Гендерная идентичность и конструирование памяти кризисных моментов истории: женские стратегии выживания
The article is devoted to the analysis of the Ukrainian women's autobiographical narratives, whose youth has concurred with the war and post-war periods of the Soviet history. The methodology of research is based on principles of gender theory, oral history and the philosophy of everyday life....
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Iнститут соціології НАН України
2009
|
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5939 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Гендерная идентичность и конструирование памяти кризисных моментов истории: женские стратегии выживания / В. Суковатая // Социология: теория, методы, маркетинг. — 2009. — № 2. — С. 67-95. — Бібліогр.: 31 назв. — рос. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859667284075741184 |
|---|---|
| author | Суковатая, В. |
| author_facet | Суковатая, В. |
| citation_txt | Гендерная идентичность и конструирование памяти кризисных моментов истории: женские стратегии выживания / В. Суковатая // Социология: теория, методы, маркетинг. — 2009. — № 2. — С. 67-95. — Бібліогр.: 31 назв. — рос. |
| collection | DSpace DC |
| description | The article is devoted to the analysis of the Ukrainian women's autobiographical narratives, whose youth has concurred with the war and post-war periods of the Soviet history. The methodology of research is based on principles of gender theory, oral history and the philosophy of everyday life. The qualitative methods of the analysis of interview are used by the author. The purpose of research is: reconstruction of the sources of women's identity forming in the Soviet (Stalinist) period, the ways of their sexual individualization under conditions of the totalitarian authority, correlation of personal and public events in the women's memory of the senior generation. The result of research is: description of different strategies of the women's individualities' adaptation to the requirements of the totalitarian authority, which can be defined as: a "protest type" (critical in relation to official values), a "romantic femininity" (adapting to official gender requirements), "a flirting with the authority" (aspiring to become a "part" of totalitarian authority). Each of these strategies assumes a physical survival in conditions of totalitarian culture by breaking, or, on the contrary, preservation of individual system of moral values.
|
| first_indexed | 2025-11-30T12:00:15Z |
| format | Article |
| fulltext |
Вікторія Су ко ва та
Ґен дер на іден тичність і ко нстру ю ван ня пам ’яті кри зо вих мо ментів історії
ВІКТОРІЯ СУКОВАТА,
êàí äè äàò ô³ëî ñî ôñüêèõ íàóê, äî öåíò êà ôåä -
ðè òåî𳿠êóëü òó ðè ³ ô³ëî ñîô³¿ íà óêè Õàðê³â -
ñüêî ãî íàö³îíàëü íî ãî óí³âåð ñè òå òó
³ì. Â.Í.Êà ðàç³íà
Ґен дер на іден тичність і ко нстру ю ван ня
пам ’яті кри зо вих мо ментів історії:
жіночі стра тегії ви жи ван ня1
Abstract
The article is devoted to the analysis of the Ukrainian women’s autobiographical
narratives, whose youth has concurred with the war and post-war periods of the Soviet
history. The methodology of research is based on principles of gender theory, oral
history and the philosophy of everyday life. The qualitative methods of the analysis of
interview are used by the author. The purpose of research is: reconstruction of the
sources of women’s identity forming in the Soviet (Stalinist) period, the ways of their
sexual individualization under conditions of the totalitarian authority, correlation of
personal and public events in the women’s memory of the senior generation. The result
of research is: description of different strategies of the women’s individualities’
adaptation to the requirements of the totalitarian authority, which can be defined as: a
‘protest type’ (critical in relation to official values), a ‘romantic femininity’ (adapting
to official gender requirements), ‘a flirting with the authority’ (aspiring to become a
‘part’ of totalitarian authority). Each of these strategies assumes a physical survival in
conditions of totalitarian culture by breaking, or, on the contrary, preservation of
individual system of moral values.
Ни че го не по мня.
Ни че го не за бы вая.
Ио сиф Брод ский
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 2 67
1 Стат тю при свя че но пам ’яті моєї ба бусі Євгенії Са веліївни Мос ков чен ко, яка пе ре -
жи ла війну в оку по ва но му Хар кові.
“Істо рич на пам ’ять” як про бле ма самоіден тич ності
у ма совій по стра дянській свідо мості
У краї нах ко лиш ньо го Со ю зу, які пе ре жи ли сталінський то таліта ризм,
роз пад СРСР і трав му кра ху “ко лек тив ної іден тич ності”, про бле ма відтво -
рен ня або/і “пе ревіднов лен ня” історії ви я ви ла ся над зви чай но гос трою,
спро во ку вав ши справжні бит ви за “історію”, за над ан ня но вих смислів по -
діям ми ну ло го, за ге рої зацію окре мих подій і, на впа ки, свідоме “за бу ван ня”
інших. Якщо сфо ку су ва ти ся на ідеї ґен дер ної історії (“herstory”), кот ра в
західно му ака демічно му дис курсі за род жу ва ла ся як аль тер на тив на історія,
мож на помітити, що за тре бу ваність в ній була усвідом ле на мас-медіа ще в
се ре дині 1990-х років: в “усних історіях” з Окса ною Пушкіною, в першій
про феміністській пе ре дачі з Юлією Мен шо вою “Я сама”. Про ек та ми, сти -
лізо ва ни ми під жанр жіно чих “усних історій”, мож на на зва ти ро ма ни Марії
Арбатової і Дар’ї Асламової, що за жи ли скан даль ної зна ме ни тості за вдя ки
вве ден ню у фо кус ува ги ау ди торії суто жіно чо го досвіду сек су аль ності: по -
логів, абортів, ро ман тич них сто сунків; на іншо му кінці цьо го ряду опи нять -
ся глян сові часописи та розважальні щотижневики, які публікують “листи”
жінок про ті чи ті події їхнього інтимного або сімейного життя.
Без пе реч но, жур нальні публікації й напівроз ва жальні те леп рог ра ми не
є ана ло гом на уко во го дис кур су і слу гу ють іншим за вдан ням, про те по я ва і
ши ро ка по пу лярність їх засвідчу ють ви со ку по тре бу по стра дя нсько го су -
спільства в роз ши ренні поля куль тур них суб’єкти вацій, які ба га то років пе -
ре бу ва ли під пре сом ко лек тив ної ідентичності й “масштабно-державної”
точки зору.
Сто сов но ґен дер ної та жіно чої історії це видається особ ли во спра вед ли -
вим. Те о ре ти кам ґен дер ної історії на За ході зна до би ли ся де ся тиліття, аби
по яс ни ти ши ро ким ве рствам жіноц тва, що інте ре си “раси/нації” та “ґен де -
ру” да ле ко не іден тичні1 і що “раса/нація” скла дається з лю дей — чо ловіків і
жінок, і коли жінок за кли ка ють жер тву ва ти спе цифічно “жіно чи ми” інте ре -
са ми за ра ди інте ресів “на ро ду”, “нації”, “дер жа ви”, то фак тич но вик рес лю -
ють з ко нструк ту “нації” жіноче, за ли ша ю чи лише “чо ловіче”. У ко лиш ньо -
му СРСР жіноча са мовідда ча та са мовідданість були ре сур сом, що ак тив но
спри яв зде шев лен ню ви роб ниц тва як у мас шта бах краї ни, так і на рівні
сімей ної еко номіки. Саме апе ляція до жер тов ності жінок, до доб ровільної
відмо ви їх від реалізації влас них індивіду аль них по треб (в ім’я “дер жа ви”,
“нації” тощо) ста ва ла умо вою об ме жен ня асиґну вань на сфе ру соціаль но го
за хис ту й охо ро ни здо ров ’я, “мізо генічної” гіне ко логії, не роз ви не ності сфе -
ри по слуг і рин ку то варів: у дер жаві, де жінок зо бов ’я зу ють жер тву ва ти за ра -
ди “чо ловіків” і “нації”, вся краї на стає за руч ни цею інте ресів військо во-про -
мис ло во го ком плек су чи олігархічних кланів, які пе ре бу ва ють при владі, —
за леж но від того, що в конкретний момент влада воліє розуміти під ін те ре са -
ми нації.
68 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 2
Вікторія Су ко ва та
1 Пер шим і кла сич ним при кла дом у цьо му ряду незмінно за ли шається пра ця Сімони де
Бо ву ар “Дру га стать”; з-поміж на й впли вовіших досліджень останніх років пе ре дусім слід
зга да ти праці Ніри Юваль-Девіс, Зіли Айзенстайн, Пат рисії Коліз, Джо ан Скот та ін.
Дер жа ва і “я”: кон цепція “усної історії”
як “аль тер на тив ної історії”
Жанр “усних історій” як історії “з уст до уст”, у виг ляді роз повідей “від
ма тері до донь ки”, “від под ру ги до под ру ги”, жанр роз повідей про “пер ший
поцілу нок, про по ло гові бу дин ки й сто сун ки зі свек ру хою” існу вав за вжди.
Про те в меж ах ґло баль ної історії війн і на уко вих до сяг нень по всяк ден ний
досвід осо бис тості в курсі історії не був леґіти мо ва ний. Фран цузь ка Шко ла
Анналів упер ше виз на ла “історію по всяк ден ності” як ака демічний інте рес.
Пов сяк денність, тілесні прак ти ки роз гля да ли ся як важ ливі склад ни ки істо -
рич но го суб’єкта, знан ня й пізна ван ня яких пе ре тво рю ва ли ся на ключ до ро -
зуміння “ідеї” ми ну ло го. Ви ко рис то ву ю чи різно манітні тек сти — вер бальні,
візу альні, архітек турні, по ведінкові — пред став ни ки Шко ли Анналів звер -
та ли ся до аналізу суспільної “уяви” (термін Ле Гофа), тих мен таль ных форм
і колективних уявлень, що визначали ставлення людей минулого до світу і
до самих себе.
Основні вис нов ки, що їх мож на було дійти за вдя ки ме то до логії, за про -
по но ваній Шко лою Анналів, були такі: відмо ва від по зи тивістсько го ро -
зуміння історії як послідов но го і логічно го про це су і від за вдан ня істо ри ка
як на ко пи чен ня фак тог рафії; звер нен ня до тези Ф.Ніцше, згідно з якою “не
існує фак ту, існу ють тільки його інтер пре тації”; утвер джен ня мно жин ності,
“плю раль ності” “історій”, що існу ють од но час но, — “ви со кої” та “низ ь кої”,
пись мо вої та усної, чо ловічої та жіно чої, історії сим волічних форм та історії
тілес них прак тик, що взаємно пе ре ти на ють ся і відок рем лю ють ся одна від
од ної тільки під ува гою істо ри ка, який сам (за ідеєю М.Фуко) ко нструює
свій пред мет; виз нан ня “пра ва істо ри ка” на вияв його влас ної суб’єктив ності
в ко нстру ю ванні історії, адже сам істо рик є осо бистістю і про дук том сво го
часу, лю ди ною, яка живе у пев но му соціаль но му й іде о логічно му се ре до -
вищі, тож ми ну ле, яке він ре ко нструює, не ми ну че за бар вле не осо бис тим
досвідом існу ван ня — національ ним, ґен дер ним, сек су аль ним, політич ним.
Ця кон цепція “іншої історії”, історії національ них, релігійних і сек су аль них
мен шин, “жіно чої” історії, історії “жертв”, історії “за суд же них”, історії “ ди -
сидентів”, су купність усіх різно манітних історій, що відбувалися в один час
з історіями “переможців” чи “тих, хто осуджує”, — все це робило ідею історії
не лише “всеосяжною”, а й плюральною.
Нові ме то до логії й за галь на лібе ралізація свідо мості у 70-х ро ках ХХ
століття при вер ну ли ува гу інте лек ту алів США і Західної Євро пи до вив чен -
ня суб’єктив ності марґіна льних членів суспільства: пра во по руш ників, без -
хат ченків, пред став ників сек су аль них, рас ових, мов них мен шин. На приклад,
праці Чи казь кої соціологічної шко ли були при свя чені ре ко нст рукції мен -
таль них уяв лень чор них чо ловіків-пенсіонерів; іспа но мов них лес біянок-чи -
ка на; біографіям жертв Го ло кос ту; життєвим історіям хро нічно хво рих лю дей
[див.: Би ог ра фи чес кий ме тод, 1994: с. 6–7]. Поза вся ким сумнівом, до -
сліджен ня усної історії від по чат ку мали “політич ний” відтінок лібе раль ної
аль тер на ти ви. На про ти ва гу ідеї про “кінець індивіду у ма” при хиль ни ки цьо го
ме то ду впро вад жу ва ли про цес суб’єктивізації в соціаль них гру пах, що не во -
лодіють привіле я ми вла ди чи ста ту су, і цей підхід умож лив лю вав “більш
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 2 69
Ґен дер на іден тичність і ко нстру ю ван ня пам ’яті кри зо вих мо ментів історії
реалістич ну і чес ну” [Thompson, 2000: р. 7] ре ко нструкцію ми ну ло го, всу пе -
реч уста ле ним істо рич ним міфам і штам пам.
Досліджен ня усної історії у по стра дя нсько му про сторі
Досліджен ня усної жіно чої історії у краї нах ко лиш ньо го Ра дя нсько го
Со ю зу ста ли мож ли ви ми після його роз па ду, внаслідок не обхідності осмис -
лен ня но во го досвіду іден тифікацій, а та кож по ши рен ня по стмо дер ніст -
ської й феміністської ме то до логії та кар ти ни світу в суспільній свідо мості.
Перші праці були ре во люційни ми вже тому, що звер та ли ся до аналізу та бу -
йо ва них тем ра дя нсько го суспільства: дис и д ентство, національ на іден тич -
ність, сек су альність, став лен ня до дер жа ви, гро ма дя нська са мосвідомість
[див.: Пос тсо вет ские иден тич нос ти, 1998; Кристл, 1997; Чуй ки на, 1997 та
ін.]. Як роз ви ток теми війни та пам ’яті був за ду ма ний і реалізо ва ний про ект
зі зби ран ня й публікації усних історій остар бай терів Хар ко ва в період Дру -
гої світо вої війни [Не ви га да не, 2004] (на базі Харківсько го національ но го
універ си те ту імені В.Н.Ка разіна). Впер ше у по стра дянській ака демії були
опубліко вані досліджен ня усної історії жертв Го ло кос ту на те ри торії ко -
лиш ньо го Со ю зу [Сми рин, 2003; Швей биш, 1996 та ін.]. Вив чен ня усної
жіно чої/ґен дер ної історії посідає в цьо му кон тексті особ ли ве місце. Сама
реп ре зен тація жіно чо го розціню ва ла ся ра дя нською (як будь-якою патріар -
хат ною) вла дою, як щось “ан ти дер жав не”, май же “не прис той не”, а перші
феміністські організації в СРСР мали чіткий відтінок іна ко мис лен ня, про -
тис то ян ня офіційній іде о логії [Ма ла хов ская, 1999]. У ра дянській офіційній
іде о логії роль осо бис тості зво ди ла ся до функції “гвин ти ка” в доб ре налаго -
дженому ме ханізмі “ко лек тив но го тіла”, а про я ви суб’єктив ності не схва лю -
ва ли ся зовсім, тим паче суб’єктив ності жіно чої. Досліджен ня, про ве дені на
ма теріалах жіно чих ме му арів, що ден ників, літе ра тур них ав тобіографій та
усних історій, ста ли внес ком не лише у спра ву ство рен ня “аль тер на тив ної
історії” СРСР, а й по чат ком на пи сан ня влас не “жіно чої історії”, що довгі
роки за ли ша ла ся “не ви ди мою” — тією са мою мірою, що й “трав ма тич ною”.
Праці А.Тьомкіної [Тем ки на, 1999], К.Здра во мис ло вої [Здра во мыс ло ва,
1996], А.Рот кирх [Рот кирх, 1997], Е.Ме щеркіної [Устная ис то рия, 2004],
В.Ша по ва ло вої [Ша по ва ло ва, 2003], при свя чені різним ас пек там жіно чо го
“трав ма тич но го” досвіду, яв ля ли со бою не тільки зміну ака демічно го дис -
кур су сто сов но жіно чої суб’єктив ності, а й були політич ним про ек том ко -
нстру ю ван ня но вої ака демічної свідо мості на підставі двох “трав ма тич них”
(для ко лиш ньо го СРСР) дис курсів — “за бо рон но го” (“ан ти ра дя нсько го”) і
“не прис той но го” (жіно чо го). Досліджен ня жіно чої усної історії по чи на ють
стрімко зрос та ти на прикінці 1990-х років: ча со пис “Со ци о ло ги чес кие ис -
сле до ва ния”1 при свя чує цілий ви пуск публікаціям, на пи са ним за ма те ріа -
ла ми усних інтер в’ю та біографій по стра дя нських жінок.
70 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 2
Вікторія Су ко ва та
1 Нап рик лад, се ред ав торів ви пус ку (Со ци о ло ги чес кие ис сле до ва ния. — 2002. — № 11)
були Т.Гур ко (“Опы ты сек су аль ных от но ше ний, ма те ри нства и суп ру жес тва не со вер -
шен но лет них жен щин”), О.Ба ла ба но ва (“Ген дер ные стра те гии со вла да ния с жиз нен ны -
ми труд нос тя ми”), В.Су ко ва та (“Биз нес-леди: мифы и ре аль ность”) та ін.
Мінський ґен дер ний аль ма нах “Иной взгляд” опубліку вав ориґіна льні
праці, при свя чені ґен дерній ком па ра тивістиці, зустрічі Схо ду і За хо ду у
про сторі ро ман тич них відно син [Зе ли ко ва, 2002]. На решті у 2004–2005 ро -
ках у рам ках міжна род но го про ек ту вий шов дру ком дво том ник “Жіноча
усна історія”, в яко му под а но праці дослідників країн ко лиш ньо го Со ю зу,
що сто су ють ся про бле ми ме то до логії інтер в’ю та його аналізу, ро зуміння
роз вит ку ґен дер ної суб’єктив ності в кон тексті етнічних і релігійних тра -
дицій, жіно чих біографій воєнного і повоєнного періоду [див.: Халимова,
2004 та ін.].
Жіноча/ґен дер на історія в Україні:
про бле ми інтер пре ту ван ня
Моя стат тя — це ре зуль тат досліджен ня, про ве де но го в рам ках про ек ту
“Украї на ХХ століття в пам ’яті жінок” (керівник про ек ту О.Кись), що роз -
ви ває кон цепцію жіно чої усної історії на укр аїнсько му ма теріалі. Архів про -
ек ту ста но вить 17 ав тобіографічних інтер в’ю з жінка ми, які на ро ди ли ся між
1910-ми й 1940-ми ро ка ми і про жи ва ють за раз у трьох реґіонах Украї ни: 7 —
із жінка ми, які меш ка ють у Хар кові, 4 — із жінка ми зі Льво ва, 6 — із Сімфе -
ро по ля. Цих жінок, го ро дя нок на мо мент інтер в’ю, мож на роз гля да ти як
пред став ниць стар шо го по коління укр аїнської інтелігенції, долі яких, за
всьо го різно маніття та відміннос тей, зіставні у го лов но му: на їхню долю ви -
па ло пе ре жи ти чи не на й жах ливішу тра гедію ХХ століття — Дру гу світову
війну і Го ло кост, їхня мо лодість при й шла ся на період фор му ван ня ра дя н -
сько го то таліта риз му, кож на з цих жінок — більшою чи мен шою мірою —
мала досвід зіткнен ня із ра дя нською ка раль ною сис те мою; вони пе ре жи ли
руй націю СРСР і міфу про “нову ра дя нську людину”, створення нової
національної міфології, що трансформує ідею історичної та соціальної
пам’яті.
Інтер в’ю відбу ва ли ся у вільній формі, їх мож на порівня ти із ме то дом
вільних асоціацій у кла сич но му пси хо а налізі, коли лю ди на, ке ру ю чись
внут рішнім імпульсом, пе ре хо дить від однієї теми до іншої, сама виз на чає
міру роз гор тан ня подієвих тем і струк ту ру сю же ту.
Ме тою досліджен ня було: виз на чи ти, як жінки по хи ло го віку ре ко нст -
ру ю ють свій життєвий шлях, які раціональні схе ми ви ко рис то ву ють для
інтер пре ту ван ня тих чи тих соціаль них, політич них і осо бис тих подій; з’я су -
ва ти, яке місце у свідо мості й іден тифікації цих жінок посідає ка те горія ґен -
дер ної суб’єктив ності, сек су аль ності, досвіду тіла, власне жіноча проб ле -
матика.
У про цесі аналізу інтер в’ю я ви ход жу з того, що всі жі нки-респон -
дентки літньо го віку, чиє ди ти нство і юність при й шли ся на ра дя нський
період, були сфор мо вані “дис ципліна рни ми прак ти ка ми”. Під “дис цип -
ліна рни ми прак ти ка ми” я ро зумію той ком плекс ви мог, який за сто со ву ва -
ли до се ред ньої ра дя нської лю ди ни і який вклю чав: “ви со ке по чут тя об о -
в’яз ку”, жер товність, аб со лют не при й нят тя вла ди, що експропріюва ла не
лише су спільне, а й при ват не жит тя індивіда. Дис ципліна, за М.Фуко, про-
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 2 71
Ґен дер на іден тичність і ко нстру ю ван ня пам ’яті кри зо вих мо ментів історії
дукує “слух няні” тіла, пе ре довсім че рез “роз поділ індивідів у про сторі”.
При цьо му ви ко рис то ву ють ся такі ме то ди: 1) “клітин не” відго род жу ван -
ня (“кож но му індивідові — своє місце, кож но му місцю — свій індивід”);
2) функціональ не розміщен ня; 3) організація про сто ру за ря да ми то -
що. Ра зом із тим дис ципліна вста нов лює “кон троль над діяльністю”
[Фуко, 1999].
Інший “дис ципліна рний” мо мент — це ком плекс ви мог сто сов но саме
жінки на рівні сім’ї, шко ли, про фесійної й суспільної діяль ності. Як пише
М.Бо га че вська-Хо мяк, не за леж но від індивіду аль них інте ресів, твор чих
ам біцій, інте лек ту аль но го по тенціалу, ґен дер ний ста тус жінки — не тільки
в сільській місце вості, а й у місті (бо місто знач ною мірою на пов ня ло ся
селянами), виз на чав ви мо ги й очіку ван ня сто сов но Жінки, тоб то бути
жінкою в Україні 1920–1930-х років озна ча ло пе ре дусім бути “гос по ди -
нею” — вправ ною куліна ркою і до моп ра ви тель кою; жіночі інте лек ту альні
й ду ховні якос ті не мали цінності, крім як в інте ре сах еко номіки роду,
сім’ї [Бо га че вська-Хо мяк, 1995: с. 232–233]. Жінки ви хо ву ва ли ся в пе -
реконанні, що ви щою цінністю їхньо го існу ван ня є інте ре си якоїсь зов -
нішньої сто сов но них інсти туції — сім’ї, роду, суспільства; все навколиш -
нє ото чен ня навіюва ло жінкам, що жіно чий внутрішній світ сам по собі
не має цінності, що цінність жінки по ля гає в її “гос по дарській”, “ по -
логовій” чи сек су альній здат ності. Та ким чи ном, жінка в то талітар но му
суспільстві пе ре бу ва ла під подвійним тис ком — як осо бистість, і як жінка.
До цьо го незрідка додається об ме жен ня національ но го чи рас ово го ха рак -
те ру.
Одна че якщо “національ на трав ма” ство ри ла свою топіку ви ра жен ня в
українській суспільній думці й ма совій свідо мості, то для ви ра жен ня ґен -
дер ної трав ми адек ват ної мови не було. “Трав мо ва на” жінка за ли шається
“мов чаз ною” жінкою, оскільки для вис лов лен ня своєї ґен дер ної суб’єкт -
ності їй не обхідно про тис та ви ти себе патріар хат ним ціннос тям і здо бу ти,
не ми ну че, ста тус “опор туністки” та “зрад ниці”. Про те біль ґен дер ної рани
три ває у гли би нах свідо мості й підспуд но впли ває на рішен ня, вчин ки, на -
строї жінки. В одних ця трав ма і не мож ливість са мо ви ра жен ня викли -
кають сми ренність, в інших — відчут тя три во ги. У ко гось об ме жен ня
індивідуації зу мов лю ють по тре бу реалізу ва ти себе в якійсь “про тестній”
діяль ності, інші “впи су ють” себе в за про по но ва ну куль тур но-ґен дер ну
нішу, як у про крус то ве ложе. І внслідок того, що мова ар ти ку лю ван ня ґен -
дер ної трав ми не ско нстру йо ва на і не леґіти мо ва на в патріар хат но му су -
спільстві, що прирівнює жіночу суб’єктивність до “еґоїзму” (у термінах
патріар ха ту), жінці за ли шається ви ко рис то ву ва ти вже на яв ну мову го -
воріння про “інше” — націо наль не, соціаль не, політич не, — роз гля да ю чи
цю “іншу” про бле му як мож ливість за я ви ти про свою ґен дер ну трав мо -
ваність. Трав ми по ля га ють у вра жен нях, що були пе ре житі в ми ну ло му й
відки нуті свідомістю че рез за бу ван ня або сублімацію, однак ляг ли в осно -
ву фор му ван ня суб’єктив ності як сво го роду емоційні “шра ми”, “рубці”, які
відчу ва ють ся тілом, навіть якщо у свідо мих діях май же не вик ли ка ють за -
не по коєння.
72 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 2
Вікторія Су ко ва та
На за нят тях в універ си теті я за про по ну ва ла сту ден ткам філо со фсько го
фа куль те ту дати виз на чен ня тому, що таке, на їхню дум ку, “ґен дер на трав -
ма”. Відповіді були такі: “Ґен дер на трав ма — не мож ливість реп ре зен ту ва ти
себе як жінку, не обхідність за бу ти (на якийсь час), що ти жінка”; “ Напри -
клад, са мот ня жінка воліє піти вве чері до бару — без под ру ги і без дру га — у
неї буде і мо раль на, і ґен дер на трав ма, бо її всі за суд жу ва ти муть”; “Аспіран т -
ка пише дис ер тацію, а їй го во рять — кра ще б ти ди ти ну на ро ди ла”; “Сек су -
альні до ма ган ня”; “Жінка знає, що вона не зро бить кар’єри, бо вона — жінка”;
“До жінки більше ви мог — і до до маш ньо го гос по да рства, і до зовнішності”;
“По чут тя про ви ни че рез невідповідність ґен дер ним очіку ван ням”; “При ни -
жен ня жіно чих якос тей і сек су аль ності”; “При ду шен ня жіно чої індивіду -
аль ності”. Двад ця тилітні дівча та відповідали ви хо дя чи зі сво го життєвого
досвіду і тих стан дартів ґен дер но го еґаліта риз му (па тер налізму), що цир ку -
лю ють у су часній ма совій куль турі та гро ма дських дис кусіях. А яким є
досвід “ґен дер ної трав ми” у того по коління, яке пе ре жи ло сталінізм, війну,
реп ресії, го лод і пе ре дусім переймалося виживанням — себе, сім’ї, дітей?
Який тип травми найбільш артикульований у розповідях літніх укр аїн -
ських жінок?
Сек су альність і ґен дер на трав ма:
реп ре зен тації жіноч ності
Що таке жіночність? Як відбу вається ко нстру ю ван ня жіноч ності/жіно -
чо го ґен де ру? Про ци тую фраґмент відо мої праці К.Вес та і Д.Зімер ма на
“Ство рен ня ґен де ру”: “Ро би ти ґен дер озна чає ство рю ва ти відмінності між
хлоп чи ка ми і дівчат ка ми, чо ловіками і жінка ми, відмінності, які не є при -
род ни ми... (курс. мій. — В.С.). Ґен дер може ру тин но де мо нстру ва ти ся... у си -
ту аціях... що ви да ють ся кон венціональ но експре сив ни ми та пре зен ту ють
“без по рад них” жінок по ряд із важ ки ми об’єкта ми... Як ро бить ся ґен дер у ро -
бо чо му ото ченні поза до маш ньою сфе рою, де па ну ван ня і підко рен ня є над -
зна чущішими те ма ми? ... ка те горія “жіно чо го” мен таль но асоціюється із
нижчим ста ту сом і мен шою вла дою ... тому, ство рю ю чи ґен дер, чо ловіки
продукують па ну ван ня, а жінки — підко рен ня...” [Уэст, Зим мер ман, 1997:
с. 108–111].
Однак те, що пи шуть західні ав то ри про “ви роб ниц тво”“ ґен де ру, має
сто су нок до західних суспільств зі стабільною еко номікою й пе ре важ но до
пред став ників се ред ньо го (ви що го) кла су. Ра дя нське суспільство, особ ли во
пер ших де ся тиліть, стабільним не було. Це було суспільство “після війни” і
“на пе ре додні війни”, коли ме тою дер жа ви було аж ніяк не роз в’я зан ня гу -
манітар них за вдань (здо ров ’я жінки, здо ров ’я нації, підви щен ня рівня жит -
тя, муль ти куль ту ралізм тощо), а за вдан ня вста нов лен ня дик та ту ри й утри -
ман ня вла ди. Нап рик лад, дослідни ця Ю.Г.Лідер ман вва жає, що суспільство
ра дя нсько го періоду в ме та куль тур но му плані мож на опи са ти як су спіль -
ство “ек зис тенціаль них ри ту алів” [див.: Ли дер ман, 2003], коли все жит тя
“но вої ра дя нської лю ди ни” мис ли ло ся й ко нстру ю ва ло ся як су купність
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 2 73
Ґен дер на іден тичність і ко нстру ю ван ня пам ’яті кри зо вих мо ментів історії
соціаль них “пе ревірок”, “вип ро бу вань” і “ви жи вань”1. І саме тому в ра -
дянській суспільній свідо мості цен траль ною ви яв ляється тема війни — як
на й серй ознішого ек зис тенціаль но го вип ро бу ван ня; і та кож тема са мовідда -
ної праці, що її теж об ов’яз ко во ро зуміють як “тру до вий под виг” чи “бит ву за
вро жай”.
Як фор мується ґен дер за си ту ацій, коли жінка по збав ле на мож ли вості
про де мо нстру ва ти той стан дар тний набір ознак — носіння спідниці, ко рис -
ту ван ня кос ме ти кою і де мо нстрація своєї сла бості на тлі “ма сив них меблів”,
про що пи шуть західні те о ре ти ки? Які ре сур си са мо реп ре зен тації ви ко рис -
то ву ють жінки на підтвер джен ня сво го “жіночого” статусу? Наведу кілька
прикладів.
Мо дель 1: “Справжні жінки ніколи не пла чуть”
Рес пон ден тка А.Б. (інтер в’ю UK-2-04) на ро ди ла ся в Баку 1921 року, в
ба га тодітній (се ме ро дітей) російській сім’ї. Роз повіда ю чи про своє ди ти н -
ство до волі док лад но (май же 30% усьо го інтер в’ю), жінка на го ло шує, що
сім’я була дуже бідною, ма тері до во ди ло ся тяж ко за роб ля ти гап ту ван ням.
Інтер в’юєр уточ нює, яким чи ном ве ли ка сім’я розміщува ла ся в бу дин ку із
двох кімнат. Жінка відповідає не одра зу, тільки на по втор не за пи тан ня: “Я,
на при мер, спа ла с ма моч кой, два бра та тоже вмес те, две сес тры тоже вмес -
те < > квар ти ра была не боль шая. Мы были друж ные, все были очень друж -
ные. Или про сто не име ли пра ва мы ссо рить ся и не из-за чего было ссо рить ся,
но мне так ка жет ся, вот, все это от но ше ние к ма те ри, что мы бо я лись
чем-то ей сде лать не при ят ное, сде лать огор че ние”.
Та ким чи ном, крім опи су фак ту ма теріаль них не га раздів, рес пон ден тка
дає зро зуміти, що за умов по ру шен ня при ват ності як се ре до ви ща існу ван ня,
так і тіла, за відсут ності вільно го про сто ру для тілес но го ви ра жен ня чле ни
сім’ї, щоб збе рег ти її, му си ли при ду шу ва ти (субліму ва ти) аґресію, і цей шлях
сми рен ності, тілес ної ас ке зи на той мо мент був єди ним спо со бом збе ре жен ня
і ви жи ван ня членів сім’ї. Тому замість ак цен ту ва ти ува гу на не зруч нос тях та -
ко го жит тя рес пон ден тка “за бо ро няє” своїй свідо мості за глиб лю ва ти ся в цю
74 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 2
Вікторія Су ко ва та
1 Я згод на з цією кон цепцією і за підтвер джу валь ний при клад на ве ду ха рак тер не для
ра дя нських часів виз на чен ня дру га — “я би з ним пішов у розвідку” (або “не пішов”), де
друг мис лить ся на сам пе ред як пар тнер з ек зис тенціаль но го вип ро бу ван ня, помічник
(“тобі — по ло ви на, й мені — по ло ви на”); на відміну від цьо го в аме ри канській куль турі
“друг” — це рад ше лю ди на, з якою за зви чай раз ом п’ють пиво, гра ють у шахи та їздять на
бар бе кю, тоб то той, із ким ви ладні про во ди ти свій вільний час, поза ро бо тою й не за при -
му сом. Ще один варіант виз на чен ня “друг” я по чу ла у при ватній бесіді від од но го бри та н -
сько го про фе со ра, який за я вив, що у ньо го є друг, ра дя нський про фе сор, який пра цює в
Лівер пулі і з яким вони не ба чи ли ся вже років п’ят над цять. На моє за пи тан ня: “У чому ж
по ля гає ваша друж ба?”, — він відповів, що за часів хо лод ної війни він уря ту вав “цьо го
росіяни на” від КДБ, до поміг йому втек ти до Англії, а потім влаш ту ва ти ся на ро бо ту. “За -
раз у ньо го все га разд, сім’я, діти з ним... Ми те ле фо нуємо один од но му на Різдво, і я його
за пи тую: “Тобі нічого не потрібно?” Якщо все нор маль но — навіщо нам зустріча ти ся,
адже я можу про чи та ти його статті”. Тут друж ба ро зуміється як пев ний син тез про -
фесійної (ко ле жа нської) і мо раль ної солідар ності лю дей на підставі спіль них ціннос тей і
взаємо по ва ги. Вель ми ек зо тич не, як для “ра дя нської” свідо мості, тлу ма чен ня друж би.
тему і зво дить про бле му тілес них не зруч нос тей (зу мов ле них соціаль но) до
про бле ми лю бові й при хиль ності до сім’ї, ма тері. Якщо пер ша про бле ма пе ре -
бу ває на межі кри ти ки вла ди і рес пон ден тка, по вер та ю чись до своїх відчуттів
ми ну ло го, не мов по вер тається і до сво го ко лиш ньо го ро зуміння того, що про
вла ду не обхідно мов ча ти, то дру га тема — лю бові до ма тері — за охо чу ва на в
ра дянській ма совій свідо мості як близь ка дис кур су “лю бові до батьківщи ни” і
аб со лют но леґітим на в плані ґен дер них очіку вань.
“В на чаль ной шко ле даже при хо ди лось так, что она (мама) стар ше го
бра та про во жа ла до шко лы, сни ма ла с него бо тин ки, при но си ла до мой... так
как я по шла уже в пер вый класс, там 4 часа за ня тий, я об ува ла эти бо тин ки, и
мать меня вела в шко лу. А в это вре мя уже брат кон ча ет 5–6-й урок, она его
за би ра ла, неся ему бо тин ки в шко лу”, — веде далі та сама рес пон ден тка, роз -
ви ва ю чи тему прак тик тілес ної сми рен ності, “пе ре тво рен ня ґен де ру” на
амбіва лен тний — і бра ти, і сес три ма ють одне й те саме взут тя без розрізнен -
ня за стат тю, зро зуміти індивіду альні пре фе ренції й ба жан ня не мож ли во.
Мрія про нові гарні речі на бу ває май же сек су аль но го зна чен ня, об ра зом
щас тя стає об раз тілес ної роз ку тості, ес те тич но го са мо ви ра жен ня. Для
жінки, чия жіночність, індивіду альність і сек су аль на експресія впро довж
ба гать ох років — у ди тинстві, в юності й у період розквіту жіноч ності — ко -
нструюється суто че рез сми ренність і тілес ну ас ке зу, мо ральні й ма теріальні
об ме жен ня, дис курс “бідності” стає леґаль ною ко нструкцією ви ра жен ня
“ґен дер ної трав ми”. Ма теріаль ну бідність і тілес ну ас ке зу в ди тинстві мож на
роз гля да ти як ме тонімізацію емоційної й сек су аль ної ас ке зи. Сек су альність
і підкрес ле на жіночність в офіційній ра дянській куль турі нелеґітимні, тому
жінка не на ма гається ви ра жа ти своє роз ча ру ван ня від бра ку куль тур них ре -
сурсів ко нстру ю ван ня жіно чо го ґен де ру — кра си во го одя гу, жіно чо го взут -
тя, окре мо го (жіно чо го) спаль но го місця — пря мо. Своє відчут тя “ґен дер ної
трав ми” вона леітимує в рам ках соціаль ної опо зиції ба га тство/бідність, а не
ґен дер ної опо зиції — сек су альність/асексуальність.
Тут я звер та ю ся до теорії не офрей дис та Вільгель ма Рай ха, який, ви ко -
рис то ву ю чи дані клінічної прак ти ки, по ка зав зв’я зок між ти пом доміна -
нтної в суспільстві сек су аль ної мо ралі та політич ним ре жи мом, між ви -
тіснен ням ба жан ня й ха рак те ром соціаль них конфліктів. Райх ствер джу вав,
що перші озна ки при ду шен ня сек су аль ності ви яв ля ють ся вже за вста нов -
лен ня ав то ри тар но го патріар ха ту, коли в ре зуль таті мо раль но го стри му ван -
ня при род ної сек су аль ності ди ти ни роз ви вається по лох ливість, бо язкість,
страх пе ред ав то ри те том, покірність, “доб ро та” і “слух няність” в ав то ри тар -
но му смислі цих слів. Таке стри му ван ня па ралізує дію бунтівних сил в лю -
дині, адже ко жен життєвий по рив те пер об тя же ний стра хом; оскільки секс
став за бо ро не ною те мою, кри тич на здатність і дум ка лю ди ни та кож ста ють
за бо ро не ни ми... Зав дан ня мо ралі по ля гає у фор му ванні слух ня них осо бис -
тос тей, котрі, не зва жа ю чи на злидні й при ни жен ня, ма ють відповідати ви -
мо гам ав то ри тар но го суспільства [Райх, 1997]. Оскільки ра дя нська дер жа ва
була то талітар ною й ав то ри тар ною, то, згідно з теорією В.Рай ха, при ду шен -
ня сек су аль ності було невідво рот ним і не обхідним ва же лем фор му ван ня
“слух ня них” членів суспільства. (При га дай мо, що в ху дожній свідо мості
цей взаємоз в’я зок — сек су аль ності і політики, при ду шен ня сек су аль них ба -
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 2 75
Ґен дер на іден тичність і ко нстру ю ван ня пам ’яті кри зо вих мо ментів історії
жань за ра ди збе ре жен ня ав то ри тар ної дес потії — був геніаль но вга да ний
Дж.Орве лом у ро мані “1984” і М.За мятіним у романі “Ми”.)
На про ти ва гу до волі стис лим і не час тим фра зам про при го лом шливі
злидні сво го ди ти нства і юності оповідач ка на про чуд док лад но і яс кра во
(при близ но п’я та час ти на тек сту всьо го інтер в’ю) опи сує ті ма теріальні
мож ли вості доб ро го й “гар но го” (щед ро го) жит тя на Кав казі того часу,
причому, роз по чав ши з опи сань пло до нос но го саду, ба га тю щих ово че вих
ринків, ви шу ка ної моди пе ре хо дить до мож ли вос тей куль тур них, що їх
оповідач ка у своєму на ра тиві ніби об’єднує в один за галь ний потік чу до во го
довоєнно го жит тя — як каз ко во го Еде му, відне се но го річкою часу: “жили мы
очень-очень друж но, вос по ми на ния очень хо ро ши {} ... Ви ног рад был 17 ко пе ек
ки лог рамм, а его мож но было ку пить ... <цо ка ет> даже, вот ре ше то та кое
боль шое, в ре ше те за пе ча тать би роч ку, и в этом ре ше те в Рос сию по слать,
это ви ног рад сто ил 3 руб ля, 3 руб ля {} Я по мню, на пер вую за рпла ту свою я
ку пи ла 10 мет ров сит ца по 28 ко пе ек <цо ка ет>, рав но цен но зна чит э ... для
ку паль но го ан сам бля, ку паль ник и са ра фан чик и для вы ход но го платья, тоже
сит це вое. Но это было что-то, в на шей семье как-то при ня то, вот это вот,
шить типа мо де ли ро вать, как это вот щас го во рят, вот, то 28 ко пе ек си тец
... ко неч но, мо дель ную об увь слож но было дос тать, ну все рав но, оде ва лись
очень хо ро шо, а осо бен но, в те вре ме на Баку и Тби ли си — это был Па риж. В
Баку, на при мер, были даже ателье вос точ ных мод, где раз ра ба ты ва лись та -
кие мо де ли пре крас ные. Ну и... осо бен но оде ва лись азер бай джя не хо ро шо, ко -
рен ное на се ле ние: шел ка, га бар ди ны, не взи рая на то, что зимы там ни ког да и
не было {...} То ... шуба у жен щи ны дол жна быть об я за тель но, не взи рая на то,
что она идет в ла ки ро ван ных бо со нож ках, а ла ки ро ван ная об увь там... ар мя -
не же очень кра си во де ла ют эту об увь. Вот, ла ки ро ван ные бо со нож ки, без го -
лов но го убо ра, во ло сы у них кра си вые <вски ну ла го ло ву>, но шуба об я за тель -
но, обязательно”.
Оче вид но, що “кра си вий одяг” мо вою оповідач ки мав сим волізу ва ти і
“гар ну”, “бла го по луч ну” жіночу долю, мож ливість “тур бо ти про себе”, тоді
як бідний, по мер клий (“скром ний”) одяг стає ме та фо рою реп ре су ван ня тіла
й жіно чої індивіду аль ності, реп ре су ван ням “тілес но го низу” вза галі. Опи си
гар них су конь, ту фель на бу ва ють об ра зу того чу до во го світу, в яко му жінка
вже може не відчу ва ти себе “робітни цею”, а радіти і лю би ти своє тіло, не на -
ра жа ю чись на за ки ди в тому, що вона “міщан ка”.
Що озна ча ла шуба для східної жінки в місті, де не буває снігу? Жінкам
1930-х років, які за зви чай за ли ша ли ся до мо гос по дар ка ми в менш за без пе че -
них, ба га тодітних сім’ях, шубу (або кош тов ності) міг под а ру ва ти лише чо -
ловік (на ре че ний, ко ха нець). І цей под а ру нок озна чав: “я ціную тебе як
жінку” (адже “гос по ди ням” за зви чай да ру ють ку хон не на чин ня). Одяг був
ме тонімією сек су аль ності, і не мож ливість ско нстру ю ва ти свій зовнішній
виг ляд, свою реп ре зен тацію жіноч ності й сек су аль ності ба жа ним чи ном, без
сумніву, була дже ре лом ґен дер ної трав ми для ба гать ох ра дя нських жінок.
Ре тельні опи си одя гу, включ но з фа со на ми су конь, в аналізо ва но му на ра -
тиві плав но пе ре хо дять в опи си східних страв, то го час них бен кетів і за вер шу -
ють ся док лад ни ми опи са ми те ат раль но го й ес трад но го жит тя тієї доби (17 те -
атрів у довоєнно му Баку, кон цер ти Утьо со ва, по хо ди в кіно), роз повідями про
зна йо мства з куль тур ни ми і впли во ви ми людь ми міста, про яких оповідач ка
76 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 2
Вікторія Су ко ва та
повідом ляє, що вони мали “ши карні бібліот е ки” і доз во ля ли в них ко пир са ти -
ся. Кульмінується ця тема в кар тині освіти, шко ли, чому при свя че но чи ма ло
ува ги в інтер в’ю. Важ ли вим ак цен том, на мій по гляд, є об раз іно зем но го по -
сольства, який у спо га дах оповідач ки по стає як “чарівне за дзер кал ля”: “Ну, а
наша шко ла 132-я, как щас по мню, как раз про тив Бак со вет, а ря дом по -
сольство было, ту рец кое или ка кое-то <по каш ли ва ет>. Мы из окна час то на -
блю да ли, что ж там за по слы, ка кие там по слы вы хо дят? Ви ди мо, с Тур ции, с
Ира на, вот эти вот были, в на ци о наль ных одеж дах, кра си вых”.
Що сим волізу ва ло по с ольство в ґен дерній уяві оповідач ки (а та кож ма -
совій свідо мості того періоду)? Амбасада, Па риж, іно земці, розкішні східні
моди, ясна річ, уособ лю ва ли інший світ, світ інших тілес них прак тик.
Оскільки хронічний дефіцит виз на чав по бут ра дя нської лю ди ни ба га то
років, а зовнішня ес те ти ка ба зу ва ла ся на ідеї утилітар ності (“про стень ко й зі
сма ком”), то й ґен дерні ре сур си ко нстру ю ван ня себе як жінки, ви ра жен ня
своєї ґен дер ної суб’єктив ності були вель ми об ме жені й іде о логізо вані. “Від -
чут тя міри”, “про сто та” і “скромність” доміну ва ли в ра дянській моді з двох
при чин, — пише Ольга Ва йнштейн. — По-пер ше, ще діяла інерція ас ке тич -
них ідеалів пер ших де ся тиліть Ра дя нської вла ди... По-дру ге, “скромність”
за охо чу ва ла ся в рам ках іде о логії ко лек тивізму — дис ципліна ви ма га ла не
вирізня ти ся з маси. У цьо му кон тексті епітет “скром ний” вбу до ву вав ся вже
в інший си нонімічний ряд: “серй оз ний”, “надійний”, “чес ний” і навіть “пар -
тійний” [Ва йнштейн, 2000: с. 34–35].
До дам ще дві при чи ни, які, на мій по гляд, спри я ли утвер джен ню скром -
ності як за галь но го сти лю в одязі й інших тілес них прак ти ках: скромність
мала сим волізу ва ти “робітни че” по ход жен ня і цен тро ваність не на ма те -
ріаль но му світі “бур жу аз ної” роз коші, а на ду хов них іде а лах. Крім того,
“скром на жінка” сим волізу ва ла слух ня ну й “при бор ка ну” сек су альність, що
не ста но вить не без пе ки ані для “доміна нтно го чо ловіка”, ані для суспільства
(як ми пам ’я таємо, за твер джен ням В.Рай ха, індивідом, чия сек су альність
при ду ше на, а тілесні прак ти ки реп ре со вані, управ ля ти на ба га то лег ше).
Тому в ра дянській офіційній про па ганді не існу ва ло “суспільно го за мов лен -
ня” на “врод ли ву” (чи тай — сек су аль ну) жінку. Так, у кон тексті інтер в’ю
про гля дається опо зиція, в якій Па риж, за рубіжжя і довоєнна юність опо -
відач ки в Баку вис ту па ють си нонімами “шику”, “бо ге ми” бла го по луч чя, не -
ви чер пних мож ли вос тей ес те тич но го, емоційно го і, во че видь, сек су аль ної
на со ло ди, вони об’єднані спільною ідеєю — стабільності та дос тат ку. На
іншо му по люсі опо зиції пе ре бу ва ють влас не ди ти нство жінки, под аль ше
жит тя в Ка зах стані, в Україні ра дя нсько го періоду, що опи са но в сірих то -
нах, без под ро биць, суто інформативно.
Порівняй мо по пе редні фраґмен ти з іншим те ма тич ним періодом, при -
свя че ним пер шим по ло гам оповідач ки, що відбу ва ли ся в Ка зах стані під час
війни, які рес пон ден тка опи сує бук валь но кілько ма ре чен ня ми: “я ра бо та ла
до по след не го, ни ка ких дек рет ных, ни кто даже не знал. У меня как раз 3 дня
вы ход ных, сво бод ных дней, мне вы хо дить на ра бо ту, а мне нуж но было уже
по се тить дру гой ка би нет..., и это было ча сов в 5–6 ве че ра, а уже в час ночи все
было в по ряд ке. Ро ди лась доч ка, а на сле ду ю щий день мне Ольга Ни ко ла ев на
го во рит, ког да... утром она по шла до мой, ког да все уже в по ряд ке, все, она по -
шла до мой. А ря дом была пе кар ня, в основ ном ра бо та ли жен щи ны, муж чи ны
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 2 77
Ґен дер на іден тичність і ко нстру ю ван ня пам ’яті кри зо вих мо ментів історії
все на фрон те... Кто-то ее оста но вил и го во рит: да кто ж это у вас так кри -
чал, ночью? Ког да муж чин в де рев не нет, бе ре мен ных жен щин нет. А она го во -
рит, да ни кто... А по том, ой по до жди те, дак это я кри ча ла, я учи ла, как кри -
чать, что бы было лег че, ведь наш во ен фер шел, фер шел ро ди ла де воч ку, вот
так! <улы ба ет ся с гор дос тью>. Ну я так <по ка зы ва ет> за ку сы ва ла губы,
на лок тях и смот ре ла в окно, как сы пал снег, не... он не сы пал, он как хлопь я ми
ва лил, под та ким на пря же ни ем, у меня ку ла ки были сжа ты, об ло ко тясь на
них, я смот ре ла на ули цу, а Ольга Ни ко ла ев на по мо га ла мне кри чать”.
Див на річ: жінка-інфор ман тка хо ди ла на ро бо ту до остан ньо го дня ва -
гітності, й ніхто з на вко лишніх навіть не здо га дав ся, що вона вагітна! Це
озна чає, що впро довж ба гать ох тижнів вона жод но го разу не по скар жи ла ся
на слабкість, не звер ну ла ся по до по мо гу, не діли ла ся жод ни ми пе ре жи ван -
ня ми — всім важ ко, війна! Бук валь но за пару днів після по логів вона зно ву
вий шла на ро бо ту до шпи та лю. Що ж це зна чить? Май же на п’ят над ця ти
сторінках за тра нскри бо ва но го інтер в’ю ця жінка опи сує, які сукні но си ли в
Баку за її юності, що їли, які ро би ли зачіски, як шили і го ту ва ли. І приділяє
один аб зац такій події, як по ло ги. По ло ги “після ро бо ти”, що пе ре тво рю ють -
ся на про дов жен ня бу ден ної, не обхідної ро бо ти. Коли навіть кри ча ти вона
вчи ла ся в пе ребігу по логів...
Цю си ту ацію мож на проінтер пре ту ва ти так, що дуже важ ку, май же ге -
рої чну подію — на ро ди ти пер шу ди ти ну без ме дич ної до по мо ги, без підго -
тов ки, і на ступ но го дня вий ти на ро бо ту — ця жінка роз гля да ла як бу ден не,
по всяк ден не яви ще, що не по тре бує жод них ко мен тарів саме з огля ду на
зви чайність цієї тяж кості — адже всі жінки (на дум ку рес пон ден тки) жили
тоді так і на род жу ва ли так, вони не мог ли ви ма га ти й роз ра хо ву ва ти сто сов -
но себе на особ ливу ува гу навіть з боку люб ля чо го чо ловіка, навіть у кри -
зовій си ту ації, саме тому, що вся ра дя нська ґен дер на сис те ма була по бу до ва -
на на ідеї постійно го до лан ня труд нощів, а по ло ги — як акт біологічний —
вва жа ли ся час ти ною жіно чо го несвідо мо го досвіду, “біологічної пам ’яті”. І
внаслідок “при род ності” цьо го досвіду жінка не може ви ма га ти до себе
“суспільної” ува ги. Нав па ки, “особ ли ву” ува гу приділяли жінкам, які не на -
род жу ва ли, як та ким, що “не ви ко на ли сво го об ов’яз ку”. Вза галі “жінка” і
“мати” в ра дянській свідо мості були прак тич но взаємо замінни ми ка те го -
ріями, у жодній іншій функції, крім “ма тері” (“про ду ку валь ниці” воїнів-чо -
ловіків) і “робітниці” (“про ду ку валь ниці” танків для воїнів-чо ловіків), жін -
ку не роз гля да ли. Тому опис по логів, не зва жа ю чи на їх май же “ге рої чний ха -
рак тер”, ніби “відки дається” оповідач кою, витісняється на узбіччя її роз -
повіді про своє життя.
Крім того, на мій по гляд, весь ком плекс жіно чих по чуттів, страхів, на дій
пе ред по ло га ми настільки склад ний, що вис ло ви ти їх мо вою “мас ку лінної”
куль ту ри не мож ли во. Це за ли шається осо бис тою, ґен дер ною трав мою жін -
ки, особ ли во гли бо кою че рез її не ар ти куль о ваність. Одна че виз на ва ти трав -
ма тичність цієї си ту ації жінка не на ма гається, бо ця трав ма — “все за галь на”,
ко лек тив на, сте ре о тип на для по коління. Це трав ма жінки, яку суспільство
при му шує до ге рої ки — за при му сом, а не за осо бис тим ви бо ром. На про ти -
ва гу цьо му опи су моди, на рядів, ро ман тич но го за ми лу ван ня вчи те ля ми, те -
ат ром на ле жить чи ма ле місце у спо га дах цієї жінки, оскільки для неї це
78 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 2
Вікторія Су ко ва та
спосіб ви хо ду за межі тієї “ге рої чної” по всяк ден ності, що вла да виз на чи ла
для її існу ван ня, тієї по всяк ден ності, де не обхідно було постійно ви жи ва ти.
Як фор му ва ла ся ґен дер на іден тичність цієї жінки? Ма буть, че рез іден -
тифікацію себе з матір’ю (“Я, на при мер, спа ла с ма моч кой...”, “мне ка жет ся,
все это от но ше ние к ма те ри...”) і відчут тя сво го зв’яз ку із тра дицією — в про -
цесі інтер в’ю рес пон ден тка не одно ра зо во зга дує, як шко дує, що мало знає
про своїх предків і ро довід тощо. За со ба ми ко нстру ю ван ня ґен де ру рес пон -
ден тка вва жає ви ко рис тан ня тра диційних ре сурсів — (жіноч но го) одя гу,
ма те ри нства, кулінарії, ви ши ван ня, що відповідає ґен дер ним очіку ван ням
суспільства. Про те екстре мальні си ту ації ра дя нської історії постійно ко -
риґують тра диційний об раз “жіноч ності”: на прик лад, на род жен ня ди ти ни у
воєнний час май же без будь-якої ме дич ної до по мо ги мало б спро во ку ва ти
ве ли ку роз повідь про труд нощі по логів, у кон тексті якої рес пон ден тка про -
демонструвала би свою слабкість (жіночність). Цьо го не відбу вається, важ -
кі по ло ги опи сані як еле мент по всяк ден ності саме тому, що на ле жать до мо -
делі іншо го типу — “ра дя нської жіноч ності”, кот ра по чи нає кон ку ру ва ти із
жіночністю тра диційно го типу й ви хо дить на пер ший план у роки війни і
роз ру хи. По ло ги, опи сані рес пон ден ткою, — це май же пе ре каз “ре во лю -
ційних” по логів у В.Грос ма на (“Спра ва була в Бер ди чеві”; кіно версія “Ко -
місар” у блис ку чо му ви ко нанні Нон ни Мор дю ко вої і Ро ла на Би ко ва): “нова
ра дя нська жінка” на род жує ди ти ну в пе ре рві між бо я ми і після по логів одра -
зу по вер тається в сідло, за ли шив ши не мов ля в ба га тодітній єврейській сім’ї.
Нез ва жа ю чи на те, що “тра диційна жіночність” за ли шається доміна нтною у
свідо мості рес пон ден тки, ско рис та ти ся “привіле я ми” її статі (термін Си мо -
ни де Бо ву ар) їй не доз во ляє радянська влада.
Мо дель 2: “Неп ра виль на жінка —нор маль на ра дя нська жінка”
Я об ра ла таку підназ ву для опи сан ня життєвого сце нарію іншої рес пон -
ден тки тому, що її ґен дер на са мо реп ре зен тація аб со лют но не збігається із
тими ре сур са ми жіноч ності, які за зви чай опи су ють західні те о ре ти ки і на
яких на по ля га ють національні іде о ло ги (“скром на”, “тиха”, “ро ман тич на”,
“слух ня на”, “за леж на від чо ловіка”, “бе ре ги ня” тощо). З іншо го боку, ця рес -
пон ден тка, на мій по гляд, де мо нструє свідомість і життєві прак ти ки ти по вої
“ра дя нської жінки”, тієї, яку вда ло ся “ско нстру ю ва ти” більшо ви кам. Ка жу -
чи при цьо му про “нор мальність”, я маю на увазі, що життєві об ста ви ни цієї
жінки де мо нстру ють “ти по ву (ра дя нську) лю ди ну” за “ти по вих об ста вин”
ра дя нської історії
Рес пон ден тка Л.М. (UK 3-04) на ро ди ла ся у Слов ’я нську 1914 року в
українській сім’ї із підприємниць ки ми схиль нос тя ми: зна ю чи таємний ре -
цепт “ка ра мель ки”, що його ко лись при вез ла її баб ця-тур ке ня з Ту реч чи ни,
її дід і мати за часів роз ру хи ви жи ва ли тим, що ви роб ля ли і про да ва ли цю ка -
ра мель ку, кон ку ру ю чи, за сло ва ми рес пон ден тки, з німець кою фаб ри кою
Жор жа Бор ма на. На пев но, якби не прихід більшо виків до вла ди і не по вна
зміна еко номічної сис те ми й мо раль но-політич них ціннос тей, це була б за -
мож на капіталістич на (тор го ва) сім’я, що бере ак тив ну участь у місце во му
гро ма дсько му житті.
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 2 79
Ґен дер на іден тичність і ко нстру ю ван ня пам ’яті кри зо вих мо ментів історії
Що ста ло ся після Жов тне во го пе ре во ро ту? Ра дя нська вла да і відно си ни з
нею про ни зу ють усю роз повідь жінки, і, спос теріга ю чи за всіма пе ри петіями її
долі та долі сім’ї, мож на ба чи ти, що ба жан ня ви жи ти — за будь-яку ціну і всу -
пе реч ге но ци ду вла ди щодо влас но го на ро ду — було го лов ним праг нен ням
цих лю дей. Бук валь но в пер ших аб за цах інтер в’ю по стає об раз ра дя нських ка -
раль них органів після ре во люційно го періоду: “...фаб ри ки раз би тые, за во ды
сто ят, ра бо тать не где... отец еще на учил ся иг рать <...> на клар не те. Ну яка
тут му зы ка, яка, шо як тре ба істи, ніхто не йде, и отец тоже на чал маме по -
мо гать де лать ка ра мель ку, а мама про да ва ла. Ког да отец уви дел в га зе те, шо
его про пе ча та ли, он, ком му нист, шо он, боль ше вик, а гре бет день ги, гре бет
день ги. Він як гля нув, а шо ж я дол жен де лать, фаб рик не да ють, землі не да -
ють, ро бо ти немає, троє дітей, де ж я дол жен брать? Він узяв, по рвав білет
пар тий ный и вы шел из пар тии, каже, нема нічого того, шо нам об е ща ли: фаб -
ри ки-за во ды ра бо чим, а зем ля тем, тім, хто ра бо таєть. И осо бен но он вы сту -
пил про тив... кода на ча ли орга ни зо вы вать кол хо зы, за на си лие, за на си лие. Він
вис ту пав про тив это го. Его арес то ва ли и по са ди ли в тюрь му”.
Во че вид нюється, що жод них ілюзій з при во ду цілей і ха рак те ру Ра дя н -
ської вла ди бать ки рес пон ден тки не мали з пер ших років уста нов лен ня
більшо виз му, і хоча бать ко став ко муністом (на пев но, пле ка ю чи надію на
мож ливість роз вит ку при ват но го підприємниц тва після при хо ду до вла ди
більшо виків), він відвер то вис ту пав про ти кол госпів і не до лу го го більшо -
виць ко го ме нед жмен ту в еко номіці. Про те, що його за про то ри ли до в’яз -
ниці, рес пон ден тка зга дує одним ре чен ням і більше до цієї теми не по вер -
тається, по при по пу лярність теми більшо виць ких реп ресій у су час но му
суспільно му дис курсі. Оче вид но, ув’яз нен ня бать ка стає тією по во рот ною
подією в її свідо мості, яка на все жит тя на вчає її ніколи вікри то не вис ту па ти
про ти прав ля чої партії. Пізніше, в до волі ран ньо му віці — 18–20 років —
вона сама всту пає до лав КПРС і ко нструює свою долю як долю “зраз ко вої
ра дя нської гро ма дян ки”.
Ця жінка дос тат ньо рано усвідом лює себе як осо бистість, як індивіду -
альність, у про цесі інтер в’ю вона не одно ра зо во за зна чає, що вже в ди тинстві
вміла ста ви ти пе ред со бою мету і реалізо ву ва ти її, де мо нстру ю чи не а би я кий
твор чий по тенціал, фіна нсові амбіції, праць о витість, за взятість і жагу знань
та на вчан ня1: “Ніхто-ніхто не бес по ко ил ся за мою уче бу... Да, уже мне было 7
или 8 лет, я на ча ла ду мать... наши хо ди ли, отец и мать, хо ди ли на об мен. <...>
Я очень хо те ла, шоб у нас було тоже ку шать шо, не лю би ла, как мені да ють, я
хотіла, шоб у мене було. <...> Ду ма ла над та ким воп ро сом, а шо даль ше, а чого я
не учу ся? Я не знаю, от ку да я на учи ла ся чи тать, у отца були кни ги, я чи та ла.
Не все, не все по ни ма ла, но я ста ра ла ся чи тать, дуже хотіла учить ся. Ро ди те -
лей своіх я ні до чого не об я зу ва ла и не име ла по ня тия с них что-ни будь тре бо -
вать, уже ста ра ла ся за ро би ти. Я й ня неч кой була у 7–8 лет, я и печ ки ма за ла,
я и уголь со би ра ла, и ду ма ла про те, шо чи тать. <...> А кода вже ста ло хо лод но,
труд но, то я, ком нат ка ж одна, лам пи немає, а хлопці хо чуть спать, так я під
80 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 2
Вікторія Су ко ва та
1 Слід відзна чи ти той важ ли вий мо мент, що май же всі рес пон ден тки, які здо бу ли
освіту, не одно ра зо во зга ду ють про своє “бо жевільне ба жан ня” на вча ти ся, “жагу знань”,
кот ру їм уда ло ся реалізу ва ти по при не спри ят ли вий збіг об ста вин.
кро вать полізу, на жи воті ляжу, а лам поч ку... зроб лю собі фітільок з мас ла, а я
чи таю і не замітю, як це утро при й деть, ви ла зю відтіля з-під кро ваті. <...> А
по том рішила піти сама в шко лу, пішла в шко лу, да ле ко, ніде не приніма ють,
так я пішла в саму даль ню, в опо роч ках, пішла в шко лу. <...> Я там за кон чи ла 4
клас са и меня пре ми ро ва ли биб ли о теч кой, кни жеч ка ми. <...> а даль ше шо?
Надо ж учить ся, я на вер но піду у се ми лет ку... Ой, у центрі го ро да була се ми -
лет ка, і я пішла туда. Прий шла, здрас туй те, здрас туй те, я при шла учить ся.
А шо ви за кон чи ли? А я, кажу, за кон чи ла 4 клас са, 4 клас са. Ну, на пи ши за яв ле -
ние. <...> Він як гля нув, каже, ви ди вить ся, яка вона умнич ка, вона от чес тво
своє на пи са ла пра виль но, по са ди те ее не в 5-й, а в 6-й класс, ви чуєте, в 6-й класс.
<...> По са ди ли мене, ста рос та я, і така бе до ва була... в кон це года мене ізбра ли
пред се да тель учко ма <...> От, и я в тех ни ку ме уже ста ла учить ся, при шла до -
до му, по лу чи ла сти пен дию, а мама каже, до чеч ка, це вже шо, уже в школі день ги
пло тють? Кажу, мама, нет, я вже дав но не в шко ле, я вже сти пен дию по лу чаю.
А як за кон чу уче бу, за кон чу уче бу, я буду ра бо тать учи тель ни цей на чаль ных
клас сов, от, и буду по лу чать 60 руб лей. Ма моч ка, ти тоді не бу деш тор гу вать,
я тебе буду по мо гать, ма моч ка”.
Тут з’яв ляється епітет “бідова” сто сов но са мої себе, яким зго дом рес пон -
ден тка ско рис тається по над 9 разів при описі різно манітних подій. Фак -
тично “бідова” за ли шається єди ним ґен дер ним ре сур сом ко нстру ю ван ня
суб’єк тив ності рес пон ден тки, що “спли ває” і до по ма гає їй ви жи ти в різних
життєвих си ту аціях. Нап рик лад, рес пон ден тка зга дує, що за вдя ки своїй “бе -
до вос ти” вона вже в технікумі на бли зи ла ся до вла ди і роз поділу влад них
привілеїв: “ літом приіхав до нас вер бов щик из Лу ган ска, вер бо вать сту ден -
тов... на уче бу у ин сти тут. <...> Я так йому по мо га ла, цьо му вер бов щи ку... а
він каже, Надя, а ти скіки за кон чи ла? <...> О, я тебе встрою в ин сти тут, на
тебе за пис ку, коли не при їдеш, і ти бу деш при й ня та в ин сти тут. <...> А я ж
уже рас пре де ля ла пу тев ки на ку рорт, уме ши ва ла ся у паек, кому якой паек
по лу чить, по 5 ки лог рам мов муки на канікули, а я уже пу тев ка ми рос по ря жа -
лась, от. І то він мене замітив, шо дівка бе до ва, каже, я тебе встрою в ин сти -
тут. <...> А в тебе отец хто? Та він уже ра бо чий, він уже на со до вом за воді
ра бо тає ма шиністом <...> ну так ти, каже, підхо диш по біографіі. Ду маю,
я-то по біографіі підхо жу, а по зна ни ям? Там же ек за ме ни надо дер жать...”
Рес пон ден тка до во дить, що вона лег ко за свої ла “пра ви ла гри” з дик та ту -
рою, і хоча її сім’я була кри тич но на лаш то ва на сто сов но но вої вла ди, на
життєвому роз доріжжі, коли в неї з’яв ляється мож ливість реалізу ва ти свою
мрію і здо бу ти вищу освіту, вона надає “пра виль ну” інфор мацію про своє
про ле та рське по ход жен ня, що по лег шує їй вступ до інсти ту ту. Саме про
свою “бідовість” зга дує рес пон ден тка, коли роз повідає про зна йо мство з
май бутнім чо ловіком, у сто сун ках із яким вона, ма буть, була ліде ром. Бути
бідо вою — озна чає бути ак тив ною, рішу чою, на по лег ли вою, хут кою, само -
впевненою, ініціатив ною, іноді навіть без пар дон ною. Ясна річ, цю якість не
слід роз гля да ти як мар кер “іде аль ної” ґен дер ної ге роїні. Про те рад ше не всу -
пе реч своій “бідо вості”, а за вдя ки їй ге рої ня впро довж жит тя не одно ра зо во
бере шлюб, при чо му що раз сама вис ту пає ініціато ром по чат ку, про дов жен -
ня чи при пи нен ня відно син.
Свою “бідовість” вона підтвер джує чис лен ни ми фак та ми под аль шо го
жит тя — вона бере участь у гро мадській діяль ності й за ра дя нських часів
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 2 81
Ґен дер на іден тичність і ко нстру ю ван ня пам ’яті кри зо вих мо ментів історії
пише лис ти-за ступ ниц тва до ЦК, Щер биць ко го, ви би ва ю чи пенсію літнім
кол гос пни цям; вона ж бере участь в акціях за хис ту про фе сорів Одесь ко го
універ си те ту, коли їх звільня ють, оче вид но, в період “пе ре сліду вань кос мо -
політів”. Про те влас ти ва їй амбіва лентність, по в’я за на із не обхідністю ви -
жи ва ти за будь-яку ціну, за ли шає її відно си ни з вла дою та ки ми ж “двої сти -
ми”, як і ко лись. Кілька ра зо во в про цесі інтер в’ю рес пон ден тка зга дує про
свою зна йо му єврей ку Єву, якій вона дала ти ся чу рублів на ви жи ван ня. Цей
спо гад нібито слу гує для неї ва го мим до ка зом про ти зви ну ва чень в ан ти -
семітизмі, який у неї, оче вид но, стає дже ре лом несвідо мо го конфлікту. По -
шук “чу жо го”, “во ро га” в на й ближ чо му ото ченні, по шук “змо ви”, про яку
повідом ля ла ра дя нська про па ган да 1940–1950-х років, пе ре тво рюється на
маніакаль ну ідею і про ду кує страх, брех ню, до но си т ельство на різних рівнях
суспільства: “... наш ди рек тор шко ли, ев рей, со брав на 75% ев ре ев до себе в
шко лу, а я йому і кажу, нашо це ти таке зоб рав, а він каже, на чаль ник при си -
лає. <...> Я дер жа ла связь із КГБ, кажу, хлопці, шо це таке? У рус ских, укра -
ин цев за би рає часи. <...> Кажу, я не про тив ев ре ев <...> у мене друзья: Лиза
Бог да но вич, ев рей ка. Для мене воп рос этот не стої-іть, нет. <...> У мене
друзья и в Киргизии, у мене и поляки, у мене и евреи друзья, Лиза Богданович —
еврейка, она пишеться русская, но я знаю, хто вона...”
Так ми мохідь рес пон ден тка повідом ляє про свою співпра цю з ра дя н -
ськи ми ка раль ни ми орга на ми, про свою участь в ан ти семітських кампа -
ніях, чітке відсте жу ван ня національ но го ста ту су кож но го зі зна йо мих, але
при цьо му й далі апе лює до фра зе о логії “ра дя нсько го” інтер націоналізму.
Пев на річ, тут ми ба чи мо при клад “то талітар но го мис лен ня”, адже відпо -
відно до виз на чен ня, то таліта ризм як іде о логія існує не лише на рівні дер -
жав ної мо но полії на інфор мацію, а й як дик та ту ра над при ват ним жит тям,
не тільки у виг ляді за бо рон, а й у роз по ряд жен нях; то таліта ризм на бу ває
квазірелігійно го ха рак те ру, заміню ю чи здо ро вий глузд вірою, у ре зуль таті
чого гро ма дя ни настільки “про ся ку ють ся” іде о логією, що ба га то хто, сам
того не усвідомлюючи, починає думати у рамках офіційної ідеології [Пос пе -
лов ский, 2003].
Аналогічну амбіва лентність оцінок і вчинків ви яв ляє рес пон ден тка,
роз повіда ю чи про свій досвід ро бо ти і про жи ван ня в Західній Україні під
час і після війни: “Вже осво бо ди ли Київ и осво бо ди ли Сла вянськ, я сра зу же за -
хотіла їхать на Дон бас. Ка кая тос ка по ро ди не, это са мое вы со кое чу вство.
Я, було, чую пісню, укр аїнську, за ли ва ю ся слізьми. Нет боль шей тос ки, чем
тос ка по ро ди не. Я по ра жа ю ся тем, хто по е хав за гра ни цу в тя же лую ми ну -
ту для на шей ро ди ны, это в пе ри од пе ре строй ки. Как же так, на та ком пе ре -
лом ном мо мен те тя же лом надо сґрун то вать ся, по мо гать один од но му, вы -
хо дить, как гов рят, на свет бо жий. Они бро си ли в по ис ках хо ро шей жиз ни.
Вот это я не по ни маю, они, на вер но, не ис пы ты ва ли, а я от это как раз ис пы -
та ла в Кир ги зии. Так ска за ла: умру, но з Украї ни нікуди не по їду, по то му шо це
не жизнь, все да сер це облівається слізьми, все да. Почуєш рідну мову, почуєш
рідну пісню, за ли ваєшся слізьми. <...> І то я пішла работать в Ста нис лав -
ский институт. [...]
Ну шо, я ба чи ла все: не мцы по ка за ли себе, які вони дядь ко, вуй ко, вони
вішали і українців мєсних, а ті ... уже хотіли са мостійну Украї ну, не за леж ну
82 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 2
Вікторія Су ко ва та
Украї ну, са мостійну. Їх надо було по ни мать: вони там і Австрия, і Поль ща, й
Ру мы ния, й Че хос ло ва кия, роз дер ли Украї ну на кус ки, на шмат ки. <...> Ба чи -
ла все: як німці уби ва ли українців, як українці уби ва ли німців, я ба чи ла, як мес -
ные українці уби ва ють вос точ ных, вос точ ных. Хотя Вос точ ная Украї на їм
дуже ба га то по ма га ла, дала воз мож ность учить ся їм всім и спас ла их од
унич то же ния. <...> А уби ва ли на ших лю дей, вос точ ных, уби ва ли. Уби ва ли,
жес то ко уби ва ли, и бе ре мен ных учи те лей уби ва ли, жи вот роз чи ня ли, ви ки -
да ли. И од но му учи те лю го ло ву пи лой одрізали. Були та кие мес ные жи те ли, в
ко то рых на сче ту було по 46, по 30, по 22 человека убийств. Їх повісили, я це
бачила, но я потеряла сознание”.
По ка зо вим мо мен том, на мій по гляд, є “амбіва лентність” мови рес пон -
ден тки: вона пе ре хо дить на російську мову, коли вдається до дис кур су ра дя -
нської іде о логічної про па ган ди (“Нет боль шей тос ки, чем тос ка по ро ди не. Я
по ра жа ю ся тем, хто по е хав за гра ни цу в тя же лую ми ну ту для на шей ро ди -
ны, это в пе ри од пе ре строй ки”), однак по вер тається до мов но го сур жи ку,
роз повіда ю чи про де талі своєї біографії (“Я, було, чую пісню, укр аїнську, за -
ли ва ю ся слізьми”). Чи озна чає ця амбіва лентність, що жінка не щи ра у своїх
по чут тях? Я га даю, вона на й щиріша, коли го во рить про лю бов до бать -
ківщи ни, але вона ко рис тується для са мо ви ра жен ня роз хо жою мо вою га зет -
них штампів, яка за ба га то років ста ла для неї звич ною. Зреш тою вона по чи -
нає мис ли ти цими штам па ми, тим са мим реп ре зен ту ю чи двоз начність ра -
дян ської свідо мості, не обхідну індивіду для збе ре жен ня себе у відно си нах із
вла дою. Трав ма ра дя нської ре аль ності ви яв ляється настільки серй оз ною,
що нор маль на, “здо ро ва” свідомість про сто не в змозі охо пи ти двоз нач ності
цієї ре аль ності: гоніння ра дя нської вла ди про ти євреїв — після Го ло кос ту,
реп ресії ра дя нської вла ди про ти влас них військо во по ло не них, які ди вом
ви жи ли в на ц истських кон цта бо рах, уби вства українців украї нця ми піс -
ля звільнен ня рідної землі від фа шистів. На ма га ю чись дати раціональ не по -
яс нен ня тому, що відбу вається1, рес пон ден тка звер тається до історії, ви -
правдовуючи ак ту аль ну жор стокість етнічни ми чис тка ми ми ну ло го. Во че -
видь раціоналізація (за на яв ності чіткої атеї стич ної по зиції) стає не об -
хідною че рез не роз в’я заність мо раль ної про бле ми, що ви ни кає у свідо мості
рес пон ден тки при спробі осмис ли ти по ба че не після війни: чи мож на на -
сильством ми ну ло го вип рав да ти вби вства в те перішньо му? Бе зу мов но, ра -
дя нська вла да, що за я ви ла себе як “соціаль ний ре ванш” за при гноб лен ня
про ле таріату, утвер джу ва ла себе терором і породжувала у відповідь ана -
логічний терор. Та якщо антивладні рухи починають використовувати у
боротьбі з цією владою аналогічну жорстокість, чи не означає це, що вони
поділяють мораль цієї влади і, зрештою, нічим не відрізняються від неї?
Цій жінці до ве ло ся пе ре жи ти всі пе ри петії ра дя нської історії: її дру гий
чо ловік по тра пив у по лон і, щоб ви жи ти, по го див ся слу жи ти ди вер сан том.
Після підго тов ки в Німеч чині його ски ну ли в Дон басі, а він пішов слу жи ти
до УПА: “Він ніде нічого не зро бив, ніякої ди вер сии, нічого. Його про дер жа ли
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 2 83
Ґен дер на іден тичність і ко нстру ю ван ня пам ’яті кри зо вих мо ментів історії
1 Раціоналізація, за Фрей дом, — один із го лов них за хис них ме ханізмів осо бис тості, яка
відчу ває край ню три во гу че рез не здатність ско ор ди ну ва ти взаємо су пе реч ливі фак ти й
інфор мацію, внутрішні імпуль си й по тре би.
8 ме ся цев в кар цері, і він каже, я не можу нічого ска зать, бо я нічого не зро бив, я
був у УПА, і це йому дали 25 лет... Він не за хотів уми рать ні за що. І він в Джез -
каз га не про сидів 7 лет. Як оце зміни ло ся все, оце зміни ло ся, їх по ча ли осво бож -
дать. Ви думаєте, я не їзди ла туда? У мене ж син росте, син росте! Мальчику
нужен батько”.
Після цьо го рес пон ден тка порівнює свою історію з історією ге роїв Л.Тол -
сто го — Ка тюші Мас ло вої і Нех лю до ва, який при їздить до неї після того, як її
за су ди ли на за слан ня. Мож на при пус ти ти, що об раз дру жи ни де каб рис та —
сте ре о тип вірної, відда ної дру жи ни, яка їде за чо ловіком у за слан ня, впрова -
джуваний про па ган дою в ма со ву ра дя нську свідомість, ви я вив ся смис ло вою
доміна нтою, що впли ну ла на вчин ки і рішен ня рес пон ден тки.
За ли ша ю чи за кад ром чи ма ло інших фраґментів біографії рес пон ден -
тки, мож на зро би ти таке уза галь нен ня: су перечливість суд жень, оцінок цієї
жінки на тлі її залізної волі й рішу чості віддзер ка лює ком плекс “ґен дер них
якос тей”, ха рак тер них для “но вої ра дя нської жінки”, ак ту алізо ва них біль -
шо в истською політич ною сис те мою — жінки з діло вим і прак тич ним хис -
том, але по збав ле ної мож ли вості реалізу ва ти свої фіна нсові амбіції че рез
відсутність політич них й еко номічних сво бод; жінки, кот ра праг не на бли зи -
ти ся до вла ди, щоби ско рис та ти ся її привіле я ми, зму ше ної переживати
моральний конфлікт при виконанні аморальних настанов.
Ви яв ляється, за то талітар но го ре жи му сам факт ро зуміння “нелеґітим -
ності” дій вла ди, її “двоз нач ності” є не без печ ним на сам пе ред для індивіда, а
не для вла ди, тому “двоз начність” і “за мов чу ван ня” ста ють на й е фек ти внi -
ши ми стра тегіями, за сто со ву ва ни ми в ра дя нсько му суспільстві. Саме тому,
що пред ме том роз повіді цієї жінки май же не вис ту па ли суто жіночі теми —
ро ман тичні сто сун ки, сек су альність, емоційні впо до бан ня, мож на при пус -
ти ти, що в її полі свідо мості ґен дер на суб’єктивність не мала са мостійної
цінності. Тут нам вар то при га да ти ідею М.Фуко про два боки вла ди — “ ре -
пресивний” (що ви яв ляється в на й е кстре мальнішій формі) та “дис ципліна -
рний” (що втілюється у ство ренні прак тик поділу й марґіналізації) — че рез
ви роб лен ня знань, привілеїв, соціаль но го на гля ду. З од но го боку, та кий
поділ вик ли кає “спро тив”, а з іншо го боку — ба жан ня “мати вла ду”, адже
вла да еро ти зується, а ото тож нен ня з нею стає ре сур сом ко нстру ю ван ня
індивіду аль ної іден тич ності й відчут тя індивіду аль ної “пра виль ності”, пра -
вомірності вчинків. Об’єктом ба жан ня на шої рес пон ден тки вис ту пає саме
Вла да, саме “ро ман із Вла дою” за ли шав ся го лов ним ро ма ном у житті цієї
жінки. Вла да, мати яку вона праг ну ла, але яка постійно створювала такі
екзистенціальні ситуації, виживання за яких було можливе тільки ціною
відмови від власної особистості.
Мо дель 3: “Я була як кішка”
Що ми знаємо про ра дя нських пар ти занів? Що ми знаємо про ґен дерні
ас пек ти пар ти за нсько го жит тя в період Ве ли кої Вітчиз ня ної війни? Або
уза галь не но: що нам відомо про ґен дерні ас пек ти Дру гої світо вої війни, Го -
ло кос ту, про ма сові зґвал ту ван ня, ста тус жінки в тилу й у діючій армії, і на -
решті, їхню пам’ять про це?
84 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 2
Вікторія Су ко ва та
Досліджен ня ста но ви ща жінок під час війни — як учас ниць пар ти за н -
сько го руху, як ув’яз не них кон цта борів — по ча ли з’яв ля ти ся на прикінці
1990-х років у меж ах “куль тур но го фемінізму” і так зва них ком пен са тор них
досліджень історії (термін Гер ди Лер нер). Нап рик лад, Джо ан Ринґель гайм
пи са ла, що довгі роки “то тальність” війни не мов уне мож лив лю ва ла роз гляд
її у феміністській пер спек тиві. Подібність доль лю дей, які за зна ли на ц ист -
ських пе ре сліду вань, вва жа ла ся важ ливішою за їхні ґен дерні відмінності
[Рин гель хайм, 2000]. Про те Ринґель гайм ви су ну ла кон цепцію, згідно з
якою реп ресії про ти жінок і чо ловіків під час війни не мож на роз гля да ти як
подібні, по за як жінки і чо ловіки че рез відмінність ґен дер них ро лей ма ють
різні ре сур си ви жи ван ня. Скажімо, єврейські жінки за зна ва ли подвійно го
гноб лен ня — як жінки і як єврей ки; крім того, єврейські жінки сти ка ли ся із
сек сиз мом з боку чо ловіків-євреїв. Ці ідеї, по ряд із даними статистики і
матеріалом усних історій, вимагали переосмислення досвіду воєнної історії.
Н.Тек у статті “У пар ти занів” роз гля да ла ті ас пек ти пе ре бу ван ня жінок у
пар ти за нських за го нах (Біло русі й Украї ни), які в ра дянській і по стра -
дянській історіографії ніколи не висвітлю ва ли ся: чи охо че ко ман ди ри пар -
ти за нських за гонів при й ма ли жінок, особ ли во жінок із дітьми або втіка чок з
гет то і кон цта борів, а та кож жінок зі зруй но ва них сіл. Є ще низ ка пи тань: що
таке “сімей ний пар ти за нський загін”; в яких умо вах жили в ньо му жінки; чи
за зна ва ли ці жінки сек су аль них до ма гань; чи була різни ця між ста но ви щем
у за гоні між жінка ми різних національ нос тей; яку роль відігра ва ли сек су -
альні сто сун ки у стра тегії жіно чо го ви жи ван ня; як секс пе ре тво рю вав ся на
плат ню за мож ливість бути при й ня тою до заго ну або не по мер ти з го ло ду;
яка різни ця існу ва ла між жінка ми із про фесією (ра дис тки, лікарі, ку харі),
тоб то “ко рис ни ми” жінка ми і жінка ми “не потрібни ми”, які не ма ють не -
обхідної в лісі про фесії. Ба зу ю чись на інтер в’ю з учас ни ця ми пар ти за нсько -
го руху, Н.Тек пише, що абор ти в пар ти за нсько му та борі були сис те ма тич -
ною прак ти кою, а якщо на род жу ва ла ся ди ти на, тур бо та й відповідальність
за неї цілковито лягала на плечі жінки. Дотепер, зазначає автор, жінки з
неохотою згадують про пережите [Тэк, 2003].
Одне з інтер в’ю жіно чо го архіву про ве де но із жінкою, яка про жи ла три
роки се ред ра дя нських пар ти занів. Рес пон ден тка Л.Н. (UL 3-05) на ро ди ла -
ся в Го мельській об ласті 1922 року, пра цю ва ла в кол госпі із семи років, чо -
ти ри роки про жи ла у пар ти занів, а по за вер шенні війни за ли ши ла ся до мо -
гос по дар кою. Унікальність її досвіду по ля гає в тому, що по при на й важчі
вип ро бу ван ня, відчут тя своєї жіно чої сут ності постійно пе ре бу ває у фо кусі
ува ги рес пон ден тки, будь-яку подію вона сприй має і реп ре зен тує як мі ж -
особистісний діалог. Навіть са мо о пи сан ня, ви ко рис то ву вані впро довж усієї
роз повіді, ко муніка тив но й емоційно зорієнто вані. Ця жінка час то-гус то ха -
рак те ри зує себе та ки ми сло ва ми, як “ро зум ни ця”, “така до теп на! ”, або в
діалозі з матір’ю: “Мама каже, що “ти їм міським не до го диш”; я кажу: “Я усім
до год жу. <ве се ло сміється> Пи са ти вмію кра си во, гра мот но, ну учи ти етих
дітей я, го во рю, спо соб на <гор до>”. Оче вид но, від са мої юності рес пон ден т -
ка усвідом лює себе як ак тив ну, а не спог ля даль ну силу у фор му ванні відно -
син, як до маш ньо го пси хо ло га і дип ло ма та. Пізніше в її са мо виз на ченні
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 2 85
Ґен дер на іден тичність і ко нстру ю ван ня пам ’яті кри зо вих мо ментів історії
кілька разів з’яв ляється сло во “кішка” — тва ри на, що сим волізує гнучкість і
здатність виживати.
Роз повівши про ди ти нство, рес пон ден тка повідом ляє: жит тя в кол госпі
ста ва ло де далі важ чим, тож її тітка з міста про по нує за бра ти її до себе. Нев -
довзі її ви да ють заміж, і саме в пер ше воєнне Різдво вона має на ро ди ти: “Я
оста ла ся в тети, и тетя умер ла, я оста ю ся одна. И тут роды на ча ли ся.
Сама спе ле на ла, сама, сама ро ди ла, сама пу по ви ну от ре за ла. Че рез две не де -
ли, меня за би ра ют, ето, ка ра тель ный от ряд, у тюр му на рас стрел, бо я ком -
со мол ка была. А комcомоль цев усех не мец у нас унич то жал, етих лю дей. Ну
что, при но сят меня, при во зят, ноч чу за би ра ют меня, а у меня ещо роды, неяк
сесть. Пи та ние та кое сла бень кое, оно бед нень кое та кое, сла бень кое ро ди ло -
ся, бо пе ре жи ва ла — эта вой на, всё, страх, то всё... И ду маю: “Гос по ди, дай
смерть. Хай бы я умер ла раз ом со сво ей ды тын кай”. При хо дит, этот ОБХС
их ний, СС с тыми ко ро на ми смер ти. Вот “Ты кам са мол ка?” — “А што?” —
“За я ва”. Я го во рю: “Так хто ж ни був за этой влас ти кам са мо лом? И пи о не -
ром, и кам са мо лом, и ком му нис том”, рас ска зую. И што? Со би раю я ту крош -
ку и ве дуть мене в тюр му. Вот. Три дня в тюр ме <пла чет>, дитя вже кров со -
са ло <пла чет>. Ну и по гна ли вже нас, пять жен щин за Мо зы рем <пла чет>.
Нас по ки да ли у тую до ли ну, в тую яму и ще ло па ту по мню ки ну ли, щоб мы
рас ско пать. И так нас в тую яму спус ти ли, и так по сле етих ро дов... А едет
мо е го че ло ве ка, эта Сер гея, дво я руд ны брат був с не мца ми пе ре вод чик, а сам с
пар ти за на ми связь мав... (Бо силь но на чал не мец селы па лить. Так вся пар ти -
зан щи на яка ста ла. Все люди в лес бе жа ли... Куда бе жать? В лес! Все схо ва ли -
ся. Селы го ре ли с людь ми, с деть ми. Все под ряд, вот.) ...А я была так у шуб ке
ме хо вой та кой, с кро лика, и была в мене ша поч ка жел тень кая с та ким вот
очкой... Он мене и пиз нав. И по-не мец ку за го во рив. Я уже не по мню, як он мене
вы та щив, толь ки ще по мню, один мо мент: одна жин ка каже: “А хто ж її
дытынку возьме?” — “Она шо, ще дытынку має!” Он не знав”.
Ба чи мо, що навіть у та ко му трагічно му епізоді (арешт німця ми одра зу
після по логів, із ди ти ною на ру ках) жінка не роз гу би ла ся і змобілізу ва ла всі
свої творчі здібності (до тепність), віру в себе, щоб вря ту ва ти ся: ро зуміючи,
що їй за гро жує за ги бель як ком со молці, вона пред став ляє себе як жер тву ре -
жи му (“а хто комсомольцем не був?”).
Інший мо мент, що при вер тає ува гу, — відчут тя інфан ти ци ду, по ба жан ня
смерті своїй щой но на род женій ди тині. Ця фра за з’яв ляється ще раз, коли
хво ру і не при том ну рес пон ден тку доп рав ля ють до пар ти занів: “Я уже не по -
мню, как меня по ло жи ли, я толь ки ска за ла: “Хай той сы нок уми рає, як он мав
так му чиц ца, хай уми рае!” А толь ки по мню, он ещо ска зав: “Ни чо го, он ещо
будя офи це ром, бу дет во я ка за ро ди ну!” И это го... Я не по мню, як меня вка ло -
ли, и так спасли малога, и вже вводили, откачали глюкозами”.
З раціональ них по зицій по ба жан ня смерті своїй ди тині мож на по яс ни ти
після по ло го вою га ряч кою, скрут ни ми об ста ви на ми, в яких пе ре бу ва ла жін -
ка, не рво вим і пси хо логічним зри вом. Крім того, ви жи ва ти з ди ти ною куди
су тужніше, ніж самій, і свої сили жінка мала роз поділяти на двох, ро -
зуміючи, що врешті-решт без зовнішньої до по мо ги вони обоє за ги нуть. Вод -
но час слід за зна чи ти, що цей фраг мент дає змо гу де ко нстру ю ва ти “міф про
ма те ри нство”, ха рак тер ний як для ра дя нської про па ган д истської ма ши ни,
86 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 2
Вікторія Су ко ва та
так і для по стра дя нської укр аїнської міфо логії. “В українців ма те ри нство
було сер це ви ною... невіддільною скла до вою... сте ре о ти пу фемінінності (як
для більшості... євро пе йських на родів), — пише ет ног раф Окса на Кись. —
На прак тиці це озна ча ло пси хо логічну установку на обов’язкове виконання
жінкою соціальної ролі матері” [Кись, 2003: с. 159].
Нас правді дані ет ног рафії свідчать, що по ба жан ня смерті власній ди тині
було нерідкістю в бідних се ля нських сім’ях, де ди ти ну роз гля да ли пе ре -
довсім у плані її прак тич ної ко ристі та якос тей працівни ка, інфан ти цид був
жор сто кою еко номічною не обхідністю у тра диційних суспільствах за си ту -
ацій ви жи ван ня [Кон, 1983]. Нез ва жа ю чи на по всюд но дек ла ро ва ний культ
ма те ри нства, мо ти ви інфан ти ци ду зберіга ють ся в ра дя нсько му суспільстві
ре во люційних і воєнних років; при га дай мо оповідан ня В.Грос ма на “Спра ва
була в Бер ди чеві” і зна ме ни тий фільм “Комісар” А.Аскольдова. Мо тив ін -
фан ти ци ду “Ма тері-батьківщи ни” сто сов но влас них дітей (гро ма дян) чітко
про лу нав у ши ро ко відо мо му фільмі “Сво ло та”, чим спричи нив не лише
палкі дис кусії, а й хви лю об урен ня се ред при хиль ників офіційної версії ра -
дя нської історії та ра дя нсько го об ра зу ма те ри нства. Чис ленні при кла ди з
жит тя ре аль них жінок воєнно го по коління, ви хо ва них як “дис ципліно вані
ра дянські гро ма дя ни”, та кож підтвер джу ють цю тен денцію: скажімо, Віра
Хо ру жа, пізніше Ге рой Ра дя нсько го Со ю зу по смер тно, пішла до пар ти зан
вагітна у липні 1941-го, а не вдовзі після по логів її схо пи ли гітлерівці та стра -
ти ли [Га по ва, 2003]. Війна зму шу ва ла жінок до ла ти при та ман ну їхній статі
тілесність в ім’я ко лек тив них ціннос тей — ви жи ван ня суспільства, дер жа -
ви — відмов ля ти ся від індивіду аль ної цінності — ди ти ни. Поза вся ким
сумнівом, ви жи ти в пар ти за нах із ди ти ною було куди важ че, ніж самій, і су -
часні дослідники біографій жінок в армії, у партизанських загонах, у під -
піллі вказують, що травматичні аборти, передчасні пологи були звичною
справою у партизанських загонах і підпіллі.
Наша рес пон ден тка за ли шається у пар ти занів і на ма гається ста ти “ко -
рис ною” жінкою — хо дить у розвідку, зби рає відо мості про підго тов ку реп -
ресій про ти євреїв і ви ве зен ня ра дя нських лю дей до Німеч чи ни, аби за -
побігти цьо му. Вона май же нічого не роз повідає про по бу то ве жит тя у пар -
ти занів, але зга дує два трагічні ви пад ки, що вик ли ка ли у неї найбільший
шок: коли всіх євреїв з од но го села німці за гна ли на бар жу і за ки да ли гра на -
та ми, і річка була чер во ною від крові ще кілька днів; інший ви па док — коли
на її очах німці при в’я за ли за ноги мо ло ду дівчи ну до двох танків і розірва ли
навпіл: “Все люди ки да ли ся, хто как мо жет узна вать и мстить, за то, што
сёлы па га ре ли... Што вы ду ма е те, лег ко была в тех ле сах? Прав да, ста ра ли ся,
чтоб во шей не було. И так мы дож да ли ся кон ца вой ны. Боже, сколь ко было
ра дос ти, ког да об ъ я ви ли, што вой на... Боже мой!.. Ми лый мой!.. ...А моя мама
...за 250 километров от меня. Мама, чы ты знаешь, шо я уже мама!”
Рес пон ден тка повідом ляє, що з Біло русі вона по їха ла до Льво ва роз шу ку -
ва ти чо ловіка. У Львові її вра жає те, що місто май же не зруй но ва не, “ба за ры
ра бо та ют, по сно мас ло я ещо ку пи ла, хлеб, про да ють все, ма га зи ны ра бо та -
ют, вещи все есть, усе на све те... Я ду маю: “Боже, та тут ца рство не бес ное!”
Офіцер у шпи талі, дізнав шись, що вона при їха ла з Біло русї, по чи нає її
роз пи ту ва ти: “Каже: “Як же вы там?” Я го во рю: “Бед ные, го лые, бо сые, го лод -
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 2 87
Ґен дер на іден тичність і ко нстру ю ван ня пам ’яті кри зо вих мо ментів історії
ные, я го во рю, по сле вой ны все про па ло, го во рю... То, шо го су да рство дасть, го -
во рю, то мы так, го во рю, силь но тя же ло, го во рю. Ни одец ца, ни об уцца — все
про па ло”.
Далі вона повідом ляє, що лю дям у Біло русі не було де жити, і вони за й -
ма ють квар ти ри тих, кого ви вез ли або розстріляли під час війни: “Евре ев
всех пе ре би ли тут же, як за й шов не мец. На третьи сут ки всех ев ре ев в одну
яму (и там па мят ник до сих пор сто ить) и всех пе ре бив!... Тут не ко то рые бе -
ла ру сы за ни ма ли ев рей ские квар ти ры, а мой отец каже: “Нет, я в чу жие сле -
зы не по й ду”. С са рая зра быв якую вре мян ку и каже: “Дети, мы бу дем ста рац -
ца, бу дем ра бо тать, и по том до мик де лать. < > А хто по шел в ев рей скую
хату, так то усё не счас тье там, про пла ка но слезь ми. И так все да: “Дети, ни -
ка да ни ко му не де лай те горе, ни ка да ни йди те на бяду, это чу жое, чтоб на -
жи вы были”. Вислів її бать ка є па раф ра зою до відо мої при каз ки “На чу жо му
не щасті сво го щас тя не по бу дуєш”, і, ма буть, це була та мораль, якої рес пон -
ден тка дотримувалася в житті (тому вона й цитує свого батька).
Нев довзі рес пон ден тка вирішує пе ре їха ти до Льво ва, адже це місто
порівняно із біло русь ки ми міста ми та се ла ми видається їй вель ми бла го по -
луч ним: “Ду маю, ну в са мом деле, як бы мне пе ре брац ца у Львов? < > Так мне
по нра вил ся этот Львов. < > Тре ба ро бы ты знов про пуск на по сто ян не мес то
жи т ельства, штоб... Я пры хо жу (все свя зи были, эти во ен ные, пар ти зан -
ские) до сво их на чальств и кажу: “Зна е те шо, дай те мне про пуск, вот, штоб
я, го во рю, мог ла пра пи сац ца у Льво ви!” На чи наю их об ма ны вать: “Там, мой
муж устро ив ся и я, го во рю, хочу к ему. А тре ба про пуск”. — “А што, жи вой?”
Я кажу: “Жи вой!” А сама ду маю: “Гос по ди, про сти мене, што я об ма ны ваю”.
Але, ду маю, об ман тоже иног да по мо гае. < > Ду маю, зла я ж не де лаю, а доб ро
себе. Ну, на чаль ник каже: “Ну... ты та кая, каже, лиса, шо тебе, каже, хоть бы
хо тев от ка зать, то ни по зво ляе вы го во рит!” И он даёт мне про пуск”. Тут
з’яв ляється ще одне са мо о пи сан ня рес пон ден тки — “лиса”, “хит ра”, “по чи -
наю об ма ню ва ти”. По ряд із гнучкістю “кішки” рес пон ден тка по ка зує, що
вона ви ко рис то вує всю свою жіночу чарівність, здатність по до ба ти ся чо -
ловікам, знан ня пси хо логії, щоб до ма га ти ся своїх цілей і поліпши ти влас не
жит тя і жит тя ди ти ни. Мож на при пус ти ти, що її не тільки при ваб лю ва ло
зовнішнє бла го по луч чя повоєнного Львова; пережите під час війни від лу -
ню ва ло ся таким болем, що вона не могла залишатися в місцях, де їй до ве ло -
ся побачити стільки жаху і трагедій.
Цікаво відзна чи ти особ ли вості сприй нят тя нею мо ралі: вона вва жає, що
бре ха ти не мож на, але Бог про стить її без не вин ну хитрість. І вона бо реть ся
за ліпше жит тя. Про те, на відміну від інших лю дей, навіть у бо ротьбі за ви -
жи ван ня вона (і її сім’я) не хоче за й ма ти чуже жит ло, де раніше жили зни -
щені люди, по за як це су перечить її мо ралі, це не по-хрис ти я нсько му. Я б за -
зна чи ла, що в пе ребігу інтер в’ю рес пон ден тка де мо нструє сис те му пев них
мо раль них пе ре ко нань, що раз при й ма ю чи таке рішен ня, яке б не по ру шу ва -
ло її ду шев ної гар монії та са мо по ва ги. На зи ва ю чи себе “ли си цею” і “кіш -
кою”, вона в кожній новій си ту ації ви бо ру узгод жує своє рішен ня з якимсь
стандартом моральних цінностей, не масового, а індивідуального характеру.
Війна, як і раніше, за ли шається на й жах ливішим, трагічним спо га дом для
цієї жінки, не зва жа ю чи на чу до во про житі мирні де ся тиліття з дітьми та дру -
88 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 2
Вікторія Су ко ва та
гим чо ловіком. Коли інтер в’юєр про по нує їй док ладніше роз повісти про “те”,
пар ти за нське жит тя, вона уни кає де та лей і май же нічого не го во рить про себе,
ніби на го ло шу ю чи, що іншим було знач но гірше, куди страшніше: “В пар ти -
зан ском от ря де яки мы? Го ло до ва ли... Все было... < > Ну што, по том, ког да
узна ли, что Вла сов сдал со рок ты сяч у Бе ла ру си, в Боб руц ку, на шых во ен ных,
со рок ты сяч! Спа лив, по уби вав, уяв ля е те?! Это был кош мар! Боже, как?! Со -
рок ты сяч плен ных, сво лоч, здав. < > Страш но!.. Не дай Бог! Не дай Бог! Ба -
чить вой ну, дети ми лые... То не то вой на, шо там все ула дить мо гут, а то ж
вой на и сверху, и сни зу... Я не знаю, как те перь не мцы мо гут смот реть на укра -
ин цев, на рус ских лю дей? Как они под ло сде ла ли! < > Ка кое зве рство было! Раз -
ди ра ли де тей, раз ди ра ли лю дей, ки да ли жи вы ми у ва гон пря мо!... Ой Боже!
Страш но... Страш но. Вы зна е те, ког да впо ми на ешь — аж мо роз по теле
идёт!... Што люди пе ре жи ли... < > Зверь и той: ког да по про сишь, за пла чешь — и
той оста нав ли ва ет ся, не ку сае, а то — лю ды на. Ка кую они де ла ли жес то кость
— ужас ное, ужас ное... Каз ни ли как хо те ли: на си ло ва ли мо ло дежь, каз ни ли...
Ой! Рва ли на кус ки, да бро са ли один на од но го, да за ка пы ва ли так, без вся ко го
все го... < > Ой, кому дос та ло ся как! Я не знаю, как... А сколь ко ре бят по ло ви ли!
Ой Боже, Боже! Как ве ша ли, как каз ни ли... Па ли ли на вог ни пря мо на ву ли це...
Тре во га и все: руки свя жуть, ноги свя жуть и ки да ют. Вот та кая доля. То не
дай Бог! Не дай Бог та ко го, < > шо этот фриц ро бив над нами!..”
У її роз повіді з’яв ляється тема відповідаль ності всієї німець кої нації та її
на ступ них по колінь за злодіяння ми ну ло го. Во че вид нюється, що оповідачці
бра кує слів, щоби вис ло ви ти весь жах пе ре жи то го за чо ти ри роки “під
німця ми”, і вона навіть не на ма гається пе ре ка зу ва ти сце ни з ми ну ло го. Вона
ніби пун ктир но повідом ляє про свої емоції тих років — страх, жах, по всюд на
тра гедія ба гать ох лю дей і, на пев не, відчут тя про ви ни пе ред за гиб ли ми1.
Мож на при пус ти ти, що мас штаб тра гедії ви яв ляється настільки не пе ре да -
ва ним у термінах по всяк ден ної мови, що зму шує оповідач ку пе рей ти на
мову біблійно го “ви со ко го сти лю”: в її мові з’яв ля ють ся по вто ри пев них
слів, звер нен ня до Бога (подібно до ви гуків ста ро завітно го Іова “Гос по ди, як
Ти міг до пус ти ти це?”). Ма буть, оповідач ка й досі не може підібра ти ра -
ціональ них схем для по яс нен ня того, що вона ба чи ла у воєнні роки, відтак її
свідомість — за ра ди са моз бе ре жен ня — “за бо ро няє” зга ду ва ти про це. Вона
ніби співвідно сить своє “знан ня про війну” з ес ха то логічни ми об ра за ми
Біблії, з Апокаліпси сом. Мож на при пус ти ти, що не людські вип ро бу ван ня
ви ма га ли від лю дей над лю дських зу силь і волі до ви жи ван ня. Звідси — са -
мо порівнян ня з тва ри на ми — ли си цею, кішкою. Ґен дер на трав ма по ля гає не
лише в тому, що жінці до во ди ло ся ви жи ва ти фізич но в хо лоді, го лоді й
постійно му стра ху, а й у тому, що жінка му си ла на власні очі бачити все те,
чого в нормі людина не має бачити навіть у кіно; і в тому, що ця жінка
дотепер зберігає в пам’яті те, що найбільше за все воліла б забути.
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 2 89
Ґен дер на іден тичність і ко нстру ю ван ня пам ’яті кри зо вих мо ментів історії
1 Порівняй мо, як ана логічне відчут тя опи сав О.Твар до вський у вірші 1966 року: “Я
знаю, ни ка кой моей вины в том, что дру гие не при шли с вой ны и что они — кто стар ше,
кто мо ло же — оста лись там. И не о том же речь, что я их мог и не су мел сбе речь. Речь не о
том. Но все же, все же, все же...”
Що сто сується дже рел ґен дер ної іден тич ності рес пон ден тки, то вони,
на пев но, ле жать у сфері тра диційних ґен дер них сте ре о типів, яким дала ви -
значення Си мо на де Бо ву ар: “в очах чо ловіків і незлічен ної кількості жi нок...
не дос тат ньо мати жіноче тіло й ви ко ну ва ти жіночі функції в ролі ко хан ки,
ма тері, щоб бути “спра вжньою жінкою”... вона має сприй ма ти ся людь ми і
сприй ма ти себе як Інше... про ти лежність сутнісно му, як об’єкт на про ти ва гу
суб’єкту” [Бо ву ар, 1997: с. 310]. Свої осо бисті си ту ації респон дент ка що раз
інтер пре тує як “при му со во здійсню вані”, в яких вона опи няється в ре зуль -
таті ак тив них дій інших лю дей (тітка видає її заміж без її зго ди; дру гий чо -
ловік та кож одру жується з нею об ма ном), тоб то вона вис ту пає як “об’єкт”
дій інших “суб’єктів”. Вона реп ре зен тує “жіночність”, за тре бу ва ну в пат -
ріар хат но му суспільстві. Про те зу сил ля жінки, спря мо вані на ви жи ван ня, її
са мостійність у вис лов ленні влас ної дум ки, рішучі вчин ки за си ту ацій ви бо -
ру до во дять, що на справді ця жінка — емоційний лідер і цілком сфор мо ва на
осо бистість, а де мо нстрація якос тей “об’єкта” — лише ви ко нан ня ґен дер ної
ролі. Так, силь на жінка зму ше на гра ти роль “слаб кої”, щоб за ли ша ти ся
“жіноч ною” в очах суспільства, по при на й трагічніші об ста ви ни історії.
Основні вис нов ки
За всьо го роз маїт тя “життєвих сце наріїв” жінок у них існує низ ка ком -
по нентів, які да ють змо гу по ба чи ти риси од но го по коління і куль тур ної
спільно ти, що має схо же світо ба чен ня. За си ту ації “відсут ності мови” для
ви ра жен ня ґен дер ної іден тич ності жінки по хи ло го віку опе ру ють тими
куль тур ни ми сю же та ми, котрі мо жуть пра ви ти за “план ви ра жен ня” для
їхньої нелеґітим ної (у воєнно му і по ствоєнно му суспільстві) жіноч ності. В
офіційній ра дянській куль турі епо хи війни і роз ви не но го сталінізму ґен дер -
на ієрархія була ви бу до ва на до волі жо рстко, й іде аль ним об ра зом була
“жінка-гро ма дян ка” — робітни ця, ком со мол ка, ак тивістка, відда на владі та
сім’ї. Одна че цей по зи тив ний варіант “іде аль ної жінки” ко нстру ю вав ся в
опо зиції до неґатив но го: чи то до світу “аполітич них бабів, спов не них за бо -
бонів” (у термінах ран ньої ра дя нської про па ган ди), чи то до світу “лег ко -
важ них міща нок, які ду ма ють тільки про свою зовнішність і за до во лен ня”
[Wood, 1997: р. 225]. Осо бис те, жіноче, сек су аль не, тілес не за до во лен ня в
СРСР 1930–1950-х років офіційною куль ту рою за суд жується; про те це не
озна чає, що уяв лен ня про такі речі відсутнє в ма совій та індивіду альній
свідо мості. Аналіз інтер в’ю засвідчує, що теми “ґен дер но го за до во лен ня” —
від гар но го одя гу, від ком фор тно го по бу ту, сек су аль них сто сунків і кра си
влас но го тіла, сек су аль ної вла ди над чо ловіком — жінки по хи ло го віку у
своїх на ра ти вах ви ра жа ють че рез дис кур си, які були “леґітимними” в ра дян -
ській офіційній культурі. Умовно ці дискурси можна позначити як: “уто -
пічний”, “авантюрно-патріотичний” і дискурс “любові до матері/сім’ї”.
У пер шо му на ра тиві рес пон ден тка пе ре важ ну час ти ну роз повіді при -
свя чує опи сам своєї юності в Баку, при хо ва но реп ре зен ту ю чи в рам ках цієї
роз повіді свої уяв лен ня про “іде аль ну жіночність” і “тілесні за до во лен ня”,
що в кон тексті ра дя нських ідеалів мали виг ля да ти “міща нськи ми”. Вона
ніби вип рав дує ці май же раб лезіанські опи си півден ної роз коші тим, що
90 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 2
Вікторія Су ко ва та
вони ма ють “істо ри ко-куль тур ний” ха рак тер відтво рен ня ми ну ло го для ін -
тер в’юєра, кот рий цьо го ми ну ло го не знає. Нас правді за до по мо гою цих
описів відбу вається ко нстру ю ван ня “ґен дер ної утопії”, пам ’яті про “іде аль -
ну жіночність” у формі “нос тальгічної жіноч ності”, чий ідеал відне се ний в
“інший час” і в “інший простір”, порівняно з тим, де перебуває респондентка.
Ко нструкція дру го го “життєвого сце нарію” чітко на га дує сю жет “дра би -
ни”, усвідом ле но ви бу до ву ва но го об ра зу “сход жен ня” і “по до лан ня” пе ре -
шкод. У терміно логії пропівської шко ли я б на зва ла цей сце нарій “по вер нен -
ням утра че но го”. При га дай мо, що роз повідь про своє ди ти нство рес пон ден -
тка роз по чи нає опи сан ням “сек рет ної ка ра мель ки”, яку вміли ва ри ти в її
сім’ї кра ще, ніж на цу кер ковій фаб риці Бор ма на, і яка, су дя чи із сю же ту,
мала відігра ва ти роль “чарівно го гор щи ка з ка шею”, здат но го за без пе чи ти
бла го по луч не жит тя сім’ї. Про те ра дя нська вла да за бо ро ни ла підприємниц -
тво, ки ну ла до в’яз ниці бать ка рес пон ден тки, зруй ну вав ши ці очіку ван ня.
Са мо о пи сан ня роз по чи нається зі стра шен них злиднів, у яких му си ла жи -
вотіти сім’я рес пон ден тки у Східній Україні після ре во люції. Шкільна освi -
та, технікум, вступ до лав партії, до інсти ту ту, заміжжя, дос туп до “партій -
них привілеїв” ви яв ля ють ся тими схо дин ка ми, здійма ю чись яки ми, рес пон -
ден тка підви щує свій ма теріаль ний доб ро бут. Тут важ ли во при га да ти, що
праг нен ня ма теріаль них благ — аб со лют но не прий нят на тема в ра дя нсько -
му дис курсі, тож рес пон ден тка вда ло уни кає її, ніде не вер балізу ю чи, що
здо бут тя освіти і партійний ак тивізм для неї були го лов ни ми мож ли вос тя -
ми до сяг ти тілес но го ком фор ту. Злидні влас ної сім’ї, жах ли вий го лод в
Україні у 1930-х (в інтер в’ю є фраг мент, в яко му рес пон ден тка повідом ляє,
що з інши ми ком со моль ця ми їзди ла в села Харківської об ласті, і там була
свідком ви падків лю до же рства) ви яв ля ють ся на й трагічнішими спо га да ми
юності, про при низ ливість яких за си ту ації офіційно го ра дя нсько го ас ке -
тиз му не мож на го во ри ти вікри то. Рес пон ден тка не одно ра зо во на го ло шує,
що ніколи не до ко ря ла бать кам за їхню бідність і го то ва була зро би ти що за -
вгод но, аби “мама більше не працювала на чужих людей”. Можна сказати,
що в її сценарії прагнення досягти матеріального успіху щораз обґрун то ву -
ва ло ся цінностями, леґітимними в традиційній і радянській культурі: спер -
шу турботою про матір, потім — про сім’ю та дітей.
Одра зу після війни чо ловіка рес пон ден тки за а реш то вує НКВС за те, що,
пе ре бу ва ю чи в по лоні й ба жа ю чи ви жи ти, він по год жується ста ти ди вер сан -
том, а потім йде в УПА — Укр аїнську по вста нську армію; після війни його
за си ла ють у та бо ри Джез ка га ну, і дру жи на їде за ним, порівню ю чи себе із де -
каб рис тка ми, тоб то з леґітим ним у ра дя нсько-російській куль турі сим во -
лом жіно чої відда ності. Мож на спос терігати над зви чай не зіткнен ня націо -
налізму в ма совій свідо мості, одна че відда на дру жи на чле на УПА порівнює
себе не з укр аїнськи ми, а з російськи ми сим во ла ми “по зи тив ної жіноч ності”.
Чому це відбу вається? Видається обґрун то ва ною по зиція австралійсько го
дослідни ка Мар ка Пав ли ши на [Пав ли шин, 1997: с. 224–225], на дум ку яко -
го, укр аїнську ма со ву куль ту ру ра дя нсько го періоду слід роз гля да ти в кон -
тексті по стко лоніаль них теорій Х.Бхабхі та Ф.Фе но на. Згідно з цією по -
зицією куль ту ра-домінант ство рює ієрархії, в кон тексті яких на й ви щу цін -
ність здо бу ва ють “куль турні про дук ти” імперії, ство рені в її влас но му цент -
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 2 91
Ґен дер на іден тичність і ко нстру ю ван ня пам ’яті кри зо вих мо ментів історії
рі. (Нап рик лад, у ра дя нський період Пушкіна пе ре тво рю ють на куль тур ну
ікону навіть у Тад жи кис тані; Фа зиль Іскан дер, Чин гиз Айтматов здо бу ва -
ють ста тус “усе на род них” пись мен ників тільки з мо мен ту ви хо ду їхніх тво -
рів у ра дянській сто лиці.) У цій си ту ації національні “око лиці” не ма ють
пра ва бра ти участь в ко нстру ю ванні іде аль них зразків фемінності та мас -
кулінності, це пра во на ле жить цен тру: іде а ла ми жіноч ності на те ре нах усьо -
го СРСР вис ту па ють ге роїні, росіянки за по ход жен ням — Те тя на Ларіна,
На та ша Рос то ва. Де каб рис тки — одна із версій іде аль ної жіноч ності, добре
відома українці, яка закінчила радянську школу: національні моделі ґендеру
можуть посідати в цій школі місце “вторинних” і “до дат ко вих”, і респон -
дент ка обирає ґендерні зразки, леґітимовані владою.
Аналізу ю чи ета пи “по до лан ня” ге рої нею ек зис тенціаль них си ту ацій,
мож на дійти вис нов ку, що свою жіночність вона усвідом лює у плані виз нан -
ня її цінності вла дою. Хоча вона кілька разів ви хо дить заміж, “нор маль на ра -
дя нська жінка” приділяє зовсім мало ува ги та ким тра диційним те ма ти -
заціям жіноч ності, як по ло ги, абор ти, сек су аль не за до во лен ня. Її сек су -
альність “при хо ва на” в об ра зах шлю бу і сім’ї. При чо му “сім’я” ро зуміється
вель ми роз ши ре но, по ши рю ю чись на всю ра дя нську дер жа ву як “сім’ю на -
родів”, яку очо лює “бать ко на родів”, волю яко го втілю ють “орга ни”. Саме
про свою співпра цю з “орга на ми” повідом ляє ми мохідь рес пон ден тка.
Співпра цю з “орга на ми” мож на інтер пре ту ва ти як спосіб мак си маль но ви -
словити свою “совітськість” і звер ну ти на себе ува гу вла ди — тієї вла ди, що
після ре во люції за а реш то вує її бать ка і по збав ляє сім’ю за собів до існу ван -
ня. Однак саме вла да ви яв ляється замінни ком об ра зу “втра че но го бать ка”, а
потім чо ловіка, вла да ви яв ляється си лою, що наділена найбільшою “мас -
кулінністю” у свідо мості ге роїні. Ко нстру ю ю чи свою жіночність че рез мо -
дель “силь ний чо ловік — слаб ка жінка” і пе ре жив ши кілька ра зо ву втра ту чо -
ловіків у своїй сім’ї, рес пон ден тка ро зуміє, що тільки сама ра дя нська вла да
наділена “аб со лют ною мас кулінністю”, здат ною підтвер ди ти її влас ну
жі ноч ність. Тому її ґен дер на стра тегія ви бу до вується на вко ло відно син із
вла дою, яка то доз во ляє наблизитися до себе, отримати певні привілеї й
таким чином утвердити власну цінність; то відштовхує і позбавляє всіх
попередніх досягнень, чоловіка, налагодженого побуту.
Ґен дер ну мо дель треть о го на ра ти ву (“я була як кішка”) умов но по знач -
мо як “аван тюр но-патріот ич ний” дис курс, відповідно до тих подій, у кон -
тексті яких рес пон ден тка ви яв ляє свою жіночність. Це: по ло ги на пе ре додні
при хо ду німців у село; пе ре бу ван ня з не мов лям у гес та по і ди во виж ний по -
ря ту нок; жит тя у пар ти занів; пе ре їзд зі зруй но ва но го біло русь ко го кол гос пу
до Льво ва всу пе реч за ко нам воєнно го часу; до по мо га за го нам УПА і ро ман з
одним із ко ман дирів УПА. Ця мо дель при нци по во відрізняється від по пе -
ред ньої в тому плані, що пе ред жінкою ніколи не сто я ла мета бути “пра виль -
ною” ра дя нською гро ма дян кою; по над те, низ ка вис лов лень (на прик лад,
зга ду ван ня про Го ло кост, про своє не ба жан ня ви ко рис то ву ва ти скрут не ста -
но ви ще євреїв після війни тощо) де мо нстру ють опо ру більшою мірою на
індивіду альні цінності та хрис ти я нську мо раль, а не на сте ре о тип но-ра дя н -
ську. У цьо му сце нарії во че вид нюється більш раннє і глибоке усвідом лен ня
92 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 2
Вікторія Су ко ва та
своєї еротичності, здатності використовувати сексуальну принадність для
досягнення цілей.
При вер тає ува гу те, що “ко ме мо раційні піки” (на й яс кравіші й на й де -
тальніші спо га ди) сприй ма ють ся рес пон ден ткою в кон тексті її пси хо сек су -
аль ності. Один із та ких мо ментів — це перші по ло ги рес пон ден тки, що опи -
сані че рез “військо во-патріот ич ний” дис курс (прихід фа шистів у село,
арешт гес та по, її спро тив і по ря ту нок пар ти за на ми), і вод но час — че рез
“аван тюр но-при год ниць кий” сю жет (по ло ги в ото ченні во рогів, пе ре бу ван -
ня у в’яз ниці й по ба жан ня смерті власній ди тині, що мало сим волізу ва ти
без надійність си ту ації; ди во виж ний порятунок; протестна активність;
участь у національно-визвольному русі УПА).
Ці події да ють змо гу інтер пре ту ва ти жіночу долю подібно до доль ге -
роїнь ро манів Валь те ра Ско та чи “шпи гу нських де тек тивів” — на вибір (у
ма совій свідо мості ши ро ко відо мий ана логічний аван тюр но-патріот ич ний
сю жет, що став час ти ною по стра дя нської міфо логії — про ра дис тку Кет з її
зна ме ни тою історією “ди во виж но го” по ря тун ку від гес тапівців із дво ма не -
мов ля та ми на ру ках, під криш кою ка налізаційно го люка). У цьо му на ра тиві
си ту ація по логів і чарівно го по ря тун ку ніби слу гує підтвер джен ням унi -
каль ної здат ності ге роїні знай ти вихід із будь-якої, найвідчай душнішої си -
ту ації — за вдя ки ви пад ковій зустрічі, до по мозі за ко ха них чо ловіків, осо -
бистій хит рості, Бо жо му про видінню. Важ ли во відзна чи ти, що дот ри му ю -
чись за галь ної мо делі, ха рак тер ної для жінок по хи ло го віку — за мов чу ван ня
влас но го сек су аль но го досвіду, сек су аль них прак тик і на со лод, рес пон ден т -
ка — “ли си ця” — зна хо дить таки мож ливість повідо ми ти інтер в’юєра про
свій по заш люб ний сек су аль ний досвід і на явність у неї сек су аль них пар т -
нерів крім офіційних чо ловіків: вона дуже стис ло повідом ляє про свою до -
по мо гу оунівським фор му ван ням у повоєнно му Львові, про те, що коли вже
уяв ни ло ся, що роз гром оунівців час ти на ми НКВС не ми ну чий і верхівка за -
го ну вирішує тікати за кор дон, один із лідерів ОУН при їжджає за нею й за -
про шує тікати з ним. З’я со вується, що жінка до по ма га ла “бан дерівцям” не
так з іде о логічних мірку вань, як тому, що: 1) вва жа ла “не зруч ним” відмов ля -
ти в до по мозі “лісо вим бра там” на тлі тієї до по мо ги, що над а ва ли ОУН її
львівські сусіди (так вона, етнічна біло рус ка, за лу чається до укр аїнсько го
по вста нсько го руху); 2) оскільки один із лідерів ОУН був її ко хан цем, і їхні
не часті й таємні зустрічі, об тя жені подвійною не без пе кою, — з боку дер жа -
ви, і з боку чо ловіка, вик ли ка ли у жінки, оче вид но, за гос тре не відчут тя сек -
су аль ної на со ло ди. І те, що ці зустрічі були фор мою “сек су аль ної при го ди”,
реалізацією “еротичних фантазій”, підтверджує той факт, що респондентка
відмовляється тікати зі своїм коханцем до іншої країни, без жалю згадуючи,
що тільки майже п’ятдесят років по тому отримала від свого колишнього
друга листа з Канади.
Свою суб’єктивність жінка ви бу до вує як опо зи тив ну сто сов но доміна -
нтної в ра дя нсько му суспільстві сис те ми ґен дер них ціннос тей. У тра ди цій но -
му суспільстві за тре бу ва ним є лише один ас пект жіно чо го ґен де ру — фізіо -
логічна здатність до на род жен ня і пси хо логічна якість “відповідаль ності”,
відда ності об’єкту “дог ля ду” — чо ловікові, ди тині або тому, хто посідає це
місце. Ви я ви будь-якої іншої ак тив ності — про фесійної, політич ної, твор -
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 2 93
Ґен дер на іден тичність і ко нстру ю ван ня пам ’яті кри зо вих мо ментів історії
чої — не те щоб не мож ливі, але не за охо чу вані, й кваліфіку ють ся або як “до -
пов няльні”, або як “не пра вильні”. Рес пон ден тка ко нструює тип жіно чої іден -
тич ності, який зовнішнім чи ном, не по ру шу ю чи тра дицій ра дя нських ідеалів
“жінки-робітниці”, ство рює індивіду аль ну мо дель “сек су аль ної жінки”, чий
еро тизм ви яв ляється навіть у на й е кстре мальніших си ту аціях.
На ве дені на ра ти ви ви бу до ву ван ня життєвих стра тегій, ясна річ, не охоп -
лю ють усьо го спек тра ґен дер них іден тифікацій у по стра дянськйї Украї ні; че -
рез об ме женість місця роз гор нені інтер в’ю под а но епізо да ми, в яких од но час -
но мо жуть місти ти ся як взаємо до пов няльні, так і конфліктні дис кур си — за -
гальні й індивіду альні. Ра зом із тим мож на ствер джу ва ти, що пред став лені
долі є ти по ви ми, в тому плані, що містять типіку куль тур них сю жетів по -
коління (го лод у Східній Україні, кол гос пи, війна, реп ресії НКВС, рух на -
ціональ но го про тес ту в Західнійї Україні, різне став лен ня до цьо го руху, ви -
жи ван ня у повоєнний період), а та кож типіку індивіду аль них ви борів.
Ці три на ра ти ви во че видь реп ре зен ту ють різні, але ти пові ви пад ки впи -
су ван ня своєї долі в історію ра дя нсько го суспільства й Украї ни: у пер шо му
на ра тиві жіноча сек су альність ко нструюється ме та фо рич но, як об раз “куль -
тур ної утопії”, якій немає місця в реаліях спра вжньо го, воєнно го і повоєнно -
го часу, коли дер жа ва ви ма гає від жінки “бути силь ною і ніколи не пла ка ти”.
Нос таль гу ю чи за “ро ман тич ною жіночністю”, рес пон ден тка, втім, дот ри -
мується всіх ви мог суспільства і ста вить індивідуальні переживання на
периферійне місце.
Дру гий на ра тив — це мо дель ґен дер ної іден тич ності, що ви бу до вується
впро довж усьо го жит тя як “ро ман із вла дою”: жінка на ма гається не про сто
відповідати ви мо гам ґен дер но го по ряд ку, а й ак тив но підтри му ва ти владні
мо делі (ма буть, несвідомо сприй ма ю чи патріар хат ну логіку дав ньо русь кої
при каз ки “будь-яка вла да від Бога”), по при їхню руйнівність для її влас ної
сім’ї. Ми спос терігаємо про ник нен ня то талітар ної іде о логії в інтим ну ца ри ну,
коли жінка вва жає, що при й няв ши цю іде о логію як “свою”, вона змо же за хис -
ти ти себе від на с ильства. Нас правді вла да за вжди за ли шається у ви граші, й
на с ильство, фізич не чи сим волічне, є спо со бом са мо ут вер джен ня вла ди.
Ідеал треть о го типу, “жінки-ли сиці”, мож на умов но по зна чи ти як мо -
дель “про тес тно го” типу, в рам ках якої жінка ко нструює влас ну ети ку і сис -
те му ціннос тей, опо зи тив ну офіційно за твер дже ним ґен дер ним мо де лям. У
рам ках цієї мо делі жінка зна хо дить місце ви ра жен ню сек су аль ності, на со ло -
ди, ви бо ру пар тнерів, унікаль ності тілес но го і ду хов но го досвіду. Га даю, що
на явність цих різних і взаємно-опо зи тив них мо де лей мож на роз гля да ти як
ха рак тер ну для по стра дя нської Украї ни, у ма совій свідо мості якої кон ку ру -
ють ґен дерні цінності, по в’я зані з різни ми епо ха ми — сталінізму й “одер жав -
лен ня ґен де ру”, тра диційно го суспільства і тра диційних ґендерних ролей, а
також пошуків нової фемінності вже після розпаду СРСР.
Лiте ра ту ра
Би ог ра фи чес кий ме тод. Исто рия, ме то до ло гия, прак ти ка. — М., 1994.
Бо ву ар С. де. Вто рой пол. — М.; СПб., 1997.
Бо га че вська-Хо мяк М. Білим по білому. Жінки в гро ма дсько му житті Украї ни.
1884–1939. — К., 1995.
94 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 2
Вікторія Су ко ва та
Ва йнштейн О.Улыб ка че шир ско го кота: взгляд на рос сий скую мод ни цу // Жен щи -
на и ви зу аль ные зна ки. — М., 2000.
Га по ва Е.И. Меж ду вой на ми: жен ский воп рос в на ци о наль ных про ек тах // Со ци аль -
ная ис то рия : Еже год ник РАН. — М., 2003.
Зе ли ко ва Ю. Сек су аль ные прак ти ки и куль тур ный шок рос сий ских под рос тков за
ру бе жом // Иной взгляд. Меж дис цип ли нар ный аль ма нах ген дер ных ис сле до ва ний. —
2002. — С. 34–41.
Здра во мыс ло ва Е. Кол лек тив ная би ог ра фия со вре мен ных рос сий ских фе ми нис ток
// Ген дер ное из ме ре ние со ци аль ной и по ли ти чес кой ак тив нос ти в пе ре ход ный пе ри од :
Сбор ник на учных ста тей. Вып. 4. — СПб., 1996.
Кись О. Ма те ри нство и де тство в укра ин ской тра ди ции: де ко нструк ция мифа // Со -
ци аль ная ис то рия : Еже год ник РАН. — М., 2003.
Кон И.С. Этног ра фия де тства. Исто ри чес кий очерк // Этног ра фия де тства. Тра ди -
ци он ные фор мы вос пи та ния де тей и под рос тков у на ро дов Вос точ ной и Юго-Вос точ ной
Азии / Под ред. И.С.Кона. — М., 1983.
Кристл И. Как стать дис си ден том // Би ог ра фи чес кий ме тод в из уче нии по стсо ци а -
лис ти чес ких об ществ. — СПб., 1997.
Ли дер ман Ю.Г. Мо ти вы “про вер ки” и “ис пы та ния” в по стсо вет ской куль ту ре (на ма -
те ри а ле ки не ма тог ра фа 1990-х го дов) : Автореф. ... канд. куль ту ро ло гии. — М., 2003.
Ма ла хов ская А.Н. 20 лет на зад в Ле нин гра де за ро ди лось жен ское дви же ние (К ис то -
рии пер во го фе ми ни стско го жур на ла) // WE/МЫ. Ди а лог Жен щин. Меж ду на род ный
жен ский жур нал. — 1999. — № 9(25).
Не ви га да не. Усні історії остар бай терів / Упо ряд ник Г.Грин чен ко. — Харків, 2004.
Пав ли шин М. Ка нон та іко нос тас. — К., 1997.
Пос пе лов ский Д. То та ли та ризм и ве ро ис по ве да ние. – М., 2003.
Пос тсо вет ские иден тич нос ти / Под ред. В.Во рон ко ва, И.Оствальд. — СПб., 1998.
Райх В.Пси хо ло гия масс и фа шизм / Пер. с англ. Ю.Дон ца. — СПб., 1997.
Рин гель хайм Дж. Жен щи ны и Хо ло кост: пе ре осмыс ле ние ис сле до ва ний // Анто -
логия ген дер ной те о рии. — Минск, 2000.
Рот кирх А. Сек су аль ные би ог ра фии жен щин двух по ко ле ний Рос сии и Фин лян дии
// Би ог ра фи чес кий ме тод в из уче нии по стсо ци а лис ти чес ких об ществ . Ма те ри а лы меж -
ду на род но го се мина ра. Вып.5. — СПб., 1997.
Сми рин Г. “Что с нами слу чи лось”: ме му а ры узни ка Риж ско го гет то Ге ор га Фрид ма на
// Ма те ри а лы X Еже год ной Меж ду на род ной кон фе рен ции по иу да и ке. Ч.1. — М., 2003.
Тем ки на А. Сце на рии сек су аль нос ти и сек су аль ное удо в ольствие в ав то би ог ра фи ях
со вре мен ных рос сий ских жен щин // Ген дер ные ис сле до ва ния. — 1999. – № 3. — С. 23–28.
Тэк Н. У пар ти зан // Жен щи ны на краю Евро пы. — Минск, 2003.
Устная ис то рия и би ог ра фия: жен ский взгляд / Под ред. Е.Ме щер ки ной. — М., 2004.
Уэст К., Зим мер ман Д. Соз да ние ген де ра // Ген дер ные тет ра ди. Вып. 1. — СПб., 1997.
Фуко М. Рож де ние тюрь мы. — М., 1999.
Ха ли мо ва Н. Вой на без до ку мен тов. Вос по ми на ния жен щин Тад жи кис та на о граж -
дан ской вой не 1992–1997 го дов // Жен ская устная ис то рия. Ч. 1. — Биш кек, 2004.
Чуй ки на С. Гра ни цы и по всед нев ная жизнь дис си де нтской сре ды // Би ог ра фи чес -
кий ме тод в из уче нии по стсо ци а лис ти чес ких об ществ. — СПб., 1997.
Ша по ва ло ва В. Жен ские ла гер ные ме му а ры: ла герь как об раз жиз ни // Со ци аль ная
ис то рия. Еже год ник. — М., 2003.
Швей биш С. Еврей ский пар ти зан ский от ряд Ш.Зо ри на // Вес тник ев рей ско го уни -
вер си те та в Мос кве. — 1996. — № 3. — С. 13–21.
Thompson P. The Voice of the Past: Oral History. — Oxford, 2000.
Wood E. The Baba and the Comrade: Gender and Politics in Revolutionary Russia. —
Bloomington, 1997.
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 2 95
Ґен дер на іден тичність і ко нстру ю ван ня пам ’яті кри зо вих мо ментів історії
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-5939 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1563-4426 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-30T12:00:15Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Iнститут соціології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Суковатая, В. 2010-02-11T14:41:05Z 2010-02-11T14:41:05Z 2009 Гендерная идентичность и конструирование памяти кризисных моментов истории: женские стратегии выживания / В. Суковатая // Социология: теория, методы, маркетинг. — 2009. — № 2. — С. 67-95. — Бібліогр.: 31 назв. — рос. 1563-4426 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5939 The article is devoted to the analysis of the Ukrainian women's autobiographical narratives, whose youth has concurred with the war and post-war periods of the Soviet history. The methodology of research is based on principles of gender theory, oral history and the philosophy of everyday life. The qualitative methods of the analysis of interview are used by the author. The purpose of research is: reconstruction of the sources of women's identity forming in the Soviet (Stalinist) period, the ways of their sexual individualization under conditions of the totalitarian authority, correlation of personal and public events in the women's memory of the senior generation. The result of research is: description of different strategies of the women's individualities' adaptation to the requirements of the totalitarian authority, which can be defined as: a "protest type" (critical in relation to official values), a "romantic femininity" (adapting to official gender requirements), "a flirting with the authority" (aspiring to become a "part" of totalitarian authority). Each of these strategies assumes a physical survival in conditions of totalitarian culture by breaking, or, on the contrary, preservation of individual system of moral values. uk ru Iнститут соціології НАН України Гендерная идентичность и конструирование памяти кризисных моментов истории: женские стратегии выживания Ґендерна ідентичність і конструювання пам'яті кризових моментів історії: жіночі стратегії виживання Article published earlier |
| spellingShingle | Гендерная идентичность и конструирование памяти кризисных моментов истории: женские стратегии выживания Суковатая, В. |
| title | Гендерная идентичность и конструирование памяти кризисных моментов истории: женские стратегии выживания |
| title_alt | Ґендерна ідентичність і конструювання пам'яті кризових моментів історії: жіночі стратегії виживання |
| title_full | Гендерная идентичность и конструирование памяти кризисных моментов истории: женские стратегии выживания |
| title_fullStr | Гендерная идентичность и конструирование памяти кризисных моментов истории: женские стратегии выживания |
| title_full_unstemmed | Гендерная идентичность и конструирование памяти кризисных моментов истории: женские стратегии выживания |
| title_short | Гендерная идентичность и конструирование памяти кризисных моментов истории: женские стратегии выживания |
| title_sort | гендерная идентичность и конструирование памяти кризисных моментов истории: женские стратегии выживания |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5939 |
| work_keys_str_mv | AT sukovataâv gendernaâidentičnostʹikonstruirovaniepamâtikrizisnyhmomentovistoriiženskiestrategiivyživaniâ AT sukovataâv gendernaídentičnístʹíkonstruûvannâpamâtíkrizovihmomentívístoríížínočístrategííviživannâ |