Західноєвропейський мегалітизм як соціокультурне коло
Мета статті полягає в аналізі західноєвропейського мегалітизму як особливого соціокультурного феномену.
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Datum: | 2012 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2012
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/55992 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Західноєвропейський мегалітизм як соціокультурне коло / А.М. Корсун // Культура народов Причерноморья. — 2012. — № 225. — С. 172-175. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859458968507645952 |
|---|---|
| author | Корсун, А.М. |
| author_facet | Корсун, А.М. |
| citation_txt | Західноєвропейський мегалітизм як соціокультурне коло / А.М. Корсун // Культура народов Причерноморья. — 2012. — № 225. — С. 172-175. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура народов Причерноморья |
| description | Мета статті полягає в аналізі
західноєвропейського мегалітизму як особливого соціокультурного феномену.
|
| first_indexed | 2025-11-24T03:31:18Z |
| format | Article |
| fulltext |
Катунина Е.В.
ТРАДИЦИОННАЯ БЫТОВАЯ КУЛЬТУРА МОЛОКАН ТАВРИЧЕСКОЙ ГУБЕРНИИ В XIX В.
172
Источники и литература:
1. Абрамов Я. История духоборцев и молокан /Я. Абрамов //Живописная Россия. – № 23, №24. – 1905:
[Электронный ресурс] – Режим доступа: /http://sdhm.ru/187-istorija-dukhoborcev-i-molokan..html
2. ГА АРК. – Ф. 27. – Оп. №1. – Д.1183. – Л.2.
3. Тикунов А.В. Молокане/А.В.Тикунов [Электронный ресурс] – Режим доступа:
3http://www.chestisvet.ru/index.php4?id=25&otv=265
4. Абрамов Я. Там же.
5. ГА АРК. – Ф. 27. – Оп. – №1. – Д.1183. – Л.1.
6. Там же.
7. Там же. – Д.1127а. – Л.2.
8. Абрамов Я. Указ. соч.
9. ГА АРК. – Ф. 27. – Оп. 1.– Д.1127а. – Л.2.
10. Корсаков В. Молокане. Из заметок земского врача. /К. Корсаков. //Русский Вестник. – 1880. – №3. –
С.739-773.
11. Столов А.И. Несколько слов о молоканах в Таврических степях. /А.И. Столов. //Отечественные
записки. – 1870. – С. 298-313.
12. Филиберт А. Несколько слов о молоканах в Таврических степях /А. Филиберт. //Отечественные
записки. – 1870. – С. 292-297.
Корсун А.М. УДК 930.5 (4)
ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ МЕГАЛІТИЗМ ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНЕ КОЛО
Незважаючи на століття вивчення, місце західноєвропейського мегалітизму в історії світової культури
не є сталим. Серед гіпотез щодо похождення мегалітизму найпоширеними є такі: орієнтальна гіпотеза [4],
гіпотеза дифузії релігійної ідеї [2], гіпотеза міграції дольменної культури з Середземномор’я в Абхазію
[22; 23], гіпотеза про палеолітичне походження мегалітизму [20] та гіпотеза атлантичного інваріанту
европейського неоліту [2]. Головною вадою всіх цих гіпотез є використання майже виключно
археологічних джерел, а культурологічний аналіз у вказаних роботах був поверховим і занадто
модернізуючим. Разом з тим, накопичена інформація дозволяє говорити, що за часом, географічним
ареалом виникнення та за своїм соціокультурним надбанням західноєвропейський мегалітизм може
вважатися (наряду з Близькосхідною зоною) центром неолітичної революції, яка заклала основи
самобутнього культурного укладу європейської цивілізації. Мета статті полягає в аналізі
західноєвропейського мегалітизму як особливого соціокультурного феномену.
Пропонується поглянути на мегалітизм як на особливе соціокультурне коло, що сформувалося у
Західному Середземномор’ї й принципово відмінне від інших культурних кіл Європи. Для доказу цього,
слід розглянути матеріальну культуру мегалітизму у порівнянні з матеріальною культурою інших
культурних кіл Європи доби неоліту-палеометалу: близькосхідно-дунайським неолітом, номадами-
індоєвропейцями, фінно-угорськими та афро-азійськими племенами.
Антропологічний тип мегалітичного населення – доліхокранна середземноморська (євро-африканська)
раса [26, с. 273]. Навпаки провідний тип передньоазійського неоліту – арменоїдна брахікранна раса, що
фіксується і антропологічними даними і серіями статуеток із зображенням богині-матері з так званою
«пташиною головою» [16, с. 112]. Значне поширення у мегалітичних народів мало обрізання, до того ж,
подібно до лівійців історичної доби, мегалітичні чоловіки носили особливий футляр для пенісу (так званий
«лівійський футляр»), який надійно фіксується на петрогліфах Іберійського і Скандинавського [17, с. 263-
265] півостровів, а також на кераміці Криту [27, с. 124]. Гіпотетична наявність жіночого обрізання. На
ранньому етапі мегалітизму було поширено татуювання, але з плином часу воно було ритуально заборонене
[пор.: Лев., 19:28; Второзак., 14:1].
Найближчими до мегалітичних народів за антропологічним типом були афро-азійські народи, також
репрезентовані євро-африканською расою [26, с. 229]. У цих народів понині поширене чоловіче та жіноче
обрізання, а також ноcіння «лівійського футляру» [7; 27]. Також у афразійців були поширені татуювання,
але у семітів на нього була накладена міфоритуальна заборона [Пс. 19:28].
Індоєвропейські племена ямної культурно-історичної спільноти належали до пізньокроманьйоїдної
раси [9, с. 174], до якої (з більш вираженими пізньокроманьйоїдними рисами) відносяться і мезолітичні
племена фінно-угрів, які відомі у неолітичну добу як племена ямково-гребенцевої кераміки [12, с. 53]. Слід
зазначити відсутність в обох цих спільнотах обрізання та татуювання: перше пов’зане з анатомічними
особливостями раси, друге – з кліматичними особливостями регіонів проживання, але аналогом татуювання
у цих народів може вважатися орнамент одягу [28, с 125].
Генетичні дослідження засвідчують, що серед сучасного індоєвропейського (за мовою) населення
Західної та Південної Європи велика чисельність носіїв генів, що відносяться до мегалітичного субстрату, а
генетичний портрет сучасної Великої Британії значно ближче до населення Іберійського півострова, ніж до
сусідніх з нею країн [2]. Цей факт підтверджує свідчення англійських хроністів щодо африканського
походження доіндоєвропейського населення Британських островів. Таким чином можна говорити, що
індоєвропейська інвазія не змогла змінити мегалітичну генетику Західної Європи.
Вопросы духовной культуры – КУЛЬТУРОЛОГИЯ
173
В основі мегалітичного господарства було тваринництво великої рогатої худоби [30]. Землеробство у
неоліті відігравало допоміжну роль, його значення підвищиться у добу палеометалу [16, с. 375]. До
переліку рослин, що були доместифіковані саме на мегалітичному ареалі, відносяться рослини
«середземноморського центру»: овес, люпін, чина, конюшина, клівер, лавр, виноград, пробковий дуб, біла
гірчиця, капуста, рапс, горіх, боби, кабачок, тиква звичайна й горлянкова, морква, петрушка, пастернак,
сельдерей, ріпа, турнепс, скорцонер, м’ятa, мелісa, щавель, ревінь, артишок, катран, гісоп, аніс, коріандр,
фенхель, кріп, тимін, хрін, а також оливкове та ріжкове дерева [15]. Окремо слід зазначити культивацію
ячменю, який не має диких форм у Передній Азії [16, с. 254], а також яблука, яке має велике значення у
міфопоетичному та міфоритуальному комплексах народів мегалітичного ареалу.
Провідним заняттям передньоазійсько-дунайського центру було землеробство. Скотарство відігравало
допоміжну роль й було представлене переважно дрібною рогатою худобою, що пов’язано з можливістю
тримати її при поселеннях, а розведення великої рогатої худоби вимагало пасовищ [30, с. 139].
Землеробська спадщина анатолійсько-дунайського ареалу відповідає передньоазійському центру М.
Вавілова [11].
Господарство афразійців базувалося на скотарстві великої рогатої худоби [18; 21; 24], а землеробство
мало допоміжний характер. Найдавніші свідоцтва розведення її датуються 6000 р. до н. е. [21, с. 117], а
багато з афразійських племен зберегли скотарське господарство й до цього часу.
Господарство індоєвропейців доби їх мовної та культурної спільності базувалося виключно на
конярстві, а в спільноіндоєвропейській мові відсутні надійні вказівки на землеробство та розведення як
великої так і дрібної рогатої худоби, а також свині [25, с. 394-401]. Після заселення індоєвропейськими
племенами Європи вони запозичили в субстрату ці навики й до історичної доби структура стада у Західній
й Східній Європі розрізнялася: на мегалітичному ареалі переважала велика рогата худоба, поза ним –
дрібна [30].
На мегалітичному ареалі кераміка виникла не пізніше 6200 р. до н.е. [17, с. 304-307], в ній переважають
сосуди гостро- та колодонних форм, а також сосуди, чиї вертикальні розміри переважають над
горизонтальними, що свідчить про імітацію у глині сосудів з природних матеріалів – яєць страусу та тикви-
горлянки. Керамічне тісто часто включає домішки піску чи товчених раковин. Керамічні типи рідко
поділяються на «столовий» та «кухонний» посуд, що вказує на утилітарне, а не культове призначення
кераміки. Практично відсутня стадія «розписної кераміки» [26, с. 253]. Єдиний суттєвий виняток –
енеолітична розписна кераміка Кріту (камарес), що сформувалася під прямим впливом керамічної традиції
Анатолії та Балкан [27, с. 249].
Кераміка у передньоазійському неоліті виникла не раніше 5500 р. до н. е. [17, с. 534]. На цьому ареалі
поширені статуетки з глини та кераміки, але керамічний посуд залишається до вказаного часу невідомим,
що також підтверджує культове значення глини [8]. Кераміка цього ареалу переважно має плоскодонні
форми з широкими підставками, які імітують сосуди з деревини. У тісті часто є домішки соломи, що мало
символізувати ідею родючості глини. Керамічні комплекси чітко розподіляються на «столові» та "кухонні",
що також свідчить про сакральне значення кераміки [13, с. 39].
Кераміка уральських племен виникає під впливом карпато-дунайських інновацій, але типологічно вона
імітує сосуди з деревини, а ямково-гребінцевий орнамент імітує насічки на дерев’яному посуді [9, с. 181].
Також карпато-дунайський вплив cформував індоєвропейську кераміку [9, с. 284]. Але запозичена була
лише технологія, семантика орнаменту залишалася генетично індоєвропейською, зокрема відбитки шнура,
який символізував зв’язок віруючого з небесними богами індоєвропейського пантеону [10, с. 117].
Розселення мегалітичних племен на значному ареалі у місцях багатих корисними копалинами
спонукало до більш раннього (порівняно з анатолійсько-дунайським неолітом) виділення ремісництва та
торгівлі, оскільки окремі регіони мегалітичного ареалу значно відрізнялися один від одного своїми
багатствами. Цілком вірогідно, що створення «емпоріїв» було спричинене пошуками ресурсів, у яких той
чи інший мегалітичний субетнос відчував нестачу [5].
Навпаки, анатолійсько-дунайський неоліт був щільно заселеним етнічно однорідними групами, а тому
був орієнтований на максимальне використання власних ресурсів. Провідним ремеслом було керамічне
виробництво, яке було підпорядковано храмовому господарству [13, с. 41] окремого поселення. Торгівля
стосувалася лише тих ресурсів, нестача яких була дуже суттєвою. Аналіз експорту металу та кремнію
виокремлює декілька технологічних центрів, вироби з яких розповсюджувалися по всьому регіону [13, с.
52]. Для V-IV тис. до н.е. є припустимим формування товарного виробництва зерна в культурі Трипілля-
Куктені [13, с. 59].
Важлива відмінність між східно- та західноєвропейськими культурними колами полягає у тому, що на
сході відсутні олов’яні родовища, тому в цьому регіоні справжня бронза виникає лише на початку I тис. до
н.е. [26, c. 320].
Відсутність у спільноіндоєвропейському словнику слів зі значеннями «продавати» та «купувати»
вказує на відсутність у іноєвропейців систематичної торгівлі. До аналогічних висновків щодо ремісництва
призводить й відсутність спільної ремісницької термінології, а широке розгалуження значень
спільноіндоєвропейського корню «ТКТ» дозволяє стверджувати, що він означав ремісницькі вироби, які
вимінювалися чи захоплювалися в осілого населення [25, с. 404]. До того ж літературні та етнографічні
пам’ятки вказують, що ремісництво вважалося індоєвропейцями заняттям. не вартим їхньої гідності.
Відомо, що лише три заняття були достойні арія історичної доби (відповідно до його касти): війна,
служіння богам та скотарство.
Корсун А.М.
ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ МЕГАЛІТИЗМ ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНЕ КОЛО
174
Розвиток торгівлі у афразійців був пов’язаний з їх кочовим побутом. В історичну добу афразійські
етноси (фінікійці, араби, євреї) відомі як торгівці, але розвиток ремісництва був пов’язаний з осіданням на
землю.
На петрогліфах мегалітичного ареалу часті зображення човнів та морських / річкових баталій [17, с.
263-265]. Путь у посмертя, який, за Б. Маліновським, відповідає шляху на прабатьківщину [29, с. 402], у
міфах та ритуалах мегалітичних та постмегалітичних народів також відбувається водним шляхом на човні,
а в деяких регіонах мегалітичного ареалу гробниці будували у формі човна [6]. Все це свідчить, що саме
водний шлях був провідним шляхом міграцій мегалітичних народів.
Неолітична революція поширювалася на Близькому Сході і в Європі суходолом. Заселення Греції
неолітичними племенами йшло не через Егеїду, а через Пропонтиду, оскільки найдавніші неолітичні
пам’ятки відомі у Фесалії, а наймолодші – на Пелопонесі й Егеїді. Якби близькосхідний неоліт був здатним
на морські міграції, першою мала бути заселеною саме Егеїда та Пелопонес, а вже потім – материкова
Фесалія. Міграція анатолійсько-дунайського неоліту відбувалася шляхом «висілків» на нові землі частини
населення протоміста без стадії «емпорія», а середня швидкість пересування неолітичного «фронтіру»
згідно з Кавалі-Сфорцою дорівнювала у середньому 1 км / рік [13, с. 18]. Зображення човнів та морських /
річкових баталій на східноєвропейському ареалі відсутні, а на Близькому Сході відомі в локальних ареалах
понизов’я великих річок. Також рідкими тут є міфи про шлях у посмертя на човні, навпаки такий шлях
уявлявся як подорож суходолом чи падіння у підземелля. В міфологіях індоєвропейських народів є
оповідання про водний шлях у посмертя та звичай петрогліфічних зображень човнів, але обидва ці
елементи відомі лише на мегалітичному ареалі, а тому вони належать до мегалітичної спадщини.
Афразійці декілька разів мігрували морським шляхом, зокрема на початку IV тис. до н.е. семіти
переселилися з Африки до Аравії, а в пізніший час фінікійці були не тільки морським народом, але, подібно
до мегалітичних народів та еллінів утворювали «емпорії» [5]. Мотив поховального [14] та небесного човна
[19, с. 140] був дуже поширеним серед афразійців, але його значення зменшується у зв’язку з арідізацією
клімату.
Таким чином ми бачимо, кардинальну відмінність мегалітичного культурного кола від культурних кіл
Близького Сходу та Східної Європи у провідному типі господарства, кераміці, типі міграцій, у ступені
виділення ремісництва та торгівлі, а також в металургії. Особливої уваги заслуговують відмінності в
кераміці, оскільки вони свідчать про розбіжності у міфопоетичному и міфоритуальному комплексах цих
культурних кіл. Разом з тим спостерігається значна спорідненість мегалітичних народів з афразійськими,
що найяскравіше виявляється у тілесності (антропологічний тип, татуювання, обрізання, лівійський
футляр). Усе це дозволяє говорити, що мегалітизм є особливим культурним колом, генетично спорідненим
з афро-азійським.
Перспективи подальшого дослідження полягають в аналізі інших складових мегалітизма як особливого
культурного кола: архітектури та урбанізації, соціальної структури, а також міфопоетичного та
міфоритуального комплексів. Важливим дослідженням є реконструкція впливу соціокультурних
особливостей мегалітизму на формування культур європейських народів історичної доби.
Джерела та література:
1. L'Afrique au Mesolithique et Neolithique : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://atil.pagesperso-
orange.fr/atil/www.htm.
2. Joussaume R. Le monde megalithique : [Електронний ресурс] / R. Joussaume. – Режим доступу :
http://www.clio.fr/bibliotheque/Le_monde_megalithique.asp.
3. McDonald J. D. World Gapplogroups Map : [Електронний ресурс] / J. D. McDonald. – Режим доступу :
http://www.scs.illinois.edu/~mcdonald/WorldHaplogroupsMaps.pdf.
4. Megalitico : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://antropos.galeon.com/html/megalitico.htm.
5. Lemercier O. Le campaniphorme en Provance : [Електронний ресурс] / O. Lemercier. – Режим доступу :
http://eprints.jiia.it:8080/64/1/Lemercier_Tome1_Volume1_Texte_illustre.pdf.
6. Navetas : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://es.wikipedia.org/wiki/Naveta.
7. Авдиев В. И. Военная история древнего Египта : в 3 т. / В. И. Авдиев. – М. : Изд. Сов. наука, 1948-1959.
8. Антонова Е. В. Обряды и верования первобытных земледельцев Востока / Е. В. Антонова. – М. : Наука,
1990. – 287 с.
9. Археология Украинской СССР : в 3 т. – К. : Наук. думка, 1985. – Т. 1. – 574 с.
10. Бойс М. Зороастрийцы: верования и обычаи / М. Бойс; [пер. с англ.]. – М., 2003. – 352 с.
11. Вавилов Н. И. Центры происхождения культурных растений / Н. И. Вавилов. – Л. : Тип. им.
Гуттенберга, 1926. – 246 с.
12. Генинг В. Ф. Этнический процесс в первобытности / В. Ф. Генинг. – Свердловск. 1970. – 124 с.
13. Гимбутас М. Цивилизация великой богини / М. Гимбутас; [пер. с англ.]. – М. : РОССПЭН, 2006. – 572
с.
14. Дженкинс Н. Ладья под пирамидой / Н. Дженкинс. – М. : Наука, 1986. – 175 с.
15. Жуковский П. М. Культурные растения и их сородичи / П. М. Жуковский. – М. : Колос, 1971. – 751 с.
16. Залізняк Л. Л. Археологія України : навч. посіб. / Л. Л. Залізняк, О. П. Моця, В. М. Зубар та ін. – К. :
Либідь, 2005. – 504 с.
17. История человечества : энциклопедия ЮНЕСКО / под ред. А. Н. Сахарова. – М. : Магистер-Пресс,
2003. – Т. 1. – 748 с.
http://atil.pagesperso-orange.fr/atil/www.htm
http://atil.pagesperso-orange.fr/atil/www.htm
http://www.clio.fr/bibliotheque/Le_monde_%0bmegalithique.asp
http://www.scs.illinois.edu/~mcdonald/%0bWorldHaplogroupsMaps.pdf
http://antropos.galeon.com/html/megalitico.htm
http://eprints.jiia.it:8080/64/1/Lemercier_Tome1_%0bVolume1_Texte_illustre.pdf
http://es.wikipedia.org/wiki/Naveta
Вопросы духовной культуры – КУЛЬТУРОЛОГИЯ
175
18. Кацнельсон И. С. Напата и Мероэ – древние царства Судана / И. С. Кацнельсон. – М. : Наука, 1970. –
452 с.
19. Коростовцев М. А. Религия древнего Египта / М. А. Коростовцев. – СПб., 2000. – 334 с.
20. Лаевская Э. Л. Мир мегалитов и мир керамики: две художественные традиции в искусстве доантичной
Европы / Э. Л. Лаевская. – М. : ББИ, 1997. – 263 с.
21. Лот А. В поисках фресок Тассили / А. Лот; [пер. с фр.]. – М. : Изд-во вост. лит-ры, 1962. – 140 с.
22. Марковин В. И. Дольменная культура и вопросы раннего этногенеза абхазо-адыгов / В. И. Марковин. –
Нальчик : Эльбрус, 1974. – 54 с.
23. Марковин В. И. Дольмены Северного Кавказа / В. И. Марковин. – М. : Наука, 1978. –328 с.
24. Масон В. М. Экономика и социальный строй древних обществ (в свете данных археологии) /
В. М. Масон. – Л. : Наука, 1976. –123 с.
25. Мейе А. Введение в сравнительное изучение индоевропейских языков / А. Мейе; [пер. с фр.]. – М. :
СоцЭкГИз, 1938. – 512 с.
26. Монгайт А. Л. Археология Западной Европы. Каменный век / А. Л. Монгайт. – М. : Наука, 1973. – 355
с.
27. Пендлбери Дж. Археология Крита / Дж. Пендлбери; [пер. с англ.]. – М., 1950. – 480 с.
28. Рыбаков Б. А. Язычество древних славян / Б. А. Рыбаков. – М. : Наука, 1979. – 607 с.
29. Токарев С. А. Ранние формы религии / С. А. Токарев. – М. : Изд-во полит. лит., 1990. – 622 с.
30. Цалкин В. И. Древнейшие домашние животные Восточной Европы / В. И. Цалкин. – M. : Наука, 1970. –
280 с.
Норманская Ю.В. УДК 008
ПРОБЛЕМА ИЗУЧЕНИЯ СЕМИОТИКИ ГАСТРОНОМИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ
Долгое время разнообразные проявления повседневной жизни человека, в частности, культура
повседневности, её семиотика, пребывали на периферии научного интереса. На стыке прошлого и
нынешнего тысячелетий противоречия, всколыхнувшие основания общественного и индивидуального
бытия, привели к необходимости переосмысления повседневного мира человека, его рецепции и рефлексии
как многомерного культурного феномена.
Возрастание интереса к исследованию культуры повседневности возникает в связи с переходом к
парадигме информационной цивилизации и сопутствующих ему социокультурных изменений, одним из
проявлений которых является кризис идентичности.
Важным маркером идентичности является гастрономическая культура. Один из выдающихся учёных
современности, французский этнограф, социолог и культуролог Клод Леви-Стросс писал о том, что любая
культура начинается с кухни, ибо именно там, с точки зрения культурных смыслов, происходит подготовка
к удовлетворению базовой витальной потребности человека – потребности в пище.
Гастрономическая культура напрямую связана с историей, традициями, жизнью любого народа. Как
гласит народная мудрость, «если человек хочет познать душу другого народа, он должен это сделать с
помощью языка, а также с помощью желудка».
Целью данной статьи является анализ проблемы изучения семиотики гастрономической культуры как
феномена культуры повседневности.
Вопросы, связанные с питанием, чаще всего раскрываются в исторических и этнографических
исследованиях. Культурологическая рецепция данной проблемы отражена в работах О.М. Фрейденберг,
Г.Д. Гачева, И.В. Сохань, М.В. Капкан. Среди зарубежных исследователей гастрономической культуры
следует назвать имена Ф. Броделя, Ж.-Ф. Ревеля, А. Капатти, М. Монтанари. Значительный вклад в
изучение истории кулинарной культуры внёс советский исследователь В.В. Похлёбкин, однако в его
работах основное внимание уделяется технологическим особенностям приготовления пищи, а также
факторам, определяющим их вариативность. В 1960 – 70х гг. в работах структуралистов Р. Барта, К. Леви-
Стросса, М. Дугласа активно разрабатывалась идея пищи как специфического культурного кода. Вслед за
этими исследованиями появились аналитические работы Д. Гуди, М. Харриса, С. Бордоиля, в которых пища
рассматривается как сфера культуры, имеющая исторический, культурный и социальный контексты.
Как указывает М.В. Капкан, понятие «гастрономическая культура» употребляется в двух основных
значениях. В первом случае оно понимается как национальная культурная традиция, как набор блюд,
типичных для данного народа. В качестве примера можно назвать гастрономическую культуру народов
Крыма – русских, украинцев, крымских татар, караимов, крымчаков.
Понятие «гастрономическая культура» может использоваться как маркер уровня развития индивида и
общества, в качестве оценочной или сравнительной характеристики. Например, можно говорить о
«высокой» или «низкой» гастрономической культуре, о необходимости повышения её уровня и т.п. Тогда
гастрономическая культура служит знаком некой нормативности: в узком понимании – в сфере питания, и,
в более широком, – в смысле потребления, приобщённости к культуре.
Итак, понятие «гастрономическая культура» может быть использовано как родовая характеристика
совокупности правил и привычек в приготовлении и потреблении пищи, а также как обозначение степени
соответствия некоторому идеальному образцу питания. В обоих случаях мы имеем дело с
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-55992 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-24T03:31:18Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Корсун, А.М. 2014-02-09T22:48:57Z 2014-02-09T22:48:57Z 2012 Західноєвропейський мегалітизм як соціокультурне коло / А.М. Корсун // Культура народов Причерноморья. — 2012. — № 225. — С. 172-175. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/55992 930.5 (4) Мета статті полягає в аналізі західноєвропейського мегалітизму як особливого соціокультурного феномену. uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Вопросы духовной культуры – КУЛЬТУРОЛОГИЯ Західноєвропейський мегалітизм як соціокультурне коло Западноевропейский мегалитизм как социокультурный круг Оccidental megalithisme as round socio-cultural Article published earlier |
| spellingShingle | Західноєвропейський мегалітизм як соціокультурне коло Корсун, А.М. Вопросы духовной культуры – КУЛЬТУРОЛОГИЯ |
| title | Західноєвропейський мегалітизм як соціокультурне коло |
| title_alt | Западноевропейский мегалитизм как социокультурный круг Оccidental megalithisme as round socio-cultural |
| title_full | Західноєвропейський мегалітизм як соціокультурне коло |
| title_fullStr | Західноєвропейський мегалітизм як соціокультурне коло |
| title_full_unstemmed | Західноєвропейський мегалітизм як соціокультурне коло |
| title_short | Західноєвропейський мегалітизм як соціокультурне коло |
| title_sort | західноєвропейський мегалітизм як соціокультурне коло |
| topic | Вопросы духовной культуры – КУЛЬТУРОЛОГИЯ |
| topic_facet | Вопросы духовной культуры – КУЛЬТУРОЛОГИЯ |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/55992 |
| work_keys_str_mv | AT korsunam zahídnoêvropeisʹkiimegalítizmâksocíokulʹturnekolo AT korsunam zapadnoevropeiskiimegalitizmkaksociokulʹturnyikrug AT korsunam occidentalmegalithismeasroundsociocultural |