Історія волніну
Волнін — морфологічний різновид призматичних кристалів бариту, індикаторною ознакою яких є значне видовження уздовж осі [001], водночас здебільшого із незначним розвитком уздовж осі [100]. Трапляється в окремих місцях Берегівського горбогір’я в Україні (Східні Карпати: рудопрояви Берегове, Мужієве)...
Saved in:
| Published in: | Записки Українського мінералогічного товариства |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Українське мінералогічне товариство
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/58723 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Історія волніну / І.В. Квасниця, В.Т. Скобін // Записки Українського мінералогічного товариства. — 2010. — Т. 7. — С. 106-108. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859954421707833344 |
|---|---|
| author | Квасниця, І.В. Скобін, В.Т. |
| author_facet | Квасниця, І.В. Скобін, В.Т. |
| citation_txt | Історія волніну / І.В. Квасниця, В.Т. Скобін // Записки Українського мінералогічного товариства. — 2010. — Т. 7. — С. 106-108. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Записки Українського мінералогічного товариства |
| description | Волнін — морфологічний різновид призматичних кристалів бариту, індикаторною ознакою яких є значне видовження уздовж осі [001], водночас здебільшого із незначним розвитком уздовж осі [100]. Трапляється в окремих місцях Берегівського горбогір’я в Україні (Східні Карпати: рудопрояви Берегове, Мужієве) і декількох рудопроявах Спішсько-Гемерського рудогір’я в Словаччині (Західні Карпати: Бетліяр, Красногорське Підграддя — Красна Горка, Рожнава, Дрнава). Названий в 1820 р. Й. Йонасом за прізвищем директора фабрики галунів у с. Мужієве на Закарпатті А. Вольного (Andreas Wolny (1759—1827). Варіанти назв різновиду німецькою та англійською мовами: wolnyn,
wolnyne, volnyn, volnyne.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:18:08Z |
| format | Article |
| fulltext |
10� ISSN 2218-7472. Записки Українського мінералогічного товариства. 2010, том 7
З мінералогічних колекцій
УДК 548.549.761.34
І.В. КВАСНИцЯ 1, В.Т. СКОБІН 2
1 Київський національний університет імені Тараса Шевченка
03022, м. Київ, вул. Васильківська, 90
2 Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення
ім. М.П. Семененка НАН України
03680, м. Київ, пр-т Акад. Палладіна, 34
ІСТОРІЯ ВОЛНІНУ
Волнін — морфологічний різновид призматичних крис-
талів бариту, індикаторною ознакою яких є значне видов-
ження уздовж осі [001], водночас здебільшого із незнач-
ним розвитком уздовж осі [100]. Трапляється в окремих
місцях Берегівського горбогір’я в Україні (Східні Карпати:
рудопрояви Берегове, Мужієве) і декількох рудопроявах
СпішськоГемерського рудогір’я в Словаччині (Західні
Карпати: Бетліяр, Красногорське Підграддя — Красна
Горка, Рожнава, Дрнава). Названий в 1820 р. й. йонасом
за прізвищем директора фабрики галунів у с. Мужієве
на Закарпатті А. Вольного (Andreas Wolny (1759—1827),
див. фото на третій сторінці обкладинки). Варіанти назв
різновиду німецькою та англійською мовами: wolnyn,
wolnyne, volnyn, volnyne.
Майже два століття тому такий барит уперше був уста-
новлений на теренах тодішньої АвстроУгорської імперії в
Карпатах, а саме у 1817 р. кристали цього мінералу К. Га-
берле (K.C. Haberle) помилково описав як шпатоподібні
кристали гіпсу [12]. Вони були знайдені в алунітовій по-
роді в Карпатах, проте точне місце знаходження не вказано.
Дещо пізніше А. Вольний надіслав подібні зразки з ріолі-
тових туфів біля с. Мужієве для дослідження професору
хімії Будапештського університету й. йонасу (J. Jonas).
У той час А. Вольний працював директором фабрики
галунів у с. Мужієве. А. Вольний народився в м. Банська
Шт’явниця (нині Словаччина), у 1776—1779 рр. навчався
на філософському факультеті Будапештського універси-
тету, був відомим натуралістом, тривалий час працював у
церковноприходській і загальноосвітніх школах як учи-
тель і директор, був також репетитором, помер і похований
у с. Мужієве (фотографія А. Вольного, його біографічні та
деякі історичні дані запозичені із книги Г. Паппа [14]).
й. йонас описав отримані кристали як новий мінераль-
ний вид і назвав його на честь А. Вольного волніном [13]. Це
© І.В. КВАСНИцЯ,
В.Т. СКОБІН, 2010
107ISSN 2218-7472. Записки Українського мінералогічного товариства. 2010, том 7
Історія волніну
були стовпчасті чотиристоронні кристали сіробілого, жовтуватобілого чи блідо
жовтого кольору, напівпрозорі чи добре прозорі, з добре вираженою спайністю у
трьох різних площинах, важкі і дещо твердіші, ніж кристали бариту. й. йонас вва-
жав, що це сульфат невідомого лужного металу, подібного до барію чи стронцію.
й. йонас також вивчав подібні видовжені вздовж [001] кристали “нового мінера-
лу” з інших тодішніх австроугорських рудопроявів (нині Словаччина). Тільки в
1822 р. французький дослідник Ф. Бедан (f.S. Beudant), який подорожував Карпа-
тами, встановив, що волнін — це морфологічний різновид кристалів бариту [9].
Перші кристалографічні дослідження волніну виконав у 1860 р. мінералог
і кристалограф, професор Віденського університету А. Шрауф (A. Schrauf) [18].
Він вивчав волнін з декількох карпатських проявів (у тім числі з Мужієвого). У
1876—1913 рр. подальші кристалографічні дослідження волніну із нинішніх слова-
цьких і українських рудопроявів продовжили І. Сечкай (I. Szecskay) [19], А. Шмідт
(А. Schmidt) [15, 16] та А. Франзенау (А. franzenay) [11]. Особливо детально вивчав
морфологію мужіївського волніну А. Шмідт. Ще скрупульозніше досліджували
кристали закарпатського волніну (рудопрояв Берегове) львівські мінералоги і крис-
талографи А.А. Вартересевич і Г.Л. Піотровський у 1951 р. [2]. У 1992 р. В.М. Квас-
ниця і В.М. Крочук [4] описали фантоми кристалів волніну із рудопрояву Берегове.
На третій сторінці обкладинки журналу зображені деякі типові кристали за-
карпатського волніну, які вивчали такі дослідники: рис. 1 (рудопрояв Мужієве) —
А. Шрауф; рис. 2 (рудопрояв Мужієве) — А. Шмідт; рис. 3 (рудопрояв Берегове) —
А.А. Вартересевич і Г.Л. Піотровський; рис. 4 (рудопрояв Берегове) — В.М. Квасниця
і В.М. Крочук. Слід також згадати, що дані стосовно кристаломорфології закарпат-
ського волніну можна знайти також у роботах Е.І. Вульчина [3], В.З. Бартошинського
[1], О.І. Матковського зі співавторами [6] та інших дослідників.
Якщо проаналiзувати кристалографію карпатського волніну за даними цих
дослідників, то єдине, що об’єднує всі кристали, — це їх видовження вздовж
осі [001]. Набір простих форм і розвиток їх граней може бути різним як на го-
ловках кристалів, так і у вертикальному призматичному поясі [001]. Відповідно,
розвиток кристалів уздовж осей [100] і [010] різний (від ізометричних у цьому
перерізі до плескатих по [100]). Це можна простежити на кристалах волніну не
тільки із різних карпатських проявів, а й з ріолітових туфів поблизу с. Мужієве
(див., наприклад, рис. 1, 2 на третій сторінці обкладинки). Достатньо сказати,
що більшість із перелічених дослідників карпатського волніну опублікували від
1—3 до 9—12 різних рисунків його кристалів, які можна вважати морфологіч-
ними типами кристалів волніну, тобто локальні умови кристалізації мінералу
продукують дещо різну морфологію волніну. Найпоширенішими і добре роз-
виненими формами на кристалах волніну є {210}, {110}, {100}, {001}, {010},
{011} i {111}. Близький набір простих форм мають “напівволніни” з рудопрояву
Мужієве, кристали яких видовжені за двома напрямками — [001] і [010] (див.,
наприклад, кристал на третій сторінці обкладинки (рис. 6) і нижній кристал на
четвертій сторінці обкладинки). Ще простіші за морфологією (з невеликим на-
бором простих форм, особливо на головках кристалів) реальні кристали закар-
патського волніну показані на першій сторінці обкладинки (рудопрояв Берегове),
кристал на рис. 5 (рудопрояв Берегове) — на третій та їх друзи на ріолітовому
туфі — на четвертій сторінках обкладинки (середні фото). Подібний словацький
волнін (рудопрояв Красногорське Підграддя — Красна Горка) показано вверху
на четвертій сторінці обкладинки (фото запозичено із книги [20]).
Навіть з такого короткого огляду кристалографії карпатського волніну
можна дійти висновку, що в термін “волнін” різні дослідники вклали неіден-
тичну його кристалографію. Спільним для цих кристалів є їхнє видовження
10� ISSN 2218-7472. Записки Українського мінералогічного товариства. 2010, том 7
І.В. Квасниця, В.Т. Скобін
вздовж осі [001] за певного набору простих форм. Така морфологія є відносно
рідкісним проявом для кристалів цього мінералу, якщо спиратися на дані низки
детальних публікацій про кристалографію бариту (див., наприклад: [7, 8, 10,
11, 17]). Кристали бариту з таким видовженням знайдені в різних місцях світу
[11]. Правда, багато із цих знахідок були зроблені пізніше відкриття волніна,
тому така назва морфологічного різновиду бариту має право на існування.
Причина видовження кристалів бариту вздовж осі [001] поки що чітко не
встановлена. Одним із важливих чинників впливу на такий розвиток кристалів
бариту можна вважати температуру утворення мінералу. Очевидно, волнін є най-
більш низькотемпературним утворенням серед баритів Закарпаття (за даними
публікацій [5, 6] його кристали ростуть за температури не вище 60—100 ºС), про-
те детальні термобарогеохімічні дослідження мінералу поки що не проведені.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Бартошинский В.З. Типоморфные особенности барита месторождений и рудопрояв-
лений Украины // Автореф. дис. … канд. геол.минерал. наук. — Киев, 1989. — 18 с.
2. Вартересевич А.А., Пиотровский Г.Л. Кристаллографические исследования закарпат-
ского “волнина” // Минерал. сб. Львов. геол. обва. — 1951. — № 5. — С. 37—49.
3. Вульчин Е.І. До мінералогії Берегівського району Закарпатської області // Научные ра-
боты студентов геологического факультета Львовского унта. — 1949. — Вып. 2. —
С. 25—31.
4. Квасница В.Н., Крочук В.М. Новые данные по кристалломорфологии минералов Укра-
ины // Минерал. журн. — 1992. — 14, № 6. — С. 62—74.
5. Лазаренко Е.К., Лазаренко Э.К., Барышников Э.К., Малыгина О.А. Минералогия За-
карпатья. — Львов: Издво Львов. унта, 1963. — 614 с.
6. Матковский О.И., Бартошинский З.В., Грицик В.В., Шклянка В.М. Новое в минера-
логии барита Береговского месторождения // Минерал. журн. — 1982. — 4, № 6. —
С. 62—73.
7. Самойлов Я.В. Материалы к кристаллографии барита // Тр. Моск. обва естествоиспы-
тателей. — 1902. — 16, № 1. — С. 105—263.
8. Франк-Каменецкий В.А. Внешняя форма кристаллов барита в связи с их атомным
строением // Учен. зап. Ленингр. гос. унта. Сер. геол. наук. — 1952. — Вып. 2. —
С. 32—60.
9. Beudant F.S. Voyage mineralogique et geologique en Hongrie pendant l’annee 1818—1822.
Three vols. — Paris: Verdiere. — P. 457.
10. Braun F. Morphologische, genetische und paragenetische Trachtstudien an Baryt // Neues
Jahtb. Mineral. — 1932. — 65A. — P. 173—222.
11. Goldschmidt V. Atlas der Kristallformen. — Heidelberg, 1913. — B. 1. Tafel 140—184.
12. Haberle K.C. Über die ächten ungarischen Alaunstein // Hesperus. — 1817. — 19. —
S. 145—149; 20. — S. 165—167.
13. Jonas J. Ungarns Mineralreich Oryctogeognostisch und topographisch dargestellt. — Bu-
dapest: Hartleben, 1820. — 415 s.
14. Papp G. History of minerals, rocks and fossil resins discovered in the Carpathian region. —
Budapest: Hungar. nat. history museum, 2004. — 216 p.
15. Schmidt А. Wolnyn von Muzsaj // Termrajzi füz. — 1879. — 3. — S. 13—15, 25—37.
16. Schmidt А. Wolnyn von Kraszna Horka varalja // Termrajzi füz. — 1879. — 3. — S. 168—
182, 259—301.
17. Schneer C.J. Morphological basis for the reticular hypothesis // The Amer. Mineralogist. —
1970. — 55. — P. 1466—1488.
18. Schrauf A. Krystallographischoptische Untersuchungen über der Identität des Wolnyn mit
Schwerspath // Sitzungsber. kais. Akad. Wiss. Wien, Math.Naturwiss. Kl. — 1860. — 39,
№ 2. — S. 286—298.
19. Szecskay I. Krystalytani vizsgalatok a Betleri wolnynon // Ertek. Termtud. Korebol. Buda-
pest. — 1876. — 7 (9). — P. 2—27.
20. Udubasha G., Duda R., Szakall S. et all. Minerals of the Carpathians. — Prague: Granit,
2002. — 479 p.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-58723 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2218-7472 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:18:08Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Українське мінералогічне товариство |
| record_format | dspace |
| spelling | Квасниця, І.В. Скобін, В.Т. 2014-03-30T12:24:25Z 2014-03-30T12:24:25Z 2010 Історія волніну / І.В. Квасниця, В.Т. Скобін // Записки Українського мінералогічного товариства. — 2010. — Т. 7. — С. 106-108. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 2218-7472 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/58723 548.549.761.34 Волнін — морфологічний різновид призматичних кристалів бариту, індикаторною ознакою яких є значне видовження уздовж осі [001], водночас здебільшого із незначним розвитком уздовж осі [100]. Трапляється в окремих місцях Берегівського горбогір’я в Україні (Східні Карпати: рудопрояви Берегове, Мужієве) і декількох рудопроявах Спішсько-Гемерського рудогір’я в Словаччині (Західні Карпати: Бетліяр, Красногорське Підграддя — Красна Горка, Рожнава, Дрнава). Названий в 1820 р. Й. Йонасом за прізвищем директора фабрики галунів у с. Мужієве на Закарпатті А. Вольного (Andreas Wolny (1759—1827). Варіанти назв різновиду німецькою та англійською мовами: wolnyn, wolnyne, volnyn, volnyne. uk Українське мінералогічне товариство Записки Українського мінералогічного товариства З мінералогічних колекцій Історія волніну Article published earlier |
| spellingShingle | Історія волніну Квасниця, І.В. Скобін, В.Т. З мінералогічних колекцій |
| title | Історія волніну |
| title_full | Історія волніну |
| title_fullStr | Історія волніну |
| title_full_unstemmed | Історія волніну |
| title_short | Історія волніну |
| title_sort | історія волніну |
| topic | З мінералогічних колекцій |
| topic_facet | З мінералогічних колекцій |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/58723 |
| work_keys_str_mv | AT kvasnicâív ístoríâvolnínu AT skobínvt ístoríâvolnínu |