Агіографічне джерело повідомлення ал-Мас'уді про споруди, вшановувані у слов'ян
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2011
|
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/58359 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Агіографічне джерело повідомлення ал-Мас'уді про споруди, вшановувані у слов'ян / Ю. Диба // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2011. — Вип. 20. — С. 254-288. — Бібліогр.: 99 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-58359 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Диба, Ю. 2014-03-22T18:40:33Z 2014-03-22T18:40:33Z 2011 Агіографічне джерело повідомлення ал-Мас'уді про споруди, вшановувані у слов'ян / Ю. Диба // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2011. — Вип. 20. — С. 254-288. — Бібліогр.: 99 назв. — укр. 2223-1196 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/58359 uk Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність Агіографічне джерело повідомлення ал-Мас'уді про споруди, вшановувані у слов'ян Agiographic source of the report of alMas’udi on structures, revered by slavs Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Агіографічне джерело повідомлення ал-Мас'уді про споруди, вшановувані у слов'ян |
| spellingShingle |
Агіографічне джерело повідомлення ал-Мас'уді про споруди, вшановувані у слов'ян Диба, Ю. |
| title_short |
Агіографічне джерело повідомлення ал-Мас'уді про споруди, вшановувані у слов'ян |
| title_full |
Агіографічне джерело повідомлення ал-Мас'уді про споруди, вшановувані у слов'ян |
| title_fullStr |
Агіографічне джерело повідомлення ал-Мас'уді про споруди, вшановувані у слов'ян |
| title_full_unstemmed |
Агіографічне джерело повідомлення ал-Мас'уді про споруди, вшановувані у слов'ян |
| title_sort |
агіографічне джерело повідомлення ал-мас'уді про споруди, вшановувані у слов'ян |
| author |
Диба, Ю. |
| author_facet |
Диба, Ю. |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Agiographic source of the report of alMas’udi on structures, revered by slavs |
| issn |
2223-1196 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/58359 |
| citation_txt |
Агіографічне джерело повідомлення ал-Мас'уді про споруди, вшановувані у слов'ян / Ю. Диба // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2011. — Вип. 20. — С. 254-288. — Бібліогр.: 99 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT dibaû agíografíčnedžerelopovídomlennâalmasudíprosporudivšanovuvaníuslovân AT dibaû agiographicsourceofthereportofalmasudionstructuresreveredbyslavs |
| first_indexed |
2025-11-26T00:06:45Z |
| last_indexed |
2025-11-26T00:06:45Z |
| _version_ |
1850591425355317248 |
| fulltext |
254
Юрій Диба*
АГІОГРАФІЧНЕ ДЖЕРЕЛО ПОВІДОМЛЕННЯ АЛ-МАС’УДІ
ПРО СПОРУДИ, ВШАНОВУВАНІ У СЛОВ’ЯН
Розділ ал-Мас’уді про вшановувані слов’янами будинки
та інтерпретації тексту
У праці відомого арабського історика, мандрівника та енциклопедиста
Х ст. ал-Мас’уді “Промивальні золота та родовища дорогоцінного каміння” є
фрагмент, в якому описані будівлі вшановувані у слов’ян. За зауваженням ві-
домого українського сходознавця Андрія Ковалівського, цей розділ є одним з
найскладніших для тлумачення у всій книзі, а “своєю казковістю, фантастич-
ністю він відрізняється від звичайного для цього автора критичного методу
викладу.”1:
“У слов’ян є будівлі, які вони поважають. З-поміж них є одна [що стоїть]
на тих горах2, про які кажуть філософи, що вони належать до високих гір сві-
ту3. Є відомості про те, яким чином збудована ця будівля4, про розташування
різних сортів каміння в ній та про різноманітність їх кольорів, про отвори,
пророблені в ній, в найвищій її частині, й що в цих пророблених отворах [відбу-
валось] від сходу сонця5, й які в ній були покладені [на збереження] дорогоцінні
камені, та про накреслені в ній знаки, що вказували на майбутні явища, та від
яких подій, до того як вони відбудуться, попереджають ці дорогоцінні камені
та про появу звуків для них з висот її [будівлі], та що трапляється з ними під
час слухання цього6.
І [є у них] будівля, яку створив один з їхніх царів7 на Чорній горі, яку ото-
чують дивовижні води, що відзначаються різними кольорами та смаком, усі
дуже корисні. І у них в ньому є величезний ідол в образі Сатурна, зроблений у
вигляді діда з патерицею в руці, якою він рушить кості мертвих з могил. Під
правою його ногою є зображення чогось на взірець комашні, а під другою [його
ногою] – вороночорні зображення граків та інших [птахів – ?] і дивовижні зо-
браження чогось подібного до абіссінців чи негрів8.
* Диба Юрій – кандидат архітектури, доцент, Інститут архітектури Національного універси-
тету “Львівська політехніка”.
1 Ковалівський А. Антологія літератур Сходу. – Харків, 1962. – С. 445.
2 “На горі” (Тут, і далі за текстом цитованого уривку різночитання за перекладом: Гарка-
ви А. Я. Сказания мусульманских писателей о славянахи русских (с половины VII века до
конца Х пека по Р.Х.). – Санкт-Петербург, 1870. – С. 139).
3 “Одна з високих гір на світі”.
4 “Про якість її побудови”.
5 “Що влаштовано (побудовано) в цих отворах для спостереження за сходом сонця”.
6 “Про дію (враження), яку справляли ці звуки на слухачів”.
7 “Мали вони”.
8 “Під правою його ногою знаходяться зображення різних мурах, а під лівою – зображення
пречорних воронів, чорних крил та інших, також (зображення) дивних Хабашців і Зан-
джців (Абіссинців і Зангебарців)”.
255
І у них є ще інша будівля на горі, яку оточує затока моря, споруджена з ка-
менів червоного мармуру та каменів зеленого ізмарагду. Всередині її величезна
баня, а під нею ідол, частини тіла якого [зроблені] з чотирьох [сортів] дорого-
цінного каміння: зеленого хризоліту, червоного карбункула, жовтого карналіну
та білого кришталю [берила], а голова його з червоного золота. Насупроти
нього другий ідол у вигляді дівчини. Йому звичайно приносять9 жертви та ку-
ріння [ладону]10.
Походження цієї будівлі пов’язують з одним мудрецем, який був у них з
давніх часів. Ми вже давніше розповідали його історію і про те, що він зробив
у землі слов’ян, які він створив у них фокуси й хитрощі, й про змайстровані
[ним] величезні отвори11, якими він привабив до себе їхні серця [та] оволодів
іхніми душами [і] з допомогою яких він опанував їхніми розумами, незважаючи
на суворість звичаїв слов’ян та різноманітність природних якостей [окремих
племен], про що вже говорилось у попередніх наших книгах.”12
А. Ковалівський здійснив критичний розгляд досліджень цитованого роз-
ділу з тексту ал-Мас’уді. Він зауважив, що змістовний, розлогий, проте фан-
тастичний характер описаних будівель не дозволяв науковцям беззастережно
включати його до своїх праць. Прихильніше до описаних реалій ставилися
ранні дослідники (К. Еберн, Я. Головацький, В. Макушев, І. Срєзнєвський та
О. Фаміцин). Проте, більшість (від П. Шафарика до І. Лелевеля) їх просто ігно-
рували, а інші (А. Гаркаві та Ф. Вестберг) вважали їх неслов’янськими – буд-
дійськими чи осетинськими13. Висновки самого А. Ковалівського зводилися до
того, що основна частина оповіді про слов’янські храми була запозичена ал-
Мас’уді з втраченого твору арабського астронома ІХ ст. Абу-Машара (+ 886),
у творах якого згадувалися й храми різних народів та віків (зокрема китайців
та сабіїв), описам яких він надавав астрологічного характеру, перебільшував
розміри будівель та речей, багатство оздоблення споруд й долучав до характе-
ристики язичницьких культів геометричні метафори, символіку дорогоцінного
каміння, кольорів й живих істот тощо14.
На думку А. Ковалівського, якщо видалити з аналізованого тексту ті осо-
бливості, які залежать від способу викладу Абу-Машара, звести до скромніших
уявлень його перебільшення, знімаючи один за другим фантастичні нашару-
вання, то можна отримати цілком реальні вказівки на існування слов’янських
храмів на узгір’ях Карпат та біля моря, імовірно Балтійського, на якомусь ост-
рові. Тобто ал-Мас’уді міг описувати й храми західних слов’ян в Радігощі (Ре-
тра) чи Веліні15.
9 “Яка приносить йому”.
10 “Йому бувало приносили жертви і ладан і просо”.
11 “Про чарівні хитрощі та механізми його (Про майданчики, гори і штучні канали)”.
12 Цит. За: Ковалівський А. Антологія літератур Сходу. – С. 364.
13 Там само. – С. 445.
14 Ковалівський А. Антологія літератур Сходу. – С. 446; Його ж. Аль-Масуди о славянских
языческих храмах / А. Ковалевський // Вопросы историографии и источниковедения сла-
вяно-германских отношений. – С. 82-86.
15 Там само.
256
Географічними реперами повідомлення ал-Мас’уді про вшановувані
слов’янами будівлі, на які переважно звертають увагу дослідники цього тексту,
є свідчення про спорудження першого з трьох храмів “на тих горах, про які ка-
жуть філософи, що вони належать до високих гір світу” та згадка про другу
храмову споруду, що розташовувалася “на Чорній горі”. Розглядаючи згадку
про “високі гори світу”, А. Ковалівський покликається на повідомлення араб-
ських письменників, сучасників Абу-Машара, про високі гори в країні слов’ян,
розташовані на межі “між Візантією та Хозарією”, під якими розуміються са-
ме Карпати. Щодо назви Чорної гори дослідник зауважує, що судячи з мовного
контексту повідомлення, ця назва може бути або власним ім’ям гори, або ж
свідчити, що про цю гору вже йшла мова раніше, проте ця згадка не збереглася
через скорочення викладу колись розлогого тексту. Відтак Чорна гора може
бути ототожненою з Чорною горою у верхів’ях Черемошу16.
Останнім часом гіпотеза про карпатську локалізацію розташованого на
Чорній горі храму отримала новий імпульс. Її тривалий час популяризує ар-
хеолог Богдан Томенчук17. Вслід за А. Ковалівським дослідник ототожнює
Чорну гору ал-Мас’уді з масивом Чорногори в Українських Карпатах, де роз-
ташовуються найвищі вершини, зокрема й Піп-Іван або ж інакше – Чорна гора
(2026 м). В Чорногірському масиві беруть свій початок води Чорного й Білого
Черомошу та Чорної і Білої Тиси, що пояснює згадку ал-Мас’уді про “диво-
вижні води, що відзначаються різними кольорами”. Їх різні смакові власти-
вості вод, на які звертав увагу арабський історик, пояснюються тим, що цей
гірський район є багатим на мінеральні й соляні джерела, на доказ чого Б. То-
менчук цитує звіт послів Івана Грозного, які в 1558 р. поверталися в Московію
з Царгорода саме через ці місця: “Яко в державе пана Фуского… меж тех
больших рек и гор стоит монастирь, зовомый Занов... в том же монастыре
есть кладезь, а в нем вода сладка, что грушевый сок. Да есть и иные кладези,
но вода в тех как уксус, а иные как кислые щи…”18. Підтвержує це повідомлен-
ня і цитата з ал-Бакуві: “В одній з гір є джерело, що називають медовим. Воду
його змішують, як мед, з водою”19.
За уявленнями арабських астрологів Північні землі знаходилися під впли-
вом Сатурна, що мало б пояснювати, як стверджує А. Ковалівський, чому у
храмі на Чорній горі вшановували саме зображення цієї планети20. До того ж,
за Птолемеєм, Сатурн вважався одним з головних богів фракійців (Карпато-
Дунайські землі), а зображення мурах, чорних граків (воронів) та абіссінців
та зангебарців слугували, на думку Б. Томенчука, родовими, племінними то-
темами. Так ворон (чорна галка) пов’язується з геральдикою Галицької землі, а
мурашки, ймовірно слугували тотемами слов’янського населення Мараморошу.
16 Ковалевский А. П. Аль-Масуди о славянских языческих храмах. – С. 84.
17 Томенчук Б. П. Чорногора в історії давніх слов’ян / Б. П. Томенчук // Жовтень. – Львів,
1985. – № 11. – С. 99-102; Його ж. Чорногора в історії давніх слов’ян (за ал-Мас’уді Х ст.)
/ Б. П. Томенчук // Галичина. – Івано-Франківськ, 2003. – № 8. – С. 25-34.
18 Цит за: Томенчук Б.П. Чорногора в історії давніх слов’ян. – С. 26.
19 Там само.
20 Ковалевский А. П. Аль-Масуди о славянских языческих храмах. – С. 83.
257
Як припускає дослідник, храм на Чорній горі міг належати хорватам, які за-
мешкували території з обидвох боків Карпат21.
Перший храм, згаданий у тексті ал-Мас’уді, Б. Томенчук вважає близьким
до ранньохристиянських базилік. На користь цього припущення мали б свід-
чити відсутність ідола (ал-Мас’уді не згадує про нього), складні конструктивні
деталі храму та його звукове оформлення. Появу звуків з висот храму, як до-
пускає Б. Томенчук, можна пов’язувати зі дзвонами. А отже, на його думку,
“Перший слов’янський храм в описі ал-Мас’уді повністю відображає ту си-
туацію контакту слов’янського населення і місцевого автохтонного, контак-
ту слов’янського язичницького світу і християнського”22. Третій храм, який
Мас’уді описав “на горі, яку оточує затока моря”, Б. Тимощук розташовує на
острові у Балтійському морі, яке античні історики називали Венедською зато-
кою, десь між Нижньою Ельбою та Нижнім Одером. Для прикладу дослідник
наводить відомий за описом Саксона граматика храм Святовида на о. Рюген.
Додатковим аргументом на користь балтійської локалізації третього храму (у
якому стояло два ідоли, один з яких був у жіночій подобі) є, на його думку, тра-
диція вшанування жіночих богинь у цьому регіоні, що має вірогідно давньо-
германське походження. Отож, як резюмує Б. Тимощук, у розділі про будівлі,
вшановувані у слов’ян, прослідковується логічна історико-географічна послі-
довність опису язичницьких храмів слов’ян. Ал-Мас’уді веде читача (опису-
ючи імовірно шлях своєї мандрівки) з балканського регіону через Карпати до
земель балтійських слов’ян23.
Наведені Б. Тимощуком аргументи щодо імовірного розташування храму
Сатурна на Чорній горі в Карпатах спонукали дослідників до пошуків його
слідів на місцевості. Такі обстеження були виконані 2007-2010 роках Карпат-
ською етнологічно-археологічною експедицією під керівництвом Миколи Ку-
гутяка. Перед експедицією постала мета виявлення, опису і картографування
скельних петрогліфічних комплексів на полонині Ўаджина і на горах Кедрува-
тому, Шпицях, Ребри, Бребенескулі, Чорній Горі, Смотричі, Вухатому Камені24.
На перших п’яти об’єктах з цього переліку давніх пам’яток не знайдено. Об-
стеження вершини Чорної гори також не дало очікуваних результатів, лише у
її східній частині виявлено скельно-плитові утворення пісковиків з глибокими
печероподібними пустотами. Учасники експедиції змушені були констатува-
ти, що скельні петрогліфи якщо й були на горі Піп-Івані, то їх було знищено
під час будівництва на ній обсерваторії. Малопродуктивним виявилось і обсте-
ження вершини гори Смотрича. Лише на Вухатому Камені експедиції вдалося
виявити природні скелі з петрогліфами та об’ємно просторовими утворення-
ми (визнаними за скульптурні), ототожнені з храмом Сатурна, описаним ал-
Мас’уді на Чорній горі. На продовгуватому східному відрозі Вухатого Каменя
21 Томенчук Б. П. Чорногора в історії давніх слов’ян (за ал-Мас’уді Х ст.). – С. 28.
22 Там само. – С. 30.
23 Там само. – С. 30-31.
24 Кугутяк М., Томенчук Б. Святилище просто неба // Галичина. – Івано-Франківськ, 24 черв-
ня 2010 року.: http://www.galychyna.if.ua/index.php?id=single&no_cache=1&tx_ttnews[pS]
=1275339600 &tx_ttnews[pL]=2591999&tx_ttnews[arc]=1&tx_ttnews[pointer]=1&tx_ttnews
[tt_news]=11090&tx_ttnews[backPid]=41
258
довжиною 1,3 км експедицією було обстежено 21 скельну групу. Святилище
довжиною 320 м та шириною 20-25 м являло собою великий комплекс, що
складався з атропоморфних та зооморфних скель (“Голова”, “Жаба” тощо,
включно з “Вухатим Каменем”) з петрогліфічними композиціями, чашоподіб-
ними та ступнеподібними заглибленнями25. За 300 м від Вухатого Каменя є
друга вершина, утворена нагромадженням скель, на одній з майданчиків якої є
стовп у вигляді міксаморфа (істоти зі змішаним фенотипом) який і ототожню-
ється з Ідолом Сатурна з опису ал-Мас’уді26. Таким чином учасники експеди-
ції проголошують, “що храм на Чорній горі, який описав аль-Масуді, за всіма
ознаками локалізується в районі карпатських вершин Смотрича, Вухатого
каменя і Піп-Івана”. Разом з тим, дослідники змушені визнати, що “викори-
стання археологічних методів тут обмежується наявністю скельних масивів,
браком культурного шару. Тому основним об’єктом дослідження виступа-
ли петрогліфічні комплекси, до вивчення яких застосовувався семіотично-
знаковий підхід”27.
Є й інші версії локалізації описаного ал-Мас’уді храму з ідолом Сатурна.
Так на думку Геннадія Марченка він знаходився поблизу Вижниці на Буковині,
на кордоні з Івано-Франківщиною. У лісі, поблизу цього населеного пункту, на
двох пагорбах передгір’я та урвищі між ними було виявлено скельні виступи
з колами-петрогліфами діаметром 50-80 см, які місцеві мешканці називають
підковами та жорнами. На вершині північного пагорба знаходиться скеля з
прямовисним антропоморфним виступом з дволикою головою. Як стверджує
Г. Марченко, виявлений поблизу Вижниці скельний комплекс є язичницьким
святилищем-обсерваторією, згаданою ал-Мас’уді. У вертикальній антропо-
морфній скелі з петрогліфами він вбачає ідола Сатурна. До тепер неподалік від
згаданої скелі є кілька великих мурашників, які дослідник пов’язує з культом
мурашок, та їх зображеннями під .ідолом. Крім того, образи абіссінців та зан-
гебарців, про які писав ал-Мас’уді, ототожнюються дослідником з підземними
божками, які опікувалися нафтою і були пофарбовані нею на темно28. Існує ще
ряд припущень краєзнавчого характеру по локалізації храму Сатурна в Кар-
патах. Зокрема з горою Страгора Чорну гору ал-Мас’уді ототожнює Михайло
Клапчук, а Степан Пушик вбачає у ній комплекс, куди входять Страгора-Боба,
Богова Криниця, Любіжня, Бзовач, Татарна та Перемиський29.
25 Кугутяк М., Томенчук Б. Дивовижі Чорногори // Галичина. – Івано-Франківськ, 17 липня
2010 року.: http://www.galychyna.if.ua/index.php?id=single&no_cache=1&tx_ttnews[cat]=
5&tx_ttnews[tt_news]=11391&tx_ttnews[backPid]=24
26 Кугутяк М., Томенчук Б. Космогонія карпатської Чорногори // Галичина. – Івано-
Франківськ, 12 серпня 2010 року.: http://www.galychyna.if.ua/index.php?id=single&no_
cache=1&tx_ttnews[pS]=1280610000&tx_ttnews[pL]=2678399&tx_ttnews[arc]=1&tx_
ttnews[pointer]=7&tx_ttnews[tt_news]=11732&tx_ttnews[backPid]=41
27 Кугутяк М., Томенчук Б. Феномен Чорногірського святилища // Галичина. – Івано-
Франківськ, 17 серпня 2010 року.: http://www.galychyna.if.ua/index.php?id=single&no_
cache=1&tx_ttnews[pS]=1280610000&tx_ttnews[pL]=2678399&tx_ttnews[arc]=1&tx_
ttnews[pointer]=4&tx_ttnews[tt_news]=11822&tx_ttnews[backPid]=41
28 Марченко Г. Дім Сатурна у лісі коло Вижниці // Карпати. Туризм. Відпочинок. – Івано-
Франківськ, 2007. – № 1 (13): http://www.karpaty.net.ua/articles_13/dimsaturna.php
29 Томенчук Б. П. Чорногора в історії давніх слов’ян. – С. 33.
259
Таким чином, кожна з наведених гіпотез по розташуванню в Карпатах опи-
суваного ал-Мас’уді храму притримується доволі “зручної” методики інтер-
претації аналізованого тексту, запропонованої ще А. Ковалівським, на думку
якого, “якщо відкинути астрологічне забарвлення цього опису, перебільшен-
ня розмірів і коштовності речей, ми матимемо конкретне повідомлення про
справжні слов’янські храми того часу”30. Власне, навіть більше – залишається
саме астрологічне забарвлення, а архітектурний об’єкт, споруда чи, “будівля” –
за ал-Мас’уді, легко перетворюється на аморфне скупчення скель з петрогліфа-
ми та просторовими утвореннями (міксаморфами), сукупність яких проголо-
шуються “найбільшим високогірним святилищем Карпат з усіх досі відомих”
та “унікальним джерелом для вивчення сакральної культури стародавнього на-
селення краю”31.
Якщо бути об’єктивним, то з позиції історика архітектури немає достатніх
підстав для ототожнення природнього комплексу скельних груп дивовижних
форм, виявлених на Вухатому Камені (навіть у комплексі з кам’яною плитою
із трьома чашоподібними заглибинами, скельними просторовими утворення-
ми зооморфного й антропоморфного характеру, каменями зі стопоподібною
виємкою та чашоподібними лунками, які трактуються солярними знаками і
символами), із храмом Сатурна на Чорній горі, описаним ал-Мас’уді. Єдиним
аргументом на користь цієї гіпотизи залишається назва карпатської Чорногори.
До слова, свого часу і автор цієї публікації прихильно ставився до ототожнення
Чорної гори в Карпатах з одноіменною горою з тексту ал-Мас’уді. На доказ
цитувався опис Чорногори з праці В. Гаджеги у якому згадуються кольори в
назвах рік та мінеральні джерела в найближчих її околицях32. Проте, з часом,
виникли підстави для критичного переосмислення цієї, вже усталеної й при-
вабливої на перший погляд гіпотези.
Для прикладу, прискіпливий критик може резонно зауважити, що міне-
ральними та соляними джерелами багаті не лише Східні (Українські) Карпа-
ти, а й інші гірські масиви Європи, а Чорні гори розкидані на території всієї
слов’янщини, див.: Чорна гора (508 м) Гутинського хребта біля Виноградова на
Закарпатті; вершина Черни-Врих (2290 м) гори Витоша гірської системи Плана
Завалска в Болгарії; Černá hora (1260 м) масиву Крконоше в Чехії; гірський ма-
сив у східній Словаччині – Čierna hora (1028 м), частина словацького Рудогір’я;
Гірська система Скопска Црна Гора в Македонії з найвищою вершиною Кораб
(2753 м); Crna Gora (Чорногорія) – країна на узбережжі Адріатики тощо. До
того ж, немає жодних документальних підстав вважати, що східнокарпатський
топонім Чорна Гора сягає Х ст. Принаймні А. Коваль, що присвятив окре-
му розлогу розвідку дослідженню документів та картографічних джерел на
30 Ковалівський А. Антологія літератур Сходу. – С. 446.
31 Кугутяк М., Томенчук Б. Феномен Чорногірського святилища // Галичина. – Івано-
Франківськ, 17 серпня 2010 року.: http://www.galychyna.if.ua/index.php?id=single&no_
cache=1&tx_ttnews[pS]=1280610000&tx_ttnews[pL]=2678399&tx_ttnews[arc]=1&tx_
ttnews[pointer]=4&tx_ttnews[tt_news]=11822&tx_ttnews[backPid]=41
32 Диба Ю. До походження шатрово-ступеневого завершення дерев’яних церков України
(проблема дохристиянських рецепцій) / Ю. Диба // Сакральне мистецтво Бойківщини.
Наукові читання пам’яті Михайла Драгана. – Дрогобич, 1997. – С. 27-33.
260
предмет часу появи цієї назви та її зв’язку з Чорною горою ал-Мас’уді, ствер-
джує наступне: “1) На Гуцульщині назва “Чорна гора” була відома як мінімум
з середени XVII ст. Числені мапи вказують на поселення Carna / Czarna Gora у
витоках річки Прут. 2) Гірський хребет Чорногора, або пасмо Чорногори відо-
ме гуцулам з середини XVIII ст. 3) У цьому історичному періоді, в документах,
котрі я зміг знайти, назва Піп Іван, у будь-якому контексті, не згадується .
Звісно, не виключено, що такі документи існують. 4) Назва гори – Чорна гора
за цей історичний період і в тих же документах також вісутня. Хоча знову
ж, це не значить, що їх немає”33. Важливо наголосити, що мова йде про посе-
лення з назвою Stadtchen Czarna Gora, позначуване на картах XVII ст., зв’язок
якого з вершиною нічим не підкріплений.
Крім того, слід звернути увагу на прикінцеву частину розділу про хра-
ми, вшановувані у слов’ян, у якому мова йде про мудреця, з яким ал-Мас’уді
пов’язує не лише будівництво третього храму, зведеного на горі, яку оточує
затока моря, а й своєрідну культурну місію серед слов’ян: “Ми вже давніше
розповідали його історію, і про те, що він зробив у землі слов’ян”. Тобто, діяль-
ність цього мудреця була дещо ширшою. Вірогідно, що цей розділ мав за мету
наголосити, що оповідь про всі три слов’янські будівлі об’єднані однією ідей-
ною програмою. Не зважаючи на фразу про “різноманітність природних якос-
тей” слов’ян, під якою А. Ковалівський розуміє звичаї окремих племен, важко
погодитися, щоб діяльність згаданого мудреця поширювалася від Балкан, че-
рез Карпати до земель балтійських слов’ян, як це допускають автори згаданих
вище гіпотез. Очевидно, мова йде про вужчий етнокультурний регіон, в якому,
проте, могли замешкувати різні слов’янські племена. Ал-Мас’уді говорить про
слов’янські храми як про знаний сучасникам факт, а тому, зважаючи на ре-
тельність та прискіпливість арабського географа та “звичний для цього автора
критичний метод викладу”, на що об’єктивно вказував А. Ковалівський, немає
жодних підстав недовірливо чи скептично ставитися до аналізованого розділу,
яким би фантастичним він на перший погляд не видавася. Кожне відхилення
від фактів та нюансів тексту при його трактуванні має бути детально пояснене.
Вступ до розділу ал-Мас’уді про будівлі.
Слов’яни сабейської релігії
Виходячи з наведених вище міркувань, інформація з тексту ал-Мас’уді
має першорядне значення і від неї й слід відштовхуватися. Тому надзвичайно
важливу цінність має маловідомий фрагмент, що передував повідомленню про
три слов’янські будівлі, який зберігся у повному варіанті у творі ал-Мас’уді
“Розповіді часу”. Цей невеликий уривок, що відігравав роль вступу до аналізо-
ваного розділу, був в українському перекладі опублікований Ярославом Даш-
кевичем. Зацитуємо його повністю: “А одне плем’я з них (із слов’ян – Я. Д.)
між слов’янами і франками належить до сабейської релігії. Вони признають
поклоніння зіркам. І вони мають кмітливість та тонкі ремесла різних родів.
Вони воюють з слов’янами, бурджанами і тюрками.У них є сім свят за іменами
33 Коваль А. Чорна гора чи Піп Іван? // http://www.karpaty.com.ua/?chapter=12&item=361
261
зірок, а найбільше з них – свято сонця”34. Саме цей важливий фрагмент вво-
дить читача в географічні координати, у котрих надалі і розгортається оповідь
про будівлі, вшановувані у слов’ян. Такими координатами слугують згадки
про народи, у контакті з якими перебували слов’яни, а саме – франки, плем’я
слов’янських сабіїв, бурджани та тюрки.
Але спершу слід вирішити питання хронології. Насамперед, необхідно
розмежувати час зведення будівель, від інформації про слов’ян та народи що
їх оточували. На анахронічність повідомлень ал-Мас’уді звертав увагу Я. Даш-
кевич. Багатотомну працю “Розповіді часу”, яку було стиснено до менших за
обсягом “Промивалень золота”, ал-Мас’уді завершив близько 943 року. Проте,
у “Промивальнях золота” ал-Мас’уді згадує арабських купців, які побували у
київського князя Дира, княжіння якого припадає на середину ІХ ст. (до 837 – до
860 рр.35), а про Рюриковичів він ще нічого не знав36. Отже, він користувався
давнішими реляціями арабських торгівців та описами старших авторів, як от,
вже згадуваного Абу-Машара, з майже сторічної давності, тобто принаймні з
другої половини ІХ ст.
Щодо часу зведення самих будівель, то з контексту оповіді ал-Мас’уді ви-
пливає, що вони є давніми. Про це може свідчити фраза, що згадані будівлі
слов’яни “поважають”, тобто на час отримання інформації про ці будівлі, вже
склалася певна традиція їх вшанування. Про другий храм говориться, що його
“створив один з їхніх царів”. Мова очевидно йде не про одного зі зверхників
якогось з багаточисельних слов’янських племен, а про царя, що володів терито-
рією давніше, після якого були й інші володарі. І вже однозначно про давність
будівель переконує цитата, за якою походження третього будинку “пов’язують
з одним мудрецем, який був у них з давніх часів”.
Про розташуванням народів, перелічених ал-Мас’уді у вступі до аналізо-
ваного розділу, писав Я. Дашкевич. На його думку, відомості про будівлі, вша-
новувані у слов’ян, пов’язуються саме з слов’янами сабейської релігії, котрих
ал-Мас’уді розмістив у гористій місцевості: “сабіїв він розмістив на західних
окраїнах слов’ян, між ними і франками, приписавши їм фантастичні храми
Абу-Машара. Через те, що з “Промивалень золота” вступна частина про
слов’янських сабіїв випала, фантастичні храми приписали просто слов’янам –
мешканцям Карпат”37.
Оскільки саме слов’янським сабіям присвячено вступ, що передує розділу
про будівлі, вшановувані у слов’ян, розглянемо його прискіпливіше. Етноко-
фесонім “сабії” вживався у той час в кількох значеннях. На думку Я. Дашке-
вича ал-Мас’уді знав сирійських сабіїв – еліністично освічених поганів, які
поклонялися зіркам. Виявляється, що вони були нащадками давньосирійських
34 Цит. за: Дашкевич Я. Русь і Сирія: взаємозв’язки VIII-XIV століть / Я. Дашкевич // За-
писки НТШ. – Т.228. – Львів, 1994. – C. 23-28. Цитуючи згаданий фрагмент, Я. Дашкевич
покликається на арабське видання: Каїр, 1938. – С. 69-70; арабський текст і переклад:
Kawerau P. Arabische Quellenzur Christianisierung Russland. – Wiesbaden, 1967. – C. 13.
35 Войтович Л. Київський каганат? До полеміки П.Толочка з О.Пріцаком // Хазарський аль-
манах. – Т.4. – Київ-Харків, 2006. – С.109-117.
36 Дашкевич Я. Русь і Сирія.. – С. 24.
37 Там само. – С. 28.
262
язичників, що засвоїли грецьку культуру. Їх ще називали псевдосабіями.
Близько 830 р. вони прийняли назву сабії, щоб користуватися віротерпимістю
мусульман, яку Коран обіцяв справжнім сабіям в кількох коранічних аятах, на-
приклад: “Воістину, віруючі, а також юдеї, сабії і християни, которі увірували
в Аллаха і в Останний день і здійснювали праведні діяння, не пізнають страху
і не будуть засмучені”(5:69). Здебільшого під сабіями араби розуміли етно-
конфесійні групи, які покинули свою релігію та прийняли іншу, чи тих, хто
не мали чітко вираженої конкретної релігії, але мали переконання близькі до
юдейства, християнства, вогнепоклонства чи поклоніння зіркам. Отже, якщо
шукати слов’ян сабейської релігії “між слов’янами і франками”, слід звернути
увагу на елліністично освічену групу, з нечіткими, чи суперечливими релігій-
ними переконаннями, що відрізнялася від сучасних їй слов’ян. І такого роду
характеристика цілком підходить населенню, що замешкувало прибережні
міста в Далмації. З VI ст. Далмація знаходилася під владою Візантії, але на
початку VIІ ст. сюди докотилася хвиля слов’янських нападів. Деякі міста вці-
ліли, інші були зруйновані, а їх населення утекло й заснувало нові населені
пункти. Ці події відобразив у свому трактаті Костянтин Багрянородний, у 29
розділі “Про Далмацію та сусідні з нею народи”: “… слов’яни відразу ж ви-
гнали римлян і заволоаділи згаданою твердинею Салона. Поселяючись там, з
тієї пори вони почали потроху спустошувати римлян, що жили в долинах та
на узгір’ях, знищували їх і захоплювали їх землі. Інші ж ромеї знаходили спасін-
няе в твердинях побережжя й донині володіють ними”38. У VIІ-ІХ століттях
міста населяли нащадки римських колоністів та романізоване кельто-ілірійське
населення, а округа залишалася здебільшого слов’янською. Городяни зберіга-
ли та плекали античні навики господарювання, тому саме їм і підходить ха-
рактеристика слов’янських сабіїв, які “мають кмітливість та тонкі ремесла
різних родів”. Населення було християнізованим, але в часи слов’янських на-
бігів часто поверталося до язичництва, відроджуючи давні культи. Мешканці
далматинських громад-комун визнавали себе латинами (latini), демонструючи
зверхність над оточуючими слов’янами. Проте, з часом, розпочався приплив
населення з околиць й поступова слов’янізація міст. В ІХ-Х століттях міські
громади вже не були однорідними та включали в себе певний слов’янський
компонент, тому ал-Масуді мав усі підстави називати їх слов’янами сабей-
ської релїгії. До їх числа можна було б долучити і населення кількох невеликих
прибережних слов’янських князівств Південної Далмації – Паганію/Неретву,
Захум’я/Хум, Травунію та Дуклю, що були заселені слов’янами, проте зазна-
ли значного впливу культури прибережних далматинських міст та сповідували
суміш язичництва та християнства.
Локалізація інших народів у вступі до розділу про будівлі
Не випадковою у цитаті про слов’янських сабіїв є й згадка про їх розташу-
вання між слов’янами та франками. У 788 р. франки завоювали візантійську
38 Константин Багрянородный. Об управлении империей: Текст, перевод, комментарии /
Под ред. Г. Г. Литаврина и А. П. Новосельцева. – Москва, 1991 (2-е изд., исправленное).
– С. 24: http://recult.by.ru/lib/byzant/kb.htm#29
263
Істрію, а після того, як Карл Великий був коронований, вони спробували захо-
пити й інші території, що належали Риму, зокрема й Далмацію39. У 802 р. роз-
почалася війна франків з Візантією та Сербією. Після підписання у 812 р. в Аа-
хені миру, Візантія повернула приморську частину Далмації без Істрії40. За ал-
Мас’уді слов’янські сабії “воюють з слов’янами, бурджанами і тюрками”. Під
тюрками візантійські джерела традиційно розуміють угорців, які у кінці ІХ ст.
захопили північ Панонії. Їх походи спрямовувалися на і на південнослов’янські
землі. Угорці воювали з сербами та хорватами й доходили через Сербію і до
Адріатичного моря. Бурджанами звичайно називали болгар41. Болгарський цар
Борис І (1-а половина IX ст. – 907 р.) також вів війни проти далматинських хор-
ватів, намагаючись отримати землі на Адріатиці, й зокрема спалив Дубровник.
Інформація Фоми Сплітського про будівельну діяльність Діоклетіана
та її джерело – “Passio quattuor coronatorum auctore Porphirio”
Отже, опис народів, що оточували у ІХ ст. сабіїв слов’янської релігії, зга-
даних у наведеному Я. Дашкевичем вступі до розділу про храми слов’ян, до-
водить про те, що вони розташувалися у Далмації та Паннонії. Очевидно під
слов’янськими сабіями арабські інформатори ал-Мас’уді розуміли мешкан-
ців далматинських громад-комун, що поступово асимілювалося слов’янами.
Якщо прийняти твердження історика, що відомості про слов’янські храми
пов’язуються саме з слов’янами сабейської релігії, то й шукати згадані будів-
лі слід у цьому ж історичному регіоні, чи принаймні в сусідніх слов’янських
землях.
Вирішення проблеми навряд чи є можливим без залучення інших джерел.
Їх ширший огляд та аналіз доступної нам літератури за темою, дає підстави для
припущення, що інформація ал-Мас’уді базується на його (чи його попередни-
ка – Абу-Машара) інтерпретації легенди про мучеництво чотирьох вінчаних в
часи Діоклетіанових гонінь на християн. У скороченому викладі, наближеному
за обсягом до розділу ал-Мас’уді про храми, цю історію з часів римського во-
лодарювання над Далмацією та Панонією, пов’язану з будівельною активністю
Діоклетіана, переказує сплітський архидиякон Фома (1200-1268): “І тоді імпе-
ратор повелів в різних країнах світу спорудити в августійшу пам’ять багато-
чисельні споруди, для важких робіт над якими він наказав посилати всяких
осуджених, переважно християн. Крім багатьох інших споруд він розпорядився
39 Про війну франків у Хорватії повідомляє і Костянтин Багрянородний: “Протягом кількох
років хорвати, що населяли Далмацію підпорядковувалися франкам… Але франки були
настільки з ними жорстокими, що вбивали і грудних дітей хорватів і кидали їх собакам.
Не в силах витримати цього від франків, хорвати відділилися від них, перебивши їхніх
архонтів, котрих ті їм поставили”. (цит. за: Константин Багрянородный. Об управлении
империей. – Гл. 30).
40 Янкович Дж. Средневековая культура сербов на границе с Западной Европой // http://
www.srpska.ru/article.php?nid=9998
41 Див., зокрема, трактування згадуваних ал-Мас’уді бурджанів як дунайських болгар у
А. Гаркаві: “Відомості, що вони воюють з Греками, слов’янами і турками, підтверджу-
ються історично, бо цар Симеон Болгарський дійсно вів в кінці ІХ і на початку Х століт-
тя вдалі війни з Візантією, Сербією і Мадярами” (Гаркави А. Я. Сказания мусульманских
писателей. – С. 146).
264
побудувати в Римі терми; в землях Панонії на кордоні з Рутенією він спорудив
одну будівлю з порфірового каменю, настільки прекрасну, що й тепер, хоч і
зруйнована, вона все ще являє собою величне видовище для здивованих пере-
хожих, як можна прочитати в історії чотирьох вінчаних. А в землі Гетів,
яка тепер зветься Сарбією або Рашкою, поблизу озера, він наказав спорудити
місто, котре назвав за своїм іменем Діоклеєю. І оскільки він був за походжен-
ням далматинцем, то наказав спорудити поблизу Салони знамениту споруду
на зразок добре укріпленого міста, щось на подобу імператорського палацу, в
якому були влаштовані храми ідолам Юпітеру, Асклепію, Марсу, як це видно
до сьогодні. Він повелів розмістити в цій будівлі свою матір, якій він подарував
Салону з усією провінцією. Саме цю споруду називається Spalatum від слова
“pallantheum”, яким древні називали великі палаци”42.
В цитованом фрагменті твору Фоми Сплітського оповідається про три спо-
руди, перша з яких знаходиться у неокресленій ближче місцевості, на кордоні з
Руссю, про що йтиметься нижче, два інші є добре відомими сучасникам. Шир-
ше про будівельні ініціативи Діоклетіана43 оповідає “Мучеництво (страждан-
ня) чотирьох святих вінценосних, написане Порфирієм” (Passio quattuor coro-
natorum auctore Porphirio), текст якого у перекладі з латинської на російську
опубліковано з вступною статтею та коментарями Юлії Колосовської44. Дещо
раніше дослідниця присвятила цьому твору й окрему публікацію45. Латинський
текст відомий за виданням Вільгельма Ваттенбаха46.
Спершу коротко про текст “Passio quattuor coronatorum”. У ньому йде мова
про чотирьох християн, майстрів-каменотесів, скульпторів або ж художників-
квадратаріїв, що виконували замовлення імператора Діоклетіана по оздоблен-
ню різних будівель. Оповідь розпочинається з приїзду імператора в Паннонію
для огляду місць видобутку мармуру. В каменоломнях працювало 622 чоловіки
– наймані працівники, раби, засуджені за злочини та християни. Серед них бу-
ло вибрано чотирьох найкращих майстрів – Клавдія, Касторія, Симфоріана та
Нікострата – котрі, як виявилося, були таємними християнами. Їм і доручали
найважливіші та найвідповідальніші роботи, які вони виконували “в ім’я Гос-
пода Ісуса Христа”. У процесі роботи до них приєднався Сімпліцій, ще один
квадратарій-язичник, який прагнув знайти віру. Роботами керували майстри,
названі філософами. Між філософами та квадратаріями виник конфлікт, коли
скульптори відмовилися робити зображення фальшивих богів. Цей конфлікт,
42 Фома Сплитский. История архиепископов Салоны и Сплита / Вступительная статья, пе-
ревод, комментарий О.А. Акимовой. – Москва, 1997. – С. 30.
43 Ю. Колосовська вважає, що після того, як в кінці 303 р. Діоклетіан важко захворів, дер-
жавними справами займався Галерій. Тобто, “Passio” могло належати до часів його управ-
ління Ілліриком (Колосовская Ю. К. Агиографический источник по истории Паннонии /
Ю. К. Колосовская // Вестник древней истории. – Москва, 1990. – № 4 (195). – С. 51-53).
44 Мученичество четырех святых венценосных, написанное Порфирием / Перевод с латин-
ского, вступительная статья и комментарии Ю.К. Колосовской // Вестник древней исто-
рии. – Москва, 1992. – № 4 (203). – С. 222-236.
45 Колосовская Ю.К. Агиографический. – С. 45-61.
46 Passio quattuor coronatorum auctore Porphirio / Mitgetheilt von Hrn. Dr. Wattenbach. Mit einen
Nachworte des Hrn. Prasidenten von Karajan // Sitzungsberichte der philosophischen classe
Akademie der wissenschaften. – X band. – Heft II. – Wien, 1853. – S.115-137.
265
після доносу філософів, і привів до трагічної розв’язки – мученицької смерті
квадратаріїв.
Розлогий тест “Passio quattuor coronatorum” не приділяє уваги самим бу-
дівлям, хоч до нього включено деякі географічні орієнтири проте, переважно
ті, що стосуються місць видобутку каменю, кар’єрів, де на місці й виконува-
лися замовлення. Головною там є сюжетна лінія. Натомість лаконічний виклад
Фоми Сплітського робить акцент саме на будівлях, бачених та подивованих
сучасниками. Проте і в “Passio” є низка цікавих фактів, як от назви місцевостей
чи опис виконаних квадратаріями робіт. Подаємо їх перелік з покликами на
нумерацію абзаців у перекладі Ю. Колосовської: (1) Імператор Діоклетіан при-
був в Паннонію і наказав художникам виконати з цільного блоку фасоського
мармуру скульптурне зображення Сонця з колісницею, кіньми та іншими пред-
метами. Робота не задовільнила імератора. (2) Скульптуру, висотою 25 футів,
виконали найкращі майстри, які були таємними християнами. (3) В одній з час-
тин Паннонії, у тому місці, що називається “Біля Щедрої гори” (Pingvis mons
– можна перекладати й як Огрядна, Товста, Родюча, рос. Тучная ) Діоклетіан
наказав встановити скульптуру, позолити її та почав здійснювати там жертво-
приношення. Квадратарії-християни отримали завдання витесати на “Порфи-
ровій горі” (mons Porphyreticum) колони та капітелі. (4) Квадратарії прийшли
на “Порфирову гору”, на міcце, що називається “Вогняним” (ad montem por-
phyreticum qui dicitur igneus) для виконання замовлення. (5) Діоклетіан наказав
виготовити з порфиру мушлі для басейна, прикрашені різними фігурами. Ква-
дратарії почали вирубувати мушлі і басейн з фігурами і чашами. (8) Робота над
порфировими раковинами з фігурами та листями аканту виконувалася з іменем
Ісуса Христа та знаком хреста (хресним знаменем) Один з філософів звинува-
тив скульпторів у магії: “Цей знак є знаком магічного мистецтва, бо я не знаю,
що це за знак такий”. (10) Робота над порфировими мушлями сподобалася
імператору і він наказав виконувати колони з капітелями з листя аканту. (11)
Художники висікають блоки для колон довжиною 40 кроків. (12) Вирізьблені
дві колони сподобалися Діоклетіану і він наказав виконати зображення Пере-
моги і купідонів та мушлі, та передовсім – скульптуру Асклепія. (13) Квадра-
тарії виконали скульптуру Перемоги, вирізьбили купідонів та мушлі, а Аскле-
пія відмовилися робити. Імператор повторно наказав вирізьбити скульптуру
Асклепія, а також левів, що ллють воду, орлів, оленів та інші предмети тако-
го роду. (16) Були вибрані інші художники, які виконали скульптуру Асклепія
з проконеського мармуру. Далі йде текст про відмову квадратаріїв-християн
приносити жертву богу Сонця і їх мученицьку смерть.
Текст “Passio” насичений коментарями про сорти каменю, їх цінність, на-
ведені факти золочення скульптурних зображень. Тобто, присутній саме той,
ніби то фантастичний антураж, яким рясніє текст ал-Мас’уді про слов’янські
храми, і який безпідставно відкидали дослідники, спрощуючи його до власно-
го розуміння. Напрошується очевидна паралель між арабською оповіддю про
храми вшановувані у слов’ян та цитованим вище житійним тестом. Поверне-
мося тепер до характеристики трьох будівель у ал-Мас’уді у порівнянні з трьо-
ма фундаціями Діоклетіана за викладом Фоми Сплітського.
266
Будівля на горі, яку оточує затока моря
Розглянемо перелічені споруди у зворотньому порядку від викладу спліт-
ського архидиякона, тобто з третього об’єкту – найкраще йому знайомого Ді-
оклетіанового палацу у Спліті, зведеного імператором поруч зі своїм рідним
містом Салоною. Це була одна з останніх багаточисельних фундацій Діокле-
тіана. Про його пристрасть до будівництва образно писав Лактацій у “Книзі
до ісповідника Доната про смерті гонителів” (VII, 8-10): “Сюди ж необхідно
додати й невгамовну жагу будівництва, яка стала для провінцій не мень-
шим тягарем по забезпеченню робітниками, майстрами та возами, яким би
необхідним не було будівництвотво всіх цих споруд. Ось тут – базиліки, там
– цирк, тут – монетний двір, там – зброярня, тут – палац дружини, там
– доньки. Несподівано більша частина міста обвалилася. Всі переселялись з
жінками й дітьми, неначе місто було захоплене ворогами. І хоча ця діяльність
була згубною для провінцій, він говорив, що “це побудовано не так, як треба”
й що “треба було зробити по-іншому”. І знову виникала необхідність руйну-
вати і змінювати те, що могло завалитися повторно”47. Палац в Спліті було
завершено незадовго до відречення імператора 305 р. Про це згадує Костянтин
Багрянородний (Розд. 29): “цей василевс Діоклетіан побудував також тверди-
ню Аспалаф и звів у ній палац, який неможливо описати ні словом, ні на папері
і руїни якого до сьогодні свідчать про древнє благоденство, хоч підточили його
довгі роки”48. Палац являє собою комплекс споруд площею біля трьох гекта-
рів, оточений прямокутником мурів з шістнадцятьма вежами, що знаходиться
на березі затоки Адріатичного моря. Про третій храм з “Промивалень золота”
ал-Мас’уді пише, що той розташовувався “на горі, яку оточує затока моря,
споруджений з каменів червоного мармуру та каменів зеленого ізмарагду”. На
затоку звернено південний фасад палацу з галереєю, до якого прилягають імпе-
раторські покої. Серед загалом однорідної забудови вивищується баня (купол),
яка вкриває восьмигранний масив мавзолею Діоклетіана (Рис. 1-4). Ця ознака
точно відповідає змісту тексту ал-Мас’уді: “Всередині його величезна баня”.
Саме у такому контексті фраза про розташування бані, отримує логічне пояс-
нення. Інакше доведеться тлумачити, чому вона знаходиться всередині будівлі,
а не увінчує, вкриває її.
Фома Сплітський оповідає про подальшу історію палацу Діоклетіана:
“Як кажуть, Салона була зруйнована при готах, які під проводом Тотіли при-
йшли з земель тевтонії і Пологнії; … він увійшов в описану вище будівлю це-
заря Діоклетіана, скинув і знищив скульптури з іменами імператорів, що там
знаходилися, а також зуйнував деяку частину самої споруди”49. У VII ст. в
стінах палацу виникло місто Spalatum-Спліт, заснований біженцями зі зруй-
нованої варварами Салони. Мавзолей Діоклетіана було перетворено в церкву
Пресвятої Богородиці, а пізніше на св. Домнія (Дує), храм Юпітера в церкву
Вознесіння Марії а храм Ескулапа (Асклепія) в баптистерій Івана Хрестителя:
47 Лактанций. О смертях преследователей / Пер. В.М. Тюленева (Серия “Античное христи-
анство”. Раздел “Источники”). – Санкт-Петербург, 1998. – С. 51-106.
48 Константин Багрянородный. Об управлении империей. – С. 23.
49 Фома Сплитский. История архиепископов Салоны и Сплита. – С. 35.
267
“…і святиню Юпітера – видатну споруду, зведену в августійшому палаці, очис-
тив (пресул Іоан – Ю. Д.) від зображень ідолів, зробив у ній двері та запори”50.
Останній спочинок Діоклетіан знайшов у власному мавзолеї, найвищій споруді
всього палацового комплексу перекритій куполом, що сягала у висоту 20 м.
50 Там само. – С. 42.
Рис. 1. Палац Діоклетіана в Спліті. Реконструкція загального вигляду (За Е. Гебрардом)
Рис. 2. Палац Діоклетіана в Спліті. План
Рис. 3. Мавзолей Діоклетіана в Спліті.
Реконструкція
268
В центрі восьмигранної усипаль-
ниці розташовувався саркофаг Ді-
оклетіана з червоного порфіру. В
мавзолеї знаходився і саркофаг
його дружини Пріски. Скульптур-
ні зображення подружжя знаходи-
лися очевидно в бічних півкруглих
нішах навпроти входу. Вірогідно,
що в тексті ал-Мас’уді саме скуль-
птура Діоклетіана і була описана
у вигляді ідола, виконаного з чо-
тирьох сортів різного каміння, а
згаданий “насупроти нього другий
ідол у вигляді дівчини” був фігу-
рою його дружини. Нагадаємо та-
кож, що в тексті ал-Мас’уді мова
йде про будинки, будівлі чи спо-
руди, а не про язичницькі храми
у вузькому значенні. Заголовки до
розділу – “Про храми вшановувані
у слов’ян”, що зустрічаються у лі-
тературі є кабінетними штампами.
За ал-Мас’уді, голова ідола була золоченою, а в тексті “Passio quattuor coro-
natorum” згадується про практику золочення скульптурного зображення роз-
міщеного у храмі, зведеному в місцевості, що називалася “Біля Щедрої гори”
(Pingvis mons). Золотитися могли як відкриті частини тіла фігур, так і шати
божества. Згадаємо, що Діоклетіан підтримував культ Юпітера, ототожнюючи
себе з цим божеством. Юпітер – верховний римський бог, бог небесного світла,
громовержець, первісно Diovis “блискучий”. Демонструючи зв’язок зі своїм
покровителем – Юпітером, імператор додав собі ім’я Йовій. Діоклетіана зо-
бражали у променистій короні.
Практика виконання античних скульптурних зображень з різних матеріа-
лів і їх золочення є доволі поширеною. Так Павсаній в “Описі Еллади” розпо-
відає про відому скульптуру Зевса (Юпітера) Олімпійського, авторства Фідія
(Кн. V; ХІ, 1): “Бог сидить на троні; його фігура зроблена із золота і слонової
кістки; ... В правій руці він тримає Ніку (Перемогу), також зроблену із золо-
та й слонової кістки; ... Із золота у бога його взуття і плащ; на цьому плащі
зображені тварини, а з квітів – польові лілії”. Він характеризує матеріал, з яко-
го виконувалися інші грецькі скульптури, зокрема Деметри в Онкеї (Кн. VIII;
XXV, 4): “Фігури, що стоять в храмі, виконані з дерева, але обличчя та кінців-
ки рук та ніг зроблені з паросського мармуру”51. В Ермітажі зберігається рим-
ська копія фігури Юпітера кінця 1-го ст., привезена у 1861 р. з Італії з колекції
51 Павсаний. Описание Эллады В 2-х томах / Перевод С.П. Кондратьева. – Москва, 2002. –
Т.1.
Рис. 4. Церква св. Домнія (Дує) в Спліті.
Сучасний вигляд
269
маркіза Кампана, яка дає уяву про ви-
гляд античних скульптур, виконаних з
різних матеріалів (Рис. 5).
Будівля, яку поставив один з їхніх
царів на Чорній горі
Ще одним з описаних Фомою
Сплітським об’єктів з фундацій імпера-
тора Діоклетіана, які ми порівнюємо з
текстом ал-Мас’уді про будівлі слов’ян,
було “місто, котре назвав за своїм іме-
нем Діоклеєю”. Про заснування Діоклеї
згадує і Костянтин Багрянородний: “по-
будував той же базилевс Діоклетіан
твердиню Діоклею, що знаходиться
тепер у володінні Діоклетіанів, від чого
і прізвисько “Діоклетіани” залишилось
як назва мешканців тієї країни”52. Ді-
оклеї Багрянородний присвячує і спе-
ціальний короткий розділ “35. Про ді-
оклетіанів і про країну, яку вони нині
населяють”: “[Знай], що країна Діоклея
також колись знаходилась у владі рим-
лян, яких переселив з Риму базилевс Ді-
оклетіан (як сказано [про це] в історії про хорватів), і була в підпорядкуванні
у базилевса ромеїв. Поневолена також аварами, і ця країна запустіла і була
знову заселена при базилевсі Іраклії, як і Хорватія, Сербія, країна захлумів, Тер-
вунія і країна Каналі. Назва Діоклея походить від твердині в цій страні, яку
спорудив базилевс Діоклетіан. Нині це пустуюча фортеця, по цю пору звана
Діоклеєю. [Знай], що в країні Діоклеї є великі населені твердині: Градети, Ну-
граде, Лондодокла”53. З фундації Діоклетіана римської Діоклеї і її наступниці,
першої слов’янської держави Дукля, розпочинається історія сучасної Чорно-
горії, яку ми й ототожнюємо з Чорною горою ал-Мас’уді. Основи державності
слов’янської Дуклі були закладені князем Володимиром в кінці Х ст. 1042 р.
армія Воїслава розбила біля м. Бару візантійську армію і першою проголосила
свій суверенітет від Візантії. З того часу в історії Чорногорії з’явилася нова на-
зва – Зета. Назва “Чорногорія” закріпилася за державою у якості офіційної у 2
половині XIV ст. під управлінням династії Црноєвичів.
Назва Доклея/Діоклея етимологічно походить від стародавнього індоєв-
ропейського кореня “dhoukl”, тобто “прихований, темний, чорний”, а семан-
тичне відношення цього кореня з нинішньою назвою “Чорногорія” робить цю
гіпотезу цілком вірогідною. Пізніше, римсько-візантійська назва Діоклея, яка
52 Константин Багрянородный. Об управлении империей. – С. 23.
53 Там само. – С. 34-35.
5. Юпітер – мармур, І ст. Драпірування,
жезл, фігури орла та Ніки – тонований гіпс,
ХІХ ст. Ермітаж, Санкт-Петербург
270
мала темний, чорний сенс, була замінена у ранньому середньовіччі дако-тра-
кійською назвою Гента (Зента), що означає “червоний”, звідки й походження
назви “Червоної Хорватії” в Хроніці Попа Дуклянина. Це доводить, що сьогод-
нішня назва Чорногорії є ранньою слов’янською назвою для регіону, з асимі-
льованим слов’янами неслов’янським населенням. Червоне і чорне (гірше) є
паралелізмами, використання яких можна знайти в старослов’янських (“Черн”
і “Чермн”), а також відповідних прикметників у латинській і дако-тракійських
мовах. Перша історична згадка про “Чорну Гору” походить з середини XI ст.
Вона фігурує у документі Римської курії, котра предає ченцям-бенедиктинцям
церкву Sv. Jovana “in Montis Nigro”. Перша документальна згадка про Чор-
ногорію в слов’янській версії фігурує у Статуті короля Мілютіна з 1296 р.,
наданому Вранійському монастиреві, в якому говориться: “i ješte pridah ot
Černe Gore...”. В італійських джерелах Чорногорію називають “Cerna Gora”,
“Montagna Negra”, “Montenegro”, “Monte Negro”. Цю назву пізніше почали за-
стосовувати й у інших європейських мовах54. Отже, назва “Чорна Гора”, що
закріпилася за цією невеликою балканською державою має давню традицію
застосування. Підтверджує це твердження й етимологія Дiоклеї, що походить
від “прихований, темний, чорний”. А отже, застосування щодо цієї території
назви “Чорна Гора” у ІХ-Х століттях є цілком вірогідне, на відміну від багатьох
інших аналогічних, проте хронологічно пізніших назв з інших слов’янських
територій, зокрема й Українських Карпат. Тому, на наш погляд, опис будівлі на
Чорній горі з тексту ал-Мас’уді відповідає згадці Фоми Сплітського про буді-
вельні ініціативи імператора Діоклетіана на території сучасній Чорногорії: “А в
землі Гетів, яка тепер зветься Сарбією або Рашкою, поблизу озера, він наказав
спорудити місто, котре назвав за своїм іменем Діоклеєю”.
Опис величезного ідола, що стояв у будинку на Чорній горі, є чи не най-
дискусійнішим в розділі ал-Мас’уді про будівлі слов’ян. Він був виконаний “в
образі Сатурна, зроблений у вигляді діда з патерицею в руці, якою він рушить
кості мертвих з могил. Під правою [його ногою] зображення мурах, під лівою
– вороночорні зображення граків та інших [птахів-?]і дивовижні зображення
чогось подібного до абіссінців чи негрів”. Арабський історик назвав цю скуль-
птуру Сатурном за якимось своїми уявленнями, орієнтуючись на вказані озна-
ки. Про це виразно свідчить фраза, що ідол був “виконаний в образі Сатурна”,
тобто, це міг бути будь-який бог із греко-римського пантеону, невідомий ал-
Мас’уді на ймення. Не називав ал-Мас’уді по імені і чоловічу та жіночу фігуру
з будинку оточеного затокою моря, який ми розглянули вище. Найвірогідні-
ше, що ідол, прийнятий арабським істориком за Сатурна, зображав Асклепія
(рим. – Ескулапа), бога медицини та лікарського мистецтва55. Саме навколо
виконання скульптури Асклепія в тексті “Passio quattuor coronatorum” точить-
ся основна сюжетна лінія. Квадратарії-християни кількоразово відмовилися
54 Šekularac Božidar. Dukljanska država i povelje dukljanskih vladara: http://montenegrina.net/pages/
pages1/istorija/duklja/dukljanska_drzava_i_povelje_dukljanskih_vladara_b_sekularac.html
55 Асклепий // Мифы народов мира. Энциклопедия / Главн. Ред. С.А. Токарев. – Москва,
1991. – Т. 1: А-К. – С. 113-114; Коронида // Там само. – Т. 2: К-Я. – С. 6; Ворон // Там
само. – Т. 1: А-К.- С. 247.
271
її виконувати і ця відмова привела до трагічної розв’язки. Діоклетіан прида-
вав культу Асклепія велике значення. Присвячений Асклепію храм був у його
палаці, вшановували його очевидно і в Діоклеї/Доклеї/Дуклі, значна частина
території якої дотепер ще не досліджувалася археологами. Англійський архео-
лог Артур Еванс 1875 р. записав легенду, що побутувала серед мешканців міст
Цавтата та Канавле на південній окраїні хорватського узбережжя впритул до
кордону сучасної Чорногорії. За цією легендою печера на горі Сніжниця була
“підземним святилищем, де Кадм та Гармонія перетворилися в змій і де після
цього жив Ескулап”56.
До преліку основних атрибутів описаного ал-Мас’уді ідола, що знаходив-
ся в храмі на Чорній горі, належать патериця в руці, якою він рушить кості
мертвих з могил та зображення мурашок, Хабашців/Абіссінців, Занджців/Зан-
гебарців та воронів. Описаний ал-Мас’уді ідол мав вигляд старця – очевидно
був бородатим, як переважно і зображають Аслепія/Ескулапа (Рис. 6). В руках
Асклепій тримав посох обвитий змією, з яким пов’язана історія з оживленням
Главка, сина крітського володаря Міноса. В дорозі він вбив змію, яка обвила
його посох, а інша змія принесла якусь траву й оживила нею убиту. Асклепій
скористався цілющими властивостями цієї трави, щоб оживити Главка. Для
оживлення людей використовував також кров з правого боку тіла Горгони, яку
передала йому Афіна. Він воскресив у Дельфах всіх померлих, воскресив де-
яких полеглих під Фівами, повернув до життя Іпполита та якогось мертвого за
плату. Ось це уміння Асклепія воскрешати померлих і відзначив ал-Мас’уді
фразою, що ідол з храму на Чорній горі “рушить кості мертвих з могил”.
В описі ідола храму на Чорній горі ал-Мас’уді згадав про воронів. Ворон є
символом, пов’язаним з матір’ю Асклепія та з його народженням. Мати Аскле-
пія – Короніда (гр. Κορωνίς – Ворона), дружина Аполлона. Завагітніла від ньо-
го, проте закохалася в смертного Ісхія. Ворон доніс про це Аполлону і той,
розгніваний, вислав свою cестру Артеміду її вбити. Короніду спалили на вогні
і під час спалення Аполлон вийняв немовля Асклепія з утроби Короніди. За ле-
гендою, під час спалення Короніди Ворон, до того білий, почорнів від копоті.
Тому зображення ворона чи ворони було більш ніж доречним поряд з фігурою
Асклепія, що й відзначив ал-Мас’уді, на свій розсуд назвавши його Сатурном.
Крім воронів ал-Масуді відзначив у ногах Ідола зображення “чогось поді-
бного до абіссінців чи негрів” (Абіссинців і Зангебарців). Це зауваження важко
назвати ствердним. Радше навпаки, він намагається описати ці незрозумілі йо-
му фігури, пояснюючи їх специфічні риси. Арабам, незвиклим до зображення
людей, негроїдними рисами могли видатися і випнуті губи та округлі обличчя
дітей Асклепія, фігури яких часто супроводжували його зображення. В Аскле-
пія народилися троє синів – Телесфор, Подалірій, і Махаон та доньки – Гігі-
єя (Здоров’я), Панацея (Всецілительниця) та Іасо (Лікування), а також Аглея.
Акесо та Медитрина. Телесфор був карликом, що зображався вкритим манті-
єю з капюшоном чи фрігійським ковпаком (Рис. 7). Не виключаємо також, хоч
це і менш вірогідно, що у контексті зміїної символіки Асклепія, поміщені в
його ногах “африканці” зображали знаний античним авторам північноафри-
56 Фома Сплитский. История Архиепископов Салоны и Сплита. – С. 150.
272
канський народ Псіллів (лат. Psylli;
гр. Ψύλλοι), які вважалися заклина-
телями змій, цілителями від змії-
них укусів, яким не завдавали жод-
ної шкоди укуси змій та аспидів.
Що ж до мурашок під ногами у
ідола, то вони могли символізувати
народ Мірмідонян (гр. Μυρμιδόνες
від гр. μυρμήγκι – мураха), ахей-
ське плем’я, очолюване в поході
на Трою Ахіллом та Патроклом.
За грецькими міфами Ахілл був
потомком Еака, на прохання якого
Зевс з мурашок створив населення
острова Егіна. За іншими міфами
мірмідоняни пов’язувалися з фес-
салійським героєм Мірмідоном,
сином Зевса та прадідом Патро-
кла57. У троянській війні прийма-
ли участь діти Асклепія й чудові
лікарі – Подалірій58 та Махаон59.
Останній був нареченим Олени
Прекрасної й організував ополчен-
ня, що прибуло до Трої на тридця-
ти човнах. Тому прослідковується
зв’язок мурашок не з Асклепієм,
а з його Дітьми, які й зображалися
поруч в його ногах.
Отже, в описаному в “Про-
мивальнях золота” ідолі “Сатурна”, що знаходився в будівлі на Чорній горі,
за атрибутами легко впізнати Асклепія. Як йшлося вище, навколо виконан-
ня його скульптури в тексті “Passio quattuor coronatorum” точиться основна
сюжетна лінія. Крім того, вшанування Асклепія на цій території не є випад-
ковим й пов’язується, очевидно, з поширенням його культу середовищі ве-
теранів, які потребували медичного догляду. В Паннонії, Далмації та, зокре-
ма, в Південній Далмації (Превалітані), на території сучасної Чорногорії,
римляни організували поселення відставних легіонерів. Для їх лікування
та відновлення бойових рядів діючої армії, в тих місцях де виявлялися при-
родні джерела цілющих вод, організовували доволі комфортні місця відпо-
чинку та будували терми. Термальні та мінеральні джерела Хорватії та Чор-
ногорії були відомими ще в римські часи. Саме з давньою традицією їх ви-
користання в лікувальних цілях і слід пов’язувати свідчення ал-Мас’уді,
57 Мирмидоняне // Мифы народов мира. – Т. 2: К-Я. – С. 153.
58 Там само. – С. 317.
59 Там само. – С. 125.
Рис. 6. Асклепій. Римська скульптура. Ny Carls-
berg Glyptotek, Copenhagen
273
про Чорну гору, яку оточували “дивовижні води, що відзначаються різними
кольорами та смаком, усі дуже корисні”.
Діоклея60, розташовується на мисі, утвореному Злиттям річок Морача/
Morača, Зета/Zeta (права притока Морачі) та потоку Ширалија/Širalija. Ці водні
артерії обмежують територію нерегулярної полігональної форми. Їх каньйони
забезпечували природню охорону та постійний притік чистої прісної води. Ді-
оклея – типове римське місто, що демонструє традиційну систему планування,
побудовану на перетині двох головних вулиць – cardo та decumanis. На його
основну вісь виходять форум з базилікою, храми, й міські водолічниці. Біль-
ша частина міста, ще не досліджувалася археологічно й приховує залишки ба-
гатьох інших, ще невідкритих архітектурних пам’яток. Громадські лазні були
розділені на чоловічі і жіночі секції, що мають спільний вхід з боку вулиці на-
проти форуму. Розкопки чоловічої половини виявили звичайні групи гарячих
і холодних кімнат, згрупованих навколо перистилю двору. Воду в місто поста-
чав і тринадцятикілометровий акведук із водозабору на річці Цијевна/Cijevna.
Тобто вода, що й відзначено у ал-Мас’уді, відігравала у місті неабияку роль,
60 Doclea: http://whc.unesco.org/en/tentativelists/5563/
Рис. 7. Асклепій з Телесфором та Гігієєю. Римський диптих. 400-430 роки.
Museum on Merseyside, Liverpool
274
зокрема й використовувалася для лікування61.
Згадка ал-Мас’уді про води, “що відзначаються різними кольорами”, які
оточували Чорну гору, може бути пояснений назвою річок, що оточують Діо-
клею. Вище згадувалося, що дако-тракійська назва Гента (Зента) означає “чер-
воний”, а Морача – походить від “морок – туман, темнота”62. Хоч, імовірніше,
що інформатори ал-Мас’уді зауважили просто унікальні зміни кольору річок
Чорногорії – всі відтінки голубого, зеленого, лазурового, смарагдового – що
залежать від висоти оточуючих скель та кольорів гірських порід. Ця їх власти-
вість відзначається і тепер у всіх туристичних путівниках.
Будівля на тих горах, що належать до високих гір світу
Про першу за ліком у тексті споруду з фундації імператора Діоклетіана Фо-
ма Сплітський повідомляє, що вона знаходилася “в землях Панонії на кордоні
з Рутенією (In Pannonie partibus in confi nio Rutenie)”. Це свідчення співзвучне
до повідомлення ал-Масуді, що перша із перелічених ним будівель стоїть “на
тих горах, про які кажуть філософи, що вони належать до високих гір світу”,
під якими А. Ковалівським розумів Карпати. В літературі є й кілька інших варі-
антів локалізації будівлі Діоклетіана, яку сплітський архидіякон пов’язує з Ру-
тенією (в оригіналі – Rutenia). Окрему публікацію цьому питанню присвятив
Олександр Назаренко, який звернув увагу на уривок з Фоми Сплітського у кон-
тексті вивчення питання про т. зв. “Руську марку” в середньовічній Угорщині.
Дослідник зацитував думку Макса Бюдінгера, який допускав, що мова йде про
якісь руїни в Угорщині на кордоні зі Сербією, з чого О. Назаренко допускає,
що М. Бюдінгер підозрював Фому Сплітського в помилці, так як назва Сербії/
Рашки (в латинських середньовічних джерелах – Raxa, Rascia) є досить близь-
кою до назви Русі – Ruscia, що вживається поряд зі звичним – Rutenia/Ruthenia.
Заперечуючи М. Бюдінгеру О. Назаренко доводить, що сплітський архідиякон
добре розрізняв обидва терміни, а хроніст мав на увазі таки русинів, хоч зга-
дана ним Rutenia це безумовно не Русь, інакше, на його думку, слід було б
зробити більш ніж сумнівне припущення, що споруда Діоклетіана знаходилася
в Північно-Східних Карпатах. Щоби розв’язати цю суперечність, О. Назаренко
нагадує, що слова “In Pannonie partibus in confi nio Rutenie” крім звичного пере-
кладу “на кордоні з Рутенією” допускає ще й інший варіант – “В Паннонії, [на
території] марки рутенів”63.
Про “руську марку” на території Угорського королівства згадується в
джерелі ХІІ ст. – житії зальцбургського архиєпископа Конрада. З приводу роз-
ташування цієї “марки” існує доволі розлога наукова традиція, аналіз якої
61 Sticotti P. Die römische Stadt Doclea in Montenegro // Kaiserliche Akademie der Wissen-
schaften. Schriften der Balkankommission. Antiquarische Abteilung. – Bd.6. – Wien, 1913. –
226 с.; Миjовиђ П., Ковачевиђ М. Градови и утврђења у Црноj Гори. – Београд – Ульцињ,
1975. – С. 42-78.
62 Морок // Фасмер М. Этимологический словарь русского языка / Пер. с нем. О.Н. Трубачо-
ва. – Т. ІІ. – Москва, 1967. – С. 657.
63 Назаренко А. В. О “Русской марке” в средневековой Венгрии // Восточная Европа в древ-
ности и средневековье. – Москва, 1978. – С. 302-306. Згадана праця М. Бюдінгера відома
нам з покликань О. Назаренка.
275
виконав О. Назаренко. Цю “руську марку” ототожнювали з чотирма коміта-
тами Закарпатської Крайни, заселеної русинами, чи з Галичиною. Більшість
науковців сходяться на тому, що мова йде про особливу адміністративну тери-
торію, заселену східнослов’янським населенням64.
До вирішення питання локалізації руської марки О. Назаренко залучає
текст Фоми Сплітського про розташування першої Діоклетіанової фундації “в
землях Панонії на кордоні з Рутенією”, яка за “Passio quattuor coronatorum” роз-
ташовується в одній з частин Паннонії, у тому місці, що називається “Біля Ще-
дрої гори” (Pingvis mons), ототожнюваної дослідниками зі сучасною “Фрушка
Гора/ Fruška Gora” – гірським масивом в історичній області Срем, розташо-
ваним у межиріччі Сави та Дунаю, в сучасній сербській Воєводині65 (Рис. 8).
Цю гіпотезу серед інших підтримували Й. Зейлер та М. Міркович66. Латин-
ська назва Фрушка гори – Alma mons (гора Годувальниця) співзвучна з місце-
вістю “Біля Щедрої гори” (Pingvis mons), де за “Passio” Діоклетіан встановив
скульптуру Сонця, виконану християнами-квадратаріями. Назва Фрушка Гори
походить від давнього сербського найменування франків – “Fruzi”, й означає
буквально “Франкська гора”. Цей гірський масив був природнім бар’єром про-
тягом франкської кампанії на Балканах.
На підтвердження своєї гіпотези О. Назаренко наводить ряд аргумен-
тів. Так, відомо, що архідияконат Печського архiєпископства, територія яко-
го включала і все межиріччя Сави і Драви, ще в XIIІ ст. називався “Marchia”.
На цю територію потрапляє і православний монастир Савасентдементер
(св. Димитрія на Саві), в який робили вклади галицькі князі67. Мова йде про
спільне дарування Василька Ростиславовича, Івана Васильковича і Володи-
64 Там само. – С. 302-303.
65 Fruška Gora // Enciklopedija Jugoslavije. – T. 3: Dip-Hiđ. – Zagreb, 1958. – S. 409-410; Vi-
lim F. Fruška Gora // Słownik starożytności slowiańskich. – T.2: F-K. – Cz.1: F-H. – S. 73-74;
Fruška Gora: http://en.wikipedia.org/wiki/Fruška_Gora-
66 Zeiler J. Les origines chrétienne des provinces danubiennes de l’Empire Romain. – Parise,
1918. – P. 88. (Праця відома мені за покликами Ю. Колосовської).
67 Назаренко А. В. О “Русской марке”. – C. 306.
Рис. 8. Гірський масив Фрушка гора в межиріччі Сави та Дунаю. Сербія, Воєводина
276
мира Володаревича (поч. ХІІ ст.) щорічного доходу у вигляді 13 кантар воску
цьому монастиреві68. До того ж, О. Назаренко звертає увагу на історичний кон-
текст згадки про “руську марку” з Житія зальцбургського архиєпископа Конра-
да. 1127 роком Житіє датує австрійське посольство до Іштвана ІІ, котрий саме
перебував у марці рутенів. У цьому році угорський король готував, а пізніше
й провадив велику війну з Візантією. Тому, на думку дослідника, він найімо-
вірніше знаходився саме в південних районах королівства, а не в Карпатах чи
в Галичині.
Із “Порфировою горою” (Porphyreticum mons) ототожнюють і узгір’я
Гересдi (Geresdi dombsag. У публікації Ю. Колосовської помилково – Герече/
Gerecse) в Угорщині, де біля римських фортець на Лімесі в Лугіоні (нині Ду-
насекче) та фортеці Ad Statuas (Біля статуй (колон) нині Вардомб) знаходилися
рудники з видобутку темно-червоного граніту. В недалеких Сопіанах (сучас-
ний Печ) поминали чотирьох мучеників-квадратаріїв. Під річкою, куди були
вкинуті святі, розуміють Дунай чи Драву або Саву69. На думку Д. Сімоні від
гори, де працювали квадратарії, отримали назву поселення та римський табір
“Ad Statuas” (нині Вардомб). А в назві Сопіани – “П’ять церков” чи “П’ять му-
чеників церкви” збереглася пам’ять про загибель мучеників70 (Рис. 9). Узгір’я
Гересді розташовувалося на території того ж Печського архиєпископства, яке у
ХІІІ ст. називався “Marchia”. Найближчий відомий монастир східного обряду,
знаходився в часи Фоми Сплітського 90 км північніше від масиву Гересді – в
Дунайвароші, де в монастирі св. Пантелеймона монахи жили ще в 40-х роках
ХІІІ ст.71
Розглядаючи можливість локалізації першої з трьох споруд Діоклетіана
на Фрушка горі чи узгір’ї Гересді, необхідно звірити її з повідомленням ал-
68 Пашуто В. Т. Внешняя политика Древней Руси. – Москва, 1968. – С. 167, 334.
69 Колосовская Ю.К. Агиографический источник. – С. 54-55; Passio quattuor coronatorum
auctore Porphirio. – С. 230.
70 Simonyi D. Sull’origine del toponimo “Quinque Ecclesiae” di Pécs // Acta antiqua Academiae
scientiarum Hungaricae. – T. III. – Fasc.1-2. – P. 165-184.
71 Тот И. Х. Кирилло-мефодиевские традиции в средневековой Венгрии / И. Х. Тот //
Вопросы языкознания. – Москва, 1978. – № 5. – С. 110-120.
Рис. 9. Атрибуція узгір’я Гересдi як «Porphyreticum mons» (За D Simonyi)
277
Мас’уді. Підставою для цього є буквальні збіги описів другої та третьої споруд
з “Промивалень золота” з особливостями та оточенням двох відомих Діоклеті-
анових фундацій – Діоклеї та палацу в Спліті, також другої та третьої за ліком у
викладі Фоми Сплітського. Проте звістка Ал-Мас’уді, що перший з вшановува-
них слов’янами храмів розташовувався на горах, що “належать до високих гір
світу” не узгоджується з характеристикою Фрушка Гори. Цей гірський масив
є невисоким, з пологими схилами, а його найвища вершина Црвени-Чот сягає
у висоту лише 539 м. Фрушка Гора ніяк не пов’язана з котроюсь із відомих ви-
соких гірських систем (Альпами, Карпатами, Динарським нагір’ям чи Старою
Планиною) географічно наближених до Паннонії. До “високих гір світу” не на-
лежить й узгір’я Гересді. Спеціальні петрологічні дослідження дали підстави
для скептичного ставлення до припущення, що узгір’я Гересдi чи Фрушка Гора
могли використовуватися в якості карєрів для видобутку порфиріту, пов’язаних
з римським часом72. Проте зв’язок цих гірських масивів з видобутком каме-
ню не має прямого відношення до питання локалізації будівель. Отож, аби
пов’язати якусь будівлю римського часу із першим (нерозпізнаним) об’єктом із
трьох, згаданих Фомою Сплітським, фундацій Діоклетіана, необхідно підтвер-
дити її розташування на кордоні з “Руссю” чи (за трактуванням О. Назаренка)
в якійсь “Руській марці”. А щоб удоводнити зв’язок цієї споруди з першим зі
вшановуваних слов’янами будівель із “Промивалень золота” ал-Мас’уді, необ-
хідно обгрунтувати їх приналежність до “до високих гір світу”.
Насамперед проаналізуємо достовірність згадки щодо “confi nio Rutenie”.
Фраза Фоми Сплітського (принаймні її початок), що перший з побудованих
Діоклетіаном об’єктів знаходився “в землях Панонії на кордоні з Рутенією / in
Pannonie partibus in confi nio Rutenie” є дуже близькою до цитати з “Passio”: “в
одній з частин Паннонії… в тому місці, яке називається біля Щедрої гори / in
partis Pannoniae… in loco, qui appellatur ad montem Pinguem”. Кількома рядка-
ми нижче в “Passio” мова йде вже про “порфірову гору” (mons porphyreticum),
яку з контексту оповіді можна ототожнити з “Щедрою горою” (Pingvin mons).
Поєднує ці назви зокрема і Ю. Колосовська. Камінь видобували на порфіровій
горі в місці, що називається вогняним (qui dicitur igneus). Очевидно, це місце
отримало назву від червоного (вогняного) кольору каменю, який там видобува-
ли73. Так як червоний та золотисто-червоний (вогняний) кольори передаються
латинню як “russus” та “rutilus”, то не виключаємо, що повідомлення Фоми
Сплітського про “confi nio Rutenie” могло бути інспіроване помилкою, коли
кваліфікативний топонім, що виник на означення місця видобутку червоно-
го каменю трансформувалася у адмінстративний хоронім. Проте можливість
такої помилки заперечує та обставина, що будівлю з порфірового каменю, роз-
ташовану в Паннонії на кордоні з Рутенією, сплітський архидиякон описує як
очевидець. У цьому начебто переконує фраза, що ця споруда “тепер, хоч і зруй-
нована, все ще являє собою величне видовище для здивованих перехожих”. На
72 Peacock D. P. S. The “Passio Sanctorum Quattuor Coronatorum”: a petrological approach // An-
tiquity. – Cambridge, 1995. – T.69. – P.362-368: http://www.articlearchives.com/humanities-
social-science/religion/506889-1.html
73 Мученичество четырех святых венценосных, написанное Порфирием. – С. 230.
278
перший погляд це уточнення не дає підстав аби сумніватися у проінформова-
ності Фоми Сплітського щодо місця розташування будівлі. Сумніви викликає
його наступна фраза, в котрій він суперечить сам собі, додаючи: “як можна
прочитати в історії чотирьох вінценосних”. Очевидно, що Фома Сплітський
пояснює, що знану за “Passio” будівлю він сам ототожнює з відомими руїнами
в місцевості на кордоні з Руссю, чи в руській марці, як це допускає О. Наза-
ренко.
Для вирішення питання локалізації першої Діоклетіанової будівлі, важли-
во відповісти на питання, про яку Паннонію вів мову Фома Сплітський і чи
справді він міг вживати цей топонім в якості синоніма до Hungaria, як це допус-
кав О. Назаренко. Попри те, що Фома Сплітський демонструє широкі історичні
знання, покликаючись на авторитет “історичних творів римлян” й згадуючи й
цитуючи Ісидора Сицілійського (бл. 560-563)74, під Паннонією він таки розуміє
територію ширшу за римську провінцію часів Діоклетіана. Принаймні у опо-
віді про нашестя угорців він пише, що ті зайняли “всю Паннонію, по обидва
боки Дунаю”75. Розширення Фомою Сплітським меж Паннонії поза лінію Ду-
найського лімесу переконує, що цей топонім використовується в якості сино-
німа до Угорщини. Проте, розташування першої Діоклетіанової будівлі (як і
двох названих – палацу в Спліті та Діоклеї) за межами Лімесу є виключеним.
З ворожого боку, за Дунаєм, розташовувалися лише невеликі опорні військо-
ві пункти. Тому перша будівля з опису Фоми Сплітського, яка “все ще являє
собою величне видовище для здивованих перехожих” знаходилася очевидно в
межах Лімесу, а отже її зв’язок з тогочасним (на середину ХІІІ ст.) кордоном
із Руссю по Карпатах є цілковито виключеним. Отже шукати цю споруду слід
на правобережжі Дунаю чи, що менш вірогідно, у вузькій прибережній смузі
лівобережжя, де римляни розташовували окремі форти, як от – Contra Aquin-
cum і Transaquincum, розташовані на лівому березі, навпроти Аквінкуму (Aqui-
ncum).
Отже, у фразі Фоми Сплітського про розташування першої Діоклетіанової
будівлі “в землях Панонії на кордоні з Рутенією” не йдеться про кордон із Рус-
сю по Карпатах. На думку О. Назаренка, для вирішення цієї проблеми не вар-
то також залучати відомості, що стосуються руських поселень, розкиданих по
Угорщині від австрійського кордону до Трансильванії76. Все ж, заради наукової
об’єктивності, звернемо увагу на деякі місцевості Угорщини, які знаходяться в
межах Лімесу й відзначаються певною концентрацію топонімів та мають від-
ношення до Русі.
До таких місцевостей можна зокрема віднести північно-західне побе-
режжя озера Балатон з двома монастирями східного обряду в Тихані (Tihany)
та Веспремвьольді (Veszprémvölgy) коло Веспрема. Жіночий монастир в Ве-
спремвьольді засновано в честь Пресвятої Богородиці Стефаном І чи його
батьком Гейзою. Збереглася копія дарчої грамоти, переписана для короля Кал-
мана латинню з грецької у 1109 р. Монастир в Тихані заснував для київських
74 Фома Сплитский. История архиепископов Салоны и Сплита. – С. 25.
75 Там само. – С. 44.
76 Назаренко А.В. О «русской марке».- С. 303.
279
монахів 1055 р. Андрій І. Недалеко від нього зберігся й печерний монастир,
ототожнюваний зі скитом, відомим за грамотами як Ороскьо (Oroszko “камінь
русинів”)77. Від етноніма “русини” отримало свою назву і село Оросі (Oroszi),
розташоване в окрузі Веспрем.
Ще ряд населених пунктів, що мають відношення до Русі, групуються на-
вколо монастиря в Вишеграді (Visegrád), заснованого Андрієм І, на честь свого
небесного патрона. На думку угорських істориків у Вишеградському монасти-
рі жили монахи, що приїхали зі свитою королеви – доньки Ярослава Мудрого
Анастасії. Київські монахи замешкували також і Зебегени (Zebegeny), розта-
шовані з протилежного боку Дунаю, де на горі св. Миколая були печерні келії78.
В 5-ти кілометрах північніше Вишеграда, на острові св. Андрія, знаходиться
поселення Кішоросі / Kisoroszi (Малі русини), вперше згадане у 1394 р. під
назвою Орос (Orosz). Дещо далі, вже в 25-ти кілометрах на північ – Надьоросі
(Nagyoroszi – Великі русини), заселене королем Калманом (1096–1116) вихід-
цями з Галицько-Волинської землі, за якими була повинність охороняти замок
та палац у Вишеграді.
Таким чином прилеглі до Вишгорода чи Веспрема місцевості теоретично
можуть претендувати на роль “марки рутенів”, як О. Назаренко трактує “con-
fi nio Rutenie”. До того ж, у творі Фоми Сплітського мова могла йти не про
адміністративний статус території, заселеної руською людністю, а радше про
місцевість споріднену з Руссю. Адже лат. cōn-fi nis перекладається не лише як
“суміжний”, “сусідній” чи “той, що межує”, або “який торкається”, але й як
“близький” та “споріднений”79. Отже, з певними застереженнями можна при-
пустити, що першу з трьох Діоклетіанових будівель Фома Сплітський пов’язав
з околицями Веспрема чи Вишгорода. Лише на відтинку луки Дунаю між на-
селеними пунктами Естергом та Дунабогдань розташовувалася низка рим-
ських опорних пунктів – військових таборів, фортець, плацдармів чи фортів:
Esztergom (lat. Solva); Esztergom-Hideglelőskereszt; Szob; Pilismarót (лат. Castra
ad Herculem); Visegrád–Gizellamajor; Visegrád-Sibrik (lat. Pone Navata); Kisoroszi;
Verőcemaros-Dunamező; Dunabogdány (lat. Cirpi); Tahitótfalu-Balhavár80. І це, не
враховуючи малих опорних пунктів та веж Лімесу, як от між Visegrád-Sibrik
та Kisoroszi: Visegrád-Várkert; Visegrád-Kisvillám; Visegrád-Szentgyörgypuszta;
Visegrád-Szentgyörgypuszta81.
Околиці Вишеграда розташовуються при північно-східній частині Ду-
нантульського Середньогір’я (Dunántúli-középhegység), яке простягнулосяся
від північного берега Балатону до закруту Дунаю в районі Вишеграду. Про-
те, Дунантульське Середногір’я, з найвищою вершиною горою Піліш (757 м),
як і згадувані вище гірські масиви Фрушка Гори та Гересді, важко віднести
до гір, “про які кажуть філософи, що вони належать до високих гір світу”.
77 Тот И. Х. Кирилло-мефодиевские традиции в средневековой Венгрии. – С. 110-120.
78 Там само.
79 Дворецкий И. Х. Латинско-русский словарь. – Москва, 2000. – С. 178.
80 Liste der Limeskastelle in Ungarn. Solva – Cirpi: http://de.wikipedia.org/wiki/Liste_der_Limes-
kastelle_in_Ungarn
81 Limesverlauf zwischen dem Kastell Visegrád-Sibrik bis zum Kastell Kisoroszi: http://
de.wikipedia.org/wiki/Kastell_Visegrád–Sibrik#cite_note-Fitz_1972_174-21
280
Хоча, цитовану фразу можна розуміти не лише як твердження, що згадані го-
ри ал-Мас’уді відносить до переліку високих гірських масивів. Цим зворотом
арабський географ міг пояснювати, що ці гори, самі по собі не обов’язково
високі, належать до якогось справді високого й відомого гірського масиву, є їх
складовою частиною – відрогом. На відміну від Фрушка Гори чи узгір’я Герес-
ді, Дунантульське Середньогір’я за Дунаєм з’єднується з південно-західним
карпатським відрогом – Північним Середньогір’ям (Északi-középhegység). Пів-
нічно-західна частина Дунантульського Середньогір’я відома під загальною
назвою – Гори Закруту Дунаю (Dunazug-hegység). До них входять гірські групи
Герече (Gerecse-hegység), Піліш (Pilis-hegység), Буда (Budai-hegység) та Више-
град (Visegrad-hegység)82. Не виключено, що отримані ал-Масуді відомості про
колишню римську фортецю, відому під слов’янською назвою “Вишеград” –
“Високий град”, як і назва одноіменного нагір’я, могли спонукати арабського
вченого до уточнення, що перший з описуваних ним будинків стоїть “на тих
горах, про які кажуть філософи, що вони належать до високих гір світу”.
Крім того, в Горах Закруту Дунаю знаходилися кар’єри з м’яким, легким
в обробці вапняком. Родовище вапняку в горах Герече експлуатоувалося ще
при римлянах. Тут видобувався червоно-бурий вапняк, або ж “Червоний мар-
мур”, як його називали в давнину, який йшов на будівництво палаців та хра-
мів83. А вище за течією, в теперішній області Комаром-Эстергом, знаходився і
римський опорний пункт “Ad Statuas” (нині Ács). Аналогічну назву римського
табору (нині Вардомб) Д. Сімоні використовував на доказ того, що мученики
квадратарії працювали в каменоломнях узгір’я Гересді. За цією ж логікою вони
могли працювати і в Горах Закруту Дунаю.
Отже, припущення щодо можливого ототожнення околиць Вишеграда, які
замешкували вихідці з Русі, з місцевістю “in Pannonie partibus in confi nio Rute-
nie”, в якій, за оповіддю Фоми Сплітського було побудовано першу з трьох
будівель Діоклетіана, виглядає досить привабливим, проте не претендує на
остаточне вирішення питання. Пропоновані обгрунтування є вразливими для
критики, оскільки спираються не на пряме трактування цитати, а на її інтер-
претації. Доводиться також визнати, що не бездоганною є й спроба віднести
масив Гір Закруту Дунаю “до високих гір світу” через їх позірний зв’язок з
Карпатами, видимий на сучасних картах, але який, не відомо чи могли спосте-
рігати інформатори ал-Мас’уді. Тому розглянемо питання локалізації першої
споруди Діоклетіана за текстом Фоми Сплітського та першої з вшановуваних
слов’янами будівель із “Промивалень золота” ал-Мас’уді, намагаючись усуну-
ти вказані протиріччя й буквально дотримуючись змісту аналізованих текстів.
Звернемо спершу увагу на населений пункт Оросвар (Orosvar). З легкої ру-
ки Володимира Пашуто у літературі утвердилася думка, що він розташовуєть-
ся в найближчих околицях Вишеграда – північніше Ваца та Нограда, поблизу
замку Дрегей84. Насправді за цими координатами розташовується згаданий ви-
82 Все о Венгрии / Пер. с венг. М.Д. Попова. – Москва, 1985. – С.22-26.
83 Мартон П., Шарфалви Б. Венгрия. Очерки физической и экономической географии. –
Москва, 1962. – С. 17, 121-123.
84 Пашуто В. Т. Внешняя политика Древней Руси. – Москва, 1968. – С. 53-54.
281
ще населений пункт Надьоросі (Nagyoroszi – Великі русини). Натомість, Орос-
вар (тепер – слов. Rusovce) знаходиться на правобережній околиці Братіслави
(8 кілометрів на південь від центру міста, за Дунаєм) в прикордонному трикут-
нику між сучасними Словаччиною, Угорщиною та Австрією. Перша письмова
згадка по Оросвар міститься в дарчій угорського короля Андрія ІІ від 19 серпня
1208 p. бенедиктинському монастиреві у недалеких Lébényi (Угорщина), де є
згадка про “Terra Uruzwar” (або Wruzwar). У перші століття існування Угорської
монархії в Оросварі була важлива прикордонна фортеця – “Castellum”.
Саме північно-західні околиці Угорщини на кордоні з Австрією, як дово-
дить Омелян Пріцак, фігурують у тексті Житія зальцбургського архиєпископа
Конрада, як Руська марка (Marchia Ruthenorum). І там, на австрійському при-
кордонні, найімовірніше й перебував угорський король Стефан ІІ, зустрічаю-
чись з австрійським посольством. На думку О. Пріцака ця територія – частина
колишньої “Ruzaramarcha”, згаданої у грамоті східнофранкського короля Лю-
довика Німецького, датованій 16 червня 862/3 р. Цей документ підтверджував
право на земельні володіння, даровані Карлом Великим Альтаїхському монас-
тиреві, що розташовувався в Баварії між Регенсбургом та Пассау. За О. Прі-
цаком одна зі згаданих у документі місцевостей (населених пунктів), під на-
звою Ruzaramarcha, знаходилася у Верхній Австрії, в межиріччі Дунаю та його
приток Урль та Іббс85. Широке трактування О. Пріцаком колишньої території
“Ruzaramarcha” заперечив О. Назаренко. Надто великою, на його думку, є дис-
танція від австро-угорського прикордоння в районі Братіслави до Енса, біля
якого і знаходилася Ruzaramarcha. Як вказує дослідник, носіями імені “pусь”
що закріпилося в назві “Руська марка”, були купці з Русі, про торгову актив-
ність яких на початку Х ст. повідомляє “Раффельштетгенський митний статут”,
створений, поміж кінцем 902 та першою половиною 907 років. У “Раффель-
штетгенському статуті” є згадка про регламентацію торгівлі руських та чесь-
ких купців (Rugi та Boemani) у Східній Баварії, у володіннях маркрафа Арбо,
котрі приходили з Русі через Прагу. Аналізуючи гідроніми О. Назаренко дохо-
дить до висновку, що вони могли рухатися притокою Дунаю – Гросе Мюль. Її
ліва притока мала назву “Руська Мюль” (відома також як “Чеська Мюль”), яка
у своїй верхній течії максимально підходила до Влтави.
Але вже джерела такого роду з ХІІ-ХІІІ століть передбачають південніший
маршрут – з Регенсбургу вниз по Дунаю в Угорщину. Якщо в “Раффельштет-
генському статуті” початку Х ст. руські купці фігурують в компанії з Чеськими,
то в статуті Леопольда VI (1198-1230), вози з Русі названі разом із возами з
Угорщини86. Цю зміну можна поставити у зв’язку зі встановленням угорським
двором контролю над дуже прибутковою галуззю – торгівлею невільниками.
За “Раффельштетгенським статутом” купці, що торгували з Богемією та з ру-
гами, привозили на продаж саме рабів, а також віск та коней. Про рабів (че-
лядь), як один із експортних товарів Русі Х ст. повідомляє і “Повість минулих
85 Прицак О. И. Происхождение названия RŪS/RUS’ / О. И. Грицак // Вопросы языкознания.
– Москва, 1991. – № 6. – С. 117-118.
86 Назаренко А. В. Древняя Русь на международных путях. Междисциплинарные очерки
культурных, торговых, политических связец ІХ-ХІІ веков. – Москва, 2001. – С. 71-112.
282
літ”. На думку Олександра Галенка спробою маніфестації такого контролю над
торгівлею невільниками було привласнення титулу “князя руців” королевичем
Емериком, сином угорського короля Стефана І. Для легітимізації цього титу-
лу необхідно було зайняти хоча б частину території, якою купці приїжджали
в імперську марку, чи якусь сусідню територію. Тим паче, що й слово “рус”
у титулі “князя руців” виписано у південно-німецькій формі, що переконує у
претензіях угорців на частину “марки русів”, або на утворення в себе подібної
адміністративної території87. Однією з акцій на підкріплення цих претензій мо-
гло бути й заснування на північному-заході королівства прикордонної фортеці
Оросвар (Terra Uruzwar/ Wruzwar грамоти 1208 р.). Врешті, не можна виключа-
ти, як це допускав Степан Томашівський, що Емерик, володів і Прикарпаттям88.
До того ж, свідченням декларативної “руськості” північно-західних око-
лиць Угорщини у першій половині ХІ ст. може бути згадка в “Gesta Hunga-
rorum” про місце проживання дружини угорського короля Андрія І у замку
Комаром (Komárom), поміщена у 15 розділі під назвою “De Camaro castro”:
“Після захоплення Паннонії за вірне служіння Арпад подарував Кетелу значно
більше, зокрема великі масиви землі біля Дунаю, неподалік впадіння річки Ваг.
Тут пізніше син Кетела Олоптулмо побудував замок, названий Комаром. …
Землями, що носять назву Кетелпоток (Ketelpatak), до коронування королем
Андраша, володів син їхнього спадкоємця Ласло Сар. Проте король Андраш
цю спадщину обміняв на інші землі з двох причин: місцевість видалася при-
датною для полювання. По-друге, там полюбляла мешкати дружина короля.
Бо оскільки вона була донькою руського князя, то могла знаходитися ближче
до рідного краю.”.89 Звернувши увагу на те, що Комаром знаходиться значно
ближче до німецьких кордонів аніж до руських, О. Назаренко допустив, що
Угорський Анонім погано розбирався в географії своєї батьківщини90. Проте
конкретні географічні орієнтири, Дунай та Ваг, не дають підстав сумнівати-
ся в проінформованості автора “Gesta Hungarorum” щодо місця розташуван-
ня замку Комаром, як і погодитися з Яковом Штернбергом, який ототожнював
Кетелпoтoк (Ketelpatak) Аноніма з Шарошпoтoком (Sárospatak), розташованим
на р. Бодрог, на шляху з Естергома через Токай і Дуклянський перевал на Ки-
87 Галенко О. Рутенська марка за джерелами ІХ-ХІІ ст. / О. Галенко // Наукові записки Інсти-
туту політичних і етнонаціональних досліджень ім. В.Ф. Кураса НАН України / Збірник.
– Серія “Політологія та етнологія”. – Вип. 29. – Київ, 2006. – С. 6-15. Див. також: Воло-
щук М. Ruthenes in Regnum Hungariae (IX – перша половина XIV ст.).
88 Томашіський С. Дев’ятьсот літ тому (1030-1930). З приводу ювилею міста Белза / С. То-
машівський // Нова зоря. – P.5. – Львів, 1930. – Ч.1 (301). – С. 10-12; Його ж. Перемисько-
руський князь, якого ми досі не знали / С. Томашівський // Нова зоря. – Р.5. – Львів, 1930.
–Ч.29 (329). – С. 9-10; Його ж. Св. Емерик в лєґенді й історії / С. Томашівський // Нова
зоря. – Р.5. – Львів, 1930. – Ч. 40 (340). – С. 6-7. Див. також: Диба Ю. Угорські чинники
на політичній та культурній мапі Східної Європи Х-ХІ ст. / Ю. Диба // Україно-угорські
етюди. – Вип. 1. – Львів, 2010. – С. 43-61.
89 Gesta Hungarorum. Літопис Анонімуса про діяння угорців під час пошуків і віднайдення
Батьківщини / Переклад з латинської та угорської К. Найпавера. – Ужгород, 2005. – С. 29-
30.
90 Назаренко А. В. Западноевропейские источники / А. В. Назаренко // Древняя Русь в свете
зарубежных источников. – Москва, 1999. – С. 352.
283
їв91. Дослідник покликався на працю Іштвана Лазара92, котрий на співзвучності
хоронімів Кетелпоток та Кіалт Поток, пов’язував з історією Шарошпотока по-
дії, що відносилися до Комарома93.
Найімовірніше, що саме прикордонну територію між сучасними йому
Угорщиною та Австрією, або ж – між історичними римськими провінціями
Паннонією та Норіком, мав на увазі і Фома Сплітський, коли писав про першу
споруду Діоклетіана, розташовану “в землях Панонії на кордоні з Рутенією”.
До того ж, і його фраза, що згадана споруда “тепер, хоч і зруйнована, все ще
являє собою величне видовище для здивованих перехожих” може бути не ви-
падковою. Для купців, що приходили з території Угорщини, важливе значення
мала стара римська дорога, що з’єднувала Басейни Ельби та Дунаю, й проходи-
ла через Австрію правим берегом Дунаю. В каролінзьких документах “publica
strata” (громадська дорога) чи “strata legittima” (законна, платна дорога), яка
мале велике стратегічне значення94. Саме на цій дорозі, східніше енсської мит-
ниці “Раффельштетгенського статуту”, грамота Людовика Німецького 862/3 р.
й локалізує населений пункт Ruzaramarcha95. І на цьому шляху й дотепер до-
статньо збережених римських пам’яток, одну з яких Фома Сплітський цілком
міг ототожнити з першою будівлею із трьох Діоклетіанових фундацій.
Найвідомішою пам’яткою з римських часів у Верхній Паннонії (Pannonia
Superior) та її столицею був Карнунт (Carnuntum), який, зважаючи на хоро-
ше збереження римських руїн, у 19 ст. називали Помпеями на брамі Відня.
Археологічні рештки Карнунта, розташовані на площі в 300 гектарів, на від-
далі 45 км від Відня та 19 км від Братіслави. Карнунт знаходиться на вигині
Дунаю, з протилежного, південного боку від впадіння у нього Морави. Він був
зруйнований германцям у IV ст. Частково відновлений Валентиніаном І і оста-
точно знищений угорцями в часи їх походів на німецькі терени. Доступний
для огляду археологічний парк включає сьогодні два амфітеатри, розкопані в
цивільній частині міста, кілька відтворених будівель та візитівку Карнунта –
залишки тріумфальної арки – так званих “Поганських Воріт” (Рис. 10, 11).
Допускаємо, що саме Канунт і був тим об’єктом в Паннонії, який Фома
Сплітський вважав фундацією Діоклетіана. Діоклетіану приписували багато з
вчинків, котрі зокрема чинилися і його співправителями. Так “Passio” подає
Діоклетіана єдиним замовником, проте Ю. Колосовська обгрунтовує припу-
щення, що при ньому описані події лише розпочалися, а основний перебіг істо-
рії відбувався, найімовірніше, в період правління Галерія96. У Карнунті 308 р.
відбулася зустріч Галерія, Діоклетіана та Максиміна, на якій було оголоше-
но узурпатором Максценсія. Там, на спробу Галерія та Максиміна переконати
91 Штернберг Я. И. Анастасия Ярославна – королева Венгрии / Я. И. Штернберг // Вопросы
истории. – Москва, 1984. – № 10. – С. 183.
92 Там само. Поклик на: Lázár I. Kiált Patak vára. – Budapest, 1974.
93 Юрасов М. К. Русско-Венгерские отношения второй трети XI в. / М. К. Юрасов // Мир
истории. – Москва, 2002. – № 3: http://library.by/portalus/modules/history/readme.php?sub
action=showfull&id=1096316981&archive=&start_from=&ucat=1&
94 Прицак О. И. Происхождение названия RŪS/RUS’. – С. 117-118.
95 Назаренко А. В. Древняя Русь на международных путях. – С. 104-104.
96 Колосовская Ю. К. Агиографический источник. – С. 51-52.
284
Діоклетіана повернутися у владу, він відповів відмовою.
Приймаючи ототожнення першої будівлі з тексту Фоми Сплітського з Кар-
нунтумом, необхідно з’ясувати, чи можна його також вважати першою із трьох
будівель, про котрі повідомив ал-Мас’уді? Цей храм знаходився “на тих го-
рах, про які кажуть філософи, що вони належать до високих гір світу”, а
долину Дунаю з обидвох боків стискають два великі гірські масиви – Альпи та
Карпати. Їх сприймали однією гірською системою, розірваною Дунаєм та Ві-
денською котловиною. Так Шимон Кезаї вживає щодо східних Карпат поняття
“Рутенські Альпи”97. Припущення, що у цитованій фразі ал-Мас’уді, мова йде
про гори, що належать до якогось справді високого й відомого гірського масиву,
хоч самі не обов’язково є високими, якнайкраще пасує до гір, що оточували Ві-
денську котловину й з’єднували Карпатські відроги з Альпійськими. В районі
Карнунта в лівобережжя впирається пасмо Малих Карпат (слов. Malé Karpaty,
нім. Kleine Karpaten) – частини Західних Карпат Словаччини. Складовою цього
масиву на австрійському правобережжі є Ґундсхаймер Берге (нім. Hundsheimer
Berge, або Hainburger Berge) з найвищою вершиною Ґундсхаймер Берг висотою
480 м, яка на південному-сході з’єднується з передгір’ям Альп – горами Лейта
(Leithagebirge), дожиною 35 км і найвищою точкою – 484 м над рівнем моря. У
такому випадку фразу ал-Мас’уді “на тих горах” слід трактувати як широкий
географічний орієнтир, тобто так само, як він трактує і “Чорну гору”, де було
споруджено другу із згаданих будівель. Отже інформація ал-Мас’уді про пер-
шу, неназвану будівлю, яку вшановують слов’яни, співпадає у географічних
деталях з угорсько-австрійським прикордонням, пов’язаним з історичною те-
риторією, відомою під назвою “Ruzaramarcha”, де сходяться Альпи й Карпати,
й узгоджується з розташуванням з першої споруди з фундацій Діоклетіана, яку
Фома Сплітський помістив “в землях Паннонії на кордоні з Рутенією”.
Таким чином текст “Passio quattuor coronatorum” слугував підставою не
97 Юрасов М. К. Складывание русско-венгерской границы в Х-ХІ вв. // Rossica antiqua. 2006.
Исследования и материалы. – Санкт-Петербург, 2006. – С. 299.
Рис. 10. Карнунт.«Поганські
ворота» Гравюра Рудольфа фон
Альта 1840 р.
Рис. 11. Карнунт.«Поганські ворота» Сучасний стан
з лінійним відтворенням первісного вигляду
285
лише для повідомлень Фоми Сплітського. Інформація з цього джерела у віль-
ному викладі увійшла до “Промивалень золота” ал-Мас’уді. Цілком реальною
стає ціла низка фактів з тексту арабського географа, які вважалися надуманими
чи перебільшеними, як от розміри будівель та речей чи багатство оздоблення
споруд, якщо прийняти, що мова йде про споруди римського часу, розташовані
на територіях, зайнятих пізніше слов’янами. Разом з тим, у описі споруд ал-
Мас’уді є кілька фактів, які вимагають окремого аналізу.
Архітектурні особливості будівель, описаних ал-Мас’уді
В переліку фантастичних деталей першої будівлі з тексту ал-Мас’уді є
згадка про “отвори, пророблені в ньому, в найвищій його частині, й що в цих
пророблених отворах [відбувалось] від сходу сонця”. Подібно і в прикінце-
вій частині оповіді про діяльність якогось мудреця, що відзначився в землях
слов’ян, він знову пише “про змайстровані [ним] величезні отвори, якими він
привабив до себе їхні (слов’ян – Ю.Д.) серця [та] оволодів іхніми душами”.
Наявність цих отворів звичайно пояснюється практикою слов’янських астро-
логічних спостережень чи перебільшеннями ал-Мас’уді. Романтичному сприй-
няттю цього уривку сприяв і своєрідний його переклад, здійснений А. Гаркаві:
“Що влаштовано (побудовано) в цих отворах для спостереження за сходом
сонця”. Все ж гадаємо, що це свідчення цілком вкладається в реалії будівельної
практики римлян. Описану архітектурно-конструктивну особливість наглядно
ілюструє конструкція купольного завершення округлого вестибюлю палацу
Діоклетіана в Спліті з отвором у його зеніті (Рис. 12). Округла сонячна плям,
яка змінюючи свої обриси переміщується по внутрішній поверхні купола пала-
цового вестибюля (Рис. 13) і до сьогодні є ефектною туристичною атракцією,
фото якої потрапляють у альбоми. Не дивно, що її міг зауважити й інформа-
тор ал-Мас’уді. Найвідоміший приклад застосування купольної конструкції з
горішнім отвором для денного освітлення у пам’ятках римського періоду де-
монструє будівля Пантеону в Римі (Рис. 14). Відомості про великі отвори від-
сутні в тексті “Passio”, проте такого роду “надлишкові” дані могли бути почерп-
нуті від особи, котра безпосередньо могла їх споглядати. На думку Я. Дашке-
вича таким очевидцями могли бути арабські купці чи інші автори, тексти яких
він міг використовувати. Серед інформаторів міг бути і колишній полонений
у Візантії Муслім ібн Абу Муслім аль-Джармі, викуплений 845 р. з полону, зі
старшими реляціями якого ал-Мас’уді був знайомий98.
До астрологічного нашарування у повідомленні ал-Мас’уді про перший
будинок вшановуваний слов’янами долучають і згадку “про накреслені в ньому
знаки, що вказували на майбутні явища”. Проте, у тексті “Passio” є сюжет-
на лінія, яка прямо з нею кореспондується. Скульптори-квадратарії викону-
вали роботи зі iменем Ісуса Христа та знаком хреста. Зауваживши це, один
з “філософів”, які наглядали за виконавцями, обурився та викрикнув: “Цей
знак є знаком магічного мистецтва, бо я не знаю, що це за знак такий, що
будучи знаком жорстокої смерті, дає вам все сприятливе для вас”. На під-
ставі цього факту виникла суперечка між філософом та квадратаріями. Проти
98 Дашкевич Я. Русь і Сирія. – C. 24.
286
Рис. 12. Палац Діоклетіана у Спліті.
Конструкція купола вестибюля
Рис. 13. Палац Діоклетіана у Спліті.
Освітлення поверхні купола вестибюля
Рис. 14. Пантеон в Римі. ІІ ст. Купол з отвором для освітлення
287
митців-християн було настроєно інших майстрів, що вигукували: “Ради бла-
гополуччя найблагочестивішого цезаря, вижени нечестивців, вижени магів!”.
Конфлікт, що розпочався з дискусії про виконання робіт зі знаком хреста, за-
вершився мученицькою смертю християн. Саме потрактована буквально ін-
формація про хресне знамення і могла відобразитися в тексті ал-Мас’уді про
накреслені в будівлі знаки. До того ж, квадратарії могли не просто осіняти себе
хресним знаменням, а й карбувати християнські символи на своїх творах. На-
несення різного роду знаків, якими майстри маркували свої вироби, є загаль-
ною практикою у каменярській справі. Такі знаки, для прикладу, виявлено і на
кам’яних деталях палацу Діоклетіана в Спліті. Вони мали вигляд як подібний
до букв (Рис. 15), так і більше зображальний, наприклад у вигляди інструмен-
тів (Рис. 16).
Крім різного роду дивовижних архітектурних реалій Ал-Мас’уді опові-
дає також про звуки, що лунали з висот першого будинку, і що ці звуки мали
вплив на людей. Це міг бути якийсь музичний супровід, наприклад органний.
Два срібні органи, приховані за завісами, та духові інструменти згадуються в
трактаті Костянтина Багрянородного “Про церемонії” (Кн. ІІ, розд. 15) в опо-
віді про другий прийом княгині Ольги у імператорському палаці. Звуки цього
інструменту використовувалися для впливу на володарку варварів. Про широ-
ке розповсюдження органів свідчить хоча б зображення цього інструменту на
фресках Софії Київської99. Отже деталі розділу про вшановувані у слов’ян бу-
динки з книги “Промивальні золота та родовища дорогоцінного каміння” ма-
ють далеко не фантастичний характер і не підважують репутації ал-Мас’уді як
ретельного й уважного до подробиць автора, для якого характерний критичний
метод викладу.
Висновки
Аналіз тексту ал-Мас’уді про три вшановувані слов’янами будівлі з книги
“Промивальні золота та родовища дорогоцінного каміння” і його порівняння з
відомостями Фоми Сплітського про три споруди, зведені імператором Діокле-
тіаном “в різних краях світу”, що кореспондуються з агіографічним джерелом
– “Passio quattuor coronatorum”, доводить, що у цих документах мова йде про
ті ж самі об’єкти, зведені на заселеній слов’янами території Далмації та Пан-
нонії. Ці територіальні межі узгоджуються з переліком народів, що фігурують
у маловідомому фрагменті, що передував повідомленню про три слов’янські
будівлі, який ввів у науковий обіг Я. Дашкевич.
Фома Сплітський ідентифікує два з трьох об’єктів, що належали до буді-
99 Тоцкая И. Ф., Заярузный А. М. Музыканты на фреске “Скоморохи” в Софии Киевской /
И. ф. Тоцкая, А. М. Заярузный // Древнерусское искусство. Художественная культура Х –
первой половины ХІІІ в. – Москва, 1988. – С. 143-155.
Рис. 15. Каменярські знаки. Палац
Діоклетіана в Спліті (За Ц. Фішковичем)
Рис. 16. Каменярські знаки. Палац Ді-
оклетіана в Спліті (За Ц. Фішковичем)
288
вельних фундацій Діоклетіана, другим з яких він називає м. Діоклею, заснова-
ну в провінції Превалітана. Після заселення слов’янами ця частина Південної
Далмації фігурує в документах як Дукля, Зета та Чорногорія. Діоклея ототож-
нюється з другим будинком, описаним ал-Мас’уді, “який створив один з їхніх
царів на Чорній горі”. Згадка про кольорові та лікувальні води узгоджується з
природними властивостями вод Чорногорії, які в римські часи використовува-
лися для лікування ветеранів, котрих поселяли на цих територіях. Атрибути,
що супроводжують опис ідола Сатурна, пов’язаного з другою будівлею, до-
зволяють вбачати в ньому Асклепія (Ескулапа). Навколо процесу виконання
скульптури Асклепія у “Passio quattuor coronatorum” вибудовується основна
сюжетна лінія, яка завершується мученицькою смертю скульпторів-квадрата-
ріїв, які відмовилися її виконувати.
Третьою спорудою Фома Сплітський називає палац Діоклетіана у Спліті,
зведений на березі Адріатики. Ця велична споруда кореспондується з третім
будинку у описі ал-Мас’уді, зведеному “на горі, яку оточує затока моря”. В
середині цієї споруди вивищувалася величезна баня, що узгоджується з вось-
мигранною банею мавзолею Діоклетіана. За ал-Мас’уді під банею знаходилися
два ідоли у чоловічій та жіночій подобі, які відповідають скульптурам Діокле-
тіана та його дружини, які знаходилися в нішах Мавзолею.
Першу, неназвану споруду з фундацій Діоклетіана Фома Сплітський роз-
ташовує “в землях Панонії на кордоні з Рутенією”. Зведену римлянами будівлю
марно шукати в Карпатах, що слугували природнім кордоном між Руссю та
Угорщиною. Гадаємо, що вона могла розташовуватися на австро-угорському
прикордонні, територіально близькому до колишньої імперської “Марки ру-
сів” (Ruzaramarcha), де було зведену угорську прикордонну фортецю Орос-
вар (Terra Uruzwar/ Wruzwar грамоти 1208 р.). Будівлею, яку Фома Сплітський
приписав Діоклетіану, міг бути римський Карнунт – столиця Верхньої Панно-
нії. Розташування Карнунта на стику між Карпатами та Альпами, розділених
Дунаєм, узгоджується з відомостями ал-Мас’уді про першу будівлю, вшанову-
вану слов’янами, що знаходилася “на тих горах, про які кажуть філософи, що
вони належать до високих гір світу”.
Описані ал-Масуді будівлі характеризуються значними розмірами, багатим
оздобленням та архітектурними деталями, характерними для монументальних
споруд, що зводилися римлянами. Це саме ті риси, які вважалися надумани-
ми чи перебільшеними, якщо пов’язувати їх з будівельною практикою ран-
ньосередньовічних слов’ян. Інформатори арабського географа віднесли їх до
слов’янської спадщини на тій підставі, що території, на яких розташовувалися
згадані ним римські споруди на той час заселяли слов’яни.
Yuriy Dyba. AGIOGRAPHIC SOURCE OF THE REPORT OF AL-
MAS’UDI ON STRUCTURES, REVERED BY SLAVS
|