„Начало кнѧжениѧ великаго кнѧзѧ Романа”: до питання про час утвердження Романа Мстиславича в Галичі
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
|---|---|
| Datum: | 2011 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2011
|
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/58418 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | „Начало кнѧжениѧ великаго кнѧзѧ Романа”: до питання про час утвердження Романа Мстиславича в Галичі / В. Нагірний // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2011. — Вип. 20. — С. 511-521. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-58418 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Нагірний, В. 2014-03-23T15:38:49Z 2014-03-23T15:38:49Z 2011 „Начало кнѧжениѧ великаго кнѧзѧ Романа”: до питання про час утвердження Романа Мстиславича в Галичі / В. Нагірний // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2011. — Вип. 20. — С. 511-521. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. 2223-1196 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/58418 uk Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність „Начало кнѧжениѧ великаго кнѧзѧ Романа”: до питання про час утвердження Романа Мстиславича в Галичі “Beginning of the reign of the grand prince Roman” (“Начало кнѧжениѧ великаго кнѧзѧ Романа”): to the matter of the time of the establishment of Roman Mstyslavych in Galych Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
„Начало кнѧжениѧ великаго кнѧзѧ Романа”: до питання про час утвердження Романа Мстиславича в Галичі |
| spellingShingle |
„Начало кнѧжениѧ великаго кнѧзѧ Романа”: до питання про час утвердження Романа Мстиславича в Галичі Нагірний, В. |
| title_short |
„Начало кнѧжениѧ великаго кнѧзѧ Романа”: до питання про час утвердження Романа Мстиславича в Галичі |
| title_full |
„Начало кнѧжениѧ великаго кнѧзѧ Романа”: до питання про час утвердження Романа Мстиславича в Галичі |
| title_fullStr |
„Начало кнѧжениѧ великаго кнѧзѧ Романа”: до питання про час утвердження Романа Мстиславича в Галичі |
| title_full_unstemmed |
„Начало кнѧжениѧ великаго кнѧзѧ Романа”: до питання про час утвердження Романа Мстиславича в Галичі |
| title_sort |
„начало кнѧжениѧ великаго кнѧзѧ романа”: до питання про час утвердження романа мстиславича в галичі |
| author |
Нагірний, В. |
| author_facet |
Нагірний, В. |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
“Beginning of the reign of the grand prince Roman” (“Начало кнѧжениѧ великаго кнѧзѧ Романа”): to the matter of the time of the establishment of Roman Mstyslavych in Galych |
| issn |
2223-1196 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/58418 |
| citation_txt |
„Начало кнѧжениѧ великаго кнѧзѧ Романа”: до питання про час утвердження Романа Мстиславича в Галичі / В. Нагірний // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2011. — Вип. 20. — С. 511-521. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT nagírniiv načaloknѧženiѧvelikagoknѧzѧromanadopitannâpročasutverdžennâromanamstislavičavgaličí AT nagírniiv beginningofthereignofthegrandprinceromannačaloknѧženiѧvelikagoknѧzѧromanatothematterofthetimeoftheestablishmentofromanmstyslavychingalych |
| first_indexed |
2025-11-26T00:06:45Z |
| last_indexed |
2025-11-26T00:06:45Z |
| _version_ |
1850591429813862400 |
| fulltext |
511
Віталій Нагірний*
„НАЧАЛО КНѦЖЕНИѦ ВЕЛИКАГО КНѦЗѦ РОМАНА”:
ДО ПИТАННЯ ПРО ЧАС УТВЕРДЖЕННЯ РОМАНА
МСТИСЛАВИЧА В ГАЛИЧІ.
У самому кінці ХІI століття відбулась подія, яка серйозно вплинула на по-
дальшу долю Галицької і Волинської земель – помер галицький князь Володи-
мир Ярославович, останній легітимний представник династії Ростиславичів.
Два його сини, які від 1188 року перебували в Угорському королівстві, були по-
зашлюбні і не могли претендувати на батьківську спадщину1. Внаслідок цього,
галицький трон виявився вакантним. Цю ситуацію одразу ж використав воло-
димирський князь Роман Мстиславич. Заручившись підтримкою краківського
князя Лешка Білого він організував похід на Галич, зайняв місто і приєднав
Галицьку землю до своїх волинських володінь2.
На жаль, сучасні згаданим подіям джерела не зафіксували дати смерті Во-
лодимира Ярославовича, чи час зайняття Галича Романом Мстиславичем. Із
Київського літопису відомо, що у 1196 [6704] році Володимир був ще живий3,
а із Галицько-Волинського літопису дізнаємось, що у 1201 [6709] році галиць-
ким князем був вже Роман Мстиславич4. Інші ранні руські літописи – Лаврен-
тіївський та Радзівілівський – оминули своєю увагою події в Галицькій землі5,
а польський хроніст Вінцентій Кадлубек, не подаючи дати, коротко занотував:
„eo namque temporis in fata concesserat dux Galicie Wladimir”6.
* Нагірний Віталій – доктор філософії, доцент Ягеллонського університету (Краків, Поль-
ща).
1 В буллі папи Гонорія III датованій 29 січня 1218 року, адресованій до Миколая, ігумена
монастиря св. Феодосія на р. Сава в Угорщині, згадані „Basilica et Johanne Blandemero Ru-
sorum Regibus apud Galiziam” (Vetera Monumenta Historica Hungariam Sacram Illustrantia
/ Еd. A Theiner et F. Miklosich. – Т. I: Ab Honorio PP. III usque ad Clementem PP. VI. 1216-
1352. – Romae, 1859. – № XVI). На думку частини сучасних дослідників у папському до-
кументі йдеться про синів Володимира Ярославича. Див. наприклад: Войтович Л. Княжа
доба на Русі: портрети еліт. – Біла Церква, 2006. – С. 351. Однак, існує і інша думка, згід-
но із якою інформація папської булли стосується першої половини ХІІ століття, а згада-
них у ній „Basilica et Johanne Blandemero...” необхідно ототожнювати із теребовельським
князем Васильком Ростиславовичем, його сином Іваном та племінником Володимирком
Володаревичем. Див. наприклад: Майоров О. Про останній похід Романа Мстиславовича
(у контексті зовнішньополітичних зв’язків Галицько-Волинського князівства) / О. Майо-
ров // Записки Наукового Товариства Шевченка. – Т. 256: Праці Історично-філософської
секції. – 2008. – С. 9 (там також історіографія проблеми).
2 Детальніше про ці події, див.: Nagirnyy V. Polityka zagraniczna księstw ziem halickiej i wo-
łyńskiej w latach 1198/99-1264. (в друці).
3 Ипатьевская летопись // Полное Собрание Русских Летописей [далі: ПСРЛ]. – Т. 2. –
Санкт-Петербург, 1908. – Стб. 698.
4 Там само. – Стб. 715.
5 Див.: Летопись по Лаврентьевскому списку // ПСРЛ. – Т. 1. – Ленинград, 1926-1928. – Стб.
414-416; Радзивиловская летопись // ПСРЛ. – Т. 38. – Ленинград, 1989. – С. 159-160.
6 Magistri Vincentii dicti Kadlubek Chronica Polonorum / Еd. M. Plezia // Monumenta Polo-
512
Дату смерті Володимира Ярославовича подають тільки пізніші джерела,
однак із певними розбіжностями. Польський хроніст XV століття Ян Длугош7,
а слідом за ним ХVI-вічні автори Мартін Бєльський і Мартін Кромер8, а також
Мацєй Стрийковський9 віднесли дану подію до 1198 року. Натомість укладач
українського Густинського літопису, створеного у ХVIІ столітті, вмістив ін-
формацію про смерть галицького князя під 1199 роком10. У звязку із цим, у
ХІХ столітті в історичній науці появилось два підходи щодо датування смерті
останнього легітимного Ростиславича і зайняття Галича володимирським кня-
зем. У зарубіжній історіографії, насамперед у польській та російській, пере-
важала хронологія, подана Длугошем11. Щодо українських істориків, то вони
висловились за датою, поданою у Густинському літописі. Першим, наскільки
мені відомо, таку хронологію прийняв Ісидор Шараневич, а вслід за ним і Ми-
хайло Грушевський. В свою чергу, великий науковий авторитет останнього із
згаданих авторів привів до того, що 1199 рік став загальноприйнятою датою
смерті Володимира Ярославича і зайняття Галича Романом Мстиславовичем.
Але цікаво, що ні І. Шараневич, ні М. Грушеський не навели переконливих до-
казів на користь такого датування. Ісидор Шараневич не вникаючи в деталі, за-
значив тільки, що Володимир помер у 1199 році, після чого Галич опинився під
владою Романа12. Більше уваги цій проблемі присв’ятив Михайло Грушевський.
niae Historica. Nova Series [далі: MPH. S.N.]. – Т. 11. – Cracoviae, 1994. – S. 183. Вслід
за Кадлубком цю інформацію повторює Великопольська хроніка, див.: Chronica Poloniae
Maioris / Ed. B. Kürbis // MPH. S.N. – T. 8. – Warszawa, 1970. – S. 71.
7 Ioannis Dlugossii, Annales seu Cronicae incliti regni Poloniae in 10 libres. – Lib. 5-6. –
Varsaviae, 1973. – S. 168-169.
8 Мартін Кромер подав дату смерті Володимира в наступний спосіб – опис попередніх
подій він закінчив словами „Рік справ тих був по Христі 1197” („Rok spraw tych był
po Chrystusie 1197”), одразу після чого вміщено passus „ Року другого (1198 – В.Н.)
Володимир галицький князь помер...” („Roku drugiego (1198 – V.N.) Włodymierz halickie
książę umarłszy...”), див.: Kronika Polska Marcina Kromera, biskupa Warmińskiego. – T.
1. – Sanok, 1857. – S. 356. У Мартіна Бєльського відповідний фрагмент теж вміщений
одразу після опису подій 1197 року і звучить так: „Швидко потім Володимир галицький
князь помер...” („Rychło potem Włodzimierz halickie książę umarł...”), див.: Kronika Polska
Marcina Bielskiego. – T. 1. – Sanok, 1856. – S. 225.
9 Stryjkowski M. Kronika Polska, Litewska, Źmódska i wszystskiej Rusi. Przedmowa M.
Malinowskiego. – T. 1. – Warszawa, 1846. – S. 209.
10 Прибавление къ Ипатіевской летописи // ПСРЛ. – T. 2. – Санкт-Петербург, 1843. – C. 326;
Latopis hustyński. Opracowanie, przekład i komentarze / Wyd. H. Suszko. – Wrocław, 2003.
– S. 174.
11 Див. наприклад: Bielowski А. Halicko-Włodzimierskie xsięstwo, później królestwo / A.
Bielowski // Biblioteka Ossolińskich. – T. 4. – Lwów, 1864. – S. 10; Smolka S. Mieszko Stary
i jego wiek. – Warszawa, 1881. – S. 543, przyp. 12; Droba L. Stosunki Leszka Białego z Rusią
i Węgrami. – Kraków, 1881. – S. 4, przyp. 1, S. 7; Semkowicz A. Krytyczny rozbiór Dziejów
Polskich Jana Długosza (do roku 1384). – Kraków, 1887. – S. 201; Соловьёв С. М. История
России с древнейших времен. – T. 3-4. – Москва, 1988. – C. 559; Balzer O. Genealogia
Piastów. – Kraków, 1895. – S. 263.
12 Szaraniewicz I. Die Hypatios-Chronik, als Quellen-Beitrag zur österreichischen Geschichte. –
Lemberg, 1872. – S. 20. Цікаво, що у попередній праці Ісидор Шараневич датував смерть
Володимира на 1198 рік , а зайняття Галича Романом Мстиславовичем на 1199 рік, див.:
Шараневич І. Исторія Галицко-Володимирской Русы оть найдавнейших времен до року
513
У другому томі його „Історії України-Руси” читаємо: „В руських джерелах не-
ма дати смерти Володимира, в останнє Володимир згадуєть ся, як ми бачили, в
осени 1196 р. (Іпат. с. 468), про Романа ж у Галичинї чуємо 1201 р. (під 1202 р.
в Лаврентиєвській, що тут спізнюєть ся о оден рік). Дату 1198 р. дав Длуґош.
Його хронольоґія руських подїй взагалї дуже кулява, він то спізнюєть ся, то
спішить ся незвичайно, але на сей раз може він і мав перед очима якусь записку
– пор. його приписку в Monumenta Pol. hist. II. 800. Я одначе скорше був би за
трохи пізнїйшою датою – нпр. 1199 р., виходячи от з чого: Київська лїтопись,
що тут досить інтересуєть ся галицькими подїями і повинна б згадати про
смерть Володимира, а знов у хронольоґії сих років акуратно кінчить ся 1198 р.
(1199 ї 1200 зайняті похвалою Рюрикови), – про смерть його не згадує; через
те правдоподібнїйше, що він умер не 1198 р., а 1199 наприклад. Мабуть та-
кими самими міркуваннями прийшов до такої дати й густинський компілятор
(с. 327), бо у Кромера і Бєльского, котрих він цитує, сеї дати він не мав”13. Але,
як виникає із цитованого фрагменту, М. Грушевський не мав певності щодо того
чи Володимир насправді помер у 1199 році і не відкидав повністю можливості,
що дана подія могла відбутись і в 1198 році. Підтвердженням цього є слова іс-
торика: „Десь 1198, чи правдоподібнїйше може – 1199 р. умер Володимир”14.
Тим не менш, припущення М. Грушевського дослідники почали трактувати як
доведений факт і на даний час воно повністю домінує в історичній літературі15.
Необхідно також підкреслити, що історики просто прийняли 1199 рік як час
смерті Володимира і дату зайняття Галича Романом Мстиславовичем, не вда-
ючись до глибшого аналізу даної проблеми. Тим не менш, увагу привертають
кілька важливих фактів, які не дозволяють беззаперечно приймати запропоно-
ване М. Грушевським датування. У звязку із цим вважаю за необхідне вдатись
до глибшого аналізу його аргументів.
Звернімось насамперед до твору Яна Длугоша. Михайло Грушевський
вважав, що хронологія „руських подій” подана в хроніці польського автора
є „дуже кулява”. Справді, при описі подій на Русі, які мали місце по смерті
1453. – Львов, 1863. – C. 62, 64.
13 Грушевський M. C. Історія України-Руси. – T. 2. – Київ, 1992. – C. 454, прим. 1.
14 Там само. – C. 454.
15 Таке датування є загально прийнятим у сучасній історичній науці. Наскільки мені
відомо, від часів М. Грушевського тільки С. Захоровський, Г. Лябуда, Л. Махновець і
Б. Кюрбіс прийняли 1198 рік як час смерті Володимира і дату зайняття Галича Романом
Мстиславовичем, див: Zachorowski S. Studja do dziejów XIII-go w. w pierwszej jego połowie
/ Wyd. J. Fijałek, // Rozprawy Wydziału Historyczno-Filozofi cznego Akademii Umejętności. –
T. 62. – Kraków, 1921. – S. 77; Labuda G. Zaginiona kronika z pierwszej połowy XIII wieku
w Rocznikach Królestwa Polskiego Jana Długosza. Próba rekonstrukcji. – Poznań, 1983. –
S. 29-30; Літопис Руський, за ред. Л. Махновця. – Київ, 1989. – C. 370, прим. 1 до 1201 року;
Kürbis B. Wstęp // Kronika Polska, przełożyła i opracowała B. Kűrbis. – Wrocław-Warszawa-
Kraków, 1996. – S. XXXVI (пізніше Б. Кюрбіс висловлювалась і на користь 1198 і на користь
1199 року, див.: Kürbis B. Wstęp // Mistrz Wincenty Kadłubek. Kronika Polska, przełożyła i
opracowała B. Kűrbis. – Wrocław, 2003. – S. XXXVI, 251, прим. 295). Обережно до дати 1199
віднеслась також Н. Щавелєва, див.: Щавелева Н. И. Древняя Русь в „Польской истории”
Яна Длугоша (книги I-VI): Текст, перевод, комментарий, под ред. и с дополнениями
А. В. Назаренко. – Москва, 2004 . – C. 440, прим. 333.
514
Романа Мстиславовича, польський автор допустився чимало хронологічних
неточностей. Однак, в тій частині твору Длугоша, де розповідається про остан-
ні роки ХІІ і перші роки ХІІІ століття, спостерігаємо іншу ситуацію. Тут кра-
ківський канонік автор подає досить точне датування подій, що відбувались на
Русі. Можна навести кілька таких прикладів. Під 1199 роком Длугош інформує
про початок репресій застосованих Романом Мстиславовичем проти галиць-
кого боярства16. В даному випадку подана ним хронологія цілком вписується
в контекст подій оскільки майже ідентичне оповідання знаходимо в Хроніці
Вінцентія Кадлубка. Під 1202 роком в творі польського хроніста міститься ін-
формація про зайняття і зруйнування Києва військами Рюрика Ростиславовича
та його половецьких союзників. Цього разу Длугош подав навіть точну денну
дату – 2 січня17. Правильною є також дата загибелі Романа Мстиславича під
Завихостом18. Звичайно, зустрічаємо у Длугоша і окремі хронологічні неточ-
ності19. Однак, необхідно підкреслити, що при описі подій на Русі в останніх
роках ХІІ і на самому початку ХІІІ століття польський хроніст подає досить
достовірну хронологію, в кожному разі розбіжності в датуванні не настільки
серйозні як допущені помилки при описі наступних подій. З іншого боку, і сам
М. Грушевський не відкидав можливості того, що Длугош міг опиратись не
незбережене джерело і його датування може бути правильним. Останнє при-
пущення видається більш раціональним. Спробуємо вияснити на підставі чого
польський хроніст міг вибудувати свою хронологію.
Знайти відповідь на поставлене запитання надзвичайно важко. Відомо, що
при описі подій в Галицькому князівстві в кінці ХІІ століття Ян Длугош опи-
рався насамперед на твір Вінцентія Кадлубка, з якого він черпав інформацію
16 Ioannis Dlugossii. Annales. – Lib. 5-6. – S. 173-174.
17 Там само. – S. 184-185. Подаючи таку річну дату хроніст не допустився помилки,
оскільки описувані ним події мали місце в літописному 1202 березневому році (1.03.1202
– 28.02.1203). Детальніше про це див.: Бережков Н. Г. Хронология русского летописания.
– Москва, 1963. – C. 87.
18 Ioannis Dlugossii. Annales. – Lib. 5-6. – S. 192-197, зокрема S. 197.
19 До таких помилок краківського каноніка необхідно віднести вміщену під 1198 роком (за-
мість 1194 року) згудку про смерть київського князя Святослава Всеволодовича (Ioannis
Dlugossii. Annales. – Lib. 5-6. – S.173. Пор.: Ипатьевская летопись. – Cтб. 680), а також
зміщення дати походу руських князів проти половців із зими 1203/1204 року на 1205 рік
(Ioannis Dlugossii. Annales. – Lib. 5-6. – S. 197). В останньому випадку механізм виник-
нення помилки можна з високою правдоподібністю пояснити тим, що Длугош просто
старанно переписав дату виправи із якогось руського джерела. Тим більше, що помилки
в датуванні даного походу зустрічаємо і в ранніх руських літописах, наприклад в Лав-
рентіївському, див.: Летопись по Лаврентьевскому списку. – Cтб. 420. Пор.: Щавелева Н.
И. Древняя Русь в „Польськой истории” Яна Длугоша. – C. 444, прим. 341. Приблизно
на рік Длугош помилився і при поданні інформації про зайняття Києва князем Святос-
лавом та вигнання його із столиці Русі Романом Мстиславовичем, при умові однак, що
дана подія взагалі мала місце, див.: Ioannis Dlugossii. Annales. – Lib. 5-6. – S. 198; Пор.:
Щавелева Н.И. Древняя Русь в „Польськой истории” Яна Длугоша. – C. 444-445, прим.
343; Dąbrowski D. Genealogia Mścisławowiczów. Pierwsze pokolenia (do początku XIV w.). –
Kraków, 2008. – S. 599-601. Не згадуватиму тут розповіді Длугоша про так званий перший
похід Романа до Польщі в 1204 році (Ioannis Dlugossii. Annales. – Lib. 5-6. – S. 191-192),
оскільки вияснити її походження і достовірність фактично неможливо.
515
за посередництвом Великопольської хроніки20. Але і Кадлубек, і автор Велико-
польської хроніки інформують про смерть Володимира Ярославовича та зміни
на галицькому троні без подання конкретної дати21. Правда, на маргінесі Кра-
ківського Капітульного рочника, яким, поза всіма сумнівам, користувався поль-
ський хроніст22, під 1198 роком знаходимо наступну нотатку: „Romano duci per
Lestkonem datur Haliziensis ducatus”23, однак цей запис був зроблений значно
пізніше, а його автором найправдоподібніше був сам Длугош24. Виходячи із
цього, необхідно шукати інше джерело на яке міг опиратись краківський ка-
нонік. Новітні джерелознавчі дослідження показують, що він, при описі подій
кінця ХІІ і першої половини ХІІІ століття користувався низкою незбережених
польських джерел. Серед них могли бути домініканська так звана „Втрачена
хроніка”, написана Вінцентієм з Кєльчи біля 1260 року25 чи, що більш правдопо-
дібне, цілий ряд невідомих сьогодні творів, повсталих у середовищі польських
домініканців26. Не виключено, що саме в одному із цих незбережених джерел
Длугош міг знайти дату смерті Володимира чи дату зайняття Галича Романом.
Дане припущення видається досить вірогідним, оскільки польські автори були
досить добре поінформовані про події в сусідніх руських князівствах. Треба
взяти під увагу ще одну можливість розвязання даної проблеми. Дослідники
вже неодноразово звертали увагу на те, що існують поважні підстави вважати,
що Длугош, при написанні шостої книги свого твору, користувався незбереже-
ними руськими джерелами27. З огляду на те, що у польського історика знаходи-
мо багато інформації про події на Русі, котра невідома із інших джерел, вважаю
20 Semkowicz A. Krytyczny rozbiór. – S. 201; Щавелева Н.И. Древняя Русь в „Польськой исто-
рии” Яна Длугоша. – C. 440, прим. 333.
21 Magistri Vincentii dicti Kadłubek Chronica Polonorum. – S. 183; Chronica Poloniae Maioris.
– S. 71.
22 Н. И. Щавелева, Древняя Русь в „Польськой истории” Яна Длугоша. – C. 21-23 (там також
історіографія питання).
23 Nadawniejsze roczniki krakowskie i kalendarz, ed. Z. Kozłowska-Budkowa // MPH S.N. –
T. 5. – Warszawa, 1978. – S. 68, przyp. II.
24 Там само. На мою думку, даний запис, незважаючи на його пізніше походження, має
важливе значення, оскільки факт, що Длугош наважився вписати цю інформацію на полях
рочника може свідчити про те, що хроніст був переконаний у правильності цієї дати.
25 Labuda G. Zaginiona kronika. – S. 160-173.
26 Zdanek M. „Zaginiona kronika dominikańska” z XIII wieku. Próba nowego spojrzenia // Fontes
et historica. Prace dedykowane Antoniemu Gąsiorowskiemu. – Poznań, 2007. – S. 245-282,
зокрема S. 279.
27 Про руські джерела якими міг користуватись Длугош, див.: Пашуто В. Т. Киевская ле-
топись 1238 г. / В. Т. Пашуто // Исторические Записки. – T. 26. – 1948. – C. 276-279;
Dąbrowski J. Dawne dziejopisarstwo polskie (do roku 1480). – Wrocław-Warszawa-Kraków,
1964. – S. 226; Лимонов Ю. А. Ян Длугош и русские летописи / Ю. А. Лимонов // Куль-
турные связи России с европейскими странами в XV-XVII веках. – Ленинград, 1978. – C.
6-96; Щавелева Н. И. Древняя Русь в „Польськой истории” Яна Длугоша. – C. 40-52 (там
також історіографія проблеми); Dąbrowski D. Czy Jan Długosz pisząc siódmą księgę „An-
nalium” korzystał z Kroniki halicko- wołyńskiej lub źródła jej pokrewnego? / D. Dąbrowski //
Ruthenica. – T. 3. – 2004. – C. 185; Його ж: Dwa ruskie małżeństwa Leszka Białego. Karta
z dziejów Rusi halicko–wołyńskiej i stosunków polsko–ruskich w początkach XIII wieku //
Roczniki Historyczne. – R. 72. – 2006. – S. 81-84.
516
раціональною думку про використання ним незбережених руських літописів,
із яких він міг почерпнути дату смерті останнього легітимного Ростиславича і
дату опанування галицького трону володимирським князем. Запропоновані ви-
ще розв’язання вважаю найбільш логічними, хоча необхідно визнати, що оста-
точно підтвердити їх неможливо з огляду на стан джерельної бази.
Перейдемо до чергового моменту у наукових роздумах М. Грушевського –
до проблеми відсутності інформації про смерть Володимира Ярославовича у
Київському літописі. Як вже зазначалось вище, український дослідник пояснив
мовчання літопису тим, що інформація про смерть Володимира не пасувала до
похвали Рюрикові Ростиславовичу, яка знаходиться в літописі під 1199 і 1200
роками. Натомість, нічого не перешкоджало літописцеві помістити інформа-
цію про смерть Володимира під 1198 роком, якщо дана подія справді відбулась
в тому році. На підставі таких міркувань історик прийшов до висновку, що
Володимир мав померти після 1198 року, найправдоподібніше в 1199 році. По
суті справи, це є головним аргументом М. Грушевського на користь того, що
Володимир Ярославович у 1198 році був ще живий. Погоджуючись із тезою,
що інформація про смерть Володимира не пасувала до похвали на честь Рюри-
ка, хочу наголосити, що власне з цього приводу вона не могла бути вміщеною
і під 1198 роком. Джерелознавчі дослідження Київського літопису показують,
що останні його записи – датовані 1198, 1199 i 1200 роками – у раніших редак-
ціях цього твору були єдиною літописною статтею, яка була вміщена під 1198
роком. І тільки пізніше один із редакторів літопису поділив її на три частини.
Відповідно, похвалу Рюрику Ростиславовичу необхідно датувати березневим
1198 роком (1.03.1198 – 28.02.1199)28. Таким чином бачимо, що якщо б смерть
Володимира мала місце у 1198 році, зокрема у другій його половині, то вона
так само не пасувала б до описуваних у літописі подій і з цього приводу могла
бути проігнорована літописцем29. Звичайно, існує ще можливість того, що по-
дії в Галицькій землі в останніх роках ХІІ століття знайшли своє відображен-
ня у незбереженому продовженні Київського літопису30. Але це останнє при-
пущення неможливо підтвердити чи спростувати31. В кожному разі вважаю,
28 Шахматов А. Разыскания о русских летописях. – Москва, 2001. – C. 572, 582; Бережков
Н. Г. Хронология русского летописания. – C. 24, 209-211, 340.
29 Необхідно відмітити, що Київський літопис під 1198 роком розповідає про смерть
чернігівського князя Ярослава Всеволодовича (Ипатьевская летопись. – Cтб. 707), яка теж
не пасує до похвали Рюрикові. Але, дана інформація, найправдоподібніше, стосувалась
попереднього 1197 року і була вміщена під 1198 роком пізнішим редактором літопису.
Детальніше про це див.: Бережков Н. Г. Хронология русского летописания. – C. 209.
30 В історичній науці часто зустрічаємо погляд, згідно із яким Ян Длугош користувався
незбереженим руським літописом, який був створений у середовищі близькому до смо-
ленських Ростиславичів і був зредагований біля 1238 року. Див. наприклад: Пашуто В. Т.
Киевская летопись 1238 г. – C. 276-279; Dąbrowski D. Czy Jan Długosz pisząc siódmą księgę
„Annalium” korzystał z Kroniki halicko- wołyńskiej lub źródła jej pokrewnego? – S. 185.
31 Достовірно вияснити чи інформація про досліджувані події могла потрапити до Длугоша
за посередництвом незбереженого продовження Київського літопису неможливо. Не
відомо чи дане джерело взагалі містило інформацію про зміни на галицькому троні в кінці
XII століття. З великою обережністю однак припускаю, що у ньому не було інформації про
смерть Володимира і зайняття Галича Романом. В даному випадку виходжу із наступних
517
що вищенаведені міркування не перешкоджають вмістити смерть Володимира
Ярославовича і зайняття Галича Романом Мстиславовичем на 1198 рік, зокре-
ма на другу його половину.
Завершуючи аналіз хронології подій в Галицькій землі у кінці ХІІ століт-
тя, Михайло Грушевський зазначив, що більш вірогідним є датування подане
у Густинському літописі. Однак, не маємо жодного доказу, що саме ця дата
є достовірною. Якщо порівняти записи Длугоша, Бєльського і Кромера із ін-
формацією Густинського літопису то одразу стає помітним тісний звязок між
ними. Немає жодних сумнівів, що у даному випадку автор українського літопи-
су користувався польськими хроніками XVI століття32, а за їх посередництвом
і твором Длугоша. Тільки в одному його інформація відрізняється від даних
польських авторів – смерть Володимира Ярославовича датована не 1198 а 1199
роком33. Не відомо звідки укладач літопису взяв дату, яка не появляється в жод-
ному іншому джерелі. Тим не менш вважаю, що можна запропонувати кілька
розвязань цієї проблеми.
По-перше, не можемо виключити можливості того, що укладач літопису
просто автоматично пересунув датування на один рік. Хочу звернути увагу на
факт, що в тих випадках коли літописець опирався на праці польських хро-
ністів він переважно повторював подану в даних творах хронологію. За од-
ним важливим винятком. При описі перебування опального візантійського
імператора Олексія ІІІ при дворі Романа Мстиславовича Густинський літопис
„спізнюється” на один рік по відношенню до датування Длугоша, Кромера і
Бєльського, які одноголосно датують цю подію 1200 роком34. Натомість в укра-
їнському джерелі ця подія вміщена під 1201 роком, хоча, поза всіма сумнівами,
укладач літопису опирався на даних польських авторів35. У даному випадку ви-
разно простежується хронологічна помилка літописця. Відповідно, не можемо
виключити, що така помилка вкралась і при описі ним галицьких подій кінця
ХІІ стоілття. Оскільки оригінал Густинського літопису не зберігся36, то важко
міркувань. У втраченій частині літопису ці дані могли бути вміщені під датою не ранішою
як 1199 рік (збережена частина літопису закінчується березневим 1198 роком і доведена
до 28.02.1199 року, відповідно незбережене продовження мало б розпочинатись описом
подій 1199 року). Але в такому випадку не зрозуміло чому Длугош, який правдоподібно
користувався даний джерелом, подав 1198 рік. Вважаю, що це дає підстави припускати,
що у втраченому продовженні Київського літопису не було інформації про події в
Галицькій землі у останніх роках XII століття.
32 Про це інформує нас сам укладач Густинського літопису, який на полях своєї праці ста-
ранно нотував джерела на які він опирався. Поряд із описом подій в Галичі літописець
зазначив, що дана інформація була взята із сьомої книги Хроніки Мартіна Кромера та із
твору Мартіна Бєльського, див.: Прибавленіе к Ипатиевской летописи. – C. 326; Latopis
hustyński. – S. 174.
33 Прибавленіе к Ипатиевской летописи. – C. 326; Latopis hustyński. – S. 174.
34 Ioannis Dlugossii, Annales. – Lib. 5-6. – S. 177; Kronika Marcina Bielskiego. – T. 1. – S. 228;
Kronika polska Marcina Kromera. – T. 1. – S. 360.
35 Прибавленіе к Ипатиевской летописи. – C. 327; Latopis hustyński. – S. 175-176.
36 Мишко Д. І. Густинський літопис як історичне джерело / Д. І. Мишко// Український
Iсторичний Журнал. – 1971. – № 4. – C. 69-70; Ковальский Н. П., Мыцык Ю. А. Украин-
ские летописи / Н. П. Ковальский, Ю. А. Мыцык // Вопросы Истории. – 1985. – № 10. – C.
84.
518
судити чи зміщення дат появилось вже в першій версії твору чи виникло при
створенні пізніших копій цього джерела.
По-друге, існує ще одна можливість вирішення даної проблеми – не ви-
ключено що між датуванням Яна Длугоша і Густинського літопису немає су-
перечності. На перший погляд таке припущення може видаватись дивним, але
детальніший аналіз української літературної пам’ятки показує, що воно не по-
збавлене серйозних підстав. В Густинському літописі увагу привертає подвій-
не датування подій – за візантійською ерою та згідно із римським календарем.
На жаль, ми не в змозі вияснити чи така подвійна хронологія була в оригіналі
літопису. Не виключено, що одне із датувань було додане пізнішим редактором.
Але немає жодних сумнівів, що за основу хронологічної сітки треба визнати
датування згідно візантійської ери (включаючи візантійський початок року), як
загально прийняте в руських землях у XV-XVII століттях37, насамперед у се-
редовищі православного духовенства у якому повстав Густинський літопис38.
За візантійською ерою, оповідання про смерть Володимира і зайняття Галича
Романом вміщене в Густинському літописі під 6707 роком. Відомо, що за візан-
тійським календарем початок року припадав на 1 вересня. Відповідно, 6707 рік
„від початку світу” охоплює період від 1 вересня 1198 року до 31 серпня 1199
року39. Таким чином згадувані вище події можна віднести не тільки до 1199
року а і до 1198 року, зокрема до проміжку часу між 1 вересням та 31 грудням40.
Із огляду на це не бачу перешкод, щоб датувати смерть Володимира Ярославо-
вича та зайняття Галича Романом Мстиславовичем на останню третину 1198
року, що відповідало б хронології поданій у Длугоша.
На користь того що досліджувані події мали місце ще в 1198 році може
свідчити ще кілька додаткових міркувань. Необхідно відмітити, що інформа-
цію про зміни на галицькому троні в кінці ХІІ століття зустрічаємо ще в одному
українському творі ХVІІ століття – Хроніці з літописців стародавніх Феодосія
Софоновича41. Порівняння тексту обох пам’яток у тій частині, яка стосується
подій у Галицькій землі, дозволяє вважати, що їх автори опирались на одні і ті
37 Ширше на тему календаря, поширеного у руських землях у XV-XVII століттях див.:
Chronologia Polska / Pod red. B. Włodarskiego. – Warszawa, 1957. – S.56-57.
38 Про автора і місце створення Густинського літопису див.: Єршов А. Коли і хто написав
Густинський літопис? / A. Єршов // Записки Наукового Товариства Шевченка. – T. 100. – ч.
2. – 1930. – C. 205-211; Мишко Д. І. Густинський літопис як історичне джерело. – C. 69-70;
Latopis hustyński. – S. 26-31.
39 У Візантії літочислення велось від символічного початку світу. Згідно нього, Ісус Хрис-
тос народився в 5508 році. Тому, при перерахунку дат поданих за візантійською ерою на
сучасне літочислення, необхідно від наявної в нашому розпорядженні дати відмінусувати
число 5508. Стосуючи відповідну систему, 6707 рік візантійської ери стає 1199 роком на-
шої ери. Але оскільки у візантійському календарі рік розпочинався 1 вересня то внаслі-
док цього 6707 рік відповідає періодові від 1 вересня 1198 до 31 серпня 1199 року нашої
ери. Даний перерахунок зроблений на підставі праць: Черепнин Л. Русская хронология.
– Москва, 1944. – C. 24; Бережков Н. Г. Хронология русского летописания. – C. 9.
40 Мою увагу на даний факт звернув професор Ягелонського університету Мацєй Салямон
(Maciej Salamon) у рецензії на мою дисертацію (квітень 2008 р.).
41 Софонович Феодосій. Хроніка з літописців стародавніх, підготовка тексту, передмова і
коментарі Ю. А. Мицика і В. М. Кравченка. – Київ, 1992. – C. 126.
519
ж джерела. Відомо, що укладач Густинського літопису використовував хроніки
Мартіна Кромера і Мартіна Бєльського. Софонович, натомість, опирався на
Хроніку Мацея Стрийковського42. Добре відомою йому була і Хроніка Мартіна
Бєльського43. Немає необхідності черговий раз доводити загально прийнятий
в історичній науці факт, що і Кромер, і Бєльський, і Стрийковський, при описі
подій на Русі в кінці ХІІ – на початку ХІІІ століття, фактично дослівно по-
вторюють інформацію Длугоша. Відповідно, і Густинський літопис, і Хроніка
Софоновича в даному випадку мають спільне джерело – твір Яна Длугоша. Ще
одним спільним джерелом міг бути один із незбережених руських літописів44.
Але незважаючи на те, що обидва українські твори подають схожий опис подій
у Галицькій землі, вони відрізняються в їх датуванні. Якщо укладач літопису
вмістив їх під 6707 (1199) роком то Софонович вказує іншу дату – 1198 рік45.
Звернімо увагу також на кілька важливих свідчень Вінцентія Кадлубка. З
його Хроніки дізнаємось, що під час волинсько-польського походу на Галич
Лешко Білий ще володів Краковом. Але невдовзі після повернення із виправи
на Русь старший Казимирович змушений був уступити місто Мешкові Старо-
му і перебратись до Сандомира46. В історичній науці зміна правителів на кра-
ківському троні датується 1198 або першою половиною 1199 року47. Відповід-
но, галицький похід Лешка і Романа треба датувати найпізніше початком 1199
року або, що видається більш ймовірним, ще 1198 роком. Кадлубек інформує
також, що під час виправи на Русь син Казимира Справедливого був ще в дуже
молодому віці48. Якщо взяти до уваги, що він народився у 1184 або в 1185 ро-
ці49 то в світлі свідчень Кадлубка більш логічним буде датувати похід Лешка і
Романа на Галич ранішою датою.
На завершення хочу навести ще один аргумент. На мою думку, на користь
утвердження Романа Мстиславовича в Галичі ще в 1198 році свідчить хроно-
логія другого шлюбу князя. Як переконливо довів Ієронім Граля до одруження
Романа із візантійкою дійшло не пізніше як в 1199 році. Відповідно, перего-
вори в справі шлюбу мали розпочатись раніше, тобто ще в 1198 році. Згідно
із тезою варшавського історика, шлюб було заключено ще під час правління
42 Мицик Ю. А. Передмова // Софонович Феодосій. Хроніка з літописців стародавніх,
підготовка тексту, передмова і коментарі Ю. А. Мицика і В. М. Кравченка. – Київ, 1992.
– C. 23-24.
43 Там само. – С. 26.
44 Про руські джерела якими могли користуватись укладач Густинського літопису і Феодо-
сій Софонович див.: Latopis hustyński. – S. 18; Мицик Ю. А. Передмова. – C. 21-23.
45 Софонович Феодосій. Хроніка з літописців стародавніх. – C. 126.
46 Magistri Vincentii dicti Kadłubek Chronica Polonorum. – S. 183.
47 Smolka S. Mieszko Stary i jego wiek. – S. 543, przyp. 12 (rok 1198/1199); Wyrozumski J.
Leszek Biały / J. Wyrozumski // Polski Słownik Biografi czny. – T. 17. – Wrocław-Warszawa-
-Kraków, 1972. – S. 156 (1198 r.); Labuda G. Zaginiona kronika. – S. 29-30 (автор більш
схиляється до 1198 року, хоча не виключає можливості і інших дат, наприклад 1199 чи
навіть 1197 або 1196 року).
48 Magistri Vincentii dicti Kadłubek Chronica Polonorum. – S. 183. Див. теж: Labuda G.
Zaginiona kronika. – s. 29.
49 Jasiński K. Rodowód Piastów małopolskich i kujawskich. – Poznań-Wrocław, 2001. – S. 23-25
(1184 або 1185 рік). Пор.: Balzer O. Genealogia Piastów. – S. 263 (1186 або 1187 рік).
520
Романа Мстиславовича у Володимирі50. Повністю погоджуюсь із І. Гралею в
тому, що початок переговорів візантійських дипломатів із руським князем не-
обхідно датувати 1198 роком. Однак, значно важче прийняти думку, що під час
переговів Роман являвся тільки володимирським князем. Необхідно наголоси-
ти, що імператорський двір очікував від союзу з Романом допомоги у бороть-
бі із половцями. Але треба пам’ятати, що Роман до часу зайняття Галича був
лише одним із удільних волинських князів і не володів достатніми силами чи
впливом щоб організувати серйозну військову акцію проти половців. Крім то-
го, саме географічне положення Володимирського князівства, яке не мало кор-
дону із степом, сильно ускладнювало можливість здійснення Романом походу
проти половців. Безумовно, імператорський двір мав добре оріентуватись в ре-
альному співвідношенні сил на Русі і розуміти яке місце в ієрархії руських пра-
вителів займав удільний володимирський князь. У такій ситуації Роман Мстис-
лавович навряд чи міг розглядатись візантійською дипломатією як реальний
кандидат у союзники. Але картина відносин князя із візантійським правлячим
домом буде зовсім іншою якщо припустити, що на час початку переговорів
із представниками династії Ангелів Роман уже володів Галичем. Опанування
Галицького князівства і об’єднання колишніх володінь Ростиславичів із во-
линським уділом Романа одразу перетворило князя на одного із найсильніших
руських правителів. Поза всякими сумнівами, така подія не могла залишитись
непоміченою у Константинополі, що одразу ж привернуло увагу візантійських
дипломатів до особи Романа. Власне тоді Роман насправді міг стати цінним
політичним і військовим партнером для імператорського двору. По-перше, вна-
слідок об’єднання Галицької землі і частини Волині у розпорядженні Романа
Мстиславовича опинились значні матеріальні і людьські ресурси, що давало
йому реальну можливість на організацію успішної боротьби проти кочівни-
ків. По-друге, нове князівство Романа безпосередньо межувало із землями по-
ловців51, що автоматично зумовлювало зацікавлення самого князя у вирішенні
„половецької проблеми” і давало візантійським дипломатам підстави розрахо-
вувати на залучення нового галицького правителя до антиполовецької коаліції.
50 Grala H. Drugie małżeństwo Romana Mścіsławowicza / H. Grala // Slavia Orientalis. –
T. 31. – 1982. – № 3-4. – S. 124-125. Запропоноване І. Гралею датування другого шлюбу
Романа нещодавно підтвердив Д. Домбровський, див.: Dąbrowski D. Rodowód Romano-
wiczów książąt halicko-wołyńskich. – Poznań-Wrocław, 2002. – S. 40; Його ж. Genealogia
Mścisławowiczów. – S. 265. Див. теж інші датування: Baumgarten N. de. Généalogies et
mariages occidentaux des Ruricides Russes. Du Xе au XIIIе siècle. – Romae, 1928. – Tab.
V, XI (1200 рік); Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець ІХ–початок
XVI ст.: склад, суспільна і політична роль). Історико-генеалогічне дослідження. – Львів,
2000. – C. 224; Його ж. Княжа доба на Русі. – C. 487 (біля 1200 року); Толочко А. П. Известен
ли год рождения Даниила Романовича Галицкого? // Средневековая Русь. – T. 7. – 2007. –
C. 234-235 (кінець 1202 – початок 1203 року).
51 Про кордони територій зайнятих половцями див.: Расовкій Д. Половцы. ІІІ: Пределы
„поля половецкаго” / Д. Расовкій // Seminarium Kondakovianum. – T. 9. – Praha, 1937. –
C. 72-85; – T. 10. – Praha, 1938. – C. 155-178 (зокрема, T. 10. – C. 155-165). Про південно-
східні кордони Галицького князівства див.: Войтович Л. Кордони Галицько-Волинської
держави: проблеми та дискусії / Л. Войтович // Записки Наукового Товариства Шевченка.
– T. 256. – 2006. – C. 199, 201.
521
Не треба забувати і про традиційно добрі стосунки між імператорським двором
та галицькими Ростиславовичами, спадкоємцем яких став Роман52. Оскільки,
як зазначалось вище, початок переговорів про шлюб Романа із представницею
візантійської аристократії53 необхідно датувати на 1198 рік то раціональним
видається припущення, що на той час Роман уже володів Галичем.
Висловлені вище міркування, на мою думку, показують, що немає поваж-
них підстав відкидати 1198 рік як дату смерті галицького князя Володимира
Ярославовича і час опанування Галича Романом Мстиславовичем. Швидше на-
впаки – подані аргументи дозволяють вважати цю дату більш правдоподібною.
У зв’язку з цим вважаю, що найбільш вірогідним часом смерті останнього легі-
тимного представника династії Ростиславовичів та часом зайняття галицького
трону володимирським князем Романом є остання третина 1198 року, зокрема
період між 1 вересням та 31 грудня54.
Vitaliy Nagirnyy. “BEGINNING OF THE REIGN OF THE
GRAND PRINCE ROMAN” (“НАЧАЛО КНѦЖЕНИѦ ВЕЛИКАГО
КНѦЗѦ РОМАНА”): TO THE MATTER OF THE TIME OF THE
ESTABLISHMENT OF ROMAN MSTYSLAVYCH IN GALYCH.
52 Детальніше про відносини галицьких Ростиславовичів із візантійською правлячою ди-
настією див.: Нагірний В. Відносини між Галицьким князівством і Візантією в ХІІ – на
початку ХІІІ ст. / В. Нагірний // Питання історії України. – T. 6. – 2003. – C. 45-49, зокрема
C. 45-47; Войтович Л. Галицьке князівство на Нижньому Дунаї / Л. Войтович // Галич і
Галицька земля в державотворчих процесах України. – Галич, 2008. – C. 3-18; Його ж.
Ruś Halicka а Bizancjum w XI-XIV ww. (в друці). В даному місці хочу висловити подяку
проф. Леонтію Войтовичу за надання мені можливості ознайомитись із рукописом остан-
ньої із згаданих вище праць.
53 Співставлення думок щодо походження другої дружини Романа див.: Dąbrowski D. Rodo-
wód Romanowiczów. – C. 35-43; Войтович Л. Мати короля Данила (зауваження на полях
монографії Д. Домбровського) / Л. Войтович // Княжа доба: історія і культура. – Т. 1. –
2007. – С. 45-58.
54 Припущення щодо необхідності датування зайняття Галича Романом останньою трети-
ною 1198 або, найпізніше, самим початком 1199 року вже висловлювався мною в одній
із попередніх праць. Див.: Нагірний В. До питання про датування першого походу га-
лицько-волинського князя Романа Мстиславовича проти половців / В. Нагірний // Вісник
Національного університету „Львівська Політехніка”. – Т. 571: Держава та армія. – 2006.
– С. 87.
|