Григорій Граб'янка (історико-генеалогічна розвідка)
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2011
|
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/58421 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Григорій Граб'янка (історико-генеалогічна розвідка) / В.В. Пришляк // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2011. — Вип. 20. — С. 550-568. — Бібліогр.: 80 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860176546350759936 |
|---|---|
| author | Пришляк, В.В. |
| author_facet | Пришляк, В.В. |
| citation_txt | Григорій Граб'янка (історико-генеалогічна розвідка) / В.В. Пришляк // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2011. — Вип. 20. — С. 550-568. — Бібліогр.: 80 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| first_indexed | 2025-12-07T18:00:28Z |
| format | Article |
| fulltext |
550
Володимир Пришляк*
ГРИГОРІЙ ГРАБ’ЯНКА
(ІСТОРИКО-ГЕНЕАЛОГІЧНА РОЗВІДКА)
Родоводи козацько-гетьманської доби донині залишаються малознані і не
до кінця досліджені недостатнє опрацювання передусім архівних джерел. Ві-
доме та ще більше спопуляризоване, певно найбільше у ХІХ ст., ім’я козацько-
го літописця і Гадяцького полку полковника Григорія Граб’янки у біографічній
ноті й досі містить, на жаль, багато прогалин.
Григорій, син Івана, Граб’янка походив із давнього козацького роду Гра-
б’янок (Гребінок)1 і народився десь наприкінці 1660-х – на початку 1670-х рр.,
очевидно, в Гадячі. Найвірогідніше, був сином реєстрового козака Уманського
полку – Івана Граб’янки (Гребінки), який, ймовірно, згодом поповнив ряди
козацької старшини й приходився далеким родичем наказного полковника Пе-
реяславського полку на початку Хмельниччини у 1648 р. Граб’янки (Кологри-
венка). У “Реєстр Війська Запорозького” 1649 р. після Зборова вписані козак
Уманської полкової сотні Уманського полку Иванъ Грєбѣнъка і козак Лютен-
ської сотні Полтавського полку Мусѣи (Мойсей) Грεбεнник2, який на думку
О. Лазаревського міг бути родоначальником, засновником роду Гребенків, які
нібито, женучись за модою, або ж в силу інших обставин згодом полонізували
своє прізвище у Граб’янок3. Етимологія прізвища, принаймні, відразу викликає
цілком очевидні асоціації з польським словом “hrabia”, що означає “граф”4,
а його дружину, відповідно, називали “hrabianką” (граб’янкою), що, звичай-
но, є одним із довільних припущень. Г. Граб’янка, проте, був чи не першим,
хто замінив свій родовий козацький герб на річпосполитський. Коли, у 1717–
1719 рр. на печатці полкового осавула видно зображення серця під хрестиком
і короною, в обрамленні двох пальмових гілок, то на печатці гадяцького пол-
ковника з 1730 р. чітко промальовується польський герб Ласка (Laska) – на
червоному полі золотий навіс на чотирьох золотих стовпах5. На думку історика
* Пришляк Володимир Васильович – кандидат історичних наук, доцент, Волинський націо-
нальний університет ім. Лесі Українки (Луцьк).
1 Лазаревський А. М.. Очерки малороссийских фамилий. Материалы для истории обще-
ства в XVII и XVIII в. (Грабянки) / А. М. Лазаревский // Русский архив. – Кн.2. – Москва,
1875. – № 7. – С. 259–264; Модзалевский В. Л. Грабянки и Гребенки / В. Л. Модзалевский
// Малороссийский родословник: В 4 т. – Т. І: А–Д. – Киев, 1908. – С. 328–332; Панашенко
В. В. Соціальна еліта Гетьманщини (друга половина XVII–XVIII ст.). – Київ, 1995. – С. 8.
2 Реєстр Війська Запорозького 1649 року. Транслітерація тексту / Підгот. до друку О.В. То-
дійчук та ін. – Київ, 1995. – С. 205, 436.
3 Лазаревський А. М. Очерки малороссийских фамилий. – С. 259.
4 ґрабя, кграбя, грабя – див.: Словник української мови XVI – першої половини XVII ст.:
У 28 вип. – Вип. 7: Г–Д / Укл. М. Сенів, О. Захарків, Р. Гринько. – Львів, 2000. –
С. 140–141.
5 Центральний державний історичний архів України у м. Києві ( далі – ЦДІАК України).
– Ф. 51: Генеральна військова канцелярія. – Оп. 3. – Спр. 126. – Арк. 30, 32; – Спр. 3603.
551
геральдики О. Однороженка, саме Гряб’янка першим серед козацької старши-
ни, щоб зайвий раз наголосити на “старожитності” та “шляхетності” свого по-
ходження, цілеспрямовано “заглянув” до виданого 1728 р. у Львові польського
гербовника Каспера Нєсєцького “Korona Polska”, звідки й почерпнув потріб-
ну для себе інформацію про використання герба Ласка руським шляхетським
родом Грабинок (певно, стало у нагоді співзвучність прізвищ, хоча сумнівно
твердити про їх кровну спорідненість)6. Серед козацької старшини Гетьман-
щини така “мода” на заміну власних самобутніх гербів на польські згодом
неабияк усталилася.
Відомо, що у першій половині 1680-х рр. Григорій закінчив Києво-Моги-
лянську академію7. Володів латиною, польською та німецькою мовами. Саме
звідти його висока освіта і неабиякий хист до літописання.
У Війську Запорозькому – з 1686 р. Його кар’єра розпочалася фактично за
гетьманування Івана Мазепи і трагічно завершилася уже за Правління гетьман-
ського уряду. В 1686–1701 рр. розпочинав рядовим козаком Гадяцького полку.
Відтоді майже весь час воював. У останній чверті XVII – першій третині XVIII ст.
брав участь в усіх виправах, де не обходилося без козацької сили: Кримських
(1687–1689), Азовсько-Дніпровських (1695–1696), Казикерменському і Таман-
ському (1697) походах, у Північній війні (1700–1721), війні за польський спа-
док (1733–1735), нарешті, зложив свою буйну голову під час російсько-турець-
кої війни (1735–1739).
До 1710 рр. спочатку був гадяцьким полковим хорунжим, за що отримав у
рангову маєтність згідно гетьманського універсалу село Максимівку в Гадяць-
кій другій сотні Гадяцького полку. Згодом став гадяцьким сотником, а потім
за гетьмана Івана Скоропадського у 1713 – 1717 рр. й полковим осавулом. З
1717 р. до 1728 р. обіймав посаду гадяцького полкового судді8. З цього пері-
оду відомі розслідування – “розиск” та розгляд 16 лютого 1719 р. осавулом
Генеральної військової артилерії Семеном Карпікою та гадяцьким полковим
“судією” Григорієм Граб’янкою справи про розподіл повинностей на підводи
та консистенти (військові постої), а також суперечок за ґрунти між козаками
Смілянської сотні Лубенського полку та посполитими Смілянської волості Ки-
єво-Печерської лаври9.
За дорученням гетьмана Івана Cкоропадського разом з генеральним оса-
вулом Василем Журавським і прилуцьким полковим обозним Михайлом
– Арк. 10 зв.; – Спр. 3792. – Арк. 5 зв. etc.
6 Однороженко О. А. Геральдичні традиції українського козацтва. Родова геральдика // Іс-
торія українського козацтва: Нариси у 2 т. – Київ, 2007. – Т. 2. – С. 192–193.
7 Апанович О. М. Граб’янка Григорій Іванович / О. М. Апанович // Києво-Могилянська
академія в іменах XVII – XVIII ст.: Енциклопед. вид. – Київ, 2001. – С. 151.
8 Біографія Г. Граб’янки за 1713–1738 рр. відносно добре прослідковується в архівних
джерелах: ЦДІАК України. – Ф. 51: Генеральна військова канцелярія. – Оп. 3. – Спр. 1372.
– Арк. 12; – Спр. 6478. – Арк. 29; – Спр. 3369. – Арк. 4 зв.; – Спр. 3416. – Арк. 73; – Спр.
3603. – Арк. 3; – Спр. 4549. – Арк. 29; – Спр. 5493. – Арк. 2 зв.; – Спр. 6106. – Арк. 5 зв.;
– Спр. 6253. – Арк. 2; – Спр. 6348. – Арк. 1; – Спр. 6353. – Арк. 28 зв.; – Спр. 6360. – Арк.
20; – Спр. 6392. – Арк. 286; – Спр. 6783. – Арк. 7; – Спр. 6939. – Арк. 3; – Спр. 7124. –
Арк. 15.
9 ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 364. – Арк. 11. Ориґінал.
552
Огроновичем їздив у 1720 р. до Санкт-Петербурґа “із прошенієм про нуж-
ди малоросійські”10. Іншим разом, 14–15 березня 1727 р. прізвище гадяцько-
го полкового судді фігурувало у чолобитній козака Гадяцької полкової сотні
Тимофія Клименка, який звинувачував його у невиплаті боргу, з приводу чого
надійшов указ Генеральної військової канцелярії гадяцькому наказному пол-
ковникові Мартину Штишевському про розслідування цієї справи11.
Григорій Граб’янка був одним із перших серед козацької старшини, яка
невдоволена зловживаннями Першої Малоросійської колегії, активно включи-
лася у боротьбу за відновлення справедливості. Власне, тоді у травні 1723 р.
до Санкт-Петербурґа й поїхали боронити давні “малоросійські права та воль-
ності” гадяцький полковий суддя і наказний полковник Григорій Граб’янка12,
канцеляристи Генеральної військової канцелярії Микола Ханенко, Дмитро
Биковський та Іван Романович, переяславський наказний полковник Іван Кир-
пич, стародубський наказний полковник Петро Корецький, бунчуковий това-
риш Дмитро Володьківський (згодом, у квітні 1724 р. помер “под караулом”
у петербурзькому казематі), військовий товариш Василь Биковський, а також
сини генерального судді Іван і Петро Чарниші та інші козацькі старшини –
усього шістнадцятеро чоловік, які добивалися від царя та Сенату дозволу на
проведення гетьманських виборів13. Коли Петру І передали складені у серпні
1723 р. в козацькому таборі на р. Коломак миргородським полковником Да-
нилом Апостолом зі старшиною “Коломацькі чолобитні” – усі вони, услід за
наказним гетьманом Павлом Полуботком, генеральним писарем Семеном Са-
вичем та генеральним суддею Іваном Чарнишом, 10 листопада 1723 р. опини-
лися під слідством і допитами за ґратами каземату Петропавловської фортеці.
У грудні 1724 р. за ґратами помер П.Полуботок. Слідство над рештою опаль-
них українських старшин, серед яких перебував і Г. Граб’янка, припинилося аж
після смерті Петра І в лютому 1725 р. 14.
Стрімке сходження на полковий уряд в Гадячі припало на часи гетьману-
вання Данила Апостола. З 1728 р. до 1730 р. в Гадяцькому полку Г. Граб’янка
був полковим обозним. Його ім’я згадане у діаріуші Генеральної військо-
вої канцелярії за 1727–1728 рр., зокрема у записі з приводу гетьманського
універсалу від 4 листопада 1728 р. в Гадяцький полк15. Гадяцький полковий
обозний згадується і у наступному діаріуші Генеральної військової канцелярії
за 1729 р.: 16 січня було надіслано листа до генерал-фельдмаршала князя Ми-
хайла Голіцина із розслідуванням (“розиску”), зробленим полковим обозним
10 Модзалевский В. Л. Малороссийский родословник. – Т. І. – С. 328.
11 ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 2300. – Арк. 4.
12 Кривошея В. В. Українська козацька старшина. Ч. 1: Реєстр урядників гетьманської адмі-
ністрації. – 2-е вид., доповн., уточн. і виправл. – Київ, 2005. – С. 202.
13 Памятка о сидении Полуботка с товарищами под караулом в Петербурге // Киевская
старина. – Т. LXXV. – 1901. – № 9 (Октябрь). – Отд. ІІ. – С. 100–102.
14 Черниговская летопись по новому списку. Коломацкие челобитные / Предисловие А.М.
Лазаревского // Киевская старина. – Т. ХXІХ. – 1890. – № 6 (Июнь). Приложения. –
С.102,103,106.
15 Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім.. В.Вернадського (далі – ІР
НБУВ). Ф. І: Збірка О.Лазаревського. – № 53762 (Лаз.13/1). – Арк. 338.
553
Г. Граб’янкою та зіньківським сотником Василем Рожинським про ґвалти та
грабіж над жовнірами команди Сербського полку, які чинив капітан Булябаш16.
За підписом обозного полкового і наказного полковника гадяцького Григорія
Граб’янки відома також інструкція, що стосується пожежної безпеки та право-
порядку в місті17.
Вакантне місце полковника Гадяцького полку виникло в результаті усу-
нення з посади через численні зловживання гадяцького полковника, за родо-
водом – балканського шляхтича, серба, що під час російсько-турецької війни
1711–1713 рр. вступив на службу в російську армію, Гаврила Милорадовича.
Той успадкував полковничий уряд в Гадячі від свого старшого брата Михайла
Милорадовича (1715–1726), з яким також не раз конфліктував Г. Граб’янка, і
утримував його упродовж 1727–1729 рр.18. У збірці О. Лазаревського, до ре-
чі, збереглася справа про побиття слуги гадяцького полковника Милорадо-
вича – Бульбаша полковим гадяцьким суддею Граб’янкою19. 27 грудня 1729 р.
з Гадяцької полкової канцелярії пішло донесення гетьманові про привласнен-
ня військового збору колишнім гадяцьким полковником Г. Милорадовичем20.
Гетьманський універсал за підписом Д. Апостола чітко формулював причину
відставки: “Гаврило Милорадовичъ за показанніε от нεго козакам и поспол-
ству обиди от того Полку отставленъ, а на мѣсто εго в тот полкъ в Полков-
ники вεлεно намъ из старшиною выбрану волними голоси двох или трохъ
кандидатовъ…”21. На гадяцьке полковництво претендувало три авторитетні
кандидати, а саме: генеральний писар Михайло Турковський, гадяцький пол-
ковий обозний Григорій Граб’янка і полковий суддя Мартин Штишевський. 1
листопада 1729 р. козацька старшина Гадяцького полку листовно зверталася
із власноручними підписами, а також і рядових козаків до малолітнього ім-
ператора Петра ІІ з подякою за відставку Г.Милорадовича “за починенніе от
него козакамъ обыди” і передовсім за дозвіл “в полковники вибрать волними
голосами из малороссиянъ” своїх кандидатів на полковництво, серед яких є
кандидатура і полкового обозного Григорія Граб’янки22.
30 травня 1730 р. “вольними голосами” нарешті був обраний та затвер-
джений полковником Гадяцького полку. 6 липня 1730 р. гетьман надав універ-
сал про підтвердження обрання гадяцьким полковником Григорія Граб’янки23.
16 ІР НБУВ. Ф. І. – № 53763 (Лаз.13/2). – Арк. 14.
17 Ділова документація Гетьманщини XVIII ст.: Зб. документів / Упор. В.Й. Горобець. –
Київ, 1993. – С. 62–64.
18 Горобець В. Влада та соціум Гетьманату. Дослідження з політичної і соціальної історії
ранньомодерної України. – Київ, 2009. – С. 117.
19 ІР НБУВ. Ф. І. – № 56235 (Лаз. 41/11).
20 ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 3550. – Арк. 2.
21 ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 3594: Справа про вибори на гадяцьке полков-
ництво кандидатів і про жалування обозного полкового гадяцького Григорія Граб’янки,
почато року 1729 – завершено 1730. – Арк. 14.
22 Российский государственный архив древних актов (далі – РГАДА) – Ф. 248: Сенат. – Оп.
41. – Д. 3568. – Л. 222–226; копія – Центральний державний історичний архів України у
м. Львові (далі – ЦДІАЛ України). – Ф. 309: НТШ. – Оп. 1. – Спр. 2493. – Арк. 159–165 зв.
23 ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 3594: Універсал гетьмана Д.Апостола від 6 липня
1730 р. про підтверження обрання гадяцьким полковником Г. Граб’янки. – Арк. 14–15.
554
Новою імператрицею Анною Іоанівною З0 травня 1730 р. була надана грамота
про затвердження обрання “волними голоси” гадяцьким полковником замість
Гаврила Милорадовича полкового обозного Григорія Граб’янки (див. Доку-
менти, № 1)24. Присягу на вірність государям новообраний гадяцький полков-
ник склав 7 липня 1730 р.25. Тоді ж у липні–серпні на друкованому в Санкт-
Петербурзі у травні 1727 р. тексті присяги на вірність государям у соборній
Свято-Миколаївській церкві Глухова, крім Г. Граб’янки, услід за генеральною
старшиною (генеральні підскарбії українець Андрій Маркович та росіянин
Іван М’якінін (23 травня 1729 р.), генеральний осавул Іван Мануйлович і ге-
неральний суддя Михайло Забіла в березні 1728 р. були приведені до присяги
в Архангельському соборі Кремля), “били і руку приложили” миргородський
полковник Павло Апостол, полтавський полковник Василь Кочубей і новий
стародубський полковник Олександр Дуров26. Згодом, 23 липня 1730 р. в Ко-
легію іноземних справ пішло донесення про те, що 30 травня 1730 р. в Гадяць-
кому полку замість колишнього полковника Гаврила Милорадовича обрано
Г. Граб’янку27. Його місце полкового обозного зайняв Пилип Борзаківський28,
у недалекому минулому – військовий канцелярист Генеральної військової
канцелярії, автор цікавого діаріуша за 1722–1723 рр.29. Зберігся список – так
зване “видεнїε” генеральної старшини, полковників та бунчукових товаришів
того часу, де серед десяти полковників: чернігівського – Михайла Богданова,
ніжинського – Івана Хрущова, стародубського – Олександра Дурова, прилуць-
кого – Гната Ґалаґана, київського – Антона Танського, миргородського – Павла
Апостола, лубенського – Петра Апостола, полтавського – Василя Кочубея, пе-
реяславського – Василя Танського, записано ім’я гадяцького полковника Гри-
горія Граб’янки 30.
21 жовтня 1730 р. гетьманським універсалом гадяцькому полковнику бу-
ло надано на ранг сотенне містечко Рашівку в Гадяцькому полку31. Граб’янка
Чернетка.
24 ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 3594: Справа про вибрання Г. Граб’янки гадяць-
ким полковником. – Арк.16–16 зв. Копія.
25 Архив внешней политики Российской империи Историко-документального департамен-
та МИД Российской Федерации (далі – АВПРИ). – Ф. 124: Малороссийские дела. – Оп.
124/1. 1727–1731 гг. – Д. 30: Присяги малороссийской старшины в верности службы
государям. – Л. 51– 51 об. (наприкінці присяги – автограф Г. Граб’янки). Ориґінал.
26 АВПРИ. – Ф. 124. – Оп. 124/1. 1727–1731 гг. – Д. 30. – Л. 41– 50 об.; Российский
государственный военно-исторический архив (далі – РГВИА). – Ф. 846: Военно-ученый
архив. – Оп. 16. – Д. 25. – Ч. 18. – Л. 145.
27 АВПРИ. – Ф. 124. – Оп. 124/1. 1727–1731 гг. – Д. 30. – Л. 49– 49 об.
28 Кривошея В. В. Козацька еліта Гетьманщини. – Київ, 2008. – С. 308.
29 ІР НБУВ. – Ф. І. – № 66720; Шевчук В. Про “Журнал” чи Діаріуш Пилипа Борзаківсько-
го та Павла Ладинського / В. Шевчук // Київська старовина. – 1994. – № 3 (306). Травень-
червень. – С. 10–31.
30 Biblioteka Polskiej Akademii Umiejętności i Polskiej Akademii Nauk w Krakowie. Оddział
rękopisów (далі – Biblioteka PAU i PAN w Krakowie). Księgozbior Krzyżanowskich w
Czerpowodach. – Sygn. 269 (Krz.): Akta kozackie z lat 1596–1723. – S. 1; копія – ЦДІАЛ
України. – Ф. 309. – Оп. 1. – Спр. 2496. – Арк. 1.
31 ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 3603: Справа про надання на рангові маєтності
Г.Граб’янці. – Арк. 5. Чернетка.
555
отримав універсал 31 жовтня. А вже 2 листопада 1730 р. з Гадяча гадяцький
полковник Григорія Граб’янки листовно звертався до гетьмана Данила Апосто-
ла з подякою за надання йому на полковницький ранг містечка Рашівки (див.
Документи, № 2)32. Окрім того, на ранг гадяцькому полковнику було віддане
сотенне містечко Комишну, села Остапівку та Грим’ячку Комишнянської сотні
Гадяцького полку33. 19 грудня 1730 р. гетьман надіслав листа Г. Граб’янці, в
якому повідомляв про отримання дичини з гадяцьких лісів та озер та надсилав
запрошення приїхати до Глухова34.
У серпні 1730 р. гадяцький полковник, наприклад, вирішував справу про
притягнення до полкового суду бунчукового товариша Федора Гречаного, на
якого скаржився мешканець с. Будище Гадяцької першої сотні35. У діаріуші
Генеральної військової канцелярії за 1730 р. занотовано, що 13–14 вересня
йому було надіслано два укази: перший наказував передати зібрані у Гадяцько-
му полку гроші за третину травня через гадяцького управителя –“завідовця”
Ставицького. Другий наказував гадяцькому полковникові розібратися у зв’язку
із суплікою Лук’яна Софонова, в якій той скаржився на Карпа Мокрієвича, що
пограбував його худобу на ярмарку у м. Зінькові36. До літа 1731 р. листувався
з гетьманом також у кримінальній справі про вбивство дівчини – Ганни Же-
гури, в якому не без підстав звинувачували веприцького дозорцю Зерула37. З
цього періоду, аж до 1733 р. велися справи про крадіжку грошей у полковника
його служителем Охрімом Вертененком, а також про захоплення гадяцьким
полковником військового збору з млина у вдови Уляни Чарниш (Чарнишевої)38.
Зрештою, наприкінці 1732 р. указ, надісланий з Генеральної військової канце-
лярії, обумовлював, щоб заспокоївшись після суперечки за млини, полковник
поводився надалі з вдовою “смирно и безобидно”39. 9–11 вересня 1732 р. на-
писані, відповідно, супліка сотника Куземської сотні Гадяцького полку Ми-
хайла Семенова та указ гетьмана гадяцькому полковнику про дозвіл сотникові
на побудову млина в затоці р. Ворскла40. Загалом Д.Апостол слідкував за до-
триманням субординації своїми полковниками. З цього приводу характерний
лист-відповідь, адресований гадяцькому полковникові Г. Граб’янці з умовою,
щоби він особливо не цікавився прибутками гетьмана і надалі не турбував йо-
го своїми непотрібними проханнями (очевидно, йшлося про маєтки, млини і
т. п.)41.
26 лютого 1731 р. датований лист гадяцького полковника Григорія
Граб’янки з полкового Гадяча до генерального обозного Якова Лизогуба з
32 ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 3603. – Арк. 8, 10 зв. Ориґінал.
33 ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 2925. – Арк. 3.
34 ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 3450. – Арк. 3.
35 Донесення полковника та указ гетьмана див.: ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр.
3119. – Арк.1–4.
36 ІР НБУВ. – Ф. І. – № 53763 (Лаз.13/2). – Арк. 361.
37 НИОР РГБ. – Ф. 159. – №. 3620–3622.
38 ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 2925. – Арк. 38–51.
39 ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 19249. – Арк. 289 зв.
40 ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 4083. – Арк. 4–5.
41 ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 19249. – Арк. 234 зв.
556
приводу відрядження до гетьманської резиденції – Глухова писарів для пере-
писування “правних книг” (див. Документи, № 3)42. Відомо, що саме за ініці-
ативи Д.Апостола було започатковано масштабну роботу спеціальної комісії
“зводу прав”, яка працювала над створенням першого збірника законів Геть-
манщини, що мав на меті удосконалити державне судочинство. Багатолітня
праця, започаткована у квітні 1729 р. над складанням та перекладом зводу
прав, тривала чотирнадцять років і закінчилася аж навесні 1743 р., коли у Глу-
хові було завершено “Права, за якими судиться малоросійський народ”43.
У 1729–1730 рр. Г. Граб’янка завершував проведення у своєму полку Ге-
нерального слідства про маєтності44. 26 жовтня 1730 р. гетьман Д.Апостол на-
діслав листа гадяцькому полковнику про дозвіл на селітряний промисел для
мешканців сотенного містечка Опішні Опішнянської другої сотні Гадяцького
полку з метою забезпечення селітрою полкової артилерії45. 27 лютого 1731 р.
гадяцький полковник все ж доповідав гетьманові про незадовільний стан ар-
тилерії46. Тоді ж, у листопаді 1730 – червні 1731 рр. гадяцький полковник у
листах та донесеннях до гетьмана переймався розподілом між козаками і по-
сполитими, а заодно і зменшенням кількості провізії та фуражу – порцій та
рацій у своєму полку47. Універсал Д.Апостола від 8 травня 1731 р. повідомляв
про розміщення російських кавалерійських полків на квартирах в Гетьманщи-
ні, зокрема, у Гадяцькому полку – Київського і Новотроїцького полків, і про
забезпечення їх місцевими мешканцями порціями та раціями48.
У квітні 1731 р. розпочалося спорудження колосальної “Української лі-
нії”, що мала за ціль створити надійний оборонний пояс від татарських набі-
гів49. Цей ланцюг із оборонних споруд, що тягнувся ламаною лінією завдовжки
85 км від Переволочни над Дніпром до Сіверського Дінця і включав 17 фортець
і 49 редутів, щорічно вимагав на будівництво до 30 тис. козаків і посполитих50.
За чотири місяці, від травня до серпня 1731 р. із 5716 козаків лише одного
Гадяцького полку “на лінію” було направлено 2418 козаків51. Ще 11 вересня з
Генеральної військової канцелярії було надіслано указ руками посполитих пол-
ку “в самой скорости” належно загатити греблю в Гадячі52. А вже 18 жовтня
42 ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 3792: Листування гадяцького полковника Гри-
горія Граб’янки. – Арк. 2, 5 зв. Ориґінал.
43 ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 3284. – 204 арк.; Материалы для отечественной
истории / Изд. М. Судиенко. – Т.1. – Киев, 1853. – C. 68; Права, за якими судиться мало-
російський народ 1743 року / Підгот. К. Вислобоков. – Київ, 1997.
44 Генеральное следствие о маетностях Гадяцкого полка 1729–1730 гг. / Подгот. Н. П. Васи-
ленко.– Полтава, 1893.
45 ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 3341. – Арк. 3.
46 Научно-исследовательский отдел рукописей Российской государственной библиотеки,
(далі – НИОР РГБ) – Ф. 159: Коллекция Н.А. Маркевича. – №. 5244. – Л. 1.
47 ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 3294. – Арк. 11; – Спр. 3774. – Арк. 4.
48 Материалы для отечественной истории / Изд. М. Судиенко. – Т. І. – C. 105.
49 РГАДА. – Ф. 248. – Оп. 41. – Д. 3569. – Л. 3.
50 РГАДА. – Ф. 248. – Оп. 8. – Д. 482, 483; РГВИА. – Ф. 424: Коллекция Военно-ученого
архива. – Оп. 1. – Д. 1, 167; ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 4364. – Арк. 2–5.
51 Материалы для отечественной истории / Изд. М. Судиенко. – Т. І. – C. 98, 113, 118, 129.
52 ІР НБУВ. Ф. І. – № 53763 (Лаз.13/2). – Арк. 577.
557
1731 р. гадяцький полковник писав до гетьмана Д.Апостола з військового та-
бору, біля 9-ої фортеці при “лεнѣйной работѣ”, звітуючи про роботу, виконану
ним під час гатіння Гадяцької греблі та висловлював заперечення стосовно не-
справедливих наклепів на нього господаря Гадяцького замку Василя Казанови-
ча53. До речі, у 1733 р. новим господарем Гадяцького ключа – головного госпо-
дарського комплексу, що традиційно віддавався “на булаву”, став гетьманський
онук – Павло Ломиковський, син доньки Тетяни та Івана Ломиковського, сина
генерального обозного54.
17 вересня 1731 р. “на лінії” на зміну київському полковникові Антону
Танському команду вручили гадяцькому полковникові Г. Граб’янці55. 28 жов-
тня 1731 р. з Глухова у відповідь на лист гадяцького полковника до гетьмана
із проханням про відпустку “с линийной работы”, згідно указу командувача
російськими військами в Україні, київського генерал-губернатора, австрійця на
російській службі Йогана-Бернгарда фон Вейсбаха, було направлено розпоря-
дження Г. Граб’янці та усім наказним полковникам гетьманського “Рейменту”
до 1 листопада відпустити козаків, залишивши лише по 100 чоловік піших і
по 20 підвод при кожній фортеці для закінчення спорудження землянок, ста-
єнь та магазейнів (складів). У розпорядженні зазначалося, що “по усмотрению
своему он, полковник Гребянка, оставил з самих посполитих, для того, что
они после на роботу прийдут и еще в провіанте не так оскудѣли”56. 24 травня
1732 р. в Гадяч надійшов новий указ до гадяцького полковника “о прибытіи на
линѣйную роботу и сдѣланю лѣній”57.
У травні 1733 р. гадяцький полковник, як й інші полковники зі своїх пол-
ків, доповідав гетьманові про виконання указів імператриці Анни Іоанівни сто-
совно заборони поширення, купівлі та продажу ядовитих речовин та полкових
зборів срібних монет58.
Вибух нової російсько-турецької війни 1735–1739 рр., в якій Гетьманщина
ставала одночасно і театром, і запіллям воєнних дій, а відтак Російська імперія
отримала нагоду і “вростала в Україну”59, вніс свої корективи в урядові та осо-
бисті справи Г. Граб’янки. 9 вересня 1735 р. гадяцький полковник повідомляв
про повернення з Польського походу, з допомогою якого Росія долучилася до
змагання за польський спадок60. 31 жовтня 1735 р. повідомляв у донесенні про
призначення значкового товариша Андрія Несторенка комісаром для збору
53 НИОР РГБ. – Ф. 159. – №. 454. – Л. 1–1 об. Ориґінал; опубл.: Приватні листи XVIII ст.
/ Підгот. до вид. В.А. Передрієнко. – Київ, 1987. – № 46. – С. 55–57. 14 травня 1731 р.
гетьманом Д. Апостолом “данъ ун�вεрсалъ Пану Казановичу на господарство Замку
Гад�цкого”: ІР НБУВ. – Ф. І. – № 53763 (Лаз.13/2). – Арк. 505 зв.
54 Про те, що 11 жовтня 1732 р. йому було видано гетьманський універсал “на правлεніε
Замку Гад�цкого господарствомъ” довідуємося із діаріуша Генеральної військової кан-
целярії за 1732 р.: ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 19249. – Арк. 233 зв.
55 ІР НБУВ. Ф. І. – № 53763 (Лаз.13/2). – Арк. 581 зв.
56 РГАДА. – Ф. 248. – Оп. 41. – Д. 3569. – Л. 144.
57 ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 19249. – Арк. 106.
58 РГВИА. – Ф. 846. – Оп. 16. – Д. 44. – Л. 15, 36.
59 Джиджора І. Україна в першій половині 1738 р. / І. Джиджора // Записки НТШ. – Т.
LXIX. – Львів, 1906. – Кн. 1. – С. 82.
60 ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 7489. – Арк. 1.
558
провіанту на випадок прибуття полонеників61. Відоме його донесення від 12
березня 1736 р. про втечу козаків із с. Бобрик Веприцької сотні Гадяцького пол-
ку в сусідню Севську провінцію62, що було, очевидно, спричинене злигоднями
та знекровленням Гетьманщини за перші півтора роки російсько-турецької ві-
йни 1735–1739 рр. Один із його останніх службових документів, очевидно –
квітневий лист 1736 р. до генерального хорунжого Якима Горленка, в якому він
пояснює затримку свого полку через те, що російські полки для своїх потреб
нагло позабирали коней у козаків63.
Григорій Граб’янка за своє життя сотворив не лише літопис, але й постійно
воював. Командував та водив Гадяцький полк у близькі та далекі виправи, аж
поки не загинув. Два роки перед тим у Кримському поході, під час одного із
боїв у складі конвою російського генерала шотландського походження Ю. Ф. Лес -
лі у травні 1736 р. під Гезльовим (нині м. Євпаторія) загинув від тяжкого пора-
нення в ногу турецькою картеччю миргородський полковник Павло Апостол64.
Григорій Граб’янка також помер від важкого поранення, прикриваючи зі своїм
полком відступ з Криму російської армії під командуванням ірландця на росій-
ській службі, фельдмаршала Петра Лассі. Тоді, влітку під час другого Крим-
ського походу гадяцький полковник отримав смертельне поранення під час
сутички із татарами у бою 8 липня 1738 р. при Гайман-Долині (нині с. Балки
Василівського району Запорізької області)65. Разом з Граб’янкою у цьому бою
поліг і генеральний бунчужний Семен Галецький. Замість загиблого полков-
ника Григорія Граб’янки гадяцьким полковником було призначено стародуб-
ського сотника Петра Галецького, сина загиблого із Граб’янкою генерального
бунчужного66.
Родичі Г. Граб’янки фігурують в документах Генеральної військової кан-
целярії за 1745–1747 рр.67. Відомо, що у шлюбі гадяцький полковник і його
дружина – Євдокія Іванівна Забіла († 1735), онука двох генеральних обозних
– Петра Забіли, по батьківській лінії, та Василя Борковського, по материнській,
дітей не мали68. Однак документи зафіксували, очевидно, іншого родича чи,
можливо, небожа Г. Граб’янки, тобто сина його “рожоного” брата (?): Іван
Граб’янко(а) (? – 1748) був військовим товаришем у Гадяцькому полку (?–
1741–?) і володів 10 посполитими у с. Матвіївці. Як бунчуковий товариш
61 ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 5100. – Арк. 3.
62 ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 2239. – Арк. 1.
63 ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 5506. – Арк. 2.
64 А.Л.[азаревский]. Летописные заметки (1651–1749 г.) / А. Лазаревський // Киевская ста-
рина. – Т. V. – 1883. – № 3 (Март). – С. 681.
65 ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 7124. – Арк. 15; Репан О. Останній похід Григо-
рія Грабянки / О. Репан // Борисфен. – 1995. – № 4. – С. 9–10; Його ж. Григорій Грабянка
у бойових діях 1735–1738 рр. / О. Репан // Українська біографістика. – Вип.2. – Київ,
1999. – С. 174–183; Його ж. Іржа на лезі: Лівобережне козацтво і російсько-турецька ві-
йна 1735–1739 років. – Київ, 2009. – С. 95.
66 ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 7124. – Арк. 1.
67 ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 8634. – Арк. 49–52.
68 А.Л.[азаревский]. Письмо жены гадяцкого полковника Григория Грабянки Евдокии
Ивановны к брату своему Ивану Забеле / Лазаревський А. // Киевская старина. – Т. XLV.
– 1894. – № 4 (Апрель). – С. 158.
559
(?– 1741–1748) мав 43 двори і 3 кола (1744) й був членом Генерального суду
(1748). Його дружина Євдокія у с. Матвіїці володіла посполитими (16 дворів,
30 хат). Зафіксовано також, що вона і син Федір вчинили напад на дім бунчуко-
вого товариша Івана Яновського, під час якого погрожували вбити його разом
із служителями69. Від 19 жовтня 1749 р. до 18 липня 1751 р. тягнулася справа
про спір за спадщину військового товариша Івана Граб’янки між його вдовою,
Євдокією і сином, військовим канцеляристом Федором Граб’янкою70.
Відомі представники роду Граб’янок, зокрема, у Гадяцькому повіті у дру-
гій частині “Родословной книги дворянства Черниговского наместничества” за
1788 р. зафіксований Павло Граб’янка, який “чина не имѣетъ”, віком 30 років,
одружений на шляхетській доньці Єфросинії, з якою мав троє синів: Трохима
6 років, Клима 2 років, ім’я третього не зазначено і одну доньку Мотрону 4
років71. До іншої, другої гілки роду Граб’янок, що походила від капітана Іва-
на Гребенкіна († 1779) належать сини іншого Павла Граб’янки – брати: Євген
Павлович або ж просто Євген Гребінка (1812–1848) – класик української літе-
ратури та Микола Павлович (1819–1880) – архітектор, академік петербурзької
Академії мистецтв. Рід Граб’янок внесений до другої частини “Родословной
книги дворянства Полтавской губернии”, де окремо зазначені й нащадки пра-
порщика (1828) Матвія Гребінки72.
Цікаво, що до 1853 р. відносяться відомості про маєткову належність
с. Скипчі (?) поміщикові Граб’янці73. У 1855 р. поміщик А. А. Граб’янка видав
доручення дворянинові В. К. Гарнишу на продаж маєтків матері у селах Крас-
нянка і Новосілка Проскурівського повіту Подільської губернії74 (нині села,
відповідно, Тиврівського р-ну Вінницької обл. та Городоцького р-ну Хмель-
ницької обл.). Проте аж ніяк не можна стовідсотково твердити, що це були саме
спадкоємці, а не просто однофамільці славного козацького полковника і літо-
писця.
Михайло Грушевський слушно назвав Григорія Граб’янку одним “з найра-
нїйших репрезентантів “ученої” козацької історії”, автором “першої “наукової”
історії козаччини”75, в якій з точки зору переконаного автономіста, прихиль-
ника збереження старого гетьманського устрою під російською зверхністю, з
піднесеним риторичним пафосом виклав події української історії від давніх
часів до 1709 р. Ориґінал твору, що разом з козацькими літописами Самовидця
69 Кривошея В. В., Кривошея І. І., Кривошея О. В.. Українська козацька старшина. – Ч. 3. –
Кн. 1: Значне військове товариство. Бунчукове товариство. – Київ, 2008. – С. 77.
70 ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 10037. – Арк. 1–79.
71 ІР НБУВ. – Ф. VIII: Київський університет св. Володимира. – № 528/245/2. – Арк. 62.
Звернути увагу на цей документ підказав історик-генеалог Олександр Алфьоров – В.П.
72 Томазов В. В. Граб’янки (Гребінки) / В. В. Томазов // Енциклопедія історії України. – Т.2:
Г–Д. – Київ, 2004. – С. 183. Його ж. Генеалогія козацько-шляхетських родів: історіогра-
фія та джерела (друга половина XVII – початок XXI ст.). – Київ, 2006. – С. 127.
73 ЦДІАК України. – Ф. 442: Канцелярія київського, подільського і волинського генерал-
губернатора. – Оп. 290. – Спр. 100. – Арк. 87.
74 ЦДІАК України. – Ф. 486: Київська палата цивільного суду. – Оп. 5. – Спр. 331. – Арк.
51–52.
75 Грушевський М. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. – Т. VII: Козацькі часи – до року
1625. – Київ, 1995. – С. 67, 88.
560
і Самійла Величка, творили непересічну “літературу канцеляристів”, барокову
історичну прозу, не зберігся, однак із XVIII ст. до нас дійшли понад 50 його
списків. Без зазначення авторства уперше його опублікував 1793 р. Федір Ту-
манський на сторінках “Российского магазина”76. У 1854 р. публікацію літопи-
су здійснила Київська археографічна комісія77. У наші часи літопис Граб’янки
з різних списків, а також його скорочена редакція, що збереглися, неодноразово
перевидавалися78. Новочасне літературознавство та історіографія теж не оми-
нули ориґінального твору козацького полковника79.
Такі як Григорій Граб’янка були не лише інтелектуальною елітою, але
й безпосередньо творили неповторну субкультуру, формували те своєрідне
оточення і специфічне середовище українського старшинського нобілітету
козацької автономії. В непрості часи між Мазепою і Розумовським першого
ліквідаційного періоду, зокрема за правління поважного у літах гетьмана Да-
нила Апостола, власне, такі як гадяцький полковник і зробили можливою для
Гетьманщини таку необхідну “коротку передишку” 1727–1734 рр.80. Бо лише
за таких обставин і з такими людьми вдалося стримати і навіть призупинити
цілеспрямоване російське підкорення, суттєво скоригувати невідворотний про-
цес деавтономізації й таким чином хоч на деякий час дати собі раду на своїй
землі та відтягнути неминуче згасання козацької України.
ДОКУМЕНТИ
№ 1
1730 р., 30 травня. Москва. – Грамота імператриці Анни Іоанівни
про затвердження обрання “волними голоси” гадяцьким полковником за-
76 Летописец Малыя России // Российский магазин. – 1793. – Ч. ІІ–ІІІ.
77 Дѣйствія презѣльной и отъ начала поляковъ крвавшой небывалой брани Богдана Хмел-
ницкого, гетмана запорожского, съ поляки, за найяснѣйшихъ королей полскихъ Владис-
лава, потомъ и Казѣмира, въ року 1648, отправоватися начатой и за лѣтъ десять по смерти
Хмелницкого неоконченной, зъ рознихъ лѣтописцовъ и изъ діаріуша, на той войнѣ писа-
ного, въ градѣ Гадячу, трудомъ Григорія Грабянки, собранная и самобитнихъ старожиловъ
свѣдительстви утвержденная. Року 1710. – Киев, 1854.
78 Hryhorij Hrabianka’s The greats war of Bogdan Xmel’nyckyj / Harvard Library of Early Ukrai-
nian Literature. – Vol. IX. / Григорія Грабянки Дѣйствія презѣльной брани Богдана Хмел-
ницкого / Вступ Ю. Луценка / Гарвардська бібліотека давнього українського письменства.
– Т. ІХ. – Cambrige, Mass., 1990; Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки / Пер.
із староукр. Ю. Луценко. – Київ, 1992; Гисторія ... Г. Граб’янки / Лѣтопись краткій ... /Упор.
В.М. Мойсієнко. – Житомир, 2001; Літопис Грабянки // Збірник козацьких літописів: Гус-
тинський, Самійла Величка, Грабянки / Упор. та переклад.: В. Крекотень, В. Шевчук,
Р. Іванченко. – Київ, 2006. – С. 844–967; http://litopys.org.ua/grab/hrab.htm
79 Луценко Ю. Н. “Летопись Грабянки”: текстология, проблематика, поэтика : Автореф.
дис.…канд. филолог. наук. – Киев, 1989; Бовгиря А. М. “Літопис Грабянки”: питання пер-
шооснови // Укр. іст. журн. – 2003. – № 4. – С.75–88; Його ж. “Літопис Грабянки” та
питання реконструкції “достовірного літопису” // Історія українського козацтва. – Т. 2. –
С. 266–281 та ін.
80 Грушевський М. Передмова // Іван Джиджора. Україна в першій половині XVIII віку. Роз-
відки і замітки. – Київ, 1930. – С. V.
561
мість Гаврила Милорадовича полкового обозного Григорія Граб’янки
Божією Млстію Мы ANNA Імпεратрица и Самодεржица всероссійскаѧ, и
протчаѧ, и протчаѧ, и протчаѧ.
Nашεго Імпεраторского вεличεства подданому войска Запорожского
ѡбоихъ сторонъ Днεпра Гεтману Данилу Апостолу и всεму войску Запорож-
скому Нашε Імпεраторскоε Млстивоε слово.
В прошломъ 1729 году Блжεнніε памѧти Его вεличества, ПЕТРА вто-
раго Імпεратора и Самодεржца всероссійского нашεго всεлюбε(з)нѣйшого
Плεмѧнника в грамотѣ к тεбѣ подданому нашεму писано, что Гадицкой
полковникъ Гаврило Милорадовичъ за показанніε ѡт нεго козакамъ и по-
сполству ѡбыди ѡт того полку ѡтставлεнъ, а Нашεму з старшиною выбратъ
волними голоси из Малороссіѧнъ чловѣкъ двухъ, или трεхъ кандидатовъ,
и марта ѡт 7. числа, сεго 1730 году писалъ ты подданый Намъ, что по силѣ
той грамоти в кандидати гадицкого Полковничεства вибраны три чловѣка, а
имѧнно правѧщεй за Писара Гεнεралного Михайло Турковской, да гадицкого
въ полку Полковіε ѡбозной Григорεй Грѧбѧнка, судіа Мартинъ Штишεвской,
и притомъ прислалъ за лучшую того полку старшинъ, сотниковъ, значковихъ
товаришεй, атомановъ городових, и сεлских, и рѧдовихъ казаковъ, и поспол-
ства чолобитную, чрεз которую ѡни полчаніа нашу вεликую Государиню, Нашε
Імпεраторскоε вεличεство всεподданнѣйшε просили, чтобъ из показаннихъ
кандидатовъ ѡпрεдѣлит кимъ в полкъ полковникомъ. Доносѧ при томъ, что
ѡніε кандидати люди добріε, заслужεнїε, и въ вѣрности нεподозритεлніε, и того
урѧду достойни. І Мы вεликаѧ Государинѧ, Нашε Імпεраторскоε вεличεство
указали по тому твоєму подданому Нашεго Гεтмана доношεніѧ, // [16] й по
за ручному Гадицкого полку полчанъ чεлобитю, в томъ Гадицкомъ полку на
мѣсто бывшаго ихъ полковника Гаврила Милорадовича быть полковникомъ
того жъ Гадицкого полку ѡбозному полковому Григорію Грѧбѧнкε. І тεбѣ
нашεго Імпεраторского вεличεства подданому войска Запорожского ѡбоихъ
сторонъ Днεпра Гεтману, вεлѣть тому Грѧбѧнкε в томъ Гадицкомъ полку
быть Полковникомъ, и въ вѣрности к намъ вεликой Государинε, к Нашεму
Імпεраторскому вεличεству, в Глуховъ в Cоборной церквѣ при Гεнεралѣ
нашεмъ Маεорε Кнѧзъ Алεксеε Шаховскомъ, или при опрεдѣлεннимъ ѡт нεго
привεл ево полковника Грεбѧнку к присѧгε, и тоε присѧгу за ево рукою, й за
подписаніεм тѣхъ, кто при томъ будεт присланьь в нашу Колεгію Іностраннихъ
дѣлъ.
Данъ в Москвѣ лѣта ѡт Рождεства Хрѣстова 1730. Майѧ 30 чис[ла].
Государствованїѧ Нашεго 1 году.
Канцлѣръ Графъ Головкинъ [16 зв.]
ЦДІАК України. – Ф. 51: Генеральна військова канцелярія. – Оп. 3. – Спр.
3594: Справа про вибрання Г. Граб’янки гадяцьким полковником. – Арк.16–16
зв. Рукопис, копія.
562
Автографи Григорія Граб’янки
563
564
565
566
Герб Війська Запорізького з Літопису Граб’янки
№ 2
1730 р., 2 листопада. Гадяч. – Лист гадяцького полковника Григорія
Граб’янки до гетьмана Данила Апостола з подякою за надання йому на
полковницький ранг сотенного містечка Рашівки в Гадяцькому полку
Ѩснεвεлможній Моць Панε Гεтманε,
Всεмлстивѣйший мнѣ Панε Патронε, и великий добродѣю.
567
Прошлого ѡктября. 31. числа получил ѩ висоцεповажній Вашой
ѩснεвεлможности унѣвεрсалъ, которимъ соизволили Ваша ѩснεвεлможностъ
по високой Своεй Млсти ѡпрεдѣлит мнѣ на рангъ мой полковничий полко-
вую ѡдну маεтность мѣстεчко Рашεвку. Прεто за сіε високопатронскоε ко
мнѣ благопризрѣніε плεшε до лица зεмли ѡко всεпокорнѣшоε моε Вашой
ѩснεвεлможности возсилаю благодарствіε, такъ и о вѧщшій впрεдь на мεнε
рεспεктъ Вашѹ Ѩснεвεлможности всεнижайшε прошу.
Вашѹ Ѩснεвεлможности всεмлстивѣйшого
мнѣ Пана Патрона и вεликого добродѣѧ.
нижайший слуга
Еѧ Імпεраторского Влчства Войска Запорожского
Полковник Гадѧцкий Григорий Грабѧнка
Року 1730
ноѧбра 2
Гадѧчъ
[8]
адреса на конверті:
полкова печатка з червоного воску Гадяцького полку
Еѧ Імпεраторского Влчѣства Войска Запорожского
ѡбоихъ сторонъ Днεпра Гεтману, ѩснεвεлмож-
ному Его Млсти Пану Даніилу Апостолу, Всε-
млстивѣйшому мнѣ Пану Патрону, и Вεли-
кому Добродѣεю.
Покорствεнно
[10 зв.]
ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 3603: Справа про надання на ран-
гові маєтності Г. Граб’янці. – Арк. 8, 10 зв. Рукопис, ориґінал.
№ 3
1731 р., 26 лютого. Гадяч. – Лист гадяцького полковника Григорія
Граб’янки до генерального обозного Якова Лизогуба про відрядження до
Глухова писарів для кодифікації “правних книг”
Вεлможний Моць Панε ѡбозний войсковий енεралний,
всεмлстивѣйший Мнѣ Патронε и добродѣю.
568
Сεго фεвраля д.[ня] 25. получил ѩ листовний вашεй вεлможности ѡрдεръ,
которим изволитε мнѣ причитовать за нεисполнεнїε Указу Рεймεнтарского, в
томъ, что будто писци с полку моεго длѧ писанѧ Книг правних досεлѣ въ Глу-
хов нεприслани. На что симъ вашεй вεлможности ѡтвѣтствую, что ѩ исполнѧѧ
Указъ Рεймεнтарский εщε по пεрвомъ прεдложεню посилалъ в Глуховъ двох
чѣлвка писцовъ, той то ѡнихъ занεсε з домъ всѣхъ пεрεводчиков, ѡдпущεно.
Ѡднако ж и нѣнѣ ѡдинъ искусний писεцъ значковий Полку моεго товаришъ
Григорій Балѧсний длѧ ѡзначεнного писаниѧ книгъ правнихъ ѡт мεнε
ѡпрεдѣленний въ Глуховѣ найдуεтсѧ, и в канцεллѧрии ѡт мεнε ѡпрεзεнтованъ
которий |: ѧкъ тѣю извѣстиε |: ужε и в дѣло сεбѣ ѡпрεдѣленноε вступилъ,
а болшъ ѧкъ при канцεллѧрии Полковой за нε получεниεмъ заплати; такъ и
писаровъ сотεннихъ з чистими характерами нε имѣεтсѧ. Ѩ … доношу.
Вашѹ Ѩснεвεлможности всεмлстивѣйшого мнѣ
Патрона и добродзѣѧ, низкий слуга
Еѧ Імпεраторского влчства войска Запорожского
Полковникъ Гадѧцкий Григорий Грабѧнка
Року 1731.
фεвралѧ 26
Гадѧчъ
[2]
адреса на конверті:
полкова печатка з червоного воску Гадяцького полку
Еѧ Імпεраторского Влчства Войска За-
порожского ѡбозному войсковому
Енεралному, вεлможному Его Млсти
Пану Ѩкову Лизогубу, всεмлстивѣй-
шому Мнѣ Патрону и Добродзεѣи.
Покорнε.
[5 зв.]
ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 3792: Листування гадяцького пол-
ковника Григорія Граб’янки. – Арк. 2, 5 зв. Рукопис, ориґінал.
Volodymyr Pryshliak. GRYGORIY GRABYANKA (THE HISTO-
RICAL-GENEALOGICAL EXPLORATION)
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-58421 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2223-1196 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:00:28Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Пришляк, В.В. 2014-03-23T15:41:27Z 2014-03-23T15:41:27Z 2011 Григорій Граб'янка (історико-генеалогічна розвідка) / В.В. Пришляк // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2011. — Вип. 20. — С. 550-568. — Бібліогр.: 80 назв. — укр. 2223-1196 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/58421 uk Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність Григорій Граб'янка (історико-генеалогічна розвідка) Grygoriy Grabyanka (the historical- genealogical exploration) Article published earlier |
| spellingShingle | Григорій Граб'янка (історико-генеалогічна розвідка) Пришляк, В.В. |
| title | Григорій Граб'янка (історико-генеалогічна розвідка) |
| title_alt | Grygoriy Grabyanka (the historical- genealogical exploration) |
| title_full | Григорій Граб'янка (історико-генеалогічна розвідка) |
| title_fullStr | Григорій Граб'янка (історико-генеалогічна розвідка) |
| title_full_unstemmed | Григорій Граб'янка (історико-генеалогічна розвідка) |
| title_short | Григорій Граб'янка (історико-генеалогічна розвідка) |
| title_sort | григорій граб'янка (історико-генеалогічна розвідка) |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/58421 |
| work_keys_str_mv | AT prišlâkvv grigoríigrabânkaístorikogenealogíčnarozvídka AT prišlâkvv grygoriygrabyankathehistoricalgenealogicalexploration |