Теоретичні засади формування етикету в загальнокультурному аспекті
Saved in:
| Published in: | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/55658 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Теоретичні засади формування етикету в загальнокультурному аспекті / І.В, Стрілець // Культура народов Причерноморья. — 2011. — № 199, Т. 2. — С. 156-159. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859656680650833920 |
|---|---|
| author | Стрілець, І.В. |
| author_facet | Стрілець, І.В. |
| citation_txt | Теоретичні засади формування етикету в загальнокультурному аспекті / І.В, Стрілець // Культура народов Причерноморья. — 2011. — № 199, Т. 2. — С. 156-159. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура народов Причерноморья |
| first_indexed | 2025-12-07T13:39:38Z |
| format | Article |
| fulltext |
Лисецька І.А.
СПЕЦИФІКА ЛЕКСИКОГРАФІЧНОГО ОПИСУ АРЕАЛЬНИХ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ
156
Якщо в системі академічних видань словників спостерігається прагнення до вдосконалення
лексикографічної мови, то в ареальних словниках цей аспект все ще залишає бажати кращого. Певно,
всебічне дослідження специфіки опису РО в діалектних словниках дозволить проаналізувати основні вади
на цьому рівні й окреслити можливі шляхи їх вирішення. «Вивчення метамови фразеологічних тлумачень
надзвичайно важливе не лише для семасіологічних досліджень, але й для удосконалення теорії та практики
фразеографічного описування і, зокрема, для розробки проблем типових тлумачень окремих розрядів
фразеологізмів» [3,с.51].
Висновки. Таким чином, лексикографічний опис ФО в ареальних словниках має низку специфічних
моментів. На рівні змістових параметрів спостерігається певна розбіжність між основними правилами
фразеографії, які стосуються особливостей опису ФО у власне фразеологічних словниках. Натомість,
манера опису ФО в діалектних словниках тяжіє до моделей словників перекладного типу, тому аналіз
дефінітивних моделей опису ФО варто проводити з урахуванням цієї особливості. Крім того, власне
відмінність типів словників так чи інакше впливає на систему опису матеріалу, до того ж об’єкт опису має
свою специфіку: ареальні ФО потребують більш широкого опису в контексті етнографічних регіональних
реалій, аніж це маємо на прикладі ФО літературного фонду. Специфіка опису ФО в ареальних словниках
пов’язана із браком академічних видань такого плану, які могли б уплинути на стандартизацію методів
опису.
Джерела та література:
1. Бабкин А. М. Лексикографическая разработка русской фразеологии / А. М. Бабкин. – М.; Л. : Наука,
1964. – 76 с.
2. Бабкин А. М. Идиоматика (фразеология) в языке и словаре / А. М. Бабкин // Современная русская
лексикография. – Л. : Наука, 1979. – С. 4-19.
3. Білоноженко В. М. Функціонування та лексикографічна розробка українських фразеологізмів / В. М.
Білоноженко, І. С. Гнатюк. – К. : Наукова думка, 1989. – 156 с.
4. Головащук С. І. Перекладні словники і принципи їх укладання / С. І. Головащук. – К. : Наук. думка,
1976. – 247 с.
5. Прадід Ю. Ф. Фразеологічна ідеографія (проблематика досліджень) / Ю. Ф. Прадід. – К.; Сімферополь,
1997. – 252 с.
6. Широков В. А. Феноменологія лексикографічних систем / В. А. Широков. – К. : Наукова думка, 2004. –
327 с.
7. ЯКМСЛ – Языковая картина мира и системная лексикография / В. Ю. Апресян, Ю. Д. Апресян, Е. Э.
Баева, О. Ю. Богуславская, Б. Л. Иомдин, Т. В. Крылова, И. Б. Левонтина, А. В. Санников, Е. В.
Урысон; отв. ред. Ю. Д. Апресян. – М. : Языки славянских культур, 2006. – 912 с. – (Studia philologica).
Стрілець І.В. УДК 811.161.2’271
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЕТИКЕТУ
В ЗАГАЛЬНОКУЛЬТУРНОМУ АСПЕКТІ
Останніми десятиліттями у всьому світі прокинувся підвищений інтерес до етикету. Нові перспективи
вивчення відкрились завдяки застосуванню лінгвістичних і семіотичних процедур опису і аналізу
комунікативної поведінки в людському суспільстві. Зростання зацікавленості до питань етикету чималою
мірою пояснюється і новим осмисленням самих феноменів спілкування і поведінки. Їх виняткова роль у
функціонуванні всіх систем культури привернула увагу спеціалістів з теорії комунікації, лінгвістики,
семіотики, психології, соціології, етнографії. Бурхливий прогрес у цих сферах призвів до утворення нових
субдисциплін і галузей наукового знання, таких як паралінгвістика, етнографія спілкування,
психолінгвістика, проксеміка, кінесика та ін.
Саме поняття „етикет” прижилось порівняно недавно. Визначити його кордони і сьогодні не так легко,
як може видатись на перший погляд. Зазвичай під етикетом розуміють „сукупність правил поведінки, що
стосуються зовнішнього вияву відносин до людей (поводження з оточуючими, форми звертання і
привітання, поведінка у загальних місцях, манери і одяг)”[1]. Це визначення однак не враховує
відмінностей між побутовими, етикетними і ритуальними ситуаціями.
Коректнішим видається визначення етикету Т. В. Цив’ян: під етикетом „розуміють такі правила
ритуалізованої поведінки у суспільстві, які відображають суттєві для даного суспільства соціальні і
біологічні критерії і при цьому вимагають застосування спеціальних прийомів (оскільки в широкому
значенні будь-яку поведінку цивілізованої людини можна вважати етикетною) … Враховуючи визначені
відношення і зв’язки, які існують в даному колективі, етикетна поведінка допомагає виявити його
структуру. Практично це досягається перекладом на мову етикету того фрагменту мови фактів, у якому є
суттєва різниця у віці, статі і суспільному становищі. Тому основною функцією етикетної комунікації з
погляду прагматики буде відносне визначення становища кожного члена в суспільстві, притому проведене
таким чином, що воно правильно відображає розбиття у людському колективі і задовольняє обидві сторони,
які вступають у спілкування”[2]. У цьому визначенні відзначені суттєві риси етикету, однак і воно не може
нас повністю задовольнити, бо тут мова йде про спілкування загалом, а не про етикет як його специфічну
НАЦИОНАЛЬНЫЕ ЯЗЫКИ И ИХ ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ
157
форму. Очевидно, що поняття спілкування набагато ширше етикету. Етикет завжди реалізується у
спілкуванні, але не будь-яке спілкування є етикетом.
Будемо виходити з того, що будь-який акт спілкування передбачає наявність щонайменше двох
партнерів з визначеним комунікативним статусом. Під етикетом у такому випадку ми будемо розуміти
сукупність спеціальних прийомів і рис поведінки, за допомогою яких проходить виявлення, підтримка і
обігрування комунікативних статусів партнерів по спілкуванню.
З того факту, що етикетна ситуація завжди комунікативна, випливає її принципова діалогічність.
Етикет – завжди діалог, навіть у тому випадку, якщо учасники спілкування розділені простором і часом.
Початку спілкування завжди передує стадія орієнтації, коли кожний партнер вибирає свою тактику
поведінки. Для того, щоб здійснити такий вибір, необхідно врахувати цілий ряд параметрів комунікативної
ситуації, і в першу чергу співвіднести свій статус із статусом партнера. У якості диференційних при оцінці
комунікативних статусів виступають такі ознаки, як стать, вік, суспільне становище, національна і
конфесійна приналежність, родинні зв’язки, або їх відсутність, ступінь знайомства та деякі інші. У кожному
конкретному випадку одні ознаки актуалізуються, а інші нейтралізуються. Зрозуміло, що актуалізуються
відмінності, а нейтралізуються збіги.
У кінцевому результаті всі актуальні для етикету протиставлення можуть бути представлені у вигляді
опозиції вищий-нижчий, або старший-молодший, що розуміють у соціальному значенні, адже для етикету
важливий сам факт нерівності. Етикет передусім і покликаний забезпечити спілкування нерівних партнерів.
З цього погляду він служить своєрідним „механізмом балансування” спілкування.
Якщо говорити про зв’язок між етикетом і ввічливістю (що є надзвичайно суттєвим в аспекті
комунікативно-прагматичного опису мови), то багато авторів трактує його неоднозначно [3; 6; 8].
Відома дослідниця польського етикету М. Марцянік вказує на те, що поняття мовної ввічливості
охоплює ті усі чинні мовні способи, регульовані одночасно за допомогою мовних і традиційних норм, які
входять у сферу культурної компетенції. Подає також пояснення традиційних норм, які охоплюють правові
норми, моральні, релігійні і суспільні [4, с. 5].
Говорячи про мовний етикет, М. Пейсерт розуміє його як зібрання специфічних народних формул і
звертань, які використовують з метою нав’язування, встановлення і підтримування контакту між особами
[5, с.57]. Тобто, вищезгадані науковці трактують поняття ввічливості як таке, що випливає з мовного
етикету – одне завжди включає інше. На противагу ввічливим формам виступають неввічливі, які не
входять у поняття мовного етикету, оскільки не визначаються загальною культурою спілкування.
Дещо іншої думки дотримується А. Харцярек. Описуючи співвідношення ввічливості і мовленнєвого
етикету, він зазначає, що більшість науковців не ставить собі за мету диференціювати поняття ввічливості і
мовленнєвого етикету. Польський науковець підтримує цікаве тлумачення складної проблематики
співвідношення мовленнєвого етикету і ввічливості, запропоноване російським мовознавцем
Н. Формановською, яка під поняттям мовленнєвий етикет розуміє „соціально задані і національно
специфічні регулюючі правила мовленнєвої поведінки в ситуаціях встановлення, підтримання і розмикання
контакту комунікантів у відповідності з їх статусно-рольовими і особистісними відношеннями в офіційних і
неофіційних обставинах спілкування”[6], а також наголошує на тому, що ввічливість і мовленнєвий етикет
не взаємозамінні (не покривають один одного) – „не все те ввічливе, що етикетне, але все, що неетикетне,
неввічливе”[6, с. 127].
Цікаву позицію по відношенню до ввічливості і мовленнєвого етикету займають В. Храковський і
А. Володін, відзначаючи неправомірність ототожнення етикетних і ввічливих дій і, висловлюючи думку
про те, що вираження ввічливості можна визнати факультативним доповненням до обов’язкової етикетної
дії [7, с. 224-225], а також, аналізуючи працю американських вчених П. Браун і С. Левінсона про негативну
і позитивну ввічливість роблять висновок про те, що негативна – це етикет, а позитивна – і є власне
ввічливість. Хоча в праці американців описана ввічливість, що походить від прикметника „polite”, яка
більшою мірою означає зовнішній аспект поведінки і є пограничною сферою між соціолінгвістикою і
прагмалінгвістикою, а не „courteous”, що описує гармонію зовнішнього виявлення і внутрішнього доброго
налаштування до людини і пов’язане з вивченням власне мовленнєвого етикету і мовленнєвих актів, які є
предметом прагмалінгвістики.
Описуючи багатоплановість ввічливості, А. Харцярек пропонує трактування і вважає, що це:
„- наднаціональна етична категорія, яка дає моральну характеристику людини, що залежить від
дотримання ним встановлених норм ввічливої поведінки;
- національна прагмалінгвістична категорія (іншими словами стратегія поведінки), яка регулює
мовленнєве спілкування у будь-якому соціумі (особливо у сфері Ви-відносин), дозволяючи комунікантам
уникати конфліктів за допомогою прийому демонстрування поваги до партнера;
- функціонально-семантичне поле ввічливості (ФСП ввічливості) представляє собою відкриту систему -
континум, яка побудована за прийомом менш важливе – більш важливе.
Вищенаведена характеристика ввічливості створює можливість, за словами польського мовознавця,
чіткіше визначити відношення ввічливості і мовленнєвого етикету, а саме:
1. Увічливість і формули мовленнєвого етикету перебувають у відношеннях перетинання:
- ввічливість може виявлятися у мовленнєвому спілкуванні не тільки в рамцях мовленнєвого етикету;
- етикетна мовленнєва поведінка може як збігатися, так і не збігатися з ввічливою;
- неетикетна мовленнєва поведінка має завжди неввічливий характер.
2. Увічливість як стратегія поведінки вторинна відносно до первинного мовленнєвого етикету.
Стрілець І.В.
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЕТИКЕТУ В ЗАГАЛЬНОКУЛЬТУРНОМУ АСПЕКТІ
158
3. Формули мовленнєвого етикету не обмежуються тільки вираженням ввічливості, але й виконують
інші функції, напр., фатичну, конотативну та ін.
4. Якщо формули мовленнєвого етикету можна вважати невіддільними одиницями спілкування, без
яких не може відбутися будь-який природний мовний контакт, то ввічливість можна сприймати як
факультативний тактичний підхід, який орієнтований на те, щоб створити умови для оптимального впливу
на адресата, і разом з тим досягти заздалегідь визначених комунікативних цілей.
5. Особливо яскраво ввічливість спостерігаємо у поєднанні з формулами мовленнєвого етикету у сфері
Ви-відносин, однак „етикетна рамка” проникає в будь-яку сферу спілкування на будь-якому
соціолінгвістичному рівні.
6. Багато формул, які спершу виражали ввічливість, з часом піддаються процесу „семантичної
витертості” і втрачають свій первинний „ввічливий” зміст, стаючи стереотипним [8, с. 218-219].
Представлений поділ ввічливості і мовленнєвого етикету безперечно заслуговує на увагу, проте деякі
пункти викликають низку питань.
По-перше, автор подаючи визначення функціонально-семантичного поля ввічливості, не розгортає
цього поняття і не дає визначення. Проводячи аналогію з функціонально-семантичним полем, описаним
російським мовознавцем О. Бондарком, яке передбачає центр і периферію, читач може лише домислювати
щось і не більше.
У другому підпункті першого пункту, а також у другому, четвертому, шостому автор якраз і вказує на
те, що мовленнєвий етикет передбачає ввічливість. Те, що уже зараз людина, дотримуючись мовленнєвого
етикету, не завжди висловлює шанобливе ставлення до адресата, не дає підстав говорити про чітке
розмежування двох понять, які виникли і еволюціонували як цілісність.
Отже, мовленнєвий етикет у широкому розумінні – це узвичаєні правила, норми мовної поведінки
людей в обставинах безпосереднього контактування. Мовленнєвий етикет визначають загальна культура
спілкування, а також соціальний статус мовців, рівень їхньої освіти й виховання, вік, стать, емоційність
ситуації.
Говорячи про мовленнєвий етикет, варто зазначити, що його „центральною одиницею” є звертання [9,
с. 9]. Звідси випливає його безпосередній зв’язок з проблемами культури мови, зокрема таким важливим
поняттям, як увічливість і, відповідно, з „досить представницьким класом непрямих мовленнєвих актів”
[10, с.345].
Не менш важливим аспектом є лінгвокраїнознавчий. Тут належить зауважити, що в наш час,
позначений глобалізацією та диверсифікацією відносин між представниками різних етносів і культур, а
також носіями різних мов, саме цей аспект набуває особливого значення. Уважне та об’єктивне вивчення
інших культур, особливостей національного менталітету відіграє далеко не останню роль у демократизації
суспільних відносин на всіх рівнях, сприяє зміцненню гуманістичних засад у стосунках між людьми,
зростанню ролі загальнолюдських моральних ідеалів [за 11, с.14].
Зауважимо також, що поставлена проблема, як одне із важливих мовознавчих питань, має певне
філософське підґрунтя. Відомою є концепція єднання людей і взаємозв’язку Я і Ти Л. Фейєрбаха.
Доречними з цього приводу будуть слова знаного єврейського філософа М. Бубера: „Звичайне „Я” може
зазнавати видозмін і недвозначно заявляє, що жодна з властивостей людського „Я” (наприклад, здатність до
міркування, переживання й розуміння) не може привести до осягнення „Ти”. – Що ж тоді дізнаються про
Ти? – Та нічого. Бо його не вивчають. – Що ж знають про Ти? Тільки все, бо ніяких подробиць про нього
більше не знають”[див. 12, с. 162]. Як відомо, автор цих рядків розглядав категорію буття як діалог між
Богом і людиною (концепція так званої діалектичної теології), між людиною і світом. Як частину
останнього ми розглядаємо діалог між людьми, з яким найтісніше пов’язана аналізована нами категорія.
Це означає, що маємо в аналізованому випадку цілий комплекс різнохарактерних аспектів, як
загальнотеоретичних, так і суто практичних, що, у свою чергу, дає підстави для дослідження широкого кола
проблем, пов’язаних з мовознавством, культурологією, соціологією, психологією, філософією – науками,
об’єктивні студії яких останнім часом проводять у комплексі з іншими дисциплінами.
Джерела та література:
1. Балакай А. Г. Словарь русского речевого этикета / А. Г. Балакай. – М. : АСТ – Пресс, 2001. – 672 с.
2. Цивьян Т. В. К некоторым вопросам построения языка этикета / Т. В. Цивьян // Уч. зап. Тарт. гос. ун-та.
– 1965. – Вып. 181. – С. 144-149.
3. Миронюк О. М. Історія українського мовного етикету. Звертання / О. М. Миронюк. – К. : Логос, 2006. –
167 с.
4. Marcjanik M. Miejsce etykiety jezykowej wsród wartosci / M. Marcjanik // Jezyk a kultura. – Wrocław, 1991.
– Т. 3 : Wartosci w jezyku i tekscie / red. : J. Puzynina, J. Anusiewicz. – S. 61-65.
5. Pejsert M. Etykieta językowa i jej wyznaczniki / M. Pejsert // Język a kultura. – Wrocław, 1992. – T. 6 : Polska
etykieta językowa / red. : J. Anusiewicz, M. Marcjanik. – S. 123-139.
6. Формановская Н. И. Культура общения и речевой этикет / Н. И. Формановская. – М. : Икар, 2002. – 234
с.
7. Храковский В. С. О правилах выбора «вежливых» императивных форм (Опыт формализации на
материале русского языка) / В. С. Храковский // Изв. АН СССР. – 1980. – Т. 39. – № 3. – С. 269-278. –
(Сер. лит. и яз.).
НАЦИОНАЛЬНЫЕ ЯЗЫКИ И ИХ ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ
159
8. Харцярек А. К вопросу о соотношении вежливости и речевого этикета / A. Харцярек // Prace Naukowe
Uniwersytetu Sląskiego : Słowotwórstwo, semantyka i składnia języków słowiańskich. – Katowice, 2000. – T.
2. – S. 214-220.
9. Фирсова Н. М. Обращение в современном испанском языке / Н. М. Фирсова, О. С. Чеснокова. – М. :
Изд-во УДН, 1987. – 89 с.
10. Кронгауз М. А. Обращения как способ моделирования коммуникативного пространства / М. А.
Кронгауз // Логический анализ языка. Образ человека в культуре и языке / отв. ред. : Н. Д. Арутюнова,
И. Б. Левонтина. – М., 1997. – 171 с.
11. Пономаренко В. П. Категорія звертання та засоби її вираження в індоєвропейських мовах – етапи
історичного розвитку і сучасність : монографія / В. П. Пономаренко. – К. : Видавничий дім Дмитра
Бурого, 2008. – 368 с.
12. Стахурская Л. Г. Энциклопедия знаний / Н. О. Таранова, Т. М. Юкало. – Донецк : Сталкер, 2002. – 768
с.
Ханизаде Перване Олхан кызы УДК 811.133.1
СЕМАНТИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ФРАЗЕОЛОГИЧЕСКИХ СИНОНИМОВ
НОМИНАТИВНО-ГЛАГОЛЬНОЙ КОНСТРУКЦИИ В СОВРЕМЕННОМ
ФРАНЦУЗСКОМ ЯЗЫКЕ (на основе образцов оригинальных французских
художественных фильмов)
Постановка проблемы. В словарном составе каждого языка отражается жизненная практика, духовная
и материальная культура народа. С этой точки зрения следует отметить, что французский язык обладает
большим количеством таких выразительных средств языка как фразеологизмы. Фразеологические единицы
(далее ФЕ), являясь неотъемлемой частью словарного состава языка, играют значительную роль в
обогащении словарного запаса и выражают особенный характер языка. Как известно, исследователи делят
фразеологические сочетания на три типа по значению и степени грамматической сочетаемости. Эта
классификация дана В.В.Виноградовым на основе фразеологию русского языка. Его классификацией
пользовались во многих исследованиях, посвященных фразеологию русского языка и многих других языков
– в произведениях И.В.Арнольда, Р.Р.Юсиповой, Х.А.Байрамовой, А.А.Реформатского, Л.С.Пейсиковой.
Но в последние годы исследователи, тщательно изучающие фразеологию разных языков, пришли к
выводу о том, что классификация В.В.Виноградова не всегда оправдывает себя. Напр., Н.Н.Амосова
отмечает, что мысль Виноградова о том, что «Значение фразеологического сращения не связано со
значением его компонентов» является неубедительной [1, 8].
Разрабатываемая нами проблема связана с выявлением семантических особенностей фразеологических
синонимов номинативно-глагольной конструкции в современном французском языке. В соответствии с
этим перед нами стояли цель.
Цель и задачи:
- выявить, какие глаголы составляют значительную часть основы ФЕ и в каком составе они чаще
употребляются в речи современных французов.
Во французской лингвистической литературе рассматриваются такие вопросы, как критерии, объекты,
развитие и формирование фразеологии, ее соотносительность с фольклором.
Фразеологические сочетания номинативно-глагольной конструкции выделяются по количеству и
разнообразию. Ф.Е. являются однозначными, находятся на уровне автосемантической части речи или на
уровне предложения и предусматривают употребление в составе объемного текста.
Одной из важных проблем в современной лингвистике считается проблема исследования семантики
ФЕ. Исследователей интересовал вопрос соотношения семантики и структуры слов и словосочетаний. В
соответствии с этим мы взяли за основу концепцию И.В. Арнольда и Н.Н. Амосовой. Трудно представить
ФЕ без семантической целостности компонентов и значения, внутренней формы, устойчивости,
идиоматичности. Во французском языке первый компонент фразеологизма номинативно-глагольной
конструкции выражается глаголом, а вторая часть – в основном, именем. Поэтому значение фразеологизма
зависит от общего значения составляющих его компонентов и от их синтаксической структуры, носит
предикативный характер. Среди этих признаков больше привлекает внимание предикативность, так как
связь фразеологизмов глагольной основы с предикативностью считается их структурно-семантической
особенностью. Если речь идет о признаках предикативности, то следует понимать фразеологизм в широком
смысле [3, 54].
Что касается фразеологических синонимов, то смысловая структура ФЕ никогда полностью не
совпадает со смысловой структурой ее лексического синонима. Обуславливая характер значения ФЕ
вообще, внутренняя структура фразеологизмов обуславливает и характер значения синонимичных ФЕ [6].
Поскольку объектом нашего исследования являются фразеологизмы номинативно-глагольной
конструкции, мы приводим примеры из оригинальных французских художественных фильмов с целью
выяснения:
1. Какие глаголы больше составляют основу ФЕ.
2. ФЕ какого состава больше употребляются в речи современных французов.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-55658 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:39:38Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Стрілець, І.В. 2014-02-09T00:28:50Z 2014-02-09T00:28:50Z 2011 Теоретичні засади формування етикету в загальнокультурному аспекті / І.В, Стрілець // Культура народов Причерноморья. — 2011. — № 199, Т. 2. — С. 156-159. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/55658 811.161.2’271 uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Национальные языки и их взаимодействие Теоретичні засади формування етикету в загальнокультурному аспекті Теоретические принципы формирования этикета в общекультурном аспекте Theoretical principles of the etiquette origin in the general-cultural aspect Article published earlier |
| spellingShingle | Теоретичні засади формування етикету в загальнокультурному аспекті Стрілець, І.В. Национальные языки и их взаимодействие |
| title | Теоретичні засади формування етикету в загальнокультурному аспекті |
| title_alt | Теоретические принципы формирования этикета в общекультурном аспекте Theoretical principles of the etiquette origin in the general-cultural aspect |
| title_full | Теоретичні засади формування етикету в загальнокультурному аспекті |
| title_fullStr | Теоретичні засади формування етикету в загальнокультурному аспекті |
| title_full_unstemmed | Теоретичні засади формування етикету в загальнокультурному аспекті |
| title_short | Теоретичні засади формування етикету в загальнокультурному аспекті |
| title_sort | теоретичні засади формування етикету в загальнокультурному аспекті |
| topic | Национальные языки и их взаимодействие |
| topic_facet | Национальные языки и их взаимодействие |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/55658 |
| work_keys_str_mv | AT strílecʹív teoretičnízasadiformuvannâetiketuvzagalʹnokulʹturnomuaspektí AT strílecʹív teoretičeskieprincipyformirovaniâétiketavobŝekulʹturnomaspekte AT strílecʹív theoreticalprinciplesoftheetiquetteorigininthegeneralculturalaspect |