Экономика и искусство
The article written in a genre of sociological essays is devoted to the analysis of correlation, co-operation and functional prerogatives of two types of human attitude to the world - material-transformational (productional-economic) attitude and reflectional (artistical-aesthetic) attitude. Each of...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут соціології НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5945 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Экономика и искусство / Е. Суименко // Социология: теория, методы, маркетинг. — 2009. — № 2. — С. 166-184. — Бібліогр.: 12 назв. — рос. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-5945 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Суименко, Е. 2010-02-11T14:45:10Z 2010-02-11T14:45:10Z 2009 Экономика и искусство / Е. Суименко // Социология: теория, методы, маркетинг. — 2009. — № 2. — С. 166-184. — Бібліогр.: 12 назв. — рос. 1563-4426 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5945 The article written in a genre of sociological essays is devoted to the analysis of correlation, co-operation and functional prerogatives of two types of human attitude to the world - material-transformational (productional-economic) attitude and reflectional (artistical-aesthetic) attitude. Each of these two types of attitude is historically necessary within existence and development of human society. Both of them are considered by the author as an opposition of "negation" (destruction of the natural world fragments by the acts of production and consumption) and "detainment" (spirituality, image-bearing and conceptual reflection of the world around). In a hypothetical form, the author presents an idea of undulating character of human history, in which alternately prevail both "negation" and "detainment". Accordance to this supposition, the spiritual-reflecting attitude must be prevailing in the "post- economic society". Its homoeostatic properties will make it possible to rehabilitate and revivify the natural world and will enable it to "rest" after the exhausting race of commodity production. uk ru Iнститут соціології НАН України Социологическая публицистика Экономика и искусство Економіка і мистецтво Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Экономика и искусство |
| spellingShingle |
Экономика и искусство Суименко, Е. Социологическая публицистика |
| title_short |
Экономика и искусство |
| title_full |
Экономика и искусство |
| title_fullStr |
Экономика и искусство |
| title_full_unstemmed |
Экономика и искусство |
| title_sort |
экономика и искусство |
| author |
Суименко, Е. |
| author_facet |
Суименко, Е. |
| topic |
Социологическая публицистика |
| topic_facet |
Социологическая публицистика |
| publishDate |
2009 |
| language |
Ukrainian |
| publisher |
Iнститут соціології НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Економіка і мистецтво |
| description |
The article written in a genre of sociological essays is devoted to the analysis of correlation, co-operation and functional prerogatives of two types of human attitude to the world - material-transformational (productional-economic) attitude and reflectional (artistical-aesthetic) attitude. Each of these two types of attitude is historically necessary within existence and development of human society. Both of them are considered by the author as an opposition of "negation" (destruction of the natural world fragments by the acts of production and consumption) and "detainment" (spirituality, image-bearing and conceptual reflection of the world around). In a hypothetical form, the author presents an idea of undulating character of human history, in which alternately prevail both "negation" and "detainment". Accordance to this supposition, the spiritual-reflecting attitude must be prevailing in the "post- economic society". Its homoeostatic properties will make it possible to rehabilitate and revivify the natural world and will enable it to "rest" after the exhausting race of commodity production.
|
| issn |
1563-4426 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5945 |
| citation_txt |
Экономика и искусство / Е. Суименко // Социология: теория, методы, маркетинг. — 2009. — № 2. — С. 166-184. — Бібліогр.: 12 назв. — рос. |
| work_keys_str_mv |
AT suimenkoe ékonomikaiiskusstvo AT suimenkoe ekonomíkaímistectvo |
| first_indexed |
2025-11-25T03:41:22Z |
| last_indexed |
2025-11-25T03:41:22Z |
| _version_ |
1850502927580397568 |
| fulltext |
Євген Суї мен ко
Еко номіка і мис тец тво
СОЦІОЛОГІЧНА ПУБЛІЦИСТИКА
ЄВГЕН СУЇМЕНКО,
äîê òîð ô³ëî ñî ôñüêèõ íàóê, ïðî ôå ñîð, ãî ëîâ -
íèé íà óêî âèé ñï³âðîá³òíèê â³ää³ëó åêî íî ì³÷ -
íî¿ ñîö³îëî㳿 ²íñòè òó òó ñîö³îëî㳿 ÍÀÍÓ
Еко номіка і мис тец тво
Abstract
The article written in a genre of sociological essays is devoted to the analysis of
correlation, co-operation and functional prerogatives of two types of human attitude
to the world — material-transformational (productional-economic) attitude and
reflectional (artistical-aesthetic) attitude. Each of these two types of attitude is
historically necessary within existence and development of human society. Both of
them are considered by the author as an opposition of ‘negation’ (destruction of the
natural world fragments by the acts of production and consumption) and “detain -
ment” (spirituality, image-bearing and conceptual reflection of the world around). In
a hypothetical form, the author presents an idea of undulating character of human
history, in which alternately prevail both “negation” and “detainment”. Accordance to
this supposition, the spiritual-reflecting attitude must be prevailing in the “post-
economic society”. Its homoeostatic properties will make it possible to rehabilitate and
revivify the natural world and will enable it to “rest” after the exhausting race of
commodity production.
Про два види лю дсько го світос тав лен ня
Сти ку ван ня різнорідних по нять еко номіки та мис тец тва, що видається
вель ми не зви чай ним, не обіцяє у цьо му разі всебічно го порівняль но го ана -
лізу еко номічно го та ху дож ньо-ес те тич но го спо собів життєдіяль ності лю -
ди ни. Автор по ста вив пе ред со бою за вдан ня до волі вузь ко го й од нобічно го
роз гля ду зв’яз ку цих по нять під ку том зору співвіднос ності про ти леж них
спо собів лю дської життєдіяль ності — ма теріаль но-пе ре тво рю валь ної та
166 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 2
реф лек тив ної. Ви ко нан ня цьо го за вдан ня усклад нюється не обхідністю по -
пе ред ньо го виз на чен ня вихідних по нять цих двох видів лю дсько го сві то -
ставлення, що ся га ють гра нич но абстрак тно го філо со фсько-соціологічно го
по тлу ма чен ня їх. Стис ло сутність їх така.
Еко номіка є тим бо ком став лен ня лю ди ни до світу, що по в’я за ний із
втор гнен ням у цей світ, його прак тич ною зміною і пе ре тво рен ням, а ско рис -
тав шись геґелівською мо вою, — з його “неґацією”, руй нацією в ак тах ма -
теріаль но го ви роб ниц тва і спо жи ван ня, що його за вер шує. Жит тя лю дсько -
го роду здійснюється за ра ху нок смерті, зни щен ня рос лин но го і тва ринного
світу, який ми відновлюємо зно ву ж таки з ме тою пер ма нен тно го його зни -
щен ня. За Геґелем, “чис та неґація речі” є “її спо жи ван ня” [Ге гель, 1959: с.
103]. Таке світос тав лен ня не ви хо дить за межі біологічно го існу ван ня з тією
лише різни цею, що ті чи ті види тва рин од нобічно, ко жен у своїй ніші, неґати -
вує ма теріаль ний світ, а лю ди на, яка ко рис тується зна ряд дя ми праці, не ґа -
ти вує його в ба га тобічний, мож на ска за ти, в універ саль ний спосіб. Про ти ва -
гою цьо му виду світос тав лен ня, що має руйнівний ха рак тер, особ ли во за
доби то вар но го ви роб ниц тва, вис ту пає інший вид — іде аль не, спокійне і без -
не вин не, реф лек ту ван ня, здат не за своєю сутністю за три му ва ти ми ну -
щість світу, зу пи ня ти в іде альній формі ті чи ті його ес те тич но зна чимі фраг -
мен ти в їхній ре альній плин ності та зміні. Та ким чи ном руйнівній, жор стокій
неґації світу про тис тоїть збе ре жу валь не його за три му ван ня (до речі, цей
термін та кож на ле жить Геґелеві, ним час то ко рис ту вав ся і Е.Фром). Кла -
сич ним при кла дом цих влас ти вих лю дині видів світос тав лен ня є будівель -
ний ліс: як об’єкт еко номіки, неґації він зни щується в будівель но му чи
хімічно му ви роб ництві; як об’єкт мис тец тва зберігається — пе ре тво рюється
на за повідник, сво го роду “му зей” для збе ре жен ня і спог ля дан ня кра си при -
ро ди. Дво я ке став лен ня до зовнішньо го світу при та ман не тільки лю дині, і
реф лек тив не світос тав лен ня є суто лю дською влас тивістю. Тва ри на лише
неґати вує світ. Лю ди на не лише неґати вує, а й за три мує його. Влас тивість
фіксу валь ної “за трим ки”, при та ман на по няттєвому мис лен ню, веде до ство -
рен ня дру гої, штуч ної при ро ди лю ди ни, з якої на род жується куль ту ра, і
передусім ху дожнє мис тец тво — зу пи не не, за три ма не пре крас не чи то у
формі його без по се ред ньо го утвер джен ня, чи то у формі за пе ре чен ня всьо го
по твор но го й мер зот но го в людському житті.
Двоїстість лю дсько го світос тав лен ня зу мов ле на твор чим його ха рак те -
ром: роз ви ток при нци по во но во го — лю дсько го — спо со бу освоєння зовніш -
ньо го світу шля хом свідо мо го вдос ко на лен ня штуч них, ек зо ген них органів
тіла (спер шу ка мені, шкреб ки, кий ки, а потім — соціоморфні ма ши ни)
здійснюється за логічно за тре бу ва ною схе мою — від на галь ної по тре би
інстру мен таль но го підне сен ня, че рез страж дан ня, до но вої мо делі сво го
вдос ко на лен ня і від неї до прак тич но роз роб ле но го но во го спо со бу діяль -
ності та по ведінки (до зна рядь праці, норм і по нять). Якщо ка за ти ко рот ко,
то не за до во ле на нова по тре ба (страж дан ня) лю ди ни за до воль няється по шу -
ка ми і здо бут тям ре аль но здійснен них мо де лей і схем дії. Та ким є ме ханізм
діалек тич но го підне сен ня лю дства. Це підне сен ня здійснюється за вдя ки
влас ти во му мис тец тву до бо ру соціаль но (гу маністич но) зна чи мих явищ
гро ма дсько го жит тя шля хом уза галь нен ня їх у ти по вих ху дожніх об ра зах і
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 2 167
Еко номіка і мис тец тво
над ан ня цим об ра зам зна чен ня імпе ра тив них норм. У людській історії по -
стійно відбу вається ес ка лація цьо го до бо ру мо де лей і ти пажів, за яки ми в
суспільне жит тя по сту по во впро вад жується нова, роз ви неніша й підне -
сеніша соціаль на ре альність. Мис ли телі та соціоло ги ми ну ло го ніяк не мог -
ли осяг ну ти сутність цьо го ме ханізму, бо вва жа ли, що проґрес у взаємодії
лю дства із зовнішнім світом при ве де його зреш тою до щас ли во го фіналу.
Так, німець кий соціолог кінця XIX століття Ф.-К.Мю лер-Лієр, ав тор вель -
ми ориґіна льної книж ки “Соціологія страж дань”, га дав (во че видь не без
впли ву О.Кон та), що лю дство че рез страж дан ня пря мує до своєї дос ко на -
лості за вдя ки на уко во му осмис лен ню сво го ста но ви ща у світі. На його дум -
ку, історія лю дства пе ре дба чає чо ти ри фази роз вит ку: пер ша — терпіння без
жод них роз думів (“скар га, марні во лан ня й сто го ни”); дру га — ілюзія (“за -
кли нан ня, жер тви і мо лит ви, а та кож мо ральні за бо ро ни”); тре тя — сми -
ренність, квієтизм (“па сив не зре чен ня”, “у пе симістів — за пе ре чен ня жит тя і
відчай, в оптимістів — зве ли чу ван ня страж дань”); чет вер та — дія, ак тивізм.
У цій останній фазі, веде він далі, “мірою зрос тан ня про світниц тва люди на -
вчать ся ди ви ти ся на себе, як на солідар них со юз ників про ти страж дань, по -
за як те пер будь-яке лихо, за ви нят ком впливів не ско ре ної час ти ни при ро ди,
за подіюється лю дині лю ди ною ж, і ґрун тується на взаємності” [Мюл лер-
Лиер, 2007: с. 155]. “Лю ди на, — ствер джує Ф.-К.Мю лер-Лієр, — яка раніше
пе ре бу ва ла у стані жеб ра ка сто сов но при ро ди, по сту по во стає во ло да -
рем землі. Те пер вона вис ту пає із бо йо вим кли чем і ого ло шує війну тій
гідрі не га раздів, пе ред якою вона спо чат ку стог на ла, яку вона потім за -
клинала своїм бла ган ням, жер твоп ри не сен ня ми, яку вона, врешті-решт,
рабськи зве ли чу ва ла і про слав ля ла як та кий собі сліпий рок” [Мюл лер-
Лиер, 2007: с. 150].
Проґрес ре аль но го гу манізму, звісно, бе зу мов ний, але він зовсім не
озна чає до сяг нен ня аб со лют но го доб ро бу ту лю дей, адже місце одних по -
треб за сту па ють інші, відтак, зміню ють ся лише фор ми реф лек тив но го
світо с тав лен ня.
Соціальні функції еко номіки та мис тец тва
Еко номіка як ма теріаль но-пе ре тво рю валь ний вид лю дсько го світос тав -
лен ня не обхідна лю дині у ви пад ках:
— її са мо ви жи ван ня (ви роб ниц тво не обхідно го про дук ту);
— її роз вит ку й удос ко на лен ня (ви роб ниц тво до да но го про дук ту);
— ство рен ня не обхідно го ма теріаль но го суб стра ту ху дож ньо-ес те тич -
но го про дук ту її реф лек тив ної діяль ності (ти ра жу ван ня цьо го про -
дук ту);
— обміну пред ме та мис тец тва на ті чи ті ма теріальні цінності (про даж
пред метів мис тец тва).
“Зат рим ка” (збе ре жен ня) як реф лек тив ний вид лю дсько го світос тав -
лен ня має місце, коли:
— ви яв ле но дав ни ну соціаль но го (соціокуль тур но го) яви ща (пред ме ти
істо рич но го ми ну ло го, ме моріаль ної ес те ти ки — му зейні ек спо на ти);
168 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 2
Євген Суї мен ко
— пред ме ту при та ман на рідкісна при род на дов гот ри ва ла, “вічна” влас -
тивість пре крас но го (зо ло то, діаман ти, кош тов ності);
— за кар бо вується пред мет або життєва си ту ація, наділені ес те тич ною
дос ко налістю чи соціаль ною са мо бутністю.
Про ти лежність цих двох видів лю дсько го світос тав лен ня, та ким чи ном,
на яв на. Хоч би скільки пе ре бу ва ли у сфері обігу то ва ри ши ро ко го вжит ку,
вони, рано чи пізно, неґати ву ють ся: хлібо бу лочні ви ро би, зреш тою, з’їда -
ють; одяг і взут тя зно шу ють; меблі віджи ва ють свій вік; бу дин ки старіють і
по сту па ють ся місцем но вим тощо. Хоч там як руй ну вав час ма теріаль ну
обо лонку ство ре но го генієм ху дож ньо го об ра зу, він живе століття ми —
рес тав рується, ти ра жується, реп ро ду кується, зберігається і за кар бо вується
в пам ’яті людській як “зу пи не на мить”.
Два види лю дсько го світос тав лен ня не лише во ро гу ють між со бою, а й
тісно одне з одним по в’я зані. По над те, іноді вони на ма га ють ся підмінити
одне од но го. Так, нам шко да роз ста ва ти ся з річчю, яка три ва лий час нам слу -
гу ва ла, до якої ми звик ли, — діря ви ми до машніми кап ця ми, із над би тою
чаш кою або ста рою ша фою. Це в тому ви пад ку, якщо в нас пе ре ва жає влас -
тивість “за три му валь но го", ес те тич но го світос тав лен ня. Але чи ма ло се ред
нас і тих, хто ви ки дає “ста рий мот лох”, тор гує ан тик варіатом, іко на ми, ху -
дожнім дефіци том, радіючи тому, що от ри мав від цьо го про да жу не а би я ку
купу гро шей. Це в тому ви пад ку, якщо в нас пе ре ва жає влас тивість неґ а -
тиваційно го, спо жив чо го світос тав лен ня, відчут тя фе ти ш истсько го во ло -
діння.
У соціологічно му ро зумінні еко номіка є про це сом ство рен ня, обміну,
роз поділу і спо жи ван ня не обхідних для фізич но го існу ван ня лю ди ни ре чей,
пред метів і по слуг. У ній розрізня ють три фіґури, що взаємодіють між со -
бою, — ви роб ник, по се ред ник (тор го вець) і спо жи вач. У та ко му ж, соціо -
логічно му, ро зумінні мис тец тво є ство рен ня ху дожніх об разів і сприй нят тя
їх. У ньо му та кож ви ок рем лю ють ся три фігури — ху дож ник, по се ред ник
(роз пов сюд жу вач, упо ряд ник, імпре саріо) і публіка (чи тач, гля дач, слу хач).
У су час но му, по всяк ден но му ро зумінні мис тец тво є спе цифічною сфе рою
еко номіки, що ство рює ху дожні тво ри як зви чай ний то вар. Утім, це да ле ко
не так. Пот рап ля ю чи до орбіти то вар но-гро шо вих, еко номічних відно син,
мис тец тво, зда ва ло ся б, на справді підко ряється цим відно си нам, стає пред -
ме том купівлі-про да жу: ми купуємо за різною ціною книж ки й ча со пи си,
спла чуємо гроші за вхід до кар тин них ґале рей, те атрів чи кон цер тних залів,
купуємо за ша ле ни ми цінами ху дожні по лот на, ан тик варіат. І все одно ми
да ле ко не за вжди ко рис туємося тво ра ми мис тец тва як тво ра ми мис тец т -
ва — більшість його “по купців” от ри му ють ли шень пред мет роз ва ги, сим во -
ли своєї ма теріаль ної мо гут ності, закріплю ю чи або підви щу ю чи за вдя ки
пред ме там мис тец тва свій соціаль ний ста тус. Більшість лю дей, які ма ють
тво ри мис тец тва, не ко рис ту ють ся ними адек ват но — не пе ре жи ва ють на -
віюва них ху дож ни ком по чуттів, не відчу ва ють того ка тар си су, що іма нен -
тний воісти ну ху дож ньо му сприй нят тю як страж дан ня, яке воно вик ли кає і
долає. І тут час спи ни ти ся на роз гляді співвідно шен ня двох видів лю дсько го
світо с тав лен ня.
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 2 169
Еко номіка і мис тец тво
Еко номіка і мис тец тво: та сама діалек ти ка...
Еко номіка як світос тав лен ня про тис тоїть мис тец тву; мис тец тво як
світо с тав лен ня про тис тоїть еко номіці. Але це про тис то ян ня двох на чал про -
гля дається лише на рівні гра нич но го абстраґуван ня цих по нять. У зви чай -
но му житті, на по всяк ден но му рівні воно не во че вид не не й тому лег ко ство -
рює ілюзії сумісності й взаємо до пов ню ва ності їх. Та й справді: більшість із
нас їдять, п’ють, відправ ля ють свої фізіологічні по тре би і раз ом із тим хо -
дять у кіно, слу ха ють му зи ку, чи та ють книж ки, на со лод жу ють ся ба ле том,
про сид жу ють біля ек ранів те левізора, а нерідко й самі пи шуть вірші, за ко ху -
ють ся, спілку ють ся з до ро ги ми їм людь ми тощо. Зда ва ло ся б, гар монія,
органічне поєднан ня двох видів світос тав лен ня в на яв ності й не по род жує
жод них про блем. Але є два мо мен ти, що руй ну ють цю уда ва ну гар монію.
По-пер ше, у різних си ту аціях спос терігається доміну ван ня, іноді до сить
різке й помітне, од но го із видів лю дсько го світос тав лен ня. По-дру ге, відбу -
вається да ле ко не за вжди помітна мо дифікація од но го виду світос тав лен ня
під впли вом іншо го, панівно го в цьо му соціумі. І в су час но му світі та ким
панівним ви дом на й частіше є еко номіка, що зу мов ле но пе ре дусім са мою
віталь ною при ро дою пер вин них по треб лю дей. Пе ре кон ли во і про сто го во -
рив про це К.Маркс: перш ніж пи са ти вірші, тво ри ти му зи ку, лю ди на має
їсти, пити, одя га ти ся, мати дах над го ло вою. Але щой но ці на гальні пер винні
по тре би за до во ле но, на пе ре дній план лю дської життєдіяль ності ви хо дять
вто ринні, по-спра вжньо му людські духовні потреби.
І тут ви ни кає пи тан ня: а чи за вжди? Пи тан ня не над то про сте, і на вряд
чи од но знач на відповідь на ньо го може ви я ви ти ся пра виль ною. Річ у тім, що
кож на кон крет на, окре ма лю ди на живе за умов, у яких істо рич но за кла де но
пев ний функціональ ний ал го ритм, виз на че но “пра ви ла гри”, які вона му -
сить чи має ви ко ну ва ти. І вод но час вона являє со бою су ве рен ну, не за леж ну
істо ту, логіка по ведінки якої виз на чається її внутрішніми, при род ни ми
якос тя ми чи ви мо га ми на й ближ чо го ото чен ня. З од но го боку — вона “ти по -
вий пред став ник” того чи того соціуму (кла су, гру пи), з іншо го — унікаль на і
са мо бут ня осо бистість. Як пред став ник тієї чи тієї соціаль ної гру пи, пев но -
го соціаль но го се ре до ви ща лю ди на ви бу до вує свою по ведінку за зраз ка ми
того спо со бу жит тя, що його дик тує її се ре до ви ще. Як са мо бут ня осо бис -
тість вона здат на ви хо ди ти за межі про дик то ва них їй норм чи ал го ритмів,
по во ди ти ся всу пе реч їхнім ви мо гам. Якщо таке ро зуміння лю ди ни віднес ти
до су час них рин ко вих, капіталістич них відно син, то вся складність од но -
знач но го трак ту ван ня лю дсько го світос тав лен ня по ля га ти ме саме в тому,
що для ба гать ох пред став ників олігархічної еліти тур бо та про своє ма -
теріаль не ста но ви ще, навіть про ма теріаль ну пе ре ва гу над свої ми кон ку рен -
та ми — дав но про й де ний етап, але на ступ ний за ним етап ду хов но го ви роб -
ниц тва, пріори тет ної ролі в їхньо му житті ду хов них ціннос тей так і не на -
стає. Не на стає з тієї при чи ни, що вони, пред став ни ки олігархічно го кла ну,
банкіри й ділки-політи ка ни, пе ре бу ва ють у стані істо рич ної інерції руху
суспільно го ладу, кот рий уже ви чер пав свій по зи тив ний ре сурс, а існує лише
тому, що од но го разу за пу ще ний у рух по туж ний то вар но-гро шо вий ма хо -
вик не може зу пи ни ти ся. І люди бу ду ють своє жит тя за ста ли ми ка но на ми
170 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 2
Євген Суї мен ко
капіталістич но го суспільства, бо вва жа ють його вічним і не здо лан ним. Бу -
ду ють своє існу ван ня та ким чи ном, що при сто со ву ють до то вар но-гро шо -
вих відно син ес те тич ну реф лексію й тим са мим ніве чать її до невпізнан -
ності. Осоціале не біологічне підми нає під себе цю реф лексію, при му шу ю чи
вільне мис тец тво слу жи ти аб со лют но чу жо му йому “зо ло то му тель цю”. Не
за ва дить тут за зна чи ти: ніколи кла сич не мис тец тво не опус ка ло ся до гру бо
спо жив чо го рівня; ніколи їжа не була пред ме том по е тич но го об ожню ван ня,
і навіть коли щось і було пи са но про неї, то з ве ли кою час ткою іронії чи са ти -
ри; ніколи фізіологія біологічних відправ лень не за сту па ла ту грань, за якою
про сти рається не осяж на ца ри на ес те тич ної ду хов ності. І тільки “жанр” су -
час ної ба зар ної рек ла ми доз во ляє собі за сту па ти її, виг ля да ю чи при цьо му
жа люгідним і ку мед ним у спробі над а ти товару естетичних властивостей.
Та кий фінал, ясна річ, сум ний, адже підштов хує кож ну роз суд ли ву лю -
ди ну до вис нов ку, що вона живе в суспільстві си тих тва рюк і що c’est la vie,
тоб то не обхідно зми ри ти ся зі сфор мо ва ним ста ном ре чей. По над те, де я ка
“роз суд ливість” незрідка на ма гається вип рав да ти сфор мо ва ний у су спіль -
стві “ма со во го спо жи ван ня” по ря док: озирніться на вко ло, го во рить вона, —
по лиці ма га зинів за биті книж ка ми найрізно манітніших жанрів і на прямів,
до ва ших по слуг те ат ри та му зеї, кар тинні ґале реї і філар монії, об и рай те на
свій смак усе, що вам по до бається! Хит рощі та кої “де мок ратії” куль га ють на
кож но му кроці. По-пер ше, мо лох спо жи ван ня настільки при ку вав лю дей до
пло тських жа доб, що в храмі мис тец тва вони виг ля да ють при близ но так, як
євну хи в га ремі: фор маль но дос туп не їм справжнє мис тец тво не про них
ство ре не! Коли ма хо вик із ша ле ною си лою об ер тається на вко ло тва рин них
при страс тей і ба жань, то хоч скільки ти об став ляй їх ше дев ра ми гли бо ко
людського мис тец тва, відповідної адек ват ної ре акції на них не буде. Сита
чи го лод на твар ніколи не міняє снікерс на фуги Баха чи но ве ли Цвейґа, а
оскільки то вар но-гро шові відно си ни на бу ли в капіталістич но му су спіль -
стві зна чен ня функціональ но го ал го рит му, то підпо ряд ко вані йому люди,
більшість із них, навіть вхо дя чи до хра му мис тец тва, за ли ша ють ся під вла -
дою еко номічно го праг ма тиз му і тва рин них жа доб. По-дру ге, де мок ратія в
капіталістич но му світі є ніщо інше, як по род жен ня тих са мих то вар но-гро -
шо вих відно син: усе купується, усе про дається — був би по пит на то вар. І
таким то ва ром вис ту па ють ше дев ри мис тец тва, які ви ко ну ють роль со -
ці альних сим волів ма теріаль ної мо гут ності, про що вже йшло ся вище. По-
третє, як сфе ра ду хов но го ви роб ниц тва, як різно вид діяль ності мис тец тво
про дов жує своє існу ван ня й у чу жих, про тип ри род них для ньо го умо вах аб -
со лют ної неґації світу. Але на що воно при цьо му пе ре тво рюється! На жа -
люгідну по до бу мис тец тва — на ка ко фонію моди, на опо е ти зо вані рек ла мою
шо ко лад ки, на швид коп лин ний диз айн, що стри бає та сми кається, на пі д -
несення інтим ності до відвер то го оргіас тич но го сек су, на кіно бо йо ви ки з
калюжами крові, пе ре ки дан ням автівок, що ле тять на ша леній швид кості,
і бит тям скла, на тупі над окуч ливі сю же ти-сте ре о ти пи з акулами- людо -
жерами, вампірами та інши ми по тво ра ми, одне сло во — на без ду ховність.
Поди віться, по чи тай те, що і про що пи шуть наші яс кра во роз маль о вані жур -
на ли! Про те, яка су перзірка і з ким пе ре спа ла або з ким розійшла ся і з ким
зійшла ся, про те, скільки було ко ха нок у зна ме ни то го ес трад но го співака.
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 2 171
Еко номіка і мис тец тво
По чи тай те анон си до те лефільмів: роз в’яз ний тон, сальні жар ти, сумнівні
оказіоналізми, які ви да ють за останнє сло во мов ної моди і які зом бу ють
нашу лег ковірну публіку. До пов ню ю чи со бою світ ре чей і гро шей, мис -
тецтво пе ре стає підно си ти лю ди ну, очи ща ти її душу — пе ре стає бути мис -
тец твом.
Фор му ла на всі часи: “Слу женье муз не тер пит су е ты”. Ска за но це було
всу пе реч усім сми кан ням і крив лян ням ме туш ли во го то вар но го світу: ре ля -
тивізм цьо го світу ви ни кає із са мої його при ро ди — із не обхідності над а ти
то ва ру тієї швид коп линної но визни, яка б підви щи ла його в очах пе ре си че -
но го міща ни на. Прис лу хай мо ся до ска за но го Зиґмун дом Ба у ма ном у його
не ви мов но сумній книжці “Індивідуалізо ва не суспільство”: “Ху дож ни ки
(ми ну ло го) пра цю ва ли як най ре тельніше, ба жа ю чи за без пе чи ти своїм фрес -
кам і по лот нам дов ге жит тя, архітек то ри праг ну ли зво ди ти спо ру ди, здатні
про сто я ти століття. Те пер улюб ле ни ми ма теріала ми в мис тецтві ста ють ті,
що рек ла му ють й афішу ють свою не дов говічність; на й у люб ленішою фор -
мою візу аль но го мис тец тва є “хе пенінги” й “інста ляції”, які організу ють ся
для од нора зо во го по ка зу, на час пев ної вис тав ки і які бу дуть де мон то вані
одра зу після за крит тя ґале реї” [Ба у ман, 2005: с. 200]. Сумніва ю чись, далі, в
ціннос тях при швид ше но го роз вит ку су час но го суспільства, він за вер шує
цю дум ку: “Якщо відданість дов говічним ціннос тям пе ре бу ває сьо годні в
кризі, то відбу вається це тому, що кри зи за знає і сама ідея три ва лості й
безсмертя. Але без смер тя опи няється в кризі внаслідок того, що го лов на,
повсякденна віра в дов говічність ре чей, здат них слу гу ва ти пев ни ми віхами
в лю дсько му житті, підри вається всім су час ним досвідом” [Мюл лер-Лиер:
с. 201]. Своєю чер гою, весь “су час ний досвід” доб ре відо мий. Це ше ре га при -
ка зок і девізів бру таль но-ре че во го шти бу: “Після нас хоч по топ”, “Пий, гу -
ляй — лише раз жи ве мо!”, “Тут і за раз”, “Бери від жит тя все!”, “Пом ри ти сьо -
годні, а я за втра”, “Мо лодь об и рає пепсі!”, “Бізнес, спорт і секс” тощо. Су час -
ний ма теріалізо ву ва ний світ, що дістав на зву “капіталізм”, суп ро тив ний
мис тец тву. Він за своїм ду хом являє со бою ан ти мис тец тво, ан ти под
мистецтва, бо останнє тяжіє до ста лості й вічності, а то вар ний світ — до
безупинних змін і ста ну релятивізму.
І зреш тою, по-чет вер те, по при всю уда ва ну де мок ра тичність форм і
жанрів мис тец тво за умов то вар но-гро шо вих відно син опи няється під іде о -
логічним пре сом на яв но го істеблішмен ту: воно ста ло про стою роз ва гою (або
відволікан ням від тур бот). На був ши ха рак те ру “ма со во го мис тец тва”, усi -
ля ко рек ла мо ва но го мас-медіа, воно за би ває свої ми ан ти ху дожніми за па ха -
ми і не прис той ни ми сю же та ми справ жню об разність, гу манізм, ка тар сич не
очи щен ня лю дських душ. За сил ля де тек тивів і по рну хи так да вить на нашу
психіку, що ми по сту по во і не помітно втя гуємося в орбіту на в’я зу ва них нам
суроґатів і ми мо волі стаємо співу час ни ка ми мо раль них зло чинів. Вель ми
дос туп не, до волі об раз не й різно бар вне те ле ба чен ня (кіно вдо ма!), це ди во -
виж не творіння лю дсько го ро зу му і лю дських рук ста ло для пе ре важ ної
більшості на ших су час ників руйнівним іде о логічним де мо ном. Та ким чи -
ном, не ми об и раємо мис тец тво, а псев до мис тец тво об и рає нас.
Нес пра вед ли во за бу тий ла у ре ат Но белівської премії, уче ний зі світо -
вим ім’ям Альберт Швей цер у 1960 році пи сав: “...Ми втра ти ли влас ти ве нам
172 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 2
Євген Суї мен ко
ду хов не на ча ло і нашу індивіду альність тією мірою, якою зрос ли ма те -
ріальні до сяг нен ня суспільства” [Швей цер, 1973: с. 44]. Влучніше про діа -
лек ти ку двох видів лю дсько го світос тав лен ня за доби розквіту то вар но-гро -
шо вих відно син не ска жеш.
Хви ле подібний ха рак тер лю дської історії
Якщо кож на лю ди на вільна (хоча й віднос но) відда ва ти пе ре ва гу тому
чи тому світос тав лен ню, ро би ти вільний вибір од но го із них або усе ред ню -
ва ти їх у своїй індивіду альній діяль ності, то лю дство по збав ле не цьо го
привілею — історія не ми ну че при в’я зує його до пев ної об’єктив ної за ко -
номірності, до сфор мо ва них норм та інсти тутів і при му шує його дот ри му ва -
ти ся їх. Мож на при пус ти ти, що провіденційність істо рич но го про це су по ля -
гає в періодичній зміні домінант кож но го із двох видів лю дсько го світос тав -
лен ня, котрі при цьо му суттєво і змістов но зміню ють ся. До сяг нув ши пев но -
го рівня ма теріаль них благ, ма теріаль ної куль ту ри ви роб ниц тва, лю дство
здо бу ває мож ливість ду хов но-реф лек тив но го, ху дож ньо-ес те тич но го став -
лен ня до руй но ва но го ним при род но му світу, що дає йому змо гу, по-пер ше,
відро ди ти цей світ, дати йому мож ливість “відпо чи ти” й відтво ри ти себе за
ра ху нок доміна нти “за трим ки”, ма теріаль но па сив ної реф лексії і, по-дру ге,
піднес ти ся на но вий ща бель ви щості над тва рин ним світом (зок ре ма й — над
тва рин ним на ча лом у са мо му собі). І щой но відбу вається це ду хов не підне -
сен ня, лю дство не вдовзі зно ву по трап ляє під вла ду “не ви ди мої руки рин ку”,
але вже на но во му вит ку інте лек ту аль них, на уко вих та ес те тич них до сяг -
нень. Отже, суспільний проґрес — якщо та кий існує вза галі — здійснюється
та ким хви ле подібним чином.
Хви ле подібність ця не настільки чітко й стро го про гля дається в бе зу -
пин но му істо рич но му про цесі. За будь-яких суспільних ладів ство рю ва ли ся
оповідан ня і ле ген ди, поезія і про за, му зи ка, жи во пис і ску льпту ра. І все одно
при скіпли во-уваж ний по гляд дослідників зумів ви ок ре ми ти в історії мис -
тец тва періоди підне сен ня і розквіту, як і періоди за гни ван ня й за не па ду як
змісто вих, так і фор маль них його боків. Роз ’яс ни ти та кий стан справ до по -
ма гає нам фор маційна теорія, відповідно до якої, по-пер ше, один суспільний
лад змінює інший і, по-дру ге, цей останній не з неба падає, а по сту по во за -
род жується в над рах ста ро го і, врешті-решт, при хо дить на зміну ста ро му
ладу, по-третє, із пе ре мо гою но во го ладу за лиш ки ста ро го якийсь час да ють -
ся взна ки й лише по сту по во за га са ють, нерідко мо дифіку ю чись у струк турі
нового.
У пер шо му ви пад ку крізь сто хас тичні роз ки ди і ко ли ван ня про свічу ють
два типи суспільств — суспільства з еко номікою, що ак тив но роз ви вається, з
ек спансією явно “ма теріалістич но го” ха рак те ру, і суспільства з циклічно по -
вто рю ва ним спо со бом гос по да рю ван ня (пе ре важ но аґрар но го), із відпо -
відною йому “за трим кою” — реф лек тив ною ху дож ньо-релігійною свідо -
містю пе ре важ ної більшості гро ма дян. Історії, що най мен ше, відомі дві явно
“ма теріалістичні” фор мації — ра бов лас ниць кий лад Дав ньої Греції і Дав ньо -
го Риму, вда ло на зва ний К.Бю хе ром “ан тич ним капіталізмом”, і су час ний
ґло баль ний капіталізм, суроґати ес те тич но го мис лен ня пред став ників яко -
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 2 173
Еко номіка і мис тец тво
го не ма ють нічого спільно го зі справжнім (гу маністич ним) мис тец твом.
Якщо в період за не па ду ра бов лас ниць ко го ладу зраз ком мис тец тва ста ли
без дарні по е ми Не ро на, а ду хов на куль ту ра озна ме ну ва ла ся гас лом “Хліба і
ви до вищ!”, то про су час не роз ва жаль не “ма со ве мис тец тво” роз ви не но го
капіталізму та кож нічого доб ро го не скажеш.
У дру го му ви пад ку, зно ву ж крізь сто хас тичні роз ки ди, в над рах ста лих
суспільних ладів про свічу ють за род ки їхньої про ти леж ності, що містять
доміна нтні в них ма теріальні чи ду ховні цінності. Так, фе о даль но-об щинні,
кріпо сницькі відно си ни, перш ніж оста точ но зни щи ти ра бов лас ниц тво, ла -
тен тним чи ном ско рис та ли ся ду хов ною зброєю. Це були бо го борчі дра ми
Есхіла, стої цизм пер ших мо но теїстів і їдка са ти ра Плав та та Апулея на тор -
га шесь ку скнарість ан тич них лих варів. Капіталістичні на ча ла, що за род жу -
ва ли ся в над рах фе о даль но го ладу, за я ви ли про себе у праг ма тизмі пер ших
за пов зят ли вих лю дей, у по зи тивній філо софії О.Кон та і роз вит ку цілої низ -
ки при клад них наук, у відо мих літе ра тур них пер со на жах — Гоб сек (Фран -
ція), Ба за ров та Адуєв (Росія), інші об ра зи літе ра ту ри “кри тич но го реа -
лізму”. Зреш тою по я ва в капіталістич но му суспільстві пе ре ду мов соціа -
лізму по зна чи ла ся помітним ху дожнім сплес ком та ких усесвітньо відо мих
по ста тей, як Джек Лон дон, Т.Драй зер, Р.Ро лан, Т.Манн, С.Цвейґ, Мак сим
Горь кий, не ка жу чи вже про відо мих ком по зи торів і жи во писців.
У треть о му ви пад ку реш тки ста ро го ладу за леж но від доміну ван ня в
ньо му того чи того світос тав лен ня або галь му ють про цес ста нов лен ня но во -
го, або в пе ре тво ре но му виг ляді вхо дять до його струк ту ри. Так, ху дож ня
стилісти ка, століття ми на праць о ва ний дво ря нський ети кет і зви чаї фе о -
даль но го суспільства три ва лий час зберіга ли ся в но во му бур жу аз но му су -
спільстві (Англія, Франція, Росія)∗1, а капіталістич ний спосіб ви роб ниц тва
і його соціальні інсти ту ти не тільки ввійшли в но вий соціалістич ний лад, а й
спро мог ли ся підірва ти його соціаль но-еко номічне підґрун тя (інших при -
кладів, крім ран ньо го ра дя нсько го соціалізму і країн “на род ної де мок ратії”
історія нам не дає).
Звернімо те пер ува гу на ті фор мації, в яких доміну ва ло ма теріаль но
перетворювальне світос тав лен ня — на ра бов лас ниць кий і на капіталістич -
ний лад.
Тем пи їхньо го роз вит ку вра жа ють. Ра бов лас ниц тво по ро ди ло то вар -
но-гро шові відно си ни, місто бу ду ван ня, технічну інже нерію, за са ди філо -
софії, при род ни чих і гу манітар них знань (із тим, щоб усе це було роз топ та но
вар ва ра ми і за бу те за доби ран ньо го Се ред ньовіччя). Але ще більш раз ю чи -
ми є ма теріаль но-технічні до сяг нен ня капіталізму: за яки хось два століття
він до сяг та ких ви сот роз вит ку індустріаль ної цивілізації, про які не мог ли
мріяти люди в період фе о даль но-кріпо сниць ко го (або азійсько го) спо со бу
174 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 2
Євген Суї мен ко
1 Хто був в Ермітажі, той не міг не звер ну ти ува ги на те, що перші в Росії робітничі вер -
ста ти у про мис ло во му ви роб ництві були оздоб лені ви гад ли ви ми віньєтка ми, ві зерун -
ками, фіґурка ми, пиш но бар вним орна мен том, тоб то не сли на собі сліди ху дож ньо го
оформлення. У пізніший період роз вит ку капіталізму всі ці “фе о дальні пе ре жит ки”,
“архітек турні надмірності” зник ли, по сту пив шись місцем прак тичній доцільності й ра -
ціона лізму.
ви роб ниц тва, за яко го “ми на ли століття — і по суті нічого не зміню ва ло ся”.
Не зміню ва ло ся тому, що “у внутрішньо му устрої цьо го гос по да рсько го
режиму немає жод них імпульсів до пе ре тво рен ня техніки” [Ле нин, 1971:
с. 223]. Циклічний ха рак тер аґрар но го гос по да рства, ґрун то ва но го на тяг -
ловій силі, силі вітру і води, а та кож на примітив них зна ряд дях важ кої
фізич ної праці, відповідав ста лості й по вто рю ва ності життєвого укла ду й
усіляко спри яв реф лек тив но му світос тав лен ню у сфері ду хов но го жит тя
лю дей. Суспільство, однак, не ми ну че при й шло б до за стою й за не па ду,
зберіга ю чи й далі за зна вальність і спог ля даль ний ха рак тер цьо го світос тав -
лен ня. Тому за доби не стрим но го роз вит ку рин ко вої еко номіки вони по сту -
пи ли ся місцем ма теріаль но-праг ма тичній ак тив ності лю дей, пе ре тво рю -
вальній силі ка піта лізму. Доки все ре дині капіталістич но го ладу зберіга ли -
ся за лиш ки об щин но-се ля нсько го, на ту раль но го укла ду і доки цей уклад
транс фор му вав ся в ранні, за род жу вані соціалістичні на ча ла, еко номічний і
на уко во-тех нічний роз ви ток суспільства тер пи мо співісну вав із роз вит ком
лю дської ду хов ності й навіть спри яв йому. Але щой но про цес індуст ріа -
лізації, роз ви ток банківсько го капіталу, бізнес і ділова кон ку ренція на би ра -
ють сили, витісня ють на узбіччя лю дсько го жит тя “не прак тич не” мис тец -
тво, ек заль то ва на духовність по сту пається місцем насміхаль но-цинічно му
праг ма тиз му. Ні, мис тец тво при цьо му не зни кає: час тко во воно стає на -
дбанням “арис ток ра тів духу”, але пе ре важ на його час ти на пе ре тво рюється
на хо до вий унi каль ний то вар, на ігро ве су перниц тво і привабливу ви до -
вищність.
Іншу кар ти ну спос терігаємо ми на но во му вит ку історії. Досвід ра -
дянського соціалізму засвідчив, що по при всі свої вади цей суспільний
лад, навіть у ранній його формі, го лов ним вва жав лю дську ду ховність, що
ви я ви ло ся як у ве ли ко мас штаб но му тяжінні лю дей до освіти, так і в роз вит -
ку всіх видів мис тец тва (особ ли во пісен но го) за умов, мож ли во, пе ре дчас -
но го “ви роб ниц тва са мої фор ми спілку ван ня”. От що пише з цьо го при во ду
Леонід Грач у не що дав но ви даній ним книзі “Ще не вечір”: “Я ріс у той час,
коли не за ве де но було хи зу ва ти ся ма теріаль ним стат ком. З ди ти нства, за -
вдя ки су спільній ат мос фері 1950-х — 1960-х років, доб ре ро зумів, що мета
жит тя не по ля гає у при дбанні де далі но вих ре чей, до ро гої об ста нов ки й
одягу. Але жит тя без кни жок, без друзів, без щи ро го лю дсько го спілку ван ня
за вжди мені уяв ля ло ся без глуз дим. Останні п’ят над цять років нам напо -
легливо на в’я зу ють цінності спо жив чо го суспільства. Тому ба гать ом мо ло -
дим лю дям, які по до рослішали вже за умов капіталістич но го суспільства,
час то важ ко пра виль но виз на чи ти місце ма теріаль них благ у житті лю ди ни”
[Грач, 2007; с. 4].
Істо рич ний досвід роз вит ку й функціону ван ня “ма теріалістич них” фор -
мацій до во дить нам, що в них про сте жу ють ся два ал го рит ми лю дсько го
існу ван ня. Пер ший: піднісшись на но вий ща бель ма теріаль но го за без пе чен -
ня і ви ро бив ши нові спо со би його підтри ман ня, лю ди на звер тається потім
до соціокуль тур них і ду хов них ціннос тей сво го бут тя, що відповідає її
людській при роді та по кли кан ню. Дру гий: за без пе чив ши це підне сен ня, вона
зу пи няється у своєму роз вит ку, про дов жує за інерцією на ро щу ва ти ма -
теріальні бла га, за ми кається на вже не потрібно му при мно женні їх, пе ре тво -
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 2 175
Еко номіка і мис тец тво
рю ю чи тим са мим інстру мен тальні цінності на терміна льні. Пер ший ал го -
ритм жит тя лю ди ни при род но за ко номірний, нор маль ний, ко нструк тив -
ний, дру гий — па то логічний, руйнівний і ни ций. Антуан де Сент-Екзю пері
мав усі підста ви ка за ти: “Пра цю ю чи лише за ра ди ма теріаль них благ, ми самі
собі будуємо в’яз ни цю” [Сент-Экзю пе ри, 1970: с. 24]. Цинізм од но бо кої
речістської тве ре зості, на в’я зу ва ний із ди ти нства Еду ар дові Баг риць ко му
його рідни ми, за суд же но по е том у його по хму рих віршо ва них спо га дах
“Моя родословная”:
Меня учи ли: кры ша — это кры ша,
Груб та бу рет, убит по до швой пол.
Ты дол жен ви деть, по ни мать и слы шать,
На мир об ло ко тить ся, как на стол...
Ділова ак тивність лю дської істо ти в суєтно му світі капіталізму ви -
дається за на й ви щу її чес но ту як суб’єкта влас ної історії. Але чому ж ця ак -
тивність спря мо ва на лише на зовнішній сто сов но неї світ — на за галь ний
еквіва лент то варів, а не на лю дський внутрішній світ, не на “ви роб ниц тво са -
мої фор ми спілку ван ня”? Очіку ва ти на зро зумілу відповідь на це пи тан ня,
га даю, не до во дить ся, по за як вий шов ши з-під гу маністич но го кон тро лю, су -
час не ви роб ниц тво спря мо ва не не на за до во лен ня нор маль них лю дських
по треб, а на реалізацію фе ти ш истсько го праг нен ня при бут ку.
Став ши по суті аб со лют ним, ма теріаль но-пе ре тво рю валь не світос тав -
лен ня за умов капіталістич но го спо со бу гос по да рю ван ня при зве ло су спіль -
ство до па ну ван ня над при ро дою. Най ро зумніше, чим може по хва ли ти ся
капіталізм, є ство рен ня технічно і на уко во осна ще них по туж них про дук тив -
них сил суспільства. У цьо му його не за пе реч на за слу га. Але здійснив ши
гігантську ро бо ту зі ство рен ня цих сил ціною ак тив ної й не щад ної кон ку -
ренції, ціною експлу а тації на й ма ної праці, капіталізм, з од но го боку, довів
до аб сур ду ме ханізм сво го існу ван ня (одні “па пе рові” гроші чого варті!), а з
іншо го — зна хо дить собі вип рав дан ня в до по мозі слаб ко роз ви не ним краї -
нам, у гу манітар них акціях сто сов но різно манітно го роду по терпілих, у по -
ступ ках ко о пе ра тив ним фор мам гос по да рю ван ня, у втру чанні дер жа ви в
при ват ний бізнес, зреш тою, у кейнсіанстві — пе ре роз поділі дохідної час ти -
ни капіталу на ко ристь за робітної пла ти на й ма них працівників із ме тою
підви щен ня їхньої купівель ної спро мож ності.
При всьо му цьо му ма теріаль но-пе ре тво рю валь не світос тав лен ня за
доби капіталізму за вдає лю дству ве ли ко го лиха. По ля гає воно у ство ренні
над роз коші та мар нот ратстві в ба га тих сім’ях, у го лоді та злид нях неза -
можних се ред надмірності то варів; у не потрібно му збільшенні ре чей і про -
дуктів хар чу ван ня; у ви роб ництві то варів, що ма ють “то вар ний виг ляд”, але
не при датні для спо жи ван ня; у пе ре ван та женні рин ку не ре алізо ва ни ми то -
ва ра ми й у зни щенні їх; у генній ви дозміні при род но го світу й руй ну ванні
еко логічно го се ре до ви ща існу ван ня; у зни щенні реґіональ но го роз маїт тя й
унікаль ності то варів ши ро ко го вжит ку шля хом мо но полізації їх вироб -
ництва; у на ро щу ванні то ва ро обігу, спо жив чо го ре ля тивізму за до по мо гою
НДОКР і ство ренні куль ту моди, на решті, у пе ре тво ренні лю ди ни на
осоціале ну тва ри ну. Над ли шок неґації або при тлум лює волю до жит тя, при -
зво дить до пе ре си чен ня і вга сан ня лю дських по треб, або за гос трює па то -
176 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 2
Євген Суї мен ко
логічні псев до пот ре би, при страсть до руй нації, дес трукції, тоді як реф лек -
тив не світос тав лен ня за са мою своєю при ро дою постійно звер не не до неґен -
тропії — до здо ро во го життєвого про це су. Фізич ний го лод — не ду хов ний го -
лод. Якщо пер ший мож на вта му ва ти до волі лег ко (було б тільки чим хар чу -
ва ти ся), то дру гий не на сит ний і без меж ний. От чому кон сти ту йо ва ний
лише на за до во ленні пло тських жа доб соціаль ний по ря док по збав ле ний
імпуль су до са мо роз вит ку і руху, щой но відбу вається це за до во лен ня,
чого не мож на ска за ти про ду ховні по тре би. На томість кон сти ту йо ва ний на
задоволенні ду хов них по треб соціаль ний світо по ря док за ли шає за со бою
ім пульс до роз вит ку, адже ду хов на творчість не має меж. Го лод на лю ди на,
на ївшись, за спо ко юється і незрідка пе ре тво рюється на со нну твар. Ба га -
та лю ди на, на си тив шись, ви га дує спот во рені спо со би но во го на си чен ня.
Спа да ють на дум ку до ку мен тальні кад ри од но го із ка налів те ле ба чен ня:
жир на і круг ла, ніби діжка, дру жи на олігар ха, ого лю ю чи силіко нові тить -
ки, купається в бла кит но му ба сейні; потім, ма буть, на про хан ня те ле візій -
ників, по ка зує свій язик, при кра ше ний діаман та ми. От і все! Далі ру ха ти ся
нікуди...
Отже, пе ред нами по стає дос туп на для огля ду в де та лях історія фе о даль -
но го і капіталістич но го суспільств. Пер ше дало світу не пе ре вер ше не мис -
тец тво й фак тич но ви я ви ло ся не здат ним дати імпульс роз вит ку на уки,
техніки та про мис ло во му ви роб ниц тву, дру ге, на впа ки, дало світу ін дуст -
рію, інже нерію, на уко во-технічний проґрес і фак тич но за ве ло мис тец тво у
стан ду хов но го збідніння.
Реф лек тив не, ду хов не світос тав лен ня як сис тем не яви ще, за вдя ки своїй
діяльнісній при роді, пер ма нен тно по ру шує і віднов лює той го ме ос та тич ний
стан, що надає йому ста лості й три ва лості існу ван ня. Тільки у твор чості —
творчій праці, на уковій і ху дожній діяль ності, звільне них від по твор них мо -
дифікацій і то вар но го фе ти шиз му, — мож на до сяг ти та ко го ста ну. Per aspera
ad astra — муд рий і на вряд чи гли бо ко, до кінця осмис ле ний вислів дав ни ни.
Мож ли во, філо со фсько-соціологічний зміст його ста не зро зумілішим в ана -
лізі трьох родів лю дської муки.
Три роди муки
Ши ро ко відо мий вислів “муки твор чості” склав ся да ле ко не ви пад ко во,
але, на жаль, ще не дістав на леж ної інтер пре тації у світлі су час них на уко -
во-ме то до логічних до сяг нень: він без по се ред ньо по в’я за ний із за галь ною
теорією сис тем, із учен ням про неґен тропійні про це си, із пси хо логією твор -
чої діяль ності тощо. Ідеть ся про те, що творці іде аль но го (“при мар но го”) ху -
дож ньо го світу відчу ва ють при цьо му тро я ко го шти бу муки — творчі муки,
мо ральні муки й ек зис тенціальні муки.
Творчі муки. Тво рець мис тец тва у своїй по всяк денній діяль ності по -
стійно на ра жається на болісну для ньо го про бле му “по до лан ня ма теріалу”
(пред ме та своєї діяль ності) за со ба ми ху дож ньо го зоб ра жен ня. Ба чен ня,
відчу ван ня, пе ре жи ван ня якоїсь життєвої ре аль ності у ньо го настільки
загострене, настільки суб’єктив но зба га че не ес те тич ни ми відчут тя ми, об ра -
за ми, відтінка ми, а за со би її зоб ра жен ня настільки об ме жені — або вида -
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 2 177
Еко номіка і мис тец тво
ються йому об ме же ни ми й убо ги ми, — що він постійно страж дає від недо -
сконалості фарб, звуків, слів для адек ват но го відтво рен ня того, що він
відчу ває, пе ре жи ває, фізич но відчу ває. Ство ре не він порівнює з уяв лю ва -
ним чи ви ди мим його внутрішнім по гля дом — і, якщо він по-спра вжньо му
тво рець мис тец тва, то постійно зна хо дить у цьо му порівнянні не дос ко -
налість ство ре но го ним об ра зу (“Дум ка, вис лов ле на, є не прав да”), об ме -
женість своєї май стер ності, що зму шує його рва ти, ла ма ти, спа лю ва ти ство -
ре не і зно ву бра ти ся за пе кель ну пра цю пе ре ве ден ня внутрішньо відчу ва них
об разів на зовнішні, інстру мен таль но об’єкти во вані. І коли, на решті, це
йому вда сться, від мук він пе ре хо дить у стан найбільшо го за хоп лен ня і за -
доволення від ство ре но го (при га дай те за хват Олек сан дра Сергійо ви ча під
час на пи сан ня ним “Бо ри са Го ду но ва”: “Ай-да Пуш кин! Ай-да су кин сын!”).
Але та кий ек стаз трап ляється рідко. Частіше — пе ре жи ван ня своєї не дос ко -
на лості.
Мо ральнісні муки. Ху дож ник ба чить у лю дсько му світі, що його ото чує,
те, чого не ба чать і не ро зуміють інші, або ба чить лю дей і речі та ки ми, яки ми
вони є на справді і яки ми не ба чать їх інші. “Все ве денье про ро ка” Лер мон то -
ва, че рез що всі на вко лишні в ньо го “ки да ли ска же но ка мені”; зна ме ни тий
“Про рок” Пушкіна, яко му з неба з’я вив ся шес тик ри лий Се рафім, що дав
поетові над чут тя, надзір і ро зуміння гли бин ної сут ності всіх ре чей світу;
похмурий Че хов, який сміється крізь сльо зи над ма лень ки ми й сірими
людь ми, — лише мізер на час ти на свідчень за гос тре но го сприй нят тя ху дож -
ни ком лю дсько го всесвіту. У надіндивіду аль но-осо бистісно му став ленні
справж ній ху дож ник, наче мо гут ня бри ла, здіймається над інши ми, він
вищий за них на кілька голів, він — “не від світу цьо го” — і це, зда ва ло ся б,
дає йому підста ви для чес то лю бства і ви що го са мо за до во лен ня. Але — на
жаль! — та кий фінал мо жуть ба чи ти тільки примітивні, не до ум ку ваті та за -
ви дющі люди. Нас правді не гор ди ня, а на й глиб ше страж дан ня ви па дає на
долю та лантів і геніїв, бо вони — живі люди, соціальні істо ти, які по тре бу ють
адек ват но го їхньо му внутрішньо му світу став лен ня до себе, взаємо ро зу -
міння і зла го ди. Вони ж своїм при род ним та лан том і да ру ван ням по став лені
на таку ви сочінь, у таке ста но ви ще, коли їм, ду хов но зря чим, до во дить ся
жити зі сліпими, на кож но му кроці на ра жа ти ся на не ро зуміння, не а дек ватні
са мо оцінки ближніх, із рен тге нос копічно схоп лю ва ни ми ху дож ни ка ми ва -
да ми лю дей, що їх ото чу ють, — і від цьо го хо лод но го, са мо нез ря чо го світу
вони впа да ють у страшний відчай.
...Как я му ча юсь, о Боже,
Не же лаю и вра гу.
Не могу уже я боль ше,
Мень ше — тоже не могу.
Му чит бед ность и без бед ность,
Му чит горе, му чит смех,
И му чи тель на без вес тность,
И му чи те лен успех.
Так пи сав Євген Евту шен ко, ро зуміючи всю тіньо ву підна гот ну своєї
сла ви. От і фінал мук, що його тер за ють:
178 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 2
Євген Суї мен ко
...Как огром ное стра данье,
Мир ле жит пе ре до мной.
Немає більш са мот ньої і страж ден ної в лю дсько му світі істо ти, ніж та ла -
но ви тий ху дож ник або геній: адже він страж дає і в ра дості! Ба чен ня і ро -
зуміння не дос ко на лості світу — за внутрішніми мо ральнісни ми мірка ми, —
з од но го боку, зму шує його бути не щад ним кри ти ком і розвінчу ва те лем
людських вад, зок ре ма і влас них, а з іншо го боку, ця кри тичність і над осо -
бистісність зму шу ють його свідомо (а на й частіше підсвідомо) у по шу ках са -
мос пасіння ко нстру ю ва ти те іде аль не і по зи тив не в лю дях, що роз по ро ше не
в лю дсько му світі і що прак тич но не мож ли во зібра ти в єдине ціле.
Екзис тенціальні муки — на й складніший, на й фа тальніший і на й нез до -
ланніший різно вид мук. У цьо му, влас не, ключ до ро зуміння сут ності мис -
тец тва як ес те тич но го, як спе цифічно лю дсько го став лен ня до дійсності.
Мис тец тво — це вик лик смерті, її по до лан ня шля хом пе ре тво рен ня при род -
но го бут тя на “світ пред метів, що ожи ли і жи вуть”, швид коп лин но го жит -
тя — на дов говічне мис тец тво. Не дар ма давні рим ля ни ка за ли: “Ars longa —
vita brevis”. На да ю чи цій фор мулі ви раз ності й опук лості, мож на ска за ти
по-іншо му: “Ars longa”, бо “vita brevis”. Щоб зу пи ня ти чу дові, дуже важ ливі
й цінні нам миті на шо го ми ну що го бут тя, потрібно вміти за три му ва ти, зу -
пи ня ти їх фар ба ми, зву ка ми, сло ва ми в та ко му об раз но му ана лозі, який би
хви лю вав нас своєю кра сою і своєю дос ко налістю не мен ше за саме жит тя.
Адже ре альність світу, що вклю чає час тку на шо го тлінно го “Я”, влас не те,
що й на зи ва ють жит тям, швид коп лин на, із чим не може при ми ри ти ся наша
індивіду аль на і суспільна са мосвідомість, особ ли во якщо вона за гос тре на
та лан том і спра гою жит тя, спра гою са мос твер джен ня. Су пе речність між
дійсністю, що минає, зникає, і ху дожніми об ра за ми, що її увічню ють, як мар -
ною спро бою “за три ма ти”, зу пи ни ти дійсність — дже ре ло не здо лан но го
страж дан ня і трагізму ху дож ни ка, який на ма гається здо ла ти їх своєю твор -
чістю. Відчу ван ня ба га то маніття світу, його унікаль них де та лей, пе ре жи те
пре крас не, особ ли во в роки мо ло дості, зрілості, за часів по внок ров ної на со -
ло ди жит тям, відлітає з вітром часу, зни кає — і ху дож ник, як ніхто інший,
відчу ває цю плинність і тлінність світу (С.Єсенін). Звісно, він на ма гається
“зу пи ни ти мить” за со ба ми зна ко во-сим волічної сис те ми, об раз но го збе ре -
жен ня жит тя — для себе і для інших. Та оскільки жод не мис тец тво емпірич но
не замінить нам жит тя — і ху дож ник це чу до во усвідом лює, — він постійно
відчу ває при ре ченість і без вихідь. Із цьо го страж дан ня на род жується мис -
тец тво, і, на род жу ю чись, на ма гається здо ла ти саме себе, але не в змозі зро -
би ти цьо го. Про те в усіх ви пад ках об ме же на в часі та про сторі влас на ек зис -
тенція ху дож ни ка зму шує його ство рю ва ти си лою сво го та лан ту і ду шев ної
моці па ра лель ний світ — дублікат чи ана лог жит тя, але вже у виг ляді життя
застиглого і вічного.
Три роди мук ху дож ників — шлях до кра що го, лю дсько го жит тя. Мис -
тец тво тво рять не пе ресічні люди, й тому ство рю ва ний ними па ра лель ний
іде аль ний світ, якщо ми до ньо го при лу чаємося, якщо ми не мо же мо об хо ди -
ти ся без поезії, му зи ки, спог ля дан ня кар тин них ґале рей, стає жит тям, що
нас підно сить.
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 2 179
Еко номіка і мис тец тво
Ду ховність як стан по ру ше ної рівно ва ги
Уже роз гля ну тих нами трьох родів мук, що їх за зна ють творці ху дож -
ньо го мис тец тва, дос тат ньо, щоби по ба чи ти в них не обхідність віднов лен ня
по ру ше ної ними життєвої рівно ва ги. Але тут важ ли во зро зуміти інше — гли -
бо ка відмінність між ма теріаль но пе ре тво рю валь ним (еко номічним) і реф -
лек тив ним (ху дож ньо-ес те тич ним) різно ви да ми світос тав лен ня в плані їх -
ньо го впли ву на го ме ос та зис тих чи тих суспільних сис тем. Коли ми маємо
спра ву з еко номікою, го ме ос та зис цих сис тем до ся гається й підтри мується
про дук тив ною пра цею: спо жи ван ня ма теріаль них благ, тоб то віднов лен ня
лю ди ни і соціуму, не може обійти ся без ви роб ниц тва їх, фер мен том і збуд -
ни ком яко го є лю дська пра ця. Пря ма (діяльність на й ма них працівників) чи
не пря ма (організаційна діяльність влас ників) участь у суспільно му ви роб -
ництві та праці рано чи пізно при во дить до того, що за вдя ки на уко во-тех -
нічно му проґресу й ав то ма ти зації ви роб ниц тва вмож лив люється за до во -
лен ня ма теріаль них по треб без особ ли во го на пру жен ня сил — без мук і
страж дань. Та ким чи ном пра ця із за до во лен ня цих по треб пе ре стає бути го -
ме ос тазійним чин ни ком (чи не в цьо му сенсі сво го часу К.Маркс, а нині “по -
сте ко номісти”, зок ре ма А.Шаф, го во рять про “відми ран ня праці”?). У сфері
ви роб ниц тва то варів замість лю ди ни те пер де далі більше “на пру жу ють ся”
і “му чать ся” вер ста ти, ав то ма ти, по то кові лінії, теп ло ва та електрична
енергія.
Що ж у та ко му разі рухає еко номічну сис те му? Якщо йдеть ся про
капіталістич не суспільство, то із до сяг нен ням ним дос тат ку і ви со ко го рівня
роз вит ку про дук тив них сил роль “збуд ни ка спо кою” за за да но го ал го рит му
(то вар не ви роб ниц тво) три ва лий час відіграє при ват нов лас ниць ка кон ку -
ренція. Потрібно відда ти капіталізму на леж не: за вдя ки цій кон ку ренції,
підтри му ю чи штуч ни ми за хо да ми еко номічну нерівність лю дей, він тим са -
мим ство рює поле соціаль ної на пру же ності — дже ре ло ма теріаль но го роз -
вит ку суспільства. Ра зом із тим, утри му ю чи ви роб ниц тво в меж ах то вар -
но-гро шо вих відно син, капіталізм у разі до сяг нен ня ви со кої фази роз вит ку
зму шує його об слу го ву ва ти од нобічні (ма теріальні) по тре би лю дей, гіпер -
тро фу ю чи їх до жах ли вих і про тип ри род них розмірів, особ ли во се ред за -
мож них класів. Одна че весь цей зо о логізм (на си чен ня шлун ку, ре чизм і
секс) не може ство рю ва ти надійно го і ста ло го го ме ос та зи су сис те ми лю д -
сько го суспільства, яко му — мірою його ма теріаль но го на си чен ня — не -
обхідні вже інші збуд ни ки.
Єдине, що в змозі го ме ос та зу ва ти лю дське суспільство, — це пра ця, яка
ро зуміється не як пра ця ста ле ва ра, то ка ря-вер стат ни ка чи ком бай не ра, а як
діяльність, що пе ре тво рює ма теріаль ний і ду хов ний світ лю дства, як діяль -
ність з підне сен ня са мої лю ди ни та її пе ре тво рен ня. Доз во лю собі на вес ти
таку ци та ту з російсько мов ної книж ки: “Маг не тич на сила праці по ля гає аж
ніяк не в її “ком фор та бель ності” або в за до во ленні, яке вона дає, подібно -
му до того, що ми відчу ваємо, вжи ва ю чи смач ну їжу чи про хо лод жу вальні
на пої. На со ло да пра цею — це на со ло да мо раль ни ми “му ка ми твор чості”, це
рух лю дських по чуттів че рез страж дан ня до ра дості, і тому по тре ба у праці —
це по тре ба в му ках, по до лан ня яких при но сить лю дині істин но лю дську
180 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 2
Євген Суї мен ко
радість і щас тя. Не ви пад ко во (у російській мові. — Є.С.) си нонімом “му че -
ния” є сло во “труд ность”, утво ре не від ко ре ня “труд”. У слов ни ку В.Даля до
зна чень сло ва “труд” на ле жать та кож “вся кое на пря же ние те лес ных и умст -
вен ных сил”, “боль”; “труж дать ся” озна чає “му чить ся”” [Ди а лек ти ка, 1987:
с. 36]. А от що ска зав сто сов но “спе цифічної лю дської по тре би” фран цузь -
кий соціолог Люсьєн Сев: “Осо бис та по тре ба бо ро ти ся, те о ре тич не зна чен -
ня якої ве ли чез не для пси хо логії осо бис тості, влас не, є нічим іншим, як за -
галь ною кон крет ною сутністю будь-якої спе цифічної лю дської по тре би, що
ви яв ляється без по се ред ньо у формі час тко вої по тре би по ряд з інши ми час т -
ко ви ми по тре ба ми. От чому жит тя-бо роть ба у своїх здо ро вих фор мах ви яв -
ляється як са мо ви ра жен ня, як час тко ве пе ре дба чен ня за галь но го по до лан -
ня на вищій стадії без кла со во го суспільства су перечнос тей, що роз ди ра ють
осо бистість у кла со во му суспільстві” [Сэв, 1972: с. 448].
“Уга сан ня праці” як на пру же но го і болісно го ста ну, як соціаль ної фор ми
го ме ос та зи су еко номічної сис те ми капіталістич но го суспільства є ли шень її
пе ре тво рен ня на іншу пра цю — на ду хов ну діяльність, по в’я за ну із по до лан -
ням мук, але вже при нци по во відмінних від мук у сфері ма теріаль но-про -
дук тив ної праці. По-пер ше, ма теріаль но-про дук тив на пра ця в її нор ма тив -
но му зна ченні про дик то ва на лю дині зовнішньою не обхідністю, не за леж ною
від волі й ба жан ня лю ди ни, тоді як ду хов на діяльність — інте лек ту аль на, на -
уко во-твор ча, ху дож ньо-твор ча пра ця — спри чи не на внутрішньою по тре -
бою ак тив ної лю ди ни за умов “уга сан ня” ма теріаль но-про дук тив ної праці.
По-дру ге, ма теріаль но-про дук тив на пра ця, не зни ка ю чи цілком, а лише
зміню ю чи свої фор ми та функції, різко ско ро тить ся в об сязі, збільшу ю чи
тим са мим про стір для ду хов ної діяль ності лю дей, що ста ла соціаль ною не -
обхідністю. По-третє, на яв на в усіх краї нах світу про дук тив на пра ця має
нор ма тив ний, жо рстко зу мов ле ний ха рак тер, тоді як ду хов на діяльність,
твор ча ро зу мо ва пра ця при нци по во не нор мо ва на і має ве ли ку міру сво бо ди і
довільності. І зреш тою, по-чет вер те, — на й го ловніше, — якщо пра ця “за при -
му сом” (ви му ше на пра ця) у спри ят ли вих для лю ди ни умо вах швид ко втра -
чає свої го ме ос тазійні влас ти вості й прирікає тим са мим лю ди ну або соціум
на деп ри вацію і застій, то твор ча ду хов на діяльність не втра чає цих влас ти -
вос тей за жод них умов і ніколи не веде суспільство до ен тропійно го ста ну.
Остан ня об ста ви на ґаран тує “по сте ко номічно му” суспільству дов го віч -
ність. Це все, що мож на ска за ти про його май бутнє, оскільки про роц тва сто -
сов но де та лей у та ких ви пад ках ненадійні й утопічні.
Чому ж усе-таки ду хов на, реф лек тив на діяльність у сис темі соціуму має
куди більший го ме ос та тич ний по тенціал, ніж ма теріаль но-про дук тив на
діяль ність? З тієї про стої при чи ни, що пред ме том цієї діяль ності є сам її
суб’єкт, тоб то лю ди на. В “Еко номічно-філо со фських ру ко пи сах 1844 року”
К.Маркс на про чуд влуч но за зна чив: “Страж дан ня, що ро зуміється в лю д -
сько му смислі, є са мос по жи ван ня лю ди ни” [Маркс, 1974: с. 120]. Так, у
страж данні лю ди на на справді спо жи ває себе — своє здо ров ’я, свої фізичні
сили, свої не рви і психіку, свої мо ральні за са ди, що ви ма гає від неї за вжди, в
усіх ви пад ках жит тя не лише фізич но го, не тільки ро зу мо во го, а й по вно го
са мовіднов лен ня. Коли йдеть ся про творчі (ху дож ньо-по шу кові, на уко во-
по шу кові) страж дан ня, то лю ди на праг не того, щоб, до сяг нув ши зреш тою
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 2 181
Еко номіка і мис тец тво
по став ле ної мети, пе ре жи ва ти свою зна чущість, свою силу, свої за вба чені
мож ли вості. Лю ди на, по збав ле на цьо го страж дан ня, не здат на спо жи ва ти
себе — вона здат на спо жи ва ти тільки речі. У цьо му вся суть. Рю нос ке
Акутагава пи сав: “Щоб зро би ти жит тя щас ли вим, тре ба че рез по всяк денні
дрібниці страж да ти. Блиск хмар, ше лест бам бу ка, цвірінькан ня го робців,
об лич чя пе ре хо жих — у всіх по всяк ден них дрібни цях тре ба відчу ва ти пе -
кельні муки” [Акутагава, 1974: с. 520]. Нав ряд чи кла сик світо вої літе ра ту ри
осмис лив до кінця сутність ху дож ньо го страж дан ня. А вона — в ме ханізмі
за три ман ня на шо го швид коп лин но го жит тя. Ду ховні страж дан ня роб лять
наше жит тя дов говічнішим, не тільки в суб’єктив но му його сприй нятті, а й у
дійсності. Дійсністю же в цьо му ви пад ку є змен шен ня мас штабів втор гнен -
ня лю ди ни в при род ний світ че рез по си лен ня його реф лек ту ван ня, що озна -
чає пе ре дусім збе ре жен ня і реабілітацію вже напівзруй но ва но го на вко лиш -
ньо го при род но го се ре до ви ща, уповільнен ня його пе ре тво рен ня, ресурсо -
збереження, по ря ту нок лю дства від вис наж ли во го бігу і на бли жен ня його
до смер тель но го фіналу. Тому ніяк не мож на по го ди ти ся з по зицією ав то ра
до волі ориґіна льної й змістов ної книж ки “По ря док і хаос у роз вит ку со -
ціаль них сис тем” В.В.Ва силь ко вої, кот ра ствер джує, що “ета пи пла не тар ної
ево люції мірою сво го усклад нен ня ха рак те ри зу ють ся тен денцією до змен -
шен ня терміну жит тя на род же них форм і організмів і за ра ху нок цьо го при -
швид шен ням темпів ево люції кож ної на ступ ної фор ми жит тя” [Ва силь ко ва,
1999: с. 257]. “Адже чим вища здатність пе ре роб ля ти зовнішню енергію, ло -
каль но зни жу ва ти ен тропію, — веде вона далі, — тим ко ротші життєві яви -
ща. Цим, зок ре ма, по яс нюється про цес за галь но го при швид шен ня істо рич -
но го роз вит ку лю дства. Тро хи забіга ю чи на пе ред, ска жу, що за ґло баль ний
пе рехід від го ме ос та тич но го патріар халь но го суспільства до ди намічно го
рин ко во го й інфор маційно го обміну урбаністич ної цивілізації ми роз пла -
чуємося зміною (але і при ско рю ва ним на род жен ням теж!) різно манітних
соціаль них форм і струк тур” [Василькова, 1999: с. 257].
Хотілося б по спе ре ча ти ся з ав тор кою ска за но го, пер шою чер гою, з при -
во ду “тен денції змен шен ня терміну жит тя на род же них форм і організмів”.
Що сто сується “організмів”, не за пе ре чу ва ти му, оскільки це при род ни чо на -
у ко ве (або філо со фське) по нят тя по тре бує уточ нен ня. Що ж сто сується
соціаль них “на род же них форм”, то тут доз воль те мені підда ти сумніву пра -
во ту ав тор ки-си нер ге ти ка: на будь-якій із но вих “на род же них форм” ле -
жить відби ток лю дської суб’єктив ності, реф лексії, кот ру як рушійний чин -
ник аж ніяк не мож на ви лу ча ти з про це су “істо рич но го роз вит ку лю дства”.
На жаль, цей на й важ ливіший чин ник лю дської історії, спе цифіка його ролі в
ній за ли ши ли ся поза меж ами про ве де но го В.В.Ва силь ко вою аналізу. Це —
по-пер ше, із чого вип ли ває й по-дру ге. Отож, по-дру ге, доз во лю собі за -
сумніва ти ся в істин ності по ло жен ня сто сов но “за галь но го при швид шен ня
істо рич но го роз вит ку лю дства”. Ра бство проісну ва ло ти ся чоліття, і за пе -
ріод його існу ван ня було ство ре но ви со ку ма теріаль ну і ду хов ну куль ту ру,
кот ра не йде у жод не порівнян ня із раннім фе о даль ним Се ред ньовіччям, що
на ста ло після ньо го, із до бою ди ку нства і вар ва рства, коли різно манітни ми
на ро да ми і племінни ми об’єднан ня ми пра ви ли ко ролі-не уки, а їхній по чет
не міг ані чи та ти, ані пи са ти. Роз ви ва ло ся це суспільство ро доп лемінних
182 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 2
Євген Суї мен ко
відно син і кріпац тва вкрай повільни ми тем па ми і дуже дов го. Лише капіта -
лізм, що при й шов на зміну фе о даль но му суспільству, про де мо нстру вав ви -
сокі тем пи роз вит ку лю дства, настільки ви сокі, що зрос тан ня ма теріаль но го
ви роб ниц тва ви пе ре ди ло здо ро вий глузд і по ста ви ло лю дство пе ред ви бо -
ром: або за ги бель від хронічно го не дої дан ня бідних і смерть від пе ре їдан ня і
роз кошів ба га тих, або по вна відмо ва від то вар но-гро шо вої го нит ви і пе рехід
до спокійної, розміре ної, всебічної й гар монійної діяль ності лю ди ни за умов
“по сте ко номічно го” суспільства. Скла дається вра жен ня, що цієї ди ле ми
В.В.Ва силь ко ва не ба чить або не виз нає. Тим ча сом пе рехід лю дства до спо -
глядання зо ря но го неба, до своєрідно го “відпо чин ку” після ви роб ни чої го -
нит ви (точніше ка жу чи, до доміна нти реф лек тив но го світос тав лен ня) озна -
чає в май бут ньо му не “при швид шен ня” істо рич но го про це су, не ско ро чен ня
три ва лості “жит тя яви ща”, а уповільнен ня цьо го про це су, збільшен ня три -
ва лості соціаль но го жит тя. Та кою є логіка істо рич ної хви ле подібності: про -
ґрес із пе ре рва ми і відпо чин ка ми, що да ють змо гу при роді “опо ря ди ти ся”, —
в ім’я всього, що живе на землі.
Якщо місце капіталізму з його при ско ре ним бігом за сту пить спокійне й
зо се ред же не на роз в’я занні ду хов них про блем “по сте ко номічне” суспіль ст -
во, якщо відбу деть ся все це за доби за галь ної ма теріаль ної за без пе че ності, за
доби ви со ко го рівня і гідної якості жит тя лю дей, то чи не за па ну ють на землі
внаслідок цьо го застій і нудь га? Пе вен, при й дуть ті часи, коли ко жен ма ти ме
по вну тарілку супу, дах над го ло вою, ото чен ня із ши кар них ре чей, та хіба
при всьо му цьо му зник нуть не щас ли ве ко хан ня, тра гедія “ро ман тич но го
три кут ни ка” (він, вона, су перник), міжо со бистісні конфлікти, сльо зи від
утра ти близь ких лю дей, за здрість до врод ли вих і силь них, ви пад кові ка -
ліцтва й ба га то інших за галь но лю дських бід і не щасть. Лише в утопічних
уяв лен нях так зва не щас ли ве май бутнє ба чить ся в ро же вих то нах. На -
томість ре аль не наше бут тя ніколи не по збу деть ся не щасть. Страж дан ня
залишаться, а з ними — і по до лан ня їх. Страж дан ня — це про ти ва га іне ртно -
му, не ру хо мо му ста ну. Оскільки — і це кон че важ ли во зро зуміти — дже ре -
лом лю дських страж дань як по ру ше ної рівно ва ги в “по сте ко номічно му”
суспіль стві ста нуть го лов но при чи ни не суто зовнішньо го (соці ально-
економічно го чи соціаль но-політич но го) ха рак те ру, а при чи ни внутрішньо -
го (осо бистісно го, інтер суб’єктив но го, мо раль но-етич но го, пси хо логічно -
го) пла ну, то вирішаль ну реґуля тив ну роль у суспільстві по кли ка на буде
виконувати ду ховність і, пе ре дусім, мис тец тво з його ідей но спря мо ва ним
ка тар си сом — цим реф лек тив ним зліпком із су перечнос тей лю дської дійс -
ності. Інтуїція ху дож ни ка на штов хну ла су час но го укр аїнсько го по е та Ми -
колу Сома на ря док філо со фських роз думів у його вірші “Література”:
Якщо жит тя — це бо роть ба,
То що таке літе ра ту ра?
Пріори тет реф лек тив ної діяль ності, ясна річ, не змо же витісни ти ма -
теріаль но-пе ре тво рю валь не світос тав лен ня за межі лю дсько го суспільства.
Воно за ли шить ся як при род на не обхідність, зміни вши свої фор ми, спря мо -
ваність і мо ти ви. Нав ряд чи лю дство май бут ньо го зуміє всім ско пом пе ре се -
ли ти ся на інші, не об житі пла не ти (та й чи буде у цьо му по тре ба?). Але це
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 2 183
Еко номіка і мис тец тво
вже з ца ри ни на уко вої фан тас ти ки. Найімовірніше, якщо дот ри му ва ти ся
логіки хви ле подібності, в новітній тех но логізо ваній еко номіці суспільства
візьмуть гору відтво рю вальні про це си, а ува га лю дства до твор чості довгі
часи буде при ку та до ду хов но-реф лек тив но го світос тав лен ня. Звісно, все
вик ла де не в цій статті залишається на рівні наукової гіпотези. Утім, автор на
більше й не претендує.
Лiте ра ту ра
Акутагава Р. Но вел лы. — М., 1974.
Ба у ман З. Инди ви ду а ли зи ро ван ное об щес тво. — М., 2005.
Ва силь ко ва В.В. По ря док и Хаос в раз ви тии со ци аль ных сис тем. — СПб., 1999.
Ге гель Г.В.Ф. Фе но ме но ло гия духа // Со чи не ния. — М., 1959. — Т. 4.
Грач Л. Еще не ве чер. — К., 2007.
Ди а лек ти ка пре вра ще ния тру да в пер вую жиз нен ную по треб ность. — К., 1987.
Ле нин В.И. Раз ви тие ка пи та лиз ма в Рос сии // ПСС. — М., 1971. — Т. 3.
Маркс К. Эко но ми чес ко-фи ло соф ские ру ко пи си 1844 года // Маркс К., Энгельс Ф.
Со чи не ния. — М., 1974. — Т. 42.
Мюл лер-Лиер Ф.К. Со ци о ло гия стра да ний. — М., 2007.
Сент-Экзю пе ри А. де. Пла не та лю дей. — М., 1970.
Сэв Л. Мар ксизм и те о рия лич нос ти. — М., 1972.
Швей цер А. Куль ту ра и эти ка. — М., 1973.
184 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 2
Євген Суї мен ко
|