Порівняльний аналіз похованих та зональних ґрунтів як метод реконструкції палеогеографічних обстановок голоцену
Проведен сравнительный анализ погребенных и зональных почв голоцена в северной части степной зоны Украины. Исследовались карбонатный и гумусовый профили почв, а также особенности их генезиса. Установлены общие тренды эволюции почв для исследуемой территории на протяжении последних 3500 лет. На о...
Saved in:
| Published in: | Український географічний журнал |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут географії НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/59557 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Порівняльний аналіз похованих та зональних ґрунтів як метод реконструкції палеогеографічних обстановок голоцену / О.В. Мацібора // Український географічний журнал. — 2011. — № 4. — С. 28–33. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-59557 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Мацібора, О.В. 2014-04-09T08:37:25Z 2014-04-09T08:37:25Z 2011 Порівняльний аналіз похованих та зональних ґрунтів як метод реконструкції палеогеографічних обстановок голоцену / О.В. Мацібора // Український географічний журнал. — 2011. — № 4. — С. 28–33. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. 1561-4980 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/59557 551.58:528.94 Проведен сравнительный анализ погребенных и зональных почв голоцена в северной части степной зоны Украины. Исследовались карбонатный и гумусовый профили почв, а также особенности их генезиса. Установлены общие тренды эволюции почв для исследуемой территории на протяжении последних 3500 лет. На основании изученных почвенных параметров были проведены палеогеографические реконструкции природных условий второй половины суббореального периода голоцена. The comparative analysis of the buried and zonal Holocene soils in the steppe zone of Ukraine has been carried out. The genesis of the soils, their carbonate and humus profiles have been investigated. The trends of soils evolution on the territory during last 3500 years have been determined. The palaeogeographical reconstructions of the natural conditions during the second half of subboreal period of Holocene have been created on the basis of the made soil investigations. uk Інститут географії НАН України Український географічний журнал Природничо-географічні дослідження Порівняльний аналіз похованих та зональних ґрунтів як метод реконструкції палеогеографічних обстановок голоцену Сравнительный анализ погребенных и зональных почв как метод реконструкции палеогеографических обстановок голоцена The comparative analysis of buried and zonal soils as a methd of reconstruction of paleogeographical conditions in golocene Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Порівняльний аналіз похованих та зональних ґрунтів як метод реконструкції палеогеографічних обстановок голоцену |
| spellingShingle |
Порівняльний аналіз похованих та зональних ґрунтів як метод реконструкції палеогеографічних обстановок голоцену Мацібора, О.В. Природничо-географічні дослідження |
| title_short |
Порівняльний аналіз похованих та зональних ґрунтів як метод реконструкції палеогеографічних обстановок голоцену |
| title_full |
Порівняльний аналіз похованих та зональних ґрунтів як метод реконструкції палеогеографічних обстановок голоцену |
| title_fullStr |
Порівняльний аналіз похованих та зональних ґрунтів як метод реконструкції палеогеографічних обстановок голоцену |
| title_full_unstemmed |
Порівняльний аналіз похованих та зональних ґрунтів як метод реконструкції палеогеографічних обстановок голоцену |
| title_sort |
порівняльний аналіз похованих та зональних ґрунтів як метод реконструкції палеогеографічних обстановок голоцену |
| author |
Мацібора, О.В. |
| author_facet |
Мацібора, О.В. |
| topic |
Природничо-географічні дослідження |
| topic_facet |
Природничо-географічні дослідження |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Український географічний журнал |
| publisher |
Інститут географії НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Сравнительный анализ погребенных и зональных почв как метод реконструкции палеогеографических обстановок голоцена The comparative analysis of buried and zonal soils as a methd of reconstruction of paleogeographical conditions in golocene |
| description |
Проведен сравнительный анализ погребенных и зональных почв голоцена в северной части степной зоны Украины.
Исследовались карбонатный и гумусовый профили почв, а также особенности их генезиса. Установлены общие
тренды эволюции почв для исследуемой территории на протяжении последних 3500 лет. На основании изученных
почвенных параметров были проведены палеогеографические реконструкции природных условий второй половины
суббореального периода голоцена.
The comparative analysis of the buried and zonal Holocene soils in the steppe zone of Ukraine has been carried out. The
genesis of the soils, their carbonate and humus profiles have been investigated. The trends of soils evolution on the territory
during last 3500 years have been determined. The palaeogeographical reconstructions of the natural conditions during the
second half of subboreal period of Holocene have been created on the basis of the made soil investigations.
|
| issn |
1561-4980 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/59557 |
| citation_txt |
Порівняльний аналіз похованих та зональних ґрунтів як метод реконструкції палеогеографічних обстановок голоцену / О.В. Мацібора // Український географічний журнал. — 2011. — № 4. — С. 28–33. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT macíboraov porívnâlʹniianalízpohovanihtazonalʹnihgruntívâkmetodrekonstrukcíípaleogeografíčnihobstanovokgolocenu AT macíboraov sravnitelʹnyianalizpogrebennyhizonalʹnyhpočvkakmetodrekonstrukciipaleogeografičeskihobstanovokgolocena AT macíboraov thecomparativeanalysisofburiedandzonalsoilsasamethdofreconstructionofpaleogeographicalconditionsingolocene |
| first_indexed |
2025-11-26T00:06:46Z |
| last_indexed |
2025-11-26T00:06:46Z |
| _version_ |
1850591441768677376 |
| fulltext |
Український географічний журнал - 2011, № 4128
28
28
УДК 551.58:528.94
О.В. Мацібора
ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПОХОВАНИХ ТА ЗОНАЛЬНИХ ҐРУНТІВ ЯК МЕТОД
РЕКОНСТРУКЦІЇ ПАЛЕОГЕОГРАФІЧНИХ ОБСТАНОВОК ГОЛОЦЕНУ*
А.В. Мацибора
СРАВНИТЕЛЬНЫЙ АНАЛИЗ ПОГРЕБЕННЫХ И ЗОНАЛЬНЫХ ПОЧВ КАК МЕТОД РЕКОНСТРУКЦИИ
ПАЛЕОГЕОГРАФИЧЕСКИХ ОБСТАНОВОК ГОЛОЦЕНА
Институт географии НАН Украины
Проведен сравнительный анализ погребенных и зональных почв голоцена в северной части степной зоны Украины.
Исследовались карбонатный и гумусовый профили почв, а также особенности их генезиса. Установлены общие
тренды эволюции почв для исследуемой территории на протяжении последних 3500 лет. На основании изученных
почвенных параметров были проведены палеогеографические реконструкции природных условий второй половины
суббореального периода голоцена.
Ключевые слова: погребенные почвы; педогенез; голоцен; палеогеографические обстановки.
O. Matsibora
THE COMPARATIVE ANALYSIS OF BURIED AND ZONAL SOILS AS A METHOD OF RECONSTRUCTION OF
PALEOGEOGRAPHICAL CONDITIONS IN GOLOCENE
Institute of Geography, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv
The comparative analysis of the buried and zonal Holocene soils in the steppe zone of Ukraine has been carried out. The
genesis of the soils, their carbonate and humus profiles have been investigated. The trends of soils evolution on the territory
during last 3500 years have been determined. The palaeogeographical reconstructions of the natural conditions during the
second half of subboreal period of Holocene have been created on the basis of the made soil investigations.
Keywords: buried soils; pedogenesis; Holocene; paleogeographical conditions.
Вивчення голоцену як сучасного етапу еволюції
природи антропогену є одним з найактуальніших
напрямів наукового пошуку в галузі палеогеографії
на сучасному етапі розвитку науки. Це важливо у
зв’язку з тим, що результати дослідження цього
часового проміжку можуть забезпечити можли-
вість визначити особливості змін у розвитку при-
роди при переході від минулих епох до сучасності,
встановити причинно-наслідкові зв’язки у мину-
лому, що стали визначальними для перебігу сучас-
них фізико-географічних процесів і, як наслідок,
створити на цій основі прогнозні моделі подальшої
еволюції географічної оболонки.
Дослідження мікроетапності, спрямованості
еволюції голоценових ґрунтів є фундаментальним
напрямом палеогеографії, розв’язання завдань в
межах якого має важливе значення також і для гео-
морфології, археології.
Останнім часом значна увага приділяється
вивченню різних аспектів голоценового ґрунто-
утворення
Питання вивчення голоценових ґрунтових утво-
рень є відносно новим у палеогеографічній науці.
Особливої актуальності воно почало набувати з
другої половини ХХ ст., що пов’язано з потребами
детального вивчення дрібної ритміки змін при-
родних умов, у тому числі ґрунтів, з метою прог-
нозування розвитку географічної оболонки на
майбутнє.
Необхідність дослідження голоценових ґрунтів
дослідники [2, 11, 16, 21, 25] пояснюють тим, що
вони є основою стратиграфії розрізів, визначають
циклічність палеокліматичних коливань. Поховані
ґрунти можуть бути маркером для встановлення
ступеня техногенного впливу на ґрунтовий пок-
рив, що є важливим для обґрунтування заходів,
спрямованих на охорону ґрунтів.
Ґрунт є унікальним об’єктом вивчення, адже
характеризується здатністю зберігати ознаки фізи-
ко-географічних обстановок, у яких відбувався
його саморозвиток та подальша еволюція.
Одним з перших, хто вказав на різний час
формування елементів ґрунтового профілю, був
К.Д. Глінка [13], що в подальшому було поштовхом
до виникнення ідеї про саморозвиток ґрунту з
материнської породи через проходження окремих
стадій до повного розвитку ґрунту.
Спроби комплексного аналізу еволюції ґрунтів
здійснював В.П. Золотун [17]. Об’єктом його дос-
ліджень були властивості ґрунтів, зокрема морфо-
логічні ознаки, гранулометричний склад, ступінь
засоленості. Відмічено, що в голоценових ґрунтах
спостерігається лише динаміка їх відносно мо-
більних властивостей – будови елювіальних та
ілювіальних горизонтів, показників їх гумусового
складу. Значна увага приділялася швидкості та
*Основні положення публікації автор виклав у доповіді
на XVIII Міжнародній конференції студентів, аспірантів
і молодих учених «Ломоносов-2011», що відбулася у
Московському державному університеті імені М.В.Ло-
моносова, та був нагороджений грамотою за кращу
доповідь на секції «Ґрунтознавство».
© О.В. Мацібора, 2011
Український географічний журнал - 2011, № 4 29
інтенсивності педогенезу, його спрямованості про-
тягом останніх 5000 років.
На основі вивчення доголоценової еволюції
ґрунтів протягом пліоцену та плейстоцену [7, 8,
10, 20, 22] М.Ф. Веклич [9] провів аналогії між
формуванням декількох горизонтів (палеопедо-
комплексу) тих часів і голоцену. На основі узагаль-
нення наявних відомостей про палеопедокомп-
лекси голоцену було розроблено їх типологію за
генетичними горизонтами, які до них входять.
Набула розвитку ідея комплексності будови та
полігенетичності утворення голоценових ґрунтів,
до складу яких можуть входити і не ґрунтові гори-
зонти, зокрема лесові.
Такий підхід до вивчення голоценових ґрунтів
простежується також у працях В.О. Таргульяна та
О.Л. Александровського [1], І.А. Соколова [24],
О.Л. Александровського [2, 4, 3], А.О. Величка зі
співавторами [23], В.А. Дьомкіна [14], В.А. Дьом-
кіна та Л.С. Песочиної зі співавторами [15],
Ю.Г. Чендєва [26], І.В. Іванова та Ю.Г. Чендєва [18],
а також І.В. Іванова [19], Ю.М. Дмитрука,
Ж.М. Матвіїшиної та І.І. Слюсарчука [16].
Крім визначення загальних закономірностей
педогенезу в голоцені, М.Ф. Веклич [9] акцентував
увагу на регіональних відмінностях цього процесу,
зокрема в межах зональних утворень рівня
природної зони, що дало змогу виокремити етапи
педогенезу, характерні лише для тундри, тайги,
зони мішаних лісів, лісостепу.
Погляди на механізми формування ґрунтів,
які зазнали розвитку в подальшому, мають
відмінності щодо визначення впливу факторів,
їх співвідношення, а також рушійної сили
педогенезу. Однією з перших теоретичних моделей
розвитку ґрунтів, яка базувалась на концепції
про поліклімаксність та полігенетичність, була
схема, запропонована І.А. Соколовим [24].
Згідно з нею саморозвитком слід називати
утворення ґрунту з материнської породи за умови
відносно стабільного впливу зовнішніх факторів
(рельєфу, клімату та інших), а зміни зрілого
ґрунту під впливом мінливих зовнішніх факторів
розглядаються як їх еволюція. До основних форм
сучасної еволюції ґрунтів відносять сукцесії [16],
які розглядаються як локальні середньочасові
ряди ґрунтів із вираженим напрямом розвитку та
послідовною зміною таксонів [6].
Значною популярністю нині користується
геоархеологічний підхід до вивчення ґрунтів го-
лоцену різних стадій педогенезу [1, 2, 11, 12, 14,
15, 17, 18, 19]. Особливості його полягають у
вивченні ґрунтів, похованих під археологічними
об’єктами, зведеними в різні історичні епохи. До
них відносять кургани, житлові будівлі, оборон-
ні споруди – вали, насипи значної потужності.
Завдяки їх зведенню ґрунтова товща перекрита
прошарком антропогенно-зміненого або природ-
ного матеріалу, внаслідок чого утворюються не
охоплені ґрунтовими процесами профілі з від-
носно точним датуванням часу припинення їх
розвитку. В такому випадку ґрунти зберігають
загальні риси тогочасного педогенезу, які відобра-
жають особливості кліматичних умов певного
хронологічного інтервалу, на основі чого можливе
проведення палеогеографічних реконструкцій
природних умов минулого.
Реалізація геоархеологічного підходу в палео-
географічних дослідженнях потребує застосування
археологічної періодизації об’єктів дослідження та
зіставлення шкал хронологічного розчленування
голоцену, які базуються на принципово відмінних
підходах. У деяких випадках існує потреба в по-
рівнянні часових рамок, які мають різні точки
відліку, зокрема датування, одиницями виміру
якого є роки тому та роки до нашої ери. З метою
коректного та зручного зіставлення різних хроно-
логічних шкал було розроблено схему, яка відобра-
жає декілька найчастіше застосовуваних систем
відліку історичного часу (рис. 1).
Відповідно до шкали М.Ф. Веклича (рис. 1) за
кліматохрон мінімальної тривалості приймається
40-50 (0,04-0,05 тисяч) років, а дрібніші фази
кліматичних ритмів варто розглядати як внутрішню
невід’ємну властивість клімату і палеоклімату. На
основі наявних даних у голоцені автор виділив
кліматохрони різних рангів і таксонів: нанокліма-
тохрони (I і II), мікрокліматохрони (I, II, III, IV).
Нанокліматохронів І в голоцені виділяють три:
ранній, який розпочався приблизно 13,3 тисяч років
тому і тривав до початку кліматичного оптимуму
голоцену (близько 7,8 тисяч років тому), загальна
тривалість 5,5 тисяч років; середній – від початку
атлантичного і до кінця суббореального періоду –
5,7 тисяч років тому; пізній – відповідає субат-
лантичному періоду тривалістю 2,1 тисяч років.
Нанокліматохрони І позначаються авторськими
індексами: ранній – hla, середній – hlb, пізній – hlc.
Нанокліматохрон ІІ розглядається як етап
клімату тривалістю 2,7-3,0 тисяч років. Протягом
голоцену їх виділяють п’ять: hla1 тривалістю
2,8 тисяч років, hla2 – 2,7 тисяч років, hlb1 – 3,0 тисяч
років, hlb2 – 2,7 тисяч років, hlc1 -2,1 тисяч років.
Мікрокліматохрони об’єднують чотири ранги
– від найбільш тривалого (мікрокліматохрон І) до
найдрібнішого (мікрокліматохрон IV).
Мікрокліматохрон І – етап клімату тривалістю
приблизно 0,5-0,7 тисяч років. В hla1 і в hla2 їх по
чотири, в hlb1 і hlb2– по шість і в hlc1 – п’ять.
Мікрокліматохрон ІІ тривалістю 250-300 років,
мікрокліматохрон ІІІ 100-річної і мікрокліма-
тохрон IV 40-річної тривалості є фазами відпо-
відно 600-, 200- і 100-річних циклів. За умови
такого поділу Земля перебуває в другій половині
холодного кліматохрона IV (40-річного) і на
початку другої чверті теплого мікроклімато-
хрона ІІІ (100-річного) [9].
Палеопедологічне дослідження ґрунтів суббо-
Український географічний журнал - 2011, № 4130
30
30
Рисунок 1. Х
ронологічний поділ голоцену: 1 – археологічна періодизація [5]; 2 – ш
кала відносного часу («до наш
ої ери»); 3 – ш
кала
абсолю
тного часу (років тому); 4 – ш
кала Блітта-С
ернандера, модифікована О
.Л
. А
лександровським [3], 5 – ш
кала, розроблена
М
.Ф
. В
екличем [9]
Український географічний журнал - 2011, № 4 31
реального періоду голоцену проводилося в ме-
жах поселення часу сабатинівської культури
(3500 років тому) на північній околиці с. Роза-
нівка Новобузького району Миколаївської об-
ласті (рис. 2).
О б ’ є к т о м цього дослідження є ґрунти, похо-
вані під кладками будівель поселення. Для визна-
чення трендів змін давніх ґрунтів порівняно із
сучасними фоновими було закладено три розрізи
на відповідних геоморфологічних рівнях.
Було виконано масштабні зарисовки, деталь-
ний морфогенетичний опис розрізів. З метою
уточнення генезису ґрунтів застосовано мікромор-
фологічний аналіз – досліджено під мікроскопом
33 шліфи (тонкі зрізи зразків ґрунтів з непоруше-
ною структурою). Для визначення особливостей
генезису ґрунтів отримано дані вмісту гумусу та
карбонатних сполук у 56 зразках, побудовано графі-
ки їх розподілу по профілю. Проаналізовано вміст
важких металів у 100 зразках – визначено вміст
Pb, Cu, Ni, Co і побудовано графіки їх розподілу
по профілю в порівнянні фонових і давніх ґрунтів.
Ро з ко п д а в н ь о го п о с е л е н н я розта-
шований за 1,5 км на північний схід від с. Роза-
нівка (47°47’46” пн. ш., 32°23’ 29” сх. д.) поблизу
впадіння річки Березівки в Інгул, на правому
схилі високої тераси цієї річки. На поверхні
сформувалася V-подібна балка глибиною 6-7 м.
На протилежному схилі балки, на вищих рівнях
урвища є виходи кристалічних порід потужністю
близько 30 м з майже повністю змитими ґрунтами.
Розкопаний у збереженому стані фундамент стін
будівель є в більшості випадків кам’яним матері-
алом, що знаходиться у світло-сірому пухкому
шарі. Чітко вирізняється ґрунт, який перекриває
стіни (переважно гумусовані темно-сірі шари), і
ґрунт під кладкою – темно-каштановий, коротко-
профільний, карбонатний, інтенсивно проритий
кротовинами (рис. 3).
Сучасний ґрунт над кладкою представлений
такими генетичними горизонтами:
Hd (0,00-0,05 м) – сірий пухкий зернистий, з
великою кількістю коренів рослин, пилуватий
легкий суглинок, перехід і межа поступові згідно
зі зменшенням вмісту коренів рослин.
Hk (0,05-0,30 м) – гумусовий горизонт, темно-
сірий до чорного, пухкий піщано-пилувато-лег-
косуглинковий, грудкувато-зернистий, розсипчас-
тий, з коренями рослин, перехід і межа поступові.
Phk (0,30-0,45 м) – гумусово-перехідний гори-
зонт, сірий, світліший ніж той, що залягає вище,
грудкувато-розсипчастий, освітлюється донизу, з
коренями рослин і окремими кротовинами, пере-
хід і межа дуже поступові, виділені за кольором.
Рк (0,45-0,62 м) – ґрунтоутворююча порода –
світло-сірий, сірувато-світло-палевий лесоподіб-
ний легкий суглинок, розсипчастий, іноді вміщує
залишки фундаменту стінок, які майже повсюдно
знаходяться у цьому генетичному горизонті.
Давній ґрунт під кладкою відрізняється від су-
часного за кольором (каштанові відтінки), поступо-
вими переходами між горизонтами, карбонатний, з
великою кількістю кротовин і червоточин. Виріз-
няються такі генетичні горизонти:
Нк (0,62-0,80 м) – гумусовий горизонт, кашта-
новий, коричнюватий, пухкий грудкуватий, піща-
но-пилуватий середньо-суглинковий, вгорі є
ознаки процесів затікання лесоподібного матері-
алу із залишками коренів рослин, з численними
чорними і темно-коричневими кротовинами, чер-
воточинами, кипить з 10% HCl, перехід і межа
поступові за освітленням і появою буруватих
відтінків, а також незначним ущільненням.
Нрк (0,80-1,00 м) – перехідний горизонт,
палево-сірий, пухкий або слабо ущільнений,
грудкуватий піщано-пилувато-середньосуглинко-
вий, з кротовинами і червоточинами, заповненими
чорним і темно-каштановим матеріалом, із залиш-
ками коренів рослин, з включеннями окремих
великих уламків граніту, матеріал кипить з 10%
HCl, місцями проявляються горіхуваті агрегати,
зцементовані CaCO3, перехід і межа досить чіткі,
виділені за інтенсивністю бурого кольору.
Phk(i) (1,00-1,15 м) – бурувато-палевий, пухкий,
грудкуватий з кротовинами і червоточинами, з
великими уламками граніту, кременисто-карбо-
натними конкреціями, кипить з 10% HCl, перехід і
межа поступові, виділені за освітленням маси.
Pk (1,15-1,30 м) – бурувато-палевий, лесопо-
дібний, піщано-пилувато-легкосуглинковий, про-
сочений карбонатами, грудкувато-розсипчастий, є
карбонатні конкреції, з кротовинами і червоточи-
нами, з уламками кристалічних порід.
Отже, ознаки цих ґрунтів свідчать про їх
подібність до чорноземів або темно-каштанових
ґрунтів (нижній горизонт), тобто і в давні часи, і
сучасні ґрунти формувалися в степових умовах.
Ро з р і з ф о н о в о го ґ р у н т у біля городища
розташований за 200 м на схід від попереднього
на аналогічному гіпсометричному рівні (рис. 4). В
рослинному покриві переважають деревій, моло-
чай, безсмертник, люцерна, шавлія, чебрець та ін.
Розріз закладений з метою порівняння дав-
нього ґрунту (часу існування поселення) і ґрун-
Рисунок 2.
Розташування дослід-
жуваних розрізів
Український географічний журнал - 2011, № 4132
32
32
ту, що утворився з часу 3500 років тому до
сучасності (над кладкою поселення) із фоновими,
що сформувалися протягом голоцену. З розрізу
відібрано 5 зразків на мікроморфологічний аналіз.
Макро- і мікроморфологічний опис генетичних
горизонтів представлений нижче.
Hd (0,00-0,05 м) – сірий дерновий з великою
кількістю коренів рослин, пухкий грудкувато-
зернистий, легкий піщано-пилуватий суглинок,
перехід і межа поступові за зміною кольору.
Hк (0,05-0,30 м) – темно-сірий до чорного,
пухкий, грудкувато-зернистий з одиничними
включеннями жорстви, а також коренями рослин,
піщано-пилуватий легкий суглинок, з великою
кількістю червоточин та кротовинами із запов-
ненням чорного кольору.
Нрк (0,30-0,42 м) – палево-коричнево-сірий,
однорідний за кольором, в нижній частині з виді-
ленням карбонатного міцелію; колір світлішає до-
низу; має грудкувато-зернисту структуру з чіткими
структурними окремостями, значною кількістю
червоточин, заповнених світлим і палевим мате-
ріалом. Аналогічним є заповнення і поодиноких
кротовин нижньої частини горизонту, перехід
і межа поступові, але чітко помітні за зміною
кольору, появою значної кількості карбонатів і
збільшенням кількості кротовин.
Phk (0,42-0,56 м) – буро-палевий, пухкий,
піщано-пилуватий розсипчастий легкий суглинок,
насичений CaCo3 більшою мірою в нижній частині,
промитий від міцелярних форм, з порівняно
більшою частиною ходів землерийних тварин з
палевим та сірим заповненням, перехід і межа
поступові, виділені за освітленням і однорідністю
палевого забарвлення.
Pk (0,56-0,80 м) – білувато-світло-палевий
грудкувато-пилуватий, розсипчастий карбонатний
лесоподібний суглинок із карбонатними конкреці-
ями, з глибиною збільшується кількість вивітре-
них уламків кристалічних порід, а також кротовин
діаметром 5-7 см, заповнених темно-сірим, пале-
вим матеріалом, перехід і межа поступові за поя-
Рисунок 3. Розріз ґрунту, похованого 3500 років тому
Рисунок 4. Розріз фонового ґрунту в межах території дослідження
Український географічний журнал - 2011, № 4 33
вою значної кількості жорстви.
Рк-лес (0,80-1,00 м) – ґрунтоутворююча порода,
що є піщано-пилуватим легким суглинком, одно-
рідним за кольором з рівномірним розподілом кар-
бонатних утворень, в нижній частині збільшується
кількість і розмір уламків кристалічних порід.
На ключовій ділянці в районі поселення саба-
тинівської культури (XVI ст. до н. е.) досліджено
профілі ґрунтів, два з яких фонові. 3500 років
тому на досліджуваній території переважали
каштанові або темно-каштанові ґрунти, з добре
вираженою грудкувато-зернистою структурою
гумусового горизонту, поступовими переходами
між горизонтами, карбонатні з поверхні з добре
вираженим карбонатним ілювієм.
Зафіксовані фонові ґрунти – звичайні чорно-
земи, а ґрунти над кладкою будівель подібні до
типових чорноземів. Отже, клімат 3500 років тому
був сухішим і спекотнішим, але навіть за короткий
період вегетації в умовах періодичних опадів
формувався трав’яний покрив.
Розподіл карбонатів у похованому ґрунті фіксує
деяку солонцюватість ґрунту з піком карбонатності
на невеликій глибині від поверхні. Це певною мірою
співпадає з просоченням карбонатів з верхнього
сучасного ґрунту, з впливом Рк останнього.
Вміст гумусу і у фоновому, і у давньому ґрунті
досить високий – до 4-5% і поступово знижується
з глибиною, більш різко в давньому ґрунті. Але
показники гумусу відображають лише переважання
акумулятивних процесів у накопиченні гумусової
маси і тією ж мірою фіксують дві стадії ґрунтоут-
ворення: з поступовим і досить різким зниженням
вмісту гумусу з глибиною. Хоча в обох випадках
вміст гумусу гуматний, але дещо відрізняються ко-
льори гумусових горизонтів: у сучасному ґрунті
переважають сірі до чорних тони забарвлення, а
у давньому – сіро-коричнево-каштанові, з різкими
переходами між горизонтами. Останнє може бути
свідченням сухостепового режиму, з посиленням
ролі ґрунтової фауни в формуванні структури
ґрунту.
1. Александровский А.Л., Таргульян В.О. Эволюция почв в голоцене (проблемы, факты, гипотезы) // История биогеоценозов
СССР в голоцене. – М.: Наука, 1976. – С. 57-58.
2. Александровский А.Л. Эволюция почв Восточно-Европейской равнины в голоцене. – М.: Наука, 1983. – 150 с.
3. Александровский А.Л., Александровская Е.А. Эволюция почв и географическая среда. – М.: Наука, 2005. – 223 с.
4. Александровский А.Л. Эволюция почвенного покрова Русской равнины в голоцене // Почвоведение. – 1995. – № 3. – С. 290-297.
5. Археологія України: курс лекцій / Л.Л. Залізняк, О.П. Моця, В.М. Зубар та ін. – К.: Либідь, 2005. – 504 с.
6. Васенев И.И. Анализ почвенных сукцессий как средневременной формы эволюции почв и организации почвенного покрова //
Труды II нац. конф. с международным участием «Проблемы истории, методологии и философии почвоведения» (Пущино,
5-9 ноября 2007). – Пущино, 2007. – С. 39-43.
7. Веклич М.Ф. Палеопедология – наука о древнем почвообразовании // Палеопедология. – К.: Наук. думка, 1974. – С. 3-14.
8. Веклич М.Ф. Палеоэтапность и стратотипы почвенных формаций верхнего кайнозоя. – К.: Наук. думка, 1982. – 208 с.
9. Веклич М.Ф. Проблемы палеоклиматологии. – К.: Наук. думка, 1987. – 192 с.
10. Веклич М.Ф. Четвертинні відклади Правобережжя Середнього Дніпра. – К.: Вид-во АН УРСР, 1958. – 200 с.
11. Величко А.А., Морозова Т.Д., Панин П.Г. Почвенные полигенетические комплексы как системный феномен плейстоценовых
макроциклов // Известия РАН. Серия геогр. – 2007. – № 2. – С. 44-54.
12. Герасименко Н.П. Еволюція природних умов Донеччини у голоцені // Укр. геогр. журн. – 1993. – № 4. – С. 31-35.
13. Глинка К.Д. Почвоведение. – М.: Госсельхозиздат, 1931. – 225 с.
14. Демкин В.А. Почвы сухих и пустынных степей Восточной Европы в древности и Средневековье: автореф. дисс. … докт. биол.
наук: спец. 03.00.27 «Почвоведение». – М., 1993. – 48 с.
15. Демкин В.А., Демкина Т.С., Песочина Л.С. и др. Палеоэкология восточноевропейских степей в эпоху раннего железа // Степи
Северной Евразии: стратегия сохранения природного разнообразия и степного природопользования в ХХІ веке. – Оренбург,
2000. – С. 140-141.
16. Дмитрук Ю.М., Матвіїшина Ж.М., Слюсарчук І.І. Ґрунти Траянових валів: еволюційний та еколого-генетичний аналіз. –
Чернівці: Рута, 2008. – 228 с.
17. Золотун В.П. Развитие почв юга Украины за последние 40-50 веков: автореф. дисс. … докт. с-х. наук: спец. 06.01.03
«Агропочвоведение и агрофизика». – К., 1974. – 73 с.
18. Иванов И.В., Чендев Ю.Г. История формирования черноземов ЦЧО и современное состояние их гумусового профиля //
Изменения климата, почвы и окружающая среда. – Белгород: КОНСТАНТА, 2009. – С. 89-95.
19. Иванов И.В. Эволюция почв лесостепной зоны в голоцене. – М.: Наука, 1992. – 143 с.
20. Матвиишина Ж.Н. Микроморфология плейстоценовых почв Украины. – К.: Наук. думка, 1982. – 144 с.
21. Матвіїшина Ж.М., Пархоменко О.Г. Методичні основи дослідження голоценових грунтів Середнього Придніпров’я //
Агрохімія і ґрунтознавство. – 2008. – Вип. 69. – С. 134-138.
22. Методика палеопедологических исследований / М.Ф. Веклич, Ж.М. Матвиишина, В.В. Медведев и др. – К.: Наук. думка,
1979. – 271 с.
23. Палеогеографические условия атлантического периода голоцена Русской равнины / А.А. Величко, Э.М. Зеликсон,
Т.Д. Морозова и др. // Доклады РАН. – 1997. – № 4. – С. 540-543.
24. Соколов И.А. Почвообразование и время: поликлимаксность и полигенетичность почв // Почвоведение. – 1984. – № 2. –
С. 102-112.
25. Цацкин А.И., Чижикова Н.П. О почвообразовании в плейстоцене в бассейне Верхнего Дона по микроморфологическим и
минералогическим данным // Почвоведение. – 1980. – № 12. – С. 94-106.
26. Чендев Ю.Г. Эволюция лесостепных почв Среднерусской возвышенности в голоцене. – М.: ГЕОС, 2008. – 212 с.
Інститут географії НАН України, Київ Отримано 06.10.2011
|