в тіні» англій-
ської. Слов’янські корені останнім часом
якщо не припинили, то помітно сповільни-
ли своє зростання, префікси й суфікси об-
слуговують здебільшого запозичені коре-
ні. «Самоусунувшись» від процесів термі-
нотворення і ставши пасивним споживачем
чужих слів, наша наукова мова, по суті, по-
риває з тим, що загальнонаціональна мова
нагромаджувала століттями. Багатющі ви-
ражальні можливості, відшліфовані під пе-
ром українських художніх класиків, лиша-
ються в ній незужитими й незапитаними.
Коли мова покірливо переймає вироблене
іншою мовою, вона втрачає здатність до са-
морозвитку. Запозичення, хоч і збагачують
мову, хоч і розширюють її словник, але вод-
ночас притлумлюють її внутрішні сили та
можливості. І тоді збагачення парадоксаль-
ним чином обертається на збіднення.
Звісно, при термінотворенні не можна
обійтися лише власними ресурсами. Нау-
ці практично невідомі мови, які не зазна-
вали б зовнішніх впливів. Та не забувай-
мо, що чужі слова — не єдиний засіб позна-
чати нові поняття. Крім зовнішніх, є ще й
внутрішні типи називних засобів: це і тво-
рення нових питомих слів, і метафориза-
ція вже наявної лексики, й утворення сло-
восполучень. На жаль, у наші дні, заповню-
ючи термінологічні прогалини, до цих ре-
сурсів удаються дуже рідко. Це спричинює
застій у розвитку питомого словотворення,
воно втрачає гнучкість і динаміку, потроху
робиться творчо неспроможним.
Можуть зауважити: англомовний світ
випереджає решту країн у культурному й
економічному розвитку, англійською мо-
вою викладають безліч винаходів і від-
криттів, нею оприлюднюють три чверті на-
укових досліджень. Тож не дивно, що пе-
реважна більшість нових термінів вини-
кає в англійській мові й далі поширюється
по всьому світові, потрапляючи і в укра-
їнську. Переймаючи з-за кордону передові
науково-технічні й культурні здобутки, ми
закономірно переймаємо і їхні назви. Адже
ці назви вже готові, а власні відповідники
треба ще видумувати, утворювати, запро-
ваджувати, та ще й без певності, що вони
прищепляться. А переймаючи інтернаціо-
нальні терміни, ми маємо гарантію, що їх
правильно зрозуміють. Отож чи потрібні
в добу глобалізації заклики до пуризму —
прагнення спиратися в мовному розвиткові
на власні джерела? Чи не зашкодить нашій
термінології штучна самоізоляція у вузько
національних рамках?
24 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 9
Потуги відгородитися від будь-яких за-
позичень справді безперспективні, антина-
укові та шкідливі. Питомі варіанти не мо-
жуть надаватися абсолютно на всі випад-
ки, тож запозичення — об’єктивна необхід-
ність, явище природне і нормальне. Багато
чужих слів добре вписалися в українську
мову, розширили її пізнавальний простір та
синонімічні можливості.
Тому хибна думка, що все запозиче-
не — погане. Однак не менш хибна думка,
що все запозичене — хороше. Важливо до-
тримуватися міри корисного запозичення.
Якщо чужомовні впливи перебирають че-
рез край, то природно активізується пурис-
тична протидія їм. Коли бачиш, що в нау-
ковій термінології чужа лексика переви-
щує всі розумні межі, а питомі слова при
цьому зухвало витісняються, тоді хоч-не-
хоч доводиться ставати пуристом. Знаний
український лінгвіст О. Ткаченко пише, що
носії мов із міцними соціолінгвістичними
позиціями загалом толерантно ставляться
навіть до значних запозичень. Зовсім інак-
ше до них ставиться той народ, чию мову
загрожує поглинути інша, сильніша мова.
Слабша мова не має права на лексичне змі-
шування, бо це може стати початком її кін-
ця. Без пуризму вона приречена на посту-
пове витискання й у кінцевому підсумку на
повне вимирання [5].
Добре, коли розумна кількість іншомов-
них слів поповнює лексикон, підтримую-
чи його виражальні можливості на сучасно-
му рівні. А от неконтрольована навала запо-
зичень криє в собі небезпеку мовної ерозії:
сильніша мова, вторгаючись в інші, менш
потужні чи відверто слабкі мови, пересичує
їх чужими позичками, через що ті кінець-
кінцем потрапляють у лексичну залежність
від неї. Академік Л. Булаховський поперед-
жав: корисність запозичення обертається
на свою протилежність, коли через невпин-
ний чужомовний тиск у мовців занепадають
власні творчі сили й слабшає контакт з пря-
мими носіями рідномовної стихії. Рабське
запозичання, хай навіть і культурних слів,
за певних умов може загрожувати цілісності
народу і призвести до його розпаду [6].
Натомість пуризм обстоює самодостат-
ність мови: своїми питомими засобами
вона спроможна точно передати більшість
нових понять і термінів (та ж англійська
мова яскраво це підтверджує). Орієнтація
мови на власні сили зміцнює її внутріш-
ню будову, посилює і гармонізує взаємодію
лексичного та словотвірного рівнів, а голо-
вне — творчо розвиває її. Зайве позичати,
коли у своїй мові можна створити рівно-
значні слова й до того ж більш милозвуч-
ні. Розбудова та широке функціонування
власних терміносистем мають і суспільну
значущість, адже засвідчують високий нау-
ковий потенціал країни.
Пуризм допомагає підтримувати при-
родний баланс між споконвічним і запози-
ченим. У повазі до мовної традиції, у праг-
ненні зберегти українську мову україн-
ською, у бажанні розбудовувати терміно-
логію на питомих багатствах немає нічого
ганебного чи вартого осуду.
Дехто засумнівається: чи доцільно під-
тримувати самоцінність української термі-
нології, якщо фахове словництво загалом
тяжіє до інтернаціоналізації? Наука, мов-
ляв, кордонів не знає, тож національні тер-
міносистеми доцільно уніфікувати відпо-
відно до світових стандартів (причому під
«світовими стандартами» тут зазвичай ро-
зуміють англомовну термінологію). Вигоди
від цього очевидні: єдність наукової лекси-
ки пришвидшує обіг інформації, поліпшує
співпрацю вчених різних країн, спрощує
опанування чужих мов.
Виходить, на вівтар міжнародної зрозу-
мілості треба покласти простоту і приступ-
ність власної термінології. Дуже дивна по-
зиція! Вона тільки позірно ґрунтується на
«природній необхідності», а насправді на-
гадує доводи тих, хто намагається виправ-
дати занепад і відмирання національних
мов, посилаючись на всюдисущу глобалі-
зацію. Так, наука — явище міжнародне, але
ж не можна на цій підставі відмовлятися
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 9 25
від питомої основи в термінології. Бо якщо
послідовно керуватися принципом «міні-
мальних розходжень» і позаміняти власні
терміни англійськими, то врешті-решт вия-
виться, що граматика наукової мови лиши-
лася українською, а лексика — всуціль не-
українською.
Мова передусім для її носіїв. Авторові
треба чітко визначити, на кого розраховано
публікацію: на співвітчизників чи на між-
народні наукові кола. Для перших пишуть
рідною мовою, використовуючи природну й
питому для неї термінологію, для других —
мовами міжнародного спілкування. При
цьому важливо пам’ятати, що змістову то-
тожність українських і чужих термінів має
закріплювати не так спільна форма, як їхні
визначення та поняттєва віднесеність. Та-
ким чином, процеси глобалізації зовсім не
звільняють нас від обов’язку розбудовувати
власний науковий лексикон. Вилучення з
української літературної мови питомої тер-
мінології, як і взагалі занепад наукового
стилю, безперечно, збіднить її.
Роботи тут непочатий край. Її вихідним
пунктом має стати та проста істина, що
українська наукова мова, подібно до інших
європейських мов, своїм корінням міцно
пов’язана із загальнонародною мовою. Хоч
національних наук немає, як і немає наці-
ональної таблиці множення, мова науки не
повинна поривати зі своїм національним
ґрунтом. Свідома орієнтація на живомовні
джерела цілком виправдана, оскільки для
наукового стилю природне й правильне
все те, що є традиційним, питомим, своє-
рідним. Кожна літературна мова має пра-
во плекати власні термінотворчі традиції.
І немає підстав одмовлятися від них на ко-
ристь традицій якихось інших, хай і більш
розвинених, мов.
Не забуваймо, що науковий словник
може успішно поповнюватися не лише за-
позиченнями, а й народною лексикою. Чи-
мало побутово-розмовних українських слів
набули абстрактно-термінологічного зна-
чення: вага, варити, довгота, додаток, до-
слід, живий, закінчення, кислий, кільце, кулак,
рівняння, рух, середній, сила, спостережен-
ня, струм, судження, увага, хвиля, частка,
явище тощо. Через метафору безперешкод-
но термінізувалися десятки загальновжи-
ваних іменників, що позначають конкретні
предмети: бабка, барабан, батіг, віночок, ві-
чко, ворота, вузол, гніздо, гусениця, джерело,
дуга, журавель, зуб, китиця, ківш, кільце, клі-
тина, ковадло, кожух, коло, кора, корінь, ко-
ромисло, кошик, лопатка, лялечка, мішок, па-
лець, підошва, піч, подушка, поле, пояс, проб-
ка, ребро, рукав, свічка, сережка, стовпчик,
суржик, тарілка, тіло, хвіст, хомут, чашеч-
ка, шийка, щітка, яма та багато інших. При-
чому народно-розмовне минуле цих термі-
нів зовсім не надає їм якогось «знижено-
го» відтінку і не перешкоджає повноцінно
функціонувати в книжній науковій мові.
Крім спільнослов’янської та спільно схід-
нослов’янської, в різних українських термі-
носистемах вживається й самобутня лекси-
ка, постала на основі власних словотворчих
засобів: дієслово, іменник, наголос (мовоз-
навство); здібність, розуміння, уява (пси-
хологія); громадянин, діловодство, служ-
бовець, урядовець, злочинець, спадкоємець,
судочинство (держава і право); виробник,
прибуток, споживання (економіка); глей,
довкілля, комаха, людина (біологія); пухли-
на, струс, сухоти (медицина); добриво, со-
няшник, тваринництво (сільське господар-
ство); добуток, множина, обчислення, по-
хибка (математика); густина, заломлення,
речовина (фізика); водень, вуглець, кисень,
рідина, сполука (хімія); важіль, вимикач,
вмикач, знаряддя, лещата, підойма, рушій
(техніка); вантажівка, залізниця, літак,
пальне (транспорт); винахідник, галузь, ді-
лянка, дослідник, облік, обсяг, підсумок (за-
гальнонаукова) тощо. Усі ці приклади до-
водять неабиякі словотвірні можливості
української мови. Утім, якби вона мала в
минулому сприятливіші умови для розви-
тку, оригінальних термінів у ній було б зна-
чно більше. Неусталеність власних термі-
26 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 9
нологічних традицій примушує нас сьогод-
ні більше запозичати, ніж творити самим.
Власні джерела української мови аж ніяк
не вичерпалися. Одначе при розбудові на-
укової термінології їх використовують до
прикрості мало. Ми активно переймаємо
чужі слова навіть тоді, коли нескладно по-
будувати український термін. У нас навіть
не виникає сумнівів, чи потрібні такі запо-
зичення, чи немає інших способів називати
нові поняття, чи не можна ці поняття ви-
словити по-своєму — точніше і яскравіше.
Нові речі, явища, абстрактні поняття
з’являються постійно, тож наша мова має
бути досить гнучкою і рухливою, щоби
швидко породжувати відповідні назви.
Якщо ми хочемо, щоб завтра українська
мова не потонула в океані глобалізації, а
збереглася як мова сильна й самобутня,
вона має стати передусім творцем, а вже
потім наслідувачем. Це аж ніяк не означає,
що її треба наглухо одгороджувати від ін-
шомовних впливів і заповзято викорінюва-
ти вже усталені запозичення. Не варто ша-
рахатися в іншу крайність! Ідеться про те,
щоби збільшити кількість і частотність пи-
томих слів, активізувати українські корені.
Отже, назріле завдання в розбудові й
нормуванні нашої термінології — усу-
нути нерівновагу між питомим і запози-
ченим, досягти гармонії між цими двома
складниками. Нам бачаться три реальних
шляхи досягти цієї мети.
По-перше, варто пам’ятати, що до багатьох
запозичень у нас є питомі синоніми: аку-
мулювати — збирати, нагромаджувати,
накопичувати; асептичний — знезаражуваль-
ний; вакцинація — щеплення; вібрація — ко ли-
вання; деградація — занепад; деформація —
викривлення, ні вечення; дисиміляція — роз-
по дібнення; спорадичний — поодинокий; стра-
тифікація — розподілення, розшарування;
транзитивний — перехідний. За нашими
(далеко неповними) підрахунками, серед
загальнонаукової та найпоширенішої спеці-
альної лексики таких пар налічується не
менше тисячі, причому до одного запози-
чення часом існує по кілька питомих відпо-
відників. Зазвичай їх наводить тлумачна
частина словників іншомовних слів.
Традиційно вважалося, що синоніми в
термінології небажані, а тому їх слід усу-
вати, причому кандидатом на вилучення
(«елімінацію») часто-густо ставало пито-
ме слово. Обґрунтовувалося це потребою
функціонального розмежування синонімів:
оскільки у власних відповідниках, мовляв,
послаблено відтінки книжності й офіцій-
ності, їх слід уживати в розмовному й ху-
дожньому стилях, а для наукового природ-
ніші запозичення, бо вони входять до інтер-
національного фонду. З погляду помірко-
ваного пуризму така настанова видається
хибною і несправедливою. Інакше, як «лек-
сичною сегрегацією», її не назвеш. Ми не
бачимо підстав, чому, приміром, у науко-
вому тексті замість питомих слів різнорід-
ний, роззброєння, описовий, визначати, зу-
мовлювати, спричиняти, порівняльний, від-
повідник, згущувати, ущільнювати, очище-
ний, вторинний конче мають уживатися
запозичення гетерогенний, демілітариза-
ція, дескриптивний, детермінувати, компа-
ративний, еквівалент, конденсувати, рафі-
нований, секундарний. Перші нічим не гір-
ші за других, а здебільшого навіть кращі.
Огульно забороняти запозичення — зна-
чить штучно збіднювати лексику, але й не-
хтувати питомі синоніми в науковому сти-
лі означає те саме. Для наукової мови вони
не перешкода, а основа й поштовх до ста-
новлення власної термінології.
Частину термінів-синонімів становлять
кальки (демократія — народовладдя, об’є кт —
предмет, орфографія — правопис). Кальку-
вання — другий важливий шлях породжен-
ня спеціальної лексики на питомих засадах.
Строго кажучи, це теж запозичення, але
особливе: тут копіюється значення та спо-
сіб будови терміна, а зовнішня форма пере-
дається власними морфемами. Калька є, по
суті, буквальним перекладом, і тому сприй-
мається як питоме слово.
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 9 27
Наша термінологія збагатилася багатьма
кальками з різних мов. Наприклад, з латини:
землеробство (agricultura), підмет (sub jec tum),
відсоток (procentum); з францу зької: між-
народний (international), розвиток (déve lop -
pment); з німецької: підприємство (Un ter ne h-
men), поняття (Begriff), сві то гляд (Wel tan sc-
hauung). За радянських часів багато кальок
утворилося з російської мови: викрутка, за-
побіжник, напівпровідник, невагомість, обчис-
лювач, співробітник, співдружність то що.
Калькування — більш осмислений спо-
сіб збагачувати термінологію, ніж сліпе за-
позичання. Кальки точніше передають сенс
оригіналу, а головне — краще вписуються в
лексичний і словотвірний рівні мови. Якщо
прямі запозичення притлумлюють зростан-
ня питомих коренів, то кальки, навпаки,
збуджують їхні словотвірні можливості. У
цьому разі вплив іншої мови виявляється
дуже корисним.
Третім шляхом розбудови питомої термі-
нології є породження своїх назв: коли ви-
никає нове явище чи поняття, мовець само-
стійно підшукує для нього близький за сен-
сом відповідник серед питомої лексики або
ж утворює термін на основі власномовних
засобів. Для самобутнього розвитку лекси-
ки цей спосіб є найважливішим і найкорис-
нішим. Але, на жаль, практика оригіналь-
ного термінотворення в нас зовсім занедба-
на, перебуває у приспаному стані. Читач у
цьому легко пересвідчиться, коли спробує
пригадати хоч якісь оригінальні українські
терміни — не запозичення й не кальки,
утворені за останні десятиліття й узвичаєні
в нашій науковій мові.
Гірше того: той, хто сьогодні наважиться
запропонувати науковій громаді українські
відповідники якихось чужих термінів, ризи-
кує стати жертвою комплексу мовної непо-
вноцінності своїх колег. Замість подати ліп-
ші варіанти, ті у кращому разі поплескають
його по плечу як «шароварника», а в гір-
шому — закинуть вульгаризацію наукової
мови, хуторянські потуги завести її на ма-
нівці примітивізму та відрубності. (Хоча не-
ологізми англійського походження ці прин-
ципові товариші сприймають з пієтетом,
уважаючи їх цілком органічними, придат-
ними до запозичання й широкого вжитку.)
Якщо раніше своєрідності української нау-
кової мови найбільше вадили політичні пе-
решкоди й заборони, то сьогодні на заваді
стоїть якась упереджена, зашкарубла невіра
мовної спільноти в її творчі можливості.
Щоправда, нинішнє розкріпачення укра-
їнської мови дещо торкнулося і термінотво-
рення. Наприклад, на лінгвістичному порта-
лі «Моva.info» (http://mova.info/) розвива-
ється відкритий проект, який має на меті ви-
робити питомі відповідники для сучасних
термінів. Відвідувачі можуть не лише дові-
датися про можливі способи їх перекладу, а
й запропонувати власні варіанти. Ось деякі
вдалі, на наш погляд, переклади ком п’ю-
терних термінів: browser «програма для ро-
боти в інтернеті» — пересувка, cell «елемент
електронних таблиць Excel» — комірка, co o -
kies «ві домості про минулі звертання корис-
тувача до певного сервера» — реп’яшки,
double click «два натискання миші» — дво-
тиск, hard drive «жорсткий диск» — запис-
ник, CD-ROM «зовнішня пам’ять ком п’ю те-
ра» — кружало, homepage «основна сто рін-
ка веб-вузла» — домівка, hosting «послуги з
розміщення інформації на веб-вузлах» —
притулок, key «клавіша» — ґудзик, per for-
mance «продуктивність» — швидкодія, space
«символ, що позначає пропуск між словами
у тексті» — прогалик, usability «зручність ро-
боти» — ужитковість. Поки що ці варіан-
ти — лише пропозиції, але потенційно вони
цілком могли б збагатити нормативну тер-
мінологію. Приємно, що пересічні мовці теж
не байдужі до її розбудови на питомих заса-
дах. Щоправда, робити це тільки на люби-
тельському рівні, мабуть, замало. Найкраще,
коли термінологією опікуються досвідчені
фахівці, які поєднують професійні знан ня з
лінгвістичними.
Допомагати українській науковій мові
оперативно пристосовуватися до су-
28 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 9
часних поняттєвих потреб і при цьому не
поривати з питомою спадщиною — таким
бачиться нам основне завдання терміно-
знавства сьогодні. Щоб розмови не зали-
шалися самими розмовами, а задуми втілю-
валися в конкретних справах, у цій діяль-
ності слід зміцнити організаційне, коорди-
наційне начало. Бажано розширити права
Комітету наукової термінології НАН Укра-
їни з перспективою відновлення Інституту
української наукової мови. У складі Комі-
тету варто створити комісії з різних галузей
знання, які б регулярно видавали збірни-
ки обов’язкових і рекомендованих термі-
нів. Обговорювати пропоновані варіанти
до цільно на демократичних засадах — за
участю якнайширшого кола зацікавлених
осіб і установ. Прийняті ж рішення мають
бути обов’язковими для всіх міністерств, ві-
домств, науково-ос вітніх закладів, підпри-
ємств, редакцій і видавництв. Це не тільки
дасть змогу подолати безлад у терміносис-
темах, а й заощадить багато часу й коштів.
В Україні й досі немає Центру реєстрації
нових термінів. Заслуговує на втілення ідея
академіка А. Наумовця організувати Комі-
сію швидкого мовного реагування, яка б опе-
ративно відстежувала появу в літературі та
ЗМІ нових запозичень і пропонувала нато-
мість питомі відповідники. Щоб україн ська
мова нарощувала власні сили для передаван-
ня нових понять, треба всіляко заохочувати
перекладацьку роботу, а в універ ситетах роз-
почати підготовку майбутніх те р мінознавців
і наукових перекладачів. Важ ливо також ці-
леспрямовано формувати громадську думку,
адже головною перешкодою для становлен-
ня самобутніх національних терміносистем
є не стільки внут рішні особливості мови,
скільки суспільна байдужість, несприйняття
мови як культурної цінності.
Багато ще належить зробити й у суто те-
оретичному плані. Першочергове завдання
тут — поглиблювати теорію термінозапози-
чень з огляду на сучасні глобалізаційні реа-
лії. Зокрема, треба з’ясувати, які типи й об-
сяги зовнішніх впливів є корисними для
української мови, а які — руйнівними. При
термінотворенні варто позбуватися росій-
ського посередництва й поступово відхо-
дити від англоцентризму. Натомість корис-
но цікавитися досвідом передавання нау-
кових понять різними європейськими мо-
вами. Чекає на своїх дослідників світовий
досвід пуризму — як різні народи захища-
ються сьогодні від надмірних англомовних
впливів. Усе корисне з цього досвіду до-
цільно узагальнити, аби по можливості за-
стосувати на українському ґрунті.
1. Воблий К. Г. Організація роботи наукового праців-
ника (Методика і техніка). — К., 1969. — С. 158.
2. Наумовець А. Г. Імплементація англіцизмів в ук-
раїнській мові // Українська термінологія і сучас-
ність: Зб. наук. праць. — Вип. ІV. — К., 2001. — С. 19.
3. Поварнин С. И. Спор. О теории и практике спора. —
СПб, 1996. — С. 45.
4. Парандовський Я. Алхімія слова. — К., 1991. —
С. 245.
5. Ткаченко О. Б. Українська мова і мовне життя світу.
— К., 2004. — С. 233, 245.
6. Булаховський Л. А. Вибрані праці: В 5 тт. — Т. 1. За-
гальне мовознавство. — К., 1975. — С. 270.
П. Селігей
ПИТОМЕ І ЧУЖЕ В ТЕРМІНОЛОГІЇ:
ГАРМОНІЯ ЧИ КОНФЛІКТ?
Р е з ю м е
Ідеться про співвідношення власних та іншомовних
елементів в українській термінології. Обґрунтовується
необхідність критично ставитися до надмірних запо-
зичень та активніше послугуватися питомими ресур-
сами при створенні нових наукових термінів.
P. Selihey
NATIVE WORDS VS. LOAN WORDS IN TERMINOLOGY:
HARMONY OR CONFLICT?
S u m m a r y
The issue of the article is correlation of native words and
adoptions in Ukrainian terminology. The necessity to
critically reconsider excessive borrowings is substanti-
ated as well as to use native elements more actively in
creation of new scientific and technical terms.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-555 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:15:25Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Селігей, П.О. 2008-04-23T18:52:33Z 2008-04-23T18:52:33Z 2007 Питоме і чуже в термінології: гармонія чи конфлікт? / П. Селігей // Вісн. НАН України. — 2007. — N 9. — С. 20-28. — Бібліогр.: 6 назв. — укp. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/555 The issue of the article is correlation of native words and adoptions in Ukrainian terminology. The necessity to
 critically reconsider excessive borrowings is substantiated as well as to use native elements more actively in creation of new scientific and technical terms. Показано співвідношення власних та іншомовних елементів в українській термінології. Обгрунтовано необхідність критично ставитися до надмірних запозичень та активніше послугуватися питомими ресурсами у процесі створення нових наукових термінів. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України №9 С. 20-28 Мовне питання Питоме і чуже в термінології: гармонія чи конфлікт? Native Words vs. Loan Words in Terminology: Harmony or Conflict? Article published earlier |
| spellingShingle | Питоме і чуже в термінології: гармонія чи конфлікт? Селігей, П.О. Мовне питання |
| title | Питоме і чуже в термінології: гармонія чи конфлікт? |
| title_alt | Native Words vs. Loan Words in Terminology: Harmony or Conflict? |
| title_full | Питоме і чуже в термінології: гармонія чи конфлікт? |
| title_fullStr | Питоме і чуже в термінології: гармонія чи конфлікт? |
| title_full_unstemmed | Питоме і чуже в термінології: гармонія чи конфлікт? |
| title_short | Питоме і чуже в термінології: гармонія чи конфлікт? |
| title_sort | питоме і чуже в термінології: гармонія чи конфлікт? |
| topic | Мовне питання |
| topic_facet | Мовне питання |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/555 |
| work_keys_str_mv | AT selígeipo pitomeíčuževtermínologíígarmoníâčikonflíkt AT selígeipo nativewordsvsloanwordsinterminologyharmonyorconflict |