Політика російського царизму щодо інкорпорації Правобережної України на межі XVIII-XIX століть: питання політичного статусу
Збережено в:
| Дата: | 2003 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2003
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5833 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Політика російського царизму щодо інкорпорації Правобережної України на межі XVIII-XIX століть: питання політичного статусу / А.Г. Філінюк // Краєзнавство. — 2003. — № 1-4. — С. 158-162. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859951118314897408 |
|---|---|
| author | Філінюк, А.Г. |
| author_facet | Філінюк, А.Г. |
| citation_txt | Політика російського царизму щодо інкорпорації Правобережної України на межі XVIII-XIX століть: питання політичного статусу / А.Г. Філінюк // Краєзнавство. — 2003. — № 1-4. — С. 158-162. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-07T16:16:43Z |
| format | Article |
| fulltext |
Філінюк АГ. (м. Кам'нець-Подільський)
ПОЛІТИКА РОСІЙСЬКОГО ЦАРИЗМУ ЩОДО
ІНКОРПОРАЦІЇ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ НА
МЕЖІ XVIII-XIX СТОЛІТЬ: ПИТАННЯ
ттплтгптчттпгп ГТАТУГУ
У дореволюційній і радянській історіографії Територіальна експансія сприяла перетво-
проблема політичного статусу Правобережної ренню Росії в одну з найбільших імперій
України після її приєднання до Російської імперії тогочасного світу і остаточно зміцнила концепцію
офіційно замовчувалась і не досліджувалась. Петербурга про унітарну, "добре впорядковану"
Червоною ниткою через наукові праці, які державу, яка відзначалася прагненням до
стосувалися цього історичного періоду, проходила централізму та єдиної форми державного
думка про позитивну роль поділів Польщі для управління [2, 76-78]. З іншого боку, перед
всіх українських земель, завдяки яким вони були царизмом постало завдання закріпити результати
звільнені від багатовікового польського маг- військово-політичних завоювань і тим самим
натсько-шляхетського поневолення. Нинішній забезпечити необхідний контроль за ще однією
етап розвитку вітчизняної історичної науки великою частиною українських земель. Відтак
дозволяє розглянути цю проблему з сучасних виникла потреба здійснення на терені нових
позицій, дослідити цей ключовий аспект західних рубежів першочергових політичних,
інкорпораційної політики російського царизму та ідеологічних, адміністративно-територіальних і
розкрити на новій методологічній та докумен- інших заходів. Тому вже з перших днів
тальній основі. Тим більше, що факт інкорпорації перебування в регіоні царизм став наполегливо
Правобережної України в склад Російської імперії впроваджувати загальноімперську державно-
тепер визнаний російськими вченими. політичну систему з її унікальними методами
Підкреслимо, що наприкінці XVIII століття керування та самодержавно-поліцейською владою
були здійснені поділи речі Посполитої, що являли [3, 271]. Так розпочався глобальний за значенням,
собою не лише розправу сильніших держав-сусідів суттю та наслідками процес поглинення Право-
над імперією, яка проіснувала в центрі Європи бережної України в державний організм
майже 225 років, а й насильницьку ломку найбільшої в світі імперії.
політичного устрою старої Європи та її поділ на Про використання слабкості Речі Посполитої і
сфери впливу між могутніми тоді державами ставлення царизму до Правобережної України, що
континенту. Внаслідок цього до Російської імперії входила до цієї держави з часів її створення, свідчив
була приєднана Правобережна Україна, зокрема розвиток подій, які передували другому та третьому
Київське, Брацлавське і Подільське воєводства поділам. Все почалося з того, що, окупувавши
та східна половина Волинського воєводства [1, український регіон російськими військами,
243], що змінило геополітичну обстановку не Катерина II, не стала чекати підписання угоди про
тільки самої Правобережної України і Росії, а й поділ Польщі (А.Ф.: Сам договір про другий поділ
Європи загалом. Самі історичні польські землі Речі Посполитої був підписаний трохи більше ніж
були розділені між Австрією та Прусією, які через місяць-12 січня (за ст. Ст.) 1793 року) і вже
враховуючи незначний опір поляків, з великими 8 грудня 1792 року видала іменний указ "Про
зусиллями старались міцно організовувати в них розпорядження в польських областях, зайнятих
своє правління. російськими військами" із безпосередніми
Це була перемога Росії та інших держав, завданнями та конкретними інструкціями щодо
наслідком якої стало розчленування історичних створення нового державного кордону Росії та
українських земель із одночасним приєднанням адміністративно-територіального розмежування в
Правобережжя до Росії та західноукраїнських Правобережній Україні. [4, 231; 17090].
земель - до Австрії. При цьому включення Керуючись агресивно-оправдальною доктри-
українських земель у склад Російської імперії ною, самодержавна Росія закріпила своє право
трактувалось як захист корінних мешканців на володіння Правобережжям маніфестом,
Правобережжя від свавілля, яке панувало в ньому оголошеним 27 березня ( за ст. ст.) 1793 року в
за Речі Посполитої, а політика російського південно-волинському місті Полонному від імені
самодержавства в регіоні втілювалась у життя під генерал-губернатора приєднаного краю Кречет-
гаслом повернення давніх "руських" земель у лоно никова [5, 17108]. Формально територіальні зміни
Російської держави, надання допомоги однопле- закріпив Гродненський сейм Речі Посполитої,
мінникам по крові та вірі. Насправді, для скликаний 6 липня (за ст. ст.) 1793 року на вимогу
українців політичне становище принципово не імператриці Катерини II. Міжнародним доку-
змінилось: помінялись лише сюзерени, власністю ментом, який узаконив приєднання великого
яких вони стали після 1793-1795 років. українського регіону до Росії та проведення в
ньому інкорпораційної політики, став Трактат чисельність населення, яке платило подушний
між її величністю імператрицею та королем Речі податок. А оскільки Правобережжя мало значно
Посполитої від 22 липня 1793 року [6, 10-11]. більшу щільність заселення, ніж історичні
У розв'язанні питання про політичний статус російські губернії, то за площею губернії та уїзди
Правобережжя великий вплив справляли регіону мали бути значно меншими, ніж у Росії,
політичні міркування. З точки зору Санкт- але і не могли територіально співпадати із
Петербурга Правобережна Україна з самого воєводствами та повітами часів Речі Посполитої.
початку розцінювалась як глибока провінція. Але Кордони між губерніями проводилися за
провінція не в значенні дикості та відсталості, принципом "прямої лінії" [11, 98]. До того ж, як
великої відстані від столиці нової метрополії і уже було зазначено, до Росії була включена лише
тим більше не у географічному розумінні. Адже, частина Волинського воєводства, з якої утворити
як відомо, Україна знаходиться в центрі Європи. однойменну губернію не було можливості.
Імператорський двір бачив такою Правобережну Взірцями при цьому виступили усталені в імперії
Україну і не з точки зору інтенсивності силові методи та консервативні підходи до
суспільного життя, яким воно було на рубежі державного будівництва Росії.
XVIII-XIX століть. На наш погляд, таке ставлення Адміністративно-територіальним і політичним
мотивувалося виключно імперськими підходами інструментом інкорпорації Правобережжя
та оцінками, згідно з якими культуртрегерським виступили спочатку губернії, а згодом - генерал-
центром Росії виступала столиця, а все, що губернаторство, до якого вони увійшли. Як показує
знаходилось на відстані від Петербурга, визна- аналіз документів і матеріалів, за наслідками
валось провінцією. другого поділу Речі Посполитої на території
Царизм став усе робити заради того, щоб Правобережної України - колишніх
українці не ідентифікували себе як окремий Брацлавського, Волинського і Подільського
народ, а усвідомлювали складовою частиною воєводств були утворені Брацлавська та (Ізяславсь-
російського народу. Тому, відвівши Правобереж- ка) Волинська губернії (намісництва) і Кам'янець-
ній Україні роль колонії [7, 56], самодержавство Подільська область. Замість трьох повітів у
не залишило її цілісним регіоном, оскільки це кожному воєводстві (відповідно: Брацлавського,
постійно нагадувало б про її українськість, а Вінницького та Звенигородського; Кам'янецького,
поділило на губернії та уїзди і стало цілеспря- Летичівського та Червоноградського) обидві
мовано здійснювати апробовану в Лівобережній губернії були розділені на 13 уїздів.
Україні інкорпораційну політику. Першо- Головним центром Брацлавської губернії
черговими у цій політиці виступали насадження мало бути однойменне подільське місто Брацлав.
самодержавних суспільних і правових відносин, Проте у ньому не можна було розмістити
реалізація нового оформлення політичного та губернські установи і створити необхідні умови
територіального статусу Правобережжя і для роботи великого чиновницького апарату,
уніфікація характерного для Росії державного Тому, зберігши назву губернії, тимчасовим
ладу, управління господарством, соціально- губернським центром визначили м. Вінницю.
політичною та духовно-культурною сферами. Адміністративним центром Волинської губернії
Відтак корінне українське населення опинилось передбачалося зробити міста Ізяслав або
у надзвичайно консервативних умовах, прони- Старокостянтинів, але на перших порах губернсь-
заних імперською ідеєю і повним ігноруванням кі установи були розміщені в м. Житомирі, що
його прав і інтересів [8, 51]. мав відігравати роль центру намісництва.
Росіяни були надзвичайно чутливими до Формування Брацлавської губернії відбулося
українців і їх національних прагнень, вбачали в за рахунок перерозподілу земель всіх колишніх
них головну небезпеку державної цілісності воєводств Правобережжя. Приміром, у листопаді
імперії. Тому і воєнно-політичне забезпечення і 1794 року до неї були включені Шаргородський
вся інкорпораційна політика самодержавства спря- ключ і частина Могилівського (маєтки
мовувалися на гарантування та збереження ста- М.Чацького) повіту Волинського воєводства та
тусу великої держави у новій геополітичній си- Махнівського (маєтки Тишкевича) і Житомирсь-
туації [9, 43], а головне на утвердження у Право- кого повітів Київського воєводства. Влітку
бережжі російського державно-політичного життя наступного, 1795 року з Волинської губернії в
за визначеною системою координат [10, 47]. Брацлавську була передана низка маєтків
Основним інструктивно-нормативним документом, Хмільницького повіту, в тому числі Старо-
яким керувалися центральні та місцеві органи синявський ключ А.Чарторийського, Уланівське,
влади, виступав указ її імператорської величності Маркушівське та Сьомаківське староства. Крім
Катерини II від 1782 року, а щодо визначення того, у складі Брацлавської губернії в цей час
губерній і повітів - закон від 1775 року. числилося місто Могилів [12, 12].
Відмінність у розмежуванні приєднаних Упродовж 1794-1795 років до Брацлавської
земель між російським і польським підходами губернії була поступово включена частина
була досить істотною. Якщо за Речі Посполитої колишнього Подільського воєводства, на терені
за основу бралися розміри земель, то самодер- якої в 1796 році виникли Хмільницький,
жавство головним чинником формування Могилівський і, ймовірно, частково Махновський
адміністративно-територіальних одиниць вважало уїзди. Водночас до складу Брацлавської губернії
в 1793 році увійшли Київський і Наддніпрянсь- некультурні народи. В цій структурі царизм
кий повіти Київського воєводства [13, № 5]. полякам відвів другий, а українцям - третій,
Офіційне затвердження Брацлавської губернії тобто найнижчий рівень. Невипадково, полякам
(намісництва) відбулося в 1795 році, коли на і прибалтійцям самодержавство залишило
основі представлених генерал-губернатором обмежену державність, а "єдинокровні" брати-
Тутолміним Т.І. відомостей і табелів Катерина II українці опинилися в абсолютно безправному
видала указ про створення Брацлавського політичному становищі. А Україна, позбавлена
намісництва. Губернія тоді поділялася на 12 вищої культурної верхівки, стала синонімом
уїздів, зокрема Брацлавський, Вінницький, мужицької нації, культурної відсталості та
Літинський, Хмільницький, Сквирський, провінціалізму.
Гайсинський, Тульчинський, Ямпільський, Упорядкування та регулювання суспільних
Могилівський, Липовецький, П'ятигірський і відносин у Правобережжі здійснювалось за
Бершадський [14, 17334]. У такому вигляді допомогою порядків, законів й інших норм
Брацлавське намісництво функціонувало з часу Російської імперії, побудованих за принципом
його відкриття 20 (ст.ст.) 1796 року до останнього "Богу - боже, кесарю - кесарове". Приміром, у
дня існування - ЗО квітня (ст.ст.) 1797 року [15, маніфесті імператриці Катерини II від 13 липня
15]. Тоді ж Правобережна Україна була поділена 1795 року зазначалося, що "водворив спокойствие
на три губернії: Київську, Подільську та в землях под скипетр наш на веки возвращенных,
Волинську, а кордони уїздів були остаточно мы устремляем главное внимание и волю нашу в
встановлені в 1804 році. сем приобретении, во-первых, к тому, дабы,
Польські політики і вчені замінили слово оградив вновь усыновленных безопасностию, дать
"Україна" "кресами" Польщі. Керуючись им правление утвердженное на незыблемых
передусім стратегічними та зовнішньополі- основаних, правление подобное тому, под
тичними мотивами [16, 26], робила це і Росія, покровительством котрого благоденствует толико
сформувавши власну міфологему. Аналіз число подвластных нам народов, а, во-вторых,
документів свідчить, що з самого початку дабы дать новую приятнейшую сердцу нашему
перебування в регіоні царизм всіляко уникав пищу, распространять благотворения на род
вживання словосполучення "Правобережна человеческий и творить всех елико возможно,
Україна". Натомість активно застосовувались такі счастливыми. Следуя сим правилам Мы не только
назви, як "возвращенные от Польши губернии" подтвердили обитателей помянутых областей при
[17, 10],"земли к империи нашей от Польши законном каждого владении и имуществе, но
присоединенные" 18, 18069], "приобретенные от приобщив их к славе и благоденствию империи
Польши земли" [19, 18117], "подшедшие под нашей, пожаловали их всеми теми правами,
скипетр России" [20, 18248]. У іменному указі вольностями и преимуществами во всем их
Павла І від 6 лютого 1797 року Київщина, Волинь пространстве, каковыми древние подданые наши
і Поділля віднесені до малоросійських [21, 17789]. пользуются" [25, 17356].
У період правління Павла I часто фігурували Водночас центральні і місцеві органи
терміни "польські землі", " польські території", самодержавної влади і управління проводили
"губернии к империи Всероссийской присоеди- політику лояльного ставлення до поляків та
ненные от бывшей Польской Республики" [22, католицької церкви, що об'єктивно спричиняло
18316], а за Олександра І поступово до Право- постійне напруження між польськими магнатами,
бережжя стали вживати назву "Юго-Западный шляхтою, католицькими священиками, з одного
край" або "Юго-Западная Русь". боку, і українським покріпаченим селянством -
Страх перед сепаратизмом диктував політику з іншого. Подібний курс проводила австрійська
русифікації України, ідеологічним виправданням адміністрація у Східній Галичині, намагаючись
якої була теорія спільного руського кореня та підтримати напруження між польською шляхтою
вищості російської культури над українською і руським селянством [26, 312].
[23,159]. Фактично Правобережна Україна стала 3 перших днів перебування в Правобережній
ареною історичної драми зіткнення двох сил - Україні найвищими посадовими особами в ній
державно-спрямованої (російської) та стихійно- були генерал-губернатори. У порівнянні з іншими
автохтонної (української), конкретним місцем вони отримали повноваження з ширшим колом
нищення російським імперіалізмом самобутнього обов'язків, межі яких не регламентувалися. У
світу українців [24,129]. Спрямованість на компетенцію найвищого царського намісника
забезпечення імперських інтересів у новій входив нагляд за функціонуванням губернських
території і засоби самої інкорпораційної політики державних структур і посадових осіб, які в них
визначали її характер і особливості. А відтак працювали, за дотриманням запровадженої в
перспективи розвитку Правобережжя як окраїни, регіоні російської законності, а головне -
колонії нової метрополії. Державно-політична забезпеченням імперських інтересів. Крім того,
піраміда Росії мала таку структуру: на вершині він був наділений поліцейськими повноважен-
перебували росіяни, як найбільш розвинений і нями, оскільки повинен був слідкувати за
культурний народ, трохи нижче - народи, які виконанням завдань щодо збору податків,
сприйняли Російську державу та культуру, ще проведення рекрутських наборів, забезпечення
нижче розташовувалися малокультурні і продовольством тощо. До управлінських функцій
належали контроль за використанням коштів, ціною таких рішень часто ставали деформації у
проявами жорстокості і свавілля, нагляд за виробництві, поглиблення соціальної нерівності,
кордоном і митницями, а також командування зубожіння, збитки, жертви, морально-політичні
розташованими на території регіону військами. і психологічні втрати тощо. Цілком зрозуміло,
Формально царський намісник судовими що все це дозволяло повністю виключити
функціями не наділявся. Разом з тим, всі судові федеративні чи автономні засади управління ново
установи генерал-губернаторства підлягали його приєднаними українськими землями,
нагляду. З найбільш важливих і принципових Для зміцнення державних позицій в регіоні
вироків передбачалась воля генерал-губернатора. необхідно було ослабити залежність внутрішньої
Приміром, узгодження з ним вимагало здійснення політики від прямого впливу магнатів і шляхти,
судового вироку про смертну кару. Водночас зміцнити механізм взаємодії різних віток влади
невмотивовані вироки і рішення генерал- та підвищити ефективність контрольних функцій
губернатор мав право опротестувати, передати на центру. Тим більше, що вони мали свої політичні,
розгляд у сенат, а в разі особливого значення для соціальні та економічні інтереси, а це позначалося
держави - самому імператору. на виконанні волі імператора і нерідко оберталося
Адміністративні повноваження намісника свавіллям по відношенню до українців. Неабияку
зводились до призначення і узгодження канди- роль у цьому відігравав репресивно-полідейський
датур посадових осіб установ губернії та апарат. Але не в плані захисту інтересів українців,
затвердження обраних на посади губернських і а передусім в утриманні їх у покорі.
уїзних предводителів дворянства тощо. Отже, наприкінці XVIII - на початку XIX
Не менш важливо підкреслити, що генерал- століття Правобережна Україна вступила в нову
губернатор по суті наділявся правом законодавчої смугу свого розвитку, позначену безправним
ініціативи. Як правило, політичні рішення політичним становищем, яке їй відвело російське
царизму по відношенню до Правобережної самодержавство після поділів Речі Посполитої та
України приймалися в двох формах: особисто включення до складу Російської імперії. Вся
імператором або частково з допомогою консуль- територія Правобережжя насильно, без врахування
тацій із найближчим оточенням, у тому числі жодних потреб корінного населення та історичних
членами таємної Ради чи на пропозиції генерал- традицій, була підведена під єдиний ранжир
губернаторів, висловлені в їх донесеннях і великоруських губерній. Кордони імперії значно
рапортах на його ім'я. У таких випадках обмежили контакти регіону із Заходом, а плодами
самодержець скріпляв пропозиції сановників. безпосереднього виходу в Європу стала користу-
Цілком закономірно, як у першому, так і в ватися Росія. Водночас ізольована і схильна до
другому випадках рішення приймалися без традиціоналізму Україна скотилася в трясовину
врахування потреб і інтересів абсолютної провінціалізму. Українці в черговий раз були
більшості мешканців краю, не кажучи вже про позбавлені права розвиватись на власній суспільно-
справедливість і гуманізм, спрямованість на політичній і соціально-економічній основі,
позитивні соціальні зміни і їх житті. Соціальною
Примітки
1. Зашкільняк Л., Крикун М. Історія Польщі : 7. Дорошенко Д.І. Історія України : в 2 томах. -
Від найдавніших часів до наших днів.-Львів: Т. 2. ( Від половини XVII століття). - К.:
Львівський національний університет імені Глобус, 1991. - 349с.
Івана Франка, 2002. - 752с. 8. Філінюк А.Г. Суспільно-політичне становище
2. Когут 3. Російський централізм і українська селян Правобережної України на межі XVIII-
автономія. Ліквідація гетьманщини (1760- XIX століть // Етнічна історія народів
1830). - К., 1996. Європи: Збірник наукових праць. Випуск
3. Терещенко Ю.І., Курило В.М. Історія 10. - К.: УНІСЕРВ, 2001. - С 51-55.
України: Від найдавніших часів до 1917 р. - д. Філінюк А.Г. Военно-політичне забезпечення
К.: Вид-во "Сільгоспосвіта", 1995. - 424с. інкорпораційної політики царизму в Пра-
4. Волинь. Исторические судьбы Юго-Западного вобережній Україні на межі XVIII-XIX століть
края. С высочайшего соизволения издано при // Вісник Київського національного
М-ве внутр. дел П.Н.Батюшковым. - СПб.: університету імені Тараса Шевченка: Історія. -
Типография т-ва "Общественная польза". Вип. 56. - 2001. - К.: Видавничий центр
5. Полное Собрание Законов Российской "Київський університет", 2001. - С. 43-47.
империи. Изд I. - Т. XXIII. - Санкт- ю. Там само.
Петербург, 1830. 11. філінюк А.Г., Боднарчук Г.В. Деякі аспекта
6. Трактат между ея величеством императрицею інкорпораційної політики російського
Всероссийскою съ одной стороны и его царизму на Поділлі наприкінці XVIII- на
величеством королем и яснейшею Речью початку XIX століття // Наукові записки з
Посполитой Польскими съ другой, української історії: Збірник наукових
подписанный в Гродне июля 11(22) дня 1793 статей.. - Переяслав-Хмельницький, 2001. -
года. - Санкт-Петербург, 1793. - 21с. С. 97-103.
12. Петренко О.С. Брацлавське намісництво. - 19. Там само. 1
Вінниця: Белес, 2001. - 328с. 20. Там само. 1
13. Крикун Н.Г. Административно-территориаль- 21. Там само.
ное устройство Правобережной Украины в 22. Там само. - Т. XXV.
XV-XVIII вв. Границы воеводств в свете 23. Голубенко П. Україна і Росія у світлі
источников. - К: Институт археографии АН культурних взаємин. - Нью-Йорк - Париж -
Украины, 1992. - 152с. Торонто: Українське слово, 1987. - 551с.
14. Полное Собрание Законов Российской 24. Філінюк А.Г. Українсько-російські етнопо-
империи. Изд I. - Т. XXIII. - Санкт- літичні відносини у Правобережній Україні
Петербург, 1830. на рубежі XVIII-XIX ст. // Наукові праці
15. Петренко О.С. Брацлавське намісництво. - Кам'янець-Подільського державного педа-
Вінниця: Белее, 2001. - 328с. гогічного університету: історичні науки. -
16. Миронов Б.Н. Социальная история России. Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2001. -
T.I. -M., 1999. С. 129-139.
17. Полное Собрание Законов Российской 25. Полное Собрание Законов Российской империи.
Империи. Собрание второе. Т. VIII. Отделение Изд I. - Т. XXIII. - Санкт-Петербург, 1830.
первое. - СПб., 1834. 26. Зашкільняк Л., Крикун М. Історія Польщі:
18. Полное Собрание Законов Российской Від найдавніших часів до наших днів.-Львів:
империи. Изд I. - Т. XXIV. - Санкт- Львівський національний університет імені
Петербург, 1830. Івана Франка, 2002. - 752с.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-5833 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | ХХХХ-0001 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:16:43Z |
| publishDate | 2003 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Філінюк, А.Г. 2010-02-08T15:14:00Z 2010-02-08T15:14:00Z 2003 Політика російського царизму щодо інкорпорації Правобережної України на межі XVIII-XIX століть: питання політичного статусу / А.Г. Філінюк // Краєзнавство. — 2003. — № 1-4. — С. 158-162. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. ХХХХ-0001 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5833 uk Інститут історії України НАН України З краєзнавчої пошти Політика російського царизму щодо інкорпорації Правобережної України на межі XVIII-XIX століть: питання політичного статусу Политика российского царизма по инкорпорации Правобережной Украины на рубеже XVIII-XIX веков: вопросы политического статуса Policy of the Russian tsarism related to the incorporation of the Right - Bank Ukraine on the borderline of the 18-19 century: the problem of political status Article published earlier |
| spellingShingle | Політика російського царизму щодо інкорпорації Правобережної України на межі XVIII-XIX століть: питання політичного статусу Філінюк, А.Г. З краєзнавчої пошти |
| title | Політика російського царизму щодо інкорпорації Правобережної України на межі XVIII-XIX століть: питання політичного статусу |
| title_alt | Политика российского царизма по инкорпорации Правобережной Украины на рубеже XVIII-XIX веков: вопросы политического статуса Policy of the Russian tsarism related to the incorporation of the Right - Bank Ukraine on the borderline of the 18-19 century: the problem of political status |
| title_full | Політика російського царизму щодо інкорпорації Правобережної України на межі XVIII-XIX століть: питання політичного статусу |
| title_fullStr | Політика російського царизму щодо інкорпорації Правобережної України на межі XVIII-XIX століть: питання політичного статусу |
| title_full_unstemmed | Політика російського царизму щодо інкорпорації Правобережної України на межі XVIII-XIX століть: питання політичного статусу |
| title_short | Політика російського царизму щодо інкорпорації Правобережної України на межі XVIII-XIX століть: питання політичного статусу |
| title_sort | політика російського царизму щодо інкорпорації правобережної україни на межі xviii-xix століть: питання політичного статусу |
| topic | З краєзнавчої пошти |
| topic_facet | З краєзнавчої пошти |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5833 |
| work_keys_str_mv | AT fílínûkag polítikarosíisʹkogocarizmuŝodoínkorporacíípravoberežnoíukraíninamežíxviiixixstolítʹpitannâpolítičnogostatusu AT fílínûkag politikarossiiskogocarizmapoinkorporaciipravoberežnoiukrainynarubežexviiixixvekovvoprosypolitičeskogostatusa AT fílínûkag policyoftherussiantsarismrelatedtotheincorporationoftherightbankukraineontheborderlineofthe1819centurytheproblemofpoliticalstatus |