До 390-річчя чернігівського самоврядування: перша печатка Чернігова
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Сiверянський лiтопис |
|---|---|
| Datum: | 2013 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2013
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/58228 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | До 390-річчя чернігівського самоврядування: перша печатка Чернігова / І. Ситий // Сiверянський лiтопис. — 2013. — № 4-6. — С. 13-18. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859719482800340992 |
|---|---|
| author | Ситий, І. |
| author_facet | Ситий, І. |
| citation_txt | До 390-річчя чернігівського самоврядування: перша печатка Чернігова / І. Ситий // Сiверянський лiтопис. — 2013. — № 4-6. — С. 13-18. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сiверянський лiтопис |
| first_indexed | 2025-12-01T09:04:04Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сіверянський літопис 13
ІСТОРІЯ МІСТ І СІЛ
УДК 94(477)
Ігор Ситий .
ДО 390-РІЧЧЯ ЧЕРНІГІВСЬКОГО
САМОВРЯДУВАННЯ:
ПЕРША ПЕЧАТКА ЧЕРНІГОВА
27 березня 1623 р. Чернігів отримав статус магдебурзького міста1, зовнішніми
атрибутами якого були печатка, герб та прапор: «A do pieczętowania spraw mieiskich
czernihowskich urzędu burmistrzowskiego y ławniczego za herb mieisky naznachamy świętego
Władysława we zbroi, z chorągwią czerwoną»2. Як бачимо, на міській печатці з’явився св.
Владислав. Але наскільки це зображення історичне?
В історичній науці не склалось єдиної думки щодо символіки Чернігова та Чер-
нігово-Сіверської землі. В. Рум’янцева припускає, що емблемою Чернігівського
князівства здавна був двоголовий орел3. Натомість Б. Рибаков, дослідивши билини
чернігівського циклу, доводив, що початково це був віщий ворон або, як варіант, –
фантастична істота Семаргл. На користь цих гіпотез, як і інших схожих, можна знайти
досить аргументів, тим більше, що емблематика змінювалася протягом століть. Мож-
ливо, ворон більш рання емблема, яка трансформувалася в орла під впливом тісних
зв’язків Чернігівського князівства з Візантією через Тмутаракань у ХІ ст.4 Доречно
відмітити, що великий князь чернігівський Мстислав Володимирович користувався
родовим знаком, який мав вигляд тризуба.
Ще одне зауваження відносно герба Чернігівської землі – чорного орла, а саме
його кольору. Можна припустити, що він не випадковий. О. Толочко пише: «Різні
боки кордону маркіруються різними барвами. Свій бік – світлою, чужий – темною.
Протистояння «світлої», «красної» Русі темному, незнайомому полю – одна з го-
ловних колористичних домінант давньоруської літератури. Кольоровий код, утім,
не єдиний. Він має своє, безпосереднє продовження у знаках сторін світу, де своєму
відповідає південь (світло), чужому – північ (темрява). На світанку давньоруської
державності саме таким чином поляни усвідомлювали своїх північних сусідів-сіверян,
пов’язуючи із ними чорну фарбу, а разом з цим і поняття географічної півночі, холоду.
Можна твердити, що уявлення про максимальну етнічну відчуженість обов’язково
асоціюється із чорною північчю»5.
У такому разі стає зрозумілою позиція фахівців Речі Посполитої, які у XVII ст.
стверджували, що двоголовий чорний орел – давня емблема Чернігівської землі, на
підставі чого польський сейм у 1633 р. затвердив герб Чернігівського воєводства.
Ним став чорний двоголовий орел з розпущеними крильми під королівською коро-
ною та вензелем королевича Владислава на грудях (цікаво, що у 30-і XVII ст. був
ще один герб, пов’язаний з Чернігівщиною. Це Погоня або вершник в обладунках,
герб Великого князівства Литовського. Він був уміщений на печатці земського суду
Чернігівського повіту)6.
На жаль, нам не відома аргументація польської сторони щодо давності орла як
емблеми Чернігівщини. Та й взагалі, чи була вона? Не треба забувати, що чернігівські
© Ситий Ігор Миколайович – кандидат історичних наук, науковий співробітник
музею ім. В. Тарновського.
14 Сіверянський літопис
землі були спірною територією між Річчю Посполитою та Московською державою,
а звідси – всілякі намагання обох держав тим чи іншим способом прив’язати їх до
себе. Можливо, чорний двоголовий орел планувався як противага московському.
По-іншому до цього питання підходила протилежна сторона. Відомо, що у XVIІ
ст. герба у загальноприйнятому розумінні в Московській державі не існувало, а ті
зображення, що ми бачимо на царській печатці, можна розглядати як емблеми (і не
більше), котрі підкреслювали думку, що Москва – це збирач руських земель. Цікаво
відзначити, що на печатці Івана IV емблема Чернігівської землі – меч східного типу чи
шабля, на тарелі Олексія Михайловича – це білий олень на зеленому тлі7, у царському
«Титулярнику» 1672 р. та на малюнку австрійського дипломата Й. Корба – кінь у
супроводі зірок8. Як бачимо, у російській традиції емблема чернігівських земель була
нестійкою, що пояснюється слабкістю російської геральдики, що як наука почала роз-
виватися лише у XVIII столітті, а в XVII ст. московським чиновникам доводилося або
створювати штучні емблеми, або користуватися розробками досвідченіших західних
геральдистів, вносячи свої модифікації. Тому чернігівський орел у 1672 р. стає одно-
головим9. І у лапах у нього з’являється хрест, який нагадує, що чернігівські землі поряд
з Києвом були колискою християнства на Русі. Голову ж орел «втратив», тому що
загальнодержавною емблемою Московської держави був двоголовий візантійський
орел, і неприпустимо, з точки зору московських чиновників, щоб подібна емблема
була у Чернігова, міста хоч і стародавнього, але ж провінційного, яке перебувало
певний час у складі Речі Посполитої. Таким чином, чорний орел утвердився як герб
Чернігово-Сіверської землі.
У той же час як міський герб Чернігова ми можемо розглядати тільки зображення
св. Владислава10. Чому саме цей святий потрапив на герб? Адміністратором Чернігово-
Сіверської землі у той час був королевич Владислав, у майбутньому король Владислав
IV, а святий Владислав був його покровителем. Тут треба згадати традиції Київської
Русі, її князів, котрі, вміщували на печатках зображення своїх святих покровителів.
Чому святий був у військовому спорядженні? Чернігів – це прикордонне місто, до
речі, як і зараз. Знову ж аналогії: зображення озброєного воїна бачимо на князівських
печатках Київської Русі. Зображення св. Владислава існувало на міській печатці
Чернігова з 1623 по 1782 р., тобто 159 років (у XVII–XVIII ст. поняття «міський
герб» і «міська печатка» були тотожними).
В указі Сенату 1730 р., на який посилаються окремі дослідники, йдеться про
затвердження військової емблеми та підтвердження старого земельного герба
Чернігівщини, а не міста Чернігова11. Про це переконливо свідчать дані сфрагістики.
На печатці Чернігівського полку зображений чорний одноголовий орел з хрестом, а
на міській — св. Владислав (не слід забувати про складні відносини між козацьким
та міським самоврядуванням на Гетьманщині)12.
Сьогодні відомі описи 6-и, за іншими джерелами 8-и типів (61 відбиток), печаток
м. Чернігова з хронологічними рамками 1651–1782 рр.13 На всіх – зображення св.
Владислава. 52 відбитки (1769–1781 рр.) описала Н. Грабова. Вона трактує св. Вла-
дислава як озброєного козака14. Подібне трактування маємо і в опису печатки 1692 р.15
Напис на печатках змінювався залежно від підпорядкування міста – чи то
польському королю, чи то російському царю. На першому типі чернігівської пе-
чатки, який вживався у 1651–1659 рр., а можливо, ще з 1623 р., у написі латиною
зазначена підпорядкованість польському королю: «* PIECZAT×MIESTA×EGO
K*M*CZIERNGOW»(1623–1667 рр.)16. На всіх інших типах напис поданий кирили-
цею, і різняться вони, головним чином, царським титулом17. Наприклад: «ПЕЧАТь •
М°ΣТА • ЕГО ЦРΣКОГо ВЕЛИЧ°ΣТвА РАТžШИ • ЧЕРNИГоВΣКОГО»(1667–1675 рр.).
Потім з’являється печатка зразка 1698 р. Нами виявлені однотипні з нею за зобра-
женням печатки 1704 р. та 1710 р. Їх діаметр – 48 мм. Коловий напис у два рядки
починається з поділового хрестика: «ПЄЧАТЬ ИХ ЦРСК[О]ГО ПРЄСВЕТЛ[О]ГО
ВЕЛИЧЄСТВА МЕСКАЯ РАТУША ЧЄРNИГОВ... »18.
Далі магістрат користується печатками з легендою «ЕЯ ИМПЕРАТОРСКОГО
ВЕЛИЧЕСТВА МАГИСТРАТА ЧЕРНИГОВСКОГО ПЕЧАТЬ» (1769–1781 рр., три
Сіверянський літопис 15
типи). У каталозі 1900 р. музею
ім. В. В. Тарновського маємо опис
та фотографію подібної печатки
(оригінал не зберігся)19. Якщо її
легенда збігається, крім деяких
деталей, з печатками, описа-
ними Н. Грабовою, то зобра-
ження майже цілком повторює
печатку 1698 р.20 Зображен-
ня ж св. Владислава за своєю
іконографією наближається до
відбитка 1667 р. з деякими дета-
лями зображення 1698 р. – пір’я
на шоломі, шабля на боці, тобто
воно має синтетичний характер.
Діаметри вищезгаданих печаток
від 17 мм до 40 мм більше на-
ближаються до печатки зразка
1667 р. (28 мм). У 1770 р. побуту-
вала печатка взагалі без напису21.
1782 р. указом Катери-
ни II був затверджений інший
міський герб – чорний орел під короною з хрестом у лапі22. Чому 159 років св. Вла-
дислав усіх задовольняв, а в 1782-ому вже ні? Ймовірно, російська імператриця, один
з ініціаторів поділів Речі Посполитої, використовувала всі можливості, щоб знищити
будь-яку пам’ять про те, що руські землі входили до складу цієї держави. Крім того, не
треба забувати, що цей герб нагадував про особливий статус міста, його магдебурзькі
права, що у самодержавній кріпосницькій Росії викликало неcприйняття. Уявлення
про нову печатку Чернігівського магістрату дає відбиток на червоному сургучу,
виявлений нами на рапорті від 2.01.1783 р. 1 департаменту Чернігівського губернсь-
кого магістрату. Він овальної форми, 40х38 мм. По центру зображений одноголовий
орел під короною з хрестом у правій лапі, голова повернута вправо; по колу напис:
« : ПЕЧАТЬ : ЧЕ... МАГИСТРАТА»23.
Зазначимо, що чернігівський орел використовувався як на печатці Чернігівського
дворянського зібрання, так і Чернігівського губернського правління24 і залишався
гербом міста до жовтневої революції. Після неї Чернігів не мав не те що герба, а й
взагалі якоїсь емблеми.
15 березня 1969 р. перша сесія 12 скликання Чернігівської міськради затвер-
дила новий «герб»: «основу герба становить срібний щит слов’янської форми, що
символізує давність міста і його важливе оборонне значення в минулому, угорі
щита – давньослов’янським шрифтом напис – «Чернігів», внизу – серп і молот, що
символізують мирну працю і непорушність союзу робітничого класу й селянства.
Центральна червоно-лазурова площина щита, що відтворює кольори прапора УРСР,
розподілена золотим колосом пшениці, який підкреслює, що Чернігів – центр області
з розвинутим сільським господарством. На лазуровому тлі зображений силует давньої
гармати, він нагадує, що Чернігів у минулому був фортецею на південно-західних
рубежах Росії; на червоному – срібне зображення реторти і шпулі, яке символізує
промисловий розвиток сучасного міста. Пересікаючи лазуровий і червоний фон
площини, в’ються хвилі Десни, на березі якої розкинулося місто»25.
Як бачимо, у цій емблемі безліч порушень геральдичних принципів, тому, ясна річ,
зі створенням суверенної України серед іншого постало і питання про відновлення
історичного герба Чернігова. На розгляд сесії міськради виносився герб з орлом.
Повністю було проігноровано перший історичний герб Чернігова – св. Владислава.
Депутатам не вистачило знання історії рідного міста. На заваді стала її ідеологічна
зашореність. Нарешті, вони прийняли рішення віддати це питання на розгляд ви-
Печатка Чернігова, 1659 р.
16 Сіверянський літопис
конкому, і той своїм рішенням № 332 від 1 грудня 1992 р. ухвалив: «Затвердити герб
міста по опису та малюнку, які додаються», тобто орла з хрестом. Автор модифікації
та опису цього герба токар Чернігівського радіоприладного заводу В. Сергєєв.
Не менш цікава для нас історія міського прапора Чернігова, бо його символіка
тісно пов’язана з міською печаткою і свідчить про вплив сфрагістики на формування
зображень міських прапорів Гетьманщини. Опис чернігівського прапора був зробле-
ний 1786 р. Опанасом Шафонським: «Магистрат Черниговский имеет, по старому
обікновению, особливое магистратовое знамье, которое в торжественных выходах
обще с цеховыми употребляется, треугольное, и состоит из голубого штофу. На
одной стороне написан образ Преображения Господня; по сторонам сего образа на
правой – пророк Мойсей, а на левой пророк Илия, в подножии онаго Святый апостол
Иоанн, апостол Петр и апостол Ияков; на другой стороне прежний магистратский
герб. Кайма онаго знамя желтого штофу, по краям которой, воместо позументу, зо-
лотыя и сребная сусальныя полосы и шелковым шнурком обшиты. На верху древка
деревянная позолоченная булава и над оною такой же крест»26.
Слід зазначити, що зображення озброєного воїна треба, на нашу думку, тракту-
вати ширше, аніж як тільки св. Владислава. Схиляємося до того, що так було і за
Гетьманщини. Перед нами узагальнений образ захисника рідної землі. Витоки цього
зображення сягають часів Київської Русі. Щось подібне ми бачимо на князівських
печатках. Також можна розглядати цей малюнок як уособлення легендарного заснов-
ника Чернігова князя Чорного. Окрім цього, 1625 р. був створений козацький загін
для охорони Чернігова (до речі, це перша документальна згадка про чернігівських
козаків, окрім звісток про легендарну Сновську Січ)27. Отже, трактування св. Вла-
дислава як козака теж має історичне підґрунтя.
Треба зауважити, що коли міщани бачили для себе користь від заміни старого
герба на новий, вони не вагалися. Відома колізія чернігівського полковника Григорія
Самойловича з магістратом за символіку Чернігова. Про це у Коломацьких статтях
1687 р. написано так: «А сын его, Григорий, в Чернигове бранил войта и мещан, и
лаючи казнью грозил, что войт и мещане хотели поставить на ратуше орла платанного,
в то знамение, что город Чернигов есть власное Их Царского Пресветлого Величества
отчина, и говорил Григорий войту и мещанам так: «Не будете, мужики, жить на свете,
что хочете выломаться из подданства господина отца моего и поддаться Москве». И
заказал, дабы орла не ставили и ставить не дерзали»28.
Щодо сюжету «Преображення Господнє», то воно на міському прапорі теж було
не випадкове. Адже в Чернігові стоїть один з найстаріших мурованих храмів східного
слов’янства – Спасо-Преображенський собор ХІ ст. і для чернігівців він завжди був
головним осередком віри і духовності.
До останнього часу були відсутні відомості щодо першої печатки міста. Ретельний
аналіз публікації А. Гречила та порівняння наведеного ним малюнка з фото печат-
ки та документа, на якому вона міститься, дозволяють нам припустити, що маємо
справу з першою модифікацією чернігівської печатки. З’ясувалося, що, на відміну
від малюнка, верх держака прапора, що тримає св. Владислав, має вигляд алебарди,
голова святого повернута вправо від глядача, на його голові яйцеподібний шолом з
широкими крисами, опущеними донизу. Звертає на себе увагу архаїчність обладунків
та озброєння. Аргументом на користь нашого припущення є і латиномовний напис з
королівським титулом: «* PIECZAT×MIESTA×EGO K*M*CZIERNGOW»29. Ймовірно,
вона була в обігу з 1623 р. по 1667 р. Нижче подаємо публікацію документа30, який
сам по собі цікавий, бо проливає світло на деякі деталі чернігівського життя сере-
дини XVII ст. – склад міського уряду, імена урядовців, практику судочинства, міські
топографію та фортифікаційні укріплення, диплом купчої, функціональне призна-
чення ратушної печатки.
Сіверянський літопис 17
Выпис с книгъ мских права майдеборского ратуша Черниговъского
Року божого тисяча шест сотъ пят десят девятого мца авъгуста
трыдцать первого дня
На уряде мским Черниговъским перед нами Григорем Ивановичом Яхимовичом
войтом а Григорием Олешковичом бурмистром и судом зуполне заселымъ в ратушу чер-
ниговъскомъ ставъши очевисто панъ Веремй Корнеевичъ и Григорий Анъдреевич Моска-
ленъко месчане черниговъские явъне ясне и доброволне до книгъ мских черниговъских
признали ижъ оны маючи пляцъ цалый тутъ в самом мсте Чернигове объмежу пляцовъ
Мишка райцы з другое стороны през улицу обокъ до кляшътору с третее стороны тылом
през улицу до паркану19 с четвертое стороны такъже през улицу напротивъко Тимоха
Гуся в оный свой власный никому нивъчом непенъный и незаведенный правом вечыстым
и назад неворочаючимса на вчност всечесному господину отцу Петру Кричевъскому
спаскому черниговъскому ему самому пане малжонце и потомком его за осимнадцать
копъ грошей личъбы литовъское продали и грошы одобравъшы квитчовали даючи моцъ
и владзу на том пляцу господинове селитса будоватися и на оном спокойнее мешкати и
од себе кому хотти дати продати даровати записати того сознаваючие они сами жоны и
потомкове ихъ вчъными часы боронити не маютъ и мочы не будутъ под закладом дру-
гое таковое сумъмы и на далшое утвержене тое продажы тые сознаваючие просили нас
урядъ о придане пановъ радных на подане в поссесыю того пляцу што мы с повинъности
своей урядовой придалисмо с посродне себе пановъ радных славетных пана Алекся
Матвевича и пана Ивана Елисевича Гумничу райцовъ и месчанъ черниговъских и при
иних опатрного Марка Подгорского слугу урядового мского которые там быъвшие за
доброволным поданем вышъреченых сознаваючыж моцъю уряду своего подали завели
и вчъными посессорами всечесного господина отца Петра Кричевского свесченъника
спаского черниговъского его самого панию малжонку и потомки его зоставили которого
поданя // в поссесию пляцу вышъменованого нихто не боронил зъ жадным правом и на-
лежным за три кротъным воланем слуги урядового мского нихто не одзывался и того
пляцу не боронил (…) и на том тую свою реляцыю до книгъ мских (…)ли што все для
памети до книгъ мских есть записано с которых и тот выпис под печатю мскою ратуш-
ною черниговъскою есть выданъ. Писанъ в ратушу черниговъском.
Емелъянъ Ивановичъ Яхимовичъ
мский черниговъский писар М.П.
Кориговал с книгами
1. Ситий І. Історичний герб і прапор Чернігова //Місцеве самоврядування
та статутне право в Україні: збірка матеріалів. – Чернігів: Чернігівські обереги,
2003. – С. 45–52; Ситий І. Міські печатки Гетьманщини: Доба козацька //Історія
адміністративно-територіального устрою Чернігово-Сіверщини. Матеріали наук.-
практ. конф. – Ніжин: Аспект-Поліграф, 2007. – С. 50–57; Ситий І. Історичні клейноди
Чернігова //Сіверянський літопис. – 2008. – № 1. – С. 30–38.
2. Ситий І.М., Алфьоров О. Ярема Полуботок – війт чернігівський //Скарбниця
української культури: Збірник наукових праць. – Вип. 13. – Чернігів: Видавництво
Чернігівського ЦНТЕІ. 2011. – С. 119.
3. Румянцева В. Эмблемы земель и гербы городов Левобережной Украины периода
феодализма. – К.: Наукова думка, 1986. – С. 51, 81.
4. Плахонін А. Давноруська провінційна династія в світлі сфрагістичних джерел
(Ігор Ярославич та його нащадки) //Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії
та методики: Збірка наукових праць та спогадів. Число 6 (7). У 2 част. – Част. 1. – К.:
Ін-т історії НАН України, 2001. – С. 136–152.
5. Ситий І. Історичні клейноди Чернігова //Сіверянський літопис. – 2008. – № 1.
– С. 30.
6. Ситий І. Герб Чернігова //Знак. – 1993. – Ч. 3 (серпень). – С. 1. У польських ге-
ральдичних джерелах описаний фіктивний герб Чернігова та Сіверщини: у червоному
щиті білий орел та білий кінь у супроводі зірок (Гречило А. Українська територіальна
геральдика. – Львів: УГТ, 2010. – С. 50–51).
7. Соболева Н. Старинные гербы российских городов. – М.: Наука, 1985. – С. 165.
18 Сіверянський літопис
8. Гречило А. Українська територіальна геральдика. – С. 51.
9. Соболева Н. Старинные гербы российских городов. – М.: Наука, 1985. – С. 165.
10. Ситий І. Герб Чернігова //Знак. – 1993. – Ч. 3 (серпень). – С. 2.
11. Румянцева В. Эмблемы земель и гербы городов Левобережной Украины пе-
риода феодализма. – К.: Наукова думка, 1986. – С. 80–81.
12. Державний архів Чернігівської області (ДАЧО). – Ф. 679. – Оп. 4. – Спр. 218. –
Арк. 2зв.; Грабова Н. Печатки адміністративно-судових установ Лівобережної України
XVIII ст. //Записки наукового товариства ім. Т. Шевченка. – Львів, 1991. – С. 289.
13. Гречило А. Печатка Чернігова з середини XVII ст. //Знак – Львів: УГТ, 2003.
– Ч. 29 (червень). – С. 4; Однороженко О. Українські державні, земельні та міські пе-
чатки козацької доби (кінець XVI–XVIII ст.). – Харків: Просвіта, 2003. – С. 150–152.
14. Грабова Н. Печатки адміністративно-судових установ Лівобережної України
XVIII ст. – С. 289.
15. Материалы. Выпис с книг мских права майдеборского ратуша черниговского.
24.05.1692 //Черниговские губернские веомости. – 1857. – 6 мая (№ 18). – Часть
неофициальная. – С. 149–150.
16. Гречило А. Печатка Чернігова з середини XVII ст. //Знак – Львів, 2003. – Ч.
29 (червень). – С. 4
17. Однороженко О. Українські державні, земельні та міські печатки козацької
доби (кінець XVI–XVIII ст.). – С. 151–152.
18. Відомі відбитки цієї печатки на документах 1700 р. та 1706 р. (Гречило А.
Печатка Чернігова з середини XVII ст.).
19. Ситий І. Герб Чернігова //Знак. – 1993. – Ч. 3 (серпень). – С. 2.
20. Винклер фон П. П. Гербы городов, губерний, областей и посадов Российской
империи, внесенные в полное собрание законов с 1649 по 1900 год. – С. V.
21. Грабова Н. Печатки адміністративно-судових установ Лівобережної України
XVIII ст. – С. 289.
22. Соболева Н. Старинные гербы российских городов. – М.: Наука, 1985. – С. 165.
23. ДАЧО. – Ф. 242. – Оп.1. – Спр. 12. – Арк. 2зв.
24. Чернігівський обласний історичний музей ім. В.В. Тарновського. – Інв. № Ал
502/37/1. – Арк. 1.
25. Ситий І. Герб Чернігова. – С. 2.
26. Шафонский А. Черниговского наместничества топографическое описание с
кратким географическим и историческим описанием Малой России. – К., 1851. –
С. 245–247. Реконструкція прапора здійснена у 2003 р. І. Ситим, Л. Посьмашною,
С. Леп’явкою.
27. Ситий І. Історичні клейноди Чернігова //Сіверянський літопис. – 2008. –
№ 1. – С. 34.
28. Павленко С. Взаємодія гетьманської влади з магістратами у другій половині
XVII – на початку XVIII ст. //Сіверянський літопис. – 2006. – № 5. – С. 34.
29. В останньому слові можливо лігатура NI.
30. Вдячні В. Дудці за поміч в отриманні копії.
31. Паркан – накрита дахом дерев’яна стіна стовпово-пазової конструкції, в
якій влаштовували стрільниці (Мальченко О. Укріплені поселення Брацлавського,
Київського і Подільського воєводств (XV – середина XVII ст.). – К., 2001. – С. 343)
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-58228 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0055 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T09:04:04Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ситий, І. 2014-03-20T20:54:58Z 2014-03-20T20:54:58Z 2013 До 390-річчя чернігівського самоврядування: перша печатка Чернігова / І. Ситий // Сiверянський лiтопис. — 2013. — № 4-6. — С. 13-18. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. XXXX-0055 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/58228 94(477) uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський лiтопис Історія міст і сіл До 390-річчя чернігівського самоврядування: перша печатка Чернігова Article published earlier |
| spellingShingle | До 390-річчя чернігівського самоврядування: перша печатка Чернігова Ситий, І. Історія міст і сіл |
| title | До 390-річчя чернігівського самоврядування: перша печатка Чернігова |
| title_full | До 390-річчя чернігівського самоврядування: перша печатка Чернігова |
| title_fullStr | До 390-річчя чернігівського самоврядування: перша печатка Чернігова |
| title_full_unstemmed | До 390-річчя чернігівського самоврядування: перша печатка Чернігова |
| title_short | До 390-річчя чернігівського самоврядування: перша печатка Чернігова |
| title_sort | до 390-річчя чернігівського самоврядування: перша печатка чернігова |
| topic | Історія міст і сіл |
| topic_facet | Історія міст і сіл |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/58228 |
| work_keys_str_mv | AT sitiií do390ríččâčernígívsʹkogosamovrâduvannâperšapečatkačernígova |