Культурно-просвітний рух на Харківщині у висвітленні української преси (1907-1914 рр)
Збережено в:
| Дата: | 2003 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2003
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5792 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Культурно-просвітний рух на Харківщині у висвітленні української преси (1907-1914 рр) / О.Л. Яцина // Краєзнавство. — 2003. — № 1-4. — С. 82-84. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859654523230879744 |
|---|---|
| author | Яцина, О.Л. |
| author_facet | Яцина, О.Л. |
| citation_txt | Культурно-просвітний рух на Харківщині у висвітленні української преси (1907-1914 рр) / О.Л. Яцина // Краєзнавство. — 2003. — № 1-4. — С. 82-84. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-07T13:37:15Z |
| format | Article |
| fulltext |
-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------
|
Яцина ОЛ. (м. Харків)
КУЛЬТУРНО-ПРОСВІТНИЙ РУХ НА
ХАРКІВЩИНІ У ВИСВІТЛЕННІ УКРАЇНСЬКОЇ
ПРЕСИ (1907-1914 рр).
Культурно-просвітний рух був однією з важ- були досить складними і неоднозначними. Згідно
лйвих складових процесу національно-культур- з царськими маніфестами, у державі були
ного відродження. Він розвивався на базі так зва- проголошені буржуазно-демократичні свободи. На
ної позашкільної освіти. Остання включала досить практиці чиновники, на зразок сумнозвісного
широке коло організацій від губернського товари- міністра внутрішніх справ П.Столипіна, намага-
ства грамотності до сільського аматорського лися будь-якими методами обмежити націо-
колективу. Не всі з них були українськими і пра- нально-культурний розвиток українців. Так,
цювали на користь національної справи. Потужня наприклад, в Харкові було декілька спроб відкри-
і цілеспрямована русифікаторська політика ца- ти просвітню установу. В 1906 р. планувалася
ризму давала свої плоди. Та незважаючи на робота товариства "Родина", згодом, у 1909р.,
перешкоди, на Харківщині створювалися нові було ще дві спроби відкрити спочатку "Харківське
українські культурно-просвітницькі організації, українське громадське зібрання" [9,10]. Справа
які працювали поряд зі старими. На їх діяльну увінчалася успіхом лише у 1912р., коли розпочало
роботу звернув увагу В.Фрадкін, підкресливши, роботу товариство імені Г.Квітки-Основ'яненка.
що вони відіграли неабияку роль у справі Причиною таких заборон була боязнь чиновників
підготовки ґрунту для практичного вирішення активізації українського руху в місті [11]. Безліч
ідеї створення української держави [1, с 55]. різноманітних перешкод створювали чиновники
Діяльність окремих організацій культурно- різних рангів. Так, причиною зриву українського
просвітнього спрямування у нашому краї вивчали вечора чи концерта могла бути афіша, яка не
В.Ярошик, Г.Єфросімова, О.Денисенко, зокрема сподобалася ісправнику, відсутність в програмі
звертаючись до роботи Харківської публічної російських номерів, "підозрілість" україномовних
бібліотеки, архітектурно-художнього гуртка текстів пісень або віршів. Часом в пресі
[2,3,4]. Дисертаційне дослідження Т.Коломієць з'являлися повідомлення про звільнення зі
було присвячене довголітній діяльності Харківсь- службових посад людей, які брали участь у роботі
кого товариства грамотності [5]. українських громадських організацій, цікавилися
Культурно-просвітний рух як частину націо- і читали українську пресу, книги. Велике
нального руху вивчали В.Кравченко, В. Бурмака, значення мав суб'єктивний фактор - міра
В. Головченко [6,7,8]. В роботах цих авторів схильності чи ворожості чиновника до української
український рух досліджувався головним чином в справи. В українській пресі друкувалася
межах міста Харкова. Автори відзначили роль міста інформація про ріхні вияви культурно-просвіт-
в процесі національно-культурного відродження ницького руху на Харківщині. Систематичними
народу, відмітили негативні тенденції в даному були повідомлення про проведення в місті та поза
процесі і підкреслили необхідність подальшої праці. його межами народних читань українською
Запропонований матеріал може бути певним мовою, які організовувалися під егідою товариства
внеском у вивчення складного процесу національ- грамотності або комітету народної тверезості. В
но-культурного відродження в нашому краї, при 1910 р., за повідомленням газети "Рада", такі
цьому буде показана позиція української преси. читання проводилися у трьох місцях Харкова:
З цією метою використано матеріали періодичних Народному домі, першій ральній школі та
видань, що виходили в межах тієї частини москалівській школі. Середня відвідуваність
України, яка була в складі Російської імперії. читань коливалася в межах 100-300 чоловік. Крім
Це, зокрема, газета "Рада" (Київ, 1906-1917), цього, комісія народних читань товариства
тижневик "Сніп" (Харків, 1912), журнали грамотності відкрила 19 філій по губернії,
"Літературно-науковий вісник" (київський період закупляла і поширювала україномовну літера-
1907-1914), "Світло" (Київ, 1910-1914), "Украине- туру, правда відсоток її у порівнянні з російською
кая жизнь" (Москва, 1912-1917). Останній був досить невеликим [12]. У 1912 р. , за
часопис був створений українцями для російсько- інформацією поданою журналом "Світло", у
мовного читача. Харкові проводилися народні читання у чотирьох
У цих виданнях працювали кращі представ- аудиторіях та на Основі. Серед творів, які
ники українського руху: М.Грушевський, цікавили слухачів, названо книги В.Грінченка,
С.Єфрємов, Д. Дорошенко, М.Гехтер, М.Міхновсь- М.Гоголя, Т.Шевченка, Г.Квітки-Основ'яненка.
кий, Ф.Матушевський, А.Ніковський, С.Русова, Тут же автор підкреслив популярність серед
Г.Шерстюк, С.Черкасенко та інші. народу україномовних читань [13, с.9]. Оцінюючи
Умови, що склалися після першої революції їх роль, українська преса цілком справедливо
в Росії, для розвитку культурно-просвітнього руху підкреслювала, що в умовах відсутньості рідної
----------------------■ --------------■ ------------------------------------- .... -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- ^ -
S ^
школи вони є одним із необхідних засобів "Рада", - поважний стимул до пробудження
національного пробудження демократичних національної свідомості серед народу"[17].
верств населення [13, с7]. Журнал "Літературно-науковий вісник" писав з
Помітним в пресі культурно-просвітнім цього приводу, що значення українських вистав
осередком була аматорська театральна трупа під для розвитку національної свідомості досить
керівництвом С.Хвороста і П.Зінченка, що розпо- велике, вони є першою сходинкою на шляху
чала свою роботу в Харкові у 1907р. Місто не мало пробудження народу, не випадково влада
українського стаціонарного професійного театру, намагається їх забороняти [18, с.572]. У
нашому
тому щойно згаданий колектив певною мірою краї, як і по Україні, такі вистави проводилися
компенсував цей недолік. У своїй роботі трупа переважно на селі. Часом зустрічається інфор-
використовувала приміщення Народного дому. мація про їх поширення серед робітників. Так,
Наскільки харків'яни цінували роботу цього за повідомленням преси, гурт аматорів діяв серед
колективу свідчив допис Д.Шсочинця, вміщений залізничників ст. Люботин [19, с 140].
у "Раді". Із п'ятирічним ювілеєм артистів при- Звичайно, що сам факт існування культурно-
вітали представники місцевих громадських уста- просвітнього осередку не означав автоматично
нов та окремі діячі. У виступах відмічено їх важ- наявність у ньому національно-свідомого колек
тиву працю на користь України. У подарунок ама- тиву, але це був перший ступінь національного
тори отримали коштовні видання творів М.Гру- прозріння, який рано чи пізно, більшу чи
меншу
шевського, І.Карпенка-Карого, М.Лисенка [14]. частину його учасників приводив до цієї мети.
У межах Харківської губернії культурно- Це підтверджували як матеріали кореспондентів,
просвітний рух розвивався не лише завдяки де вони таку думку відстоювали, так і сухий
філіям товариства грамотності, а й народним фактичний потік інформації. Ось, наприклад за
бібліотекам, аматорським театрально-концертним повідомленням тижневика "Сніп", прибуток від
колективам. Певну просвітницьку роль відігра- проведеного українського вечора аматори Лебе-
вали сільськогосподарські виставки, до яких дина переказали на побудову в Києві пам'ятника
прилучалася харківська "Українська книгарня", Т.Шевченку [20]. Ця інформація без зайвих
поширюючи через них відповідну літературу. коментарів повідомила про наявність у колективі
Огляд наявності української книги в національно-свідомих елементів, адже власною
народних бібліотеках кількох українських губер- працею зароблені гроші на непотрібну справу не
ній зроблено журналом "Украинская жизнь". кидають. Тут же підкреслимо, що проведення
8гідно з даними по Харківщині їх кількість була різноманітних ювілейних заходів - ще один
незначною і коливалася в середньому від 4,4 у важливий націотворчий засіб, який згуртовував,
8тївському до 19,3 у Харківському повітах [15, збуджував народ. Найбільш потужним був рух,
с.99]. Бібліотечний фонд таких книгозбірень пов'язаний з ім'ям Великого Кобзаря. Про його
становив близько 500 книг. Обнадійливим, як відображення в загальноукраїнській пресі, у тому
зазначено в часописі, було те, що читабельність числі й у Харкові, нами зазначалося окремо [21].
української книги набагато перевищувала Українська преса не лише висвітлювала
російську і при вільному доступі вона могла б конкретні прояви культурно-просвітнього руху,
зайняти вагоме місце. Тут слід зазначити, що за ай критикувала наявні недоліки. Досить болючою
даними преси українську книгу читали переважно була проблема розпорошеності, низької організо-
гуртом, тому її вплив набагато перевищував ваності представників культурно-просвітницького
наявну кількість. Цей неадекватний вплив руху. Ось, наприклад, коротка цитата допису
націотворчих засобів, з одного боку, і урядові Д.Пісочинця з Харкова зі сторінок "Ради": "Все
репресії, з іншого, надали процесу поширення відбувається нарізно, окремими гуртками, нема
національної свідомості прихований характер. закладу, що згуртував усіх" [22]. Крім цього,
Цікаве спостереження з цього приводу висловив давалася в знаки політична різновекторність серед
один із українофобів на шпальтах петербурзької представників українського руху. Певний час
газети "Новое время". Серед українців, на його українців Харкова об'єднувало товариство ім.
думку, існує дві категорії людей: "діючі" - ті, Г.Квітки-Основ'яненка, але згодом в пресі
що непомітно працюють на користь української з'явилася інформація про розкол серед його
справи, і "розмовляючі" - які у всіх на очах членів. Про розкол у товаристві на "демократів"
роблять більше ґвалту, аніж конкретної роботи. та "буржуазію" доносив у місцеву жандармерію
Перша категорія особливо небезпечна [16]. таємний агент "Львович" [23]. Цей розкол, а
Очевидно, певна прихованість українського руху також недостатній рівень національної свідомості
не завжди давала можливість царизму реально були одними із причин провалу ідеї заснування в
оцінити його масштаби. Харкові професійного театру, - писалося на
Українська преса систематично звертала сторінках "Ради".
увагу на роботу самодіяльних театрально- Наостанок слід зазначити, що чимало
концертних колективів. Вони, як правило, інформації про культурно-просвітній рух на
виникали стихійно, не мали чітких організацій- Харківщині, особливо на шпальтах "Ради" та
них структур, їх діяльність було важко контро- "Світла", подавав Д.Пісочинець. Справжнє
лювати. Ставлення преси до таких колективів прізвище цього харківського кореспондента
було позитивним. "Аматорство, - зазначала газета Д.Ткаченко. Він перебував у родинних зв'язках
із Б.Грінченком, брав безпосередньо участь у ваність. На цей час процес пробудження І
роботі багатьох харківських просвітніх установ, національної свідомості охопив не лише середо-
І
На сьогодні його життєвий і творчий шлях вище дрібної інтелігенції, а й селянство, робіт-
І
несправедливо призабутий. ництво. Стверджувати про його завершеність, а
І
Таким чином, на початку XX ст. територія отже, і про закінчення культурницького етапу І
Харківщини була регіоном, де відносно активно національного відродження не доводиться. І
розвивався культурно-просвітній рух, спрямо- Українська преса була важливим, хоч і не
І
ваний на пробудження національної свідомості самодостатнім джерелом вивчення культурно- І
народу. Осередками руху були досить різноманітні просвітнього руху в нашому краї. Правдиво висвіт-
І
установи й організації переважно недержавного люючи існуючий стан справ, вона сприяла акти-
І
характеру. Для нього характерні такі риси, як візації процесу відродження культури та націо-
поміркованість, демократичність, певна прихо- нальної свідомості, подоланню існуючих проблем.
Література:
1. Фрадкін В.З. Про боротьбу громадських 9. ДАХО. Ф.29,оп.1,спр.б9,арк.1.
організацій за національно-культурне відрод- 10. ДАХО. Ф.29,оп.1,спр.81,арк.2.
ження України//Культура України: історія 11. ДАХО. Ф.29,оп.1,спр.69,арк.З.
і сучасність. Респуб.наук, -теорет.конф. 26- 12. Г. Кв-ий. Українські читання в Харкові //
28 жовт.1992р. Харків, 1992. - С.54-55. Рада. 1911-10 верес. [
2. Ярошик В.О. Історія розвитку краєзнавчої 13. ШсочинецьД. Народні читання українською
бібліографії Харківщини // Історія бібліотеч- мовою // Світло. - 1912. - Кн.6. С.6-14.
ної справи в Україні. Мат.регіон.наук.конф. 14. Пісочинець Д. Дай, боже, щоб робилося //
Харків,1994. - С. 78-86. Рада. - 1911. - 13 трав.
3. Ярошик В.О.,ЄфросімоваГ.Розвитоккраєзнав- 15. Серополко С. Народные библиотеки Харь-
чої бібліографії Харківщини //Культура Украї- ковской губернии за 1911 год // Украинская
ни: історія і сучасність. Там само. С.274-276. жизнь. - 1913. - №6. - С.99-100.
4. Денисенко O.I. Новоукраїнський стиль в 16. Ренников Украинское движение // Новое
архітектурі Харкова в 1900-1917рр. // время. - 1913. - Ібавг.
Культура України: історія і сучасність. Там 17. М.Г. Українське аматорство // Рада. - 1914. -
само. С.213-214. Псіч.
5. Коломиєць Т. Харківське товариство поши- 18. Гехтер М. Українське життя в 1911 році //
рення в народі грамотності. Автореф. Літературно-науковий вісник. - 1912. -
Харків. 1998. Т.57. - Кн.З. - С.563-575.
6. Кравченко В. Український національний рух 19. Гехтер М. Українське життя в Росії в 1910
у Харкові XIX - початку XX ст. // Слово і році // Літературно-науковий вісник. -
час. - 1993. - №10 - С. 14-20. 1911. - Т.53. - Кн.1. - С.123-148.
7. Головченко В. Український національно- 20. З нашого життя //Сніп. - 1912. -№33-34. -
культурний рух у Харкові напередодні і під С.14.
час першої світової війни // Березіль. -1995 - 21. Яцина О.А. Українська преса про шевченків-
№9-10. - С. 154-159. ський рух в Україні на початку XX ст. //
8. Головченко В., Бурмака В. Харків і українсь- Український засів. - 1998. - №1-3. - С.34-41.
ке національне відродження к.ХІХ - поч. 22. Пісочинець Д. Лист з Харкова // Рада. -
XX ст. // Березіль. - 1994. - №1-2. - С161- 1909. - 19 листоп.
168. 23. ЦДІАУ. Ф.336,оп.4,спр.4,арк.224.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-5792 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | ХХХХ-0001 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:37:15Z |
| publishDate | 2003 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Яцина, О.Л. 2010-02-08T12:49:05Z 2010-02-08T12:49:05Z 2003 Культурно-просвітний рух на Харківщині у висвітленні української преси (1907-1914 рр) / О.Л. Яцина // Краєзнавство. — 2003. — № 1-4. — С. 82-84. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. ХХХХ-0001 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5792 uk Інститут історії України НАН України Регіональні історико-краєзнавчі дослідження Культурно-просвітний рух на Харківщині у висвітленні української преси (1907-1914 рр) Культурно-просветительное движение на Харьковщине в освещении украинской прессы (1907-1914 гг.) Cultural enlightenment movement in Kharkiv region in veiw of the Ukrainian press Article published earlier |
| spellingShingle | Культурно-просвітний рух на Харківщині у висвітленні української преси (1907-1914 рр) Яцина, О.Л. Регіональні історико-краєзнавчі дослідження |
| title | Культурно-просвітний рух на Харківщині у висвітленні української преси (1907-1914 рр) |
| title_alt | Культурно-просветительное движение на Харьковщине в освещении украинской прессы (1907-1914 гг.) Cultural enlightenment movement in Kharkiv region in veiw of the Ukrainian press |
| title_full | Культурно-просвітний рух на Харківщині у висвітленні української преси (1907-1914 рр) |
| title_fullStr | Культурно-просвітний рух на Харківщині у висвітленні української преси (1907-1914 рр) |
| title_full_unstemmed | Культурно-просвітний рух на Харківщині у висвітленні української преси (1907-1914 рр) |
| title_short | Культурно-просвітний рух на Харківщині у висвітленні української преси (1907-1914 рр) |
| title_sort | культурно-просвітний рух на харківщині у висвітленні української преси (1907-1914 рр) |
| topic | Регіональні історико-краєзнавчі дослідження |
| topic_facet | Регіональні історико-краєзнавчі дослідження |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5792 |
| work_keys_str_mv | AT âcinaol kulʹturnoprosvítniiruhnaharkívŝiníuvisvítlenníukraínsʹkoípresi19071914rr AT âcinaol kulʹturnoprosvetitelʹnoedviženienaharʹkovŝinevosveŝeniiukrainskoipressy19071914gg AT âcinaol culturalenlightenmentmovementinkharkivregioninveiwoftheukrainianpress |