Проблеми запровадження засад сталого розвитку в Україні
Наведено аналіз національних дій, спрямованих на формування моделі переходу України до сталого розвитку. Визначено основні проблеми впровадження принципів сталого розвитку. Сформульовано принципові засади Національної стратегії сталого розвитку України, основні напрямки правового та організаційного...
Saved in:
| Published in: | Екологія і природокористування |
|---|---|
| Date: | 2013 |
| Main Authors: | , , , , , , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут проблем природокористування та екології НАН України
2013
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/57475 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Проблеми запровадження засад сталого розвитку в Україні / А.Г. Шапар, М.А. Ємець, Б.В. Буркинський, С.К. Харічков, Л.Г. Руденко, С.А. Лісовський, П.М. Черінько // Екологія і природокористування. — 2013. — Вип. 16. — С. 18-26. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860125121910407168 |
|---|---|
| author | Шапар, А.Г. Ємець, М.А. Буркинський, Б.В. Харічков, С.К. Руденко, Л.Г. Лісовський, С.А. Черінько П.М. |
| author_facet | Шапар, А.Г. Ємець, М.А. Буркинський, Б.В. Харічков, С.К. Руденко, Л.Г. Лісовський, С.А. Черінько П.М. |
| citation_txt | Проблеми запровадження засад сталого розвитку в Україні / А.Г. Шапар, М.А. Ємець, Б.В. Буркинський, С.К. Харічков, Л.Г. Руденко, С.А. Лісовський, П.М. Черінько // Екологія і природокористування. — 2013. — Вип. 16. — С. 18-26. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Екологія і природокористування |
| description | Наведено аналіз національних дій, спрямованих на формування моделі переходу України до сталого розвитку. Визначено основні проблеми впровадження принципів сталого розвитку. Сформульовано принципові засади Національної стратегії сталого розвитку України, основні напрямки правового та організаційного забезпечення її розробки та реалізації.
Приведен анализ национальных действий, направленных на формирование модели перехода Украины к устойчивому развитию. Определены основные проблемы внедрения принципов устойчивого развития. Сформулированы принципиальные основы Национальной стратегии устойчивого развития Украины, основные направления правового и организационного обеспечения ее разработки и реализации.
The analysis of National action aimed at creating models of Ukraine's transition to sustainable development is given. The main problems of implementation of sustainable development principles were defined. The fundamental principles of the National Strategy for Sustainable Development in Ukraine, the main areas of legal and organizational support for Strategy’s development and implementation are formulated.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:42:12Z |
| format | Article |
| fulltext |
ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2013, Випуск 16
18
УДК 303.4:330.3:502.3
А.Г. ШАПАР, чл.-кор. НАН України, директор Інституту проблем природокористу-
вання та екології НАН України;
М.А. ЄМЕЦЬ, канд. техн. наук, завідувач відділу Інституту проблем природокористу-
вання та екології НАН України;
Б.В. БУРКИНСЬКИЙ, академік НАН України, директор Інституту проблем ринку
та економіко-екологічних досліджень НАН України;
С.К. ХАРІЧКОВ, д-р екон. наук, заступник директора Інституту проблем ринку та
економіко-екологічних досліджень НАН України;
Л.Г. РУДЕНКО, академік НАН України, директор Інституту географії НАН України;
С.А. ЛІСОВСЬКИЙ, д-р геогр. наук, заступник директора Інституту географії
НАН України;
П.М. ЧЕРІНЬКО, канд. фіз.-мат. наук, завідувач сектора природокористування та
охорони природи науково-організаційного відділу Президії НАН України
ПРОБЛЕМИ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ЗАСАД СТАЛОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ
Наведено аналіз національних дій, спрямованих на формування моделі переходу Укра-
їни до сталого розвитку. Визначено основні проблеми впровадження принципів сталого
розвитку. Сформульовано принципові засади Національної стратегії сталого розвитку
України, основні напрямки правового та організаційного забезпечення її розробки та реа-
лізації.
Ключові слова: сталий розвиток, концепція, національна стратегія, національний
план дій.
Постановка наукової проблеми та її значення
Головною проблемою ХХ - початку ХХІ
століття стало глобальне загострення еко-
логічної кризи, яка змушує людство карди-
нально змінити поведінку в процесі життє-
діяльності, підходи до освоєння та викорис-
тання природно-ресурсного потенціалу то-
що. В цих умовах реалізація ідей сталого
розвитку може обумовити новий підхід до
вирішення проблем узгодження і гармоні-
зації соціальної, економічної та екологічної
складових розвитку з метою задоволення
потреб сучасних і майбутніх поколінь в ре-
сурсах [1].
Серед перших, хто дійшов висновку про
те, що суспільство і природа вступають у
новий етап взаємодії, був В.І. Вернадський.
Вже на початку ХХ ст. він зазначав, що
людство за масштабами свого впливу на
природу зрівнялося з потужними геологіч-
© Шапар А.Г., Ємець М.А.,
Буркинський Б.В., Харічков С.К.,
Руденко Л.Г, Лісовський С.А.,
Черінько П.М., 2013
ними процесами. В.І. Вернадський розви-
нув вчення про ноосферу як нову вищу
стадію розвитку біосфери, що пов’язана із
розвитком людства. В.І. Вернадський за-
значав, що ноосфера – нова вища стадія ро-
звитку біосфери, що виникла у зв’язку з
появою у ній людства, людського розуму.
Людство, здійснюючи все більший вплив на
хід природних процесів, повинно усвідоми-
ти свою відповідальність не тільки за влас-
ний розвиток, але і розвиток біосфери в ці-
лому. Ноосфера передбачає розумну органі-
зацію взаємодії суспільства і природи [2].
Розробки В.І. Вернадського можна вважати
одними з наріжних каменів, що стали осно-
вою формування майбутньої концепції ста-
лого розвитку.
Необхідність практичного впровадження
на світовому рівні таких підходів була про-
голошена тільки в 1972 році у Стокгольмі,
де відбулася І Міжнародна конференція з
навколишнього середовища. Після цього
проблематика зміни парадигми існування
суспільства стає предметом все більш ши-
ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2013, Випуск 16
19
роких наукових розробок та дискусій.
Міжнародною комісією з навколишнього
середовища і розвитку у доповіді «Наше
спільне майбутнє» (1987 р.) був сформу-
льований заклик перейти до розвитку, який
би, відповідаючи потребам нинішнього по-
коління, не позбавляв майбутні покоління
можливості задовольняти свої потреби [3].
В Ріо-де-Жанейро у червні 1992 р. від-
булась Конференція ООН з питань навко-
лишнього середовища і розвитку (Саміт
«Планета Земля»), яка ухвалила низку до-
кументів. Серед них: «Декларація з навко-
лишнього середовища і розвитку»; «Поря-
док денний на ХХІ століття»; «Заява про
принципи стосовно лісів»; «Конвенція про
біорізномаїття»; «Конвенція про зміну клі-
мату».
«Порядок денний на ХХІ століття», за
який проголосували керівники 179 країн
світу, можна вважати найважливішим до-
кументом Конференції в Ріо [4]. Проведен-
ня конференції і ухвалення цього докумен-
ту стало підсумком багаторічної роботи, яка
дозволила об’єднати і представити в систе-
матизованому вигляді результати багаторі-
чних досліджень, квінтесенцією його стало
проголошення концепції сталого розвитку.
Через п’ять років після Ріо спеціальна
сесія Генеральної Асамблеї ООН, що відбу-
лася в 1997 році, знову відзначила важли-
вість національних стратегій сталого розви-
тку і поставила завдання щодо їх розробки
та підготовки до 2002 року.
У 2002 році учасники саміту в Йоганне-
сбурзі проголосили завдання для усіх країн
світу не тільки розробити національні
стратегії сталого розвитку, але й терміново
розпочати їх здійснення.
Учасники саміту Ріо+20 (2012 р.) підтве-
рдили курс розвитку людства на ХХІ сто-
ліття, означений в рішеннях конференції
ООН Ріо-92, висловили стурбованість пові-
льністю втілення засад сталого розвитку і в
резолюції конференції зобов’язали держа-
ви-учасниці конференції до 2015 р. уточни-
ти цілі сталого розвитку, які були визначені
у «Порядку денному на ХХІ століття» [2].
Національні кроки для формування моделі переходу до сталого розвитку
Вперше поняття сталого розвитку закріп-
люється Постановою Верховної Ради Украї-
ни від 24 грудня 1999 р. № 1359-XIV при
затвердженні Концепції сталого розвитку
населених пунктів. Відповідно до нього ста-
лий розвиток населених пунктів визначаєть-
ся як збалансований соціальний, економіч-
ний та екологічний розвиток міст, сіл та се-
лищ, спрямований на створення їх економі-
чного потенціалу, повноцінного життєвого
середовища на основі раціонального вико-
ристання ресурсів (природних, трудових,
виробничих, науково-технічних та ін.), тех-
нологічного переоснащення і реструктури-
зації підприємств, удосконалення соціаль-
ної, виробничої, транспортної, інформацій-
ної, інженерної, екологічної інфраструктури,
поліпшення умов проживання, відпочинку
та оздоровлення, збереження і збагачення
біологічного різноманіття та культурної
спадщини. Недолік такого визначення поля-
гає в тому, що воно дозволяє виділити лише
кінцеву мету сталого розвитку, а не його
зміст. Вищеозначені цілі проблематично ре-
алізувати поза зв'язку з іншим фундамента-
льним нормативним актом, який дотепер не
прийнято - Концепцією переходу України на
сталий розвиток. Саме концепція сталого
розвитку повинна містити в собі принципи,
визначати методи, способи і основні напря-
мки переходу країни на такий розвиток, ма-
ти науково-теоретичне та правове обґрунту-
вання. Тільки на цій основі можна буде реа-
лізувати інші концепції, зокрема Концепцію
сталого розвитку населених пунктів [6].
Тими же хибами характеризується «Кон-
цепція сталого розвитку України», яка опуб-
лікована в 1997 р. [7]. В ній наглядно про-
явились наукова неопрацьованість поняття
«сталий розвиток» і проблеми його некорек-
тного співставлення з поняттям «навколиш-
нє середовище». Національний екологічний
центр України (НЕЦУ) піддав її авторів різ-
кій критиці [8] за те, що вона містить прин-
ципіальні розбіжності з ідеями та принци-
пами, задекларованими на конференції ООН
в Ріо-де-Жанейро, а саме: розвиток людсь-
кого суспільства може відбуватися в рамках
здатності природних екосистем відновлюва-
тися та усувати забруднення. Автори ж кон-
цепції пропонують розглядати сталий розви-
ток як процес будівництва держави, не вка-
зуючи відмінності сучасного типу розвитку
України від сталого розвитку.
ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2013, Випуск 16
20
Крім того, в проекті концепції, в переліку
принципів сталого розвитку відсутня пере-
важна більшості тих з них, які власне і ви-
значають зміст сталого розвитку [6,8]:
· світоглядні принципи: цілісність біо-
сфери і взаємозалежність всіх її складових
частин, самоцінність всіх форм життя на Зе-
млі, увага до природи;
· принцип спільної відповідальності: за-
гальна турбота та спільна відповідальність
людей за стан навколишнього середовища,
захист, збереження та відновлення природ-
них екосистем, збереження біорізноманіття;
· права людини: право всіх людей, вклю-
чаючи і майбутнє покоління, на чисте і здо-
рове навколишнє середовище, право на
участь у прийнятті рішень, що впливають на
навколишнє середовище, право всіх людей
на екологічний, соціальний, політичний і
культурний розвиток, взаємозалежність за-
гальних прав людини і прав на чисте навко-
лишнє середовище;
· власне принципи сталого розвитку: лік-
відація неефективних видів виробництва і
споживання, попередження і політика усу-
нення екологічних негативних проявів, роз-
робка та впровадження екологічно чистих
технологій;
· принцип управління та безпеки: відпо-
відальність державних установ за компенса-
цію жертвам екологічних катастроф та від-
новлення порушених екосистем, екологічна
освіта і виховання, зміцнення неурядових
організацій та підвищення рівня їх участі в
процесі прийняття рішень;
· принципи захисту навколишнього при-
родного середовища: розробка національних
екологічних стандартів і проведення моніто-
рингу, попередження транскордонних еко-
логічних проблем, проведення наукових до-
сліджень і розвиток наукового співробітниц-
тва в галузі охорони природи та сталого роз-
витку, запобігання деградації екосистем
внаслідок військової діяльності, збереження
культурної і природної спадщини.
Національна академія наук України 15
квітня 1998 р. приймає постанову «Про нау-
кові основи сталого розвитку України»
(№110). В цій постанові не дається визна-
чення сталого розвитку країни, але наголо-
шується на необхідності цілеспрямованого і
глибокого вивчення механізмів функціону-
вання природних основ життя на національ-
ному, регіональному та локальному рівнях, а
також в окремих екосистемах. Одним з пріо-
ритетних напрямків дослідження при розро-
бці наукових основ охорони навколишнього
середовища і сталого розвитку України на-
зивається розробка основ сумісності та гар-
монізації: цілеспрямованого господарського
використання природно-ресурсного потенці-
алу із забезпеченням оптимальних умов фу-
нкціонування механізму самовідновлення;
управління сталим використанням природ-
но-ресурсного потенціалу, перш за все, на
локальному і регіональному рівнях, з метою
оптимізації різноманіття біологічних видів
та ландшафтних екологічних систем; ство-
рення біосферних резервів у прибережних
зонах, транскордонних регіонах та в межах
природних територій тощо. Визнається не-
обхідним об'єднання зусиль вчених з метою
поглибленого проведення наукових дослі-
джень щодо обґрунтування інтеграції про-
блем навколишнього середовища та сталого
соціо-еколого-економічного розвитку Укра-
їни, підвищення їх теоретичного рівня та
практичної результативності.
В останні роки окремі аспекти проблем
формування концепції сталого розвитку
України знайшли відображення в ряді нау-
кових робіт, в основному, серед юристів,
економістів та фахівців природничих галу-
зей знань [9-17].
З'ясовуючи сутність сталого розвитку, в
публікаціях робиться наголос на забезпе-
ченні екологічної та соціальної стабільності
шляхом нормування антропогенних наван-
тажень на геосистеми відповідно до параме-
трів екологічної ємності останніх, а також
несумісності поняття «економічного зрос-
тання» зі сталим розвитком. Обґрунтовуєть-
ся це тим, що стратегія, орієнтована виклю-
чно на зростання виробництва, входить в
протиріччя з цілями розвитку території. За-
безпечити сталий розвиток неможливо у ві-
дриві від реальних характеристик території,
в першу чергу, наявності природно-
ресурсного потенціалу. Отримання макси-
мального прибутку шляхом надмірної екс-
плуатації такого потенціалу веде до дегра-
дації навколишнього середовища і робить
розвиток території нестійким в еколого-
соціальному та економічному плані.
Протилежні позиції висловлюють деякі
юристи та економісти [18,19]. На їх думку,
суспільство трансформує природне середо-
вище, перетворюючи його у відповідності зі
ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2013, Випуск 16
21
своїми інтересами і потребами. Особливість
природних об’єктів зберігається, якщо вони
залишаються субстанціональними носіями
соціальних якостей, які підтримують гро-
мадську формулу життя. Вплив природного
середовища на суспільство випливає не з
якихось природних закономірностей розвит-
ку, а з тенденції розвитку самого суспільст-
ва. Суспільство дозволяє контролювати роз-
виток відносин сталого функціонування,
вказуючи параметри соціального розвитку,
масштаби, структуру і організацію виробни-
цтва з вимогами урівноваженого природоко-
ристування та підпорядкування їх дій вимо-
гам економічного розвитку суспільства.
Викладене дає підставу говорити про те,
що законодавчі аспекти вирішення проблем
запровадження принципів сталого розвитку
в Україні знаходяться ще на початковому
етапі і вимагають всебічного наукового до-
слідження, щоб на основі отриманих в ході
їх результатів можна було внести суттєві
зміни та доповнення до діючого законодав-
ства.
Проміжні підсумки проведеної вченими
роботи з проблем сталого розвитку знайшли
відображення у результатах першого етапу
прогнозно-аналітичного дослідження в рам-
ках Державної програми прогнозування нау-
ково-технологічного та інноваційного роз-
витку: «Перспективні напрями науково-
технологічного та iнновацiйного розвитку
України» [20] та в проекті Концепції пере-
ходу України на сталий розвиток [21]. Про-
ект цієї Концепції запропонований устано-
вами НАН України (Інститут проблем при-
родокористування та екології, Інститут про-
блем ринку та економіко-екологічних дослі-
джень, Інститут географії та ін.). Після роз-
гляду та схвалення 16 листопада 2006 р. на
спільному засіданні Наукової ради НАН
України з проблем навколишнього середо-
вища і сталого розвитку та Національного
комітету України з програми ЮНЕСКО
«Людина і біосфера» проект Концепції на-
правлено до Верховної Ради України та Ка-
бінет Міністрів України.
У першій з названих робіт констатується,
що сучасний рівень наукових знань про
природне середовище, суспільство та їх вза-
ємозв'язок є достатнім для вирішення про-
блем переходу України на сталий розвиток.
Така оцінка стосується науки в цілому, а та-
кож природничих і технічних наук. У той же
час відзначається, що досягнутий рівень
знань у гуманітарних і суспільних науках,
особливо в міждисциплінарних та систем-
них дослідженнях, залишається недостатньо
точним для зазначеної мети.
Основний акцент у проекті Концепції пе-
реходу України на сталий розвиток, робить-
ся на обґрунтуванні переходу країни на ста-
лий розвиток з позиції природничих, техніч-
них та економічних наук. Так, його поло-
ження містять визначення основних термі-
нів, частина яких обґрунтовує необхідність
врахування екологічних, соціальних, еконо-
мічних, демографічних та інших процесів у
їх взаємозв'язку шляхом введення нової для
правової науки термінології: «геосоціосис-
тема», «природно-ресурсний потенціал те-
риторії». Інші вже використовуються у чин-
ному законодавстві і покликані обґрунтува-
ти об'єктивну залежність використання при-
родних ресурсів для господарських та інших
потреб з урахуванням стану екологічних си-
стем («обмежене споживання ресурсів»,
«екологічна ємність території» та ін.).
Внутрішні причини, що обумовили необ-
хідність переходу на сталий розвиток, у про-
екті зазначеної Концепції конкретизовано
відповідно до умов країни і класифіковані на
основні екологічні, економічні, соціально-
демографічні та суспільні чинники.
До екологічних чинників автори проекту
відносять надмірне природно-техногенне
навантаження, забруднення атмосфери, гід-
росфери, ґрунтів, активізація ендогенних
(сейсмічної активності) і екзогенних (фор-
мування провалів, карстоутворення тощо)
процесів у літосфері в результаті масштаб-
ного видобутку корисних копалин та інтен-
сивного використання надр з іншою метою;
зниження продуктивності біотичних систем,
зменшення біорізноманіття, стійкісті та ста-
більності, захисних, регуляційних та інших
природничих функцій, загибель їх систем.
Відзначається, що інтенсивна експлуатація
природних ресурсів створює загрозу розвит-
ку нестабільності в економічній та екологіч-
ній сферах та виходу їх за допустимі межі.
Соціодемографічні та суспільні чинники
проявляються у вигляді низького рівня жит-
тя, перевищення смертності над народжува-
ністю, занепаду села, безробіття, масштабної
трудової міграції працездатного населення
за кордон, недосконалості нормативно-
законодавчої бази щодо забезпечення еколо-
ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2013, Випуск 16
22
гічних прав громадян, недостатньої екологі-
чної свідомості осіб, які приймають управ-
лінські рішення в сфері екології та ін.
Серед основних економічних чинників
виділяються надмірні енерго- та матеріало-
місткість, значна відходність виробничих
технологій, високий рівень витрат ресурсів і
недостатній рівень утилізації, переробки
вторинної сировини та ін.
Разом з тим, Україна має достатньо висо-
коосвічений людський потенціал, щоб з ура-
хуванням географічного розміщення терито-
рії, клімату, якості ґрунтів, обсягу і різнома-
нітності корисних копалин, почати перехід
на сталий розвиток.
В проекті Концепції зазначається також,
що перехід на сталий розвиток не можна
здійснити, зберігаючи нинішні стереотипи
мислення, які нехтують можливостями біо-
сфери і породжують неадекватне ставлення
посадових осіб державних органів, юридич-
них осіб та громадян до навколишнього се-
редовища і забезпечення екологічної безпе-
ки. Нова модель державного розвитку пови-
нна передбачати формування нового еколо-
гічного мислення населення країни.
Розроблений проект Концепції неоднора-
зово подавався до Кабінету Міністрів та
Верховної Ради України у 2006, 2009-2011
роках. З незрозумілих причин зазначена
Концепція так і не була розглянута та за-
тверджена в установленому порядку.
На думку експертів Національної акаде-
мії наук України [20] для розв'язання гост-
рих проблем, пов'язаних зі збереженням на-
вколишнього середовища при переході краї-
ни на сталий розвиток, також необхідно роз-
робити і прийняти: закон про сталий розви-
ток Україні, який визначить національну
концепцію та довгострокову стратегію пере-
ходу на сталий розвиток; закон про біологі-
чну безпеку; закон або робочу концепцію
переходу до інформаційного суспільства, які
враховували б принципи сталого розвитку;
комплекс нормативно-законодавчих доку-
ментів щодо мотиваційного інструментарію
постійної екологічно направленої реструк-
туризації економіки, який стосувався б еко-
номічних суб'єктів незалежно від форми
власності. Пропонується також виробити
правові механізми заохочення економічних
суб'єктів і населення до економії енергетич-
них і матеріальних ресурсів, упорядкування
технологій поводження з відходами, викори-
стання відновлювальних джерел енергії, ро-
зробити нормативно-правову базу забезпе-
чення шляхів, засобів, послідовності дій до
переходу регіонів і господарських галузей
на сталий розвиток, впроваджувати в прак-
тику не тільки принцип «забруднювач пла-
тить», а також правило «забруднювач пла-
тить тому, кому фактично завдано шкоди».
Складність реалізації висловлених вче-
ними Національної академії наук України
пропозицій обумовлена тим, що у вітчизня-
ній правовій науці відсутні загально визнані
теоретичні розробки правових проблем охо-
рони навколишнього середовища. Залиша-
ється недостатньо вивченим вплив ринкових
відношень в економіці, які тільки форму-
ються, на стан навколишнього середовища
при наявності в країні екологічної кризи.
Проблеми сталого розвитку країни не знай-
шли належного відпрацювання у криміналь-
ному, земельному, цивільному, господарсь-
кому та іншому законодавстві при їх рефор-
муванні, а також законодавстві адміністра-
тивному, екологічному, податковому, рефо-
рмування яких триває.
З урахуванням викладеного основними
напрямами організаційно-правового забез-
печення переходу Україні на сталий розви-
ток залишаються такі [2]:
· визначення стану правового забезпе-
чення сталого розвитку України у сфері
охорони навколишнього середовища. Для
цього слід провести науково-правове дослі-
дження наявності в країні умов, що дозво-
ляють забезпечувати охорону довкілля на
засадах сталого розвитку, встановлення сту-
пеня правової захищеності громадян щодо
захисту своїх прав на здорове навколишнє
середовище і можливості законодавства
України в умовах ринку забезпечувати пере-
хід країни на сталий розвиток у сфері охо-
рони навколишнього середовища;
· встановлення особливостей правової
охорони навколишнього середовища на
принципах сталого розвитку. На цьому етапі
доцільно основний акцент досліджень зро-
бити на встановленні адекватності впливу
чинного законодавства України на суб'єкти
господарської та інших видів діяльності з
урахуванням стану навколишнього середо-
вища тієї місцевості, на якій така діяльність
здійснюється. Це необхідно для коригування
національного законодавства на правове за-
безпечення переходу країни на сталий роз-
ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2013, Випуск 16
23
виток. Актуальність такого підходу обумов-
лена тим, що за останні роки не відбулося
помітної еколого-оріентованої реструктури-
зації як промислового комплексу в цілому,
так і більшості його галузей. У промислово-
сті зберігається висока енерго- і матеріало-
ємність виробництва. У країні склалася і
зберігається висока енергоємність комуна-
льного господарства і побутової інфраструк-
тури. У комунальних мережах спостеріга-
ється велике споживання води і тепла. У бі-
льшості міст відсутня система утилізації
промислових та твердих побутових відходів,
практично не здійснюється переробка орга-
нічних відходів на біогаз;
· забезпечення ефективного управління в
сфері охорони довкілля, оскільки найбільш
гострі проблеми переходу країни на сталий
розвиток пов’язані з прийняттям управлін-
ських рішень. Найважливіші з них - визна-
чення відповідних обсягів господарської та
організаційно-управлінської діяльності, чіт-
кий розподілу функцій між органами влади
різного рівня, розробка єдиної методики
прийняття управлінських рішень з ураху-
ванням екологічних аспектів та ін.
Період, який пройшла Україна від конфе-
ренції ООН в Ріо-де-Жанейро (1992) до са-
міту в Йоганнесбурзі (2002), збігся з важки-
ми роками становлення нових державних
інституцій та суспільно-політичних відно-
син, з докорінною трансформацією економі-
ки України й тотальною економічною кри-
зою, що зумовило необхідність зосередити
діяльність держави і суспільства на пробле-
мах державотворення, формування системи
національної безпеки, ліквідації ядерної
зброї, пом'якшення наслідків катастрофи на
Чорнобильській атомній станції та здійснен-
ня системних реформ.
В наступне десятиріччя (2002-2012 рр.)
країна продовжувала проходити складні
трансформаційні процеси, що співпадали в
часі із частою та швидкою зміною політич-
них сил, періодом, коли за гостротою полі-
тичної боротьби питання сталого розвитку
не мали не тільки пріоритетного, але й прос-
то принципового значення. Внаслідок цього
в програмних документах різних політичних
сил, на рівні керівних структур не відчува-
ється зацікавленості у прийнятті на вищому
державному рівні документів, які б, відпо-
відно, визначали концепцію, стратегію та
план дій щодо переходу України до моделі
сталого розвитку [22,23].
Таким чином, аналіз правових засад
України у сфері сталого розвитку свідчить,
що цілеспрямованої комплексної політики
щодо формування умов сталого розвитку,
створення можливостей та механізмів його
досягнення, не започатковано. Серед чинних
державних нормативно-правових документів
немає таких, які одночасно охоплюють всі
складові сталого розвитку та визначають
цілеспрямовано її ідеологію, зміст та механі-
зми реалізації. Навіть не відповідає цим ви-
могам затверджена постановою Кабінету
Міністрів України від 26 квітня 2003 р.
№ 634 «Комплексна програма реалізації на
національному рівні рішень, прийнятих на
Всесвітньому саміті зі сталого розвитку, на
2003-2015 рр.», яка на даний час є застарі-
лою та неактуальною через не прийняття за
визначеними в ній окремими напрямами (бі-
дність, соціальні хвороби, екологічна безпе-
ка тощо) спеціальних концепцій, програм,
стратегій, які забезпечують їх нове усвідом-
лення та реалізацію [24, 25].
Отже, можна констатувати, що можливо-
сті визначити та оцінити стратегічні пріори-
тети України щодо сталого розвитку обме-
жені через відсутність відповідних законо-
давчих та нормативних документів. Концеп-
ція переходу України на засади сталого роз-
витку, яка була опрацьована в Національній
академії наук України в 2006 р. та оновлена
у 2012 р., до цього часу не розглянута Вер-
ховною Радою України. Україна також є од-
нією з небагатьох кран Європи, в якій відсу-
тні такі важливі стратегічні документи, як
Національна стратегія сталого розвитку та
Національний план дій зі сталого розвитку.
В лютому 2012 році за ініціативи пред-
ставників трьох інститутів НАН України –
Інституту географії (Київ), Інституту про-
блем ринку та економіко-екологічних дослі-
джень (Одеса) Інституту проблем природо-
користування та екології (Дніпропетровськ)
було здійснено чергові зусилля щодо забез-
печення прийняття в Україні Концепції ста-
лого розвитку до саміту «Ріо+20». За участі
представників цих інститутів, представників
інших академічних наукових установ, вузів-
ської науки, учасників громадських приро-
доохоронних організацій, було підготовлено
нову редакцію Концепції, яка увібрала всі
напрацювання, здійснені у попередніх варі-
ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2013, Випуск 16
24
антах концепцій, адаптовані, відповідним
чином, до нових умов, до потреб сьогоден-
ня. Проект концепції пройшов обговорення і
був схвалений на Міжнародному екологіч-
ному форумі «Довкілля для України», при
його доопрацюванні були враховані поба-
жання і зауваження, що надійшли від окре-
мих зацікавлених органів центральної вико-
навчої влади та експертів [26].
Супроводжуючим листом Президента
НАН України Б.Є. Патона 02.04.2012 р.
(лист № 9п/619-1) доопрацьована концепція
була направлена до Кабінету Міністрів
України. Проект Концепції відповідним до-
рученням був погоджений у Комітеті Верхо-
вної Ради України з питань екологічної по-
літики, природокористування та ліквідації
наслідків Чорнобильської катастрофи, в Мі-
ністерстві екології та природних ресурсів,
МОНмолодьспорту, Мінекономрозвитку,
Мінсоцполітики, Міністерстві закордонних
справ, Держгеонадрах, Держводагенстві.
Прийнявши Концепцію переходу країни
на засади сталого розвитку, а потім Націо-
нальну стратегію такого розвитку, Україна
зробила б значний крок по виконанню своїх
політичних зобов’язань та впровадженню
Комплексної програми реалізації на націо-
нальному рівні рішень, прийнятих на всесві-
тніх самітах (Ріо-92, Йоганнесбург – 2002),
яка була затверджена постановою Кабінету
Міністрів України від 26.04.2003 р. (№ 634).
Але, на жаль, Концепція знову не була офі-
ційно визнана державними органами.
Висновки
Які ж практичні висновки можна зробити
з цього огляду проблематики сталого розвит-
ку [2,31,32]?
По-перше. Необхідно терміново присту-
пити до практичної, конкретної розробки На-
ціональної стратегії сталого розвитку Украї-
ни. Така стратегія, на наш погляд, має бу-
дуватися на таких принципових засадах:
· на державному рівні визнати, що сталий
розвиток має сприяти задоволенню потреб
нинішнього покоління, водночас не пере-
шкоджаючи задоволенню потреб майбутніх
поколінь. Для цього треба проголосити, що
природні ресурси, які належать її народові і
становлять матеріальну основу його існуван-
ня незалежно від форм власності, є обмеже-
ними; використання природних ресурсів по-
винно базуватись на заощадливому та науко-
ємному підходах; будь-яка антропогенна дія-
льність має узгоджуватися із законами при-
роди та обмеженнями, які із цих законів ви-
пливають; екологічно орієнтоване виробниц-
тво має бути економічно ефективним; одер-
жаний від господарської діяльності результат
не може бути меншим від шкоди, заподіяної
довкіллю;
· забезпечити комплексність, багатофор-
матність, збалансованість розвитку в динамі-
ці; назавжди відмовитися від твердження, що
«економіка вирішує все», відмовитися від
тотальної економізації та комерціалізації роз-
витку;
· забезпечити органічну єдність складо-
вих сталого розвитку – економічного розвит-
ку, соціального прогресу і екологічної безпе-
ки в їх взаємодії, взаємовпливі, балансі та
інтеграції.
Сталий розвиток не може обмежуватись
зазначеною тріадою. До неї треба додати ін-
ституційні реформи, інновації, конкуренто-
спроможність та ін. Процес сталого розвитку,
включаючи імплементацію стратегії, мають
здійснювати три учасники – уряд, бізнес і
громадянське суспільство. Має бути забезпе-
чена максимальна відкритість і гласність на
всіх етапах процесу. Згаданий процес пови-
нен включати такі компоненти, як управлін-
ня, планування, імплементація, зв'язок з бю-
джетним процесом, моніторинг і навчання з
підвищенням ролі менеджментських аспектів
координації і участі.
По-друге. На чолі процесу запровадження
засад сталого розвитку має стояти високий і
відповідальний державний орган. Світовий
досвід свідчить, що таким органом має бути
постійно працююча Національна рада із ста-
лого розвитку під керуванням прем'єр-
міністра за участю авторитетних представни-
ків уряду, бізнесу, громадянського суспільст-
ва, наукової громадськості.
По-третє. Суттєвого розширення потре-
бують наукові дослідження в галузі сталого
розвитку. Провідну роль тут мають відіграва-
ти науковці Національної академії наук. Вар-
то обговорити питання про стан наукових
досліджень із сталого розвитку на засіданні
Президії НАН України. Значної активізації
потребує робота Наукової ради при Президії
ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2013, Випуск 16
25
НАН України із навколишнього середовища і
сталого розвитку. Треба насамперед
пам’ятати, інтеграція України до Європейсь-
кого Союзу або євроатлантична інтеграція
України без формального членства в ньому
великою мірою залежать від успішної розро-
бки та реалізації Національної стратегії ста-
лого розвитку України.
Перелік посилань
1. Шапарь А.Г. Методические подходы к выбору стратегии устойчивого развития территории /
А.Г. Шапарь, В.В. Антонов, Г.Г. Шматков и др. : в 2-х томах. – Днепропетровск, 1996. – Том 1. –
162 с.; Том 2. – 170 с.
2. Буркинський Б.В. Наукові засади розробки стратегії сталого розвитку України / ред. кол.
Б.В. Буркинський, В.П. Кухар, Л.Г. Руденко, А.Г. Шапар. – Одеса : ІПРЕЕД НАН України, 2012.
3. Report of the World Commission on Environment and Development: Our Common Future - Режим
доступу: http://www.un-documents.net/wced-ocf.htm.
4. Руденко Л.Г. Сталий розвиток: пошуки моделей сталого розвитку України / Л.Г. Руденко //
Український географічний журнал. – 1998. – № 1. – С. 5-12.
5. Шапарь А.Г. Исчерпаемость минеральных ресурсов, целесообразность и условия их ввода в
эксплуатацию / А.Г. Шапарь, П.И. Копач // Открытые горные работы. – Москва, 2000. – № 4. –
С. 57-62.
6. Орлов Н.А. Формирование концепции перехода Украины на устойчивое развитие: эколо-
го-правовые проблемы / Н.А. Орлов // Ученые записки Таврического национального ун-та
им. В.И. Вернадского : серия «Юридические науки». – 2008. – Т.21 (60). - № 2. - С.192 - 200.
7. Концепцiя сталого розвитку України. – Київ, 1997.
8. Марушевський Г.Б. Загальні коментарі Національного екологічного центру України до проек-
ту «Концепції сталого розвитку України» / Г.Б. Марушевський // Екологічне законодавство; еколо-
гічні аспекти господарської діяльності; екологічний аудит; екологічне страхування; еколо-
го-економічне нормування; сталий розвиток: матеріали семінару. – Київ, 2000. – С. 15-18.
9. Методические подходы к выбору стратегии устойчивого развития территории / под ред.
А.Г. Шапаря. – Днепропетровск : ИППЭ НАН Украины. – 1996. – Т.1 – 162 с.; Т.2 – 82 с.
10. Буркинський Б.В., Степанов В.М., Харічков С.К. Еколого-економічні орієнтири стратегії ста-
лого розвитку України / Б.В. Буркинський, В.М. Степанов, С.К. Харічков // Проблеми сталого роз-
витку України. – К. : БМТ, 2001. – С. 165-178.
11. Методичні підходи до вибору та обґрунтування критеріїв і показників сталого розвитку різ-
них ландшафтних регіонів України / за ред. А.Г. Шапара: 2-е вид., перероб. і доп. – Дніпропет-
ровськ : Поліграфіст, 2002. – 99 с.
12. Шевчук В. Ноосферогенез і гармонійний розвиток / В.Шевчук, Г.Білявський, Ю.Саталкін,
В.Навроцький. – К. : Геопринт, 2002.
13. Методичні вказівки з розробки регіональних стратегій сталого розвитку / за ред. А.Г.Шапара.
– Дніпропетровськ : Моноліт, 2003. – 132 с.
14. Руденко Л.Г. Украина на пути к устойчивому развитию / Л.Г. Руденко, И.А. Горленко,
В.И. Олещенко. – К. : Ин-т географии НАН Украины, 2000.
15. Голубець М.А. Екосистемологія / М.А. Голубець. – Львів : Поллі, 2000. – 316 c.
16. Кухар В.П. До питання переходу України на принципи сталого розвитку / В.П. Кухар // Про-
блеми сталого розвитку України. – К. : БМТ, 2001. – С. 120-132.
17. Долішній М.І. Екологічні аспекти соціальної асиметрії українського суспільства // Проблеми
сталого розвитку України / М.І. Долішній, В.С. Кравців. – К. : БМТ, 2001. – С. 151-164.
18. Костицький В.В. Екологія перехідного періоду: право, держава, економіка (економі-
ко-правовий механізм охорони навколишнього природного середовища в Україні) / В.В. Костиць-
кий. – К., 2001. – 390 с.
19. Бадрак А., Шостак Л. Цели и приоритеты устойчивого развития Украины // Экономика Укра-
ины.-2002. - № 10. – С. 30-36.
20. Маліцький Б.А. Перспективні напрями науково-технологічного та інноваційного розвитку
України / Б.А. Маліцький, О.С. Попович, В.П. Соловйов.– К. : Фенікс. – 2006. – 208 с.
21. Шапар А.Г. Про Концепцію переходу України до сталого розвитку / А.Г. Шапар // Екологія і
природокорикористування / Зб. наук. праць Інституту проблем природокористування та екології
НАН України. - Дніпропетровськ, 2006. - Вип. 8. – С. 37 - 61.
http://www.un-documents.net/wced-ocf.htm
ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2013, Випуск 16
26
22. Доповідь України до Конференції ООН зі сталого (збалансованого) розвитку Ріо+20 (проект)
/ за ред. Л.Г. Руденка. – Київ : Інститут географії НАН України, 2012. – 69 c.
23. Шапар А.Г. Започаткування принципів сталого розвитку та ноосферних ідей В.І. Вернадсько-
го в Україні / А.Г. Шапар, М.А. Ємець, О.О. Скрипник // Наукова спадщина В.І. Вернадського і су-
часність : монографія / редкол. Н.В. Багров та ін. – Сімферополь : ВД «АРІАЛ», 2013. – С. 153-164.
24. Громадська оцінка процесу реалізації національної екологічної політики у 2011 році : Щоріч-
на доповідь НУО / під ред. В. Мельничука, О. Кравченко, Т. Малькової. – Київ, 2012. – 375 с.
25. Новікова О.Ф. Сталий розвиток промислового регіону: соціальні аспекти
/ О.Ф. Новікова, О.І. Амоша, В.П. Антонюк та ін. – Донецьк, 2012. – 534 с.
26. Буркинський Б.В. Модель сталого розвитку для України : системний підхід, методологія пе-
реходу / Б.В. Буркинський, Л.Г. Руденко, А.Г. Шапар та ін. – Одеса : ІПРЕЕД НАН України, ІГ НАН
України, ІППЕ НАН України, 2012. – 59 с.
Стаття надійшла до редколегії 07.04.2013 р. українською мовою
Стаття рекомендована членом редколегії д-ром біол.наук Г.Г. Шматковим
А.Г. ШАПАРЬ*, Н.А. ЕМЕЦ*, Б.В. БУРКИНСКИЙ**, С.К. ХАРИЧКОВ**,
Л.Г. РУДЕНКО***, С.А. ЛИСОВСКИЙ***, П.Н. ЧЕРИНЬКО****
*Институт проблем природопользования и экологии НАН Украины, г. Днепропетровск, Украина
**Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины,
г. Одесса, Украина
***Институт географии НАН Украины, г. Киев, Украина
****Научно-организационный отдела Президиума НАН Украины, г. Киев, Украина
Приведен анализ национальных действий, направленных на формирование модели
перехода Украины к устойчивому развитию. Определены основные проблемы внедрения
принципов устойчивого развития. Сформулированы принципиальные основы Нацио-
нальной стратегии устойчивого развития Украины, основные направления правового и
организационного обеспечения ее разработки и реализации.
Ключевые слова: устойчивое развитие, концепция, национальная стратегия, нацио-
нальный план действий.
A.G. SHAPAR*, M.A. YEMETS*, B.V. BURKINSKIY**, S.K. HARICHKOV**, L.G.
RUDENKO***, S.A. LISOWSKI***, P.N. CHERIN'KO****
*Institute for Nature Management Problems and Ecology of the NAS of Ukraine,
Dnipropetrovsk, Ukraine
**Institute for Market Problems and Economic and Ecological Research of the NAS of Ukraine,
Odessa, Ukraine
***Institute of Geography of the NAS of Ukraine, Kiev, Ukraine
****Sector of the science and the organizational Department of the Presidium of the NAS of Ukraine,
Kiev, Ukraine
PROBLEMS Of IMPLEMENTATION OF SUSTAINABLE DEVELOPMENT
PRINCIPLES IN UKRAINE
The analysis of National action aimed at creating models of Ukraine's transition to sustain-
able development is given. The main problems of implementation of sustainable development
principles were defined. The fundamental principles of the National Strategy for Sustainable
Development in Ukraine, the main areas of legal and organizational support for Strategy’s de-
velopment and implementation are formulated.
Keywords: sustainable development, concept, National Strategy, National Plan of Action.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-57475 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0010 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:42:12Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Інститут проблем природокористування та екології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Шапар, А.Г. Ємець, М.А. Буркинський, Б.В. Харічков, С.К. Руденко, Л.Г. Лісовський, С.А. Черінько П.М. 2014-03-10T11:15:44Z 2014-03-10T11:15:44Z 2013 Проблеми запровадження засад сталого розвитку в Україні / А.Г. Шапар, М.А. Ємець, Б.В. Буркинський, С.К. Харічков, Л.Г. Руденко, С.А. Лісовський, П.М. Черінько // Екологія і природокористування. — 2013. — Вип. 16. — С. 18-26. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. XXXX-0010 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/57475 303.4:330.3:502.3 Наведено аналіз національних дій, спрямованих на формування моделі переходу України до сталого розвитку. Визначено основні проблеми впровадження принципів сталого розвитку. Сформульовано принципові засади Національної стратегії сталого розвитку України, основні напрямки правового та організаційного забезпечення її розробки та реалізації. Приведен анализ национальных действий, направленных на формирование модели перехода Украины к устойчивому развитию. Определены основные проблемы внедрения принципов устойчивого развития. Сформулированы принципиальные основы Национальной стратегии устойчивого развития Украины, основные направления правового и организационного обеспечения ее разработки и реализации. The analysis of National action aimed at creating models of Ukraine's transition to sustainable development is given. The main problems of implementation of sustainable development principles were defined. The fundamental principles of the National Strategy for Sustainable Development in Ukraine, the main areas of legal and organizational support for Strategy’s development and implementation are formulated. uk Інститут проблем природокористування та екології НАН України Екологія і природокористування Теоретичні аспекти сталого розвитку Проблеми запровадження засад сталого розвитку в Україні Problems of implementation of sustainable development principles in Ukraine Article published earlier |
| spellingShingle | Проблеми запровадження засад сталого розвитку в Україні Шапар, А.Г. Ємець, М.А. Буркинський, Б.В. Харічков, С.К. Руденко, Л.Г. Лісовський, С.А. Черінько П.М. Теоретичні аспекти сталого розвитку |
| title | Проблеми запровадження засад сталого розвитку в Україні |
| title_alt | Problems of implementation of sustainable development principles in Ukraine |
| title_full | Проблеми запровадження засад сталого розвитку в Україні |
| title_fullStr | Проблеми запровадження засад сталого розвитку в Україні |
| title_full_unstemmed | Проблеми запровадження засад сталого розвитку в Україні |
| title_short | Проблеми запровадження засад сталого розвитку в Україні |
| title_sort | проблеми запровадження засад сталого розвитку в україні |
| topic | Теоретичні аспекти сталого розвитку |
| topic_facet | Теоретичні аспекти сталого розвитку |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/57475 |
| work_keys_str_mv | AT šaparag problemizaprovadžennâzasadstalogorozvitkuvukraíní AT êmecʹma problemizaprovadžennâzasadstalogorozvitkuvukraíní AT burkinsʹkiibv problemizaprovadžennâzasadstalogorozvitkuvukraíní AT haríčkovsk problemizaprovadžennâzasadstalogorozvitkuvukraíní AT rudenkolg problemizaprovadžennâzasadstalogorozvitkuvukraíní AT lísovsʹkiisa problemizaprovadžennâzasadstalogorozvitkuvukraíní AT čerínʹkopm problemizaprovadžennâzasadstalogorozvitkuvukraíní AT šaparag problemsofimplementationofsustainabledevelopmentprinciplesinukraine AT êmecʹma problemsofimplementationofsustainabledevelopmentprinciplesinukraine AT burkinsʹkiibv problemsofimplementationofsustainabledevelopmentprinciplesinukraine AT haríčkovsk problemsofimplementationofsustainabledevelopmentprinciplesinukraine AT rudenkolg problemsofimplementationofsustainabledevelopmentprinciplesinukraine AT lísovsʹkiisa problemsofimplementationofsustainabledevelopmentprinciplesinukraine AT čerínʹkopm problemsofimplementationofsustainabledevelopmentprinciplesinukraine |