Проблематика современного социологического теоретизирования
The textbook chapter is seeking to elucidate the chief trends of contemporary sociological theorizing as well as its principle problematique. Contemporary theorists are defined here as thinkers who have begun their intellectual careers after the death of Talcott Parsons. As the main problem of conte...
Saved in:
| Date: | 2009 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут соціології НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5944 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Проблематика современного социологического теоретизирования / П. Кутуев // Социология: теория, методы, маркетинг. — 2009. — № 2. — С. 144-165. — Бібліогр.: 50 назв. — рос. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859968185901514752 |
|---|---|
| author | Кутуев, П. |
| author_facet | Кутуев, П. |
| citation_txt | Проблематика современного социологического теоретизирования / П. Кутуев // Социология: теория, методы, маркетинг. — 2009. — № 2. — С. 144-165. — Бібліогр.: 50 назв. — рос. |
| collection | DSpace DC |
| description | The textbook chapter is seeking to elucidate the chief trends of contemporary sociological theorizing as well as its principle problematique. Contemporary theorists are defined here as thinkers who have begun their intellectual careers after the death of Talcott Parsons. As the main problem of contemporary sociological theorizing the issue of modernity - its origins, developments and prospects - is identified. Thus, the chapter outlines principle approaches to the conceptualization of modernity, while making the distinction among the notions of "formation of modernity", "modernization", and "development". The chapter discusses the trends of social changes in the XX century. It also juxtaposes the background assumptions of positivist and postpositivist philosophy of science which serve as an underpinning of the sociological theorizing. The chapter questions traditional Eurocentric interpretation of the global history, while trying to avoid trap of the Orient-centered thinking. The text examines the structure of sociological theorizing on modernity and evaluates its claims to the practical utility.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:21:32Z |
| format | Article |
| fulltext |
Пав ло Кутуєв
Проб ле ма ти ка су час но го соціологічно го те о ре ти зу ван ня
СОЦІОЛОГІЧНА ОСВІТА
ПАВЛО КУТУЄВ,
äîê òîð ñîö³îëîã³÷íèõ íàóê, ïðî ôå ñîð êà ôåä -
ðè òåî𳿠òà ìå òî äî ëî㳿 ñîö³îëî㳿 Íàö³î -
íàëü íî ãî ïå äà ãîã³÷íî ãî óí³âåð ñè òå òó ³ìåí³
Ì.Ï.Äðà ãî ìà íî âà
Проб ле ма ти ка су час но го соціологічно го
те о ре ти зу ван ня1
Abstract
The textbook chapter is seeking to elucidate the chief trends of contemporary socio -
logical theorizing as well as its principle problematique. Contemporary theorists are
defined here as thinkers who have begun their intellectual careers after the death of
Talcott Parsons. As the main problem of contemporary sociological theorizing the issue
of modernity — its origins, developments and prospects — is identified. Thus, the chapter
outlines principle approaches to the conceptualization of modernity, while making the
distinction among the notions of “formation of modernity”, “moderniza tion”, and
“development”. The chapter discusses the trends of social changes in the XX century. It
also juxtaposes the background assumptions of positivist and postpositivist philosophy
of science which serve as an underpinning of the sociological theorizing. The chapter
questions traditional Eurocentric interpretation of the global history, while trying to
avoid trap of the Orient-centered thinking. The text examines the structure of socio -
logical theorizing on modernity and evaluates its claims to the practical utility.
Цей розділ має на меті роз гля ну ти основні тен денції су час но го соціо -
логічно го те о ре ти зу ван ня, а та кож го лов ну про бле ма ти ку, на якій зосере -
джуються те перішні суспільствоз навці. Під су час ни ми соціоло ги-те о ре ти ки
у цьо му розділі ро зуміють мис ли телів, які роз по ча ли свою са мостійну про -
фесійну кар’єру після смерті остан ньо го кла си ка соціології — Тал ко та Пар -
144 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 2
1 Розділ з на вчаль но го посібни ка “Соціологія” за ре дакцією В.Б.Євту ха та П.В.Ку -
туєва. Нав чаль ний посібник готує ко лек тив ка фед ри теорії та ме то до логії соціології
Національ но го пе да гогічно го універ си те ту ім. М.П.Дра го ма но ва.
сон са, тоб то після 1979 року. Розділ не про по нує огля ду та кла сифікації
дослідниць ких про грам у су часній соціології (таке за вдан ня ви ма гає окре -
мо го посібни ка). На томість у розділі іден тифікується стриж не ве та фун да -
мен таль не для більшості сьо годнішніх соціологів-те о ре тиків пи тан ня. Та -
ким за сад ни чим пи тан ням є про бле ма по ход жен ня, роз вит ку та пер спек тив
мо дер ну як виз на чаль ної ха рак те рис ти ки суспільства, в яко му ми живемо.
Мо дерн як цен траль на про бле ма су час ної соціологічної теорії
Від мо мен ту сво го по стан ня соціологічна теорія зо се ред жу ва ла ся на
про блемі фор му ван ня мо дер ну. Це пи тан ня уви раз ню ва ло ся за леж но від те -
о ре тич ної та іде о логічної орієнтації дослідни ка. Так, німець кий соціолог
Фрідріх Тьоніс за про ва див ди хо томію спільно ти і суспільства, де бе зо со бо -
ве, уґрун то ва не на фор маль них інсти туціях кон трак ту суспільство було
терміно логічним еквіва лен том мо дер ну, який за сту пав соціаль ну орга ніза -
цію, що мала своїм підмурівком органічні осо бові зв’яз ки (при кла да ми
останніх є се ред ньовічні гільдії та кор по рації, а та кож бра тства, що ви ни ка -
ють на вко ло релігійних культів). Такі мис ли телі, як Анрі де Сен-Си мон,
Оґюст Конт та Гер берт Спен сер, уба ча ли інди ка тор мо дер ну в по станні
індустріаль но го суспільства, на томість Карл Маркс та Макс Ве бер до слi -
джу ва ли інституціональну динаміку капіталізму як центрального елементу
модерну.
Су часні мис ли телі — ізр аїльський соціолог Шму ель Ейзен штадт і його
німець кий колеґа Вольфґанґ Шлюх тер — про по ну ють новітнє виз на чен ня
мо дер ну: “У струк тур них термінах мо дерність вклю ча ла такі виміри, як ди -
фе ренціація, урбанізація, індустріалізація та сис те ма ко мунікацій...; з точ ки
зору інсти туціональ ної, до цих вимірів на ле жа ла національ на дер жа ва та
раціональ на капіталістич на еко номіка; з точ ки зору куль тур ної, вони вмож -
ли ви ли ство рен ня но вих ко лек тив них іден тич нос тей, по в’я за них із націо -
наль ною дер жа вою, але вод но раз за коріне них у куль турній про грамі, яка пе -
ре дба ча ла роз маїті спо со би струк ту ру ван ня го лов них пло щин суспільно го
жит тя” [Eisenstadt, Schluchter, 1998: р. 3]. Відтак, мо дерн, з од но го боку, стає
універ саль ним фе но ме ном (іна кше ка жу чи, Захід втра чає свою мо но полію
на ньо го), з іншо го — це яви ще сприй мається у мно жині, тоб то існує не єди -
ний мо дерн, а чис ленні мо дер ни. Поп ри ревізію, ба навіть ре ко нструкцію
своїх по пе редніх євро цен тр истських по глядів, навіть така по зиція чіль -
ників ідеї чис лен них мо дернів не може за до воль ни ти ра ди кальніше кри ло
цієї па ра диг ми, реп ре зен то ва не Сан джеєм Суб рах ман ’я мом [Subrah ma ny -
am, 1998: р. 75–104]. Для цьо го аме ри ка нсько го вче но го індійсько го похо -
дження фор му ван ня мо дер ну було не реґіональ ним фе но ме ном, зміст яко го
схоп лює фор му ла “підне сен ня За хо ду”, а ґло баль ним про це сом1. З пер спек -
ти ви Субрахман’ямового підходу поширена серед учених інтерпретація ко -
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 2 145
Проб ле ма ти ка су час но го соціологічно го те о ре ти зу ван ня
1 Се ред незлічен них роз думів з при во ду “підне сен ня За хо ду” взірце ви ми за своєю кон -
цеп ту аль ною строгістю та ла конічністю є ко мен тарі Дуґласа Нор та та Деніела Широ
[North, Thomas, 1970; Chirot, 1985].
лоніального правління, накинутого Заходом на Решту, як двигуна мо дер -
нізації втрачає свою авторитетність.
Заз ви чай підне сен ня мо дер но го суспільства на За ході кон цеп ту алізу -
ється із за сто су ван ням ка те горії “мо дернізація”. Це є не до реч ним — мо -
дернізація має по сту пи ти ся місцем по нят тю “фор му ван ня мо дер ну”. Фор -
му ван ня мо дер ну як типу суспільства, що бере свої ви то ки з XVI століття, є
ґло баль ним ру хом, спов не ним су перечнос тей і ка таклізмів, ру хом, який
одна ко вою мірою ха рак те ри зується ка те горіями “проґрес” і “реґрес”, “ди фе -
ренціація” і “де ди фе ренціація”, “раціоналізація” й “ірраціоналізація”. Клю -
чо ви ми вимірами фор му ван ня мо дер ну є про це си роз вою капіталізму, фор -
му ван ня дер жа ви та нації і по стан ня націоналізму як відповідної іде о логії
національ ної дер жа ви. Виз нан ня фак ту, що пер ша, так зва на ориґіна льна
мо дерність роз ви ну ла ся на За ході, не має знеціню ва ти вне сок інших су -
спільств та цивілізацій до по стан ня мо дер но го соціаль но го по ряд ку та орi -
єн тації дії. Фор му ван ня мо дер ну є на бо ром кон тинґен тних змін, які не ске -
ро ву ють ся єди ною ме тою та відбу ва ють ся в рам ках ав то ном них сфер су -
спільства, по в’я за них між со бою че рез ме ханізм вибірко вої спорідне ності.
По нят тя “кон тинґентність”, за про по но ва не Т.Пар сон сом, озна чає, що на -
слідки соціаль них про цесів не є на пе ред де терміно ва ни ми, а відтак, за вжди
існує мож ливість аль тер на тив но го роз вит ку подій [Vanderstaeten, 2002].
Ви ко рис тан ня Ве бе ро вої кон цепції-ме та фо ри “вибірко ва спорідненість”
дає змо гу уник ну ти пас ток ре дукціонізму та мо но ка у заль ності. За та ких об -
ста вин леґітим но по трак то ву ва ти мо дерн як гру, пе ребіг якої пе ре бу ває під
упли вом не сподіва них чин ників [Кутуєв, 1999]1.
По нят тя “мо дернізація” пе ре дба чає на явність у соціаль них діячів
більш- менш де таль ної візії мо дер ну. Було б безпідстав но вва жа ти, що пра -
ви телі та інте лек ту а ли ХVI століття чи навіть доби Просвітниц тва були
носіями інстру мен таль ної раціональ ності та праг ну ли зре алізу ва ти про ект
мо дер ну в усіх його відо мих нам вимірах. Па ра диг ма тич ни ми в цьо му сенсі є
ре фор ми Пєтра І, які незрідка оціню ють як спро бу мо дернізації Росії. Про -
ник ли вий спос терігач та аналітик істо рич но го про це су В.Ключєвскій по -
гля нув на ре фор ма то рську діяльність Пєтра І не за му ле ним оком та дійшов
вис нов ку, що вона мала вель ми відда ле ний сто су нок до “мо дернізації”. Це
по твер джує не ува га Пєтра І до політич но го по ряд ку та суспільної мо ралі
За хо ду. Лише за вдя ки своїй при родній чут ли вості, за ува жує Ключєвскій,
Пьотр І не міг не помітити, що на ро ди За хо ду ви хо ву ють ся і міцніють не ба -
то гом та катівнею. Поп ри ці інтуї тивні осяг нен ня, “вся пе ре тво рю валь на
його діяльність ке ру ва ла ся дум кою про не обхідність та все мо гутність влад -
но го при му су (курс. мій. — П.К.): він сподівав ся лише си лою на в’я за ти на ро -
ду бла га, яких йому бра ку ва ло і, відповідно, вірив у мож ливість відвер ну ти
на род не жит тя від його істо рич но го річища та увібга ти його в нові бе ре ги”.
Звідси вип ли ває логічний вис но вок: Пьотр І “шу кав на За ході техніки, а не
цивілізації (кур сив мій. — П.К.)”. Ключєвскій у та кий спосіб підсу мо вує
освітню по до рож Пєтра І до Західної Євро пи: “Вид но, що, ви ру шив ши на
146 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 2
Пав ло Кутуєв
1 Де тальніше про роль та ких “не пе ред ба чу ва них” та “ка ла мут них” вимірів мо дер ну, як
раса, етнічність, релігія та націоналізм, див.: [Tiryakian, 1997].
Захід за його на укою, мос ковські учні не под ума ли, як три ма ти ся в там -
тешній об ста новці. Пиль но сте жа чи за ре мес ла ми, вони не вва жа ли за по -
трібне при див ля ти ся до там тешніх зви чаїв та по рядків, не помітили, що у
себе в Німецькій сло боді вони зна ли ся з по кидь ка ми (курс. мій. — П.К.) того
світу, з яким те пер вони зустрілися..., і, увірвав ши ся до не звич но го їм по ряд -
но го суспільства, всюди залишали відбитки своїх москворецьких звичаїв,
що змушувало мислячих людей дивуватися, невже це владні просвітителі
своєї країни” [Ключевский, 1989: т. 4, с. 43–44; 21; 24].
У кон тексті цих мірку вань, мо дернізацію як спосіб до сяг нен ня мо дер ну
мож на ро зуміти як цілес пря мо ва ну ра ди кал ьну транс фор мацію суспільст -
ва, що за тор кує як мікрорівень — на прик лад, зміню ю чи зраз ки соціаль ної дії
та її орієнтацій, фор му ю чи нову іден тичність — так і інсти туціональ ну
струк ту ру соціуму. Цей про цес спри чи няється до ди фе ренціації підсис тем
со ціаль ної сис те ми. За інтер пре тацією Т.Пар сон са, процес модернізації
вклю чає такі стадії:
1. Ди фе ренціації, яка ста но вить “поділ еле мен ту струк ту ри у со ціаль -
ній сис темі на два чи більше еле ментів або струк тур, які відрізня ють -
ся з огля ду на їхні ха рак те рис ти ки та функціональ ну зна чущість для
сис те ми”.
2. Ці еле мен ти ста ють ефек тивнішими, по за як за зна ють адап тив но го
“апґрей ду”, інши ми сло ва ми “шир ше коло ре сурсів стає дос туп ним
для соціаль них підрозділів, відтак їхнє функціону ван ня може звіль -
ни ти ся від де я ких з об ме жень їхніх по пе ред ників”.
3. Після двох по пе редніх стадій по стає про бле ма вклю чен ня ди фе рен -
ційо ва них еле ментів до шир шої сис те ми.
4. Щоби про цес вклю чен ня міг відбу ти ся та інсти туціоналізу ва ти ся, він
“має суп ро вод жу ва ти ся ціннісною ґене ралізацією, якщо різні еле -
мен ти суспільства пре тен ду ють на відповідну леґіти мацію та спо со -
би орієнтації для но во го зраз ка дії... Коли ме ре жа соціаль но струк ту -
ро ва ної си ту ації стає складнішою, ціннісний зра зок має піднес ти ся
на ви щий рівень, щоб ґаран ту ва ти соціаль ну стабільність” [Parsons,
1971: р. 26; 27].
Мо дернізація — в іде аль но-ти по во му вимірі — сприяє роз вит ку ціннос -
тей раціоналізму та індивідуалізму, є ру хом від пар ти ку ля риз му й при пи су
до універ салізму та до сяг нен ня. Утім, ці зміни ма ють важ ливі наслідки для
макрорівня.
Окрес ле ну вище схе му в жод но му разі не мож на роз гля да ти як інваріан -
тну та апріорну. Вона ви ма гає зістав лен ня з кож ним окре мим досліджу ва -
ним ви пад ком. Ба більше, вклю чен ня може трап ля ти ся у зба лан со ваній та не -
зба лан со ваній фор мах. За пер шої си ту ації кож на підсис те ма опе рує згідно зі
своєю ав то ном ною логікою, на томість у дру го му ви пад ку логіка однієї під -
сис те ми підпо ряд ко вує собі інші. За при кла ди остан ньої тен денції прав лять
ленінські — на за гал то талітарні — ре жи ми, які на ки да ють логіку по літич ної
підсис те ми на еко номічну, соцієталь ну та соціокуль тур ну сфе ри, та су часні
неолібе ральні ре жи ми на гро мад жен ня капіталу, що підпо ряд ко ву ють су -
спільство логіці рин ку (еко номічної підсис те ми). Відповідно, та кий інсти -
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 2 147
Проб ле ма ти ка су час но го соціологічно го те о ре ти зу ван ня
тут, як де мок ратія, є не лише ево люційною універсалією; вона також є
континґентним наслідком констеляції соціально-політичних сил.
На томість я кон цеп ту алізую роз ви ток як взаємодію еко номічно го зрос -
тан ня, кон солідації інсти туцій де мок ратії, участі в політиці та по ва ги до
прав лю ди ни в поєднанні з рівністю мож ли вос тей та за галь ним доб ро бу том.
Відтак, роз ви ток мож на ро зуміти і як осно ву еман си па то рських про ектів,
і як засіб кон тро лю: соціаль но го — все ре дині кор донів індивіду аль них су -
спільств — та політич но го — у пло щині міждер жав ної сис те ми. Роз ви ток
більше зо се ред жується на змінах на мак рорівні: на еко номічно му зрос танні,
роз бу дові / пе ре бу дові дер жа ви, соціальній політиці [Grosfoguel, Cer van -
tes- Rodríguez, 2002: р. XXIII; Myrdal, 1974]. Але всі ці за хо ди не мо жуть не
по зна ча ти ся на індивіді, його ціннос тях та стра тегії по бу до ви соціаль ної дії.
Відповідно, роз ви ток і мо дернізація пе ре пліта ють ся, по за як нова іден тич -
ність чле на національ ної (уяв ної) спільно ти (мікрорівень) може ви ни ка ти
як наслідок упро вад жен ня дер жа вою відповідної освітньої політики (мак -
рорівень).
Роз ме жу ван ня роз вит ку і мо дернізації є умов ним, тоб то має іде аль -
но-ти по вий, аналітич ний ха рак тер, по за як ці про це си пе ре дба ча ють на -
явність симбіот ич них відно син між ними (кар ти на соціаль но го світу була б
не пов ною без сво го треть о го еле мен ту — не до роз вит ку). Така кон цеп ту аль -
на ди фе ренціація умож лив лює відок рем лен ня роз ви не них суспільств від
мо дер них. СРСР та на ц истську Німеч чи ну мож на роз гля да ти як роз ви нені
суспільства, що на ма га ли ся про тис та ви ти мо дер ну влас ну аль тер на ти ву;
сьо го ден на Саудівська Аравія та кож є еко номічно та тех но логічно роз ви не -
ною краї ною, суспільні відно си ни якої дос то ту не узгод жу ють ся з візією мо -
дер ну (дос тат ньо на вес ти такі озна ки суспільно-політич но го жит тя цієї
краї ни, як ав ток ра тич ний політич ний ре жим та вик лю чен ня жінок поза
публічну сфе ру). І на впа ки, слід при га да ти спос те ре жен ня Ве бе ра про на -
явність ето су раціональ но го капіталізму в слаборозвиненій периферії —
Північній Америці XVIII століття — навіть за відсутності відповідних ма те -
ріальних структур.
Проб ле ми, що поєдну ють ся під егідою фе но менів мо дернізації та роз -
вит ку — а та кож їхня іде аль на реп ре зен тація у формі дослідниць ких про -
грам — ви ко ну ють важ ли ву функцію за без пе чен ня ака демічної та політич -
ної спільнот кон тек стом для за галь них дис кусій. Вони та кож слу гу ють
підмурівком як для роз мислів про су час ний соціум, так і для роз роб лен ня
політики, ске ро ва ної на реалізацію суспільно го бла га. Рівно час но ці по нят -
тя діють як своєрідний под раз ник для на уковців та учас ників публічної сфе -
ри, по за як реф лексії про мо дерн незрідка ке ру ють ся зіткнен ням поміж імпе -
ра ти ва ми гра нич но го, то таль но го по яс нен ня та ви мо га ми праг ма тич ної зо -
се ред же ності на кон кретніших пи тан нях; влас не таке тер тя є ха рак тер ним
для досвіду мо дер ну. На дум ку фран цузь ко го соціоло га Алена Ту ре на, мо -
дерн є по лем на пру ги поміж дво ма конфліктни ми при нци па ми: ро зу му та
суб’єктив ності. Правління ро зу му спри чи няється до нор малізації та стан -
дар ти зації (у цьо му мо менті Ту рен провіщає тезу аме ри ка нсько го соціоло га
Джор джа Рит це ра про мак до наль ди зацію), які не лише зруй ну ва ли ав то -
номію робітни ка, а й про ник ли до сфер ко мунікації та спо жи ван ня. Су часні
148 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 2
Пав ло Кутуєв
суспільства роз ви не но го світу де далі більше схожі на фірму, яка бо реть ся за
ви жи ван ня на міжна род но му рин ку; вод но час по ши рюється за не по коєння
про бле мою іден тич ності, яка на Півдні на бу ває фор ми но во го ко муніта риз -
му, а на Півночі — на рцис тич но го індивідуалізму. Наслідком над силь ної ак -
цен ту ації лише од но го виміру мо дер ну є роз’єднання розуму і суб’єкта: “Без
Розуму Суб’єкт фіксується на питанні ідентичності, потрапляючи таким
робом у пастку; без Суб’єкта Розум стає інструментом панування” [Tou -
raine, 1995: р. 6].
Фун да мен тальні про бле ми соціаль но го світу не мож ли во ре ле ван тно
осяг ну ти в по вер хо во-дес крип тив них ка те горіях, які є або ен коміями (при -
міром, дис курс неолібе раль ної ґло балізації), або інвек ти ва ми (інтер пре -
тація будь-яких подій у світі як бо роть би з без жаль ною логікою нагрома -
дження капіталу).
Сьо годні неолібе ралізм є іде о логією, яка має ста тус ге ге моністич ної з
огля ду на її вплив як на те о ре ти зу ван ня, так і фор му ван ня політики. Нео -
лібе ралізм істо рич но по в’я за ний з кри ти кою мар ксиз му австрійською еко -
номічною шко лою, з іде я ми мо не та риз му Мілто на Фрид ма на та консер -
вативною візією соціаль ної ево люції як са мо ор ганізо ву валь но го про це су
Фрід ріха фон Гаєка. Суть неолібе раль ної літанії є в кон ста тації смерті ре -
гуль о ва ної еко номіки, місце якої за сту па ють кор по рації постіндустріаль но -
го кштал ту. Ці кор по рації навіть на тра диційних рин ках — на прик лад, га зо -
во му — опе ру ють у стилі бірж, уповні відповіда ю чи візії вільно го рин ку
Адама Сміта та Альфреда Мар ша ла. Серія кор по ра тив них бан крутств но во -
го ти ся чоліття, сим во лом яких є крах у 2001 році аме ри ка нської га зо вої кор -
по рації “Енрон”, про мо вис то засвідчила, що неоліберальна формула дає збої
в контексті не тільки Решти, але й першого світу.
За при клад про ти леж но го то таль но-кри тич но го підхо ду пра вить по яс -
нен ня мо ти вації Мо ха ме да Ати (од но го з пілотів-смер тників, які ата ку ва ли
вежі Світо во го цен тру торгівлі в Нью-Йор ку 11 ве рес ня 2001 року), його не -
ба жан ням бра ти участь у підпо ряд ко ва но му логіці та ви мо гам ком панії
“Disney World” пе ре пла ну ванні історичних районів Каїра [Re tort, 2004].
Се ред уче них-соціологів, які вклю чені до про це су роз бу до ви за галь ної
теорії, по ши рюється пе ре ко нан ня про не обхідність взаємодії різних до -
слідниць ких про грам та іде о логій, взаємодії, яка б до ла ла об ме жен ня стра -
те гем конфлікту або, у кра що му разі, за по зи чен ня кон цепцій, до ся га ю чи
син те зу. На тлі збе ре жен ня ге ге монії прак ти кою інте лек ту аль но го “зни щен -
ня” па ра диг маль но го “іншо го” за гос трюється по тре ба у зба лан со ванішому,
ба га то вимірнішому та син те тич но му підході, який воднораз буде на си че -
ним емпіричними даними.
Кон тро версії дис кур су про мо дерн
Сьо годні соціологічний дис курс про мо дерн посідає цен траль не місце в
те о ре ти зу ванні західної ака демічної спільно ти: навіть по вер хо вий по гляд
на провідні про фесійні жур на ли — як-от ви дан ня кштал ту “European Journal
of Social Theory” — фіксує при сутність терміна “мо дерн” у назві більшості
ста тей, що з’яв ля ють ся на їхніх сторінках. Вод но час кон цепції мо дер ну, мо -
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 2 149
Проб ле ма ти ка су час но го соціологічно го те о ре ти зу ван ня
дернізації та роз вит ку є “яб лу ком роз бра ту” для ака демічних спільнот як
пер шо го, так і треть о го світу. Щодо су час ної Украї ни, тоб то ко лиш ньо го
дру го го світу, я зма лю вав та продіаг нос ту вав ви то ки трагікомічних ме та -
мор фоз дис кур су про мо дерн та мо дернізацію у своїй розвідці “Спільно та
ри ту а лу мо дернізації: від ло го су до куль ту” [Кутуєв, 2007].
З вірою вче них Фу ку я мо во го “при зо ву” в не за пе реч но твор чий по -
тенціал мо дернізації кон трас тує па фос гнівно го за суд жен ня вче ни ми лівого
та бо ру неґатив них суспільних імплікацій на вер нен ня прав ля чих верств
дру го го і треть о го світів до клю чо вих ціннос тей мо дер ну — лібе ралізму та
капіталізму. Цілком підста во вим буде виз на чи ти гли бо ко за коріне ний в
ака демічних ко лах За хо ду скеп сис сто сов но по зи тив но го по тенціалу мо дер -
ну та мо дернізації як одну з маніфес тацій по стмо дер ної куль ту ри над лиш ку.
Інте лек ту а ли треть о го світу є так само роз ме жо ва ни ми в осяг ненні зна чен -
ня мо дернізації: для одних вона за ли шається західною об лу дою, інші інтер -
пре ту ють її в дусі еман си пації, ви ко рис то ву ю чи ідею мо дер ну як нор ма тив -
не обґрун ту ван ня для за суд жен ня прак тик авторитарних автохтонних ре -
жи мів (приміром, саме така постановка є вельми характерною для ки та й -
ських дисидентів).
Се ред східноєвро пе йських неофітів кон цепцій мо дер ну та мо дернізації
по ши ре не спро ще не, спов не не ей форії по трак ту ван ня змісту цьо го про це су,
по трак ту ван ня, яке не хтує суттєвим не за до во лен ням, спри чи не ним тя га -
рем мо дернізації. Відтак, за пе ре чен ня реалій мо дер ну інтер пре тується суто
як вияв гли бо ко го тра диціоналізму. Приміром, дер жав ний сек ре тар Мi -
ністе рства зовнішніх справ Польщі про фе сор А.Рот фельд по яс ню вав ґло -
баль ний те ро ризм сліпим про тес том про ти по сту пу мо дернізації (він
сприй має цей фе но мен як “за ко до ва ний” в історії лю дства) з боку спільнот,
що вбачають у модерні загрозу своїм способу життя та культурі [Rotfeld,
2004].
Учень фун да то ра світ-сис тем но го аналізу І.Ва лер стай на Ге оргій Дер -
луг ’ян, який пра цює нині в Northwestern University (Чи ка го), про по нує роз -
гля да ти ісла мський те ро ризм не як похідну діяль ності ґло баль но го джи ха -
ду, рушійною си лою яко го є не на висть до західно го, лібе раль но го, фак тич но
Ве бе ро во го за свої ми ха рак те рис ти ка ми, мо дер ну, а як про дукт взаємодії
кон сте ляцій ло каль них та ґло баль них струк тур них (соціаль но-еко но міч -
них та політич них) чин ників. Бо роть ба за не за лежність Чечні по ста ла на тлі
хронічно го без робіття че че нсько го на се лен ня (за часи СРСР рівень без -
робіття се ред чо ловіків у сільській місце вості Че че но-Інгу шської АРСР
сягав 40%), за старілої про мис ло вої інфрас трук ту ри та вис на жен ня за пасів
на фти. Ба більше, зміна ге о політич но го та світо во го іде о логічно го лан д -
шафтів ли ши ли організа торів бо роть би за не за лежність у міжна родній ізо -
ляції. Як наслідок, Че че нська ре во люція, що роз по ча ла ся як антиім періа -
лістич ний рух з ухи лом до соціалізму та де ве лоп мен талізму, транс фор му ва -
ла ся у ме ре жу організацій чіфдо мсько го шти бу, що підтри му ва ли своє існу -
ван ня, звер та ю чись до ра ди каль ної версії си ло во го підприємниц тва. У ви -
пад ку че че нських військо вих лідерів іслам став не більш ніж опор туністич -
но об ра ною іде о логією-як-ви ра зом-гру по вих-інте ресів, що умож лив лю ва -
ла як леґітимізацію їхньої діяль ності в термінах руху ісла мсько го ра ди -
150 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 2
Пав ло Кутуєв
калізму, так і ви ко рис тан ня ре сурсів цьо го руху. “Жо ден із че ченців, котрі
ски ну ли у ве ресні–жовтні 1991 року місце ву но мен кла ту ру, не був тра -
диційним шля хет ним бан ди том (аб ре ком) або суфійським місти ком, — не
без іронії пише Г.Дер луг ’ян. — Усі вони були ви пус кни ка ми або, в край ньо -
му разі, відра хо ва ни ми з ра дя нських ви щих на вчаль них за кладів, як ци -
вільних, так і військо вих” [Derluguian, 1999: p. 20]. За вер шен ня хо лод ної
війни вне мож ли ви ло ви ко рис тан ня че че нськи ми ліде ра ми си ту ації проти-
стояння над дер жав, коли успішні по встан ня у краї нах треть о го світу ак тив но
підтри му ва ла одна зі сторін ґло баль но го конфлікту. “По над те, — веде далі
Дер луг ’ян, — на силь ниць ке ре ду ку ван ня міжна род но го іде о логічно го поля
до про тис то ян ня поміж неолібе раль ною орто доксією та на тивістською1 ре -
акцією (так, як це змаль о ва но фор му ла ми-бес тсе ле ра ми Бен джаміна Бар бе -
ра “Джи хад про ти МакСвіту” та Се мю е ла Ган тинґтона ”Зіткнен ня ци вілi -
зацій”) де мо нструє вла ду са мос прав джу ва но го про роц тва, спря мо ву ю чи
про тес ти щой но змаргіналізо ва них груп та реґіонів по всьо му світу у на -
прямі на тивістських конфліктів. Не що дав ня реісламізація Чечні є яс кра -
вим при кла дом та кої тен денції” [Derluguian, 1999: p. 7].
Сво го часу Сталін ра див уче ним, як сприй ма ти ра дя нський лад: “ Пере -
хвалювати наш устрій не вар то, не дох ва лю ва ти теж не мож на. У рам ках тре -
ба три ма ти ся” [Сло во то ва ри щу Ста ли ну, 2002: c. 184]. Сталінова мак си ма
при дат на не лише для оціню ван ня дис кур су про мо дерн та мо дернізацію, а й
для по трак ту ван ня са мих цих фе но менів. Мис ли телі, які опе ру ють у рам ках
па ра дигм по стмо дер ну/по стко лоніалізму/по строз вит ку, пал ко за пе ре чу -
ють саму мож ливість існу ван ня зв’яз ку поміж міліта риз мом, куль тур ною
зверхністю та ксе но фобією, з од но го боку, і національ ни ми “тра диціями” — з
іншо го. Приміром, Пак Нак-чон по яс нює жор стокість япо нської армії сто -
сов но цивільно го на се лен ня оку по ва них азійських країн віднос но успіш -
ною мо дернізацією краї ни вранішньо го со нця, за західни ми зраз ка ми (од -
ним із га сел Мейдзі-ісин було “по ли ши ти Азію та увійти до Євро пи”). При
цьо му він цілком оми нає вплив спад ку ми ну ло го та риси національ ної куль -
ту ри, по при вель ми аґре сив ну уста нов ку Японії щодо своїх сусідів — як то
було влас ти во їй ще з часів се ред ньовіччя. За Пак Нак-чо ном, наслідком мо -
дернізації ста ло по трак ту ван ня япон ця ми реш ти на се лен ня Азії як дру го -
сор тно го “іншо го”, що на га дує став лен ня євро пейців до корінно го на се лен -
ня Африки та Америк [Paik Nak-chung, 2000: p. 73–86]. Вод но раз ото тож -
нен ня за по зи чен ня західних мо де лей по ведінки (за сто су ван ня страв фран -
цузь кої кухні під час офіційних при й омів в імпе ра то рсько му дворі та сюр -
туки/фра ки як фор маль ний одяг) із мо дер ни ми ціннос тя ми є не про сто
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 2 151
Проб ле ма ти ка су час но го соціологічно го те о ре ти зу ван ня
1 На тивізм — іде о логія та рух, які про го ло шу ють пер винність інте ресів “корінних”
меш канців пев ної те ри торії щодо но вопри бульців. Відтак, на тивісти ви ко рис то ву ють
арґумен ти ”крові та ґрун ту”, тоб то кров ної спорідне ності й те ри торіаль ної спільності як
осно ви етнічної / національ ної / політич ної спільно ти. На тивізм є во ро жим до імміґрації
та відзна чається во йов ни чим за хис том “чис то ти” своєї куль ту ри. Еле мен ти на ти віст -
сько го дис кур су при сутні в ”по чвен ни чес тве” Ф.Дос тоєвсько го, се ред су час них пред -
став ників на тивізму своєю різкістю, пря молінійністю та ра ди кальністю вирізняв ся не -
що дав но по мер лий С.Ган тинґтон (де тальніше див.: [Capetillo-Ponce, 2007]).
сумнівним, а та ким, що вво дить в ома ну. Ко ре йський кри тик по стко ло -
ніаль но го ґатун ку або несвідо мий, або зу мис но не хтує про зо ри ми па ра ле ля -
ми між його влас ним про ек том по до лан ня мо дер ну та ана логічною спро бою
япо нських інте лек ту алів. Останні в роз пал війни на Ти хо му оке ані — в 1942
році — зор ганізу ва ли сим позіум під на звою “До ла ю чи мо дерн” (кіндаї но чо -
ко ку). Один з-поміж іде о логів цьо го руху Суд зукі Сіге та ка ви су нув ідею
відмо ви ти ся від мо дер ну че рез по до лан ня та ких його вимірів, як де мок ратія
в політиці, капіталізм в еко номіці та лібе ралізм у мис ленні. Така стра тегія
була по кли ка на “зня ти” ди фе ренціацію, яку несе із со бою мо дерн, та відно -
ви ти міфічну цілісність япо нської тра диції [Harootunian, 2000]. Як ба чи мо,
са мосвідомість іде о логів япо нсько го ре жи му відповідала не стільки мо дер -
ну, скільки ан ти мо дер ну, що за пе ре чує по яс нен ня бру таль ності війни на
азійсько му те атрі бо йо вих дій суто адап тацією євро цен триз му до реґіональ -
ної спе цифіки. У ви пад ку ж усвідом лен ня півден но ко ре йським уче ним
зв’яз ку його ідей з япо нським ”бор сан ням” під тя га рем мо дер ну така само -
іден тифікація з на тивістською ре акцією на мо дерн є вель ми не без печ ною:
вона яс кра во про мов ляє про вибірко ву спорідненість поміж ри то ри ка ми ан -
ти мо дер но го за хис ту ав тох тон них суб алт ерн-верств і кон сер ва тив ни ми/ре -
акційни ми си ла ми, які ма ють ста тус місцевих можновладців. За приклад
такого роду сюрреалістичних симбіозів править тимчасовий політичний
альянс під час президентських виборів 2004–2005 років поміж Н.Вітренко
(чиї виступи проти американоцентризму та міжнародних фінансових ін сти -
туцій нагадують лексику А.Г.Франка останніх років) та прихильником ґло -
баль ної гіпермобільності капіталу В.Януковичем.
Струк ту ра соціологічно го дис кур су про мо дерн
Відповідно до кла сифікації, за про по но ва ної аме ри ка нським соціоло гом
Ро бер том Мер то ном, соціологічний дис курс про мо дерн, роз ви ток та мо -
дернізацію мож на роз гля да ти у трьох вимірах. По-пер ше, як за галь ну тео -
рію: кон цепції Кар ла Мар кса, Мак са Ве бе ра, Еміля Дюр кгей ма і Тал ко та
Пар сон са (мис ли телів, які інваріан тно при сутні в будь-яко му реєстрі фун -
да торів су час ної соціаль ної теорії) є спро ба ми осяг нен ня ви токів мо дер но го
соціаль но го по ряд ку (пе ре важ но у його західній інкар нації), спро ба ми, які,
своєю чер гою, за кла да ють підвалини для витворювання “чистої” соціо -
логічної теорії.
По-дру ге, цю сфе ру на уко во го по шу ку леґітим но кваліфіку ва ти як тео -
рію се ред ньо го рівня, по за як вона пе ре дба чає іден тифікацію аналітич но го
інстру мен тарію та політич них за ходів (policy), по кли ка них по збу ти ся со -
ціаль но го, політич но го, куль тур но го й еко номічно го роз ри ву та нерівності,
що відок рем лю ють мо дерні/роз ви нені соціуми (суспільства Півночі, як їх
ще под е ко ли на зи ва ють) від соціаль них фор мацій, до яких за сто со ву ють по -
нят тя “третій світ”, “тра диційні суспільства”, “краї ни, що роз ви ва ють ся” або
“суспільства Півдня”. Тра диційно ди хо томія між “роз ви не ни ми” і “відста -
ли ми” краї на ми фор му лю ва ла ся у термінах Захід versus Схід (або Реш та).
На тлі “східно азійсько го дива” (“офіційний” ста тус цьо го виз на чен ня по -
твер джується тим, що його ав то ром є Світо вий банк), при влас нен ня захід -
152 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 2
Пав ло Кутуєв
ни ми краї на ми “ти ту лу” носія модерності та розвитку перестає бути безза -
стережно переконливим [The East Asian Mir a cle, 1993].
Вар то відзна чи ти, що за сто со ву вані в соціології для опи су та кон цеп ту -
алізації соціаль ної ре аль ності ди хо томічні ка те горії — “роз ви нені су спіль -
ства versus суспільства, що роз ви ва ють ся” та “мо дерн versus тра диціоналізм”
ма ють свої відповідни ки, які вка зу ють на ге ог рафічну ло калізацію попе -
редньо зга да них фе но менів. Дослідни ки, які ак цен ту ють роль ціннос тей у
суспільних змінах, вда ють ся до по нят тя “мо дернізація”, відповідно “мо дер -
не” стає ат ри бу том західних суспільств, на томість “тра диційне” — озна кою
Схо ду (або Реш ти). Вчені, для яких ло ко мо ти вом історії є так чи так виз на -
чені еко номічні сили (відповідно куль турі de facto над а ють ста ту су епіфе но -
ме на), тяжіють до по нят тя “роз ви ток”. У цьо му ви пад ку вчені го во рять не
стільки про куль турні/цивілізаційні кор до ни між За хо дом і Реш тою,
скільки про соціаль но-еко номічну нерівність між Північчю і Півднем. За та -
кої візії при нципів струк ту ру ван ня соціаль но го світу кри терій поділу на
роз ви нені соціуми і ті, що роз ви ва ють ся (або по глиб лю ють свій не до роз ви -
ток, за Андре Ґунде ром Фран ком та Май клом Бу ра вим), є до волі про стим:
він є про стою похідною від ста ну банківсько го ра хун ку дер жа ви. Ге ог ра -
фічний зміст ти по логій “Захід versus Схід” та “Північ versus Південь” є умов -
ним, вод но час кож на з них має свої пе ре ва ги та вади. У кож но му разі, ліві
теоретики ґатун ку Саміна Аміна або Джо ванні Арриґі не мали жод но го
сумніву в на леж ності СРСР до Півночі (Арриґі навіть ви су нув тезу про хо -
лод ну війну як західну гро ма дя нську війну). У рам ках терміно логічної сис -
те ми ко ор ди нат, фо ку со ва ної на роз вої, лег ко уник ну ти не обхідності по шу -
ку відповіді на низ ку су перечлив их пи тань, зок ре ма, про ступінь мо дер ності
япо нсько го суспільства — рівень його еко номічно го роз вит ку дає підста ви
до вклю чен ня Японії до лав Півночі. Рівно час но дезінтеґрація СРСР та
“треть освіти зація” більшості його на ступ ників утво ри ли мас штаб ну ла ку ну
в зоні Півночі. Своєю чер гою, вжи ван ня по нят тя “Захід” вка зує на куль -
турні ви то ки мо дер ну, вод но раз ґене ру ю чи про бле му кон цеп ту алізації під -
не сен ня окре мих суспільств Реш ти, які до сяг ли успіху всу пе реч (за вер -
сіями деяких теоретиків завдяки) своїй неналежності до цивілізаційного
ареалу Заходу.
По-третє, роз ви ток та мо дернізацію досліджу ють емпірич но на рівнях
окре мих спільнот, суспільств, реґіонів та світу як цілісності. За свідчен ням
комісії під го ло ву ван ням ко лиш ньо го кан цле ра ФРН В.Бран дта, по чи на ю -
чи з 1970-х років щорічно лише у двох містах — Же неві та Нью-Йор ку —
відбу вається що най мен ше шість ти сяч за ходів, при свя че них пи тан ням роз -
вит ку, які про ду ку ють по над мільйон сторінок текстів, до тич них го лов но до
прак тич но го виміру вказаної проблематики [North-South, 1980].
Го ловні тен денції соціаль них змін у ХХ столітті
Ви дат ний бри та нський істо рик і соціаль ний те о ре тик Ерик Гоб сба ум
озна чу вав ХХ століття як епо ху ви раз но крайніх по зицій (age of extremes).
Цей відти нок часу став свідком тек тонічних суспільних транс фор мацій на
рівні окре мих суспільств та у світ-сис тем но му мас штабі. Впро довж цьо го
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 2 153
Проб ле ма ти ка су час но го соціологічно го те о ре ти зу ван ня
сторіччя відбу ло ся пе реміщен ня ґло баль ної ге ге монії з Бри танії до США, і
влас не бо роть ба за ге ге монію по ро ди ла дві світові війни, а та кож ство ри ла
умо ви для реалізації про ек ту ленінізму1 на те ре нах ко лиш ньої Російської
імперії. До інших клю чо вих змін ми ну ло го століття слід до лу чи ти такі події:
1) дезінтеґрація євро пе йських ко лоніаль них імперій та по стан ня треть о го
світу, або світу, що роз ви вається2; 2) зник нен ня ленінізму як аль тер на ти ви
ліберально-модерним принципам організації суспільства та ідеології.
Крах пе ре важ ної більшості ленінських суспільств — а над то без за пе реч -
не зник нен ня ра дя нської світ-імперії — за ли шив лібе раль но-де мок ра тич ну
версію капіталізму тріумфа то ром-ге ге мо ном у світо во му мас штабі. У та кий
спосіб на де я кий час було делеґіти мо ва но спро би по шу ку аль тер на ти ви
лібе раль но му капіталізму, що дало підста ву де я ким дослідни кам ви го ло си -
ти на стан ня “кінця історії” (ав то рство цієї тези на ле жить аме ри ка нсько му
мис ли те леві Френ си су Фу ку ямі). Дезінтеґрація ленінізму, який кон сти ту -
ю вав так зва ний дру гий світ, спри чи ни ла ся до при швид ше но го про це су ди -
фе ренціації країн, що вхо ди ли до “соціалістич ної співдруж ності”, та до ви -
бо ру ними різних траєкторій роз вит ку. Час ти на східноєвро пе йських по -
стленінських країн на бли жується до інсти туціональ них стан дартів пер шо го
світу, на томість більшість країн — спад коємців СРСР — рад ше відтво рю ють
зраз ки суспільних прак тик, при та ман них світу треть о му. Така ди верґенція
шляхів роз вит ку по час ти може по яс ню ва ти ся три валістю пе ре бу ван ня того
чи того суспільства в рам ках світ-імперії ленінізму: за слуш ною гіпо те зою
бри та нсько го соціоло га Ернста Ґел не ра, в Ра дя нсько му Союзі спос теріга ла -
ся відмінність між реґіона ми, які пе ре бу ва ли під вла дою ленінсько го ре жи -
му сімде сят та со рок років відповідно. Дос то ту ця відмінність суттєво впли -
ну ла на при ро ду соціаль ної пам ’яті: “Сорокарічні мають гостре відчуття
того, яким є інший світ, натомість сімдесятирічні здебільшого втратили
його. Вони не знають іншого” [Gellner, 1990: р. 283].
Соціологічна теорія, філо софія на уки та соціальні про бле ми
Творці соціологічної теорії за вжди ви ка зу ва ли амбіції за про по ну ва ти
не лише за галь ну схе му функціону ван ня соціуму, а й віднай ти відповідь на
вик ли ки, які по ста ють у про цесі роз вою суспільства. Вод но раз за галь не те о -
ре ти зу ван ня незрідка відок рем лю ва ло ся від осяг нен ня окремішніх соціаль -
них про блем. Саме та ким був за кид од но го із за снов ників конфліктно го
підхо ду в соціології Раль фа Да рен дор фа на ад ре су Тал ко та Пар сон са. Як
вислід, у рам ках соціологічної спільно ти сфор му вав ся поділ праці між те о -
ре ти ка ми, пред ме том аналізу яких був соціум у своїй то таль ності, й до -
слідни ка ми окре мих підсис тем суспільства. Пов стан ня про ти інте лек ту аль -
154 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 2
Пав ло Кутуєв
1 Про соціаль ну при ро ду ленінізму та його амбіва лен тне на став лен ня до мо дер ну де -
тальніше див.: [Кутуєв, 2000; Кутуєв, 2002; Кутуєв, 2005: c. 315–390].
2 Упер ше термін третій світ за про по ну вав у своїй статті, над ру ко ваній 14 сер пня 1952
року в га зеті “L’Observateur”, фран цузь кий де мог раф А.Сові, який провів ана логію між
но ви ми уне за леж ни ми дер жа ва ми і третім ста ном фран цузь ко го суспільства доби аб со -
лю тиз му [Ша ли ан, 1989; Worsley, 1990: р. 83].
ної ге ге монії Пар сон са та його епігонів маніфес ту ва ло ся у формі зіткнен ня:
абстрак тна та спе ку ля тив на “велика теорія” ver sus емпірично та історично
зорієнтовані “теорії середнього рівня”.
У мис ленні су час них уче них спос терігається тен денція по вер нен ня до
сти лю мис лен ня фун да торів соціології — роз по чав ши з ко нстру ю ван ня “ве -
ли кої теорії”, вони по сту по во пе ре хо дять на рівень за сто су ван ня влас них
ко нструктів до про блем, що емпірич но фіксу ють ся, у та кий спосіб зба га чу -
ю чи власні абстрактні постулати.
Яскра вою ілюс трацією та кої тен денції є інте лек ту аль на ево люція аме -
ри ка нсько го соціоло га-те о ре ти ка, послідов ни ка Пар сон са, Джефрі Алек -
сандера. Цей на уко вець роз по чав свою кар’єру са мостійно го те о ре ти ка 1978
року з публікації статті, суть якої була в ак ту алізації та новій інтер пре тації
соціологічно го вчен ня Т.Пар сон са як та ко го, що має своїм підмурівком за -
галь не по яс нен ня про цесів ди фе ренціації [Alexander, 1978]. Своєю чер гою,
мо дер не суспільство по ста ва ло як про дукт цієї ди фе ренціації. У 1982–1983
ро ках Дж.Александер опубліку вав об сяж ну чо ти ри том ну “Те о ре тич ну ло -
гіку в соціології” (Theoretical Logic in Sociology) [Alexander, 1982, 1983 а, b],
яка за хи ща ла леґітимність за галь ної соціологічної теорії, з од но го боку, й
то ру ва ла шлях для дослідниць кої про гра ми не офункціоналізму — з іншо го.
Дже ре ла ми но во го те о ре тич но го руху мали ста ти, ясна річ, пе ре осмис лені
ідеї Т.Пар сон са та соціологів, яких він по зна чив як кла сиків — М.Ве бе ра та
Е.Дюр кгей ма — у кри тичній взаємодії з по гля да ми К.Мар кса. Нова до -
слідниць ка про гра ма та кож мала за опер тя за пе ре чен ня емпіриз му, що його
сповіду ва ли різні версії по зи тивістської філо софії на уки. На зміну остан -
ньо му при й шла по стпо зи тивістська філо софія та методологія науки, уособ -
ле на Майклом Полані, Томасом Куном, Стиеном Тулміном, Імре Ла ка то -
сом, Полом Феєрабендом.
Дис курс ме та те о ре ти зу ван ня — тоб то те о ре ти зу ван ня на й ви що го рівня,
яке слу гує ба зи сом под аль ших роз мислів — підкріплю вав ся кла сич ною тра -
дицією, кот ра адап ту ва ла ся до су час них ви мог та окрес лю ва ла кор до ни
інте лек ту аль но го про сто ру соціологів. Утім, де ся тиліття па ну ван ня ан ти те -
о ре тич ної “іде о логії” в соціології вне мож ли ви ли не кри тич не став лен ня до
кла си ки як до апріорно го фун да мен ту соціаль ної теорії. Теза про її ак ту -
альність та цен тральність для су час но го досліджен ня соціуму ви ма га ла
серй оз но го обґрун ту ван ня. Саме таке за вдан ня Дж.Александер зре алізо ву -
вав у своєму есеї про цен тральність кла си ки [Alexander, 1988a] (пізніше під
сим пто ма тич ною назвою “Соціологія i дискурс” ця стаття була перевидана
у збірці його статей [Al ex an der, 1988b]).
По зи тивізм versus по стпо зи тивізм у філо софії на уки
По зи тивістська фiло соф iя на уки, з якою по лемізу вав Александер, ви су -
ва ла такі по сту ла ти: 1) існує епiсте мо ло гiчний роз рив між емпірич ни ми
спос те ре жен ня ми, які вва жа ють спе цифічни ми й кон крет ни ми, з од но го
боку, і не е мпiрич ни ми твер джен ня ми, які вва жа ють за галь ни ми й абстрак -
тни ми — з іншо го; 2) філо софські або ме таф iзичнi про бле ми не ма ють
принципового зна чен ня для прак ти ки емпірич но орієнто ва ної дис ципліни,
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 2 155
Проб ле ма ти ка су час но го соціологічно го те о ре ти зу ван ня
якою є соціологія; 3) те о ре тичні при пу щен ня оціню ють лише сто сов но
емпірич них спос те ре жень, на томість те о ре тичні розбіжності ма ють роз в’я -
зу ва ти ся че рез емпірич ну пе ревірку й ек спе ри мент; 4) на уко вий роз ви ток є
“проґре сив ним”, тоб то лінійним та ку му ля тив ним.
Своєю чер гою, по сту ла ти по стпо зи тивiстiв реабіліту ють “те о ре тич не”.
Відте пер, 1) емпіричні дані роз гля да ють як те о ре тич но на ван та жені; 2) дис -
ти нкцiю факт–те ор iя розціню ють як аналітич ну, а не епiсте мо ло гiчну та
онто логічну; 3) на укові при хиль ності не ґрун ту ють ся суто на емпірич них
да них (evidence), рад ше на впа ки, цілісність на уки базується на її здат ності
вибірко во відки да ти останні; 4) за галь но те о ре тич на роз роб ка є дог ма тич -
ною й “го ри зон таль ною”1, а не скеп тич ною та проґре сив ною; 5) зіткнув шись
із емпірич ни ми до ка за ми, що су перечать теорії, до ка за ми, які не мож на
відки ну ти, вона по чи нає роз ви ва ти ad hoc гіпо те зи та до помiжнi (residual)
ка те горії, по яс ню ю чи нові фе но ме ни, не відмов ля ю чись вод но раз від за -
галь них фор му лю вань; 6) фун да мен тальні зру шен ня в на уко вих пе ре ко нан -
нях відбуваються лише тоді, коли емпирiчним змiнам вiдповiдає наявність
переконливих теоретичних альтернатив.
Тран сфор мації соціологічної теорії: від абстрак тно го мис лен ня
до емпірич них про блем та із За хо ду на Схід
Здійснив ши за хист за галь ної теорії та за по чат ку вав ши но вий те о ре тич -
ний рух, озна кою яко го ста ло праг нен ня до син те зу роз маї тих дослідниць -
ких про грам, Дж.Александер у 1990-х ро ках змінює свою стра тегію те о ре -
тич но го будівниц тва і зо се ред жується на кон крет них про бле мах роз вою та
функціюван ня соціуму. Так, він досліджує роль ро зу му (цеб то раціональ -
ності) у суспільстві; пе ре ду мо ви по стан ня та збе ре жен ня де мок ратії й гро -
ма дя нсько го суспільства у мо дер но му соціумі; куль турні трав ми та соціаль -
ні конфлікти, ґне ро вані не стільки зіткнен ням ма теріаль них інте ресів,
скіль ки су перечнос тя ми щодо ідей та іде аль них інте ресів (як-от мо ральні
універ салії або сприй нят тя Го ло кос ту). Всі ці про бле ми є еле мен та ми шир -
шо го питання, а саме — походження, формування та подальших перспектив
модерного суспільства.
Соціоло ги, по чи на ю чи від К.Мар кса і М.Ве бе ра, шу ка ли відповідь на
два взаємо пов ’я зані за пи тан ня, які тра диційно фор му лю ва ло ся так: 1. У
чому кри ють ся дже ре ла унікаль ної ди намічності За хо ду, ди намічності, яка
156 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 2
Пав ло Кутуєв
1 Го ри зонт — по нят тя фе но ме но логії Едмун да Гу сер ля. За виз на чен ням К.А.Свась я на,
го ри зонт є те рмiном-ме та фо рою, що “ха рак те ри зує одну з основ них рис iнтен цiо наль но -
го жит тя свiдо мостi. У на й шир шо му сенсі го ри зонт сим вол iзує пер цеп ту аль ну грань
будь-яко го сприй ма но го пред ме та, кот ра змiнюється за леж но від рух ли вості свiдо мих
iнтенцiй. Свiдомiсть, спря мо ва на на пред мет, має спра ву не лише з його цьо го час ною ак -
ту альнiстю, а й із по вно тою по т енцiйних влас ти вос тей... Та ким чи ном, ціль iнтен цiо -
наль но го анал iзу зво дить ся не про сто до пред ме та в його ак ту альнiй да ностi, але до всьо -
го смис ло во го го ри зон ту пред ме та, на яко му вiн сприй мається не в мо дусi “тут i за раз”, а
як по люс iден тич ностi, або магнiт, що при тя гує до себе всю суму влас них iнтен цiо наль -
них iмплiкацiй, котрі суть ніщо iнше, як на пе ред виз на чені по тенцiйнi мож ли вості його
кон сти ту ю ван ня” [Свась ян, 1987: c. 53].
спри чи ни ла ся до його ге ге монії над Реш тою світу? 2. Як мож на на ки ну ти
мат ри цю західно го мо дер ну на Реш ту світу, ство рив ши го мо ген не світове
суспільство, кероване західними цінностями?
Сьо годні ці тези, що їх сприй ма ли як про писні істи ни що най мен ше до
1960-х років, пе ре оціню ють у світлі як но вих фактів, так і те о ре тич них
інтер пре тацій. Мо дерн уже не ото тож ню ють тільки із За хо дом, на томість
Схід — зок ре ма Ки тай — наділя ють ха рак те рис ти ка ми, які раніше мо но -
поль но при пи су ва ли За хо ду (як-от еко номічна ефек тивність, політич на
раціональність та спри ят ли ва для твор чої дії куль тур на мат ри ця) [Кутуєв,
2008]. Чи ма ло вче них усвідо ми ли, що євро цен тр истська ілюзія про Захід як
єдине дже ре ло соціаль но го ди намізму у світі, ди намізму, який про тис тав ля -
ють не ру хо мим дес потіям Реш ти, є безпідстав ною те о ре тич но та не без печ -
ною прак тич но. Вод но раз така кар ти на світу не остан ньою чер гою своєю
впли вовістю за вдя чує от цям-за снов ни кам соціології, се ред яких був і
К.Маркс із його “азійським способом виробництва”, і М.Ве бер із його по -
рівняльною соціологією східних релігій.
У повоєнну епо ху ми ста ли свідка ми япо нсько го дива, до яко го приєдна -
ли ся “азійські тиг ри”, відомі та кож під на звою “бан да чо тирь ох” (Півден на
Ко рея, Тай вань, Гон конґ та Сінґапур). Спро мо га цих країн знай ти ви хо ди з
пе ри ферії засвідчи ли ба га то варіантність соціаль но го роз вою та не мож ли -
вість ви роб лен ня універ саль ної фор му ли “по сту пу”, яка, на до да чу, мала б
жо рстку ге ог рафічну “при в’яз ку” та асоціювалася з єдиним культурним
контекстом.
Актуальність те о ре ти зу ван ня
про мо дерн та його опо нен ти
Сьо годні на гальність інте лек ту аль но го за вдан ня реф лексії про мо дерн,
роз ви ток та мо дернізацію по си люється тим фак том — мож на навіть ска за ти
“соціаль ним фак том” у су ворій узгод же ності з Дюр кгей мо вим сло вов жит -
ком, — що ці фе но ме ни зберіга ють за со бою ста тус на й зло бо денніших прак -
тич них про блем соціаль но го світу [Smelser, 1996]. Вод но час мо дерн, мо -
дернізація та розвій є об’єктом на па ду — і як су купність суспільних прак тик,
і як ко лек тивні уяв лен ня — з боку фраґмен тар но го дис кур су по стмо дер -
нізму. Останній безпідстав но пре тен дує на мо но полізацію ме то до логії ро -
зуміння/інтер пре тації та за кли кає до роз бу до ви соціаль ної теорії у формі
соціаль них на ра тивів. З по гля ду од но го з реч ників цьо го на пря му Сти ве на
Сид ме на, по стмо дер на соціаль на теорія має мо раль ну інтенцію, ім пліка -
ціями якої є спро ба прак тич но го втру чан ня до соціаль них конфліктів. Цим
вона різнить ся від мо дер ної соціологічної теорії, яка воліє роз кри ти панівну
логіку суспільства та за про по ну ва ти кон цеп ту аль ний апа рат, що відоб ра жа -
ти ме істин ний соціаль ний універс. Іна кше ка жу чи, прак ти кам соціологічної
теорії мо дер но го кштал ту при пи су ють на ма ган ня абстраґува ти ся від со -
ціаль них конфліктів сьо го ден ня та спро бу збаг ну ти по всюдні умо ви су -
спільства, щоб ар ти ку лю ва ти мову соціаль ної дії, конфлікту та змін за га лом
[Seidman, 1995]. Усвідом лю ю чи, що змаль о ва на кар ти на є рад ше ка ри ка ту -
рою, аніж іде аль ним ти пом мо дер ної соціологічної теорії, Сид мен на ма -
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 2 157
Проб ле ма ти ка су час но го соціологічно го те о ре ти зу ван ня
гається по м’як ши ти свою тезу, до пов ню ю чи її суд жен ням про мож ливість
па ра лель но го співісну ван ня соціологічної та соціаль ної теорій у дис курсі
од но го мис ли те ля. Але та кий крок є не без печнішим, оскільки ство рює
штуч ну прірву між змістов ни ми досліджен ня ми та ме то до логічни ми сту -
діями, приміром, того ж М.Ве бе ра; втім, моя інвек ти ва не має на меті ре -
віталізу ва ти утопічну ідею теорії, яка була б “вип лав ле ною з од но го шмат ка
сталі” (В.Ленін). Пос та вив ши на карб соціологічній теорії не про сто за ми -
лу ван ня, а самоіден тифікацію із за ко но дав чим ро зу мом, універ салізмом та
за сад ничістю, по стмо дер на соціаль на теорія зму ше на зро би ти за ко но мір -
ний умо вивід з іма нен тної логіки влас них мірку вань, де валь ву ю чи будь-які
спро би уза галь не но го дис кур су. Ре зуль та том при й нят тя за сновків по стмо -
дерністів тими суспільствоз нав ця ми, які зо се ред жу ють ся на вив ченні со -
ціаль них змін у краї нах Реш ти, стає зу сил ля по хит ну ти ідею роз вит ку. Пе -
ре ва жан ня ек заль то ва но-кри тич но го став лен ня до по тенційих та ак ту аль -
них неґатив них наслідків про цесів роз вит ку та мо дернізації відби рає в уче -
но го аналітич не зна ряд дя, умож лив лю ю чи лише емоційне за тав ру ван ня
штуч но на ки ну то го треть о му світу про ек ту мо дер ну. Поп ри свою во йов ни -
чу ри то ри ку на ад ре су дослідників і прак тиків роз вит ку та мо дернізації, по -
стмо дер на візія та її відга лу жен ня — зок ре ма, па ра диг ма по строз вит ку — на -
справді є ніщо інше, як “па пе ро вий тигр”, по за як ре ля тивізація соціаль но го
пізнан ня при тлум лює соціаль ну кри ти ку та ко лек тив ну дію [Кутуєв, 2003].
Так, фран цузь кий філо соф Жан Бод ри яр ви но сить ви рок про не мож ливість
виз на чи ти во доділ між ре аль ним і фіктив ним, ав тен тич ним і не ав тен тич -
ним знан ням: “гіпер ре аль не, і в та кий спосіб за хи ще не від уяв но го, а та кож
від роз ме жу ван ня ре аль но го й уяв но го, за ли шає про стір лише для цик -
лічно го по вто рен ня моделей та стимульованого продукування відмінності”.
Для французького мислителя будь-які раціональні міркування пе ре бу ва -
ють під загрозою дотримання правил логіки репрезентації, тобто від тво рен -
ня об’єкта пізнання, що трансформує критику на апофеоз критикованого.
“Реальне вже не є реальним” [Baudrillard, 1988: р. 167; 172], — підсумовує
Бодрияр, а відтак, і Диснейленд, і Лос-Анджелес, і, ширше, Америка стають
лише гіперреальністю та симуляцією.
Пе ре ду мо вою про дук тив но го соціологічно го те о ре ти зу ван ня є уник -
нен ня Сцил ли необґрун то ва но го оптимізму та Ха риб ди неґативізму. Гіпе р -
оп тимізм пе ре тво рює на уко ве досліджен ня суспільства на гімн status quo,
на томість ре зуль та том неґативізму є соціаль на ес ха то логія, при та ман на го -
лов но соціоло гам-те о ре ти кам лівого спря му ван ня. За при клад оптимістич -
но го типу дис кур су пра вить розвідка В.Заб лоць ко го [Заб лоць кий, 2001]. Ця
студія лібе ралізму хибує тим, що сприй має інте лек ту альні фе но ме ни як
пев ною мірою соціаль но, а под е ко ли навіть ідей но ізоль о вані. Тому В. За -
блоцький не за вжди спро мож ний адек ват но за хис ти ти лібе ралізм від за -
кидів щодо по вної утопічності з боку хоча вже не мо ло дих, але все ще
розгніва них мис ли телів на кшталт Іма ну е ла Ва лер стай на та Но а ма Чо м -
сько го (які пе ре хо пи ли ес та фе ту в так зва них розгніва них мо ло дих лю дей —
нон кон фор містської течії у західній куль турі 1950-х років). Зреш тою В. За -
блоцький по плу тує ри то ри ку мо дер ну із його “бла гою” сут тю. Термін “ри -
то ри ка” я ви ко рис то вую не ви пад ко во, по за як у цьо му фе но мені пе ре ти на -
158 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 2
Пав ло Кутуєв
ють ся мо ральні іде а ли, мо раліза то рство та інте ре си. А.Ко вель ман вда ло
експліку вав цей на стрій у своїй студії ри то рич но го сти лю ран ньох рис ти я -
нсько го Єгип ту, до реч но за ува жив ши, що ри то ри ка дала змо гу ство ри ти
уяв ний світ втіле ної утопії [Ко вель ман, 1988: c. 130–131]. Утім, теорії, які
улягаються чарам ідеології правих, не є несумісними з песимізмом — за
промовистий приклад такого синтезу править консервативна утопія Се мю -
е ла Гантинґтона.
Мо дерн у його західно му вияві про по нув ли як суспільство-взірець для
Реш ти; вод но час кри ти ки про ек ту мо дер ну схильні вба ча ти в кон цепціях
мо дернізації та роз вит ку саму лише іде о логію, якій бра кує ака демічно го
ком по нен ту, вва жа ю чи, що ці по бу до ви по збав лені інте лек ту аль ної цін -
ності, а єди ним мо ти вом їхньо го існу ван ня є ви ко нан ня ними функції ле -
ґіти мації ґло баль ної ге ге монії За хо ду. Не мож на не хту ва ти тим фак том, що
навіть фор му ван ня пер вин но го мо дер ну на За ході має роз гля да ти ся як про -
цес, а не як ста лий ре зуль тат, про цес, який вклю чав постійну зміну су -
спільних прак тик та реф лексії про них. Ба більше, на й суттєвіші риси су -
спільства, які ми асоціюємо з мо дер ном, до сяг ли “зрілості” зовсім не що дав -
но й роз поділені нерівномірно як у меж ах світ-сис те ми, так і в рам ках окре -
мих суспільств, тому досвід взаємодії з пе ре ва га ми мо дер ну ще не став
універ саль ною си ту ацією для всьо го лю дства. Жод не суспільство сьо го ден -
ня не може пре тен ду ва ти на зван ня вповні роз ви не но го та мо дернізо ва но го.
Ла у ре ат Но белівської премії з еко номіки за 1998 рік, індійський еко номіст
та філо соф, який живе та пра цює у Ве ликій Бри танії, Амартія Сен про по нує
не орто док саль ний по гляд на “роз ви нені” суспільства, підво дя чи до дум ки,
що їх слуш но аналізу ва ти з по зицій соціології мо дернізації та роз вит ку, дис -
ципліни, сфе ра ком пе тенції якої тра диційно об ме жу ва ла ся світом, що роз -
ви вається. Так, не зва жа ю чи на віднос но ви щий рівень доб ро бу ту аф ро а ме -
ри канців порівня но з меш кан ця ми треть о го світу, вони ма ють менші шан си
до сяг ну ти по хи ло го віку, аніж ки тайці або шри ланкійці (се ред ня три валість
жит тя чо ловіків аф ро а ме ри ка нсько го по ход жен ня в та ких містах, як Ва -
шинґтон або Сан-Фран цис ко, мен ша за 60 років), і це, до дам, по при незрів -
нян но вищі мож ли вості сис тем охо ро ни здо ров ’я та освіти в США [Sen,
1999: р. 6]. Такі фак ти дали підста ви аме ри ка нсько му дослідни кові Деніелу
Широ дійти вис нов ку, що “лише ті осо би, яким бра кує відчут тя історії, не
усвідом лю ють існу ван ня тех но логій і зовсім не ро зуміють, наскільки й досі
не пов ною є наша адап тація до умов пе ре хо ду від аґар но го до мо дер но го
індустріального суспільства, можуть використовувати поверхові терміни
на кшталт “постмодерну” та ”пізнього модерну” для опису соціальної ре аль -
ності кінця ХХ століття. ...Модернізація мала місце, цей процес триває і
триватиме ще довго” [Chirot, 2000: р. 70].
Американський політо лог з Універ си те ту Каліфорнії в Берклі Кен Джа -
віт ще в 1987 році за про по ну вав на зва ти різко-на силь ниць ку ре акцію на ек -
спансію західно го мо дер ну, ек спансію, в якій при мхли во пе ре пліта ють ся
ідеї, іде а ли та інте ре си, “ру ха ми ша ле но го гніву”. Над зви чай но про ник ли -
вий аналіз наслідків мо дер ну в су час но му світі про по нує та кож аме ри ка -
нський соціолог С.Шер ман у своєму об го во ренні трьох тем по раль нос тей
подій 11 ве рес ня 2001 року в США. Цими тем по раль нос тя ми — тоб то сис те -
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 2 159
Проб ле ма ти ка су час но го соціологічно го те о ре ти зу ван ня
ма ми ко ор ди нат часу — є 1) ге ге монія США; 2) ге ге монія мо дер ної іде о логії
лібе ралізму; 3) пер спек ти ва зіткнен ня цивілізацій [Sherman, 2003]. Вод но -
час було б по мил ко вим вба ча ти в усіх цих ру хах лише тра диціоналістську
відсіч мо дер ну — зок ре ма, “Аль-Каї да” з огля ду на свою організаційну
струк ту ру є не стільки уособ лен ням ар хаї зму, скільки відповідни ком мо -
дер ної кор по рації, в межах якої Осама бін Ладен виконував функцію ви ко -
нав чо го директора (chief ex ec u tive of fi cer).
Ре альні суспільства доцільніше роз гля да ти як своєрідні улам ки уяв ле -
но го цілісно го про ек ту мо дер ну, ко жен з яких є носієм тої чи тої риси цьо го
типу соціуму (приміром, США є уособ лен ням індивідуалістич ної кон ку -
ренції, на томість скан ди на вським суспільствам при та ман на ак цен тація на
соціальній спра вед ли вості та рівності). Відповідно во че вид нюється без пер -
спек тивність сприй нят тя фе но ме на мо дер ну в “Пла то новій” ма нері, тоб то
як незмінно го аб со лю ту (хоча по гляд на мо дерн як на жо рстко фіксо ва ний
набір якос тей є до волі по ши ре ним се ред вітчиз ня них дослідників). Справді,
навіть один із на й оп тимістичніших піонерів дослідниць кої про гра ми мо -
дернізації, аме ри ка нський соціолог Маріон Леві був свідо мим не обхідності
по слу го ву ва ти ся термінами “відносно модерні” та “відносно немодерні”
суспільства.
Як про ник ли во за ува жив фран цузь кий соціолог на уки Бру но Ла тур,
мо дерн спов не ний су перечнос тей та є ціннісно-на ван та же ним по нят тям: як
засвідчив один з епізодів су до во го про це су про ти мо но поль них прак тик
ком панії “Май кро софт”, спро ба чітко виз на чи ти навіть та кий об’єкт-ікону
мо дер ну, як ком п’ю тер, ви я ви ла ся мар ною, по за як тех но логії є не чи мось
не й траль ним, а пред ме том гос трих дис путів [див.: Latour, 2003]. Відтак, за
Ла ту ром, “мо дерн втра тив дві свої клю чові риси: він уже не озна чає щось не -
за пе реч но бла ге і, що важ ливіше, вже не асоціюється з гар но організованим
набором цінностей та об’єктів” [Latour, 2003: р. 42].
Усу пе реч оптимістич ним сподіван ням раціоналістів доби Просвітниц -
тва та по зи тивізму, кон троль та вла да рю ван ня є нічим іншим, як мо дер -
ністською фантазією.
Утилітарність соціологічно го те о ре ти зу ван ня
Прак тич на зна чущість та важ ливість соціологічно го те о ре ти зу ван ня
вип ли ває із за галь но го по ло жен ня про взаємодію ідей та інте ресів, яке
провістив М.Ве бер: “Не ідеї, а ма теріальні та іде альні інте ре си пря мо ке ру -
ють по ведінкою осо би. Однак дуже час то “кар ти ни світу”, вит во рені “іде я -
ми”, у спосіб, подібний до стрілоч ни ка, виз на ча ють шлях, яким ди наміка
інте ресів про су ва ла далі дію” [Weber, 1946: р. 280]. В епо хи ра ди каль ної ре -
структуризації суспільства й транс фор мації його ціннісної сфе ри, тоб то у
си ту аціях соціаль но го дис ба лан су, зміни мо жуть бути ініційо ва ни ми та
про су ва ти ся зу сил ля ми груп, які по збав лені “ма теріаль них” ре сурсів, однак
во лодіють ре сур са ми ідеаційни ми, тоб то за лу чені до про це су про ду ку ван ня
ідей. Ідеї — і це що най мен ше рівною мірою важ ли во — на укові ідеї (фор мою
існу ван ня яких є дослідницькі про гра ми) не зво дять ся до мен таль них ста -
нів, що віддзер ка лю ють інте ре си та “об слу го ву ють” соціаль ну дію, зорієнто -
160 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 2
Пав ло Кутуєв
ва ну на оптимізацію ре сурсів. Соціологічні кон цепції та, шир ше, дослід -
ницькі про гра ми ске ро ву ють ся влас ною ди намікою, яка має вибірко ву
спорідненість з інсти туціональ ною ди намікою ака демічної спільно ти й су -
спільства за га лом. Го товність спільно ти суспільствоз навців зрек ти ся ге ге -
монії індивідуалістич но-раціоналістич них та струк ту ралістсько-еко но -
міст ських схем у по яс ненні соціаль но го світу засвідчує по пу лярність Ган -
тинґтонового трактату “Зіткнення цивілізацій”: поверховість та хибність
його арґментації компенсується наголосом на ідеаційних чинниках со ціаль -
них змін.
Під цим ку том зору ідеї мис лять ся як еле мент нор ма тив ної мо ти вації дії,
що пра вить діячам за до ро гов каз та орієнтир. Отже, ідеї, зок ре ма ті з них, що
були втілені в дослідницькі про гра ми, є не лише про дук том соціаль ної інте -
ракції, вони є фор мою соціаль ної “акції”. Важ ливість прак тич но го внес ку
іде а тив но го виміру — як у виг ляді теорії, так і у формі нор ма тив них орієн -
тацій — до про це су роз вит ку та мо дернізації що най край ще де мо нстру ють
де ба ти про “готівко ву вартість азійських вар тос тей” або зв’я зок між іде я ми
та мобільністю капіталу в кор до нах Євро пе йсько го Со ю зу. “Ідеаційний по -
во рот” по зна чив ся навіть на “вірних” еко номічно го функціоналізму, які
вдос ко на лю ють свою по зицію, ви су ва ю чи на пер ший план не стільки ви мо -
гу ре дукціоністсько го по трак ту ван ня ідей, скільки пріори те зу ю чи інтер -
налізацію з боку діячів саме еко номічних па ра дигм коштом соціо логізо ва -
но го витлумачення чинників розвитку та модернізації суспільства.
Вла да рю ван ня ідей не лише впли ває на наше виз на чен ня пред ме та
досліджен ня, влас не воно струк ту рує уяв лен ня про соціальні про бле ми,
фор му ю чи політичні й управлінські підхо ди до їх роз в’я зан ня, кштал -
туючи в та кий спосіб політич ну та соціаль но-еко номічну ди наміку. При -
міром, бри та нський уче ний Колін Хей пе ре кон ли во де мо нструє, що ідея
ґло ба лізації опе рує ав то ном но від емпірич них вимірів ґло балізації як та кої:
у ви пад ку інтер налізації політич ни ми діяча ми дослідниць ких про грам та
по літич них па ра дигм (policy paradigms), які по сту лю ють, що клю чем до
кон ку рен тос про мож ності є змен шен ня под атків, вони узгод жу ва ти муть
свої дії з цією вимогою, абстраґуючись від емпіричних реалій [Hay, 2002:
р. 202].
У своїх мірку ван нях про мо дерн я дот ри му ю ся ме то до логічної мак си ми
М.Бу ра во го, який сфор му лю вав таку тезу: “Остан ньою лінією за хис ту (до -
слідниць кої про гра ми. — П.К.) є кри ти ка: про тис тав лен ня ре аль но го по -
тенційно му, “того, що є”, ”тому, що може бути”. За відсут ності чут ли вості до
аль тер на тив не може бути ефек тив ної бо роть би, а без бо роть би не може бути
реалістич ної візії” [Burawoy, 2000: р. 173]. Осяг нен ня логіки ди наміки со -
ціо логічно го дис кур су про мо дерн ви ма гає діало гу з тим “ми ну лим, яке тлу -
ма чить нас” (Е.Со ловь йов), по за як умож лив лює іден тифікацію й ак ту аліза -
цію тих інте лек ту аль них тра дицій, які є ізо мор фни ми су час ності та її за пи -
там. Дві дра ми в ца рині роз вит ку й мо дернізації — дра ма ідей та дра ма
подій — про дов жу ють роз гор та ти ся на на ших очах, що ро бить тезу про
кінець історії так само недоречною, як поява персонажу комедії дель арте у
трагедії Кристофера Марло.
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 2 161
Проб ле ма ти ка су час но го соціологічно го те о ре ти зу ван ня
Ци та ти з пер шод же рел: кла сичні та су часні мис ли телі
про те о ре ти зу ван ня і мо дерн
Зав дан ня: про ко мен туй те на ве дені ни жче ци та ти з огля ду на їх до тич -
ність до про бле ма ти ки мо дер ну.
Кри ти ка є ім’я тон кої і гос трої зброї, кот рим історія опе рує в по шу ках
прав ди про фак ти. “Кри ти ка” грець кою озна чає “суд” та “відок рем лен ня”:
суд над не прав дою, відок рем лен ня істи ни і хиби. ...Кри ти ка є чут тям міри,
ас ке тич ним зна ход жен ням се ред ньо го шля ху між лег ко важ ним твер -
джен ням і лег ко важ ним за пе ре чен ням.
Г.Фєдо тов
Всю історію на ле жить вив ча ти на но во...
Ф.Енґельс
Ані по стмо дерністи, ані я чітко не знаємо, що таке мо дерн, аби мати
хоч якесь уяв лен ня про його мож ли во го на ступ ни ка.
Р.Бела
Раціоналізація — це бла го род не сло во, коли вона за про вад жує на уко -
вий та кри тич ний дух до сфе ри, яка по пе ред ньо доміну ва ла ся тра ди -
ційною вла дою та свавільни ми рішен ня ми мо гутніх; вона стає страхітли -
вим сло вом, коли озна чує тей ло ризм та інші управлінські ме то ди, які руй -
ну ють ремісниць ку ав то номію робітників, і зму шує їх підко ри ти ся тем пам
ви роб ниц тва та на ка зам, які пре тен ду ють на на уковість.
А.Ту рен
Кон трольні за пи тан ня
1. Яким є за сад ни че пи тан ня су час ної соціологічної теорії?
2. Як Ш.Ейзен штадт і В.Шлюх тер виз на ча ють мо дерн?
3. Яки ми є го ловні іде о логічні орієнтації су час них соціологів-те о ре тиків?
4. Сха рак те ри зуй те неолібе ралізм як одну з го лов них іде о логічних течій су -
час ності.
5. Сха рак те ри зуй те рівні соціологічно го дис кур су, за про по но вані Ро бер том
Мер то ном.
6. Сха рак те ри зуй те такі ди хо томії су час ної соціологічної теорії: Захід versus
Схід (або Реш та); “суспільства Півночі” versus “суспільства Півдня”; “тра -
диційне” versus “мо дер не”.
7. Дай те виз на чен ня по нят тя “фор му ван ня мо дер ну”.
8. Дай те виз на чен ня по нят тя “мо дернізація”.
9. Який те о ре тик спра вив на й зна чущіший вплив на дис курс про мо дер ніза -
цію?
10. Дай те виз на чен ня по нят тя “роз ви ток”.
11. Чи мож на ре фор ми російсько го імпе ра то ра Пєтра І роз гля да ти як мо дер -
нізацію?
12. Яки ми були го ловні тен денції соціаль них змін у ХХ столітті?
13. Інте лек ту аль ний роз ви ток яко го соціоло га-те о ре ти ка є по ка зо вим для ди -
наміки су час ної соціології?
14. Яки ми є основні по сту ла ти по зи тивістської філо софії на уки?
162 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 2
Пав ло Кутуєв
15. Які вчені вос об лю ють по стпо зи тивістську філо софію та ме то до логію на -
уки?
16. Сха рак те ри зуй те по зицію по стпо зи т ивiстської фiло софiї на уки.
17. У яко му на прямі відбу вається транс фор мація соціологічної теорії сьо годні?
18. У чому суть по стмо дер ної кри ти ки соціологічної теорії та мо дер ну як та ко -
го?
19. У чому не без пе ка необґрун то ва но го оптимізму та неґативізму для соціоло -
гічно го те о ре ти зу ван ня?
20. Як аме ри ка нський соціолог Деніел Широ обґрун то вує ак ту альність те о ре -
ти зу ван ня про мо дерн?
21. Відтворіть та проінтер пре туй те фор му лу Мак са Ве бе ра про взаємодію ідей
та інте ресів.
22. Якою є роль соціологічних ідей для фор му лю ван ня та реалізації політики?
23. На ведіть при кла ди прак тич но го внес ку іде а тив но го виміру — як у виг ляді
теорії, так і у формі нор ма тив них орієнтацій — до про це су фор му лю ван ня
прак тич ної політики.
24. Якою, за А.Ту ре ном, є го лов на су перечність мо дер ну?
Ре ко мен до ва на літе ра ту ра
1. Кутуєв П.В. Про ле го ме ни до політич ної соціології ленінізму // Соціологія: тео -
рія, ме то ди, мар ке тинг. — 2000. — № 4.
2. Кутуєв П.В. Час і суспільна мо дернізація: ви па док ленінізму // Соціологія: теорія,
ме то ди, мар ке тинг. — 2002. — № 1.
3. Кутуєв П.В. Чи потрібен роз ви ток після роз вит ку? Дис курс по строз вит ку в
західній соціології роз вит ку і мо дернізації // Муль ти вер сум. — К., 2003. — Вип. 32.
4. Кутуєв П.В. Кон цепції роз вит ку та мо дернізації: ево люція дослідниць ких про грам
соціологічно го дис кур су. — К., 2005.
5. Кутуєв П.В. Кри тич на теорія мо дер ну Алена Ту ре на // Вісник Харківсько го
національ но го універ си те ту ім. В.Н.Ка разіна. “Соціологічні досліджен ня су час но го су -
спіль ства: ме то до логія, теорія, ме то ди”. — 2007. — № 761.
6. Кутуєв П.В. Теорія соціаль них змін : Нав чаль ний посібник. — К., 2008.
7. Chirot D. The Rise of the West // American Sociological Review. — 1985. — Vol. 50. —
№ 2.
8. Chirot D. Why Must There Be a Last Cycle? The Prognosis for the World Capitalist
System and a Prescription for its Diagnosis // Questioning Geopolitics: Political Projects in a
Changing World-System / Ed. by G.M.Derluguian, S.L.Greer. — Westpoint; L., 2000.
9. Eisenstadt S.N., Schluchter W. Introduction: Paths to Early Modernities // Deadalus. —
1998. — Vol. 127. — № 3.
10. Parsons T. The System of Modern Societies. — Englewood Cliffs, 1971.
11. Seidman S. The End of Sociological Theory // The Postmodern Turn: New Per -
spectives on Social Theory / Ed. by S.Seidman. — Cambridge, 1995.
12. Sherman S. The Attacks of September 11 in Three Temporalities // Journal of
World-Systems Research. — 2003. — Vol. 9. — № 1.
Літе ра ту ра
Заб лоць кий В.П. Лібе ралізм: ідея, ідеал, іде о логія. — До нецьк, 2001.
Клю чев ский В.О. Курс рус ской ис то рии. Ч. 4. // Со чи не ния : В 9-ти т. — М., 1989. — Т. 4.
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 2 163
Проб ле ма ти ка су час но го соціологічно го те о ре ти зу ван ня
Ко вель ман А.Б. Ри то ри ка в тени пи ра мид (Мас со вое со зна ние рим ско го Егип та). —
М., 1988.
Кутуєв П. Про ле го ме ни до політич ної соціології ленінізму // Соціологія: теорія, ме -
то ди, мар ке тинг. — 2000. — № 4.
Кутуєв П. Спільно та ри ту а лу мо дернізації: від ло го су до куль ту // Соціологія: тео -
рія, ме то ди, мар ке тинг. — 2007. — № 3.
Кутуєв П. Час і суспільна мо дернізація: ви па док ленінізму // Соціологія: теорія, ме -
то ди, мар ке тинг. — 2002. — №1.
Кутуєв П.В. Кон цепції роз вит ку та мо дернізації: ево люція дослідниць ких про грам
соціологічно го дис кур су. — К., 2005.
Кутуєв П.В. Кон цепція вибірко вої спорідне ності в соціології Мак са Ве бе ра // Со -
ціо логія: теорія, ме то ди, мар ке тинг. — 1999. — № 3.
Кутуєв П.В. Теорія соціаль них змін : Нав чаль ний посібник. — К., 2008.
Кутуєв П.В. Чи потрібен роз ви ток після роз вит ку? Дис курс по строз вит ку в західній
соціології роз вит ку і мо дернізації // Муль ти вер сум. — К., 2003. — Вип. 32.
Свась ян К.А. Фе но ме но ло ги чес кое по зна ние. Про пе дев ти ка и кри ти ка. — Ере ван,
1987.
Ша ли ан Ж. “Тре тий мир” // 50 / 50: Опыт сло ва ря но во го мыш ле ния / Под ред.
М.Фер ро, Ю.Афанасьева. — М., 1989.
Alexander J.C. Formal and Substantial Voluntarism in the Work of Talcott Parsons:
A Theoretical and Ideological Interpretation // American Sociological Review. — 1978. —
Vol. 43. — № 2.
Alexander J.C. Structure and Meaning: Relinking Classical Sociology. — N.Y., 1988b.
Alexander J.C. The Centrality of the Classics // Social Theory Today / Ed. by A.Giddens,
J.Turner. — Stanford, 1988a.
Alexander J.C. Theoretical Logic in Sociology. — Vol. 1: Positivism, Presuppositions and
Current Controversies. — Berkeley, 1982.
Alexander J.C. Theoretical Logic in Sociology. — Vol. 2: The Antinomies of Classical
Thought: Marx and Durkheim. — Berkeley, 1982.
Alexander J.C. Theoretical Logic in Sociology. — Vol. 3: The Classical Attempt at
Theoretical Synthesis: Max Weber. — Berkeley, 1983а.
Alexander J.C. Theoretical Logic in Sociology. — Vol. 4: The Modern Reconstruction of
Classical Thought: Talcott Parsons. — Berkeley, 1983b.
Baudrillard J. Selected Writings. — Cambridge, 1988.
Burawoy M. Marxism After Communism // Theory and Society. — 2000. — Vol. 29. — № 2.
Capetillo-Ponce J. From ‘A Clash of Civilizations’ to ‘Internal Colonialism’: Reactions to
the theoretical bases of Samuel Huntington’s ‘The Hispanic Challenge’ // Ethnicities. —
2007. — Vol. 7. — № 1.
Chirot D. The Rise of the West // American Sociological Review. — 1985. — Vol. 50. — № 2.
Chirot D. Why Must There Be a Last Cycle? The Prognosis for the World Capitalist
System and a Prescription for its Diagnosis // Questioning Geopolitics: Political Projects in a
Changing World-System / Ed. by G.M.Derluguian, S.L.Greer. — Westpoin, 2000.
Derluguian G.M. Che Guevaras in Turbans // New Left Review. — 1999. — № 237.
Eisenstadt S.N., Schluchter W. Introduction: Paths to Early Modernities // Deadalus. —
1998. — Vol. 127. — № 3.
Gellner E. Ethnicity and Faith in Eastern Europe // Daedalus. — 1990. — Vol. 119. — № 1.
Grosfoguel R., Cervantes-Rodríguez A.M. Introduction. Unthinking Twentieth-Century
Eurocentric Mythologies: Universalist Knowledges, Decolonization, and Developmentalism
// The Modern / Colonial / Capitalist World-System in the Twentieth Century: Global
Processes, Antisystemic Movements, and the Geopolitics of Knowledge / Ed. by R.Gros -
foguel, A.M.Cervantes-Rodríguez. — Westport; L., 2002.
164 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 2
Пав ло Кутуєв
Harootunian H. Overcome by Modernity: History, Culture, and Community in Interwar
Japan. — Princeton: Princeton University Press, 2000.
Hay C. Political Analysis. — Basingstoke; N.Y., 2002.
Latour B. Is Re-modernization Occurring — And If So, How to Prove It? A Commentary
on Ulrich Beck // Theory, Culture and Society. — 2003. — Vol. 20. — № 2.
Myrdal G. What Is Development? // Journal of Economic Issues. — 1974. — Vol. 8. — № 4.
North D.C., Thomas R.P. An Economic Theory of the Growth of the Western World //
Economic History Review. — 1970. — Vol. 23. — № 1.
North-South. A Programme for Survival: Report of the Independent Commission on
International Development Issues / Ed. by W.Brandt. — Cambridge, 1980.
Paik Nak-chung. Coloniality in Korea and a South Korean Project for Overcoming
Modernity // Interventions. — 2000. — Vol. 2. — №1.
Parsons T. The System of Modern Societies. — Englewood Cliffs, 1971.
Retort. Afflicted Powers. The State, the Spectacle and September 11 // New Left Re -
view. — 2004. — № 27.
Rotfeld A.D. Dlaczego stawiamy na Stany Zjednoczone. Rozmawia³ Robert Walenciak //
Przegl¹d. — 2004. — 7 listopada.
Seidman S. The End of Sociological Theory // The Postmodern Turn: New Perspectives
on Social Theory / Ed. by S.Seidman. — Cambridge, 1995.
Sen A. Development as Freedom. — Oxford, 1999.
Sherman S. The Attacks of September 11 in Three Temporalities // Journal of World-
Systems Research. — 2003. — Vol. 9. — № 1.
Smelser N.J. Social Sciences and Social Problems. The Next Century // International
Sociology. — 1996. — Vol. 11. — № 3.
Subrahmanayam S. Hearing Voices: Vignettes of Early Modernity in South Asia, 1400 —
1750 // Daedalus. — 1998. — Vol. 127. — № 3.
Subrahmanyam S. Connected Histories: Notes Towards a Reconfiguration of Early Mo -
dern Eurasia // Modern Asian Studies. — 1997. — Vol. 31. — № 3.
The East Asian Miracle: Economic Growth and Public Policy. — N.Y., 1993.
Tiryakian E. The Wild Cards of Modernity // Daedalus. — 1997. — Vol. 126. — № 2.
Touraine A. Critique of Modernity. — Oxford, 1995.
Vanderstaeten R. Parsons, Luhmann and the Theorem of Double Contingency // Journal
of Classical Sociology. — 2002. — Vol. 2. — № 1.
Weber M. From Max Weber: Essays in Sociology / Ed. by H.Gerth, C.W.Mills. — N.Y.,
1946.
Worsley P. Models of the Modern World-System // Global Culture: Nationalism, Glo -
balization and Modernity / Ed. by M.Featherstone. — L., 1990.
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 2 165
Проб ле ма ти ка су час но го соціологічно го те о ре ти зу ван ня
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-5944 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1563-4426 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:21:32Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Iнститут соціології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Кутуев, П. 2010-02-11T14:44:32Z 2010-02-11T14:44:32Z 2009 Проблематика современного социологического теоретизирования / П. Кутуев // Социология: теория, методы, маркетинг. — 2009. — № 2. — С. 144-165. — Бібліогр.: 50 назв. — рос. 1563-4426 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5944 The textbook chapter is seeking to elucidate the chief trends of contemporary sociological theorizing as well as its principle problematique. Contemporary theorists are defined here as thinkers who have begun their intellectual careers after the death of Talcott Parsons. As the main problem of contemporary sociological theorizing the issue of modernity - its origins, developments and prospects - is identified. Thus, the chapter outlines principle approaches to the conceptualization of modernity, while making the distinction among the notions of "formation of modernity", "modernization", and "development". The chapter discusses the trends of social changes in the XX century. It also juxtaposes the background assumptions of positivist and postpositivist philosophy of science which serve as an underpinning of the sociological theorizing. The chapter questions traditional Eurocentric interpretation of the global history, while trying to avoid trap of the Orient-centered thinking. The text examines the structure of sociological theorizing on modernity and evaluates its claims to the practical utility. uk ru Iнститут соціології НАН України Социологическое образование Проблематика современного социологического теоретизирования Проблематика сучасного соціологічного теоретизування Article published earlier |
| spellingShingle | Проблематика современного социологического теоретизирования Кутуев, П. Социологическое образование |
| title | Проблематика современного социологического теоретизирования |
| title_alt | Проблематика сучасного соціологічного теоретизування |
| title_full | Проблематика современного социологического теоретизирования |
| title_fullStr | Проблематика современного социологического теоретизирования |
| title_full_unstemmed | Проблематика современного социологического теоретизирования |
| title_short | Проблематика современного социологического теоретизирования |
| title_sort | проблематика современного социологического теоретизирования |
| topic | Социологическое образование |
| topic_facet | Социологическое образование |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5944 |
| work_keys_str_mv | AT kutuevp problematikasovremennogosociologičeskogoteoretizirovaniâ AT kutuevp problematikasučasnogosocíologíčnogoteoretizuvannâ |