Особливості здійснення окладного страхування в сільському господарстві УСРР (1928–1933 рр.)

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Культура народов Причерноморья
Дата:	2012
Автор:	Латишева, О.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Кримський науковий центр НАН України і МОН України 2012
Теми:	Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/59209
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Особливості здійснення окладного страхування в сільському господарстві УСРР (1928–1933 рр.) / О.В. Латишева // Культура народов Причерноморья. — 2012. — № 235. — С. 164-168. — Бібліогр.: 54 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860006475882037248
author	Латишева, О.В.
author_facet	Латишева, О.В.
citation_txt	Особливості здійснення окладного страхування в сільському господарстві УСРР (1928–1933 рр.) / О.В. Латишева // Культура народов Причерноморья. — 2012. — № 235. — С. 164-168. — Бібліогр.: 54 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Культура народов Причерноморья
first_indexed	2025-12-07T16:38:45Z
format	Article
fulltext	Латишева О.В. ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ОКЛАДНОГО СТРАХУВАННЯ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ УСРР (1928–1933 РР.) 164 Латишева О.В. УДК 94 (477)“192/193”:369.03 ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ОКЛАДНОГО СТРАХУВАННЯ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ УСРР (1928–1933 РР.) Теорія і практика радянської страхової справи кінця 20-х рр. вирізнялася наявністю концептуальних моделей реформування системи державного і кооперативного страхування, прикладних рекомендацій, інструкцій, пропозицій щодо перегляду норм, тарифів, принципів страхування окремих галузей сільськогосподарського виробництва. Спостерігалося організаційно-номенклатурне протистояння Укрдержстраху та «Коопстраху», хоча обидві установи представляли дві форми єдиної радянської системи страхування. На сторінках фахових журналів друкувалися статті, які висвітлювали суперечливі тенденції розвитку. Так, О. Галін писав про деструктивні спроби УСРР та РСФРР «розбити єдність державного страхування», тому що їхні проекти розбудови перешкоджали «загальносоюзним операціям» [1]. Довкола взаємин республіканських та союзних страхових органів точилися гострі дискусії, про що свідчать публікації тих років – В. Потоцького [2], А. Кагановича [3]. Авторами були переважно чиновники Держстраху. Зокрема, Е. Розенталь розмірковував над перспективами державного страхування – обов’язкового і добровільного в промисловості та сільському господарстві [4]. Аналізуючи особливості сільського окладного обов’язкового страхування, він спростовує погляди деяких працівників Держстраху стосовно «тимчасовості» цього принципу страхових операцій. Добровільне страхування на селі, на його думку, було збитковим, яке не знаходило зацікавлення серед селян, а обов’язкове характеризувалося неухильним зростанням норм забезпечення – від 60% до повної вартості майна селянських господарств [5]. Дехто вважав, що підвищення норм повинно було стимулювати добровільне, але вони лише зміцнювали позиції обов’язкового страхування. Він не оминув класового принципу, якому більше пасувало обов’язкове страхування. «Як забезпечити майно тих найбідніших прошарків селянства, – наголошував Е. Розенталь, – які самотужки неспроможні страхувати своє майно, як перекласти усі платежі або частину цих платежів на більш заможну частину селянства?» [6] Обов’язкове страхування було відверто класовим, тому що його нав’язували заможним селянам, відтак принцип добровільності втрачав своє функціональне значення. На засадах обов’язкового страхування ефективніше було проводити принцип універсальності відповідальності за збитки від усіх випадків стихії, навіть від неврожаю. Такою була його позиція. Інший чиновник Держстраху С. Жебрівський писав про ті запальні дискусії, які точилися довкола організаційної реформи страхового апарату в сільських районах, але завершилися його збереженням, хоча повноваження по регістрації об’єктів і збору платежів були передані виконавчим органам влади на місцях [7]. В Україні збором платежів займалися не райвиконкоми, а структурні підрозділи держстраху – агенти страхування. Суттєво вирізнялися умови і правила кооперативного страхування в Україні, про які писав І. Личко в одній із праць [8]. Особливості здійснення обов’язкового сільського страхування в РСФРР показав В. Міндовський, брошура якого з’явилася у 1927 р. [9] Історія української системи державного страхування висвітлювалася навіть в офіційних звітах, які видавалися у вигляді аналітичних праць з узагальненням основних етапів її становлення [10]. Публікації прикладного спрямування враховували досвід роботи попередніх років. Наприклад, В. Потоцький, аналізуючи нові страхові правила, згадав місяць і рік їх впровадження, підкресливши консервативність правил добровільного страхування, які не змінювалися з 1922/23 р. [11]. Завданням державного страхування майна сільського населення було найбільш повне відшкодування вартості будівель, худоби, зернових культур, які зазнали ушкодження від стихійного лиха. Вони підлягали окладному обов’язковому страхуванню, хоча велика рогата худоба та посіви від градопобиття страхувалися за рішеннями окружних виконкомів. Страхове забезпечення не перевищувало у 1927/28 р. 30% вартості застрахованого об’єкта, але для господарств, які мали міцну економічну базу, дозволялося додаткове і добровільне страхування у межах 75% вартості майна [12]. Право окрвиконкомів визначати страхові об’єкти, тобто посівні культури чи робочу худобу, впливало на страхові суми по Україні. Наприклад, у 1927/28 р. було обрано 4 округи для страхування зернових від вимоку та вимерзання, але три з них згодом відмовилися, а єдина Коростенська округа отримала значні відшкодування внаслідок несприятливої зими 1927/28 р. Уроки були враховані: у 1928/29 р. 19 округ скористалися цим страхуванням, а 4 основних види страхування (від вогню, падежу худоби, коней та ушкодження посіву) застосовувалися по всій Україні. Страхування посівів дорівнювало 40% середньої вартості урожаю головних зернових культур [13]. Страхові платежі у 1927/28 р. порівняно з попереднім роком мали тенденцію до збільшення на одиницю страхового обкладання: за страхування корови на 45%, коня на 28%. Страхові операції по великій рогатій худобі та конях виявилися збитковими для системи Укрдержстраху у 1927/28 р. Загальна сума зібраних окладів становила тоді 19,7 млн крб., а страхові винагороди 18,6 млн крб. [14] За іншими даними було зібрано по окладу 22 млн крб. [15], але, однак, сума премії виявляється незначна. У доповідній записці Укрдержстраху, надіслану до Економічної наради УСРР 13 жовтня 1929 р., простежується певна закономірність страхових відшкодувань, відтак і реальної величини премії, яка залишилася для страхових органів. Загальна сума премій, отриманих протягом 1923–1928 рр., становила 63,7 млн крб., а страхового відшкодування 52 млн крб. [16] Страхові платежі сільського населення у 1927/28 р. склали по окладу 21,7 млн крб., у 1928/29 р. 28,7 млн крб., що становило 24% і 32% загальної суми сільгоспподатку [17]. Держстрах СРСР отримав у Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ 165 1927/28 р. премій на суму 109 млн крб. [18], тобто у два рази більше від української суми премій за п’ять років. Загальні суми були переконливі, тому фіноргани розглядали страхові платежі як джерело поповнення бюджету. 1 травня 1928 р. голова правління Укрдержстраху С.М. Мазлах повідомив Управління справами РНК УСРР про «стягнення» залишку по окладу обов’язкового сільського страхування – 284 тис. крб. [19] У 1928 р. спостерігалося збільшення окладних платежів в УСРР на 785,4 тис. крб. [20] Сільським окладним страхуванням у 1928/29 р. було задіяно 4,8 млн селянських дворів, а об’єктом страхування були 5,9 млн голів великої рогатої худоби, понад 4 млн коней, 19,3 млн десятин посівного клину [21]. Рік виявився несприятливим, тому що значна площа озимих культур вимерзла, відтак восени 1928 р., коли формувалося страхове поле, селяни не цуралися обов’язкового окладного страхування. Для пролетарських прошарків Раднарком УСРР передбачив пільговий фонд – 1 млн крб., а страхова сума по окладу в сільських районах сягнула тоді 37 млн крб., хоча відрахування мали скласти 12% від загальної суми нарахованого окладу [22]. За попередній 1927/28 р. вона мала 15%, але в Україні пільговики становили 30,5% від загальної кількості застрахованих господарств, в РСФРР – 26,2% [23]. До них належали родини червоноармійців та «маломіцні» господарства селян, які не відчували особливих переваг від наданих пільг. Хлібороби сподівалися на господарську ефективність страхування зернових від неврожаю, позаяк страхове забезпечення обмежувалося 45% середнього врожаю, тобто 22 пуди жита з десятини [24]. 22 червня 1929 р. союзний уряд, врахувавши наслідки вимерзання озимих в УСРР, дозволив виплату страхового відшкодування у розмірі 10 крб. за десятину [25], тобто у 2 рази менше проектованої вартості врожаю з одиниці площі. Основні види обов’язкового окладного страхування (будівель від пожежі, зернових культур від вимерзання, вимоку та градобиття, худоби від падежу), судячи з активності селян, становили для них матеріальну базу існування. Серед страхових об’єктів найпріоритетнішим було житло, господарські будівлі. Кількість пожеж в сільських районах України неухильно зростала, не дивлячись на превенції та інші заходи. Якщо у 1922/23 р. їх було 10801, то у 1926/27 р. 21425 випадків, які завдали селянам збитків на 12,7 млн крб. [26] Траплялися зловмисні підпали, самопідпали, які становили третину пожеж [27]. Норма страхового забезпечення на двір становила 150–250 крб. [28], тому міцне селянське господарство намагалося уникнути пожежі. Наприклад, з усієї кількості пожеж, які сталися на селі, 4,3% припадало на господарства до однієї десятини, від 1 до 2-х десятин – 9%, від 2–3-х десятин – 14%, від 3–4-х десятин – 16% [29]. Чим вищим було забезпечення землею селянського двору, тим меншою їх частка серед пожеж. Превенцією для них було власне майно, а не жалюгідні витрати органів держстраху на забезпечення сільрад протипожежними заходами. За п’ять років кількість сільських пожеж зросла майже у 3 рази, завдавши протягом 1927/28 р. 17,7 млн крб. збитків [30]. Основною причиною пожеж були підпали, які становили 67% випадків [31]. Якщо у 1927/28 р. було 33687, то у 1928/29 30200 пожеж [32], тобто спостерігалося відносне зменшення. Органи державного страхування вважали навмисні підпали спробою уникнення селян від боргової відповідальності нерухомим майном, якщо воно було закладено, а також формою поліпшення майнового стану, враховуючи суму страхової компенсації, яка була вищою від вартості житла чи господарської будівлі. 1 жовтня 1928 р. почали діяти нові правила добровільного страхування від вогню, які скасовували попередні, відтак, крім власника майна, з’явилась інша зацікавлена особа – утримувач завдатку [33]. Він теж страхував майно, позаяк під надану позику отримав від власника вартісну цінність майна – житло тощо. 21 листопада 1929 р. Укрдержстрах вдався до переоцінки будівель в містах, селищах та селах, щоб унормувати їх вартість і страхування. Існуюча система, за якою окладним чином страхування будівлі у межах 50% їхньої вартості, ліквідовувалась. Окладні норми сягнули 75% вартості, але були скасовані максимальні межі забезпечення, відтак сума відшкодування залежала від страхової оцінки будівель [34]. Переоцінка майна 21469 дворів в Чернігівській окрузі виявила його загальну вартість – 14,3 млн крб., що становило пересічно 652–798 крб. на двір [35]. Загалом в сільських районах України реєстру підлягало понад 1 млн дворів [36], тобто їх п’ята частина. Наприкінці 20-х рр., враховуючи загальну реконструкцію сільського господарства, Укрдержстрах запропонував нові принципи здійснення обов’язкового окладного страхування в сільських районах. Воно розповсюджувалося також на усуспільнений сектор, де раніше діяло добровільне страхування, але характерною ознакою системи страхування 1928–1933 рр. була «класова лінія». Голова правління Укрдержстраху С.М. Мазлах, готуючи «методологію» нового обов’язкового страхування, визнав, що «…питання про поглиблення класової лінії в галузі обов’язкового страхування на селі викликало досить палкі заперечення» [37]. Проти «класового принципу» виступили представники Держстраху СРСР, заступник наркома фінансів СРСР Г. Фрумкін, значна частина членів колегії НКФ УСРР, учасники наради керівників республіканських правлінь державного страхування, яка відбулася у Москві 11–17 грудня 1928 р. [38] Фактично впроваджувався класовий тариф сільського окладного страхування згідно прибутковості окремого селянського господарства, ініціатором якого був С.М. Мазлах, спираючись на підтримку С. Арсона від НКФ УСРР та наркома НК РСІ УСРР В.П. Затонського. Основним завданням державного страхування мало стати «…переливання коштів куркульських та заможних верств селянства до верств бідняцько-середняцьких для допомоги господарствам бідноти, а з другого боку – колективізації тих таки бідняцько-середняцьких верств селянства» [39]. Економічно-господарські та ринкові чинники страхової справи, які виникли і діяли в УСРР протягом непу, підпорядковувалися політичним кампаніям. Пропонувалося одержувати від населення страхові платежі зерном за страхування сільгоспкультур, встановили «тверді норми» їх забезпечення, досягнути бездефіцитності. Латишева О.В. ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ОКЛАДНОГО СТРАХУВАННЯ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ УСРР (1928–1933 РР.) 166 Методика визначення тарифної категорії господарств, запропонована Укрдержстрахом, виявилася надто складною, яка була запозичена від податкової системи. Так, до категорії «А» були віднесені господарства з прибутком 150, до категорії «Б» від 150–350, до категорії «В» від 250–700, до категорії «Г» від 500–900, до категорії «Д» 600–900 і вище [40]. Задум творців нового тарифу окладного страхування платежів в тому, щоб заможні групи села сплачували страхову суму, яку формували найбідніші верстви. Обов’язкове окладне страхування виявилося звичайним сільгоспподатком, відтак сума знижок окладу для категорії «Б» перекладалася на категорії «Г» і «Д», для яких відсоток «страхового обкладання» на 100 крб. прибутку був значно вищим. Зазначу, що сума страхових платежів у 1929/30 р. сягала 60% суми сільгоспподатку, тому реформа окладного сільського страхування, яку пропонував Укрдержстрах, лише поглиблювала фіскальну функцію. В українському селі, починаючи з 1928 р., співіснували єдиний сільгоспподаток і його антипод – так зване самооподаткування, яке у декілька разів перевищувало встановлену суму прибуткового оподаткування. Нова система обов’язкового окладного сільського страхування дублювала принципи податкової політики держави в сільському господарстві. Діяли розміри основного і додаткового страхового обкладання на 100 крб. страхової суми для всіх видів обов’язкового окладного страхування. Наприклад, для Чернігівщини основний тариф категорії «Г» становив 1,75 крб., а додатковий 0,74 коп., для «Д» відповідно 1,63 крб. і 1,96 крб. На Дніпропетровщині основний сягав 2,64 крб., додатковий 1,07 крб. для категорії «Г», а для категорії «Д» – 2,53 крб. основного і 2,79 крб. додаткового [41]. Додаткове обкладання тарифом становило для господарств різних округ від 37% до 169% суми основного обкладання. В умовах масової колективізації марно було сподіватися на відшкодування вартості майна навіть згідно основного, не кажучи про додатковий тариф, який виявився відвертим податком на майно. Укрдержстрах пропонував також об’єднати усі галузеві види страхування (від огню, худоби тощо) в єдиний, враховуючи загальну прибутковість, але його підтримували НК РСІ УССР, хоча заперечувало введення натурального страхового внеску – житом. Державні органи страхування разом з іншими радянськими владними структурами здійснили розподіл селянських господарств за розміром прибутку, виокремивши 15 груп. До першої належали 583287 дворів, прибуток яких у 1928/29 р. становив менше від «неоподаткованого мінімуму», другу становили 439863 господарства з прибутком не більше 150 крб. на двір, а разом понад 1 млн селянських господарств [42]. Вони належали до пільгової групи, тому відшкодування застрахованого майна покривалося коштом інших груп, які підлягали так званому додатковому окладному страхуванню. 4 березня 1930 р. правління Укрдержстраху направило до НК РСІ УСРР проект плану обов’язкового окладного страхування на 1930/31 р., залучивши колгоспи та куркульські господарства. Попередній 1928/29 р. завершився з великим дефіцитом – 11,7 млн крб. [43] План був побудований за класовим принципом, а термін «страхування» замінили на «обкладання». Страхування колгоспних будівель дозволялося в межах їх повної вартості, а для худоби – 60%, для сільгоспкультур – 75%[44]. В індивідуальному секторі 40% вартості худоби та 50% сільгоспкультур, тобто класовий принцип діяв. Додаткове обов’язкове страхування, тобто обкладання страховим податком господарств, коливалося для категорії «Г» і «Д» в межах 100–150% надбавки до основного тарифу. Загальна сума страхових стягнень становила 103,8 млн крб., з них на страхування будівель припадало 20 млн, великої рогатої худоби – 7 млн, коней 14,5 млн, польових культур 46,7 млн, спеціальних культур 16,6 млн крб. [45] 2 квітня 1930 р. президія Держплану УСРР фактично затвердила контрольні числа плану Укрдержстраху, а також його принципи страхування. Окладні норми обов’язкового сільського страхування в колгоспах були вищими від індивідуальних господарств на 15 крб. Страхове забезпечення будівель селян визначалося залежно від загальної майнової вартості двору. Якщо вартість становила 150 крб., то майно застраховувалося повністю, від 151–300 крб. на 80%, від 301–600 крб. на 70%, від 600 і вище на 60% його вартості [46]. Норми страхового відшкодування одного га хмелю в селянському господарстві обмежувалися 400 крб., в колгоспі 600 крб. Протягом другої половини 1930 – перших місяців 1931 р. система державного страхування зазнала суттєвої реорганізації. 29 липня 1930 р. Укрдержстрах наполягав на думці про те, що система страхування в Україні реформується, а не ліквідовується, однак сам факт створення трьох страхових фондів (усуспільненого сектору, колгоспів та приватного сектору) означав ї самоліквідацію. Кампанія державного страхування 193132 р. відбувалася без Укрдержстраху, тому що центральний апарат було розформовано. Новий адміністративно-функціональний порядок передбачав страхування сільгоспкультур від виморозків та вимочок в обох секторах, колгоспного майна та польової продукції від вогню у повній вартості. Норми страхового забезпечення великої рогатої худоби в колгоспах становили за планом на 1932 р. 82, в селянському господарстві 74 крб., коня – 87 і 79 крб. [47] Вони мали диференційований тариф, зумовлений не лише класовим принципом, а також географічним. На Поліссі норми були нижчими від центральних і південних районів. Падіж коней на півдні становив 10% їх загальної кількості, тому там тариф був вищим, а «нормальна смертність» коней мала не перевищувати 5%. В українському селі 1932–1933 рр., ураженому голодомором, спостерігалося зменшення поголів’я худоби у десятки разів [48], тому принцип страхової відповідальності фактично не діяв. За нормами страхового забезпечення колгоспи мали отримувати відшкодування – 15 крб. за дрібну худобу та 30 крб. за свиню, за коня – 90 крб., за корову – 110 крб. [49] Фіноргани, а вони переймалися не лише податками, відслідковували надходження страхових платежів. Колгоспи мали сплатити до 15 вересня 40%, до 1 листопада 30%, решту до 1 грудня, одноосібний сектор – до 15 вересня 50%, решту до 15 жовтня, а так звані куркулі повністю до 15 вересня [50]. Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ 167 Загальна сума страховки на господарство колгоспника становила 7 крб. 15 коп., на селянське – 26 крб. 95 коп., на так зване куркульське – 80 крб. 85 коп. [51] Вони мали своєчасно їх сплатити, щоб не росла «пеня». Сума сільгоспподатку на Уманщині становила 14 крб., на Лубенщині 21 крб., на Криворіжжі 28 крб. [52], а загалом держава розглядала податок, культзбір, позику населення, самообкладання, «стягнення» держстраху – як джерела фінансових надходжень. Планом мобілізації коштів на 1933 р. передбачалося отримати по лінії державного страхування в сільських районах УСРР 154 млн крб., що на 34 млн більше від попереднього року[53]. Сума обов’язкового окладного сільського страхування не була виконана, позаяк вдалося «стягнути» 112 млн крб. [54], яка для голодоморних років була надто високою. *** Сільське обов’язкове окладне страхування майна, продуктивної і робочої худоби, сільгоспкультур, хоч і не відшкодовувало повністю їх вартості, однак давало певну компенсацію, а головне надію на допомогу з боку держави. Впровадження «класової лінії» нового страхування та пільгове забезпечення колгоспів і пролетарських верств села порушили класичні принципи і норми страхової справи, привнесли елементи хаосу і дезорганізації відносно стабільної системи державного страхування. Здійснення колективізації та політики розкуркулення, які супроводжувалися масовим нищенням «застрахованої худоби» і недосівом зернових культур, призвело до реорганізації Держстраху та його місцевих органів, які мали обслуговувати усуспільнений сектор. Грандіозні плани індустріалізації вимагали значних коштів, тому система державного страхування перетворилася на засіб мобілізації фінансових ресурсів шляхом обов’язкового окладного сільського страхування, яке виконувало фіскальну функцію. Терміни «стягнення», «обкладання» стали нормами страхової політики в Україні 1928–1933 рр., демонструючи факт існування чергового податку та грошової повинності для селян. Джерела та література: 1. Галин А. Децентрализация или распад / А. Галин // Вестник государственного страхования. – 1928. – № 21. – С. 28-40. 2. Потоцкий В. Новое нападение на Госстрах / В. Потоцкий // Там само. – 1928. – № 21. – С. 25-30. 3. Каганович А. Местный проект общесоюзного положения о Госстрахе / А. Каганович // Там само. – 1928. – № 17. – С. 23-29. 4. Розенталь Э. К постановке вопроса о перспективах государственного страхования / Э. Розенталь // Там само. – 1928. – № 9. – С. 5-13. 5. Там само. – С. 8. 6. Там само. – С. 9. 7. Жебровский С. Первые итоги / С. Жебровский // Там само. – С. 13-19. 8. Личко Ів. Що таке кооперативне страхування та як ним користуватись / Ів. Личко. – Х. : Книгоспілка, 1928. – 96 с. 9. Миндовский В. Шестьдесят лет сельского обязательного страхования / В. Мендовский. – М. : Изд-во ГПГС СССР, 1927. – 24 с. 10. Очерк деятельности Госстраха УССР и план его работы на 1927/28 год / с предисл. С. М. Мазлаха. – Харьков, 1928. – 189 с. 11. Потоцкий В. Новые страховые правила / В. Потоцкий // Вестник государственного страхования. – 1928. – № 19. – С. 26-35. 12. ЦДАВО України. – Ф. 400. – Оп. 1. – Спр. 2807. – Арк. 27. 13. Полищук В. Окладное страхование на Украине / В. Полищук // Вестник государственного страхования. – 1929. – № 3. – С. 69. 14. Там само. 15. Из материалов по обследованию // Вестник государственного страхования. – 1928. – № 10. – С. 50-52. 16. ЦДАВО України. – Ф. 539. – Оп. 7. – Спр. 1073. – Арк. 7. 17. Там само. 18. Розенталь Э. Работа Госстраха в 192728 году / Э. Розенталь // Вестник государственного страхования. – 1929. – № 6. – С. 5-10. 19. ЦДАВО України. – Ф. 4402. – Оп. 1. – Спр. 116. – Арк. 45. 20. Жебровский С. О плане окладного страхования на 1928/29 год / С. Жебровский // Вестник государственного страхования. – 1928. – № 7. – С. 7-8. 21. Обзор деятельности Госстраха за 1928/29 операционный год. – М., 1931. – С. 7. 22. Там само. 23. И. С. Льготы по окладному сельскому страхованию / И. С. // Вестник государственного страхования. – 1929. – № 5. – С. 43-44. 24. Бинов А. Проблема страхования от неурожая в цифрах / А. Бинов // Там само. – 1928. – № 9. – С. 29-33. 25. ЦДАВО України. – Ф. 539. – Оп. 7. – Спр. 1073. – Арк. 16. 26. Пожары в РСФРР, УССР и БССР за четырехлетие 1923-1927 года // Вестник государственного страхования. – 1928. – № 11-12. – С. 155-157. 27. Миндовский В. О злосной сельской пожарности / В. Миндовский // Там само. – 1929. – № 2. – С. 71-72. 28. ЦДАВО України. – Ф. 400. – Оп. 1. – Спр. 1777. – Арк. 64. 29. Фарбштейн С. Основные черты сельской пожарности УССР / С. Фарбштейн // Вестник государственного страхования. – 1929. – № 4. – С. 66-71. 30. Р-н А. Пожары на территории УССР в 1927/28 опер. году / Р-н А. // Там само. – С. 73. Латишева О.В. ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ОКЛАДНОГО СТРАХУВАННЯ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ УСРР (1928–1933 РР.) 168 31. Там само. – С. 74. 32. Обзор деятельности Госстраха за 1928/29 операционный год. – М., 1931. – С. 29. 33. Е. А. Новые правила страхования от огня / Е. А. // Вестник государственного страхования. – 1928. – № 19. – С. 34-36. 34. ЦДАВО України. – Ф. 539. – Оп. 7. – Спр. 1073. – Арк. 31. 35. Там само. – Ф. 400. – Оп. 1. – Спр. 64. – Арк. 138. 36. Там само. – Арк. 1. 37. Угрунтування та методологія клясового оподаткування майна, що підлягає обов’язковому сільському окладному страхуванню та матеріали щодо реорганізації державного страхування. – Х., 1929. – С. ІV. 38. Всесоюзное совещание по плану обязательного окладного страхования на 1929-30 г. // Вестник государственного страхования. – 1929. – № 2. – С. 69-70. 39. Угрунтування та методологія клясового оподаткування майна, що підлягає обов’язковому сільському окладному страхуванню та матеріали щодо реорганізації державного страхування. – Х., 1929. – С. VІ. 40. Там само. – С. 15. 41. Там само. – С. 24. 42. Там само. – С. 44-45. 43. ЦДАВО України. – Ф. 539. – Оп. 7. – Спр. 1073. – Арк. 145. 44. Там само. 45. Там само. – Арк. 147. 46. Там само. – Арк. 150. 47. Там само. – Ф. 30. – Оп. 2. – Спр. 7810. – Арк. 56. 48. Голод 1932-1933 років в Україні: причини та наслідки. – К., 2003. – С. 255, 447. 49. ЦДАВО України. – Ф. 30. – Оп. 2. – Спр. 7810. – Арк. 60. 50. Там само. 51. Там само. – Арк. 56. 52. Там само. – Арк. 31. 53. Там само. – Спр. 8483. – Арк. 86. 54. Там само. – Спр. 8482. – Арк. 2. Маевская Л.Б. УДК 28-7 ОСОБЕННОСТИ УБЕЖДЕНИЙ ИДЕОЛОГА ВАХХАБИЗМА ХХ В. - Н. АЛЬ-АЛБАНИ Постановка проблемы. В последние десятилетия на постсоветском пространстве определенное распространение получили идеи ваххабизма. Одним из идеологов современного ваххабизма или как его называют неоваххабизма, стал выходец из Албании – Н. Аль-Албани. Взгляды Аль-Албани имеют свои особенности и даже отличаются от учения основателя ваххабизма М. Ибн Абд аль-Ваххаба. Поэтому, возникла необходимость в детальном изучении и анализе воззрений Аль-Албани. Научных исследований по данной теме, автором статьи обнаружено не было. Формирование задания исследования. Основной целью исследования является раскрытие особенностей убеждений Н. Аль-Албани и рассмотрение его расхождений с исламом и классическим ваххабизмом. Изложение основного материала. Одним из первых и наиболее известных идеологов ваххабизма ХХ в. является Н. Аль-Албани. Аль-Албани родился в городе Шкодер, бывшей столице Албании, в 1914 г. Он был выходцем из бедной семьи. Его отец, ал-Хадж Нух Наджати Аль-Албани, получив образование в Стамбуле (Турция), вернулся в Албанию. После того, как в Албании широко распространились идеи атеизма, его семья совершила переселение в Дамаск (Сирия). От отца он также обучился мастерству часовщика, преуспев в этом ремесле и став известным специалистом, чем он и зарабатывал себе на жизнь. К двадцатилетнему возрасту, Аль-Албани попал под влияние идеологии журнала «Аль-Манар», который издавал в Каире известный реформатор Мухаммад Абдо (1849-1905), далее журнал издавал его идеологический последователь Рашид Рида (1865-1935) предтеча партии именуемой «Братья- мусульмане»[1]. Аль-Албани начал самостоятельно, без обучения у грамотных специалистов заниматься хадисоведенем и относящимися к этой области науками. Его первой работой явилась полная фиксация в письменной форме и комментарий к монументальному труду ал-Хафиза ал-Ираки «Аль Мугни 'ан-хамлиль- Асфар филь-Асфар фи тахридж ма фил-льхийа миналь-Акбар». Не имея финансовых возможностей приобрести многие книги, юноша брал их в знаменитой библиотеке Дамаска «аль-Мактаба аз-Захирийа», либо на время у книжных торговцев. Дирекция библиотеки предоставила ему специальную комнату для исследований и ключ от хранилищ библиотеки, где он пребывал за работой с раннего утра до поздней ночи. В этот период времени Аль-Албани написал много книг, многие из которых до сих пор не опубликованы.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-59209
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	1562-0808
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T16:38:45Z
publishDate	2012
publisher	Кримський науковий центр НАН України і МОН України
record_format	dspace
spelling	Латишева, О.В. 2014-04-07T07:12:55Z 2014-04-07T07:12:55Z 2012 Особливості здійснення окладного страхування в сільському господарстві УСРР (1928–1933 рр.) / О.В. Латишева // Культура народов Причерноморья. — 2012. — № 235. — С. 164-168. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/59209 94 (477)“192/193”:369.03 uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Особливості здійснення окладного страхування в сільському господарстві УСРР (1928–1933 рр.) Особенности осуществления окладного страхования в сельском хозяйстве УССР (1928-1933 гг.) Peculiarities of salary of insurance in agriculture of the Ukrainian SSR (1928-1933) Article published earlier
spellingShingle	Особливості здійснення окладного страхування в сільському господарстві УСРР (1928–1933 рр.) Латишева, О.В. Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ
title	Особливості здійснення окладного страхування в сільському господарстві УСРР (1928–1933 рр.)
title_alt	Особенности осуществления окладного страхования в сельском хозяйстве УССР (1928-1933 гг.) Peculiarities of salary of insurance in agriculture of the Ukrainian SSR (1928-1933)
title_full	Особливості здійснення окладного страхування в сільському господарстві УСРР (1928–1933 рр.)
title_fullStr	Особливості здійснення окладного страхування в сільському господарстві УСРР (1928–1933 рр.)
title_full_unstemmed	Особливості здійснення окладного страхування в сільському господарстві УСРР (1928–1933 рр.)
title_short	Особливості здійснення окладного страхування в сільському господарстві УСРР (1928–1933 рр.)
title_sort	особливості здійснення окладного страхування в сільському господарстві усрр (1928–1933 рр.)
topic	Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ
topic_facet	Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/59209
work_keys_str_mv	AT latiševaov osoblivostízdíisnennâokladnogostrahuvannâvsílʹsʹkomugospodarstvíusrr19281933rr AT latiševaov osobennostiosuŝestvleniâokladnogostrahovaniâvselʹskomhozâistveussr19281933gg AT latiševaov peculiaritiesofsalaryofinsuranceinagricultureoftheukrainianssr19281933

Особливості здійснення окладного страхування в сільському господарстві УСРР (1928–1933 рр.)

Репозитарії

Схожі ресурси