Розвиток територіальних систем збереження біорізноманіття – природно-заповідного фонду та екологічної мережі
Розглянуті основні досягнення в області формування та дослідження територій з особливим статусом охорони, що включають природно-заповідні площі та ділянки техногенного навантаження. Автори наводять огляд соціального, екологічного, політичного та технологічного значення формування мережі заповідних т...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Екологія і природокористування |
|---|---|
| Дата: | 2012 |
| Автори: | , , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут проблем природокористування та екології НАН України
2012
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/57455 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Розвиток територіальних систем збереження біорізноманіття – природно-заповідного фонду та екологічної мережі / А.Г. Шапар, О.О. Скрипник, С.М. Сметана, А.М. Шпилька // Екологія і природокористування. — 2012. — Вип. 15. — С. 55-67. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859602807108141056 |
|---|---|
| author | Шапар, А.Г. Скрипник, О.О. Сметана, С.М. Шпилька, А.М. |
| author_facet | Шапар, А.Г. Скрипник, О.О. Сметана, С.М. Шпилька, А.М. |
| citation_txt | Розвиток територіальних систем збереження біорізноманіття – природно-заповідного фонду та екологічної мережі / А.Г. Шапар, О.О. Скрипник, С.М. Сметана, А.М. Шпилька // Екологія і природокористування. — 2012. — Вип. 15. — С. 55-67. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Екологія і природокористування |
| description | Розглянуті основні досягнення в області формування та дослідження територій з особливим статусом охорони, що включають природно-заповідні площі та ділянки техногенного навантаження. Автори наводять огляд соціального, екологічного, політичного та технологічного значення формування мережі заповідних територій.
Рассмотрены основные достижения в области формирования и исследования территории с особым статусом охраны, которые включают природно-заповедные плошали и участки техногенной нагрузки. Авторы приводят обзор социального, экологического, политического и технологического значения формирования сети заповедных территорий.
The article presents main achievements of the authors in creation and research of protected territories, which include nature preservation areas and sites of industrial influence. The authors overview the social, environmental, political and technological importance of nature preservation net formation.
|
| first_indexed | 2025-11-28T00:46:16Z |
| format | Article |
| fulltext |
ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2012, Випуск 15
55
ЧАСТИНА 2. ПРИРОДНОРЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ТЕРИТОРІЇ
ТА ЙОГО РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ
УДК 379.85:712.23: 332.32
А.Г. Шапар*, О.О. Скрипник*,
С.М. Сметана*, А.М. Шпилька**
РОЗВИТОК ТЕРИТОРІАЛЬНИХ
СИСТЕМ ЗБЕРЕЖЕННЯ
БІОРІЗНОМАНІТТЯ – ПРИРОДНО-
ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ ТА
ЕКОЛОГІЧНОЇ МЕРЕЖІ
*Інститут проблем природокористування та екології НАН України,
Дніпропетровськ, Україна
**ПАТ «Північний ГЗК», Кривий Ріг, Україна
Розглянуті основні досягнення в області формування та дослідження територій з осо-
бливим статусом охорони, що включають природно-заповідні площі та ділянки техно-
генного навантаження. Автори наводять огляд соціального, екологічного, політичного
та технологічного значення формування мережі заповідних територій.
Рассмотрены основные достижения в области формирования и исследования терри-
торий с особым статусом охраны, которые включают природно-заповедные площади и
участки техногенной нагрузки. Авторы приводят обзор социального, экологического,
политического и технологического значения формирования сети заповедных террито-
рий.
Вступ
Реалізація стратегії сталого розвитку пе-
редбачає вирішення екологічних проблем,
насамперед, глобальних. Проблема збере-
ження біорізноманіття загострюється у
всьому світі і визнана глобальною у ратифі-
кованих Україною міжнародних докумен-
тах: Конвенції про біорізноманіття, (The
Convention on Biological Diversity, 1992) [1];
Конвенції про міжнародну торгівлю видами
дикої фауни та флори, які знаходяться під
загрозою знищення (Convention on
International Trade in Endangered Species of
Wild Fauna and Flora – CITES, 1973) [2];
Конвенції зі збереження мігруючих видів
диких тварин (Боннська конвенція)
(Convention on the Conservation of Migratory
Species of Wild Animals – Bonn Convention,
1979) [3]; Конвенції про водно-болотні угід-
дя, які мають міжнародне значення, голо-
вним чином, в якості помешкання водопла-
ваючих птиць (Рамсарська конвенція)
(Convention on Wetlands of International
© Шапар А.Г., Скрипник О.О.,
Сметана С.М., Шпилька А.М., 2012
Importance as Wildlife Habitats – Ramsar,
1971) [4]; Конвенції про охорону дикої фау-
ни та флори та природних середовищ меш-
кання у Європі (Бернська конвенція)
(Convention on the Conservation of European
Wildlife and Natural Habitats – The Bern
Convention, 1979) [5]; Конвенції про охорону
всесвітньої культурної та природної спад-
щини (World Heritage Convention, 1972) [6];
Пан-Європейської стратегії збереження біо-
логічного та ландшафтного різноманіття
(Pan-European Biological and Landscape
Diversity Strategy, 1995) [7].
В Україні створене законодавче підґрунтя
збереження біорізноманіття у вигляді насту-
пних документів: Законів України «Про
природно-заповідний фонд України» від
16.06.1992 р. № 2456-ХІІ [8]; «Про рослин-
ний світ» від 09.04.1999 р. № 591 – ХIV [9];
«Про тваринний світ» від 13.12.2001г. №
2894-ІІІ [10]; «Про формування національної
екологічної мережі на 2000-2015 рр.» від
21.09.2000 N 1989-III [11]; «Про екологічну
мережу України» вiд 24.06.2004 № 1864-IV
[12], Указів Президента «Про біосферні за-
повідники в Україні» від 26.11.1993 р.
ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2012, Випуск 15
56
№ 563/93 [13]; «Про Створення заказників
загальнодержавного значення» від
10.12.1994 р. № 750/94 [14], постанов КМУ
«Про Концепцію збереження біологічного
різноманіття в Україні» від 12.05.1997 р.
№ 439 [15]; «Про порядок ведення держав-
ного кадастру тваринного світу» від
15.11.1994 р № 772 [16]; «Про заходи щодо
охорони водно-болотних угідь міжнародно-
го значення» від 23.11.1995 р. № 935 [17].
Складність реалізації стратегії збережен-
ня біорізноманіття не вичерпується законо-
давчими актами, вона потребує наукового
обґрунтування та конкретних технічних рі-
шень. Фахівці інституту впродовж, майже,
двох десятиліть виконують теоретичні та
практичні розробки з цього напрямку.
Виходячи з того, що біорізноманіття є
явищем територіальним і не може існувати
поза екосистемою, ще В.В. Докучаєвим була
сформульована необхідність формування
територіальних систем, що потребують осо-
бливої охорони (природно-заповідного фон-
ду). Основні положення класичної теорії за-
повідної справи сформулювали Боро-
дин И.П., Сукачов В.Н., Лавренко Е.М., Пі-
допличко И.Г., Талієв В.И., Кожевни-
ков Г.А., Станчинский В.В., Шарле-
мань Н.В., Аверин В.Г., Реймерс Н.Ф. На
сучасному етапі розвитку вирішувались пра-
вові, біологічні, загальні організаційні про-
блеми [18-20]. Сьогодні особливо гостро
постають задачі визначення просторових
параметрів систем ПЗФ та їх взаємодії з на-
вколишніми антропогенними геосистемами.
Практика організації землекористування
ПЗФ свідчить про те, що ефективне функці-
онування екосистем потребує створення
більш потужних систем екологічної мережі,
які б забезпечували міграції, розселення,
обмін генетичним матеріалом дикої біоти.
Правові, організаційні, біологічні проблеми
екомережі України, в цілому, вирішені на
теоретичному рівні [21-25]. Розробка меха-
нізмів реалізації програм, виділення земель,
які зазвичай потрапили в приватну влас-
ність, визначення просторового положення
елементів екомережі, рівнів організації цілі-
сної системи утворює другий блок задач фо-
рмування систем збереження.
За сторічний період формування терито-
ріальних природоохоронних систем зміню-
валися умови та пріоритети їх функціону-
вання, виникала потреба удосконалення тра-
диційних форм і пошуку нових. Перспекти-
вною в світі визнана система Національного
парку, котра впродовж багатьох років розви-
валася в США, збереження традиційних ме-
тодів землекористування природно-
господарських парків на Алтаї (Росія), у нас
потребує розвитку форма техногенного
ландшафтного заказнику, яка сприяє залу-
ченню порушених гірничими роботами зе-
мель до системи екологічної мережі. Обґру-
нтування створення таких заказників вклю-
чає вирішення третього блоку природоохо-
ронних задач.
Метою представленої роботи було уза-
гальнення результатів теоретичних та прак-
тичних розробок для рішення задач форму-
вання територіальних систем збереження
різноманіття (природно-заповідного фонду
та екологічної мережі).
Основні результати досліджень
Теоретичні основи формування терито-
ріальних систем збереження біорізнома-
ніття.
Виходячи з необхідності реалізації ком-
плексних та системних підходів для визна-
чення теоретичних основ, в якості основного
елемента було визнано біогеоценоз, як сере-
довище існування біотичного різноманіття
[26].
З ряду розглянутих варіантів в результаті
гідрологічних, ґрунтознавчих, геоботанічних
досліджень оптимальним було визнане
створення екологічної мережі на основі гід-
рографічної мережі. Основний територіаль-
ний перерозподіл речовини і енергії між біо-
геоценозами концентрується в межах гідро-
графічної мережі і визначає цілісність сис-
теми. Гідрографічна мережа, яка є природ-
ною системою, генетично пов’язана з опти-
мальною екологічної мережею [27]. Прово-
дячи поверхневий стік води ("кров ландша-
фту"), гідрографічна мережа безперервно
пов’язує між собою природні територіальні
об’єкти. Крім того, виділення водоохорон-
них зон відповідно до вимог водного зако-
нодавства сприяє відновленню лугових, де-
ревних, чагарникових співтовариств та ефе-
ктивному їх функціонуванню в якості еколо-
ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2012, Випуск 15
57
гічних коридорів. За показниками рівномір-
ності, репрезентативності, системності реа-
лізація системи на основі гідрографічної ме-
режі має переваги над традиційними рішен-
нями.
Для посилення структури екомережі була
обґрунтована її ієрархічна система. З точки
зору системного підходу встановлено, що
біогеоценотичний покрив, в основі якого
лежать ґрунтовий та рослинний покриви,
характеризується чотирма якісно відмінни-
ми рівнями організації. Узагальнюючи іс-
нуючі уявлення, класифікаційні аспекти мо-
жна виділити ієрархію рівнів організації те-
риторіальних природних об’єктів зверху
вниз: біосферний → окружний → ландшаф-
тний → біогеоценотичний (таблиця 1).
Таблиця 1 – Рівні організації територіально-функціональної системи екологічної мережі
№
рівня
Рівні організації
по ЗУ «Про еко-
логiчну мережу
України»
Рівні організації
територіальних
систем
Природні рівні органі-
зації територіальних
систем
Рівні організації рос-
линного покриву [6]
1 Національний Глобальний Биосферний Фитосферний
2 Регіональний Регіональний Зональний Фитоценохоричний
3 Локальний Ландшафтний Фитоценотопологіч-
ний
4
Місцевий
Об’єктовий Біогеоценотичний Ценопопуляційний
Виходячи з єдності екологічної мережі як
територіальної системи, найвищим рівнем її
організації необхідно визнати біосферний.
Біосферні системи забезпечують функціону-
вання глобального рівня. Вони виконують
глобальні функції підтримки: континенталь-
них і міжконтинентальних міграцій (сезонні
перельоти птахів, анадромні міграції риб),
філо- і ценогенеза, накопичення і перене-
сення енергії, біотичного кругообігу елемен-
тів і речовин.
Біомні системи екологічної мережі забез-
печують взаємодію на регіональному рівні:
кормові, зимувальні, розселювальні міграції
тварин, поширення рослин, обмін генетич-
ним матеріалом, збереження цілісності і сво-
єрідності.
Ландшафтні системи формують локаль-
ний рівень організації екологічної мережі.
Основними функціями організації систем на
такому рівні стають інтеграція супутніх ла-
теральних (бічних) потоків міграції енергії,
речовини та інформації в єдині фронтальні
потоки, спрямовані уздовж екологічних ко-
ридорів більш високого рівня (регіонально-
го, національного).
Покажемо це на прикладі системи еколо-
гічної мережі локального рівня на території
Криворізького залізорудного басейну, яка
різко відрізняється техногенними ландшаф-
тами, прискореною динамікою процесів і
аномальним геохімічним фоном. Локальна
мережа Кривбасу утворюється в середній
частині басейну р. Інгулець з притоками:
Саксагань, Бокова, Боковенька, Жовта, Зе-
лена та Кам’янка. Оскільки облік географіч-
них, біотичних, кліматичних, культурних, і
політичних особливостей регіонів (країн)
закладено програмою створення екологічної
мережі (РЕЕN), то іншою функцією локаль-
ного рівня є інтеграція геохімічних анома-
лій, особливостей дії ландшафтно-
техногенних систем і впливу наслідків (не-
гативних і позитивних) на формування при-
родних біогеоценозів в регіонах видобутку
корисних копалин [28].
На локальному рівні біоцентри поділя-
ються на природні і штучні (сформовані
людською діяльністю). Природні біоцентри
представлені придолинними, балковими
ландшафтами, які включають степові, лісові
та водно-болотні; штучними (техногенними)
елементами є відпрацьовані кар’єри, відва-
ли, зони обвалення.
Рівні організації природних територіаль-
них систем відповідають рівням (таблиця 2)
в різних аспектах організації рослинності
[29], головного продукційного елемента
природно-територіальних систем.
ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2012, Випуск 15
58
Дослідження біорізноманіття та стану
екосистем природних заповідників, заказни-
ків, земель зарезервованих для подальшого
заповідання, інших перспективних земель.
Таблиця 2 – Рівні організації природних систем в аспектах організації рослинності
Аспект№
рівня Типологічний Екологічний Територіальний
1 Крейс Фратрія, свита Область, домініон,
об’єднання домініонів
2 Тип Мезо-, макро-, мегакомбінація Район, округ, провінція.
3 Союз, порядок, клас Комплекс, серія, екологічний ряд Місцевість, урочище, ланд-
шафт,
4 Асоціація, соціація Цикл, формація Фітоценоз, фація
Польові дослідження виконувались як на
регулярній, так і на вибірковій основі на ці-
лому ряді територій, головним чином, в
Дніпропетровській області: Дніпровсько-
Орільскому природному заповіднику
[30,32]; регіональному ландшафтному парку
«Придніпровський», Кільченському заказ-
нику[31]; заказниках «Яцеве»; «Балка Бан-
дурка»; «Отченашкові наділи», «Комарів-
щина», «Балка Північна Червона», «Солоний
Лиман» перспективній території «Кодацька
фортеця», «Парк «Дружби» та інших. Екс-
периментальні дослідження дозволили до-
повнити та удосконалити флористичні та
фауністичні списки територій, виявити про-
сторове положення ареалів рідкісних видів
тварин та рослин, в тому числі, занесених до
Червоної книги України, червоних списків
Бернської конвенції, регіональних червоних
списків. Території віднесені до природних є
тільки певною мірою незайманими. На тери-
торії єдиного в області заповідника розта-
шовані два об’єкта техногенного походжен-
ня: Орлова Балка (піщаний кар’єр), дніпров-
ський острів (шлаковідвали). Незважаючи на
вторинний характер екосистем тут, іноді,
спостерігається вибух біорізноманіття у зві-
льнених екологічних нішах розташовуються
рідкісні рослини та тварини.
Дослідження стану екосистем через ви-
значення біофізичних параметрів доміную-
чих видів свідчить про те, що не завжди, на-
віть у заповіднику, рослини знаходяться в
оптимальних абіотичних умовах. Так, дуб
звичайний на солончаковій терасі заповід-
нику демонстрував гірші флюорометричні
параметри ніж дуб, розташований в заплав-
ній частині [32, 33]. Процвітаючий тип віта-
літетного складу популяції демонстрували
дуби штучних насаджень парку Дружби
(м. Дніпропетровськ).
Дослідження та відновлення біорізнома-
ніття на території техногенних ландшаф-
тних заказників, як елементів екомережі.
Основним об’єктом досліджень формування
вторинних екосистем та біорізноманіття є
ландшафтний заказник “Візирка”. На ньому
продовжується природне відновлення геоси-
стем порушених земель.
Тут склалося унікальне ландшафтне різ-
номаніття. Серед монотонного степу вирос-
ли штучні «гори». Тут розташовані штучні
ландшафти водоймищного комплексу, бор-
тів кар’єра, відвалів. За ландшафтним різно-
маніттям «Візирка» переважає місцеві при-
родні аналоги.
Ґрунтовий покрив формують чорноземи
південні малогумусні легкоглинисті
(Чюж
мг~), чорноземи на щільних глинах лег-
коглинисті (Чq~), чорноземи карбонатні ко-
роткопрофільні на елювії вапняків легко-
глинисті (Чк кпр ~), техноземи слаборозви-
нені на технічній суміші глин та кристаліч-
них порід каменисті (Т(q+γ)Δ), техноземи
слаборозвинені на технічній суміші глин та
кристалічних порід каменисті (Т(q+к)Δ), те-
хноземи крутосхилові перезводнені (Ткр),
відслонення лесових порід (L), відслонення
глинистих порід (Q), відслонення карбонат-
них порід (K), відслонення кристалічних
порід (Γ), лугово-чорноземні легкоглинисті
(Лч~), лугово-болотні легкоглинисті (Лб~)
ґрунти.
Рослинність заказнику утворюють вузь-
колистнотонконогові-різнотравні, різнотра-
вно-келєрієві, келєрієві, келєрієво-
різнотравні степи, різнотравно-келєрієві-
вузьколистнотонконогові, вузьколистнотон-
коногові, крутосхилові рідколісся, сухосте-
ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2012, Випуск 15
59
пові петрофітні комплекси, різнотравно-
злакові луки, кленово-берестові штучні лі-
сові насадження, очеретяні і прибережно-
водяні очеретяні співтовариства.
Флора території, що охороняється, скла-
дається з 120 видів [34]. Тут зустрічаються
рідкісні види, які належать до Червоної Кни-
ги України: ковила волосиста (Stipa capillata
L), ковила Лесінга (S. Lessingiana L), цибуля
подольська (Allium podolicum) входить до
списку рідкісних видів Дніпропетровської
області. Фауна складається з 671 виду [35].
Усього у фауні заказника в даний час охоро-
няється 16 видів, занесених у Червону книгу
України, у тому числі 4 види з’явилося в
2005-2006 р.: бражник прозерпина, пестрян-
ка весела, джміль моховий і борсук.
Щорічно проводиться моніторинг біоріз-
номаніття, який дозволив поповнити список
флори ще 15 видами рослин.
У порівнянні з вихідним станом (до поча-
тку утворення охоронного режиму) загальне
зоорізноманіття зросло на 68 видів або на
10,3 %.
Відновлення рідкісних видів рослин,
створення екосистемної основи біорізнома-
ніття виконується впродовж більш як 10
років методами насіннєвого відновлення,
вегетативного розмноження, висадженням
саджанців та іншими. Рослинність прибере-
жної перезволоженої смуги в озер відновлю-
вали вербою тритичинковою. Для зупинки
водяної ерозії здійснювались посадки са-
джанців терену. На схилах відвалів викону-
валось відновлення дуба звичайного, горіха
волоського, сосни кримської, обліпихи кру-
шиновидної та інших перспективних видів.
Відновлення ковили волосистої здійснюва-
лось за допомогою дернини на плато відвалу
№ 9.
Залучення порушених та деградованих в
результаті ерозії, підтоплення, затоплення
земель. Програма формування екологічної
мережі передбачає залучення для її форму-
вання деградованої ріллі в результаті консе-
рвації. Але майнові права, які виникли під
час приватизації, потребують викупу земель
і фактично унеможливлюють такий шлях.
Дослідження відновлення вторинних екоси-
стем на законсервованих землях сільського-
сподарського призначення проводяться
впродовж майже 15 років. В результаті про-
стежується вторинна сукцесія за схемою
змін рослинних угрупувань:
бур’яниста→пирійна→келєрієво-пирійна
або різнотравно-пирійна. Консервація до-
зволяє покращити агрегатний склад ґрунтів,
збільшити вміст поживних елементів, зок-
рема, на чорноземах звичайних потужних
малогумусних середньозмитих середньосуг-
линкових, розташованих на схилах балки на
північній околиці м. Підгороднє.
Величезні масштаби гідротехнічного бу-
дівництва, в тому числі, будівництва Дніп-
ровського каскаду водосховищ привели до
корінних змін гідрогеологічного режиму те-
риторій. Підтоплення сотен тисяч га значно
поширилося у Дніпропетровській, Запорізь-
кій, Херсонській, Миколаївській областях.
За трактуванням комісії ООН по сталому
розвитку підтоплення розглядається як вид
зпустелення земель. Такі землі потребують
організації спеціальних охоронних заходів.
У запропонованому проекті схеми екологіч-
ної мережі Дніпропетровської області, роз-
робленій фахівцями інституту у 2010 році,
до екокоридорів були включені підтоплені
землі долини р. Орілі (рисунок 1 А), Базав-
лука, Самари. На підтоплених землях відбу-
вається складні зміни екосистем в бік більш
гігрофільних варіантів. Збільшується площа
боліт, луків, водних поверхонь. Такі терито-
рії потребують охорони за Рамсарською
конвенцією [4].
Значне поширення в Україні набула вод-
на ерозія ґрунтів (понад 70% ріллі). Залу-
чення до екологічної мережі деградованих
ґрунтів дозволяє зменшити тиск на навко-
лишнє середовище і сприяти відновленню
ґрунтів та рослинності на них. У розробле-
ному проекті екологічної мережі Дніпропет-
ровської області до складу буферних зон
екологічних коридорів було залучено еродо-
вані землі, на яких утворилися сильно змиті
ґрунти (рисунок 1 В).
На еродованих землях необхідно викона-
ти заходи зі створення рослинного покриву,
який відповідає їх абіотичним умовам (дере-
вного, чагарникового, трав’яного). Геомет-
ризація поверхні дозволяє розрахувати ос-
новні екологічні параметри і точно визначи-
ти умови зволоження, забезпеченості елеме-
нтами мінерального живлення, теплом.
Особливо важливим є формування Дніп-
ровського національного екокоридору, кот-
рий фактично являється основою – «хреб-
том» всієї системи. Створення каскаду водо-
сховищ виключає можливість залучити до
ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2012, Випуск 15
60
нього такий важливий ландшафтний еле-
мент, як заплава, і значно збіднює структуру
біорізноманіття. За оцінками спеціалістів
площа затоплених земель складає 918 700 га
заплавних лісів, луків, боліт, степів, які від-
різнялися особливою різноманітністю. Леге-
ндою залишився в пам’яті народній непере-
вершений за різноманітністю, багатством
біологічних ресурсів Великий Луг, повністю
затоплений Каховським водосховищем. Він
функціонував як основний біоцентр центра-
льної частини України. Втрата дніпровської
заплави, внутрішніх дельт катастрофічним
образом вплинула на біорізноманіття.
А Б
Рисунок 1 – Залучення до екомережі деградованих земель:
А – ділянка буферної зони Орільського міжрегіонального екокоридору (48°50´10.05´´п.ш.;
34°34´03.07´´с. д.), створена з залученням підтоплених земель поблизу с. Новопідкряж (косміч-
ний знімок Google Earth); В – ділянка буферної зони Самарського міжрегіонального екокоридо-
ру (48°29´54.50´´п.ш.; 36°22´54.23´´с.д.), створена з залученням еродованих земель поблизу с.
Зелений Гай (космічний знімок Google Earth)
Греблі водосховищ унеможливили мігра-
ції прохідних риб, що веде к їх зникненню
на значній частині ареалу. Така доля спітка-
ла дніпровські популяції славетних дніпров-
ських осетрових риб (осетер атлантичний,
білуга, шип та інші), вугря, вирезуба, дніп-
ровського оселедця та інших.
Втрата заплави мала сумні наслідки для
водно-болотної орнітофауни. Лелеки, чаплі,
журавлі, лебеді, гуси, які розмножувалися в
лузі у величезній кількості, потрапили в че-
рвоні списки. З Великим Лугом пов’язані
останні спомини про диких коней-тарпанів,
які сьогодні відносять до зниклих видів.
При жорстокому дефіциті земель для фо-
рмування біоцентрів, зростанням техноген-
ного навантаження створення територіаль-
ної системи збереження біорізноманіття без
включення в неї заплави р. Дніпро є практи-
чно неможливим.
Застосування методів дистанційного зо-
ндування Земля для вирішення просторових
задач формування природно-заповідного
фонду та екологічної мережі. Традиційне
вирішення екологічних просторових задач
виконується в основному на якісному рівні з
суб’єктивної точки зору, на основі вибірко-
вих даних. Сучасна цифрова революція
створила потужні дослідницькі інструменти
у вигляді ГІС-технологій, розрахункових і
графічних програм, систем глобального по-
зиціонування, засобів ДЗЗ, які дозволяють
дотягнутися з космосу до кожної точки по-
верхні Землі і забезпечують її кількісний
контроль. Це створює можливість значно
зберігати час, затрати праці, матеріальні і
фінансові ресурси.
Вже сьогодні створені і представлені, в
тому числі і у вільному доступі, докладні
бази просторових (цифрові моделі рельєфу) і
екологічних (фотометричні параметри, інде-
кси NDVI, G/B, R/G, SWIR, DWI, RWI (SR),
TVI, SARVI2, LMI, BR, GR, WET) даних.
Безперервно генерується інформація про
стан екосистем з ресурсних супутників Зем-
лі: Аster, Aura, Aqua, ICESat, Landsat, OSTM,
Terra, GOES, NOAA, QuikSCAT та інших.
Для її обробки використовуються потужні
ГІС-технології. Пакети MapInfo; GRASS;
Surfer; ARC GIS (ArcView, ArcEditor,
ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2012, Випуск 15
61
ArcInfo), Autodesk, Global Mapper та інші
застосовуються для створення візуального
образу, картографічного забезпечення, прое-
ктних розрахунків. Якщо традиційна карта
будувалася на основі топографічного плану
з роздільністю 10-25 м, то сучасні екологічні
карти створюються на основі цифрової мо-
делі рельєфу з роздільністю до 0,5 м. Поряд
з явним прогресом в деталізації, точності
досліджень, з’явилася можливість коректно-
го проведення автоматичної апроксимації
даних для всієї території.
Використання ГІС-технології дозволяє на
основі космічних морфометричних даних
створювати цифрову модель рельєфу (рису-
нок 2) на будь-яку ділянку території і вико-
нувати її просторовий аналіз. В автоматич-
ному режимі створюються система гідро-
графічної мережі території, зонування за
кутом нахилу, виділяються ділянки за не-
безпекою водної ерозії (рисунок 2), які є ос-
новою формування екомережі. Космічні
знімки, в том числі, і високої роздільності,
дозволяють ідентифікувати території з при-
родними екосистемами (ліси , сіножаті та
пасовища), водно-болотні угіддя і залучати
їх до елементів екомережі. Зазвичай, якість
знімків дозволяє визначати стан екосистем,
умови зволоження інші абіотичні параметри.
А Б
Рисунок 2 – Результати просторового екологічного аналізу перспективних територій хвостос-
ховища Марганецького ГЗК за морфометричними даними ДЗЗ, уточненими за маркшейдерсь-
кої зйомки М 1:5000: А – цифрова модель рельєфу в ізолініях; В – напрямки основних геохімі-
чних потоків.
Залучення космічних знімків на етапі під-
готовки досліджень створює можливість до-
кладного планування робіт, складання карт-
гіпотез, завбачального картування ґрунтово-
го та рослинного покривів. Особливого зна-
чення набуває використання даних ДЗЗ при
створенні відновлювальних елементів еко-
мережі на порушених, в тому числі, і гірни-
чими роботами землях. Вони дозволяють
виявити повний спектр різноманіття умов,
екосистем, ландшафтів, контролювати ре-
зультати відновлювальних робіт.
Впровадження результатів досліджень у
вигляді правових документів (програм, ак-
тів, рішень органів влади), розроблених про-
ектах, розбудові елементів екомережі. Роз-
робки фахівців інституту зі створення тех-
ногенних ландшафтних заказників, віднов-
лювальних елементів екологічної мережі
були реалізовані в умовах гірничодобувних
підприємств, головним чином, Криворізько-
го залізорудного та Нікопольського марган-
цеворудного басейнів.
Обґрунтування необхідності охорони
вторинних екосистем, ландшафтного та біо-
тичного різноманіття дозволило надати пра-
вовий статус ландшафтних заказників міс-
цевого значення територіям „Візирка” на
землях Інгулецького гірничозбагачувального
комбінату (рішення Дніпропетровської об-
ласної Ради від 28 грудня 2001 року № 502-
19/ХХIII, 121 га), „Вершина” на землях Про-
сянського ГЗК (рішення обласної Ради №70-
3/XXIII від 16.10.1998, 48 га) ландшафтного
заказника загальнодержавного значення
«Богданівський” на землях Орджонікідзев-
ського ГЗК (Указ Президента України
№1341/98 від 09.12.98, 1387 га). На об’єктах,
ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2012, Випуск 15
62
що отримали правовий статус заказника,
було здійснено проектування, яке включало
землеустрій, організацію системи екологіч-
ного моніторингу, зонування, планування
благоустрою і озеленення, обґрунтування
комплексу заходів з активізації відновлення
екосистем порушених земель.
В стадії затвердження знаходяться ще 3
ландшафтні заказники („Кільцевий”, „Інгу-
лецький”, „Грушевський”) загальною пло-
щею до 2300 га.
Досягнуто екологічний ефект у збере-
женні та відновленні на девастованих землях
понад 299 популяцій видів рослин та 1490
популяцій видів тварин, в тому числі, 52 по-
пуляції видів, що занесені до червоних спи-
сків Європи, України, регіонів; збільшенні
площі земель природно-заповідного фонду
на 1556 га. Економічний ефект тільки від
скорочення витрат на заходи рекультивації
від створення заказників „Візирка” та „Вер-
шина” склав 5,9 млн. грн.
Апробація результатів роботи проводи-
лась на підприємствах Криворізького залізо-
рудного басейну (ВАТ ”ІнГЗК“, асоціація
”Укррудпром“, ВАТ ”Надєжда“), Нікополь-
ського марганцеворудного басейну (Марга-
нецький ГЗК, Орджонікідзевський ГЗК),
ВАТ Просянський ГЗК. Значного відобра-
ження результати досліджень знайшли в до-
слідних роботах проектувальних та науко-
вих організацій – ДПІ ”Кривбаспроект“,
Криворізький ботанічний сад НАН України.
На замовлення Дніпропетровського обла-
сного управління з охорони навколишнього
природного середовища був розроблений
проект регіональної екологічної мережі
Дніпропетровської області, до якої було за-
лучено 36 екокоридорів, 128 ядер, 48 відно-
влювальних елементів. Особлива увага була
приділена формуванню екокоридорів з тех-
ногенними елементами: Інгулецького, Соло-
но-Базавлуцького, Кам’янського.
Теоретичні розробки, їх апробація на
практиці, впровадження на підприємствах,
створення методичної та методологічної ба-
зи для формування елементів екомережі на
порушених гірничими роботами землях були
відзначені на вищому державному рівні. Фа-
хівці Інституту проблем природокористу-
вання та екології НАН України у складі ав-
торського колективу з різних регіонів Укра-
їни були удостоєні Державної премії Украї-
ни у галузі науки та техніки у 2008 році за
роботу «Розробка та впровадження техноло-
гій відродження порушених гірничими ро-
ботами земель в якості елементів екологіч-
ної мережі». Премії передували монографії,
статті у фахових та закордонних журналах,
виступи на засіданнях Відділення наук про
Землю та Президії НАН України, інтерв’ю
та статті у мас-медіа. У 2009 році, робота
молодих вчених Інституту у напряму збере-
ження біорізноманіття екосистем на пору-
шених гірничими роботами землях була ві-
дмічена Премією Президента України для
молодих вчених.
Розбудова екомережі області та її інтег-
рація до національної мережі не може відбу-
ватись без правової бази. У Дніпропетровсь-
кій області дієвою правовою основою стали
регіональні цільові програми, у створені та
реалізації яких безпосередню участь беруть
фахівці інституту: ”Програма використання
порушених земель гірничодобувних підпри-
ємств у якості відновлюваних елементів
екологічної мережі Криворізького залізору-
дного та Нікопольського марганцеворудного
басейнів на 2007-2009 рр.“ № 296-13/У від 4
грудня 2007 року, ”Програма використання
порушених земель гірничодобувних підпри-
ємств у якості елементів екологічної мережі
Криворізького залізорудного та Нікопольсь-
кого марганцеворудного басейнів на 2010-
2014 рр.“ № 782-27/У від 22 вересня 2010
року, «Програма формування національної
екологічної мережі Дніпропетровської обла-
сті» (розпорядження Голови обласної дер-
жавної адміністрації від 17 лютого 2006 ро-
ку №55-р-06).
Впровадження результатів досліджень
продовжується на основних гірничих під-
приємствах Кривбасу, Донбасу інших ста-
ропромислових територіях.
Соціальні наслідки розвитку територіа-
льних систем екологічної мережі. В Інсти-
туті була сформульована ідея створення за-
казників для охорони вторинних екосистем в
якості елементів екологічної мережі, було
розроблено механізм узгодження інтересів
бізнесу, влади та громади в справі відро-
дження земель у техногенно навантажених
регіонах.
Зазвичай, на техногенних землях має міс-
це суттєве відставання рекультивації пору-
шених земель через незавершеність техно-
логічних процесів. З цих же причин, вони не
можуть бути відновлені і повернуті власни-
ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2012, Випуск 15
63
кам (селищним чи міським радам) у перед-
баченому проектом стані.
Створюється ситуація, коли мотивація на
облагороджування цих земель, приведення
їх до зручного, хоча б для будь-яких цілей,
стану, відсутня як у споконвічних власників,
так і в гірничодобувних підприємств, на ба-
лансі яких вони знаходяться тимчасово, з
моменту вилучення їх із землекористування.
Фактично вони кинуті напризволяще. І все-
таки, на цих землях поступово відроджу-
ються вторинні екосистеми, які іноді за сво-
єю якістю цілком відповідають штучним
лісонасадженням. Як правило, природа не
терпить порожнечі і сама запускає біосферні
механізми відродження життя. Здавалося б,
ці землі тепер можна було б повернути в ліс-
госпи, однак їх ніхто не прийме, оскільки на
них не були проведені рекультиваційні ро-
боти, які передбачені проектом.
Якщо ж приступити до виконання остан-
ніх, то необхідно буде здійснити терасуван-
ня схилів, яке призведе до знищення майже
половини деревних і чагарникових екосис-
тем, що буде супроводжуватись не тільки
невиправданими істотними економічними,
але й екологічними витратами.
Таким чином, для ефективного викорис-
тання цих земель необхідно створити тери-
торії, що охороняються, відновити геосис-
теми (екосистеми, ґрунти, ландшафти, біорі-
зноманіття), забезпечити сполучення їх з
природними елементами екологічної мережі
Соціальні наслідки розвитку системи
екомережі зводяться до виконання територі-
ями нових функцій, що мають громадське
значення. Наприклад, порушені гірничими
роботами землі після завершення розробки
родовища корисних копалин починають ви-
конувати не притаманні їм функції – рекреа-
ційну, природно-заповідну, туристичну,
освітню тощо. Такі функції мають відпові-
дати потребам соціального середовища. Так,
згідно законодавства про екологічну мережу
її створення направлене на регулювання су-
спільних відносин у сфері формування, збе-
реження та раціонального, невиснажливого
використання природних ресурсів, як однієї
з найважливіших передумов забезпечення
сталого розвитку України, охорони навко-
лишнього природного середовища, задово-
лення сучасних та перспективних економіч-
них, соціальних, екологічних та інших інте-
ресів суспільства. Вельми перспективними
напрямками відродження порушених гірни-
чими роботами земель є їх використання як
розплідників мисливської дичини, створення
насаджень акації білої для розвитку бджіль-
ництва, тренувальних баз для зимових видів
спорту та для багатьох інших рекреаційних
цілей. Системне врахування екологічних,
соціальних та економічних інтересів суспі-
льства також входить до кола принципів фо-
рмування, збереження та використання еко-
мережі [12].
Формування, збереження та використан-
ня екомережі здійснюється відповідно до
восьми основних принципів, яким відпові-
дають чіткі соціальні потреби (таблиця 3).
До прямих соціальних наслідків розвитку
екомережі можна віднести участь суспільст-
ва у обговоренні питань формування екоме-
режі, створення інституцій та виховання ме-
неджерів з управління та розвитку екомере-
жі, залучення місцевого населення до питань
управління ресурсами екомережі. Це при-
зведе до збільшення рівня зайнятості насе-
лення, підвищення його екологічної свідо-
мості, збереження природної та історико-
культурної спадщини тощо.
Визнання виняткової ролі біотичного різ-
номаніття у системі екологічної мережі для
існування людства як в економіці, так і в
соціальній сфері, означає на практиці необ-
хідність інтеграції системи фінансування
компонентів охорони навколишнього сере-
довища, пов’язаних з біорізноманіттям, на-
приклад, моніторингу, в систему національ-
ної економіки зі всіма соціальними та еко-
номічними атрибутами, від реклами до про-
дажу і використання продукції.
Публікації, учбово-методична, громадсь-
ка діяльність та міжнародне співробітни-
цтво. За роки існування інституту науковці
також зосереджують свої зусилля на видав-
ництві наукової, учбово-методичної, науко-
во-популярної літератури. Так, у 2007 році
до 90-річчя Національної академії наук
України інститутом видано колективну мо-
нографію «Науково-методичні рекомендації
щодо поліпшення екологічного стану зе-
мель, порушених гірничими роботами (ство-
рення техногенних ландшафтних заказників,
екологічних коридорів, відновлення екосис-
тем)», яка стала основою для подальших на-
уково-дослідних робіт з використання по-
рушених земель для потреб екомережі. Не-
зважаючи на незначний тираж монографія
ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2012, Випуск 15
64
стала настільною книгою для студентів-
екологів Національного гірничого універси-
тету, Криворізького технічного університе-
ту, Криворізького педагогічного університе-
ту при підготовці дипломів та дисертацій з
рекультивації техногенних ландшафтів.
Таблиця 3 – Принципи розвитку екомережі та відповідні соціальні потреби
Принципи розвитку екомережі [12] Суспільні соціальні потреби
Забезпечення цілісності екосистемних функ-
цій складових екомережі
Необхідність функціонування екологічних
компонентів, що забезпечують розвиток агра-
рного комплексу, рибного господарства, зеле-
ного туризму
Збереження і екологічно збалансоване вико-
ристання природних ресурсів на території
екомережі
Збереження природних ресурсів як основи
економічного та соціального розвитку майбу-
тніх поколінь
Зупинення втрат природних і напівприродних
територій (зайнятих рослинними угрупован-
нями природного походження та комплекса-
ми, зміненими в процесі людської діяльності),
розширення площі території екомережі
Використання для потреб збереження природ-
них екосистем територій, що не приносять
прямих економічних та соціальних прибутків,
збільшення природних територій для туризму,
рекреації, полювання тощо
Забезпечення державної підтримки, стимулю-
вання суб’єктів господарювання під час ство-
рення на їх землях територій та об’єктів при-
родно-заповідного фонду, інших територій,
що підлягають особливій охороні, розвитку
екомережі
Використання для потреб збереження природ-
них екосистем територій, що знаходяться у
приватній власності шляхом залучення
об’єктів господарювання
Забезпечення участі громадян та їх об’єднань
у розробленні пропозицій і прийнятті рішень
щодо формування, збереження і використання
екомережі
Необхідність розвитку активного суспільства
(або окремих активістів), освіченого у своїх
правах, екологічних питаннях та питаннях ви-
користання екомережі для суспільних потреб
Забезпечення поєднання національної екоме-
режі з екомережами суміжних країн, що вхо-
дять до складу Всеєвропейської екомережі,
всебічний розвиток міжнародної співпраці у
цій сфері
Інтеграція соціуму до Європейського союзу,
розвиток міжнародної співпраці
Удосконалення складу земель України шля-
хом забезпечення науково обґрунтованого
співвідношення між різними категоріями зе-
мель
Забезпечення суспільства різноманітними за
складом та функціями територіями
Системне врахування екологічних, соціальних
та економічних інтересів суспільства
Задоволення різноманітних потреб різних со-
ціальних груп та верств суспільства
Не менш продуктивним для фахівців-
екологів інституту став 2008 рік. Готуючись
до приїзду туристів на чемпіонат з футболу
«ЄВРО-2012» було видано двомовний путі-
вник «Природні скарби Дніпропетровської
області», який використовується як визна-
ними фахівцями у галузі туризму, так і
юними натуралістами. Інститут також видав
«Каталог унікальних природних об’єктів
Дніпропетровщини» (також українською та
англійською мовами), в якому зафіксовано
стан та розмаїття природоохоронних
об’єктів нашої області.
«Екологічний атлас Дніпропетровської
області», виданий у 2009 році, став надбан-
ням Державного управління охорони навко-
лишнього природного середовища, а його
частини увійшли до складу «Екологічного
атласу України», виданого у 2010 році. Еко-
логічний атлас надав систематизовану кар-
тографічну та додаткову інформацію щодо
сучасного соціо-еколого-економічного стану
Дніпропетровської області, в т.ч. про біоло-
гічні, водні, земельні, мінерально-сировинні
ресурси, рекреаційно-заповідні об’єкти, різні
складові техногенного навантаження, забру-
ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2012, Випуск 15
65
днення основних компонентів довкілля, су-
часні екзогенні та ендогенні геоекологічні
процеси тощо.
Видавнича, учбова та громадська діяль-
ність стала візиткою Інституту не тільки в
межах України, але й за кордоном. Розпо-
всюдження інформації про надбання Інсти-
туту через міжнародні конференції (Interna-
tional Conference “The importance of Ecology
and Nature Protection in the Sustainable Devel-
opment Perspectives”, Yerevan, Armenia,
2008; International conference “Global and Re-
gional Climate Changes”, Kyiv, 2010;
73rd EAGE Conference: Vienna, Austria, 2011),
симпозіуми (Das internationale Symposium:
Ökologishe und technologische Aspekte der
Lebensversogung EURO-ECO-2007,
Hannover, Germany), робочі зустрічі дозво-
ляють фахівцям-екологам бути на вістрі
проблем, пов’язаних з відновленням екосис-
тем на порушених гірничими роботами зем-
лях. Так, розроблені методи активізації від-
новлення екосистем, формування заказників
на порушених гірничими роботами землях
та включення їх до складу екомережі є пере-
довими розробками світового рівня.
Територіальні системи збереження біорі-
зноманіття продовжують свій розвиток. Для
досягнення стандартів сталого розвитку не-
обхідно збільшувати площу земель природ-
но-заповідного фонду та уточнювати струк-
туру екокоридорів. Система екологічної ме-
режі знаходиться тільки на початкових ста-
діях розвитку і потребує постійного удоско-
налення. Як перспективний слід вважати
напрямок залучення до екокоридорів відно-
влювальних елементів з порушених гірни-
чими роботами земель у відповідності до
розташування тектонічних розломів (Криво-
різько-Кременчуцького, Орєхово-
Павлоградського, Самарсько-Вовчанського
та інших), на яких зосереджені родовища
корисних копалин.
Розвиток системи екокоридорів стриму-
ється недосконалістю методологічної бази.
Так, добре відомі принципи приурочення
меридіональних коридорів до гідрографічної
мережі. Широтні коридори, на противагу, не
мають чіткої концепції формування. Лише
наближено їх проводять за зональними по-
ясами. В перспективі формування широтних
коридорів слід досліджувати у напрямку їх
відповідності рослинним та ґрунтовим фор-
маціям.
Висновки
1. Запропонована модель чотирьохрівне-
вої (біосферний → окружний → ландшафт-
ний → біогеоценотичний) системи екологіч-
ної мережі. Вона створена на основі ланд-
шафтно-гідрографічних підходів і має най-
кращі показники серед інших за критеріями
рівномірності, цілісності, репрезентативнос-
ті.
2. Дослідження біорізноманіття та стану
екосистем природних заповідників, заказни-
ків, земель, зарезервованих для подальшого
заповідання, інших перспективних земель
свідчать про значний потенціал збереження
біорізноманіття степового біому, долин се-
редніх та малих степових річок, степових
балок. Відновлення біорізноманіття заплави
р. Дніпро сьогодні є неможливим через за-
топлення її каскадом дніпровських водосхо-
вищ.
3. Залучення до екологічної мережі під-
топлених, еродованих та інших деградова-
них земель дозволяє удосконалити структу-
ру та збільшити площу територіальних сис-
тем збереження біорізноманіття, одночасно
протидіючи опустеленню земель.
4. Застосування методів дистанційного
зондування Землі (ДЗЗ) дозволяє значно збі-
льшити базу екологічних даних, застосувати
для їх обробки потужні ГІС-технології для
вирішення просторових, функціональних та
технологічних задач.
Перелік посилань
1. Матеріали сайту ООН. Режим доступу до сайту: http://www.un.org
2. Матеріали сайту Конвенції з міжнародної торгівлі видів флори та фауни, що охороняють-
ся. Режим доступу до сайту: http://www.cites.org/
3. Матеріали сайту Конвенції зі збереження мігруючих видів диких тварин. Режим доступу
до сайту: http://www.cms.int/documents/convtxt/cms_convtxt.htm
ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2012, Випуск 15
66
4. Матеріали сайту Рамсарської конвенції зі збереження водно-болотних угідь. Режим до-
ступу до сайту: http://www.ramsar.org/
5. Матеріали сайту Ради Європи. Бернська конвенція зі збереження Європейських диких
тварин та природних місцеіснувань. Режим доступу до сайту: http://www.coe.int/t/dg4/ culture-
heritage/nature/bern/default_en.asp
6. Матеріали сайту Конвенції про охорону всесвітнього культурної та природної спадщини.
Режим доступу до сайту: http://whc.unesco.org/en/conventiontext
7. Матеріали сайту Пан-Європейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного
різноманіття. Режим доступу до сайту: http://www.coe.int/t/dg4/cultureheritage/
nature/biodiversity/default_en.asp
8. Закон України "Про природно-заповідний фонд України" від 16.06.1992 р. № 2456-ХІІ //
Збірник законодавчо актів України про охорону навколишнього природного середовища . –
1997. – т.1. – С. 97-112.
9. Закон України "Про рослинний світ" від 09.04.1999 р. № 591 - ХIV // Відомості Верховної
Ради (ВВР). – 1999. – N 22-23. – ст. 198.
10.Закон України "Про тваринний світ" від 13.12.2001г. № 2894-ІІІ. // Відомості Верховної
Ради (ВВР). – 2002. – N 14. – ст. 97.
11.Закон України "Про формування національної екологічної мережі на 2000-2015 рр." від
21.09.2000 N 1989-III // Відомості Верховної Ради. – 2000. – № 47. – ст.405.
12.Закон України 1864-IV "Про екологічну мережу України" // Вiдомостi Верховної Ради
України. – 2004. – № 45. – С.1841-1848.
13.Указ Президента України "Про біосферні заповідники в Україні" від 26.11.1993 р.
№563/93 // Збірник законодавчих актів України про охорону навколишнього природного сере-
довища. – 1996. – т.2. – с. 7.
14.Указ Президента України "Про Створення заказників загальнодержавного значення" від
10.12.1994 р. № 750/94 // Збірник законодавчо актів України про охорону навколишнього при-
родного середовища. – 1996. – т.2. – с. 11-17.
15.Постанова КМ України "Про Концепцію збереження біологічного різноманіття в Україні"
від 12.05.1997 р. № 439 // Збірник законодавчо актів України про охорону навколишнього при-
родного середовища. – 1998. – т.4. – с. 163-165.
16.Постанова КМ України "Про порядок ведення державного кадастру тваринного світу "від
15.11.1994 р № 772 // Збірник законодавчо актів України про охорону навколишнього природ-
ного середовища. – 1996. – т.2. – с. 117-118.
17.Постанова КМ України "Про заходи щодо охорони водно-болотних угідь міжнародного
значення "від 23.11.1995 р. № 935 // Збірник законодавчо актів України про охорону навколиш-
нього природного середовища. – 1996. – т.2. – с. 214-215.
18.Социально-экологическая значимость природно-заповедных территорий Украины / [Ан-
дриенко Т.Л., Плюта П.Г., Прядко Е.И., Каракуциев Г.Н.] – К.: Наукова думка, 1991. – 160 с.
19.Реймерс Н.Ф. Особо охраняемые природные территории / Н.Ф. Реймерс, Ф.Р. Штильмарк
– М.: Мысль, 1978. – 295 с.
20.Соболев Н.А. Особо охраняемые природные территории как средство поддержания био-
логического разнообразия в староосвоенных регионах (на примере Московской области): авто-
реф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. геогр. наук. / Н.А. Соболев. – М., 1997. – 18 с.
21.Розбудова екомережі України / За ред. Ю.Р. Шеляга-Сосонка (Програма розвитку ООН.
Проект “Екомережі”). – К., 1999. – 127 с.
22.Формування регіональних схем екомережі (методичні рекомендації) / За ред.
Ю.Р.Шеляга-Сосонко. – К.: Фітосоціоцентр, 2004. – 71 с.
23.Шеляг-Сосонко Ю.Р. Концепция, методы и критерии создания экосети Украины / Шеляг-
Сосонко Ю.Р., Гродзинский М.Д., Романенко В.Д. − К.: Фитосоциоцентр, 2004. − 144 с.
24.Екомережа України та її природні ядра / Шеляг-Сосонко Ю.Р., Ткаченко В.С., Андрієн-
ко Т.Л., Мовчан Я.І. // Укр. ботан. журн. – 2005. – Т.62. №2. – С.142-158.
25.Манюк В.В. Пропозицiї до проекту програми формування нацiональноїi екологiчної ме-
режi Днiпропетровської областi / Манюк В.В., Обухова К.М., Кретова Т.Б. // Проблеми розвит-
ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2012, Випуск 15
67
ку природно-заповiдного фонду Днiпропетровської областi та шляхи залучення молодi до їx
вирiшення: мат. наук. пр. конф. – Днiпропетровськ: Гамалiя – 2003. – С. 35-54.
26.Шапарь А.Г. Ландшафтно-гидрографические подходы к созданию экологической сети /
А.Г. Шапарь, О.А. Скрипник // Екологія довкілля та безпека життєдіяльності. – 2002. – № 5-6. –
С. 67-71.
27.Шапарь А.Г. Экологическая сеть – территориальная система решения экологических
проблем ноосферы / А.Г. Шапарь, О.А. Скрипник // Екологія і природокористування: збірник
наукових праць ІППЕ НАН України. – 2004. – №7. – С. 41-51.
28.Булахов В.Л. Органiзацiя заповiдних територiй у вторинних екосистемах – шлях до
вiдновлення екологiчно стiйкого розвитку / Булахов В.Л., Романенко В.Н., Тарасов В.В. // Еко-
логія і природокористування: збірник наукових праць ІППЕ НАН України. – 2000. – № 2. –
С.161-170.
29.Дидух Я.П. Структура классификационных единиц растительности и ее таксономические
категории / Я.П. Дидух // Екологiя та ноосферологiя. – 1995. – № 1-2, Том 1. – С. 56-73.
30.Скрипник О.А. Редкие и исчезающие виды Днепрово-Орельского природного заповедни-
ка / О.А. Скрипник, С.Ю. Соловьев // Мат. 1 межрег. конф. мол.уч. – Нежин, 1999. – С. 135-136.
31.Скрипник О.А. Кильченский заказник и перспективы его развития / О.А. Скрипник //
Проблемы развития природно-заповедного фонда Днепропетровской области и пути привлече-
ния молодежи к их решению: мат. наук.– практ. конф. – Днепропетровск: Гамалія. – 2005. –
С.93-96.
32.Скрипник О.А. Оценка вититалитетного состава ценопопуляций дуба обыкновенного по
флуоресцентным параметрам хлорофилла / О.А. Скрипник, Л.Ф. Бобырь // Типологія лесів сте-
пової зони, їх біорізноманіття та охорона: міжн. конф. – Дн-ськ, 2005. – С.38-39.
33.Скрипник О.А. Оценка лесорастительных условий на основе жизненного состояния дуба
черешчатого (Quercus robur L) в степной зоне Украины / О.А. Скрипник, Л.Ф. Бобырь // Естест-
венные науки и и екологія: межв. сб. н. тр. – 2004. – В.8, Книга 1. – Омск: Изд-во Ом ГПУ –
С.101-105.
34.Тарасов В.В. „Биолого-экологический анализ флоры растительного Покрова заказника
местного значения „Визирка” в нарушенных горнами работами землях ОАО „Ингулецкий
ГОК” / В.В. Тарасов, В.Н. Романенко // Екологія і природокористування: збірник наукових
праць ІППЕ НАН України. – 2005. – № 8. – С.227-237.
35.Роль функциональних груп животных в становлении вторичных экосистем на территории
ландшафтного заказника „Визирка”(отработанные земли ОАО” Ингулецкий ГОК) / А.Г Ша-
парь, В.Л. Булахов, В.Н. Романенко [и др.] // Екологія і природокористування: збірник науко-
вих праць Інституту проблем природокористування та екології НАН України. – 2006. – № 9. –
С. 140-146.
A.G. Shapar*, О.O. Skrypnyk*,
S.M. Smetana*. A.M. Shpylka**
DEVELOPMENT OF BIODIVERSITY
PRESERVATION TERRITORIAL
SYSTEMS – NATURE PRESERVATION
AREAS AND ECONETWORK
*Institute for Nature Management Problems and Ecology of National Academy
of Sciences of Ukraine, Dnipropetrovsk, Ukraine
**PJSC “Northern Iron Ore Enrichment Works ”
The article presents main achievements of the authors in creation and research of protected ter-
ritories, which include nature preservation areas and sites of industrial influence. The authors
overview the social, environmental, political and technological importance of nature preservation
net formation.
Надійшла до редколегії 10 жовтня 2011 р.
Рекомендовано членом редколегії докт. біол. наук А.П. Травлєєвим
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-57455 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0010 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-28T00:46:16Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Інститут проблем природокористування та екології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Шапар, А.Г. Скрипник, О.О. Сметана, С.М. Шпилька, А.М. 2014-03-09T16:00:22Z 2014-03-09T16:00:22Z 2012 Розвиток територіальних систем збереження біорізноманіття – природно-заповідного фонду та екологічної мережі / А.Г. Шапар, О.О. Скрипник, С.М. Сметана, А.М. Шпилька // Екологія і природокористування. — 2012. — Вип. 15. — С. 55-67. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. XXXX-0010 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/57455 379.85:712.23: 332.32 Розглянуті основні досягнення в області формування та дослідження територій з особливим статусом охорони, що включають природно-заповідні площі та ділянки техногенного навантаження. Автори наводять огляд соціального, екологічного, політичного та технологічного значення формування мережі заповідних територій. Рассмотрены основные достижения в области формирования и исследования территории с особым статусом охраны, которые включают природно-заповедные плошали и участки техногенной нагрузки. Авторы приводят обзор социального, экологического, политического и технологического значения формирования сети заповедных территорий. The article presents main achievements of the authors in creation and research of protected territories, which include nature preservation areas and sites of industrial influence. The authors overview the social, environmental, political and technological importance of nature preservation net formation. uk Інститут проблем природокористування та екології НАН України Екологія і природокористування Природноресурсний потенціал території та його раціональне використання Розвиток територіальних систем збереження біорізноманіття – природно-заповідного фонду та екологічної мережі Development of biodiversity preservation territorial systems - nature preservation areas and econetwork Article published earlier |
| spellingShingle | Розвиток територіальних систем збереження біорізноманіття – природно-заповідного фонду та екологічної мережі Шапар, А.Г. Скрипник, О.О. Сметана, С.М. Шпилька, А.М. Природноресурсний потенціал території та його раціональне використання |
| title | Розвиток територіальних систем збереження біорізноманіття – природно-заповідного фонду та екологічної мережі |
| title_alt | Development of biodiversity preservation territorial systems - nature preservation areas and econetwork |
| title_full | Розвиток територіальних систем збереження біорізноманіття – природно-заповідного фонду та екологічної мережі |
| title_fullStr | Розвиток територіальних систем збереження біорізноманіття – природно-заповідного фонду та екологічної мережі |
| title_full_unstemmed | Розвиток територіальних систем збереження біорізноманіття – природно-заповідного фонду та екологічної мережі |
| title_short | Розвиток територіальних систем збереження біорізноманіття – природно-заповідного фонду та екологічної мережі |
| title_sort | розвиток територіальних систем збереження біорізноманіття – природно-заповідного фонду та екологічної мережі |
| topic | Природноресурсний потенціал території та його раціональне використання |
| topic_facet | Природноресурсний потенціал території та його раціональне використання |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/57455 |
| work_keys_str_mv | AT šaparag rozvitokteritoríalʹnihsistemzberežennâbíoríznomaníttâprirodnozapovídnogofondutaekologíčnoímereží AT skripnikoo rozvitokteritoríalʹnihsistemzberežennâbíoríznomaníttâprirodnozapovídnogofondutaekologíčnoímereží AT smetanasm rozvitokteritoríalʹnihsistemzberežennâbíoríznomaníttâprirodnozapovídnogofondutaekologíčnoímereží AT špilʹkaam rozvitokteritoríalʹnihsistemzberežennâbíoríznomaníttâprirodnozapovídnogofondutaekologíčnoímereží AT šaparag developmentofbiodiversitypreservationterritorialsystemsnaturepreservationareasandeconetwork AT skripnikoo developmentofbiodiversitypreservationterritorialsystemsnaturepreservationareasandeconetwork AT smetanasm developmentofbiodiversitypreservationterritorialsystemsnaturepreservationareasandeconetwork AT špilʹkaam developmentofbiodiversitypreservationterritorialsystemsnaturepreservationareasandeconetwork |