Освітньо-науковий потенціал України в аспекті міжнародного руху людського капіталу
Розкрито сутність освітньо-наукового потенціалу як конкурентної переваги населення країни на міжнародному ринку праці. В аспекті порівняльного аналізу досліджено рівень освітньо-наукового потенціалу України та доведено необхідність розвитку вітчизняної науки як стратегічного ресурсу структурних змін...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Економіка промисловості |
|---|---|
| Дата: | 2013 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2013
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/58004 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Освітньо-науковий потенціал України в аспекті міжнародного руху людського капіталу / Ю.П Гуменюк // Економіка пром-сті. — 2013. — № 4 (64). — С. 174-180. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859738230322102272 |
|---|---|
| author | Гуменюк, Ю.П. |
| author_facet | Гуменюк, Ю.П. |
| citation_txt | Освітньо-науковий потенціал України в аспекті міжнародного руху людського капіталу / Ю.П Гуменюк // Економіка пром-сті. — 2013. — № 4 (64). — С. 174-180. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Економіка промисловості |
| description | Розкрито сутність освітньо-наукового потенціалу як конкурентної переваги населення країни на міжнародному ринку праці. В аспекті порівняльного аналізу досліджено рівень освітньо-наукового потенціалу України та доведено необхідність розвитку вітчизняної науки як стратегічного ресурсу структурних змін економіки, які б сприяли трансформації України з ремітера у ремітента висококваліфікованої робочої сили.
Раскрывается суть образовательного и научного потенциала, как конкурентное преимущество населения страны на международном рынке труда. С точки зрения сравнительного анализа исследованы уровень образовательного и научного потенциала Украины и доказана необходимость развития науки, как стратегического ресурса структурных изменений в экономике, что способствовало бы превращению Украины из ремитера в ремитента высококвалифицированной рабочей силы.
Educational and scientific potential of Ukraine is the result of and a prerequisite for the social-economic development. In 1990 6.5% of global scientific and technical potential were focused in Ukraine; 11 people out of a thousand employed were engaged in scientific and technical sphere. Only in 2006 in the United States the number of researchers per thousand employed reached 6.0 people, in France – 8.3, Germany – 7.2, PRC – 1.6, and Brazil – 1.3, respectively. The purpose of the article is to study the educational and scientific potential of the country and prove the need for the development of science as a strategic resource for structural changes. The liberalization of the international movement of capital in the second half of the twentieth century led to the remove of the legal migration of labour force and expansion of the scope of its illegal migration movement. The countries of the post-Soviet space have lost the status of leading countries of the world, and put dawn to the level of low quality players. Real spending on R & D in Ukraine in 2001 accounted for only 40% of the level of 1991. The pace of falling the spending on R & D in the 1990s, exceeding the pace of falling GDP and reduction of the material bases of research, were faster than the reduction of scientific personnel. However, the research group of scientists from the University of Melbourne showed that in 2011 Ukraine was at the 25th position among 48 countries offering the best higher education in the world. Meanwhile, the shortage of personnel in domestic science and high-tech sector is clearly recognized as the biggest problem of the development of innovative components of the national economy. The author’s research applied to three main reasons of undermining scientific potential: political instability, mass emigration of scientists and lack of interest in scientific growth. So, political instability is manifested in corruption, which is recognized as the biggest challenge for social transformation; the lack of interest is a consequence of the complications of self-realization in terms of corruption that causes undermining the scientific potential of the country and emigration of the workforce of the highest category.
|
| first_indexed | 2025-12-01T16:09:50Z |
| format | Article |
| fulltext |
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
174 ISSN 1562-109X
2013, № 4 (64)
УДК 339.924:331.556.4 Юрій Петрович Гуменюк,
канд. екон. наук, доцент
Тернопільський національний
економічний університет
ОСВІТНЬО-НАУКОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНИ В АСПЕКТІ
МІЖНАРОДНОГО РУХУ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ
Освітньо-науковий потенціал країни є
наслідком та передумовою її соціально-
економічного розвитку. У 1990 р. в Україні
було зосереджено 6,5% світового науково-
технічного потенціалу, з кожної тисячі зай-
нятих 11 осіб працювали в науково-технічній
сфері. Лише у 2006 р. у США кількість дос-
лідників на тисячу зайнятих досягла познач-
ки у 9,6 осіб, Франції – 8,3, ФРН – 7,2, КНР –
1,6 та Бразилії – 1,3 відповідно [2]. Науково-
освітня сфера має випереджати технологіч-
ний рівень економіки, проте не настільки,
щоб замкнутись на вирішенні відірваних від
потреб суспільства завдань. В умовах деінду-
стріалізації національної економіки України
науково-освітня діяльність інерційно продо-
вжила розвиватись, спровокувавши випуск
значної кількості незапитаних вітчизняними
працедавцями висококваліфікованих спеціа-
лістів.
Дослідженню ролі освітньо-наукового
потенціалу присвятили свою діяльність про-
відні зарубіжні та вітчизняні вчені: Е. Дені-
сон, П. Друкер, П. Кругман, Е. де Сото,
Й. Шумпетер, О. Амоша, М. Долішній,
І. Єгоров, Т. Заяц, Е. Лібанова, Л. Лісогор,
В. Ляшенко, Е. Макарова, Ю. Макогон,
В. Новіков, І. Петрова, Л. Семів та ін. Поси-
лення глобальної конкуренції потребує оці-
нювання стану сфери НДДКР й освіти в
Україні та нівелювання причин витоку люд-
ського капіталу найвищого ґатунку.
Метою статті є дослідження освітньо-
наукового потенціалу країни та доведення
необхідності розвитку вітчизняної науки, як
стратегічного ресурсу структурних змін, які
б сприяли трансформації України з ремітера
у ремітента висококваліфікованої робочої
сили.
Бачення перспективи, яку дає методо-
логія геотехнологічного розвитку, розширює
уявлення про світодинаміку у двох важливих
аспектах. Насамперед, вона ставить техноло-
гію разом з економічною потужністю, війсь-
ковими альянсами, дипломатією та ефектив-
ністю державного управління, які є рушій-
ними силами історії. По-друге, геополітика
застерігає, що агенти, які використовують та
контролюють нові технології здатні генеру-
вати глобальний вплив. Так, В. Конобеєв пе-
реконаний, що сучасний етап регіонально-
цивілізаційних інтеграційних процесів хара-
ктеризується високим ступенем їх просуно-
тості лише для західної цивілізації, яка в сво-
єму прагненні до збереження світового пану-
вання об’єктивно не зацікавлена в реалізації
ефективних інтеграційних моделей розвит-
ку решти спільнот [14]. Лібералізація між-
народного руху капіталу в другій половині
ХХ ст. призвела до загасання легальної міг-
рації робочої сили та розгортання масштабів
її нелегального міжкраїнного руху. Прямі
іноземні інвестиції можуть позитивно впли-
нути на економіку країни-реципієнта, прив-
носячи капітал, технології та управлінські
ресурси, які в іншому разі були б недоступ-
ними для країни, і в такий спосіб стимулюва-
ти її економічний розвиток [7, с. 279]. Проте
сумівно, що економічний розвиток країни
може відбуватися через передачу морально
застарілих технологій, які залишаються кон-
курентними лише через дешевизну місцевих
ресурсів. Ми переконані, що лише розвиток
науки і нових технологій вигідний та при-
бутковий, оскільки він нескінечний, а ресур-
си обмежені.
В масштабі світової економіки на роз-
робки та дослідження (R&D) в 2011 р. було
витрачено 1,2 трлн дол., що на 3,6% більше
порівняно із попереднім роком. У звіті, під-
готовленому експертами видання «R&D
Magazine», вказується, що серед інвестицій у
R&D у США лідирують промислові до-
слідження і розробки, на які припало 70,8%
© Ю.П. Гуменюк, 2013
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X 175
2013, № 4 (64)
витрат, що складає 286,9 млрд дол. Зростан-
ня витрат на НДДКР у промисловій сфері в
США минулого року склало 3%. [1].
Водночас на пострадянському просторі
відбулася втрата цілих наукових шкіл та дос-
лідницьких напрямків. На думку експертів,
країни СНД втратили статус провідних нау-
кових держав світу і спустилися до рівня
другорозрядного гравця [4]. Загальні асигну-
вання на розвиток науки в Україні у постій-
них цінах 1991 р. скоротилися з 5331,1 млн
крб у 1991 р. до 2132,9 млн крб у 2001 р. Це
означає, що реальні витрати на НДДКР, на-
віть виходячи з недостатньо надійних офі-
ційних даних, становили лише 40% від рівня
1991 р. При цьому темпи скорочення витрат
на НДДКР у 1990-х роках перевищували те-
мпи падіння ВВП країни, а деградація мате-
ріальної основи проведення досліджень від-
бувалася швидше, ніж скорочення наукових
кадрів [12]. Разом із тим дослідження групи
вчених Мельбурнського університету засвід-
чили, що в 2011 р. серед 48 країн, які пропо-
нують найякіснішу вищу освіту у світі, Укра-
їна перебуває на 25 позиції, залишивши по-
заду не лише всі постсоціалістичні країни,
але й члена G7 – Італію та ЄС15 – Грецію
[22].
Загальновідомо, що інкорпорування
новизни безпосередньо пов'язане з її отри-
манням, відтворенням та реалізацією. Іннова-
ційний процес – метаморфоз наукового знан-
ня в інновацію, або ланцюжок послідомних
дій, під час яких інновація пронизує транс-
формацію ідеї в конкретний продукт, тех-
нологію (інтелектуальний товар) чи послугу,
яким властива виробнична дифузія. Інкорпо-
рація інновацій увібрала фундаментальні та
прикладні дослідження, конструкторські ро-
зробки, маркетинг, виробництво та збут і ни-
ні через глобалізаційну модель поширилася
територією техноекзогенних країн.
Найсучасніша модель інноваційного
процесу пов’язана з моделлю стратегічних
мереж через інтеграцію та встановлення
зв’язків між інституціями, що мають спільні
цілі. У даній моделі маркетинг виступає ос-
новним чинником, причиною і наслідком
всіх досліджень. Інновація розглядається як
результат міжфункціональних взаємозв’язків
та інтеграції на підприємстві, як партнерство
із зовнішніми контрагентами ринку. Така
модель інноваційного процесу має дуальну
природу: мережеву і стратегічну, в ній інно-
ваційні процеси об’єднуються в мережі для
реалізації стратегічних проектів складнішого
рівня [20].
Наука – це специфічна сфера людської
діяльності, яка не визнає державних кордонів
та пришвидшено розвивається в умовах
міжнародного обміну знаннями. В експерт-
ному середовищі існує застереження щодо
доцільності державної підтримки лише
обмеженої кількості наукових напрямів, які
мають економічний потенціал реалізації в
інноваційних проектах, оскільки це може
знищити ефективне академічне середовище,
яке підживлюють «проривні» напрями. Про-
те нині таким середовищем стає циркуляцій-
на міжнародна міграція науковців та коопе-
рування розробок і досліджень у глобальних
масштабах, що цілком узгоджується із мо-
деллю стратегічних мереж.
На початку 2000-х років безумовними
лідерами у виробництві світової наукомісткої
продукції були США та Японія, певні дослід-
ники пов’язували це із сумами їх витрат на
НДДКР, які на той час посідали перше і дру-
ге місце в світі відповідно. Приблизно 80%
всіх світових інновацій створюється в США,
де продається 90% нових товарів і лише 10%
таких, що надійшли на ринок більше як 5
років тому [5]. Проте теорія життєвого циклу
товару Вернона пояснює появу інновацій на
ринку США його обсягами та постійно зро-
стаючими потребами населення, які живить
та реалізовує національна система розробок і
досліджень, де більшу частку витрат фі-
нансує приватний бізнес. Різниця у тракту-
ванні спонукального моменту інновацій по-
лягає не у фінансуванні розробок, а в реалі-
зованих потребах населення (рівні розвитку
людського потенціалу).
Економічне становлення України
пройшло в рамках деіндустріалізації народ-
ного господарства, внаслідок чого вітчизняні
вчені опинилися в стані ізольованості від ви-
робничих проблем світового технологічного
розвитку, що разом з економічними чинни-
ками стимулювало посилення у них емігра-
ційних настроїв. Так, у 1990 р. кількість нау-
ковців, які виконували науково-технічні ро-
боти становила 313 тис. чол., у тому числі з
науковими ступенями – 32,5 тис. У 2001 р. ці
показники складали 113 тис. чол., серед яких
21,4 тис. мали науковий ступінь. Тобто про-
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
176 ISSN 1562-109X
2013, № 4 (64)
тягом перших десяти років незалежності
кількість зайнятих у науковій сфері скороти-
лася втричі, а вчених найвищої кваліфікації –
на третину. У той же час згідно з даними
Держкомстату України в період з 1991 по
2002 р. за кордон емігрувало 574 доктори
наук та 907 кандидатів наук у період з 1996
по 2002 р.
За даними Президії НАН України, ли-
ше з її установ протягом 1994-2001 рр. виїха-
ло 3 тис. 838 наукових співробітників, у тому
числі 3 тис. 399 на тимчасову роботу і ста-
жування, з них – 842 доктори наук і 2 тис.
358 кандидатів наук. У 1992-2001 рр. виїхали
на постійне місце проживання 3 тис. 439
чол., з них 101 доктор наук та 275 кандидатів
наук. Крім того, за цей період на тимчасовій
роботі за кордоном перебували 3 тис. 544
науковців, у тому числі 778 докторів наук та
2 тис. 226 кандидатів наук [19]. Разом із тим
для повнопрофільного залучення наукового
потенціалу до НДДКР необхідна орієнтація
тематики досліджень на пріоритетні напрями
технологічного розвитку.
Водночас брак кадрів у вітчизняній на-
уці та секторі високих технологій все чіткіше
усвідомлюється як найбільша проблема роз-
витку інноваційної компоненти національної
економіки. Державні структури, відповідаль-
ні за формування і реалізацію наукової та
інноваційної політики України, вимушені
шукати шляхи залучення української науко-
вої діаспори. У світовій науковій спільноті
переконані, що акцент у відносинах із науко-
вою діаспорою необхідно робити на обігу
(циркуляції) людського капіталу, а не на його
поверненні [15].
Для України співпраця з науковою діа-
спорою – венчурний проект, оскільки ризики
реалізації базових витрат на оплату праці та
обладнання дуже високі. По суті, це реверс
процесу «втечі умів» без прив’язки до техно-
логічного розвитку національної економіки.
Не можна ігнорувати той факт, що глобалі-
зація формує певний транснаціональний ри-
нок інтелектуальної праці, і для науковців
надзвичайно важливою є діяльність на різних
його сегментах, що забезпечує можливість
обміну знаннями та сприяє їх прискореному
приросту.
Технологічна політика західних країн
передусім визначається сукупністю викликів,
які стоять перед ними. Держава має бути
співмасштабна глобальному виклику і дозво-
лити собі виважену та цілісну технологічну
політику можуть лише країни з великою від-
критою економікою. Усім іншим доведеться
задовольнитися технологічно-фрагменталь-
ним фокусуванням або зайнятись копіюван-
ням чи відтворенням чужих технологій, до-
магаючись максимальної швидкості їх поши-
рення. Провідні держави прагнуть утримати
так звані критичні, материнські технології,
вкладаючись при цьому не стільки в конкре-
тні наукові школи, скільки у власну спромо-
жність відповідати на виклики часу.
Згідно з дослідженням журналу Forbes
Україна посіла четверте місце у списку гір-
ших економік світу, незважаючи на те, що
країна багата мінеральними ресурсами та
родючою землею. За даними Держдепарта-
менту США, Україна не розвивається через
корупцію, погане державне управління і
слабку судову систему, яка не забезпечує
виконання законів [21]. Так, у 2006 р. вітчиз-
няними фахівцями було встановлено, що
здійсненню інноваційної діяльності в Україні
перешкоджали: брак власних коштів (вказали
80,1% досліджених підприємств); значні ви-
трати на інновації (55,5%); недостатня фі-
нансова підтримка з боку держави (53,7%);
високий економічний ризик (41,0%); трива-
лий період окупності нововведень (38,7%);
відсутність коштів у замовників (33,3%) то-
що. Також впливали й інші фактори, серед
яких недосконалість нормативно-правової
бази (40,4%); відсутність попиту на про-
дукцію (16,0%), брак висококваліфікованих
фахівців (20,0%) та можливостей для коопе-
рації з іншими підприємствами й науковими
організаціями (19,7%); брак інформації про
ринки збуту (17,4%); обмеженість інформації
про нові технології (17,3%); несприйняття
нововведень (15,5%) [2].
За даними Державного комітету стати-
стики України, протягом 2006 р. інноваційну
діяльність у промисловості в цілому по Укра-
їні здійснювали 1 тис. 118 підприємств, або
11,2% від загальної кількості обстежених
промислових підприємств (у 2005 р. відпові-
дно 1193, або 11,9%, у 2004 р. – 1180, або
12,3%; у 2003 р. – 1238, або 12,7%) [17], і хо-
ча далі ситуація поліпшувалася, проте їх час-
тка у загальній кількості промислових під-
приємств залишається стабільно низькою
(табл. 1).
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X 177
2013, № 4 (64)
Таблиця 1
Інноваційна активність промислових підприємств
за напрямами здійснених інновацій [18, с. 175]
2005 2010 2011
Усього
% до
загальної
кількості
промислових
підприємств
Усього
% до
загальної
кількості
промислових
підприємств
Усього
% до
загальної
кількості
промислових
підприємств
Кількість підприємств, що здій-
снювали інноваційну діяльність
у тому числі витрачали кошти
на дослідження і розробки
1193
317
11,9
3,2
1462
307
13,8
2,9
1679
332
16,2
3,2
У США та Японії цей показник скла-
дав 70-80%, а в середньому по країнах
Європейського Союзу він становив за 2002-
2004 рр. 42%, зокрема в Німеччині – 65%,
Франції – 50%. Витрати на НДДКР в Україні
в розрахунку на душу населення в 2009 р.
становили 23 дол., однак ще станом на
2001 р. вони сягнули у Великій Британії
427,6; Канаді – 439,9; Німеччині – 580,2;
Франції – 478,1; США – 892,1 дол. США [8,
с. 75], тобто мова йде про більш 20-40-кратне
недофінансування. Серед країн Європи лише
в Україні чисельність виконавців наукових та
науково-технічних робіт і дослідників у роз-
рахунку на 1000 чол. зайнятого населення
(віком 15-70 років) упродовж останнього
десятиліття зменшувалася [18, с. 168].
Наразі в Україні у сформованому ви-
гляді технологічної політики немає. Така
ситуація пов'язана з успадкованими від СРСР
величезними запасами основних фондів, які
впродовж років незалежності Україна лише
витрачала, і для цього взагалі не була по-
трібна технологічна політика. Поки того, що
залишилося, вистачає на утримання ліди-
руючих позицій у сфері космічних дослід-
жень та атомній енергетиці. Разом із тим усе
очевиднішим стає усвідомлення, що нагро-
маджені попередніми поколіннями ресурси
закінчуються і для розвитку необхідні інно-
вації.
Менеджмент вітчизняних підприємств
готовий інвестувати в технологічну модерні-
зацію, проте діючі компанії перевантажені
персоналом, кваліфікація якого не відповідає
сучасним вимогам, величезними площами,
зношеною інфраструктурою, неефективними
параметрами теплоносіїв та електроенергії.
Для міжнародних інвесторів у такій ситуації
більш привабливими стають грінфілди – під-
приємства, які на вільних площах зводяться
«під ключ». Тому швидше за все запит на
технологічну політику визначатиметься па-
раметрами технологічної модернізації під-
приємств, яка безпосередньо пов'язана з про-
блемою безробіття та міграцією населення,
що потребує формування чіткої державної
стратегії напрямів модернізації. Особливість
сучасних високотехнологічних виробництв
полягає в тому, що, окрім декількох фахівців,
які повинні мати найвищий рівень підготов-
ки, все інше виконують працівники з посере-
днім рівнем кваліфікації [16].
Країни-члени ОЕСР та індустріальні
держави Південно-азіатського регіону, кори-
стуючись ситуацією в освітній сфері деінду-
стріалізованих країн, реалізують агресивну
політику залучення найталановитіших і най-
перспективніших учених для роботи в своїх
наукових та високотехнологічних секторах. З
метою залучення іноземних наукових талан-
тів у цих країнах прийняті та реалізуються
спеціальні державні програми, які передба-
чають створення безпосередньо для інозем-
них фахівців значної кількості високоопла-
чуваних робочих місць. Так, висококваліфі-
кованим іноземцям надаються пільгові умови
адаптації та отримання громадянства, широ-
ка соціальна підтримка тощо.
У багатьох країнах ОЕСР затверджені
спецквоти на працевлаштування іноземних
науковців, які стали частиною стратегічних
доктрин їх соціально-економічного розвитку.
Зокрема, в США цей показник складає 300
тис. вакансій, у країнах Європейського Сою-
зу – 500, Японії – більше 200 тис. [23]. При
західних наукових центрах працюють скаут-
ські команди, які ведуть глобальний пошук
перспективних дослідників. У японських
НДІ для зручності іноземців, співробітників
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
178 ISSN 1562-109X
2013, № 4 (64)
зобов'язують спілкуватися англійською. Од-
ночасно, на постійній основі здійснюється
глобальний моніторинг наукових публікацій
і розробок з метою визначення осіб-генерато-
рів найбільш перспективних та революцій-
них наукових ідей. З метою цільового залу-
чення таких фахівців для них виділяються
спеціальні гранти та надаються керівні поса-
ди у великих наукових центрах країни.
Так, у США іноземні вчені становлять
основу комерційного успіху країни в техно-
логічній сфері, їм належить 25% всіх нових
технологічних розробок і 28% відсотків від
загальної кількості технологічних компаній
із сумарним доходом більше 55 млрд дол. [4].
У США 40% патентів на винаходи отримано
іноземцями, а у сфері високих технологій цей
показник сягає 75%.
Дослідники називають три основні
причини підриву наукового потенціалу краї-
ни: політичну нестабільність, масовий «витік
умів» та відсутність зацікавленості
[23]. Згідно із засадами детермінізму зазна-
чені причини перебувають у каузальному
зв’язку, породжуючи та підтримуючи процес
«втечі умів». Політична нестабільність про-
являється в корупції, яка визнана найбіль-
шою проблемою соціальної трансформації,
відсутність зацікавленості є наслідком
ускладнення самореалізації в умовах коруп-
ції. Тобто причини підриву наукового потен-
ціалу країни одночасно є причинами емігра-
ції робочої сили вищої категорії.
За даними Global R&D Fund, у 2012 р.
світові лідери за сферами НДДКР одні й ті
самі, певна ротація очікується лише між кра-
їнами ЄС (табл. 2). Разом з тим необхідно
відзначити вибіркову присутність у топ-
рейтингу країн БРІК, з яких лише КНР пред-
ставлена за всіма напрямками розробок і до-
сліджень, а також майже цілковиту відсут-
ність країн СНД.
Таблиця 2
Світові країни-лідери за сферами НДДКР у 2012 р. [24, с. 35]
С/г та
хар-
чова
про-
мис
ло-
вість
Авто-
мобіле-
буду-
вання
Комерцій-
ний аеро-
космічний,
залізнич-
ний та інші
види тран-
спорту
Військо-
вий аеро-
косміч-
ний, обо-
рона та
безпека
Композит-
ні, наноте-
хнічні та
інші про-
сунуті ма-
теріали
Енерго
забез-
печен-
ня
Сталий
розви-
ток
Охорона
здоров’я
та біоте-
хнології
Інформа-
ційно-
комуніка-
ційні сис-
теми
Інша
елект-
роніка
США Японія США США США США ФРН США США США
КНР ФРН КНР КНР Японія ФРН США Велика
Британія Японія Японія
ФРН США Франція РФ ФРН КНР Японія ФРН КНР ФРН
Бра-
зилія КНР ФРН Велика
Британія КНР Японія
Велика
Брита-
нія
Японія Індія КНР
Япо-
нія
Півден-
на Ко-
рея
Японія Франція Велика
Британія
Велика
Брита-
нія
КНР КНР ФРН
Велика
Брита-
нія
Такий стан найкраще рефлексує інсти-
туалізація міжнародного визнання результа-
тів наукової діяльності. Станом на 2008 р.
лауреатами Нобелівської премії ставали до-
слідники із США – 295 разів (45% від усіх
нагород), Великобританії – 94, ФРН – 76,
Франції – 45, Швеції – 24, Росії – 17, Італії та
Нідерландів по 15 і Канади 12. При цьому
лише науковці США, Великобританії, ФРН
та Франції представлені у всіх номінаціях [4].
Водночас в Україні залишається актуа-
льною проблема відсутності міцних зв'язків
науки з бізнесом. Поки що українська наука
може значно більше дати національній еко-
номіці, ніж вона потребує для свого «низько-
укладного» існування. Зокрема, частка інно-
ваційного продукту в національному ВВП не
перевищує 8%. Однак ресурс інерційного
розвитку української науки в умовах зру-
шень світової економіки буде нівелюватися.
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X 179
2013, № 4 (64)
Нині Туреччина, Ірландія, Бразилія, КНР
вкладають у розвиток національної науки
величезні кошти, проте вони ще не навіть
досягли вже деградованого, українського
рівня. Л. Каденюк констатує, що у сфері дос-
лідження космосу китайські вчені поки що
не здатні наздогнати вітчизняних науковців,
вони перебувають лише на стадії освоєння
радянських технологій, проте Україна через
складнощі забезпечення розвитку також не
використовує свій величезний потенціал [13].
З іншого боку, актуальна галузева
структура України все-таки потребує спів-
праці бізнесу й науки, яка полягає в розробці
спільної програми виконання технологічних
проектів у сфері видобутку та збагачення
корисних копалин. У рамках даної програми
науковці НАН України вирішуватимуть низ-
ку найважливіших проблем, які стосуються
безпеки шахтарів, екології та ефективності
видобутку вугілля [3].
Висновки. Нинішня деградація струк-
тури національної економіки України приз-
вела до ситуації, за якої наука стала зайвою,
переважно занедбані виробництва, які могли
б упроваджувати наукові відкриття. Освіт-
ньо-наукова сфера не може функціонувати
відірваною від технологічного рівня націона-
льної економіки протягом тривалого часу.
Якщо рівень науки значно вищий за соціаль-
но-економічний розвиток, то вона почне де-
градувати через еміграцію передових вчених
та відсутність внутрішнього попиту на її роз-
робки. Обсяг освітньо-наукового потенціалу
нації має корелювати з часткою наукоємної
продукції в структурі ВВП. По суті вчені та
винахідники створюють робочі місця, а під-
вищення продуктивності праці – завжди на-
слідок реалізованих інновацій. Відношення
чисельності науково-технічного персоналу та
економічно активного населення має прямо
пропорційну функціональну залежність: чим
частка вчених більша, тим більшу кількість
робочих місць у світі вони створюють. Тобто
в масштабах національної економіки їх ді-
яльність у структурі глобалізаційних проце-
сів не відображає ступінь реалізації іннова-
цій певною країною.
Згідно з даними Звіту про розвиток
людини за 2010 р. ПРООН Україна піднялася
порівняно із 2008 р. до групи країн із висо-
ким рівнем розвитку людського потенціалу,
індекс якого становив 0,710, що дозволило
країні постати цілком пристойне 69 місце в
оточенні країн, подушове ВВП яких значно
переважає українську позначку у 6 тис. 535
дол. та на 20 позицій випереджає КНР [10]. У
2008 р. із значенням індексу розвитку людсь-
кого потенціалу в 0,796 Україна потрапила
до групи країн із середнім рівнем розвитку
людського потенціалу, посівши 85 місце та
випередивши на 7 пунктів КНР [9]. У звіті за
2011 р. Україна залишилася серед країн із
високим рівнем розвитку людського потенці-
алу, індекс якого дещо зріс і становив 0,729,
проте це гарантувало лише 76 рядок рейтин-
гу і знову попереду КНР, з якою нас вже роз-
діляє 25 позицій [11].
Х. Параг вважає, що в майбутньому
слід чекати не лише появи партнерств, але й
загострення суперництва в розвитку та кон-
тролю за інноваційними технологіями між
державами та недержавними акторами [25].
Значні інвестиції в освіту в поєднанні з осво-
єнням складних технологій у подальшому
дадуть величезний економічний та геополі-
тичний ефекти. Відповідно, посилення спів-
праці між державними органами, приватним
сектором та університетами надзвичайно
важливе для швидкого розвитку інновацій в
альтернативній енергетиці, робототехниці,
нанотехнології та синтетичній біології. Задля
підтримки даного процесу ВНЗ мають сприя-
ти налагодженню довгострокової співпраці
студентів із цими найважливішими техноло-
гічними кластерами, переформатувавши
навчальні програми у сфері технологій,
інженерії та математики.
Література
1. Блинкова О. R&D в странах мира в
2011 году [Електронний ресурс] / О. Блинко-
ва. – Режим доступу: http://www.it-world.ru/
news/itnews/180873.html.
2. Бойко О. М. Методологічні підходи
щодо визначення сутності інноваційних
процесів у забезпеченні сталого розвитку
України [Електронний ресурс] / О. М. Бойко
// Проблемы и перспективы инновационного
развития экономики: материалы 13 между-
нар. науч.-практ. конф. по инновационной
деятельности. – Киев – Симферополь – Сева-
стополь, 2008. – Режим доступу: <lib.znate.ru/
pars_docs/refs/37/36695/36695.pdf .
3. Патон Б. Наконец-то в Украине на-
ша наука кому-то нужна [Электронный ре-
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
180 ISSN 1562-109X
2013, № 4 (64)
сурс] / Б. Патон. – Режим доступа:
http://www.segodnya.ua/news/14341694.html.
4. Вартанян Р. Покушение на миражи
или анатомия бездействия (или как делают
науку в США и странах гибнущего мира).
[Электронный ресурс] / Р. Вартанян. – Режим
доступа: journal.nationalidea.am/articles.php?j
=17&l=R.
5. Василенко В.О. Інноваційний ме-
неджмент / В.О. Василенко, В.Г. Шматько. –
К.: Центр учбової літератури, 2005. – 440 с.
6. Волков О.І. Економіка й організація
інноваційної діяльності / О.І. Волков,
М.П. Денисенко, А.П. Гречан та ін. – К.:
Професіонал, 2004. – 960 с.
7. Гіл Ч. Міжнародний бізнес: кон-
куренція на глобальному ринку / Ч. Гіл; пер.
з англ. А. Олійник, Р. Ткачук. – К.: «Осно-
ви», 2001. – 856 с.
8. Глушко О. Активізація НДДКР у
корпораціях: світовий досвід і Україна /
О. Глушко // Економіка і прогнозування. –
2005. – № 4. – С. 67-81.
9. Доклад о развитии человека 2009.
Преодоление барьеров: человеческая мо-
бильность и развитие; пер с англ. – М.: Весь
Мир, 2009. – 232 с.
10. Доклад о развитии человека 2010.
Реальное богатство народов: пути к развитию
человека; пер. с англ. – М.: «Весь Мир»,
2010. – 244 с.
11. Доклад о человеческом развитии
2011. Устойчивое развитие и равенство воз-
можностей: лучшее будущее для всех; пер. с
англ. – М.: «Весь Мир», 2011. – 188 с.
12. Єгоров Ю. Академічна наука в
Україні: аналіз деяких статистичних характе-
ристик [Електронний ресурс] / Ю. Єгоров. –
Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/portal/all/
.../ a2-10.pdf.
13. Китай высадился на Луну, но Ук-
раину ему пока не догнать [Электронный
ресурс]. – Режим доступа: http://www.segod-
nya.ua/world/kitay-vysadilsya-na-lunu-no-ukra-
inu-emu-poka-ne-dognat-483196.html.
14. Конобеев В. Геостратегия США в
Евразии: новые смыслы геополитики / В. Ко-
нобеев // Проблемы управления. – 2008. –
№1(26). – С. 87-97.
15. Морозов А. Новые аргонавты не
возвращаются [Электронный ресурс] /
А. Морозов. – Режим доступа: http://www.ng.
ru/science/2008-12-10/11_argonavty.html.
16. Мы больше не можем развиваться
вне мейнстрима [Электронный ресурс]. –
Режим доступа: http://www.rusrev.org/content/
review/default.asp?shmode=8&ids=128&ida=12
58&idv=1262.
17. Наукова та інноваційна діяльність
в Україні. – К.: Держкомстат України, 2007. –
С. 6-275.
18. Наукова та інноваційна діяльність
в Україні у 2011 р. – К.: Держкомстат
України, 2012. – 301 с.
19. Пархоменко Н. Міграція високо-
кваліфікованих спеціалістів з України: по-
точна ситуація та виклики на майбутнє
[Електронний ресурс] / Н. Пархоменко. – Ре-
жим доступу: http://www.cpcfpu.org.ua/pro-
jects/foreignpolicy/papers/306/.
20. Соколенко В. А. Сучасні погляди
на еволюцію систем формування моделей
інноваційних процесів [Електронний ресурс] /
В.А. Соколенко, Н.В. Віхляєва. – Режим дос-
тупу: <http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/
vcpi/TPtEV/2011_26/statiya/Sokolenk.pdf.
21. Украина вошла в пятерку стран
мира с самой плохой экономикой [Элект-
ронный ресурс]. – Режим доступа:
http://www.segodnya.ua/news/14265260.html.
22. Украина попала в список стран
с лучшим высшим образованием [Элект-
ронный ресурс]. – Режим доступа:
<http://www.segodnya.ua/news/14376681.html
23. Ускова О.А. Политика научной ин-
тервенции [Электронный ресурс] / О.А. Уско-
ва. – Режим доступа: http://www.ng.ru/nauka
/2010-12-22/11_intervention.html.
24. Global R&D Funding Forecast 2012
Battelle Magazine. – P. 35.
25. Goodman М. The Power of Moore's
Law in a World of Geotechnology / M. Good-
man, P. Khanna // The National Interest January
2, 2013.
Надійшла до редакції 28.11.2013 р.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-58004 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-109Х |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T16:09:50Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Гуменюк, Ю.П. 2014-03-17T09:57:31Z 2014-03-17T09:57:31Z 2013 Освітньо-науковий потенціал України в аспекті міжнародного руху людського капіталу / Ю.П Гуменюк // Економіка пром-сті. — 2013. — № 4 (64). — С. 174-180. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 1562-109Х https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/58004 339.924:331.556.4 Розкрито сутність освітньо-наукового потенціалу як конкурентної переваги населення країни на міжнародному ринку праці. В аспекті порівняльного аналізу досліджено рівень освітньо-наукового потенціалу України та доведено необхідність розвитку вітчизняної науки як стратегічного ресурсу структурних змін економіки, які б сприяли трансформації України з ремітера у ремітента висококваліфікованої робочої сили. Раскрывается суть образовательного и научного потенциала, как конкурентное преимущество населения страны на международном рынке труда. С точки зрения сравнительного анализа исследованы уровень образовательного и научного потенциала Украины и доказана необходимость развития науки, как стратегического ресурса структурных изменений в экономике, что способствовало бы превращению Украины из ремитера в ремитента высококвалифицированной рабочей силы. Educational and scientific potential of Ukraine is the result of and a prerequisite for the social-economic development. In 1990 6.5% of global scientific and technical potential were focused in Ukraine; 11 people out of a thousand employed were engaged in scientific and technical sphere. Only in 2006 in the United States the number of researchers per thousand employed reached 6.0 people, in France – 8.3, Germany – 7.2, PRC – 1.6, and Brazil – 1.3, respectively. The purpose of the article is to study the educational and scientific potential of the country and prove the need for the development of science as a strategic resource for structural changes. The liberalization of the international movement of capital in the second half of the twentieth century led to the remove of the legal migration of labour force and expansion of the scope of its illegal migration movement. The countries of the post-Soviet space have lost the status of leading countries of the world, and put dawn to the level of low quality players. Real spending on R & D in Ukraine in 2001 accounted for only 40% of the level of 1991. The pace of falling the spending on R & D in the 1990s, exceeding the pace of falling GDP and reduction of the material bases of research, were faster than the reduction of scientific personnel. However, the research group of scientists from the University of Melbourne showed that in 2011 Ukraine was at the 25th position among 48 countries offering the best higher education in the world. Meanwhile, the shortage of personnel in domestic science and high-tech sector is clearly recognized as the biggest problem of the development of innovative components of the national economy. The author’s research applied to three main reasons of undermining scientific potential: political instability, mass emigration of scientists and lack of interest in scientific growth. So, political instability is manifested in corruption, which is recognized as the biggest challenge for social transformation; the lack of interest is a consequence of the complications of self-realization in terms of corruption that causes undermining the scientific potential of the country and emigration of the workforce of the highest category. uk Інститут економіки промисловості НАН України Економіка промисловості Офіційні матеріали, ділова та аналітична інформація, рецензії, повідомлення Освітньо-науковий потенціал України в аспекті міжнародного руху людського капіталу Научно-образовательный потенциал Украины в аспект е международного движения человеческого капитала Educational and scientific potential of Ukraine from the aspect of international movement of human capital Article published earlier |
| spellingShingle | Освітньо-науковий потенціал України в аспекті міжнародного руху людського капіталу Гуменюк, Ю.П. Офіційні матеріали, ділова та аналітична інформація, рецензії, повідомлення |
| title | Освітньо-науковий потенціал України в аспекті міжнародного руху людського капіталу |
| title_alt | Научно-образовательный потенциал Украины в аспект е международного движения человеческого капитала Educational and scientific potential of Ukraine from the aspect of international movement of human capital |
| title_full | Освітньо-науковий потенціал України в аспекті міжнародного руху людського капіталу |
| title_fullStr | Освітньо-науковий потенціал України в аспекті міжнародного руху людського капіталу |
| title_full_unstemmed | Освітньо-науковий потенціал України в аспекті міжнародного руху людського капіталу |
| title_short | Освітньо-науковий потенціал України в аспекті міжнародного руху людського капіталу |
| title_sort | освітньо-науковий потенціал україни в аспекті міжнародного руху людського капіталу |
| topic | Офіційні матеріали, ділова та аналітична інформація, рецензії, повідомлення |
| topic_facet | Офіційні матеріали, ділова та аналітична інформація, рецензії, повідомлення |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/58004 |
| work_keys_str_mv | AT gumenûkûp osvítnʹonaukoviipotencíalukraínivaspektímížnarodnogoruhulûdsʹkogokapítalu AT gumenûkûp naučnoobrazovatelʹnyipotencialukrainyvaspektemeždunarodnogodviženiâčelovečeskogokapitala AT gumenûkûp educationalandscientificpotentialofukrainefromtheaspectofinternationalmovementofhumancapital |