Економічний вектор стратегії сталого розвитку України

В контексті національної ініціативи стратегії сталого розвитку розглянуто його економічну складову. Теоретично обгрунтовано загальне бачення нових економічних відносин, сформульовані передумови і чинники, мета, принципи і пріоритети, механізми та очікувані результати переходу країни до сталого еконо...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2012
Hauptverfasser:	Буркинський, Б.В., Купінець, Л.Є., Харічков, С.К.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут проблем природокористування та екології НАН України 2012
Schriftenreihe:	Екологія і природокористування
Schlagworte:	Моніторинг довкілля, екологічна та техногенна безпека
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/57466
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Економічний вектор стратегії сталого розвитку України / Б.В. Буркинський, Л.Є. Купінець, С.К. Харічков // Екологія і природокористування. — 2012. — Вип. 15. — С. 163-173. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-57466
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-574662025-02-09T18:15:40Z Економічний вектор стратегії сталого розвитку України Economic vector of sustainable development strategy of Ukraine Буркинський, Б.В. Купінець, Л.Є. Харічков, С.К. Моніторинг довкілля, екологічна та техногенна безпека В контексті національної ініціативи стратегії сталого розвитку розглянуто його економічну складову. Теоретично обгрунтовано загальне бачення нових економічних відносин, сформульовані передумови і чинники, мета, принципи і пріоритети, механізми та очікувані результати переходу країни до сталого економічного розвитку. В контексте национальной инициативы стратегии устойчивого развития рассмотрена его экономическая составляющая. Теоретически обосновано общее видение новых экономических отношений, сформулированы предпосылки и факторы, цель, принципы и приоритеты, механизмы и ожидаемые результаты перехода страны к устойчивому экономическому развитию. The economic component of Sustainable Development Strategy is reviewed in the contest of a national initiative. In this research a common vision of the new economic relations is theoretically justified. Preconditions and factors, the purpose, principles and priorities, mechanisms, and expected results of the country's transition to sustainable economic development are identified. 2012 Article Економічний вектор стратегії сталого розвитку України / Б.В. Буркинський, Л.Є. Купінець, С.К. Харічков // Екологія і природокористування. — 2012. — Вип. 15. — С. 163-173. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. XXXX-0010 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/57466 342.7:502.31:504.75.06 uk Екологія і природокористування application/pdf Інститут проблем природокористування та екології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Моніторинг довкілля, екологічна та техногенна безпека Моніторинг довкілля, екологічна та техногенна безпека
spellingShingle	Моніторинг довкілля, екологічна та техногенна безпека Моніторинг довкілля, екологічна та техногенна безпека Буркинський, Б.В. Купінець, Л.Є. Харічков, С.К. Економічний вектор стратегії сталого розвитку України Екологія і природокористування
description	В контексті національної ініціативи стратегії сталого розвитку розглянуто його економічну складову. Теоретично обгрунтовано загальне бачення нових економічних відносин, сформульовані передумови і чинники, мета, принципи і пріоритети, механізми та очікувані результати переходу країни до сталого економічного розвитку.
format	Article
author	Буркинський, Б.В. Купінець, Л.Є. Харічков, С.К.
author_facet	Буркинський, Б.В. Купінець, Л.Є. Харічков, С.К.
author_sort	Буркинський, Б.В.
title	Економічний вектор стратегії сталого розвитку України
title_short	Економічний вектор стратегії сталого розвитку України
title_full	Економічний вектор стратегії сталого розвитку України
title_fullStr	Економічний вектор стратегії сталого розвитку України
title_full_unstemmed	Економічний вектор стратегії сталого розвитку України
title_sort	економічний вектор стратегії сталого розвитку україни
publisher	Інститут проблем природокористування та екології НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Моніторинг довкілля, екологічна та техногенна безпека
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/57466
citation_txt	Економічний вектор стратегії сталого розвитку України / Б.В. Буркинський, Л.Є. Купінець, С.К. Харічков // Екологія і природокористування. — 2012. — Вип. 15. — С. 163-173. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.
series	Екологія і природокористування
work_keys_str_mv	AT burkinsʹkijbv ekonomíčnijvektorstrategíístalogorozvitkuukraíni AT kupínecʹlê ekonomíčnijvektorstrategíístalogorozvitkuukraíni AT haríčkovsk ekonomíčnijvektorstrategíístalogorozvitkuukraíni AT burkinsʹkijbv economicvectorofsustainabledevelopmentstrategyofukraine AT kupínecʹlê economicvectorofsustainabledevelopmentstrategyofukraine AT haríčkovsk economicvectorofsustainabledevelopmentstrategyofukraine
first_indexed	2025-11-29T12:47:43Z
last_indexed	2025-11-29T12:47:43Z
_version_	1850128964650008576
fulltext	ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2012, Випуск 15 163 УДК 342.7:502.31:504.75.06 Б.В. Буркинський, Л.Є.Купінець, С.К. Харічков ЕКОНОМІЧНИЙ ВЕКТОР СТРАТЕГІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, Одеса, Україна В контексті національної ініціативи стратегії сталого розвитку розглянуто його еко- номічну складову. Теоретично обґрунтовано загальне бачення нових економічних від- носин, сформульовані передумови і чинники, мета, принципи і пріоритети, механізми та очікувані результати переходу країни до сталого економічного розвитку. В контексте национальной инициативы стратегии устойчивого развития рассмотре- на его экономическая составляющая. Теоретически обосновано общее видение новых экономических отношений, сформулированы предпосылки и факторы, цель, принципы и приоритеты, механизмы и ожидаемые результаты перехода страны к устойчивому экономическому развитию. Забезпечення умов сталого розвитку від- носиться до новітніх завдань, що розгляда- ються як регулятивна ідея сучасного етапу світового прогресу. Ідеї сталості орієнтовані на консолідацію суспільства, активізацію суспільної свідомо- сті та виступають вектором визначення дер- жавних пріоритетів і перспектив соціально- економічних перетворень. Проте, світова спільнота, як і раніше, орієнтована на реалі- зацію сценарію нестійкого розвитку. Для України все ще законодавчо не визначена сутність сталості, її переваги, критерії, наці- ональні пріоритети, індикатори, механізми та фінансові інструменти. Публікації остан- ніх років, матеріали масштабних форумів з питань сталого розвитку свідчать про те, що стратегія сталості економіки не сформована в рамках національних програм, практично відсутня вона і в рамках секторальних пріо- ритетів, а, часто, асоціюється із сталим еко- номічним зростанням і орієнтацією на не- змінно позитивну динаміку збільшення зна- чень його індикаторів – абсолютних і відно- сних кількісних показників [1, 2, 4-7]. У системі колективної відповідальності за створення взаємообумовлених засад ста- лого розвитку, економічній складовій відве- дено роль системоутворюючого чинника, що формує корисний результат як основу рівно- важної динаміки інших структурних © Буркинський Б.В., Купінець Л.Є., Харічков С.К., 2012 домінант – соціальної справедливості і еко- логічної безпеки. Цей найважливіший імпе- ратив сталого розвитку трансформується в контексті сучасних тенденцій генезису сус- пільства в стратегію глобального, націона- льного, регіонального і локального перетво- рення. Орієнтиром такого розвитку є довго- тривала сталість економічної діяльності на основі реалізації знань, технологій і раціо- нального використання ресурсів. Отже дослідження економічного вектору сталого розвитку країни розглядається авто- рами як актуальний відгук на виклики часу [3, 8, 9]. Складність проблеми визначає мету та задачі дослідження. Мета полягає в об- ґрунтуванні стратегічних орієнтирів націо- нальної політики сталого розвитку. Відпові- дно меті, задачі дослідження включають ви- значення її ключових складових, а саме: - теоретико-методологічного базису; - передумов та чинників; - мети та принципів; - стратегічних цілей та пріоритетів; - механізмів та інструментів; - очікуваних результатів. Розглядаючи економічне зростання як критерій економічного розвитку, найважли- вішу задачу економічної політики держави, сучасними дослідженнями обґрунтовані йо- го типи, точки зростання, чинники приско- рення і гальмування, їх взаємодія, вплив на суспільні інтереси. Проблемне поле сучас- них досліджень охоплює область поступаль- ного економічного зростання, що розгляда- ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2012, Випуск 15 164 ється в контексті системного сталого розви- тку. Аналізуючи суть економічного зростання можна стверджувати, що постійна позитивна динаміка макроекономічних показників пе- речить можливості збереження умов для ре- алізації потреб майбутніх поколінь. Еволюція розуміння і сутнісного напов- нення категорії економічного зростання ви- значається його особливостями в рамках тієї або іншої господарської системи і властиво- го їй характеру суспільного виробництва. Його сучасна характеристика зводиться до примату попиту і розширення масштабів споживання переважно розвиненими краї- нами, що диктують умови, пріоритети і пра- вила споживчої поведінки і, одночасно, фо- рмують обмеження масштабів споживання, рівня життя населення інших країн і орієн- тири, до яких прагнуть як до еталону. Тим самим запускається інерційний механізм зростання попиту на товари і послуги, еко- номіка орієнтується виключно на споживача і його потреби. Саме вони зазнали істотних змін, еволюціонували і досягли рівня, коли неможливо їх задовольнити в повному обся- зі. Супутнім негативним ефектом є загост- рення протиріч між ресурсним забезпечен- ням потреб суспільства і потребами без меж. Усвідомлюючи порочність такого економіч- ного розвитку, майбутнє бачиться у форму- ванні нових економічних відношень, поча- ток яким поклали протиріччя зрілої еконо- міки. Саме вони формують економіку усві- домленого суспільного вибору. Підтримка Україною глобального курсу на сталий розвиток визначає позицію і місце країни у формуванні нової екологоорієнто- ваної економічної політики і в цілому – сві- топорядку, що виявляється: - у формуванні національної позиції і під- тримці міжнародних ініціатив; - в реалізації накопиченого потенціалу екологічних інновацій; - у використанні можливостей ринкової економіки і впровадженні інструментів мо- тивації і стимулювання переходу до сталого розвитку; - у визначенні ролі країни в реалізації глобальної стратегії сталого розвитку. Виходячи з цього внутрішня економічна політика країни, орієнтованої на перехід до сталого розвитку, передбачає модернізацій- ний прорив, що базується на: - реалізації подвійного виграшу, тобто здобутті як економічного, так і екологічного ефектів; - максимальному використанні природ- ного, економічного, науково-технічного та інтелектуального потенціалу країни; - неухильній реалізації пріоритетів, що визначені за умов обґрунтованого вибору та ресурсних можливостей країни; - створенні в країні міжнародної зони сталого розвитку. Існуючі документи глобального розвитку цивілізації орієнтували аналітичні дослі- дження сталого розвитку в бік екологічних проблем. Між тим дослідження екологічної складової ні в якому разі не усуває проблеми економічної складової, а, навпаки, ставить питання: - відносно не самої суті поняття сталого розвитку, а стратегії необхідних та достатніх заходів досягнення сталості в існуючій мо- делі економічного розвитку за допомогою відповідних механізмів ринкового типу; - вирішення діалектичного протиріччя між розвитком національної економіки рин- кового типу та її сталістю. Перехід країни до сталого розвитку ви- значається її роллю і місцем в світовій еко- номіці, ресурсним забезпеченням, створеним науково-технічним та соціально- економічним потенціалом, можливостями його використання і зовнішньоекономічни- ми зв’язками. Сучасний етап економічного розвитку України, що характеризується синергетич- ним ефектом наслідків періоду ринкових трансформацій і періоду ринкових реформ, проявляє себе вираженими змішаними (не- гативними та позитивними) ефектами і од- ночасно створює передумови для розвитку позитивних процесів, відповідних викликам майбутнього розвитку. Синергетика розглядається в реаліях як теоретичний базис прогнозних оцінок дина- міки економічних систем. Економічна сине- ргетика, пояснює закономірності динаміки складних систем з позицій взаємодії їх авто- номних підсистем або елементів. Як відомо, результатом взаємодії є збереження системи, що неможливе без її зміни. У теорії синерге- тики, також як в діалектиці в основі систем, ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2012, Випуск 15 165 що самоорганізуються, також лежить взає- модія. Але з точки зору розвитку системи в ці- лому потрібно визначити, що об’єднує еле- менти системи в єдине ціле. Цей інтегрую- чий чинник дозволить зрозуміти механізм взаємодії елементів системи. Таким чинни- ком є прагнення системи до самозбережен- ня, яке виявляється у виділенні області ста- лості, де система знаходиться в рівноважно- му стані, а втрати є мінімальними. Адже по- вернення до сталості вимагає певних витрат. Цей методологічний апарат надзвичайно важливий для такої складної економічної системи як національна економіка, що ви- ступає єдиним утворенням з сукупністю га- лузей, розвиток яких у міру вдосконалення системи може привести до появи нової її якості. Саме тому аналізувати необхідно всю систему в розвитку і взаємодії складових її елементів, а не самі елементи або зовнішні дії. Стосовно національної економіки це означає можливість здобуття теоретично обґрунтованого висновку відносно причин нестійкого стану системи в перехідний до стійкого розвитку період і перспектив пода- льшого розвитку. Нестійкість системи, обу- мовлена системними трансформаціями і кризисними явищами, виражається втратою параметрів економічної безпеки і наростан- ням небажаних тенденцій її розвитку. Нестійкість системи породжує конфлікт- ність цілей і завдань. Але завдяки конфлікту народжується нова конструктивна ідея по- дальшого прогресу. Іншими словами, конф- лікт, несучи певний негатив, одночасно по- роджує необхідний порядок і позитивну ор- ганізаційно-економічну конструкцію, що дозволяє реалізувати цільову функцію будь- якої нелінійної системи і прогнозувати її стан в майбутньому. Головними факторами порушення стало- сті системи та її перехід в стадію конфлікту обумовлено поступовими кількісними змі- нами в системі, руйнуванням її елементів, загостренням внутрішніх протиріч та зовні- шніх умов. Позитивні зміни в системі усувають пе- решкоди, система прискорено розвивається, підтверджуючи об’єктивність ринкових за- конів і створюючи синергетичний ефект, що породжується перетворенням елементів сис- теми. В системі з’являються нові властивос- ті, характерні для неї як для цілого, що є проявом однієї з властивостей системи – емерджентності (emergence – появі нового). Але навіть така позитивна динаміка не може бути стабільною. Рано чи пізно, у міру роз- витку, система вступить в зону конфліктнос- ті, для того, щоб знов знайти новий порядок. Отже, конфлікт за своєю природою є по- штовхом до відносно стійкого розвитку всієї системи і здобуття нею нової якості. Це означає, що система може повестися в певному значенні стихійно, руйнуючи будь- які прогнози, побудовані без врахування си- нергетичного ефекту. Причина – в багатова- ріантності напрямів розвитку складної сис- теми, в її мінливості, що викликається тими або іншими подіями. Такого роду системи є такими, що само- розвиваються. Їх розвиток можна коректува- ти відповідно до структури самої системи, що склалася, а не жорстко регламентувати. З цього виходить, що і процес управління економічною системою має бути принципо- во іншим, тобто направленим та орієнтова- ним на досягнення синергетичного ефекту, а не на жорстку управлінську дію та очіку- вання передбаченого результату. В разі пра- вильного вибору напряму, система сама са- моорганізовуватиметься в напрямку сталого розвитку. Виходячи з теоретичного розуміння суті синергетики можна стверджувати, що про- цес сталого розвитку національної економі- ки (Рне) є функція декількох складових: ін- новаційного потенціалу країни (Іп), інвести- ційної політики (Іп); ефективності управлін- ня (Еу). Згідно з цим підходом першочерговими завданнями досягнення сталості є: економі- чне екологоорієнтоване зростання, іннова- ційний розвиток, інвестиційне забезпечення, інституційні перетворення, зміна парадигми управління. Прояв синергетичних закономірностей істотно міняє традиційні уявлення в області управління складноорганізованими систе- ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2012, Випуск 15 166 мами. Воно починає ґрунтуватися на побу- дові управлінського впливу, погодженого з тенденціями розвитку систем. Це забезпечує розуміння суті процесу сталого розвитку суб’єктів господарювання та дозволяє виро- бити його головні напрямки та відповідний механізм управління. Аналіз розвитку світової та національної економіки в контексті їх взаємодії виявляє структурний дисбаланс, низьку конкуренто- спроможність на ринках товарів та послуг, що обумовлено низкою негативних економі- чних чинників, а саме – спадом виробництва та його наслідками; диспаритетом цін, низь- ким технічним рівнем виробництва в біль- шості галузей національної економіки, не- ощадливим використанням обмежених ре- сурсів на потреби реального сектора еконо- міки, деінвестуванням економіки. Сучасні макроекономічні оцінки стану держави мають наступні ознаки: - зростання державного боргу; - погіршення стану державних фінансів, що визначилось у рості дефіциту державно- го бюджету до 11% ВВП; - зниження ділової активності, в першу чергу в сфері підприємництва; - погіршення правових умов ведення біз- несу, погіршення стану бізнес-середовища. Незважаючи на негативні прояви еконо- мічних перетворень в економіці країни, фу- ндамент для впровадження ідеології сталого розвитку створено, що має низку ознак: - сформовано правове середовище ринко- вої економіки; - сформовані конкурентні товарні ринки, а також – фінансовий ринок, що обумовлено свободою вибору видів та форм діяльності; - забезпечено рівноправ'я форм власності та свобода підприємництва; - створено ринкову інфраструктуру. Визначення прояву синергетичного ефек- ту забезпечується через дослідження голо- вних передумов та загроз сталого розвитку національної економіки як цілісної системи (рисунок 1). Рисунок 1 – Передумови переходу до сталого розвитку національної економіки ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2012, Випуск 15 167 Кожен з цих напрямків об’єднує специ- фічні риси розвитку національної економіки. У широкому сенсі сталий розвиток мож- ливий виключно на основі пріоритетної реа- лізації економічної складової, орієнтованої на розширене відтворення і технічний про- грес, впровадження новітніх технологій і на цій базі – вирішенні, перш за все, екологіч- них і соціальних проблем. Між тим пріори- тет економічної складової потрібен лише як перший крок до сталого розвитку. Далі еко- номіка повинна зайняти підлеглу позицію. Вектор її розвитку визначать орієнтири, які складуть екологічні та соціально-економічні індикатори сталого розвитку. Втім економічні передумови виявились найбільш складними та багатоаспектними, оскільки поєднали в собі спадщину перед- реформного періоду та результати надзви- чайно масштабних ринкових трансформацій (рисунок 2). Саме це дозволило виокремити понад з позитивними численні негативні наслідки трансформаційного процесу, а також на базі особливостей синергетичного підходу та оцінки ефективності економічної політики визначити синергетичні ефекти сталої без- пеки та направляючий вектор управлінських дій на систему. Характер процесів, що відбуваються, сві- дчить про невідкладну необхідність форму- вання соціально-економічної системи, що обумовлює необхідність та створює можли- вість переходу до сталого розвитку. Найбільш важливими економічними кри- теріями досягнення сталості є: - ресурсне забезпечення національної економіки, ступінь залежності від інших країн, що обумовлює рівень сталості; - зниження ступені розшарування суспі- льства по рівню доходів; - енергоємність ВВП; - співвідношення між грошовою масою і валютними резервами; - стабільність наповнення державного бюджету; - рівень внутрішнього та зовнішнього бо- ргу; - рівень і темпи інфляції. Досягненню найбільш важливих напрям- ків сталості економічного розвитку пере- шкоджають наступні загальні та специфічні фактори: - відсутність довгострокового офіційного документу, в якому визначено ідеологію та шляхи переходу країни до сталого розвитку; - слабкість законодавчої бази, яка не ви- значає суттєві ознаки та понятійний апарат сталого розвитку та регуляторну політику; - відсутність предмету співробітництва суб’єктів, що забезпечують реалізацію стра- тегії сталого розвитку та їх інтеграційної єдності; - існування конфлікту інтересів ієрархіч- них рівнів управління національною еконо- мікою; - невизначеність внеску регіонів в досяг- ненні сталості; - відсутність переліку відповідних уніфі- кованих індикаторів сталості, що потребу- ють моніторингу; - слабке обґрунтування механізмів, засто- сування фінансових інструментів, що забез- печать перехід до сталого розвитку. Метою переходу до сталого розвитку є реальний очікуваний результат, що обумов- лено реалізацією нової моделі національної політики, яка забезпечить високу якість життя нації на основі: - економічних, суспільно-політичних, державно-правових та технологічних змін, що забезпечують довгострокове стабільне економічне зростання в умовах сформовано- го правового поля ринкової економіки та відповідних структурних та інституціональ- них перетворень при одночасному зменшен- ні витрат енергії, сировини і відходів; - ефективного функціонування інфра- структурних і ключових галузей економіки; - соціально орієнтованого управління; - формування потенціалу сталості та ви- значення ролі країни в системі світогоспо- дарських зв’язків та загальнопланетарної сталості; - гармонізації складових сталого розвитку; - раціонального використання природних і матеріальних ресурсів на основі дотриман- ня національних інтересів країни та збере- ження ресурсів для майбутніх поколінь; - консолідації політичних сил для конс- труктивного вирішення проблеми сталого розвитку; - активізації найширших верств населен- ня та міжвідомчій інтеграції, що притаманні державі демократичного типу, спільної тво- рчої участі у здійсненні реформ; - реалізації колективного знання, що на- копичено людством. ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2012, Випуск 15 168 Рисунок 2 - Передумови та чинники переходу України до сталого розвитку ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2012, Випуск 15 169 Як світовий орієнтир сталий розвиток та його економічна складова ґрунтуються на низці загальних принципів, що витікають з системи цінностей та установок, як орієнти- рів формування національних стратегій, а саме: системності, гармонічності, гласності, об’єктивності, гуманізму, відповідальності, результативності, ефективності, співробіт- ництва, обережності, солідарності, безпеки, поступовості. В основу національної політики переходу держави до сталого розвитку покладено сис- тему взаємозалежних стратегічних цілей, що обумовлюють необхідність забезпечення розвитку країни та суспільства, як в тепері- шній час, так і в довготривалій перспективі, а також формування економічно обґрунто- ваної системи управління сталим розвитком. Стратегічні цілі відбивають загальні риси сталості національної економіки, її мету, принципи та очікувані результати; забезпе- чують просування України до розвинутих країн. Стратегічні цілі – це кількісно-якісні орі- єнтири економічного розвитку України, що ґрунтуються на постулатах ідеології змін оточуючого світу, результатах стратегічного аналізу розвитку економіки країни, ресурс- них можливостей та конкурентних переваг, в межах яких здійснюється певна діяльність. Конкретизація економічних цілей перед- бачає обґрунтування їх сутності та змістов- ності, виділення існуючих проблем та пріо- ритетних завдань (таблиця 1). Сукупність цілей та підцілей відповідає сучасному уяв- ленню про економічний стан країни та про- гнозує майбутнє уявлення про його розви- ток. Визначені цілі можуть бути кількісно обґрунтовані, їх досягнення може бути ви- значено в часі та відповідає потребам еко- номічного розвитку. Стратегія реалізації цілей передбачає: - створення організаційних умов для їх реалізації; - оцінку можливостей та загроз; - побудову ієрархічної структури страте- гічних цілей, тобто дерева цілей, яке відріз- няє формулювання підцілей і певний поря- док їх побудови; - аналіз альтернатив; - визначення критеріїв, які відображають міру досягнення цілі в її реальному вимірі і представлені по аналогії з групуванням ці- лей у вигляді дерева критеріїв; - організація моніторингу кількісних ін- дикаторів, що свідчать про реалізацію цілей; - визначення взаємозв’язку між ціллю та виконавцем; - розробку плану стратегічних і тактич- них кроків та дій. Побудова ієрархії стратегічних цілей дасть змогу консолідувати дії всіх суб’єктів, що організаційно забезпечують сталий еко- номічний розвиток, створити відповідні ор- ганізаційні структури та наділити їх функці- єю провідників ідеології сталості, сформува- ти інвестиційно-привабливе середовище. Невід’ємним елементом стратегії перехо- ду до сталого розвитку є визначення пріори- тетів та формування на цьому фундаменті політики економічних перетворень, відпові- дних заходів стимулювання та регулювання економічних процесів, визначення лідерів економічного росту. Пріоритети – це скла- дові економіки або процеси, що потребують першочергового вирішення в ході досягнен- ня цілі. Визначення пріоритетів здійснюва- лося експертним методом з урахуванням їх соціально-економічної ефективності. Стратегічні цілі сталого розвитку прово- дяться у життя за допомогою різноманітних механізмів та інструментів, що сприяють активізації економічного розвитку та забез- печенню економічної безпеки, визначають супутні дії уряду, власних структур та всіх учасників побудови національної ідеології розвитку. Стратегія визначає економічні, адмініст- ративні, суспільно-політичні та громадські механізми та відповідні інструменти, за до- помогою яких здійснюється досягнення стратегічних цілей сталого розвитку. Уявлення про моделі означених механіз- мів базується на визначенні їх системного бачення, наявності чіткої структури, мето- дологічного забезпечення їх побудови, ієра- рхії задач, які можуть бути вирішені за до- помогою відповідного інструментарію, ефе- ктивності їх роботи. У загальному розумінні механізми - це ці- лісна сукупність методів управління, систем- не використання яких здатне сприяти най- більш ефективній реалізації економічної по- літики в державі, регіоні, секторі економіки. ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2012, Випуск 15 170 Таблиця 1 - Структуризація економічних цілей та пріоритетів національної політики переходу до сталого розвитку Ціль Сутність цілі 1.Стимулювання еконо- мічного зростання за раху- нок внутрішніх факторів - Перехід до ефективної соціально-орієнтованої моделі економіки - Орієнтація на макроекономічні показники розвитку провідних єв- ропейських країн - Забезпечення гідного життя людини (подолання бідності, освіта, робота, охорона здоров’я, культурний розвиток) 2.Стимулювання ділової активності і створення но- вих робочих місць - Розвиток економічних, організаційних та управлінських форм по- силення ділової активності - Зменшення або подолання прихованого безробіття - Формування умов для повної зайнятості 3.Активізація внутріш- нього попиту із зміною тенденцій споживання - Відновлення виробництва - Оздоровлення фінансів підприємства - Збільшення сукупного попиту - Формування збалансованої структури внутрішнього ринку - Підвищення реальних доходів населення на базі державного регу- лювання заробітної плати та пенсійного забезпечення; - Розвиток збутової системи та розгалуженої мережі роздрібної тор- гівлі - Захист внутрішнього ринку за допомогою всього комплексу існу- ючих інструментів та забезпечення рівних умов конкуренції - Вивчення та прогнозування кон’юнктури споживчих ринків 4.Підвищення потенціалу конкурентоспроможності економіки та конкуренто- спроможності регіонів Державна підтримка структурних зрушень в економіці держави та регіону з урахуванням вимог ЄС та СОТ - Активна протидія тінізації і криміналізації економіки та суспільс- тва - Активізація органів державного управління у розробці механізму конкурентної політики; захисті конкуренції; обмеженні монополіз- му виробництва - Фінансове забезпечення органів місцевого самоврядування, а та- кож перехід до європейської моделі адміністративних стосунків між центром, регіонами та місцевими громадами 5.Запровадження іннова- ційної моделі структурної перебудови економіки - Орієнтація інноваційної політики на технічне і технологічне лі- дерство - Формування ринку інноваційної продукції 6. Ріст інвестицій та ство- рення сприятливого інвес- тиційного клімату - Формування стабільного економічного середовища, що мінімізує інвестиційні ризики (законодавча база, податкова та митна системи, тіньова економіка) - Орієнтація суб’єктів господарювання на довгострокові інвестиції - Зміцнення фінансового потенціалу реального сектору економіки, суб'єктів господарювання - Розвиток фондового ринку - Створення умов для повернення капіталу в країну ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2012, Випуск 15 171 Інструменти, як складові механізму – це сукупність дій і процедур одного функціо- нального призначення, що забезпечують ре- алізацію конкретних цілей та ефективне ви- рішення тактичних завдань досягнення ста- ну сталого розвитку. Механізми та інстру- менти розглядаються як доповнення до за- ходів прямого державного регулювання. Вибір механізмів та інструментів визна- чається характером задач, що потребують вирішення, але найбільш доцільною вважа- ється диверсифікована система механізмів та інструментів, орієнтована на мотивацію та стимулювання виробників, які будують свою господарську діяльність в системі по- двійного виграшу. Основне завдання підбору інструментів, полягає у визначенні дублюючих і взаємо- виключних функцій елементів механізму регулювання та у виборі їх прийнятного по- єднання. Критеріями ефективності застосування інструментів є позитивні зміни індикаторів економічного розвитку. Поряд з цим, чіткий розподіл повноважень дозволяє оптимізува- ти функціонування управління економічни- ми процесами, але й дії суб’єктів управління в руслі досягнення максимальної результа- тивності. Поєднання механізмів регулювання мож- на вважати оптимальним, якщо їх взаємодія сприяє досягненню цілей і вирішенню по- ставлених завдань на регіональному і лока- льному рівнях. Інакше неминучий перегляд ідеології їх використання. Область задач, що вирішуються за допо- могою означених механізмів визначається переліком стратегічних цілей та тактичних задач, що визначають поступовий перехід до сталого розвитку. Реалізація стратегічних цілей може бути забезпечена лише поетапно, що обумовлено складністю, масштабністю та відсутністю прикладів подібних взаємопов’язаних пере- творень в економічній, екологічній та соціа- льній площині. Загальним критерієм реалізації економіч- ної складової сталого розвитку є інтегральні економічні результати, що проявляють себе через системне уявлення процесу форму- вання державної економічної політики і ви- значаються у відповідності із стратегічними цілями досягнення сталості (рисунок 3). Затверджуючи Стратегію переходу Укра- їни до сталого розвитку країна приєднується до держав, які визнали ідеологію сталості орієнтиром подальшого розвитку в руслі глобальних викликів, визначили площину нарощування співробітництва між держава- ми в реалізації спільних цілей та пріорите- тів. Узагальнюючи викладене, можна ствер- джувати наступне: - стратегія як макроекономічний погляд на роль держави в загальносвітовій побудові майбутнього для людства базується на теоре- тичному узагальненні можливих шляхів роз- витку у ринковому полі та прогнозних варіа- нтах розрахунків кількісного виміру очікува- них результатів впровадження економічної, екологічної та соціальної політики; - стратегія сталого розвитку є прогнозо- ваною моделлю економічного, екологічного та соціального розвитку держави, що у від- повідності із світовим закликом повинна вийти на траєкторію сталого росту; - стратегія узагальнює підходи до її побу- дови, стратегічні цілі, тактичні дії, ресурсні можливості, механізми реалізації, очікувані результати та індикатори їх виміру в секто- ральному та просторовому уявленні; - стратегія стане базою для розробки кон- кретних програм, проектів та планів заходів за складовими державної економічної, еко- логічної та соціальної політики сталого роз- витку та механізмів їх реалізації і повинна бути розрахована на період досягнення ви- значених нею цілей. Саме в напрямку точного виміру страте- гічних складових та реалізації означених завдань повинні прямувати подальші науко- ві дослідження та практика. Адже реалізації очікуваних результатів прагне не тільки економіка, а й українська нація. ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2012, Випуск 15 172 Рисунок 3 – Очікуванні результати реалізації національної стратегії сталого розвитку Стимулювання економічне зро- стання за раху- нок внутрішніх факторів Підвищення потенціалу конкурентосп- роможності економіки та конкурентосп- роможності регіонів Стимулювання ділової активно- сті і створення нових робочих місць Запровадження інноваційної мо- делі структурної перебудови еко- номики Активізація внутрішнього попиту Створення ефективної, соціально орієнтованої моделі економіки ринкового типу, забезпечення європейських стандартів життя та цивілізованого господарства в ме- жах загальноєвропейського економічного, соціального, політичного і правового простору; макроекономічна стабільність, здатність економічної системи своєчасно реагувати на внутрішні та зовнішні зміни; динамічний економічний розвиток, обу- мовлений високим рівнем споживчого попиту; збільшенням зайнятості і заробітної плати; пріоритетним розвитком галузей експортної орієнтації; гідний рівень життя людини, як результат реалізації державного соціального стандарту та права на ефе- ктивне соціальне забезпечення. Досягнення стабільних показників економічної активності (темпи зростання ВНП, загального обсягу продажу, загального рівня цін, рівня безробіття, завантаження виробничих потужностей, збільшення обсягів конкурентоспроможності продукції та ін.); ефективне функціонування організованого ринку робочої сили та його дер- жавне регулювання, активізація активних та пасивних форм політики зайнятості, структуризація ринку праці відповідно демографічних і професійних ознак; ефекти- вне використання трудового потенціалу, поява нових форм зайнятості, які форму- ють активність, мобільність і гнучкість сукупного працівника, що забезпечує повну зайнятість тих, хто бажає працювати і здатний до праці при умовах достатності робочих місць Високий рівень сучасного виробництва, досягнення якого обумовлено використан- ням специфічних форм і методів, формування нової системи управління підприєм- ствами, які здатні забезпечити очікуваний розвиток та результат; оздоровлення фі- нансів суб’єктів господарювання, яке дозволить активізувати реалізацію на їхній базі інвестиційних проектів; формування та підтримка найважливіших ринкових пропорцій - між платоспроможним попитом і пропозицією; між доходами і витра- тами на рівні держави, регіону та муніципальному рівні; кредитно-грошова збалан- сованість; збалансованість ринку робочої сили, врівноваження імпорту та експорту продукції; формування конкурентного внутрішнього ринку, спрямування потенціа- лу зовнішньої торгівлі на стимулювання власного виробництва конкурентоспромо- жної споживчої та високотехнологічної продукції; підтримка національного бізнесу та капіталу як основа збільшення зайнятості та підвищення доходів населення; створення виваженої державної політики, яка враховує пріоритети розвитку окре- мих секторів економіки, гнучкі підходи в застосуванні мита та акцизів, стандартів і технічних норм на імпортовану продукцію; сучасні системи її сертифікації, квоту- вання та ліцензування; санітарно-ветеринарні норми і заходи екологічного характе- ру. Поглиблення міжнародної інтеграції України, формування суспільної ідеології кон- курентоспроможності, визначення стратегії і тактики її забезпечення на мезорівні; моніторинг, системна протидія феномену «тіньова економіка», запровадження комплексної методології детінізації економіки; підтримання та захист конкуренції як основи економічного прориву, обмеження монополізму в підприємницькій дія- льності та встановлення механізму захисту конкурентних відносин; фінансова неза- лежність органів місцевого самоврядування, запровадження європейсь- ких принципів адміністративного права (юридична визначеність, відкритість і про- зорість, ефективність та результативність). Формування інноваційного типу розвитку економіки в умовах економічної глобалі- зації на базі міждержавної координації, консолідації суб’єктів економічних відно- син в межах країни, впровадження механізмів інноваційної політики; формування національної інноваційної системи генерування, поширення та практичне викорис- тання нововведень, виробництво та реалізацію наукомісткої продукції, створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтво- рення науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, виробни- цтва та реалізації нових видів конкурентоспроможної продукції. Ріст інвестицій та створення сприя- тливого інвести- ційного клімату Утримання стабільного економічного курсу, формування умов, що сприяють інвес- тиційній діяльності вітчизняних та іноземних інвесторів; посилення фінансової без- пеки, зміцнення фінансового потенціалу реального сектору економіки суб`єктів господарювання, домашніх господарств, забезпечення збалансованого розвитку бюджетної сфери, захищеності національної валюти, інтересів вкладни- ків, фінансового ринку, здійснення виваженої політики внутрішніх та зовнішніх запозичень держави, максимальне поліпшення інвестиційного клімату; становлення справедливого ринку цінних паперів, інтегрованого у світові фондові ринки; забез- печення адекватних механізмів інвестування. ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2012, Випуск 15 173 Перелік посилань 1. Акимова Т.А. Экономика устойчивого развития / Т.А. Акимова, Ю.Н.Мосейкин // Сер.: Высшее образование. – Экономика. – 2009. – 432с. 2. Арменский А.Е. Экономика устойчивого развития. Прорывные идеи и технологии / А.Е.Арменский, С.Э Кочубей, В.В. Устюгов // Социальный проект. – 2009. –424 с. 3. Буркинський Б.В., Кухар В.П., Руденко Л.Г., Шапар А.Г. Концептуальні засади переходу України до сталого розвитку/ Б.В.Буркинський, В.П. Кухар, Л.Г. Руденко, А.Г. Шапар // Зба- лансований (сталий) розвиток України – пріоритет національної політики: матеріали Всеук- раїнської наукової екологічної конференції (Київ, 26 жовтня 2010 р.). – К.: Центр екологіч- ної освіти та інформації, 2010 р., С.13-16. 4. Дейлі Г. Поза зростанням. Економічна теорія сталого розвитку / Г. Дейлі. – К.: Інтелсфера, 2001. – 312 с. 5. Добронравова И.С. Синергетика: становление нелинейного мышления / И.С. Добронравова. – К.: Наук. думка, 1990. – 378 с. 6. Економічні проблеми ХХI століття: міжнародний та український виміри / За ред. С.І.Юрія, Є.В.Савельєва. – К.: Знання, 2007. – 595с. 7. Жаліло Я.А. Економічна стратегія держави у нестабільних ринкових економічних системах / Я. Жаліло. – К.: НІСД, 1998. – 142 с. – (Сер. “Економічні стратегії”, Вип. 6). 8. Інституціональні засади та інструменти збалансованого природокористування/ Під ред.. С.К.Харічкова,, ІПРЕЕД НАН України. – Одеса ІПРЕЕД.2010. – С.7-51. 9. Харічков С.К., Ємець М.А., Лісовський С.А., Черінько П.М. Наукові засади формування ме- ханізмів переходу України до сталого розвитку/ С.К. Харічков, М.А.Ємець, С.А. Лісовський, П.М. Черінько // Збалансований (сталий) розвиток України – пріоритет національної полі- тики: матеріали Всеукраїнської наукової екологічної конференції (Київ, 26 жовтня 2010 р.). – К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2010 р., С.24-26. 10. Шевчук В. Глобальна місія України і національна модель сталого розвитку / В. Шевчук // Економіст, 2006. – №1. – С.62-65. 11.Шубравська О. Сталий економічний розвиток: поняття і напрям досліджень / О.Шубравська // Економіка України. – 2005. – №1. – С. 36-42. B.V. Burkinskiy, L.E. Kupinets, S.K Кharichkov ECONOMIC VECTOR OF SUSTAINABLE DEVELOPMENT STRATEGY OF UKRAINE Institute of Market Problems and Economic - Ecological Research of National Academy of Sciences of Ukraine, Odessa, Ukraine The economic component of Sustainable Development Strategy is reviewed in the context of a national initiative. In this research a common vision of the new economic relations is theoretically justified. Preconditions and factors, the purpose, principles and priorities, mechanisms, and expected results of the country's transition to sustainable economic development are identified. Надійшла до редколегії 10 жовтня 2011 р. Рекомендовано членом редколегії канд. геол.-мін. наук О.К. Тяпкіним http://www.ozon.ru/context/detail/id/2995561/ Цей методологічний апарат надзвичайно важливий для такої складної економічної системи як національна економіка, що виступає єдиним утворенням з сукупністю галузей, розвиток яких у міру вдосконалення системи може привести до появи нової її якості. Саме тому аналізувати необхідно всю систему в розвитку і взаємодії складових її елементів, а не самі елементи або зовнішні дії. Цей методологічний апарат надзвичайно важливий для такої складної економічної системи як національна економіка, що виступає єдиним утворенням з сукупністю галузей, розвиток яких у міру вдосконалення системи може привести до появи нової її якості. Саме тому аналізувати необхідно всю систему в розвитку і взаємодії складових її елементів, а не самі елементи або зовнішні дії. Цей методологічний апарат надзвичайно важливий для такої складної економічної системи як національна економіка, що виступає єдиним утворенням з сукупністю галузей, розвиток яких у міру вдосконалення системи може привести до появи нової її якості. Саме тому аналізувати необхідно всю систему в розвитку і взаємодії складових її елементів, а не самі елементи або зовнішні дії. 6. Ріст інвестицій та створення сприятливого інвестиційного клімату

Економічний вектор стратегії сталого розвитку України

Institution

Ähnliche Einträge