Середземноморська політика Європейського Союзу 2005–2008 роками

У статті розглядається один з найважливіших напрямів зовнішньої політики Європейського Союзу – Середземноморський – у період його найбільшої активності, що мав своїм наслідком створення Союзу для Середземномор’я. Досліджуються найважливіші аспекти співробітництва ЄС з країнам регіону, оцін...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Проблеми міжнародних відносин
Дата:	2011
Автор:	Чумаченко, О.А.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України 2011
Теми:	Сучасні міжнародні відносини
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/58951
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Середземноморська політика Європейського Союзу 2005–2008 роками / О.А. Чумаченко // Проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. — К.: КиМУ, 2011. — Вип. 2. — С. 264-280. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859642396167372800
author	Чумаченко, О.А.
author_facet	Чумаченко, О.А.
citation_txt	Середземноморська політика Європейського Союзу 2005–2008 роками / О.А. Чумаченко // Проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. — К.: КиМУ, 2011. — Вип. 2. — С. 264-280. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Проблеми міжнародних відносин
description	У статті розглядається один з найважливіших напрямів зовнішньої політики Європейського Союзу – Середземноморський – у період його найбільшої активності, що мав своїм наслідком створення Союзу для Середземномор’я. Досліджуються найважливіші аспекти співробітництва ЄС з країнам регіону, оцінюються здобутки і недоліки в середземноморській політиці ЄС на цьому етапі. В статье рассматривается одно из важнейших направлений внешней политики Европейского Союза – Средиземноморское – в период его наибольшей активности, следствием чего было создание Союза для Средиземноморья. Исследуются основные аспекты сотрудничества ЕС со странами региона, оцениваются достижения и недостатки в средиземноморской политике ЕС на этом этапе. The article considers one of the major European Union foreign policy directions – Mediterranean – in its most active period, result of which was the Union for Mediterranean creation. The main aspects of cooperation between EU and region’s coutries are investigated; the EU’s Mediterranean policy achievements and faults are estimated.
first_indexed	2025-12-07T13:23:00Z
format	Article
fulltext	УДК 327.7ЄС“2005/2008” О.А. Чумаченко кандидат історичних наук, директор Науково-дослідного інституту глобалізації та європейської інтеграції, доцент кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Київського міжнародного університету СЕРЕДЗЕМНОМОРСЬКА ПОЛІТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ 2005–2008 РОКАМИ У статті розглядається один з найважливіших напрямів зовнішньої політики Європейського Союзу – Середземноморський – у період його найбільшої активності, що мав своїм наслідком створення Союзу для Середземномор’я. Досліджуються найважливіші аспекти співробітництва ЄС з країнам регіону, оцінюються здобутки і недоліки в середземноморській політиці ЄС на цьому етапі. Ключові слова: Євро-середземноморське партнерство, Барселонський процес, Союз для Середземномор’я. З геополітичної точки зору Середземномор’я займає дуже вигідні позиції на світовій політичній карті. Це зумовлено тим, що через нього проходять військово-морські комунікації з Атлантичного в Індійський океан, контролюються підступи до Близького Сходу, Перської затоки і Чорного моря. Середземноморська політика Європейського Союзу є одним з провідних напрямків його зовнішньої політики на сучасному етапі, адже Середземноморський регіон має для ЄС геостратегічне значення. З огляду на це є очевидною актуальність даної статті. Джерельну базу статті становлять документи Європейського Союзу: Спільна стратегія ЄС щодо Середземномор’я, 5-річна програма дій ЄС щодо Євро- середземноморського співробітництва, Спільна декларація ЄС щодо створення Союзу для Середземномор’я тощо [1–6]. Середземноморська політика Європейського Союзу 2005–2008 роками 265 Серед літератури, присвяченої питанню середземноморської політики ЄС, слід назвати праці таких дослідників, як Н. Ковальський, І. Мохова, І. Нікуліна, Д. Дайнен та ін., у яких автори аналізують різні аспекти соціально-економічного і політичного розвитку країн Близького Сходу і Північної Африки, їхні зовнішньополітичні курси, а також розвиток і становлення співробітництва ЄС з середземноморськими країнами [7–12]. Метою статті є дослідження розвитку середземноморської політики Європейського Союзу в досить активний період – від 2005 до 2008 року – року створення Союзу для Середземномор’я, аналіз і оцінка найважливіших аспектів відносин у межах цього напрямку зовнішньої політики ЄС. Регіон Північної Африки і Близького Сходу характеризується нестабільністю через велику кількість неврегульованих конфіліктів. Ізраїльсько-арабське протистояння; громадянська війна в Іраку з можливим подальшим втягуванням у «зону нестабільності» Туреччини і негативним впливом конфлікту на чорноморський регіон, у зв’язку з можливим загостренням «курдського питання»; загроза початку війни між Ізраїлем та Іраном у зв’язку з подальшою активізацією Тегераном своєї ядерної програми; загострення «дарфурської» проблеми і порушення балансу у використанні водних ресурсів р. Ніл з подальшою загрозою втягування в конфлікт усіх країн регіону; а також загальною мілітаризацією близькосхідного регіону (40% зброї, яка легально продається на міжнародному ринку, отримується регіональними покупцями) – ось далеко неповний перелік проблем регіону [13]. Тому не дивно, що Євросоюз прагне створити «санітарний пояс від України до Марокко» вздовж периметру свого південно-східного кордону. Насамперед, це необхідно для протидії нелегальним міграційним потокам у країни ЄС, а також тероризму і міжнародним злочинним організаціям. О.А. Чумаченко 266 Переплетення історичних доль, економічна взаємозалежність та інтенсивний розвиток інтеграційних процесів у світі виявилось основою Євро- середземноморського діалогу та співпраці. ЄС вважав, що доля Європи традиційно тісно пов’язана з економічною, військово-політичною, соціальною ситуацією в Середземномор’ї. Діалог між ними розпочався в 1950-ті рр. На початку 1990-х рр. почався новий процес формування відносин між ЄС і країнами Середземномор’я. Це було пов’язано з проголошенням Нової середземноморської стратегії (Маастрихтським договором). Саміт у Барселоні 1995 р. розпочав Барселонський процес, який значно активізував політику ЄС у регіоні. Проте через деякий час діалог уповільнився через численні проблеми в межах процесу вступу країн Східної Європи до ЄС. За роки свого існування Барселонський процес пройшов етапи невдач і піднесення, ЄС застосовував різні інструменти фінансування цілої низки напрямів співробітництва, шукав шляхи посилення своєї політики в Середземномор’ї. Від 2004 року країни Барселонського процесу стали частиною Європейської політики сусідства (окрім Туреччини, охопленої інструментом передвступу до ЄС), що значно посилило рівень співпраці у межах Євро-середземноморського партнерства. Про активізацію діалогу свідчить низка конференцій, зустрічей міністрів різних напрямів ЄС і країн Середземномор’я (у Гаазі, Тунісі, Люксембурзі, Рабаті тощо), підсумком яких став ювілейний саміт Євро- середземноморського партнерства в Барселоні 27–28 листопада 2005 р., у якому взяли участь представники 25 країн ЄС, 10 арабських держав Південного та Східного Середземномор’я, Ізраїль, Туреччина, а також керівники Єврокомісії та Європарламенту, спостерігачі з низки країн, серед них і США. Більшість країн ЄС було представлено на найвищому рівні. Уперше в міжнародній зустрічі брала участь новий канцлер Середземноморська політика Європейського Союзу 2005–2008 роками 267 Німеччини Ангела Меркель. Однак більшість арабських лідерів насправді проігнорували саміт. На зустріч у Барселоні не приїхали президент Єгипту Хосні Мубарак, королі Марокко та Йорданії – Мохаммед VI і Абдалла II, президенти Сирії і Лівану – Башар Асад і Еміль Лахуд, а також президент Алжиру Абдельазіз Бутефліка. Ці країни були представлені главами урядів або міністрами закордонних справ. Не прибув на саміт і прем’єр-міністр Ізраїлю Аріель Шарон [3]. Головним підсумком саміту стало прийняття запропонованого Іспанією «Кодексу поведінки щодо тероризму» (Euro-Mediterranean Code of Conduct on Countering Terrorism) [1]. Своє прагнення протистояти разом з європейцями тероризму арабські держави підтвердили на координаційній зустрічі, що відбулася в Каїрі 14 листопада 2005 р., напередодні саміту в Барселоні. Тим не менш, кодекс був прийнятий після гострої дискусії між делегаціями арабських країн та Ізраїлю навколо визначення понять «тероризм» і «боротьба народів проти іноземних окупантів» [1]. Особлива важливість документа полягає в тому, що вперше в історії Ізраїль і арабські країни в спільному документі заявили про те, що будуть координувати власні дії в боротьбі проти тероризму, виконуючи рішення ООН і налагоджуючи взаємодію своїх правоохоронних органів і сил безпеки в цьому напрямку [1]. При цьому слід зазначити, що, незважаючи на наполегливу вимогу ізраїльської делегації, Барселонський саміт не розглядав питання, пов’язане з діяльністю ліванської шиїтської організації «Хізбалла», оскільки ЄС поділяє позицію Лівану про те, що ця партія являє собою рух опору, а не терористичну організацію. Тим не менше, проблема «Хізбалли» певним чином впливає на набуття Ліваном статусу повноправного учасника Євро- середземноморського партнерства. Підписана Ліваном ще в 2002 р. угода про асоціацію з ЄС до цих пір не вступила в дію, оскільки до останнього часу її не ратифікував парламент Голландії. О.А. Чумаченко 268 Найоб’ємнішим документом, прийнятим на саміті, була Five Year Work Programme [2], що передбачала розвиток співробітництва в чотирьох основних сферах: політика та безпека; соціально-економічний розвиток і реформи; освіта та культурні обміни; міграція, соціальна інтеграція, правосуддя і безпека. Джерелами фінансування цієї програми є MEDA, the European Neighbourhood and Partnership Instrument, внески країн- членів EuroMEDA, FEMIP та інші фінансові інституції. Говорячи про соціально-економічний складник Євро- середземноморського співробітництва, слід зазначити, що проблема залучення іноземних інвестицій залишається однією з найактуальніших для країн Середземноморського басейну, передусім у його південній частині. Недостатня активність більшості європейських країн в інвестуванні економік країн пояснюється насамперед політичною й економічною нестабільністю, відсутністю кваліфікованої робочої сили, наявністю невідповідності європейським стандартам законодавства, а також корупцією державних структур. Досі не існує достатньо ефективних механізмів стимулювання притоку капіталовкладень в економіку цих країн – системи гарантій безпеки вкладів потенційних інвесторів. Більшість країн ЄС прагнуть експортувати власну промислову продукцію в країни Південного та Східного Середземномор’я, але не проявляють особливого інтересу до імпорту сільськогосподарської продукції з цього регіону. Слід зазначити, що з питання про спільну боротьбу проти нелегальної міграції на Барселонському саміті 2005 р. був досягнутий значний прогрес, оскільки ЄС пообіцяв удвічі збільшити фінансову допомогу арабським країнам Середземномор’я на ці цілі. Новий президент Франції Ніколя Саркозі, прийшовши до влади 2007 року, очолив також і Європейський Союз (за ротацією в першому півріччі 2007 р. в ЄС головувала Франція). З його приходом значно активізувалася середземноморська Середземноморська політика Європейського Союзу 2005–2008 роками 269 політика ЄС. Проект Середземноморського союзу, запропонований Н. Саркозі ще під час його виборчої кампанії, мав двоїстий характер. Згідно з цим проектом, сім середземноморських країн ЄС, а також держави південного узбережжя Середземного моря, включно з Туреччиною та Ізраїлем, можуть утворити інтеграційну структуру, окрему від ЄС. На думку Н. Саркозі, Барселонський процес, початий у 1995 р., не досяг своїх цілей. Провал був прогнозованим з тієї миті, коли пріоритети ЄС виявилися на сході Європи, коли торгівля стала головною у відносинах, проте саме багатоаспектна співпраця повинна була стати абсолютним пріоритетом [10]. Франція спільно з Португалією, Іспанією, Італією, Грецією і Кіпром (країни, що максимально зацікавлені в активізації співпраці і є невід’ємною частиною регіону) бере на себе ініціативу зі створення Союзу для Середземномор’я. У межах нової ініціативи країнам регіону було запропоновано «взяти майбутнє у власні руки» і стати важливими партнерами ЄС. Середземноморський союз повинен сконцентрувати свою діяльність на двох напрямках: забезпечення безпеки та охорони навколишнього середовища. На його думку, новий союз мав виробити спільну політику у сфері імміграції, боротьби з тероризмом та глобальної безпеки [10]. Ініціативу Н. Саркозі підтримав колишній президент Єврокомісії і прем’єр Італії Р. Проді. Спочатку інші країни регіону офіційно не відреагували на пропозицію. На думку їхніх лідерів, нова структура зіштовхнеться з тими ж труднощами, що й Барселонський процес. Середземноморські країни зацікавлені радше в розвитку двосторонніх відносин з ЄС, насамперед в отриманні доступу на європейський ринок. Однак за відсутності зони вільної торгівлі між самими середземноморськими країнами і при обмежених можливостях національних ринків, європейські держави не стануть збільшувати обсяги інвестицій у регіоні. Барселонський процес, Євро-середземноморська асамблея, Середземноморський форум дозволили розвивати діалог між країнами регіону, але не усунули політичних О.А. Чумаченко 270 суперечностей. За відсутності спільних політичних цілей створення якогось нового союзу не принесе значущих результатів. Отже, у липні-вересні 2007 р. основними темами у відносинах ЄС і середземноморських країн можна назвати дискусію навколо проекту Середземноморського союзу Н. Саркозі, а також спроби Єврокомісії та Європарламенту проаналізувати успіхи і невдачі Барселонського процесу і ЄПС [10]. Тема створення Середземноморського союзу залишалася вкрай важливою протягом 2007 р. Єврокомісія змінює власну оцінку проекту Середземноморського союзу, заявляючи 18 жовтня, що подібна ініціатива може створити умови для тіснішого політичного співробітництва ЄС і країн Середземномор’я. Однак єдиного підходу до проекту Н. Саркозі в ЄС поки не існує. Нідерланди, Італія, Іспанія та Португалія заявили про готовність взяти участь у саміті Середземноморського союзу в Парижі 2008 р., однак говорити про чіткі позиції держав-членів ЄС поки що зарано. Ставлення північноафриканских країн теж неоднозначне: Туніс висловлював готовність брати участь у Союзі, Марокко нагадував про важливість Барселонського процесу, Єгипет був налаштований скептично щодо проекту Н.Саркозі [13]. 26 листопада 2007 р. проект Середземноморського союзу був представлений у межах зустрічі політичного комітету Парламентської асамблеї ЄС-Середземномор’я. 20 грудня 2007 р. Н. Саркозі, прем’єр-міністр Італії Р. Проді та прем’єр-міністр Іспанії Хозе Луїс Сапатеро в «Римському зверненні» підтвердили свою підтримку проекту Середземноморського союзу, перша зустріч у межах якого повинна пройти 13 липня 2008 р. в Парижі [14]. У документі було підкреслено, що Середземноморський союз не буде заміняти собою Барселонський процес або переговори про членство Хорватії та Туреччини в ЄС. Франція дала принципову згоду на участь усіх держав-членів ЄС у Середземноморському союзі. Однак Середземноморська політика Європейського Союзу 2005–2008 роками 271 французько-німецькі консультації з даного питання, що пройшли в Парижі в першій половині грудня 2007 р., продемонстрували наявність серйозних суперечностей: канцлер А. Меркель і міністр закордонних справ Німеччини Франк- Вальтер Штайнмайер, як і раніше, висловлювали сумніви щодо доцільності проекту Н. Саркозі [18]. У березні 2008 р. А. Меркель і Н. Саркозі дійшли згоди щодо формату Середземноморського союзу, яке було схвалено 13–14 березня 2008 р. під час засідання Європейської ради в Брюсселі. Було змінено офіційну назву ініціативи французького президента, яка тепер звучить так: «Барселонський процес: Союз для Середземномор’я» [17]. В угоді передбачалося, що всі держави-члени ЄС отримають можливість взяти участь у новій організації, проте країни, які не належать до середземноморського регіону, отримають лише статус спостерігачів і партнерів (за аналогією зі статусом Франції та Іспанії в Союзі держав Балтійського моря). Держави-члени ЄС повинні зрозуміти, що ключова роль у новій організації належатиме Франції та країнам Середземноморського регіону. Союз для Середземномор’я буде створюватись у межах ЄС. Перший саміт Союзу за участю всіх держав-членів ЄС було заплановано на 13 липня 2008 р. в Парижі, а 14 липня 2008 р. пройде саміт за участю середземноморських країн ЄС [17]. У заяві Н. Саркозі 13 березня 2008 р. йшлося, що на чолі Союзу буде спільне головування країни-члена ЄС і країни- партнера, чий термін повноважень розраховутиметься на два роки. Було погоджено, що з боку ЄС посаду голови спочатку будуть обіймати середземноморські держави, і лише потім буде обговорюватися можливість заняття цієї посади іншими державами-членами ЄС. Створюватиметься секретаріат зі штатом 20 осіб, які будуть запропоновані країнами Союзу, Генеральним Директоратом Ради ЄС і Єврокомісії. Очолювати секретаріат будуть два директора, чий термін повноважень складе два роки. Один з директорів буде призначатися Радою ЄС на основі пропозицій ЄК та Високого представника з О.А. Чумаченко 272 СЗППБ, а інший – країною-учасницею Союзу, яка не входить до складу ЄС. Про конкретні напрямки діяльності нової організації не було нічого сказано. Нова структура дозволить підвищити ефективність співробітництва з низки напрямків (охорона здоров’я, боротьба з наркоторгівлею), однак у сферах транспорту, економічного співробітництва, професійної освіти проект Саркозі насправді підмінює вже існуючі і цілком ефективні структури. Пропозиція Н. Саркозі може ще більше ускладнити вироблення єдиної зовнішньої політики ЄС [10]. Обговорення проекту Середземноморського союзу стало також однією з основних тем конференції, яка відбулася 7–8 лютого 2008 р. на о. Кіпрі. Німеччина критично оцінила ініціативу Н. Саркозі. Інша точка зору була представлена Головою Парламентської асамблеї ЄС-Середземномор’я Токіей Саіфі. Проект Середземноморського союзу зможе стати основою підвищення ефективності Барселонського процесу, який у будь-якому випадку залишається основою співробітництва країн Магрибу та ЄС. З точки зору Т. Саіфі, Європейська політика сусідства себе не виправдала, тому що вона не змогла підвищити ефективність Барселонського процесу. Ефективність Середземноморського союзу буде залежати від участі всіх держав-членів ЄС у його роботі. Туреччина, Марокко та Алжир, як і раніше, досить скептично ставляться до ініціативи Н. Саркозі. У квітні-червні 2008 р. порядок відносин ЄС і Середземноморських країн-партнерів будувалася навколо обговорення проекту Союзу для Середземномор’я. Під час численних засідань на різних політичних рівнях, присвячених обговоренню проблем Середземноморського регіону, Союз для Середземномор’я уявлявся як організація, що не входить до Барселонського процесу, і це суперечило домовленостям канцлера Німеччини А. Меркель і президента Франції Н. Саркозі. Паралельно обговорювалися проблеми Барселонського процесу. Зокрема, з’ясувалося, що слабка ефективність Середземноморська політика Європейського Союзу 2005–2008 роками 273 Барселонського процесу зумовлена не прорахунками ЄС, а відсутністю у країн регіону єдиної точки зору на формат співпраці з ЄС [11]. Якщо Туреччина і Хорватія прагнуть вступити до ЄС, то для Алжиру пріоритетом є лише партнерство в енергетичному секторі. Брак серед середземноморських країн ЄС єдиної точки зору на формат розвитку Союзу проявився під час Середземноморського форуму 5–6 червня 2008 р., «Міні-саміту» країн Магрибу і Машреку 11 червня 2008 р. та зустрічі Комітету ЄС- Середземномор’я 13 червня 2008 р. Слід зауважити, що Франція недостатньо консультувалася з партнерами щодо майбутнього Союзу. Пропозиція Парижа надати посаду співголови нової організації Єгипту (точніше, президенту Єгипту Хосні Мубараку) і розмістити секретаріат Союзу в Тунісі було сприйнято неоднозначно [10]. Загалом арабські держави були згодні з цим рішенням, однак Марокко і Мальта також виявили бажання розмістити на своїй території апарат нової організації. Ідея надати посаду співголови Союзу Мубараку була підтримана 28 травня 2008 р. на зустрічі міністрів закордонних справ арабських країн Середземномор’я, хоча представникам Магриба і Машрека не подобалася підтримка Єгиптом кандидатури Н. Саркозі на посту співголови Союзу. Що стосується співголови з боку середземноморських країн, Єврокомісія вважала, що цю посаду повинна обійняти держава, яка здатна вести діалог з усіма країнами регіону. Ключову роль у формуванні нової організації відіграв саміт, який відбувся в Парижі 13 липня 2008 р. За винятком короля Марокко, лідера Лівії, і прем’єр-міністрів Бельгії та Чехії, на зустрічі були присутні голови всіх держав і урядів ЄС та Середземноморського басейну (всього 43 держави). На саміт як повноправні члени були також запрошені представники Чорногорії, Боснії, Хорватії та Албанії. Відмова лівійського лідера М. Каддафі була обумовлена тим, що він розцінював Союз для Середземномор’я як спробу підірвати солідарність арабських та африканських країн. У декларації за підсумками О.А. Чумаченко 274 Паризького саміту було підтверджено принцип співголовування в Союзі. «Ми мріяли про це, і тепер Союз заради Середземномор’я став реальністю. Європейська і середземноморська мрії нерозривні», – так прокоментував практичне втілення власної ідеї президент Франції Н. Саркозі [6]. Союз для Середземномор’я отримав увесь спадок Барселонського процесу, початого в 1995 році, метою якого було сприяти регіональній співпраці в Середземноморському регіоні, створенню режиму вільної торгівлі, економічним реформам, зростанню інвестицій, подоланню актуальних місцевих проблем і саме йому доведеться з’ясовувати численні питання, які не з’ясувати в межах Барселонського процесу. Саміт у Парижі став оновленням процесу Євро- середземноморського партнерства, отримавши офіційну назву «Процес Барселони: Союз для Середземномор’я» [6]. Пріоритети майбутнього Союзу вбачались у проведенні політики виборчої імміграції, екології і захисту довкілля, боротьбі із забрудненням Середземного моря, політики спільного довгострокового розвитку і зміцнення співпраці і взаємодопомоги всередині Середземноморського регіону у сфері економіки (ЗВТ, інвестиції, розвиток транспортної інфраструктури, енергетична безпека, створення і передача нових технологій), боротьбі з корупцією, організованою злочинністю і тероризмом, розвитку культури, системи освіти, охорони здоров’я, боротьбі проти нерівності і несправедливості [6]. Європейським державам вдалося домовитися про принципи Союзу, його організаційну структуру і майбутнє фінансування. Інституційне рішення передбачало, що в організації діятимуть два співголови терміном на два роки: один від ЄС і один від інших середземноморських країн. Буде сформований також секретаріат з 20 співробітників, який Середземноморська політика Європейського Союзу 2005–2008 роками 275 займатиметься відбором і аналізом проектів, необхідних регіону. Саміти проводитимуться один раз у два роки [19]. Деякі країни Півдня Середземномор’я неоднозначно і навіть негативно поставилися до цього проекту. Країни Північної Африки спочатку позитивно відреагували на пропозиції, особливо в Алжирі, Тунісі, Марокко і Єгипті. Додатковою темою для полеміки стала участь Ізраїлю в Союзі заради Середземномор’я. Висловлювалася думка, що ініціатива Саркозі не повинна служити підставою для нормалізації відносин арабських країн з єврейською державою в межах нового Союзу. Ще одним каменем спотикання стала безкомпромісна позиція лівійського керівництва [13]. Лівія (з 1999 р. має статус спостерігача в Барселонському процесі) категорично відкинула ідею участі держави в Союзі заради Середземномор’я. Каддафі вважав, що участь країн Північної Африки в європейському проекті розколе континент. Складна ситуація виникла і з питання про включення Туреччини в новий формат відносин [13]. На думку Саркозі, Європа не може розширюватися до безмежності. Якщо Європа хоче мати ідентичність, вона повинна мати кордони і таким чином – межі. Для Туреччини немає місця в ЄС, оскільки це не європейська країна. Проте Туреччина – велика середземноморська держава, разом з якою середземноморська Європа зможе сприяти об’єднанню Середземномор’я. Саме у форматі учасника Середземноморського союзу, а не як можливий повноправний член ЄС Саркозі уявляв майбутнє турецько-європейських відносин. Підсумкова декларація Паризького саміту, підписана 13 липня 2008 р. всіма учасниками, складена в повній відповідності з принципами, висловленими раніше Єврокомісією [6]. У декларації підкреслюється необхідність спільної роботи заради досягнення миру на Близькому Сході, стабільності і безпеки в регіоні, розвитку людських ресурсів, скорочення бідності, формування до 2010 р. ЗВТ між О.А. Чумаченко 276 учасниками, більшої участі громадян у політичному житті, дотримання прав людини, посилення ролі жінок в суспільстві, пошани меншин, боротьби проти расизму і ксенофобії, а також розвитку міжкультурного діалогу і кращого взаєморозуміння. Що стосується сьогодення і майбутніх проектів у межах нового Союзу, то участь у них не є обов’язковою для всіх країн, що підписали Паризьку декларацію. Держави, зважаючи на власні потреби, мають змогу пропонувати і вибирати лише ті проекти, у яких вони реально зацікавлені. Інвестування засобів в охорону довкілля, розвиток освіти і досліджень, альтернативних джерел енергії, тобто цілі довгострокового розвитку, – актуальний порядок денний для західного постіндустріального суспільства, але не для країн, що розвиваються, де пріоритетами залишаються розв’язання проблеми бідності, зростання населення і безробіття, забезпечення продовольством і водою. Одним з головних мотивів Європи, яка знову намагається знайти «точки зіткнення» з країнами регіону, залишається забезпечення власної безпеки завдяки багатопрофільній допомозі державам Півдня Середземномор’я в цілому і тим режимам, з якими «можна працювати», зокрема. Враховуючи існування на південному березі Середземномор’я потенційно небезпечних проблем (організації ісламізму, імміграційні потоки, демографічна проблема та ін.), їхнє загострення в безпосередній близькості від кордонів ЄС, безумовно, не може не непокоїти європейців. Отже, заснування Союзу для Середземномор’я свідчить не лише про поступальний розвиток Барселонського процесу і Європейської політики сусідства, але й про активізацію французької зовнішньої політики і пов’язані з цим претензії Франції на роль лідера Європи, важливого гравця на близькосхідній сцені і локомотиву співпраці в Середземномор’ї. Водночас абсолютно вочевидь, що Франції, виступаючи від імені Євросоюзу, доведеться враховувати думку всіх країн- Середземноморська політика Європейського Союзу 2005–2008 роками 277 членів ЄС, про що свідчить перетворення Середземноморського союзу з «великої мрії» цивілізації в «союз проектів», що доповнює Барселонський процес. Другий саміт Союзу для Середземномор’я повинен був відбутися 21 листопада 2010 року в Барселоні, і вже вдруге його було відкладено. Причиною стала «відсутність прогресу на мирних переговорах з Близького Сходу, яка робить неможливим результативне проведення саміту». «Ізраїльський» чинник став серйозним викликом для подальших перспектив діяльності Союзу для Середземномор’я, у зв’язку з яким арабські лідери неодноразово підкреслювали, що ізраїльське членство в Союзі слід пов’язувати із «значним прогресом близькосхідного мирного врегулювання». Найяскравіше на даному напрямі виявив свою позицію Єгипет, який за будь-якої слушної нагоди намагається позиціонувати себе як виразника загальноарабської позиції. Усе це ставить під удар подальший успішний розвиток французького проекту. І тепер для Н. Саркозі настав час довести, що окрім створення інформаційних приводів, він ще й уміє доводити почате до кінця. Література 1. Euro-Mediterranean Code of Conduct on Countering Terrorism [Електронний ресурс]/ Euromed Summit, Barcelona 27–28 November 2005. – Режим доступу: http://eeas.europa.eu/ euromed/summit1105/terrorism_en.pdf 2. Five Year Work Programme [Електронний ресурс]/ Euromed Summit, Barcelona 27–28 November 2005. – Режим доступу: http://eeas.europa.eu/euromed/summit1105/five_years_en.pdf 3. Chairman’s Statement. 10th Anniversary Euro-Mediterranean Summit [Електронний ресурс] / Euromed Summit, Barcelona 27–28 November 2005. – Режим доступу: http://eeas.europa. eu/euromed/summit1105/chairmans_statement_en.pdf 4. Regional Strategy Paper 2007-2013 (European Neighbourhood and Partnership Instrument) [Електронний ресурс] / Europa. http://eeas.europa.eu/%20euromed/summit1105/terrorism_en.pdf http://eeas.europa.eu/%20euromed/summit1105/terrorism_en.pdf http://eeas.europa.eu/euromed/summit1105/five_years_en.pdf О.А. Чумаченко 278 Summaries of EU legislation. – Режим доступу: http://ec.europa.eu/world/enp/pdf/country/enpi_euromed_rsp_en .pdf 5. Final Statement. Marseille, 3-4 November 2008 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://ue2008.fr/webdav/site/ PFUE/shared/import/1103_ministerielle_Euromed/Final_Statem ent_Mediterranean_Union_EN.pdf 6. Joint Declaration of the Paris Summit for the Mediterranean. Paris, 13 July 2008 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ue2008.fr/webdav/site/PFUE/shared/import/07/0713 _declaration_de_paris/Joint_declaration_of_the_Paris_summit_f or_the_Mediterranean-EN.pdf 7. Дайнен Д. Дедалі міцніший Союз. Курс європейської інтеграції / Д. Десмонд. – К. : Видавничий дім „К.І.С.”, 2006. – 692 с. 8. Ковальский Н. Средиземноморская политика Европейского Союза: эволюция и перспективы [Електронний ресурс] / Н. Ковальский. – Центр европейской документации. – Режим доступу: http://www.edc.spb.ru/activities/conferences/40years/ kovalsky.html 9. Мохова И.М. Западное Средиземноморье: проблемы интеграции / И.М.Мохова. – М. : ИБВ, 2005. – 204 c. – Режим доступу: http://www.iimes.ru/rus/region.html 10. Мохова И.М. Французская инициатива Средиземноморского Союза [Електронний ресурс] / И.М. Мохова. – Институт Ближнего Востока. – Режим доступу до статті : http://www.iimes.ru/rus/stat/2008/27-08-08b.htm 11. Никулина И.М. Союз Арабского Магриба: современное состояние и перспективы развития [Електронний ресурс] / И.М. Никулина. – Институт Ближнего Востока. – Режим доступу до статті : http://www.iimes.ru/rus/region.html 12. Ковтунов А.Г. Проблемы интеграции стран Магриба (80-е – середина 90-х годов) [Електронний ресурс] / А.Г. http://ec.europa.eu/world/enp/pdf/country/enpi_euromed_rsp_en.pdf http://ec.europa.eu/world/enp/pdf/country/enpi_euromed_rsp_en.pdf http://ue2008.fr/webdav/site/%20PFUE/shared/import/1103_ministerielle_Euromed/Final_Statement_Mediterranean_Union_EN.pdf http://ue2008.fr/webdav/site/%20PFUE/shared/import/1103_ministerielle_Euromed/Final_Statement_Mediterranean_Union_EN.pdf http://ue2008.fr/webdav/site/%20PFUE/shared/import/1103_ministerielle_Euromed/Final_Statement_Mediterranean_Union_EN.pdf http://www.edc.spb.ru/activities/conferences/40years/%20kovalsky.html http://www.edc.spb.ru/activities/conferences/40years/%20kovalsky.html http://www.iimes.ru/rus/region.html http://www.iimes.ru/rus/stat/2008/27-08-08b.htm http://www.iimes.ru/rus/region.html Середземноморська політика Європейського Союзу 2005–2008 роками 279 Ковтунов. – Институт Ближнего Востока. – Режим доступу до статті : http://www.iimes.ru/rus/ 1998/listp.html 13. Билан В. Союз для Средиземноморья: туманные перспективы [Електронний ресурс] / New Eastern Outlook. – 2010. – 27 ноября. – Режим доступу до статті : http://journal- neo.com/?q=ru/node/3018 14. ЕС и море. Германия и Франция договорились о создании Союза для Средиземноморья [Електронний ресурс] / Lenta.ru. – 2008. – 4 марта. – Режим доступу: http://lenta.ru/ articles/ 2008/03/04/union/ 15. Семиренко А. Средиземноморский Союз и фантазии президента Франции [Електронний ресурс] / А. Семиренко. – Вся Европа.ru. – Режим доступу до статті : http://www.alleuropa.ru/index.php?option=com_content&task = view&id=460 16. Смирнова Г.И. Экономические связи стран Союза Арабского Магриба (САМ) с Европейским Союзом (ЕС) [Електронний ресурс] / Г.И. Смирнова. – Институт Ближнего Востока. – Режим доступу до статті : http://www.iimes.ru/rus/2000/ evr/liste.html 17. Sarkozy’s Mediterranean Union on Hold [Електронний ресурс] / Europafrica.net. – Режим доступу: http://europafrica.net/ 2009/03/16/sarkozys-mediterranean-union-on-hold/ 18. Sarkozy Gets Italy, Spain on Board for «Mediterranean Union» [Електронний ресурс] – International Relations – 21.12.2007. – Deutsce Welle. – Режим доступу: http://www.dw- world.de/dw/article/0,,3016610,00.html 19. Штаб-квартира Средиземноморского союза открылась в Барселоне [Електронний ресурс] / Риановости. – 2010. – 5 марта. – Режим доступу: http://www.rian.ru/politics/ 20100305/212274913.html The article considers one of the major European Union foreign policy directions – Mediterranean – in its most active period, result of which was the Union for Mediterranean creation. The main http://www.iimes.ru/rus/%201998/listp.html http://lenta.ru/ http://www.alleuropa.ru/index.php?option=com_content&task%20=%20view&id=460 http://www.alleuropa.ru/index.php?option=com_content&task%20=%20view&id=460 http://www.iimes.ru/rus/2000/%20evr/liste.html http://europafrica.net/%202009/03/16/sarkozys-mediterranean-union-on-hold/ http://europafrica.net/%202009/03/16/sarkozys-mediterranean-union-on-hold/ http://www.dw-world.de/dw/article/0,,3016610,00.html http://www.dw-world.de/dw/article/0,,3016610,00.html http://www.rian.ru/politics/ О.А. Чумаченко 280 aspects of cooperation between EU and region’s coutries are investigated; the EU’s Mediterranean policy achievements and faults are estimated. Key words: Euro-Mediterranean partnership, Barcelona process, Union for Mediterranean. В статье рассматривается одно из важнейших направлений внешней политики Европейского Союза – Средиземноморское – в период его наибольшей активности, следствием чего было создание Союза для Средиземноморья. Исследуются основные аспекты сотрудничества ЕС со странами региона, оцениваются достижения и недостатки в средиземноморской политике ЕС на этом этапе. Ключевые слова: Евро-средземноморское партнерство, Барселонский процесс, Союз для Средиземноморья.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-58951
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T13:23:00Z
publishDate	2011
publisher	Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
record_format	dspace
spelling	Чумаченко, О.А. 2014-04-02T19:52:30Z 2014-04-02T19:52:30Z 2011 Середземноморська політика Європейського Союзу 2005–2008 роками / О.А. Чумаченко // Проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. — К.: КиМУ, 2011. — Вип. 2. — С. 264-280. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/58951 327.7ЄС“2005/2008” У статті розглядається один з найважливіших напрямів зовнішньої політики Європейського Союзу – Середземноморський – у період його найбільшої активності, що мав своїм наслідком створення Союзу для Середземномор’я. Досліджуються найважливіші аспекти співробітництва ЄС з країнам регіону, оцінюються здобутки і недоліки в середземноморській політиці ЄС на цьому етапі. В статье рассматривается одно из важнейших направлений внешней политики Европейского Союза – Средиземноморское – в период его наибольшей активности, следствием чего было создание Союза для Средиземноморья. Исследуются основные аспекты сотрудничества ЕС со странами региона, оцениваются достижения и недостатки в средиземноморской политике ЕС на этом этапе. The article considers one of the major European Union foreign policy directions – Mediterranean – in its most active period, result of which was the Union for Mediterranean creation. The main aspects of cooperation between EU and region’s coutries are investigated; the EU’s Mediterranean policy achievements and faults are estimated. uk Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України Проблеми міжнародних відносин Сучасні міжнародні відносини Середземноморська політика Європейського Союзу 2005–2008 роками Article published earlier
spellingShingle	Середземноморська політика Європейського Союзу 2005–2008 роками Чумаченко, О.А. Сучасні міжнародні відносини
title	Середземноморська політика Європейського Союзу 2005–2008 роками
title_full	Середземноморська політика Європейського Союзу 2005–2008 роками
title_fullStr	Середземноморська політика Європейського Союзу 2005–2008 роками
title_full_unstemmed	Середземноморська політика Європейського Союзу 2005–2008 роками
title_short	Середземноморська політика Європейського Союзу 2005–2008 роками
title_sort	середземноморська політика європейського союзу 2005–2008 роками
topic	Сучасні міжнародні відносини
topic_facet	Сучасні міжнародні відносини
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/58951
work_keys_str_mv	AT čumačenkooa seredzemnomorsʹkapolítikaêvropeisʹkogosoûzu20052008rokami

Середземноморська політика Європейського Союзу 2005–2008 роками

Репозитарії

Схожі ресурси