Українське населення Росії та сталінська національна політика (20-ті -початок 30 х pp. XX ст.)
Збережено в:
| Дата: | 2003 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2003
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5804 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Українське населення Росії та сталінська національна політика (20-ті -початок 30 х pp. XX ст.) / О.В. Сушко // Краєзнавство. — 2003. — № 1-4. — С. 90-93. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859706106615431168 |
|---|---|
| author | Сушко, О.В. |
| author_facet | Сушко, О.В. |
| citation_txt | Українське населення Росії та сталінська національна політика (20-ті -початок 30 х pp. XX ст.) / О.В. Сушко // Краєзнавство. — 2003. — № 1-4. — С. 90-93. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-01T03:05:22Z |
| format | Article |
| fulltext |
•.-,_.-■ Сушко О. В. (м. Київ)
УКРАЇНСЬКЕ НАСЕЛЕННЯ РОСІЇ ТА
СТАЛІНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА
(20-ТІ - ПОЧАТОК 30-Х PP. XX СТ.)
Перманентні проблеми міжнаціональних, Заручниками такої "дипломатичної гри" бул:
міжетнічних відносин свідчить, що за десятиріччя українці, яких за офіційними джерелами
після розпаду СРСР не вдалося знайти нові 1922 р. у Росії було більше 8 млн
4
. Первая
концептуальні підходи до гармонізації національ- 1926 р. показав, що українська діаспора була самі
ного фактору. Як засвідчує історія, керівництво чисельна у Російській Федерації. На Північному
країни шукало нові підходи до вирішення Кавказі їх було 3,1 млн. чол., або більше 37 °А
міжнаціональних суперечок. від усього населення регіону5, у Центральній -
В 1917 р. більшовики дійшли висновку, що Чорноземній області близько 2 млн. або 14,64°/
втримати владу та досягти політичної стабілізації 6. У Сибіру проживало більше 800 тис. чол. абс
в розбурханій революцією колишній імперії 8,2%т, на Далекому Сході українці складала
можливо відповідною соціальною та націо- майже четверту частину населення8, а в Нижньо
нальною політикою. Вирішення національних Волжському краї без Німецької республіки -
проблем вони бачили через механізм партійного 10,1%, в Казахській автономній республіці
керівництва "з його приводними ремінцями", 12,8%9. Компактно українці жили на Уралі, в
"гвинтиками", "шайбочками". Дискутуючи щодо Середній Азії, Західній області.
національної політики, більшовицькі лідери Десятий, а згодом дванадцятий з'їзди РКП(б)
вживали такі словосполучення як "складна оголосили центральними завданням в галузі
механіка", "вирощування насправді інтернаціо- національно-культурних перетворень проведення
налістських кадрів з місцевих людей в республі- політики "коренізації". Вона в багатьох аспектах
ках", "бережливість до мужика та інородця", "ми торкалася соціокультурних, економічних, полі-
відкрили національне питання не перший раз", тичних інтересів українців, що проживали на
"загально партійний центр нужденний...", території РСФРР, впливала на руйнацію
"маневрувати, користуючись то правими, то поведінських стереотипів, що сформувалися в
лівими уподобаннями".1 умовах іномовного оточення. Хоча проведення
Сенс подібних настанов приховував подвійні політики українізації наштовхувалося на об'єк-
стандарти національної політики. Надзвичайно тивні і суб'єктивні труднощі, однак активна
показовим був виступ на XII з'їзді РКП (б) українська громадськість Російської Федерації
Миколи Бухаріна. Він прямо наголошував на засвідчила бажання до організації власного мовно-
необхідності "купити" собі довіру у колись культурного життя.
пригнобленої нації через штучну постановку Противники проведення політики україні-
російського населення в становище більш низьке зації апелювали до тези, що мовляв в результаті
в порівнянні з іншими. Його аргументація була тривалого перебування в іномовному оточенні
нарівні цинізму: "Тут многие товарищи говорили: українське населення асимілювалося і не здатне
ведь хозяйственная целесообразность требует того- до національної самоідентифікації. Не запере-
то, того-то, и того-то, с точки зрения хозяйствен- чуючи того факту, що частина українського
ной целесообразности защищают ту позицию, населення насправді забула мову, давно в руках
которую защищают в гипертрофированной форме, не тримала української книжки, газети тощо,
скажем, уклонисты. А на это я, товарищи, скажу: однак більшість його все ж виявила стійкий
спиливать телеграфные столбы на баррикады - імунітет проти русифікації. Це засвідчують як
хозяйственно очень неправильная политика; наявні документи, так і спогади, свідчення
отбирать крупные имения помещиков и переда- періодичної преси того часу.
вать их мужикам с точки зрения хозяйственной В післяжовтневий період на території
целесообразности, с точки зрения продуктивности Оренбурзької губернії, Тургайської та Уральської
труда неправильная политика. А мы все-таки это областей стотисячне українське населення краю
делаем. И тоже самое в национальном вопросе."2 обирає Крайову Раду, орган, що мав захищати
Саме в цьому пункті М.Бухарін визнав, що, політичні, економічні, національно-культурні
тактично, повороти та сюжети в здійсненні інтереси українців - переселенців. Договором між
національної політики не мають нічого спільного Радянським урядом та урядом УНР на Крайову
із радянською стратегією розвитку націй і Раду покладалися, зокрема, реєстрація грома-
народностей. Підтримав М.Бухаріна і Х.Раковсь- дянства, захист громадянських та політичних
кий, який на цьому ж з'їзді підкреслював, що прав українців. Рада також мала свій друкований
багато соратників по партії розуміють національну орган "Оренбургская украинская жизнь". Однак
політику як своєрідну дипломатичну гру.3 інтереси українців - переселенців вступили у
протиріччя із політичною практикою більшовиць- відірвати Далекий Схід від РСФРР, орієнтації на
кої влади. Крайова Рада негативно, наприклад, капіталістичні держави, співробітництво з
поставилася до мобілізації українців до лав контрреволюційною Українською Центральною
Червоної армії і навіть намагалася рішуче Радою і створення самостійної України",
протидіяти цьому, Як результат, 27 травня 1918 Підсудні заявляли, що виїзна сесія Верхов-
року постановою Оренбурзького облвиконкому ного суду РСФРР немає їх права судити. Оскільки
було визнано в подальшому існування Крайової до 1922 р. радянської влади на території Далекого
Ради "явно ворожої до радянської влади, на Сходу не було і, якщо діяльність українських
території останньої бути не може і через це організацій шкодила, то аж ніяк не радянській
остання негайно має ліквідуватися."10 владі, а урядам адмірала Колчака, отамана
На Далекому Сході протягом 1917-1918 pp. Семенова, братів Меркулових та ін. Суд виніс
сформувалися ряд громадських політичних, відносно м'який вирок. Але цей процес ліквідував
економічних, культурно-освітніх, професійних український громадський національний рух на
організацій національного характеру що, створи- Далекому Сході. І це в той час, коли по всій
ли систему національно-представницьких органів. території СРСР повних ходом реалізувалися
Низовими ланками були українські громади в положення політики коренізації.
селах, станціях, містах. Вони в свою чергу Як вважають дослідники17, причини розгро-
об'єднувалися в Окружні ради, які обирали му українського національного руху на Далекому
делегатів до складу Української Далекосхідної Сході зводяться до двох основних моментів.
Крайової Ради. На сесіях вирішувалися актуальні Перший, намагання більшовиків покарати
питання українців Далекого Сходу. У період між далекосхідних українців за підтримку "контрре-
сесіями керівництво поточною роботою здійсню- волюційної незалежної української держави",
вав виконавчий орган - Український Далекосхід- Другий, ліквідувати загрозу "українського сепа-
ний Секретаріат. Він виконував представницькі ратизму" на Далекому Сході. Одночасно ставилась
функції у відносинах з місцевими органами влади, мета дискредитувати українські національно-
а в разі необхідності вступав у зносини із культурні організації і їх керівників серед
іноземними державами. місцевого селянства, які, в переважній більшості,
Взагалі тогочасна місцева влада позитивно українці за походженням.
ставилася до діяльності Української Далекосхід- Перепис 1926 р. засвідчив, що, знаходячись
ної Крайової Ради. Громадські організації поза історичною батьківщиною, українське
отримали визнання як органи національно- населення причисляло себе до українців, а не до
культурної автономії українського населення. В малоросів, кубанців і ін. Саме самоідентифікація
складі міністерства у справах національностей українського населення викликала спротив влади.
Далекосхідної республіки (ДСР) був створений Так, відповідальний працівник комнацу РСФРР
спеціальний департамент з українських справ, З.Островський у 1931 р. навів численні факти
котрим була проведена значна робота по фальсифікацій перепису 1926 р., коли неправиль-
організації системи освіти українською мовою, но фіксувалася національна приналежність,
української періодичної преси тощо11. особливо на Далекому Сході, Кубані, Чорномор'ї,
Після того, як війська НРА зайняли що породили різке незадоволення18. Скарги на
Далекосхідну республіку, українські організації те, що під час перепису українців насильно
продовжували функціонувати12. Але, на думку записують росіянами надходили і в різні
більшовиків, це були націоналістичні організації. періодичні видання України, зокрема газету "Вісті
Репресії розпочалися вже через тиждень після ВУЦВКа"19. З.Островський підкреслював і ту
включення території ДСР до складу РСФРР. 21- обставину, що в анкетах Всесоюзного перепису
22 листопада 1922 р. заарештували керівників відповіді українців у графі рідна мова не завжди
та активістів українських організацій. Арешти переконливі і сталі. З одної сторони, мало-
продовжувалися до січня 1923 р.14Як свідчать письменний селянин не завжди міг розрізняти і
М.Пирогов15,1.Світ16 арешти українців розпоча- знати поняття "народна мова", а з іншої,
лися навіть раніше ніж учасників білого руху, наявність почуття фіктивного сорому при
Голова Українського Далекосхідного Секретаріату встановленні рідної мови. Третє, питання
Ю.Глушко-Мова був заарештований 5 листопада перепису не давали можливість відрізнити
1922 р. Всього було заарештовано близько справжню асиміляцію, котра робила безликими
200 чол. з числа активістів українських організа- етнічні і мовні особливості населення.
ції (політичних, економічних, культурно-просвіт- Одночасно, перепис 1926 р. засвідчив те, що
ницьких, колишніх військовослужбовців на територіях розселення українців асиміляція
українських військових формувань, вчителів). пустила неглибоке коріння. На Північному
Така масштабність та оперативність засвідчує, що Кавказі, де проживало близько 40% українців
це була заздалегідь спланована акція ДПУ, Російської Федерації 56,8 % із них визнали
погоджена з вищим політичним керівництвом. українську мову рідною, а на Кубані - 85% . На
Заарештованих перевезли до Чити, де з 5 по Далекому Сході, де державні та політичні
13 січня 1924 р. проходив суд над 24 заарешто- функціонери вперто заперечували наявність
ваними. їм було пред'явлено звинувачення за українців, мотивуючи їх асимільованістю - 51,5%
статтями 58-62 КК РСФРР про: "...намагання вказали, що рідною мовою є українська, в
Сибіру- 56,5%. Ще вища ця цифра була в знайдено. Планувалося провести у жовтні 1928 p.,
Центральній Чорноземній області і особливо в навіть було розіслано норму представництва, але
районах, що межували з У країною21. він не відбувся. Не допомогло і втручання Украї-
Наявні документи, матеріали періодики ни, котра настирливо просила його провести28. В
свідчать про існування антиукраїнських настроїв, той же час були проведені всеросійські з'їзди
насамперед, в середовищі партійних та державних єврейських, німецьких, білоруських, польських,
функціонерів. Вони проявилися в масовому мордовських та ін. вчителів,
замовчувані проблеми українізації. Архіви Росії та Все ж, ламаючи бюрократичне перепони, посту-
України зберігають численні звертання українців пово налагоджувалося українське національно-
з різних регіонів, у яких йдеться про байдужість культурне життя. В1932 р. в ЦЧОбуло 1942 школи
до національної політики, ігнорування її. В першого ступеню, в яких навчалося 105600 дітей
більшості цьому сприяли партійні структури. Так, українців, крім цього існувало в цьому регіоні 219
на нараді завідувачів підвідділів національних частково українізованих шкіл, що дозволило
меншин губкомів, райкомів Сибіру, що проходила охопити навчанням на рідній мові 95% українських
в м. Омську 3-4 липня 1921 р. наводилися чисельні дітей29. В 950 школах першого ступеню на
факти ігнорування національною роботою, бо вона, Північному Кавказі навчалось 60,6% дітей
на думку функціонерів, породжувала націоналізм22. українців30. Бурхливі темпи розвитку дістала
Резолюція наради пропонувала низку заходів для українська школа на Далекому Сході. Якщо у 1929/
пожвавлення роботи серед національних меншин, 1930 навчальному році українських шкіл тут не
особливо серед української23. було, але у 1931/1932 році їх стало 1076. Анало-
У 1922 p., напередодні XII з'їзду політбюро та гічні зміни і відбулися в Казахстані, де в 1932 р.
оргбюро РКЩб) поверталися до національного пи- функціонувало вже 300 шкіл першого ступеню32,
тання на своїх засіданнях 79 разів, торкаючись Розвитку початкової освіти та шкіл підви-
різних етносів, але тільки не українського24. Нехту- щеного типу сприяла система підготовки
вали інтересами українського населення і державні вчительських кадрів. В 1931 р. РСФРР діяло
органи. Так, на 8 млн. українців штат українсь- більше 20 українських педтехнікумів, українські
кого бюро наркомату освіти РФ був у 1922 р. у два відділи в Воронезькому, Краснодарському,
рази менший, єврейського бюро (2,5 млн. населен- Благовєщенському ІНО33.
ня)25. Такою ж приблизно ситуація була в наркоматі У Воронежі, Ростові, Краснодарі, на Дале-
національностей, очолюваного Сталіним, де існував кому Сході були відкриті українські пересувні
тільки український відділ, коли по іншим етносам театри34. В різних регіонах на українській мові
були сформовані управління. виходить до 50 газет, 3 журнали, 2 літературних
Повноважне представництво України при альманахи. Близько 20 газет виходить у ЦЧО
уряді РСФРР у червні 1922 р. звернулося із листом тиражем 72000, обласна газета 10 тисячним
у якому наголошувалося, що таке негативне тиражем. На Північному Кавказі видавалося
ставлення треба розглядати як "вкрай невірне", українською мовою більше 10 газет, в тому числі
бо українське населення по своїй кількості і крайова "Червона газета" тиражем 44000
перевищує всі національні меншини Російської примірників, дві газети і радіогазета виходить в
Федерації 26. На жаль, це, та ряд звернень інших Казахстані, на Далекому Сході - крайова
державних інституції України не отримали українська та 5 районних газет,
належної підтримки з боку відповідних державних На жаль, вся ця робота була згорнута
органів РСФРР. Так, узагальнюючи тривожні сиг- сумнозвісним рішенням політбюро ЦК РКП(б) 14
нали представників, що відвідували різні регіони грудня 1932 року35, яким перекреслювалися всі
проживання українців у РСФРР, заступник досягнуті позитивні здобутки в розвої національно-
наркома освіти УСРР Солодуб в інформації уряду культурного життя української діаспори в РСФРР.
України у червні 1926 р. зазначав: "Українці поза Головним аргументом було те, що в політиці
межами нашої країни не забезпечені ні вчителями, "коренізації" незацікавлене українське населення,
ні інструкторами. Наркомос УСРР не раз звертав Таким чином, українське населення Російсь-
увагу наркомосу РСФРР на окремі факти, але кої Федерації одне з перших відчуло на собі
наслідків від цього ніяких не було. Мережа результати сталінської національної політики
культурних національно-українських установ щодо національних меншин. Направлена на
надзвичайно мала й до тепер"27. "радянізацію" націй і народностей колишньої
Про упередженість вирішення українського Російської імперії, вона намагалася повністю
питання в РСФРР засвідчує ставлення до ліквідувати найменші зародки та прояви
проведення всеросійського з'їзду учителів - національної самоідентифікації в політиці,
українців. Його було заплановано провести у економіці, культурному та громадському житті.
1926 р. Однак на проведення коштів було не
Примітки
1. Национальная политика России: история и 2. Двенадцатый съезд РКП(б). Стенографи-
современность. - Москва: "Русский мир", ческий отчет. - М., 1968.-С.613
1997. - С.280 3. Там само. - С.577
4. Державний архів Російської Федерації Траф'як М. Український рух на Далекому
(далі - ДАРФ). - Ф.Р - 2306, оп.1, спр. Сході // Золоті ворота. Київ. -1993,- №5:
1543. - Арк. 2 Марунчак М. Українці в СРСР поза кордо-
5. Островский 3. Проблема украинизации и нами УРСР. - Вінніпег, 1974
белоруссизации в РСФСР. Под ред. 18. Островский 3. Проблема украинизации и
А. Рахимбаева. - М.: Изд-во «Власть белоруссизации в РСФСР...С.26-27
советов», 1931. - С.17 19. Вісті ВУЦВКа. Харків. - 1927. - 15
6. "Краеведение среди украинского нац. листопада. - С.З
меньшинства ЦОР//Советское краеведение. 20. Островский 3. Проблема украинизации и
Москва. - 1931. - №4. - С.51 белоруссизации в РСФСР... С.30
7. Островский 3. Проблема украинизации и 21. Там само, - С.21
белоруссизации в РСФСР... С.19 22. РДАСШ. - Ф.17, оп.60, спр.591 - Арк, 1-7
8 . Голубовский М. Осуществление ленинской 23. Там само. - Арк. 8-10
нац. политики//Власть советов. - 1930. - 30 24. Підрахунки автора за РДАСШ. -Ф.17, оп.60,
октября. - С.28 спр. 992 -Арк,. 1-86
9. Неукраїнські українці // Вісті ВУЦВКа. 25. РДАСПІ. - Ф.17, оп.60, спр.996 - Арк. 52
Харків - 1927. - 15 жовтня. - С.З 26. ДАРФ. -ф.А-2306, оп.1, спр.1543. - Арк.2
10. Латыпов Р. Т. Национальная политика на 27. Центральний державний архів вищих органів
Урале в 1920-е - первой половине 1930-х гг. влади і управління України (далі - ЦДАВО
Дисс. канд. ист.наук. 07.00.02 - Отечествен- України). - Ф.166, оп.1, спр. 16. - Арк.61
ная история. - Екатеринбург, 2001. - С.89-90 28. Чи буде з'їзд українських освітників в РСФРР
11. Черномаз В.А. Читинский процесе (1924 г.) // Радянська освіта. - 1926. - 4.7-8. - С.99.
и разгром украинского национального 29. Ленінський шлях. Вороніж. - 1932. - 22
движения на Дальнем Востоке // Поли- березня. - С.99
тические репрессии на Дальнем Востоке СССР 30. Гончар Дм. Українізація та культурно-освітні
в 1920-1950-е годы. Матер, первой установи //Ленінським шляхом. Ростов на
Дальневосточ. научн. - практ. конфер. - Дону. - 1931 -№1. - С.ЗЗ
Владивосток: Изд-во Дальневосточн. ун-та, 31. Голубовский М. Осуществление ленинской
1997. - С.198 нацполитики //Власть Советов. Москва. -
12. Зелений П. Петро Іванович Горовий. - Нью- 1930. - 30 октября. - С.28
Йорк - Шанхай, 1949.-С.8 32. О состоянии культурного строительства среди
13. Чорномаз В.А. Читинский процесс... С.199 нацменьшинств Казахской АССР. Пост.
14. Російський державний архів соціально- Комнаца НКП от 7 апреля 1932 г. // Вюлл.
політичної історії (далі - РДАСПІ). - Ф. 17, НКП. - 1932. - №27. - Ст. 334. - С.13-15
оп.60, спр. 583. - Арк. 14 , 33. ДАРФ. - Ф.А - 2307, оп. 16, спр.4. - Арк.
15. Зерений П. Петро Іванович Горовий... С.121 59-79 зв.
16. Макар О. Іван Світ та історія українського 34. О развитии национального искусства. Прот.
життя на Далекому Сході та Сибіру// Президиума Комнаца от.31.11.1931 г.//Бюлл.
Українська діаспора. - 1992. - №2. - С129 НКП. - 1932. - № 8. - Ст. 85. - С.10-12
17. Чорномаз В.А. Читинский процесе... С.208; 35. РДАСПІ. - Ф.81, оп. З, спр. 130. - Арк.95
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-5804 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | ХХХХ-0001 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T03:05:22Z |
| publishDate | 2003 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Сушко, О.В. 2010-02-08T13:20:10Z 2010-02-08T13:20:10Z 2003 Українське населення Росії та сталінська національна політика (20-ті -початок 30 х pp. XX ст.) / О.В. Сушко // Краєзнавство. — 2003. — № 1-4. — С. 90-93. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. ХХХХ-0001 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5804 uk Інститут історії України НАН України Політична історія XX ст. в світлі регіональних досліджень Українське населення Росії та сталінська національна політика (20-ті -початок 30 х pp. XX ст.) Украинское население России и сталинская национальная политика (20-е - начало 30-х гг. XX в.) Ukrainian population of Russia and Stalin's national politics ( the 20s - the beginning of the 30s of the XX century) Article published earlier |
| spellingShingle | Українське населення Росії та сталінська національна політика (20-ті -початок 30 х pp. XX ст.) Сушко, О.В. Політична історія XX ст. в світлі регіональних досліджень |
| title | Українське населення Росії та сталінська національна політика (20-ті -початок 30 х pp. XX ст.) |
| title_alt | Украинское население России и сталинская национальная политика (20-е - начало 30-х гг. XX в.) Ukrainian population of Russia and Stalin's national politics ( the 20s - the beginning of the 30s of the XX century) |
| title_full | Українське населення Росії та сталінська національна політика (20-ті -початок 30 х pp. XX ст.) |
| title_fullStr | Українське населення Росії та сталінська національна політика (20-ті -початок 30 х pp. XX ст.) |
| title_full_unstemmed | Українське населення Росії та сталінська національна політика (20-ті -початок 30 х pp. XX ст.) |
| title_short | Українське населення Росії та сталінська національна політика (20-ті -початок 30 х pp. XX ст.) |
| title_sort | українське населення росії та сталінська національна політика (20-ті -початок 30 х pp. xx ст.) |
| topic | Політична історія XX ст. в світлі регіональних досліджень |
| topic_facet | Політична історія XX ст. в світлі регіональних досліджень |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5804 |
| work_keys_str_mv | AT suškoov ukraínsʹkenaselennârosíítastalínsʹkanacíonalʹnapolítika20típočatok30hppxxst AT suškoov ukrainskoenaselenierossiiistalinskaânacionalʹnaâpolitika20enačalo30hggxxv AT suškoov ukrainianpopulationofrussiaandstalinsnationalpoliticsthe20sthebeginningofthe30softhexxcentury |