Соціолінгвістичні фактори в історії японських діалектів і їх вплив на формування літературної мови
У статті розглянуто фактори формування японської літературної мови. Встановлена ключова роль у цьому діалекту Токіо. Також стаття висвітлює сучасний стан мови, у якому діалекти займають вагоме місце. Поданий матерал може слугувати початком подальших досліджень у сфері вивчення японських діалектів....
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/55644 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Соціолінгвістичні фактори в історії японських діалектів і їх вплив на формування літературної мови / І.Ю. Батюк // Культура народов Причерноморья. — 2011. — № 199, Т. 2. — С. 113-116. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860068281959841792 |
|---|---|
| author | Батюк, І.Ю. |
| author_facet | Батюк, І.Ю. |
| citation_txt | Соціолінгвістичні фактори в історії японських діалектів і їх вплив на формування літературної мови / І.Ю. Батюк // Культура народов Причерноморья. — 2011. — № 199, Т. 2. — С. 113-116. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура народов Причерноморья |
| description | У статті розглянуто фактори формування японської літературної мови. Встановлена ключова роль у цьому діалекту Токіо. Також стаття висвітлює сучасний стан мови, у якому діалекти займають вагоме місце. Поданий матерал може слугувати початком подальших досліджень у сфері вивчення японських діалектів.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:08:47Z |
| format | Article |
| fulltext |
ВОСТОЧНЫЕ ЯЗЫКИ И ЛИТЕРАТУРЫ
113
7. Красных В. В. Национально-культурная составляющая русского языкового сознания (на материале
кроссвордов) / В. В. Красных // Язык, сознание, коммуникация : сб. статей / отв. ред. : В. В. Красных, А.
И. Изотов. – М. : МАКС-Пресс, 2000. – Вып. 15. – С. 5-13.
8. Финкельберг Н. Д. Арабский язык. Курс теории перевода : курс лекций / Н. Д. Финкельберг. – М. :
Восток-Запад, 2004. – 232 с.
Батюк І.Ю. УДК 811.521
СОЦІОЛІНГВІСТИЧНІ ФАКТОРИ В ІСТОРІЇ ЯПОНСЬКИХ ДІАЛЕКТІВ
І ЇХ ВПЛИВ НА ФОРМУВАННЯ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ
Мова – це суспільне явище, яке існує в щоденній мовній практиці людей. Широке розповсюдження
літературного стандарту по всій території Японії, міждіалектні контакти, вплив радіо і телебачення - все це
визначило мову окремих носіїв діалекту, яка навіть в межах єдиної території є неоднорідною. Вивчення
діалектів є важливим для більш глибокого розуміння історії розвитку японської мови.
Метою моєї статті було розглянути різні фактори впливу діалектів на формування літературної
японської мови, а також описати стан їх дослідження в Японії. Робота є актуальною, оскільки на даний час
в Україні досліджень з вивчення діалектів Японії проводиться у недостатній кількості. Що ж стосується
російської японістики, то тут можна навести для прикладу імена таких вчених, як Поліванов Є. Д.,
Невський М. О., Попов К. А., Бикова С. А., Алпатов В. М. та Лобачов Л. А., які тією чи іншою мірою
займалися вивченням та дослідженням японських діалектів.
Існування діалектів японської мови було відомо ще укладачам поетичної антології «Манйосю», які
включили у неї так звані 『東歌』Azuma uta «Східні пісні» та『防人歌』 Sakimori uta «Пісні сторожі». У
цих поезіях чітко проглядається різниця між східним та західним діалектами тогочасної столиці Нара. Хоча
незрозуміло, чи народ періоду Нара (710-93) задумувався над ідеєю літературної мови [5, с. 185]. Крім того,
у літературній пам’ятці «Фудокі» (Географічно-етнографічні описи провінцій древньої
Японії)『風土記』Fudoki (713-720) крім географічних, включені також етнографічні матеріали, легенди і
пісні, записані діалектом тієї чи іншої провінції [10]. У древніх буддійських «Речитативних книгах храму
Тодайджі» (кін. ІХ ст.)『東大寺諷誦文橋』Toudaiji fuju monkou згадуються діалекти тогочасних східних
провінцій Хіда (північна частина сучасної префектури Ґіфу) і Тоґоку (сучасний район Канто). В
етнографічному описі різних провінцій кінця XVI ст. «Опис населення та звичаїв місцевих жителів в
залежності від району проживання (провінції)»『人国記』Jinkokki наведено особливості діалектів, а також
наведено приклади діалектизмів.
Є ознаки того, що японці початку сімнадцятого століття мали досить чітке уявлення про те, який
діалект слід розглядати як «стандартний». Це можна побачити з опису японської мови християнськими
місіонерами. Родрігес (1604-1608), наприклад, зазначав, що справжньою розмовною японською була та, яка
використовувалася у колі вельможної знаті тогочасної столиці Кіото. Інші вказівки на статус діалекту Кіото
як літературної мови можна знайти у словниках місцевих діалектів.
Навіть тоді, коли уряд був перенесений в Едо (нині Токіо) в 1603 році, панівна позиція діалекту Кіото,
схоже, не відразу потрапила під загрозу, оскільки Кіото і сусіднє місто Осака, утворювали культурний та
економічний центр, що домінував над рештою території Японії. Однак, мовне домінування Кіотського
діалекту поступово зменшувалося, тому що Едо почало відстоювати свої політичні та економічні позиції, а
також розвивати культурні інституції. Можна сказати, що діалект Едо узурпував владу діалекту Кіото як
стандартного приблизно в кінці вісімнадцятого століття. Всі словники цього періоду подають місцеві
діалектні слова разом зі своїми відповідниками діалекту Едо.
У цей час почали активно вивчатися діалекти. Причиною цього була проблема у тлумаченні старих
книг. У 1650 році Ясухара Садамуро (1610 – 1673) написав книгу «Ламана мова»『片言』Kata koto, у якій
була зібрана лексика говору м. Кіото і подана у порівнянні з загальновживаною мовою. У 1775 р. поет
Косіґая Ґодзан (1717-1787) опублікував в Осаці книгу «Про назви предметів у провінційних
діалектах»『諸国方言物類称呼』 Shokoku hougen butsurui shouko, яка стала першим японським діалектним
словником. Там було наведено 500 слів із загальновживаної мови, а також 4000 слів з різних діалектів. Про
цей словник було написано багато досліджень таких науковців, як Йошідзава Йошінорі та Тоджьо Місао.
Крім того, видавалися й інші словники. Наприклад, Таніґава Котосуґа (1709 – 1776) уклав словник
«Посібник з японського прочитання ієрогліфів»『和訓栞』Wakun no shiori, у якому був відображений стан
японської мови в цілому, а також діалектів другої половини XVII ст. Перший том вийшов у три етапи – у
1777, 1805 і 1803 рр., другий том – у 1862 р., і третій – у 1877 р. А після того цей словник доповнювався і
перевидавався. Науковець Ота Дзенсай (1759 – 1829) уклав тематичний словник 『俚言集覧』 Rigen
shuuran «Збірник місцевих слів», який налічував 36 зошитів. У ньому зафіксовано мову, якою розмовляли в
Едо у кінці XVIII ст. і на поч. ХІХ ст. У 1900 р. Іноуе Йорікуні та Кондо Мікашіро видали його у трьох
томах , виправивши і доповнивши. Вони побудували цей словник у алфавітному порядку五十音gojuuon
ґодзюон – це усталена у сучасній мові система упорядкування в таблиці літер японських силабічних абеток
хіраґана та катакана. Раніше цей словник будувався згідно порядку знаків вірша伊呂波iroha іроха і
використовувався як абетковий покажчик у більшості словникових та енциклопедичних видань традиційної
Японії [6, с. 10].
З дослідженням діалектів, розвитком суспільства, виникла потреба у стандартизації японської мови,
особливо це стало помітним під час створення підручника рідної мови як частини супроводжуючого
Батюк І.Ю.
СОЦІОЛІНГВІСТИЧНІ ФАКТОРИ В ІСТОРІЇ ЯПОНСЬКИХ ДІАЛЕКТІВ І ЇХ ВПЛИВ
НА ФОРМУВАННЯ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ
114
матеріалу для обов’язкової освіти. В основу японської лягла мова мешканців Токіо. Однак, це було в той
час, коли вживання діалекту Токіо у якості літературної мови посприяло появі комплексу неповноцінності у
свідомості мовців периферійних діалектів. Найбільш відомим є інцидент з використанням діалектного
ярлика, якого вішали на шию студента, що використовував свій місцевий діалект у школі.
Японський письменник Ямада Бімьо пояснив історичні причини, які зумовили те, що мова Токіо
отримала центральний статус у японській мові. В період Едо (так називалося Токіо у той час) місцем, де
розташовувався уряд і куди приїжджали самураї та торговці з різних куточків Японії, було Едо. У
результаті цього на території цього міста відбувалося таке мовне змішання, яке спостерігалося лише тут.
Теперішня мова Токіо успадкували переваги діалекту Едо. Крім того, з розвитком мережі сполучення,
хвильовий ефект поширення мовних явищ, що випливав з Токіо, столиці, не зустрічав жодних перешкод, і
мова, яка використовувалася в Токіо, ставала все більш поширеною в різних частинах Японії. Ямада зробив
висновок, що якщо взяти рідну мову як базову і контролювати її розвиток граматичними обмеженнями, то
можна легко створити досконалу писемну і абсолютно відповідну їй розмовну мову.
Той факт, що Ямада підкреслив стандарт мови Токіо, був визначений тогочасною реальністю, коли ще
не було затверджено чіткої моделі для писемної мови. Наприклад, у другому виданні «Японсько-
англійського словника» 和英語林集成 Waeigorin shuusei у 1872 році, Джеймс Кертіс Хепберн зазначив, що
«мова Кіото, столиці, де імператор і освічені люди живуть, розглядається як найбільш авторитетна,
стандартна мова. Однак, є істотні відмінності між діалектами, різними місцевими акцентами та сленгом» [3,
с. 47]. У своєму третьому виданні у 1886 році Хепберн переглянув останнє речення наступним чином:
«Однак, після відновлення імператорського правління і перенесення столиці в Токіо, великий вплив
завоював діалект Токіо» [3, с. 47]. Не було збігом те, що рух ґенбун іччі досяг свого піку протягом 1880-х
років, коли мова Токіо поступово набирала своєї сили.
У червні 1885 року стаття «Загальний вжиток токійської мови»「東京語の通用」Toukyougo no tsuuyou
з’явилася в «Світло волі»「自由燈」Jiyuu tou -інформаційному бюлетені Ліберальної партії [9, с. 11]. Автор
під псевдонімом Асанебо (Соня) розпочав статтю: «Якщо хто-небудь запитає мене, яка з місцевих мов
щоденного використання стала б загальнояпонською, я б легко відповів, що це буде мова Токіо» [3, с. 47].
Після того, як провінції налагодили тісні зв'язки зі столицею, особливо після скасування областей та
встановлення префектур, люди поступово почали використовувати мову Токіо, а не місцеві діалекти. У
минулому люди навчалися мові Едо через популярні на той час книги 人情本 ninjoubon, в яких були історії
кохання мешканців Едо [8], але «зараз вони можуть так легко її [мову Токіо] вивчати завдяки газетам з
фуріґаною (популярною версією газет, де над кожним ієрогліфом надписано читання каною), що зухвалі
студенти можуть використовувати її навіть раніше, ніж вони насправді відвідають Токіо» [3, с. 47]. Тут
автор не критикував зухвалу поведінку студентів. Скоріш за все він стверджував, що місцева початкова
освіта повинна проводитися виключно мовою Токіо, тому що «з метою стандартизації звичайного писемної
мови, вільної від крайнього поділу мови на писемну та розмовну, ми повинні спочатку стандартизувати
розмовну мову» [3, с. 47]. Слід зазначити, що це було однією з перших спроб пов’язати ґенбун іччі зі
стандартизацією мови.
Поза вимогою слідувати ґенбун іччі була реальність, у якій поступово поширювалася мова Токіо, і
зростало усвідомлення того, що вона стає панівною. Романи в стилі ґенбун іччі були тією рушійною силою,
яка сприяла поширенню мови Токіо. Більшість письменників раннього ґенбун іччі, таких як Футабатей
Шімей, Ямада Бімьо, Цубоучі Шьойо і Одзакі Койо, народилися в Токіо.
У творі Морі Огая «Юнак» 『青年』Seinen (1910-1911) головний герой Коїдзумі Джюн’ічі, прибуває до
Токіо і приходить з візитом до романіста Оіші Кентаро. У романі є цитата, що підтверджує престижність
токійського діалекту того часу. Коли Джюн’ічі приходить у дім вчителя і говорить з покоївкою:
「大石さんにお目に掛りたいのだが」田舎から出て来た純一は、小説で読み覚えた東京詞（ことば）を
使うのである。丁度不慣（ふなれ）な外国語を使うように、一語一語考えて見て口に出すのである。そ
してこの返事の無難に出来たのが、心中で嬉しかった。[7] “Oishi san ni omeni kakaritai no da ga” inaka
kara dete kita Jun’ichi wa, shousetsu de yomioboeta toukyou kotoba wo tsukau no de aru. Choudo funare na
gaikokugo wo tsukau you ni, ichi go ichi go kangaete mite kuchi ni dasu no de aru. Soshite kono henji no bunan ni
dekita no ga, shinchuu de ureshikatta. «Сільський хлопець Джюн’ічі сказав: - Я хотів би зустрітися з паном
Оіші, - мовою Токіо, яку запам’ятав з романів. Він обережно вимовляв кожне слово, наче намагався
говорити незнайомою йому іноземною мовою. І від усього серця радів, що в змозі правильно відповісти
покоївці».
Це, звичайно, не було з досвіду Огая, так як він походив, на відміну від бідного студента свого роману,
з елітної сім’ї лікаря, що служив володарю області Івамі. Він вправлявся у читанні канбун з п’ятирічного
віку, вивчав голландську у вісім років, переїхав до Токіо і вивчав німецьку мову в десять. Тим не менше,
багато тогочасних студентів, які приїхали в Токіо з провінцій, спонукали Огая описати вищезгадану сцену.
Романний стиль ґенбун іччі був таким чином побудований на мові Токіо.
Ямада Бімьо підкреслив зв’язок мови Едо та Токіо, щоб виправдати статус літературної мови Токіо
свого часу. Однак уважне вивчення аргументів Ямади вказує на невеликий недолік. Ґенбун іччі став для
Ямади історичною необхідністю, яка не включала в себе суб'єктивну участь. Тобто, Ямада раціоналізував
процеси стандартизації мови Токіо як логічний наслідок. Однак, ми не повинні випускати з уваги розрив
між мовою Токіо і діалектом Едо: перший з’явився в період Мейджі, витіснивши останню, так звану рідну
мову нижньої частини міста (下町言葉shitamachi kotoba).
ВОСТОЧНЫЕ ЯЗЫКИ И ЛИТЕРАТУРЫ
115
У книзі «Історія японської мови»『日本語の歴史』Nihongo no rekishi (1965) видавництва Хейбоншя
йшлося про те, що діалект Едо, як щоденна мова едокко, вихідців з Едо, продовжувала використовуватися
як їх рідна мова і після епохи Едо, визначаючи їх як едокко у спілкуванні з іншими людьми. З іншого боку,
мова Токіо була представником японської мови, і розглядалася як офіційна мова для тих, чий діалект
відрізнявся від Едо [3, с. 48-49].
Мови Едо і Токіо таким чином були пов'язані, поки держава не інституціоналізувала «літературної
мови» 標準語 hyoujungo і не форсувала їхнього поділу. Коли мова Токіо була переглянута як мова
освічених людей столиці, то її стали вважати літературною мовою. Крім того, пізніше вона стала
визначальним поняттям мови середнього класу Токіо, що лягла в основу нормативної мови, яку держава
намагалася поширити через шкільну освіту.
Інституалізація літературної мови не призвела до повного зникнення діалектів, хоча вони довго мали
низький престиж серед населення, а у школах їх намагалися викорінити.
Як зазначав дослідник В.А. Гротерс, у японських сім’ях і надалі послуговуються територіальними
діалектами. Були проведені різні експерименти, які підтвердили те, що дошкільнята користуються місцевим
діалектом у своїх сім’ях. Діти після п’яти років розпочинають усвідомлювати різницю, деякі відмінності
між діалектом та літературною мовою. Однак цей процес стає більш чітким під час навчання їх у школі.
Зазвичай дорослий японець володіє двома або й трьома мовними системами, які можуть досить суттєво
відрізнятися одна від одної. Виключенням можуть бути лише мешканці великих міст. Найбільш
відрізняються від літературної мови діалекти островів Рюкю, деякою мірою діалекти Кюсю, а також
діалекти півночі та півдня Хонсю. Менше відрізняються від літературної мови діалекти і говори районів
навколо Токіо, Осаки та Кіото. Ще у 1983 році були проведені дослідження, за якими мешканець села чи
невеликого містечка звертався до друга діалектом, до вчителя чи старости – чимось середнім між діалектом
та літературною мовою, а до стороннього чи на камеру під час телевізійної зйомки – літературною мовою,
правда з діалектною акцентуацією [1].
У діалектах відбуваються різні процеси, змінюється лексичний запас, відбуваються різні фонетичні та
фонологічні зміни. Дослідженням цього займалися та займаються різні асоціації та організації Японії.
Наприклад, у 1940 р. було створено «Японське діалектологічне товариство» 日本方言学会 Nihon no hougen
gakkai, яке об’єднало «Токійське діалектне товариство» 東京方言学会 Toukyou hougen gakkai (1928),
«Товариство з дослідження діалектів Токійського університету гуманітарних та природничих наук (тепер
Токійський університет освіти)» 東京文理大学方言研究会 Toukyou bunri daigaku kenkyuukai (1930),
«Діалектне товариство Кінкі» 近畿方言学会 Kinki hougen kenkyuukai (1931), «Діалектне товариство
Університету Кокуґаку» 國學院大學方言研究会 Kokugakuin daigaku hougen kenkyuukai (1931), «Діалектне
товариство Хіросіми» 広島方言学会 Hiroshima hougen gakkai та ін. [2, с. 135-136].
На даний час дослідженням діалектів займається Національний інститут японської мови та
лінгвістики国立国語研究所Kokuritsu kokugo kenkyuujo, створений у 1948 р. Після періоду існування його
як незалежного адміністративного органу, він був відновлений в якості шостої організації Корпорації
міжвузівських науково-дослідних інститутів «Національні інститути з гуманітарних наук»
大学共同利用機関法人 「人間文化研究機構」Daigaku kyoudou riyou kikan houjin “Ningen bunka kenkyuu
kikou” на 1 жовтня 2009 року.
Спираючись на свою довгу історію результатів досліджень, нещодавно створений Національний
інститут японської мови проводить великомасштабні теоретичні та емпіричні дослідження. Крім того, як
міжнародний центр досліджень співпрацює як з вітчизняними, так із закордонними університетами та
дослідницькими організаціями, з метою висвітлити всі аспекти японської мови та поглибити розуміння
людської істоти через вивчення мови. Ця організація також поширює спільні результати дослідження і
пов’язані з ними наукові доповіді серед громадськості, сприяючи тим самим їх застосуванню в різних
сферах, таких як навчання японській мові, вивчення процесів природної мови, і т.д. Група лінгвістичної
географічної варіативності Департаменту дослідження мови (колишньої першої лабораторії Департаменту
мовних змін 国立国語研究所言語変化研究部第１研究室 Kokuritsu kenkyuujo gengo henka kenkyuubu dai ichi
kenkyuushitsu) зосередилася на вивченні японських діалектів.
Серед найгрунтовніших робіт з діалектології в Національному інституті японської мови є два види
мовних та діалектних атласів. Одним з них є «Лінгвістичний атлас Японії» 『日本言語地図』Nihon gengo
chizu, опублікований в період між 1966 і 1974 роками. Він складається з 6 томів, в які включено 300 карт. Є
й інший «Граматичний атлас японських діалектів»『方言文法全国地図』Hoogen bumpou zenkoku chizu,
опублікований в період між 1989 і 2006 роками, що складається з 6 томів, в які входять 350 карт. Обидва
дослідження проводилися у співпраці з місцевими дослідниками [4, с. 45].
Але навіть якщо читати про японські діалекти з описових досліджень або користуватися мовними
атласами, такими як «Лінгвістичний атлас Японії» та «Граматичний атлас японських діалектів», важко буде
зрозуміти бесіду діалектом у різних місцях по території Японії. Через те для запису живого діалекту
Національний інститут японської мови розробив два види розмовних діалектних текстів. Перший був
опублікований протягом 1978 - 1987 років під назвою «Тексти аудіозаписів розмов японськими діалектами»
『方言談話資料』Hougen danwa shiryou, і складався з 10 томів [4, с. 47]. Ці дані були записані в період з
1974 по 1976 рік у 20 населених пунктах і опубліковані у супроводі з перекладом літературною японською
мовою і касетою із записом діалекту.
Другим видом була «База даних розмов діалектами Японії» 『全国方言談話データベース』Zenkoku
hougen danwa deeta beesu, опублікована в період між 2001 і 2008 роками. Складалася вона з 20 томів, де
були записи із 47 населених пунктів, по одному на кожну префектуру. Ці бази даних включають тексти,
Батюк І.Ю.
СОЦІОЛІНГВІСТИЧНІ ФАКТОРИ В ІСТОРІЇ ЯПОНСЬКИХ ДІАЛЕКТІВ І ЇХ ВПЛИВ
НА ФОРМУВАННЯ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ
116
надруковані у книгах, а також записи на компакт-дисках. Комп’ютеризовані тексти і звукові файли є
записані на CD-ROM.
У статті розглянуто фактори формування японської літературної мови. Встановлена ключова роль у
цьому діалекту Токіо. Також стаття висвітлює сучасний стан мови, у якому діалекти займають вагоме
місце. Поданий матерал може слугувати початком подальших досліджень у сфері вивчення японських
діалектів.
Джерела та література:
1. Алпатов В. М. Япония : язык и общество : [Электронный ресурс] / В. М. Алпатов. – М. : Муравей, 2003.
– Режим доступа : http://shounen.ru/nihon/lang-soc.shtml. .
2. Попов К. А. Японские диалектологи и их основные работы / К. А. Попов // Японский язык. – М. : Изд.
вост. лит., 1963. – С. 133-173.
3. Lee Y. The Ideology of Kokugo: Nationalizing Language in Modern Japan / Y. Lee; translated by Maki Hirano
Hubbard. – Honolulu : University of Hawaii Press, 2009. – 259 c.
4. Onishi T. Dialectology in the National Institute for Japanese Language : [Electronic resource] / T. Onishi //
Dialectologia : revista electronica. – Barcelona : Universitat de Barcelona, 2009. – № 2. – C. 37-50. – Access
mode : http://www.publicacions.ub.es/revistes/ejecuta_descarga.asp?codigo=403.
5. Shibatani M. The Languages of Japan : Cambridge Language Surveys / Masayoshi Shibatani. – Cambridge :
Cambridge University Press, 1990. – 428 c.
6. 小松英雄 . いろはうた―日本語史へのいざない / 小松英雄. – 東京：講談社, 2009. – С. 352. = Komatsu
Eiyuu. Iroha uta – Nihongoshi e no izanasai / Komatsu Eiyuu. – Toukyou : Koudansha, 2009. – С. 352.
7. 森鴎外. 青年 : [Electronic resource] / 森鴎外. – 東京 : 新潮社, 1998. – Access mode :
http://www.aozora.gr.jp/cards/000129/files/2522.html. = Mori Ogai. Seinen : [Electronic resource] / Mori
Ogai. – Toukyou : Shinchousha, 1998. – Access mode : http://www.aozora.gr.jp/cards/000129/files/2522.html.
8. 岡本雅享. 言語不通の列島から単一言語発言への軌跡 / 岡本雅享 // 福岡県立大学人間社会学部紀要. –
福岡 : 福岡県立大学人間社会学部, 2009. – Vol. 17. – № 2. – С. 11-31 = Okamoto Masataka. Gengo futsuu
rettou kara tan’itsu gengo hatsugen e no kiseki / Okamoto Masataka // Fukuoka kenritsu daigaku ningen shakai
gakubu kiyou. – Fukuoka : Fukuoka kenristu daigaku ningen shakai gakubu, 2009. – Vol. 17. – № 2. – С. 11-
31
9. 新村出. 広辞苑 第五版 : [Electronic resource] / 新村出. – 東京 : 岩波書店, 2005. – 1 електронний словник
: IC Dictionary SL-LT3. = Shinmura Izuru. Koujien Daigoha : [Electronic resource] / Shinmura Izuru. –
Toukyou : Iwanami Shoten, 2005. – 1 електронний словник : IC Dictionary SL-LT3.). – Назва з етикетки.
10. Tangorin Japanese Dictionary : [Electronic resource] / G. Bober. – Access mode : http://tangorin.com.
Ширалиева Ш. УДК 811.512.1
О КЛАССИФИКАЦИИ ГЛАГОЛОВ ДЕЙСТВИЯ В ТЮРКСКИХ ЯЗЫКАХ
Постановка проблемы. Глагол является самой большой категорией, отражающей национальные
особенности языка. Эта часть речи, как с точки зрения лексико-семантической системы, так и
грамматического строя, выступает в роли самой богатой и различной единицы языка.
Если глаголы и определяются в качестве слов, обозначающих состояние, действия, их лексико-
семантическое распределение более различна. Эта особенность динамичности языковой категории еще
больше увеличивает ее функциональные возможности. И с этой точки зрения, изучения семантико-
функциональных возможностей отдельных лексико-семантических групп глагола приобретает важное
значение. Глаголы в парадигматическом и синтагматическом плане имеют различные модели и функции, и
исходя из этого определение их взаимной связи очень важно. В этом ряду глаголы действия особенно
привлекают внимания. Глаголы действия по своему лексико-семантическому многообразию,
функциональному богатству отличаются от других глагольных видов. После 60-ых годов прошлого века на
основе теории функционально-семантического поля, возросла тенденция к исследованию классификации
глаголов по семантическим группам на основе материалов различных языков, было начато изучение
функционально-семантической сущности, синтаксической вариативности и др. [1].
«В виду того, что глаголы действия выражают действия, происходящее во времени и пространстве, они
создают ассоциации с множеством предметов и событий и поэтому смысловая структура подобных
глаголов бывает очень широкой» [2, 1]. Чрезмерная многочисленность признаков, приобретенных
глаголами действия в языке, создала возможность для их всестороннего исследования, языковые уровни
глаголов действия изучены на основе материалов отдельных языков, в том числе материалов
разносистемных языков.
В тюркологии в основном прослежено лексико-семантическое развитие глаголов действия, вместе с
тем, глаголы действия изучены в сравнительно-сопоставительном плане на основе разносистемных языков
[3, 32; 4, 27-34].
http://shounen.ru/nihon/lang-soc.shtml
http://www.publicacions.ub.es/revistes/ejecuta_descarga.asp?codigo=403
http://www.aozora.gr.jp/cards/000129/files/2522.html
http://tangorin.com/
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-55644 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:08:47Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Батюк, І.Ю. 2014-02-09T00:09:41Z 2014-02-09T00:09:41Z 2011 Соціолінгвістичні фактори в історії японських діалектів і їх вплив на формування літературної мови / І.Ю. Батюк // Культура народов Причерноморья. — 2011. — № 199, Т. 2. — С. 113-116. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/55644 811.521 У статті розглянуто фактори формування японської літературної мови. Встановлена ключова роль у цьому діалекту Токіо. Також стаття висвітлює сучасний стан мови, у якому діалекти займають вагоме місце. Поданий матерал може слугувати початком подальших досліджень у сфері вивчення японських діалектів. uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Восточные языки и литературы Соціолінгвістичні фактори в історії японських діалектів і їх вплив на формування літературної мови Социолингвистические факторы в истории японских диалектов и их влияние на формирование литературного языка Sociolinguistic factors in the history of the Japanese dialects and their impact on the formation of literary language Article published earlier |
| spellingShingle | Соціолінгвістичні фактори в історії японських діалектів і їх вплив на формування літературної мови Батюк, І.Ю. Восточные языки и литературы |
| title | Соціолінгвістичні фактори в історії японських діалектів і їх вплив на формування літературної мови |
| title_alt | Социолингвистические факторы в истории японских диалектов и их влияние на формирование литературного языка Sociolinguistic factors in the history of the Japanese dialects and their impact on the formation of literary language |
| title_full | Соціолінгвістичні фактори в історії японських діалектів і їх вплив на формування літературної мови |
| title_fullStr | Соціолінгвістичні фактори в історії японських діалектів і їх вплив на формування літературної мови |
| title_full_unstemmed | Соціолінгвістичні фактори в історії японських діалектів і їх вплив на формування літературної мови |
| title_short | Соціолінгвістичні фактори в історії японських діалектів і їх вплив на формування літературної мови |
| title_sort | соціолінгвістичні фактори в історії японських діалектів і їх вплив на формування літературної мови |
| topic | Восточные языки и литературы |
| topic_facet | Восточные языки и литературы |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/55644 |
| work_keys_str_mv | AT batûkíû socíolíngvístičnífaktorivístorííâponsʹkihdíalektívííhvplivnaformuvannâlíteraturnoímovi AT batûkíû sociolingvističeskiefaktoryvistoriiâponskihdialektoviihvliânienaformirovanieliteraturnogoâzyka AT batûkíû sociolinguisticfactorsinthehistoryofthejapanesedialectsandtheirimpactontheformationofliterarylanguage |