Ранньоеоценові аглютиновані форамініфери і седиментологічні особливості формування флішу Монастирецького та Скибового покривів Українських Карпат
Проведено мікропалеонтологічний та седиментологічний аналізи нижньоеоценового флішу сушманецької (Монастирецький покрив, Внутрішні Українські Карпати) і манявської (Скибовий покрив, Зовнішні Українські Карпати) світ. На основі 
 цих досліджень реконструйовано ранньоеоценові седиментаційні ум...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Геологія і геохімія горючих копалин |
|---|---|
| Дата: | 2010 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/59342 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Ранньоеоценові аглютиновані форамініфери і седиментологічні особливості формування флішу Монастирецького та Скибового покривів Українських Карпат / С. Гнилко, О. Гнилко // Геологія і геохімія горючих копалин. — 2010. — № 1 (150). — С. 43-59. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860140552683520000 |
|---|---|
| author | Гнилко, С. Гнилко, О. |
| author_facet | Гнилко, С. Гнилко, О. |
| citation_txt | Ранньоеоценові аглютиновані форамініфери і седиментологічні особливості формування флішу Монастирецького та Скибового покривів Українських Карпат / С. Гнилко, О. Гнилко // Геологія і геохімія горючих копалин. — 2010. — № 1 (150). — С. 43-59. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Геологія і геохімія горючих копалин |
| description | Проведено мікропалеонтологічний та седиментологічний аналізи нижньоеоценового флішу сушманецької (Монастирецький покрив, Внутрішні Українські Карпати) і манявської (Скибовий покрив, Зовнішні Українські Карпати) світ. На основі 
цих досліджень реконструйовано ранньоеоценові седиментаційні умови. Серед флішових утворень виділені як фонові відклади (геміпелагіти – червоні і зелені пеліти), 
так і турбідити з текстурами Боума. Тафоценози аглютинованих форамініфер з червоних невапнистих аргілітів сушманецької і манявської світ належать до комплексів 
групи “В”, властивих глибоководним океанічним пелагічним осадам, а більшість 
форамініфер, притаманних флішу, з ознаками турбідитної седиментації – до комплексів групи “А”, за класифікацією Ф. М. Градштейна і В. А. Берггрена. За складом 
комплексів аглютинованих форамініфер з утворень Зовнішніх і Внутрішніх Карпат 
виявлено їхню подібність як між собою, так і з одновіковими комплексами форамініфер флішового типу з Польських Карпат, Тринідаду і Північної Атлантики.
Тринадцять видів форамініфер було вивчено таксономічно, шість із них (Ammodiscus infimus, Glomospira gordialis, Trochamminoides folius, T. proteus, Paratrochamminoides aservulatus, P. geteromorphus) описано для Українських Карпат уперше.
Micropaleontological and sedimentological analyses were carried out for Lower 
Eocene flysch deposits of Sushmanets Formation (Monastyrets nappe, Inner Ukrainian 
Carpathians) and Manyava Formation (Skyba nappe, Outer Ukrainian Carpathians). On 
the base of these investigations there were described the Early Eocene sedimentary 
environments. There were distinguished both the background deposits (hemipelagites – 
red, green pelites) and turbidites with Bouma’s structures. Siliceous agglutinated foraminifers, which are characterized for the Lower Eocene variegated noncalcareous background 
deposits, suggest sedimentary condition below CCD. The “Type-B” assemblage of agglutinated foraminifers (after classification of Gradstein & Berggren), which characterizes 
deep-water oceanic pelagic deposits, was found in the red noncalcareous claystones of 
Sushmanets and Manyava Formation. Many elements of the “Type-A” agglutinated 
assemblage (after classification of Gradstein & Berggren) are developed in the flysch deposits of Sushmanets Formation with turbiditic structures. These assemblages are compared with assemblages from Polish Outer Carpathians, Trinidad and North Atlantic. 
There was found similarity between Early Eocene foraminifer’s assemblages from these 
regions.
Thirteen species were studied taxonomically. The species Ammodiscus infimus, Glomospira gordialis, Trochamminoides folius, T. proteus, Paratrochamminoides aservulatus, 
P. geteromorphusare recorded in Ukrainian Carpathians for the first time.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:49:16Z |
| format | Article |
| fulltext |
© Світлана Гнилко, Олег Гнилко, 2010
ISSN 0869-0774. Геологія і геохімія горючих копалин. 2010. № 1 (150)
Стратиграфія
43
УДК 563.12:551.781(477.8)
Світлана ГНИЛКО, Олег ГНИЛКО
РАННЬОЕОЦЕНОВІ АГЛЮТИНОВАНІ ФОРАМІНІФЕРИ І
СЕДИМЕНТОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМуВАННя ФЛІШу
МОНАСТИРЕЦЬКОГО ТА СКИБОВОГО пОКРИВІВ
уКРАЇНСЬКИХ КАРпАТ
Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України, Львів,
e-mail: igggk@mail.lviv.ua
Проведено мікропалеонтологічний та седиментологічний аналізи нижньоеоце-
нового флішу сушманецької (Монастирецький покрив, Внутрішні Українські Кар-
пати) і манявської (Скибовий покрив, Зовнішні Українські Карпати) світ. На основі
цих досліджень реконструйовано ранньоеоценові седиментаційні умови. Серед флі-
шових утворень виділені як фонові відклади (геміпелагіти – червоні і зелені пеліти),
так і турбідити з текстурами Боума. Тафоценози аглютинованих форамініфер з чер-
воних невапнистих аргілітів сушманецької і манявської світ належать до комплексів
групи “В”, властивих глибоководним океанічним пелагічним осадам, а більшість
форамініфер, притаманних флішу, з ознаками турбідитної седиментації – до комп-
лексів групи “А”, за класифікацією Ф. М. Градштейна і В. А. Берггрена. За складом
комплексів аглютинованих форамініфер з утворень Зовнішніх і Внутрішніх Карпат
виявлено їхню подібність як між собою, так і з одновіковими комплексами форамі-
ніфер флішового типу з Польських Карпат, Тринідаду і Північної Атлантики.
Тринадцять видів форамініфер було вивчено таксономічно, шість із них (Ammo-
discus infimus, Glomospira gordialis, Trochamminoides folius, T. proteus, Paratrocham-
minoides aservulatus, P. geteromorphus) описано для Українських Карпат уперше.
Ключові слова: аглютиновані форамініфери, ранній еоцен, фліш, геміпелагіти,
турбідити, Українські Карпати.
Вступ. Бентосні аглютиновані форамініфери, черепашки яких складені
переважно кременистим матеріалом, широко розвинені у фліші Карпат. Най-
частіше фліш виражений різноритмічним чергуванням турбідитів (продуктів
катастрофічних гравітаційних суспензійних потоків) та геміпелагітів (від-
кладів нормальної повільної седиментації типу “частинка за частинкою”).
Неперевідкладені і неперенесені турбідитними потоками “автохтонні” бен-
тосні організми знаходяться в пелагічних і геміпелагічних відкладах. Остан-
ні, як правило, складені тонкозернистими, тонко- і паралельношаруватими
утвореннями, що часто мають строкате (червоне і зелене) забарвлення. В
осаджених вище рівня карбонатної компенсації седиментах, які після літи-
фікації представлені мергелями, вапнистими аргілітами, вапняками, зберіга-
44
ються рештки вапнистих, у т. ч. важливих для стратифікації осадових утво-
рень, планктонних організмів. Якщо геміпелагічна седиментація відбуваєть-
ся нижче рівня карбонатної компенсації, формуються некарбонатні осади, у
яких захороняються черепашки переважно кременистих організмів, зокрема
аглютинованих форамініфер.
Флішові відклади крейдяно-міоценового віку домінують у Зовнішніх
Карпатах. Більшість дослідників вважає Зовнішніми Українськими Карпа-
тами частину орогену, поширену на північний схід від Пієнінської зони,
Вежанського покриву (Мармароських скель) та Мармароського масиву. У
Внутрішніх Карпатах широко розвинені “нефлішові” мергелисті відклади,
зокрема, це крейдяні та палеогенові мергелі Вежанського покриву; також по-
ширені флішові утворення – “міжскелястий“ фліш Монастирецького покри-
ву, локалізований між Пієнінською зоною з одного боку та Вежанським по-
кривом і Мармароським масивом – з іншого.
Історія вивчення проблеми. Бентосні аглютиновані форамініфери док-
ладно вивчені у флішових утвореннях Зовнішніх Українських Карпат, де че-
рез відсутність планктонних форм, особливо в некарбонатних породах, їх
використовували для стратифікації і кореляції відкладів. О. В. Мятлюк (1970)
описала приблизно 80 видів дрібних аглютинованих форамініфер (40 нових),
знайдених у фліші крейди–палеогену Скибової та Чорногірської зон. За її
даними, вони притаманні стрийській, ямненській, манявській, бистрицькій
світам та їхнім віковим аналогам. О. В. Мятлюк вважає, що роди і види аглю-
тинованих форамініфер мало змінювалися під час еволюції, через відносно
однотипні умови флішоутворення Карпатського басейну упродовж тривало-
го періоду його існування. Проте поява нових видів і зникнення ряду більш
давніх дали їй можливість простежити зміну комплексів форамініфер у часі.
Аглютиновані форамініфери, їхнє поширення, значення для стратиграфії па-
леогену Зовнішніх Українських Карпат досліджували О. С. Вялов, І. В. Венг-
лінський, Н. В. Дабагян, Н. І. Маслакова, Н. В. Маслун, Л. Д. Пономарьова,
С. В. Розумейко, Н. І. Смолінська та ін. У стратиграфічних схемах, складених
для палеоцен-еоценових відкладів зовнішніх тектонічних одиниць (Зовніш-
ніх Карпат), були виділені верстви з фауною, схарактеризовані як планктонни-
ми, так і бентосними, у т. ч. аглютинованими, формами (Объяснительная...,
1984; Стратиграфическая…, 1993). Аглютиновані форамініфери значно по-
ширені в Польських Зовнішніх Карпатах, де за цією групою фауни розробля-
ють зональні схеми (Geroch & Nowak, 1984; Olszewska, 1997), які викорис-
товують для стратифікації і кореляції відкладів як у Карпатах, так і в інших
провінціях крейдяно-палеогенового флішоутворення.
На основі вивчення викопних форамініфер, у т. ч. аглютинованих, в
Українських Карпатах проводили палеоекологічні дослідження. М. М. Іва-
ник і Н. В. Маслун (Иваник, Маслун, 1977) використали інформацію про
екологію сучасних форамініфер для з’ясування умов нагромадження палео-
генового флішу Бориславсько-Покутського та, частково, Скибового покривів.
Вони вважають, що в палеоцені флішовий басейн був батиметрично диферен-
ційованим, у межах батіальних глибин. У ранньому еоцені (манявський час)
глибини збільшилися, вірогідно, нижче рівня карбонатної компенсації, про
що свідчать відсутність вапнистих решток та широкий розвиток аглютинова-
45
них форамініфер з тонкозернистою і криптокристалічною структурою стін-
ки. Для середньоеоценового басейну (вигодський час), на думку дослідни-
ків, були характерні великі швидкості осадонагромадження, що спричинило
збіднення комплексів мікрофауни і перевідкладення мілководних форм на
більші глибини. Істотні зміни в складі одновікових комплексів форамініфер
наприкінці середнього і в пізньому еоцені (бистрицька та попельська світи)
вони пояснюють існуванням піднять, поділених глибшими ділянками. Отже,
аналіз викопних форамініфер дав їм змогу частково відтворити умови на-
громадження палеоценово-еоценового флішу північного схилу Українських
Карпат. За останні роки системних палеоекологічних досліджень, які ґрун-
туються на вивченні форамініфер, в Українських Карпатах не проводили,
хоча були опубліковані деякі палеоекологічні припущення і висновки. Так,
вивчення форамініфер у відкладах нижньої крейди–еоцену південного схилу
Українських Карпат дало можливість (Новые…, 1983) висловити думку про
глибоководні умови флішонагромадження. На основі аналізу седиментоло-
гічних рис та комплексів форамініфер з відкладів шипотської світи дійшли
висновків про глибини флішового басейну в ранній крейді, які змінювалися
від батіальних до абісальних (Ponomaryova, Gnylko, 1997). Цілком очевидно,
що відтворення умов флішонагромадження в Українських Карпатах все ще
залишається актуальною проблемою. Водночас системні палеоекологічні ре-
конструкції інтенсивно проводять на суміжній території Польських Карпат
та в інших провінціях крейдяно-палеогенового флішоутворення, де розроб-
ляють методичні основи таких досліджень (Gradstein & Berggren, 1981; Ka-
minski et al., 1988; Kaminski et al., 1989; Rozwój..., 2006 та iн.). Вирізняють
дві головні групи комплексів аглютинованих форамініфер флішового типу
(Gradstein & Berggren, 1981; Kaminski et al., 1988): комплекси групи “А”, які
складаються із крупних форм з шорсткою поверхнею і притаманні схилам
басейнів та западинам, що швидко заповнюються теригенним матеріалом, і
комплекси групи “В”, що представлені дрібними гладкостінними різновида-
ми і властиві глибоководним океанічним пелагічним осадам.
Стратифікація палеоценово-еоценових утворень внутрішніх тектонічних
одиниць (Внутрішніх Українських Карпат) базується на біостратиграфічній
зональності, розробленій за планктонними форамініферами, знайденими в
мергелях метовської світи Вежанського покриву (Объяснительная..., 1984).
Зауважимо, що ця зональність не була простежена в палеогенових утвореннях
Монастирецького покриву Внутрішніх Карпат – у сушманецькій та драгів-
ській світах, складених типовим флішем – ритмічним чергуванням турбідитів
та, переважно, некарбонатних геміпелагітів. У стратиграфічних схемах суш-
манецька і драгівська світи схарактеризовані лише нумулітами (Объясни-
тельная..., 1984; Стратиграфическая…, 1993). С. Є. Смірнов (Смирнов, 1973)
для сушманецької (=шопурської) світи наводить списки аглютинованих фо-
рамініфер, за якими, на його думку, неможливо точно визначити вік стратону.
Пізніше дослідники (Волошин і ін., 1977; Гнилко, 2008) підтвердили ранньо-
середньоеоценовий вік сушманецької світи за фауною здебільшого аглюти-
нованих форамініфер.
Аглютиновані форамініфери у відкладах Українських Карпат потребують
подальших досліджень. Використання цієї групи фауни як для стратифікації
46
і кореляції відкладів, так і реконструкції умов флішонагромадження є необ-
хідним. Важливим кроком у цьому напрямку є довивчення їхнього систе-
матичного складу, спільний мікропалеонтологічний та седиментологічний
аналізи, порівняння одновікових комплексів форамініфер з відкладів як Зов-
нішніх і Внутрішніх Карпат, так і інших провінцій Світу. У статті запропо-
новано деякі результати таких досліджень для порівняно вузького вікового
інтервалу – раннього еоцену.
Матеріали і методи дослідження. Для мікропалеонтологічної характе-
ристики нижньоеоценових відкладів було використано 29 зразків глинистих
порід сушманецької світи, відібраних із п’яти відслонених розрізів у басейнах
річок Терешулу і Шопурка. Стратиграфічні колонки, розроблені за цими роз-
різами спільно з геологом Закарпатської геологорозвідувальної експедиції
Б. В. Мацьківим, наведено в публікації (Гнилко, 2008). Було також відібрано
7 зразків з аргілітів манявської світи в басейнах річок Опір й Орява. Одно-
часно з відбором зразків описували седиментологічні особливості порід
(турбідитні текстури Боума, характер верствуватості тощо), що дало можли-
вість безпосередньо у відслоненні діагностувати генетичний (літодинаміч-
ний) тип відкладів. Проби відбирали з утворень з ознаками геміпелагічної
седиментації – пелітовою структурою та гомогенною чи тонко-паралельно-
шаруватою текстурою. Проте зазначимо, що геміпелагіти та відклади слабких
турбідитних чи інших водних потоків за макроскопічними ознаками іноді
досить важко розрізнити.
Опрацювавши зразки вагою 150 г, ми визначили приблизно 40 видів дріб-
них форамініфер, серед яких три – планктонні, два – бентосні вапнисті, реш-
та – аглютиновані. Форамініфери досліджували під бінокулярними мікро-
скопами МБС-9 і МПСУ-1 за морфологічними ознаками. Внутрішню будову
черепашок вивчали при просвічуванні в краплі гліцерину. Зображення форм
для палеонтологічної таблиці на сканувальному електронному мікроскопі
TEOL-220 виконав асистент кафедри фізики Землі геологічного факультету
ЛНУ ім. І. Франка Ю. Р. Дацюк.
Окрім аналізу наших проб, використовували й іншу необхідну опубліко-
вану інформацію про наявність і склад дрібних форамініфер у нижньоеоце-
нових утвореннях Карпат.
Седиментологічна та мікрофауністична характеристика нижньо-
еоценового флішу. Нижньоеоценові флішові відклади Внутрішніх Карпат
представлені нижньою частиною сушманецької (=шопурської) світи і скла-
дають долішню ланку стратиграфічного розрізу Монастирецького покриву.
Найнижчим елементом цього розрізу є товща (до 150 м) плитчастих сірих
слюдистих пісковиків без чітко виражених турбідитних текстур, розвинена в
басейні р. Терешулу (права притока р. Лужанка, Закарпатська обл.). Залишків
мікрофауни тут не виявлено. На пісковиках згідно залягає нижній горизонт
(приблизно 50 м) строкатих відкладів – червоних і зелених аргілітів з тонкими
прошарками алевролітів та дрібнозернистих пісковиків. Аргілітам властиві
тонко- і паралельношаруваті текстури – ознаки геміпелагічної седиментації,
а прошаркам алевро-псамітів – турбідитні текстури Боума типу Tbcde, Tcde. Вік
нижнього строкатого горизонту близький до межі палеоцену–еоцену (Гнил-
ко, 2008). Червоним та зеленим аргілітам горизонту притаманний великий
47
вміст аглютинованих форамініфер (до 160 черепашок у зразку), переважно з
родів Rhabdammina, Saccammina, Dendrophrya, Glomospira, Hormosina,
Recurvoides, Trochamminoides, Paratrochamminoides, Karreriella. Найбільші
скупчення становлять форми з родів Trochamminoides, Paratrochamminoides
(приблизно 25 % тафоценозу) та Glomospira (до 15 % тафоценозу). Рід Glo-
mospira вирізняється видовим розмаїттям. Для більшості видів червоних ар-
гілітів характерні малі розміри черепашок (приблизно 0,2–0,5 мм), дрібно-
зерниста структура стінки. У зелених аргілітах часто трапляються крупні
дрібнозернисті форми, у т. ч. Paratrochamminoides irregularis (White) і P. ge-
teromorphus (Grzyb.), розміром понад 1 мм. Вапнисті рештки відсутні, у чер-
воних аргілітах встановлено вторинне скременіння перевідкладених планк-
тонних глоботрунканід пізньокрейдяного віку.
Стратиграфічно вище розташована пачка (200–300 м) сірого тонко- і
різноритмічного флішу – псамітових турбідитів з текстурами типу Tbcde, Tabcde,
Tcde, що перешаровуються з карбонатними і некарбонатними глинистими
відкладами, геміпелагітами і/чи продуктами тонкозернистих дистальних
турбідитних потоків. У цих відкладах кількість форамініфер зменшується
(5–20 черепашок у зразку), найбільш поширені аглютиновані форми середніх
та крупних розмірів з родів Saccammina, Hyperammina, Dendrophrya, Ammo-
discus і Paratrochamminoides. Структура стінки черепашок змінюється від
дрібно- до грубозернистої. У басейні р. Терешулу в сірих аргілітах, разом з
аглютинованими формами, встановлені поодинокі ранньоеоценові вапнисті
Cibicides subconiferus Mjatl. і C. grossoconulus Mjatl. У басейні р. Шопурка в
зелених карбонатних аргілітах, поряд з аглютинованими, поширені планк-
тонні форамініфери: Globorotalia subbotinae Moroz., Globigerina triloculino-
ides Plumm., Acarinina acarinata Subb.
Стратиграфічно вище зафіксований ще один (верхній) строкатий гори-
зонт (10–20 м), який у басейні р. Терешулу тяжіє до межі нижнього–
середнього еоцену (Гнилко, 2008). Червоним аргілітам притаманна велика
кількість аглютинованих форамініфер (60–70 форм у зразку) з родів Rhab-
dammina, Glomospira, Haplophragmoides, Cyclammina, Trochamminoides, Pa-
ratrochamminoides, Karreriella. Для черепашок характерні малі розміри (пе-
реважно 0,2–0,5 мм), дрібнозерниста структура стінки. Гломоспіри формують
скупчення, у яких вміст Glomospira charoides (Jones et Park.) досягає 70 %
тафоценозу. Вапнисті рештки відсутні.
Нижньоеоценові утворення поступово нарощуються середньо-верхньо-
еоценовим флішем (верхи сушманецької та драгівська світи), який завершує
розріз Монастирецького покриву.
Найбільш типовим і найкраще вивченим представником нижньоеоцено-
вого флішу Зовнішніх Карпат є манявська світа Скибового покриву, складена
тонко- і середньоритмічним флішем – типовими турбідитами з текстурами
Боума типу Tbcde, Tcde, Tabcde, які містять горизонти строкатих аргілітів у нижній
і середній–верхній частинах стратону. Гомогенні та тонко-паралельношару-
ваті текстури аргілітів свідчать, що строкаті пеліти є продуктами геміпела-
гічної седиментації, на фоні якої періодично діяли турбідитні потоки. Подіб-
ні до утворень манявської світи одновікові турбідитові товщі (з більшою чи
меншою кількістю псамітового матеріалу) характерні і для інших тектоніч-
48
них одиниць Зовнішніх Карпат. Наші проби були відібрані зі строкатих ар-
гілітів нижньої і верхньої частин манявської світи в басейнах річок Опір та
Орява (скиби Парашка і Зелем’янка). Опрацьовані зразки містять тільки
аглютиновані форамініфери (5–50 форм у зразку), зі значним переважанням
гломоспір. Низам стратону притаманне видове розмаїття роду Glomospira, у
верхах світи поширені скупчення (приблизно 80 % тафоценозу) Glomospira
charoides (Jones et Park.). Загалом форамініфери зі строкатих відкладів ма-
нявської світи мають малі розміри (0,2–0,5 мм) і дрібнозернисту структуру
стінки.
У складі визначених нами одновікових комплексів форамініфер зі стро-
катих відкладів сушманецької і манявської світ виявлено як подібності, так і
розбіжності. Так, близьким до межі палеоцену–еоцену низам манявської і
нижньому строкатому горизонту сушманецької світ притаманні скупчення і
видове розмаїття гломоспір і хормозінід. Тут, зокрема, визначені: Glomospi-
ra charoides (Jones et Park.), G. gordialis (Jones et Park.), G. serpens (Grzyb.),
G. irregularis (Grzyb.), G. glomerata (Grzyb.), Hormosina excelsa (Dyl.), H. ovui-
um (Grzyb.), H. velascoense (Cush.). Цікаво, що ці комплекси подібні до вста-
новлених з некарбонатних пелагічних пелітів Тринідаду (Kaminski et al.,
1988), вік яких визначений як палеоценовий або ранньоеоценовий. Спіль-
ним є широкий розвиток Glomospira charoides (Jones et Park.) і Hormosina
ovuium (Grzyb.), присутність Glomospira irregularis (Grzyb.), Hormosina ve-
lascoense (Cush.), Hyperammina spp., Saccammina spp. Характерною особли-
вістю нижнього строкатого горизонту сушманецької світи є скупчення (при-
близно 25 % тафоценозу) форм, у т. ч. крупних, з родів Trochamminoides і
Paratrochamminoides. Ці роди значно розвинені в окремих одновікових утво-
реннях Карпат. Численні Trochamminoides coronatus (Brady) спостерігають-
ся (Даныш, Пономарева, 1989) у строкатих аргілітах низів нижнього еоцену
Дуклянської зони. Комплекси аглютинованих форамініфер із суттєвим роз-
витком крупних форм роду Trochamminoides, які за складом подібні до ком-
плексів нижнього строкатого горизонту сушманецької світи, описані дослід-
никами (Bieda et al., 1967) у строкатих аргілітах Магурської зони Польських
Карпат, стратиграфічно нижче ранньоеоценової зони Glomospira. Спільними
формами є: Saccammina placenta (Grzyb.), Hormosina ovulum (Grzyb.), H. ve-
lascoense (Cush.), H. excelsa (Dyl.), Paratrochamminoides irregularis (White),
P. heteromorphus (Grzyb.), Trochamminoides proteus (Karrer), Trochammina
globigeriniformis (Jones et Park.).
Верхній строкатий горизонт сушманецької світи за віком (інтервал, бли-
зький до межі нижнього–середнього еоцену) зіставляється з верхами маняв-
ської світи. Ці утворення обох стратонів характеризуються скупченням суто
аглютинованих форамініфер зі значним вмістом (30–80 % тафоценозу) гло-
моспір, переважно Glomospira charoides. Схожі комплекси встановлені біля
межі нижнього–середнього еоцену в строкатих пелітах Північної Атлантики
(Kaminski et al., 1989). Привертає увагу подібність за видовим складом одно-
вікових комплексів форамініфер строкатих відкладів сушманецької світи і
Північної Атлантики. Спільними формами є: Glomospira charoides (Jones et
Park.), G. irregularis (Grzyb.), Karreriella coniformis (Grzyb.), Trochamminoides
spp., Haplophramoides walteri (Grzyb.).
49
Дискусія та висновки. Проведені мікропалеонтологічний та седимен-
тологічний аналізи і порівняння ранньоеоценових форамініфер з відкладів
Внутрішніх і Зовнішніх Карпат, як виявлених у наших зразках, так і встанов-
лених попередніми дослідниками, дозволяє дійти деяких стратиграфічних
висновків та частково реконструювати умови осадонагромадження.
Аргілітам нижньої частини стратиграфічного розрізу Монастирецького
покриву Внутрішніх Карпат – нижньому і верхньому строкатим горизонтам
сушманецької світи – притаманне велике скупчення аглютинованих форамі-
ніфер зі значним вмістом гломоспір, широкий розвиток яких характерний і
для нижньоеоценових утворень Зовнішніх Карпат. Так, в Українських Кар-
патах нижньоеоценові відклади зовнішніх тектонічних одиниць стратифіку-
ються як верстви з Globorotalia aragonensis i Glomospira charoides, при цьому
планктонна Globorotalia aragonensis відома лише в Дуклянській і Чорно-
гірській зонах (Объяснительная..., 1984). Загалом цим верствам, виділеним
у манявській світі і простеженим в усіх структурно-фаціальних одиницях
Українських Зовнішніх Карпат, властиві комплекси аглютинованих форамі-
ніфер із суттєвим кількісним переважанням представників роду Glomospira
(Пономарева, 1983; Объяснительная..., 1984). Подібні скупчення гломоспір
характерні для некарбонатних нижньоеоценових відкладів Польських Кар-
пат, зокрема, у зональній схемі Б. Ольшевської (Olszewska, 1997) акме-зона
“Glomospira” охоплює старшу ланку раннього еоцену.
Особливістю нижньоеоценових флішових утворень Внутрішніх Карпат
(сушманецька світа) є поширення форм з родів Trochamminoides і Paratroch-
amminoides, значний вміст гломоспір у них фіксується лише в строкатих ар-
гілітах. Планктонна Globorotalia subbotinae, виявлена локально (у басейні
р. Шопурка) у вапнистих аргілітах, розвинених стратиграфічно вище ниж-
нього строкатого горизонту, є доказом ранньоеоценового віку нижньої час-
тини сушманецької світи.
Червоні аргіліти сушманецької і манявської світ мають ознаки (тонка
паралельна шаруватість, іноді – гомогенні текстури), які підтверджують, що
вони є літифікованими продуктами геміпелагічної і/чи пелагічної седимен-
тації. Форамініфери, знайдені в цих аргілітах, за морфологічними особли-
востями (малі розміри черепашок, дрібнозерниста структура стінки, часто –
гладенька поверхня) належать до комплексів групи “В”, за класифікацією
Ф. М. Градштейна і В. А. Берггрена (Gradstein & Berggren, 1981). За іншими
даними, аглютинована фауна групи “В” палеоценового або еоценового віку
в Атлантиці (район острова Тринідад) жила на глибинах приблизно 5000 м
(Kaminski et al., 1988). Відсутність карбонатного матеріалу та вапнистих
решток організмів, широкий розвиток кременистих аглютинованих форамі-
ніфер, вторинне скременіння планктонних форм у червоних аргілітах сушма-
нецької і манявської світ свідчать про нагромадження цих відкладів нижче
рівня карбонатної компенсації, який, як відомо (Rozwój..., 2006), у Північній
Атлантиці в еоцені знаходився на глибині приблизно 4000 м. На думку
С. Лещинського та А. Ухмана (Leszczyński & Uchman, 1991), подібні некар-
бонатні червоні аргіліти Польських Зовнішніх Карпат є давніми аналогами
сучасних океанічних червоних глин, відкладених нижче рівня карбонатної
компенсації.
50
Як уже зазначалося, червоні і зелені аргіліти сушманецької і манявської
світ містять комплекси форамініфер, схожих за складом (особливо скупчен-
нями гломоспір) до одновікових відкладів Атлантики, що може вказувати на
подібні умови осадонагромадження. М. А. Камінський, Ф. М. Градштейн і
В. А. Берггрен (Kaminski et al., 1989) вважають, що ранньоеоценові комп-
лекси суто аглютинованих форамініфер з переважанням гломоспір (“фація
Glomospira”) вказують на пелагічні умови седиментації на батіально-абі-
сальних глибинах та повільне осадонагромадження.
Сірому тонко- і різноритмічному нижньоеоценовому флішу сушманець-
кої і манявської світ властиві ознаки турбідитної седиментації, зокрема текс-
тури Боума типу Tbcde, Tabcde, Tcde. Карбонатні і некарбонатні глинисті відкла-
ди, що перешаровуються з алевро-псамітами в цьому фліші, могли бути як
відкладені слабкими чи дистальними турбідитними потоками, так і нагрома-
джені внаслідок геміпелагічної фонової седиментації. Більшість аглютино-
ваних форамініфер, знайдених у цих глинистих седиментах, належать до
комплексів групи “А” (за класифікацією Ф. М. Градштейна і В. А. Берггрена
(Gradstein & Berggren, 1981)). Вони характеризуються відносно великими
розмірами, середньо-грубозернистою структурою стінки, шорсткою поверх-
нею.
В окремих розрізах сушманецької світи (басейн р. Терешулу) у сірих
аргілітах, поряд з аглютинованими форамініферами групи “А”, встановлені
поодинокі ранньоеоценові вапнисті форми роду Cibicides. Його представни-
ки живуть у літоральній зоні в сучасних теплих морських водах нормальної
солоності (Иваник, Маслун, 1977). Це, на нашу думку, свідчить про перене-
сення турбідитними потоками мілководних форм на більші глибини.
У басейні р. Шопурка в зелених карбонатних аргілітах сушманецької
світи поширені як аглютиновані, так і планктонні форми. Це може бути дока-
зом того, що карбонатні пеліти нагромаджувалися внаслідок геміпелагічної
седиментації на локальних підводних підняттях вище рівня карбонатної ком-
пенсації.
Опис досліджених форамініфер. Описано 13 видів аглютинованих фо-
рамініфер із п’яти родів, найбільш поширених у нижньоеоценових відкладах
сушманецької і манявської світ. Опис родів і видів подано за алфавітом. За-
уважимо, що визначення видів з родів Ammodiscus, Trochamminoides i Para-
trochamminoides у досліджених відкладах часто ускладнене через деформа-
цію або погану збереженість черепашок, присутність перехідних і ювеніль-
них форм.
Рід AMMODISCUS Reuss
Ammodiscus infimus Franke
Таблиця, фіг. 5.
Ammodiscus infimus (Strikland). – Franke, 1936, c. 15, табл. 1, фіг. 14 а, b.
Ammodiscus infimus Franke. – Geroch & Novak, 1984, табл. 1, фіг. 11, табл. 5,
фіг. 13. – Bubik, 1995, с. 79, табл. 10, фіг. 1.
Матеріал: 1 черепашка.
Розміри: діаметр – 0,75 мм, товщина – 0,1 мм, ширина останнього оберту – 0,17 мм.
Стратиграфічне поширення: сірі аргіліти низів сушманецької світи.
51
Черепашка має округлий обрис. Сформована другою трубчастою каме-
рою, яка утворює п’ять обертів завитої в одній площині спіралі. Кожен оберт
частково обіймає попередній, шви слабкозаглиблені. З одного боку область
трьох початкових обертів заглиблена, останні два явно виступають і є значно
ширшими від попередніх. Початкова камера маленька, видовжена, її відкри-
тий кінець зливається з трубчастою камерою. Периферичний край округлий.
Устя – відкритий кінець трубки. Внутрішній канал трубки вузький, заповне-
ний глинистим матеріалом. Стінка черепашки груба, крупнозернистої струк-
тури, поверхня шорстка, складена кутастими зернами кварцу.
Ammodiscus subangustus (Mjatliuk)
Таблиця, фіг. 4.
Grzybowskiella subangusta Mjatliuk, 1970, с. 73, табл. 7, фіг. 8–11; табл. 8, фіг. 1;
табл. 14, фіг. 4.
Матеріал: дві черепашки.
Розміри: 0,85 x 0,7 і 1,2 x 0,9 мм, ширина останнього оберту – 0,12 мм.
Стратиграфічне поширення: сушманецька світа.
Черепашка має овальний обрис. Сформована другою трубчастою каме-
рою, яка рівномірно збільшується в діаметрі і утворює 4–5 обертів завитої в
одній площині спіралі. Кожен оберт злегка обіймає попередній, шви слабкоза-
глиблені. Початкова камера маленька, видовжена, ії відкритий кінець злива-
ється з трубчастою камерою. Устя – кінець відкритої трубки. Периферичний
край випуклий. Стінка черепашки товста, тонкозернистої структури, поверх-
ня гладенька.
Рід DENDROPHRYA Wright
Dendrophrya excelsa Grzybowski
Таблиця, фіг. 2, 3.
Dendrophrya excelsa Grzybowski, 1898, с. 272, табл. 10, фіг. 1–4. – Geroch, 1960,
с. 39–40, табл. 1, фіг. 1–11.
Матеріал: приблизно 30 уламків.
Розміри: довжина – 0,5–1 мм, ширина – 0,2–0,4 мм.
Стратиграфічне поширення: сушманецька світа.
Серед матеріалу трапляються уламки трубчастих черепашок, цілком
здавлених, непрозорих. Більшість уламків є прямими, зрідка ледь зігнутими.
Товщина стінки – 0,07–0,1 мм, структура – тонко-середньозерниста, поверхня
слабкошорстка.
Dendrophrya latissima Grzybowski
Таблиця, фіг. 1.
Dendrophrya latissima Grzybowski, 1898, с. 17, табл. 10, фіг. 8. – Kaminski et al.,
1988, с. 182, табл. 1, фіг. 6.
Матеріал: кілька уламків.
Розміри: довжина – 0,4–0,7 мм, ширина – 0,2–0,4 мм.
Стратиграфічне поширення: сушманецька світа.
52
Трапляються прямі уламки трубчастих черепашок, цілком здавлених,
непрозорих. Стінка черепашки тонка, тонкозернистої структури, поверхня
гладенька.
Рід GLOMOSPIRA Rzehak
Glomospira charoides (Jones et Parker)
Таблиця, фіг. 6–8.
Trochammina squamata Jones et Parker var. charoides Jones et Parker, 1860, c. 304.
Glomospira charoides (Jones et Parker). – Маслакова, 1955, с. 44–45, табл. 2,
фіг. 7–9. – Geroch, 1960, с. 45, табл. 4, фіг. 3, 4. – Kaminski et al., 1988, с. 185, табл. 3,
фіг. 14, 15. – Kaminski et al., 1989, табл. 2, фіг. 8. – Bubik, 1995, с. 80, табл. 1, фіг. 14;
табл. 8, фіг. 2. – Kuhnt et al.,1998, табл. 1, фіг. 3.
Матеріал: 115 черепашок.
Розміри: діаметр – 0,2–0,4 мм.
Стратиграфічне поширення: червоні й зелені аргіліти сушманецької і манявсь-
кої світ.
Черепашка сформована другою трубчастою камерою з постійним діамет-
ром, згорнутою в кулеподібну спіраль; початкової камери не видно. Спіраль-
ний шов слабкозаглиблений. Устя – округлий відкритий кінець трубки.
Периферичний край округлий. Внутрішній канал не завжди розрізняється.
Стінка тонка, тонкозернистої структури, поверхня гладенька, глянцева.
Glomospira gordialis (Jones et Parker)
Таблиця, фіг. 16.
Trochammina squamata Jones et Parker var. gordialis Jones et Parker, 1860, c. 304.
Glomospira gordialis (Jones et Parker). – Geroch, 1960, с. 46, табл. 4, фіг. 2, 5;
табл. 10, фіг. 5. – Kaminski et al., 1988, с. 185, табл. 3, фіг. 17. – Kaminski et al., 1989,
табл. 3, фіг. 2. – Bubik, 1995, с. 80, табл. 10, фіг. 13.
Матеріал: 21 черепашка.
Розміри: діаметр – 0,25–0,45 мм.
Стратиграфічне поширення: сушманецька і манявська світи.
Черепашка має округлий обрис, складена другою трубчастою камерою,
завитою в спіраль, на ранніх обертах клубкоподібно, на пізніх (1,5–2,5 обер-
ти) – в одній площині. Початкової камери не видно. Спіральний шов заглиб-
лений. Устя – округлий відкритий кінець трубки. Периферичний край округ-
лий. Стінка тонка, тонкозернистої структури, поверхня гладенька, глянцева.
Glomospira irregularis (Grzybowski)
Таблиця, фіг. 11, 12.
Ammodiscus irregularis Grzybowski, 1898, с. 285, табл. 11, фіг. 2, 3.
Glomospira irregularis (Grzybowski). – Маслакова, 1955, с. 45–46, табл. 3, фіг. 3.
– Geroch, 1960, с. 47, табл. 4, фіг. 9, 10. – Kaminski et al., 1988, с. 185, табл. 3, фіг. 20,
21. – Kaminski et al., 1989, табл. 2, фіг. 7. – Kaminski & Geroch, 1993, с. 256, табл. 6,
фіг. 6–8 b. – Rögl, 1995, с. 253, табл. 1, фіг. 15–17. – Kuhnt et al., 1998, табл. 1, фіг. 10;
табл. 7, фіг. 16.
Матеріал: понад 20 черепашок.
Розміри: діаметр – 0,4–0,8 мм.
Стратиграфічне поширення: сушманецька і манявська світи.
Черепашка неправильної форми, складена товстою другою трубчастою
камерою, завитою в різних площинах. Початкової камери не видно. Спіраль-
ний шов заглиблений, чіткий. Устя – округлий відкритий кінець трубки.
Стінка товста, дрібно-середньозернистої структури, поверхня шорстка.
Glomospira serpens (Grzybowski)
Таблиця, фіг. 9, 10, 13.
Ammodiscus serpens Grzybowski, 1898, с. 285, табл. 10, фіг. 31–33.
Glomospira serpens (Grzybowski). – Geroch, 1960, с. 47, табл. 4, фіг. 13. – Kamins-
ki et al., 1988, с. 185–186, табл. 3, фіг. 22, 23. – Kaminski et al., 1989, табл. 3, фіг. 1. –
Kaminski & Geroch, 1993, с. 256, табл. 6, фіг. 2–5. – Bubik, 1995, c. 81, табл. 1, фіг. 18;
табл. 9, фіг. 11. – Rögl, 1995, с. 253, табл. 1, фіг. 14. – Kuhnt et al., 1998, табл. 1, фіг. 2;
табл. 7, фіг. 15.
Glomospira rostokiensis Mjatliuk, 1970, с. 68–69, табл. 11, фіг. 16 а – 18 в.
Матеріал: приблизно 10 черепашок.
Розміри: довжина – 0,5–0,75 мм, ширина – 0,25–0,4 мм, ширина трубчастої ка-
мери – до 0,17 мм.
Стратиграфічне поширення: низи сушманецької і манявської світ.
Черепашка має овальний обрис, складена широкою другою трубчастою
камерою, згорнутою в еліптичну спіраль. Початкової камери не видно. Нави-
вання трубки міліолідоподібне навколо довгої осі черепашки. Устя – відкри-
тий кінець трубки. Стінка тонкозернистої структури, гладенька, глянцева.
Рід PARATROCHAMMINOIDES Soliman
Paratrochamminoides acervulatus (Grzybowski)
Таблиця, фіг. 15.
Trochammina aservulata Grzybowski, 1896, с. 284, табл. 9, фіг. 4 а–с.
Paratrochamminoides aservulatus (Grzybowski). – Kuhnt et al., 1998, табл. 1, фіг. 13.
Матеріал: 1 черепашка.
Розміри: 0,6 мм, ширина камер – приблизно 0,02 мм.
Стратиграфічне поширення: червоні аргіліти низів сушманецької світи.
Черепашка неправильно трохоспіральна, частково здавлена. Із плаского
вентрального боку видно вісім камер сферичної форми, а з випуклого спі-
рального – дванадцять, які поступово збільшуються в розмірах. Устя погано
розрізняється на контакті між останньою камерою і попереднім обертом на
вентральному боці. Стінка дрібнозерниста, поверхня слабкошорстка.
Paratrochamminoides heteromorphus (Grzybowski)
Таблиця, фіг. 17.
Trochammina heteromorpha Grzybowski, 1898, c. 286, табл. 11, фіг. 16.
Paratrochamminoides heteromorphus (Grzybowski). – Kaminski & Geroch, 1993,
с. 258, табл. 7, фіг. 3 а – 5 b. – Bubik, 1995, с. 84, табл. 11, фіг. 4, 10.
53
54
Матеріал: кілька черепашок.
Розмір зображеного екземпляра – 1,3 мм.
Стратиграфічне поширення: сушманецька світа.
Черепашка складається з двох частин. Початкова – неправильно трохо-
спіральна, кінцева – видовжена, незавита, утворена кількома останніми ка-
мерами, які є чіткими. У початковій частині черепашки мають видовжено-
округлу форму, у незавитій – зменшуються в довжину. Устя – відкритий
кінець трубки. Стінка дрібнозерниста, поверхня ледь шорстка.
Paratrochamminoides sp.
Таблиця, фіг. 19.
Paratrochamminoides sp. Rögl, 1995, с. 257, табл. 2, фіг. 26–29.
Матеріал: 1 черепашка.
Розмір: 0,8 x 0,5 мм.
Стратиграфічне поширення: червоні аргіліти низів сушманецької світи.
Черепашка – еліптичної форми, навивання щільне. Оберти спіралі різко
змінюють напрямок. Форма камер – від видовжено-овальної до округлої.
Устя – відкритий кінець трубки. Стінка дрібнозерниста, поверхня слабко-
шорстка.
Рід TROCHAMMINOIDES Cushman
Trochamminoides folius (Grzybowski)
Таблиця, фіг. 18.
Trochammina folium Grzybowski, 1898, табл. 11, фіг. 7–9.
Trochamminoides folius (Grzybowski). – Kaminski & Geroch, 1993, с. 261, табл. 9,
фіг. 1 а – 4 b.
Матеріал: понад 10 черепашок.
Розміри: переважно 0,5 x 0,35 мм.
Стратиграфічне поширення: червоні аргіліти сушманецької світи.
Черепашка має округлий або овальний обрис, завита в ранніх обертах не-
правильно, пізніше – в одній площині. Останній оберт широкий, частково обі-
ймає попередній. Кінцева частина складена з кількох (до чотирьох) незави-
тих камер, деколи частково відламаних. Камери нечіткі, трубчасті, видовжені.
Стінка черепашки товста, структура дрібнозерниста, поверхня шорстка.
Trochamminoides proteus (Karrer)
Таблиця, фіг. 14.
Trochammina proteus Karrer, 1866, с. 494, табл. 1, фіг. 8.
Trochamminoides proteus (Karrer). – Kaminski et al., 1988, с. 192, табл. 4, фіг. 20.
– Kaminski et al., 1989, табл. 4, фіг. 9. – Bubik, 1995, с. 88–89, табл. 11, фіг. 13. – Rögl,
1995, с. 255–256, табл. 2, фіг. 1–6.
Матеріал: 3 черепашки.
Розміри: діаметр – 0,45–0,8 мм.
Стратиграфічне поширення: сушманецька світа.
55
Черепашка має округлий обрис, на ранніх обертах завита неправильно,
останній оберт – в одній площині. У ранніх обертах камери не розрізняються.
Останній – складається з одинадцяти або дванадцяти чітких округло-чоти-
рикутних камер, які поступово збільшуються в розмірах. Устя – відкритий
кінець трубки. Структура стінки дрібнозерниста, поверхня гладенька.
Волошин А. А., Розумейко С. В., Удуд Р. В. До стратиграфії і тектоніки Між-
скельного флішу Радянських Карпат // Доп. АН УРСР. Сер. Б. – К. : Наук. думка,
1977. – № 6. – С. 489–493.
Гнилко С. Про поширення палеогенових дрібних форамініфер у відкладах суш-
манецької світи (Мармароська зона, Українські Карпати) // Геологія і геохімія горю-
чих копалин. – 2008. – № 1 (142). – С. 33–43.
Даныш В. В., Пономарева Л. Д. Сопоставление разрезов палеогена Дуклянской
зоны Восточных и Западных Карпат // Геология Советских Карпат : сб. науч. тр. –
Киев : Наук. думка, 1989. – С. 57–65.
Иваник М. М., Маслун Н. В. Кремнистые микроорганизмы и их использование
для расчленения палеогеновых отложений Предкарпатья. – Киев : Наук. думка, 1977.
– 118 с.
Маслакова Н. И. Стратиграфия и фауна мелких фораминифер палеогеновых от-
ложений Восточных Карпат // Материалы по биостратиграфии западных областей
Украинской ССР. – М., 1955. – С. 5–132.
Мятлюк Е. В. Фораминиферы флишевых отложений Восточных Карпат (мел–
палеоген) // Тр. ВНИГРИ. – Л. : Недра, 1970. – Вып. 282. – 360 с.
Новые данные к стратиграфии меловых и палеогеновых отложений южного
склона Украинских Карпат / И. В. Венглинский, О. Д. Лемишко, С. В. Розумейко,
Н. И. Смолинская // Геология и геохимия горючих ископаемых. – 1983. – Вып. 60. –
С. 54–63.
Объяснительная записка к региональной стратиграфической схеме палеоге-
новых отложений Украинских Карпат / А. С. Андреева-Григорович, О. С. Вялов,
С. П. Гавура и др. – Киев, 1984. – 50 с. – (Препринт / АН УССР, Ин-т геол. наук;
№ 84–19).
Пономарева Л. Д. Ассоциации мелких фораминифер в раннем эоцене Укра-
инских Карпат: Экология и биогеография микроорганизмов (фораминиферы, остра-
коды, радиолярии, наннопланктон) в связи с совершенствованием детальных стра-
тиграфических схем : тез. докл. IX Всесоюз. микропалеонтол. совещ. – Ухта, 1983.
– С. 128.
Смирнов С. Е. Палеоген Мармарошской и Пенинской зон Украинских Карпат.
– М. : Недра, 1973. – 120 с.
Стратиграфическая схема палеогеновых отложений Украинских Карпат (па-
леоцен и эоцен). – Киев, 1993.
Bieda F., Jednorowska A., Ksiązkiewicz M. Stratigraphy of the Magura series around
Babia Góra // Biul. Inst. Geol. 211. – Warszawa, 1967. – T. 5. – S. 293–324.
Bubik M. Cretaceous to Paleogene agglutinated foraminifera of the Bilé Karpaty unit
(West Carpathians, Czech Republik) // Proc. of the 4th Intern. Workshop on agglutinated
Foraminifera (Kraków, Poland, September 12–19, 1993) / eds. : M. A. Kaminski, S. Geroch
& M. A. Gasiński. – Kraków : Grzybowski Foundation Special Publication No. 3, 1995.
– P. 71–116.
Franke A. Die Foraminiferen des deutshen Lias // Ach. Preuss. Geol. Landesanst.,
Abh. New ser. – 1936. – N 169. – 138 c.
Geroch S. Zespoły mikrofauny z kredy i paleogenu serii śląskiej w Beskidzie Sląs-
kim // Biul. Inst. Geol. – Warszawa, 1960. – T. 153. – 138 s.
56
Geroch S. & Nowak W. Proposal of zonation for the Late Tithonian–Late Eocene,
based upon the arenaceous foraminifera from the Outer Carpathians, Poland // Benthos ’83 :
2nd Intern. Symp. Benthic Foraminifera (Pau, April 1983) / ed. H. Oertli. – Pau ; Bourdeaux,
1984. – P. 225–239.
Gradstein F. M. & Berggren W. A. Flysch-type agglutinated foraminifera and the
Maastrichtian to Paleogene history of the Labrador and North Seas // Marine Micropaleont.
– 1981. – Vol. 6. – P. 211–268.
Grzybowski J. Otwornice czerwonych iłów z Wadowic // Rozprawy Akad. Umiejętn. w
Krakоwie, Wydział Matemat.-Przyrod. – Kraków, 1896. – T. 30. – Ser. 2. – S. 261–308.
Grzybowski J. Otwornice pokładów naftonośnych okolicy Krosna // Ibid. – Kraków,
1898. – T. 33. – Ser. 2. – S. 257–305.
Jones J. P. & Parker W. K. On the Rhizopodal fauna of the Mediterranean compared
with that of the Italian and some other Tertiary deposits // Quaterly Journ. Geol. Soc. –
London, 1860. – Vol. 16. – P. 292–307.
Kaminski M. A. & Geroch S. A revision of foraminiferal species from the Grzybowski
collection // The origins of applied micropaleontology: the school of Józef Grzybowski /
eds. : M. A. Kaminski, S. Geroch & D. G. Kaminski. – Oxford : Grzybowski Foundation
Special Publication No. 1. Alden Press., 1993. – P. 239–323.
Kaminski M. A., Gradstein F. M. & Berggren W. A. Paleogene benthic foraminifer
biostratigraphy and paleoecology at site 647, Southern Labrador Sea // Proc. of the Ocean
Drilling Program, Scientific Results / eds. : S. P. Srivastava, M. Arthur, B. Clement et al.
– College Station, TX, 1989. – Vol. 105. – P. 705–730.
Kaminski M. A., Gradstein F. M., Berggren W. A. et al. Flysch-type agglutinated
foraminiferal assemblages from Trinidad: Taxonomy, stratigraphy аnd paleobathymetry //
Abh. Geol. B.-A. – 1988. – B. 41. – S. 155–227.
Karrer F. Über das Auftreten von Foraminiferen in den aelteren Schichten des Wiener
Sandsteins // Sitzungsberichte der kaiserlichen Akademie der Wissenschaften, 52. – 1866.
– Abt. 1. – S. 492–497.
Kuhnt W., Moullade M., Kaminski M. A. Upper Cretaceous, K/T boundary, and
Paleocene agglutinated foraminifers from Hole 959D (Côte d’Ivoire-Ghana Transform
Margin) // Proc. of the Ocean Drilling Program, Scientific Results / eds. : J. Mascle,
G. P. Lohmann, M. Moullade. – College Station, TX, 1998. – Vol. 159. – P. 389–411.
Leszczyński S. & Uchman A. To the origin of variegated shales from flysch of the
Polish Carpathians // Ceologica Carpathica. – 1991. – Vol. 42. – N 5. – P. 279–289.
Olszewska B. Foraminiferal biostratigraphy of the Polish Outher Carpathians: a
record of basin geohistory // Annales Societatis Geologorum Poloniae. – 1997. – Vol. 67.
– P. 325–337.
Ponomaryova L. D., Gnylko O. M. Foraminifera and sedimentary paleoenvironment
of the Lower Cretaceous Black Shale formation (Ukrainian Carpathians) // Mineralia Slo-
vaca. – 1997. – N 4–5 (29). – P. 333.
Rögl F. A Late Cretaceous Flysch-type Agglutinnated Foraminiferal Fauna from the
Trochamminoides proteus Type Locality (Wien–Hütteldorf, Austria) // Proc. of the 4th In-
ternational Workshop on agglutinated Foraminifera (Kraków, Poland, September 12–19,
1993) / eds. : M. A. Kaminski, S. Geroch & M. A. Gasiński. – Kraków : Grzybowski
Foundation Special Publication No. 3, 1995. – P. 249–263.
Rozwój paleotektoniczny basenów Karpat zewnętrznych i pienińskiego pasa
skałkowego / redakcja : N. Oszczypko, A. Uchman & E. Malata. – Kraków : Inst. Nauk.
Geol. Un. Jagiell., 2006. – 197 s.
Стаття надійшла
06.08.09
57
Svitlana HNYLKO, Oleh HNYLKO
EARLY EOCENE AGGLUTINATED FORAMINIFERS AND
SEDIMENTOLOGICAL FEATURES OF THE FLYSCH
FROM INNER AND OUTER UKRAINIAN CARPATHIANS
Micropaleontological and sedimentological analyses were carried out for Lower
Eocene flysch deposits of Sushmanets Formation (Monastyrets nappe, Inner Ukrainian
Carpathians) and Manyava Formation (Skyba nappe, Outer Ukrainian Carpathians). On
the base of these investigations there were described the Early Eocene sedimentary
environments. There were distinguished both the background deposits (hemipelagites –
red, green pelites) and turbidites with Bouma’s structures. Siliceous agglutinated forami-
nifers, which are characterized for the Lower Eocene variegated noncalcareous background
deposits, suggest sedimentary condition below CCD. The “Type-B” assemblage of agglu-
tinated foraminifers (after classification of Gradstein & Berggren), which characterizes
deep-water oceanic pelagic deposits, was found in the red noncalcareous claystones of
Sushmanets and Manyava Formation. Many elements of the “Type-A” agglutinated
assemblage (after classification of Gradstein & Berggren) are developed in the flysch de-
posits of Sushmanets Formation with turbiditic structures. These assemblages are com-
pared with assemblages from Polish Outer Carpathians, Trinidad and North Atlantic.
There was found similarity between Early Eocene foraminifer’s assemblages from these
regions.
Thirteen species were studied taxonomically. The species Ammodiscus infimus, Glo-
mospira gordialis, Trochamminoides folius, T. proteus, Paratrochamminoides aservulatus,
P. geteromorphus are recorded in Ukrainian Carpathians for the first time.
58
Фігура 1. Dendrophrya latissima Grzybowski, межа палеоцену–еоцену, сушма-
нецька світа, перша права притока р. Шопурка, нижче від розвилки Мала Шопурка–
Середня, околиці с. Кобилецька Поляна.
Фігури 2, 3. Dendrophrya excelsa Grzybowski, ранній еоцен, сушманецька світа,
перша права притока р. Шопурка, нижче від розвилки Мала Шопурка–Середня,
околиці с. Кобилецька Поляна.
Фігура 4. Ammodiscus subangustus (Mjatliuk), ранній еоцен, сушманецька світа,
ліва притока р. Терешулу, південна околиця с. Тарасівка.
Фігура 5. Ammodiscus infimus Franke, межа палеоцену–еоцену, сушманецька
світа, перша права притока р. Шопурка, нижче від розвилки Мала Шопурка–Середня,
околиці с. Кобилецька Поляна.
Фігури 6, 7. Glomospira charoides (Jones et Parker), ранній еоцен, манявська сві-
та, південно-східна околиця с. Гребенів, кар’єр “Північний”.
Фігура 8. Glomospira charoides (Jones et Parker), межа палеоцену–еоцену, суш-
манецька світа, межиріччя Лужанка–Терешулу, околиці с. Широкий Луг.
Фігури 9, 10. Glomospira serpens (Grzybowski), межа палеоцену–еоцену, сушма-
нецька світа. 9 – ліва притока р. Терешулу, південна околиця с. Тарасівка; 10 – межи-
річчя Лужанка–Терешулу, околиці с. Широкий Луг.
Фігура 11. Glomospira irregularis (Grzybowski), ранній еоцен, сушманецька
світа, ліва притока р. Терешулу з-під г. Полонинка-Гора (висотна відмітка – 1047),
с. Тарасівка.
Фігура 12. Glomospira irregularis (Grzybowski), ранній еоцен, манявська світа,
р. Опір, поблизу гирла р. Зелем’янка, південна околиця с. Гребенів.
Фігура 13. Glomospira serpens (Grzybowski), ранній еоцен, манявська світа, пів-
денно-східна околиця с. Гребенів, кар’єр “Північний”.
Фігура 14. Trochamminoides proteus (Karrer), межа палеоцену–еоцену, сушма-
нецька світа, межиріччя Лужанка–Терешулу, околиці с. Широкий Луг.
Фігура 15. Paratrochamminoides aservulatus (Grzybowski), межа палеоцену–
еоцену, сушманецька світа, межиріччя Лужанка–Терешулу, околиці с. Широкий
Луг.
Фігура 16. Glomospira gordialis (Jones et Parker), ранній еоцен, сушманецька
світа, потік Сушманець – ліва притока р. Лужанка, південна околиця с. Широкий
Луг.
Фігура 17. Paratrochamminoides geteromorphus (Grzybowski), межа палеоцену–
еоцену, сушманецька світа, перша права притока р. Шопурка, нижче від розвилки
Мала Шопурка–Середня, околиці с. Кобилецька Поляна.
Фігура 18. Trochamminoides folius (Grzybowski), ранній еоцен, сушманецька
світа, гирло лівої притоки р. Терешулу, південна околиця с. Тарасівка.
Фігура 19. Paratrochamminoides sp., межа палеоцену–еоцену, сушманецька сві-
та, межиріччя Лужанка–Терешулу, околиці с. Широкий Луг.
Довжина риски – 0,1 мм; на фігурі 17 – 0,5 мм.
59
Т а б л и ц я
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-59342 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0869-0774 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:49:16Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Гнилко, С. Гнилко, О. 2014-04-07T16:49:26Z 2014-04-07T16:49:26Z 2010 Ранньоеоценові аглютиновані форамініфери і седиментологічні особливості формування флішу Монастирецького та Скибового покривів Українських Карпат / С. Гнилко, О. Гнилко // Геологія і геохімія горючих копалин. — 2010. — № 1 (150). — С. 43-59. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. 0869-0774 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/59342 563.12:551.781(477.8) Проведено мікропалеонтологічний та седиментологічний аналізи нижньоеоценового флішу сушманецької (Монастирецький покрив, Внутрішні Українські Карпати) і манявської (Скибовий покрив, Зовнішні Українські Карпати) світ. На основі 
 цих досліджень реконструйовано ранньоеоценові седиментаційні умови. Серед флішових утворень виділені як фонові відклади (геміпелагіти – червоні і зелені пеліти), 
 так і турбідити з текстурами Боума. Тафоценози аглютинованих форамініфер з червоних невапнистих аргілітів сушманецької і манявської світ належать до комплексів 
 групи “В”, властивих глибоководним океанічним пелагічним осадам, а більшість 
 форамініфер, притаманних флішу, з ознаками турбідитної седиментації – до комплексів групи “А”, за класифікацією Ф. М. Градштейна і В. А. Берггрена. За складом 
 комплексів аглютинованих форамініфер з утворень Зовнішніх і Внутрішніх Карпат 
 виявлено їхню подібність як між собою, так і з одновіковими комплексами форамініфер флішового типу з Польських Карпат, Тринідаду і Північної Атлантики.
 Тринадцять видів форамініфер було вивчено таксономічно, шість із них (Ammodiscus infimus, Glomospira gordialis, Trochamminoides folius, T. proteus, Paratrochamminoides aservulatus, P. geteromorphus) описано для Українських Карпат уперше. Micropaleontological and sedimentological analyses were carried out for Lower 
 Eocene flysch deposits of Sushmanets Formation (Monastyrets nappe, Inner Ukrainian 
 Carpathians) and Manyava Formation (Skyba nappe, Outer Ukrainian Carpathians). On 
 the base of these investigations there were described the Early Eocene sedimentary 
 environments. There were distinguished both the background deposits (hemipelagites – 
 red, green pelites) and turbidites with Bouma’s structures. Siliceous agglutinated foraminifers, which are characterized for the Lower Eocene variegated noncalcareous background 
 deposits, suggest sedimentary condition below CCD. The “Type-B” assemblage of agglutinated foraminifers (after classification of Gradstein & Berggren), which characterizes 
 deep-water oceanic pelagic deposits, was found in the red noncalcareous claystones of 
 Sushmanets and Manyava Formation. Many elements of the “Type-A” agglutinated 
 assemblage (after classification of Gradstein & Berggren) are developed in the flysch deposits of Sushmanets Formation with turbiditic structures. These assemblages are compared with assemblages from Polish Outer Carpathians, Trinidad and North Atlantic. 
 There was found similarity between Early Eocene foraminifer’s assemblages from these 
 regions.
 Thirteen species were studied taxonomically. The species Ammodiscus infimus, Glomospira gordialis, Trochamminoides folius, T. proteus, Paratrochamminoides aservulatus, 
 P. geteromorphusare recorded in Ukrainian Carpathians for the first time. uk Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України Геологія і геохімія горючих копалин Стратиграфія Ранньоеоценові аглютиновані форамініфери і седиментологічні особливості формування флішу Монастирецького та Скибового покривів Українських Карпат Early Eocene agglutinated foraminifers and sedimentological features of the flysch from Inner and Outer Ukrainian Carpathians Article published earlier |
| spellingShingle | Ранньоеоценові аглютиновані форамініфери і седиментологічні особливості формування флішу Монастирецького та Скибового покривів Українських Карпат Гнилко, С. Гнилко, О. Стратиграфія |
| title | Ранньоеоценові аглютиновані форамініфери і седиментологічні особливості формування флішу Монастирецького та Скибового покривів Українських Карпат |
| title_alt | Early Eocene agglutinated foraminifers and sedimentological features of the flysch from Inner and Outer Ukrainian Carpathians |
| title_full | Ранньоеоценові аглютиновані форамініфери і седиментологічні особливості формування флішу Монастирецького та Скибового покривів Українських Карпат |
| title_fullStr | Ранньоеоценові аглютиновані форамініфери і седиментологічні особливості формування флішу Монастирецького та Скибового покривів Українських Карпат |
| title_full_unstemmed | Ранньоеоценові аглютиновані форамініфери і седиментологічні особливості формування флішу Монастирецького та Скибового покривів Українських Карпат |
| title_short | Ранньоеоценові аглютиновані форамініфери і седиментологічні особливості формування флішу Монастирецького та Скибового покривів Українських Карпат |
| title_sort | ранньоеоценові аглютиновані форамініфери і седиментологічні особливості формування флішу монастирецького та скибового покривів українських карпат |
| topic | Стратиграфія |
| topic_facet | Стратиграфія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/59342 |
| work_keys_str_mv | AT gnilkos rannʹoeocenovíaglûtinovaníforamíníferiísedimentologíčníosoblivostíformuvannâflíšumonastirecʹkogotaskibovogopokrivívukraínsʹkihkarpat AT gnilkoo rannʹoeocenovíaglûtinovaníforamíníferiísedimentologíčníosoblivostíformuvannâflíšumonastirecʹkogotaskibovogopokrivívukraínsʹkihkarpat AT gnilkos earlyeoceneagglutinatedforaminifersandsedimentologicalfeaturesoftheflyschfrominnerandouterukrainiancarpathians AT gnilkoo earlyeoceneagglutinatedforaminifersandsedimentologicalfeaturesoftheflyschfrominnerandouterukrainiancarpathians |