Ієрархічна система екокоридорів як функціональна основа регіональної екомережі Дніпропетровської області
Розроблена ієрархічна система екокоридорів першого та другого порядків екомережі Дніпропетровської області. Виконане просторове обґрунтування 36 екокоридорів та 129 ядер та їх буферних зон. Визначене просторове положення та характеристики 48 відновлювальних елементів, які можуть бути залучені до фор...
Saved in:
| Published in: | Екологія і природокористування |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут проблем природокористування та екології НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/57430 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Ієрархічна система екокоридорів як функціональна основа регіональної екомережі Дніпропетровської області / О.О. Скрипник, С.М. Сметана // Екологія і природокористування. — 2011. — Вип. 14. — С. 86-101. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860166142915510272 |
|---|---|
| author | Скрипник, О.О. Сметана, С.М. |
| author_facet | Скрипник, О.О. Сметана, С.М. |
| citation_txt | Ієрархічна система екокоридорів як функціональна основа регіональної екомережі Дніпропетровської області / О.О. Скрипник, С.М. Сметана // Екологія і природокористування. — 2011. — Вип. 14. — С. 86-101. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Екологія і природокористування |
| description | Розроблена ієрархічна система екокоридорів першого та другого порядків екомережі Дніпропетровської області. Виконане просторове обґрунтування 36 екокоридорів та 129 ядер та їх буферних зон. Визначене просторове положення та характеристики 48 відновлювальних елементів, які можуть бути залучені до формування територіально-функціональної системи. Створена схематична карта регіональної екомережі.
Разработана иерархическая система экокоридоров первого и второго порядков экосети Днепропетровской области. Выполнено пространственное обоснование 36 экокоридоров и 129 ядер. Определены пространственное положение 48 восстановительных элементов, которые могут быть использованы для формирования территориально-функциональной системы. Создана схематическая карта региональной экосети.
Authors have developed the hierarchical system of first and second level ecocorridors for econetwork of Dnipropetrovsk region. 36 ecocorridors, 129 cores and their buffer zones have been established due to their space situation. The space location and characteristics of 48 renewal elements, which could be used for territorial and functional system formation, were determined as well. The scheme of regional econetwork has been created.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:56:37Z |
| format | Article |
| fulltext |
ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2011, Випуск 14
86
ЧАСТИНА 2. ПРИРОДНОРЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ТЕРИТОРІЇ
ТА ЙОГО РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ
УДК 379.85:712.23: 332.32
О.О. Скрипник, С.М. Сметана
ІЄРАРХІЧНА СИСТЕМА ЕКОКОРИДОРІВ
ЯК ФУНКЦІОНАЛЬНА ОСНОВА
РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОМЕРЕЖІ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ *
Інститут проблем природокористування та екології НАН України,
Дніпропетровськ
Розроблена ієрархічна система екокоридорів першого та другого порядків екомережі
Дніпропетровської області. Виконане просторове обґрунтування 36 екокоридорів та
129 ядер та їх буферних зон. Визначене просторове положення та характеристики
48 відновлювальних елементів, які можуть бути залучені до формування територіаль-
но-функціональної системи. Створена схематична карта регіональної екомережі.
Разработана иерахическая система экокоридоров первого и второго порядков экосе-
ти Днепропетровской области. Выполнено пространственное обоснование 36 экокори-
доров и 129 ядер. Определены пространственное положение 48 восстановительных
элементов, которые могут быть использованы для формирования территориально-
функциональной системы. Создана схематическая карта региональной экосети.
Вступ
Формування екомережі розглядається як
перспективний напрямок реалізації стратегії
збереження біологічного та ландшафтного
різноманіття. Сьогодні основні зусилля в
Україні спрямовуються на формування регі-
ональних екомереж. Законодавчим підґрун-
тям формування регіональних екологічних
мереж являються Закон України «Про охо-
рону навколишнього природного середови-
ща», «Про природно-заповідний фонд Укра-
їни», «Про екологічну мережу України»,
«Про Загальнодержавну програму форму-
вання національної екологічної мережі
України на 2000-2015 роки», «Про плану-
вання і забудову території», «Про землеуст-
рій», «Про Червону книгу України», Земе-
льного, Водного та Лісового кодексів Украї-
ни, наказ Мінприроди України від
13.11.2009 №604 «Про затвердження Мето-
дичних рекомендацій щодо розроблення ре-
гіональних та місцевих схем екомережі»,
наказ Мінприроди України від 24.03.2006
№136 «Про затвердження Тимчасових мето-
дичних рекомендацій щодо розроблення
схем регіональної екомережі».
В процесі формування екомережі області
були вирішені складні правові та організаційні
© Скрипник О.О.,
Сметана С.М., 2011
задачі, складено перелік земель, які резер-
вуються для створення екомережі [1].
Ці документи створили передумови по-
дальшого розвитку системи. На їх основі
необхідне визначення просторового поло-
ження, параметрів, біорізноманіття та осно-
вних характеристик елементів екомережі.
Концептуально екологічна мережа фор-
мується як система екологічних коридорів,
які просторово забезпечують функціонуван-
ня біотичних потоків. Система екологічної
мережі передбачає існування ієрархії елеме-
нтів першого, другого, третього та подаль-
ших порядків. Основою системи екологіч-
них коридорів, її каркасом стає гідрографіч-
на мережа, що знайшло своє відображення в
прийнятих документах.
Актуальною задачею сьогодні стає пере-
хід від переліків до відображення екомережі
на картографічній основі. Перша графічна
схема екомережі [2], потребує удосконален-
ня графічних розробок та деталізації струк-
тури екомережі у вигляді попередньої схе-
матичної карти.
В техногенно навантажених регіонах фун-
кціонування екомережі забезпечують віднов-
лювальні елементи. Для нашої області
* – робота виконана під керівництвом
чл.-кор. НАН України А.Г. Шапара
ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2011, Випуск 14
87
дуже важливим є залучення до екомережі по-
рушених гірничими роботами земель та вто-
ринних екосистем, які на них утворилися [3].
Інвентаризація, дослідження таких земль,
визначення методів активізації відновлення
екосистем, інтегрування їх в загальну тери-
торіальну систему створюють можливості
удосконалення параметрів регіональної еко-
мережі.
Формування регіональної екомережі по-
требує наполегливих зусиль та детального
опрацювання конкретних задач.
Основні результати досліджень
Дніпровський національний екокори-
дор – як основа формування регіональної
екомережі.
Просторовий аналіз свідчить про те що
ширина Дніпровського національного еко-
логічного коридору має складати не менше
20 км, по 10 км від лівого та правого берега
водосховищ та русла ріки [4].
В системі екологічного коридору центра-
льне положення займають ключові терито-
рії, особливо, об’єкти природно-заповідного
фонду. Скорочення відстані між такими
об’єктами сприяє більш тісній взаємодії, а,
відтак, цілісності мережі. Збільшення площі
та кількості ключових територій – є основ-
ним завданням формування Дніпровського
національного коридору (таблиця 1).
Таблиця 1 – Перелік об’єктів природно заповідного фонду, які виконують функції
ядер Дніпровського національного екокоридору
№ Назва об’єкта Статус Рослинність Площа, га
1. Дніпровсько-Орільський
природний заповідник
ЗП Середньозаплавні, аренні ліси, заплавні та
солончакуваті луки, заплавні болота
3766
2. Урочище Яцево ЗК Байрачні ліси 175
3. Балка Павлівська ЗК Байрачний комплекс 28,0
4. Балка Орлова ЗК Байрачний комплекс 9,4
5. Балка Липова ЗК Байрачний комплекс 3,1
6. Балка Осипова ЗК Байрачний комплекс 14,4
7. Балка Бубликова ЗК Байрачний комплекс 11,3
8. Балка Велика Осокорівка ЗК Придолинний комплекс затоки водосховища 2000
9. Балка Ворона ЗК Придолинний комплекс затоки водосховища 422
10. Грабівський ЗК Байрачні ліси 207
11. Ур. Балка Гостра ЗК Байрачні ліси 175,0
12. Ур. Балка Дурна ЗК Байрачні ліси 136,0
13. Ур. Паськове ЗК Байрачні ліси 56,0
14. Ур. Балка Климова ЗК Байрачні ліси 272,0
15. Балка Парна ЗК Байрачні ліси 361,0
16. Балка Крутенька ЗК Байрачні ліси 32,50
17. Велика Западня ЗК Байрачні ліси 157,0
18. Ур. Балка Глибока ЗК Байрачні ліси 150,0
19. Парк ім. Шевченка ПСПМ Паркові насадження 45,00
20. Ботанічний сад ДНУ БС Унікальні насадження 33,0
21. Балка Кирпична ЗК Байрачний комплекс 2,5
22. Придніпровський РЛП Байрачний комплекс 4918
23. Заплава р. Базавлук ЗК Заплавні луки, болота, річища 48,60
24. Орджонікідзевська ЗВ ПП Штучні зелені насадження 290,00
25. Гранітні скелі ПП Петрофітні степи 4
26. Дніпровські ліси РЛП Долинні ліси 4438
Загалом: 17755
Примітка: ЗП – заповідник, ЗК – заказник, ПСПМ – пам’ятка садово-паркового мистецтва,
БС – ботанічний сад, РЛП – регіональний ландшафтний парк, ПП – пам’ятка природи.
ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2011, Випуск 14
88
До складу Дніпровського національного
коридору входять 26 ядер, що є об’єктами
природно-заповідного фонду. В той же час,
навіть широко відомі природоохоронні те-
риторії своєю історією або сьогоденням
пов’язані з антропогенною діяльністю. Так,
на території Дніпровсько-Орільського при-
родного заповіднику розташований піщаний
кар’єр, та відвали металургійних шлаків на
острові. В піщаному кар’єрі спостерігається
популяція коручки болотної (Epipactis
palustris (L.) Crantz), що входить в список
рідкісних та зникаючих видів Дніпропетров-
ської області. Цей факт свідчить про можли-
вість використання територій, що віднов-
люються для збереження біорізноманіття.
Урочище Яцево являє собою типовий
природний байрачний комплекс. Воно може
бути використане, як взірець для відновлен-
ня екосистем придніпровських балок.
Сьогодні за програмою формування еко-
логічної мережі Дніпропетровської області
планується значне розширення об’єктів при-
родно заповідного фонду за рахунок зарезер-
вованих територій (таблиця 2).
Таблиця 2 – Перелік об’єктів, які зарезервовані для створення ядер
Дніпровського національного коридору
№ Назва об’єкта Статус, який
планується Рослинність
1. Верхньодніпровський РЛП Долинний комплекс р. Самоткані та Домоткані
2. Сурський РЛП Байрачні ліси, схилові степи, виходи кристаліч-
них порід
3. Мишурин Ріг ЗК Байрачні комплекси
4. Мости ЗК Затока дніпродзержинського водосховища з ост-
ровами
5. Бородаївські байраки ЗК Байрачний комплекс
6. Діївські плавні ЗК Плавні річки Дніпро
7. Сухачівський нагірний ЗК Байрачний комплекс
8. Урочище Войцехове ЗК Штучні зелені насадження
9. Горянівські озера ЗК Система озер високих терас р Дніпро
10. Любимівські балки ЗК Балковий комплекс
11. Дніпровські пороги РЛП Байрачні та балкові комплекси
Для забезпечення цілісності Дніпровсь-
кого коридору на ділянці Дніпровського во-
досховища можуть бути використані граніт-
ні кар’єри, що розташовані на березі Дніпра
(Таромський, Карнауховський, Рибальський,
Любимівський, Старокодацький, Кодачексь-
кий). Їх відпрацьована площа сягає близько
450 га.
Особливий інтерес представляє створен-
ня техногенного ландшафтного заказнику на
території Старокодацького кар'єру. Тут роз-
ташовані залишки Кодацької фортеці, яка з
1635 року відігравала свою роль в історії
України. Вироблений простір кар'єру, відва-
ли розкривних порід потребують відновлен-
ня екосистем. Невпорядкованість території
веде до втрати її природної та історичної
цінності.
Екокоридори 1 порядку.
До екокоридорів першого порядку вхо-
дять коридори регіональної екологічної ме-
режі, які формуються зі степових річок, які
безпосередньо впадають в р. Дніпро. Шири-
на екокоридорів першого порядку визнача-
ється пропорційно до їх довжини.
Найбільш потужним екокоридором 1 по-
рядку потрібно вважати Самарський міжре-
гіональний екокоридор.
Долина р. Самара збереглася в дещо спо-
твореному видобуванням вугілля вигляді
майже на всьому своєму протязі. За природ-
ними умовами можна виділити 6 районів:
заплава-дельта, яка потрапляє в межі Дніп-
ровського національного екокоридору; ме-
ридіональна течія на відрізку
м. Новомосковськ – с. Хащове; район пово-
роту на ділянці с. Гвардійське – с. Василів-
ка; район впадіння р. Вовчої біля с. Кочере-
жки – с. Вязовок; район техногенних
об’єктів с. Вербки – смт. Терновка; район
широтної течії на відрізку с. Богуслав – с.
Александрополь.
За просторовим положенням до коридору
відносяться 9 об’єктів ПЗФ (таблиця 3).
ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2011, Випуск 14
89
Таблиця 3 – Перелік об’єктів природно заповідного фонду, які можуть бути використані
для формування Самарського екологічного коридору
№ Назва Статус Рослинність Площа, га
1. Отченашкові наділи ЗК Солонцово-солончаковий комплекс 400
2. Новоселівський лиман ЗК Водно-болотна 287
3. Балка Бандурка ЗК Байрачний комплекс 125
4. Комарівщина ЗК Пристінний комплекс 288
5. Василівська колонія сірих
чапель
ЗК Притерасний ліс 144
6. Булахівський лиман ЗК Водна та прибережна болотна 100
7. Мар’їн гай ЗК Водно-болотний комплекс 2803
8. Петропавлівські лимани ЗК Водно-болотний комплекс 4193
9. Заплава р. Самара ЗК Водно-болотний комплекс —
Загалом: 8340
Створення національного парку Самар-
ський ліс для якого зарезервовано 40000 га
долинних та придолинних земель забезпе-
чує можливість формування потужного яд-
ра на повороті коридору, який виконувати-
ме функції центральної ланки системи.
Крім того, зарезервовано для створення
екомережі кілька територій, які мають при-
родні екосистеми у збереженому вигляді
(таблиця 4).
Таблиця 4 – Перелік територій, які зарезервовані і можуть бути використані
для розвитку ключових територій
№ Назва Статус Рослинність
1. Новоселівський ЗК Водно-болотний комплекс
2. Самарські плавні ЗК Водно-болотний комплекс
3. Петропавлівський ЗК Водно-болотний комплекс
4. Троїцко-Вишневецький ЗК Водно-болотний комплекс
На основі зарезервованих земель для
збереження різноманіття екосистем до-
лини річки, для забезпечення функціону-
вання екомережі необхідно створити
екологічні ядра рівномірно розташовані
на всьому протязі річки (таблиця 5).
Необхідність їх створення обґрунтову-
ється природним районуванням та крите-
ріями рівномірності, системності та різ-
номанітності.
Таблиця 5 – Перелік природних ядер Самарського екокоридору, які потребують створення
№ Назва Статус Рослинність
1. Новоселівський ЗК Водно-болотний комплекс
2. Хащовський ЗК Заплавні ліси
3. Самарський ліс НП Долинні ліси
4. Кочережський ЗК Заплавні ліси
5. Вязівський ЗК Водно-болотний комплекс
6. Тернівський ЗК Заплавний комплекс
7. Мар’їн гай ЗК Соснові ліси
8. Петропавлівські лимани ЗК Водно-болотний комплекс
9 Озерний ЗК Заплавний комплекс
ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2011, Випуск 14
90
Ядро №1 «Новоселівський» забезпечує
впадіння коридору в національний Дніпров-
ський екокоридор. Він охоплює територію
заплави-дельти річки частково затопленої,
частково підтопленої водами Дніпровського
водосховища. Численні острови, в основно-
му покриває болотна рослинність. Вони
служать місцем гніздування, а також схову
водно-болотних птахів. Затоки, протоки,
озера, річища створюють умови розвитку
водних угрупувань, фітопланктону, зоопла-
нктону, риб (рисунок 1).
№1 №2
№3 №4
№5 №6
№7 №8
Рисунок 1 – Космічні знімки ядер № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
Самарського регіонального екокоридору
ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2011, Випуск 14
91
Лісовий масив на півночі м. Новомос-
ковська створює умови для формування
ядра № 2 поблизу с. Хащове. Тут заплава
річки набуває свого розвитку, русло річки
сильно мандрує, що створює можливість
збереження відповідного біорізноманіття.
Потужне ядро № 3 формується на осно-
ві унікального за своїм станом Самарсько-
го лісу, який вважається найпівденнішими
форпостом природних лісів в степу. Са-
марський ліс зберігає на межі ареалу вели-
чезну кількість рідкісних, в тому числі, і
занесених до Червоної книги видів росли-
ни та тварин.
Часто по западинах сосняки заміщують-
ся осичняками і березняками (з берези пу-
хнастої). Середній вік деревостану 20-30
років. Середній клас бонітету II-III. Ком-
плексна експедиція Дніпропетровського
університету протягом 30 років вивчає лі-
си Присамар’я, що дозволило докладно
вивчити їх флору і фауну, стан екосистем.
Ядро № 4 концентрується в пункті впа-
діння р. Вовчої в р. Самару поблизу с. Ко-
чережки. Тут формується унікальний при-
родний комплекс долинних лісів та солон-
чакових терас. В його склад входить зака-
зник «Булахівський лиман». Ядро є факти-
чним супутником ядра №3 и дозволяє по-
єднати Самарський та Вовчанський екоко-
ридори.
Ядро № 5 концентрується навколо впа-
діння в Самару р. Малої Тернівки, в ньому
також розташована точка впадіння р. Вя-
зовок. Його дія сприяє інтеграції регіона-
льної екологічної мережі. Місто впливає
на стан долинних екосистем, які мають
ознаки деградації.
Ядро № 6 розташовано в долині річки
поблизу впадіння р. Тернівка. Розташу-
вання міста сприяє деградації екосистем,
які за загальними рисами зберігають свій
природний стан. Посиленню природної дії
ядер сприятиме створення відновлюваль-
них елементів на порушених гірничими
роботами та деградованих землях.
Ядро № 7 просторово збігається з роз-
ташуванням заказника «Мар’їн Гай». На
його території найбільшого розвитку отри-
мують долинні ліси, в тому числі і долинні
соснові. Поблизу ядра розташоване місце
впадіння в Самару р. Чаплини, що забез-
печує інтеграцію регіональної екологічної
мережі.
Ядро № 8 просторово збігається з роз-
ташуванням заказника «Петропавлівські
лимани». Тут переважають водно-болотні
екосистеми, які служать збереженню бага-
тьох водних та прибережно-водних рос-
лин, водно-плавних птахів, риб, в тому чи-
слі, занесених до Червоної книги України.
До території ядра належить точка впа-
діння р. Бик, що сприяє інтеграції регіона-
льної екологічної мережі.
На межі області долина Самари звужу-
ється формується своєрідна безлісна за-
плава. Тут необхідно формування ядра № 9
для збереження унікальних екосистем та
забезпечення міжрегіональних зв’язків на-
ціональної екомережі.
Аналогічно формуються інші екокори-
дори першого порядку (рисунок 2) відпо-
відно до складеного за результатами до-
сліджень переліком:
1. Орільський;
2. Самарський;
3. Воронівський;
4. Осокорівський;
5. Омельниківський;
6. Домотканьський;
7. Самотканьський;
8. Сурський;
9. Томаківський;
10. Базавлуцький;
11. Інгулецький.
Аналогічне наукове обґрунтування
отримало створення 63 основних ядер еко-
коридорів 1 порядку (таблиця 6).
ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2011, Випуск 14
92
Примітка: назви екологічних коридорів наведено в тексті
Рисунок 2 – Схема екологічних коридорів Дніпропетровської області
Таблиця 6 – Перелік ядер регіональних екокоридорів першого порядку
Орільський екокоридор Воронівський екокоридор Мокросурський екокоридор
1. Шульговський 1. Балка Ворона 1. Новолександрівський
2. Могильовський 2. Мар’їнський 2. Новоаполонівський
3. Бабайківські лимани 3. Хорошівський 3. Грушівський
4. Заплавський острів Домотканьський екокоридор 4. Світлогірський
5. Бузівські болота 1. Зарічнінський 5. Барвенківський
6. Багата заплава 2. Бородаївськохуторський Томаківський екокоридор
7. Шандровські озера 3. Якимівський 1. Настасіївський
Самарський екокоридор 4. Миколаївський 2. Топилівський
1. Новоселівський 5. Соколовський 3. Томаківський
2. Хащовський Самотканьський екокоридор 4. Кисличуватий
3. Самарський ліс 1. Верхньодніпровський 5. Барківський
4. Кочережський 2. Новогригорівський Інгулецький екокоридор
5. Вязівський 3. Боровківський 1. Новокурський
6. Тернівський 4. Матюченківський 2. Візирський
7. Мар’їн гай 5. Павлогригорівський 3. Карачунівський
8. Петропавлівські лимани Базавлуцький екокоридор 4. Вільнянський
9 Озерний 1. Долинний 5. Лозоватський
Омельниківський екокоридор 2. Олександрівський Осокорівський екокоридор
1. Мостиський лісовий 3. Славянський 1. Балка Осокорівка
2. Ганнівський 4. Миронівський 2. Перзванівський
3. Лихівський лісовий 5. Водянський 3. Бегмівський
4. Лихівський долинний 6. Рекалівський
5. Холодіївський
ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2011, Випуск 14
93
Функціонування екокоридорів потребує
виділення буферних зон, які нівелюють ан-
тропогенний вплив навколишніх територій.
Особливо потребує створення буферної зони
Орільський міжрегіональний екокоридор,
поблизу якого розташований канал Дніпро –
Донбас, який являє собою потужний прос-
торовий бар’єр для біологічних потоків.
Для зменшення негативної дії каналу
Дніпро – Донбас пропонується створити бу-
ферну зону Орільського регіонального ко-
ридору на 3 терасі долини ріки по лінії с.
Супина – с. Новоподкряж – с. Калинівка. –
с.Прядівка – с. Семенівка – с. Ненадівка.
Ширина буферної зони може складати до 3
км при довжині понад 30 км, загальною
площею – 9000 га.
Буферна зона №1 розташовується між
каналом Дніпро-Донбас та уступом вододі-
лу. Територія зазнає підтоплення з боку ка-
налу, водосховищ та зрошення. Землі цієї
зони мало придатні для використання в сіль-
ському господарстві. Тут зустрічаються со-
лоцово-солончакові лучні комплекси, озер-
но-болотні комплекси, а також окремі рідко-
лісся. Їх меліорація потребує дуже великих
коштів, яких у держави нема, використання
земель для охорони природного біорізнома-
ніття є найбільш доцільним для досягнення
стандартів сталого розвитку.
До екокоридорів 2 порядку належать ко-
ридори регіональної екологічної мережі, які
побудовані на основі степових річок, що
впадають в річки, на основі яких сформовані
екокоридорів 1 порядку. Ширина екокори-
дорів другого порядку визначається пропор-
ційно до їх довжини.
Екокоридорами другого порядку є наступні:
1.1. Прядівський;
1.2. Чаплинківський;
1.3. Багатеньківський;
2.1. Вовчанський;
2.2. Татарківський;
2.3. Підпільнянський;
2.4. Чаплинський;
2.5. Биківський;
2.6. Тернівський;
2.7. Малотернівський;
2.8. Вязівоцький;
2.9. Кільченський;
8.1. Грушевський;
8.2. Тритузнянський;
8.3. Камишеватосурський;
9.1. Топильський;
9.2. Кисличуватський;
10.1. Солонянський правобережний;
10.2. Кам’янківський;
10.3. Базавлуцький;
10.4. Водянський;
10.5. Рекаловський;
11.1.Саксаганський;
11.2 Боковський;
11.3. Жовтівський.
Отримали наукове обґрунтування ство-
рення 66 ядер екокоридорів 2 порядку
(таблиця 7).
Кілька значних екоридорів, які розташо-
вані на території Дніпропетровської області,
є екокоридорами 3 порядку. Вони відносять-
ся, головним чином, до басейну р. Вовчої за
наведеним переліком:
2.1.1. Нижньотерський;
2.1.2. Верхньотерський;
2.1.3. Гайчурівський;
2.1.4. Вовчансько-Воронівський;
2.1.5. Вовчансько-Солонівський;
2.1.6. Вовчансько-Кам’янський.
Більшість з них є міжрегіональними еко-
коридорами. Формування екологічних кори-
дорів 3 порядку відбувається за схемою ана-
логічною застосованій для коридорів вищо-
го порядку. Кількість ядер в них не переви-
щує 3, виділяються буферні зони просторові
параметри, яких визначаються потужністю
господарського впливу.
Екокоридорами 3 порядку можуть слугу-
вати степові балки, які через сідловину во-
доділу з’єднуються між собою в єдину тери-
торіально-функціональну мережу.
В початковий період формування екоме-
режі екокоридори вищих порядків слід роз-
глядати як перспективні для розвитку сис-
теми, що отримало своє відображення в гра-
фічних матеріалах попередньої схематичної
карти екомережі (рисунок 2).
ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2011, Випуск 14
94
Таблиця 7 – Основні ядра екологічних коридорів 2 порядку
1.1. Прядівський 2.7. Малотернівський
1. Пилипівський 1. Нижнянський
2. Прядівський 2. Бразоловський
3. Топчинський 2.8 Вязівоцький
1.2. Чаплинківський 1. Схиловий
1. Петриківський 2. Чаплинський
2. Хуторський 2.9. Кільченський
3. Першотравенський 1. Заказний
4. Євдокіївський 2. Спаський
1.3. Багатеньківський 3. Очеретуватий
1. Багатівський 4. Олександрівський
2. Панасовський 5. Новоіванівський
3. Михайлівський 6. Почино-Софіївський
4 Новомогилівський 8.1. Грушівський
2.1. Вовчанський 1. Дельтовий
1. Вишневецький 2. Червонянський
2. Троїцький 3. Костянтинівський
3. Преображенський 4. Проміньський
4. Васильківський 8.2. Тритузнянський
5. Дебальцівський 1. Радянський
6. Покровський 2. Лікнепівський
7. Коломійський 8.3. Камишеватосурський
8. Великомихайлівський 1. Стародніпровський
2.2. Татарківський 2. Новопокровський
1. Вишневецький 3. Чумаківський
2. Троїцький 9.1 Топильський
3. Преображенський 1. Топильський
2.3. Підпільнянський 2. Петрівський
1. Піщанський 9.2. Кисличуватський
2. Підпільнянський 1. Кисличуватський
2.4 Чаплинський 2. Барковський
1. Миколаївський 10.1 Правобережно-Солонянський
2. Дачний 1. Богданівський
3. Хуторо-Чаплинський 2. Таврійський
2.5. Биківський 3. Підгірнянський
1. Троїцький 4. Довгівський
2. Новогригорівський 10.2 Правобережно-Кам’янський
3. Славянський 1. Токівський
4. Андронівський 2. Михайлівський
2.6 Тернівський 3. Златоустівський
1. Богданівський 4. Олексіївський
2. Мар’ївський
Відновлювальні елементи екомережі.
Відновлювальні території створюються у
складі екомережі з метою її подальшого роз-
витку і удосконалення її функціонування. Ці
території, на яких необхідно і можливо від-
новити природний рослинний покрив і засе-
лити види рослин та тварин. Це потенційний
резерв, за рахунок якого можливо збільшити
в майбутньому площу ключових та сполуч-
них територій. Тому основними критеріями
вибору відновлювальних територій є збере-
ження на них середовищ існування, навіть
якщо природне біорізноманіття повністю
знищено (осушені торфовища, деградовані
ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2011, Випуск 14
95
лучні та степові природні пасовища, зрідже-
ні ліси, агроценози інтенсивного викорис-
тання, відновлені землі гірничодобувних
регіонів тощо) та реальна можливість прове-
дення ренатуралізаційних заходів [5]. Крім
того, необхідно оцінити територію з огляду
її умовної відповідності критеріям вибору
ключових та сполучних територій екомере-
жі. Умовність полягає в тому, що певна від-
новлювальна територія після проведення
відповідних заходів з ренатуралізації може
бути включена до складу ключової або спо-
лучної території, або безпосередньо перетво-
ритися на ключову або сполучну територію.
Недостатньо визначені та чіткі критерії
виділення відновлювальних елементів еко-
мережі не дозволяють відносити пасовища
та агроценози до таких. Це складно через те,
що близько 78% земель Дніпропетровської
області знаходяться у сільськогосподарсь-
кому використанні, тому віднесення агроце-
нозів та пасовищ до категорії відновлюваль-
них автоматично визначатиме 78% земель як
відновлювальні, що не відповідатиме дійс-
ності. На наш погляд на території Дніпропе-
тровської області доцільним є залучення
постіндустріальних земель до складу відно-
влювальних. Особливо цікавими при цьому
є порушені гірничими роботами землі при
добуванні залізних руд, марганцевих руд,
гранітів та каоліну, оскільки різноманітні
ландшафти, що при цьому утворюються,
складені з нетоксичних порід та добре засе-
ляються рослинністю. Відповідно відновлю-
вальні елементи відбирались за критеріями
завершеності технологічних процесів з ви-
добутку корисних копалин.
Дніпропетровська область відома як про-
мисловий та аграрний регіон. Підприємства
Криворізького залізорудного басейну, Ніко-
польського марганцеворудного басейну, За-
хідного Донбасу, Дніпропетровську, Дніп-
родзержинську та Жовтих Вод спричиню-
ють значний техногенний пресинг на екоси-
стеми прилеглих до підприємств районів.
Одночасно 66,5% сільськогосподарських
угідь підпадає під ріллю та інтенсивно вико-
ристовується у господарстві. В області по-
над 80% жителів проживає у містах. Серед
районів-лідерів з максимальним антропо-
генним впливом є Дніпропетровський, Кри-
ворізький, Нікопольський, Новомосковсь-
кий, Павлоградський, Петропавлівський,
П’ятихатський та Верхньодніпровський. Усе
більше прискорюються процеси руйнування
і знищення природних форм літо-, гідро- і
біосфери. Особливістю екологічної ситуації
в Дніпропетровській області є те, що напру-
жені екологічні ситуації на її території не
локалізовані, а охоплюють цілі промислові
агломерації та басейни видобутку корисних
копалин (Криворізький залізорудний басейн,
Західно-Донбаський вугільний басейн, Ніко-
поль-Марганець-Орджонікідзевський басейн,
Дніпропетровсько-Дніпродзержинсько-Ново-
московська і Жовтоводсько-П’ятихатсько-
Вільногірська агломерації) і прилеглі до них
території [2]. У результаті з одного боку
значна частина території області відноситься
до зони із напруженим екологічним станом,
а за іншого землі промислового виробництва
в теперішньому та майбутньому часі можуть
бути залучені до екомережі області як від-
новлювальні елементи та використовуватись
для забезпечення функціонування екологіч-
них коридорів національного та регіональ-
ного рівнів (рисунок 3).
Використання порушених земель у су-
часному землекористуванні майже не відбу-
вається, незважаючи на те, що вже наміча-
ються певні тенденції до впровадження
принципів стратегії сталого розвитку [6].
Визначення особливостей раціонального
використання земельних ресурсів посттех-
ногенних ландшафтів дещо ускладнюється
через багатоманітність соціальних, екологі-
чних та економічних потреб [7].
В якості яскравого прикладу сталого ви-
користання порушених гірничими роботами
земель фахівці Інституту проблем природо-
користування та екології НАН України роз-
робили основи створення ландшафтних за-
казників на землях Кривбасу та Нікопольсь-
кого марганцеворудного басейну для пода-
льшого їх об’єднання у єдину екологічну
мережу. За активного сприяння інституту
була прийнята обласна «Програма викорис-
тання порушених земель гірничодобувних
підприємств у якості відновлюваних елеме-
нтів екологічної мережі Криворізького залі-
зорудного та Нікопольського марганцевору-
дного басейнів на 2007-2009 роки», що знай-
шла своє продовження у програмі викорис-
тання порушених земель у 2010-2014 рр.
Кривбас займає площу близько 47 тис. га та
простягається з півночі на південь супрово-
джуючи Інгулецький та Саксаганський еко-
логічні коридори.
ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2011, Випуск 14
96
Рисунок 3 – Сучасний екологічний стан Дніпропетровської області згідно з Екологіч-
ним атласом Дніпропетровської області [2]
До складу Саксаганського екологічного
коридору входять, наприклад, Ганнівські
відвали, що розташовані в північній частині
міста Кривий Ріг на східному борту Ганнів-
ського кар’єру ВАТ «Північний ГЗК». Пло-
ща – 45 га. Координати розташування від-
валів – 48°9’45"пн.ш., 33°32’21"сх.д. (ри-
сунок 4). Оскільки Ганнівський кар’єр
є діючим, то лісові масиви на Ганнівських
відвалах знаходяться під постійним техно-
генним навантаженням та виконують лісо-
меліоративну та санітарно-гігієнічну фун-
кції. На території відвалів сформувався
рослинний покрив з дерев, кущів та трав,
що були інтродуковані та вселилися само-
стійно.
Рисунок 4 – Супутникові знімки Ганнівських відвалів та «Ленінських провалів»
за матеріалами компанії Google (http://maps.google.com/)
http://maps.google.com/
ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2011, Випуск 14
97
Відвали на східному борту Ганнівського
кар’єру залишені під лісове заростання, чо-
му сприяли роботи Криворізького ботаніч-
ного саду НАН України з озеленення даних
площ. При цьому на території потенційного
відновлювального елементу була висаджена
та прижилася акація біла. Самостійно всели-
лась тополя, клен гостролистий, глід, шипши-
на, лох. На території також є ділянки
трав’янистого відновлення. В північній части-
ні відвалів проводились роботи Українським
науково-дослідним інститутом лісового гос-
подарства та агролісомеліорації ім. Г.Висоць-
кого з озеленення, де висаджувались тополі,
липа, акація, гледичія та ін. породи дерев.
Окрім того, Саксаганський екологічний
коридор характеризується значними площа-
ми зон зрушення, що виникли внаслідок під-
земної розробки родовищ залізних руд. На-
приклад, «Ленінські провали» – зона зру-
шення денної поверхні над шахтними виро-
бками шахти імені Леніна міста Кривого Ро-
гу. Територія знаходиться у північній частині
міста на захід від шахтоуправління рудника
ім. Леніна. Потенційна площа відновлюваль-
ного елемента – 60 га (рисунок 4). Координа-
ти провалів – 48°3’38"пн.ш., 33°28’59"сх.д.
Особливий інтерес мають зони зрушення
південно-західної та західної частини, де не
відбувається засипання виїмок розривними
породами. На території провальних елемен-
тів (виїмок) формуються надзвичайні за
продуктивністю та різноманіттям екосисте-
ми, що відповідають за рівнем байрачним
лісам (рисунок 5). Часто у виїмках форму-
ються озера, накопичується достатня кіль-
кість поживних речовин та вологи та фор-
муються природні лісові масиви, які є недо-
ступними для винищення людиною але до-
ступними для існування природної фауни.
Окрім того, території добре поєднані із зе-
леними зонами міста та р. Саксагань.
Рисунок 5 – Фрагменти «Ленінських провалів» за матеріалами сайту Panaramio
(http://www.panoramio.com/)
Для Дніпровського національного та База-
влуцького екокоридорів також використову-
ються посттехногенні ландшафти підприємств
Нікопольського марганцеворудного басейну.
За рахунок гірничих ландшафтів ВАТ «Мар-
ганецький ГЗК» і ВАТ «Орджонікідзевський
ГЗК», що забезпечують 100% виробництва
марганцевої руди в Україні [8], формуються
відновлювальні елементи та буферні зони на
півдні Дніпропетровської області.
На території Західно-Донецького
кам’яновугільного басейну розробок щодо
створення заповідних територій, поки що
впроваджено не було. Він охоплює площу
близько 12,5 тис. км2 довжиною до 250 км
від ст. Межова на сході Дніпропетровської
області до р. Ворскла в Полтавській області
на заході [8]. Просторово він супроводжує
Самарський екологічний коридор.
http://www.panoramio.com/
ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2011, Випуск 14
98
На наш погляд особливо цікавими є «Са-
марські терикони», відвали ш. Самарська.
Це потенційно відновлювальна територія
представлена частково зарослими чагарни-
ковою та деревною рослинністю терикона-
ми, що розташовані у безпосередній близь-
кості до правого берега р. Самара та водно-
болотних угідь на її березі. Саме
через сусідство з настільки цінними у при-
родоохоронному значенні територіями
«Самарські терикони» мають потенціал ста-
ти відновлювальними територіями. Терито-
рія потребує проведення заходів з віднов-
лення екосистем. Координати ділянки –
48°27’40"пн.ш., 36°7’33"сх.д. Площа – бли-
зько 125 га (рисунки 6, 7).
Рисунок 6 – Супутниковий знімок «Самарських териконів»
за матеріалами компанії Google (http://maps.google.com/)
Рисунок 7 – Вид на «Самарські терикони» та водно-болотні угіддя р. Самари
за матеріалами сайту Panaramio (http://www.panoramio.com/)
До створення великої кількості дуже цінних
для охорони природи об’єктів призвела давня
гірничодобувна діяльність. Невеликі за розмі-
ром, розкидані вздовж річок Дніпро, Саксагань
та Інгулець старі гранітні кар’єри сьогодні віді-
грають роль концентраторів біоти, рекреацій-
них комплексів та принад для туристів.
У безпосередньому сусідстві до
р. Інгулець розташований Карачунівський
гранітний кар’єр, що використовується як
рекреаційна територія. Територія залишена
після видобутку гранітного каменю з корі-
них берегів р. Інгулець. Ділянка поєднується
безпоседеньо з р. Інгулець та Карачунівсь-
ким водосховищем площею понад 36 км2. На
захід від ділянки знаходяться Карачунівсь-
кий та Андріївський лісові масиви. Затопле-
ний кар’єр є додатковим притулком для во-
дної та приводної біоти.
Координати ділянки – 47°53’58"пн. ш.,
33°16’48"сх. д. Площа – близько 20 га (рисунок 8).
Відповідно до просторового аналізу ан-
тропогенного навантаження на території об-
ласті виділено перелік перспективних еле-
ментів екомережі антропогенного похо-
дження (рисунок 9).
http://maps.google.com/
http://www.panoramio.com/
ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2011, Випуск 14
99
Рисунок 8 – Вид на Карачунівський гранітний кар’єр
Примітка: перелік елементів екомережі антропогенного походження наведено в тексті
Рисунок 9 – Схема просторового розташування елементів екомережі антропогенного
походження Дніпропетровської області
Перелік перспективних елементів екоме-
режі антропогенного походження:
Дніпровського екологічного коридору:
1. П’ятихатський гранітний кар’єр
2. Гранітний кар’єр «Мішурін Ріг»
3. Бородаєвський гранітний кар’єр
4. Рибальський гранітний кар’єр
5. Кодацька фортеця та Кодацький кар’єр
6. Любимівський та Чаплинські гранітні
кар’єри
7. Волоський гранітний кар’єр
8. Петровський кам’яний кар’єр
9. Ландшафтний заказник місцевого
значення Грушівський
10. Новопавловський гранітний кар’єр
Саксаганьського екологічного коридору:
11. Ганнівські відвали
12. Північні відвали
13. Першотравневі відвали
14. «Тернівський відвал»
15. «Ленінські провали». Провали
ш. ім. Леніна
16. Коломиївський гранітний кар’єр
ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2011, Випуск 14
100
17. «Ювілейні провали». Провали
ш. Ювілейна
18. Провали Фрунзе. Провали ш. Фрунзе
19. Гранітний кар’єр «Жовтневий»
20. Відвал кар’єру № 1 (ЦГЗК)
21. «Балка Дубова»
22. Кар’єр №1, відвал №5 (ЦГЗК)
23. Ланцюг відвалів Укрмеханобр
Інгулецького екологічного коридору:
24. Карачунівський гранітний кар’єр
25. «Гданцевський Кар’єр»
26. Кар’єрне озеро. Кар'єр №1 НКГОКа
27. Відвал №1 НКГОК
28. Автовідвал кар’єру № 3 ВАТ «Мітал-
Стіл Кривий Ріг»
29. Шиманівські пагорби. Частина Ша-
манівського та Правобережного відвалів
ВАТ «Південний ГЗК»
30. Степовий відвал «Південний ГЗК»
31. Рахманівські відвали
32. Ландшафтний заказник Візирка
33. Заказник Інгулецький. Відвал № 3
ВАТ Інгулецький ГЗК.
34. Відвал №1 «Інгулецького ГЗК»
Солоно-Базавлуцького екологічного ко-
ридору:
35. Ландшафтний заказник місцевого
значення Кільцевий
36. Ландшафтний заказник загальноде-
ржавного значення Богданівський
37. Орджонікідзевська зона відпочинку
38. Підстепнянський гранітний кар’єр
39. Усть-кам’янський гранітний кар’єр
40. Мар’євський гранітний кар’єр
41. Токівський гранітний кар’єр
Мокро-Сурського екологічного коридору:
42. Старий гранітний Новомиколаївсь-
кий кар’єр
Самарського екологічного коридору:
43. Відвали ш. Терновська
44. Відвали ш. Західно-Донбаська
45. Відвали ш. Самарська
46. Відвали ш. ім. Сташкова
47. Відвали ш. Ювілейна
48. Ландшафтний заказник місцевого
значення «Вершина»
За результатами досліджень на замовлен-
ня Дніпропетровського Управління охорони
навколишнього природного середовища бу-
ло створено проект регіональної екологічної
мережі Дніпропетровської області, який
включає просторове обґрунтування створен-
ня елементів екомережі з описом просторо-
вих параметрів, наявних бар’єрів, біорізно-
маніття з переліками рідкісних видів фауни
та флори, переліком та описами об’єктів
природно-заповідного фонду. До нього до-
даються графічні матеріали попередньої
схематичної карти екологічної мережі Дніп-
ропетровської області (рисунок 2).
Висновки
1. Система екологічної мережі включає
4 рівні організації: глобальний, регіональ-
ний, локальний, об’єктовий. Вони набува-
ють поширення на території України в якос-
ті юридичних рівнів: відповідно національ-
ного, регіонального, місцевого. Основою
формування рівнів організації служать при-
родні біосферні, окружні, ландшафтні та
біогеоценотичні системи, розташовані на
відповідних рівнях організації територіаль-
них біологічних систем.
2. Екологічна мережа Дніпропетровської
області входить в систему регіонального рівня,
яка зв’язується з системами Миколаївської,
Кіровоградської, Запорізької, Харківської, До-
нецької, Полтавської та Херсонської областей.
3. Екологічна мережа Кривбасу в силу
своїх ландшафтних техногенних особливос-
тей формується як система локального рівня.
4. Об’єкти екологічної мережі мають
внутрішню біогеоценотичну структуру, що
визначає можливості їх функціонування.
Відбудовні елементи, що мають у своєму
складі природні елементи здатні швидше
формувати екосистеми порушених земель.
Обґрунтування ієрархії екологічної мережі з
ряду рівнів організації створює умови фор-
мування єдиної територіальної системи. Фо-
рмування екологічної мережі на основі рів-
нів організації дозволяє реалізувати систем-
ні підходи при побудови екологічних мереж,
забезпечити інтеграцію різноманітних при-
родних і техногенних елементів у нескін-
ченний екологічний простір.
5. Формування коридорів 3 порядку та
мережі коридорів вищих порядків необхідно
розглядати як перспективу розвитку екоме-
режі області. Вони дозволять інтегрувати в
екомережу всі об’єкти ПЗФ, які вже створені
та перспективні об’єкти, територія під які
вже зарезервована.
6. Інтегрування регіональної схеми зі
зведеною схемою екомережі України забез-
печується просторовим зв’язками обґрунто-
ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2011, Випуск 14
101
ваних елементів з Дніпровським національ-
ним екологічним коридором та за допомогою
міжрегіональних екологічних коридорів.
7. Розроблено перелік потенційних від-
новлювальних елементів регіональної еко-
мережі та наведені їх характеристики. Ви-
значено 48 відновлювальних елементів регі-
ональної екомережі, що приурочені до при-
родних виходів гранітів, гірничих розробок
залізної та марганцевої руд, вугілля.
8. Аналіз наявних даних зі стану екоси-
стем на потенційних відновлювальних еле-
ментах регіональної екомережі виявив, що
насьогодні спостерігається нестача інфор-
мації, оскільки на більшості територій не
проводились інвентаризаційних досліджень
біоти. Для обґрунтування використання по-
тенційних відновлювальних елементів як
елементів екологічної мережі регіону необ-
хідне проведення масштабних досліджень
стану екосистем на всіх об’єктах.
Перелік посилань
1. Рішення Дніпропетровської обласної ради від 22.03.2006 №768-33/ІV «Про затверджен-
ня Програми формування та розвитку національної екологічної мережі Дніпропетровської об-
ласті на 2006-2015 роки».
2. Екологічний атлас Дніпропетровської області / За заг. ред. А.Г. Шапара. – Дніпропет-
ровськ : Моноліт. – 2009. – 65 с.
3. Науково-методичні рекомендації щодо поліпшення екологічного стану земель, поруше-
них гірничими роботами (створення техногенних ландшафтних заказників, екологічних кори-
дорів, відновлення екосистем) / [А.Г. Шапар, О.О. Скрипник, П.І. Копач та ін.]. – Дніпропет-
ровськ : Моноліт, 2007. – 270 с.
4. Онищенко В.А. Концепція Дніпровського екологічного коридора / В.А. Онищенко,
В.А. Костюшин, В.О. Ткаченко. – Київ : Wetlands, 2008. – 340 с.
5. Формування регіональних схем екомережі : методичні рекомендації. – К. : Фітосоціо-
центр, 2004. – 60 с.
6. Стратегія і тактика сталого розвитку / [Шапар А.Г., Ємець М.А., Копач П.І. та ін.] –
Дніпропетровськ : Моноліт, 2004. – 313 с.
7. Шапар А.Г. Проблеми збереження біорізноманіття техногенних регіонів / А.Г. Шапар,
О.О. Скрипник, С.М. Сметана // Науковий вісник Волинського державного університету імені
Лесі Українки, №11 (Ч. ІІ) За матеріалами І міжнародної науково-практичної конференції
«Швацький національний природний парк: регіональні аспекти, шляхи та напрями розвитку». –
Луцьк, 2007. – С. 319-325.
8. Долгова Т.І. Екологічна безпека ґрунтів у гірничодобувних районах : Монографія. –
Дніпропетровськ: НГУ, 2009. – 270 с.
О.O. Skrypnyk, S.M. Smetana HIERARCHIAL SYSTEM OF ECOCORRIDORS
AS FUNCTIONAL BASIS FOR
DNIPROPETROVSK REGIONAL
ECONETWORK
Institute for Nature Management Problems and Ecology of National Academy
of Sciences of Ukraine, Dnipropetrovsk
Authors have developed the hierarchical system of first and second level ecocorridors for
econetwork of Dnipropetrovsk region. 36 ecocorridors, 129 cores and their buffer zones have
been established due to their space situation. The space location and characteristics of 48 re-
newal elements, which could be used for territorial and functional system formation, were de-
termied as well. The scheme of regional econetwork has been created.
Надійшла до редколегії 25 січня 2011 р.
Рекомендовано членом редколегії канд. техн. наук М.А.Ємцем
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-57430 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0010 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:56:37Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут проблем природокористування та екології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Скрипник, О.О. Сметана, С.М. 2014-03-09T08:26:40Z 2014-03-09T08:26:40Z 2011 Ієрархічна система екокоридорів як функціональна основа регіональної екомережі Дніпропетровської області / О.О. Скрипник, С.М. Сметана // Екологія і природокористування. — 2011. — Вип. 14. — С. 86-101. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. XXXX-0010 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/57430 379.85:712.23: 332.32 Розроблена ієрархічна система екокоридорів першого та другого порядків екомережі Дніпропетровської області. Виконане просторове обґрунтування 36 екокоридорів та 129 ядер та їх буферних зон. Визначене просторове положення та характеристики 48 відновлювальних елементів, які можуть бути залучені до формування територіально-функціональної системи. Створена схематична карта регіональної екомережі. Разработана иерархическая система экокоридоров первого и второго порядков экосети Днепропетровской области. Выполнено пространственное обоснование 36 экокоридоров и 129 ядер. Определены пространственное положение 48 восстановительных элементов, которые могут быть использованы для формирования территориально-функциональной системы. Создана схематическая карта региональной экосети. Authors have developed the hierarchical system of first and second level ecocorridors for econetwork of Dnipropetrovsk region. 36 ecocorridors, 129 cores and their buffer zones have been established due to their space situation. The space location and characteristics of 48 renewal elements, which could be used for territorial and functional system formation, were determined as well. The scheme of regional econetwork has been created. uk Інститут проблем природокористування та екології НАН України Екологія і природокористування Природноресурсний потенціал території та його раціональне використання Ієрархічна система екокоридорів як функціональна основа регіональної екомережі Дніпропетровської області Hierarchical system of ecocorridors as functional basis for Dnipropetrovsk regional econetwork Article published earlier |
| spellingShingle | Ієрархічна система екокоридорів як функціональна основа регіональної екомережі Дніпропетровської області Скрипник, О.О. Сметана, С.М. Природноресурсний потенціал території та його раціональне використання |
| title | Ієрархічна система екокоридорів як функціональна основа регіональної екомережі Дніпропетровської області |
| title_alt | Hierarchical system of ecocorridors as functional basis for Dnipropetrovsk regional econetwork |
| title_full | Ієрархічна система екокоридорів як функціональна основа регіональної екомережі Дніпропетровської області |
| title_fullStr | Ієрархічна система екокоридорів як функціональна основа регіональної екомережі Дніпропетровської області |
| title_full_unstemmed | Ієрархічна система екокоридорів як функціональна основа регіональної екомережі Дніпропетровської області |
| title_short | Ієрархічна система екокоридорів як функціональна основа регіональної екомережі Дніпропетровської області |
| title_sort | ієрархічна система екокоридорів як функціональна основа регіональної екомережі дніпропетровської області |
| topic | Природноресурсний потенціал території та його раціональне використання |
| topic_facet | Природноресурсний потенціал території та його раціональне використання |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/57430 |
| work_keys_str_mv | AT skripnikoo íêrarhíčnasistemaekokoridorívâkfunkcíonalʹnaosnovaregíonalʹnoíekomerežídnípropetrovsʹkoíoblastí AT smetanasm íêrarhíčnasistemaekokoridorívâkfunkcíonalʹnaosnovaregíonalʹnoíekomerežídnípropetrovsʹkoíoblastí AT skripnikoo hierarchicalsystemofecocorridorsasfunctionalbasisfordnipropetrovskregionaleconetwork AT smetanasm hierarchicalsystemofecocorridorsasfunctionalbasisfordnipropetrovskregionaleconetwork |